Методи і моделі, класифікація, оцінка економічної безпеки підприємства

53

Методи і моделі, класифікація, оцінка для економічної безпеки підприємства

Зміст

Вступ

1. Теоретичне обгрунтування економічної безпеки підприємства

1.1 Поняття та визначення економічної безпеки підприємства

1.2 Засоби та методи оцінки фінансової складової економічної безпеки підприємства

1.3 Чинники, які впливають на фінансову складову економічної безпеки підприємства

1.4 Моделювання та концепція системи економічної безпеки підприємства

2. Аналіз діючої системи забезпечення економічної безпеки на ВАТ “Запоріжвогнетрив”.

2.1 Характеристика фінансового стану підприємства ВАТ “Запоріжвогнетрив»

2.2 Система показників оцінки безпеки підприємства за функціональними складовими

2.3 Оцінка рівня економічної безпеки ВАТ “Запорiжвогнетрив”

3. Шляхи удосконалення системи забезпечення економічної безпеки діяльності ВАТ “Запорiжвогнетрив

3.1 Техніко-економічне обгрунтування необхідності створення служби економічної безпеки

3.2 Шляхи зміцнення економічної безпеки ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Зараз більшість українських підприємств, працюючи в нестабільному економічному і суспільно-політичному середовищі, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться або в критичному стані або в стані банкрутства. Економічна безпека підприємства грає виняткову роль у подальший діяльності підприємства. Саме підприємство є основним структуроутворюючим елементом економіки держави. Через систему податків, субсидій, кредитів, цін і ін. держава реалізує свою політику, що може підвищувати або знижувати сумарну оцінку економічної безпеки підприємства. А, виходить, держава значною мірою визначає зовнішню економічну безпеку підприємства.

Актуальність роботи полягає в тому, що в Україні зараз спостерігається стійка тенденція банкрутства підприємств промислової групи. Вивчення, аналіз фінансово - економічної діяльності підприємств, знаходження засобів для їх ефективної діяльності; розширення сфери виробничої діяльності, а також відшукування джерел її фінансування вимагає особливої уваги. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього й внутрішнього середовища.

Основною задачею цієї роботи є вивчення процесу забезпечення належного рівня безпеки фінансової складової економічної безпеки підприємства, ідентифікація позитивних та негативних факторів, які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства і його конкурентоспроможність, а також розробка заходів щодо зміцнення економічної безпеки підприємства.

Мета - виявлення методів для оцінки рівня економічної безпеки підприємства, виявлення чинників, які впливають на неї, зокрема конкурентоспроможність, розрахунок економічної безпеки на прикладі ВАТ “Запоріжвогнетрив”.

Об'єкт досліджень - система економічної безпеки підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади визначення сутності комерційного ризику та методів управління ризиками.

Мета і завдання роботи визначили її зміст, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій.

1. Теоретичне обгрунтування економічної безпеки підприємства

1.1. Поняття та визначення економічної безпеки підприємства

На сьогодні немає єдиної думки з приводу термінів економічної безпеки підприємств. Серед різних тлумачень цих понять є наступні.

Економічна безпека підприємства - це становище найбільш ефективного використання ресурсів для запобігання загроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства на теперішній час і в майбутньому.

Ковальов Т. і Сухорукова Т. пропонують таке визначення: економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього оточення, а також здатність своєчасно усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не відбиваються негативно на його діяльності.

Раздина Є. розуміє це поняття, як: економічна безпека підприємства - комплекс заходів, які сприяють підвищуванню фінансової стійкості господарчих суб'єктів за умов ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів.

Бєндіков М. тлумачить економічну безпеку підприємства (господарчого суб'єкта), як захищеність його науково-технічного, технологічного, виробничого та кадрового потенціалу від прямих (активних) або непрямих (пасивних) загроз. [10, c.78]

Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки.

Рівень економічної безпеки підприємства -- це оцінка стану використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки підприємства. З метою досягнення її найбільш високого рівня підприємство повинно провести роботу із забезпечення максимальної безпеки основних функціональних складових своєї роботи.

Для своєї економічної безпеки підприємство використовує сукупність власних корпоративних ресурсів.

Корпоративні ресурси -- фактори бізнесу, що використовуються власниками і менеджерами підприємства для виконання цілей бізнесу.

Серед них виділимо ряд ресурсів:

1. Ресурс капіталу.

Акціонерний капітал підприємства у поєднанні з позиковими фінансовими ресурсами є кровоносною системою підприємства і дозволяє купувати і підтримувати інші корпоративні ресурси, первісне відсутні у засновників даного підприємства.

2. Ресурс персоналу.

Менеджери підприємства, штат інженерного персоналу, виробничих робітників і службовців з їх знаннями, досвідом і навичками є основною провідною і сполучною ланкою, що поєднує в одне ціле всі фактори даного бізнесу, забезпечуючи проведення у життя ідеології бізнесу, а також досягнення цілей бізнесу.

Реформування менеджменту -- один із ключових елементів реформування підприємства загалом. Промисловий менеджмент як група освічених, ініціативних, здібних до скоординованої праці й управління і іншими людьми менеджерів складає вельми важливий прошарок у соціальній структурі суспільства. На його частку припадає близько 3% всіх зайнятих в економіці.

3. Ресурс інформації й технології.

Інформація, що стосується усіх сторін діяльності підприємства, є сьогодні найбільш цінним і дорогим з ресурсів підприємства. Саме інформація про зміну політичної, соціальної, економічної та екологічної ситуації, зміни на ринках підприємства, науково-технічна і технологічна інформація, конкретні ноу-хау, що стосуються певних аспектів даного бізнесу, нове в методах організації й управління бізнесом дозволяє підприємству адекватно реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища бізнесу, ефективно планувати і здійснювати свою господарську діяльність.

4, Ресурс техніки і обладнання.

На основі фінансових, інформаційно-технологічних і кадрових можливостей, що має підприємство, воно купує технологічне та інше обладнання, необхідне, на думку менеджерів підприємства, і доступне, виходячи з наявних ресурсів.

4. Ресурс прав.

З розвитком цивілізації, виснаженням природних ресурсів і підвищенням цінності нематеріальних активів різко зросла роль ресурсу прав. Цей ресурс включає до свого складу права на використання патентів, ліцензії і квоти на використання природних ресурсів, а також експортні квоти, права на користування землею. Цей ресурс дозволяє підприємству залучитися до використання передових технологічних розробок, не проводячи власних наукових досліджень, що дорого коштують, а також отримати доступ до виключних можливостей розвитку бізнесу.

Функціональні складові економічної безпеки підприємства -- це сукупність основних напрямів його економічної безпеки, істотно відмінних один від одного за своїм змістом.

Функціональними складовими економічної безпеки підприємства є:

- Фінансова складова: досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів;

- Інтелектуальна складова: збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства; ефективне управління персоналом;

- Техніко-технологічна складова: ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів;

- Політико-правова складова: усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства;

- Інформаційна складова: ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства (організації);

- Екологічна складова: дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля;

- Силова складова: забезпечення фізичної безпеки працівників фірми (передовсім керівників) і збереження її майна.

Кожна з наведених функціональних складових економічної безпеки підприємства характеризується власним змістом, набором функціональних критеріїв і способами забезпечення. [7, c.104]

Отже, процес забезпечення фінансової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений як сукупність робіт для досягнення максимально високого рівня платоспроможності підприємства і ліквідності його оборотних коштів, моделювання найбільш ефективної структури капіталу підприємства, підвищення якості планування та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в усіх напрямах стратегічного і оперативного планування й управління технологічним, інтелектуальним і кадровим потенціалом підприємства, її основними та обіговими активами з метою максимізації прибутку і підвищення рівня рентабельності бізнесу.

Таким чином, фінансова безпека підприємства може бути визначена як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, виражений у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості й рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат по цінних паперах підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського стану підприємства і перспектив його технологічного і фінансового розвитку.

Процес становлення фінансової складової економічної безпеки підприємства розглядають як процес запобігання можливим збиткам від негативних впливів на економічну безпеку підприємства по різних аспектах її фінансово-господарської діяльності, тобто становлення забезпечення прибутковості та стійкості бізнесу, його економічної безпеки.

Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підприємства здійснюється по декількох основних напрямах аналізу, серед яких необхідно виділити:

- аналіз фінансової звітності підприємства за результатами його фінансово-господарської діяльності, що передбачає проведення аналізу структури капіталу підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості, структури витрат, прибутків і рентабельності, заборгованості, а також інші напрями фінансового аналізу;

- аналіз конкурентних переваг і порівняльний аналіз із підприємствами - конкурентами;

- аналіз асортименту продукції, що випускається;

- аналіз рівня і якості менеджменту підприємства, а також кваліфікації та інтелектуального потенціалу персоналу;

- аналіз поставок і клієнтури підприємства;

- аналіз ринку цінних паперів підприємства і т.ін.

Підсумковим етапом оцінки поточного рівня економічної безпеки підприємства відносно її фінансової складової є етап оцінки ефективності діяльності підприємства і його відповідних підрозділів по запобіганню можливих негативних впливів на фінансову складову економічної безпеки даного підприємства. Цей аналіз здійснюється за методикою оцінки збитків, відвернутих чи яких зазнало підприємство в наслідок реалізації запланованого комплексу заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства в цілому та її фінансової складової, зокрема.

Розглянувши основні складові економічної безпеки підприємства не можна не сказати про тісний взаємозв'язок економічної безпеки держави та підприємства

Від стану конкретних підприємств залежать конкурентоспроможність продукції, рівень використання потужностей і ресурсів, фінансова й виконавська дисципліна, продумана політика ціноутворення. Економічна безпека держави є похідною забезпечення економічної безпеки підприємства (ЕБП). Конкурентспроможність структурних одиниць обумовлює національну економічну безпеку, сприяючи престижеві держави на світовому ринку. З іншого боку, економічна безпека держави є базою, що визначає захищеність окремих виробничих одиниць.

Отже економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на усіх рівнях.

1.2 Засоби та методи оцінки фінансової складової економічної безпеки підприємства

Оцінка економічної безпеки підприємства передбачає ідентифікацію його фінансового становища. Проведені дослідження дозволили зробити певні кроки в напрямку формування системи показників для оцінки фінансової складової економічної безпеки, однак необхідне її подальше уточнення. Принципово така система повинна включати різні групи кількісних показників, що характеризують той або інший напрямок у забезпеченні фінансової безпеки суб'єкта, що господарює.

Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні:

1) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо.

2) Організаційні засоби. Створення спеціалізованих оргструктурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства.

3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп'ютерах.

4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати їх ціленапрямлено та з високою віддачею.

5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства.

6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки.

7) Інтелектуальні засоби. Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства.

Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів: [4, c.176]

I етап. Виділення фінансових коштів.

II етап. Формування кадрових і організаційних засобів.

III етап. Розробка системи правових засобів.

IV етап. Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів.

Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів

1. технічні -- спостереження, контроль, ідентифікація;

2. інформаційні -- складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо;

3. фінансові -- матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства, ;

4. правові -- судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів;

5. кадрові -- підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства;

6. інтелектуальні -- патентування, ноу-хау тощо.

Фінансовий стан підприємства оцінюється на основі показників, які відображають фінансово-господарську діяльність підприємства, наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства. До основних напрямків аналізу фінансового стану підприємства відносять:

1. Оцінка ліквідності активів, платоспроможність і кредитоспроможність.

2. Оцінка його фінансової стійкості.

3. Оцінка ділової активності і рентабельності підприємства.

Характеристики за даними напрямками дозволяє дати оцінку фінансового стану підприємства (здатність підприємства фінансувати свою діяльність) і його фінансових ресурсів.

Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статями звітності. Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання фактичних значень з нормативними.

Усі критерії, що дозволяють діагностувати фінансову спроможність підприємства, можна розділити на формалізовані і неформалізовані.

До неформалізованих критеріїв можна віднести наступні:

- наявність у балансі збитків;

- не погашені в термін кредити і позики;

- уповільнення оборотності засобів підприємства;

- збільшення періоду погашення кредиторської заборгованості;

- наявність простроченої кредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язань підприємства;

- значні суми дебіторської заборгованості, які відносяться на збитки;

- тенденції до витиснення в складі зобов'язань підприємства дешевих позикових засобів «дорогими» і їхнє неефективне розміщення в активи;

- тенденція випереджального росту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквідних активів;

- тенденція випереджального росту позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу;

- нераціональна структура залучення і розміщення засобів, формування довгострокових активів за рахунок короткострокових засобів.

Логічної завершеності і достатньої об'єктивності результатів аналізу можна переконатися, тільки якщо з'єднати в загальний синтетичний показник основні коефіцієнти, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

У світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Для цих цілей кожному первинному фінансовому показнику приписується деякий фінансовий коефіцієнт. Як мінімальний критерій стійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовується імовірність банкрутства.

До таких моделей можна віднести: модель Альтмана, модель Ліса, метод Депаляна, метод Таффлера, метод Спрингейта. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О. Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О. Хотомлянський, Т. Перната, Г. Северина). Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

Розроблені також методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 19 січня 2006 року №14. [6, c.143]

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається формулою:

Пп = А(040) + А(045) + А(220) + А(230) + А(240) - П(620)

де А(040),А(045),А(220), А(230),А(240)

- відповідні рядки активу балансу; П(620) - підсумок 4 розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність даного суб'єкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття (нормативне значення Кп = 1,5) визначається за формулою:

Кп = А(260)/П(620)

де А(260) підсумок 2 розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами (нормативне значення Кз=0,1) визначається за формулою:

Кз = (П(380) - А(080))/ А(260)

де П(380) - підсумок 1 розділу пасиву балансу; А(080), А(260) - підсумки 1 и 2 розділів активу балансу відповідно 080 і 260.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого підприємства застосовується коефіцієнт Бівера, який розраховується за формулою:

Кб = (Ф(220) - Ф(260)) / (П(480) + П(620))

де Ф(220), Ф(260) - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 відповідно; П(480), П(620) - довгострокові і поточні зобов'язання. Ознакою незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) Кб<0,2. Тобто про незадовільну структуру, мабуть, казати ще рано, але є негативна тенденція, а сама, протягом звітного періоду значення Кб були менше нормативних. Враховуючи досвід вітчизняних та зарубіжних економістів слід зазначити, що інтегральна бальна оцінка фінансової стійкості найбільш повно охоплює всю різноманітність показників фінансової стійкості, що дуже важливо при оцінці ризику банкрутства. Сутність цієї методики полягає в класифікації підприємств за ступенем ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах. При цьому виділяється шість класів підприємств:

1-й клас - підприємство з добрим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів;

2-й клас - підприємства, що демонструють деякий ступінь ризику по заборгованості, але ще не розглядаються як ризикові;

3-й клас - проблемні підприємства. Тут навряд чи існує ризик втрати основних і оборотних засобів, але повне отримання процентів є сумнівним;

4-й клас - підприємства з високим ризиком банкрутства навіть після проведення заходів з фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої проценти і позиковий капітал;

5-й клас - підприємство дуже високого ризику, практично неплатоспроможні;

6-й клас - підприємства найвищого ризику.

Згідно з цією методикою, фінансовий стан підприємства оцінюється шістьма коефіцієнтами. Групування підприємств за такими критеріями оцінки фінансового стану надано у статті (1) згідно з таблицею 1.1

Таблиця 1.1 - Групування підприємств за критеріями оцінки фінансового стану

Показник	Границі класів згідно з критеріями (бал)
	1-й клас	2-й клас	3-й клас	4-й клас	5-й клас	6-й клас
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	більше 0,2 - 20	0,2-16	0,15-12	0,1-8	0,05-4	менше 0,05-0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	більше 0,6 - 20	0,9-15	0,8-12	0,7-9	0,6-6	менше 0,5-0
Коефіцієнт поточної ліквідності	більше 1,5 - 20	{1,9-1,7} - {15-12}	{1,6-1,4} - {10,5-7,5}	{1,3-1,1} - {6-3}	1,0-1,5	менше 1,0-0
Коефіцієнт фінансової незалежності	більше 2 - 20	{0,59-0,54} - {15-12}	{0,53-0,43} - {11,4-7,4}	{0,42-0,41} - {6,8-1,8}	0,4-1	менше 0,4-0
Коефіцієнт забезпеченності власними оборотними засобами	більше 0,1 - 20	0,4-12	0,3-9	0,2-6	0,1-3	менше 0,1-0
Коефіцієнт забезпечення запасів власним капіталом	більше 0,2 - 20	0,9-12	0,8-9	0,7-6	0,6-3	менше 0,5-0
Мінімальне значення границі	100	85-64	63,9-56,9	41,6-28,3	18

Для використання цієї методики необхідно, насамперед, розрахувати за допомогою наданий нижче формул наступні коефіцієнти;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кал. = Грошові кошти/Поточні зобов'язання;

- коефіцієнт швидкої ліквідності:

Кшл. = (Поточні активи - Запаси)/Поточні пасиви;

- коефіцієнт поточної ліквідності:

Кпл. = Поточні активи/Поточні пасиви;

- коефіцієнт фінансової незалежності:

Кфн. = Власний капітал/Пасиви;

- коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:

Кзвз. = Власні оборотні засоби/Запаси;

- коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом:

Кззвк. = Запаси/Власний капітал.

1.3 Чинники, які впливають на фінансову складову економічної безпеки підприємства

Насамперед, слід зазначити, що під факторами розуміють умови здійснення господарських процесів і причини, що впливають на ці процеси. Фактори взаємозалежні між собою і впливають на результати діяльності підприємства в різних напрямках: одні позитивно, інші - негативно.

Усі фактори, що впливають на фінансово-господарську діяльність можна класифікувати (див. мал. 1.1). [5, c.76]

Малюнок 1.1 - Класифікація факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства

Отже, за структурою виникнення фактори фінансової стійкості підприємства поділяються на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні стосовно підприємства, на які воно не може впливати або цей вплив може бути незначним (ендогенні). Різновид зовнішніх факторів представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Класифікація зовнішніх (екзогенних) факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства

Міжнародні фактори складаються під впливом причин загальноекономічного характеру (економічна циклічність розвитку ведучих країн; стан світової господарської системи, що характеризується політикою міжнародних банків), стабільність міжнародної торгівлі, що залежить у свою чергу від укладання міжурядових договорів і угод. Прикладом можуть бути договір про створення зон вільного підприємництва, прикордонної торгівлі, митних тарифах і мито. Стабільність міжнародної конкуренції: збільшення частки ринку фірм-конкурентів через більш високі технології або більш дешевої праці.

До національних факторів, що спричиняють досить відчутний вплив на фінансовий стан кожного суб'єкта, можуть бути перераховані причини політичного, економіко-демографічного, психографічного (культурного) і науково-технічного характеру.

Так, політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави, реалізовані через право, виражаються у відношенні до підприємницької діяльності і принципах державного регулювання економіки (заборонний чи стимулюючий характер), до форм власності (її приватизація чи націоналізація, принципи земельної політики), заходам для захисту прав споживачів і підприємців (захист конкуренції, обмеження монополізму і т.д.). Усе це акумулюється в законодавчих нормах, актах, що і визначають діяльність підприємств.

Економіко-демографічні фактори характеризуються розміром і структурою потреб, а при відомих економічних передумовах - платоспроможним попитом населення. До них можна віднести рівень доходів і нагромаджень населення, тобто купівельну спроможність, рівень цін, можливість одержання кредиту, що істотно впливають на підприємницьку активність; фазу економічного циклу, у якій знаходиться національна економіка. Падіння попиту, наприклад, характерне для відповідної фази економічного розвитку, приводить до загострення конкуренції, чи руйнуванню поглинанню збанкрутілого підприємства.

Фактори психографічного характеру виявляються в звичках і нормах споживання, перевазі до одним товарів і негативному відношенні до іншим.

Рівень розвитку науки і техніки визначає всі складові процесу виробництва товару і його конкурентоспроможність. Зміни в технології виробництва, вироблені підприємством для забезпечення конкурентних переваг, вимагають, як правило, значних капітальних вкладень і можуть протягом якогось досить тривалого періоду негативно боротися на прибутковості підприємстві, у тому числі і внаслідок невдач при впровадженні нової технології. Може негативно позначитися на прибутковості і зменшенні обсягу продажів продукції підприємства внаслідок прояву на ринку по більш низьких цінах товарів інших фірм, у виробництві яких використовується більш прогресивна технологія, що забезпечує менші виробничі витрати.

Зовнішні умови діяльності підприємства відбивають економічну ситуацію в країні і за рубежем, в окремих регіонах, на галузевих ринках. Найважливішими з зовнішніх умов господарювання підприємств є розмір податкових ставок, рівень відсотка за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться ті, що безпосередньо залежати від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві (ендогенні).

Класифікація внутрішніх факторів приведена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Класифікація внутрішніх факторів, що впливають на фінансовий стан підприємства.

До пріоритетної групи факторів належать високі темпи інфляції. Незважаючи на деяке уповільнення її темпів останнім часом, постійні інфляційні чекання аж ніяк не сприяють реалізації підприємствами стратегічних цілей. Сполучені з недостатньо гнучкої, а часто руйнівною податковою системою держави, кредитною політикою, високі для кінцевого споживача ціни стимулюють не розширення виробництва, а його скорочення. Високі ціни, призначувані підприємствами на продукцію, часто мають причиною не стільки їхню необґрунтовану цінову політику, скільки зовнішні ціноутворюючі фактори. А це веде, у свою чергу, до падіння конкурентоспроможність товарів і зниженню споживчого попиту.

Наслідок тих чи інших негативних факторів можна передбачати, а виходить, вчасно ужити відповідних заходів до їхнього чи усунення ослабленню, якщо постійно відслідковувати ознаки можливого погіршення фінансового стану підприємства. Ці ознаки, зрозуміло, не мають абсолютної сили і повинні розглядатися в сукупності з іншими показниками господарської діяльності. Вони - привід до ретельного дослідження фінансового стану з боку як керівників і акціонерів, так і замовників і кредиторів. [8, c.36]

Одним з явно насторожують ознак погіршення фінансової заможності можуть бути зміни в статтях балансу з боку як пасиву, так і активу, чи збільшення зменшення балансових сум, різкі зміни в структурі балансу. Наприклад, безумовно негативна ознака - зменшення коштів на розрахункових рахунках підприємства. Однак різке збільшення коштів також свідчить про несприятливі тенденції, тому що може вказувати на неефективну інвестиційну програму підприємства.

Для оцінки тенденцій важливі дані про запаси сировини і матеріалів, готової продукції, зв'язуванні засобів у незавершеному виробництві. І в цьому випадку звертає на себе увага не тільки різке збільшення запасів, що нерідко означає затоварення, але і різке їхнє зниження, що свідчить, як правило, про збої, неритмічність і нерівномірність виробництва і постачання, що мають наслідком невиконання зобов'язань по взаємних постачання.

Таким чином, внутрішні чинники які впливають на фінансове становище підприємства можна поділити на якісні і кількісні. До якісних належать: мета, галузь діяльності, традиції репутація та імідж, форма власності, організаційна структура управління, організація системи управління, форма спеціалізації, концентрація виробництва, диверсифікація виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, прогресивність засобів і методів виробництва, рівень виробничих запасів.

До кількісних належать: кваліфікований склад керівництва і персоналу, доля ринку і стадія життєвого циклу, інноваційна діяльність, адаптивність фірми, тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, структура балансу, платоспроможність, ліквідність, співвідношення власних і залучених засобів, вартість капіталу, структура майна, інвестиційна привабливість, доход на акцію, рівень прибутковості та рентабельності.

1.4 Моделювання та концепція системи економічної безпеки підприємства

Для керівників будь-якої системи піклування про її безпеку є найголовнішим обов'язком, тому що у випадку її розпаду керувати буде нічим. Уважно наглядати потрібно не тільки за процесами, які відбуваються у навколишньому середовищі, що можуть принести невиправні наслідки, а й не меншу увагу необхідно приділяти аналізу власне самої системи. Обов'язковим є оперативна оцінка якості роботи, постійна перевірка достовірності вхідної інформації, надійності всіх елементів системи. Будь-яке підприємство, маючи свої локальні й державні цілі розвитку, виконує функції забезпечення відносно споживачів його послуг або продукції.

Економічна безпека - це характеристика, що будується на взаємовідношеннях системи і середовища як зовнішнього, так і внутрішнього. Економічна безпека підприємства повинна оцінюватись з урахуванням умов, обмежень і критеріїв усіх основних учасників його виробничо-економічної діяльності, а саме: держави, підприємств-конкурентів, споживачів. До основних факторів, що здійснюють вплив на розвиток підприємства, належать: Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике // Финансы и статистика. - 2000. - 368 с.

- державна економічна політика;

- податкові надходження до бюджету;

- забезпечення фінансово-економічної діяльності підприємства та споживачів.

Суттєві взаємозв'язки цих факторів, переплетення локальних і державних економічних інтересів ускладнюють процес прийняття рішень і потребують безперервного узгодження напрямів розвитку підприємства, серйозно впливають на оперативність, якість і економічну безпеку рішень. До основних джерел впливу на безпеку підприємства, що працює за умов ризику, можна віднести:

- ймовірну сутність соціально-економічних і технологічних процесів;

- зіткнення протилежних інтересів;

- існування невизначеності, пов'язане з неповнотою та недостовірністю інформації, її постійною зміною.

Тому постійно виникає питання про правильну організацію і врахування факторів, які приносять нестабільність і становлять загрозу безпеці підприємства. У результаті необхідне створення такої моделі системи економічної безпеки варіантів розвитку підприємства, яка б забезпечувала:

- проведення багатоваріантних розрахунків;

- формування сукупності економічних показників, що відображають реакцію підприємства на зміну тих чи інших параметрів розвитку;

- моделювання різних схем фінансування варіантів розвитку.

В основі аналізу, що найбільш повно відповідає вказаним вимогам, лежать принципи імітаційного моделювання, тобто створення економіко-математичної моделі економічної безпеки, яка буде описувати структуру, джерела виникнення фінансових потоків у вигляді програмного забезпечення ЕОМ, а потім вже створення на її основі інформаційної системи для проведення комп'ютерних експериментів з метою отримання необхідних показників економічної безпеки.

Для проведення фінансово-економічного аналізу варіантів розвитку необхідно розробити комплекс взаємопов'язаних імітаційних моделей фінансових потоків (мал.1.2). Гунський Б.В. Внутрішні та зовнішні фактори економічної безпеки України. Стратегічна панорама. - 2000. - № 1-2. - С. 75-79

Малюнок 1.2. - Комплекс імітаційних моделей економічної безпеки підприємства

Основними завданнями аналізу системи є: виявлення суттєвих факторів впливу на економічну безпеку підприємства, визначення групи факторів, що дозволяють управляти функціонуванням економічної системи достатньо точно, а також визначення рейтингу факторів за інтенсивністю їх впливу на процес або явище. Ці завдання необхідно вирішувати на основі детермінованих або стохастичних методів аналізу.

Розроблений комплекс взаємопов'язаних моделей і методи їх реалізації та, як результат, створення інформаційної системи є ефективним засобом комплексного аналізу економічної безпеки підприємства.

Важливим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є складання її концепції. Концепція визначається як система поглядів, ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначаючим задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем.

Концепція економічної безпеки підприємства являє собою офіціально затверджений документ, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу та власності підприємства. Приблизна структура концепції виглядає так:

I. Опис проблемної ситуації в сфері економічної безпеки підприємства:

-- перелік потенціальних загроз для безпеки підприємства, їх класифікація і ранжування;

-- причини і фактори виникнення загроз;

-- негативні наслідки загроз для підприємства.

II. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства:

-- визначення об'єкту і предмету економічної безпеки підприємства;

-- формулювання політики та стратегії безпеки підприємства;

-- принципи забезпечення економічної безпеки;

-- цілі та задачі забезпечення безпеки підприємства;

-- критерії і показники економічної безпеки підприємства;

-- створення організаційної структури по управлінню системою безпеки підприємства.

III. Заходи по реалізації засобів економічної безпеки:

-- формування підсистем загальної системи безпеки підприємства;

визначення суб'єктів економічної безпеки підприємства та їх ролі;

-- розрахунок засобів та визначення методів забезпечення економічної безпеки;

-- контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно мати на увазі, що найбільш повне уявлення про систему економічної безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів по концепції безпеки підприємства, комплексної програми забезпечення безпеки підприємства та планів підрозділів підприємства з реалізації цієї програми. Сформована на науковій основі система безпеки підприємства є організаційною основою створення її структурного підрозділа -- служби безпеки.

2 Аналіз діючої системи забезпечення економічної безпеки на ВАТ “Запорiжвогнетрив”

2.1 Характеристика фінансового стану ВАТ “Запорiжвогнетрив”

У 1929 роцi на березi Днiпра було почато будування Запорiзького заводу вогнетривiв. Вибiр мiсця для споруди пiдприємства був вiдображен наявнiстю дешевої електроенергiї греблi Днiпро ГЕС i бази сировини- пологiвської глини та каолинiв. Через чотири роки працi завод був введений у експлуатацiю та випустив першу продукцiю сталерозлiвочних та фасонних виробiв. У березнi 1995 року Запорiзький вогнетривкий завод було перетворено у вiдкрите акцiонерне товариство "Запорiжвогнетрив" у процесi корпоратизацiї та приватизацiї. ВАТ "Запорiжвогнетрив" - акцiонерне товариство, яке спецiалiзується на виробництвi вогнетривких виробiв: алюмосилiкатних (шамотних та високоглиноземних), магнезiальних виробiв та карбидкремнiєвих нагрiвачiв.

Пiдприємство являється одним iз основних виробникiв вогнетривiв на Українi, виробляючи 28% загального об 'єму товарної продукцiї Асоцiацiї "Укрвогнетрив", у тому числi 21% алюмосилiкатних виробiв та 50% мегнезiальних у 2007 роцi. Унiкальнiсть пiдприємства складається у тому, що воно виробляє усю асортиментну гаму вогнетривiв, якi використовуються пiдприємствами гiрничо - металургiйного комплексу та у iнших галузях народного господарства. На протязi останнiх рокiв пiдприємство зберiгає стабiльний рiвень виробництва.

До складу ВАТ "Запорiжвогнетрив" входять 5 основних цехiв, iз яких 3 цеха по виробництву вогнетривiв:

- шамотний цех ;

- цех магнезiальних виробiв;

- цех високоглиноземних виробiв.

Цеха, якi випускають магнезiальнi та алюмосилiкатнi вироби мають кiнцевий виробничiй цикл.

Шамотовипалювальний цех спецiалiзується на опалюваннi вогнетривкої глини та каолiну , технiчного глинозему та кускового шамоту для внутрiшнього споживання у цехах по виробництву шамотних та високоглиноземних виробiв. Також можливо виробництво товарного шамоту.

Цех карбiд-кремнiєвих виробiв випускає неформованi вогнетриви спецiального складу, розробленi пiдприємством.

У складi пiдприємства також є 7 допомiжних структурних пiдроздiлiв по обслуговуванню основного виробництва: [16]

- ремонтно- механiчний;

- електро-енергетичний цех;

- ремонтно-будiвельний цех;

- цех залiзничного транспорту;

- цех безрейкового транспорту;

- цех по ремонту виробничого обладнання;

- центральна лабораторiя метрологiї та вимiрувальної технiки (ЦЛМВТ).

Товариство виробляє такi види вогнетривiв:

магнезiальнi вироби:

- хромопериклазовi вироби;

- периклазовi вироби;

- переклазохромiтовi вироби;

- хромiтопериклазовi вироби.

мулiтокорундовi вироби;

- вироби загального призначення, якi застосовуються для обкладання рiзних теплових агрегатiв, температура, використання яких перевищує температуру 1700 градусiв по Цельсiю;

- трубки високовогнетривкi;

- вироби мулiтокорундовi;

- мертель мулiтокорундовий.

шамотнi вироби:

- стопорнi вироби;

- ковшовi вироби;

- воронки, трубки сифоннi, зiрки, трубки центровi.

Основним видом дiяльностi пiдприємства є виробництво вогнетривiв. Основними споживачами виступають металургiйнi пiдприємства. Причина невисокого потенцiалу найбiльш лiквiдних магнезiальних виробiв є жорстока конкуренцiя вогнетривких пiдприємств Росiї, якi мають власну дешеву сировину та паливно-енергетичну базу. В останнi роки змiнилась структура витрат на виробництво вогнетривких матерiалiв, зросла частина витрат на паливо, оскiльки вогнетривка промисловiсть належить до енергойомкої промисловостi.

Iстотньо впливає на дiяльнiсть Товариства податковий тиск, а також дiяльнiсть товариства має значну залежнiсть вiд законодавчих та економiчних умов та обмежень, вiд рiвня попиту на послуги та доходи замовникiв.

Головними проблемами, якi впливають на дiяльнiсть товариства є:

- взаємодiя мiж органами влади та представниками бiзнесу;

- взаємодiя представникiв бiзнесу з митними органами;

- постiйне зростання цiн на сировину та матерiали;

- постiйна змiна правил оподаткування (фiскальна полiтика держави) та митної полiтики.

2.2 Система показників оцінки безпеки підприємства за функціональними складовими

Забезпечення економічної безпеки підприємства передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.

Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

Ступінь фінансової безпеки характеризують такі показники:

- надлишок чи нестача власних обігових коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства; [14, c.346]

- надлишок чи нестача власних обігових коштів, а ткож середньо- та довгострокових позик;

- надлишок чи нестача загальної величини обігових коштів.

Вони розраховуються за формулами:

(1)

(2)

(3)

де Е_С - сума власних обігових коштів;

К_м - величина середньо- та довгострокових позик;

К_t - короткострокові кредити та позики.

Залежно від значень оцінюваних показників виділяють п'ять областей фінансової стійкості:

1) абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли підприємству досить власних джерел формування запасів та покриття витрат.

±Е_С?0, ±Е_м?0, ±Е_н?0 (4)

2) нормальна фінансова стійкість і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат

±Е_С?0, ±Е_м0, ±Е_н?0 (5)

3) нестійка фінансова стійкість і нестабільний рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, нестача яких компенсується середньо- та довгостроковими позиками.

±Е_С<0, ±Е_м?0, ±Е_н?0 (6)

4) критичний фінансовий стан і критичний рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, і воно залучає короткострокові кредити (окрім середньо- та довгострокових позик).

±Е_С<0, ±Е_м<0, ±Е_н?0 (7)

5) кризовий фінансовий стан і кризовий рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо ні власних, ні позикових коштів, і воно перебуває на стадії банкрутства.

±Е_С<0, ±Е_м<0, ±Е_н<0 (8)

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єкта господарювання:

– перший - спрямованість на роботу з персоналом фірми та підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;

– другий - націленість на збереження і розвиток інтелектуального потенціалу та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

На першій стадії процесу охорони цих складових економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.

Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений таким чином. Розраховують значення таких показників:

– плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися до їх загальної кількості.

– питома вага інженерно-технічних працівників і науковців, розраховується як відношення їх кількості до всієї кількості;

– показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу освіту до загальної кількості працюючих.

Процес охорони технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника.

Другий етап -- це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється:

а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників;

б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;

в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо - господарської діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Технологічний потенціал та технологічну безпеку підприємства характеризують наступні показники:

– рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій до загальної їх кількості.

– рівень прогресивної продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції до загальної їх кількості.

– рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальної кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі.

Загальний процес охорони правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

· аналіз загроз негативних впливів;

· оцінка поточного рівня забезпечення;

· планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

· здійснення ресурсного планування;

· планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;

· оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

Для оцінки рівня правової безпеки розраховують коефіцієнт співвідношення втрат підприємства внаслідок порушення трудових норм до загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Якщо втрат немає, то підприємство характеризується абсолютною правовою безпекою.

Якщо втрати становлять:

– 25-50% - нестабільний стан;

– 50-75% критичний стан;

– 75-100% критичний стан.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме:

a) збирання різних видів необхідної інформації;

b) обробка та систематизація одержаної інформації;

c) аналіз одержаної інформації;

d) захист інформаційного середовища підприємства, що традиційно охоплює:

* заходи для захисту суб'єкта господарювання від промислового шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;

* технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;

* збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпіонажу та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.

e) зовнішня інформаційна діяльність.

Рівень інформаційної складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної і суперечливої інформації в процесі приймання управлінських рішень.

Як показники рівня інформаційної безпеки розраховуються такі коефіцієнти:

- коефіцієнт повноти інформації (К_пл), який розраховується як відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, яка приймає рішення, до обсягу інформації, необхідної для прийняття цього рішення.

- коефіцієнт точності інформації (К_м), що розраховується як відношення обсягу релевантної (достовірної) інформації до загального обсягу наявної інформації;

- коефіцієнт суперечливої інформації (К_пр), що обчислюється як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.