Методи і моделі, класифікація, оцінка економічної безпеки підприємства

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку цих коефіцієнтів.

К_и = К_пл* К_м * К_пр. (10)

Розрізняють 3 ступені інформаційної безпеки:

К_и ? 0,7 - рівень інформаційної безпеки високий;

0,3?К_и<0,7 - рівень інформаційної безпеки середній;

К_и < 0,3 - рівень інформаційної безпеки низький.

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів: пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відходів виробництва, забруднення водного і повітряного середовища. Для цього спочатку розраховують середній рівень деструктивного впливу за окремими складовими:

У_д.в. = ,

де S - площа території, яка використовується підприємством; S_л - площа пошкоджень ландшафту; S_з - площа енергетично забрудненої території; S_св - площа, зайнята під смітники; Z_вд - фактична концентрація забруднюючих речовин у воді; Z_пр.вд - гранична концентрація забруднюючих речовин у воді; Z_пр.вз - гранична концентрація забруднюючих речовин у повітрі; k - коефіцієнт, що враховує ступінь пошкодження ландшафту (), інтенсивність енергетичного забруднення (), небезпеку речовин у відходах (), у воді (), у повітрі ().

Залежно від величини обчислюваної величини розрізняють:

– абсолютну екологічну безпеку (У_д.в. = 0);

– нормальну екологічну безпеку (У_д.в. ? 0,25);

– нестабільний екологічний стан (0,25<У_д.в. ? 0,50);

– критичний рівень екологічної безпеки (0,50<У_д.в. ? 0,75);

– екологічна криза (У_д.в. > 0,75).

Розглянемо принципову схему організації силової складової економічної безпеки. Аналіз загроз негативних впливів за силовою складовою економічної безпеки відповідно до причин їхнього виникнення включає:

1. Аналіз рівня організації силової складової економічної безпеки за напрямками, ресурсами, виконавцями, взаємодією та ефективністю витрат

2. Прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної шкоди від них;

3. Розробку рекомендованого комплексу заходів для запобігання можливим негативним впливам;

4. Планування бюджету на використання рекомендованого комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від його реалізації

5. Планування підбору і спеціального навчання відповідного персоналу

6. Оперативне планування реалізації пропонованих заходів за ресурсами та виконавцями.

Рівень силової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки імовірності реалізації загроз для цілісності майна та фізичної безпеки працівників підприємства. Визначення рівня силової складової економічної безпеки може бути розраховане на підставі таблиці №2.1.

Рівень безпеки	Умови
Високий	Р?0,0001 Пт?Рз	Р?0,001 Вд<Пт?У	Р?0,01 Пч<Пт?ВД	Р?0,1 Пт?Пч
Середній	0,0001<Р?0,001 Пт?Рз	0,001<Р?0,01 Вд<Пт?У	0,01<Р?0,1 Пч<Пт?ВД	0,1<Р?0,2 Пт?Пч
Низький	Р>0,001 Пт?Рз	Р>0,01 Вд<Пт?У	Р>0,1 Пч<Пт?ВД	Р>0,2 Пт?Пч

Р - імовірність витрат, Пт - величина можливих втрат; Рз - власні засоби підприємства; В - виторг від реалізації продукції; ВД - валовий дохід; Пч - чистий прибуток.

Рівень економічної безпеки в цілому визначається у такій послідовності:

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових економічної безпеки за такою формулою:

О_і= де

О_і - відносні оцінки і-тої складової економічної безпеки;

_і - кількість рівнів і-тої функціональної складової;

п_і - номер рівня і-тої функціональної складової, рахуючи від найбільш несприятливого з них включно (наприклад розрізняють 5 рівнів фінансової безпеки вагомістю від 1 до 5 - кризову, критичну, нестійку, нормальну та абсолютну ситуацію)

Наприклад, якщо підприємство має нормальний рівень фінансової безпеки, то його відносна оцінка розраховується так:

О_ф=.

2. Визначити вагомості В_і для кожної зі складових економічної безпеки.

3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Аналіз окремих складових дозволить уточнити джерела загроз для підприємства.

Отже, аналіз і оцінка рівнів складових економічної безпеки є основою для розроблення комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам, та підвищення рівня економічної безпеки підприємства і відповідно розширення його адаптаційних можливостей до змін умов господарської діяльності, створення умов стабільного функціонування і розвитку.

2.3 Оцінка рівня економічної безпеки ВАТ “Запорiжвогнетрив”

Для оцінки рівня економічної безпеки ВАТ “Запорiжвогнетрив” оцінимо фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт покриття (нормативне значення Кп > 1):

2005 рік:

Кп = А(260)/П(620) = 134259,1 / 76 347,4 = 1,76

2006 рік:

Кп = А(260)/П(620) = 144 805,3 / 88 532,3 = 1,64

2007 рік:

Кп = А(260)/П(620) = 147842 / 66529 = 2,22

З розрахунків видно, що в аналізуємому періоді коефіцієнт поркриття перебільшує норматиний показник, а у 2007 році він значно збільшився до 2,22. Це дає можливiсть Товариству своєчасно погасити свої поточнi зобов'язання за рахунок дебiторської заборгованостi, грошових коштiв та запасiв.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами: (Нормативне значення = 0,1)

2005 рік:

Кз = (П(380) - А(080))/ А(260) = (214 908,5 - 164 478,4) / 134 259,1 = 0,376

2006 рік:

Кз = (224 631,9 - 171 888,6) / 144 805,3 = 1,64

2007 рік:

Кз = (244869,5 - 197674,7) / 147842,4 = 0,319

Коефіцієнт забезпечення власними засобами перебільшує нормативне значення за аналізований період. У 2006 році він значно збільшився з 0,376 до 1,64, а у 2007 році зменшився на 1,321 до 0,319, але знаходиться в нормі.

Розрахуємо коефіцієнт Бівера:

2005 рік:

Кб = (Ф(220) - Ф(260)) / (П(480) + П(620)) = (12 486,4 - 10 267,2) / (6 459,5 + 76 347,4) = 0,027

2006 рік:

Кп = (6 751 - 10 982,1) / 88 532,3 = -0,05

2007 рік:

Кп = (14396,8 - 12004,9) / (29594,2 + 66529) = 0,025

Ознакою незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 - 2 роки) Кб<0,2. Тобто протягом аналізуємого періоду структура балансу підприємства є незадовільною.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності: Кал. = Грошові кошти/Поточні зобов'язання (Нормативне значення = 0,2 - 0,35)

2005 рік:

Кал = (3213,3 + 2152,9) / 76347,4 = 0,07

2006 рік:

Кал = (6507,8 + 416,3) / 88532,3 = 0,078

2007 рік:

Кал = (2047,1 + 8529,8) / 66529 = 0,16

У 2007 році в порявнянні з 2005 рік даний коефіцієнт зріс з 0,07 до 0,16 відповідно. Тобто, це свiдчить про те, що товариство в змозi негайно погасити короткострокову заборгованiсть за рахунок грошових коштiв та їх еквiвалентiв

Коефіцієнт швидкої ліквідності: Кшл. = (Поточні активи - Запаси)/Поточні пасиви (Нормативне значення = 0,6 - 0,8)

2005 рік:

Кшл = (164478,4 + 134259,1 - 79610,2) / (214908,5 + 6459,5 + 76347,4) = 0,07

2006 рік:

Кшл = (171888,6 + 144805,3 - 87822,2) / 315824,5 = 0,72

2007 рік:

Кшл = (197674,7 + 147842,4 - 92303,1) / 344766,5 = 0,88

Коефіцієнт поточної ліквідності: Кпл. = Поточні активи/Поточні пасиви

(Нормативне значення = 1,5)

2005 рік:

Кпл = (164478,4 + 134259,1) / (214908,5 + 6459,5 + 76347,4) = 1,0

2006 рік:

Кпл = (171888,6 + 144805,3) / 315824,5 = 1,003

2007 рік:

Кпл = (197674,7 + 147842,4) / 344766,5 = 1,002

Коефіцієнт фінансової незалежності: Кфн. = Власний капітал/Пасиви
(Нормативне значення = 2)

2005 рік:

Кфн. = 214 908,5 / (6 459,5 + 76 347,4)= 2,6

2006 рік:

Кфн. = 224 631,9 / (2 660,3 + 88 532,3) = 2,46

2007 рік:

Кфн. = 244869,5 / (3773,8 + 29594,2 + 66529)= 2,45

Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства у 2007 році незначно зменшився з 2,46 у 2006 році до 2,45, але перевищує нормативний. Це означає, що власний капітал підприємства повністю перекриває пасиви.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом: Кззвк. = Запаси/Власний капітал

2005 рік:

Кззвк. = (43 172,2 + 15 733,3 + 20 627,6 + 77,1) / 214 908,5 = 0,37

2006 рік:

Кззвк. = (48 284,4 + 21 533,5 + 17 908,8 + 95,5) / 224 631,9 = 0,39

2007 рік:

Кззвк. = (54492 + 20234,6 + 17485,2 + 91,3) / 244869,5 = 0,38

Коефіцієнт забезпеченості запасів власним капіталом у 2006 році в порівнянні з 2005 роком збільшився на 0,02, а у 2007 році зменшився на 0,01. Дане значення коефіцієнту означає, що власних обігових коштів підприємства достатньо для забезпечення запасів.

Ящо здійснити оцінку фінансового стану за даними таблиці 1.1 даної курсової роботи, то з приведених розрахунків можна сказати, що підприємство належть до класу 1, тобто це підприємство з добрим запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових засобів.

Визначимо ступінь ступінь фінансової безпеки підприємства ВАТ “Запорiжвогнетрив”:

Показник :

За 2005 рік: 214908,5 - (43172,2 + 15733,3 + 20627,6 + 77,1) = 135298,3 тис.грн.

За 2006 рік: 224631,9 - (48 284,4 + 21 533,5 + 17 908,8 + 95,5) = 136809,7 тис.грн.

За 2007 рік: 244869,5 - (54492 + 20234,6 + 17485,2 + 91,3) = 152566,4 тис.грн.

Показник :

За 2005 рік: (214908,5 + 6 459,5) - 79610,2 = 141757,8 тис.грн.

За 2006 рік: 224 631,9 - 87822,2 = 136809,7 тис.грн.

За 2007 рік: (244869,5 + 29594,2) - 92303,1 = 182160,6 тис.грн.

Показник :

За 2005 рік: 6459,5 + 76347,4 = 82806,9 тис.грн.

За 2006 рік: 88532,3 тис.грн.

За 2007 рік: 29594,2 + 66529 = 96123,2 тис.грн.

Отже, ВАТ “Запорiжвогнетрив” має ±Е_С > 0, ±Е_м > 0, ±Е_н > 0, це означає, що підприємству досить власних джерел формування запасів та покриття витрат та воно має абсолютну фінансову стійкість і абсолютну безпеку.

3. Шляхи удосконалення системи забезпечення економічної безпеки діяльності ВАТ “Запорiжвогнетрив”

3.1 Техніко-економічне обгрунтування необхідності створення служби економічної безпеки

З метою підтримання задовільного рівня економічної безпеки підприємства, на ньому повинна існувати служба економічної безпеки. На ВАТ “Запорiжвогнетрив” створено служба безпеки та охорони підприємства, яка постійно виконує певний комплекс завдань, головними з яких є:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею підприємства;

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць підприємства;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну підприємства;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці підприємства;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва підприємства з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів підприємства;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Загальні функції, що повинна виконувати служба безпеки підприємства:

- організація і забезпечення пропускного та внутрішньо об'єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог режиму персоналом фірми і партнерами (відвідувачами); [2, c.197]

- участь у розробці основоположних документів (статуту, правил внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту (комерційної таємниці);

- розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з доку ментами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру;

- виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками фірми, клієнтами та конкурентами;

- організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки підприємства;

- розробка, оновлення і поповнення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту інформації;

- забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці;

- організація та регулярне проведення навчання працівників фірми й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці;

- ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволене постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них;

- підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі (зоні). У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

- персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

- матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

- інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

- засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

- технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки підприємства завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи -- протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

Ключову ланку забезпечення економічної безпеки України ми вбачаємо саме в узгодженні її трьох рівнів - безпеки індивідуума, підприємства і держави. Причому провідною на даному етапі, в ситуації руйнації економічної системи, має бути саме безпека підприємств - головної ланки економічної системи. Тобто, необхідно мінімізувати загрози діяльності підприємства з боку як кримінальних та “тіньових” структур, так і офіційної політики. Підприємства повинні мати змогу розробляти власну стабільну перспективну стратегію своєї діяльності. Відповідно моніторинг і система індикаторів стану економічної безпеки також мають включати як ключові індикатори економічної безпеки саме економічних суб'єктів - підприємств і їхніх об'єднань. І тому найактуальнішою для обговорення за нашим “круглим столом” видається проблема співвідношення і зміцнення економічної безпеки індивідуума, підприємства і держави.

3.2 Шляхи зміцнення економічної безпеки ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”

Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства справляє держава. Використовуючи прямі та непрямі прийоми втручання , вона регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства і держави не завжди збігаються. Їх спільним мірилом виступає економічна безпека. Проблема полягає у тому, що, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдати шкоди інтересам підприємства.

Широкий спектр проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства, вимагає системного їх розподілу у такиз напрямках: технологічна, ресурсна, фінансова і соціальна безпека. Ці підсистеми являють собою комплекс завдань і показників (см. мал. 3.1), підвищити її можна тільки успішно працюючи в усіх напрямках одночасно.

Малюнок 3.1 - Схема взаємодії елементів економічної безпеки підприємства

Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки підприємства є:

- у рамках технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізінгу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах;

- у рамках ресурсної безпеки - удосконалення системи розрахунків;

- підвищення продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання „ресурсного” наряму НДДКР;

- у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних строків кредитування;

- створення інформаційного центру щоб посійно мати відомості про борги підприємства і перекрити канали втрати інформації;

- створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б перевіряла податкові та інші обов'язкові платежі для виявлення можливої передплати і надавала відомості про основні виробничі фонди, що мало використовуються, з метою їх можливого продажу; використання нових форм партнерських зв'язків, у тому числі франчайзингу;

- у рамках соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвинутих держав; залучення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації працівників;

- заінтересованість адміністрації підприємства;

- підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

Забезпечити вищезазначені заходи можна шляхом удосконалення технiчного процесу, а також розвитком енергозберегаючих технологiй та опанування нових видiв виробiв, а саме за допомогою плану технiчного розвитку ВАТ "Запорiжвогнетрив", який включає:

1. Енергозбереження:

- установка мiнiкотельної у адмiнiстративно-битовому примiщенi ЦМВ, данний захiд дозволить виключити втрату тепла у навколишнє середовище;

- реконструкцiя тунельної печi в ЦВВ , данний захiд дозволить зменшити витрати природного газу, та зменшення браку випалювання виробiв;

- реконструкцiя участку ЦККН зстворенням дiльницi по виробництву неформованих вогнетривких матерiалiв, для рiшення цього заходу необхiдно провести ряд робiт, придбання обладнання пiд плануючу технологiчну лiнiю та придбання технологiї.

2. Модернiзацiя обладнання:

- реконструкцiя помольно-пресового участку ЦВВ.

3. Реконструкцiя виробництва:

- реконструкцiя технологiчного потоку у ШВЦ;

- створення дiльницi затарювання, збереження та вiдвантажування неформованих вогнетривiв.

4. Охорона працi:

- реконструкцiя електрофiльтру № 1;

- придбання та устаткування iнтенсивного змiшування фiрми Айрих" .

5. Автоматiзацiя управлiння виробництвом.

Витрати на фiнансування заходiв плану розвитку - власнi засоби та позиковi кошти.

Таким чином, у сучасних умовах складовою частиною комплексу заходів має стати програма конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки підприємства.

Висновки

Отже, проаналізувавши рівень економічної безпеки підприємства, можна зробити наступні висновки.

У першому розділі даної роботи розглянуто теоретичне обґрунтування економічної безпеки підприємства. Таким чином, економічна безпека підприємства передбачає стійкий розвиток, що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам). Функціональними складовими економічної безпеки підприємства є: фінансова складова; інтелектуальна складова; техніко-технологічна складова; політико-правова складова; інформаційна складова; екологічна складова; силова складова.

У другому розділі курсової роботи здійснено аналіз діючої системи забезпечення економічної безпеки на ВАТ “Запоріжвогнетрив” та за результатами розрахунків визначено, що дане підприємство має абсолютну фінансову стійкість і абсолютну безпеку.

У третьому розділі цієї роботи досліджено шляхи удосконалення системи забезпечення економічної безпеки, відмічено, що для утримання стану економічної безпеки на належному рівні для підприємства необхідно існування служби економічної безпеки. Основними функціями цієї служби є оперативна оцінка якості роботи, постійна перевірка достовірності вхідної інформації, надійності всіх елементів системи.

З усього вишезазначенного можна зробити висновок що для українських підприємств самими значимими проблемами сучасного етапу реформ є: відсутність засобів на технічне переоснащення; неритмічність роботи; відсутність контрактів, замовлення; безробіття; велика дебіторська заборгованість.

Список використаної літератури:

1. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике // Финансы и статистика. - 2000. - 368 с.

2. Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 330 с.

3. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства // Економіст. - 2001. - №11. - 40 с.

4. Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. - К.: Лібра, 2003 - 280 с.

5. Гунський Б.В. Внутрішні та зовнішні фактори економічної безпеки України. Стратегічна панорама. - 2000. - № 1-2. - С. 75-79.

6. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В., Бородіна О.О. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 46. - Донецьк, ДонНТУ, 2002. - 216 с.

7. Евдокимов Ф.И. Экономическая безопасность - необходимое звено в планировании развития предприятия // Экономика и право. - 2002. - №1. - 100-106с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропівного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл.

9. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

10. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. - К.: Лібра, 2003. - 280с.

11. Костусєв О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України. - 2003. - №7. - с. 5-11.

12. Наказ Мінекономіки України від 19 січня 2006 року №14 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені”.

13. Пястолов С.М. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Учебник. - М.: Мастерство, 2001. - 336 с.

14. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: ООО «Новое знание», 2000. - 688 с.

15. Терещенко О.О. Фінансова санация та банкрутство підприємств. - К.:КНЕУ, 2000. - 412 с.

16. Інформація про емітента з сайту http://www.smida.gov.ua.

17. Cистеми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: Закон.