УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Конкурентоспроможність торгівельного підприємства і механізм її забезпечення в сучасних умовах господарювання

(за матеріалами ВТСТ “Хлібодар”)

Студента 532 групи

спец. 7.050107

Бобко В.О.

Науковий керівник

доц. Дуда С.Т.

Львів-2005



Зміст

Вступ

1. Роль конкуренції в ринковій економіці та фактори конкурентоспроможності торгового підприємства

2. Методи оцінки конкурентоспроможності торгівельного підприємства

3. Економічна характеристика середовища функціонування ВТСТ “Хлібодар”

4. Аналіз конкурентного середовища ВТСТ “Хлібодар”

5. Резерви підвищення конкурентоспроможності торгівельного підприємства в сучасних умовах господарювання

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства.

Поняття конкурентоспроможності підприємства включає в себе великий комплекс економічних характеристик, який визначає становище підприємства на галузевому ринку (національному чи світовому).

На конкурентоспроможність важливий вплив має науково-технічний рівень та ступінь вдосконалення технологій виробництва. Показник конкурентоспроможності для будь-якого підприємства це своєрідне дзеркало, в якому відображаються результати роботи практично всіх його служб та підрозділів, а також його реакція на зміну зовнішніх факторів. Особливо важливою є здатність підприємства оперативно і адекватно реагувати на зміни в поведінці покупців, їх смаків та потреб.

Підприємства приділяють велику увагу аналізові своїх слабких і сильних місць для оцінки реальних можливостей в конкурентній боротьбі та розробці засобів, за рахунок яких вони могли б підвищити конкурентоспроможність і забезпечити свій успіх.

В сучасних умовах конкурентоспроможність підприємства на ринку є головним критерієм ефективності виробництва, оцінки ефективності системи управління. Виробництво і реалізація конкурентоспроможних товарів та послуг - це узагальнений показник життєстійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати фінансовий, виробничий та трудовий потенціал.

За сучасної конкурентної боротьби, за всієї масштабності, динамізму та гостроти, виграє не той, хто йде в “лобову атаку”, а той, хто обравши правильну позицію, вміє уникнути її. Мистецтво конкуренції саме і полягає в умілому відході від неї. Чим жорстокіша конкуренція, тим правильнішим буде цей принцип.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначений авторитет в галузі конкуренції М. Портер, висновки якого обґрунтовуються на результатах багатьох досліджень досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу.

В Україні проблема конкурентоспроможності й участі у її вирішенні держави стоїть набагато гостріше, ніж у розвинутих країнах. Проте, будь-яких спеціальних заходів принципового характеру щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки поки що не вжито. Виробництво конкурентоспроможних товарів - одне з найголовніших завдань реформування й розвитку промислового комплексу України.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана курсова робота.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності торгівельного підприємства.

Відповідно сформульованій меті курсової роботи передбачається виконання наступних завдань:

- вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

- надати загальну характеристику діяльності обраного торгівельного підприємства;

- провести аналіз збутової та фінансової діяльності підприємства;

- обґрунтувати заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності даного торгівельного підприємства.

Об'єктом дослідження обрано Мостиське споживче товариство “Хлібодар”.



1. Роль конкуренції в ринковій економіці та фактори конкурентоспроможності торгового підприємства

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети”.

Термін “конкуренція” походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь”.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

Значну увагу конкуренції приділяли С. Брю, Дж. Кейнс, І. Кірцнер, К. Мак-Коннелл, Дж. Мілль, Ф. Найт, А. Пігу, М. Портер, П. Хайне. Певний внесок у розвиток теорії конкуренції зробили російські вчені: Г. Азоєв, Ю. Коробов, Л. Раменський, Р. Фатхутдінов, Д. Юданов, а також вітчизняні науковці А.Гальчинський, В. Глущенко, М. Єрмошенко, П. Єщенко, С. Мочерний, Ю. Палкін, А. Пелих та інші.

Надбанням економічної теорії є детальний аналіз чотирьох класичних видів конкуренції: чистої (досконалої), монополістичної, олігополії, монополії.

Крім того, виділяють також міжгалузеву та галузеву конкуренцію, функціональну і видову, цінову або нецінову.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства 18 століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо “невидимої руки”. Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

- на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

- визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

- вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

- розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

На рубежі 19 століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення “правил гри”, коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою виділяючи один одного, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою “заземлює” напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й термін реалізації продукції.

Конкуренція, як і будь яке явище, має свої позитивні риси і недоліки. Серед позитивних результатів, на наш погляд, слід виділити такі: конкуренція виступає механізмом регулювання пропорцій виробництва, рушійною силою розширення асортименту товарів, підвищення їх якості, впровадження новітньої техніки, технології, організації праці й управління, збільшення продуктивності, економії ресурсів з метою одержання більшого прибутку. Вона сприяє раціональному перерозподілу ресурсів, охороняє споживача від диктату виробника.

Недоліками конкуренції є:

1. Відволікання значних коштів на невиробничі потреби, зокрема, видатки сучасних фірм на рекламу дуже високі, що дає підстави вважати їх нераціональними, адже конкуренти також використовують рекламу і рекламні об'яви конкуруючих фірм, і таким чином нейтралізують одне одного.

2. Конкурентна система не гарантує того, що першочергово будуть задоволені потреби тих споживачів, які є найменш захищеними в соціальному плані, а вже потім потреби більш забезпечених верств населення. В умовах конкуренції розподіл доходів відбувається автоматично, не враховуючи етичні аспекти цього питання.

3. У конкурентному середовищі не враховуються потенційно негативні наслідки рішень, які приймаються, якщо це не буде безпосередньо стосуватися діяльності даного підприємства в майбутньому.

В розвитку конкуренції можна виділити наступні етапи:

1. Етап докапіталістичної конкуренції - етап виникнення конкурентних відносин. Розпочинається з епохи занепаду первісного ладу і виникнення простого товарного виробництва та закінчується з виникненням капіталістичних відносин.

2. Етап панування досконалої конкуренції, який починається одночасно з розповсюдженням капіталістичних відносин і триває до 1870-х років.

3. Етап монополістичної конкуренції. З кінця 1870-х років розпочинається процес формування монополій.

4. Етап сучасної конкуренції, який розпочався приблизно після другої світової війни і триває до теперішнього часу.

Таким чином, очевидно, що розвиток конкуренції відбувається за Г. Гегелем, тобто, має три стадії: теза(етап досконалої конкуренції) - антитеза (процес монополізації) - синтез (сучасний етап конкуренції, коли підприємство намагається стати монополістом і одночасно посилює конкурентну боротьбу).

З'ясуємо як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти,а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця немає свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

Залежно від охоплення економічного простору функції конкуренції в ринковій економіці можна розподілити на макроекономічні: регулююча, контролююча, об'єднувальна, функція соціалізації прогресу та прибутку; і мікроекономічні: стимулююча, інноваційна, адаптивна. Розподільча і селективна існують на макро- і мікро рівнях.

Регулююча функція - конкуренція діє як регулятор ринкової економіки - потрібний товар опиняється в потрібному місці; механізм конкуренції спрямовує ресурси туди, де їх не вистачає відповідно до суспільних потреб.

Розподільча функція - полягає в оптимальному розподілі ресурсів, тобто виробничі ресурси використовуються з максимальною ефективністю. Крім того, здійснюється розподіл доходів.

Контролююча функція - здійснюється контроль над виробниками і споживачами товарів та послуг з метою обмеження їх впливу на ціну товарів, а, отже, і контроль над перерозподілом суспільного багатства.

Об'єднувальна функція - підприємства функціонують не ізольовано, а взаємодіють між собою, об'єднуються у співтовариство компаній, які конкурують між собою.

Функція соціалізації прогресу та прибутку - як результат конкуренції удосконалення в будь-якій галузі стають суспільним надбанням, оскільки конкуренції властивий примусовий характер.

Селективна функція - в конкурентній боротьбі одні виживають, а інші банкрутують.

Стимулююча функція - конкурентна боротьба стимулює зниження собівартості і споживчих цін, удосконалення якості продукції та створення її нових типів.

Інноваційна функція - конкуренція створює стимули до удосконалення, прогресу, відкриття нового.

Адаптивна функція - ті, хто вижив у конкурентній боротьбі, повинні постійно стежити за діями конкурентів, споживацькими уподобаннями, економічною політикою та іншими параметрами.

Таким чином, беззаперечним є факт, що реальний розвиток конкурентних засад в економіці належить до основних пріоритетів здійснення ринкових реформ в Україні. Трансформаційний характер вітчизняної економіки вимагає враховувати факти, фактори та явища, які мають або можуть мати значний вплив на створюване конкурентне середовище.

По-перше, це співвідношення монопольної та ринкової влади в економіці та пов'язаний з цим стан потенційної конкуренції. Потенційна конкуренція змушує фірми визначати обсяги виробництва та ціни так, як це вони робили б в умовах конкуренції і таким чином забезпечує одержання суспільно корисних результатів.

По-друге, це орієнтація на те, що перехідна економіка з часом повинна набути рис відкритої економіки. А відкрита економіка - це економіка, в якій фактори виробництва відчувають сильний вплив світових цін. В умовах переходу до ринку і збереження високого рівня монополізації виробництва без впливу зовнішньої конкуренції можливе не тільки зменшення, а навіть збільшення цін внутрішнього ринку.

Основні фактори, які визначають конкурентоспроможність підприємства на споживчому ринку, відображені на рис.1.

Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своїй політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.



2. Господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій, нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства(організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто зміна їх на більш прогресивні, забезпечує

підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини, не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції, її об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів у виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажу продукції, необхідної ринку, стимулюванні збільшення об'ємів продажу, завойовуючи нові ринки збуту.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максимізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

Отже, прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

2. Методи оцінки конкурентоспроможності торгівельного підприємства

Окреме торговельне підприємство не є єдиним продавцем споживчих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції на ринку діяльності та визначення позиції підприємства на ринку.

Можливість виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності.

Ця категорія має різні тлумачення в економічній літературі. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат(Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, факторів управління та продуктивності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного статусу фірми (І. Ансофф).

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура продукції, що випускається та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

- вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

- вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

- вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

- визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

- установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

- вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

- розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва.

Щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні (гігієнічні, фізіологічні, психологічні), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність проаналізованої продукції по відношенню до товару-конкурента.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купівлі, експлуатації, утилізації продукції.

Оцінка конкурентоспроможності конкретного торговельного підприємства передбачає проведення такої роботи:

1 ЕТАП - визначення кола підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства може бути оцінена тільки шляхом порівняння умов, ресурсів та результатів діяльності конкретного торговельного підприємства з певною групою підприємств, які визнані його конкурентами. Формування групи підприємств-конкурентів є дуже важливим етапом роботи, оскільки підприємство може бути конкурентоздатним в межах певного сегменту ринку, а в межах іншого - бути не конкурентоздатним.

2 ЕТАП - збір інформації про діяльність підприємств-конкурентів.

Інформація, необхідна для оцінки конкурентоспроможності підприємства, може бути добута кількома шляхами:

- шляхом отримання об'єктивної кількісної інформації про основні результати господарсько-фінансової діяльності підприємств-конкурентів. Джерелом її отримання можуть бути форми бухгалтерської, статистичної або податкової звітності, кон'юнктурні огляди регіонального споживчого ринку, матеріали галузевої та спеціальної преси, спеціально замовлені дослідження.

- Шляхом збору якісної інформації про діяльність підприємств-конкурентів, стратегію та тактику їх діяльності. Така інформація може бути отримана шляхом проведення соціологічних опитувань, вибіркових спостережень, залучення експертів.

3 ЕТАП - формування системи оціночних показників.

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності у торговельно-виробничій діяльності:

- обсяг та склад товарообороту;

- перелік та обсяг торговельних послуг, що надаються;

- виробнича потужність торговельного підприємства;

- стан торговельної мережі;

- обсяг, склад витрат обігу та їх рівень;

- товарне забезпечення обороту;

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності у фінансовій діяльності:

- обсяг та структура капіталу, його ціна;

- рентабельність діяльності та використання капіталу;

- фінансове становище та платоспроможність підприємства;

- обсяг та склад оборотного капіталу та його використання;

- тривалість операційного циклу та його окремих елементів;

- структура та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства;

- рівень та ритмічність виплати дивідендів;

- обсяг та склад інвестиційних вкладень.

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності у комерційній діяльності:

- асортиментна політика;

- цінова політика;

- рекламна діяльність;

- організація господарських зв'язків;

- характер комерційних угод та їх ефективність;

- політика формування торговельних надбавок;

- конкурентоспроможність реалізованої продукції.

4 ЕТАП - обробка інформації та отримання узагальнюючої оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може проводитися різними методами:

- метод різниць;

- метод рангів;

- метод балів;

- графічний метод.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв.



3. Економічна характеристика середовища функціонування ВТСТ “Хлібодар”

Споживчі товариства в Україні діють на основі Закону України “Про споживчу кооперацію”.

Споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України; сприяє соціальному і культурному розвитку сила, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство.

Основними документами, що регулює діяльність споживчого товариства є Статут. При розробці та прийнятті свого Статуту споживче товариство (сільське, селищне, міське, районне, робітниче, рибальське, інше) керується Законом України “Про споживчу кооперацію”, іншими законодавчими актами України, що регулюють діяльність споживчої кооперації.

Виробничо-торгівельне споживче товариство “Хлібодар” - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення економічного та соціального стану. Воно здійснює виробничу, торговельну, заготівельну та інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України, сприяє соціально-економічній інфраструктурі аграрно-промислового комплексу.

Діяльність виробничо-торгівельного споживчого товариства “Хлібодар” будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин. Відносини, пов'язані з створення і діяльністю споживчого товариства регулюються Законом України “Про споживчу кооперацію”, іншими законодавчими актами України і нормативними документами споживспілок та Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілки). Основним документом, що регулює діяльність виробничо-торгівельного споживчого товариства “Хлібодар” є Статут.

“Хлібодар” - організація громадян, які проживають на території Мостиського району, Львівської області та на основі добровільності членства від взаємодопомоги об'єднання для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

Воно набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку та штампи з своєю назвою. Підприємство знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Пекарська 1.

Виробничо-торгівельне споживче товариство “Хлібодар” на добровільних засадах входить до складу Мостиської Районної спілки споживчих товариств, дотримується зобов'язань членів спілки визначених її Статутом, та має право вільного виходу з неї.

Основними цілями і завданнями виробничо-торгівельного споживчого товариства “Хлібодар” є такі, як:

1) задоволення потреб своїх членів в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростанню добробуту і культурного рівня;

2) захист прав та інтересів членів товариства і обслуговування населення як споживачів щодо забезпечення їх якісними товарами та послугами;

3) збереження власності в споживчій кооперації, захист її соціальних, економічних та майнових інтересів;

4) дотримання основних принципів та методів кооперативної діяльності, широке впровадження самоврядування і кооперативної демократії;

5) активне залучення населення у члени товариства;

6) забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності, підвищення продуктивності праці працівників, їх соціальних захист шляхом збереження і створення нових робочих місць, впровадження нових технологій та передового досвіду, розвиток трудового суперництва, підготовка та перепідготовка кадрів.

Виробничо-торгівельне споживче товариство “Хлібодар” здійснює такі види діяльності, як:

1) виробництво хліба, хлібобулочних, кондитерських, макаронних та ковбасних виробів, продовольчих та непродовольчих товарів, сільськогосподарської продукції;

2) роздрібна та оптова торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією, сировиною, ліками та медпрепарати, матеріалами, устаткуванням, транспортними засобами, торгівля нерухомістю;

3) закупівля у населення і товаровиробників усіх форм власності сільськогосподарської продукції, сировини, дикорослих плодів, ягід, грибів, лікарсько-технологічної сировини, чорного і кольорового металобрухту, інших видів вторинної сировини, вироби підсобних підприємств і промислів;

4) громадське харчування;

5) відгодівля великої рогатої худоби, свиней, овець птиці, кролів, вирощування зернових культур, овочів, фруктів, насіння та інших;

6) вирощування хутрових звірів;

7) розведення риби;

8) бджільництво;

9) організація та проведення аукціонів, ярмарків, виставок-продажів;

10) інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Товариство як юридична особа має повну господарську самостійність: розробляє програми - (плани) свого економічного і соціального розвитку, розглядає та затверджує їх на загальних зборах і пайовиків. Взаємодіє з органами державної влади і місцевого самоврядування у питання організації торговельного обслуговування населення, розвитку закупівель і переробки сільськогосподарської продукції та сировини, виробництва товарів народного споживання, надання населення різних послуг тощо.

Підприємство має розрахунковий, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку, кутовий штамп, бланки зі своїм найменуванням, може мати емблему, товарний знак та інші реквізити.

Підприємство має самостійний баланс, оборотні та основні засоби, діє на основі повного громадського розрахунку і самоокупності, включаючи валютну самоокупність та самофінансування. Товариства і його підприємства ведуть бухгалтерський облік свого майна, зобов'язань і господарських операцій, а також подають бухгалтерську, фінансову і статистичну та іншу звітність про свою діяльність райспоживспілці, органам державної виконавчої влади у порядку, встановленому чинним законодавством і правовими документами, і несуть відповідальність за достовірністю обліку і звітності.

Основні дані про товарооборот торговельної мережі виробничо-торгівельного споживчого товариства “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр. наведені в таблиці.

Протягом 2002 - 2004 роздрібний товарооборот торговельної мережі ВТСТ “Хлібодар”, однак в деяких магазинах від збільшується: кр. “Плішевичі” на 24,3 тис. грн. (87,4 %); кр. “Твіржа” на 97,1 тис. грн. (48,0 %); кр. “Підляски” на 67,7 тис. грн. (38,3 %); кр. “Чижевичі” на 54,7 тис. грн. (134,4 %); кр. “Вовчищовичі” на 0,2 тис. грн. (0,5 %) та інші, однак є випадки ліквідації крамниць як кр. “Берізка”, кр. “Ганьоковичі”.

Процес виробництва, реалізації та організації споживання продукції громадського харчування залежить в великій мірі від системи постачання сировини, напівфабрикатів і товарів.

Характеристика товарообороту по крамницях Мостиського ВТСТ “Хлібодар” тис. грн.

Назва показників	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення, +, -	Відносне відхилення, %
				2004 / 2002	2004 / 2003	2004 / 2002	2004 / 2003
Крамниця “Хліб”	320,0	205,2	133,1	-186,9	-72,1	-58,4	-35,1
Крамниця “Гарячий хліб”	86,8	60,8	50,0	-36,8	-10,8	-42,4	-17,8
Крамниця “Берізка”	110,5	22,2	-	-	-	-	-
Крамниця “Мишлятичі”	85,1	62,3	23,1	-62	-39,2	-72,9	-62,9
Крамниця “Плішевичі”	27,8	32,9	52,1	24,3	9,2	87,4	58,4
Крамниця “Твіржа”	200,7	234,2	297,1	97,1	62,9	48,0	26,9
Крамниця “Вуйковичі”	49,5	49,6	59,6	10,1	10,0	20,4	20,2
Крамниця “Підліски”	176,9	189,5	244,6	67,7	55,1	38,3	29,1
Крамниця “Чижевичі”	40,7	50,3	95,4	54,7	44,9	134,4	29,1
Крамниця “Ганьоковичі”	14,5	-	-	-	-	-	-
Крамниця “Вовчищовичі”	37,8	49,0	38,0	0,2	-11,0	0,5	22,4
Крамниця “Мистичі”	58,0	55,1	42,6	-15,4	-12,5	-26,4	-22,7
Крамниця “Санники”	62,8	63,0	46,1	-16,7	-16,9	-26,6	-26,8
Крамниця “Хистки”	13,7	30,5	18,3	4,6	-12,2	33,6	-40,0
Крамниця “Баличі”	67,7	109,0	71,3	3,6	-38,7	5,3	-34,6
Крамниця “Новосілки”	50,6	75,1	48,5	-0,5	-26,6	-4,2	-35,4

Важливе значення для виробничо-торгівельного споживчого товариства “Хлібодар” в його діяльності відіграє забезпеченість трудовими ресурсами (кадрами).

Основні дані про чисельність працівників та фонд оплати праці ВТСТ “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр. наведені в таблиці 4.

На основі наведених даних можна сказати, що середньо облікова чисельність усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості в ВТСТ “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр. зменшилась на 22 чол. (23,6 %), однак фонд оплати праці ВТСТ “Хлібодар” збільшився на 8,4 тис. грн. (4,6 %)

З зменшенням кількості працівників і зменшилась кількість відпрацьованих людино-годин протягом аналізуючого періоду - з 130074 люд/год (2002 р.) до 93882 люд/год (2004 р.) на 38420 люд/год (27,9 %).

Метою аналізу трудових ресурсів є визначення забезпеченості об'єкта промислово-виробничим персоналом для виконання запланованого обсягу продукції та вивчення причин, що впливають на цей показник.

Виробничо-торгівельне споживче товариство “Хлібодар” здійснює матеріальне стимулювання своїх працівників, яке полягає:

a. у надбавці та доплати до тарифних ставок та посадових окладів, що в 2002 р становило 36,3 тис. грн., де фонд додаткової заробітьої плати дорівнював 48,7 тис. грн. (28,4 % фонду оплати штатних працівників);

b. надаються премії за виробничі результати, які становлять 0,5 тис. грн. (1,0 % фонду додаткової заробітньої плати);

c. працівники ВТСТ “Хлібодар” отримують заохочувальні та компенсаційні виплати в формі матеріальної допомоги, що дорівнює 0,8 тис. грн.

Характеристика чисельності працівників та фонду оплати праці ВТСТ “Хлібодар”протягом 2002 - 2004 рр.

Назва показників	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення, +, -	Відносне відхилення, %
				2004 / 2002	2004 / 2003	2004 / 2002	2004 / 2003
Середньо облікова чисельність усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості, осіб	77	56	55	-22	-1	-23,6	-1,8
Фонд оплати праці усіх працівників, тис. грн.	183,5	151	191,9	8,4	40,9	4,6	27,1
Середньооблікова чисельність штатних працівників, осіб	79	70	58	-21	-12	-26,6	-17,1
Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн.	164,2	150	169,9	5,7	19,9	3,5	13,3

На підставі “Звіту про фінансові результати” діяльності підприємства були побудовані аналітичні таблиці фінансових результатів та здійснена оцінка динаміки основних показників (доходу, прибутку,витрат).

Основні дані про зміну операційних витрат ВТСТ “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр. наведені в таблиці.

Характеристика елементів операційних витрат ВТСТ “Хлібодар”

Показники	Роки	Абсолютне відхилення, +, -	Відносне відхилення, %
	2002	2003	2004	2004 / 2002	2004 / 2003	2004 / 2002	2004 / 2003
Матеріальні затрати	588,8	525,6	536,3	-52,5	10,7	-8,9	2,0
Витрати на оплату праці	195,8	183,5	191,9	-4,9	8,4	-2,0	4,6
Відрахування на соціальні заходи	75,0	69,7	73,1	-1,9	3,4	-2,5	4,9
Амортизація	40,4	12,1	-	-	-	-	-
Інші операційні витрати	70,8	18,0	30,5	-40,3	12,5	-56,9	69,4
Разом	970,8	908,9	831,8	-139,0	-77,1	-14,1	-8,5

Протягом 2002 - 2004 рр. операційні витрати ВТСТ “Хлібодар” зменшились з 970,8 тис. грн. (2002 р.) до 831,8 тис. грн. (2004 р.) на 139,0 тис. грн. (14,1 %).

Причиною такого зменшення є зниження амортизаційних відрахувань протягом 2002 - 2004 рр. на 28,3 тис. грн. (233,9 %), а в 2004 р. їх навіть і не було здійснено.

На сьогоднішній день прибуток - одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку (табл.).

Основні показники дохідності ВТСТ “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр. тис. грн.

Показники	2002 р.	2003 р.	2004 р.	Абсолютне відхилення, +, -	Відносне відхилення, %
				2004 / 2002	2004 / 2003	2004 / 2002	2004 / 2003
1. Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції	1968,2	1899,2	1741,9	-226,3	-157,3	-11,5	-8,3
2.Собівартість реалізованої продукції	1771,2	1681,4	1547,7	-223,5	-133,7	-12,7	-8,0
3.Валовий прибуток від реалізації продукції	197,0	217,8	194,2	-2,8	-23,6	-1,5	-10,9
4. Адміністративні витрати	29,0	36,8	43,1	14,1	6,3	48,6	17,1
5. Витрати на збут	158,2	170,3	153,9	-4,3	-16,4	-2,8	-9,4
6. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут	1956,4	1888,5	1744,7	-211,7	-143,8	-11,9	-7,4
7. Прибуток від реалізації продукції	11,8	10,7	-2,8	-14,6	-13,5	-	-
8. Інші операційні доходи	2,6	2,9	2,3	-0,3	-0,6	-11,5	-20,7
9. Прибуток від операційної діяльності	11,4	4,3	-9,7	-21,1	-14,0	-	-
10. Інші доходи	8,3	119,2	74,8	66,5	-44,4	801,2	-37,2
11. Інші витрати	7,1	119,2	57,0	49,9	-62,2	702,8	-52,2
12. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	13,1	7,2	6,1	-7,0	-1,1	-55,5	-15,3
13. Чистий прибуток	6,3	6,0	1,4	-3,9	-4,6	-77,8	-77,7
14. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	1,0	0,99	1,0	-	0,01	-	1,0

Чистий дохід, який у 2004 році дорівнював 1741,9 тис. грн., що протягом 2002 - 2004 рр. знизився на 226,3 тис. грн. (11,5 %) і в 2002 р. становив 1968,2 тис. грн..

Протягом 2002 - 2004 рр. валовий прибуток зменшився на 2,8 тис. грн. (1,5 %), де в 2004 р. дорівнював 194,2 тис. грн.

Зменшення прибутку від операційної діяльності у 2004 р. на 21,1 тис. грн. протягом 2002 - 2004 рр. де спостерігався збиток від операційної діяльності - -9,7тис. грн. відбувся за рахунок наступних чинників:

· збільшення адміністративних витрат на 14,1 тис. грн. (48,6 %), що в 2004 р. дорівнювали 43,1 тис. грн.;

· зменшення валового прибутку на 1,5 % (2,8 тис. грн.);

Протягом 2002 - 2004 рр. чистий прибуток підприємства зменшився з 6,3 тис. грн. до 1,4 тис. грн. на 3,9 тис. грн. (77,8 %). (рис. 1)

Чистий прибуток ВТСТ “Хлібодар” протягом 2002 - 2004 рр.

Витрати на 1 грн. реалізованої продукції протягом аналізуючого періоду незмінилися - 1,0 грн., тільки в 2003 р. вони зменшились на 0,01 грн. (1,0 %).

Щодо самого району діяльності, то дане підприємство обслуговує торгівельні підприємства, які знаходяться як в самому місті Мостиська, так і довколишніх районах. В основному це магазини, які належать до системи споживчої кооперації. Основна частка збуту продукції припадає на м. Мостиська. У збуті своїх виробів підприємство не користується послугами жодних посередників.

В районі діяльності даного підприємства розміщується багато інших підприємств різної форми власності, які займаються аналогічною діяльністю. Основну конкуренцію підприємству створюють саме приватні підприємства. Вони мають набагато краще налагоджене виробництво, та збут продукції. Приватні підприємства, на відміну від підприємств споживчої кооперації, працюють на сучасному обладнанні, що зменшує енергозатрати та затрати матеріалів і сировини на виготовлення своєї продукції. Таким чином знижується собівартість продукції за рахунок чого встановлюється нища роздрібна ціна, підвищується її конкурентоспроможність.

Приватні підприємства мають краще налагоджену систему постачання сировини та збуту продукції через своїх постачальників. Це також має свій вагомий вплив у боротьбі за споживача. Адже покупець буде купувати ту продукцію, яка є більш дешевою та якісною.

Однак не зважаючи на це дане виробничо-торгівельне споживче товариство “Хлібодар” планує у 2006 році нарощувати обсяги виробництва. Цьому посприяв стабільний попит на продукцію цього підприємства в даному районі діяльності.

4. Аналіз конкурентного середовища ВТСТ “Хлібодар”

Роздрібні торговельні підприємства в процесі аналізу конкуренції керуються такою загальною схемою

1. Обстеження становища підприємства на ринку.

Долю підприємства на ринку, що визначає його становище на ринку, можна визначити за:

- питомою вагою всього продажу підприємства у продажу по регіону;

- питомою вагою продажу товарної групи в продажу цієї товарної групи по регіону;

- питомою вагою товарної групи у всьому продажу по магазину.

Рис. Схема аналізу конкуренції роздрібними торговельними підприємствами.

Долю підприємства на ринку розраховуємо за даними за рік, квартал, місяць. Бажаємо - ще за менші періоди. Ці дані слід накопичувати та постійно проводити їх порівняльний аналіз. Такий аналіз дозволить визначити час більш активного застосування тієї чи іншої акції (заходу) для проштовхування товарів на ринку (рекламної акції, акції по пропаганді товарів, послуг).

2. Вивчення думок споживачів

Опитуванням споживачів можна виявити імідж підприємства, а саме, як оцінюють дане підприємство покупці. Чому купують як раз у цьому магазині або чому ні. Покупці можуть зробити корисні спостереження, які підприємство може використати для поліпшення своєї діяльності.

Однак не можна забувати про те, що в процесі дослідження треба рахуватися з багатьма негативними факторами. Відзначимо головний з них. Опитування проводиться в магазині у формі інтерв'ю або анкетування. У зв'язку з цим ми не знатимемо думки тих, хто ніколи не здійснює покупки в цьому магазині, а купує тільки у конкурента. Тому практика показує, що при підбитті підсумків дослідження треба врахувати думки приблизно 10% опитуваних, які ніколи не здійснювали покупку в цьому магазині. Цих людей треба опитати або за місцем їх проживання, або за місцем їх роботи, на виставках та ін.

При опитуванні треба, наприклад, вияснити відповіді на такі питання:

1. Де регулярно здійснюють покупку опитувані:

- в універмазі,

- у спеціальному магазині.

2. Чому з більшою охотою відвідують цей магазин:

- все можна купити в цьому місці,

- магазин близько розташований до місця проживання,

- великі можливості вибору товару,

- продавці уважні до покупців,

- спокійно можна роздивлятись товар,

- продавець не заважає.

3. Аналіз асортименту.

На ріст продажу в основному впливає склад асортименту. Безсумнівно, якщо асортимент магазину більше відповідає попиту споживачів, вони скоріше прийдуть в наш магазин, ніж у магазин конкурента. Для досягнення цієї мети треба знати:

- структуру потреб споживачів;

- споживацькі оцінки споживчих властивостей товарів;крім структури асортименту свого магазину треба знати і структуру асортименту магазину конкурента.

Структуру потреб споживачів можна визначити:

- опитуванням споживачів;

- аналізом структури продажу;

- аналізом структури незадоволеного попиту.

Звичайно, інформація про асортимент конкурента ніколи не буде такою широкою, як інформація про свій асортимент.

З огляду на те, що можливості отримання інформації про асортимент конкурента досить незначні, треба все ж намагатися, щоб найбільш важливі для нас дані ми все-таки отримали.

Якщо наш асортимент за структурою подібний до структури асортименту конкурента, треба намагатися до наступного сезону забезпечити кращу структуру асортименту з метою досягнення вищого рівня продаж.

Таким чином, специфічними методами отримання інформації про асортимент магазину конкурента є:

- здійснення пробних купівель у конкурента, регулярні відвідини магазину конкурента;

- збір усної інформації (чуток) про конкурента;

- спілкування за друкованими повідомленнями про конкурента (його рекламні оголошення, статті про нього та ін.) і накопичення інформації;

- постійне спілкування за тим, які нові товари з'являються у конкурента, які особливості асортименту його товарів, чи відтягне він від нас частину наших покупців.

4. Порівняння послуг

Важливою гарантією конкурентоздатності магазину є надання ним послуг покупцям. Не зважаючи на наявність у магазині сьогодні великої кількості проблем, роль послуг у торговельному житті все більше зростає.

У коло завдань маркетологів входить дослідження послуг та їх конкурентоздатність. Існує велика різноманітність послуг, що можуть надавати підприємства. В цьому плані великі магазини-універмаги, універсами мають явні переваги над спеціалізованими.

Відповідно аналізу витрат на послуги, що надаватимуться силами магазину, маємо взяти до уваги таке:

- вид послуг;

- загальний місячний обсяг обороту на 1 м. кв. торговельної площі магазину, грн.;

- величину площі магазину, яку можемо взяти до уваги, м кв.;

- величину прибутку на 1 м кв. торговельної площі, грн..;

- величину прибутку на 1 м кв. торговельної площі після надання послуг, грн.;

- ріст місячного товарооборот після надання послуг, грн.

При розрахунку витрат на різні види послуг можна визначити, які види послуг вигідно запроваджувати і надавати у нашому магазині. Розрахунки робимо на основі планових показників, а також даних, отриманих від конкурентів. Якщо роздрібна організація об'єднує декілька магазинів, то такі розрахунки робляться по кожному магазину.

4. Аналіз конкуренції у стимулюванні збуту.

Вплив реклами на купівельні наміри споживачів безсумнівний. Особливо відчутний цей вплив тоді, коли реклама доповнюється торговельними акціями. Найбільш дієві з них - розширення асортименту, пропонування нового товару або цінове стимулювання, ніж просто наявність рекламного звернення, реклама підприємства, того, що чує або про що читає покупець.

Маркетологам треба слідкувати за різними акціями конкурентів, пов'язаними з виставками товарів, їх демонстраціями, виставками-продажами. Дуже ефективними є проведення таких заходів роздрібними підприємствами разом з постачальниками товарів - гуртовими базами, виробничими підприємствами.

Спостереження за рекламними та торговельними акціями конкурентів важливе з декількох причин.

Причина 1. Знаючи проведені конкурентом в певні періоди кампанії, пов'язані зі стимулюванням збуту конкретних товарних груп або видів товару, можемо оцінити, чи не матимуть вони негативний вплив на нашу діяльність, якщо матимуть, то якою мірою. Використовуючи ці знання, можемо приймати оперативні рішення щодо зменшення на нас цього негативного впливу.

Причина 2. Спостерігаючи за методами акцій конкурента, кращі з них можемо у майбутньому застосувати у себе.

Причина 3. Відкриття нового магазину ще задовго до цього акту рекламується ним, або організацією, до якої він буде належати. Існуючі ж магазини (організації), боячись за свої позиції на ринку, в противагу цьому рекламувати свою діяльність, або розробити різні акції для стимулювання продажу.

Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємств - продавців хлібобулочної продукції

Таблиця

Основні характеристики підприємств

	Асортимент продукції	Середня ціна, грн./кг	Гарантійний термін, днів	Знижка на гуртові закупівлі, %	Маркетингові заходи
"Хлібодар"	15	1.00	2	0,5	Друкована і щитова реклама
"АТ Перспектива"	16	1,20	3	0,8	Реклама на телебаченні, друкована і щитова реклама
ТОВ “КС-Бюро"	18	1,90	4	1,0	Участь у ярмарках, проведення акцій, щитова, друкована реклама, реклама уЗМІ.
ТОВ”АМВ”	17	1,50	5	1,2	Проведення акцій, реклама на телебаченні, друкована і щитова реклама
СП “Пампушок”	10	0,90	1	0,3	Інформація у телефонному довіднику

На основі вищенаведених характеристик і вазі кожної з них визначаємо ранги підприємств-продавців.

Ранги підприємств одержуємо за формулою:



де аij - значення показника, vj - вага показника.

Таблиця

Визначення рангу підприємства

	Глибина асорти- менту	Серед- ня ціна, грн/кг	Гаран- тійний термін, днів	Знижка на гуртові закупівлі, %	Імідж виробника	Марке- тингові заходи	Розра- хунок рангу, Rі
" Хлібодар "	4	2	4	4	4	4	3.56
АТ Перспектива"	3	3	3	3	3	3	3.00
" КС-Бюро"	1	5	2	2	2	1	2,41
" АМВ "	2	4	1	1	1	2	1.91
СП”Пампушок”	5	1	5	5	5	5	4,12
Вага	0,11	0,22	0,25	0,16	0,12	0,04
показника,

З проведених розрахунків бачимо, що лідером являється фірма " АМВ " (R_ц = 1,91), а аутсайдером - фірма "Пампушок" (Rбп = 4,12).

DR = 4,12 -1,91 =2,21

Розрахуємо межі зон:

1,91+2,21/4 = 2,46;

2,46 +2,21/4 = 3,01;

3,01 + 2,21/4 = 3,61;

Зона лідера	Зона очікуваного нападу	Зона невикористаних можливостей	Зона аутсайдера

1,912,46 3,00 3,56 4,12

- АМВ

- КС-Бюро

- Перспектива

- Хлібодар

- Пампушок

Виходячи з цього, можна констатувати, що:

Безумовним лідером на ринку продавців хлібо-булочної продукції являється фірма "АМВ", яка випереджує інших за багатьма показниками. Хоча варто відмітити, що їй потрібно поглибити свій асортимент. Але на даному етапі для фірми "АМВ" немає відкритих загроз, оскільки в зону лідера не потрапила жодна з розглянутих фірм.

Наступною за лідером є фірма " КС-Бюро ", яка потрапила в зону очікуваного нападу. Для підвищення конкурентоспроможності цій фірмі доцільно удосконалити свою цінову стратегію в напрямку пониження рівня цін і впровадження системи знижок.

Фірма " Перспектива " потрапила в зону невикористаних можливостей, вона має середні показники між усіма фірмами, їй варто удосконалити стратегію діяльності на ринку.

В зону аутсайдера потрапила фірма " Хлібодар ". Для підвищення конкурентоспроможності свого потенціалу їй потрібно переорієнтувати діяльність у певному конкретному напрямку торгівлі спеціальними товарами або розширити асортимент продукції. З іншої сторони, причиною відставання даної фірми є те, що утворилась вона порівняно недавно. Напрямком підвищення конкурентоспроможності є покращення організаційної структури фірми.

Аутсайдером на даному ринку є фірма "Пампушок". На мою думку, їй варто вийти з даного ринку або ж повністю змінити стратегію фірми.

Конкурентоздатність товару - це його характеристика, що відбиває відмінність від аналога як по ступені відповідності конкретної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Дослідження поводження покупців показують, що в процесі порівняння й відбору той товар, у якого відношення корисного ефекту (Э) до витрат на його придбання й використання (З) максимально в порівнянні з іншими аналогічними товарами, тому умова переваги одного з товарів іншим має такий вигляд:

Э

К_т = ------ > max

З

Кожен покупець здобуває той товар, що найбільше повно задовольняє його особисті потреби, а маса покупців купує той, котрий найбільше повно відповідає суспільним потребам, чим товари - конкуренти. Тому конкурентноздатність товару, тобто можливість збуту на даному ринку, можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентні між собою.

Витрати покупця складаються із двох частин - витрат на покупку (Ц_т - продажна ціна товару) і витрат (Р_э) пов'язаних зі споживанням, що разом називається "ціною споживання", що є одним з показників оцінки конкурентоздатності товару: