Конкурентоспроможність торгівельного підприємства і механізм її забезпечення в сучасних умовах господарювання

Ц_п = Ц_т + Р_э

Витрати на експлуатацію (Р_э) складаються з витрат на транспортування товару, його установку в споживача, навчання персоналу, проведення технічного обслуговування й ремонт, безпосередньо експлуатацію (споживання запасних частин, палива й мастильних матеріалів і т.п.), податки, страхові внески й т.п.

Аналіз конкурентного середовища й оцінка конкурентноздатності підприємства ВТСТ “Хлібодар”

Дані даної таблиці важливі для нас, оскілки дають можливість зорієнтуватися в чому прогалини та сильні сторони досліджуваного підприємства.

1. Аналіз якості свідчить про те що упаковка та якість товару на даних підприємствах не відрізняється, однак ВТСТ “Хлібодар” виграє поряд з конкурентами у наданні більших прав для споживача, зокрема на обмін товару, гарантію якості.

2. Ціна товару на всіх підприємствах суттєво не відрізняється.

3. Рівень прямої поставки на “Хлібодарі” є значно нищий ніж у конкурентів, однак досліджуване підприємство обрало інший шлях-торові представники., що призвело до надзвичайно низького ступеню охоплюваності ринку.

4. Сфера просування товару на ринку також могла бути кращою, оскільки при високій якості продукції та доступній ціні ВТВТ “Хлібодар” не проводить жодної демонстрації продукту та маркетингових акцій.

У зв'язку цим бачимо, що підприємство займає III місце серед чотирьох досліджуваних фірм.

Таким чином, слідкування за конкурентом, аналіз конкуренції направлені на поліпшення положення підприємства на ринку, розширення кола його покупців, більш швидкого пристосування підприємства до потреб та вимог покупців.

Все це може бути досягнуто тому, що в процесі ситуаційного аналізу підприємство визначить свої сильні і слабкі сторони, маркетингові можливості та проблеми, з якими може зіткнутись, отримає відповіді на два запитання: яке теперішнє становище підприємства, в якому напрямку воно

рухається. Ці відповіді дозволять підприємству розробити наступні цілі та шляхи їх досягнення, тобто стратегії.

5. Резерви підвищення конкурентоспроможності торгівельного підприємства в сучасних умовах господарювання

20 листопада 2003 року Верховна Рада України прийняв Закон «Про внесення змін у деякі закони України з питань захисту економічної конкуренції». Він набутив чинності з моменту опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» 6 січня 2004 року.

Цей нормативний акт органічно доповнює систему законодавства в сфері захисту економічної конкуренції, що складає із законів України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про природні монополіях», «Про антимонопольний комітет України». Ну й, природно, базовий Закон -- «Про захист економічної конкуренції». Цей нормативний акт, що вступив у силу менш двох років тому, і був прийнятий 11 січня 2001 року й був покликаний замінити застарілий Закон «Про обмеження монополізму й недопущенні несумлінної конкуренції» 1992 року.

Закон 2001 року більш детально визначив порушення конкурентного законодавства й стягнення, застосовувані за їхнє здійснення, а також процесуальні форми діяльності органів АМКУ. Однак Закон «Про Антимонопольний комітет України», прийнятий в 1993 році із значними змінами в 2000 році, не міг забезпечити повноцінну реалізацію перерахованих вище норм, тому що не передбачав відповідних інституціональних і функціональних положень.

Саме для рішення цих проблем і був прийнятий вищезгаданий Закон 2003 року.

Звичайно ж, дані зміни варто розглядати в контексті положень Закону «Про захист економічної конкуренції». Адже саме цей нормативний акт визначає, які дії можуть кваліфікуватися як порушення даного законодавства. Нагадаємо, що основними порушеннями є анти конкурентні погоджені дії, зловживання монопольним (домінуючим) положенням, анти конкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського відання й контролю, обмежувальна й дискримінаційна діяльність, здійснення концентрації без одержання відповідного дозволу й багато чого іншого.

За ці порушення передбачені самі різні види відповідальності: штрафи, що досягають у деяких випадках 10% від річного прибутку порушника, скасування дозволу на погоджені дії, концентрацію, блокування цінних паперів, примусовий поділ підприємств. Законодавством також передбачене відшкодування збитку, нанесеного незаконними діями особам, причому в деяких випадках він може стягуватися в подвійному розмірі.

Загалом, того, хто зазіхне на конкуренцію, можуть очікувати серйозні санкції. Але, якщо подивитися на проблему з іншого боку, винятково каральними, силовими методами проблем конкурентної політики не вирішити. Потрібні вольові політичні рішення й реалізація принципу рівності всіх перед законом. Тільки в такому випадку розглянутий нами Закон буде припускати наявність діючого механізму захисту конкуренції.

В останні роки економіка України демонструє значні темпи росту. Як відомо, приріст валового внутрішнього продукту в 2004 році становив 9,3 відсотки, а темпи росту промислового виробництва більше ніж у 2 рази перевищили показники попереднього року. Це сталося внаслідок того, що уряд застосував цілий комплекс заходів, скерованих на досягнення макроекономічної стабільності, впровадження інвестиційної моделі розвитку.

Безумовно, одним з найважливіших факторів економічного піднесення є конкуренція. Результатом цього є той факт, що в тих областях, де сформувався досить високий рівень конкуренції, в 2004 році зафіксовані найвищі темпи приросту об'ємів виробництва. Так, при загальному рості промислового виробництва на 15,8 відсотків аналогічний показник в харчовій промисловості становив 20 відсотків, в тому числі в м'ясній - 26, а в переробці овочів і фруктів - 39,3 відсотки. Виробництво деревини і виробів із неї, а також цементу зросло майже на четверту частину продукції машинобудування - на 35,8 відсотків.

У результаті вжитих державою протягом останніх років правових та організаційних заходів в Україні створено умови для практичної реалізації положень Конституції України щодо забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання зловживанню монопольним становищем на ринку, неправомірному обмеженню конкуренції та недобросовісній конкуренції. Проведено значну роботу з реорганізації заснованих на державній власності суб'єктів господарювання, у процесі підготовки їх до приватизації, поділу державних монопольних утворень, ліквідації державних організаційних структур монопольного типу. Внаслідок цього на загальнодержавних та регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів господарювання, що дало змогу створити передумови для подальшого розвитку конкурентного середовища.

Разом з тим певні загальнодержавні ринки все ще характеризуються високим рівнем монополізації. Подібна ситуація зберігається і на окремих регіональних ринках.

Негативно впливає на розвиток економіки недосконалість системи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. У той час як саме ці суб'єкти найчастіше допускають зловживання монопольним становищем на ринку.

Одним з найпоширеніших видів порушень антимонопольного законодавства залишається дискримінація суб'єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Не всі керівники органів виконавчої влади, зокрема місцевих, органів місцевого самоврядування відмовилися від адміністративних методів управління економікою. Мають місце непоодинокі випадки запровадження зазначеними органами регулювання цін на окремі види продукції, товарів і послуг з перевищенням повноважень, передбачених законодавством України, а також неправомірного надання податкових та інших пільг окремим суб'єктам підприємницької діяльності, встановлення заборони на вивезення товарів з одного регіону в інший з метою реалізації.

Однією з головних причин таких порушень є практика здійснення державними органами та органами місцевого самоврядування господарської діяльності.

Значною перешкодою на шляху розвитку конкуренції залишається недодержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень вимог антимонопольного законодавства повною мірою. Майже десяту частину від загальної кількості рішень зазначених органів, що повинні бути погоджені з органами Антимонопольного комітету України, прийнято без такого погодження.

Недостатнім є рівень кадрового, фінансового і матеріально-технічного забезпечення у сфері розвитку та захисту конкуренції.

Основні напрями конкурентної політики

Основними напрямами конкурентної політики у 2001 - 2004роках, спрямованими на розвиток і вдосконалення конкурентного середовища, сприяння зростанню національної економіки та створення ефективної соціально орієнтованої економіки, є:

узгодження промислової і конкурентної політики;

вдосконалення законодавства, зокрема антимонопольного;

зниження або зняття бар'єрів вступу суб'єктів господарювання на існуючі ринки та стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монополізовані ринки;

захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та споживачів від неправомірних обмежень конкуренції, подолання негативного впливу "тіньового" сектора економіки на конкуренцію;

вдосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та посилення державного контролю за їх діяльністю;

істотне обмеження практики поєднання функцій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з господарськими функціями;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств надсвітових товарних ринках в умовах посилення конкуренції.

вжити заходів до припинення неправомірної підтримки утворення та діяльності суб'єктів господарювання, що надають послуги зі страхування, транспортно-експедиційні, банківські тощо з подальшим нав'язуванням цих послуг суб'єктам господарювання відповідних галузей або регіонів;

не допускати не обґрунтованого поділу цілісних виробничо-технологічних комплексів, особливо тих, що визначають експортний потенціал України;

запровадити порядок, згідно з яким великі державні підприємства, перш за все ті з них, які є суб'єктами природних монополій, здійснюють закупівлі обладнання, сировини тощо вартістю понад 200 тисяч гривень лише на конкурентних засадах;

Аналіз змісту програми приводить до висновку про наміри Уряду об'єднати виконання двох завдань: по-перше, створити економічні і правові умови для подальшого розвитку здорової конкуренції, її проникнення у всі області економіки; по-друге, співчутливо ставитись до підвищення конкурентоспроможності самих учасників ринку, перш за все - виробників.

Що стосується першого завдання, то його реалізація повинна здійснюватись шляхом вдосконалення відносин між державою і підприємцями, забезпечення стабільності нормативно-правових основ підприємницької діяльності, розвиток системи ринкових інститутів, подолання структурних диспропорцій в економіці і прискорення її структурної перебудови, проведення чергового етапу податкової реформи з ціллю зниження податкового тиску, зняття економічних і адміністративних бар'єрів, перешкоджаючи конкуренції.

Не менш важливою для формування повноцінного конкурентного середовища являється і реалізація другого завдання, адже не може бути й мови про серйозну конкуренцію зі сторони економічно слабких підприємств, не здатних до значних капіталовкладень і інновацій. Приклад цьому - ситуація в легкій промисловості, більшість підприємств якої хоча й повільно, але нарощують темпи росту виробництва, однак фактично ще знаходяться в стані пригнічення, не маючи можливості конкурувати з дешевим імпортом. Подібна ситуація склалась і з виробництвом побутових електроприладів.

Саме тому вся Програма діяльності Уряду пронизана ідеєю формування конкурентоспроможного національного виробника. Буде впроваджуватись політика часткового імпортозаміщення, що призведе до підвищення рівня конкуренції на внутрішніх ринках, будуть реалізовані галузеві програми виробництва високоякісної конкурентоспроможної продукції. Передбачено стимулювання розвитку високотехнологічних виробництв на базі новітніх технологій і енергозбереження. В агропромисловому комплексі важливим завданням є створення умов для встановлення високотоварного виробництва на ринкових основах, стимулювання розвитку сільськогосподарської кооперації: слід звернути увагу на зв'язок проблем розвитку внутрішнього ринку з соціальною частиною програми.

Заплановане підвищення мінімальної зарплати, поетапне підвищення посадових укладів робітникам бюджетної сфери, подальше реформування пенсійної системи - все це буде стимулювати підвищення попиту, дасть можливість споживачам купляти більш якісні товари, щоб загострювати конкуренцію між виробниками.

Найкращі плани відносно реалізації конкурентної політики залишаться лише планами, якщо не буде забезпечуватись про конкурентна поведінка самих суб'єктів цієї політики - органів державної, в тому числі, виконавчої влади. Не секрет, що часто,саме їхнім рішенням, а особливо на місцевому рівні, створюються перешкоди входження на ринок, встановлюються необґрунтовані обмеження підприємницької діяльності, представляються не оправдані пільги або переваги, в результаті яких псується конкуренція, монополізуються ринки окремих платних послуг, які представляються державними органами або їх підрозділами. Лише в 2004 році органами Антимонопольного комітету було виявлено і припинено майже 600 антимонопольних дій органів влади.

В Програмі діяльності Уряду відкрито стверджується, що проведення соціально-економічних реформ, досягнення їх результативності призупиняється недосконалістю роботи органів виконавчої влади. Саме тому проблемам вдосконалення системи державного управління відводиться значне місце. В тому числі, розвитку конкуренції, направлення роботи державних органів на створення рівних умов для всіх суб'єктів господарювання буде сприяти реалізація заходів по розмежуванню розподільчої діяльності влади і функцій по представленню управлінських послуг, забезпечення прозорості процесу прийняття рішень органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, посилення їх відповідальності за наслідки цих рішень.

Розвитку конкуренції, зниженню адміністративного тиску буде сприяти подальше впорядкування контрольних функцій державних органів, які займаються перевіркою суб'єктів підприємницької діяльності. Змінюється система державних закупок і державного замовлення, перш за все, в забезпеченні прозорості і конкуренції завдяки впровадженню сучасного інформаційно-технічного забезпечення, можливостей Інтернету.

Можна передбачити, що непростим буде процес обмеження і відміни необґрунтованих пільг, в тому числі податкових, адже підприємницькі структури, які звикли ними користуватися,навряд чи захочуть втратити свої переваги. Однак, без вирішення цієї проблеми, говорити про створення рівних умов конкуренції не приходиться. Тому, важливе значення має реалізація передбачених Програмою Уряду заходів по оптимізації державної

допомоги суб'єктам господарювання і галузям економіки. Саме тому в Кабінеті Міністрів вже розглядається підготовлений Антимонопольним комітетом проект нормативного акту “Про державну допомогу”.

Отже, як свідчить проведений аналіз, Програма має виражену конкурентну спрямованість, а її реалізація стане помітним кроком в поглибленні ринкових перетворень і формуванні повноцінної конкурентної сфери.

Висновки і пропозиції

Добре відомо, що ефективний розвиток економічних відносин можливий винятково в умовах здорового конкурентного середовища. Конкурентна політика в усім світі давно вже є не просто основною частиною загальної політики держави. Якості конкурентної політики як запоруці економічного росту приділяється особлива увага.

Рівень розвитку конкуренції на Україні, як би не хвалили нове законодавство про конкуренцію й обмеження монопольної діяльності, досить низький. Це викликано багатьма причинами як економічного, так і правового характеру. По-перше, така державна політика у відношенні малого й середнього бізнесу, що до сьогоднішнього дня так і не одержав належного розвитку. Закордонний досвід показує, що саме з ростом малого й середнього бізнесу скорочується безробіття, підвищуються рівень конкуренції й ріст економіки. Друга причина, не менш важлива, пов'язана із провалом приватизації підприємств на Україні. У результаті проведеної приватизації так і не виник той істотний і необхідний прошарок приватних власників, які належним чином піклувалися б про розвиток свого бізнесу. Сьогодні, однак, Кабінет Міністрів України цілком усвідомлює цей провал. Саме тому зараз так популярні розмови про проведення реприватизації. Якщо реприватизація все-таки буде проведена, понадіємося, що її результати не приведуть до звичайного для нашої держави перерозподілу влади й грошей, а відчутно вплинуть на розвиток ринку й підвищення рівня конкуренції.

Таким чином, беззаперечним є фактом, що реальний розвиток конкурентних засад в економіці належить до основних пріоритетів здійснення ринкових реформ в Україні. Трансформаційний характер вітчизняної економіки вимагає врахувати факти, фактори та явища, які мають або можуть мати значний вплив на створюване конкурентне середовище.

Можна стверджувати, що Уряд України намагається враховувати специфічні риси формування конкурентного механізму економіки у перехідному стані, про що свідчать останні законодавчі документи.

Але, на жаль, сучасна правова база та деякі її нормативні акти зумовлюють нерівні умови діяльності різних суб'єктів господарювання, оскільки окремим категоріям підприємств надаються різні пільги або привілеї. Держава повинна зрозуміти, що дискримінація виробників залежно від їх територіальних, організаційних, галузевих та інших особливостей суттєво впливає на перерозподіл конкурентних сил між підприємствами і сприяє нерівномірному розподілу конкурентного “простору”.

Політика державного протекціонізму, спрямована на підтримку пріоритетних територій, галузей і господарств, може мати подвійні наслідки. З одного боку, забезпечувати національну безпеку держави або реалізацію соціальних гарантій, а з іншого - мати деструктивні або навіть руйнівні наслідки для окремих секторів економіки, призвести до послаблення міжнародної конкурентоспроможності держави.

Рівень конкурентоспроможності економіки нашої країни невисокий по індексу конкурентоспроможності росту Україна в 2004 році займала 84 місце, а по індексу конкурентоспроможності бізнесу - 71 місце в світі.

Серед шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства слід відмінити: - комбінування підприємств;

- диверсифікація підприємства;

- підвищення якості продукції підприємства;

- здійснення рекламних заходів.

Таким чином, можна зробити остаточний висновок відносно того, що конкуренція між країнами не лише існує,а й загострюється, оскільки є об'єктивні передумови для того, щоб міжнаціональні економічні відносини породжували досить гострі протиріччя між інтересами різних країн. Важливим є те, що ігнорувати ці протиріччя неможливо, оскільки від результатів конкурентної боротьби залежить вирішення державами внутрішніх проблем зайнятості, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення високих темпів економічного зростання та забезпечення економічної і політичної безпеки країни.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про підприємство” // Нові закони України.-К,1991.

2. Закон України “Про конкуренцію”//ВВР 1994,№4.

3. Указ Президента “Про Основні напрями конкурентної політики на 1999 - 2000 роки та заходи щодо їх реалізації”

4. Постанова Верховної Ради “Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції//Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 9,

5.Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія і практика. М.: 1996.

6. Іванов Ю.Б. Конкурентоспроможність предприятия в условиях формирования рыночних отношений. Х., 1997.

7. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз. К.,1999.

8. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ішакова Н.М. Економіка торговельного підприємства.-К,1999.-800с.

9. Поліщук В.М. Управління конкурентоздатністю виробництва в галузях АПК. К., 1997.

10. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. К., 1997.

11. Юданов А.Ю. Конкуренція: теорія и практика. М., 1996.

12. Захист від недобросовісної конкуренції//Конкуренція., 2003.- №5.-С.57-61.

13. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України., - 2003.- №8- С. 13-20.

14. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості// Актуальні проблеми економіки., 2004.- №2.-С.130-146.

15. Конкурентоспроможність української продукції // Перехідні економічні системи / Збірник наукових праць. Вип.. 11. К.: УЗМН., 1999.-С.86-87.

16. Конкуренция: Курс лекцій / ЄКО МЕН К.: ЦУП., 2002.- 321с.

17. Моделювання конкурентної взаємодії підприємств на ринку однорідної продукції // Вісник КНТЕУ., 2004.- №1.-С. 95-103.

18. Розвиток конкуренції // Перспективні дослідження. - 2000 №14 ст. 37-41.

19. Торгівельне позиціювання торговельних підприємств // Торгівля і ринок України 2002. Вип. 11. К.: УЗМН., 1999.-С. 86-87.