Господарська діяльність виробничо-комерційного підприємства

Міністерство освіти та науки України

Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка

Інститут економіки та бізнесу

ЗВІТ ПРО ОЗНАЙОМЧУ ПРАКТИКУ

Студентка

Місце проходження практики

Період практики

Керівник практики від кафедри

Керівник практики від підприємства

Луганськ, 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ КОМЕРЦІЙНОЇ І ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Підприємство як економічний суб'єкт господарювання

1.2. Функції та мета підприємства

1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю як організаційно - правова форма підприємства

РОЗДІЛ II. ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «ОХОРОНА-ЛУГА ГРАНТ»І РЕЗУЛЬТАТИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Характеристика підприємства

2.2. Функціонування економічних і облікових служб і відділів підприємства

2.3. Визначення основних показників економічної ефективності підприємства

2.4. Нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції

2.5. Ціноутворення

2.6. Амортизація основних фондів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Ринкова економіка України відносно молода та являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, появі нових власників - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств. Для подальшого розвитку економіки нашій країні потрібні молоді та кваліфіковані фахівці, які мають високий рівень освіти та чітко розуміють поставленні перед ними завдання. Саме проходження практики на підприємстві під час навчання допомагає студентам закріпити набуті знання та формує професійні навички в реальних ринкових умовах, а також допомагає оволодіти сучасними прийомами, методами та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, виховує потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

Метою проходження практики на ТОВ «Охорона - Луга Грант» є ознайомлення з організацією роботи на підприємстві, функціонування його економічних і облікових служб і відділів. У роботі визначені основні показники економічної ефективності підприємства, розкрите використання прибутку, основних фондів і резервів, а також ведення обліку витрат на виробництво продукції і калькулювання собівартості продукції, виділені методи ціноутворення та методи розрахунку амортизації.

РОЗДІЛ I ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ КОМЕРЦІЙНОЇ І ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Підприємство як економічний суб'єкт господарювання

Економічну діяльність можуть здійснювати різноманітні суб'єкти -- окремі особи, сім'я, об'єднання людей, держава тощо, але головні виробничі функції в економіці пов'язані з підприємством.

У структурі національної економіки підприємство є первинною ланкою. Саме тут безпосередньо поєднуються різноманітні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси. Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни.

У ринковій економіці підприємство самостійно планує основні напрямки та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Організаційні форми управління також визначаються підприємством. Воно вільне у виборі видів господарської діяльності та реалізує останню в межах чинного законодавства.

Важливою відмітною рисою підприємства як суб'єкта господарювання є його виробничо-технічна, організаційна та економічна єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства виражається в єдності всіх структурних підрозділів підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції або окремих частин готового виробу. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць, які завдяки спільній діяльності забезпечують випуск відповідної продукції (надають послуги).

Організаційна єдність передбачає наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, організаційних та управлінських регламентів, інформаційної бази тощо.

Економічна єдність виявляється в єдності методів господарювання, системи обліку та звітності, оцінки діяльності структурних підрозділів.

Функціонування підприємства як надскладної соціально-технічної відкритої системи та об'єкта управління забезпечується трьома головними процесами: отриманням засобів виробництва із зовнішнього середовища; виготовленням продукту; переданням продукту у зовнішнє середовище. Якщо один із цих процесів припиняється, підприємство не може існувати.

Вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності є найвідповідальнішим етапом в організації підприємництва, оскільки з нього розпочинається практичне втілення ідеї бізнесмена. Створення підприємства завжди пов'язане з матеріальними, фінансовими і трудовими витратами. Саме тут виникає ризик, або ймовірність втратити ресурси, що береться до уваги під час створення підприємства.

1.2 Функції та мета підприємства

Уперше функції підприємства були визначені й систематизовані одним із представників школи адміністративного управління А. Файолем. Майже всі сучасні функції з організації управління підприємством спираються на них.

Мета підприємства -- це умовне аналітичне поняття, яке використовується для стислого опису чинників поведінки підприємства. Мета підприємця як керівника повинна розглядатися окремо від мети підприємства, тому що конкретне підприємство в деяких випадках є лише засобом реалізації особистих інтересів підприємця (власника).

Внутрішні, органічно притаманні підприємству цілі досить різноманітні, але в узагальненій формі вони можуть бути охарактеризовані як забезпечення гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем. Іншими словами, це можна визначити як прагнення до найкращої реалізації функцій підприємства, тобто, по суті, до продовження його існування.

Функції будь-якого підприємства знаходять своє відображення в системі його цілей, що містить такі головні складові:

- задоволення потреб персоналу підприємства;

- удосконалення структури підприємства, її адаптація до внутрішніх та зовнішніх змін; створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

- задоволення зовнішніх вимог до підприємства та пред'явлення власних вимог до навколишнього середовища.

Лише одночасно здійснюючи реалізацію усіх цілей, підприємство здатне функціонувати та розвиватися. Такий підхід визначає підприємство як унікальний соціально-економічний феномен, здатний, по-перше, забезпечити суспільні потреби і, по-друге, реалізувати органічну єдність виробничих та відтворювальних процесів.

Слід зазначити, що мета не обов'язково збігається з функцією.

Головною економічною функцією будь-якого підприємства є задоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Тобто ця функція властива кожному підприємству незалежно від його структури, галузі, ступеня підпорядкованості органам державної влади тощо.

За умов планової економіки критерієм належного виконання цієї функції є узгодженість її з планом. У ринковій економіці діяльність підприємства визначається цінами на товари і послуги, на фактори виробництва, сировину, а також витрати на управління підприємством. Тому метою підприємства стає здійснення його головної суспільної функції шляхом такої побудови його організаційної структури, за якої витрати на управління підприємством були б якомога меншими й водночас настільки ефективними, наскільки це необхідно.

Функція безпосереднього або опосередкованого задоволення потреб споживачів реалізується на підприємстві окремими його ланками, число яких зростає зі збільшенням розмірів підприємства. Але навіть у тих випадках, коли підприємство зовсім мале і має лише один центр діяльності, зміст його головної функції залишається таким самим.

Виходячи з головної соціально-економічної функції підприємства (задоволення потреб суспільства) як структуроутворюючого елемента економічної системи суспільства визначають головні внутрішньо організаційні функції підприємства, що забезпечують його існування як самостійного суб'єкта господарювання, як ланки народного господарства, а саме: комерційну, технічну, фінансову, адміністративну.

Додаткові функції -- це ті функції, без яких навіть у тих випадках, коли вони практично необхідні на великих підприємствах або коли вони визначені законом як обов'язкові, невеликі підприємства можуть обійтися. До таких функцій, зокрема, належить функція гарантування безпеки й адміністративна функція у вузькому розумінні, тобто функції секретаріату, документообігу тощо.

Адміністративна функція охоплює чимало допоміжних функцій, котрим не завжди дається чітке визначення. До даного типу функцій відносять облік, калькуляцію собівартості, статистичну звітність. Облік є одним із методів (у конкретних умовах ця функція може бути і найважливішою) спостереження за процесом та результатами виробництва. За своєю природою він нічим не відрізняється від інших допоміжних функцій. Але через те, що це одна з "найдавніших" функцій, а також завдяки "узаконеному" характеру облік дуже давно зараховують до найважливіших функцій.

До досить важливої функції, хоча і допоміжної за своєю природою, належить соціальна функція, або управління персоналом, за винятком прийняття на роботу та звільнення. До додаткових функцій відносять усі дослідні операції, тобто усі ті функції, котрі допомагають управлінню, сприяють своєчасному виявленню та вирішенню проблем, що виникають у процесі господарювання.

1.3 Товариство з обмеженою відповідальністю як організаційно-правова форма підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю є формою спільної діяльності, яка передбачає наявність статутного капіталу, розділеного на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. У товаристві з обмеженою відповідальністю право володіння частками статутного капіталу кожним партнером підтверджується спеціальним свідоцтвом, яке не є цінним папером, на відміну від акцій акціонерного товариства. Кожний партнер товариства з обмеженою відповідальністю несе відповідальність у межах свого майна, він має право уступити свою частку одному або кільком учасникам цього товариства. У випадку, якщо партнери відмовляються від придбання частки, вона може бути продана третім особам.

Право продажу частки третім особам має передбачатися у статуті або в угоді про створення товариства.

Партнери також користуються переважним правом придбання частки або її частини учасника, який уступає її, пропорційно своїм часткам у статутному капіталі товариства або в іншому взаємо узгодженому порядку. При переданні частки або її частини третій особі одночасно відбувається перехід до нього прав та обов'язків, що належали партнеру, який уступив частку повністю або частково.

Будь-який учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з нього за власним бажанням після відповідного рішення зборів. Але до моменту виходу партнер мусить виконати усі зобов'язання, термін виконання яких настав. Лише в цьому разі йому може бути виплачена вартість майна товариства пропорційно до його частки у статутному капіталі, який відповідно зменшується на виплачену частину, якщо вона не відшкодовується рештою учасників товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю не відповідає за особисті борги його членів. Але за недостатності майна учасника товариства для покриття його особистих боргів кредитори мають право вимагати виокремлення частки учасника-боржника в порядку, передбаченому при виході партнера з товариства.

Учасник товариства може бути виключений із товариства, якщо він систематично не виконує своїх зобов'язань або протидіє досягненню цілей товариства. Рішення про виключення має бути прийнято одноголосно на загальних зборах його членів.

Товариство з обмеженою відповідальністю може складатися не менше ніж з двох учасників. Вони мають право:

* брати участь в управлінні справами товариства в порядку, установленому статутом;

отримувати прибуток від діяльності товариства;

одержувати частину майна при його ліквідації;

отримувати інформацію про діяльність товариства, зокрема знайомитися з даними бухгалтерського обліку та звітності.

Водночас зазначене товариство зобов'язане:

дотримуватися статуту товариства та виконувати рішення його вищого органу;

робити внески в порядку, передбаченому засновницькими документами;

не розголошувати конфіденційної інформації щодо діяльності товариства.

Кожний учасник товариства з обмеженою відповідальністю має свою частку в майні товариства, яка визначається за згодою сторін. Внесок учасника товариства є головним джерелом формування майна.

Внесок до статутного капіталу може бути здійснений у будь-якій формі. Внеском учасника може бути передання його майна товариству у володіння та користування на визначений термін.

Управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюють збори учасників товариства, а за необхідності -- дирекція (директор) правління та інші органи, що створюються товариством. їх назва, компетенція, кількісний склад та порядок формування визначаються статутом товариства. Найвищим органом управління є загальні збори його учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю для забезпечення управління виробничо-господарською діяльністю може найняти директора. Директор діє на основі контракту. Однією з найважливіших умов діяльності товариства є контроль за його роботою з боку власника.

Основою діяльності будь-якого товариства є письмова або усна угода між його членами. Для того щоб уникнути помилок та конфліктів у процесі спільної діяльності, необхідно, щоб угода була укладена в письмовій формі або у вигляді статуту.

РОЗДІЛ II ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «ОХОРОНА-ЛУГА ГРАНТ» І РЕЗУЛЬТАТИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-Луга Грант», є підприємницьким товариством (реєстрація від 31 січня 2005 року, номер запису - 13821020000007632).

Товариство має повне найменування:

українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-Луга Грант».

російською мовою - Общество с ограниченной ответственностью «Охрана-Луга Грант».

Скорочене найменування:

українською мовою - ТОВ «Охорона-Луга Грант».

російською мовою - ООО «Охрана-Луга Грант».

Юридична адреса - Україна, 91006, м. Луганськ, вул. Фадєєва, 99.

Товариство створене на засадах угоди громадян шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та розподілення його між учасниками.

Товариство є юридичною особою приватного права, що створена і діє у відповідності з чинним законодавством України, зокрема законами «Про власність», «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також у відповідності з Статутом.

Товариство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку і штамп із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Предмет та цілі діяльності Товариства

Основними цілями Товариства є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Основним предметом діяльності Товариства є реалізація комерційних та інших проектів, спрямованих на задоволення потреб населення та народного господарства у товарах широкого вжитку та продукції виробничо-технічного призначення, а також надання послуг виробничого і невиробничого характеру.

У відповідності з основним предметом і цілями діяльності завданнями Товариства є:

- монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації; монтаж антен;

- слідча діяльність та забезпечення безпеки, в тому числі діяльність з охорони колективної, приватної власності та громадян, діяльність з нагляду, охорони та інших видів захисту (перевезення грошей та цінностей, послуги охоронців, нагляд та охорона житлових будинків, установ, підприємств, будівельних майданчиків, готелів, залів для глядачів, дискотек, дансингів тощо; діяльність доглядачів магазинів; нагляд за допомогою механічних та електричних пристроїв; консультаційні послуги з питань безпеки в промисловості, сім'ї та суспільних установах);

- проектування систем охоронно-пожежної сигналізації, систем доступу та відео спостереження на об'єктах усіх форм власності;

- проектні та конструкторські роботи по технічних засобах і системах безпеки і охорони, розроблення інженерних та технічних заходів забезпечення їх функціонування;

- монтаж, ремонт та профілактичне обслуговування засобів та систем охоронної та охоронно-пожежної сигналізації;

- придбання і реалізація технічних засобів і систем охорони, комплектуючих вузлів та матеріалів до них ( в тому числі для захисту і охорони інформації по радіоканалам, телефонним, комп'ютерним та іншим системам);

- технічне забезпечення функціонування засобів та систем охорони, підтримання їх безперебійного функціонування у відповідності з цільовим призначенням цих засобів і систем;

- сервісне обслуговування та ремонт технічних засобів і систем охорони,

- розроблення цільових науково-технічних програм, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по технічним засобам безпеки і охорони та системам безпеки і охорони за договорами;

- дослідження та впровадження новітніх технологій забезпечення охорони за договорами з замовниками;

- лізингові операції з технічними засобами охорони;

- надання консультаційних, інформаційних, технічних, допоміжних послуг у галузі впровадження технічних засобів охорони і безпеки; вивчання ринків (маркетингу) послуг у галузі охорони усіх форм власності;

- міжнародні економічні операції (зовнішньоекономічна діяльність) у галузі впровадження технічних засобів охорони;

- інші види діяльності, передбачені статутом.

З метою забезпечення діяльності Товариства, статутний капітал визначається в розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень, який створюється шляхом внесення учасниками грошових коштів і розподіляється наступним чином:

Симов'ян С.В. - 17 500 грн., що становить 50% статутного капіталу;

Попов О.А. - 17 500 грн., що становить 50% статутного капіталу.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів у повному обсязі. Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади в наступних випадках:

а) при необхідності розширення обсягів виробництва;

б) при необхідності соціального розвитку Товариства.

Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів Товариства не допускається.

Учасник Товариства має право відчужувати свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам Товариства.

Учасник товариства користується переважним правом придбання частки (її частини) іншого учасника, що її відчужує. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника відчужити свою частку (її частину), частка (її частина) може бути придбана третьою особою.

Частка учасника товариства може бути відчужена іншому учаснику товариства до повної сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. Відчуження частки ( її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відчужує.

При відчуженні частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до останнього усіх прав та обов'язків, що належали минулому учаснику, в обсязі відчуженої частки (її частини).

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам в строк, що не перевищує одного року, або зменшити статутний капітал. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на зборах учасників проводяться без урахування частки, придбаної Товариством.

Особи, які приймали участь у створенні товариства та у формуванні первісного статутного капіталу набули статусу учасника товариства з моменту його державної реєстрації. Інші особи які бажають вступити до Товариства після його державної реєстрації, набувають статусу Учасника Товариства з таких підстав:

- внесення вкладу до статутного капіталу Товариства;

- придбання частки (її частини) учасника Товариства, який її відчужив;

- з інших підстав передбачених законодавством України.

Зміни у складі учасників товариства, що пов'язані з прийняттям до товариства нового учасника, який вносить вклад до статутного капіталу, або зміни, що пов'язані з прийняттям до товариства нового учасника в наслідку відчуження частки у статутному капіталі, відбуваються на підставі рішення загальних зборів учасників товариства. Такі особи отримують свідоцтво про право власності на частку у статутному капіталі.

Зміни у складі Учасників Товариства набувають чинності з дня державної реєстрації відповідних змін.

Учасник має право вийти з Товариства добровільно, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. При виході з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником Товариства тільки з користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

2.2 Функціонування економічних і облікових служб і відділів підприємства

Організація фінансово-економічної роботи на ТОВ «Охорона-Луга Грант» поділена на такі відділи:

1. Планово-економічний відділ.

2. Відділ організації праці та заробітної плати.

3. Фінансовий відділ .

4. Бухгалтерський відділ.

Планово-економічний відділ

Організацією роботи по діяльності підприємства в галузі економіки з метою ефективного працевикористання, доведення планових завдань по виробництву і обліку результатів виробничої діяльності, дотримання режиму економії, досягнення найвищих результатів при найменших затратах матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, розробці, виконанню заходів по удосконаленню організації і нормуванню праці, управління виробництвом і використання трудових ресурсів, здійснення обліку і складання звітності займається економічна служба. На ТОВ «Охорона-Луга Грант» у галузі служби створено планово-економічний відділ і відділ організації праці і заробітної плати, а також інформаційна група на базі двох персональних комп'ютерів.

В сучасних умовах розвитку ринкового середовища необхідний особливий підхід до здійснення планування його діяльності на перспективу. Для цього на Товаристві складаються стратегічні плани, здійснюються сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей та напрямків діяльності на визначений період. Система стратегічних цілей, враховуючи постійну зміну зовнішнього середовища, повинна бути багаторівневою, неоднорідною за періодом часу, неоднозначною за об'єктом характеристики. Щоб правильно розробити і реалізувати цілі стратегічного планування, необхідно визначити стратегічну місію, сформулювати стратегічні цілі, проаналізувати зовнішнє середовище і оцінити актуальність та реальність діяльності Товариства, провести аналіз потенціалу підприємства і перспектив його розвитку.

Для забезпечення виконання виробничих планів підприємства, здійснюється оперативно-виробниче планування, яке є завершальною ланкою в системі планування та засобом виконання планів.

Оперативне планування вирішує такі завдання як виконання плану в термін при рівномірній ритмічній роботі всіх підрозділів, встановлення ефективного режиму роботи, максимально можливе скорочення виробничого циклу і обсягів незавершеного виробництва.

Відділ організації праці та заробітної плати.

На Товаристві діє дві форми оплати праці відрядна і погодинна.

Відрядна застосовується для основних робітників. Її суть полягає в тому, що працівник отримує зарплату в залежності від кількості виготовленої ним продукції, із системи всіх відрядних на підприємстві діє тільки одна -- пряма відрядна.

Друга форма оплати праці, яка застосовується на підприємстві - це погодинна Її застосовують для оплати праці допоміжних робітників, керівників, спеціалістів, службовців. Її суть полягає в тому, що працівник отримує платню в залежності від фактично відпрацьованих ним годин. Також застосовується на підприємстві проста погодинна система оплати праці, при якій заробітна плата визначається множенням кількості відпрацьованих годин на тарифну ставку відповідного розряду.

Для нормування праці на Товаристві застосовують технічно обгрунтовані норми виробітку та часу -- це такі норми, які пройшли перевірку і підтвердились в результаті здійснення декількох (не менше трьох) фотографій робочого дня, не враховуючи хронометражі.

Основою для нарахування зарплати основних робітників служать відомість обліку виготовленої продукції та табель виходу на роботу.

Премії працівникам Товариства виплачуються у випадку володіння підприємством вільними коштами і їх розмір залежить тільки від розміру цих коштів.

Фонд оплати праці працівників підприємства формується виключно з прибутків від виробничо-госпродарської діяльності підприємства.

Фінансовий відділ

Фінансовий відділ на ТОВ «Охорона-Луга Грант» здійснює переважно поточну фінансову роботу щодо забезпечення ведення господарської діяльності.

При створенні та функціонуванні будь якого підприємства необхідна наявність певних фінансових коштів. Початковим джерелом їх формування є статутний капітал. Фінансові кошти Товариства поділяються на: оборотні кошти (сукупність грошових коштів необхідних для формування забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу) та інвестиції (капітальні витрати або довгострокові вкладення капіталу з метою отримання певного доходу).

За джерелами формування фінансові кошти поділяються на: державні субсидії, банківські кредити, статутний капітал, доходи від діяльності, амортизаційні відрахування.

Оборотні фонди -- це предмети праці, що беруть участь в одному виробничому циклі вартість їх списується повністю на виготовлену продукцію. До них відносять виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, енергія, запчастини), незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Необхідний розмір грошових коштів, який необхідно вкласти, щоб забезпечити мінімально безперервний процес виробництва називається нормативом оборотних коштів. Взагалі норматив власних оборотних коштів визначається добутком денної потреби певного випуску в матеріальних ресурсах та норми за пасу в днях. Норма запасу матеріальних ресурсів в днях включає такі нормативи як транспортний, підготовчий, поточний та резервний.

Бухгалтерський відділ

До основних функцій бухгалтерії на чолі з головним бухгалтером на ТОВ «Охорона-Луга Грант» належать:

- забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві на основі встановлених правил ведення обліку і складання звітності;

- раціональна організація бухгалтерського обліку на основі максимальної централізації;

- повний облік грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, а також своєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з їхнім рухом;

- достовірний облік витрат виробництва і звертання, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання будівельно-монтажних робіт і інших робіт, складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості, робіт і послуг;

- своєчасний і точний облік фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до встановлених правил;

- здійснення усіх фінансових, кредитних і розрахункових операцій, а також своєчасну вивірку всіх розрахунків підприємства з банками й іншими організаціями і підприємствами;

- правильне і своєчасне нарахування і перерахування в державний бюджет податків, внесків;

- своєчасне проведення разом з іншими підрозділами і службами у виробничих одиницях заводу перевірок і документальних ревізій і підготовка пропозицій по поліпшенню їхньої роботи;

- збереження бухгалтерського архіву у встановленому порядку і схоронність бухгалтерських документів;

- упровадження передових форм і методів бухгалтерського обліку.

2.3 Визначення основних показників економічної ефективності підприємства

Показники прибутків:

1. Чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг) - це валовий доход від реалізації за відрахуванням податку з додаткової вартості, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок. Саме цей показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку й оцінки рентабельності підприємства:

Чистий доход = Доход від реалізації - НДС (1)

Чистий доход на ТОВ «Охорона-Луга Грант» за звітний період складає 96600 грн.

(Див. форма №2 «Звіт про фінансові результати» ТОВ «Охорона-Луга Грант» на 01.01.2007 р.)

2. Валовий прибуток від реалізації - чистий виторг від реалізації за відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства:

Пв = ВР - ПДВ - АЗ - Св , (2)

де ВР - виручка від реалізації продукції підприємства;

ПДВ - податок на додану вартість;

АЗ - акцизний збір;

Св - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Валовий прибуток на ТОВ «Охорона-Луга Грант» складає:

за звітний період:

Пв = 115900 - 19300 - 35700 = 60900 (грн.);

за попередній період

Пв = 90800 - 15054 - 27300 = 48446 (грн.).

Отже, валовий прибуток в звітному період є більшим на:

60900 - 48446 = 12454 (грн.)

3. Прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - валовий прибуток від реалізації за відрахуванням витрат по керуванню і витрат по збуті. Цей показник відбиває вплив витрат по керуванню і збуту на фінансовий результат від реалізації:

По = Пв + Доін - АВ - Вз - Воп.ін , (3)

де Доп.ін - інші операційні доходи;

АВ - адміністративні витрати;

Вз - витрати на збут;

Воп.ін - інші операційні витрати.

Прибуток від основної діяльності на ТОВ «Охорона-Луга Грант» складає:

за звітний період:

По = 60900 + 14100 - 54450 - 7800 - 950 = 11800 (грн.);

за попередній період

По = 48446 + 7300 - 41400 - 6150 - 830 = 7366 (грн.).

Прибуток від операційної діяльності в звітному періоді є більшим на:

11800 - 7366 = 4434 (грн.).

4. Прибуток від звичайної господарської діяльності - сума прибутків від основної господарської діяльності і прибутків від фінансової діяльності.

За звітний період прибуток від звичайної господарської діяльності складає 11800 грн.

5. Прибуток до сплати податку. Цей показник є точкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподаткованого прибутку. Бухгалтерський прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Основна ціль його визначення - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Таким чином, оподаткований прибуток - це бухгалтерський прибуток, перелічений відповідно до податкових вимог.

За звітний період прибуток до сплати податку встановлює:

11800 х 0,25 = 2950 (грн.) ,

де 11800 грн. - прибуток від звичайної діяльності;

0,25 - ставка податку на прибуток.

6. Чистий прибуток (чистий збиток) - прибуток після сплати податку. У умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він знаходиться в центрі уваги керуючого підприємства і фінансових ринків. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робітники місця для його робітників, виплата дивідендів в акціонерній компанії.

За звітний період на ТОВ «Охорона-Луга Грант» чистий прибуток складає:

11800 - 2950 = 8850 (грн.).

Використання прибутку

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

За рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання.

Приблизна схема використання прибутку на ТОВ «Охорона-Луга Грант» показана на мал.1. Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.



Мал.1 Схема використання прибутку на ТОВ «Охорона-Луга Грант»

Система показників рентабельності

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в звітності підприємства.

Друга група показників рентабельності формується на підставі розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний) капітал.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники, як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності (доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному зв'язку.

Підприємство на сам перед звертає свою увагу на проблеми контролю за змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження ціни за пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

- Рентабельність продукції;

- Рентабельність продаж;

- Рентабельність активів;

- Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) визначається відношенням чистого прибутку від реалізації продукції (Пч) до повної собівартості реалізації продукції (С):

(4)

, (5)

де Пч = 11800 грн.;

С = 35700 грн.

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж визначається як відношення чистого прибутку від реалізації продукції (Пч) до виручки від реалізації без податків, які входять до ціни продукції (В):

(6)

, (7)

де В = 115900 грн.

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності підприємства. Цей показник використовується для контролю над взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів визначається як відношення чистого прибутку від реалізації продукції (Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

(8)

, (9)

де Аср = 24075 грн.

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і заємного.

4. Визначаємо рентабельність власного акціонерного капіталу за формулою:

, (10)

де Пч - чистий прибуток підприємства;

ВК - сума власного капіталу.

Рентабельність власного капіталу на 2006 р. на ТОВ «Охорона-Луга Грант»:

(11)

Отже, власний капітал за даними розрахунками рентабельний і його рентабельність становить 19%.

2.4 Нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод який застосовується на ТОВ «Охорона-Луга Грант».

Важливими завданнями нормативного обліку є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів Товариства, оперативний аналіз витрат на виробництво, який дозволяє розкривати невраховані при плануванні і в практичній роботі резерви, визначати результати діяльності підрозділів підприємства, що беруть участь у виробничому процесі.

Основними принципами системи нормативного обліку є:

- нормування витрат і обов'язкове складання нормативних калькуляцій за кожен вид послуг. У нормативній калькуляції, як засобу обліку, планування, контролю, знаходить відображення вже досягнутий рівень впровадження у надання послуг прогресивних норм і організаційних заходів;

- систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;

- постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

- попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням їх складу, місця виникнення, винуватців та причин для глибшого дослідження можливостей впливу на їх величину;

- завчасне складання калькуляції нормативної собівартості та її аналіз з метою виявлення резервів зниження собівартості в період підготовки надання послуг;

- калькулювання фактичної собівартості типів наданих послуг виходячи з їх нормативної собівартості та відхилень від норм;

- щомісячний або щоквартальний облік внесених змін у встановлені норми, що дає можливість оперативно управляти процесом виконання організаційно-технічних заходів.

Нормативний метод обліку витрат дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилення фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування виробництва і управління.

Всі випадки відхилення від норм повинні оформлюватись відповідними документами і обліковуватись. Облік відхилень ведеться з метою забезпечення своєчасної інформації про розміри і причини додаткових, не передбачених нормами витрат, і прийняття необхідних організаційних і технічних заходів.

При нормативному методі повинен здійснюватись систематичний облік змін діючих норм. Цей облік ведеться на підставі повідомлень про зміни норм і використовується для уточнення нормативних калькуляцій.

Характерним для системи нормативного обліку на Товаристві є своєчасне оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації надання послуг.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Основна частка змін норм відноситься до трудових витрат.

Зміни норм обов'язково групують по причинах, видах послуг, їх однорідних групах. На підставі повідомлень зміни норм вносять до нормативних калькуляцій. На Товаристві нові норми вводяться з 1-го числа наступного після зміни місяця (кварталу).

Облік змін норм дає можливість уточнювати фактори формування фактичної собівартості і виявляти економічну ефективність впроваджених раціоналізаторських пропозицій і проведених організаційно-технічних заходів.

Відхилення від норм враховуються за місцями їх виникнення (відділами, ділянками, бригадами), причинами та винуватцями на підставі документації і, перш за все, сигнальної документації, що має зазвичай інший колір чи кольорову смугу. Такими сигнальними документами є матеріальні вимоги на додатковий (понадлімітний) відпуск матеріалів для заповнення недостач і браку обладнання, акти на заміну матеріалів, доплатні листки по заробітній платі, наряди на виконання операцій, не передбачених технологією, тощо. Частина відхилень виявляється на підставі інших документів, в яких фактичне витрачання відображається у співставленні з нормативним.

В кінці звітного періоду складають зведену відомість відхилень за причинами і винуватцями окремо по матеріалах і заробітній платі. Аналіз цих відхилень дає можливість вживати заходів щодо ліквідації перевитрат, недопущенню втрат, поширювати досвід економного витрачання матеріалів і використання робочого часу.

При нормативному методі обліку витрат і калькулюванні собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. На відміну від планових калькуляцій, в основі яких лежать середньорічні нормативи витрат, нормативна калькуляція складається за нормами, які діють в даному звітному періоді. Тобто, нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень, якого досягнуло Товариство на певну дату, причому на різні дати величина її різна.

Нормативні калькуляції використовуються для:

- визначення фактичної собівартості продукції шляхом алгебраїчного сумування нормативної собівартості та виявлених за звітний період норм та відхилень від них;

- виявлення результатів господарської діяльності відділів;

Для складання калькуляції собівартості використовують дані зведеного обліку витрат на надання послуг, який ведеться в бухгалтерії в спеціальних відомостях по групах однорідних виробів і статтях витрат.

У відомості обліку витрат на надання послуг, побудованій за калькуляційними статтями послуг, узагальнюються всі витрати, пов'язані з наданням послуг однорідної групи. Дані про витрати на матеріали, заробітну плату та інші витрати наводяться у відомості у вже згрупованому вигляді. У відомості з метою спрощення наведені тільки відхилення від норм витрат, враховані зміни норм у звітному місяці.

Нормативну собівартість усіх послуг розраховують як добуток кількості наданих послуг на діючі в звітному періоді норми витрат по кожній статті калькуляції.

Фактична собівартість послуг при нормативному методі обліку на Товаристві обчислюється не шляхом прямого підрахунку за статтями витрат, а як алгебраїчна сума нормативних витрат, змін норм і відхилень від норм, що можна виразити формулою:

Ф = Н ± В ± 3 , (12)

де: Н - поточні витрати за встановленими нормами плану;

В - відхилення від діючих норм витрат;

З - зміни діючих норм витрат.

Переваги нормативного обліку полягають в тому, що з'являється:

- можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм;

- відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії;

- укрупнення об'єктів обліку, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах послуг, а відхилення враховують по групах послуг, внаслідок чого зменшується число об'єктів калькулювання;

- охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат.

2.5 Ціноутворення

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат вироблення послуг і одержання прибутку. Це випливає з особливостей ринкової економіки, де, як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при встановленні ціни є максимізація поточного прибутку.

Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають завдяки зниженню цін або виробництву послуг високої якості.

Зниження ціни має певну мінімальну межу -- покриття витрат з виробництва послуг, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо фірма за допомогою ціни не покриває витрат вироблення послуг, то воно через певний час зазнає банкрутства.

У зв'язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат. Витрати як елемент ціни тісно пов'язані з функціонально-вартісиим аналізом. Для того щоб успішно використовувати ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник послуг повинен весь час шукати шляхи до зниження витрат вироблення послуг. Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити витрати виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринкова (суспільно необхідна), то виробник, реалізуючи послугии за ринковими цінами, одержує надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами.

При встановленні ціни треба враховувати попит, що склався на ці послуги. Підвищення ціни може зменшити купівельну спроможність покупців, а отже, і попит на послуги. Практика ринкової економіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевої послуги, вважаючи, що вона низької якості й може завдати йому шкоди.

Слід ураховувати також еластичність попиту на послуги. Виробники повинні знати, що якщо послуги втрачає еластичність попиту, треба знижувати ціни.

Однак на діапазон цін впливають й інші причини.

На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурентів. Виробник повинен знати ціни і якість послуг своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомогою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість послуги конкурентів та рівень цін на послуги.

Якщо встановлено, що якість послуги не поступається якості послуги конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни послуги конкурентів. Якщо послуги за якістю кращі, ніж послуги конкурентів, можна встановити вищу ціну.

Розрізняють п'ять основних методів розрахунків базових цін:

1. Метод повних витрат є одним з найпоширеніших. До повної суми витрат додається сума, що відповідає нормі прибутку. Цим забезпечується покриття всіх витрат фірми і отримання передбаченого прибутку. Найчастіше при цьому ігнорується еластичність попиту. Метод застосовується підприємствами з чітко визначеною товарною диверсифікацією для розрахунків цін на вироби з низькою конкурентоспроможністю або на зовсім нові товари.

2. Метод вартості виготовлення доповнює попередній і застосовується в специфічних умовах для прийняття поточних господарських рішень щодо збільшення маси прибутку внаслідок розвитку виробництва, або коли вирішуються питання стосовно змін асортиментної політики чи виконання одноразових замовлень.

3. Метод граничних (маржинальних) витрат визначення базової ціни має широке застосування в ринковій економіці. До змінних витрат на одиницю продукції додається сума (відсоток), що гарантує достатню норму прибутку для фірми. Його використання забезпечує більш широкі можливості ціноутворення, але в умовах України стримується наявною системою бухгалтерського обліку.

4. Метод рентабельності (прибутковості) інвестицій базується на тому, що проект має забезпечити прибутковість не меншу за вартість позичених коштів. До сумарних витрат на одиницю товару додається сума відсотків за кредит. Цей метод застосовується підприємствами з широким асортиментом виробництва товарів в умовах стабільного економічного стану, коли відсутні інфляційні процеси.

5. Метод маркетингових оцінок передбачає визначення ціни залежно від ринкової кон'юнктури, стану внутрішнього та зовнішнього середовища.

На ТОВ «Охорона-Луга Грант» для обчислення ціни послуг використовується метод повних витрат. Він дозволяє забезпечити покриття всіх витрат Товариства та отримання прибутку. Цей метод є найбільш оптимальним ще й тому, що підприємство працює на ринку надання таких послуг, де кількість конкурентів не велика.

Ціна послуг з охорони об'єктів визначається за одну годину охорони, а саме:

Вартість утримання Чисельність працiвникiв, Кiлькiсть годин

одного працівника Х залучених за договором : у рік

охорони в рік на охорону об'єктів

2.6 Амортизація основних фондів

Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація -- це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів.