Ринкове середовище господарювання підприємств

103

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра економіки промисловості і організації виробництва

Дипломна робота

з дисципліни: «Економіка та організація підприємства»

РИНКОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Керівник Т.К. Міщерякова

Виконав ст. гр. 1АМ-06

Ігнатенко В.О

2010

АНОТАЦІЯ

В даній курсовій роботі оцінено предмет та можливості реалізації розробленої комерційної ідеї, розроблено установчі документи для створення суб'єкта підприємницької діяльності, визначено потребу в стартовому капіталі необхідному для початку підприємницької діяльності та обґрунтовано доцільність створення орендного підприємства, а також обрано оптимальне місце розташування підприємства. Розраховані основні види податків, які повинен сплачувати суб'єкт бізнесу. Оцінено повноту торгового асортименту магазину та розраховано його товарний запас, зроблено аналіз беззбитковості роботи підприємства та аналіз впливу структури виробництва на фінансовий стан підприємства.

ЗМІСТ

Вступ

1. Суть і основні завдання фінансової діяльності підприємництв

2. Розробка установчих документів для створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи

3. Розробка комерційної ідеї

4. Вибір оптимального місця розташування підприємства

5. Визначення потреби в капіталі, необхідного для початку підприємницької діяльності

6. Розрахунок податку з прибутку та податку на додану вартість, що їх сплачує суб'єкт підприємництва - юридична особа

7. Розрахунок товарного запасу та оцінювання повноти торгового асортименту магазину

8. Аналіз беззбитковості роботи підприємства

9. Аналіз впливу структури виробництва на фінансовий стан підприємства

Висновки

Література

Додаток А Статут

Додаток Б Свідоцтво

Додаток В Реєстраційна картка

Додаток Г Засновники

ВСТУП

Дослідження стверджують, що бажання займатися бізнесом є практично у всіх людей. Людина завжди хоче мати певний зиск від своєї діяльності, хоче якомога повніше задовольняти свої особисті потреби. Рішення кадрових питань в умовах ринкових відносин і ринку робочої сили здобуває особливо важливе значення, тому що змінюється суспільний статус працівника, характер його відносин до праці й умов продажу робочої сили. Система керування персоналом повинна носити комплексний характер і будуватися на концепції, відповідно до якої робоча сила розглядається як не поновлюваний ресурс чи людський капітал. Одним з важливих видів діяльності менеджерів при керуванні людськими ресурсами є прийом на роботу. Задачею залучення персоналу є забезпечення покриття потреби в персоналі в якісному і кількісному відношенні з врахуванням місця і часу, а також ефективне поєднання характеру розв'язуваних підприємством задач з людською природою працівників, що виконують цю задачу. Існують визначені технології підбору персоналу, що з успіхом використовуються у світовій практиці. Вони включають два різних види діяльності: набір і добір персоналу. Перш ніж організація запропонує кому-небудь роботу, вона повинна знайти тих людей, які хотіли б її одержати. Головна задача добору персоналу - вибір найбільш придатних кандидатів з резерву, створеного в ході набору. При цьому використовуються численні форми і методи добору, за допомогою яких фірми й організації відбирають найбільш придатних їм людей. Добір персоналу має важливе значення при управління людськими ресурсами, тому що від нього багато в чому залежить подальша діяльність організацій, тому що тільки при наявності кваліфікованого персоналу вони зможуть домогтися найкращих результатів і поставлених задач.

Створення виробництва світового класу завжди зв'язано з людьми, що працюють на підприємстві. Правильні принципи організації виробництва, оптимальні системи і процедури грають звичайно ж важливу роль, але реалізація всіх можливостей, закладених у нових методах управління, залежить уже від конкретних людей, від їх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, мотивації, здатності вирішувати проблеми, сприйнятливості до навчання.

Мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб виконати такі завдання:

- розробити комерційну ідею і оцінити на предмет можливості її реалізації;

- розробити установчі документи для створення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи;

- обґрунтувати доцільність створення орендного підприємства: розрахувати величину податків, які сплачує орендатор і орендар, визначити величину орендної плати;

- вибрати оптимальне місце розташування підприємства з урахуванням витрат на транспортування матеріалів, сировину, комплектуючі, а також заробітну плату, орендну плату;

- визначити потребу в стартовому капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, розрахувати величину покриття потреби капіталу, потрібного для реалізації комерційної ідеї, підрахувати загальну величину чистого прибутку, яку може отримати підприємець, визначити час повернення позику банку;

- розрахувати величину основних видів податків(за двома методами), які повинен сплачувати суб'єкт бізнесу - юридична особа.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

В даній курсовій роботі були використані джерела таких авторів С.І. Чебатора, І.М. Бойчика, С.В. Мочерного, О.А. Устинка, В.О. Козловського, С.Ф. Покропивного [1- 10].

1. СУТЬ І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1 Суть фінансової діяльності підприємництва

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринкова економіка, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової діяльності.

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку.

Фінансову роботу на підприємствах виконують працівники фінансового відділу, а за його відсутності -- працівники бухгалтерії. Відповідальність за організацію фінансової роботи на підприємстві несе начальник фінансового відділу (служби), а за їх відсутності -- головний бухгалтер.

Розпорядником фінансових ресурсів, коштів, товарно-матеріальних цінностей, що належать підприємству, є його керівник, який має право першого підпису на всіх грошових та розрахунково-платіжних документах.

1.2 Основні завдання фінансової діяльності підприємництва

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

1.2.1 Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності

Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності полягає у забезпечувані фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювані їх виробничих фондів (основних та оборотніх), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

1.2.2 Пошук резервів

Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв'язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час.

Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються.

1.2.3 Виконання фінансових зобов'язань

Фінансові зобов'язання -- це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди.

Своєчасне виконання зобов'язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

- перед бюджетом -- зі сплати встановлених податків і платежів;

- перед централізованими позабюджетними фондами -- зі сплати встановлених платежів;

- перед банками -- з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;

- своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками -- з оплати праці.

1.2.4 Мобілізація фінансових ресурсів

Організація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок.

1.2.5 Контроль за збереженням та використанням оборотних активів

Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку:

- зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів;

- правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;

- ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів.

Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства.

Надлишок власних оборотних активів -- це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

При контролі за станом оборотних активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень.

Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів.

1.2.6 Контроль за використанням фінансових ресурсів

Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

- державні структури -- щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

- установи банків -- щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств.

При цьому контроль за діяльністю підприємств пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.

2. РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ'ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

2.1 Теоретичні відомості

Для створення суб'єкта бізнесу - юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб'єкта бізнесу, такі документи:

1. Реєстраційну картку встановленого зразка.

2. Рішення власника про створення суб'єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий договір.

3. Статут (засновницький договір).

4. Документи про сплату реєстраційного мита.

5. Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду.

Реєстраційна картка заповнюється заявником.

2.1.1 Засновницький договір про створення юридичної особи

Створення юридичних осіб шляхом об'єднання майна і спільної підприємницької діяльності їх засновників (учасників) в теорії вважається специфічним різновидом спільної діяльності, яка, щоправда, власне правовими нормами про спільну діяльність не регулюється. У деяких випадках створення юридичних осіб оформляється договорами, на які, незважаючи на наявність спільних рис із договором про спільну діяльність, відповідно не поширюються норми законодавства, що регулює спільну діяльність (розділ 77 ЦК України та інші нормативні акти). Ця теза знаходить підтвердження в п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств", відповідно до якого створення нового суб'єкта підприємницької діяльності та визначення його організаційно-правової форми регулюється не положеннями ЦК про спільну діяльність, а іншими актами законодавства. Тим більше, що ст. 1130 ЦК України чітко закріплює, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи, тим самим виключаючи створення юридичної особи з кола випадків укладання договору про спільну діяльність.

На сьогодні правовою базою засновницьких договорів є ЦК України (ст. ст. 87, 120, 134), ГК України (ст. ст. 57, 82), а також Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства". У цих нормативних актах можна знайти реквізити засновницьких договорів. Щодо порядку укладання, зміни, розірвання засновницьких договорів застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

2.1.2 Характеристика засновницького договору

Законодавство окремо не визначає поняття та ознаки засновницького договору, а також порядок його укладання, зміни та припинення. В теорії засновницький договір визначається як консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності1. Проте ця загальна теза потребує суттєвого уточнення, що і робиться далі.

Відповідно до загального правила, що міститься у роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств", засновницький договір укладається, якщо засновників підприємства два чи більше, і є рішенням про його створення.

Ця теза знаходить підтвердження у ГК України. Так, згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративні підприємства, до яких належать "кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб", утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), яким і є засновницький договір.

Якщо буквально тлумачити це положення ГК, будь-яке корпоративне підприємство повинне мати засновницький договір.

На сьогодні дискусійним є питання щодо обов'язковості укладання засновницького договору засновниками господарських товариств, зокрема, акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Адже за змістом ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі засновницького договору і статуту, повне і командитне товариство - лише засновницького договору. Разом з тим ст. 82 ГК України встановлює, що установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір, а акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю - лише статут. Тобто за ГК України, на відміну від Закону України "Про господарські товариства", обов'язкової наявності у акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю засновницького договору не передбачено.

Певним чином ситуацію прояснює ЦК України, який поряд з терміном "засновницький договір" (ст. ст. 120, 134) запроваджує категорію "договір про заснування товариства" (ст. ст. 142, 153).

Так, за ч. 1 ст. 142 ЦК України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Подібні положення передбачаються ЦК України щодо товариства з додатковою відповідальністю і акціонерного товариства.

Різниця між засновницьким договором і договором про заснування полягає не в їх умовах, які, фактично, є однаковими для обох видів договорів, а в тому, що засновницький договір є установчим документом товариства, а договір про заснування таким не вважається. Наслідком цього, як можна було побачити вище, є обов'язковість подання засновницького договору як установчого документа при державній реєстрації повного та командитного товариств і, відповідно, необов'язковість подання договору про заснування акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю як внутрішнього документа, що регулює відносини між їх засновниками (учасниками).

Законодавець шляхом розмежування засновницьких договорів і договорів про заснування товариств відповідних видів підкреслює різницю у правовому статусі засновників (учасників) "товариств осіб", до яких належать повні та командитні товариства, та "товариств капіталів" - акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Адже, на відміну від останніх, в яких засновники (учасники) можуть і не брати безпосередньої участі в діяльності товариства, обмежуючись вирішенням організаційних питань на загальних зборах і доручаючи здійснення оперативно-господарської діяльності найманим представникам виконавчого органу управління, учасники повного і командитного товариств "здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність" в обов'язковому порядку. Оскільки учасники таких товариств безпосередньо виходять на ринок, детальна правова регламентація відносин між ними як з приводу організації, так і функціонування товариств має принципове значення. Дія засновницького договору після державної реєстрації (створення) відповідної юридичної особи зберігається та продовжується до моменту припинення її діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що договір для того, щоб вважатися засновницьким і, відповідно, установчим документом, повинен не просто регулювати відносини між засновниками (учасниками) корпоративної юридичної особи з приводу її створення і функціонування. Правовий статус цієї юридичної особи повинен обумовлювати обов'язкову особисту спільну участь її засновників в діяльності, що нею здійснюється. Саме це характерно для повних та командитних товариств, а також для фермерських господарств. Інакше договір, що укладається між засновниками (учасниками) з приводу створення юридичної особи, наділення її майном тощо, є договором про заснування і установчим документом не вважається.

Загальні реквізити засновницьких договорів містяться у ГК України. Згідно з ч. З ст. 57 цього Кодексу (див. також ст. 88 ЦК України) у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Для окремих суб'єктів законодавство конкретизує ці загальні вимоги. Так, відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства (для повного і командитного товариств таким документом є саме засновницький договір) повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості. Засновницький договір повного і командитного товариства, крім зазначених вище відомостей, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договір повинен укладатися у письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації повного та командитного товариств. Як уже зазначалося вище, він є консенсуальним і набуває чинності з моменту досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов.

Завершується створення суб'єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб'єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб'єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб'єкт бізнесу - юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організації України.

Завдання:

1. Напишемо засновницький договір для повного товариства підприємства, яке планується створити. (Додаток А)

2. Складемо реєстраційну картку суб'єкта бізнесу, який планується створити та зареєструвати. (Додаток Б)

3. Заповнимо свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. (Додаток В)

4. Складемо реєстраційну картку. (Додатку Г).

3. РОЗРОБКА КОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ

ь Тема: «Задоволення споживачів у високоякісних і недорогих послугах в області постачання цегли».

ь Особові дані: Ігнатенко Віталій Олександрович, 1988 р.н., проживаю в місті Вінниці по вулиці Келецька буд. 86, кв. 61.

ь Освіта: незакінчена вища, навчаюсь у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті автоматики та комп'ютерних систем управління на четвертому курсі.

ь Ділова ідея: мета моєї підприємницької діяльності полягає у відкритті приватної фірми в м. Вінниці, яка виготовляє і постачає різні види виробів із цегли, планую створити міні-виробництво цегли на базі сучасного устаткування провідних фірм виробників. Необхідний об'єм кредиту для придбання устаткування - 10000000 грн.

ь У результаті організації міні-виробництва можуть бути досягнуті наступні результати:

- споживачі одержать високоякісні послуги;

- збільшується число робочих місць на 24 одиниці;

- виручка від реалізації послуг складе 24000000 грн;

- термін окупності складе 7 міс.

ь Опис і характеристика устаткування і послуг, що надаються:

Характеристики устаткування:

1. Масопереробка.

- 4 ящичні живильники з можливістю точного дозування сировини;

- каменевидільні вальці;

- бігуни для перемішування і мокрого подрібнення з розмірами осередку 15Х40;

- вальця грубого помелу із зазором 3 мм;

- вальця тонкого помелу із зазором 1,5-1,8 мм;

- вальця супертонкого помелу із зазором 0,7 мм фірми Handle;

- двухвальный глиномес;

- шихтозапасник з об'ємом шихти 3500 куб.м.

Ця лінія дає змогу мати сировину найвищої якості для подальшої її переробки та додатково забезпечує відсутність різних включень.

2. Формовка -- садка.

- багатоковшовий екскаватор фірми HANDLE, Німеччина;

- вертикальний глиномес-подрібнювач;

- экструдер фірми HANDLE, Германія;

- мокра, суха сторона фірми LINGLE, Німеччина.

Вакуумний екструдер фірми Handle, який спеціально був спроектований під потреби «Керамейя». Екструдер має найменший зазор між шнеком і сорочкою мундштуку, що запобігає виникненню свилів (які можуть відлущувати лицьову поверхню цегли).

3. Сушка сирцю. Після того, як сирець було зформовано, його транспортують до тунельно-проходних сушил, спроектованих французькою фірмою Ceric, в яких цегла проходить досить тривалий процес сушки. Це є одним з самих важливих етапів, від якого залежить відсутність тріщин та правильність геометрії цегли.

4. Випалення сирцю. Висушена цегла-сирець транспортується в тунельну кейзингову піч, спроектовану французькою фірмою Ceric, в якій сирець перетворюється на готову цеглу опалюючись при температурі 1100--1200°С. «Керамейя» має унікальну сучасну піч -- довжиною 212 м, яка є однією з декількох пічей в Європі.

Технічні властивості печі:

- довжина: 212,1 м;

- ширина каналу: 6,110 м;

- максимальна висота садки: 0,966 м;

- 12 бокових горілок;

- 2 зони по 10 горілок на своді;

- 5 централей по 19 сводових горілок;

- 2 змішані централі по 19 сводових горілок;

5. Пакетування. Ділянці пакетування задіяні людські ресурси, оскільки тільки ручна переборка цегли може запобігти попаданню дефектованої цегли до продажу.

ь Характеристика послуг, що надаються:

Передбачувана діяльність моєї фірми має на меті надання послуг населенню в області забезпечення цеглою. Моя фірма в змозі забезпечити потреби у виробництві цегли, колір цегли залежить від компонентів шихти (пропорція різних видів глин) та температури опалювання. Ніяких синтетичних барвників та шкідливих речовин у виробництві продукції не використовується.

В рамках діяльності фірми планується залучення замовлень будівельних компаній, приватних власників та підприємців. Таким чином ми припускаємо надання послуг таким групам споживачів, як фізичні і юридичні особи, задовольняючи потреби у виконанні як дрібних так і масштабних замовлень.

ь Оцінка ринку збуту: потенційними споживачами використання виготовленої продукції є будівельні компанії та приватні особи, які потребують зведення будинків, заборів, печей, гаражів та камінів.

Маю намір привертати замовлення фізичних і юридичних осіб у наданні різноманітних видів продукції.

ь Реклама: планую звернутися в рекламне агентство періодичних видань м. Вінниці та області, а саме у видавництво газет “РІА”, “33 канал”, телеканал ВІТА, радіо Evropa FM, а також створити власну Web-сторінку, на якій буде розміщена вся достовірна інформація про саме підприємство і про послуги, які ним надаються, планую відвідати організації потенційних клієнтів з метою залучення замовлень.

Зокрема, сьогодні багато середніх і високорозвинених будівельних компаній потребують мати забезпечення у цеглі, це саме можна сказати і про фізичних осіб, які мають на меті будівництво будинків, заборів та ін.. Завідувач рекламою і збутом планує виконувати роль посередника між нашою фірмою і замовниками, представляючи зразки виготовленої цегли, роблячи акцент на тих вигодах, які принесе клієнту укладення договору саме з нашою фірмою. Наочні зразки продукції дадуть можливість замовнику оцінити якість запропонованих будівельних матеріалів.

ь План виробництва:

Таблиця 2.1 - Планований об'єм продажів продукції на 1-й рік

Найменування продукції	Об'єм випуску в натур., од.	Ціна од. продукції, грн.	Об'єм продажів ,грн.
1. Вогнетривка цегла	1000000	2	2000000
2. Силікатна цегла	6000000	1.5	9000000
3. Керамічна цегла	5000000	1.2	6000000
4. Фігурна цегла	500000	2	1000000
Разом			18000000

Таблиця 2.2 - Розрахунок потреби ресурсів на виробничу програму

№ п/п	Постійні витрати	Сума грн.	№ п/п	Змінні витрати	Сума грн.
1.	Оренда приміщення	6000	1.	Консультація юриста	500
2.	Комунальні платежі	1500	2.	Оформлення документів	400
3.	Зарплата	60000	3.	Реєстрація	400
	-генеральний директор	10000	4.	Страховка	5000
	- бухгалтер	7000	5.	Рахунок у банку	50000
			6.	Інші податки	10000
	- завідувач цеху	6000	7.	Підключення до мереж	900
	- робочий	4000	8.	Інформаційне обслуговування	500
	- прибиральниця	1500
	- секретар	3500	9.	Оренда автомобілів	8000
4.	Податки на зарплату	22226	10.	Бензин	5000
	- пенсійний фонд	18900	11.	Матеріали	20000

Обчисливши дохід підприємницької діяльності та розмір всіх необхідних витрат, прибуток за місяць складає 1500000 грн., а прибуток за рік буде 18000000 грн.

Термін окупності приблизно складатиме 3 роки.

Дані розрахунки є спрогнозованими і наближеними, але якщо прибуток дійсний співпадатиме з розрахунковим то даний вид бізнесу буде прибутковим.

4 ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Теоретичні відомості

До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу - підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

- вибір місця розташування офісу підприємства;

- вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства створює місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибір характерний для вугільних копалин, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

- витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

- витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

- витрати на оренду приміщень (або побудову нових);

- відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

- вплив інфраструктури тощо.

Аналізуючи зазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив для підприємств різних видів діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги, важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промислових підприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочої сили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції до споживачів були мінімальними. Для підприємств торгівлі потрібно, щоб до них могли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельну спроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів до торгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібно також враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можуть відтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства - це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Найтяжче оцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сітки вулиць, залізниць, портів, енергопостачання тощо, з одного боку, збільшує витрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витрати на заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, де рівень зарплати низький. Окрім цього, недостатньо розвинута транспортна система вимагає наявності більш ємнісних складів, що потребує додаткових витрат на їх оренду, обслуговування тощо.

Отже, кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим:

, (5.1)

де: Д - дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В - річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн.

В свою чергу, річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:

В = В₁ + В₂ + В₃ + В₄ + В₅, (5.2)

де В₁- витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

В₂ - витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

В₃ - витрати на оренду приміщень, грн./рік;

В₄ - величина податків на капітал, грн./рік;

В₅ - величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік.

Розглянемо фактори, які впливають на вибір оптимального місця розташування підприємства, більш докладно.

Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства В₁ можна розрахувати за формулою:

, (5.3)

де: - вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

- відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.;

Q_i - маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;

- кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.

- коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К_і= 1,25-1,5;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К_і = 1,1-1,25;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К_і =1,00 -1,10.

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства В₂, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:

(5.4)

де: З_і - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць;

- коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

- кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 - число місяців в році;

К₂ - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К₂=1,15-1,3;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К₂= 1,05-1, 15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, К₂= 1,00-1,05;

m - число професій або спеціальностей працівників.

Витрати на оренду приміщень В₃ можна розрахувати за формулою:

, (5.5)

де: d_і - розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

S - площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 - число місяців в році;

К₃ - коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К₃ = 1,3-1,6;

якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К₃ = 1,1-1,3;

якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К₃=1,0.

Величина податків на капітал В₄ розраховується за формулою:

(5.6)

де: К - вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі;

- загальна ставка податку на основний капітал, в %;

К₄ - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

- якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то коефіцієнт К₄ = 0,2-0,5;

якщо підприємство знаходиться в інших районах, то К₄=1,0.

Величина податків з доходу (виторгу) B₅ розраховується за формулою:

(5.7)

де Д - виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

- загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках.

В свою чергу, виручка (виторг) підприємства Д за рік розраховується за формулою:

(5.8)

де: ц - середня ціна одиниці товару, грн.;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

K₅ - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то K₅ = 0,3-0,4;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К₅ = 0,1-0,15;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то
К₅=0,025-0,05;

К₆ - коефіцієнт, який враховує, скільки покупок зроблять потенційні покупці, зайшовши до даного підприємства:

- якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К₆ = 0,1-0,15;

- якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К₆= 0,12-0,17;

- якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К₆ = 0,15-0,2.

4.2 Розрахунок

В місті «X», карта якого наведена на рисунку 5.1, є 24 пункти, де можна розмістити підприємство, та 4 джерела «А», «Б», «В» та «Г», звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштаб схеми: 1 см = 1 км.

Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися у фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.

Таблиця 5.1 - Варіанти розміщення підприємств та джерел постачання

№ варіанта	Джерела постачання	Пункти, де можна розташувати підприємство
5	A	4,21,7,14,18,20

Таблиця 5.2 - Конкретні показники діяльності підприємства

№	, грн./т.км	Зі, грн./міс.	в	Nі, чол.	dі, грн./м2	S, м2	K, тис. грн.	л, %	д, %	Р, тис. чол.	ц, грн.	М, кГ
5	1,15	184	0,3	5	2,4	101	120	1,1	26	1002	28	2,2



Рисунок 5.1 - Карта району, де можна розташувати підприємство

Підприємцю запропонували 6 пунктів, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він може отримувати сировину та матеріали (Таблиці 5.1, 5.2).

Підприємство 4 знаходяться в вільній економічній зоні;

Підприємство 14, 20, знаходяться в звичайному районі;

Підприємство 21 знаходиться в елітному районі;

Підприємства 7,18 знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурую.

1. Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріал та сировина можуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

При цьому пам'ятатимемо, що транспортні засоби можуть рухатись тільки по вулицях і не можуть проїжджати через житлові квартали.

Схеми руху зображені на рисунку 5.1.

2. Керуючись масштабом карти та схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів для кожного із варіантів, в км.

Дані про довжини маршрутів для кожного з варіантів наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Дані про довжини маршрутів для кожного з варіантів розташування підприємства

Підприємства	20	18	21	14	7	4
L, км	5,25	8,75	8	11,75	13,25	12,75

3. Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:

, (5.9)

де М - маса одного виробу, кг;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

К₅ - коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства;

К₆ - коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства.

Значення коефіцієнтів К₅ та К₆ аналогічні тим, які були наведені в формулі 5.8:

4. Для кожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства за рік за формулою 5.8:

5. Для кожного із варіантів розрахуємо витрати, які залежать від місця розташування підприємства:

а) Витрати на транспортування матеріалів та сировини від джерел постачання до місця розташування розрахуємо за формулою 5.3:

б) Витрати на заробітну плату персоналу підприємства, включаючи її доставку до місця роботи, розрахуємо за формулою 5.4:

в) Витрати на оренду приміщень розрахуємо за формулою 5.5:

г) Величину податків на капітал розрахуємо за формулою 5.6:

д) величину податків з доходу (виторгу) розрахуємо за формулою 5.7:

6. Для кожного із варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства за формулою 5.2:

7. Для кожного із варіантів розрахуємо брутто прибуток за формулою 5.1 та виберемо найкращий варіант місця розташування підприємства:

Висновки: таким чином, під час виконання даного пункту курсової роботи, ми вибрали оптимальне місце розташування для нашого підприємства, таке, яке б забезпечувало отримання максимального прибутку. Так, розраховуючи витрати на транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих; на заробітну плату; на оренду приміщень; податки на капітал та податки з доходу, ми побачили, що найкращим місцем для розташування підприємства буде пункт 21, який знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, ЯКИЙ НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

5.1 Теоретичні відомості

Дія здійснення підприємницької діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Без наявності останнього не може бути підприємництва.

Під капіталом прийнято розуміти матеріальні і грошові кошти, а також об'єкти інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл), котрі використовуються в процесі виробництва і його обслуговування та виступають джерелом і засобом отримання прибутку.

До основних капіталоутворювальних елементів відносяться:

- засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

- матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного (користування тощо;

- оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти
| на рахунках у банках тощо.

Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворювальні елементи можна купити.

В найбільш загальному вигляді потребу в капіталі К для початку підприємництва можна визначити за формулою:

К = Г_н + Г_с-м + Г₀ + Г_і, (5.1)

де: Г_н - грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Г_с-м - кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Г₀ - кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Г_і - кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об'єктів інтелектуальної власності тощо.

При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:

Стартовий (початковий) капітал - це капітал, який вкладається в будь-яку власну справу з самого початку практичної реалізації комерційної ідеї. Величина стартового капіталу залежить від змісту комерційної ідеї, виду продукції або послуги, масштабів виробництва, тривалості виробничого циклу тощо. Чим триваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартового капіталу.

Практично завжди стартовий капітал складається із власного капіталу, який вноситься засновником справи, та капіталу покриття, який вкладається у справу на умовах, обумовлених іншими особами.

5.2 Розрахунок

Підприємець розпочинає свою справу. Він підрахував, що для цього йому потрібно взяти в оренду приміщення, сплачуючи щомісячно по Г₀₁ грн., купити певне обладнання, прилади, устаткування тощо, витративши на це Г₀₂ грн., найняти кваліфікованих працівників, сплачуючи їм щомісяця (з урахуванням обов'язкових відрахувань в державні соціальні фонди) по Г_н грн., купувати матеріали, сировину, паливо тощо, сплачуючи за це щомісячно Г_с-м грн., робити витрати на рекламу, витрачаючи на це щомісяця по Г_і грн.

Конкретні величини витрат підприємця за січень місяць, а також коефіцієнти К_і, які змінюють ці витрати по інших місяцях року, наведені в таблицях 5.1 та 5.2.

Підприємець підрахував, що з певного місяця, який зазначений в завданні (таблиця 5.3), він почне отримувати чистий прибуток, виготовляючи щомісяця по N виробів, від реалізації кожного отримуючи (після сплати всіх податків та зборів) чистий прибуток в Р грн. У підприємця є також власний капітал ВК, який він збирається вкласти в бізнес, величина якого також наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.1 - Конкретні величини витрат підприємця за січень місяць

Г, тис. грн. (за січень)
Г01	Г02	Гн	Гс-м	Гі
53	220	9	25	10

Таблиця 5.2 - Коефіцієнти К_і, які змінюють величини витрат підприємця за січень місяць по інших місяцях року

Г	К1 січ.	К2 лют.	К3 бер.	К4 квіт.	К5 трав.	К6 чер.	К7 лип.	К8 сер.	К9 вер.	К10 жов.	К11 лис.	К12 груд
Г01	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Г02	1	1,2	1,4	0	0	0	0	0	0	0	0	0
Гн	1	1	1,1	1	0,95	1	1	1,2	1,2	1,1	1,3	1,1
Гс-м	1	0	0	1	1,2	1,2	1,3	1,2	1,4	1,1	1,5	1,6
Гі	1	1	1	0,5	0,5	0,4	0,4	0,3	0,3	0,2	0	0

Таблиця 5.3 - Чистий прибуток від реалізації N виробів щомісячно, та власний капітал підприємця

Р, грн.	N, тис. шт. (по місяцях)	ВК, тис. грн.
	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й	11-й	12-й
54	0,1	0,4	0,6	0,8	1	1,4	2,6	2,7	2,7	700

1. Початкові дані для розрахунків згідно з заданим варіантом №30 наведені в таблицях 6.1, 6.2 та 6.3.

З врахуванням значень коефіцієнтів К_і розрахуємо помісячні витрати підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї.

3. Побудуємо у масштабі графік зміни помісячних витрат підприємця: