33

Національний банк України

Українська академія банківської справи

Харківська філія

Курсова робота на тему:

“Безробіття: причини, форми, наслідки”

З курсу “Політична економія”

Перевірила

Соболєва Олена Петрівна

Кандидат економічних наук

Доцент

Виконала

Гаряча Антоніна Анатоліївна

студентка 1-ого курсу

факультету банківська справа

група №14-БС

Харків 2008 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1 Сутність безробіття

1.1 Зайнятість населення

1.2 Поняття безробіття

1.3 Показники безробіття

1.4 Причини виникнення безробіття. Теорії зайнятості

1.5 Види безробіття

Розділ 2 Безробіття, як соціально-економічне явище

2.1 Наслідки безробіття

2.2 Безробіття, як індикатор макроекономічної нестабільності

2.3 Методи боротьби з безробіттям

Розділ 3 Проблеми безробіття в Україні

3.1 Ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятості

3.2 Трудоресурсна ситуація та її регіональні особливості

3.3 Динаміка і структура безробіття на Україні

3.4 Соціальний захист трудящих в умовах безробіття

3.5 Майбутнє Української політики в області зайнятості

Висновки

Список літератури

Словник економічних термінів

Ідеї економістів… мають значно

більше значення, ніж прийнято вважати.

Насправді тільки вони й правлять світом.

Джон Мейнард Кейнс

Вступ

Усяка наука має свій об'єкт пізнання. Це повною мірою відноситься і до економічної науки. Характерна особливість останньої полягає в тому, що вона є одною з древніших наук. Джерела економічної науки уходять у глиб століть, туди, де зароджувалася колиска мирової цивілізації - у країни Стародавнього Сходу V-ІІІ вв. до н.е. Пізніше економічна мисль одержали розвиток у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Аристотель увів термін "економія" (від гр. Oіkonomіa - керування домашнім господарством), від якого і утворилася більш пізніше - "економіка". У ранньому середньовіччі християнство оголосило просту працю святою справою, став затверджуватися найважливіший принцип: хто не працює, той не їсть.

Як наука економіка виникла в XVІ-XVІІ вв. Її першим теоретичним напрямком став меркантилізм, котрий субстанцію багатства суспільства й особистості бачив у грошах, а гроші зводив до золота. У XVІІ в. з'явилася нова назва економічної науки - політична економія, що проіснувала більше трьох століть. Новий напрям цій науці дали фізіократи, що стверджували, що джерелом багатства є не обмін, а землеробська праця. Основоположником класичної політичної економії став шотландський економіст Адам Сміт (1723-1790), що випустив у 1776 році свою знамениту книгу "Дослідження про природу і причини багатства народів". Його вчення заклало основи трудової теорії вартості і ринкової економіки в цілому. Подальший розвиток вчення Адама Сміта одержало в роботах німецького філософа й економіста Карла Маркса (1818-1883), що створив теорію наукового соціалізму у своєму багатотомному творі "Капітал".

Сучасна економічна наука в наші дні одержала більш розповсюджену назву - економічна теорія, а в англо-американській літературі - "економікс". Термін "економікс" уперше ввів англійський економіст Альфред Маршалл (1842 - 1924) у своїй книзі "Принципи економікс".

У сучасній економічній науці, узятої в її концептуальному теоретичному аспекті, спостерігається поєднання старої класичної школи і трьох нових напрямків:

Ш Кейнсіанський напрямок, названий на честь його засновника англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946).

Ш Неокласичний напрямок.

Ш Інституційно-соціологічний напрямок.

Сучасна економічна теорія вивчає поведінку господарюючих суб'єктів на всіх рівнях економічної системи в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг з метою задоволення безмежних людських потреб при обмежених ресурсах родини, фірми і суспільства в цілому.

Технічний прогрес, швидкі збільшення виробничих потужностей і життєвого рівня, одного з найвищих у світі, є стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки. Однак цей довгостроковий економічний ріст не був рівномірним, а переривався періодами економічної нестабільності.

Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чималу втрату безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, в якому людина може найліпшим образом виявити себе, через це люди переносять серйозний психологічний стрес.

З вищесказаного можна зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

1. Сутність безробіття

1.1 Зайнятість населення

Зайнятість населення - система соціально-економічних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення робочими місцями та участю його в суспільно-корисній діяльності. Відображає весь комплекс взаємозумовлених економічних, соціальних і демографічних процесів розвитку суспільства і є важливою характеристикою його зрілості і прогресивності. Кількісно характеризується рівнем залучення населення або окремих його груп до суспільно корисної діяльності. Вимірюється співвідношенням кількості зайнятих у народному господарстві до загальної кількості населення або його працездатної частини.

Зайнятість населення - категорія регіональна: її досліджують у межах країни, республіки, економічного району, області, тощо. Розрізняють цілковиту, загальну, ефективну, раціональну і оптимальну зайнятість населення.

Цілковита зайнятість - це забезпечення потреб у робочих місцях як в цілому, так і за професіями, кваліфікаціями, умовами і режимами праці.

Загальна полягає у залученні до суспільно-корисної діяльності всього працездатного населення регіону (відрізняється від цілковитої на показник зайнятих у домашньому і підсобному господарстві).

Ефективна зайнятість - відповідність робочих місць зайнятому населенню, яка забезпечує досягнення максимального рівня продуктивності праці та її ефективності.

Раціональна зайнятість - поняття більш широке, ніж ефективна. Необхідною умовою раціональності зайнятості населення є її повнота та задоволення певних вимог: відповідності потреб регіону в робочих місцях наявності їх, ефективного використання ресурсів живої праці, відповідності суспільних потреб у робочій силі і її наявності, узгодженості економічного і соціально-демографічного розвитку регіону.

Оптимальна зайнятість означає повну відповідність її рівня і структури вимогам певного економічного соціального або демографічного критерію.

млн. чол.

№	Галузі(сфери економічної діяльності)	1985	1991	1995	2001	2007
1	Промисловість	8,0	7,8	5,8	5,3	5,0
2	Сільське (включаючи особисте підсобне) і лісове господарство	5,4	4,9	5,3	5,1	5,0
3	Будівництво	2,0	2,4	1,5	1,4	1,3
4	Транспорт і зв'язок	2,1	1,8	1,5	1,4	1,3
5	Торгівля, і громадське харчування, матеріально - технічне постачання та збут, заготівлі	2,0	1,9	1,6	1,5	1,5
6	Житлово-комунальне господарство та невиробничі види побутового обслуговування	0,9	1,0	0,8	0,8	0,8
7	Охорона здоров'я, фізкультура та соціальне забезпечення	1,3	1,5	1,5	1,5	1,5
8	Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування виробництва.	2,9	3,0	2,6	2,5	2,4
9	Фінансування, кредитування, та страхування	0,1	0,1	0,2	0,2	0,2
10	Апарат органів державного та господарського управління, кооперативних і громадських організацій	0,4	0,5	0,7	0,7	0,7
11	Інші галузі	0,5	0,2	0,5	0,5	0,5
12	Зайнято в інших сферах економічної діяльності	0,0	0,0	1,7	2,3	2,4
Всього зайнято у галузях економіки	25,6	25,0	22,0	20,9	20,2
Всього зайнято населення	25,6	25,0	23,7	23,2	22,6

Таблиця 1. Динаміка кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічного життя України, млн. чол. [см. п. 11]

Всі категорії зайнятості мають динамічний характер, зумовлений досягнутим на кожний момент часу рівнем розвитку продуктивних сил і суспільними виробничими відносинами.

З таблиці 1 можна побачити розподіл зайнятості населення в галузях економіки країни, на прикладі України, на період від 1985року по 2007 рік. Помітним є спад зайнятості населення взагалі. Таким чином, можна зробити висновок, що економічна криза супроводжується зростанням рівня безробіття.

1.2 Поняття безробіття

Безробіття - соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер. Повної зайнятості в розумінні працевлаштування абсолютно всього економічно активного населення в ринковій економіці взагалі не існує й існувати не може в силу динамічності процесів суспільного буття та об'єктивної неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх.

Досягнення рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентно властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.

Безробіття як поверхневий прояв диспропорції на ринку праці у принципі становить момент, умову ринкового процесу, бо є лише зовнішньою ознакою його внутрішньої суперечливої природи.

За визначенням МОП (Міжнародна організація праці), безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

В Україні згідно із Законом “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

Безробіття - незайнятість частини економічно активного населення у господарчій діяльності.

Економічно активне населення - частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток, до цієї категорії включають також і безробітних.

Зайнятими вважаються особи віком від 17 до 70 років, які протягом тижня відпрацювали хоча б одну годину (в сільському господарстві не менше 30 годин), незалежно від того є ця робота постійною чи тимчасовою.

Безробіття - складне економічне, соціальне і психологічне явище, це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути:

* нестача сукупного ефективного попиту;

* негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

* недостатня мобільність робочої сили;

* структурні зрушення в економіці;

* дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

* демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

* сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

1.3 Показники безробіття

В економічній теорії використовується два показники, що можуть обрисувати об'єктивну картину економічної нестабільності на ринку праці. Це рівень безробіття і середня її тривалість.

З рис.1 ми можемо побачити наскільки різноманітним є сучасний ринок робочої сили. Також помітна наявність доволі значного рівня безробіття.

Показник рівня безробіття використовується для виміру масштабів безробіття і виміряється як частка офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності зайнятих у виробництві.

рис.1. Основні сегменти сучасного ринку робочої сили [см. п. 8]

Тривалість безробіття характеризує середній час перерви в роботі.

Сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, надана Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільній економіці України.

Тут самий час ознайомитися з методикою, розробленою міжнародною організацією праці, і зокрема з досвідом, накопиченим у цій області США.

Для розрахунку показників безробіття виробляється збір даних на підставі щомісячних опитувань близько 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Питання стосуються наступних проблем: чи мав той чи інший індивід роботу на минулому тижні; чи намагався він знайти роботу; скільки часу він уже витратив на працевлаштування; які дії він починав з цією метою. Виходячи з відповідей на питання, до безробітних відносять обличчя старше 16 років, що у розглянутий період не мали роботи; займалися її активними пошуками; були готові приступити до роботи. Не прагнучих одержати роботу облич не враховують при визначенні чисельності робочої сили (тобто економічно активного населення). Багато людей з цієї категорії можуть трудитися, але не роблять цього в силу тих чи інших причин. Це студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки.

Особливу категорію представляють військовослужбовці. Число облич, що складаються на дійсній військовій службі, входить у величину сукупної робочої сили, а при визначенні чисельності робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки, ця категорія економічно активного населення не враховується, що позначається в розрахунку загальної норми безробіття і норми безробіття для цивільного сектора.

Проте методологія Міжнародної організації праці не може перебороти деяких неточностей, зв'язаних з виміром рівня безробіття, у зв'язку з чим офіційне визначення норми безробіття можна критикувати як за зменшення щирого числа безробітних, так і за його перебільшення. Одним зі способів запобігання неясностей є зіставлення офіційного визначення безробітного з поняттями "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу".

“Безробітний” і “непрацюючий”. На практиці визначення безробітного і зайнятого істотно відрізняються від понять "працюючий" і "непрацюючий". З одного боку, багато працюючих не попадають у категорію зайнятих, наприклад, домогосподарки. Вони враховуються в якості зайнятих тільки тоді, коли вони за свою працю одержують грошову винагороду. Крім того, у число зайнятих не включаються працюючі діти до 16 років, незалежно від того, чи одержують вони заробітну плату чи працюють безкоштовно.

З іншого боку, зовсім не кожен "непрацюючий" попадає в категорію безробітних. До них можна віднести багато людей, що не роблять нічого, щоб знайти собі нову роботу. Безробітними не вважаються ті, хто відсутній у даний момент на робочому місці через хворобу, чи за інших обставин, а також так звані "частково зайняті" (працюючі неповний робітничій день і т.д.).

"Безробітний" і "нездатний знайти роботу". Ці подібні поняття насправді також лише приблизні. Наприклад, у число безробітних попадають люди, тимчасово звільнені з місця служби, а також знайшли місце роботи і що припускають почати працювати протягом місяця. Навряд можна також говорити про "нездатність знайти роботу" у тих, хто залишив колишнє місце в пошуках кращого варіанта.

1.4 Причини виникнення безробіття. Теорії зайнятості

Причини виникнення безробіття

Ш Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.

Ш Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.

Ш Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.

Ш Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.

Ш Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.

Ш Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.

рис. 2. Причини незайнятості безробітних у 1998 році. [см. п. 7]

Перехідна економіка, яка має місце в Україні, породжує такі додаткові причини безробіття:

-- трансформаційний спад;

-- надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;

-- масштабна структурна трансформація;

-- зниження рівня державного патерналізму.

З рис. 2 видно, що дуже велика частка безробітних є люди, які, за деяких причин, були звільнені (42%), чи звільнилися самі (26%). Тобто людину не влаштовують чи умови праці, чи заробітна платня та ін. А це свідчить про те, що в економіці спостерігається спад. Нестача робочих місць видна на прикладі кількості людей не влаштованих після закінчення навчального закладу, тобто отримавши освіту людина не отримує робоче місце, а деякий час залишається безробітною. Таким чином причин, які призводять до безробіття, дуже багато.

Безробіття за причинами незайнятості, статтю та місцем проживання у 1998 році ми можемо побачити у таблиці 2.

Аналіз причин безробіття дають багато економічних шкіл. Одне із самих ранніх пояснень дано в праці англійського економіста-священика Томаса Мальтуса (кінець VIII століття) “Досвід про закон народонаселення”. Мальтус помітив, що безробіття викликають демографічні причини, у результаті яких темпи росту народонаселення перевищують темпи зростання виробництва. Недолік цієї теорії полягає в тому, що вона не може пояснити виникнення безробіття у високорозвинених країнах з низькою народжуваністю.

Досить ретельно досліджував безробіття Карл Маркс у “Капіталі” (друга половина ІХХ століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва, що приходяться на один працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу росте, те безробіття зникає, чи хоча б розсмоктується, незважаючи на те що ріст капіталу відбуваються ще більш високими темпами.

Показник	Усього	У тому числі
		міське населення	сільське населення
		разом	жінки	чоловіки	разом	жінки	чоловіки
Усього, тис. осіб	2937,1	2368,3	1174,3	1194,0	568,8	247,7	321,1
У тому числі, %	вивільнені у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією, конверсією виробництва, скороченням штатів	41,8	43,0	45,9	40,2	36,7	44,3	30,9
	звільнені за власним бажанням	26,4	27,1	25,7	28,5	23,2	16,8	28,2
	демобілізовані з військової строкової служби	4,0	3,2	0,1	6,2	7,4	0,0	13,0
	невлаштовані після закінчення основної середньої школи	2,5	2,1	2,1	2,1	4,4	7,0	2,3
	невлаштовані після закінчення повної середньої школи	3,0	2,9	3,8	2,0	3,5	5,4	2,0
	не влаштовані після закінчення ПТУ	5,4	4,7	4,7	4,8	8,1	9,9	6,7
	невлаштовані після закінчення ВУЗу та прирівняного до нього навчального закладу	4,8	4,8	5,7	3,9	4,9	5,7	4,4
	звільнені за станом здоров'я або переходом на інвалідність	1,8	1,9	1,3	2,4	1,2	0,7	1,7
	звільнені у зв'язку з закінченням строку контракту або договору наймання	5,7	5,7	5,5	5,9	5,9	5,7	6,0
	інші	4,6	4,6	5,2	4,0	4,7	4,5	4,8

Таблиця 2. Безробіття за причинами незайнятості, статтю та місцем проживання у 2007 році.[см. п. 7]

Маркс допускав і інші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства. Виведення безробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицією в економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, наслідком цього стає вивільнення робочої сили і згортання виробництва.

Заслуга Кейнса в розробці теорії безробіття в тім, що він представив логічну модель механізму, що розкручує економічну нестабільність та її інтегральну складову - безробіття. Кейнс помітив, що в міру росту національного господарства в більшості населення споживається не весь доход, визначна його частина перетворюється в заощадження. Щоб вони перетворилися в інвестиції необхідно мати великий рівень так званого ефективного попиту, споживчого й інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладати капітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів до інвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить до безробіття.

Цікаве трактування безробіття видного англійського економіста А. Пигу, що у своїй відомій книзі “Теорія безробіття” (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець має можливість скоротити робочий персонал. У своїй книзі Пигу детально і всебічно обґрунтовував думку, що загальне скорочення грошової заробітної плати здатне стимулювати зайнятість. Але все-таки ця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття.

Теорії зайнятості

Теорія Томаса Мальтуса. Безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії.

Класична теорія безробіття (В.Петі, Ж.Б.Сей, і т.д.). Безробіття - результат надмірно високої заробітної плати.

Теорія Маркса. Наймані працівники, приймаючи участь у нагромадженні капіталу, тим самим у зростаючих масштабах виробляють засоби виробництва, які роблять найманих працівників надлишковим населенням.

За Кейнсом безробіття - це наслідок деформації і гнучкості ринку праці. Виникає внаслідок невідповідності сукупного попиту сукупній пропозиції.

1.6 Види безробіття

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане -- наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

Якщо людині надається свобода вибору роду діяльності і місця роботи, деякі робітники потрапляють у становище “між роботами”. Одні з них добровільно змінюють місце роботи. Другі шукають нову роботу після звільнення. Треті тимчасово втрачають сезонну роботу. Також є категорія робітників, які вперше шукають роботу.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що робітники, переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходи для робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшення реального об'єму національного продукту.

Фрикційне безробіття непомітно переходить в структурне. З часом в структурі споживчого попиту і в технології відбуваються зміни, які змінюють загальну структуру попиту на робочу силу. Внаслідок таких змін попит на деякі види професій зменшується чи припиняється зовсім. Попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, зростає. В результаті у деяких робочих немає навичок, які можливо було б швидко продати, їх навички застаріли і стали непотрібними після змін у технології і характері споживчого попиту.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям доволі невизначена. Істотна різниця полягає в тому, що у “фрикційних” безробітних є навички, які вони можуть продати, а “структурні” безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткової освіти, а то і зміни місця проживання. Фрикційне безробіття має більш короткостроковий характер, а структурне безробіття більш довготривале, а тому вважається більш серйозним.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна відокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю.

Сезонне безробіття пов'язане з різними обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні пори року, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить - і зайнятості) відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Циклічне -- це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму -- під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Під циклічним безробіттям розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних витрат. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття інколи називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Інституціональне безробіття породжується інертністю ринкових механізмів, відсутністю нормальних умов для функціонування інститутів ринкової економіки. Високий рівень допомоги по безробіттю може істотно знижувати активність людини в пошуках нової роботи. В умовах України цей варіант безробіття малопомітний.

Можна також виділити добровільне безробіття, викликане тим, що в будь-якім суспільстві існують прошарок людей, що по своєму психічному складі чи з інших причин не хочуть працювати або внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

Регіональне безробіття є наслідком моно економічного напряму в розвитку деяких районів країни, а також існування раніше закритих міст і зон проживання. Місцева влада безсила перед цим безробіттям, оскільки спостерігається наявність складної комбінації демографічних, соціальних, політичних й економічних факторів. В Україні воно характерне для таких економічних районів, як Донецький, Південний, Західний та ін.

Приховане безробіття -- широкомасштабне явище, зумовлене нерозвиненістю ринкових відносин. Спостерігається у багатьох галузях народного господарства України. Цю форму безробіття розглянемо детальніше.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Його суть в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Сучасний ринок робочої сили в Україні можна підрозділити на відкритий і прихований. Відкритий ринок робочої сили, у свою чергу, має офіційну й неофіційну частину. Офіційна частина відкритого ринку включає в себе вільну робочу силу, вакансії, зареєстровані у відповідних структурах служби зайнятості. Неофіційна частина -- це та кількість людей і вакансій, які не охоплені послугами органів працевлаштування (фактично важко цю частину виміряти кількісно). Прихований ринок робочої сили утворюють працівники, які зберігають статус зайнятих, але для них можливість втратити роботу надзвичайно висока.

Оскільки незареєстрована зайнятість -- явище нове для нашої дійсності, дамо йому пояснення.

Незареєстрована зайнятість -- це, по суті, самозайнятість, виключена зі сфери цивілізованих соціально-трудових норм і відносин, її існування веде до утворення так званого неформального сектора економіки, близького до того, який нині, за оцінкою Міжнародної організації праці (МОП), забезпечує зайнятість і доходи 60 - 70 % населення окремих слаборозвинутих країн Азії й Африки. Як і там його виникнення в Україні зумовлене нестачею інвестицій, які направляються на створення робочих місць, високою вимушеною незайнятістю праці у формальному секторі економіки, відсутністю індивідуальних достатніх капіталів для самостійного підприємництва. Однією з головних причин виникнення незареєстрованої зайнятості є нерегулярна виплата заробітної плати, низький рівень стипендій і допомоги, а також тяжке становище підприємств, які вимушені відправляти працівників у неоплачені довгострокові відпустки.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних -- бідних, бродяг, бомжів та ін. Має довгостроковий характер.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Зараз актуальною є проблема пов'язана зі зростанням безробіття серед молоді. Молодіжне безробіття зумовлене труднощами адаптації осіб, які приступили до самостійної трудової діяльності як на державних підприємствах і в установах, так і в нових господарських структурах. Причини його появи криються в глибокій кризі освіти й професійно-технічного навчання, відмові від обов'язкового державного розподілу випускників вузів, зниженні рівня загальноосвітньої та професійної підготовки. В Україні тільки за останні два роки на виробництво прийшло професійно недостатньо підготовленої робочої сили на 2 млн чоловік більше, ніж у попередні роки. Крім того, необхідні застережні заходи для подолання такого небезпечного прояву, як тяжіння деякої частини безробітної молоді до мафіозної діяльності та корупції. Тому потрібна цілеспрямована політика, яка сприяла б збереженню трудового потенціалу молоді та її соціального здоров'я. Основою такої політики має бути особливий підхід до окремих груп молоді, які розрізняються за статтю, віком, освітою, соціальним становищем, місцем проживання й багатьма іншими ознаками.

Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Наприклад, у 60-их роках у США природним безробіттям вважалися 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що пов'язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін.

Таким чином безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Тому повна зайнятість - нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття “повна зайнятість” не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття неминучими, отже, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Природний рівень безробіття виникає при збалансованості ринків робочої сили, тобто коли кількість шукаючих роботу дорівнює кількості вільних робочих місць. Таким чином, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

Безробіття як соціально-економічне явище

Особливе місце в системі функціонування сукупного працівника займає безробіття. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід'ємним атрибутом ринкової економіки. На сьогодні, за даними ООН, понад 750 млн чол., тобто майже кожний третій працездатний у світі, або не має роботи взагалі, або має випадковий чи сезонний заробіток.

Рівень і структуру безробіття визначає сукупність техніко-технологічних, організаційно-виробничих, соціально-економічних та інших факторів. Ключовою проблемою регулювання зайнятості є досягнення оптимального поєднання високої ефективності праці та надійних соціальних гарантій в умовах безробіття.

Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічною політикою.

Слід розрізняти незайняте й безробітне населення.

Населення, що не належить до складу робочої сили

Безробітні

Зайняті

Сукупна робоча сила

Рис. 3.Потоки на ринку робочої сили [см. п. 8]

На рис.3 зображені основні потоки на ринку робочої сили, які формуються з тих, хто виходить зі складу робочої сили 1; вступає до складу робочої сили 2; відмовився від пошуків роботи 3; зазнав невдачі в пошуках роботи 4; загубив роботу 5; шукав і знайшов її 6; закінчив працювати (пенсіонери, інваліди) 7; отримав роботу 8.

Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

Підходящою вважається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він мешкає. Заробітна плата й інші умови праці повинні відповідати середньому рівню за даною професією. У разі неможливості надати таку роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити кваліфікацію з урахуванням його здібностей, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання.

2. Безробіття, як соціально-економічне явище

2.1 Наслідки безробіття

Відставання ВНП і закон Оукена.

Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно.

Відомий винахідник у галузі макроекономіки Артур Оукен математично виразив відношення між рівнем безробіття і відставанням об'єму ВНП. Це співвідношення відоме як закон Оукена і показує, що при фактичному перевищенні природного рівня безробіття на 1%, відставання об'єму ВНП складає 2,5%.

Безробіття - це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні:

не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.

знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.

знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.

погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

У більшості розвинених країн державне регулювання зайнятості і допомоги безробітним включає підготовку і перепідготовку робочої сили, створення додаткових робочих місць, виплата допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Рб = (Б / Не.а)*100%,

Рб - рівень безробіття; Б - чисельність безробітних;

Не.а - чисельність економічно активного населення

Рівень і масштаби безробіття - один з найважливіших показників стану економіки. У 1980-1990 роках рівень безробіття у розвинених країнах складав 6-8% усієї робочої сили.

Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:

економічних:

-- недовиробництво ВВП. За Оукеном, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5%.

-- потребує коштів на утримання безробітних;

соціальних:

-- зниження життєвого рівня;

-- декваліфікація робочої сили;

-- зростання показників "соціальної патології".

Дослідниками доведено, що збільшення безробіття викликає кумулятивний ефект зростання показників "соціальної патології": уже в перші три роки збільшується число психічних захворювань, злочинності, самогубств і вбивств; у наступні три роки зростають так звані хронічні реакції (хвороби та смертність).

Сумний перелік наслідків безробіття зрозумілий, адже, як зазначає К. Еклунд, праця дає почуття єдності й товариства; вона забезпечує дохід, який водночас є свідченням значущості того, чим ми зайняті. Робота дає нам статус, престиж і професійну придатність, крім того, організує день і створює умови для правильного способу життя. Оскільки в умовах ринкової економіки не існує й об'єктивно не може існувати механізму, що забезпечував би повну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому державному регулюванні ринку праці.

2.2 Безробіття, як індикатор макроекономічної нестабільності

Одним з найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки в різні часи і в різних країнах було і залишається безробіття. Воно є результатом порушення макроекономічної рівноваги і наслідком тих процесів, що відбуваються на ринку праці. Насамперед -- це перевищення пропозиції праці (трудових ресурсів) над попитом (наявністю вільних робочих місць).

Загальновідомо, що пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, рівнем добробуту суспільства, віковою структурою населення, його освітнім і культурним рівнем та традиціями, впливовістю профспілок. Попит на працю формується під впливом таких чинників, як рівень заробітної плати, попит на товари і послуги, технічна оснащеність праці, технологія виробництва.

Економісти - науковці не залишилися байдужими до проблем безробіття і пояснили це явище з різних точок зору. Представники класичної школи вважали, що безробіття виникає через надмірно високу заробітну плату. Пояснення кейнсіанців і представників Стокгольмської школи зводились до того, що причиною безробіття вони вважали недостатність попиту на товари й послуги. Марксистське пояснення сутність якого полягає в тому, що безробіття виникає через нагромадження капіталу.

Якщо співвіднести фактори попиту та пропозиції на ринку праці з поясненням причин безробіття, то можна зробити висновок, що кожне пояснення ґрунтується на якомусь одному факторі. Все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття.

Розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне. Цей перелік на сьогоднішній день можна продовжити ще й такими похідними, як приховане, застійне та молодіжне безробіття.

Зазначимо, що фрикційне безробіття пов'язане з пошуками та очікуваннями роботи і є короткочасним. Структурне безробіття спостерігається тоді, коли попит і пропозиція на робочу силу не збігаються внаслідок змін у структурі споживчого попиту, що змінює структуру загального попиту на робочу силу. Циклічне безробіття виникає внаслідок економічного спаду, а молодіжне безробіття - модифікація фрикційного безробіття.

Рівень безробіття можна розрахувати за формулою

чисельність безробітних

Рівень безробіття = * 100%

чисельність робочої сили

За світовими стандартами критичною межею вважається рівень безробіття населення 8-10%.

Економіка суспільства суттєво страждає від безробіття. У світовій практиці використовується закон Оукена. Перехід України до ринкової економіки призведе до встановлення певного природного рівня безробіття. Яким він буде?

У нашому суспільстві діє, з одного боку, ряд факторів, що підсилюють зростання загальноприйнятого у світі рівня безробіття: (3-4%, а у США -- 6%). Це насамперед неминуча структурна перебудова економіки України, а також низька мобільність робочої сили і нерозвиненість ринку житла. З другого боку, недостатньо розвинута сфера послуг дедалі більше поглинатиме робочу силу, становлення державності потребуватиме великої кількості працівників. Практично нульовий приріст робочої сили не збільшуватиме фрикційного безробіття, хоча буде породжувати інші проблеми.

В таблиці 1 наведені статистичні дані рівня безробіття в областях України в 1999 році.

Відзначимо, що в останні роки спостерігається стійка тенденція зростання рівня безробіття в цілому по Україні. Якщо в 1998 році він становив 3,7 % робочої сили, то в 1999 році - 4,3 %. Підсумки соціально-економічного розвитку України за перше півріччя 2000р. свідчать про погіршення ситуації.

На 1 липня поточного року безробіття досягло 1,2 млн. чоловік, або 4,4% працездатного населення. Якщо враховувати закон Оукена та загальноприйняті 4% природної норми безробіття, то відставання номінального ВНП в Україні за перше півріччя становило 1%. Водночас, за деякими оцінками, до кінця 2000 кількість безробітних досягне 1,7 - 2,8 млн. чоловік, а рівень прихованого безробіття, яке зараз становить 30% (майже 7 - 8 млн осіб) залишатиметься дуже високим. В найближчі роки значна частка формально зайнятого населення скорочуватиметься.

Область	Офіційне	За методикою МОП	У вимушених неоплачуваних відпустках	Працювали неповний робочий час	Звільнені за скороченням штатів
Україна	4,3	14,1	19,4	15,3	1,6
АР Крим	2,8	15,8	15,7	15,9	1,6
Вінницька	3,8	14,5	20,8	12,4	1,3
Волинська	7,0	16,8	16,4	14,7	1,7
Дніпропетровська	4,2	12,0	21,6	22,4	1,2
Донецька	3,5	10,7	16,8	11,8	1,7
Житомирська	7,2	14,9	20,9	16,1	1,6
Закарпатська	5,8	14,0	26,9	13,9	2,0
Запорізька	3,2	14,3	21,9	22,9	1,6
Івано-Франківська	6,2	17,5	21,9	22,5	1,8
Київська	5,9	14,0	18,5	10,5	1,4
Кіровоградська	5,6	14,3	15,3	14,3	1,3
Луганська	3,7	11,9	20,9	15,6	1,6
Львівська	7,4	16,5	23,0	19,3	2,5
Миколаївська	3,8	16,2	24,0	12,3	1,6
Одеська	0,9	15,0	16,7	9,1	0,9
Полтавська	5,0	15,1	20,2	17,1	1,3
Рівненська	7,2	16,4	21,0	15,2	1,8
Сумська	6,9	18,9	17,7	22,2	1,7
Тернопільська	6,5	16,2	15,3	9,7	1,2
Харківська	3,8	14,8	21,8	17,5	1,8
Херсонська	2,9	16,1	18,4	14,7	1,4
Хмельницька	3,5	16,9	20,2	13,9	1,4
Черкаська	4,4	17,3	22,0	12,7	1,4
Чернівецька	4,3	25,0	27,8	10,6	1,6
Чернігівська	7,7	17,8	18,8	15,6	1,4
Київ	0,9	10,3	12,9	9,8	1,5
Севастополь	1,2	-	9,5	9,9	2,0

Таблиця 3: Безробіття в областях України в 2007 році, % [см. п. 5]

Отже, безробіття стає головною проблемою економічного життя нашого суспільства, з вирішенням якої не можна зволікати, оскільки подальше зубожіння населення посилить диспропорції між сукупним попитом та сукупною пропозицією і ще більше поглибить макроекономічну нестабільність.

2.3 Методи боротьби з безробіттям

Методи боротьби з безробіттям визначає концепція, який керується уряд конкретної країни.

Пигу і його послідовники, що вважають, що корінь зла - у високій заробітній платі, пропонують:

Ш сприяти зниженню заробітної плати;

Ш роз'ясняти профспілкам, що ріст заробітної плати, якого вони домагаються, обертається ростом безробіття;

Ш державі працевлаштовувати працівників, що претендують на невисокий доход, зокрема, заохочувати розвиток соціальної сфери.

З рекомендацій Пигу широко застосовується розподіл ставки заробітної плати і робочого часу між декількома працівниками. Використання часткового робочого дня скорочує безробіття навіть при збереженні несприятливої кон'юнктури .

У світі накопичений багатий досвід боротьби з безробіттям. Багато підходів до рішення цієї проблеми використовувалися наприкінці 70-х років, під час нафтових криз.

У 1950-х роках у політику державного регулювання застосовувалися кейнсіанські методи. Кейнсіанці вважали, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так називаного "ефективного попиту" (спрощено - рівня споживання і інвестицій).

Таким чином, кейнсіанці, показавши неминучість кризи саморегулюючої економіки, указували на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості.

Насамперед варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції. Неокейнсианці вводять поняття "мультиплікатор зайнятості", що розглядається як приріст усієї зайнятості стосовно первинної зайнятості в галузях, сильно взаємозалежних один з одним, у які зроблені інвестиції.

У 60-х роках прихильники кейнсіанського підходу використовували криву Филлипса, для того щоб тримати в полі зору безробіття й інфляцію і враховувати їхній негативний вплив у довгостроковому плані.

Монетаристи виступили проти кейнсіанського тлумачення кривої Филлипса як простого і доступного рішення проблеми вибору цілей економічної політики. Інфляція не розглядається ними як "неминуча плата" за досягнення високого рівня зайнятості. У 1967 році М. Фридмен висловив думку про існування "природного рівня безробіття", який жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений мірами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її "природного рівня" за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці міри будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до росту цін.

Монетаристські методи регулювання зайнятості досить радикальні, але не несуть у собі в той же час адекватної ефективності. Монетаристи обвинувачують робітників у тім, що вони утримуються від роботи й одержують компенсацію у виді посібників. Звідси рекомендації скасувати ці посібники, щоб змусити людей працювати. Монетаристи пропонують відмовитися від стимулювання економічного росту шляхом збільшення попиту. Однак, політика обмеження попиту може викликати непорівнянні втрати для народного господарства.

Існує ще один шлях рішення цієї проблеми - через створення могутньої сервісної системи по роботі з кадрами.

Загальновідомо, що основа функціонування будь-якої економіки - це трудові ресурси.

Сьогодні в Україні переміщення в економічній обстановці супроводжуються міграцією фахівців. Разом з цим, незважаючи на те що зараз багато говорять про актуальність питань працевлаштування, підбора кадрів і моніторингу трудових ресурсів, реальний перехід від слів до справи, тобто організації повномасштабної сервісної служби по роботі з кадрами, являє собою неясну перспективу. Обсяг потенційного ринку робочої сили, розширення потреби у фахівцях, міграція кадрів, зміна статусу фахівців і ряд інших факторів істотно затрудняють діяльність по актуалізації пропозицій та попиту на сучасному ринку праці.

3. Проблеми безробіття в Україні

3.1 Ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятості

Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення працівників (тобто їх скорочення з ініціативи адміністрації підприємств та організацій) з різних галузей народного господарства і поява безробітних. За останні роки щорічно вивільнялося з різних галузей народного господарства близько 200-273 тис. чол. Причому майже половина з них працювали у різних галузях промисловості. З інших галузей економіки значне вивільнення відбувається на транспорті і зв'язку, у торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, науці і науковому обслуговуванні та в освіті.

Одночасно з вивільненням працівників має місце і певний рівень попиту на робочу силу. За останні роки цей попит не перевищував 36 тис. чоловік. Майже третина цього попиту припадає на галузі промисловості. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів України досягає 72%, або майже 23 млн. чоловік. Нижче цього середнього рівня зайнятість трудових ресурсів в Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях. Найвищий рівень зайнятості трудових ресурсів характерний для Київської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Чернігівської областей. Певна частина працездатного населення України офіційно зареєстрована як безробітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.