Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний технічний університет

Інститут АЕКСУ

Факультет АКСУ

Кафедра ЕПОВ

Оборотні фонди

курсова робота

з дисципліни «Економіка і організація виробництва»



Анотація

В даній роботі проведено огляд та зроблено структурний аналіз оборотних фондів в Україні, подано шляхи раціонального використання оборотних фондів та коштів, зроблено порівняльну характеристику з оборотними фондами Росії. У другій частині створено та зареєстровано акціонерне товариство, як юридичну особу, розроблено його статут, установчий договір, складено інформаційне повідомлення, розраховано статутний фонд. Було розроблено товарний знак підприємства, розраховано підприємницький ризик, податок на прибуток, вибрано оптимальне місце розташування підприємства та проаналізовано пропозицію щодо впровадження ноу-хау.

Зміст

Вступ

1. Оборотні фонди

1.1 Структура і склад оборотних фондів

1.2 Нормування оборотних фонді

1.3 Показники ефективності і використання

1.4 Оборотні фонди в Росії

2. Практична частина

2.1 Створення та реєстрація закритого акціонерного товариства, розрахунок статутного фонду та кількості акцій

2.2 Розрахунок вартості інтелектуальної власності, що витупає внеском до статутного фонду господарського товариства

2.3 Вибір оптимального місця розташування підприємства

2.4 Розробка і реєстрація знака для товарів і послуг

2.5 Розрахунок величини підприємницького ризику

2.6 Розрахунок податку на прибуток

Висновки

Література

Додатки

Додаток А Статут акціонерного товариства

Додаток Б. Установчий договір

Додаток В. Інформаційне повідомлення

Додаток Г. Свідоцтво про державну реєстрацію

Додаток Д. Заява

Додаток Е. Ліцензійний договір

Додаток Є. Заява про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства економіка займає важливе місце не тільки на підприємствах, фірмах, але й у повсякденному житті кожної людини. Тому дуже важливо бути обізнаним хоча б з економічними основами. Якщо ж ви плануєте стати підприємцем, то повинні добре освоїти економіку підприємств, і, перш за все, знати як проводиться розподіл оборотних фондів підприємства.

На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу й товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію -- виробничу. На цій таки стадії в процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток.

Створення власної справи - це завжди величезний ризик і подолання опору, що неминуче виникає. Створюючи власну справу, потрібно знати, що це не тільки можливість користуватися благами, які пророкує це починання, а й нести відповідальність за її функціонування, розвиток і виживання. Бізнесменом практично може стати будь-яка людина - інженер, економіст, технік, продавець, винахідник, службовець, робітник, викладач, студент тощо. Але стати успішним підприємцем зуміють лише ті, хто володіє теоретичними знаннями з курсу економічної теорії та економіки та організації виробництва.

1. Оборотні фонди

1.1 Структура і склад оборотних фондів

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом з засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його споживчої вартості й утворенні вартості. Оборот речовинних елементів оборотних виробничих фондів (предметів праці) органічно зв'язаний із процесом праці й основними виробничими фондами. Оборотні фонди - обов'язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості продукції. Чим менше витрати сировини, матеріалів, палива й енергії на одиницю продукції, тим ощадливіше витрачається праця, затрачувана на їхній видобуток і виробництво, тим дешевше продукт. Наявність у підприємства достатніх оборотних фондів є необхідною передумовою для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Саме головне, що необхідно засвоїти, - це що дає підприємству ефективне використання оборотних фондів і оборотних засобів і які заходи можуть сприяти зменшенню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються. Виробничі запаси знаходяться лише в сфері виробництва, а не в самому процесі виробництва, оскільки в даний момент часу вони не піддаються обробці, а є потенційними елементами виробництва. Однак вони необхідні, тому що забезпечують безперервність процесу виробництва.

Незавершене виробництво -- це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. Іншими словами незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться безпосередньо в процесі виробництва і піддаються обробці. Власне кажучи це незакінчені виробництвом виробу різного ступеня готовності. Основне призначення оборотних фондів виробництва (виробничих запасів і незавершеного виробництва) - забезпечити безперебійність і ритмічність процесу виробництва.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготівельного виробництва).

Між виробничими запасами і незавершеним виробництвом в цілому існує певний технологічний зв'язок. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, які за величиною становлять переважну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообороту з самого початку використання переходять у фазу незавершеного виробництва. Інші ж види виробничих запасів цю фазу обминають.

Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо. Останні дві групи - готові вироби, а також кошти в касі, на розрахунковому рахунку і засобу в розрахунках - складають оборотні фонди звертання; потреба в цих оборотних фондах обумовлюється безперервністю процесу кругообігу фондів виробничих об'єднань (підприємств).

Співвідношення оборотних фондів у розтині окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну структуру. Вона формується під виливом ряду (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється у часі(порівняно повільно, без різких коливань).

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені застосовуваними технологіями і Формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо. Зокрема, найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси -- на електростанціях та підприємствах легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво -- на підприємствах машинобудування (біля 40%, у зв'язку з великою тривалістю виробничого циклу); видатки майбутніх періодів -- на підприємствах видобувної індустрії (40-50% і більше).

Оборотні кошти -- це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Формування й регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виокремлюють оборотні кошти у сферах вироб ництва та обігу, а також розподіляють їх на нормо вані й ненормовані.

Перебування оборотних коштів у сфері обігу -- необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості продукції, що виготовляється. За роз рахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промисло вих підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері ви робництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та не завершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу -- 28% (з них близько 17% -- вартість готової продукції, а 6% -- грошові кошти).

За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елемен ти, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, па ливо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту; інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Ме тодика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням се редньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення за пасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, ре зервний (страховий).

У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставле ного постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється на період часу, не обхідного для приймання, складування та підготовки до виробничо го використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборот них фондів (предметів праці); його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, якщо умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи). Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків по ставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Величина нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від обсягу продукції, що ви робляється, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших однакових умов оборотні кошти в цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової про дукції, яке заведено називати коефіцієнтом наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н™) можна визначити, користуючись формулою

= , (1)

де V_Д -- середньодобовий випуск товарної продукції за її вироб ничою собівартістю;

Т_ц -- середня тривалість виробничого циклу у днях;

К_нв -- коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).

Отже, оборотні фонди відіграють важливу роль у процесі виробництва, їх раціональне використання є передумовою нормального функціонування підприємства в ринкових умовах, дозволяє зменшити собівартість продукції і її конкурентоздатність.

1.2 Нормування оборотних фондів

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж за їх замовлення галузевими науково дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками. Класифікація норм витрати матеріальних ресурсів наведена в таблиці 1.1.

Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Таблиця 1.1

Класифікаційні ознаки	Види норм витрати
Призначення	Норми витрати за видами матеріальних ресурсів - сировини, матеріалів, палива тощо.
Масштаб дії	Групові (на однакові види продукції) Індивідуальні
Період дії	Річні (для поточного планування) Перспективні
Ступінь деталізації об'єктів нормування	На деталь (вузол) На виріб в цілому
Ступінь деталізації нормованих ресурсів	Специфіційовані (на вид ресурсів з конкретними їх параметрами) Зведені (на вид ресурсів за звуженою номенклатурою)

Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою граничне допустиму величину витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину виграш певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрати

(2)

де R_d, -- корисна або чиста витрата матеріалу;

Q -- технологічні відходи і втрати;

q -- інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів).

Формула (2) дає змогу розраховувати будь-яку втрату матеріалу, якщо відомі дві інші. Нехай чиста витрата матеріалу становить 80%, технологічні відходи 15%, тоді використовуючи формулу (1) можна розрахувати організаційні відходи:

.

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрати матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень; його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.

Процес нормування оборотних засобів - це встановлення нормативів їх запасів.

Норматив власних оборотних засобів у виробничих запасах (H_{вир.зап.}) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу в днях (З_дн.):

(3)

Денна потреба визначається за формулою:

(4)

де М_заг. - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, натур. одиниць.

, (5)

де q_i - маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і-го виду, натур. одиниць.

Як приклад визначимо денну потребу в певному виді матеріальних ресурсів. Нехай є 1000 заготовок масою 2 кг, 2000 заготовок масою 3 кг, 4000 заготовок масою 1 кг. Тоді загальна річна потреба в даному виді ресурсів, натур. одиниць буде дорівнювати :

Денна потреба буде дорівнювати:

 натур. од.

Маса (площа) заготовки знаходиться виходячи із коефіцієнту використання матеріалів (К_{вих.мат.}) і чистої ваги деталі (виробу) (M_i):

(6)

Норма часу матеріальних ресурсів в днях включає транспортний, підготовчий технологічний, поточний і страховий запаси, представлені в днях.

Норматив власних оборотних засобів у незавершеному будівництві (Н_нзв) визначається за формулою:

(7)

де С_р - собівартість річного випуску продукції, грн;

- тривалість циклу виготовлення продукції днів;

- коефіцієнт наростання затрат.

Норматив оборотних засобів на готову продукцію (Н_гп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В_д) на норму запасу готової продукції на складі в днях (З_дн)

(8)

Норма оборотних засобів у витратах майбутніх періодів () розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду () і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році (), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції ():

(9)

Отже нормування оборотних фондів є важливим етапом у організації процесу виробництва, так як дозволяє підприємству розрахувати необхідну норму ресурсів і матеріалів. На мою думку, найкращим є аналітично-розрахунковий метод, тому що він базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми і базується на використанні нових досягнень техніки і технології виробництва.

1.3 Показники ефективності використання

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує певна система техніко-економічних показників. Причому ці показники є диференційованими у залежності від особливостей виробництва на тих чи інших підприємствах і окремих видів предметів праці.

На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну сировину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або добування готової продукції а вихідної сировини. Наприклад, на підприємстві кольорової металургії таким показником слугує коефіцієнт добування міді з руди, а на цукровому заводі - вихід цукру з буряків. На підприємствах окремих галузей народного господарства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції., Зокрема на комбінатах (заводах) чорної металургії застосовується показник витрати сировини (залізної руди, вугільного коксу, флюсів) на одну тонну чавуну, а на підприємстві по виробництву мінеральних добрив - витрата сірчаної кислоти на тонну суперфосфату тощо.

На підприємствах обробної промисловості для цієї мети застосовують коефіцієнт використання матеріалів, який являє собою відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конструкційного матеріалу. Стосовно окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу (листовий прокат, тканина, шкіра), коефіцієнт використання об'єму матеріалу (деревина) тощо

Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основними з яких є матеріаломісткість

Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютним значенням на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (М_м) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:

або (10)

де - загальна сума матеріальних витрат, грн.;

- обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача ():

(11)

В практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів К_{вик.мат} може визначатись не лише по певних видах продукції, а й по підприємству в цілому:

(12)

де m- кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

- обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях.

- чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

- загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, який показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилучаються.

Відносна економія матеріальних затрат (Е_матер) обчислюється:

(13)

де - відповідно сума матеріальних затрат в базовому і плановому періодах, грн;

- індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді

Більш ефективне використання оборотних фондів передбачає перш за все вирішення конкретних завдань по економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Прийнято розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія ресурсів, а шляхи економії -- яким чином, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Зі всієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні.

Найбільші за величиною резерви підвищення рівня ефективного використання найважливіших видів матеріальних ресурсів пов'язані з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини -- це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини усіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи технологічні відходи., Економічна доцільність комплексної переробки сировини обумовлена великою цінністю так званої попутної продукції, що міститься у вихідній сировині. Зокрема при добуванні природного газу попутними продуктами є конденсати, гелій, сірка; нафти -- побіжний газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно-колчеданової та мідно-цинкової руди -- цинк (до 7%), залізо (понад 30%), сірка (до 45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали у кількості, яка забезпечує рентабельне їх добування.

Саме помітна частка побіжних продуктів у загальному обсязі вироблюваної продукції свідчить про економічну доцільність комплексної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства

Джерела економії матеріальних ресурсів

Зниження ваги виробів

Зменшення питомої витрати матеріалів

Скорочення втрат і відходів сировини і матеріалів

Використання відходів та побічних продуктів

Утилізація вторинних ресурсів

Заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами

Організаційно-економічні заходи:

Удосконалення матеріальних нормативів

Поліпшення організації матеріального забезпечення

Упорядкування системи ціноутворення

Застосування дійової системи економічного стимулювання

Виробничо-технічні заходи

Комплексна переробка сировини

Застосування ресурсозберігаючої техніки

Запровадження маловідходної та безвідходної технології

Первинна обробка і збагачення сировини

Отже, основними проблемами використання оборотних фондів є застарілі технології, нераціональне використання природних і матеріальних ресурсів, велика частка відходів виробництва. Основними шляхами підвищення ефективності є використання матеріальних ресурсів пов'язане з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням так званих вторинних ресурсів.

1.4 Оборотні фонди в Росії

Показник текучої ліквідності визначається відношенням суми оборотних засобів до суми його короткострокової заборгованості (до 1 року). Для оцінки платоспроможності підприємств Міністерство фінансів Російської Федерації встановило цей показник на рівні 2, тобто величина оборотних засобів повинна в 2 рази перевищувати короткострокову заборгованість.

Важливим для підприємства являється також показник забезпеченості власними оборотними засобами, який розраховується як відношення суми власних оборотних засобів до загальної суми оборотних засобів. Міністерство фінансів Російської Федерації встановило мінімальну величину цього показника на рівні 10%.

Потрібно відмітити, однак, що вказаний норматив мінімальної забезпеченості підприємств власними оборотними засобами не диференційований по сферам діяльності, адже ж те, що нормально для торгівлі, банків і т. д., часто зовсім несприятливо для промисловості. Тому при аналізі показників доцільно враховувати і ситуацію в галузі, до якої відноситься підприємство.

2. Практична частина

2.1 Створення та реєстрація закритого акціонерного товариства. Розрахунок статутного фонду та кількості акцій

Розрахуємо мінімальну величину статутного фонду за даними таблиці 2.1.1

Таблиця 2.1.1

Спосіб розміщення акцій	Ціна виробів, грн.	Змінні витрати V, грн.	Кількість виробів, млн. шт.	С, млн. грн.	б, %	з, %	?, %	л, %	щ, %
	А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В
посередником	10	11	12	5,9	8	8,1	1,6	1,7	1,3	1,3	13	5	19	32	43

Визначимо розрахункову ставку дивідендів в, яка б гарантувала залучення грошових коштів населення та інвесторів.

, %,

де - розрахункова ставка дивідендів, %;

- рівень інфляції в країні, %;

- величина, що характеризує ризик вкладання грошей в акції підприємства, =5..30 % .

За умовою , тоді

Визначимо прибуток , який може отримати акціонерне товариство при виконанні поставлених завдань з виготовлення та збуту запланованої продукції.

,

де Ц_i - ціна реалізації виробу -го найменування, грн.;

N_i - кількість виробів -го найменування, шт.;

V_i - величина змінних витрат, які перепадають на один виріб, грн.;

C- величина постійних витрат, необхідних для виконання поставлених завдань, грн.;

n - число найменування виробів.

млн. грн.

Розрахуємо величину прибутку П_р, який залишиться в акціонерному товаристві після сплати податку на додану вартість та податку на прибуток

,

де - коефіцієнт, який враховує зменшення прибутку після сплати податку на додану вартість, %;

- ставка податку на прибуток, в %

- обсяг реалізації всіх виробів, грн.

млн. грн.

Розрахуємо масу дивідендів М, яка може бути спрямована на виплату дивідендів після того, як будуть зроблені внески в резервний та інші фонди акціонерного товариства.

грн.

де - ставка відрахувань у різні обов'язкові фонди (резервний, виробничий тощо), в %.

Визначимо мінімальну величину статутного фонду

,

де в - розрахункова ставка дивідендів, в %.

млн. грн.

Отже мінімальна величина статутного фонду складає 13,92 млн. грн. Приймемо мінімальну величину статутного фонду за реальну.

Визначимо кількість звичайних та привілейованих акцій на всю суму статутного фонду. Звичайні акції повинні становити 90% акцій, решта 10% - це привілейовані акції.

Виберемо номінал звичайних акцій 5 грн., а привілейованих - 10 грн., тоді вся кількість акцій буде визначатися з наступних співвідношень:

де 13920000 - величина статутного фонду, грн.

- кількість звичайних акцій, шт.;

- кількість привілейованих акцій, шт.;

Розв'язуючи дане співвідношення отримуємо : х₁=2277818 шт. х₂=253090 шт.

Отже підприємству необхідно випустити 253090 акцій номіналом 10 грн. та 2277818 акцій номіналом 5 грн.

Для створення акціонерного товариства необхідні наступні документи:

Статут акціонерного товариства

Установчий договір

Інформаційне повідомлення

Приклад статуту акціонерного товариства наведений у додатку

Приклад установчого договору акціонерного товариства наведений у додатку

Приклад інформаційного повідомлення про створення товариства наведений у додатку

Для реєстрації акціонерного товариства необхідні наступні документи:

1. Реєстраційна картка

2. Свідоцтво про державну реєстрацію

Приклад реєстраційної картки акціонерного товариства наведений у додатку

Приклад свідоцтва про державну реєстрацію акціонерного товариства наведений у додатку

2.2 Розрахунок вартості інтелектуальної власності, що витупає внеском до статутного фонду господарського товариства

На підприємстві виготовляють 1000 виробів "А", 1100 виробів "Б" та 1200 виробів "В". Собівартість виробів S₁, витрати на матеріали M₁, основна заробітна плата основних робітників З₁, ціна реалізації виробів Ц₁, коефіцієнт, який враховує зменшення прибутку через сплату податків на додану вартість в, ставка податку на прибуток б, відрахування у фонди соціального спрямування г, відомості про вартість цілісного майнового комплексу В_б наведені в таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1

, грн.	, грн.	, грн.	, грн.	Відрахування , %	, млн. грн.
А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В	в	б	г
460	470	400	70	67	63	120	110	108	1080	1090	1070	0,8	0,3	0,39	4,8

Фізична особа має патент, впровадження якого дасть можливість зменшити витрати на матеріали , основну заробітну плату основних робітників , накладні витрати на декілька процентів. В результаті впровадження нововведення підприємство має змогу збільшити реалізацію виробів за тією ж ціною, що призведе до збільшення прибутку підприємства. Ці відомості, а також величина витрат на впровадження нововведення наведені в таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2

М, %.	З, %	Н, %	Ni, шт	К, тис. грн.
А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В	А	Б	В
17	16	13	24	20	11	9	7	4	750	780	760	456

Визначимо прибуток, який отримувало підприємство від реалізації одного виробу до впровадження нововведення.

,

де - ціна реалізації виробу до впровадження нововведення, грн.;

- собівартість виробу до впровадження нововведення, грн.;

- коефіцієнт, який враховує зменшення прибутку через сплату податків на додану вартість;

- ставка податку на прибуток, у відносних одиницях.

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо додатковий прибуток, який може отримати підприємство після впровадження нововведення.

Підрахуємо нові витрати підприємства на основні матеріали М₂

,

де М₁ - вартість основних матеріалів до впровадження нововведення, грн.;

М - зменшення витрат на матеріали після впровадження нововведення, %;

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо нові витрати підприємства на заробітну платню З₂

,

де З₁ - вартість заробітної плати робітників до впровадження нововведення, грн.;

З - зменшення витрат на заробітну плату після впровадження нововведення, %;

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо накладні витрати Н₁ в розрахунку на один виріб до впровадження нововведення, %

,

де г - коефіцієнт, який враховує обов'язкові відрахування в соціальні фонди.

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо накладні витрати в розрахунку на один виріб після впровадження нововведення, Н₂

,

де Н - зменшення накладних витрат на один виріб після впровадження нововведення, %;

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо нову собівартість виробу після можливого впровадження нововведення

,

де - нові витрати на матеріали, грн.

- нова основна заробітна плата основних робітників, грн.

- нові накладні витрати на в розрахунку на один виріб, грн.

грн.

грн.

грн.

Визначимо прибуток, який може отримати підприємство від реалізації одного виробу після можливого впровадження нововведення

грн.

грн.

грн.

Додатковий прибуток, який може отримати підприємець за рік від можливого впровадження нововведення

,

де П₂ - прибуток на один виріб після впровадження нововведення, грн.;

N₂=N₁+N - кількість виробів, що реалізуються після впровадження нововведення, шт.;

N₁ - кількість виробів до нововведення.

грн.

грн.

грн.

Додатковий прибуток, який може отримати виробник, з урахуванням нормативних термінів окупності втрат

,

де К - одноразові витрати, які необхідно здійснити для впровадження нововведення, грн..;

Т - строк окупності витрат

грн.

грн.

грн.

Підрахуємо загальний додатковий прибуток



грн.

Розрахуємо вартість нематеріального активу, що вноситься внеском до статутного фонду підприємства.

,

де C - ставка капіталізації, що складає 0,12

грн.

Таким чином бачимо, що вартість нематеріального активу, що вноситься внеском до статутного фонду підприємства перевищує розмір внеску розробника ноу-хау, а тому доцільно скласти договір про передачу права власності на винахід.

Заявка про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на винахід наведена у додатку

2.3 Вибір оптимального місця розташування підприємства

Завдання щодо розміщення підприємства наведене в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1

Джерело постачання	Точки, де можна розташувати підприємство
В	7, 11, 23, 14, 16, 18

Конкретні показники економічної діяльності підприємства наведені в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1

, грн/ т.км	, грн./ міс			, грн./ кв.м	, кв.м	, тис. грн..	, %	, %	, тис. чол.	, грн..	, кг
1,45	174	0,43	4	3,8	129	82	1,9	29	1150	31	2,11

Схема розташування підприємств та маршрутів до них

Оскільки підприємство № 7 розташоване в районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Оскільки підприємство № 23 розташоване в елітному центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Оскільки підприємство № 14 розташоване в звичайному районі, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Оскільки підприємство № 18 розташоване в районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Оскільки підприємство № 11 розташоване в вільній економічній зоні, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Оскільки підприємство № 16 розташоване в вільній економічній зоні, то вибираємо наступні коефіцієнти

, , , ,

Розрахуємо довжину маршрутів L , в км.

L (7) = 8

L (18) = 18

L (23) =10

L (11) = 6

L (14) = 12

L (16) = 18

Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів:

Q = [тонн]

де - маса одного виробу, кг;

- кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

- коефіцієнт, який враховує, скільки саме купців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства.

- коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних купців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства.

тонн

тонн

тонн

тонн

тонн

тонн

Розрахуємо виручку (виторг) підприємства за рік:

де ц - середня ціна одиниці товару, грн.;

Р - кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахувати витрати на транспортування матеріалів та сировини , комплектуючих готової продукції:

де б_і - вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.

L_i - відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км;

Q_i - маса матеріалів, сировини, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;

K₁ - коефіцієнт, який враховує додаткові втрати на переміщення транспортних засобів від джерела постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо витрати на заробітну плату персоналу підприємства:

де P_i - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності грн./міс.;

в - коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов'язкові державні фонди, в відносних одиницях;

N_i - число працівників даної професії або спеціальності;

12 - число місяців у році;

K₂ - коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату, в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвиненої інфраструктури;

 грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо витрати на оренду приміщень

де d - розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м приміщень за місяць, яка діє в даний час грн./кв. м;

S - площа приміщень, які орендуються, кв. м;

12 - число місяців у році;

K₃ - коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвиненої інфраструктури;

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо величину податків на капітал



де K - вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;

л- загальна ставка податку на основний капітал в %;

K₄ - коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства у вільній економічній зоні.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо величину податків з доходу (виторгу):

де Д - виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

д - загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках;

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства:

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Розрахуємо брутто-прибуток:

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

грн.

Результати розрахунків

Варіанти	Д	В1	В2	В3	В4	В5		БП
7	160425	455	13137	7059	1558	42526	64735	95690
23	347587	1440	14332	8823	1558	100800	126953	220634
14	60605	215	12182	5882	1558	17575	37412	23193
18	160425	1024	13137	7059	1558	42526	65304	95121
11	60605	108	12182	5882	623	7030	25825	34780
16	60605	324	12182	5882	623	7030	26041	34564

Отже, найдоцільніше розмістити підприємство на місці підприємства 23, що знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, тому що в даному випадку результати роботи підприємства, які залежать від його місця знаходження в найбільшій мірі перевищують відповідні витрати, тобто є найбільшою серед даних 6 варіантів.

2.4 Розробка і реєстрація знака для товарів і послуг

1. Предметом діяльності підприємства, для якого необхідно розробити товарний знак є гадання на "Таро".

2. Товарний знак даного товариства:

3. Опис товарного знаку:

Колір - ЧОРНИЙ, контурні лінії - чорні.

ТАРО - вказує на якісне надання послуг по гаданню на картах "Таро".

Всі літери однакового розміру та розташовані на рівній відстані одна від одної.

2.5 Розрахунок величини підприємницького ризику

На підставі даних таблиці 2.5.1 розрахувати величину можливих збитків підприємства в наступному році.

Таблиця 2.5.1

Постійні витрати С, тис. грн.	Питома вага змінних витрат б, %	Обсяг реалізації продукції Р1, тис. грн.	Зменшення величини попиту в, %
860	13	1400	18.8

Підрахуємо величину змінних витрат З₁ в минулому році

де Р₁ - обсяг реалізацій в минулому році, тис. грн.;

б - питома вага змінних витрат по відношенню до обсягу реалізацій продукції, %.

(тис. грн.)

Підрахуємо величину загальних витрат В₁ в минулому році

тис. грн.

де С - величина постійних витрат, тис. грн.

Підрахуємо прибуток П₁, який отримано в минулому році

тис. грн.

Підрахуємо величину попиту в наступному році (новий обсяг реалізації Р₂)

тис. грн.

де в - зменшення попиту на товари в наступному році, %.

Підрахуємо величину змінних витрат З₂ для нової величини попиту (в наступному році)

тис. грн.

де Р₂ - величина попиту (новий обсяг реалізації) в наступному році.

Підрахуємо величину загальних витрат В₂ при зміні попиту (в наступному році)

тис. грн.

Підрахуємо величину прогнозованого прибутку П₂ в наступному році

тис. грн.

Висновок: підприємство у наступному році може отримати прибуток на суму 129,8 тис. грн.

Розрахувати очікуване зростання рівня втрат та коефіцієнт варіації.

Кількість випадків (N_i) втрат певної величини прибутку або виручки, шт., в залежності від рівня втрат подано у таблиці 2.5.2

Таблиця 2.5.2

0%	10%	20%	30%	40%	50%	60%	70%	80%	90%
2	8	13	19	38	28	16	3	1	0

Прийнятний рівень втрат 30%

Розрахувати частоту виникнення витрат для кожного рівня витрат:

де N_i - кількість випадків, коли був відзначений даний рівень втрат, шт.;

N₀ - загальна кількість досліджуваних випадків втрат, шт.

Визначимо величину підприємницького ризику за формулою

,

де S₁ -- величина площі, яка знаходиться між частиною кривої розподілу в інтервалі від точки 1 до точки 4, віссю ОХ і перпендикуляром, піднятим з точки 4.

S₂ -- величина площі, яка знаходиться між частиною кривої розподілу в інтервалі від точки 4 до точки 2, віссю ОХ і перпендикуляром, піднятим з точки 4.

Крива розподілу показана на рисунку

Рисунок 2.5.1 -- Розподіл ймовірності рівня втрат

З даного графіка отримуємо S₁=35, S₂=114 (кв. од.)

Даний ризик перевищує прийнятний рівень втрат, а угода при такому ризику є дуже ризикованою. Збільшимо прийнятний рівень втрат на 20%. Тоді маємо S₁=107, S₂=42, звідси:

При даному значенні ризик угоди є обґрунтований і на таку угоду можна іти.

Очікуваний рівень витрат по П₀ від укладеної угоди :

де П_i - абсолютна величина -го виду втрат в абсолютному (грн.) або в процентному виражені

- ймовірність даного виду втрат, у відносних одиницях.

Визначимо середньоквадратичне відхилення у за формулою

Розрахуємо коефіцієнт варіації:

Коефіцієнт варіації:

де П_i - конкретне значення для величини втрат для -го випадку спостережень в абсолютному (грн.) або в процентному виражені

П₀ - очікуваний рівень втрат;

m- кількість видів рівнів втрат, що спостерігались, шт.

Виконавши розрахунки, отримаємо:

Даний коефіцієнт б=0,481 має значення більше 0,1 - тобто мінливість результату є високою, це свідчить про низьку надійність зробленого висновку.

2.6 Розрахунок податку на прибуток

Розрахувати величину податку на прибуток, який повинен сплатити підприємець за перший, другий, третій та четвертий квартал. При проведенні розрахунків амортизаційні відрахування прийняти щоквартально по 10 тис. грн., а ставку податку на прибуток - 30%. Дані для розрахунків наведені в таблиці 2.6.1.

Зробити висновки. Пояснити, яким чином можна зменшити величину сплачуваного податку на прибуток в окремому кварталі.

Таблиця 2.6.1

Надходження грошей за відправлену продукцію	Відвантаження продукції замовнику	Списання грошей з рахунку за отримані матеріали, видачу зарплати та ін.	Оприбуткування матеріалів на складі та фіксація інших витрат
Дата	Сума	Дата	Сума	Дата	Сума	Дата	Сума
14.03	132000	12.02	132000	12.03	15700	13.03	15700
15.06	545000	21.05	545000	14.05	224800	14.04	224800
21.09	596000	11.08	596000	15.07	232800	10.07	232800
19.12	521000	16.11	521000	28.12	241800	18.12	241800

Податок на прибуток обчислюється за формулою:

,

- валовий дохід, грн.

- валові витрати, грн.

- сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- ставка податку на прибуток .

Податок на прибуток у першому кварталі:

, грн.

Податок на прибуток у другому кварталі:

, грн.

Податок на прибуток у третьому кварталі:

, грн.

Податок на прибуток у четвертому кварталі:

, грн.

Висновок: податок на прибуток за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартал відповідно дорівнюють: 31890, 93060, 105960, 80760.

Для того щоб зменшити податок в окремому кварталі необхідно показувати валовий дохід цього кварталу в іншому кварталі, або ж валові витрати інших кварталів показувати у даному кварталі.

Висновки

В курсовій роботі проведено огляд та зроблено структурний аналіз оборотних фондів в Україні, подано шляхи раціонального використання оборотних фондів та коштів, зроблено порівняльну характеристику з оборотними фондами Росії.

У другій частині створено та зареєстровано акціонерне товариство, як юридичну особу, складено засновницькі документи для реєстрації суб'єкту підприємництва - закритого акціонерного товариства, оформлено реєстраційну картку розроблено його статут, установчий договір, складено інформаційне повідомлення, розраховано статутний фонд. Було розроблено товарний знак підприємства, на основі вказаних даних розраховано величину ризику, очікуване зростання рівня витрат та коефіцієнт варіації., податок на прибуток, вибрано оптимальне місце розташування підприємства та проаналізовано пропозицію щодо впровадження ноу-хау.

Таким чином, в роботі були виконанні основні операції необхідні для створення і функціонування підприємства в Україні.

Література

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства / Видання 2- е перероблене. - Київ, 2001 - 389с.

2. Кейлер В.А. Економика предприятия / Курс лекций . - Москва: Новосибирск, 1999 - 124с.

3. Бойчик І.М., Харів М.С. Економіка підприємства / Навч. посіб. - Київ: «Каравелла», 2002 - 420с.

4. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання / Тернопіль: Економічна думка, 2001 - 454с.

5. Козловський В.О. Основи підприємництва / Практикум. Навчальний посібник. Видання 2 - е, доповнене. - Вінниця: ВДТУ, 2002. - 118 с.

Додаток А

Зареєстровано Реєстраційною Палатою Вінницької міської ради Розпорядження № 49 Від 7 вересня 2002р. Реєстраційний № 288	Затверджено Зборами ради засновників від «7» вересня 2002 р.

Статут

Закритого акціонерного підприємства «Діадема»

1. Загальні положення

1.1 Заснування Товариства

Закрите акціонерне товариство «Діадема» утворене згідно рішення Установчих зборів Товариства шляхом об'єднання майна Засновників для ведення спільної підприємницької діяльності.

Місцезнаходження Товариства : 453621, Україна, м. Вінниця, вул. Келецька, 102

Термін діяльності: Товариство утворено на невизначений термін.

Грошові внески.

1. Ковалюк Д.О. - 4 млн.грн.

2. Ковалюк О.О. - 4 млн.грн.

3. Лукінов В.В. - 3 млн.грн.

4. Золотавкін Є. А. - 2 млн. грн.

Правовий статус

Товариство є юридичною особою згідно із законодавством України, має самостійний баланс, круглу печатку та круговий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, відкриває поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах.

Товариство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації. Товариство для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди (договори, контракти), набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському судах.

Товариство може створювати спільно з іншими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами на території України та за кордоном акціонерні та інші господарські товариства, брати участь в асоціаціях, концернах, консорціумах та інших об'єднаннях. Товариство може створювати дочірні підприємства, а також філії, представництва та інші відособлені підрозділи на території України та за її межами. Дочірні підприємства діють на підставі статутів та користуються правами юридичної особи. Філії та представництва функціонують на підставі положень про них і діють від імені Товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається Товариством, Товариство має право у відповідності з чинним законодавством України здійснювати емісію власних цінних паперів (акцій, облігацій, векселів тощо) та набувати у власність цінні папери інших осіб. Товариство користується правом на охорону комерційної таємниці та конфіденційної інформації про свою діяльність, об'єм інформації, що складає комерційну таємницю та носить конфіденційний характер і не підлягає розголошенню, встановлюється органами управління Товариства відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Статуту. Товариство веде облік військовозобов'язаних, виконає заходи по цивільній обороні та протипожежній безпеці.

1.2 Обмеження відповідальності

Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями Засновників і акціонерів. Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями Товариства, Товариство несе відпо-відальність за своїми зобов'язаннями перед кредиторами всім своїм майном та активами, а Засновники (акціонери) несуть відповідальність за борги Товариства тільки у межах належних їм акцій Товариства.