Суспільний поділ та відносини обміну

Спеціалізація, як першопричина суспільного поділу праці. Етапи розвитку суспільного поділу праці. Сутність і умови кооперування. Поняття міжнародного поділу праці як основи суспільного поділу праці. Відносини обміну при суспільному поділі праці.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.12.2009
Размер файла 103,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Зміст

Вступ

Розділ 1

Суспільний поділ праці, як основа товарного виробництва

1.1. Супільний поділ праці

1.2. Спеціалізація, як першопричина суспільного поділу праці

1.3. Етапи розвитку суспільного поділу праці

1.4. Сутність і умови кооперування

Розділ 2

Міжнародний поділ праці

2.1 Поняття міжнародного поділу праці як основи суспільного поділу праці

2.2 Сучасна трансформація міжнародного поділу праці та перспективи участі України у світових господарських процесах

2.3 Форми міжнародного поділу праці

Розділ 3

Відносини обміну при суспільному поділі праці

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Моя робота має назву “Суспільний поділ та відносини обміну”. Я вибрала саме цю тему, бо вона була, є і буде актуальною. Ще Д. Рікардо сказав, що земля-мати багатства, а праця - батько. Кожен економіст (чи то вітчизняний, чи то закордонний) торкався проблеми поділу праці, висвітлюючи той чи інший бік питання, але всі вони прийшли до одного висновку: праця є вирішальним фактором, бо всі речові фактори без праці мертві.

З першого розділу ви дізнаєтесь про поділ праці як поняття та про історичний розвиток процесу поділу праці. В другому характеризується міжнародний поділ праці. В третьому розділі висвітлюються особливості відносин обміну. В даній курсовій розкрито суть поділу праці, як явища необхідного для існування людства на планеті.

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою розвитку і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва. Одним із найсуттєвіших факторів ефективності є організація праці. Поділ і кооперація праці на підприємстві є одним з основних напрямків організації праці на підприємстві і передбачають розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи [5, 148].

Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не тільки структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та характеризується певною структурою суспільної організації виробництва.

Комплексний підхід до аналізу місця поділу праці в системі суспільного виробництва веде до розуміння того, що суспільний поділ праці як одна з фундаментальних економічних категорій належить до "стикових" категорій, які включають у себе елементи і продуктивних сил, і економічних виробничих відносин. Розвиток суспільного поділу праці за будь-яких соціально економічних умов означає постійну наявність стійких особливостей у змісті і характері різних видів праці й окремих виробничих процесів. Поділена праця виступає як сукупність видів спеціалізованої конкретної праці, кожен із яких має певні техніко-економічні ознаки.

Розділ 1 Суспільний поділ праці , як основа розвитку товарного виробництва

1.1 Сутність поділу праці

Поділ праці -- це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі.

Однак це визначення буде неповним, якщо не показати деякі особливості цього явища.

По-перше, поділ праці є історичною категорією. Це означає, що він перебуває у постійному русі, безперервно змінюється, що відбиває певний рівень розвитку продуктивних сил. Далі будуть показані історичні етапи розвитку поділу праці.

По-друге, поділ праці не обмежується мікроекономічними явищами -- в межах одного підприємства. Це певна система суспільної праці, яка складається у результаті якісної диференціації трудової діяльності в процесі розвитку суспільства.

По-третє, поділ праці є причиною виникнення товарного виробництва. Проте він стає причиною тільки тоді, коли поділ праці відбувається одночасно з відчуженням виробників. А це означає, що виробники, між якими відбувся поділ праці, виступають як відокремлені власники. Обмежуючись певним видом виробничої діяльності, вони для задоволення своїх потреб змушені обмінювати власний продукт на інші продукти. Тільки у такий спосіб вони можуть задовольнити свої потреби. Обмін між різними власниками набуває форми товарообміну.

Розвиток поділу праці поглиблює товарний обмін, стає важливим процесом розвитку ринкової економіки.(3, ст.23).

Поділ праці, як уже зазначалось, є важливим чинником подолання суперечності між безмежними потребами і обмеженістю ресурсів. Однак цей чинник діє у певних межах і тому не стосується всіх економічних ресурсів, зокрема тих, які обмежені природою і не відновлюються після виробничого споживання. Інакше кажучи, поділ праці не може відновити запаси нафти, газу, вугілля, залізної руди та інших природних ресурсів.

Проте поділ праці може успішно долати обмеження виробничих можливостей. І це досягається завдяки тому, що поділ праці є важливим чинником підвищення продуктивності праці. Історія свідчить, що людство саме тому приділяло увагу поділу праці, що він зумовлював значне зростання її продуктивності

У процесі спільної праці, як правило, виокремлюються різні види діяльності, робіт або операцій, які доповнюють один одного, тобто одним або групою працівників виконується певна частина загального обсягу роботи.

Поділ праці як спеціалізація трудової діяльності, що призводить до виділення й співіснування різноманітних її видів, з доісторичних часів був основним фактором зростання продуктивності праці. У певній формі поділ праці існує на всіх рівнях людської діяльності: від світового господарства до сім'ї й робочого місця [8, 320].

Одним з основних напрямів організації праці на підприємстві є удосконалення розподілу праці, тобто поліпшення технологічного, функціонального і кваліфікаційного розподілу праці [12; 92].

Під поділом праці на підприємстві розуміється розмежування діяльності працюючих у процесі спільної праці, їхня спеціалізація на виконанні певної частини спільної роботи.(11,94).

Щодо поділу праці на підприємстві, то він передбачає спеціалізацію окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Науковець Завіновська Г. Т. виділяє наступні основні види поділу праці:

1. технологічний,

2. поопераційний,

3. функціональний,

4. професійний,

5. кваліфікаційний [8, 150].

А група науковців, очолювана Головачьовим А. С, професійний та кваліфікаційний види поділу праці відносить до підвидів функціонального, поопераційний -- до підвиду технологічного .

У рамках функціонального виділяють професійний і кваліфікаційний поділ праці.

Значення і розвиток поділу праці на підприємстві, основаному на колективній формі власності майна, можна розглянути на основі товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНА», виробника обладнання для промислового птахівництва та свинарства. Підприємство існує близько п'яти років і має штат чисельністю близько 1000 працівників.

Насьогодні весь процес довиробничий, виробничий та поствиробничий набув наступного вигляду. Перший етап -- знаходження замовника працівниками відділу продажу департаменту маркетингу і продажу або замовник самостійно звертається до підприємства. Другий етап -- документальне оформлення замовлення працівниками відділу супроводження замовлень. Третій етап -- розроблення працівниками відділу головного конструктора за співпрацею з технологічним центром саме під конкретне замовлення необхідних креслень обладнання під конкретний об'єкт, де воно буде розміщуватися. Четвертий етап -- виготовлення обладнання виробничим комплексом та розміщення його на складі складської служби. П'ятий етап -- поставлення продукції замовнику (служба логістики). Шостий етап -- встановлення обладнання (монтажна служба). Сьомий етап -- сервісне обслуговування (сервісна служба).

У відношенні до загальноекономічної форми поділу праці, то ТОВ «ТЕХНА» характеризується внутрішньовиробничим поділом праці, що полягає у виділенні різних видів робіт, які являють собою часткові виробничі процеси, і закріпленні їх за певними працівниками з метою підвищення продуктивності праці на основі прискорення засвоєння робітниками трудових навичок, спеціалізації знарядь праці й робочих місць, паралельності виконання операцій.

Для виконання певної ролі у виробничому процесі згідно функціонального поділу на підприємстві є робітники, які безпосередньо зайняті на виробництві продукції, на установленні готового обладнання у замовника (служба монтажу) та подальшого сервісного обслуговування (сервісна служба). [1], [2].

На даному підприємстві було надано перевагу подетальному технологічному поділу праці, за якого одна група працівників (робітники дільниці цеху) виготовляє саму клітку, інша група -- встановлює електроустаткування, ще інші складають частини систем водопостачання, вентиляції та опалення. Так досягається виготовлення закінченої частини виробу і саме за такого поділу досягається виконання обособленої частини технологічного процесу циклу виготовлення продукції.

Функціональним поділом праці на основних робітників (механічний та механічно-збиральний цехи), допоміжних (відділ технічного контролю) та обслуговуючих (виробничо-диспетчерська служба, господарська служба) досягається розмежування робітників за виконанням функцій.

Згідно функціональної спеціалізації невиробничих підрозділів підприємства, то працівники розділено на функціонально однорідні групи, чим забезпечується управління (апарат керівництва підприємством), перспективне плануванням (планово-економічний відділ), розроблення технічної політики, конструкторська підготовка виробництва (відділ головного конструктора та технологічний центр), фінансування (фінансова дирекція), матеріально-технічне постачання (відділ постачання), охорона (служба безпеки) та ін. і покладається на них повна відповідальність за кінцеві результати їх діяльності. Таким чином, на підприємстві виділено групи працівників: керівний персонал, фахівці та технічні виконавці, робітники та охорона.

Професійний та кваліфікаційний поділ можна побачити на прикладі бухгалтерії, де всі працівники за професією бухгалтери, за спеціальністю є бухгалтер-касир, а за критерієм кваліфікації є головний бухгалтер та його заступник. Також значна частина працівників слюсарів за професією, а от за спеціальністю слюсар-сантехніки, слюсар-збиральники, слюсар випробовувачі, слюсар-наладчики.

У найближчий час планується виділити з технологічного центру самостійний структурний підрозділ -- технологічний центр зі свинарства, що зумовлено зростанням кількості замовлень з даного напряму. Цим буде досягнуто більш вузької спеціалізації працівників, але сприятиме підвищенню їхньої кваліфікації. Також відбудуться зміни у відділі кадрів, який стане складовою департаменту з кадрів і працівники даного відділу будуть зайняті в управлінні документацій ними процесами. Іншою складовою департаменту з кадрів стане відділ з підбору та навчання персоналу, що виконуватиме функцію закриття вакантних місць та організацію навчання працівників. Щодо працівників виробничого комплексу (основних, допоміжних та обслуговуючих), то планується збільшення їх кількості без змін у структурі пропорційно зростанню попиту на продукцію, що пов'язане з розширенням ринку збуту у країни ближнього та дальнього зарубіжжя. За останній рік за рахунок придбання машин погрузчиків для складської служби було досягнуто зменшення кількості працівників останньої, але установлення нового високотехнологічного обладнання лазерної різки створило необхідність найняти кваліфікованих робітників для його технічного обслуговування. Таким чином, на даному підприємстві при встановленому технологічному поділу праці спостерігається розвиток функціонального виду поділу праці.

Приватні підприємства в Україні зайняті у різних сферах діяльності (підприємницькій - виробничій, наданні послуг, ін., та некомерційній). Розвиток поділу праці на приватному підприємстві можна розглянути на прикладі приватного підприємства «ТЕХНАМАКС» з чисельністю близько 300 працівників, яке надає послуги з монтажу готових конструкцій. На даному підприємстві встановлено функціональний поділ праці робітників, за якого створені бригади, очолювані бригадирами, а декілька бригад підпорядковані одному майстру. Підприємство очолює директор, диспетчерська служба, також наявний бухгалтер, прибиральниця, кожний з них виконує свої функції. При наявності на підприємстві функціонального поділу праці функціонально однорідних груп немає, бо достатнім є робота одного працівника на виконання наявного об'єму роботи саме на даному підприємстві.

Щодо значення поділу праці на підприємстві державної форми власності, то для прикладу розглянемо державне підприємство завод «Арсенал», засноване ще 1764 року, з кількістю працюючих близько чотири тисячі працівників. Дане підприємство на сьогодні спеціалізується на виготовленні оптичних, оптико-механічних та оптико-електронних приладів, має напрямок виготовлення високоточних пристроїв обліку газу роторного типу, мають проекти розроблення високотехнологічної продукції побутового та спортивно-технічного призначення та ін. Підприємство має велику кількість працівників, за час свого існування змінювало спеціалізацію, і зараз розроблює та виробляє багато різної продукції та працює над впровадженням в життя багатьох нових проектів. Тому важливе значення в організації праці має поділ праці. Наявний технологічний поділ; за ступенем диференціації трудових процесів -- поопераційний та по детальний. Присутні всі види функціонального поділу. Механізація праці стала причиною, з якої відбулися зміни в професійному поділ праці робітників на підприємстві, збільшилася кількість працівників професій широкого профілю. При нинішньому рівні автоматизації частою є ситуація, коли поєднуються функції робітника порівняно низької кваліфікації (виконання робіт на верстаті) і робітника високої кваліфікації і широкого професійного профілю (виконання слюсарних робіт та електроробіт). Поділ працівників за кваліфікаційною ознакою на підприємстві дозволяє проводити оплату за рівнем професіоналізму працюючого.

Вибір найбільш раціональних форм поділу праці залежить від типу виробництва, обсягу продукції, яка випускається, її складності та ін. Тому їх пошук припускає обов'язковий аналіз цих факторів і обґрунтування оптимальної межі поділу праці. Кожна форма поділу праці має свої розумні межі. Із соціальної точки зору надмірний поділ праці збіднює його зміст, перетворює працівників у вузькопрофільних фахівців. З фізіологічної точки зору надмірний поділ праці призводить до його монотонності, викликає підвищену стомлюваність і, як наслідок, високу плинність працівників.

У зв'язку із цим існують наступні межі поділу прані:

§ технологічна,

§ економічна,

§ психофізіологічна та

§ соціальна.

Технологічна межа визначається існуючою технологією, що ділить виробничий процес на операції.

Нижньою межею формування змісту операції є трудовий прийом, що складається не менш ніж з трьох трудових дій, які безперервно слідують одна за одною і мають конкретне цільове призначення.

Верхня межа поділу праці -- виготовлення на одному робочому місці всього виробу повністю.

Економічна межа зумовлюється рівнем завантаження робітників і тривалістю виробничого циклу. Поділ праці призводить до скорочення виробничого циклу за рахунок паралельного виконання операцій, до підвищення продуктивності праці за рахунок спеціалізації знарядь праці й робочих місць, прискорення освоєння робітниками трудових прийомів і методів праці. Однак надмірний поділ праці на основі дроблення окремих технологічних операцій приводить до порушення пропорцій у структурі витрат часу. При цьому, з одного боку, знижується час обробки, а з іншого боку -- збільшуються такі елементи витрат, як час на встановлення й зняття деталей, міжопераційне транспортування предмета праці, міжопераційний контроль, підготовчо-заключний час. Таким чином, оптимальним є варіант, за якого зальний вплив факторів, що знижують тривалість виробничого циклу, більший загального впливу протилежних факторів.

Іншим економічним критерієм є повнота використання робочого часу. Закріплення за працівником вузькоспеціалізованих функцій не завжди забезпечує його повну зайнятість. Тому необхідно знаходити такі варіанти формування виробничих операцій, при яких робітники не будуть простоювати чекаючи роботи або під час автоматичного циклу устаткування. Особливе значення це зауваження здобуває в цей час, коли під впливом науково-технічного прогресу росте частка часу спостереження за роботою устаткування. У цих умовах система операційного поділу праці не дозволяє забезпечити повну зайнятість робітників протягом зміни, а тому необхідно розширення їх зон обслуговування й виробничих функцій.

Психофізіологічна межа визначається ми фізичними й психологічними навантаженнями. Тривалість операцій повинна перебувати в допустимих межах і містити різноманітні трудові прийоми, виконання яких забезпечує чергування навантажень на різні органи й частини тіла працюючого. Монотонність трудового процесу, пов'язана із тривалістю й повторюваністю одноманітних прийомів і дій виконавців протягом певного періоду, залежить від числа елементів в операції, тривалості повторюваних елементів, повторюваності одноманітних прийомів і дій.

Соціальна межа визначається мінімально необхідною різноманітністю функцій, які виконуються, що забезпечує змістовність і привабливість праці. Працівник повинен не тільки бачити результати своєї праці, але й одержувати від нього певне задоволення. Праця, що являє собою набір найпростіших рухів і дій, знижує інтерес до неї. Вона позбавлений творчості, не сприяє росту кваліфікації працівників.

Значення поділу праці на підприємствах різних форм власності дозволяє господарюючому суб'єкту знизити витрати виробництва, коли менш складні елементи трудового процесу виконує менша чисельність працівників більш низької кваліфікації, що призводить до заощадження коштів, які можна використати для механізації або автоматизації діяльності, яке приведе до істотного зростання продуктивності праці.(7.263) Здійснюючи раціональний поділ праці підприємством досягається встановлення правильних пропорцій у чисельності окремих груп робітників на підприємстві, відокремленні одних видів трудових процесів від інших та встановленні між ними певних кількісних співвідношень. Розвиток поділу праці на кожному підприємстві відбувається індивідуально, але спрямований на вирішення завдання щодо розподілу робіт між виконавцями, розстановкою робітників та визначенням для них видів робіт.

Одним з основних історичних здобутків людського суспільства є така організація суспільної праці, за якої окремі особи (колективи, країни) спеціалізуються на виробництві певних товарів та послуг, а потім обмінюються здобутками своєї праці, користуючись механізмом ринкових відносин.(4.142)

1.2 Спеціалізація: як першопричина поділу праці

Суспільний поділ праці безпосередньо пов'язаний з організаційно управлінською структурою суспільного виробництва. Спеціалізація виробництва створює умови для виділення окремих функцій управління і управлінських підрозділів, які об'єднуються в певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою, що відіграє вирішальну роль у формуванні якісних ознак економічної системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності.(6.43)

Сфера управління має власну організаційну структуру, засновану на внутрішньому поділі управлінської праці. Горизонтальну схему поділу широко застосовують при розподілі великого масиву робіт на численні локальні виробничі функції чи завдання як на рівні великих підприємств, так і на галузевому рівні організації та управління економікою.

Вертикальна схема організації управління забезпечує координацію окремих управлінських функцій горизонтального рівня з метою досягнення загальних цілей виробничої системи (підприємства, галузі чи всього народного господарства). Характер виробничого процесу і принципи поділу праці всередині виробничих систем всіх рівнів визначають певну комбінацію горизонтальної та вертикальної організації управління, власне її систему.

Суспільний поділ праці (або просто поділ праці) у спрощеному розумінні по. лягає в спеціалізації діяльності окремих виробників товарів чи послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності. Протягом історії людства суспільний поділ праці був основним джерелом економічного зростання, а від його глибини залежав рівень розвитку виробництва і господарства в цілому.(7.364)

Найпростішою формою поділу праці на зорі розвитку суспільства був природний поділ праці між чоловіком і жінкою. З розвитком знань і вдосконаленням знарядь праці етапами розвитку поділу праці стали: відокремлення скотарства від землеробства; відокремлення ремесла від землеробства; виникнення торгової діяльності.

В наш час подальша диференціація поділу праці супроводжується і зустрічним процесом - інтеграцією, в тому числі міжгалузевою, формуванням складних між-галузевих систем і комплексів.

Важливою формою суспільного поділу праці є географічний, або територіальний, поділ праці. Він полягає в спеціалізації окремих територій на виробництві певних товарів і послуг й виникненні товарного обміну між ними такими товарами та послугами, які в районах спеціалізації продукуються з порівняно меншими витратами. При цьому, формування спеціалізації території може бути зумовлений як природно-ресурсними чинниками (можливість вирощування певних сільськогосподарських культур, наявність тієї чи іншої мінеральної сировини тощо), так і економічними та соціальними передумовами (наявність кваліфікованих трудових ресурсів, капіталу та ін.), історичними та національними особливостями. Звичайно, чим більший вибір взаємодіючих чинників і передумов може використати та чи інша територія або країна, тим більші її можливості участі в географічному поділі праці. У тому й особливість географічного поділу праці, що він дає змогу нівелювати або й зовсім зняти проблеми, викликані, наприклад, нестачею ресурсів в будь-якому районі країни. Географічний поділ праці виникає між територіями незалежно від того, мають вони державний суверенітет, чи ні.

Найвища форма суспільного поділу праці - міжнародний поділ праці. Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

Міжнародний поділ праці, порівняно з територіальним поділом праці, має деякі принципові відмінності. Формування спеціалізації господарства країни в такому разі, безумовно, підкоряється дії закону порівняльних переваг, за цим законом, який є одним з фундаментальних законів економічної теорії, кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати вигоду, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.

На основі внутрішньогалузевого поділу праці розвиваються тісні зв'язки між підприємствами різних країн. Про зростаючу динаміку цих процесів свідчать такі дані: у США на 1970 р. зросла від 16,6% до 37,4%, в Японії з 25% до 53,7%, у нідерландах - з 29% до 52,3%, у Швеції - з 30%-53,7%.

Під час подальшого визначення спеціалізації важливим є те, як складається загальна ситуація на світовому ринку. Закон порівняльних переваг стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє. Наприклад, підприємцям країни, що спеціалізується в світовому господарстві на виробництві наукоємної продукції (роботи, ЕОМ, системи електронного зв'язку тощо) недоцільно відволікати економічні ресурси на виготовлення простої та дешевої продукції. Трапляється й так, що країні, яка не може налагодити ефективної системи господарювання, часто-густо нічого за-пропонувати на світовий ринок, окрім сировини, наприклад, нафти, газу чи лісу. Але, зрештою, міжнародний поділ праці та участь у зовнішньоторгових відносинах вигідні всім.

Спеціалізація стає залежною від успіхів країни в науково-технічному прогресі. Відбувається подальший розвиток міжнародного поділу паці - перехід від міжгалузевої до внутрігалузевої. Важливим суб'єктом цього пароцесу стали транснаціональні корпорації. На сучасному етапі внутрішньогалузева спеціалізація поділяється на такі види:

Предметна спеціалізація - випуск окремих видів продукції;

Типорозмірна - створення виробів певного типу і розміру;

Подетальна - це випуск не готової продукції, а її частини

Технологічна - полягає в розміщенні на території якої-небудь країни ланок виробництва певного товару.

Наукова - забезпечує окремій країні зосередитися на певних видах наукової діяльності.

Економічною формою поділу праці є спеціалізація.

Спеціалізація -- це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі.

Найважливішими чинниками виробництва є розвиток ринкових відносин, зростання масштабів виробництва, науково-технічний прогрес.

Найголовнішою ознакою спеціалізації є виробництво певного продукту або частини його.

Спеціалізація веде до того, що виробник, як правило, виробляє продукцію не для себе, а для інших членів суспільства, часто його продукція не є предметом особистого чи виробничого споживання.(11.86)

Отже, спеціалізація обумовлює об'єктиві у необхідність товарного обміну між членами суспільства.

Наявність такого обміну внаслідок спеціалізації веде до удосконалення виробництва. Уже давно відомо, що відсутність спеціалі-д'ї, так звана самозабезпеченість у господарстві, породжує неефек-Івність виробництва. Як зауважують американські економісти Кемп-Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю в сво'їй «Економікс», «людина, яка береться за все, може бути досить яскравою особистістю, але вже продуктивністю праці вона явно не відзначається». Які переваги забезпечує спеціалізація виробництв:»?

По-перше, вона значно збільшує продуктивність праці. Це пов'язано з тим, що спеціалізація створює умови для організації безперервного (поточного) процесу виробництва, застосування найдосконаліших засобів праці, впровадження механізації та автоматизації виробництва, досягнення повного і ефективного використання технологічного устаткування, удосконалення структури підприємств, підвищення кооперації праці.

По-друге, спеціалізація дає можливість краще використати головну продуктивну силу -- людину на основі врахування її індивідуальних відмінностей і здібностей. Як відомо, люди не однакові за своїми фізичними і розумовими здібностями. Є працівники, які відрізняються досить високою фізичною підготовкою. Вони можуть успішно виконувати важку роботу. Інші ж від природи не мають достатніх фізичних сил для важкої роботи, але здатні виконувати роботу, де переважає частка розумової праці. У таких людей є здібності до аналітичної розумової діяльності. Поділ праці дає можливість це враховувати.

По-третє, спеціалізація на виконанні певної роботи формує кваліфікацію працівника. Давно відомо, що у більшості випадків людина не може однаково спритно виконувати багато видів діяльності. Проте вона може досягти неабиякої майстерності у деяких видах робіт.

По-четверте, спеціалізація у виконанні виробничих функцій веде до економії часу, позбавляє виробництво від зайвих витрат, особливо під час зміни одного виду діяльності іншим видом.

По-п'яте, спеціалізація дає можливість краще використовувати регіональні особливості. Наприклад, в Україні у сільському господарстві немає потреби виробляти товарну продукцію за її видами в усіх регіонах країни. Так, картопля дає високі врожаї у Чернігівській, Житомирській, Волинській областях. А на Одещині, Херсонщині через природні умови її вирощують значно менше. На півдні України отримують високі врожаї пшениці, вирощують баштанні та інші культури.

Отже, географічна спеціалізація виробництва має важливе значення для забезпечення ефективного використання такого важливого ресурсу, як сільськогосподарські землі.

Проте спеціалізація має не лише переваги. Вона несе з собою і деякі негативні нпаслідки. У ряді випадків спеціалізація в промисловості робить працю робітників монотонною і нудною. Робітнику протягом дня, місяця, року треба виконувати одноманітну роботу -- закручувати гайки або монтувати якусь одну деталь.(3.265)

Уникнути монотонної праці можна іноді за допомогою автоматизації, впровадження промислових роботів. Однак не в усіх випадках це можливо. Позитивні результати має і зміна виду праці.

Недоліком спеціалізації економісти називають також залежність суспільства від спеціалізованих працівників. «Страйки докерів або водіїв вантажних автомашин здатні дуже швидко привести до не-стачі товарів», -- зазначають Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю.

Поділ праці, який здійснюється між підприємствами і Галузями, іноді дуже важко врахувати. Виникають непередбачені диспропорції між ланками спеціалізованого виробництва. В одних підприємствах і регіонах виникають надлишки спеціалізованої продукції, що створює проблему їхньої реалізації, а в інших відчувається гостра нестача комплектуючих деталей і вузлів, що стримує розвиток виробництва.(14.425)

Проте в кінцевому підсумку спеціалізація забезпечує більше переваг, ніж недоліків, і людство використовує цю форму організації виробництва для підвищення продуктивності праці.

Спеціалізація тісно пов'язана з кооперуванням, розвиток якого заснований на посиленні та поглибленні спеціалізації.

Кооперація -- це особлива форма тривалих раціональних виробничих зв'язків між спеціалізованими самостійними підприємствами порівняно з іншими підприємствами, які не мають таких зв'язків (13.138)

Відповідно до форм спеціалізації в промисловості існують три форми кооперування:

предметне (агрегатне) -- головне підприємство випускає кінцеву продукцію і отримує від інших підприємств різні вироби;

подетальне -- на головне підприємство надходять від ряду гпеціалізованих підприємств вузли і деталі;

технологічне -- підприємство поставляє іншим підприємствам юковки, штамповки, литво, тобто продукцію окремих стадій виробничого процесу.

1.3 Етапи розвитку суспільного поділу праці

Розвиток товарного виробництва можна вивчати за етапами суспільного поділу праці.

Перший суспільний поділ праці, відбувся між скотарськими і землеробськими племенами. Це вже були зачатки виникнення товарного виробництва. Однак зауважимо, що обмін відбувався не всередині племен, а на їх стиках зіткнення.

Другий суспільний поділ праці виник на основі відокремлення ремесла, тобто появи прообразу промисловості. Цей етап вважають особливо помітним кроком у зародженні товарного виробництва.

Третій суспільний поділ праці ознаменувався відокремленням торгівлі (купецького капіталу). Торгівля стала самостійною галуззю господарства. Це був новий крок до розвитку товарно-грошових відносин.

Подальший поділ праці пов'язаний з виникненням і розвитком машинної індустрії, формуванням нових галузей виробництва. Особливо помітне значення для розвитку товарного виробництва мало виникнення галузей виробництва засобів виробництва для виробництва засобів виробництва (в основному галузей важкої промисловості). В промисловості поділ праці охопив підприємства, багато з яких по-чали спеціалізуватися на виробництві окремих видів продукції.

Поступово розвивається міжнародний поділ праці. Це сприяє посиленню зовнішньоекономічних товарних зв'язків, розвитку міжнародної торгівлі. Завдяки міжнародному поділу праці економіка багатьох країн набула інтернаціонального розвитку.(9.48)

В умовах всебічного поділу праці, масового виробництва товарів створюються сприятливі умови для дії економічного закону поділу праці.

1.4 Сутність і умови кооперування

Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.

Чим глибший поділ праці, тим більшого значення набуває кооперація. Колективна праця -- не проста сума часткових трудових процесів. Тільки правильне співвідношення між частковими трудовими процесами разом із правильним розміщенням працівників, що забезпечує їхню раціональну зайнятість, приводить до високої продуктивності праці. Тому кооперація праці на підприємстві являє собою об'єднання працівників у ході спільно для виконання єдиного процесу або групи взаємозалежних процесів праці .

Кооперація -- це організована виробнича взаємодія у часі і просторі між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.(15.256)

Конкретні форми кооперації праці різноманітні, тому що вони нерозривно пов'язані з організаційно-технічними особливостями підприємства. Однак, незважаючи на різноманіття, їх прийнято зводити до трьох основних форм кооперації праці:

§ міжцехової,

§ внутрішньо цехової і

§ внутрішньо дільничної.

Міжцехова кооперація пов'язана з поділом виробничого процесу між цехами й укладається в участі колективів цехів у загальному для підприємства процесі праці по виготовленню продукції.

Внутрішньо цехова кооперація полягає у взаємодії окремих структурних підрозділів цехів (ділянок, потокових ліній).

Внутрішньо дільнична кооперація полягає у взаємодії окремих працівників у процесі спільної праці або організації колективної праці робітників, об'єднаних у бригади.

Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили й засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва.

Значення кооперації праці всередині підприємства на підприємстві, основаному на колективній формі власності майна, можна розглянути на прикладі вище згадуваного товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНА». Так, один з диспетчерів сервісної служби протягом робочого дня виконує обов'язки кур'єра, а начальник відділу маркетингу і реклами -- обов'язки заступника директора департаменту маркетингу і продажу. Власне суміщення професій -- це виконання одним робітником функцій і робіт, що відносяться до різних професій. Воно може бути: повним, якщо робітник виконує всі трудові функції робітника іншої спеціальності, і частковим, якщо робітникові передається тільки частина функцій, виконуваних робітниками інших спеціальностей, професії [8, 80].

Значення суміщення полягає у тому, таким чином скорочується загальна чисельність робітників, розширюється профіль робітників, зростає продуктивності їхньої праці.

На підприємстві можна побачити міжцехову форму кооперації праці між заготівельним, механічним, механо-збиральним цехами, цим досягається те, що відокремлені самостійні структурні одиниці в результаті їх взаємодії «надають» цілісний готовий до використання повний комплект замовленої продукції (кінцевої продукції підприємства).

Між зварювальною, штампувальною, малярною, збирання вентиляторів, гумовотехнічних виробів дільницями підприємства встановлено внутрішньо цехову кооперацію праці механо-збирального цеху. Так досягається отримання одиниці кінцевої продукції цеху, що складається з елементів, виготовленням яких (роботою над якими) зайняті робітники тієї чи іншої дільниці цеху.

Робітники жодної з дільниць не можуть працювати відособлено: у них спільна мета, хоч завдання можуть різнитися. Тому, наприклад, на ділянці збирання вентиляторів, електрик взаємодіє зі слюсарем збиральником, щоб належним чином зібрати вентилятор.

Кооперація праці на приватному підприємстві «ТЕХНАМАКС», теж знаходить свій вираз у суміщенні професій, а саме: виконання на підприємстві бухгалтером поряд зі своїми основними функціональними обов'язками обов'язків інспектора з кадрів (обов'язки які стосуються кадрового діловодства). Цим досягається повна зайнятість робочого часу працівника, частина якого стала вільною за рахунок автоматизації робочого місця. В монтажних бригадах існує внутрішньо бригадна кооперація праці з частковою взаємозаміною, як найбільш ефективна форма колективної організації праці. На її основі створюються максимальні можливості для трудової й суспільної активності членів бригади, краще затверджуються відносин товариського співробітництва, взаємодопомога й взаємна відповідальність.

Значення кооперації праці на підприємстві державної форми власності, на державному підприємстві заводі «Арсенал» полягає у тому, що таким чином досягається зв'язок між виробничими і невиробничими підрозділами. Більш раціональному використанню часу та більш повному навантаженню обладнання сприяє впровадження у виробничих підрозділах заводу розширення зон обслуговування -- багатоверстатне обслуговування, які виконуються робітниками однієї професії. При цьому ручні операції на кожному верстаті виконуються послідовно, після чого верстат працює в автономному режимі до наступної ручної операції. Поряд з суміщенням професій на підприємствах застосовують також таку форму кооперації праці, як багатоверстатне (багато агрегатне) обслуговування, тобто одночасне обслуговування одним робітником або групою декількох верстатів (агрегатів) при виконанні всіх необхідних технологічних і трудових ручних операцій на кожному з них і діючому контролі за їхньою роботою.

На всіх підприємствах всіх форм власності існує між виконавча форма кооперації -- кооперація між автономними працівниками. Тобто свою роботу працівник повинен виконати вчасно, в належному обсязі і належної якості. Всі роботи на підприємстві пов'язані між собою і неналежне виконання робіт одними унеможливить подальше виконання робіт, бо кожна робота -- послідовна ланка певного технологічного процесу, в цілому господарської діяльності підприємства. Наприклад, відділ постачання своєчасно не матеріалами (сировиною) виробничий комплекс, що спричинить призупинення виробництва; інспектор з кадрів, який не подасть місячного звіту про працюючих, унеможливить бухгалтерії вчинити дії з нарахування заробітної плати.

На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.

Кооперація праці має межі:

§ організаційні й

§ економічні.

Організаційна межа визначається тим, що, з одного боку, не можна об'єднати для виконання будь-якої роботи менш двох працівників, а з іншого боку -- існує норма керованості, перевищення якої приводить до непогодженості дій і значних втрат робочого часу.

Економічна межа визначається можливістю максимального зниження витрат живої й упредметненої праці на одиницю продукції, яка випускається.

Кооперація праці на підприємствах різних форм власності, зайнятих у різних сферах діяльності має тим більше значення, чим більший ступінь поділу праці діє на підприємстві. Завдяки кооперації праці забезпечується здійснення «синтезу» всіх складових, які виробляються (виконуються) робітниками, і перетворення їх у кінцевий продукт виробництва підприємства. Становлення форм кооперації праці та напрямків їх удосконалення на кожному конкретному підприємстві відбувається індивідуально, але підлягає прогнозуванню і плануванню на підставі існуючого узагальненого досвіду та практики.

Розділ 2Міжнародний поділ праці

2.1 Поняття міжнародного поділу праці, як основи суспільного поділу праці

Найвища форма суспільного поділу праці - міжнародний поділ праці. Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

Міжнародний поділ праці, порівняно з територіальним поділом праці, має деякі принципові відмінності. Формування спеціалізації господарства країни в такому разі, безумовно, підкоряється дії закону порівняльних переваг, за цим законом, який є одним з фундаментальних законів економічної теорії, кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати вигоду, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.

На сучасному етапі значно посилилась тенденція до поглиблення міжнародного поділу праці.Як попередні передумови реалізації порівняльної переваги треба враховувати, що країна, яка виходить зі своєю продукцією на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників цієї продукції (наприклад, мати дешеву сировину, володіти секретами технології виробництва тощо); водночас на світовому ринку повинен бути попит на цю продукцію; нарешті затрати на транспортування мають бути обопільне вигідними для виробника і споживача.

Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку міжнародного поділу праці та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна взаємодія правових, адміністративних, валютних систем, ефективна організація виробництва і зовнішньої торгівлі. Отже, є необхідність у постійній підтримці міжнародних двосторонніх та багатосторонніх економічних відносин, укладанні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод як між окремими фірмами, так і між урядами країн.

Ефективність міжнародних економічних відносин тієї чи іншої суверенної країни багато в чому визначається вправністю її зовнішньоекономічного менеджменту та вибором стратегії й тактики зовнішньоекономічного маркетингу.

Менеджмент (управління) - це діяльність з координації праці інших людей. Складається з двох основних компонентів: уміння організувати господарський процес і так званої підприємницької інтуїції, що грунтується на глибоких знаннях законів ринку і необхідній інформації.

Маркетинг (ринкознавство) - це програмно-цільовий метод роботи підприємця або підприємства на ринку. Він полягає у вивченні ринку, просуванні на ринок товарів і послуг, створенні такої ситуації, за якої якість, кількість та ціна товару відповідали б попиту на ринку.

Отже, рівень і можливості участі тієї чи іншої країни в міжнародному поділі праці залежать від рівня розвитку її продуктивних сил, особливостей структури господарства та організації зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародний поділ праці надає державам певних переваг. Завдяки участі у ньому країна може підвищити ефективність своєї національної економіки. Першою в історії формою економічних відносин між країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозвинішеною формою міжнародного поділу праці. Адам сміт, класик економічної науки. Застосував для з'ясування причин розвитку світового ринку поняття витрати виробництва різних товарів. Якщо порівняти. Наприклад витрати виробництва вівса і виноградного вина у Шотландії і Португалії, то зрозуміло, що через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград в Португалії. Якщо ці країни відповідно спеціалізуватимуться і обмінюватимуться результатами своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.

Міжнародний поділ праці склався в рамках загального процесу суспільного поділу праці, який становить собою відособлення окремих видів трудової діяльності. Суспільний поділ праці був причиною і умовою виникнення товарного виробництва, в якому кожний виробник спеціалізується на виробництві якихось виробів не для власного споживання, а для обміну на ринку. Зворотною стороною суспільного поділу праці виступає її кооперація. Саме діалектична єдність розчленування праці (спеціалізація) і її об'єднання (кооперація) є основою виникнення перших форм обміну товарами.

Причиною та умовою становлення і розвитку міжнародних економічних відносин став міжнародний поділ праці. Міжнародний поділ праці - становить собою спеціалізацію кожної країни на виробництві значної частини певних виробів з метою задоволення як своїх власних потреб, так і потреб країн-партнерів.

Міжнародний поділ праці надає державам певних переваг. Завдяки участі у ньому країна може підвищити ефективність своєї національної економіки. Першою в історії формою економічних відносин між країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозвинішеною формою міжнародного поділу праці. Адам сміт, класик економічної науки. Застосував для з'ясування причин розвитку світового ринку поняття витрати виробництва різних товарів. Якщо порівняти. Наприклад витрати виробництва вівса і виноградного вина у Шотландії і Португалії, то зрозуміло, що через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград в Португалії. Якщо ці країни відповідно спеціалізуватимуться і обмінюватимуться результатами своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.

2.2 Сучасна трансформація міжнародного поділу праці та перспективи участі України у світових господарських процесах

Світогосподарські зв'язки стають сьогодні одним із важливих факторів економічного зростання, структурних зрушень та підвищення ефективності національного виробництва, будучи при цьому і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їхнього розвитку. Революційний стрибок у наукових знаннях, що супроводжувався якісними зрушеннями в техніці, технології, виробництві, а також радикальні соціально-політичні зміни в другій половині XX ст. суттєво модифікували міжнародний поділ праці й продовжують і сьогодні активно впливати на характер і тенденції його розвитку.

Найсуттєвішою зміною у всесвітньому поділі праці є перехід від раніше існуючої глобальної моделі поділу праці між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, до нової моделі. Для попередньої системи характерним було переважання загального поділу праці, тобто поділ праці між сільським господарством та промисловістю, добувною та обробною галузями індустрії. Загальний поділ праці пізніше був доповнений частковим поділом праці між різними галузями обробної промисловості, а також підприємствами всередині галузі, тобто потоварним поділом праці, що базується на предметній спеціалізації.

Даний тип поділу праці також зазнав певних еволюційних змін. Спочатку він був пов'язаний з організацією праці всередині виробничої одиниці, але пізніше вийшов за межі окремого підприємства й обумовив розвиток промислової кооперації між підприємствами не тільки однієї країни, а й різних держав. Міжнародна виробнича кооперація, що базується на одиничному поділі праці, відбиває сучасну стадію всесвітнього усуспільнення виробництва, його якісно новий рівень, за якого безпосередньо виробничі зв'язки між підприємствами-кооперантами стають постійними і набувають повної самостійності по відношенню до товарообмінних операцій на світовому ринку.

Це призвело до утворення світових промислових комплексів, які включають різнонаціональні господарські одиниці, й обумовило прискорене зростання зовнішньоекономічних зв'язків між розвинутими країнами з ринковою економікою і подібними промисловими структурами. Не випадково 3/4 зовнішньоторговельного обороту цих країн припадає на взаємний товарообмін, значну частку якого становлять внутрішньо-корпораційні поставки. Провідні експортні галузі економіки промислове розвинутих держав одночасно є також галузями імпорту, що свідчить про ще більшу втрату універсальності народним господарством окремих країн. Їх інтеграція у світову економіку відбувається в умовах зростання суспільного поділу праці як всередині країни, так і на міжнародному рівні.

Тому, з одного боку, характер і рівень розвитку внутрішньодержавної спеціалізації безпосередньо впливають на визначення міжнародного профілю економіки країни, обумовлюють ступінь її участі у спеціалізації виробництва у світовому масштабі. Це стосується країн, що виробляють не тільки сировинні матеріали, а й сучасну складну у технічному відношенні продукцію.

З іншого боку, входження у систему тісних світогосподарських зв'язків суттєво модифікує в країні процес відтворення, збільшує загальний обсяг виробництва і його ресурсний потенціал, надає можливості прилучитися до останніх надбань світової науки й техніки. Характерною особливістю нинішнього етапу розвитку загальноцивілізаційних процесів є перехід у 80-гі роки розвинутих країн Заходу до формування якісно нової моделі світового розвитку. На думку вчених, вона характеризується подоланням формаційно утворюючих ознак суспільства і підпорядкуванням його функцій реалізації загальнолюдських цінностей.

Що стосується економічних рис (ознак) такої системи, то вони проявляються передусім у становленні принципово нового технологічного способу виробництва, якісному перетворенні його матеріально-речових факторів. Це здійснюється на основі впровадження в усі галузі суспільного виробництва високої інформаційно-інтелектуальної технології, що базується на електронній автоматиці, інформації та біотехнології, інших видів матеріально-, ресурсо- і працезберігаючих видів виробництва.

Поряд з цим суттєво змінюються властивості та характеристики товарів, що надходять на міжнародний ринок. Міжнародна конкуренція зумовлює постійний пошук методів та шляхів подальшого якісного вдосконалення продукції, зростає наукоємність дедалі більшого числа товарів.

Водночас НТР пред'являє нові вимоги й до робочої сили з точки зору її кваліфікації, загальноосвітнього рівня, оскільки "людський фактор" є центральним елементом нової моделі "постіндустріального" розвитку.

Характеризуючи модель світового розвитку, що формується, необхідно визначити можливості "вписатися" в неї держав - колишніх членів "соціалістичної співдружності".

Як відомо, в кінці 80-х - на початку 90-х років світ соціалізму охопила глибока криза, що призвела до розпаду старих політичних та економічних структур і початку переходу до ринкових систем господарювання. Значною мірою це було зумовлено відгородженістю та замкнутістю соціалістичних країн від світу, "непроникливістю" в їхні межі прогресивних тенденцій світового економічного та науково-технічного прогресу.

На жаль, демонтаж адміністративно-командної системи господарювання у більшості колишніх соціалістичних країнах здійснюється нерідко насильницькими, нецивілізованими методами, що відкидає їх з раніше зайнятих позицій у міжнародному поділі праці. У даний час об'єктивна необхідність динамічної інтеграції країн Східної Європи в нову модель розвитку світового господарства передбачає пошуки ними своєї ніші в системі всесвітнього поділу праці, передусім загальноєвропейського. Вони можуть претендувати на участь у глобальному та континентальному поділі праці завдяки наявності таких факторів: геополітичного становища моста між Західною Європою та азіатським континентом, наявності дешевої і відносно освіченої робочої сили, сільськогосподарських ресурсів та рекреаційно-туристичних можливостей, величезного і всепоглинаючого ринку товарів та послуг, спільного географічного й економічного простору та ін.


Подобные документы

  • Сутність, функції та форми міжнародного поділу праці - спеціалізації країн на виробництві певних продуктів і послуг з метою їх збуту за межами національного ринку. Соціально-економічний вплив міжнародного поділу праці на розвиток ринкової економіки.

    курсовая работа [101,4 K], добавлен 11.10.2011

  • Вивчення сутності світового господарства та його структури. Розгляд функцій та форм міжнародного поділу праці. Аналіз основних показників участі України у світовому господарстві. Вплив фінансової кризи на місце України в системі міжнародних відносин.

    курсовая работа [640,0 K], добавлен 05.02.2015

  • Підприємство - основний суб'єкт ринкової економіки. Основи складання характеристики підприємства як соціально-економічної системи. Підприємство як первинна ланка суспільного поділу праці і основна структурна ланка народногосподарського комплексу.

    реферат [1,2 M], добавлен 12.02.2011

  • Поняття та види зайнятості населення. Сфера здійснення зайнятості, відтворення робочої сили і суспільного поділу праці. Класифікація форм зайнятості населення. Механізми регулювання зайнятості. Соцiально-економiчний механiзм економiчного примусу до працi.

    реферат [117,0 K], добавлен 15.11.2010

  • Сутність оплати праці на підприємстві, її головні функції та нормативне забезпечення. Види, форми та системи оплати праці. Особливості економічного механізму нарахування оплати праці в АПК. Методичні основи оплати праці у ЗАТ "Житомирські ласощі".

    дипломная работа [3,0 M], добавлен 08.12.2010

  • Суспільна організація праці, напрями організації праці. Визначення й основи наукової організації праці. Суть наукової організації праці. Оцінка рівня наукової організації праці. Трудовий процес–основа наукової організації праці на підприємстві.

    реферат [20,5 K], добавлен 07.11.2007

  • Поняття ринку праці. Суб’єкт ринку праці, працездатний член суспільства. Проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати. Властивості конкурентного ринку праці. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці. Двостороння монополія і ринок праці.

    реферат [220,4 K], добавлен 17.12.2008

  • Регіональний поділ ринку праці. Теорія нодального району французьких регіоналістів. Теорія сегментації ринку праці. Регіональні особливості зайнятості і функціонування ринку праці. Перелік основних груп оцінок ситуацій на регіональних ринках праці.

    статья [8,9 K], добавлен 12.07.2010

  • Вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання соціально-економічного розвитку. Застосування в країнах з ринковою економікою підприємствами, організаціями та товаровиробниками ринкових механізмів. Умови залучення країн до міжнародного поділу праці.

    реферат [25,8 K], добавлен 20.10.2010

  • Поняття продуктивності праці і методика її визначення. Соціально-економічне значення, завдання і особливості статистики праці. Методи, завдання та джерела статистики праці. Проблеми продуктивності праці в сучасних умовах розвитку сільського господарства.

    курсовая работа [414,6 K], добавлен 08.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.