Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та їх вплив на господарську діяльність підприємств

Міністерство освіти і науки України та природокористування

Кафедра економіки підприємства

Навчально-дослідна (курсова робота) студента

з «Економіки підприємства» за галуззю знань 0305

«Економіка та підприємництво»

на тему:

«Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та їх вплив на господарську діяльність підприємств»

Виконала:

Студентка ІІ курсу ІІ групи

Факультету економіки і підприємництва

Перевірив:

Рівне 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

Розділ 2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів на підприємстві та їх вплив на господарську діяльність

2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження

2.2 Характеристика об'єкта дослідження

2.3 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу

2.4 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції

2.5 Оцінка впливу використання основних виробничих фондів на виробничу потужність підприємства

2.6 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на їх зношуваність

2.7 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів на продуктивність праці

2.8 Оцінка впливу зменшення використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва

Розділ 3. Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

3.1 Економічна оцінка впливу підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва

3.1.1 Економічна оцінка впливу підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на рівень продуктивності праці

3.1.2 Економічна оцінка впливу рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на ефективність виробництва (зниження собівартості продукції

3.2 Методика визначення ефективності збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства

3.2.1Вплив збільшення тривалості робочого часу і коефіцієнта змінності на ефективність виробництва

3.2.2 Вплив збільшення тривалості робочого часу на зменшення частки амортизації в одиниці продукції і її собівартості

3.2.3 Вплив збільшення тривалості робочого часу основних виробничих фондів на продуктивність праці

3.3 Методика визначення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів підприємства

3.3.1Вплив збільшення коефіцієнта змінності на ефективність виробництва

3.3.2 Вплив збільшення коефіцієнта змінності на собівартість продукції та кількість виробленої продукції

3.4 Методика визначення ефективності удосконалення технологічної структури основних виробничих фондів підприємства

3.4.1 Вплив зміни технологічної структури на обсяги виробництва продукції

3.4.2 Визначення величини капітальних вкладень необхідних для збільшення активної частини технологічної структури

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У вирішенні завдань, поставлених перед національною економікою Ук-раїни, важливе місце займає підприємство як її первинна ланка, товаровиробник.

В умовах сучасної ринкової економіки дуже велика увага приділяється конкурентоспроможності підприємства та його продукції, стабільності підприємства, його можливості збільшувати обсяги свого виробництва, тобто всьому, що стосується ефективності діяльності виробника.

Дана робота безпосередньо досліджує всі аспекти ефективної діяльності підприємства та основні показники, які цю діяльність регулюють, зокрема фондовіддачу, продуктивність праці, обсяги виробництва, виробіток за зміну, величини зносу та придатності.

Базовим показником, на основі якого буде здійснюватися аналіз ефективності виробництва, є тривалість використання основних виробничих фондів.

В даному дослідження ми будемо аналізувати вплив цього коефіцієнта на всі показники ефективної діяльності підприємства, для того щоб показати чи є між ними зв'язок, і яка залежність між ними спостерігається.

Також на основі виконаних розрахунків будуть запропоновані найбільш вигідні шлях для підвищення ефективності виробництва.

Розділ 1. Теоретичні засади підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

В залежності від характеру споживання виробничих засобів, тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні та оборотні. Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. В процесі виробництва вони перебувають більше одного року, зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар інструмент, багаторічні насадження. Також варто зазначити, що до основних фондів відносять інструменти вартістю більше 15 оподаткованих мінімумів доходів громадян, або терміном служби більше 1 року. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин, і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються, тому що вони не беруть участі в виробничому процесі. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, тому що вони не виконують своєї ролі засобів праці, а є предметами праці. Основні фонди в свою чергу поділяються на виробничі та невиробничі. Основні невиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

Економічне значення основних виробничих фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку праці, вони визначають ступінь механізації виробництва, підвищують технічний рівень, збільшують економічний потенціал та виробничі можливості підприємств. Соціальне значення полягає в тому, що основні економічні фонди, зокрема їх зростання сприяють збільшенню продуктивності праці та її якості, покращують умови праці, забезпечують якісне та своєчасне виконання завдань виробництва.

Розділ 2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів на підприємстві та їх вплив на господарську діяльність

Ефективність використання основних виробничих фондів як економічна категорія полягає в зростанні обсягу продукції, що дозволяє зменшити амортизаційні відрахування і тому зменшити собівартість одиниці продукції, і відповідно збільшити прибуток, спровокувавши цим ріст попиту.

Для визначення ефективності використання ОВФ використовують спеціальні показники (коефіцієнти). Вони поділяються на дві групи: показники екстенсивного використання (за часом) та показники інтенсивного використання (за продуктивністю на одиницю часу).

Основними показниками, що характеризують використання ОВФ в часі є:

1. Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів до планового числа календарних днів в році:

, (1.1)

де - число робочих днів у році,

- число календарних днів у році.

Ефективне використання ОВФ підприємства забезпечується при

.

2. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році:

, (1.2)

де - число фактично відпрацьованих днів у році.

Ефективне використання ОВФ забезпечується при .

3. Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. Визначається як відношення балансової вартості ОВФ, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості ОВФ підприємства:

, (1.3)

де - балансова вартість ОВФ, що використовувались в і-ті зміни,

- балансова ОВФ.

4. Коефіцієнт використання внутризмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу, протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни:

, (1.4)

де - коефіцієнт використання внутризмінного часу,

- число фактично відпрацьованих годин в зміну,

- число годин в зміні.

Ефективне використання ОВФ забезпечується при .

4. Інтегральний коефіцієнт використання ОВФ характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання ОВФ за часом:

(1.5)

До показників інтенсивного використання відносяться: коефіцієнт технічної готовності засобів механізації і транспорту, коефіцієнт виходу на роботу машин і на лінію автотранспортних засобів, годинна та річна продуктивність машин, коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємств тощо.

1. Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин які на даний момент є справні, і визначається кількістю справної техніки до її загальної кількості:

, (1.6)

де - коефіцієнт технічної готовності техніки,

- число справної техніки,

- загальна кількість техніки.

Ефективне використання того чи іншого виду техніки забезпечується при .

2. Коефіцієнт виходу на роботу характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки:

, (1.7)

де - коефіцієнт виходу техніки на лінію,

- кількість техніки, що працює.

Ефективне використання техніки забезпечується при .

3. Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання наявної потужності підприємства, виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягів випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції:

, (1.8)

де - коефіцієнт використання потужностей підприємства,

- фактичний обсяг виробництва продукції,

- проектний обсяг виробництва продукції.

Економічна ефективність використання ОВФ характеризується системою показників. Основним критерієм ефективності використання ОВФ є фондовіддача.

Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню ОВФ, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості ОВФ підприємства:

, (1.9)

де - фондовіддача ОФ,

О - фактичні обсяги продукції,

- балансова вартість ОВФ.

На величину фондовіддачі значною мірою впливає матеріаломісткість виконаних робіт. Щоб уникнути впливу матеріаломісткості на рівень фондовіддачі ОВФ необхідно замість обсягів робіт у відповідних цінах використовувати обсяг чистої продукції, тобто обсяги новоствореної вартості на підприємстві. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виконання тих чи інших робіт. В цьому випадку фондовіддача буде визначатися як відношення обсягів чистої продукції до середньорічної вартості ОВФ:

, (1.10)

де - обсяги чистої продукції.

Фондоємність продукції характеризується вартістю ОВФ, що приходиться на 1 гривню продукції. При аналізі використання ОФ треба враховувати, що чим більша фондоємність продукції, тим менш ефективніше використовуються ОВФ.

Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань, тобто він характеризує ефективність використання ОФ з врахуванням їх оборотності:

, (1.11)

де - коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ,

О - обсяг продукції,

- річні амортизаційні відрахування.

1.3 Кожен з цих показників дає поняття про те, чи використовуються ОВФ максимально в плані робочого часу та продуктивності. Це дає нам змогу оцінити наскільки оптимально ми використовуємо виробничі фонди, тому що зростання ефективності використання ОВФ є дуже важливим нюансом господарської діяльності підприємства, оскільки безпосередньо впливає на ріст прибутку. Раніше багато уваги приділялося збільшенню кількості ОВФ на підприємствах. Це призвело до того, що кількість ОВФ зростала швидшими темпами, ніж продуктивність підприємства, також коефіцієнт вибуття зношеного або застарілого обладнання з часом зменшувався. Сьогодні більша увага приділяється не кількості ОВФ, а ефективності їх використання.

Отже, виходячи з того, що метою діяльності кожного підприємства є отримання більшого прибутку, а зростання ефективності використання ОВФ безпосередньо впливає на це, варто описати вплив ефективності використання ОВФ на діяльність підприємства.

Насамперед, потрібно зазначити, що при збільшенні ефективності використання ОВФ будь-яким способом збільшується кількість виготовленої продукції. Отже, при умові збуту всієї продукції підприємство отримує більший прибуток. Але варто зазначити, що цей прибуток буде збільшуватися не пропорційно збільшенню кількості продукції, а трохи швидшими темпами. Це відбуватиметься за рахунок того, що підприємець буде отримувати дохід не лише через збільшення кількості продукції, а й через зменшення собівартості одиниці цієї продукції.

А саме зменшення собівартості відбуватиметься наступним чином: собівартість складається з умовно постійних витрат (УПВ) та умовно змінних витрат (УЗВ). Частка УЗВ на загальну кількість продукції не зменшиться і буде збільшуватися пропорційно збільшенню кількості одиниць продукції, тому що при виробництві кожної одиниці буде застосовуватися така сама кількість матеріалу, сировини, електроенергії тощо. А от частка УПВ на загальну масу продукції буде зменшуватись, тому що виготовлення зайвої кількості продукції не потребуватиме збільшення штату адміністративних працівників, збільшення їхньої заробітної плати і т. ін.

Саме за рахунок цього відбувається зростання прибутку більшими темпами, ніж збільшення кількості продукції.

Також варто зазначити, що збільшення кількості продукції призводить до зменшення амортизаційних відрахувань на одиницю продукції, що також позитивно впливає на собівартість одиниці продукції.

Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Практика свідчить, що ефект від покращення використання ОВФ настає значно швидше, ніж від капітальних вкладень.

Крім того, від стану використання ОВФ залежить не лише обсяг виробленої продукції та рівень продуктивності, а й тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо.

4 Як було зазначено вище, основною метою діяльності підприємства є прибуток, а основним засобом досягнення цієї мети є збільшення ефективності використання ОВФ. Отож, економіка підприємства виділяє два шляхи збільшення використання ОВФ: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний шлях полягає в тому, що підприємство збільшуватиме тривалість роботи ОВФ протягом року. Це відбувається за рахунок збільшення змінності (обладнання і машини працюють в дві або три зміни), скорочення величини змінних і внутризмінних простоїв (налагодження безперебійної поставки сировини та матеріалів, запобігання простою готової продукції на складах тощо), скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні, ліквідація сезонності робіт тощо.

Інтенсивний шлях полягає в тому що підвищується продуктивність ОВФ в одиницю часу. Це відбувається за рахунок впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва, підвищення кваліфікації кадрів, впровадження прогресивних форм оплати праці (це допомагає стимулювати працівника виробляти більше продукції або підвищувати якість своєї продукції), удосконалення структури ОВФ, матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні ОВФ.

2. Економічна оцінка використання основних виробничих фондів на підприємстві та їх вплив на господарську діяльність

2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження

Оскільки генеральна сукупність становить сто одиниць, ми застосуємо безповторну вибірку для зручності опрацювання даних. При вибірковому спостереженні вивчається не вся сукупність одиниць, а тільки частина з них, то можна заздалегідь сказати, що зведені показники з цих ознак з частини одиниць сукупності не будуть збігатися із зведеними показниками усіх одиниць сукупності. Виходячи з цього, мова йде про те, щоб максимально наблизити показники вибіркової сукупності до показників генеральної сукупності, оцінюючи їх похибкою вибірки (похибки репрезентативності), оскільки чим більша величина цієї похибки, тим більшою мірою зведені показники вибірки відрізняються від зведених показників усієї сукупності. Із зменшенням похибки вибірки вибіркове спостереження точніше представляє всю сукупність

У дослідженнях використовують повторну і без повторну вибірку. Слід зазначити, що повторну вибірку застосовують дуже рідко. Переважно вибір-ку організовують за схемою так званої без повторної вибірки.

Наведена формула для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірки, а й розрахувати чисельність вибірки, щоб похибка не перевищувала певні задані розміри. Тоді чисельність без повторної вибірки буде становити:

(2.1.1)

Для розрахунку чисельності вибірки за цією формулою нам потрібні наступні дані:

(t=2)

,

Тобто чисельність нашої вибірки становить 21 підприємство. Відбирати ці підприємства ми будемо за допомогою таблиці випадкових чисел. Далі ми зводимо ці підприємства в одну таблицю, для подальших розрахунків (табл.2.1.1).

Таблиця 2.1.1 Вихідні дані для проведення дослідження

Підприємство	Виробнича потужність, тис. грн	Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн	Балансова вартість ОВФ, тис. грн.	Рух ОВФ, тис. грн.	Річний знос, %	Витрати виробництва	Втрати робочого часу в результаті..., %	Використання ОВФ у ... зміну, тис. грн.
			Первісна вартість	Залишкова вартість	Вибуло	Надійшло
						Всього	Із них нові		Всього	З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %	Перебування в ремонті	Організаційних причин	Інші	Першу	Другу	Третю
1	2	3	4	5	9	10	11	12	13	14	15	16	17	19	20	21
64	4000	3600	1900	1500	220	240	200	9	3000	22	10	4	2	1500	1000	800
48	5100	4700	2400	2000	270	270	220	8	4100	22	10	2	1	2000	1500	1100
92	5000	4800	2200	1700	230	220	200	9	4200	23	9	5	2	1800	1200	600
38	5100	4700	2400	2000	270	270	220	8	4100	22	10	2	1	2000	1500	1100
66	4000	3700	1800	1000	190	230	230	8	3000	23	8	4	1	1500	1000	800
58	5200	4800	2400	2100	280	250	200	8	4000	21	10	3	1	2100	1600	1200
61	5500	5000	2500	1800	240	200	180	9	4400	20	8	3	1	2000	1200	700
7	5200	4800	2400	2100	280	250	200	8	4000	21	10	3	1	2100	1600	1200
69	4200	4000	2000	1600	200	220	200	9	3500	23	9	4	2	1800	1500	1000
5	6000	5500	2700	2000	220	200	200	9	5000	20	9	3	1	2200	1500	1000
94	5000	4500	2500	2000	250	250	200	10	4000	22	10	6	2	2300	1700	1100
80	4300	4000	2000	1900	200	210	200	8	3500	21	9	5	1	1800	1600	1000
17	4000	3600	1900	1500	220	240	200	9	3000	22	10	4	2	1500	1000	800
96	4000	3700	1800	1000	190	230	230	8	3000	23	8	4	1	1500	1000	800
13	5000	4800	2200	1700	230	220	200	9	4200	23	9	5	2	1800	1200	600
12	4500	4100	2000	1500	220	220	220	10	3600	22	11	5	1	1600	1000	600
41	4500	4100	2000	1500	220	220	220	10	3600	22	11	5	1	1600	1000	600
18	4700	4100	2000	1500	230	250	220	8	3500	22	10	5	1	1500	1100	800
30	6000	5600	2700	2000	200	180	180	10	5000	20	9	5	1	2500	1300	700
19	4800	4200	2200	1600	200	200	170	9	3800	21	9	2	2	1800	1200	700
26	4300	3900	1900	1600	200	200	200	10	3200	21	10	6	1	1400	1000	500

2.2 Характеристика об'єкта дослідження

Для зручності подальших розрахунків ми визначаємо фондовіддачу для кожного підприємства, за якою погрупуємо ці підприємства. Фондовіддача визначається за даною формулою:

, (2.2.1)

де - фондовіддача ОФ,

О - фактичні обсяги продукції,

- балансова вартість ОВФ, первісна.

Дані зручності розрахунків дані представлені в таблиці 2.2.1 ранжируваним рядом.

Таблиця 2.2.1 Ранжируваний ряд по фондовіддачі

Підприємство	Річний обсяг виробництва	Балансова вартість, первісна	Фондовіддача
94	4500	2500	1,80
64	3600	1900	1,89
17	3600	1900	1,89
19	4200	2200	1,91
48	4700	2400	1,96
38	4700	2400	1,96
58	4800	2400	2,00
61	5000	2500	2,00
7	4800	2400	2,00
69	4000	2000	2,00
80	4000	2000	2,00
5	5500	2700	2,04
12	4100	2000	2,05
41	4100	2000	2,05
18	4100	2000	2,05
26	3900	1900	2,05
66	3700	1800	2,06
96	3700	1800	2,06
30	5600	2700	2,07
92	4800	2200	2,18
13	4800	2200	2,18

За цими даними ми групуємо підприємства. Оптимальну кількість груп визначаємо теоретично. Для сукупності, що складається з кількості одиниць не більшої, ніж 50 вона становить 3 - 4 групи. Оскільки дана сукупність становить лише 21 підприємство, ми групуємо її на 3 групи.

Для визначення інтервалів груп ми скористаємося даною формулою:

(2.2.2)

де Xmax - це максимальне значення критерію

Xmin - це мінімальне значення критерію

n - це кількість груп.

Мінімальне значення фондовіддачі в нас складає 1,89, а максимальне - 2,18, кількість груп, відповідно - 3.

Визначивши між груповий інтервал, ми ділимо сукупність на групи:

І. 1,8 - 1,93

ІІ. 1,93 - 2,06

ІІІ. 2,06 - 2,19

Отримані групи оформляємо у таблицю 2.2.3 і визначаємо кількість підприємств, яка припадає на ці групи та відсоткову частку кожної групи. Також ми визначаємо середнє значення фондовіддачі для всієї сукупності і для кожної з груп, і їх відсоткове відхилення від загального показника (середнього значення ген. сукупності)

Табл.3 Групи підприємств по фондовіддачі

Групи	Кількість підприємств	Середнє значення
	К-сть п-в	%	грн	%
1,8-1,93	4	19,05	1,87	93,04
1,93-2,06	12	57,14	2,01	100
2,06-2,19	5	23,81	2,11	104,98
Середнє значення	21,00	100	2,01	100

2.3 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу

Далі в завданні нашого дослідження стоїть оцінка впливу тривалості використання ОВФ на такі показники як фондовіддача, обсяг випущеної продукції, коефіцієнт зносу та придатності, коефіцієнт змінності та коефіцієнт використання робочої потужності.

Оскільки розрахунки по фондовіддачі вже проведені ми можемо зробити перший порівняльний аналіз саме за цим коефіцієнтом.

Основою для порівняння з кожним коефіцієнтом буде тривалість використання ОВФ, тому ми розрахуємо цей показник відразу. Тривалість використання ОВФ характеризує коефіцієнт використання робочого часу, який визначається за формулою:

, (2.3.1)

де - число фактично відпрацьованих днів у році

- число календарних днів у році.

Число календарних днів у році складає 365 днів, а число фактично відпрацьованих визначається таким чином:

Чфд = 365 - вихідні дні - святкові дні - втрати робочого часу.

Вихідні дні = 365/7*2=104

Святкові дні = 12

Втрати робочого часу подані у відсотках від робочого часу в таблиці 2.1.1 з вихідними даними і для кожного підприємства вони є різними. Тому ми порахуємо кількість робочих днів без втрат часу (249 днів) і віднімемо від них дні виражені у відсотках індивідуально для кожного підприємства, а дані для зручності оформимо у таблицю 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 Фактичний робочий час

Підприємство	1	2	3	Сума	Рфч
64	10,00%	4,00%	2,00%	16,00%	209,16
48	10,00%	2,00%	1,00%	13,00%	216,63
92	9,00%	5,00%	2,00%	16,00%	209,16
38	10,00%	2,00%	1,00%	13,00%	216,63
66	8,00%	4,00%	1,00%	13,00%	216,63
58	10,00%	3,00%	1,00%	14,00%	214,14
61	8,00%	3,00%	1,00%	12,00%	219,12
7	10,00%	3,00%	1,00%	14,00%	214,14
69	9,00%	4,00%	2,00%	15,00%	211,65
5	9,00%	3,00%	1,00%	13,00%	216,63
94	10,00%	6,00%	2,00%	18,00%	204,18
80	9,00%	5,00%	1,00%	15,00%	211,65
17	10,00%	4,00%	2,00%	16,00%	209,16
96	8,00%	4,00%	1,00%	13,00%	216,63
13	9,00%	5,00%	2,00%	16,00%	209,16
12	11,00%	5,00%	1,00%	17,00%	206,67
41	11,00%	5,00%	1,00%	17,00%	206,67
18	10,00%	5,00%	1,00%	16,00%	209,16
30	9,00%	5,00%	1,00%	15,00%	211,65
19	9,00%	2,00%	2,00%	13,00%	216,63
26	10,00%	6,00%	1,00%	17,00%	206,67

Далі, використовуючи формулу, ми обчислюємо коефіцієнт використання робочого часу і дані також оформляємо в таблицю 2.3.2.

Таблиця 2.3.2 Коефіцієнт використання робочого часу

Підприємство	Коефіцієнт використання робочого часу
64	0,84
48	0,87
92	0,84
38	0,87
66	0,87
58	0,86
61	0,88
7	0,86
69	0,85
5	0,87
94	0,82
80	0,85
17	0,84
96	0,87
13	0,84
12	0,83
41	0,83
18	0,84
30	0,85
19	0,87
26	0,83

Оскільки в нас є базовий показник, ми можемо провести аналіз впливу тривалості роботи ОВФ на фондовіддачу. Для цього ми розмістимо ці дані з кожного підприємства в таблиці 2.3.3 та на їх основі побудуємо точковий графік.

Таблиця 2.3.3 Вихідні дані для аналізу

Підприємство	Фондовіддача	К в.р.ч
64	1,80	0,84
48	1,89	0,87
92	1,89	0,84
38	1,91	0,87
66	1,96	0,87
58	1,96	0,86
61	2,00	0,88
7	2,00	0,86
69	2,00	0,85
5	2,00	0,87
94	2,00	0,82
80	2,04	0,85
17	2,05	0,84
96	2,05	0,87
13	2,05	0,84
12	2,05	0,83
41	2,06	0,83
18	2,06	0,84
30	2,07	0,85
19	2,18	0,87
26	2,18	0,83

На основі цих даних будуємо графік.

Рис. 2.3.1 Точкова діаграма залежності фондовіддачі від тривалості використання ОВФ.

Аналізуючи ці дані, ми можемо побачити, що рівень фондовіддачі знижується з зростанням коефіцієнта використання робочого часу. Така динаміка є неправильною і пояснити її ми можемо лише недостовірними даними. Для того, щоб провести детальнішу перевірку даних ми, замість показника фондовіддачі використаємо показник виробітку за зміну на 1 грн. ОВФ.

Він розраховується за формулою:

(2.3.4)

(2.3.5)

Дані розрахунків ми оформляємо в табл. 2.3.4

Таблиця 2.3.4 Дані для аналізу

Обсяг виробництва	Кзм	Виробіток за зміну	Балансова вартість, перв.	Продукція на 1 грн.
3600	1,74	2072,73	1900	1,09
4700	1,92	2452,17	2400	1,02
4800	1,64	2933,33	2200	1,33
4700	1,92	2452,17	2400	1,02
3700	1,83	2018,18	1800	1,12
4800	2,04	2351,02	2400	0,98
5000	1,56	3205,13	2500	1,28
4800	2,04	2351,02	2400	0,98
4000	2,15	1860,47	2000	0,93
5500	1,74	3159,57	2700	1,17
4500	2,04	2205,88	2500	0,88
4000	2,20	1818,18	2000	0,91
3600	1,74	2072,73	1900	1,09
3700	1,83	2018,18	1800	1,12
4800	1,64	2933,33	2200	1,33
4100	1,60	2562,50	2000	1,28
4100	1,60	2562,50	2000	1,28
4100	1,70	2411,76	2000	1,21
5600	1,67	3360,00	2700	1,24
4200	1,68	2497,30	2200	1,14
3900	1,53	2555,17	1900	1,34

На основі цих даних будуємо графік

Рис 2.3.2 Точкова діаграма впливу коефіцієнта використання робочого часу на кількість продукції на 1 грн.

Аналізуючи отримані дані ми бачимо, що вони збігаються з попередніми показниками, тобто зі збільшенням коефіцієнта використання робочого часу зменшується кількість продукції на 1 гривню. Таку невідповідність даних теорії можна пояснити лише недостовірністю даних.

2.4 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції

Для наступного аналізу ефективності виробництва ми використаємо такий показник як обсяг виробництва продукції. Дані для зручності розрахунків оформляємо в таблицю 2.3.5.

Підприємство	Обсяг виробництва	К в.р.ч
64	3600	0,84
48	4700	0,87
92	4800	0,84
38	4700	0,87
66	3700	0,87
58	4800	0,86
61	5000	0,88
7	4800	0,86
69	4000	0,85
5	5500	0,87
94	4500	0,82
80	4000	0,85
17	3600	0,84
96	3700	0,87
13	4800	0,84
12	4100	0,83
41	4100	0,83
18	4100	0,84
30	5600	0,85
19	4200	0,87
26	3900	0,83

Таблиця 2.4.1 Вихідні дані для аналізу

Рис. 2.4.1 Вплив тривалості використання ОВФ на обсяг виробництва.

Аналізуючи ці дані ми можемо побачити, що прослідковується певна залежність між обсягом виробленої продукції і коефіцієнтом використання робочого часу. Лінія тренду вказує на те, що обсяг виробленої продукції зростає з підвищенням коефіцієнта використання робочого часу, тобто ці показники є прямопропорційними, що відповідає теоретичним положенням.

2.5 Оцінка впливу використання основних виробничих фондів на виробничу потужність підприємства

Наступним показником для аналізу є коефіцієнт використання виробничої потужності. Його ми обраховуємо за формулою:

(2.5.1)

Отримані після розрахунків дані ми оформляємо в таблицю 2.5.1

Таблиця 2.5.1 Вихідні дані для аналізу

Підприємство	К в.в.п	К в.р.ч
64	0,90	0,84
48	0,92	0,87
92	0,96	0,84
38	0,92	0,87
66	0,93	0,87
58	0,92	0,86
61	0,91	0,88
7	0,92	0,86
69	0,95	0,85
5	0,92	0,87
94	0,90	0,82
80	0,93	0,85
17	0,90	0,84
96	0,93	0,87
13	0,96	0,84
12	0,91	0,83
41	0,91	0,83
18	1,00	0,84
30	0,93	0,85
19	0,88	0,87
26	0,91	0,83

На основі отриманих після розрахунків даних створюємо графік:

Рис 2.5.1 Точкова діаграма впливу тривалості використання основних фондів на виробничу потужність підприємства

Аналізуючи даний графік ми можемо сказати, що між цими двома коефіцієнтами обернений, хоча це не відповідає теоретичним положенням. Таку похибку можна пояснити недостовірністю даних.

2.6 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів підприємства на їх зношуваність

Наступним показником для аналізу буде коефіцієнт зносу, який розраховується за формулою:

(2.6.1)

Отримані дані ми оформляємо в таблицю 2.6.1.

Підприємство	К зн	К в.р.ч
64	0,21	0,84
48	0,17	0,87
92	0,23	0,84
38	0,17	0,87
66	0,44	0,87
58	0,13	0,86
61	0,28	0,88
7	0,13	0,86
69	0,20	0,85
5	0,26	0,87
94	0,20	0,82
80	0,05	0,85
17	0,21	0,84
96	0,44	0,87
13	0,23	0,84
12	0,25	0,83
41	0,25	0,83
18	0,25	0,84
30	0,26	0,85
19	0,27	0,87
26	0,16	0,83

На основі отриманих даних створюємо графік:

Рис. 2.6.1 Точкова діаграма впливу тривалості використання ОВФ на коефіцієнт зносу

Аналізуючи дану динаміку ми можемо побачити, що існує зв'язок між коефіцієнтом використання робочого часу і коефіцієнтом зносу, і цей зв'язок є прямим. Тобто зі зростанням кількості робочих днів, зростає коефіцієнт зносу. Такі дані відповідають теоретичним засадам і є обґрунтованими, тому що чим більше використовуються ОВФ, тим скоріше наступає фізичний знос.

2.7 Оцінка впливу тривалості використання основних виробничих фондів на продуктивність праці

Ще одним показником, вплив на який потрібно дослідити є продуктивність праці. Вона визначається за формулою:

(2.7.1)

де Ов - це обсяг виробництва, а Чп - це чисельність працівників.

Отримані дані ми оформляємо в таблицю 2.7.1.

Таблиця 2.7.1 Вихідні дані для аналізу

Чисельність персоналу	Обсяг виробництва	Продуктивність праці	К в.р.ч
460	3600	7,83	0,84
420	4700	11,19	0,87
380	4800	12,63	0,84
420	4700	11,19	0,87
500	3700	7,40	0,87
400	4800	12,00	0,86
390	5000	12,82	0,88
400	4800	12,00	0,86
410	4000	9,76	0,85
350	5500	15,71	0,87
420	4500	10,71	0,82
450	4000	8,89	0,85
460	3600	7,83	0,84
500	3700	7,40	0,87
380	4800	12,63	0,84
390	4100	10,51	0,83
390	4100	10,51	0,83
330	4100	12,42	0,84
450	5600	12,44	0,85
400	4200	10,50	0,87
450	3900	8,67	0,83

На їх основі будуємо графік:

Рис 2.7.1 Вплив тривалості використання ОВФ на продуктивність праці

Аналізуючи отриманий графік, ми бачимо що зі збільшенням коефіцієнта використання робочого часу зростає продуктивність праці, тобто зв'язок між цими двома показниками є. Така динаміка є правильною і підтверджується теорією.

2.8 Оцінка впливу зменшення використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва

Ще одним напрямком за яким потрібно провести дослідження є оцінка впливу зменшення використання основних виробни-чих фондів на ефективність виробництва.

Ефективність виробництва полягає в оцінці його результатів і наданні комплексної оцінки використанню ресурсів підприємства за певний період.

Підвищення ефективності виробництва на підприємстві передбачає максимальний приріст виробництва продукції або прибутку на кожну одиницю витрачених ресурсів. Насамперед воно пов'язане із використанням внутрівиробничих резервів виробництва на підприємстві тобто із раціональним використанням матеріально технічних. Трудових та фінансових ресурсів. Вирішити це завдання можна за рахунок проведення маркетингових досліджень, інвестування виробництва, економії матеріально технічних та трудових ресурсів, удосконалення технології, матеріального стимулювання працівників тощо.

Зменшення використання основних виробничих фондів загалом є явищем негативним. Основними показниками ефективності використання ОВФ є коефіцієнт використання календарного часу, коефіцієнт використання робочого часу, коефіцієнт змінності. Зниження значення будь - якого з цих показників є негативним явищем, тому що це означатиме, що підприємство працює не на повну потужність.

Отже, як висновок, ми можемо сказати, що така динаміка може призвести до зменшення обсягів виробництва і зростання собівартості одиниці продукції, що понизить конкурентоспроможність одиниці продукції і підприємства в цілому.

3. Обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства

На основі отриманих результатів дослідження можна висунути певні пропозиції з поліпшення використання ОВФ, впровадження яких повинно забезпечити підвищення ефективності виробництва на підприємстві, а відповідно, і на його господарську діяльність.

Слід зазначити, що впровадження пропозицій потребує відповідних витрат, до яких належать як поточні, так і капітальні. До поточних витрат, пов'язаних із впровадженням пропозицій, відносяться витрати, на організацію використання основних виробничих фондів підприємств при впровадженні рекомендованих пропозицій. До капітальних витрат (капітальних вкладень) відносяться одноразові витрати, пов'язані із впровадженням відповідних (оновлення основних виробничих фондів, удосконалення їх технологічної структури тощо). Тому рекомендована пропозиція з поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства повинна бути економічно обґрунтована, тобто повинна бути здійснена її економічна оцінка на основі одержаного економічного або соціального ефекту.

Оскільки тема даного дослідження - це підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, то нам варто звернути увагу на такі критерії як фондовіддача, робочий час, збільшення змінності і технологічну структуру.

3.1 Економічна оцінка впливу підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва

Підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства - важливий чинник підвищення ефективності виробництва, яке проявляється у збільшенні обсягу виробництва продукції, зниженні собівартості продукції та підвищенні продуктивності праці.

Пропонуючи пропозиції щодо підвищення рівня фондовіддачі ос-новних виробничих фондів підприємства, слід проводити економічну оцінку (обґрунтування) її впливу на господарську діяльність підприємства, тобто на обсяги виробництва продукції, зниження її собівартості та підвищенні продуктивності праці.

Для прикладу розрахунку ми візьмемо 5 підприємство, фондовіддача якого найбільш наближена до середнього показника. Якщо пропозиція передбачає підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів з 2,04 до 2,3, то відповідно за цих умов буде спостерігатися (при тому же обсягу основних виробничих фондів) збільшення обсягу виробництва продукції, яке можна визначити таким чином:

Визначається приріст фондовіддачі основних виробничих фондів

?Фв = Фв_Р - Фв_Б, (3.1.1)

де ?Фв - приріст фондовіддачі основних виробничих фондів;

Фв_Р - фондовіддача основних виробничих фондів у розрахунковому періоді (2,01 грн./грн.)

Фв_Б - фондовіддача основних виробничих фондів у базовому періоді (2,30 грн./грн.);

?Фв =2,30-2,04=0,26 грн./грн.

Виходячи із приросту фондовіддачі основних виробничих фондів та їх наявності, визначається приріст обсягу виробництва продукції за рахунок рекомендованої пропозиції щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства.

?Ов = Бв_ОВФ?Фв, (3.1.2)

де ?Ов - приріст обсягу виробництва продукції в розрахунковому періоді, тис.грн.;

Бв_ОВФ - балансова (первісна) вартість основних виробничих фондів підприємства у базовому періоді, тис.грн. (2700тис.грн.)

?Ов = 2700000*0,26 = 702 тис.грн.

Тоді обсяг виробництва продукції в розрахунковому періоді буде становити:

?Ов_Р = Ов_Б + ?Ов, (3.1.3)

де Ов_Р - обсяг виробництва продукції в розрахунковому періоді, тис.грн.;

Ов_Б - обсяг виробництва продукції в базовому періоді, тис.грн. (5500 тис.грн.);

?Ов_Р = 5500+702=6202 тис. грн.

Отже ми можемо зробити висновок, що в розрахунковому році обсяг виробництва продукції становитиме 6202,0 тис грн., тобто збільшиться на 702 тис. грн.

3.1.1 Економічна оцінка впливу підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на рівень продуктивності праці

Підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства призводить до збільшення обсягу виробництва продукції. У наведеному прикладі з врахуванням приросту обсягу виробництва продукції за рахунок підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства обсяг виробництва продукції у розрахунковому періоді становить 6202,0 тис. грн. за цих умов (при незмінній чисельності працівників підприємства) спостерігається підвищення продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці становить:

*у базовому періоді:

Вб = , (3.1.1.1)

де Вб - виробіток (рівень продуктивності праці) в базовому періоді, тис. грн./особу;

Чп_Б - середньорічна чисельність працівників підприємства у базовому періоді, осіб.

*у розрахунковому році:

Вб = = 15,71 тис.грн./особу;

Вб = , (3.1.1.2)

де Вр - виробіток (рівень продуктивності праці) в розрахунковому пе-ріоді, тис.грн./особу;

Ов_Р - середньорічна чисельність працівників підприємства у базовому періоді, тис.грн.

Вб = = 17,72 тис.грн./особу.

Приріст продуктивності праці за рахунок підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів буде становити:

?В = Вр - Вб, (3.1.1.3)

де ?В - приріст продуктивності праці, тис.грн.

?В=17,72-15,71=2,01 тис.грн./особу.

У відсотках це буде складати:

?В = ; (3.1.1.4)

?В_% =

Тобто це означає, що за рахунок збільшення фондовіддачі, а отже збільшення обсягу виробництва продукції продуктивність праці за незмінної кількості працівників зросте на 11.34 відсотки.

3.1.2 Економічна оцінка впливу рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на ефективність виробництва (зниження собівартості продукції)

Підвищення ефективності виробництва підприємства в результаті підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів забезпечується за рахунок зниження витрат виробництва (собівартості продукції).

Відповідне зниження витрат виробництва (зниження собівартості продукції) відбувається за рахунок зниження частки річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції.

Якщо пропозиція передбачає підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів з 2,04 до 2,30 грн./грн., то визначається частка рівних амортизаційних відрахувань у величині відповідного рівня фондовіддачі основних виробничих фондів. Для цього необхідно знати річний знос основних виробничих фондів підприємства. Для того щоб його розрахувати ми скористаємося формулою:

Рзн=Бв.п-Бв.з (3.1.2.1)

де Рзн - це річний знос,

Бв.п. - це балансова вартість первісна,

Бв.п. - це балансова вартість залишкова.

Отримані дані ми переведемо у відсотки від первісної вартості.

Рзн=2700-2000=700

Або 25,93 відсотки.

Виходячи частка річних амортизаційних відрахувань в обсягу продукції, яку одержано на одну гривню основних виробничих фондів підприємства відповідно в базовому та розрахунковому періоді.

Ча.в_Б = ; Ча.в_Р = ; (3.1.2.2)

де Ча.в_Б і Ча.в_Р - частка річних амортизаційних відрахувань у величині фондовіддачі відповідно у базовому та розрахунковому періоді (в одиниці продукції), грн./грн;

а_Р - норма річних амортизаційних відрахувань у базовому і розрахун-ковому періоді (річний знос);

Фв_Б і Фв_Р - фондовіддача основних виробничих фондів відповідно у базовому і розрахунковому періоді, грн./грн.

Таким чином визначаємо частку річних амортизаційних відрахувань в обсягу продукції, яку отримано не одну гривню основних виробничих фондів підприємства.

Ча.в_Б = = 0,123 грн./грн.;

Ча.в_Р = = 0,109 грн./грн.

Ріст рівня фондовіддачі призводить до зменшення частки річних амор-тизаційних відрахувань відповідно від 0,123 грн./грн. при рівні фондовіддачі основних виробничих фондів 2,04 грн.грн. до 0,109 грн./грн. в обсягу продукції при рівні фондовіддачі основних виробничих фондів 2,30 грн./грн.

Відповідно економія річних амортизаційних відрахувань в одиниці продукції буде становити:

?Ав = 0,123-0,109 = 0,014 грн./грн.

На річний обсяг виробництва продукції у розрахунковому періоді ця економія буде становити:

?С = Ов_Р ?Ав, (3.1.2.3)

де ?С - економія (зниження собівартості продукції) річних аморти-заційних відрахувань, тис.грн.;

Ов_Р - обсяг виробництва продукції у розрахунковому періоді, тис.грн.

?С = 6202 0,014 = 86,83 тис.грн.

Отже за рахунок підвищення рівня фондовіддачі основних виробничих фондів з 2,04 до 2,3 грн./грн. отримано економію витрат (собівартість продукції) в обсязі 86,83 тис.грн.

Економічну оцінку впливу рівня фондовіддачі основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства можна здійснювати, виходячи із витрат на одну гривню проданої продукції і відповідно рівня фондовіддачі основних виробничих фондів.

Для того щоб визначити витрати на 1 гривню, нам потрібно витрати поділити на обсяг виробленої продукції, як для базового так і для розрахункового року:

В-ти на 1 грн. = 5000/5500=0,91 грн. (базовий)

В-ти на 1 грн. = 5000/6202=0,81 грн. (розрахунковий)

Якщо за даними дослідження встановлено залежність витрат виро-бництва (на одну гривню проданої продукції) від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів в таких розмірах: при рівні фондовіддачі основних виробничих фондів 2,04 грн./грн., витрати становлять 0,91 грн./грн., а при фондовіддачі 2,30 грн./грн. ці витрати становлять 0,81 грн./грн., то економія собівартості продукції (витрат виробництва) буде становити:

§ на одну гривню проданої продукції:

?С = 0,91 - 0,81 = 0,10 грн./грн.

§ річна економія на обсяг виробництва продукції:

?С = 6202000*0,10=62,2 тис.грн.

Отримана економія витрат представляє собою умовно-постійні витрати в собівартості продукції, до складу яких входять і економія річних амортизаційних відрахувань.

Для забезпечення підвищення рівня фондовіддачі основних вироб-ничих фондів необхідно забезпечити удосконалення технологічної структури основних виробничих фондів, зменшення їх зношеності, підвищення коефіцієнта оновлення цих фондів тощо, що потребує додаткових капітальних вкладень, наприклад в обсязі 100,0 тис.грн.

Ефективність додаткових вкладень можна визначити коефіцієнтом економічної ефективності:

Е?к = ; (3.1.2.4)

Е?к = = 0,622.

3.2 Методика визначення ефективності збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства

Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва та попиту на продукцію підприємства. Збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів - важливий чинник підвищення ефективності виробництва підприємства, яке виражається:

· збільшенні обсягу виробництва продукції;

· зниженні собівартості одиниці продукції;

· підвищенні продуктивності праці.

Збільшення тривалості робочого часу використання основних ви-робничих фондів забезпечується за рахунок комплексу заходів, спрямованих на підвищення технічного стану основних виробничих фондів, особливо їх активної частини (технічне обслуговування, зниження тривалості перебування основних виробничих фондів в ремонтах, перехід на двох-трьох змінну їх роботу, поліпшення збуту продукції, забезпечення всіма видами ресурсів тощо).

3.2.1 Вплив збільшення тривалості робочого часу і коефіцієнта змінності на ефективність виробництва

Виходячи із запропонованих заходів щодо збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства, визначаємо величину збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів, яка за даними досліджень може коливатися від 5 до 30 відсотків ().

Для прикладу візьмемо те саме 5 підприємство. у нас становитиме 10 відсотків. Тобто коефіцієнт використання робочого часу у розрахунковому році становитиме 0,96.

На основі визначеної величини збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів визначаємо загальну величину тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у проектованому періоді

Рч.п. = Рч.зв. + Рч.зв. ?р.ч (3.2.1.1.)

де Рч.п. - тривалість робочого часу використання основних вироб-ничих фондів підприємства за пропозицією, днів;

Рч.зв. - тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у звітному році, днів;

?р.ч - збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства за пропозицією, відсотків.

Рч.п.=216,63+216,63*0,1=238,29

Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів підприємства за пропозицією.

1,74=216,63

Кзм=238,29

Кзм=1,74*238,29/216,63=1,91

Визначаємо обсяг виробництва продукції за пропозицією

Овп = Ов.зм. Змп (3.2.4.2)

де Овп - обсяг виробництва продукції за пропозицією, тис.грн.

Ов.зм. - обсяг виробництва продукції в зміну у звітному періоді, грн./зміна.

Овп=1,91*3159,57=6034,78

Тобто при збільшенні змінності обсяг виробництва продукції зросте на 534,78 тис.грн.

3.2.2 Вплив збільшення тривалості робочого часу на зменшення частки амортизації в одиниці продукції і її собівартості

Визначаємо зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства за рахунок зниження частини річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції.

Частка цих витрат визначається:

а) у базовому періоді

Ав.б. = (3.2.4.3)

де Ав.б = частка річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції базового періоду, грн./грн.;

Бв.б - балансова вартість основних виробничих фондів у базовому періоді, тис.грн.

а_р - норма річних амортизаційних відрахувань, відсотків;

Ов.б - обсяг виробництва продукції у базовому періоді, тис.грн.

Ав.б.=

б) за пропозицією

Ав.б.= (3.2.4.4)

де Ав.п = частка річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції за пропозицією, грн./грн.;

Бв.п - балансова вартість основних виробничих фондів за пропозицією, тис.грн.

а_р - норма річних амортизаційних відрахувань, відсотків;

Ов.п - обсяг виробництва продукції за пропозицією, тис.грн.

Ав.б.=

Визначається економія витрат за рахунок зниження частки амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції

?Са.в = (Ав_б - Ав_п)Ов.п, (3.2.4.5)

де ?Са.в - зниження витрат виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції, тис.грн.

?Са.в = (0,15-0,13)*5500=110 тис.грн.

Визначаємо зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів з врахуванням додаткових витрат, пов'язаних із збільшенням тривалості робочого часу їх використання.

?Сз.п = ?Са.в ? ?Ст.в, (3.2.4.6)

де ?Сз.п - зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів, тис.грн.;

?Ст.в - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів.

Ці витрати пов'язані із скороченням терміну ремонтних робіт, ви-користанням їх у вихідні дні тощо. Величину цих додаткових витрат можна прийняти в обсязі 0,5 - 8,0 тис.грн. на один додатковий робочий день використання основних виробничих фондів підприємства.

?Ст.в = ?Рч?с_р.д, (3.2.4.7)

де ?Рч - додатковий робочий час використання основних виробничих фондів, днів;

?с_р.д - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням тривалості робочого часу основних виробничих фондів підприємства (0,5 - 8,0 тис. грн. на один додатковий робочий день).

Для прикладу візьмемо 0,6 тис.грн на один робочий день.

?Ст.в=(238-216)*0,6=13,2 тис. грн.

?Сз.п=13,2*110=1452 тис. грн.

Тобто загальна сума витрат на виготовлення продукції за рахунок збільшення використання робочого часу знизиться на 1452 тис. грн.

3.2.3 Вплив збільшення тривалості робочого часу основних виробничих фондів на продуктивність праці

Перш за все, визначаємо ріст продуктивності праці за рахунок збі-льшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів

Вб = ; Вп = ; (3.2.3.1)

Вб = ; Вп =

?В = , (3.2.3.2)

де Вб - виробіток у базовому періоді, тис.грн.;

Вп - виробіток за пропозицією, тис.грн.;

?В - ріст продуктивності праці (виробітку), відсотків.

?В =

Тобто за рахунок збільшення тривалості використання ОВФ продуктивність праці зросла на 13 відсотків.

3.3 Методика визначення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів підприємства

Підвищення ефективності використання основаних виробничих фондів підприємства значною мірою визначається тривалістю їх використання протягом доби, місяця, року, тобто екстенсивного шляху використання основних виробничих фондів підприємства. За рахунок цього чинника забезпечується збільшення обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості, підвищення продуктивності праці та економія капітальних вкладень в основні виробничі фонди.

Збільшення тривалості використання основних виробничих фондів на підприємстві досягається на основі збільшення змінності їх використання протягом доби (коефіцієнта змінності). Коефіцієнт змінності характеризує число змін роботи основних виробничих фондів (особливо їх активної частини) в добу.

Досягти збільшення змінності роботи активної частини основних виробничих фондів підприємства можливо на основі впровадження комплексу технічних заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану основних виробничих фондів, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва тощо. Таким чином збільшення змінності використання основних виробничих фондів потребує додаткових витрат коштів і праці, які необхідно враховувати при визначені ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів.

3.3.1 Вплив збільшення коефіцієнта змінності на ефективність виробництва

На основі розрахунків зроблених в попередньому розділі, де за рахунок збільшення тривалості використання ОВФ коефіцієнт змінності збільшився з 1,74 до 1,91 ми визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів підприємства, виходячи із обсягу залучених основних виробничих фондів для використання у різні зміни (в першу, другу, третю).

?Кзм = Кзм.р - Кзм.б, (3.3.1.1)

де ?Кзм - збільшення (приріст) коефіцієнта змінності використання ос-новних виробничих фондів;

Кзм.р - коефіцієнт змінності в розрахунковому році;

Кзм.б - коефіцієнт змінності в базовому році.

?Кзм = 1,91-1,74 = 0,17

Далі визначаємо приріст змін використання основних виробничих фондів за рахунок збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів підприємства.

?Зм = Рч ?Кзм, (3.3.1.2)

де ?Зм - приріст змін використання основних виробничих фондів підприємства, число змін;

Рч - робочий час використання основних виробничих фондів підприємства, днів.

?Зм = 22*0,17=3,74

Тобто кількість змін становитиме чотири.

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення змін використання основних виробничих фондів, виходячи з обсягу продукції в одну зміну.

?Ов = Ов_З ?Зм, (3.3.1.3)

де ?Ов - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів, тис.грн.;