Капітал і прибуток

Ціна землі являє собою капіталізовану земельну ренту. Інакше кажучи, вона дорівнює тій сумі грошей, яка при даному проценті здатна принести доход, що дорівнює ренті. Так, якщо земельна рента складає 4 тис. дол. у рік, а процент по депозитах складає 4% у рік, ціна землі буде дорівнювати 100 тис. дол. Саме така сума, якщо покласти її в банк, принесе за рік 4 тис. дол.

Є і інший підхід до визначення ціни землі. Вилучення ділянки землі із сільськогосподарського обороту призведе до певного зменшення виробництва сільськогосподарської продукції. Щоб компенсувати це зменшення, будуть потрібні капітальні вкладення для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Ці капітальні вкладення і визначать ціну даної ділянки землі.

ВИКЛЮЧЕННЯ З ТЕКСТУ

Припустимо, що виробництво машини обходиться в 50 тис. годин праці (чт). Строк її служби - 5 років. Отже, за рік знос машини складає 50:5=10 тис. чт. Вона заміщує робітників, які затрачають за рік 30 тис. чт. З 30 тис. чт заміщеної робочої сили капіталіст оплачує при ступені експлуатації 100% - 15 тис. чт, 200% - 10 тис. чт, 300% - 7,5 тис. чт. Витрати його складають у рік 10 тис. чт. Тому в першому випадку машина принесе йому прибуток (15-10=5 тис. чт), у третьому - збиток (7,5-10= -2,5 тис. чт), у другому - ні прибутку, ні збитку (10-10=0).

Ефективність машини для суспільства не залежить від ступеня експлуатації. При будь-якому ступені експлуатації вона приносить у рік 30 - 10=20 тис. чт економії часу, а в розрахунку на одиницю витрат заміщеної робочої сили Е_з=30:10=3,00.

Однак для капіталіста справа виглядає інакше, оскільки він оплачує не всю заощаджену працю, а тільки оплачувану її частину.

Припустимо, що досить ефективними визнаються вкладення капіталу, які приносять норму прибутку 15%. При цій умові допускається вкладень капіталу для заміщення одного працівника: при зарплаті його в рік 4500 крб. - не більше 4500:0,15=30 тис. крб.; при зарплаті 1500 крб. - не більше 1500:0,15=10 тис. крб.

Але ефект варіантів для суспільства однаковий: заміщення одного працівника створює однаковий потенціал економічного росту. За рахунок 30 тис. крб. вкладень капіталу можна було б вивільнити трьох працівників з зарплатою кожного 1500 крб. у рік і створити більші можливості для задоволення різноманітних суспільних потреб.

Якщо показником ефекту приймати прибуток, а не кількість працівників, що вивільняються, це стримує ліквідацію малокваліфікованої низькооплачуваної праці і зменшує можливості економічного зростання.

Припустимо, що варіант з обслуговуванням одним робітником трьох верстатів замість одного дозволяє в розрахунку на визначений обсяг виробництва вивільнити 1,7 працівників ціною витрат на три додаткових верстати. Саме ця обставина визначає величину економії, отриманої від переходу до обслуговування трьох верстатів, ріст продуктивності праці, можливості підвищення загального добробуту.

Перехід до багатоверстатного обслуговування матеріально стимулюється, у підсумку чого зарплата працівника зростає, а прибуток зменшується або взагалі зникає. Але економія часу не залежить від форм і величини матеріального заохочення. У нашому прикладі вона незмінно буде визначатися заміщенням 1,7 працівників ціною збільшення числа верстатів на три штуки.

Вкладення капіталу неточно характеризують витрати на підвищення продуктивності праці, економію часу і їх ефективність. Припустимо, що при створенні машин вартістю 100 тис. крб., знову створена вартість у розрахунку на одного працівника в рік складає в першому випадку 5000 крб., у другому 4000 крб., у третьому - 2500 крб. Тому машина вартістю 100 тис. крб. може бути результатом річної праці 20, а також 25 і 40 працівників відповідно. За інших рівних умов перша машина більше підвищує продуктивність суспільної праці, тому що для її створення треба менше працівників, ніж кожної з двох інших.

Треба врахувати також строк служби машин. Якщо перша машина служить 2 роки, а третя - 8 років, для одержання того самого ефекту треба зайняти в середньому за рік відповідно 10 і 5 працівників. Третя машина підвищує продуктивність сукупної праці більше, ніж перша.

Порівняємо ефективність двох машин з строком служби 10 років і 5 років, витрати на які у рік складають 10 тис. чт, що заміщають у рік кожна 40 тис. чт. Загальні разові витрати на виробництво машин складають відповідно 100 тис. чт і 50 тис. чт. При нормі додаткової вартості 100% з 40 тис. чт заміщеної робочої сили оплачується половина, тобто 20 тис. чт. Прибуток в рік по них дорівнює 20-10=10 тис. чт. Кожна одиниця капіталу в рік приносить відповідно 10:100=10% та 10:50=20%.

Створюється враження, що друга машина в два рази ефективніша за першу. Але це не так. Протягом 10 років щорічні витрати на машинах однакові (10 тис. чт), однаковий також ефект (40 тис. чт). Розрізняється лише час здійснення витрат: на першій машині треба 100 тис. чт затратити на початок першого року, на другій ті ж 100 тис. чт затратити двома вкладеннями по 50 тис. чт. - до початку першого і шостого років. Варіанти розрізняються тільки різними строками витрат.