Сукупний попит та пропозиція
Теоретичні основи сукупного попиту і сукупної пропозиції. Характеристика сукупного попиту і пропозиції на ринку інвестицій в Україні, динаміка, аналіз, проблеми. Заходи держави щодо врегулювання сукупного попиту і пропозиції на інвестиції в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2009 |
| Размер файла | 312,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
Вступ
Розділ I. Теоретичні основи сукупного попиту і сукупної пропозиції
1.1 Поняття сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори впливу
1.2 Поняття та фактори впливу на сукупну пропозицію
1.3 Взаємозв'язок сукупного попиту і сукупної пропозиції
Розділ II. Характеристика сукупного попиту і пропозиції на ринку інвестицій в Україні за період 2004-2007 рр
2.1 Динаміка сукупного попиту і пропозиції на інвестиційному ринку
2.2 Аналіз попиту і пропозиції на інвестиційному ринку
2.3 Проблеми врівноваження попиту і пропозиції на інвестиції
Розділ III. Заходи держави щодо врегулювання сукупного попиту і пропозиції на інвестиції в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів , що впливають на ціну.
”Пропозиція” і “попит” -- два найважливіших поняття економіки. Їх можна розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища.
Як відомо, у ринковій економіці попит визначає пропозиція. Але це зовсім не виходить, що пропозиція менше по свому значенню, ніж попит. Його вивчення так само необхідне для правильного розуміння і рішення проблем, що встають перед економістами і менеджерами. Як поставити виробництво, щоб воно приносило максимальний прибуток? Як понизити витрати? Як створити план діяльності фірми на майбутнє? Що краще: продовжувати виробництво чи пора зупинити підприємство? Це дуже важливі питання, від рішення яких залежить доля підприємства зокрема і держави в цілому.
Теорія пропозиції, як говориться у великому економічному словнику, це теорія, заснована головним чином на теорії поводження виробників і аналізує те, яким чином фірма чи підприємці доставляють на ринок товари і послуги.
Оскільки ринок у нашій країні тільки розвивається, то дослідження попиту та пропозиції є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової економіки в Україні. І дуже важливо навчитися застосовувати результати досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.
Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і до збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни має протилежний ефект: попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція змінюються залежно від зміни ціни.
Але в багатьох випадках урахування даної загальної закономірності недостатнє для вивчення економічних процесів, оскільки різні товари по-різному реагують на зміну ціни. Скажімо, якщо підняти ціну на сіль, то можна отримати значний додатковий дохід, бо попит на сіль дуже мало залежить від її ціни. З іншого боку, якщо підняти ціну квитків на футбольний матч, то можна мати збитки від різкого зменшення попиту на ці квитки.
Як визначити ступінь реагування попиту і пропозиції на зміну ціни? Щоб відповісти на це запитання, застосовують поняття цінової еластичності попиту і пропозиції.
Задача цієї роботи полягає в тому, щоб по можливості більш повно розкрити теми і проблеми, зв'язані з попитом і пропозицією, пояснити його основні закони і показати їхнє застосування на прикладах.
Розділ I. Теоретичні основи сукупного попиту і сукупної пропозиції
1.1 Поняття сукупного попиту. Цінові та нецінові фактори впливу
Модель економічного кругообігу дає загальне уявлення про економічну рівновагу. Тому вона не може відповісти на питання, яким чином ринковий механізм забезпечує цю рівновагу. Щоб відповісти на це запитання потрібно уявити все виробництво товарів та послуг як один сукупний товар, тобто як реальний ВВП(національний продукт) і розглянути такі категорії, як сукупний попит та сукупну пропозиція.
Сукупний попит - це реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі сукупний попит визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту.
Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв'язку з цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативної похилої лінії (рис.1.1).
Рис.1.1 Крива сукупного попиту
За своєю формою крива сукупного попиту аналогічна кривій одно товарного попиту, тобто попиту на окремі види товарів (хліб, цукор, вугілля тощо). Але за своїм змістом вони суттєво відрізняються. Одно товарний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни товару безпосередньо. Чим вища ціна - тим нижчий одно товарний попит і навпаки. Це пояснюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Коли ціна падає, незмінний номінальний доход дає змогу покупцям придбати більше окремих товарів та послуг, оскільки він збільшується в реальному вимірі (ефект доходу). Крім того, зниження ціни на певний товар означає, що він став дешевший, порівняно з іншими товарами аналогічного призначення. Це означає, що зниження ціни певного товару буде стимулювати покупців до заміщення цим товаром інших, аналогічних товарів, ціна яких не змінилася. Отже, зниження ціни певного товару і примушує споживачів збільшувати на нього попит (ефект заміщення).
Але така реакція покупців на ціну не має відношення до сукупного попиту, оскільки він характеризує попит на сукупний товар, тобто реальний ВВП. Особливість сукупного попиту полягає в тому, що він залежить від ціни ВВП безпосередньо. Це пояснюється тим, що сукупна економіка як суб'єкт попиту є однозначно і продавцем, і покупцем ВВП.
Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям товарів та послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші, що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової ставки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестиційних товарів, а також високо вартісних товарів споживчого призначення, до яких відносяться переважно товари довгострокового використання (автомобілі, квартири, телевізори тощо).
Ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість, тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим доходом (облігації, строкові депозити тощо), що знаходяться у населення, зменшуються. В такому випадку власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній попит. І навпаки, за умов зниження цін реальна вартість фінансових активів збільшується, що підвищує попит з боку їхніх власників.
Ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на сукупний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу імпортним товарам, що викличе збільшення імпорту. Натомість іноземці почнуть купувати менше вітчизняних товарів, що викличе зменшення експорту. Отже, за інших незмінних умов зростання цін всередині країни викликає збільшення імпорту і зменшення експорту. Внаслідок цього скорочується чистий експорт у складі сукупного попиту.
Розглянуті вище фактори є ціновими факторами сукупного попиту, які опосередковано реалізують обернену залежність сукупного попиту від ціни. Їхній вплив на сукупний попит відтворюється на графіку за допомогою руху економіки вздовж нерухомої кривої сукупного попиту.
Для макроекономічного аналізу велике значення має кут нахилу кривої сукупного попиту. Це залежить від того наскільки суттєво цінові фактори впливають на сукупні витрати. Так, закупки товарів та послуг за рахунок кредиту та доходу від фінансових активів займають незначну частку в сукупних витратах. Зміни в чистому експорті під впливом цін також не можуть справляти суттєвого впливу на динаміку суттєвих витрат. У зв'язку з цим реально припустити, що еластичність сукупного попиту стосовно ціни є невисокою, а крива сукупного попиту більше тяжіє до вертикальної лінії.
Крім ціни на сукупний попит впливає безліч інших факторів економічної кон'юнктури, які не пов'язані зі зміною товарних цін. Усі ці фактори є неціновими. Наслідком їхнього впливу на сукупний попит є зміщення його кривої вправо або вліво (рис.1.2).
До числа основних нецінових факторів сукупного попиту можна віднести очікування, зміни в економічній політиці держави, зміни в світовій економіці.
Рис.1.2 Вплив нецінових факторів на сукупний попит
Зміни в світовій економіці. Оскільки на сукупний попит впливає чистий експорт, то це означає, що зміни, які відбуваються в кон'юнктурі міжнародної торгівлі теж впливають на сукупний попит. Вказані зміни можуть відбуватися в кількох напрямках.
Перший - зростання економічної активності у наших торгових партнерів. У цьому випадку у торгових партнерів зростає ВВП, що викликає зростання їхнього попиту на наші товари і збільшення нашого експорту. Це збільшує сукупний попит і зміщує його криву вправо.
Другий - зміна рівня цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни зростають, то наші товари стають відносно дешевшими і більш привабливими для них, що збільшує наш експорт і сукупний попит. а його крива зміщується вправо. Аналогічно впливає на сукупний попит зміна курсу валюти наших торгових партнерів, яка може викликатися змінами в кон'юнктурі на валютних біржах.
Третій - зміни в торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою країною акценти у торговій політиці вони зміщують в бік населення ролі протекціоністських механізмів, то наш експорт падає. Якщо ж перевага надається механізмам вільної торгівлі, то наш експорт збільшується. Це впливає на чистий експорт як компонент сукупного попиту, що зміщує його криву у відповідний бік.
Сукупний попит (AD) -- це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою запланованих витрат економічних агентів:
1) видатків приватного сектора країни на споживання (С) та інвестиції.
2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці.
3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експортом) - над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) - чистого експорт країни (NX):
YAD = C + I + G + NX (1.1.)
Сукупний попит домогосподарств, фірм та уряду країни складається з попиту на вітчизняні, (C+I+G)d й імпортні (C+I+G)f товари та послуги для задоволення власних потреб. Зовнішній попит на вітчизняні товари й послуги з боку іноземців (X) можна уявити як додатковий внутрішній попит товари вітчизняного виробництва, але не для задоволення власних потреб а з метою продажу іноземцям. Отже, сукупний попит на товари та послуги можна показати таким чином:
YAD = (C+I+G)d + (C+I+G)f + X - M (1.2.)
Оскільки (C+I+G)f є імпортом країни (М), тотожність (1.2.) набуває вигляду рівняння (1.3.)
YAD = (C+I+G)d + X (1.3.)
Сукупний попит (1.3.) є сумою внутрішнього та зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Він дорівнює сукупному доходу економічних агентів країни (1.1.) і може бути представлений як сума запланованих видатків на вітчизняні товари та послуги для забезпечення власних потреб і експорту.
Сукупний попит має грошову форму. Тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений насамперед загальними умовами, грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теореми грошей:
М · V = P · Y (1.4.)
де: М - кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки, V - швидкість обігу грошей; Р -- рівень цін; Y -- реальний обсяг національного виробництва (сукупний реальний доход).
Номінальний доход економічних агентів (Y-P) дорівнює сумі здійснених між ними протягом певного періоду і оплачених за допомогою грошей, які обертаються, переходячи від покупця до продавця. Обертаючись зі швидкістю V, запас грошей М збільшує одночасно як номінальний грошовий доход, так і номінальні грошові витрати економічних агентів на товари й послуги. Згідно рівняння (4), обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін, за якими купуються товари і послуги.
YAD = M·V/ P (1.5.)
Чим більше грошей знаходить в розпорядженні економічних агентів, тим більше товарів послуг можуть вони купувати одні в одного при кожному можливому рівні цін. Відповідно, чим більше угод протягом періоду здійснюється за допомогою грошей, тим вище швидкість обігу грошей і більші сукупний попит при кожному можливому рівні цін. Звичайно в кількісній теорії грошей швидкість обігу грошей вважається постійною. Крива сукупного попиту будується для даного обсягу пропозиції грошей в економіці, який вважається незмінним. Тоді, за інших рівних умов, величина сукупного попиту визначається:
YAD = M·V/ P (1.6.)
При незмінній пропозиції і постійній швидкості обертання грошей величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін. При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг оскільки їхній номінальний сукупний доход (V·P = M·V) залишатиметься постійним.
В макроекономічній теорії спадний похил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових факторів:
а) ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства);
б) ефектом процентної ставки;
в) ефектом імпортних закупівель.
Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується. Крім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.
Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.
Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний доход і сукупний попит таким чином скорочуються.
На величину сукупного попиту впливають також фактори, не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки -- раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни.
Коли курс національної валюти країни знижується або світові ціни зростають, товари вітчизняного виробництва стають дешевшими від іноземних. Попит на них зростає, а попит на імпорт, як правило, скорочується. Чистий експорт і сукупний попит країни в результаті збільшуються. Але знецінення валюти або підвищення зовнішніх цін матимуть протилежні наслідки, якщо видатки на імпортні товари та послуги, від яких країна не може відмовитись (паливо, електроенергія, обладнання, окремі продовольчі, медичні й побутові товари, міжнародні транспортні послуги), зростуть у підсумку більше, ніж доходи країни від експорту.
1.2 Поняття та фактори впливу на сукупну пропозицію
Пропозиція на товарному ринку відображає залежність між ціною товару і об'ємами його виробництва (поставок в торгівлю), можливими при різних рівнях цін.
Припустимо, що ринок характеризується незмінністю всіх чинників, окрім ціни. Тоді, як свідчить досвід, зростання цін викликатиме збільшення пропонованих до продажу (що виготовляються) товарів, а зниження цін -- їх зменшення. Таку закономірність поведінки виробників (продавців) на ринках більшості товарів економісти називають законом пропозиції, суть якого полягає в тому, що підвищення цін звичайно веде до зростання величини пропозиції, а зниження цін -- до її зменшення (за інших рівних умов).
Дійсно, виготовлення будь-якого блага вимагає витрати різних ресурсів.
Всі ці ресурси, як правило, можуть бути отриманий тільки шляхом їх покупки на ринку. Тому будь-яке благо, пропоноване до продажу на ринку, обійшлося своєму виробнику в певну суму грошей. Очевидно, що ніхто не стане пропонувати товар до продажу за ціною, не покриваючої хоча б загальної суми витрат на виготовлення цього товару.
Витрати по своїй природі неоднакові. Перш за все, окремі їх види по-різному змінюються залежно від масштабів виробництва товарів або послуг. Саме подібні відмінності зумовили класифікацію всіх видів витрат на дві групи: постійні витрати; змінні витрати.
Постійні витрати -- це ті витрати, які практично не міняються при зміні масштабів виробництва товарів або послуг. До них відносяться, наприклад, орендна платня за приміщення, витрати, пов'язані з використанням устаткування, виплати в рахунок погашення раніше отриманих позик, а також всілякі адміністративні та інші невигідні витрати.
Змінні витрати -- це ті витрати, сума яких змінюється у зв'язку із змінами масштабів виробництва. І це природно, оскільки до цієї групи витрат входять витрати на матеріали, енергію, комплектуючі вироби, заробітну платню.
Середні витрати -- це витрати на виготовлення одиниці продукції, одержувані розподілом загальної суми витрат за певний період часу на кількість виготовленої за цей період продукції.
Граничні (маржинальні) витрати - це величина, на яку зростає величина загальних витрат фірми при збільшенні кількості виробів, що випускаються, на одиницю.
Сукупна пропозиція (СП) - це такий загальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку.
Потенційна величина сукупної пропозиції залежить від запасу капіталу та технологічного рівня виробництва. В межах потенційної величини сукупна пропозиція є функцією товарних цін та середніх витрат (СВ), тобто витрат на виробництво одиниці товару:
СП = f (Ц; СВ). (1.7.)
Наведена функція свідчить про те, що на сукупну пропозицію впливають два види факторів: ціна і нецінові фактори, вплив яких опосередковується через середні витрати.
Спочатку розглянемо залежність сукупної пропозиції лише від ціни за інших незмінних умов, тобто за умов, що нецінові фактори не діють. Пізніше повернемося до нецінових факторів.
У макроекономічній науці немає єдиної думки стосовно форми зв'язків між ціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну пропозицію, існують дві моделі: класична і кейнсіанська. Розбіжності між цими моделями випливають із різних уявлень їхніх прихильників стосовно гнучкості цін і зарплати.
Історично першою є класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межу виробничих можливостей економіки. У верхній точці економічного циклу економіка, згідно з класичною моделлю, може дещо перевищувати межу виробничих можливостей, в періоди падіння, вона навпаки досягає параметрів, величина яких набагато менша від межі її виробничих можливостей. Але всі ці коливання є тимчасовими. Ринок володіє механізмом швидко повертати економіку до потенційного рівня виробництва. Головним механізмом який виконує цю роль, є механізм гнучких цін і зарплати.
Графічно класичну модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно із рисунка 1.3, особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПp має форму вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Оn. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво. а викликає лише зміну цін. У нашому прикладі падіння сукупного попиту викликає зниження цін.
Згідно з логікою класичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни. При незмінній зарплаті це повинно було б зменшити прибутковість виробництва і стимулювати підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Але цього не відбудеться, оскільки, з іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці (По) і зменшення номінальної зарплати (ЗПн). За цих умов адекватно зменшуються середні витрати, а прибутковість виробництва не зміниться. Тому у підприємців не виникає мотивації до скорочення сукупної пропозиції. яка залишиться на рівні потенційного ВВП.
Рис.1.3 Класична модель сукупної пропозиції
Сукупна пропозиція - це модель, яка показує рівень наявного реального об'єму виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.
Три сегменти кривої сукупної пропозиції визначаються як:
1) кейнсіанський (горизонтальний);
2) проміжний (що відхиляється вгору);
3) класичний (вертикальний) відрізки.
Форма кривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції при збільшенні або зменшенні об'єму національного виробництва.
Витрати на одиницю продукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат (ресурсів) на об'єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції при даному рівні випуску продукції - це середні витрати на даний об'єм продукції.
Сукупна пропозиція (AS) -- загальний обсяг товарів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.
Цінові фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:
1. Головною причиною підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.
2. Іншою причиною підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни. Внаслідок конкуренції, державного регулювання та інерційності цін у короткостроковому періоді далеко не всі додаткові витрати вводяться в ціни одразу. Тому більшість факторів жорсткості цін одночасно є факторами нечутливості цін сукупної пропозиції до середніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду.
Механізми впливу більшості факторів зростання середніх витрат при збільшенні випуску, добре знайомі і не потребують особливих коментарів.
Податки та обов'язкові платежі, які нараховуються на додану вартість, фонд заробітної плати або вартість реалізованої продукції, є обов'язковими додатковими витратами фірм, які закладаються ними в ціни і підвищують рівень цін сукупної пропозиції при кожному можливому обсягу ВВП.
Ставка непрямого податку за доходом відіграє роль коефіцієнта, що підсилює чутливість цін короткострокової сукупної пропозиції до випуску обумовлену впливом інших факторів. Непрямі податки змінюють нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції тільки в тому випадку, коли остання має позитивний нахил.
Неціновими факторами називаються причини підвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані із зміною обсягів випуску.
Вплив недійових факторів на сукупну пропозицію залежить в того, до якого типу змінних -- реальних чи номінальних -- вони належать.
Реальні змінні, які чинять на сукупну пропозицію короткочасний вплив практично не впливають на обсяг довгострокової сукупної пропозиції.
При зростанні рівня середніх витрат, обумовлених впливом номінальних нецінових факторів (наприклад, зміною рівня цін, заробітної плати або інфляційних очікувань), рівень цін виробництва при кожної можливому обсягу випуску підвищується. Зниження середніх витрат під впливом нецінових факторів знижує рівень цін виробництва для кожного можливого обсягу випуску.
Втім, номінальні змінні впливають на обсяг потенційного випуску лише на досконалих ринках, де виконуються умови класичної дихотомії і принаймні в довгостроковому періоді ціни та заробітна плата є абсолютно гнучкими не лише в бік підвищення але і в напрямку зниження.
Насправді ціни та заробітна плата виявляють значну негнучкість до зниження в довгостроковому періоді. Тому при відсутності цілеспрямованої політики доходів, що коригує негнучкість номінальних змінних, зміни "витратних" номінальних величин, які відзначаються довгостроковою стабільністю наприклад, ставки податків на підприємствах, можуть вести до скорочення або до збільшення потенційного випуску.
1.3 Взаємозв'язок сукупного попиту і сукупної пропозиції
Стимулювальна політика розширення сукупного попиту. Уряд може стимулювати збільшення виробництва і національного доходу з допомогою-доходів, які збільшують сукупний попит.
При сукупному випуску та рівноважній ціні в економіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл та використання ресурсів у виробництві.
Розширення сукупного попиту порушує довгострокову рівновагу. Але жорстка заробітна плата залишається незмінною. Найближчим часом підприємства не передбачають загального підвищення цін. Тому рівень цін і витрат сукупної пропозиції також не змінюється. Розширення сукупного попиту дає змогу фірмам збільшити прибутки за рахунок додаткового випуску продукції і стимулює збільшення виробництва товарів. Залежно від гнучкості цін і витрат при розширенні сукупного випуску, економіка може досягти нової точки короткострокової рівноваги при вищих або незмінних цінах. В крайній кейнсіанській моделі з абсолютно жорсткими цінами рівень цін не зростає тому, що середні витраті виробництва при збільшенні випуску залишаються незмінними і виробництво виявляється набагато гнучкішим за ціни. Протягом короткого часу, поки заробітна плата і ціни залишаються незмінними, обсяг виробництва товарів і послуг збільшується, і додатковий сукупний попит повністю задовольняється виробництвом при попередньому рівні цін рівень витрат матеріальних ресурсів та праці на одиницю виробленої продукції при збільшенні випуску вище його потенційного рівня підвищується, але внаслідок інертності цін і жорсткості заробітної плати не відбивається а цінах продукції, і, фактично, середні витрати виробництва є незмінними протягом усього короткострокового періоду.
Можливість розширення сукупного випуску в точці корокострокової рівноваги обмежується сукупним попитом, і припиняється.
Попит на ресурси з боку підприємств зріс, безробіття знизилось нижче природного рівня. Заробітна плата й ціни на ресурси починають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництва зменшується, і сукупний випуск починає скорочуватись. У момент, коли гнучкість цін за витратами відновлюється й ціни починають зростати, а випуск скорочуватись, короткостроковий період закінчується. Підвищення цін на ресурси викликає додаткове підвищення загального рівня цін і середніх витрат.
У новій довгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного, а рівень цін підвищується.
Довгостроковим наслідком стимулювальної політики є підвищення рівня цін.
Ринок може зазнавати потрясінь не лише внаслідок змін у сукупному попиті, але і внаслідок шоків сукупної пропозиції. Припустімо, внаслідок підвищення світові цін на паливо та електроенергію середні витрати і внутрішні ціни виробництва зросли.
Якщо зовнішній ціновий шок тимчасовий, то в довгостроковому періоді зовнішні ціни, витрати виробництва та рівен внутрішніх цін знизяться до попереднього рівня, і на ринку відновиться початкова довгострокова рівновага. Якщо шок пропозиції довготривалий, але ціни й заробітна плата абсолютно гнучкі до зниження, то з часом заробітна плата, витрати й ціни почнуть скорочуватись. Виробництво пристосується до нових цін на імпортні ресурси.
Збільшення пропозиції грошей розширює сукупний попит завдяки неціновим ефектам багатства і процентних ставок. Реальні грошові залишки при збільшенні пропозиції грошей зростають, а процентні ставки -- знижуються. Зниження процентних ставок збільшує ринкову вартість активів, що дають тверді доходи (облігацій, векселів, заставних, житла, офісних при- міщень, земельних ділянок). Багатство економічних агентів зростає і стимулює збільшення споживчих витрат. Крім того, зниження процентних ставок збільшує планові інвестиції, і сукупний попит в цілому зростає.
Збільшення попиту па гроші для здійснення угод прискорює обертаня грошей і призводить до розширення сукупного попиту. Якщо пропозиція грошей залишається при цьому незмінною, то процентні ставки зростають, а інвестиції скорочуються. Але в цілому сукупний попит збільшується.
Збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширення доходів та витрат у приватному секторі. Для збільшення видатків уряд звичайно позичає гроші, створюючи додатковий попит на гроші. Процентні ставки через це підвищуються, а інвестиції приватного сектора зменшуються (ефект витискання). Але в цілому завдяки мультиплікативпому розширенню приватних витрат на споживання сукупний попит при збільшенні державних видатків зростає.
Зменшення податків збільшує використовуваний доход домогосподарств, який спрямовується на споживання та заощадження. Сукупний попит при цьому розширюється за рахунок зменшення заощаджень уряду і збільшення приватних видатків на споживання.
Збільшення трансфертів населенню (допомоги по безробіттю, пенсії, субсидії та ін.) повертає частину податків і збільшує використовуваний доход домогосподарств, внаслідок чого приватні видатки на споживання зростають.
Збільшення субсидій підприємствам збільшує доходи і витрати у приватному секторі. Дотації виробництву збільшують переважно видатки на споживання. Інвестиційні податкові пільги та прямі субсидії збільшують приватні інвестиції. Експортні субсидії стимулюють розширення сукупного попиту за рахунок зростання чистого експорту.
Автономне зростання витрат означає збільшення середньої схильності домогосподарств до споживання внаслідок незалежно прийнятих ними рішень про збільшення споживчих витрат. Головним фактором зміни схильності до споживання доходу є очікування. Як правило, оптимістичні очікування щодо майбутніх доходів, багатства та соціального забезпечення стимулюють людей менше заощаджувати і більше витрачати. В результаті при незмінному використовуваному доході сукупний попит зростає. Песимістичні очікування, навпаки, зменшують сукупний попит. Винятком з цього правила є очікувана інфляція, яка стимулює зменшення грошових заощаджень і збільшення видатків на споживання. Інфляційні очікування прискорюють швидкість грошей в обігу, і сукупний попит збільшується. Оптимістичним сподіванням і розширенню сукупного попиту .сприяє також зменшення кредиторської заборгованості домогосподарств.
Ефект вирівнювання доходів. Аґреґована схильність до споживання і сукупний попит зростають при зменшенні економічної нерівності з допомогою соціальних трансфертів. Внаслідок перерозподілу доходу на користь бідніших верств населення частка домогосподарств з вищою схильністю до споживання в національному доході зростає, а частка забезпеченого населення з меншою схильністю до споживання зменшується.
Інфляція боргу. Несподіване підвищення рівня цін зменшує реальну вартість грошей і боргових зобов'язань. Реальний доход і багатство перерозподіляються від "заощадливих" кредиторів до "розтратливих" боржників Оскільки схильність до витрачання доходу у боржників вища, агрегована схильність до споживання і сукупний попит зростають
Автономне збільшення інвестицій. Незалежно від ставки процента збільшенню інвестицій сприяють: 1) розвиток нових галузей виробництві та освоєння нових територій; 2) поява нових технологій і ефективнішим зразків обладнання, які прискорюють моральне старіння капіталу і вимагають його модернізації; 3) зростання прибутковості капіталу; 4) зменшення товарних запасів і резервних потужностей виробництва; 5) зменшення традиційних джерел і подорожчання природних ресурсів; 6) оптимістичні сподівання та підприємницька ініціатива; 7) збільшення державних інвестиції або замовлень, які потребують додаткових приватних інвестицій.
Збільшення чистого експорті/ за незмінних внутрішніх: цін. Сукупний попит зростає: 1) при зниженні курсу національної валюти; 2) підвищенні цін на імпортні товари; 3) збільшенні національного доходу країн-імпортерів вітчизняних товарів; 4) зниженні схильності фірм та домогосподарств країни до імпорту 5) збільшенні державних закупівель вітчизняних товарів за рахунок скорочення державних імпортних закупівель; 6) збільшенні внутрішнього попиту на вітчизняні товари при здешевленні товарів "критичного імпорту" -- життєве важливих благ, що не мають вітчизняних замінників за кількістю, якістю або ціною; 7) зменшенні імпортної залежності від зовнішніх ринків постачання та збуту продукції; 8) збільшенні імпортної залежності інших країн світу від товарів, що є предметом експорту країни; 9) скороченні пропозиції товарів, що є предметом вітчизняного експорту, на світового ринку; 10) збільшенні зовнішнього попиту на товари вітчизняного виробництва внаслідок появи нецінових конкурентних переваг -- вищої якості, репутації або популярності вітчизняних товарів, унікальних властивостей або вищої ефективності нових зразків вітчизняних технологічних товарів, отримання виключних прав на виробництво та продаж таких товарів.
Зміни нецінових факторів сукупного попиту в напрямках, протилежних розглянутим, навпаки, зменшують сукупний попит.
Конкретні чинники розглядаються як цінові або нецінові фактори сукупного попиту залежно від причин, що викликають їхню зміну. Якщо, наприклад швидкість грошей в обігу, державні витрати, процентні ставки або чистий експорт змінюються внаслідок зміни внутрішніх цін, -- вони впливають як цінові фактори. В інших випадках вони впливають як нецінові фактори. Наприклад, чистий експорт країни може збільшитись на певну величину як внаслідок зниження рівня внутрішніх цін, так і внаслідок зниження курсу її валюти.
Негнучкість цін до зниження. Але припустімо, що ціни виробництва та заробітна плата виявились негнучкими до зниження в довгостроково періоді.
В умовах довгострокової жорсткості ціни легко зростають, але потім не знижуються. Тому відновлення потенційного випуску при нижчому рівні цін неможливе. Зменшення сукупного попиту або інфляція витрат в умовах довгострокової негнучкості цін ведуть до скорочення довгострокового рівноважного випуску нижче потенційного.
Стабілізація виробництва. Відновлення довгострокової рівноваги на рівні потенційного випуску в умовах жорсткості цін до зниження потребує збільшення сукупного попиту. Для цього уряд збільшує сукупний попит і дає виробництву можливість повернутись до потенційного випуску.
Інфляція у довгостроковій рівновазі прискориться, а довгостроковий обсяг сукупної пропозиції ще більше скоротиться. Таке поєднання інфляції і спаду виробництва у довгостроковому періоді називається стагфляцією.
Точка перетину кривої пропозиції індивідуального блага і попиту на нього визначає рівноважну ціну та обсяг його виробництва.
Аналогічно в точці перетину кривих сукупного попиту й сукупної пропозиції досягаються рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг національного продукту. В короткостроковому періоді рівновага досягається з рівноважним рівнем цін і рівноважним обсягом виробництва.
Конкуренція між покупцями за наявний реальний обсяг продукції підвищить рівень цін. Зростання рівня цін стимулюватиме виробників збільшити обсяг продукції і водночас змушує покупців зменшити свої закупівлі. Коли вироблений реальний продукт дорівнює купленому обсягові продукції, національна економіка досягла рівноваги.
На положення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції впливає низка нецінових чинників. На кейнсіанському відрізку, де крива сукупної пропозиції майже положиста, зміна сукупного попиту головно впливає на обсяг національного виробництва, а рівень цін відносно сталий. На класичному відрізку крива AS стає крутою, і зміна сукупного попиту, наприклад його розширення, спричинятиме зростання цін, а реальний ВВП майже не змінюватиметься. З коливанням цін на проміжному відрізку змінюватимуться і реальний обсяг виробництва, і рівень цін.
У реальній економіці діє ще один надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію на класичному і проміжному відрізках. Річ у тім, що багато цін на товари й ресурси є негнучкими щодо зниження. Деякі економісти вбачають у такій властивості ефект храповика (храповик - механізм, який дає змогу крутити колесо тільки вперед).
Коли сукупний попит розширюється, то рівновага переміщується. Проте ціни не знижуються з такою легкістю, як підвищуються. Тому якщо сукупний попит зменшиться, то економіка не повернеться до свого первинного рівноважного стану. Скоріше збережеться новий, вищий рівень цін, і скорочення сукупного попиту перемістить економіку до стану рівноваги. Вищий рівень цін найімовірніше збережеться - ціни «заклинило», а реальний обсяг національного продукту зменшиться.
У довгостроковому періоді рівновага сукупних попиту і пропозиції досягається в точці перетину вертикальної кривої AS і спадної кривої AD.
Розділ II. Характеристика сукупного попиту і пропозиції на ринку інвестицій в Україні за період 2004-2007 рр
2.1 Динаміка сукупного попиту і пропозиції на інвестиційному ринку
Високі темпи економічного зростання, зафіксовані в Україні за підсумком 2007 року, супроводжувалися активною динамікою інвестиційних процесів. Проте випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього, посилюють ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією. З цієї причини вплив інвестиційних процесів в Україні за їх нинішньої структури на розвиток реального сектору економіки є помітно послабленим. Інвестування значною мірою втратило роль рушійної сили вітчизняного машинобудування. Відтак на сучасному етапі національна економіка потребує концентрації інвестиційних ресурсів на стратегічно важливих напрямках, що вимагає переходу до цілеспрямованої інвестиційної політики.
За даними Держкомстату, інвестиції в основний капітал збільшились у 2007 р. порівняно з попереднім роком на 29,8 %. Відтак внутрішній інвестиційний попит слід вважати одним з вагомих чинників економічного зростання в 2007 р. За приблизними підрахунками, приріст інвестицій забезпечив понад 35 % загального приросту ВВП у минулому році. Завдяки стабільним темпам інвестиційної динаміки, які зберігаються в Україні з 1998 року, економіка поступово виходить з глибокої інвестиційної кризи. Станом на кінець 2007 р. обсяг інвестицій в основний каптал сягнув 88 % рівня 1990 року. В разі збереження позитивних тенденцій, в поточному році варто очікувати виходу обсягів інвестування на докризовий рівень.
Між тим, предметом детального аналізу мають стати не лише загальні показники інвестиційної динаміки, але й структура інвестування, від якої значною мірою залежить напрямок відтворення та структурної модернізації національної економіки.
Рис. 2.1 Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності у 2004-2007 рр., %
Аналізуючи рис. 2.1, протягом 2004-2007 рр. в Україні на тлі відносно динамічного зростання інвестицій (окрім 2005 р.) спостерігалася стійка тенденція до зменшення частки інвестування промисловості та транспорту і зв'язку. Натомість стабільно зростає частка вкладень в операції з нерухомістю та торгівлю. За підсумком 2007 р. Частка інвестицій в торгівлю, фінансову діяльність та операції з нерухомістю сягнула 32,5 % проти 23,4 % у 2004 р., в той час як промисловості - зменшилась з 37,2 % до 34,1 %. Загалом за 2005-2007 рр. Інвестиції в промисловість зросли в 1,5 разу, в той час як в операції з нерухомістю - в 1,9 разу, фінансову діяльність - 2,4 разу, роздрібну торгівлю - утричі. Подібні тенденції були притаманні й 2007 року. За підсумком року інвестиції в промисловість збільшилися на 27 %, в той час як в роздрібну торгівлю - на 48 %, фінансову діяльність - 60 %.
Отже, описані пріоритети інвестування засвідчують переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього (промисловість і сільське господарство) посилюють ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією.
Рис. 2.2 Співвідношення обсягів реалізації машин і устаткування (в т.ч. електричного) вітчизняного виробництва та інвестицій в осн. капітал (1); експорту таких товарів та обсягів реалізації (2); імпорту таких товарів та інвестицій в осн. капітал (3)
Аналізуючи рис. 2.2. неоднозначним залишається вплив інвестиційних процесів на динаміку національної економіки. Протягом періоду економічного зростання (лінія 1), в Україні спостерігалося невпинне зниження співвідношення обсягів реалізації продукції вітчизняного інвестиційного машинобудування (виробництво машин і устаткування, а також електричного, електронного та оптичного устаткування) та обсягів інвестицій в основний капітал. При цьому помітна чітка зворотна кореляція між цим показником та часткою експортної продукції підгалузі (рис. 2.2 - лінія 2).
З 2006 р. розпочалася тенденція активного зростання експортної спрямованості інвестиційного машинобудування. Відтак лідируючі темпи зростання виробництва в машинобудуванні, відзначені у 2007 року, коли галузь зросла на 28,6 %, а виробництво інвестиційної продукції - на 15,3 %, слід насамперед пов'язувати не з активізацією інвестиційних процесів, а зі збільшенням частки експорту у випуску інвестиційної машинобудівної продукції до 61 % проти 44 % рік тому.
Таким чином, вплив інвестиційних процесів в Україні за їх нинішньої структури на розвиток реального сектору економіки є помітно послабленим.
Інвестування значною мірою втратило роль рушійної сили вітчизняного машинобудування.
Загальне зростання частки інвестицій в основний капітал галузей перерозподільчого сектору економіки обумовило також стійку тенденцію до зменшення впливу інвестиційного попиту на імпорт інвестиційної продукції. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання такого імпорту (в 1,5 разу за 2007 рік), частка імпортної продукції в інвестиціях в основний капітал зменшилася з 39,2 % у 2001 до 28,3 % у 2007 рр. (рис. 2.2 - лінія 3). Враховуючи зазначене вище, доречним видається висновок про загальне зменшення частки обладнання в обсягах інвестицій в основний капітал, а відтак - послаблення їхнього впливу на технологічну модернізацію національної економіки.
Структура фінансування інвестицій в основний капітал в 2007 р. практично повторювала відповідні показники попереднього року. Загалом період економічного зростання позначився помітним зменшенням частки власних коштів підприємств і організацій в структурі фінансування інвестицій з 68,6 % у 2000 до 56,5 % у 2007 рр. (рис. 2.3). Така структурна зміна відбулася насамперед внаслідок зростання частки позичкових коштів за згаданий період з 1,7 % до 16,6 % та є відображенням активного розвитку вітчизняної банківської системи та позитивного впливу на неї процесів економічного зростання.
Частка дійсно інвестиційного спрямування довгострокових кредитів комерційних банків в Україні має тенденцію до зниження (рис. 2.4 - лінія 1). При цьому в 2006-2007 рр. вона набула досить вираженого характеру: якщо у 2005 р. інвестиції в основний капітал за рахунок позичкових коштів були еквівалентні 15,5 % наданих вітчизняними банками довгострокових кредитів, у 2007 р. цей показник скоротився до 10,6 %. При цьому зовнішні довгострокові кредити, отримані іншими секторами економіки (не комерційними банками), які також є джерелом інвестиційних ресурсів, зросли порівняно з 2006 р. в 1,6 разу і склали 10 % вітчизняного довгострокового банківського кредитування.
Рис. 2.3 Частка основних джерел інвестування в основний капітал у 2000-2007 рр., %
Таким чином, відбувається процес послаблення інвестиційної орієнтованості банківського кредитування в Україні. Стабільно високе зростання обсягів грошової пропозиції та зростання частки зовнішнього кредитування банківського сектору економіки, яке спостерігається у 2006-2007 рр. та веде до підвищення ризиків стабільності платіжного балансу України, не сприяли активізації спрямування банківських кредитів на інвестиційні процеси. Як наслідок, можна припустити, що ймовірна ревальвація гривні, доцільність якої постійно дискутується в умовах активного припливу позичкового капіталу та планів переходу НБУ до інфляційного таргетування, навряд чи буде компенсована як посиленням нецінових чинників конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, так і зростанням обсягів імпорту інвестиційних товарів.
Як позитивний слід відзначити процес посилення інвестиційного спрямування отримуваних підприємствами прибутків (рис. 2.4, лінія 2). З 2005 по 2007 рр. інвестиції в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств і організацій збільшилися з 59,9 % до 72,3 % прибутків, отриманих прибутковими підприємствами. Це засвідчує загальне поширення усвідомлення суб'єктами господарювання необхідності посилення інвестування у власний розвиток з огляду на зростання конкурентного тиску та низки перспективних структурних викликів (насамперед, стійкого подорожчання енергетичних ресурсів). Відтак є підстави очікувати, що створення умов, сприятливих для отримання суб'єктами господарювання належного рівня прибутку, має стати позитивним чинником для зміцнення інвестиційної активності в Україні.
Рис. 2.4 Співвідношення інвестицій в основний капітал за рахунок позичкових ресурсів та довгострокових кредитів комбанків (1); інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємства та прибутків прибуткових підприємств (2) у 2000-2007 рр., %
У 2007 р. зафіксоване деяке поліпшення структури іноземного інвестування в Україну на користь галузей реального сектору економіки. Так, якщо частка прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які надійшли у 2006 р. в промисловість, складала 20,9 %, у 2007 р. вона сягнула 29,4 %. Частка посередницьких секторів (торгівля, фінансові послуги та операції з нерухомістю - зменшилася за цей період з 64,3 % до 50,5 %. Між тим, вплив ПІІ на поліпшення технологічної структури залишався відносно незначним: частка інвестицій в машинобудування зменшилася з 3,7 % у 2006 до 1,2 % у 2007 рр. Збільшення частки промисловості в ПІІ у 2007 р. відбулося насамперед за рахунок припливу коштів іноземних інвесторів у добувну промисловість - її частка збільшилась з 8,6 % до 31,0 % усіх промислових ПІІ. Отже, слід констатувати посилення ролі ПІІ в 2007 р. у зміцненні сировинної, низькотехнологічної орієнтації економіки України. Це, в свою чергу, відображує непривабливість інвестиційного середовища України для інвестування у створення виробництв у високотехнологічних галузях економіки.
2.2 Аналіз попиту і пропозиції на інвестиційному ринку України
У 2003 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1319,9 млн.дол. прямих інвестицій, у т. ч. з країн СНД надійшло 69,0 млн.дол. (5,2% до загального обсягу), з інших країн світу - 1250,9 млн.дол. (94,8%). Нерезидентами вилучено капіталу на 340,4 млн.дол.
Основними формами залучення капіталу були грошові внески, які склали 754,3 млн.дол. (57,1% вкладеного обсягу), та внески у формі рухомого і нерухомого майна - 483,6 млн.дол. (36,6%).
Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2004р. становив 6657,6 млн.дол., що складає 140 дол. на одного мешканця України. Приріст іноземного капіталу у 2003 році склав 1185,7 млн.дол. (21,7%).
Інвестиції надійшли із 114 країн світу і найбільші обсяги внесено нерезидентами з:
- США - 1074,8 млн.дол. (16,1% до загального обсягу);
- Кіпру - 779,2 млн.дол. (11,7%);
- Сполученого Королівства - 686,1 млн.дол. (10,3%);
- Нідерландів - 463,9 млн.дол. (7,0%);
- Німеччини - 441,4 млн.дол. (6,6%);
- Віргінських островів, Британських - 381,0 млн.дол. (5,7%);
- Російської Федерації - 377,6 млн.дол. (5,7%);
- Швейцарії - 319,5 млн.дол. (4,8%);
- Австрії - 252,1 млн.дол. (3,8%).
Цим 9 країнам належить 71,7% загального обсягу прямих інвестицій в економіку України.
Найбільш інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємства оптової торгівлі і посередництва в торгівлі - 996,3 млн.дол. (15,0% загального обсягу інвестицій) і підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів - 988,3 млн.дол. (14,8%).
Таблиця 2.1.
Попит на прямих та іноземних інвестиціях в Україні станом на 2003 р.
|
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.10.2003 Обсяги прямих інвестицій з України на 01.10.2003 Усього 6212944,43 159212,15 Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів 946714,22 |
Подобные документы
Поняття та сутність сукупного попиту, особливості переміщення її кривої. Загальна характеристика сукупної пропозиції у довгостроковому та короткостроковому періоді, перелік її цінових та нецінових факторів. Аналіз рівноваги сукупного попиту і пропозиції.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 31.10.2010Теоретичні аспекти дослідження сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічний кругообіг в ринковій економічній системі відкритого типу. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції. Класична та кейнсіанська моделі сукупної пропозиції.
курсовая работа [364,3 K], добавлен 03.12.2008Поняття сукупного попиту та основні фактори, які впливають на нього. Нецінові чинники сукупного попиту. Поняття сукупної пропозиції, її залежність від об'єму виробництва. Рівновага: реальний об'єм виробництва і рівень цін. Особливості ринкової економіки.
реферат [227,3 K], добавлен 11.12.2010Аналіз попиту і пропозиції на конкурентного ринку, який характеризується великою кількістю покупців і продавців. Ринок за умов вільної конкуренції. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження. Діалектична залежність попиту і пропозиції.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 06.10.2008Дослідження сукупного попиту та сукупної пропозиції на ринку житла України 2008-2010 рр.; чинники впливу на попит і пропозицію у житловому секторі, динаміка цін. Аналіз розвитку житлової галузі у столиці, ціноутворення на первинному і вторинному ринку.
курсовая работа [226,8 K], добавлен 25.04.2012Сукупний попит і його структура. Економічна сутність поняття попит, сукупного попиту. Сукупна пропозиція. Сутність поняття пропозиції. Сукупна пропозиція в системі макроекономічного регулювання. Рівновага: реальний об'єм виробництва і рівень цін.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 30.03.2007Вивчення і комплексна характеристика основних мікроекономічних теорій попиту і пропозиції: теорія рівноваги, ефект доходу і заміщення. Аналіз залежності попиту і пропозиції на прикладі товарної групи побутової техніки. Розвиток ринку побутової техніки.
курсовая работа [171,4 K], добавлен 05.04.2011Ринковий механізм рівноваги в економіці, його закономірності та основні етапи. Чинники, що визначають рівень попиту та пропозиції на ринку, їх динаміку. Співвідношення попиту і пропозиції на фазах економічного циклу. Еластичність економічних процесів.
контрольная работа [476,2 K], добавлен 24.05.2010Теоретичне обґрунтування "попиту і пропозиції" як основних економічних категорій. Фактори, що впливають на їх формування на сучасному ринку України. Організаційно-правові форми управління ними. Аналіз впливу функціонування імпортних товарів на ринку.
курсовая работа [284,0 K], добавлен 14.03.2011Обсяги попиту та пропозиції. Зміст та функції попиту, його закон та ринкова рівновага. Витрати споживача на купівлю товару при еластичному та нееластичному попиті. Коефіцієнт еластичності попиту за ціною та доходом. Особливості еластичності пропозиції.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 27.01.2012
