Розвиток малого підприємництва має регіональну та місцеву орієнтацію і значною мірою пов'язаний з умовами, що створюються для його існування на регіональному і місцевому рівнях, тобто певною мірою перебуває у залежності від регіональної та місцевої влади.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Згідно з наданими повноваженнями, визначеними п. 5 ст. 19 Закону, місцеві органи виконавчої влади забезпечують реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, надають допомогу підприємцям, які займаються розробленням та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, надання побутових, комунальних та інших

Головним інструментом державної політики підтримки малого підприємництва є відповідні Програми: на загальнодержавному рівні - це Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва; на регіональному та місцевому рівні - це програми регіонального та місцевого значення. Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» одним з основних завдань місцевих органів виконавчої влади є підготовка та організація виконання державних і регіональних програм сприяння малому підприємництву.

Місцеві органи виконавчої влади є важливими суб'єктами, які забезпечують реалізацію державної політики підтримки малого підприємництва В структурі місцевого органу виконавчої влади функціонують відповідні підрозділи, які займаються проблемами існування та розвитку підприємництва (передусім малого підприємництва).

Наприкінці ст. 6 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» при визначенні компетенції місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення підтримки малого підприємництва згадуються і органи місцевого самоврядування, які відіграють значну роль у створенні сприятливого середовища для існування та розвитку малого підприємництва на відповідній території. Саме до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, тощо.

Ст. 13 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначає ще один орган, який безпосередньо бере участь у забезпеченні реалізації державної політики підтримки малого підприємництва - Український фонд підтримки підприємництва (далі - УФПП).

Проте необхідно підкреслити, що УФПП не є органом державної влади і структурно не належить до системи органів державної влади, що забезпечують державну підтримку малого підприємництва. Але за своїм функціональним позначенням, згідно з названою вище ст. 13 Закону, УФПП надані повноваження, які є компетенцією органу виконавчої влади, а саме: фінансове забезпечення реалізації державної політики підтримки малого підприємництва.

З метою надання допомоги в процесі здійснення органами виконавчої влади державної політики у сфері розвитку підприємництва та формування ринкової інфраструктури створено Раду підприємців України при Кабінеті Міністрів України, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом.

З метою узгодженості дій та подальшого підвищення ефективності співпраці органів виконавчої влади з суб'єктами підприємницької діяльності та об'єднаннями, обговорення нагальних проблем і забезпечення сприятливого бізнес-середовища згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності» 15.07.2000 р. створені координаційні ради з питань розвитку підприємництва при місцевих органах виконавчої влади. Координаційні ради є дорадчо-консультативними органами, що сприяють реалізації державної політики в сфері розтку підприємництва в регіонах.

До складу цих рад увійшли представники виконавчої влади, контролюючих органів, керівники територіальних представництв Держпідприємництва України, уповноважені з питань захисту справ підприємців, представники об'єднань підприємців. Очолюють ці ради керівники місцевих органів виконавчої влади.

Виходячи з наведеного вище, органами державної влади, які забезпечують реалізацію державної політики підтримки малого підприємництва, є: Верховна Рада України, глава держави, органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації) та спеціальної компетенції (Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва), органи місцевого самоврядування (рис 2.2).

Рис. 2.2. Суб'єкти державної влади, що забезпечують реалізацію державної політики підтримки малого підприємництва

Безпосередньо управління малим бізнесом в м. Новоград-Волинському здійснює управління економіки виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради. Зокрема на управління покладена реалізація Програми розвитку малого підприємництва в місті на 2007-2008 роки.

Сьогодні в Новоград-Волинському відбуваються позитивні зрушення у розвитку інфраструктури підтримки суб'єктів малого підприємництва. Консультативну та правову допомогу суб'єктам підприємництва на початок 2007 р. надавали: Новоград-Волинський міський центр зайнятості, бізнес-інкубатор, Рада підприємців м. Новоград-Волинського. (рис. 2.3.).



Рис. 2.3 Органи управління та інфраструктура підтримки малого бізнесу в м. Новаград-Волинському

Проте недостатність послуг, що надаються організаціями з підтримки малого бізнесу, відсутність чіткої координації з упорядкування функцій різних об'єктів інфраструктури з боку місцевих органів влади значним чином стримують формування сприятливого підприємницького середовища.

Слід зазначити, що сьогодні більшість об'єктів інфраструктури виникає або -стихійно, або під певну програму зарубіжної технічної допомоги, або як реакція і власні потреби підприємницьких об'єднань, ініціативних груп. Через нечіткі уявлення про специфіку, функції та різницю між окремими видами об'єктів інфраструктури понятійна плутанина призводить до того, що зареєстровані об'єкти інфраструктури малого підприємництва діють дуже слабо або взагалі не працюють чи здійснюють неспецифічні види діяльності.

Проведене дослідження свідчить про те, що структура органів державного управління у сфері підтримки підприємництва як на загальнодержавному рівні, так і в областях і районах сформована без врахування всієї складності і різноманітності проблем, які потребують вирішення. На регіональному рівні вона склалась значною мірою як копіювання структур загальнодержавних органів, в першу чергу різноманітних міністерств та комітетів. В багатьох випадках функції, сфери діяльності і рівень відповідальності окремих управлінь, департаментів та відділів не відповідають доставленим завдання.

Доповнюють регіональну структуру влади і управління, які забезпечують підтримку і взаємодію з підприємництвом, створені також різноманітні ради, координаційні комітети, комісії, робочі групи з розвитку підприємництва при органах влади чи посадових особах. Проте координація різноманітних структур та організацій, котрі спеціалізуються на управлінні та підтримці малого підприємництва на загальнодержавному та регіональному рівнях, ще далеко від досконалості та вимог сьогодення.

З аналізу компетенції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі управління та підтримки малого бізнесу видно, що законодавство не дає чітких відповідей про конкретні повноваження органів управління, їх функції, завдання у секторі малого підприємництва.

Ситуація, що склалася в економіці України вимагає кардинально вдосконалити існуючі правові, адміністративні, економічні, організаційні засади розвитку малого бізнесу.

Тому, зважаючи на нагальну потребу прискорення динамічних змін у розвитку малого бізнесу, слід докорінно перебудувати всю систему державного управління економічними процесами в країні, для цього необхідно зробити ряд принципових і кардинальних змін у напрямку перегулювання української економіки. Доцільно зазначити, що будь-які пропоновані підходи до розробки концепції перегулювання національної економіки повинні ґрунтуватися на виважених теоретичних засадах, давати однозначні і повні відповіді щодо мети, принципів, змісту, завдань та напрямів дерегулювання. Процес дерегулювання економіки України на початковому етапі доцільно було б розпочати із сектора малого підприємництва. Підставами для цього є:

1. Вплив малого підприємництва в Україні на формування макроекономічних показників є незначним: так, за різними оцінками малого бізнесу у створення валового національного продукту становить 10-15%, з кількістю зайнятих 8-10%. Тому цей сектор немає суттєвого впливу на національну економіку.

2. Місцева влада настійливо добивається якомога більше повноважень у сфері державного регулювання економіки. Отже, надавши їм такі повноваження у секторі малого підприємництва, можна перевірити їх готовність, здатність і вміння використати свій управлінський потенціал у конкретних справах.

3. Дерегулювання повноважень з боку вищих органів державного управління на місцевий рівень в секторі малого підприємництва відкине різного роду непорозуміння між центром та регіонами щодо темпів проведення реформ та відповідальності за їх наслідки.

4. Реальні та потенційні підприємці матимуть змогу на місцевому рівні стежити за діями конкретних органів влади, які безпосередньо відповідальні за стан справ у секторі малого підприємництва, оцінити їх дії та вимагати від цих органів ефективних дій.

2.2 Аналіз основних показників розвитку малого підприємництва в м. Новоград-Волинського

У 2002-2006 р.р. динаміка кількісних показників розвитку бізнесу в м. Новоград-Волинському в цілому характеризувалася позитивними тенденціями (див. табл. 2.1). Загальна чисельність діючих малих підприємств протягом зазначеного періоду зросла в 1,3 раз і становить 1388. Завдяки цьому зросла кількість діючих малих підприємств на 10 тис. населення, яка в 2006 р. досягла 231 одиниць і перевищила показник 2002 р. в 1,7 раз.

У 2003 р., порівняно з попереднім роком, кількість малих підприємств збільшилась на 29%; у 2004 р. - на 6%; 2005 р. - на 11%; у 2006 р. - на 12%. Отже, динаміка зростання малих підприємств характеризується сталою тенденцією до уповільнення, а найбільший їх приріст відбувся у 2003 р. Подібні тенденції не сприятливі для економіки і аж ніяк не свідчать про вичерпаність резервів зростання сектора малого бізнесу. Скоріше навпаки, бо кількість діючих малих підприємств на 10 тис. населення відстає від показників розвинених країн з декілька разів.

Що стосується суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, то їх кількість за даний період зросла в 2,07 раз і становить 6,70 тис. осіб.

Залишається незначною частка обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах. Хоча вона зросла за даний період з 7 до 18,1% (рис. 2.4).

Обсяг виробництва продукції на малих підприємствах в діючих цінах загалом характеризується позитивною динамікою, щороку він зростав в передньому на 20%. За весь період він зріс в 2,13 раз. Проте необхідно взяти до уваги, що обсяг виробництва обчислювався без врахування інфляції, динаміки індексу цін, коливання валютних курсів, а тому реальний його показник буде дещо іншим. Результати аналізу доводять, що впродовж 2002-2006 років темпи приросту продукції, виробленої малими підприємствами (середнє значення -

Таблиця 2.1. Головні показники розвитку малих підприємств

з/П	показника	2002	2003	2004	2005	2006
1.	Кількість малих	1348	1696	1823	1993	2176
	підприємств всього
	у тому числі діючих	802	1042	1108	1236	1388
	з них на 10 000 чоловік	134	174	185	206	231
	наявного населення
2.	Створено малих	191	217	204	237	280
	підприємств
3.	Кількість підприємців -	3,23	343	4,74	5,72	6,70
	фізичних осіб, тис. осіб
4.	Частка продукції малих	7	13,7	15,7	17	18,1
	підприємств, %
5.	Обсяг виробленої	12,95	15,48	17,56	21,11	27,54
	продукції, млн. грн.
6.	Обсяг реалізованої	42,19	57,51	43,73	44,28	55,77
	продукції, млн. грн.
7.	Надходження до міського	0,125	0,137	0,517	0,706	3,561
	бюджету від суб'єктів МП,
	млн. грн.
	Відсоток від загальих	1,83	1,87	7,03	6,41	7,04
	надходжень, %

Рис. 2.4. Динаміка розвитку малого бізнесу

Рис. 2.5. Динаміка кількості малих підприємств на 10 000 чол. наявного населення

Проаналізуємо кількість малих підприємств за видами економічної діяльності (табл. 2.2). Найбільше малих підприємств функціонує в галузі оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту, приблизно 49% від загальної кількості. Тоді як частка промислових підприємств становить лише 2%. Отже, нагромаджений приватний та пайовий капітал спрямовується переважно не у виробничу, а торгово посередницьку сферу. Тобто туди, де швидше та легше можна отримати прибуток, в тому числі і поза межами законодавства.

Таблиця 2.2. Кількість малих підприємств за видами економічної діяльності

№	Назва виду економічної діяльності	Значення за роками
п/п		2002	2003	2004	2005	2006
1.	Промисловість	14	14	17	19	21
2.	Сільське і лісове господарство	84	87	92	98	103
3.	Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними	420	530	559	632	700
	засобами; послуги з ремонту
4.	Будівництво	25	27	30	33	37
5.	Готелі, ресторани	10	16	19	27	34
6.	Фінансова діяльність	5	6	6	7	7
7.	Операції з нерухомістю	37	41	44	48	56
8.	Державне управління	72	75	77	78	105
9.	Освіта	11	11	12	12	12
10.	Охорона здоров'я	15	17	17	18	19
11.	Колективні, громадські та особисті послуги	88	95	101	110	119
12.	Інші	21	123	134	154	175
	Всього	802	1042	1108	1236	1388

Структуру малого бізнесу за видами економічної діяльності м. Новоград-Волинського в 2006 році представимо у вигляді діаграми (рис. 2.6.).

Рис. 2.6. Структура малого бізнесу м. Новоград-Волинського в 2006 р.

Важливими показниками, що характеризують стан розвитку малого бізнесу є чисельність зайнятих у цьому секторі економіки та рівень середньомісячної заробітної плати працівників малих підприємств (табл. 2.3).

Середньооблікова кількість найманих працівників на малих підприємствах за даний період зросла в півтора рази і у 2006 році становить 11368 чол. Що стосується галузевого розподілу трудових ресурсів, то найбільша їх частка (біль 40%) задіяна у сфері оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами та послуг з ремонту. В промисловості задіяло лише 12-14% кількості найманих працівників.

Упродовж 2002-2006 років середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств в цілому збільшилась в 2,03 рази і становить 430,41 грн. Однак динаміка даного показника має певні особливості (рис 2.7):

рівень заробітної плати на приватних малих підприємствах становить лише 3/4 її рівня на державних;

на багатьох малих підприємствах, насамперед торгівлі, середньомісячні доходи працівників перевищують 1000 грн., але виплачуються неофіційно. У звітності ж показуються незначні суми, які ледве перевищують мінімальну заробітну плату. Тим самим зменшується база оподаткування і збільшуються суми неофіційних виплат.

Таблиця 2.3. Середньо облікова чисельність та середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств

№	Найменування		Значення за роками
з/п	показників	2002	2003	2004	2005	2006
1.	Фонд оплати праці, тис. грн.	93506,8	12672,5	15078,7	18985,3	22718,3
2.	Середньооблікова кількість	6452	7861	8149	9563	11368
	найманих працівників, чол.
	в т.ч. за галузями економіки, %
	оптова і роздрібна торгівля;	48	38,6	37	35	35,6
	торгівля транспортними
	засобами; послуги з ремонту
	промисловість	18	19	18,4	18,5	19,01
	будівництво	15,5	15	13,4	12,7	13,6
	державне управління	3,2	5,3	6,8	6,9	7,2
	операції з нерухомістю	2	11	14,5	14,7	14,1
	інші	13,3	11,1	9,9	12,2	10,4
3.	Середньомісячна зарплата найманих працівників, грн	211,81	267,46	317,83	381,96	430,41
	в т.ч. за формами васності:
	державна	276,36	293,46	341,11	381,97	456,13
	комунальна	234,53	283,09	313,73	368,97	403,51
	приватна	179,91	205,7	256,13	298,07	367,81
	колективна	176,68	223,49	241,5	301,42	311,04



Рис. 2.7. Динаміка середньої заробітної плати на малих підприємствах різної форми власності

Рівень і ефективність реалізації економічного потенціалу малих підприємств виявляється через результативність його функціонування в системі господарювання (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4. Фінансові результати малих підприємств від економічної діяльності

№	Найменування	Значення за роками
з/п	показника	2002	2003	2004	2005	2006
1.	Балансовий прибуток	2,09	-0,28	-0,1	-0,84	-0,72
	(збиток), млн. грн.
2.	Підприємства, що отримали	58,5	58	59.5	59	59
	прибуток, %
3.	Підприємства, що отримали	41,5	42	40,5	41	41
	збиток, %
4.	Операційні витрати на	11,24	16,78	18,1	20,24	26,78
	виробництво, млн. грн.
5.	Обсяг виробленої	12,95	15,48	17,56	21,11	27,54
	продукції, млн. грн.
6.	Витрати на 1 грн. Виробленої	108,2	108,4	103,1	101,3	98,2
	продукції, коп.

На економічну ефективність функціонування малого бізнесу негативно впливав фінансовий стан діючих малих підприємств, який перманентно погіршувався, і значною мірою штучно. Балансовий прибуток малих підприємств за 2002 р. становив 2,09 млн. грн., у 2006 р підприємства отримали збитки на суму 0,72 млн. грн. Частка збиткових та прибуткових малих підприємств становить 41 та 59% відповідно.

Рис. 2.8. Динаміка обсягу виробництва та витрат на малих підприємствах за 2002-2006 роки

Динаміку зміни операційні витрат на виробництво та обсяг виробленої продукції покажемо на рис. 2.8.

Позитивним явищем є скорочення витрат на 1 грн. виробленої продукції. Якщо у 2002 р. цей показник становив 108 коп., то у 2006 р. - 97,2 коп. Проте, якби малі підприємства відображали у звітності реальний рівень заробітної плати працівників з відповідними нарахуваннями, то даний показник був би значно вищим.

Такі тенденції мало пов'язані з цивілізованим розвитком малого бізнесу, свідчить про псевдо ринковий характер функціонування значної його частини і про істотне зростання посередницької маржі у валовій реалізації товарів і послуг. Продовжується приховування левової частки доходів, у тому числі шляхом виконання значних обсягів робіт без оформлення відповідних документів, зокрема договорів.

За 2002-2006 роки зросли валові інвестиції малих підприємств в основний капітал. Однак активізація інвестиційної діяльності відбувалася переважно за рахунок власних коштів, які у вітчизняних малих підприємств упродовж усього періоду існування залишаються основним джерелом фінансування їх розвитку. Обсяг кредитних ресурсів пропонований фінансовими інститутами малому бізнесу, не відповідає його справжнім потребам. Така ситуація пояснюється високими процентними ставками та відсутністю системи державних гарантій за кредити малого бізнесу, в тому числі шляхом виділення з бюджетів всіх рівнів коштів на реалізацію програми субсидування%.

Обмеження доступу малого підприємництва до банківських кредитів пов'язані з відсутністю кредитної історії та низькою кредитною довірою до малих підприємств, зумовлені недостатньою їх можливістю щодо забезпечення кредитів.

Аналіз діяльності суб'єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку малого підприємництва, підвищення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та росту доходів населення, активізації ділової активності в місті.

Найважливішими комплексними проблемами розвитку сектора малого підприємництва в місті є:

ь Недосконалість системи впровадження адміністративно-організаційних процедур щодо започаткування та здійснення підприємницької діяльності.

ь Ускладненість доступу до фінансово-кредитних ресурсів, нерозвиненість інститутів мікрокредитування, відсутність механізмів надання фінансової допомоги суб'єктам підприємницької діяльності.

ь Ускладнений доступ суб'єктів підприємницької діяльності до інформації про стан ринку та конкуренцію.

ь Конкуренція легальному бізнесу з боку осіб, котрі займаються підприємницькою діяльністю незаконно.

ь Нестабільне регуляторне середовище.

ь Значний податковий тягар.

ь Нерозвиненість таких ринкових інститутів, як субпідряд, франчайзинг, лізинг тощо породжує автономізацію вітчизняних малих підприємств, неефективність виробничої кооперації їх між собою та з середніми і великими підприємствами.

ь Зосередження висококваліфікованих кадрів та накопичення значного інноваційного потенціалу в поєднанні із загальним низьким техніко-технологічним оснащенням малих підприємств, недостатнім

рівнем підготовки власників і персоналу з менеджменту і маркетингу, відсутністю досвіду і низькою культурою ведення бізнесу.

ь Нерозвиненість інфраструктури підтримки малого підприємництва, зокрема системи інформаційних, консультаційних навчальних послуг, недостатньої самоорганізації та незначного впливу громадських об'єднань підприємців (спілок, асоціацій, союзів) на забезпечення та захист інтересів малого бізнесу.

Основними регуляторними перешкодами розвитку малого підприємництва є: перевірки, дозволи та погодження, ліцензування, сертифікація та стандартизація, реєстрація. Причинами є недостатня чіткість чинної нормативної бази, в котрій не встановлено єдиної процедури або переліку вимог, терміну та вартості отримання необхідних документів; забюрократизованість процесу їх отримання; корупція.

Основним протиріччям функціонування малого підприємництва є суперечність між великими потенційними його можливостями та значними економічними ризиками, адміністративними перешкодами в його розвитку. Розв'язання цієї суперечності можливе лише шляхом активізації державної та місцевої політики, спрямованої на правову, матеріально-технічну, фінансово-кредитну та інформаційну підтримку малого підприємництва

2.3 Аналіз Програми розвитку малого підприємництва в місті Новоград-Волинський на 2007-2008 роки

Програма розвитку малого підприємництва в місті Новоград-Волинський на 2007-2008 роки була затверджена рішенням Новоград-Волинської міської ради від 12 грудня 2006 року №1028. Головним розробником програми є управління економіки виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради.

Мета програми - створення в місті сприятливих умов для розвитку малого підприємництва та використання його потенціалу для вирішення соціально-економічних проблем.

Основні джерела фінансування програми: міський бюджет, кошти міжнародних установ, держаний бюджет, залучені кошти.

Програма розвитку малого підприємництва в місті Новоград-Волинський на 2007-2008 роки (надалі - Програма) - це «комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва та забезпечення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, соціальної і ринкової інфраструктури м. Новоград-Волинського на 2007-2008 роки.».

Для досягнення мети у Програмі поставлені такі основні завдання:

створення позитивного іміджу міста Новоград-Волинського шляхом активізації участі місцевої влади в розвитку підприємництва;

формування сприятливих умов розвитку малого підприємництва;

залучення вітчизняних і зарубіжних інвесторів до вирішення соціальних проблем підтримки малого і середнього бізнесу міста;

розширення взаємодії органів місцевого самоврядування і суб'єктів підприємництва.

Політика у сфері підтримки малого і середнього підприємництва виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради реалізовуватиметься на двох різнях управління:

поліпшення підприємницької привабливості та іміджу міста Новоград - Волинського;

2) стимулювання розробки і реалізації проектів, спрямованих на активізацію підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем міста.

Програма складається із паспорта та чотирьох розділів. В паспорті Програми подана загальна характеристика міста, вказані головний розробник та співрозробники (виконавчі органи Новоград-Волинської міської ради, громадські організації підприємців та науковців міста, суб'єкти підприємницької діяльності) програми, її мета та пріоритетні завдання, основні джерела фінансування Програми.

У першому розділі проаналізовано стан і тенденції розвитку малого бізнесу в м. Новоград-Волинського за 5 років (2002-2006). А саме кількість діючих малих підприємств у місті за видами економічної діяльності. Наведена динаміка головних показників розвитку малих підприємств, таких як кількість малих підприємств, в тому числі на 10 000 чол. наявного населення, частка продукції малих підприємств, середньо облікова кількість найманих працівників, середньомісячна зарплата найманих працівників, обсяг виробленої та реалізованої продукції, надходження до міського бюджету від суб'єктів малого підприємництва. Зокрема зроблений висновок про невиробничу орієнтацію малого бізнесу в місті Новоград-Волинський, що можна пояснити браком стартового капіталу для заснування капіталомістких виробництв.

В другому розділі «Соціально-економічні проблеми малого підприємництва в м. Новоград-Волинському» проведено порівняння динаміки розвитку малого підприємництва міста з динамікою його росту в області та Україні, а також з розвиненими країнами світу У Новоград-Волинському, як і в Україні, незважаючи на позитивні зрушення в динаміці розвитку малого підприємництва, його відносні показники є набагато нижчими, ніж у розвинених країнах. В даному розділі також визначені основні проблеми та перепони розвитку малого бізнесу в місті та причини, що зумовили їх Виникнення.

Третій розділ - «Головні завдання та перспективи розвитку малого підприємництва».В даному розділі визначено 11 заходів, які необхідно здійснити з метою ефективного використання можливостей підприємництва розвитку національної економіки, прискорення економічних реформ, вирішення соціальних проблем та забезпечення реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність. Заходи стосуються розвитку кредитно-інвестиційних, фінансових механізмів, спрощенню дозвільної процедури, розвитку інфраструктури підприємництва.

Четвертий розділ присвячений основним заходам щодо розвитку малого підприємництва на 2007-2008 роки. Всі заходи згруповані і поділені на декілька напрямків:

Нормативно-правова підтримка та регуляторна діяльність.

Фінансова підтримка.

Інформаційно-консультативна підтримка.

Розвиток інфраструктури малого підприємництва.

Цей розділ є найважливішим у програмі, в ньому вказані виконавці, джерела та суми фінансування заходів зазначених в Програмі.

Прийняття даної програми є позитивним явищем, оскільки це свідчить про зміну ставлення керівництва міста до проблем малого підприємництва, яке стало одним із пріоритетних напрямків політики і невід'ємною складовою програм соціально-економічного розвитку, а також про збільшення ресурсної підтримки малого підприємництва.

Хоча Програма має і ряд недоліків. Помітною є орієнтація програми не на результат, а на діяльність як таку. Перелічені завдання скоріше схожі на добрі побажання, аніж на проекти, що мають бути виконані. Не наведено хоч якихось вимірюваних показників, за якими згодом можна буде оцінити ефект виконання заходу: на яку кількість підприємців він справлятиме позитивний вплив, хто безпосередньо отримає користь від цього заходу, як підвищиться фінансова спроможність тих підприємств, які отримають користь від заходів, наскільки збільшиться кількість робочих місць.

В Програмі можна знайти перелік заходів, що опосередковано стосуються політики розвитку малого підприємництва. Для прикладу, серед заходів у Програмі можна знайти пункти щодо сприяння суб'єктам підприємницької діяльності у створенні додаткових робочих місць за рахунок надання дотацій роботодавцям, надання одноразової фінансової допомоги безробітним для організації власної справи, залучення суб'єктів підприємницької діяльності до участі у Всеукраїнському конкурсі на звання

«Найкращий роботодавець року», що є не завданням, спрямованим на розвиток малого підприємництва, а складовою державної політики у соціальній сфері.

Як не дивно, узагальнення пропонованих у Програмі завдань виглядає більш привабливо, ніж самі заходи, вживані в її межах. І якщо описова частина Програми, яка ґрунтується на даних офіційної статистики, здебільшого характеризується непоганою якістю підготовки, то подальше відображення цієї інформації в пропонованих заходах свого адекватного відображення не знаходить. Таким чином, можна сказати, що Програма фактично складається з двох незалежних і нічим не пов'язаних частин: констатуючо-описової та практичної (безпосередньо переліку заходів).

Позитивні сторони Програми:

1. Здійснено ґрунтовний аналіз розвитку малого бізнесу в м. Новоград-Волинський за 5 років (2002-2006).

2. Проведено порівняння динаміки розвитку малого підприємництва Рівного з динамікою його росту в області та Україні, а також з розвиненими країнами світу.

3. Визначені основні проблеми та перепони розвитку малого бізнесу в місті та причини, що зумовили їх виникнення.

4. Визначені основні заходи, які необхідно здійснити з метою ефективного використання можливостей підприємництва.

5. Прийняття даної програми свідчить про зміну ставлення керівництва міста до проблем малого підприємництва, яке стало одним із пріоритетних напрямків політики і невід'ємною складовою програм соціально-економічного розвитку. 6. Прийняття програми свідчить про збільшення ресурсної підтримки малого підприємництва.

Негативні сторони Програми:

1. Помітною є орієнтація програми не на результат, а на діяльність як таку. Не наведено хоч якихось вимірюваних показників, за якими згодом можна буде оцінити ефект виконання заходів.

2.В Програмі є заходи, до яких органи місцевого самоврядування не мають ніякого стосунку. Такі заходи можна відображати у відповідних програмах лише за умови, якщо органи місцевого самоврядування беруть організаційну або ж частково фінансову участь у їх реалізації.

3. Складові повсякденної роботи відповідного підрозділу стають окремими заходами щодо розвитку малого бізнесу.

4. Програма фактично складається з двох незалежних і нічим не пов'язаних частин: констатуючо-описової та практичної (безпосередньо переліку заходів).

Програма стане відчутним для підприємницької спільноти механізмом сприяння розвитку тоді, коли:

1. заходи на її виконання будуть спрямовані на вирішення проблем, актуальних для найширшого кола суб'єктів малого підприємництва.

2. вони матимуть конкретний характер, за якого буде повністю зрозуміло, що саме має бути виконано та якими є кількісні і якісні показники виконання даного заходу.

3. підприємницька спільнота зможе оцінити ефективність цих заходів після їх виконання

Отже, після проведеного аналізу розвитку малого бізнесу в м. Новоград-Волинському можна зробити наступні висновки:

1. Органами державної влади, які забезпечують реалізацію державної політики підтримки малого підприємництва, є: Верховна Рада України, глава держави, органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України і місцеві державні адміністрації) та спеціальної компетенції (Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва).

2. Серед ЦОВВ Держпідприємництво є єдиним органом, який призначений саме для спеціалізованої діяльності щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері підприємництва. Основними завданнями цього комітету стали здійснення державної регуляторної політики, сприяння розвитку підприємництва, забезпечення ефективного використання його можливостей в умовах реформування економіки України.

3. Безпосередньо управління малим бізнесом в м. Новоград-Волинському здійснює управління економіки виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради.

4. Проведене дослідження свідчить про те, що структура органів державного управління у сфері підтримки підприємництва як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні сформована без врахування всієї складності і різноманітності проблем, які потребують вирішення. Органи виконавчої влади під час розробки і реалізації програм і заходів щодо підтримки підприємництва нерідко керуються власними прагматичними та галузевими інтересами. Законодавство не дає чітких відповідей про конкретні повноваження органів державного управління та місцевого самоврядування, їх функції, завдання у секторі малого підприємництва. Ситуація, що склалася в економіці України вимагає кардинально вдосконалити існуючі правові, адміністративні, економічні, організаційні засади розвитку малого бізнесу.

5.У 2002-2006 р. р. динаміка кількісних показників розвитку бізнесу в м. Рівне в цілому характеризувалася позитивними тенденціями. Загальна чисельність діючих малих підприємств протягом зазначеного періоду зросла в 1.3 раз і становить 2522. Завдяки цьому зросла кількість діючих малих підприємств на 10 тис. населення, яка в 2003 р. досягла 102 одиниць і перевищила показник 1999 р. в 1,5 раз. Проте залишається незначною частка обсягу виробленої продукції (робіт, послуг) на малих підприємствах. Хоча вона зросла за даний період з 7 до 18%.

6. Нагромаджений приватний та пайовий капітал малих підприємств спрямовується переважно не у виробничу, а торгово-посередницьку сферу. Тобто туди, де швидше та легше можна отримати прибуток, в тому числі і поза межами законодавства.

7. Упродовж 1999-2003 років середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств в цілому збільшилась в 2,3 раза і становить 267,46 грн. Рівень заробітної плати на приватних малих підприємствах становить лише 2/3 рівня на державних, але на багатьох малих підприємствах, насамперед торгівлі, середньомісячні доходи працівників перевищують 1000 грн., але виплачуються неофіційно.

8. Фінансовий стан діючих малих підприємств перманентно погіршувався, і значною мірою штучно. Частка збиткових та прибуткових малих підприємств становить 41 та 59% відповідно.

9. Найважливішими проблемами розвитку сектора малого підприємництва в місті є:

Ускладненість доступу до фінансово-кредитних ресурсів, нерозвиненість інститутів мікрокредитування.

Нестабільне та недосконале регуляторне середовище.

Значний податковий тягар.

Нерозвиненість таких ринкових інститутів, як субпідряд, франчайзинг, лізинг та ін.

Нерозвиненість інфраструктури підтримки малого підприємництва. 10. Прийняття Програми розвитку малого підприємництва в місті Новоград-Волинському на 2007-2008 роки є позитивним явищем, оскільки це свідчить про зміну ставлення керівництва міста до проблем малого підприємництва, яке стало одним із пріоритетних напрямків політики і невід'ємною складовою програм соціально-економічного розвитку, а також про збільшення ресурсної підтримки малого підприємництва. Хоча Програма має і ряд недоліків. Помітною є орієнтація програми не на результат, а на діяльність як таку. Не наведено хоч якихось замінюваних показників, за якими згодом можна буде оцінити ефект виконання заходів.

3. Основні напрямки стимулювання розвитку малого підприємництва у м. Новоград-Волинський.

3.1 Удосконалення системи управління малим бізнесом

У процесі трансформування від адміністративно-командної до ринкової економіки Україна долає досить важкий шлях, що зумовлюється заміною концепції державного регулювання та зміною підстав, які вимагають втручання держави в підприємницьку діяльність. За останні роки сталися досить суттєві зрушення в розумінні політиками та вищими посадовцями ролі держави. Так, цілковиту підтримку законодавців отримав у Верховній Раді України Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який визнав необхідність «зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності».

Формування в нашій країні ринкової системи господарювання потребує підвищення підприємницької активності в усіх сферах економіки. Державна підтримка малого бізнесу дасть змогу зміцнити економічний потенціал України, її регіонів та міст. Тільки малий бізнес здатен за досить короткий термін створити значну кількість додаткових робочих місць, усунути диспропорції у випуску окремих видів товарів, розширити сферу послуг.

У країнах із розвинутою ринковою економікою державна підтримка малого підприємництва спирається на чітке законодавство. У США створено 14 постійних і 60 тимчасових агенцій, які забезпечують широкий спектр навчальних та інформаційних послуг, сприяють малому бізнесу в різних аспектах його діяльності й контролюють виконання намічених урядом програм. США існують також університетські програми підтримки малого бізнесу. Допомогу малому бізнесу здійснюють і приватні особи.

Для розвитку підприємництва і малого бізнесу в Україні необхідно визначити найважливіші аспекти регулювання процесу підприємництва з боку держави. Регулювання повинно здійснюватися протягом усього періоду діяльності підприємства: створення, функціонування і ліквідації (див. рис. 3.1).

У період відкриття і ліквідації підприємства важливо знати не тільки перелік необхідних для цього документів, умови ліцензування видів діяльності, розрахунку з кредиторами, а й мати нормативний термін, протягом якого аудиторська фірма, що направляється податковою інспекцією для перевірки, здійснить цю перевірку і видасть необхідні для ліквідації документи. Нині ліквідувати підприємство складніше, ніж відкрити, ця процедура може тривати місяцями.

У період функціонування підприємства необхідне організаційно-правове та фінансово-економічне регулювання його діяльності за допомогою антимонопольного законодавства, податкових, митних, фінансово-кредитних заходів, цінової політики, удосконалення місцевого законодавства стосовно підтримки малого бізнесу, створення консалтингових центрів, союзів підприємців.

Регулювання малого бізнесу дуже важливе на регіональному та місцевому рівні. Органам регіонального управління та місцевого самоврядування слід визначати пріоритетні для їх територій напрями діяльності малого бізнесу, а також розробляти системи економічних регуляторів, які стимулюють розвиток малого підприємництва за обраним напрямом (пільгова оренда приміщень, мікрокредитування, інвестиційні конкурси, створення регіональних центрів підтримки підприємництва, інформаційне забезпечення). Програма розвитку підприємництва та малого бізнесу має бути складовою державної програми економічного й соціального розвитку регіонів та програм розвитку міст.

Передаючи повноваження з питань державного регулювання розвитку малого підприємництва на регіональний рівень, в першу чергу необхідно внести чіткість у вертикаль державного регулювання малого підприємництва. У зв'язку з цим доцільно було б розробити та ухвалити Закон «Про мале підприємництво в Україні» та внести зміни до інших норм законодавства, в яких чітко розмежувати та класифікувати повноваження органів вищої державної виконавчої влади, регіональної (обласної) влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання, сприяння та підтримки розвитку малого підприємництва.

Аналітичний огляд вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання малого підприємництва дає підставу сформулювати концептуальний підхід до розмежування та класифікації повноважень органів вищої державної виконавчої влади, регіональної (обласної) влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання, сприяння та підтримки розвитку малого підприємництва. В загальному вигляді цей підхід представлений на (рис. 3.2).

Аналіз фактичного стану справ дає підстави зробити висновок про те, що повноваження органів влади щодо регулювання діяльності малого підприємництва доцільно поділити між трьома рівнями управління:

- вищі органи державної влади (Верховна Рада України, Адміністрація Президента та Уряд України);

- регіональні органи влади (обласні та районні ради, обласні та районні державні адміністрації, а також влада міст обласного підпорядкування);

- органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та міські ради і їх виконавчі комітети).

До компетенції органів вищої державної влади доцільно віднести такі повноваження, відповідно класифікувавши їх:

Політичні (ідеологічні). Визначення майбутньої моделі економічного розвитку України та розвитку суспільства загалом; забезпечення основних прав та свобод людини, гарантування права на вільну і законну підприємницьку діяльність, розвиток особистості; забезпечення державою політичної, економічної та соціальної безпеки підприємцям-громадянам України як на власних теренах, так і у світі.

Правові. Створення відповідної правової бази (необхідно систематизувати підприємницьке законодавство в Кодекс України про підприємництво, в якому лати чіткий перелік тих питань, якими б мала займатись виконавча влада за вертикаллю у взаємовідносинах з підприємцями); розроблення цілісної повномасштабної концепції державної політики розвитку підприємництва, яка має ґрунтуватися на праві на законну підприємницьку діяльність, що є невідчужуваним і непорушним правом людини, і визначити зокрема роль і місце малого підприємництва у процесі демократичної трансформації українського суспільства; прийняття ряду Законів України, зокрема: «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про ліцензування видів підприємницької діяльності», «Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності», «Про кредитні спілки», в яких регулюючі функції повністю надати регіонам; внесення змін та доповнень, які стосуються визначення малого підприємництва, до чинних законів України «Про підприємництво», «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні»; внесення змін та доповнень до Закону України «Про систему оподаткування» та тих законів, що регулюють відносини оподаткування малого підприємництва, з наданням основного регуляторного права у сфері оподаткування регіонам.

Економічні. Забезпечення загальних сприятливих умов макроекономічної стабілізації поглиблення ринкової трансформації економіки; зміцнення інституту приватної власності; сприяння процесу нагромадження національного капіталу та зміцнення його конкурентних позицій; формування ефективного власника та стратегічного інвестора; поглиблення вільної конкуренції; формування та розвиток системи фінансово-кредитної підтримки створення спеціалізованої банківської установи (установ) з кредитування малого підприємництва; запровадження порядку кредитування малого підприємництва комерційними банками під державні гарантії; віднесення на собівартість витрат пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) під час кредитування малого підприємництва; спрощення бухгалтерського обліку; впровадження спеціальної довгострокової програми підготовки та добору національних кадрів державних службовців здатних, до прийнятті кваліфікованих відповідальних рішень стосовно розвитку малого підприємництва.

Міжнародні. Міжнародні договори; експортно-імпортна політика.

До компетенції органів регіональної влади доцільно віднести такі повноваження, відповідно класифікувавши їх:

Організаційні. Цільові програми розвитку МП; підготовка та перепідготовка кадрів; інформаційне забезпечення; пропагандистська робота; науково-методичне забезпечення; міжрегіональна співпраця, консультаційне забезпечення.

Економічні. Фінансова підтримка; майнова підтримка; видача ліцензій, патентів.

До компетенції органів місцевого самоврядування доцільно віднести такі повноваження, відповідно класифікувавши їх:

Організаційні. Програми розвитку МП; інформаційне забезпечення; пропагандистська робота; консультаційне забезпечення.

Правові. Ухвали обласної та міської ради про спосіб оподаткування, рівень, ставки та механізм збирання місцевих податків та зборів з суб'єктів малого підприємництва; ухвали обласної та міської ради про пільги, субсидії, дотації, порядок цільового фінансування.

Економічні. Фінансова підтримка; майнова підтримка; система оподаткування. Запропонована концепція розподілу повноважень у секторі малого підприємництва між органами влади за вертикаллю їх формування повинна стати визначальним напрямком дерегулювання підприємницької діяльності в контексті дерегулювання економіки загалом. Поряд із цим стержневим напрямком, інші, не менш важливі, напрями повинні принести високий економічний ефект.

На думку деяких фахівців потрібно спрямовувати свою увагу на формальну частину дерегулювання - спрощення порядку створення (реєстрації), забезпечення пріоритетного розвитку підприємництва, скорочення переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають сертифікації. Інші вважають, що основна проблема полягає в удосконаленні фінансово-економічних механізмів дерегулювання підприємницької діяльності в Україні. Тому вони наголошують на системі стимулів в оподаткуванні, механізмі підтримки кредитування малого підприємництва, наданні пільг. З врахуванням вищезгаданого модель дерегулювання підприємницької діяльності повинна враховувати не лише напрями, але й рівні управління (див. рис. 3.3).

Загальнодержавний рівень. На даному рівні доцільно:

1. Здійснити розподіл повноважень між органами влади, згідно запропонованої концепцією, з метою делегування можливостей регіонам для регулювання відповідно до ринкової кон'юнктури діяльності у сфері малого підприємництва.

2. Здійснити комплекс заходів щодо істотного спрощення порядку створення та реєстрації суб'єктів малих форм господарювання, серед яких: створити єдину і одноразову систему органів реєстрації, з чіткими функціональними обов'язками; реєстрація повинна бути безкоштовною; встановлення прозорого механізму видачі та анулювання дії ліцензії, скасування відомчого характеру видачі ліцензій, встановлення строгої відповідальності посадових осіб за порушення порядку видачі ліцензій та суб'єктів малих форм господарювання за порушення встановлення ліцензійних вимог; кількість документів, які необхідно оформити під час реєстрації, скоротити до мінімуму (заповнення заявницького бланку, відомості про власника (власників).

3. Розробити механізм заохочення фінансово-кредитних інститутів різних форм власності до надання кредитів діючим суб'єктам малих форм господарювання та для формування стартового капіталу потенційним підприємцям. Стимулювати комерційні банки надавати кредити малому підприємництву (лише малому підприємництву, без поєднання його із середнім підприємництвом), пропонується за допомогою таких механізмів: сформувати частково за рахунок державного бюджету України та зовнішніх запозичень (Світовий банк, МВФ, ЄБРР, кредити урядів різних країн, міжнародних фінансових інститутів тощо) стабілізаційний фонд розвитку малого підприємництва в Україні. За рахунок резервів цього фонду гарантувати комерційним банкам повернення їх можливих втрат у зв'язку з неповерненням кредиту: на 60-70% під час кредитування діючих МФГ до п'яти років; 50% - для підприємств які працюють понад п'ять років; 90% - під час формування стартового капіталу суб'єктів малих форм господарювання; Національному банку України зменшити норму капіталізації на 50% для тих комерційних банків, які використовують не менше як 80% своїх ресурсів для кредитування суб'єктів малих форм господарювання (МФГ).

Місцевий рівень. На даному рівні однією з ключових проблем є формування органів управління, призначених для регулювання розвитку малого підприємництва.

Йдеться не стільки про поступову модернізацію існуючої адміністративної системи регулювання розвитку МФГ, скільки про необхідність створення принципово нової адміністративної системи, з врахуванням розподілу повноважень між органами влади. Створення сучасної структури місцевого управління сектором малого підприємництва зменшить негативне ставлення підприємців та інших громадян до органів влади.

Світовий досвід свідчить про те, що адміністративна та організаційна ефективність установи чи то державного органу влади залежить в першу чергу від хорошого управління, і що міжнародних стандартів ефективності можна досягти у будь-якій країні.

Розвиток суб'єктів малих форм господарювання повинен стати одним з пріоритетів економічної політики регіону та міста. Адже мале підприємництво максимально орієнтоване на місцеві ринки, ресурси, традиції, воно відзначається на власному добробуті та будуть впевнені, що сплачені ними податки йдуть на місцевий розвиток, а також зможуть оцінити можливості перших.

В даний час потребують впорядкування такі сфери відносин між адміністративними органами і суб'єктами господарювання, як проведення перевірок, забезпечення доступу до інформації про діяльність органів влади та надання дозволів і погоджень.

Існує велика кількість дозволів та погоджень, що їх зобов'язані отримувати суб'єкти підприємницької діяльності. Але вони не впорядковані ані з погляду чіткої процедури, ані з погляду відповідності принципу мінімізації втручання в підприємницьку діяльність.

Сьогодні триває робота над підготовкою пропозицій про законодавче врегулювання основоположних підвалин такої діяльності органів влади. Але визначити лише основні принципи та загальні засади процедури надання дозволів ще не достатньо. Оскільки дозвільна діяльність органів влади сягає своїми коренями спеціального законодавства (зокрема про охорону праці, про пожежну безпеку, про санітарне та епідемічне благополуччя населення тощо), то реального результату можна добитися тільки шляхом радикального перегляду спеціальних законів та підзаконних актів, які сьогодні регламентують діяльність таких органів.

Тим часом невпорядкована дозвільна діяльність стає сьогодні такою нездоланною перешкодою для розвитку підприємництва і таким родючим ґрунтом для корупції, що вже сьогодні деякі міста України, в тому числі й місто Новоград-Волинський, почали запроваджувати власні моделі системи надання дозволів, що дозволяють її впорядкувати в межах можливостей, наданих чинним законодавством. У ряді міст створюються так звані «єдині офіси». Мета такого методу впорядкування системи надання дозволів полягає в тому, щоб скоротити час та обмежити кошти, що їх має витратити підприємець на одержання дозволу. Головний принцип, що його закладено в різні моделі «єдиних офісів», полягає в тім, щоб за допомогою організаційних заходів зробити процедуру отримання дозволів якомога більш простою, прозорою та передбачуваною.

У деяких містах пішли шляхом організації роботи різних органів влади та їх посадових осіб таким чином, щоб у визначений час усі вони збиралися в одному місці та приймали рішення про надання дозволів. Інша модель - створення служби погоджень при міськвиконкомі. Ця модель будується на тому, що адміністративна система не повинна перекладати на громадянина чи підприємця свою роботу. Відтак, власне, створюється служба погоджень, яка бере на себе обов'язок «ходіння по інстанціях». Фактично підприємець звертається в одне «вікно» із заявою про видання дозволу, а всі внутрішні погодження між відповідальними органами влади служба виконує самотужки. У результаті підприємець у цьому ж вікні отримує свій дозвіл. Це теж суттєво економить час підприємця та достоту обмежує його особисте спілкування з посадовими особами різних органів влади. Таким чином, моделі «єдиного офісу» та «єдиного вікна» передовсім запобігають корупції.