Еволюція грошей та їх функції
Металістична, кількісна та номіналістична теорія грошей. Походження та становлення грошей, їх форма та функції. Гроші в Київській Русі, початок карбування власної монети. Гроші в Україні за часів козацтва, визвольних змагань та на сучасному етапі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2009 |
| Размер файла | 1,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
48
ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ
Кафедра теоретичної та прикладної економіки
Курсова робота
з дисципліни
“Політекономія”
на тему: Еволюція грошей та їх функції
Виконала: ст. гр. ЗФ-06-2
Єршова Людмила Юріївна
Керівник: ас-ст. Котенко М.В.
Оцінка __________________
Підпис керівника ________
Кривий Ріг 2007
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теорії грошей
- 1.1 Металістична теорія грошей
- 1.2 Номіналістична теорія грошей
- 1.3 Кількісна теорія грошей
- Розділ 2. Еволюція грошей та їх функції
- 2.1 Походження та становлення грошей
- 2.2 Форми грошей та їх еволюція
- 2.3 Функції грошей
- Розділ 3. Еволюція грошей в Україні
- 3.1 Гроші в Київській Русі, початок карбування власної монети
- 3.2 Гроші в Україні за часів козацтва
- 3.3 Українські гроші за часів визвольних змагань (1917-1920 рр)
- 3.4 Українські гроші на сучасному етапі
- Висновки
- Література
Вступ
Гроші це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони доларами, карбованцями, чи фунтами франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості й одиницею рахунка в усіх, крім самих початкових економічних системах.
Будь-яка теоретична оцінка стану національної економіки, визначення цілей економічної політики та практичних заходів по їх реалізації будуть неповними без урахування змін у грошовій сфері. Це очевидно, тому що грошовий обіг є важливим елементом ринкової економіки, а його стійкість має виключне значення для її нормального функціонування.
В історичному розвитку грошові відносини суттєво змінювались, відчували значні потрясіння, впливали на економічний стан в цілому, як і, навпаки, стан економіки впливав на розвиток грошового обігу, визначав його суттєві характеристики. Все це обумовило існування різноманітних, часто протилежних наукових концепцій та багатьох дискусійних питань. Не випадково теорія грошей та проблеми регулювання грошового обігу відносяться до найбільш складних і найменш відпрацьованих складових економічної науки.
Особливо важливим стає значення проблем грошового обігу на переломних етапах історичного розвитку. Про це свідчить і досвід сучасної незалежної України, яка здійснює перехід до ринкової економіки в умовах гострих соціально-економічних протиріч, у тому числі, у грошовій сфері.
Стабілізація грошового обігу, стійкий курс гривні є важливими передумовами нормалізації економічного стану, створення умов для економічного зростання. І навпаки, розлад грошового обігу, значні темпи інфляції ведуть до руйнації ринкових механізмів, сприяють падінню виробництва, погрожують розвалу всієї соціально-економічної системи.
Тому так важливо вивчати особливості сучасної монетарної політики, яка об'єктивно відіграє суттєву роль в економічному розвитку. Сучасна монетарна політика України має незначний період становлення і відповідно історичний досвід досягнення визначених цілей. Складність її реалізації пов'язана з нерозвиненістю грошово-кредитних відносин ринкового типу, а також нестабільним станом економіки.
Метою даної курсової роботи є більш глибоке вивчення дисципліни „Політична економія", дослідження теоретичних та методологічних основ грошового обігу, критичний аналіз змісту відповідних концепцій та їх методології, визначення основ національної монетарної політики України.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення: здійснити аналіз розвитку теорії грошей, кількісних та якісних характеристик грошового обігу; дослідити методологічні аспекти визначення вартості грошей; розкрити багаточинникову природу змін купівельної спроможності грошей; дослідити процеси становлення та розвитку інституційної основи регулювання грошового обігу в Україні; показати еволюцію вітчизняної монетарної політики.
Предметом роботи даного дослідження виступає еволюція грошей та їх функції, їх основні принципи, цілі та механізми реалізації.
Методологічною основою даної курсової роботи виступає синтетичний підхід, який включає елементи діалектичного, прагматичного та структурно-функціональних методів дослідження. При цьому були опрацьовані фундаментальні праці економістів, що розробляли методологію соціально-економічного дослідження: А. Сміта, К. Маркса, А. Маршала, Дж.М. Кейнса, Дж. Хікса, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера. У роботі застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи: наукової абстракції, індукції та дедукції, аналітичний, системний та методи статистичного аналізу.
Інформаційною базою дослідження є дані офіційної статистики України, публікації економічних видань, аналітико-статистичні огляди, довідкові та аналітичні матеріали МВФ та Світового банку, статті зарубіжних та вітчизняних авторів.
Розділ 1. Теорії грошей
1.1 Металістична теорія грошей
Представники металістичної теорії грошей ототожнюють грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховує суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення.
Паростки металістичної теорії з'явилися ще в античні часи, коли другий великий поділ праці (виділення ремесла із землеробства) зумовив появу в ролі загального еквіваленту металів: заліза та олова, свинцю та міді, срібла та золота.
Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монет. У найбільш закінченому вигляді ця теорія була сформульована меркантилістами, які пов'язували її з вченням про гроші як про багатство нації. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом та сріблом і зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який повинен перетворитись на зовнішньому ринку на гроші. Вони вбачали у грошах не тільки засіб нагромадження, а і засіб обігу та платежу.
Ототожнюючи багатство з грошима, меркантилісти ігнорували проблему вартості товару і замінювали її міновою вартістю. На їх думку, товар має вартість, бо він купується за гроші. Пізні меркантилісти розуміли, що гроші - це товар, але вони не змогли пояснити, як і чому товар стає грошима, в чому суть вартості самих грошей.
Уявлення меркантилістів про роль грошей відображали погляди купців, що займалися зовнішньою торгівлею. Центральним пунктом теорії пізнього меркантилізму була система активного “торгового балансу”. При цьому вважалося, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів.
Помилковість металістичних поглядів меркантилістів полягала в наступному:
визнання золота і срібла грошима за їх природою;
ототожнення грошей з товарами;
нерозуміння суті грошей як товару особливого роду, який виконує специфічну суспільну функцію - служить загальним еквівалентом;
ігнорування того, що гроші - це історична категорія.
Із завершенням первинного нагромадження капіталу зовнішня торгівля перестала виступати основним джерелом збагачення. Ідеологи промислової буржуазії стали протиставляти капітал в обороті “мертвим” скарбам у вигляді золота і срібла. А оскільки розвиток промисловості в капіталістичних країнах вимагав розвитку внутрішнього ринку, критики меркантилізму різко виступали проти металістичної теорії грошей. Вони стверджували, що для внутрішнього обігу зовсім не потрібні повноцінні металеві гроші, які викликають непродуктивні витрати нації.
В епоху золотомонетного стандарту з розвитком банкнотного обігу німецькі економісти К. Кніс, В. Лексіс, А. Ленибург та інші вже не заперечували можливість обігу знаків вартості, однак вимагали обов'язкового обміну їх на метал. У цей період металістична теорія набула значного поширення, принципи її були покладені в основу грошових реформ, спрямованих проти інфляції [8 c.85].
Повернення до металістичної теорії грошей відбулося після Другої світової війни [8 c.85]. Французькі економісти А. Тулемон і М. Дебре, а також англійський економіст Р. Харрод запропонували ідею про необхідність введення золотого стандарту в міжнародному обігу, а американський економіст М. Хальперін та француз Ш. Ріст висунули вимоги про введення його також у внутрішньому обігу.
З крахом Бреттон-Вудської валютної системи на початку 70-х років знову здійснювалися спроби обгрунтувати необхідність відновлення золотого стандарту. Так наприклад, екс-президент США Р. Рейган в час передвиборчої кампанії вважав можливим повернення до золотого стандарту. Будучи обраним президентом в січні 1981 р., він створив спеціальну комісію з цієї проблеми, яка, однак, вирішила, що введення золотого стандарту є недоцільним.
1.2 Номіналістична теорія грошей
Номіналістична теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою збільшення доходів казни.
Ця теорія повністю сформувалась у XVII-XVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами [7 c.63]. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін.
Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в кінці XIX - на початку XX ст., але на відміну від раннього номіналізму об'єктом його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські білети).
Найбільш яскраво сутність номіналізму проявилась в теорії грошей німецького економіста Г. Кнаппа в праці 1905 р. “Державна теорія грошей”. Основні її положення зводились до наступного:
гроші - продукт державного правопорядку, творіння державної влади;
гроші - хартальний платіжний засіб, тобто знаки, наділені державою платіжною силою;
основна функція грошей - засіб платежу.
Помилковість теорії грошей Кнаппа полягає в тому, що: по-перше, гроші - категорія не юридична, а економічна; по-друге, металевим грошам притаманна самостійна вартість, а не отримана від держави, представницька вартість паперових грошей також визначається не державою, а обумовлена об'єктивними економічними законами; по-третє, основною функцією грошей є не засіб платежу, а міра вартості.
В період економічної кризи 1929-1933 рр. номіналізм отримав подальший розвиток як теоретична основа для виправдання відмови від золотого стандарту [8 c.120]. Так, Дж.М. Кейнс (“Трактат про гроші", 1930 р) назвав золоті гроші “пережитком варварства", “п'ятим колесом возу". Ідеальними він вважав паперові гроші, які більш еластичні, ніж золото, і повинні забезпечити постійне процвітання суспільства.
Помилковим в теорії Кейнса було твердження, що металічний обіг нееластичний: в дійсності еластичність досягається шляхом випуску банкнот, розмінних на золото. Практична мета номіналізму Кейнса полягала в теоретичному обгрунтуванні скасування золотого стандарту, переходу до паперово-грошового обігу і регулювання економіки через управління інфляційним процесом. В сучасних умовах номіналізм - одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий американський економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та розглядає їх як штучну соціальну умовність. Таким чином, всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.
1.3 Кількісна теорія грошей
Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об'ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища.
Найбільш розповсюджений у XVIII-XIX ст. варіант кількісної теорії стверджував, що при умові caeteris paribus (незмінності інших умов) рівень товарних цін в середньому змінюється пропорційно зміні кількості грошей. Це положення спочатку застосовувалось до металевих (золотих та срібних) грошей, а після виходу робіт Д. Рікардо, і до паперових (нерозмінних) грошей.
В період свого зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення причин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються від інших представників товарного світу завдяки відсутності в них внутрішньої вартості. І лише з часом в кількісній теорії почала домінувати теза про зв'язок стану грошового обігу з динамікою цін.
Першим, хто висловив припущення про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Жан Боден. Окремі положення цієї теорії в загальних рисах сформулював Дж. Локк. В більш розробленій формі вона викладена Дж. Вандерлінтом, Ш. Монтеск'є і Д. Юмом.
Таким чином, для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:
причинності (ціни залежать від маси грошей);
пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);
універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).
Між тим очевидно, що по мірі розвитку форм грошей структура грошової маси стає далеко не однорідною, так як включає не тільки готівкові гроші, а й банківські вклади. По-різному реагують на збільшення грошової маси й ціни на різні групи товарів, які зростають нерівномірно. Подальший розвиток кількісної теорії грошей пов'язаний з включенням в неї апарату економетричного аналізу і елементів мікроекономічної теорії ціни. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії вніс І. Фішер - один із творців і перший президент Міжнародного эконометричного товариства (1931-1933 рр). В праці “Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз” (1911 р) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін [1 c.48].
Математично рівняння обміну можна представити у вигляді формули:
MV = PQ, (1.1)
де, M (money) - середня кількість грошей, що знаходяться в обігу в даному суспільстві протягом року; V (ve-ocity) - середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага; Р (price) - середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві; Q (quantity) - сукупна кількість товарів.
Поява кредитних грошей сприяє економії засобів обігу. Враховуючи цю обставину, Фішер доповнив свою формулу обміну. Він розглянув більш складний варіант, в якому врахував не тільки масу грошей, що знаходяться в обігу, але і суму грошових коштів на чекових рахунках в банках.
Математичне рівняння обміну Фішера з врахуванням депозитного обігу записується у вигляді наступної формули:
MV + M'V' = PQ, (1.2)
де, М' - сума грошових коштів на чекових рахунках;
V' - швидкість обігу грошових залишків на рахунках протягом даного періоду.
Як різновид кількісної теорії грошей, варіант Фішера поділяє всі переваги і недоліки цієї теорії. Платіжні засоби є органічною складовою частиною сучасної грошової маси, однак із формули Фішера випливає, що вони безпосередньо впливають на товарні ціни, що не відповідає дійсності.
З розвитком кредитного обігу відбувається зближення грошової маси з фінансовими активами. З'явилася реальна альтернатива використовувати засоби або в грошовій формі (яка не приносить доход), або в негрошовій формі, що, як правило, приносить доход. Однак в останньому випадку з'являється небезпека, що повністю і в короткі строки капітал не вдасться знову перетворити в гроші. Основи теорії ліквідності були розроблені в працях представників кембріджської школи: А. Маршала, A. C Пігу та ін. На відміну від І. Фішера, А. Пігу спробував визначити масу грошей через величину кінцевого продукту за допомогою показника ліквідності:
М = kPQ, (1.3)
де, М - кількість грошових одиниць (пропозиція грошей); Q - величина суспільного виробництва у фізичному виразі за одиницю часу; Р - ціна виробленої продукції; K - частина кінцевого продукту PQ, якій люди віддають перевагу; KPQ - попит на гроші.
Ця формула отримала назву кембріджського рівняння. Графічно воно може бути інтерпретовано наступним чином. Відкладемо на осі ординат величину суспільного виробництва у фізичному виразі, а на осі абсцис -кількість грошей. Тоді kPQ буде представляти собою лінію, що виходить з початку координат. Тангенс кута нахилу kPQ до осі абсцис буде дорівнювати V = l/k (рис.1.1).
Рис.1.1 Графічна інтерпретація кембріджського рівняння
В 1960-1980 рр. спостерігається відродження кількісної теорії грошей у вигляді однієї з неокласичних течій в політичній економії монетаризму [9 c.91]. Гроші почали розглядатися економічною теорією як не просто товар, а особливий товар, що виконує в системі економічних відносин специфічну функцію -виступає в ролі загального вартісного еквіваленту.
Сучасний монетаризм - один з найвпливовіших напрямків західної економічної думки, який з кінця 1970-х - на початку 1980-х рр. багато в чому визначав зміст економічної політики провідних країн світу - США, Англії та інших.
Згідно з даною теорією кількість грошей в обігу є визначним фактором формування господарської кон'юнктури, оскільки існує прямий зв'язок між змінами грошової маси в обігу і величиною валового національногo продукту.
Монетаристська теорія виникла в середині 50-х років в США як “чикагська школа", лідером якої був М. Фрідмен. Він вважав, що стихійному товарному господарству притаманна особлива внутрішня стійкість, обумовлена дією ринкових механізмів конкуренції та ціноутворення. Прихильники цієї теорії виступають противниками кейнсіанської концепції втручання держави у господарські процеси. Вони стверджують, що державні заходи по стимулюванню попиту, рекомендовані кейнсіанцями, не тільки не поліпшують стан економіки, але й породжують нові диспропорції та кризові спади.
Широкого поширення монетаризм набув у 70-ті роки, коли він використовувався урядовими органами для боротьби із стагфляцією і став теоретичною основою для державних програм грошово-кредитного регулювання економіки.
Незважаючи на те, що монетаризм має ряд напрямів і теоретичних послідовників (К. Бруннер, А. Мельцер, Д. Лейдлер та інші), найбільш популярним є варіант М. Фрідмена, що включає:
кількісну теорію грошей, що обгрунтовує причинний зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем товарних цін;
монетарну теорію промислових циклів, згідно з якою коливання господарської кон'юнктури визначається попередніми змінами грошової маси;
особливий “передавальний” механізм впливу грошей на реальні фактори відтворення (не через норму відсотка, як вважали кейнсіанці, а через рівень товарних цін);
положення про неефективність державних заходів економічного регулювання в зв'язку з присутністю змінних витрат (лагів) між змінами грошових показників та реальних факторів виробництва;
“монетарне правило" (або правило відсотків), згідно з яким відбувається автоматичне збільшення грошової маси в обігу на декілька відсотків у рік незалежно від стану господарства, фази циклу тощо;
систему плаваючих валютних курсів для “саморегулювання” зовнішньоекономічної рівноваги.
Застосування на практиці монетаристських ідей урядами Великобританії, США, ФРН та інших країн хоча й сприяло уповільненню інфляційних процесів, але посилило розвиток кризових явищ в економіці, стимулювало зростання безробіття в цих країнах.
В даному розділі ми розглянули кілька теорій походження грошей і встановили, що гроші - історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється з зміною умов виробництва.
Таким чином, особливість грошей полягає в наступному:
гроші - це товар, що виділився стихійно;
гроші - це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента;
гроші розв'язали протиріччя між вартістю і споживчою вартістю, властиві всім товарам, в тому числі і грошам.
Розділ 2. Еволюція грошей та їх функції
2.1 Походження та становлення грошей
Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку.
Роль грошей з давніх часів привертала увагу вчених. Однак, як справедливо помітив в середині минулого сторіччя англійський прем'єр-міністр У. Гладстан, “навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, скільки роздуми з приводу сутності грошей".
Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей. В одній з них - раціоналістичній - зазначається, що гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування мінового обороту. Вперше ця концепція була висунута Арістотелем у праці "Нікомахова етика". Деяке законодавче відображення вона знайшла в античному і середньовічному суспільствах. Наприклад, у римському праві було зафіксовано, що імператор декретує вартість грошей.
Раціоналістична концепція походження грошей застосовується і в літературі кінця XX ст. під час аналізу тих форм, яких набувають гроші. Відомий англійський економіст Л. Харріс у праці "Грошова теорія" викладає суть цієї концепції: "Сам по собі доларовий білет - річ непотрібна; він набуває вартості лише тому, що суспільство через свої закони і звичаї наділяє його властивістю функціонувати як засіб обігу. Аналогічно морські черепашки, які використовувалися в деяких співтовариствах як гроші, не мали б вартості, якби суспільна структура, яка їх породила, не потребувала в якійсь формі грошей і не надала їм відповідної ролі" [4 c.43]. Отже, раціоналістична концепція заперечує товарну природу грошей, їх стихійне походження.
Представники іншої концепції - еволюційного походження грошей - вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і на їх особливе місце в економіці. Всебічно ця концепція була обґрунтована в роботах К. Маркса та його послідовників. Однак вона має прихильників не тільки серед марксистів. Концепція поширена і в сучасній економічній літературі Заходу, хоч і не пов'язується з подвійним характером праці, втіленої в товарі, і подвійною природою товару, його внутрішньою суперечністю.
Представники функціональних концепцій грошей серед конкретних причин, які викликають необхідність використання грошей, називають такі: відсутність синхронізації надходжень і платежів, яка ускладнює прямий товарообмін; наявність трансакційних витрат, тобто витрат праці і ресурсів, необхідних для здійснення товарообмінних угод (у цьому випадку гроші є засобом мінімізації витрат); невизначеність господарських перспектив, що змушує учасників обігу накопичувати залишки грошей для страхування від ризику; час як невід'ємний елемент процесів виробництва і обігу товарів, який надає грошам роль з'єднувального ланцюга між сьогоденням і майбутнім.
Процес еволюції та становлення грошей представляє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості.
Перша форма - проста, або випадкова форма вартості властива низькому рівню розвитку продуктивних сил. При натуральному господарстві надлишок продукції виникав лише періодично, час від часу. Товари, які вироблялися в надлишку, випадково змінювали свою вартість через посередництво іншого товару (наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна). Мінова вартість при такому обміні могла часто змінюватися в часі і просторі. Однак вже в цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.
Друга форма - розгорнута форма вартості. З подальшим розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів - товарів надходить на ринок. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, або одній сокирі, або одному аршину полотна тощо.
Третя форма вартості - загальна, коли товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. В зв'язку з такою об'єктивною необхідністю з товарної маси стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки - слонова кістка. Однак на цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і по своїм властивостям не відповідали умовам еквівалентності.
В результаті розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквіваленту дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості - грошової, для якої вартості характерні наступні риси:
загальне визнання даного факту як покупцем, так і продавцем;
наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;
тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.
Отже, цілком очевидним є висновок про те, що гроші виникли стихійно з обміну, а не за згодою сторін. В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали: золото і срібло.
Отже, гроші за своїм походженням - це товар. Виділившись із загальної товарної маси, вони зберігають товарну природу і мають ті ж самі дві властивості, що і будь-який інший товар: володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини) і вартістю, оскільки на виробництво товару-грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.
В той же час гроші на відміну від звичайних товарів є особливим товаром:
споживча вартість товару, що виконує роль загального еквіваленту ніби подвоюється (крім конкретної споживчої вартості, вони мають загальну споживчу вартість, оскільки з їх допомогою людина може задовольнити будь-яку потребу);
вартість грошей має зовнішню форму прояву до їх обміну на ринку. Товар-гроші завжди можна обміняти на будь-який інший товар, необхідний власнику грошей. В той час як вартість звичайного товару прихована і виявляється в процесі обміну, коли товар продається на ринку.
Отже, гроші - один із найвагоміших здобутків людського суспільства. За період свого існування їх розвиток зазнавав піднесень і спадів. Від них відмовлялися і знову запроваджували, їх вартість зростала і знижувалася, вони разом з економікою переживали інфляцію і депресії...
Деякі економісти порівнюють гроші з колесом економічної науки, побудову якого ще нікому не вдалося пояснити.
2.2 Форми грошей та їх еволюція
Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші.
Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функцій грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені (золоті і срібні монети).
Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм.
Початковою висхідною формою грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно тощо.
Товарні гроші мали подвійне існування як звичайний товар і як гроші. Подвійність виявлялась в їх споживній і в міновій вартості. Особливість таких грошей полягала в тому, що вони одночасно використовувались як продукти для безпосереднього споживання, так і в якості засобу обміну. Товарні гроші мали однакову вартість при торгівлі ними як звичайним товаром та в якості грошей. Наприклад, якщо какао використовувалось в якості грошей і як напій, то в обох випадках воно мало однакову вартість. Аналогічно і золото мало однакову вартість в якості грошей і як ювелірний виріб.
У міру подальшого розширення і поглиблення товарно-грошових відносин ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: гроші повинні бути однорідними, портативними, економічно подільними, здатними тривалий час зберігати свою вартість. За своєю природою попередні гроші вже не відповідали таким вимогам. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких було також срібло і золото.
Отже, наступила епоха металевих грошей. Вона характерна тим, що тривалий час в обігу використовувалися повноцінні золоті або срібні монети, номінальна вартість яких відповідала їхній ваговій вартості, приватні особи могли вільно придбати золоті монети взамін металевих зливків; вартість грошей безпосередньо залежала від вартості золота.
Монета у звичному для нас вигляді - круглого диска із зображенням - з'явилася у VII ст.д.о н. е. у малоазійській державі Лідії [5 c.23]. Правда, спочатку форма грошей у кожній державі була різною: у Стародавньому Китаї - залізні прутики, у Мексиці - у вигляді літери "Г", в Ольвії (Північне Причорномор'я) - довгасті бронзові "дельфіни" та "стріли" (рис.2.1).
Рис.2.1 Ольвія, бронзовий “дельфін", V ст.д.о н. е.
Зрештою вибір припав на металеві гроші круглої форми, які не так швидко стиралися в обігу (рис.2.2)
Рис.2.2 Тіра, срібна драхма, IV ст.д.о н. е.
Назва ж "монета" походить від імені богині Юнони Монети (тобто порадниці), храм якої знаходився на Капітолійському пагорбі у Римі. Металеві гроші, які карбувалися на монетному дворі при цьому храмі, отримали назву на її честь.
Монета виявилася найдосконалішою формою дійсних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною вартістю. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, формою існування якого був золотомонетний стандарт. Монета обслуговувала суб'єктів ринку протягом майже трьох тисячоліть. За цей час вона теж розвивалась і змінювалась.
Новий етап у розвитку монети як форми дійсних грошей пов'язаний з виникненням білонної чи розмінної монети. Розмінна монета карбувалась спочатку з дорогоцінного металу, а згодом із сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Вартість металу, витраченого на білон, є меншою від номіналу. Держава своїм рішенням надає таким монетам силу законного платіжного засобу. Зрозуміло, що білонні монети функціонують в обігу як своєрідні знаки вартості повноцінної монети. Емісія таких монет стала прибутковою справою для держави. Прибуток державної скарбниці приносить чеканка тільки неповноцінних (білонних) монет.
Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу: вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин.
Епоха товарних (металевих) грошей вимостила шлях для паперових грошей. За змістом паперові гроші: це знаки дійсних золотих або срібних грошей, випущених державою в обіг, наділені примусовим курсом і замінюють товарні гроші в їхній функції засобу обігу і платежу.
Перші відомості про паперові гроші ми знаходимо в оповіданні італійця Марко Поло, котрий мандрував на Сході протягом 24 років з (1271-1295рр). Приблизний виклад його повідомлення такий: “Великі аркуші паперу розрізають на кусочки різноманітної величини. Найменші із них коштують один динарій. Наступні: відповідно 3, 5, 10 венеціанським срібним грошам. Виготовлення цих паперових монет проводиться з великими церемоніями, ніби вони виготовляються з чистого золота або срібла. На кожному кусочку паперу декілька чиновників ставлять свої підписи та печатку, а потім ще особливий чиновник прикладає печатку великого хана… Такі гроші розповсюджуються на всі провінції, що підвладні богдихану і використовуються як засіб обігу."
У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше, у Франції емісія їх розпочалася з 1716 р. В Англії в кінці XVIII ст. Росія випустила паперові асигнації в 1769 р. за цариці Катерини II для фінансування війни з Туреччиною. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися в кінці XVII ст. [6 c.53]
Поява символічних знаків повноцінних грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спирались на її авторитет, не було чимось випадковим. Це цілком природний, прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Тут доречно нагадати вислів К. Маркса: золото обертається тому, що має цінність, паперові гроші мають цінність тому, що обертаються.
Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі, і які поступово трансформуються в електронні гроші.
Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.
Кредитні гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші.
Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель - письмове боргове зобов'язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка дала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.
Вперше векселі з'явились в Італії в середні віки. Спочатку їх використовували для пересилання грошей, потім вони почали проникати в сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового зобов'язання.
Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спеціальному папері, який використовують для друкування грошей, де зазначають, кому і ким, в якому місці і в який час видано вексель, строк і суму платежу по ньому. Вексель підписує той, хто його видав. У векселі не вказується, за що видано грошове зобов'язання. Абстрактний характер векселя дає можливість для зловживань, таких як видача "дружніх", так званих бронзових векселів, які не відображають реальних економічних зв'язків. Вони можуть підірвати вексельний оборот, і тому в усіх країнах переслідуються в кримінальному порядку.
Векселі бувають двох видів - простий і переказний (тратта). Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі.
Векселедавець переказного векселя (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом.
Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселі виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансові векселі виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення - залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички.
Обліком векселів займаються банки, фактично банк скуповує векселі, розплачуючись за них власними векселями, які називаються банкнотами.
Банкнота - в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти.
Історично “класична" банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов'язання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота.
Характерними ознаками “класичної” банкноти є:
випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;
обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників;
подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).
Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного чи групи підприємств, то банкнота - суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобов'язанням, не пов'язаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості - загальної оборотності, якої не має вексель.
Період “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, що настало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.
Сучасні банкноти зберігають кредитну основу і попадають під закономірності обігу паперових грошей. Можна виділити два основних канали емісії сучасних банкнот:
банківське кредитування господарських суб'єктів, котрі забезпечують зв'язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;
банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються взамін державних боргових зобов'язань.
Отже, сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів в каси банку.
За свідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно 50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок. Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, мають невеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджають їхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р. Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевага пластикових грошових знаків - їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90 відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації для випуску виробів з пластмаси.
Цим нововведенням зацікавилися у багатьох країнах. Сьогодні Резервний банк Австралії одержує додатковий прибуток, постачаючи банкноти великих номіналів до Кувейту, Сінгапуру та інших країн.
Чек - документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явнику (чекодержателеві).
Чек може бути:
іменним - виписаний певній особі без права передачі;
ордерним - виписаний на певну особу з обов'язковим застереженням про наказ оплатити;
пред'явницьким - в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується предявнику чека.
У внутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні та фізичні особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при одержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований - чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.
Незважаючи на спільність походження, чек має багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має вклад у банку і що банк обов'язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.
Чек може бути використаний кількома способами:
сам чекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;
чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на її рахунок;
чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа пред'являє чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.
Кредитна картка - як засіб платежу, що заміняє гроші готівкою і чеки, а також дає власнику можливість отримати в банку короткострокову позику. Вони застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг. Багато споживачів користуються дебетовими картками - вони служать для здійснення електронних переказів грошей з одного рахунку на інший рахунок.
Наприклад, більшість працівників отримують зарплату з допомогою електронного переказу грошей з рахунку роботодавця на рахунок працюючого. У світовій практиці зараз використовуються “багатофункціональні” картки. Вони забезпечили доступ до автоматичних касових апаратів. Через них можна не тільки вкласти або зняти гроші готівкою з особистого рахунку, але також простежити за рухом та залишком коштів на рахунку, дозволяють власнику здійснити платіж, замовити чекову книжку, віддати розпорядження про проведення операцій на біржі, тощо. Для цього на звороті кожної картки знаходиться магнітна стрічка, яка виконує і активну (вона повідомляє автоматі банківські реквізити клієнта), і пасивну функції, наприклад, вона не дозволяє отримати в один день гроші готівкою у різних автоматах зверх ліміту. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються на більш надійні картки з мікросхемою.
Електронні гроші - абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку.
Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. За допомогою електронних грошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певних записів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.
Електронні гроші широко застосовуються у всіх розвинутих країнах. Банки України теж багато уваги приділяють впровадженню нових банківських технологій, у тому числі введенню в обіг “електронних грошей”, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників.
Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субстанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.
2.3 Функції грошей
Функції грошей, що виділяються в сучасній економічній літературі, виступають не застиглою формою виразу грошових відносин, а відображають динамічні процеси, що відбуваються, і збагачення цих відносин якісними змінами. Ступінь розвитку тієї чи іншої функції відображає певні етапи розвитку суспільного виробництва.
Тривалий час людство ототожнювало поняття грошей з готівкою, але й тоді через їх багатофункціональність гроші здавалися людям чимось надзвичайним і чарівним. Розвиток самої грошової форми вартості, остаточний розрив (після Ямайської угоди) грошей з золотом, а через нього і з товарним світом, поява нових грошових форм призвели до перегляду традиційних підходів до грошей. Сучасна економічна теорія все частіше розглядає таку структуру функцій та підфункцій грошей.
Міра вартості:
а) засіб вираження;
б) засіб представлення одиниці вартості.
Засіб обігу:
а) купівельний засіб;
б) засіб платежу.
Засіб нагромадження:
а) засіб заощадження;
б) засіб збереження вартості.
Світові гроші розглядаються не як функція грошей, а як сфера їх застосування. І в такій якості гроші поділяються на:
місцеві;
регіональні (в цій якості, зокрема почала виступати така валютна одиниця як ЄВРО);
світові.
Функція міри вартості розглядає призначення грошей так: вони забезпечують вираження і вимірювання вартості і товарів, форму ціни. Ця функція реалізується в органічному поєднанні з масштабом цін, який має юридичний характер і залежить від волі держави і виражає не вартість, а ціну.
Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумарними, а втілена в них абстрактна, суспільне необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром - грошима, що, як конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості.
Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу. Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який втілював після реформи 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736736 г чистого золота [6 c.102].
Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.
Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зобразити формулою Т-Г-Т, де Т - товар, Г - гроші. Цей процес включає два протилежних акти - продаж товару за гроші (Т-Г) і купівлю товару на гроші (Г-Т), в яких гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу.
Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т-Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т-Г-Т) дає змогу успішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов'язані з безпосереднім обміном товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників товарів, які ними обмінюються. Продавши товар за гроші, можна придбати на них будь-який інший товар. Збіг у часі й просторі актів продажу-купівлі також стає непотрібним. На одержані за проданий товар гроші можна купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів та грошей.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші.
Призначення грошей як засобу обігу - бути посередником при обміні товарів.
Зважаючи на певні обставини товари не завжди продаються за готівкові гроші. Причинами цього є неоднакова тривалість періодів виробництва і обігу різноманітних товарів, а також сезонний характер виробництва і збуту окремих товарів, що створює нестачу додаткових коштів у господарюючого суб'єкта. В результаті виникає необхідність купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу, тобто в кредит. Гроші як засіб платежу мають специфічну форму руху: Т - З, а через заздалегідь встановлений строк: З - Г (де З - боргове зобов'язання). При такому обміні немає зустрічного руху грошей і товарів, погашення боргового зобов'язання є кінцевою ланкою в процесі купівлі-продажу. Розрив між товаром і грошима в часі створює небезпеку неплатежу боржника кредитору.
В сучасних мовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кредитні гроші виконують функцію - гроші як засіб обігу і платежу водночас.
Оскільки гроші - це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній "плоті". Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість.
Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має накопичити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він виступає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періоди суспільних потрясінь і знецінення грошових знаків щодо благородних металів наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних грошей.
Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбувається їх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золота та срібла. Це приводить до того, що, з одного боку, все більш розширюється ринок для золота і срібла незалежно від виконуваної ними функції, а з другого - створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь.
В умовах обігу металевих грошей останні як скарб стихійно регулювали грошовий обіг. У зв'язку з постійними коливаннями товарного виробництва і товарного обігу, його швидкості, цін циркулююча маса грошей то зменшувалась, то збільшувалась. Це відповідало випаданню грошей у скарб або вилученню їх з нього. Отже, скарб був відвідним і привідним каналами для циркулюючої грошової маси, завдяки якому вона не знала ні надлишку, ні нестачі.
Важливе значення цієї функції - стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості - втрачено. Тепер кредитні гроші не можуть еластично розширювати або зменшувати кількість необхідних для обігу грошей, як це було при золотих грошах.
Подобные документы
Еволюція грошей. Функції грошей. Електронні гроші та їх поняття. Система електронних платежів в мережі Інтернет WebMoney Transfer. Безпека фінансових транзакцій. Розповсюдженість електронних грошей та їх перспективи.
курсовая работа [151,0 K], добавлен 18.05.2007Визначення поняття “гроші”. Основні форми вартості і їх характеристики. Еволюція грошей. Функції грошей. Концепції грошей. Сучасні грошові системи. Становлення української грошової одиниці.
реферат [42,0 K], добавлен 15.07.2007Історія виникнення та походження грошей, зміст раціоналістичної та еволюційної концепцій. Особливості еволюції форм грошей. Сучасні гроші, їх роль та функції у ринковій економіці. Суть монетарної політики, характеристика та основні види грошових засобів.
курсовая работа [240,5 K], добавлен 26.06.2011Роль грошей в організації функціонування суспільного виробництва. Дослідження відмінності грошової форми вартості від загальної. Функції грошей: засіб платежу, нагромадження і обігу; міра вартості та світові гроші. Сутність масштабу цін під час еволюції.
курсовая работа [963,7 K], добавлен 26.03.2013Сутність та економічна природа грошей, історія та головні етапи їх становлення і розвитку в суспільстві. Функції: міра вартості, засіб обігу, нагромадження та платежу, світові гроші. Відмінні особливості сласних грошей, шляхи та перспективи їх розвитку.
презентация [861,0 K], добавлен 09.12.2013Сутність, функції і концепції походження грошей. Історія становлення грошової системи України, законодавче регулювання. Формування сучасного механізму забезпечення сталості грошового обігу, економічні, соціально-політичні і фінансові мотиви стабілізації.
курсовая работа [64,3 K], добавлен 31.10.2011Гроші як загальний вартісний еквівалент та технічний інструментарій обміну товаром. Поняття натуральних та символічних грошей. Історія купоно-карбованця та нової гривні, види захисту. Функції грошей як міри вартості, засіб обігу, накопичення та платежу.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 15.11.2010Історичний розвиток кількісної теорії грошей. Передумови виникнення та розвиток кількісної теорії грошей. Напрями кількісної теорії та вплив на неї різних економічних шкіл. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії грошей.
курсовая работа [140,0 K], добавлен 28.11.2007Процес грошового розвитку. Вплив грошей як предмету попиту на ринок товарів і послуг. Основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точки зору. Концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна. Паперові та кредитні гроші.
контрольная работа [33,7 K], добавлен 20.01.2010Гроші як результат об'єктивного історичного процесу розвитку товарного виробництва і обміну. Роль золота в процесі обміну. Демонетизація золота як полишення ним грошового обігу і припинення виконання ним грошових функцій. Роль держави в розвитку грошей.
реферат [22,4 K], добавлен 30.01.2015
