Еволюція грошей та їх функції
Металістична, кількісна та номіналістична теорія грошей. Походження та становлення грошей, їх форма та функції. Гроші в Київській Русі, початок карбування власної монети. Гроші в Україні за часів козацтва, визвольних змагань та на сучасному етапі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.09.2009 |
| Размер файла | 1,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Виконання грошима функції засобу накопичення є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких стає можливими використання тимчасово вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх в позику підприємствам і організаціям інших галузей і окремим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвитку виробництва і більш повному задоволенню потреб населення. Такі результати використання грошей у функції засобу накопичення в межах народного господарства.
Таким чином всі наведені функції грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквіваленту товарів та послуг, знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція є результатом розвитку попередніх функцій.
З усього вищесказаного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їх сутність:
гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність - за них купується будь-який товар;
гроші виражають мінову вартість товарів - через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;
гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.
Розділ 3. Еволюція грошей в Україні
3.1 Гроші в Київській Русі, початок карбування власної монети
В результаті відокремлення ремесла від сільського господарства, розширення виробництва і зародження початкових форм спеціалізації окремих районів у Київській Русі намітилося певне пожвавлення торгового обміну. Торгівля служила економічному об'єднанню земель усієї країни.
Розвиток торгівлі вимагав появи певного загального еквіваленту обміну, тобто появи грошей. Історично першими грошима в традиційному розумінні цього слова в Київській Русі були арабські дирхеми, європейські динарії та візантійські соліди [12 c.6]. Руські майстри переплавляли іноземні монети на злитки, котрі отримали назву “гривні" (рис.3.1). Спочатку гривнями називали прикраси, що носилися на “загривку" - звідси, ймовірно, й походить назва. Термін “гривня" відомий не тільки східним, але й західним та південним слов'янам, відомий він полякам, чехам, литовцям.
Рис.3.1 Злиток „гривня" Київського типу XII - XIII ст. ст.
Писемні джерела Київської Русі називають пять елементів давньоруської грошової системи: гривню, куну, ногату, резану, веверицю (векшу).
Дослідники й досі не дійшли згоди з приводу того, які конкретні засоби обігу відповідають всім кунам, ногатам, резанам, векшам. Так, одні дослідники повязують ці елементи грошової лічби з конкретними нумізматичними памятками, іноземними та власними монетами з грошового обігу давньої Русі. Так, куну ототожнюють з основними срібними монетами грошового обігу: арабським дирхемом, візантійським міліарісієм, давньоруським срібляником та західноєвропейським денарієм. Ногату найчастіше виводять від арабського “нагд" - дзвінка, повноцінна, відбірна монета і повязують з окремою групою якісних повноцінних арабських дирхемів. Резану поєднують з обрізками кун, фрагментами арабських дирхемів, які часто знаходять у давньоруських скарбах.
Інші дослідники, аналізуючи писемні джерела, бачать у розмінних номіналах лічбу хутра куниць і білок (куна, вевериця). З фінським “ногать" (нохат), що означало шкіра, хутро, пов'язують і ногату.
Щодо співвідношення цих грошових одиниць, то це питання й досі дискусійне. Ми можемо судити про співвідношення вказаних грошових одиниць з опосередкованих джерел. Так, Коротка правда визначає штрафи за худобу. Штрафи подані в різних грошових одиницях, але в порядку від найбільшого до найменшого. За цим документом штрафи дорівнюють: кінь - 2 грн., кобила - 60 резан, вол - 1 грн., корова - 40 резан, козел - 15 кун, козлиця - Ѕ грн., теля - 5 резан, баран - ногата.
Аналіз грошових співвідношень у своді основних законів давньої Русі - ”Руській Правді“ - дозволив дослідникам реконструювати систему грошової лічби в ХІ столітті: гривна =20 ногатам=25 кунам=50 резанам. Пізніше, у ХІІ-ХІІІ століттях, у зв'язку зі змінами обігових монет це співвідношення змінюється.
Відношення гривні до вевериці (векші) є нез'ясованим. Також є дискусійним питання про вагову норму гривні. Більшість вчених додержуються думки, що вона мала дорівнювати 204,756 г. Той факт, що знайдені на сьогодні гривні мають меншу вагу (середня вага коливається в межах від 197,30 гр. до 198,21 гр) пояснюється відповідним угаром срібла, що його не можна було уникнути за тогочасної технологію обробки металу.
Наприкінці Х ст. Русь вступає в новий етап свого розвитку, з розвитком економічної і військової могутності, з прийняттям християнства Київська Русь стає впливовою і поважною державою тогочасної Європи. Перед київським князем постає питання про карбування власної монети. Точні обсяги карбування монет за часів Володимира Великого невідомі. Але більшість вчених сходяться на думці, що ці обсяги були невеликі. Карбування власної монети було викликано політичною, а не економічною необхідністю. За зразок були взяті візантійські соліди Василія ЙЙ і Костянтина VЙЙЙ.
На монетах був зображений Володимир у повний зріст. Навколо монети був зроблений напис “Владимир, а се його злато (срібло) ". На оберненій стороні - Ісус Христос Пантократ (Вседержитель). Вага монети - 4,35 г. Пізніше символіка монет змінилася: замість Христа стали зображувати тризуб, також змінився напис на лицевій стороні: “Володимир на столі (престолі) ", та на зворотній: “А се його срібло (злато) ” [12 c.23].
Наступний випуск монет припав на 1014 р. і пов'язаний з сином Володимира Ярославом. Історики припускають, що Ярослав викарбував власну монету, відчувши незалежність від батька і відмовляючись сплачувати йому данину. Володимир готував похід проти Новгорода, але покарати неслухняного сина не встиг: під час підготовки походу він раптово помер.
Свою монету під час боротьби за владу (1015 р) випустив ще один претендент на київський стіл - Святополк. Випуск монети співпав з вбивством Святополком своїх братів Бориса, Гліба і Святослава, за що його було прозвано “Окаянним”. На монетах Святополка зображений не тризуб (символ Володимира), а двозуб (символ його брата Ярополка). Річ у тім, що точно невідомо, чиїм же сином був Святополк. Одні джерела вказують, що він - син Володимира, згідно інших Володимир у 980 р. вбив свого брата Ярополка у боротьбі за владу і захопив з поміж іншого його дружину - красуню Юлію, котра вже була вагітна. Зважаючи на символіку грошей Святополка він вважав себе саме сином Ярополка, а не Володимира. Іншою загадкою монет Святополка є викарбуване на них ім'я Петра. Одні історики вважають що Петро - християнське ім'я Святополка, інші додержуються думки, що він прийняв це ім'я, коли охрестився в католицизм після одруження з дочкою Болеслава Хороброго. Так, чи інакше, у 1019 р. Ярослав розбив Святополка у вирішальній битві на р. Альті, після чого карбування грошей припиняється.
3.2 Гроші в Україні за часів козацтва
Починаючи з ХЙV століття історичні події розвивалися у несприятливому для України напрямі. Саме в період її економічного занепаду почали підноситися її сусіди - Литва та Польща. Ці суспільства дуже швидко розросталися, і їх, цілком природно, приваблював вакуум влади, що виник на півдні. Початок польській експансії поклав Казимир Великий (1320-1370). У прагненні підкорити українські землі Казимира підтримували багаті міщани Кракова, котрі воліли підпорядкувати собі важливі торгові шляхи в Галичині. Король Польщі у квітні 1340 р. вступив в Галичину.
Всі ці політичні події справили безпосередній вплив на гроші та грошовий обіг в тогочасній Україні. Мідні монети почали карбувати у Львові (1351-1354 рр), на монетах був зображений Казимир. Карбував монети князь Володимир Одольський. На монетах латинською мовою був поданий напис “Монета Руске - Владислав дуги". Одночасно з львівськими карбувалися руські монети у Кракові (до 1415 р). У Києві монети карбувалися князем Володимиром Ольгердовичем (1363-1394). У Сіверському князівстві в ХЙV ст. монети друкував князь Дмитро Корбут. У Литві в цей час випускалися денарії при Кейструпі (1345-1382) і Вітовті (1401-1430). В Україну потрапляють і празькі монети - “грош" (до 1419-1457 рр., коли монети перестали надходити через Гуситські війни). Крім перелічених грошей в Україні ходили угорські дукати, італійські золоті флорини, золотоординські дірхеми. Отже, в цей час закінчується так званий “безмонетний період” в Україні. В невеликій кількості в обігу були присутні кримсько-татарські монети (ачке) [11 c.68].
Після Переяславської ради Україна була приєднана до Росії. З метою витіснити іноземні гроші в 1654 році російським урядом проводиться грошова реформа. Був випущений рубль, що цінувався на рахунок талера. Ці гроші отримали назву “єфімка з ознакою". Річ у тім, що у Європі у цей час грошова одиниця “іоахімталер” набуває назви “талер”, тобто перша частина слова відкидається, в Росії відкинули другу частину слова, звідси - “єфімка".
В 1650 році Варшавський Сейм прийняв постанову про випуск соліда (шеляга). Його карбування проводилося в 1659-1666 роках. Завідував друкарнею італієць Тіт Лівій Боратині, внаслідок чого ці гроші отримали в народі дотепну назву “боратинки".
В 1661-1666 роках почали карбуватися польські злоті з низькопробного срібла. Курс цієї монети був примусово встановлений в 30 грошей (фактична вартість дорівнювала 12 грошей). Цікаво, що на монеті містився напис (латинською мовою) “Бажання врятувати вітчизну перевищує дійсну цінність металу”. Злотий, що випускався у 1663-1666 роках отримав назву “тимф" (Андрій Тимф - майстер, що завідував друкарнею з виготовлення цих грошей, його ініціали були на монеті). Тимф знаходився в обігу до 1765 року.
Крім того в Україні ходили леви (левендаальтери) з 1575 року (монета Нідерландів). Цікаво, що арабські купці називали цю монету “собачий батько”. Лева, який був викарбуваний на монеті вони приймали за собаку. В Україні мали ходіння також дукати країн Західної Європи.
Російські “єфімки" не змогли витіснити з обігу польську валюту, про це свідчать багаточисельні рукописні джерела господарського характеру. Тільки грошова реформа 1700-1718 років, що її провів Петро Й призвела до витіснення іноземної валюти з України.
Серед істориків й досі залишається остаточно нерозв'язаним питання про те, чи карбував Б. Хмельницький власні гроші. Більшість дослідників додержуються думки, що Хмельницький свої гроші не карбував, щоб не роздратовувати своїх потенційних сюзеренів. В усякому разі в різноманітних скарбах тієї епохи жодних монет Б. Хмельницького не знайдено. Проте достеменно відомо, що інший гетьман - П. Дорошенко підробляв польські чехи у власній монетарні в селі Лисянка, але навряд чи такі дії можна віднести до української національної грошової емісії.
Які ж гроші побутували на Запорізькій Січі? Функції розподілу грошей виконували на Січі спеціальні комісари, що не входили безпосередньо до козацької старшини. Протягом свого існування козаки входили під протекторат різних держав і відповідно на Січі ходили різні гроші. З середини ХVЙ ст.д.о 1654 року на Січі ходила польська валюта, потім російські “єфімки", рублі, з 1710 року козаки, що перейшли під протекторат до турецького султана отримують піастри, куруши, пари, ачке. В 1734-1735 роках козаки користуються російськими рублями (з 1769 року - паперовими асигнаціями). Турецький султан з 1775 року сплачував козакам по 12 рублів і “таїну” (припас). Відомо також, що козакам видавалися харчі (але в якому розмірі невідомо).
3.3 Українські гроші за часів визвольних змагань (1917-1920 рр)
Державотворчі процеси в Україні в 1917-1920 роках потребували створення і власної грошової системи.
Звістка про падіння царського режиму досягла Києва 13 березня 1917 р. За кілька днів представники найголовніших установ і організацій міста утворили Виконавчий комітет, що мав утримувати порядок і діяти від імені Тимчасового уряду. Водночас осередком радикально настроєних лівих стала Київська Рада робітничих і солдатських депутатів. Але на відміну від подій в Петрограді, у Києві на арену вийшла і третя дійова особа: 17 березня українці заснували власну організацію - Центральну Раду.
Спочатку питання про нову грошову систему не вставало. Центральна Рада не мала на меті розривати стосунки з Росією, вона лише бажала рівної федерації на засадах свободи і взаємоповаги. Але невдовзі стало зрозумілим, що така ідеалістична позиція не дозволяє контролювати фінансову ситуацію в країні. Уряд Центральної Ради виявився залежним від російських грошей, управлінці на місцях все більш активно вимагали гроші на невідкладні потреби регіонів, добути гроші не було можливості. В країні розквітнув натуральний обмін, окремі міста і навіть просто підприємства випускали власні грошові сурогати.4 грудня 1917 р. Центральна Рада оголосила чинною валютою гроші царського і Тимчасового уряду на території України, а також легалізувала обіг грошових сурогатів на термін до 1 березня 1918 р.
19 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних казначейських білетів. Емісія нових казначейських білетів була проведена за різними даними 24 грудня 1917 р. (5 січня 1918 р. за новим стилем) або 26 грудня 1917 р. (7 січня 1918 р. за новим стилем) всього на 53 млн.250 тис. крб. За законом в обігу знаходилися карбованці (рис.3.2) і гривні із розрахунку 2 грн. = 1 крб. = 100 шагам. Окрім того легальним засобом обігу залишалися карбованці царського і Тимчасового урядів.
Рис.3.2 Українська народна республіка.50 карбованців 1918 року
1 березня 1918 р. Центральна Рада приймає новий закон, згідно з яким гривна оголошується платіжним засобом України і дорівнює 100 шагам. Шаги теж випускали у вигляді паперових грошей, металеві гроші практично зникли з обігу [13 c.43].
Подальшим реформам Центральної Ради в галузі грошово-кредитної системи завадили обставини.29 квітня, на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, Скоропадського с ентузіазмом проголосили гетьманом, закликавши його “врятувати країну від хаосу і беззаконня”. Того ж дня він разом з прибічниками оголосив про встановлення “Української держави" (на відміну від “Української Народної Республіки” Центральної Ради).
Гетьман скасував такі нововведення Центральної Ради, як націоналізація великих маєтків і культурна автономія. Скоропадський висловлював претензії на майже необмежену владу, але фактично влада належала німцям, а не українцям.
Так, нові гроші для нового уряду друкувалися у Берліні, німці розуміли: чим швидше уряд Скоропадського отримує замовлені банкноти, тим більша ймовірність, що він зможе контролювати ситуацію в країні (розплачуватися з чиновниками, відпускати гроші на термінові потреби та ін). Емісія нових грошей була проведена 31 травня 1918 року, ці гроші (для швидкості) доставлялися в Київ аеропланами.
Перемога Директорії, принаймні теоретично, мала означати перехід від авторитарних методів правління гетьмана до ідеалів української революції.26 грудня 1918 р. Директорія видала Декларацію, в якій оголошувалося про те, що вона намагатиметься встановити баланс між революційними реформами і порядком. Однак перевага при тому явно надавалася першим.
Директорією були випущені власні гроші номіналом 10, 25, 100, 250, 1000 крб. (в Кам'янець-Подільському), при друкуванні банкноти у 5 гривень (в Станіславі) стався прикрий випадок: на деяких купюрах літера “р” була пропущена. Браковані купюри зійшли з друкувального верстату як “5 гивень”. Існує припущення, що це була не просто помилка, а факт саботажу. До загальної кризи додалася ще непродумана політика випуску номіналів грошей (в обігу були тільки великі купюри, котрі нема було де розміняти). В загалі станом на 1 травня 1919 р. Директорія випустила грошей на загальну суму 5, 195 млн. крб. Гривні було замовлено для друку в Берліні, але через падіння Директорії вони виявилися непотрібними. За деякими даними в 1919 р. в Берліні було знищено українських грошей на суму біля 4 млн., що так і не надійшли в обіг.
Поява національних грошей в період визвольних змагань - подія величезного значення. Адже, наявність власної грошової системи окрім свідчення про певний ступінь матеріального розвитку означає появу власної держави і є важливою складовою державотворчого процесу будь-якої країни.
Проект грошового знаку, блискуче розроблений видатним графіком-маляром Г. Нарбутом, став першою ластівкою української валюти в карбованцях. Хоча еталон, з якого друкувався знак, був створений за допомогою яскравих фарб, однак через низький рівень поліграфії та відсутність відповідних барвників він вийшов з друку блідим і невиразним. Та це ні в якому разі не позначилось на значенні появи власних українських грошей. Вперше в українській історії були випущені національні паперові гроші.
Саме на українських 100 карбованцях, за 52 дні до офіційного прийняття тризуба в якості Державного Герба України, з'явився знак княжої доби Київської Русі. Випущена купюра досить вдала репрезентувала нову державу, подальші паперові грошові знаки значною мірою наслідували ідеї цієї першої банкноти [13 c.58].
Наступним кроком на шляху фінансової незалежності України стало емітування купюр вартістю в 25 та 50 карбованців (рис.3.3) Закон "Про негайне емітування Державною Скарбницею УНР легко циркулюючих платіжних засобів" передбачав термінове введення в обіг двох знаків, проекти яких розробив графік О. Красовський. Купюри введених в обіг 6 квітня 1918 p. знаків мали однаковий дизайн та розмір. Вони різнилися тільки кольором та номіналом. Перша була жовто-помаранчова, друга - зеленувато-синя.
На паперових грошах, які знаменували собою початок появи власної валюти на українських землях, не так вже і багато символіки, емблем. Та, попри все, вони все ж через графіку малих форм змогли своєрідно передати ідейний зміст нової влади, що задекларувала себе народною і спадкоємицею традицій великих пращурів козацької України з її демократичними, республіканськими традиціями, з її прагненням до свободи і волі, до самостійного розвитку.
3.4 Українські гроші на сучасному етапі
Здобуття українським народом незалежності на початку 90-х років ХХ ст. зумовило окрім всього іншого й зміни в грошово-кредитній системі. За станом на 1990 рік економіка республіки перебувала у жорстокій кризі, основним проявом якої на той час був товарний дефіцит. Виникла потреба захистити вітчизняний ринок.
Вихід був знайдений у вигляді купонів, що не заміняли гроші, а додавалися до них. Купони були введені з 3 листопада 1990 року. Усім робітникам і службовцям віднині разом зі звичайними грошима видавали лист відрізних купонів. При купівлі товарів разом зі сплатою певної суми у карбованцях треба було віддати продавцю і купон (купони) на таку ж саму суму. Тільки в сфері послуг гроші приймалися як і раніше без підтвердження купонами. Касир обліковував купони так саме як і гроші, в кінці дня сплачені купони повинні були записуватися до спеціальної книги і здаватися в установу банку [15 c. 20].
Ця система виявилася дуже незручною. Облік купонів завдавав зайвого клопоту працівникам торгівлі, відрізування купонів подовжувало час обслуговування покупців в магазинах, призводило до черг і невдоволення.
Тому в 1991 році урядом були замовлені нові купони (рис.3.3), вони були багаторазові, ними можна було розплачуватися як грошима. Фактично це були перші гроші Української держави в новітній період її розвитку.
Рис.3.3 Купони зразка 1991 р.5 карбованців
Купони були введені в обіг з 1 січня 1992 року. Деякий час вони існували паралельно зі звичайними радянськими грошима. Радянські карбованці можна було використовувати для сплати за побутові послуги, купівлю білетів на культурно-масові видовища та ін.
З 10 січня 1992 року карбованці були замінені купоно-карбованцями як основним засобом платежу. Перші купоно-карбованці були виготовлені у Франції, вони не мали серйозних засобів захисту від підробок (номерів, складних захисних малюнків), оскільки вважалися лише тимчасовою ланкою в грошово-кредитному обігу. Були випущені купоно-карбованці вартістю 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100. Але в зв'язку з інфляцією в 1992 р. були випущені додаткові купюри номіналом 100, 200, 500, 1000). В 1993 випущені купюри в 2000, 5000, 10000, 20000, 50000, на цих купюрах вперше з'явився символ князівських часів - тризуб.
Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні 1991 року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет.д.изайн гривень був розроблений українськими художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом В.П. Матвієнка. Вже в вересні 1991 року, після розгляду і схвалення Верховною Радою, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, 25-ти - 20 гривень.
2 березня 1992 року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були.
14 листопада 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла постанову "Про національну валюту в Україні". Цим документом передбачалось введення в обіг на території України національної валюти в І півріччі 1992 року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 23 жовтня 1991 року було підписано контракт з "Кенедієн Банкнот Компані" на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою Леоніда Кравчука, 18 січня 1992 року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою "Томас Де Ла Рю". Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В.П. Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень [15 c.25].
Хоча гривня була виготовлена вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів, як це було в свій час і в США. Виготовлені тоді купоно-карбованці виконали функцію таких грошей, забезпечивши виплати зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони.
25 серпня 1996 року Президент Л.Д. Кучма підписав Указ “Про грошову реформу в Україні" згідно з яким в Україні запроваджувалася нова національна валюта - гривня. Передбачалося введення купюр номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн., ці купюри знаходяться в обігу й досі. З 2 по 16 вересня був здійснений обмін валюти з розрахунку 1 грн. =100.000 купоно-карбованців.
На сьогоднішній день Україна має досить стабільну валюту.
Таким чином на основі опрацьованого матеріалу можна зробити певні висновки:
Україна має багатовікову історію грошей, що є визначною частиною загальнолюдської історичної спадщини;
історія грошей України, так само як і історія України загалом відображає споконвічне прагнення народу України до свободи, ідеалів національної гідності і самосвідомості;
побудова Україною ринкової, прогресивної, легітимної економіки базується на багатовіковому історичному досвіді і є законним і логічним продовженням економічної історії нашої держави, в якій чільне місце займає історія грошей і грошового обігу.
Висновки
У наш час гроші для багатьох сталі сенсом життя. Дуже багато людей витрачають увесь свій час на заробляння грошей, жертвуючи своєю родиною, рідними, особистою життям. Автори підручника "Экономікс" використовували у своїй книзі чудову фразу, що коротко і ясно характеризує гроші:
"Гроші зачаровують людей. Через них вони мучаються, для них вони трудяться. Вони придумують найбільш вигадливі способи витратити їх. Гроші - єдиний товар, який не можна використовувати інакше, крім як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку і не розважать доти, поки ви не витратите чи не інвестуєте їх. Люди майже усе зроблять для грошей, і гроші майже усе зроблять для людей. Гроші - це чарівна, повторювана, що змінює маски, загадка".
В даний час Україна не готова до ефективного використання фінансових засобів для розвитку економіки. Гроші не є інструментальним засобом керування економікою з причин, пов'язаних із психологією суспільства.
Найближчим часом необхідно створити нові інститути, що підвищать мобільність економіки, стимулюють розвиток виробництва і тоді гроші в Україні будуть наділені усіма властивими їм функціями і властивостями.
Паперові гроші зберігають своє значення як боргові розписки держави тільки доти, поки їхня купівельна спроможність відносно стабільна. Забезпечення цієї стабільності складає найважливішу задачу державної влади. Держава може підтримувати цю стабільність шляхом проведення розумної фіскальної політики, а також за допомогою ефективного контролю за пропозицією грошей.
Підіб'ємо підсумок усьому вищесказаний.
Значення грошей в економіці величезне. Від того, як організовано грошовий обіг залежить економічна і політична стабільність у суспільстві і, отже, його добробут.
Гроші вийшли зі світу товарів, виділившись в особливий товар, що по своїх властивостях щонайкраще підходив на роль грошей.
Гроші мають п'ять функцій: міра вартості, засіб обігу та платежу, засіб нагромадження і засіб заощадження.
Сучасні гроші не мають товарної основи, але залишаються грошима по наступним причинах: люди згодні приймати їх як гроші, держава особливим образом захищає властивим грошам властивості, гроші мають цінність, обумовлену відношенням їхньої рідкості до їх корисності.
Грошова пропозиція повинна знаходиться під контролем держави, оскільки більшість серйозних інфляційних проблем зв'язано з нерозумним збільшенням їхньої кількості. Історія знає чимало тому прикладів.
Література
1. "Гроші. Банки. Кредит." - М.: Фінанси і статистика, 1998 р.
2. Гроші, кредит, банки. Довідковий посібник. За редакцією Г.И. Кравцовой, 1994р.
3. Дмитрієнко М., Литвин В., Ющенко В., Яковлева Л. Гроші в Україні: факти і документи. - К., 1998.
4. Жуков Е.Ф. "Общая теория денег и кредита" М., "Банки и биржи", 1995
5. Карышковський П.О. Монеты Ольвии. - К., 1988.
6. Кірейцев Г.Г., Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші, Фінанси, Кредит. Навч. посібник, 2001р. - 312с.
7. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. - К.: Основи, 1996
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. М.: Республика, 1992
9. Основи економічної теорії. Навч. посібник. - Чернівці, 1996. - 208 с.
10. Субтельний О. Україна. Історія. - К., 1992.
11. Тувакова Н.В. Історичний досвід України у творенні національної грошової одиниці. - К., 1997
12. Тхоржевський Р.Й. Нариси історії грошей в Україні. - Тернопіль, 1999.
13. Тхоржевський Р.Й. Нариси історії паперових грошей України. - Донецьк, 1993.
14. Монетарна політика в системі економічної політики держави: теоретичні підходи та прикладні аспекти // Економіка України. - 2001. - № 10. - С.25-31.
15. Ринкова трансформація економіки та макроекономічні пріоритети: проблеми українського варіанту // Україна на порозі ХХІ ст.: економіка, державність. Зб. наук. праць на матеріалах міжн. наук. - практ. конф. - Т.1. - Вінниця, 2000.
Подобные документы
Еволюція грошей. Функції грошей. Електронні гроші та їх поняття. Система електронних платежів в мережі Інтернет WebMoney Transfer. Безпека фінансових транзакцій. Розповсюдженість електронних грошей та їх перспективи.
курсовая работа [151,0 K], добавлен 18.05.2007Визначення поняття “гроші”. Основні форми вартості і їх характеристики. Еволюція грошей. Функції грошей. Концепції грошей. Сучасні грошові системи. Становлення української грошової одиниці.
реферат [42,0 K], добавлен 15.07.2007Історія виникнення та походження грошей, зміст раціоналістичної та еволюційної концепцій. Особливості еволюції форм грошей. Сучасні гроші, їх роль та функції у ринковій економіці. Суть монетарної політики, характеристика та основні види грошових засобів.
курсовая работа [240,5 K], добавлен 26.06.2011Роль грошей в організації функціонування суспільного виробництва. Дослідження відмінності грошової форми вартості від загальної. Функції грошей: засіб платежу, нагромадження і обігу; міра вартості та світові гроші. Сутність масштабу цін під час еволюції.
курсовая работа [963,7 K], добавлен 26.03.2013Сутність та економічна природа грошей, історія та головні етапи їх становлення і розвитку в суспільстві. Функції: міра вартості, засіб обігу, нагромадження та платежу, світові гроші. Відмінні особливості сласних грошей, шляхи та перспективи їх розвитку.
презентация [861,0 K], добавлен 09.12.2013Сутність, функції і концепції походження грошей. Історія становлення грошової системи України, законодавче регулювання. Формування сучасного механізму забезпечення сталості грошового обігу, економічні, соціально-політичні і фінансові мотиви стабілізації.
курсовая работа [64,3 K], добавлен 31.10.2011Гроші як загальний вартісний еквівалент та технічний інструментарій обміну товаром. Поняття натуральних та символічних грошей. Історія купоно-карбованця та нової гривні, види захисту. Функції грошей як міри вартості, засіб обігу, накопичення та платежу.
курсовая работа [50,7 K], добавлен 15.11.2010Історичний розвиток кількісної теорії грошей. Передумови виникнення та розвиток кількісної теорії грошей. Напрями кількісної теорії та вплив на неї різних економічних шкіл. Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії грошей.
курсовая работа [140,0 K], добавлен 28.11.2007Процес грошового розвитку. Вплив грошей як предмету попиту на ринок товарів і послуг. Основні питання, що стосуються еволюції грошей з економічної точки зору. Концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна. Паперові та кредитні гроші.
контрольная работа [33,7 K], добавлен 20.01.2010Гроші як результат об'єктивного історичного процесу розвитку товарного виробництва і обміну. Роль золота в процесі обміну. Демонетизація золота як полишення ним грошового обігу і припинення виконання ним грошових функцій. Роль держави в розвитку грошей.
реферат [22,4 K], добавлен 30.01.2015
