Підготовка продажу підприємства як цілісного майнового комплексу. Альтернативою розпродажу майна підприємства окремо є продаж підприємства як цілісного майнового комплексу. Використання цього антикризового інструмента може мати місце як в процесі санації, що проводиться з ініціативи власника підприємства, так і в ході санації за ухвалою суду, яка здійснюється під контролем кредиторів, керуючого санацією та суду.

У будь-якому випадку необхідним етапом підготовчої роботи є оцінка вартості підприємства, яка є об'єктом купівлі-продажу.

На відміну від раніше розглянутих випадків оцінки у цьому разі об'єктом оціночної діяльності є вартість діючого підприємства, тобто вартість цілісного майнового комплексу як системи взаємопов'язаних майнових цінностей. Під час оцінки враховують вартість нематеріальних активів, яка не відображена в бухгалтерському обліку, а також перспективи подальшого розвитку підприємства, зокрема майбутні доходи та прибутки, які потенційно можуть бути отримані. При цьому беруть до уваги, що вартість підприємства в цілому більша від суми вартості окремих видів активів.

Проведення оцінки цілісного майнового комплексу підприємства в процесі санації має за мету визначення інвестиційної вартості підприємства. На відміну від ринкової вартості її розрахунок здійснюють виходячи з інтересів конкретного інвестора на базі індивідуальних вимог та оцінок ризику, дохідності й ліквідності об'єкта інвестування, можливостей покупців в організації бізнесу. Має бути врахований також поточний стан підприємства - об'єкта оцінки і внутрішні. У разі проведення зовнішньої реорганізації оцінка вартості підприємства необхідна для обґрунтування умов обміну акцій підприємства на акції інших суб'єктів господарювання: діючих та новостворених. Під час проведення внутрішньої реорганізації виникає потреба в оцінці вартості окремих структурних підрозділів, яка є підставою для визначення умов трансформації акцій діючого підприємства в акції новостворених.

У ході підготовки реорганізаційних процедур, як і в попередньому випадку, об'єктом оцінки є інвестиційна вартість цілісного майнового комплексу підприємства або його частини. Проте оцінка має певну специфіку:

об'єктом оцінки є вартість не одного, а декількох підприємств - учасників реорганізаційних процедур;

оцінюється вартість як реально діючих підприємств, так і тих, що будуть створені в ході реорганізації. Підставою для оцінки їх вартості є не фактично досягнуті результати діяльності, а розроблений бізнес-план, тобто оцінка носить перспективний характер;

проводячи оцінку, враховують, що її результати будуть використовуватися не для здійснення взаєморозрахунків у грошовій формі, а для обґрунтування умов обміну акцій між учасниками реорганізації. У цих умовах оцінка носить порівняльний характер.

Отже, як свідчить вищезазначена, оцінка діяльності у ході здійснення антикризового управління характеризується багатоаспектністю та специфічністю, що зумовлює потребу в розробленні методологічних засад та адекватного практичного інструментарію.

Підвищенню ефективності антикризового управління підприємствами сприятиме і більш активна співпраця з експертами-оцінювачами. Їх досвід дасть змогу підвищити обґрунтованість антикризових засобів та результативність їх реалізації.

На основі вивченого досвіду управління в кризових ситуаціях можна рекомендувати вітчизняним підприємствам наступні заходи:

1. програмувати дії системи управління завчасно в очікуванні потенційної кризи;

2. завчасно створити дублюючі органи управління із кращих менеджерів, здатних працювати в умовах кризової ситуації;

3. створити стратегічні резерви необхідних ресурсів, які потрібно використовувати централізовано;

4. використовувати можливості розширення сфери діяльності, зокрема за рахунок пасивних підприємств і організацій, що втрачають свої позиції;

5. створити нові організаційні форми управління;

6. вести постійний моніторинг ситуації;

7. керуватись Методичними рекомендаціями розрахунку економічних показників фінансового стану підприємств різних рівнів неплатоспроможності з метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дії приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.

2. Аналіз потенційного банкрутства суб'єктів господарювання

2.1 Оцінка кризових факторів та прогнозування можливого банкрутства

а) Визначення об'єктів спостереження, які реалізують загрозу банкрутства. Досвід показує, що в сучасних умовах практично всі аспекти фінансової діяльності можуть створювати загрозу банкрутства підприємства. Тому система спостереження повинна будуватися шляхом виділення найбільш суттєвих об'єктів. З цієї позиції система спостережень за такими об'єктами може бути представлена як:

· чистий грошовий потік підприємства;

· ринкова вартість підприємства;

· структура капіталу підприємства;

· склад фінансових зобов'язань за терміном погашення;

· склад актів підприємства;

· склад поточних витрат підприємства;

· рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику.

б) Формування системи індикаторів загрози банкрутства.

В процесі формування всі показники-індикатори поділяються на обємні та структурні див. табл. 2.

Таблиця 2. Система важливих показників-індикаторів загрози банкрутства

Об'єкти спостереження кризового поля	Показники-індикатори
	Обємні	Структурні
1. Чистий грошовий потік підприємства	1. Сума ЧГП по підприємстві: 2000 р. - 1.0; 2001 р. - 1,1 2 Сума ЧГП по операційній діяльності: 2000 р. - 1.0; 2001 р. - 2,9	1. Коефіцієнт достатності ЧГП 2. Коефіцієнт ліквідності ГП 3. Коефіцієнт ефективності ГП 4. Коефіцієнт реінвестування ГП
2. Структура капіталу	1. Сума власного капіталу: 2000 р. - 1144,4; 2001 р. - 1206,9 2. Сума позиченого капіталу: 2000 р. - 231,5; 2001 р. - 197,1	5. Коефіцієнт автономії. 6. Коефіцієнт фінансового важеля. 7. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених засобів.
3. Склад активів підприємства	1. Сума необоротних активів. 2000 р. - 856,6; 2001 р. - 821,7 2. Сума оборотних активів. 2000 р. - 547,4; 2001 р. - 554,2 3. Сума дебіторської заборгованості в т. ч. простроченої. 2000 р. - 201,9; 2001 р. - 101,6 4. Сума грошових активів. 2000 р. - 8; 2001 р. - 1,1	8. Коефіцієнт маневрування. 9. Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів ВОК. 10. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами. 11. Коефіцієнт самофінансування. 12. Коефіцієнт постійного активу. 13. Коефіцієнт майна виробничого призначення. 14. Коефіцієнт абсолютної, проміжної і загальної ліквідності 15. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. 16. Період погашення дебіторської заборгованості. 17. Тривалість операційного циклу. 18. Коефіцієнт забезпеченості високоліквідними активами. 19. Коефіцієнт забезпеченості готовими засобами платежу.

1. Коеф. достатності

ЧГП

2. Коеф. ліквідності ГП

Кл; Кл.

3. Коеф. ефективності ГП

Ке; Ке0,0012.

4. Коеф. реінвестування ГП

5. Коефіцієнт автономії розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність:

Коеф. автономії; Коеф. автономії.

6. Коефіцієнт фінансового важеля

Кфв; Кфв.

7. Коефіцієнт довгострокового залучення позичених засобів визначається як відношення довгострокових зобов'язань до суми власного капіталу та довгострокових зобов'язань:

8. Коефіцієнт маневрування розраховується як відношення власного оборотного капіталу до величини власного капіталу:

Км= ; Км.

9. Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів ВОК обчислюється як відношення вартості власного оборотного капіталу до величини матеріальних запасів:

Кз; Кз.

10. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами розраховується як відношення власного оборотного капіталу до вартості оборотних активів:

Кзвз; Кзвз.

12. Коефіцієнт постійного активу обчислюється як відношення необоротних активів до величини власного капіталу:

Кпа; Кпа.

13. Коефіцієнт майна виробничого призначення розраховується за формулою:

Кмвп, де:

ОЗ - основні засоби;

МВ - виробничі запаси;

НВ - незавершене виробництво;

А - вартість активів.

Кмвп; Кмвп.

14. Коефіцієнт абсолютної, проміжної і загальної ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно:

К_{абсолютної ліквідності}

Значення коефіцієнт абсолютної ліквідності є достатнім у межах 0,2-0,35. Коефіцієнт абсолютної ліквідності аналізованого підприємства становить 0,0048, що є меншим від 0,2 і це є зовнішня ознака неплатоспроможності підприємства.

15. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

Кс; Кс.

16. Період погашення дебіторської заборгованості обчислюється за формулою:

Тп, де:

ДЗ - дебіторська заборгованість;

ЧВР - чиста виручка від реалізації продукції.

Тп; Тп.

18. Коефіцієнт забезпеченості високоліквідними активами розраховується за формулою:

Кзва, де:

ВА - високоліквідні активи;

А - вартість активів.

Кзва; Кзва.

Окремо можна виділити коефіцієнт банкрутства, що відображає питому вагу всієї заборгованості, за рахунок якої підприємство фінансує свої активи, і розраховується за формулою:

Коефіцієнт банкрутства= Ф №1 / Ф №1 або.

Коефіцієнт банкрутства= / 1375,9=0,17.

Чим ближче коефіцієнт банкрутства наближається до 1, тим менша фінансова незалежність від кредиторів, а отже, ймовірність вчасно повернути борги. Коефіцієнт банкрутства для аналізованого підприємства дорівнює 0,17 це означає, що діяльність ВАТ «Міжрайагропостач» здійснюється за рахунок власних коштів і зменшує залежність від кредиторів.

в) Диференціація індикаторів за рівнем небезпеки для фінансового підприємства. Така оцінка проводиться на основі аналізу окремих сторін кризового розвитку підприємства за ряд попередніх етапів. Основу такого аналізу складає порівняння фактичних показників-індикаторів з плановими їх значеннями і виявленням розмірів відхилень в динаміці. Ріст розміру негативних відхилень в динаміці характеризує наростання кризових явищ фінансової діяльності, які створюють загрозу банкрутства.

Вибрані нами обємні і структурні показники-індикатори кризового поля ВАТ «Міжрайагропостач» за 2000-2001 роки залишились на однаковому рівні, або зменшились чистий грошовий потік по операційній діяльності, сума грошових активів, структурні показники - коефіцієнт маневрування, забезпеченості матеріальних запасів ВОК, коефіцієнт автономії). Тобто про різке погіршення фінансової діяльності ВАТ «Міжрайагропостач», чи про стрімку тенденцію до існування явищ, що можуть привести до можливого банкрутства, ми говорити не можемо.

г) Попередня оцінка масштабів кризового фінансового стану підприємства. Питання діагностики банкрутства підприємства на сьогодні одне з центральних в економічній науці. Це зумовлено тим, що:

по-перше, банкрутство підприємства певного суб'єкта господарювання має суттєві негативні наслідки не лише для його власників, а й широкого кола господарських партнерів, робітників і держави в цілому у зв'язку з порушенням макроекономічної рівноваги;

по-друге, від об'єктивності оцінки ступення ймовірності банкрутства підприємства залежить його інвестиційна привабливість, вартість підприємства, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави;

по-третє, розробка ефективної методології діагностики ймовірності банкрутства сприятиме об'єктивнішій оцінці життєздатності як в інтересах самого підприємства, так і держави в цілому.

Перші кроки для розв'язання цього питання вже зроблено. Розробленні й затвердженні нормативно-рекомендаційні документи для подання методологічної допомоги зацікавленим особам та підприємствам - потенційним банкрутам, а саме: методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможних підприємств та організацій і методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

З метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та ознак дій приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств доцільно керуватись Методичними рекомендаціями розрахунку економічних показників фінансового стану підприємств різних рівнів неплатоспроможності.

Застосування вказаних Методичних рекомендацій рекомендовано:

державним органам з питань банкрутства;

арбітражним керуючим;

підприємствам;

власникам майна підприємства;

інвесторам;

кредиторам за власною ініціативою;

при проведенні експертизи фінансового становища підприємства.

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є показники з документів фінансової звітності підприємства «Баланс», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про власний капітал», «Примітки до річної фінансової звітності».

На основі Методичних рекомендацій затверджених наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001 року №10 при оцінці масштабів кризового стану підприємства використовують три принципові характеристики:

· поточна неплатоспроможність;

· критична неплатоспроможність;

· надкритична неплатоспроможність.

Поточна неплатоспроможність. Поточною неплатоспроможністю вважається фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості є позитивна різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших ліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою:

П _П = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₂₀ +А₂₃₀ +А₂₄₀ - П₆₂₀

А - відповідні статті активу балансу;

П - відповідні статті пасиву балансу.

П _П =1.0 - 197.1= -196.1 тис. грн.;

П _П=1,1-231,5= -230,4 тис. грн.

Показник поточної платоспроможності можна визначати щоквартально. В даному випадку, ВАТ «Міжрайагропостач» має поточну неплатоспроможність, причому динаміка за 2 останні роки вказує на їх зростання. Такий фінансовий стан відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів, протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, є ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт загальної ліквідності і коефіцієнт забезпечення власними засобами у кінці звітного кварталу менші від їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт загальної ліквідності визначається за формулою:

;

де

Кз.л. - коефіцієнт загальної ліквідності;

А260 - підсумок II розділу активу балансу;

П620 - підсумок IV розділу пасиву балансу.

;

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших не обігових активів до вартості наявних у підприємства обігових активів - виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших обігових активів.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами визначається за формулою:

де

Кз.в.з. - коефіцієнт забезпечення;

П₃₈₀ - підсумок I розділу пасиву балансу;

А₀₈₀ - підсумок I розділу активу балансу;

А₂₆₀ - підсумок IІ розділу активу балансу.

Нормативні значення коефіцієнта загальної ліквідності і коефіцієнта забезпечення власними засобами складають відповідно 1,5 та 0,1. Оскільки заяву про порушення справи про банкрутство не подавали, а коефіцієнта загальної ліквідності і коефіцієнта забезпечення власними засобами на ВАТ «Міжрайагропостач» за аналізований період вищі від нормативних, то можемо зробити висновок, що ознак критичної неплатоспроможності підприємства не існує.

Крім цього, за підсумками 2000 і 2001 років ВАТ «Міжрайагропостач» отримало відповідно 29,6 та 39,9 тис. грн. чистого збитку, коефіцієнти загальної ліквідності більші одиниці, що свідчить і про відсутність ознак надкритичної неплатоспроможності. Не може йти мова і про ознаки фіктивного банкрутства при відсутності ознак надкритичної неплатоспроможності, підприємство не повинно подавати заяви до господарського суду про визнання банкрутом.

д) Виявлення і оцінка основних факторів впливу на кризовий стан підприємства. В основу такого аналізу покладають визначення окремих факторів діяльності підприємства та їх вплив на фінансовий стан фірми. Такий аналіз може бути проведений за допомогою кореляційно-регресійного аналізу, який використовується для визначення рівня впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства.

Будується одно - або багатофакторні моделі кореляції. За результатами таких моделей фактори групують за рівнем їх негативного впливу на фінансовий розвиток ВАТ «Міжрайагропостач».

Наприклад, розрахунок показників, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, проводиться за допомогою багатофакторної моделі фірми «Дюпон». Ця модель являє собою систему взаємопов'язаних фінансових показників, які відображають ефективність діяльності фірми. Показник економічного росту фірми являє собою множник рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рефінансування і коефіцієнту росту власного капіталу:

ЕРП= РВК КР КРВК

у свою чергу:

, , де

РВК - рентабельності власного капіталу коефіцієнт;

КР - рефінансування;

КРВК - коефіцієнту росту власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

РП - реінвестований прибуток;

ВКП - власний капітал на початок року;

ВК - загальна ціна власного капіталу.

Якщо економічного росту нема, то негативний вплив кожного з цих факторів можна визначити одним з методів елімінування.

Побудуємо таку модель для ВАТ «Міжрайагропостач»:

2000 рік:

; ;

ЕРП= -0,024*1*0,979= -0,023

; ; КРВК=0,979

ЕРП₁= -0,035*1*0,979= -0,034

ЕПР₁=ЕПР₁-ЕПР= -0,034 - = -0,011

РВК= -0,035; ; КРВК= 0,979

ЕПР₂= -0,035*1*0,979= -0,034

ЕПР₂= -0,034 +0,034=0

Рівень показників за 2001 рік:

РВК= -0.035; КР= 1; .

ЕПР₃= -0,035*1*0,948= -0,033

ЕПР₃= -0,033 + 0,034=0,001

Таким чином, згідно багатофакторної моделі Dupont на Ват «Міжрайагропостач» спостерігається зростання коефіцієнту економічного збитку. На це зростання вплинуло ріст чистого збитку від реалізації і паралельне зменшення величини власного капіталу. Оскільки ні в 2000 році, ні в 2001 не виплачувались дивіденди, тобто реінвестування прибутку не було, то коефіцієнт реінвестування рівний 1, і ніяк на ріст ВАТ «Міжрайагропостач» не вплинув. Частка величини росту власного капіталу в загальній сумі власного капіталу зменшилась. Але зовсім не на багато. Тому вплив на показник ЕПР майже відсутній. Таким чином фінансово-господарська діяльність ВАТ «Міжрайагропостач» дозволяє віднести його до потенційних банкрутів.

Аналітичні моделі Альтмана, Тафлера.

У спеціальній економічній літературі набула неабиякого поширення модель Едварда Альтмана.

Ця модель була розроблена в 1966 році для оцінки ймовірності банкрутства корпорацій США. Ймовірність банкрутства оцінюється залежно від значень Z-рахунка, обчисленого за реальними даними підприємства.

Менше поширення в літературі отримала більш точна семифакторна модель Альтмана, розроблена в 1977 році, а також чотирифакторна модель британських вчених Тафлера і Тішоу.

Усі розглянуті моделі є результатом застосування багатофакторного дискримінантного аналізу для математичної обробки реальної інформації щодо фактів банкрутства певної сукупності підприємств. Використання цього методу дає змогу здійснити класифікацію аналізованої сукупності підприємств на дві або більше груп залежно від їх індивідуальних характеристик. Результатом використання методу є формування функції, яка характеризує взаємозв'язок між зміною кількісних характеристик та якісною ознакою відповідної групи.

Професор Нью-Йоркського університету Альтман дослідив 22 фінансових коефіцієнти і вибрав 5 із них для включення в кінцеву модель визначення кредитоздатності суб'єктів господарювання, які використовуються для оцінки загрози банкрутства:

Z = 1.2 X₁ +1.4 X₂ + 3.3 X₃ + 0.6X₄ + 1.05X₅

Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X₁ - відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;

X₂ - рівень рентабельності власного капіталу, визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу, він показує рівень генерування прибутку підприємства;

X₃ - рівень доходності активів, визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

X₄ - коефіцієнт співвідношення власного і позиченого капіталу;

X₅ - коефіцієнт оборотності активів, визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу.

Рівень загрози банкрутства підприємства за моделлю Альтмана оцінюють за такою шкалою.

Таблиця 3. Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за Альтманом

Значення показника Z	Ймовірність банкрутства
до 1,80 1,81-2,70 2,71-2,99 3,00 і вище	дуже висока висока можлива дуже низька

Х2= 0,035

Z = 1,2*0,4+1,4*0,035+3,3*0,03+0,6*4,94+1,05*0,61=

=0,48+0,049+0,099+2,964+0,64= 4,13.

Порівнюючи з нормативним значенням показника Z, можем зробити висновок про невисоку ймовірність банкрутства. І в більшості це зумовлено високим показником співвідношення власного і позиченого капіталу. Тобто ВАТ «Міжрайагропостач» в меншій мірі залежне від зовнішніх джерел фінансування, що потенційно зменшує загрозу бути банкрутом.

В 1997 році Тафлера запропонував наступну модель:

Z = 0.53X₁ + 0.13X₂ + 0.18X₃ + 0.16X₄

X₁ - коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов'язань;

X₂ - коефіцієнт співвідношення оборотних активів і суми зобов'язань;

X₃ - коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і суми активів;

X₄ - коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів.

Рівень загрози банкрутства підприємства за моделлю Тафлера оцінюють за такою шкалою.

Таблиця 4. Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за моделлю Тафлера

Значення показника Z	Ймовірність банкрутства
Більше 0,3	Відсутня
Менше 0,2	Більш ніж вірогідна

; . ; .

Z= 0.53*+0.13*2.39+0.18*0.006+0.16*0.61=0.4.

Співставляючи з нормативним значенням згідно моделі Тафлера ВАТ «Міжрайагропостач» також далеке від банкрутства. В першу чергу тому, що взяті короткострокові зобов'язання в 4 рази менші отримуваного чистого прибутку за звітний місяць.

Незважаючи на відносну простоту використання цих моделей для оцінки загрози банкрутства, в наших умовах вони не дозволяють отримати достатньо об'єктивний результат. Так, застосування в умовах України моделі Е. Альтмана чи будь-якої іншої моделі, розробленої західними фахівцями, некоректно. Має місце кілька видів некоректності:

часова невідповідність, яка передбачає застосування моделі в тому періоді часу, в якому вона безпосередньо розроблена, або з незначним запізненням. За 30 років після розробки моделі відбулися суттєві зміни в макро- та мікросередовищі функціонування підприємства, механізм їх державного регулювання, податковому законодавстві, інших чинниках, що зумовлюють появу кризових явищ. Усе це не може не вплинути на значення дискримінантних коефіцієнтів та перелік параметрів розробленої моделі;

невідповідність об'єкта оцінювання, яка передбачає застосування моделі для оцінки вірогідності банкрутства підприємств, що відповідають параметрам вибірки, зробленої для створення моделі. Для підприємств, інших за розміром, напрямом та обсягом діяльності активів, перелік показників корпоративних проблем та їх участь у моделі можуть мати суттєві відмінності;

невідповідність методики визначення параметрів моделі, яка потребує точного дотримання методичних прийомів оцінки показників, що були використанні Е. Альтманом. Сучасна методика й інформаційна база розрахунку показників, що увійшли до моделі, суттєво відрізняються від прийомів їх оцінки, які застосовувалися під час розробки моделі.

Труднощі у застосуванні моделі Альтмана також пов'язані з наступним:

при розрахунках рівня рентабельності, доходності та обіговості активів потрібно використовувати відновлювальну вартість цих активів.

при розрахунку коефіцієнта співвідношення власного капіталу до позичкового власний капітал оцінюють за відновною вартістю із врахуванням авансування його в різні активи.

при встановленні відношення робочого капіталу до активів сума чистого робочого капіталу зменшують на суму стабільної внутрішньої кредиторської заборгованості, яка не загрожує банкрутством.

Оцінка загрози банкрутства підприємства шляхом встановлення «коефіцієнта фінансування важколіквідних активів». За цим методом встановлюють, наскільки ці активи фінансуються власними і позичковими коштами. Рівень загрози банкрутства підприємства оцінюють за шкалою:

Таблиця 5. Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства шляхом встановлення «коефіцієнта фінансування важколіквідних активів»

Значення Кфва	Ймовірність банкрутства
Вна + Пз < КВ Вна + Пз < КВ +КД Вна + Пз < КВ +КД + КК Вна + Пз > КВ + КД + КК	дуже низька можлива висока дуже висока

Вна - середня вартість необігових активів;

Пз - середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

Кв - середня сума власного капіталу;

Кд - середня сума довготермінових кредитів;

Кк - середня сума короткотермінових кредитів.

Вна= Ф №1 / 2 = / 2=839,15.

Пз=3,6+8,9+3,2+296,2+15,8+45,1+1,5+280,6 / 2 =654,9/2=327,45.

Кв= Ф №1 / 2 = /2=1175,65.

Кд=0.

Кк= Ф №1 / 2 = / 2=4,45.

1) 1166,6<1175,6.

2) 1166,6<1175,6+0.

3) 1166,6<1180,1.

4) 1166,6>1180,1.

Відповідно за проведеним аналізом оцінки загрози банкрутства підприємства шляхом встановлення «коефіцієнта фінансування важколіквідних активів» не можна однозначно стверджувати, що підприємству загрожує банкрутство.

Встановлення банкрутства підприємства за Спрінгейтом.

Z= 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С + 0,4 D де

А - робочий капітал / загальна вартість активів;

В-прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів;

С - прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

D - обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

A=Ф №1, р. 260 - Ф №1, р. 530 / Ф №1, р. 280

A =0.28

A =0.3

B= Ф №2, р. 175 / Ф №1, р. 280

B = -0,02

B = -0,03

С= Ф №2, р. 175 / Ф №1, р. 500

С = -

С = -4,48

D= Ф №2, р. 0,35 / Ф №1, р. 280

D =0,72

D =0,61

Z =1.03*0.28+3.07*+0.72*0.4=0.52

Z =1.03*0.3+3.07*+0.66*+0.61*0.4= -2.07

Універсальна дискримінантна функція за О. Терещенко.

Z = 1,5 Х₁ + 0,08 Х₂ + 10 Хз + 5 Х₄ + 0,3 Х₅ + 0.1 Х₆, де

Х₁ - кеш-флоу / зобов'язання;

Х₂ - валюта балансу / зобов'язання;

Хз - прибуток / валюта балансу;

Х₄ - прибуток / виручка від реалізації;

Х₅ - виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х₆ - оборотність основного капіталу.

Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так:

Z > 2 - підприємство вважається фінансове стійким, s йому не загрожує банкрутство;

1 < Z. < 2 - фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0 < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.

Х1= Ф №3, р. 430 / Ф №1, р. 280

Х1 =0,0007;

Х1 =0,0008.

Х2= Ф №1, р. 280 / Ф №1, р. 620

Х2 =7,12;

Х2 =5,94.

Х3= Ф №2, р. 175 / Ф №1, р. 280

Х3 = -0,02;

Х3 = -0,03.

Х4= Ф №2, р. 1,75 / Ф №2, р. 035

Х4 = -0,03;

Х4 = -0,05.

Х5= Ф №1, р. 100 / Ф №2, р. 035

Х5 =0,004;

Х5 =0,018.

Х6= Ф №2, р. 0,35 / Ф №1, р. 280

Х6 =0,72;

Х6 =0,61.

Z=1,5*0,007+0,08*7,12+10*+5*+0,3*0,004+0,1*0,72=0,31

Z=1,5*0,008+0,08*5,94+10*+5*+0,3*0,018+0,1*0,61=0,18

Вітчизняна концепція.

Для перевірки стійкості фінансового стану розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності на термін 3 місяці:

де

Клзк, Клзп - відповідно коефіцієнт загальної ліквідності на кінець і початок періоду;

Т - звітний період в місяцях;

З - період втрати платоспроможності в місяцях;

К_Н - нормативне значення коефіцієнта загальної ліквідності.

Оскільки показник Квтр>1, у ВАТ «Міжрайагропостач» є можливість не втратити свою платоспроможність на протязі трьох місяців звітного періоду.

Для перевірки реальної можливості відновити свою платоспроможність розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності терміном на 6 місяців:

;

.

Якщо Квід<1 - у підприємства на протязі 6-ти місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність;

Якщо Квід>1 - у підприємства є можливість за 6 місяців відновити платоспроможність.

Порівнюючи з нормативним значенням, можемо зробити висновок про наявність можливості відновити свою платоспроможність на протязі 6 місяців.

Узагальнену оцінку здатності підприємства нейтралізувати загрозу банкрутства в короткостроковій перспективі дає коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства:

ЧГП - очікувана сума чистого грошового потоку;

Фз - середня сума фінансових зобов'язань.

; .

Коефіцієнт можливої нейтралізації поточної загрози банкрутства дуже низький, а це означає, що підприємство нейтралізувати загрозу банкрутства в короткостроковій перспективі не може.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття попереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства у відповідності з Методичними рекомендаціями повинен проводитися систематичний експрес-аналіз фінансового стану за допомогою коефіцієнта Бівера. Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і перерахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань за формулою:

Кб - коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀ і Ф₂₆₀ - чистий прибуток і амортизація, наведені у рядках 220 і 260 форми №2 «Звіт про фінансові результати» відповідно;

П480 іП620 - довгострокові і поточні зобов'язання, наведені у рядках 460 і 620 форми №1 «Баланс».

; .

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, спрямованої на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим ніж 0,1.

Враховуючи, що підприємство вже другий рік поспіль не отримує прибуток, тобто працює в борг, «проїдає» свої кошти обслуговуючи його, можемо зробити висновок про незадовільну структуру балансу, що в кінцевому випадку може призвести до того, що підприємство не може виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

є) Оцінка терміновості реагування на окремі кризові явища у фінансовому

розвитку ВАТ «Міжрайагропостач» і розробка заходів фінансової стабілізації. Проблема підприємства у тому, що кошти майже не вкладаються у високоліквідні активи. За вітчизняним тлумаченням боржника і можливого банкрута, розуміють в першу чергу через підприємство, яке не зможе на протязі встановленого терміну покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Тому Методичні рекомендації і визначили показники платоспроможності, як основний критерій віднесення до категорії боржник.

З цієї точки зору ВАТ «Міжрайагропостач» загрожує можлива процедура банкрутства - з боку державних органів, з боку власних працюючих. Це у випадку самостійного звернення до господарського суду. Високоліквідних грошових активів ВАТ «Міжрайагропостач» практично не має.

Проте загалом структура балансу перебільшує поточні зобов'язання. В першу чергу тому, що велика частка власного капіталу у їх фінансуванні і невисока залежність від джерел фінансування. Тому, якщо все таки на вимогу якогось кредитора і порушать справу про банкрутство, то реалізуючи середньо і мало ліквідні активи підприємство таку вимогу задовольнить. Але це лише в даному короткостроковому періоді по вимозі одного з кредиторів.

Оцінюючи ж можливість потенційного банкрутства в майбутньому, слід відзначити зростання такої можливості. Зросли збитки від реалізації продукції. Відбувається затарювання складу і загальне скорочення активів з 1411,7 тис. грн. на початок 2000 року до 1375,2 тис. грн. на кінець 2001 року. Порівняно з минулим роком сума господарських засобів зменшилась на -36,5 тис. грн.). Відносний показник коефіцієнт Бівера відємний ось уже на протязі 2 років - це наслідок отриманих збитків і «старіння» обладнання, що свідчить про незадовільну роботу по формуванню структури балансу.

Таблиця 6. Аналіз ймовірності загрози банкрутства за існуючими методиками

Концепція	Критерії	Висновки
1. Методичні рекомендації Мінекономіки.	Має ознаки поточної неплатоспроможності	Такий фінансовий стан відповідає законодавчому визначенню боржника.
2. Багатофакторна модель Dupont	Коефіцієнт економічного збитку зростає з 0,023 до -0,033	Відносить ВАТ до потенційних банкрутів. Висновок побудований на тому, що ВАТ отримує збитки від реалізації, а отже, з часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
3. Модель Альтмана.	Z=4.13	Невисока ймовірність банкрутства. Але лише тому, що частка зобов'язань в структурі пасивів < 10%.
4. Модель Тафлера.	Z= -1,96	Є ознаки банкрутства тому, що є збитки від реалізації.
5. Коефіцієнт фінансування важко ліквідних активів.	1166,6<1175,6 1166,6<1175,6+0 1166,6<1180,1 1166,6>1180,1	Неможливо встановити ймовірність банкрутства.
6. Коефіцієнт Бівера.	Z= -0.43	Підприємство працює в борг, проїдаючи свої активи. Ймовірність банкрутства при такій тенденції зростає.
7. Вітчизняна концепція.	Квтр=1,54 Квід=1,47 Кнб=0,005	Невисока ймовірність банкрутства тому, що зобов'язань ВАТ небагато.
8. Модель Спрінгейта.	Z=0.52 Z= 2.07	Є потенційним банкрутом. В звітному році різке падіння коефіцієнта, тому що отримані збитки, почали позичати гроші.
9. Універсальна дискримінантна функція О. Терещенка.	Z=0.31 Z=0.18	Підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів.

Тобто на звітну дату загрози банкрутством ВАТ «Міжрайагропостач» немає. Але проведення фінансово-господарської діяльності надалі на такому рівні призведе до банкрутства неодмінно.

Якщо виходити з визначення банкрутства, як неспроможність виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, то за кретерій оцінки можливого банкрутства повинно бути взято:

1). обсяг зобов'язань ВАТ;

2). результати господарської діяльності, які дадуть змогу такі зобов'язання в майбутньому покрити.

З цієї точки зору найкраще з усіх запропонованих моделей спрацює модель Мінекономіки, яка в основі має визначення трьох рівнів платоспроможності.

Всі інші запропоновані моделі зможуть лише оцінити тенденцію до можливого банкрутства, проте мають суттєві недоліки. Модель Тафлера, вітчизняна концепція, Бівера, Dupont, досліджують в першу чергу структуру балансу підприємства і ставлять за мету дати відповідь на питання: чи зможе підприємство змінивши її зменшити таку загрозу. Відповідь на питання, що привело до такої ситуації вони не дадуть.

Модель Альтмана, О. Терещенка, Спрінгейта більше спрямовані визначити, як результати діяльності в майбутньому можуть змінити загрозу банкрутства.

Проте найбільш негативне в цих моделях, це те, що вони відірвані від безпосередньої господарської діяльності підприємства, лише аналізують її за деякий період. Рішення прийняті на їх основі матимуть значний часовий лаг з результатами на які вони будуть спрямовані. Проте все це не зменшує їх ролі. Визначити негативні тенденції такі моделі все ж таки можуть.

2.2 Етапи фінансової стабілізації підприємства

Механізм фінансової стабілізації може включати:

а) прискорену ліквідність активів;

б) прискорене скорочення розміру фінансових зобовязань.

Прискорена ліквідність активів, яка забезпечує ріст позитивного грошового потоку, в короткотерміновому періоді досягається за рахунок наступних основних заходів:

- ліквідація портфеля короткотермінових фінансових вкладень;

- прискорення інкасації дебіторської заборгованості;

- зниження періоду надання товарного кредиту. На ВАТ «Міжрайагропостач» така тенденція не спостерігається - з 156,7 тис. грн. до 138,3 тис. грн. зменшився обсяг товарного кредиту, або з 56 днів надання такого кредиту на початок 2000 року до 60 днів на кінець 2001 року. Зменшення періоду використання товарного кредиту з боку кредиторів можна досягти збільшивши обсяг надходжень від продажу продукції або зменшивши величину кредиторської заборгованості за проданими товарами;

- збільшення розміру цінової скидки при здійсненні готівкових розрахунків за реалізовану продукцію. Це може бути одним з шляхів реалізації попереднього пункту;

- зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей. Тому, що і так в структурі активів ВАТ «Міжрайагропостач» частка запасів за останні 2 роки зросла з 309,6 тис. грн. на початку 2000 року до 342,4 тис. грн. на кінець 2001 року;

- уцінка важколіквідних видів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з послідуючою їх реалізацією. Це дасть змогу перевести важколіквідні активи у форму високоліквідних;

- реалізація високоліквідної частини довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля. Це напрямок прискорення ліквідності активів для будь-якого підприємства. В даному випадку, оскільки ВАТ «Міжрайагропостач» елементів довгострокового кредитування не застосовує, відповідно і використовувати такий метод не буде;

- прискорення продажу устаткування, яке не використовується. Це підвищить рентабельність використання активів;

- оренда устаткування, яке раніше планувалося до придбання.

Прискорення скорочення розміру короткотермінових фінансових зобов'язань, яке забезпечує зниження обсягу відємного грошового потоку в короткотерміновому періоді, досягається за рахунок наступних заходів:

- пролонгації короткострокових фінансових кредитів;

- реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з переводом окремих з них в довгострокові;

- збільшення періоду наданого постачальниками товарного кредиту;

- відстрочки платежу за окремими формами внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства.

Це особливо важливо оскільки така кредиторська заборгованість за 2 роки зросла з 22,5 тис. грн. до 93,2 тис. грн. Особливо відчутним є зростання такої заборгованості за розрахунками з бюджетом.

Мета такого етапу фінансової стабілізації рахується досягнутою, якщо ліквідована поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходжень грошових засобів перевищує обсяг невідкладних фінансових зобов'язань в короткотерміновому періоді. Це означає, що загроза банкрутства підприємства в поточному періоді усунена, хоч і носить, як правило відкладний характер.

Відновлення фінансової стійкості підприємства. Хоч платоспроможність підприємства може бути відновлена за рахунок ряду фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишитися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства.

В спрощеному вигляді модель фінансової стійкості підприємства можна представити так:

ОФ_ВФР = ОС_ВФР, де

ОФ_ВФР - можливий обсяг формування власних фінансових ресурсів;

ОС_ВФР - необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів.

Якщо обсягу власних фінансових ресурсів буде недостатньо, то економічний розвиток підприємства буде супроводжуватись ростом частки позиченого капіталу.

Взагалі, в умовах кризового стану, модель антикризового фінансового управління повинна будуватись на нерівності: ОФ_ВФР > ОС_ВФР. Чим в більшій мірі підприємство забезпечить позитивну різницю відповідних валових потоків цієї нерівності, тим швидше воно досягне точки фінансової рівноваги у процесі виходу із кризи.

Збільшення обсягу створення власних фінансових ресурсів, що забезпечить ріст лівої частини нерівності, досягається за рахунок таких заходів:

- оптимізація цінової політики, що забезпечить додатковий розмір операційного прибутку;

- скорочення суми постійних витрат, включаючи скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт;

- зменшення рівня змінних витрат, включаючи скорочення виробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів, підвищення продуктивності праці, раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат, більш повне використання потужностей, підвищення якості продукції;

- проведення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою росту обсягу амортизаційного потоку;

- своєчасна реалізація майна з високим рівнем зношеності, або майна, що не використовується;

- здійснення ефективної емісійної політики за рахунок додаткової емісії акцій;

- з метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва іноді доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, що обслуговували основне виробництво і перейти до послуг спеціалізованих організацій.

Скорочення необхідного рівня споживання власних фінансових ресурсів, що забезпечує зниження правої частини нерівності, досягається за рахунок:

- зниження інвестиційної активності підприємства у всіх основних її формах. ВАТ «Міжрайагропостач» такої діяльності ні у 2000 році ні у 2001 році не проводила.;

- оновлення операційних необоротних активів шляхом їх оренди. З цією метою необхідно провести аналіз використання, технічного стану і руху необоротних активів за кілька останніх років;

- здійснення дивідендної політики, адекватної кризовому фінансовому розвитку підприємства з метою росту чистого прибутку, що направлятиметься на виробничий розвиток;

- зниження розміру відрахувань в резервний і інші страхові фонди, що здійснюються за рахунок прибутку.

Мета цього етапу фінансової стабілізації рахується досягнутою коли підприємство вийшло на рубіж фінансової рівноваги, що відображаються коефіцієнтами фінансової стійкості і показниками фінансової структури капіталу.

Аналізуючи можливі дії ВАТ «Міжрайагропостач» на цьому етапі відновлення фінансової стійкості необхідно відмітити два моменти:

1) скорочувати необхідний рівень споживання власних фінансових ресурсів не можливо по причинах відсутності уже на протязі 2 років чистого прибутку, відповідно не проводилось ніяких інвестиційних проектів.

2) збільшити обсяг власних фінансових ресурсів ВАТ «Міжрайагропостач» може оптимізувати цінову політику і скоротивши суму постійних витрат, збільшити продуктивність праці, тощо.

Забезпечення фінансової рівноваги в довготривалому періоді. Механізм фінансової стабілізації в довготривалому періоді базується на моделі стійкого фінансового росту підприємства.

Найбільш проста модель такого росту побудована виходячи з моделі Dupont:

К_СР - коефіцієнт стійкості економічного росту показує можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, тобто обсягу операційної діяльності.

З наведеної моделі видно, що можливий темп приросту обсягу реалізації досягається за рахунок факторів, параметрів:

- коефіцієнт рентабельності реалізації. Такий коефіцієнт на ВАТ «Міжрайагропостач» відємний, оскільки другий рік поспіль отримуються збитки. В своїй структурі найбільшу частку займають витрати власне не на виробництво, а на збут. Хоч вони і зменшились у звітному році на суму майже на 700 тис. грн. проте разом з зростаючими іншими операційними витратами і адміністративними витратами ВАТ «Міжрайагропостач» отримати прибутки все ще не може. Досягнути росту коефіцієнта рентабельності ми можемо лише зменшивши собівартість реалізованої продукції;

- коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, який характеризує дивідендну політику на будь-якому підприємстві і відображає загалом вибір доцільного економічного співвідношення між виплаченими дивідендами і капіталізованою частиною прибутку. На ВАТ «Міжрайагропостач» цей коефіцієнт тісно пов'язаний з попереднім - не маючи чистого прибутку, ні про які дивіденди не може йти і мова;

- коефіцієнт структури капіталу, показує співвідношення між активами і власним капіталом. Є оберненим показником до коефіцієнта автономії. Характеризує ступінь залежності фінансування ВАТ «Міжрайагропостач» з боку потенційних кредиторів. Чим вищий показник, тим більша фінансова незалежність, а отже тим вищою є «теоретична» здатність мати більшу платоспроможність. ВАТ «Міжрайагропостач» має такий показник на рівні 0,28. Тобто з метою забезпечення стійкого економічного росту необхідно структуру капіталу змінювати в бік росту активів - необоротні активи мають

«важку» ліквідність;

 - коефіцієнт капіталовіддачі. Ріст активів обов'язково повинен супроводжуватись ростом обсягу виручки від реалізації продукції - інакше економічного росту не досягнеш. Якщо обсяг власного капіталу залишиться без змін, то ріст активів ні до чого не призведе - на яку величину зросте коефіцієнт структури капіталу, на стільки ж падає оборотність активів - економічного росту не буде.

Модель стійкого економічного росту є регулятором оптимальних темпів росту обсягу операційної діяльності чи в оберненому варіанті - регулятором основних параметрів фінансового розвитку, які відображаються системою коефіцієнтів. Вона дозволяє закріпити досягнуту на попередніх етапах антикризового управління рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку.

3. Проблема банкрутства та напрямки фінансового оздоровлення підприємств

3.1 Проблеми організації процедури банкрутства та шляхи її вирішення

Серед найголовніших проблем сучасної української економіки - зволікання із застосуванням процедури банкрутства щодо підприємств-боржникiв. Ця проблема спричинена не лише інерцією застарілого мислення, а й низкою об'єктивних факторів.

Вирiшення проблеми банкрутства підприємств займає одне з провідних місць у сучасній господарській практиці. В Україні кiлькiсть неплатоспроможних підприємств неухильно зростає i на початок 2000 р. досягла більше як 49% усіх підприємств.

Як правило, в економіці, що нормально функціонує, більшість банкрутств виникає через помилки в поточному управлiннi підприємством, i тоді вся відповідальність повинна лягати на його керівника. В ряді випадків неспроможність підприємства пояснюється неподільністю та невирішеністю завдань загальноекономічного характеру i господарською ситуацією, що склалася на ньому.

В умовах ринкової економіки банкрутство підприємств - звичайне явище. З кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30. Воно поширене не лише в країнах, що розвиваються, а й державах із розвинутими ринковими відносинами. У країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців. У США, наприклад, щороку банкрутує близько пiвмiльона підприємств i понад сто тисяч фізичних осіб. В Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство.

Для України нестача ліквідності більшої частини виробничих підприємств пояснюється структурно-технічними диспропорціями, залишеними нам у спадок колишньою плановою системою, а також діями сучасних державних органів управління i як наслідок не пов'язана з реальністю ефективністю й соціально-економічною значущістю відповідних виробництв. Примітний є той факт, що із загального числа обстежених українських підприємств-банкрутiв лише 38% були збитковими, а решта 62% - рентабельними. Причому останні - залежно від показників фінансового становища - можна поділити на такі групи: