Аналіз затрат на оплату праці у складі собівартості продукції підприємства

38

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Значення, завдання та джерела аналізу витрат на оплату праці

1.2 Методика аналізу затрат на оплату праці в складі собівартості продукції підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ

СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБВК» ЗА 2005-2006 РОКИ

2.1 Аналіз динаміки і структури витрат на оплату праці у складі собівартості продукції

2.2 Аналіз питомої трудомісткості одиниці продукції

2.3 Аналіз факторів зміни суми прямої заробітної плати

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За питомою вагою елемент затрат на оплату праці є другим після матеріальних затрат. Він становить близько 25%. Але у деяких трудомістких галузях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно вагомішим. Незважаючи на це, елемент затрат на оплату праці є провідним елементом. Як наслідок аналіз затрат на оплату праці відіграє важливу роль як в формуванні собівартості продукції в цілому так в економічному аналізі зокрема, оскільки затрати по оплаті праці фактично визначають вартість продукції, яка доходить до споживача. А визначення вартості є основним завданням в управлінні економікою будь-якого суспільства. Затрати на оплату праці визначаються або на підставі нарахування за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців), або на підставі виробітку (певної кількості продукції, виконаної роботи, або наданої послуги). Основним документом нарахування заробітної плати є табель. До нього додають у залежності від форм та систем оплати праці різні документи: наряди, рапорти тощо. Незважаючи на різні види оплати праці та форми її оплати, затрати на оплату праці не є єдиним елементом затрат на виробництво. У собівартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: перший оплата праці працівникам, які безпосередньо зайняті у виробництві; другий різні види групування затрат на підставі розподілу: загальновиробничі, загальногосподарські тощо.

Міжнародні трудові норми, зокрема Конвенція МОП № 95 "Охорона заробітної плати", так тлумачать заробітну плату: "Термін "заробітна плата" означає будь-яку винагороду або заробіток, що обчислюється в грошах, котрі підприємець виплачує за працю, яка або виконана, або має бути виконана, або за послуги, які або надані, або мають бути надані". Відповідно до Закону України "Про оплату праці" сутність заробітної плати визначається як "винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу"[1]. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

З переходом нашої держави до умов ринкової економіки важливим для підприємств є зменшення собівартості продукції. В умовах монополістичної конкуренції це можливо шляхом впровадження інноваційних технологій, що дає змогу підвищити продуктивність праці та зменшити трудомісткість продукції. Але ці заходи є не ефективними без відповідної, належної оплати праці персоналу підприємства. Раціональні і пропорційні росту продуктивності праці затрати на оплату праці дають можливість керівництву підприємства мотивувати працівників, а це в свою чергу приводить до зниження собівартості продукції та збільшення обсягів виробництва. Як наслідок підприємство може отримувати сталі прибутки та стабільно розвиватися на ринку. Отже, як наслідок вище сказаного існує об'єктивна необхідність наукового вивчення витрат на оплату праці в складі собівартості продукції підприємства та відповідної її оптимізації.

Проблематика даного дослідження є маловивченою серед вітчизняних науковців, оскільки при централізованому плануванні за часів СРСР собівартість продукції як така не бралася до уваги, а затрати на оплату праці у собівартості продукції при необмеженому робочому часі посідали мізерну частку. Проблема витрат на оплату праці в складі собівартості продукції та шляхи її оптимізації висвітлена в основному у працях зарубіжних вчених. Зокрема американців А. Скенлона та Д. Ракера. Суть їхніх досліджень заснована на зниженні зарплатомісткості продукції за рахунок економії зарплати порівняно з нормативом і на розподілі між працівниками й підприємством економії витрат по заробітній платі, отриманої в результаті продуктивності праці, конкретного вироблення в розрахунку на одного працівника. Серед вітчизняних науковців дану тему розглядають Чумаченко М.Г., Тарасенко Н.В., Мних Є.В., Ізмайлова І.М., Костенко Т.Д.

Метою даної курсової роботи є дослідження затрат на оплату праці в складі продукції підприємства шляхом визначення теоретичних основ аналізу затрат на оплату праці, методики їх аналізу, факторного аналізу прямої заробітної плати та шляхів оптимізації витрат на оплату праці у складі продукції підприємства.

Завданням курсової роботи є вивчення затрат на оплату праці як однієї із основних складових затрат, що формують собівартість продукції. Завдання роботи визначають її структуру: в першому розділі розкрито теоретичні основи аналізу витрат на оплату праці в складі собівартості продукції (окреслені завдання аналізу, його зв'язок з іншими питаннями та відповідно методика аналізу витрат на оплату праці в складі собівартості продукції); в другому прикладному розділі розглянуто аналіз затрат на оплату праці в складі собівартості продукції, аналіз питомої трудомісткості одиниці продукції Відкритого акціонерного товариства “Чернівецький завод залізобетоних виробів та конструкцій” 2004-2006 роки (наведено економічні розрахунки на основі зібраного практичного матеріалу з використанням методів і прийомів економічного аналізу, проведено розрахунки впливу прямої заробітної плати на випуск продукції, дано оцінку отриманим результатам); в третьому практично-прикладному розділі вказано проблеми та шляхи оптимізації витрат на оплату праці в складі собівартості продукції підприємства (зроблено на основі проведеного аналізу конкретні, економічно обґрунтовані пропозиції щодо вирішення проблемних питань з витрат на оплату праці в складі собівартості продукції та шляхи їх реалізації).

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Значення, завдання та джерела аналізу затрат на оплату праці

Затрати на оплату праці у складі собівартості продукції є одним з найважливіших показників, оскільки вони фактично визначають вартість продукції ( робіт, послуг).

Витрати підприємства на робочу силу включають витрати на оплату праці виробничих робітників та суму обов'язкових відрахувань на соціальні заходи.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" до складу елементу витрат "Витрати на оплату праці" включається заробітна плата за окладами і тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці [3].

Загалом у більшості галузей промисловості України затрати на оплату праці у складі собівартості продукції мають меншу питому вагу, ніж матеріальні і складають близько 20-30% (в Скандинавських країнах цей показник досягає 80%). Тому зниження трудомісткості виробництва значною мірою визначають можливості зниження собівартості продукції.

Мета аналізу витрат на оплату праці - визначення витрат оплату праці робітникам за видами діяльності; величини виробітку або ступеню виконання змінного завдання; достовірності нарахування заробітної плати; розрахунків із працівниками з оплати праці; контроль за використанням фондів оплати праці.

Витрати на оплату праці не є однорідними, і тому з метою задоволення вимог управління їх класифікують, в основу цієї класифікації повинні бути покладені принципи, які характеризують однорідні явища. В практиці підприємств застосовується таке групування витрат на робочу силу: за видами - основна та додаткова; за елементами - погодинна, відрядна, премії, оплати простоїв, тощо; за складом працівників - обліковий, обліково-штатний, сумісники, які працюють за договорами підряду; за категоріями працівників - робітники, службовці, з складу яких виділяють керівників.

Така класифікація передбачена у звітності з праці і нормативних документах. У цілях калькулювання у більшості випадків вона доповнюється розподілом за напрямами витрат та видами продукції, а для контролю і нарахування заробітної плати - за структурними підрозділами: бригадами, цехами, виробництвами, процесами, по підприємству в цілому.

Однак прийнята класифікація характеризується занадто загальними ознаками і мало придатна для управління. Наприклад, у ній немає інформації за такими процесами управління, як витрати на набір, відбір та скорочення чисельності; витрати, які пов'язані з процесами планування та нормування чисельності персоналу і праці.

Детальна класифікація витрат потрібна для виявлення причин їх виникнення. Крім того, підприємствам надається право у визначенні розмірів і порядку оплати праці, застосуванні різних виплат компенсаційного й стимулюючого характеру, наданні додаткових трудових і соціальних пільг. За цих умов обмежена диференціація витрат на робочу силу не спроможна задовольнити цілі управління виробництвом.

Керуючись основними цілями управлінського обліку, насамперед необхідно виділити із фонду оплати праці заробітну плату, включену до собівартості продукції. В класифікації витрат на робочу силу, потрібно акцентувати увагу на таких статтях:

Витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих у процесі виробництва продукції. Сюди входить оплата робіт за відрядними нормами і розцінками, а також роботи, що оплачуються погодинно.

Стимулюючі виплати - надбавки за якість роботи та високу майстерність, стаж роботи, винагороду за вислугу років, за підсумками роботи підприємства за рік, різні премії, пов'язані з виробничою діяльністю.

Непродуктивні виплати - оплата простоїв, оплата за невідпрацьований час, оплата за брак, який виник не з вини робітника, доплати за відхилення від нормальних умов праці, доплати за роботи у нічний час, понадурочні роботи, переведення на іншу роботу, що не відповідає кваліфікації робітника тощо.

Інші види витрат: витрати з найму, відбору робочої сили, витрати з нормування та планування чисельності персоналу і праці, витрати, пов'язані з навчанням і перенавчанням, витрати на оплату праці допоміжних робітників, зайнятих ремонтом обладнання і транспортних засобів, підготовкою та обслуговуванням робочих місць, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на оплату праці працівників, зайнятих управлінням виробничих підрозділів, що включаються до складу загальновиробничих витрат, витрати на підготовку керівних кадрів, витрати на оплату праці спеціалістів і керівників, зайнятих управлінням підприємством, що включаються до складу адміністративних витрат.

Запропонована класифікація витрат на робочу силу відповідає цілям обліку собівартості і визначення прибутку, а також частково цілям контролю і регулюванню витрат. Що стосується прийняття рішень, то необхідно мати на увазі проблему виділення в обліку майбутніх витрат на робочу силу.

Для аналізу витрат на оплату праці виробничих робітників призначені статті калькуляції "Основна заробітна плата" та "Додаткова заробітна плата". Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу статті калькуляції та витрат елементу "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

На промислових підприємствах, де діє система позамовної калькуляції витрат, джерелом інформації про час, що витрачається виробничими робітниками на різні види робіт, є такі документи, як картка замовлень, табель обліку робочого часу, картка простоїв. Коли робітник розпочинає виконання замовлення, майстер або табельщик проставляє час початку роботи на картці замовлень чи в табелі. В обох цих документах зазначається номер замовлення або номер статті накладних витрат, час закінчення роботи, запис про простій. За цими даними та інформацією про погодинну ставку заробітної плати можна розрахувати витрати на робочу силу.

Витрати на оплату праці певних категорій невиробничих робітників повинні встановлюватися за даними їх особових облікових карток і відноситися до загальновиробничих витрат.

Якщо частина витрат на робочу силу носить непрямий характер. У такому випадку немає можливості віднести витрати на заробітну плату робітників, що оплачується погодинно, підсобних виробничих робітників, зайнятих у виробництві на допоміжних операціях, доплати бригадирам за організацію роботи бригад і інші види доплат на собівартість окремих виробів замовлень, процесів тощо. По таких витратах виникає необхідність розподілу заробітної плати і включення її до собівартості продукції шляхом складання спеціального розрахунку.

Частина таких витрат відноситься до загальновиробничих та адміністративних накладних витрат і розподіляється разом з ними за прийнятою на підприємстві методикою. Частина витрат виділяється окремою групою і розподіляється між конкретними видами продукції, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. З цих позицій розробляються кошторисні (нормативні) ставки за видами виробів. Базою розрахункової величини ставки є кількість робочих місць із погодинною оплатою праці, норми обслуговування і бюджет робочого часу, тарифні ставки і премії, обсяг виробничої програми, що планується. Внаслідок частої зміни бази розрахункової величини ставок багато підприємств розподіляють такі витрати пропорційно прямій заробітній платі робітників-відрядників за відсотком, який склався у звітному місяці.

В окремих галузях промисловості використовують свої методи розподілу заробітної плати між видами продукції. Так, на підприємствах м'ясо-молочної промисловості заробітна плата виробничих робітників розподіляється пропорційно кошторисних ставок, які періодично переглядаються при зміні обсягів виробництва, технології, тарифних ставок тощо. В металургії і текстильній промисловості заробітна плата може розподілятись між виробами пропорційно кількості використаної сировини або напівфабрикатів.

Додаткова заробітна плата відноситься на собівартість виробів пропорційно до основної, а відрахування на соціальні заходи - пропорційно до основної і додаткової заробітної плати.

Аналіз динаміки заробітної плати на гривню виробленої продукції, її частки в собівартості продукції, вивчення факторів, що визначають її величину, пошук резервів економії засобів за цією статтею витрат мають велике значення. Отож, аналізу цього важливого показника необхідно приділяти належне значення, оскільки більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці є важливим джерелом зниження собівартості продукції.

Аналіз витрат на оплату праці у собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження виробити заходи з освоєння їх.

Загальна сума прямих затрат на оплату праці здійснюється під впливом таких чинників: обсягу виробництва товарної продукції структури товарної продукції, питомої зарплати на одиницю продукції.

Головними завданнями аналізу затрат на оплату праці є визначення абсолютної економії чи перевитрати, оцінка кошторису з оплати праці, обґрунтування зміни коштів на оплату праці, пропозиція заходів для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

До основних напрямків аналізу затрат на оплату праці також відносять: визначення та оцінку змін, які відбулися в прямих трудових витратах порівняно з плановим (базовим періодом), у сумі та в питомій вазі цих витрат у повній собівартості продукції; складу фонду заробітної плати; використання фонду оплати праці; виявлення непродуктивних виплат заробітної плати. Джерелами інформації для аналізу затрат на оплату праці є форма №2 "Звіт про фінансові результати", статистична звітність: звіт форми №1-П "Звіт про основні показники діяльності підприємства", звіт форми №1-ПВ "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці", звіт форми №1П-НПП "Звіт про виробництво промислової продукції", звіт форми №3-ПВ "Звіт про використання робочого часу", звіт форми №6-ПВ "Звіт про кількість робітників, їхній якісний склад та професійне навчання", звіт форми №5-С "Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)", дані бізнес-плану, планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані синтетичного й аналітичного обліку витрат на основних і допоміжних виробництвах, дані табельного обліку відділу кадрів.

Таким чином можна зробити певні висновки із вищезазначеного в даному підрозділі. Аналіз витрат на оплату праці у складі собівартості продукції підприємства має важливе значення, оскільки самі витрати на оплату праці є значними і по суті формують вартість товару. В підрозділі висвітлено значення, завдання та джерела аналізу витрат на оплату праці, зазначено залежність затрат на оплату праці від певних чинників, дано класифікацію статей витрат на робочу силу.

1.2 Методика аналізу затрат на оплату праці в складі собівартості продукції підприємства

Методичні положення щодо контролювання та регулювання затрат на оплату праці в складі собівартості продукції підприємства з урахуванням їх еластичності за визнaчальним показником, що дає змогу запобігати необґрунтованому зростанню витрат та підтримувати установлений рівень ефективності функціонування підприємства.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на оплату праці на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції. На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів. Нормативний метод найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів. Він грунтується на встановленні закономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета, можна дізнатися про витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного певними параметрами. Для добору якісних властивостей ( параметрів ) використовується кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти покращення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

На засадах літературних джерел [5-8] та узагальненнях практичних матеріалів можна стверджувати, що одним із найважливіших критеріїв ефективності витрат, зокрема витрат на оплату праці, є принцип неспадання корисності від споживання ресурсів, утому числі за нарощення чи зменшення обсягів виробництва. Вивчення динаміки витрат на оплату праці створює можливості для їх оцінювання, встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами та факторами, що впливають на їх формування.

Як відомо для визначення сутності та функцій витрат можуть застосовуватись різні методи.

Технологічний аналіз - системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами на оплату праці та результатом діяльності, тобто її відповідного збільшення та зменшення.

Метод візуального пристосування - це графічний підхід до аналізу витрат на оплату праці, за якого аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги множину усіх точок витрат, що формують затрати на оплату праці. Тут велику роль відіграє досвід та професійність менеджера, оскільки метод характеризується високим рівнем суб'єктивності.

Регресійний аналіз передбачає побудову кореляційно-регресійної моделі, що відображає залежність змінної величини від однієї незалежної змінної чи їх сукупності у такій послідовності: статистичне забезпечення аналізу; установлення причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними статистичними показниками (витратами та факторами витрат); обґрунтування регресійної моделі (вибір найбільш істотних ознак і встановлення виду і форми функцій зв'язку); визначення параметрів зв'язку: коефіцієнта кореляції, кореляційного співвідношення, коефіцієнтів рівня регресії; статистична оцінка параметрів зв'язку; вибір рівняння регресії, яке найкраще описує зв'язок між ознаками; знаходження інтервалів довіри для коефіцієнтів рівняння регресії; прогнозування значень витрат та їх аналіз; перевірка моделі.

Спрощений статистичний аналіз, запропонований академіком М. Чумаченком [23], передбачає розподіл показників на дві різнозначні групи, виходячи зі зростання значення x, та за рахунок постійних витрат (а) на основі середніх значень витрат та обсягів виробництва:

а=(т_о* х₁ -т_1* х₀)/(х₁-х₀), (1.1)

де т₀, т₁ - середні значення витрат відповідно за першою та другою групами, гр. од.;

х₀, х₁ - середні значення обсягів виробництва відповідно за першою та другою групами, гр. од.

При виборі методики аналізу витрат га оплату праці доцільно керуватися певними критеріями: економічної правдоподобності, тісноти взаємозв'язку між витратами, факторами інших витрат,значущістю незалежних змінних величин.

Розглянемо аналіз використання коштів на оплату праці способом порівняння [10, 492-496] фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами.

На підставі облікової інформації необхідно реально оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Ураховуючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, визначають, крім абсолютної, ще й відносну економію (перевитрату). Вона визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції і продуктивності праці.

На відхилення фактично нарахованої заробітної плати від планового рівня в цілому по підприємству і за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та його середньої заробітної плати. Величина впливу зміни чисельності персоналу визначається множенням різниці між фактичною та плановою чисельністю на тарифну ставку (середню планову заробітну плату) одного працівника, а вплив зміни заробітної плати -- як добуток різниці між фактичною та плановою середньою заробітною платою одного працівника та їх фактичної чисельності. Оплата за відрядними розцінками, премії, оплата чергових відпусток пропорційно залежать від обсягу виробництва, а погодинна оплата й різні види доплат -- від чисельності персоналу. З урахуванням цього фонд заробітної плати коригується на фактичний обсяг виробництва та чисельність працівників.

Додатково аналізується використання фонду споживання за окремими групами і категоріями працівників основної діяльності. При цьому зазначається, наскільки зросли проти плану фактичні виплати з фонду споживання різним категоріям працівників та причини цих змін. Необхідно з'ясувати стимулююче значення премій, підрахувати невиробничі втрати і розробити заходи щодо їх скорочення. Система виплати премій є обґрунтованою, якщо вона стимулює кожного працівника і колектив у цілому на досягнення високих результатів виробництва, забезпечує підвищення середньої заробітної плати за одночасного зниження собівартості продукції.

Аналіз середньої заробітної плати і темпів її зростання завжди пов'язують із темпами зростання продуктивності праці. Для цього темпи зростання продуктивності праці ділять на темпи зростання заробітної плати. Розширене відтворення підприємств передбачає, щоб темпи зростання продуктивності праці завжди випереджали темпи зростання заробітної плати.

Витрати на заробітну плату в собівартості всієї продукції та її одиниці подають одноелементною статтею «Витрати на оплату праці». Пропорційно сумі основної та додаткової оплати праці проводять відрахування на соціальні заходи, виділені в собівартості окремою статтею.

Аналіз витрат на заробітну плату проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення, які виникли у зв'язку зі зміною обсягу, структури асортименту виробленої продукції і рівня витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду. Методика розрахунку впливу кожного з названих факторів аналогічна методиці аналізу матеріальних витрат.

На відхилення заробітної плати у собівартості одиниці продукції впливає зміна трудомісткості виготовленої продукції і середньогодинної оплати. Вплив цих факторів розраховують множенням різниці між фактичною і плановою трудомісткістю на планову середньогодинну оплату, а вплив зміни середньогодинної оплати -- множенням різниці між фактичною і плановою середньогодинною оплатою на фактичну трудомісткість.

Відхилення додаткової заробітної плати робітників виникають у зв'язку зі змінами норм відрахувань у резерв оплати відпусток та основної заробітної плати цих робітників, зміною пільг підліткам, перерв у роботі матерів-годувальниць, виконання громадських і державних обов'язків, годинної (денної) заробітної плати цих робітників та інших факторів. Вплив кожного з факторів розраховують за допомогою одного із засобів елімінування.

Причини зміни норм часу, розцінок та відхилень від норм виявляються за первинними документами і зведеними регістрами. Зміни норм часу і розцінок під впливом організаційних та технічних заходів оформляються повідомленнями, дані яких узагальнюються за видами продукції і структурними підрозділами у зведеннях (машинограмах) зміни норм.

Закінчуючи аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати. Аналіз нарядів з відміткою, заявок, обґрунтувань і дозволів на понаднормову працю, актів та листків простоїв, фотографій робочого дня та інших первинних документів, на підставі яких оформляються доплати.

На зміну відрахувань на соціальні заходи впливає зміна норм відрахувань і суми основної та додаткової заробітної плати. Норми відрахувань на соціальні заходи диференціюють за галузями народного господарства, змінюють централізовано і залишають постійними протягом певного часу. Вплив зміни цього фактора розраховують множенням різниці між фактичною і плановою нормою відрахувань на планову суму основної і додаткової заробітної плати. Аналогічно розраховують вплив другого фактора. Усунення перевитрат заробітної плати забезпечило б зменшення невиправданих відрахувань на соціальні заходи і на обов'язкове медичне страхування.

Факторна модель загальної суми прямої заробітної плати виглядає так:

ЗП_заг = ?(VВП_{заг *} ПВ_{і *} ОП_і) (1.2)

Методологія розрахунку впливу цих факторів передбачає такі вихідні дані: Сума прямої зарплати на виробництво продукції, базова величина;

?(VВПі_{0 *} Тм і_{0 *} ОП_і0) (1.3)

базова величина, перерахована на фактичний випуск продукції при її базовій структурі ЗП_{0 *} І_в за базовим рівнем витрат на фактичний випуск продукції звітного періоду ?(VВПі_{1 *} Тм і_{0 *} ОП_і0) фактично у звітному періоді при базовому рівні оплати праці ?(VВПі_{1 *} Тм і_{1 *} ОП_і1).

Таким чином можна зазначити, що існує багато методик аналізу витрат на оплату праці, однак застосування переважної їх частини на практиці ускладнює аналіз, тому фінансовому відділу чи бухгалтерії важко проводити аналіз витрат на оплату праці, і що дуже важливо скориговувати результати на темпи зростання продуктивності праці на підприємстві.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ВАТ «ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ЗАВОД ЗБВК» ЗА 2005-2006 РОКИ

2.1 Аналіз динаміки і структури витрат на оплату праці у складі собівартості продукції

Аналіз затрат на оплату праці проводиться на прикладі відкритого акціонерного товариства “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій”, що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Галицький шлях, 46В. ВАТ “ Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій ” засновано у 1995 році шляхом перетворення державного підприємства “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій ” у відкрите акціонерне товариство згідно рішення Фонду державного майна України №26-АТ від 09.10.1995 року та відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1994 року №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів». Дане товариство зареєстроване у ліцензійно-реєстраційні палаті Чернівецької міської ради 16.10.1995 р. за номером №10381200000001447 та взято на облік у всіх відповідних інстанціях (Державна податкова інспекція у місті Чернівці, Фонд соціального страхування України, Садгірський районний відділ Чернівецького обласного управління Пенсійного фонду України, Чернівецьке обласне управління статистики). Метою завданням даного товариства є задоволення потреб населення, підприємств та організацій в товарах та послугах, одержання прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів акціонерів та членів трудового колективу. Завданням товариства є виготовлення залізобетонних виробів в асортименті, армованих та неармованих виробів, розчинів, а також виготовлення дорожніх, тротуарних та фасадних покрить з бетону та деяких інших залізобетонних виробів та конструкцій. З моменту свого заснування підприємство постійно нарощує обсяги виробництва та збільшує власну частку ринку. Яскравим прикладом цього є те, що продукція ВАТ “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій ” користується високим попитом.

Прикладом постійного і позитивного розвитку підприємства є зростання обсягів виробництва продукції, який у 2004 році склав 3188,9 тис. грн., в 2005 - 2158,8 тис. грн. та 3332,5 тис. грн. в 2006 р., збільшення та ріст валюти балансу станом відповідно на 31.11.2004р. - 2275,1 тис. грн., на 31.11.2005 р. - 2366,2 тис. грн. та станом на 31.11.2007 р. - 2659,0 тис. грн.[ дод. А,Б,Г,Д,Ж,З]. Про те дана динаміка, що є позитивною не відзначилася на зростанні прибутку підприємства, який в 2004 р. становив 58,3 тис. грн., однак в 2005 р. він змінився на збиток, який становив 51,0 тис. грн., в 2006 році ситуація на підприємстві виправилась і відповідно прибуток вже становив 224,2 тис.г рн. [дод. К,Л,М]. Отже, з наведених вище даних можна зробити висновок, що ВАТ “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій” знаходиться на стадії виходу на ринок та працює досить ефективно (виключенням хіба що є 2005 рік) на ринках збуту власної продукції.

Проведемо аналіз динаміки і структури витрат на оплату праці у складі собівартості продукції ВАТ “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій ” за 2004, 2005, 2006 роки на основі форми №2 «Звіту про фінансові результати», а саме розділу ІІ «Елементи операційних витрат»[дод. К,Л,М]. Результати розрахованих показників за дані роки занесемо в таблицю [дод. Н].

Проведемо дані розрахунки за 2004 рік та графічно зообразимо частки операційних витрат (рис. 2.2.).

Матеріальні витрати: 659,2/1033,3 * 100%=63,8%

Витрати на оплату: 220,8/1033,3 * 100%=21,4%

Відрахування на соціальні заходи: 5,2/1033,3 * 100%=0,5%

Амортизація: 104,5/1033,3 * 100%=10,1%

Інші операційні витрати: 43,6/1033,3 * 100%=1,3%

Рис. 2.2. Елементи операційних витрат ВАТ «ЧЗЗВК» за 2004 рік.

Отже, як видно з проведених розрахунків витрати на оплату праці в 2004 році склали 21,4%.

Аналогічно проведемо розрахунки за 2005 рік та графічно зообразимо частки операційних витрат (рис. 2.3.).

Матеріальні витрати становлять: 1073,3/2111,9 * 100%=50,8%

Витрати на оплату становлять: 436,2/2111,9 * 100%=20,7%

Відрахування на соціальні заходи: 192,9/2111,9 * 100%=9,1 %

Амортизація становить: 121,3/2111,9 * 100%=5,7%

Інші операційні витрати: 288,2/2111,9 * 100%=13,7%.

Рис. 2.3. Елементи операційних витрат ВАТ «ЧЗЗВК» за 2005 рік.

З вище наведених розрахунків видно, що витрати на оплату праці у 2005 році у собівартості продукції склали 20,7%, що на 0,7% менше порівняно із 2004 роком. У 2006 році елементи операційних витрат складають:

Матеріальні витрати становлять: 1557,3/2770,8 * 100%=56,2%

Витрати на оплату становлять: 607,7/2770,8 * 100%=21,9%

Відрахування на соціальні заходи: 237,7/2770,8 * 100%=8,6 %

Амортизація становить: 185,4/2770,8 * 100%=6,7%

Інші операційні витрати: 182,7/2770,8 * 100%=6,6%.

Рис. 2.4. Елементи операційних витрат ВАТ “ЧЗЗВК” за 2006 р.

Отже, з наведених вище підрахунків видно, що в 2004,2005 та 2006 році спостерігається стійка тенденція до збільшення як відносної, так і абсолютної частки затрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи в собівартості продукції підприємства. В 2005 р. витрати на оплату праці порівняно з 2004 збільшились на 215,4 тис. грн. або на 97,6%; водночас сума відрахувань на соціальні заходи також збільшилась на 187,7 тис. грн. або у 36 раз. Це пояснюється збільшенням обсягів виробництва продукції та кількістю працівників основного виробництва.

Розглянемо динаміку витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи базисним методом. Отже, в 2006р. порівняно з 2004р. витрати на оплату праці зросли на 386,9 тис. грн. або на 175,2%; відрахування на соціальні заходи також зросли на 232,5 тис. грн. або на 44,7 рази. На основі вище проведених та наведених даних побудуємо графік, де зображена динаміка витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи на період 2004-2006 років ВАТ “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій”

Рис. 2.5. Динаміка витрат на оплату праці та соціальні заходи ВАТ “ЧЗЗВК»

Отже, як бачимо з даного графіку на підприємстві існує стійка динаміка що до зростання витрат на оплату парці та соціальних відрахувань. Про те важливим є те, щоб дана тенденція підкріплювалась позитивною динамікою зростання продуктивності праці.

2.3 Аналіз факторів зміни суми прямої заробітної плати

Проведемо аналіз витрат на оплату праці згідно методики [18, 233-236] відповідно у 2004 , 2005 та 2006 роках.

Отже, сума прямих трудових витрат у звітному 2005 р. порівняно з 2004р. збільшилась на 530,2 тис. грн. або на 105,7% у тому числі зарплата основна виробничих робітників - на 376,6 тис. грн., або на 102,5%, відрахування на соціальні заходи - на 153,6 тис.грн., або на 114,4%. Питома вага прямих трудових витрат у фактичній повній собівартості виробленої продукції становила 31,9%, що на 1,6% більше ніж у минулому році.

Таблиця 2.3.

Аналіз прямих трудових затрат за 2005 рік (тис. грн.)

Показники	Обсяг випущеної товарної продукції	Відхилення
	2004 рік	2005 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
1	2	3	4	5
Основна зарплата виробничих робітників (тис. грн.)	302,0	429,7	+127,7	+142,3
Відрахування на соціальні заходи (тис. грн.)	5,2	192,9	+187,7	37,1 раз
Усього прямих трудових затрат (тис. грн.)	307,2	622,6	+315,4	+202,7
Повна собівартість товарної продукції (тис. грн.)	3188,9	2158,8	-1030,1	+67,7
Питома вага прямих трудових витрат у собівартості товарної продукції (%)	9,6	28,8	+19,2	+5,3

Отже, сума прямих трудових витрат у звітному 2005 р. порівняно з 2004р. збільшилась на 315,4 тис. грн. або на 202,7% у тому числі зарплата основна виробничих робітників - на 127,7 тис. грн., або на 142,3%, відрахування на соціальні заходи - на 187,7 тис. грн., або у 37,1 разів. Питома вага прямих трудових витрат у фактичній повній собівартості виробленої продукції у 2005 р. становила 28,8%, що на 19,2% більше ніж у минулому 2004 році.

Розглянемо суму прямих трудових витрат у 2006 р. Отже, у звітному 2006 р. порівняно з 2005 р. збільшилась на 217,7 тис. грн. або на 135,0% у тому числі зарплата основна виробничих робітників - на 172,9 тис. грн., або на 140,2%, відрахування на соціальні заходи - на 44,8 тис. грн., або на 123,2%. Питома вага прямих трудових витрат у фактичній повній собівартості виробленої продукції у 2006 р. становила 25,2%, що на 3,6% менше ніж у минулому 2005 році.

Таблиця 2.4.

Аналіз прямих трудових затрат за 2006 рік (тис. грн.)

Показники	Обсяг випущеної товарної продукції	Відхилення
	2005 рік	2006 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
1	2	3	4	5
Зарплата основна виробничих робітників(тис. грн.)	429,7	602,6	+172,9	+140,2
Відрахування на соціальні заходи (тис. грн.)	192,9	237,7	+44,8	+123,2
Усього прямих трудових затрат (тис. грн.)	622,6	840,3	+217,7	+135,0
Повна собівартість товарної продукції (тис. грн.)	2158,8	3332,5	+1173,7	+154,4
Питома вага прямих трудових витрат у собівартості товарної продукції	28,8	25,2	-3,6	+87,5

Розглянемо оцінку використання фонду оплати праці за рахунок зміни середньоспискової чисельності (кількісний фактор) та зміни середньої заробітної плати (якісний фактор). Розрахунок впливу факторів проводять методом абсолютних різниць.

На основі проведених розрахунків проведемо факторний аналіз фонду заробітної плати за рахунок впливу кількісного показника - зміни середньоспискової чисельності виробничих робітників та якісного - зміни середньої заробітної плати одного працівника. Отже, розглянемо оцінку використання фонду оплати праці за рахунок зміни середньоспискової чисельності працівників у 2004 р.

Таблиця 2.5.

Оцінка впливу зміни чисельності робітників та середньої зарплати одного робітника на відхилення від планового фонду зарплати за 2005 рік
Показники	2004 рік	2005 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
1. Фонд зарплати виробничих робітників (тис. грн.)	302,0	429,7	+127,7	+142,3
2. Середньоспискова чисельність виробничих робітників (чол.)	49,0	54,0	+5,0	+110,2
3. Середньорічна заробітна плата одного робітника (грн.)	6163,27	7957,41	+1794,14	+129,1

Отже, з наведених вище підрахунків видно, що фонд заробітної плати у минулому 2004 р. порівняно з звітним 2005 р. збільшився на 127,7 тис. грн., або на 142,3%. Це відхилення одержано за рахунок впливу:

зміни середньоспискової чисельності виробничих робітників:

(+5 * 6163,27):1000=+30,8 тис. грн.

зміни середньої заробітної плати одного робітника:

(+1794,14 * 54,0):1000=+96,9 тис. грн.

Проведемо перевірку: +30,8+96,9= 127,7 тис. грн.

Проведемо аналогічні розрахунки для 2006 року (табл. 2.6.). Як бачимо у звітному 2006 р. порівняно із минулим 2005 р. зберігається тенденція до збільшення обсягів заробітної плати зокрема, збільшився обсяг ФЗП виробничих робітників на 172,9 тис. грн., або на 140,2,0%. Це відхилення одержано за рахунок впливу:

Зміни середньоспискової чисельності виробничих робітників:

( +2 * 7957,41):1000=+15,9 тис. грн.

Зміни середньої заробітної плати одного робітника:

(+2803,3 * 56,0):1000=+157,0 тис. грн.

Проведемо перевірку: +15,9+157,0=172,9 тис. грн.

Таблиця 2.6.

Оцінка впливу зміни чисельності робітників та середньої зарплати одного робітника на відхилення від планового фонду зарплати за 2006рік
Показники	2005 рік	2006 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
1. Фонд зарплати виробничих робітників (тис. грн.)	429,7	602,6	+172,9	+140,2
2. Середньоспискова чисельність виробничих робітників (чол.)	54,0	56,0	+2,0	+103,7
3. Середньорічна заробітня плата одного робітника (грн.)	7957,41	10760,71	2803,3	+135,2

Таким чином важливо зазначити те, на підприємстві спостерігається постійне зростання обсягу фонду заробітної плати. Як видно з проведених розрахунків аналізу трудових витрат у 2004 р. порівняно з 2005р. збільшилась на 530,2 тис. грн. або на 105,7% у тому числі зарплата основна виробничих робітників - на 376,6 тис. грн., або на 102,5%, відрахування на соціальні заходи - на 153,6 тис. грн., або на 114,4%. Питома вага прямих трудових витрат у фактичній повній собівартості виробленої продукції становила 31,9%, що на 1,6% більше ніж у минулому році.

В 2005 р. порівняно з 2004 р. трудові витрати збільшились на 1277,69 тис. грн. або на 123,8% у тому числі зарплата основна виробничих робітників - на 922,4тис. грн., або на 124,0%, відрахування на соціальні заходи - на 355,2 тис. грн., або на 123,4%. Питома вага прямих трудових витрат у фактичній повній собівартості виробленої продукції у 2005 р. становила 29,0%, що на 2,9% менше ніж у минулому 2004 році. Якщо розглядати оцінку впливу зміни чисельності працівників та середньої зарплати одного працівника на відхилення від планового фонду заробітної плати.
за 2003 р. в порівняно з 2004 р. ФЗП збільшився на 376,6 тис. грн. або на 102,5%. В 2005 р. порівняно з 2004 р. його обсяг збільшився в абсолютному розмірі на 922,4 тис. грн. або у відносному на 124,0%.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ У СКЛАДІ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Аналіз заробітної плати -- одна з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребує точних і оперативних даних, у яких відбиваються зміни чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Аналіз заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі аналізу на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Дуже важливо відображати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, відповідне збільшення або зменшення її частки у собівартості продукції, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів оплати праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

Для того, щоб витрати на оплату праці у собівартості продукції підприємства становили оптимальну частку, яка б задовольняла і працівника і керівника (власника, роботодавця) необхідно при нарахуванні заробітної плати дотримуватися низки принципів.

Принцип матеріальної заінтересованості забезпечує як особисту, так і колективну заінтересованість у результатах праці, стимулює боротьбу за підвищення продуктивності праці, економію засобів і коштів, сприяє підвищенню кваліфікації. При цьому більша кількість праці і більш кваліфікована, відповідальна, складна і важка праця повинні оплачуватись за підвищеними розцінками. Підприємства визначають у плановому порядку розмір фонду заробітної плати за установленими нормативами і плановим обсягом виробництва продукції: збільшення фонду заробітної плати можливе лише у разі перевиконання плану виробництва продукції. Принцип плановості в організації оплати праці орієнтує підприємства на збільшення виробництва продукції без залучення зайвої робочої сили. Дотримання цього принципу дає змогу обгрунтовано регулювати нагромадження і споживання як на окремому підприємстві, так і в межах країни в цілому.

Принцип плановості оплати праці випливає з необхідності планування рівня заробітної плати, фонду оплати та строків і періодичності виплати заробітної плати. Принцип раціонального співвідношення темпів зростання продуктивності праці та її оплати також є принципом організації оплати праці. Цей принцип полягає в тому, що підвищення оплати праці повинно забезпечуватися випереджаючими темпами зростання продуктивності праці. Члени суспільства не можуть споживати більше, ніж вони виробляють. Дотримання цього принципу забезпечує розширене відтворення виробництва на підприємствах, створює нормальне співвідношення між споживанням і нагромадженням. Заробітна плата може зростати тільки за умови систематичного розширеного відтворення виробництва, тобто неухильного зростання валового внутрішнього продукту. Цього можна досягти лише за умови підвищення продуктивності індивідуальної та суспільної праці, причому це зростання має випереджати зростання заробітної плати. Якщо ж остання зростатиме швидше, ніж продуктивність праці, то це призведе до скорочення фонду нагромадження і відповідно до гальмування темпів відтворення, адже у цьому разі з валового внутрішнього продукту насамперед треба компенсувати витрачені засоби виробництва, виділити додаткову частину для розширення виробництва, створити страховий фонд. Без цього неможливе нормальне виробництво.

Принцип гарантованості оплати праці передбачає гарантовану й регулярну оплату праці в наперед визначених розмірах у певні строки. Заробітна плата робітників і службовців гарантується державним регулюванням оплати праці. Згідно із Законом "держава здійснює регулювання оплати праці працівників усіх форм власності і господарювання шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування доходів працівників".

Принцип диференціації рівня заробітної плати здійснюється через систему тарифікації, яка забезпечує установлення певного співвідношення в оплаті праці різної кількості та якості. Вихідним моментом диференціації заробітної плати є її мінімальний рівень, об'єктивним критерієм якого є кількість матеріальних і духовних благ, необхідних для відтворення робочої сили низькокваліфікованого працівника за нормальних умов праці. Диференціація заробітної плати здійснюється за такими показниками: за якістю робочої сили (рівень кваліфікації, наявність виробничого досвіду, рівень умілості, стаж роботи тощо); за умовами праці (температурний режим, кліматичні, санітарно-гігієнічні умови та ін.).

Важливий принцип оплати праці - вирівнювання рівня оплати і скорочення різниці в доходах між високо- і малооплачуваними категоріями працівників. Така різниця зумовлюється не тільки неоднаковими рівнями продуктивності праці та доходів на окремих підприємствах, різними рівнями кваліфікації працівників, а й загальним станом розвитку економіки країни. Цей принцип передбачає державне визначення мінімальної заробітної плати з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни. Відповідно до Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Принцип простоти й доступності оплати праці полягає в розробленні, оприлюдненні та впровадженні у виробництво таких систем, форм оплати праці, які були.

Як видно з розрахунків проведених у розділі другому даної курсової роботи питома частка затрат на оплату праці у загальному обсязі операційної собівартості продукції підприємства має загалом позитивну динаміку до зростання 22,0% (2003р.), 23,0% (2004р.) виключенням хіба що є 2005р. де питома частка затрат на оплату праці у загальному обсязі собівартості продукції знизилась на 2,1% до позначки 20,9%. Дані відношення зважаючи на те, що ВАТ “Чернівецький завод залізобетонних виробів та конструкцій ” є промисловим є досить непоганими, хоча в європейських країнах цей показник складає 35%, а в Скандинавських країнах обсяг затрат на оплату праці у загальному обсязі виробничої собівартості досягає відмітки 80%. В економіці України та на даному підприємстві зокрема можна досягти таких показників витрат на оплату праці у собівартості продукції шляхом наслідування зарубіжного досвіду. Саме наслідування є обов'язковою умовою, оскільки сліпе копіювання такого досвіду є негативним в умовах переходу України до засад ринкової економіки.

Таким зарубіжним досвідом є системи Скенлона, Ракера та Імпрошеар, що на даний момент широко використовуються в США, Японії, Швеції, Фінляндії та країнах Західної Європи.

Система Скенлона заснована на зниженні зарплатомісткості продукції за рахунок економії зарплати порівняно з нормативом і на розподілі між працівниками й компанією Суть даних систем полягає в економії витрат по заробітній платі, отриманої в результаті підвищення продуктивності праці, конкретно -- вироблення в розрахунку на одного працівника. Існує кілька різновидів системи Скенлона. Розглянемо одну з них. Проводиться комплекс розрахунків, при цьому спочатку визначається базова частина фонду заробітної плати у вартості робіт (обсягу реалізації). У разі зменшення даного показника за визначений період часу, коли частина фактичного фонду заробітної плати у вартості продукції буде меншою від базової величини, сума економії, що підлягає розподілу, визначається як різниця між фондом заробітної плати, обрахованим за встановленим нормативом від фактичного обсягу робіт (обсягу реалізації), і фактичним фондом заробітної плати. Економія розподіляється в пропорції 1:3 між компанією і працівниками. Із суми, призначеної для преміювання працівників, 20% надходить до резервного фонду, а залишок розподіляється між працівниками залежно від трудового внеску до збільшення обсягів праці (обсягу реалізації). Система Скенлона, як і всі інші системи участі персоналу в прибутках, передбачає активне залучення рядових працівників до управління, особливо до визначення шляхів підвищення продуктивності праці. Ця система спрямована на скорочення частки заробітної плати у вартості робіт (продукції). Вона дає найбільший ефект па ділянках, де компонент живої праці найбільш значимий. Система Скенлона ґрунтується на тому, що цілі компанії та особисті цілі працівників знаходяться у відповідності, підтримується високий рівень зацікавленості працівників у високопродуктивній праці. Умовою використання цієї системи є нормальні міжособистіспі відносини і тісна взаємодія працівників та управлінських ланок.