Антикризове управління

4

Зміст

Вступ......................................................................................................................3

1 ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ).................5

1.1 Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації).............................................................................................................5

1.1.1 Поняття і цілі.................................................................................................5

1.1.2 Структурні елементи і схема організації економічної безпеки.................6

1.2 Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)............................................................................................................7

1.2.1 Загальна методологія оцінки рівня економічної безпеки........................7

1.2.2 Аналіз та оцінка досягнутого рівня економічної безпеки........................7

1.3 Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими............................................................................10

1.3.1 Фінансова складова.....................................................................................10

1.3.2 Інтелектуальна і кадрова складова............................................................11

1.3.3 Техніко технологічна складова..................................................................12

1.3.4 Інформаційна складова...............................................................................14

1.3.5 Силова складова ..........................................................................................16

1.4 Служба безпеки фірми (підприємства, організації)....................................18

1.4.1 Принципи організації та ключові завдання...............................................18

1.4.2 Функції об'єкти та управління безпекою..................................................20

2 РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА САНАЦІЯ (ФІНАНСОВЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ) ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ.....................................................................22

2.1 Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій).........................................................................................................22

2.1.1 Необхідність, сутність і мета реструктуризації......................................22

2.1.2 Форми і види реструктуризації................................................................22

2.2 Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств(організацій)...................................................................................25

2.2.1 Порядок, концепція та варіанти реструктуризації....................................25

2.2.2 Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації................28

2.3 Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання...................28

2.3.1 Загальна характеристика..............................................................................28

2.3.2 Структурні елементи санації (фінансового оздоровлення)......................29

3 БАНКРУТСТВО ТА ЛІКВІДАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ (ОРГАНІЗАЦІЙ)....................................................................................................36

3.1 Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище....................36

3.1.1 Сутність, причини та ознаки банкрутства.................................................36

3.1.2 Етапи та процедура порушення справи про банкрутство........................40

3.2 Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання.....................................................................................................42

3.3 Ліквідація збанкрутілих підприємств (організацій).....................................43

3.3.1 Причини та процедура ліквідації збанкрутілих суб'єктів господарювання.....................................................................................................43

3.3.2 Наслідки ліквідації та форми реалізації майна банкрутів........................45

3.3.3 Черговість задоволення кредиторів............................................................45

Висновок...........................................................................................................48

Література........................................................................................................49

Вступ

Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу, в процесі котрої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети (мате-ріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють післяпродажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування, заведено називати виробничо-господарською й комерційною діяльністю, а підприємства (організації, фірми), на (в) яких відбувається така діяльність, є суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) органічно взаємозв'язаної економічної системи.

Саме тому економіку цілком справедливо вважають головною ца-риною діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхі-дними матеріальними благами і послугами виробничо-технічного та споживчого призначення. Залежно від ступеня інтеграції складових елементів економічної системи виокремлюють економіку народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи тих його (її) галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних суб'єктів господарювання (мікроекономіку). Основною ланкою еко-номічної системи країни, де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги населенню та суспільству в цілому, є економіка фірми (підприємства, організації).

Водночас терміном «економіка» широко користуються на позна-чення сукупності окремих економічних наук, що охоплює: економі-чну теорію (політичну економію); історико-економічні науки (істо-рію економічної думки, історію народного господарства); функціо-нальні науки (розміщення продуктивних сил, макроекономіку, мікро-економіку, маркетинг, менеджмент, економіку праці, статистику, фінанси, облік, аудит тощо); економіку різних галузей народного гос-подарства (промисловості, агропромислового комплексу, будівницт-ва, транспорту, торгівлі тощо); економіку конкретних підприємств та організацію виробництва.

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому викорис-танні економічних законів і закономірностей функціонування та роз-витку суспільного виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згада-ної дисципліни. Отже, предмет «економіка підприємства» включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяль-ності підприємства.

Суттєво важливою є методологія вивчення курсу, яка має відпові-дати процесу пізнання істини: від живого споглядання до абстракт-ного мислення і від нього до практики. Ось чому в ній необхідно ви-окремлювати емпіричну, теоретичну та прикладну (ужиткову) сторо-ни. Емпірична сторона пізнання означає здійснення збиральної й опи-сової функцій (встановлення, реєстрація, викладання й первинна сис-тематизація фактів). Теоретичний зріз процесу пізнання реалізує фун-кцію пояснення нових понять і термінів, створення нових та уточнен-ня (доповнення) існуючих теорій, прогнозування розвитку процесів і явищ. Прикладний (ужитковий) бік цього процесу характеризується опрацюванням практичних рекомендацій для забезпечення найефек-тивніших форм господарювання.

Основою методології має бути єдність емпіричної та теоретичної сторін пізнання (брак такої єдності призводить до того, що теорія може стати безпредметною, а виробничо-господарська діяльність підприє-мства здійснюватися горезвісним «методом спроб і помилок»), а також матеріалістична діалектика (будь-яке явище, що вивчається, необхід-но розглядати в часі та просторі, у динаміці з урахуванням усіх чинників, що впливають на нього). З огляду на це методологія вивчення курсу має включати певну сукупність конкретних методів, а саме: історичного та макроекономічного в їхньому застосуванні до оцінки процесів (явищ); інваріантність (альтернативність) розв'язання тих чи тих господарсь-ких завдань; використання сучасного наукового інструментарію пізнан-ня та прийняття управлінських рішень; аналіз, узагальнення й визна-чення можливих (доцільних) сфер застосування ефективного вітчизня-ного й зарубіжного досвіду господарювання.

1 ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ)

1.1 Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства( організації)

1.1.1 Поняття і цілі

За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішаль-ного) значення набуває економічна безпека всіх суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності.

Економічна безпека фірми (підприємства, органі-зації) -- це такий стан корпоративних ресурсів (ре-сурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефек-тивне їхнє використання для стабільного функціону-вання та динамічного науково-технічного й соціаль-ного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кож-ного суб'єкта господарювання завданням забезпечен-ня стабільності функціонування та досягнення голов-них цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпе-ки фірми залежить від того, наскільки ефективно Ті керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спро-можні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на економічну без-пеку можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, під-приємств (організацій)- конкурентів; 2) збіг об'єктив-них обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі нега-тивні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслі-док неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів). Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функ-ціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

* забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінан-сової стійкості та незалежності підприємства (організації);

* забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо-кої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

* досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

* досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелек-туального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

* мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-госпо-дарської діяльності на стан навколишнього середовища;

* якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприє-мства (організації);

* забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної тає-мниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечен-ня роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

* ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.[1,471]

1.1.2 Структурні елементи і схема організації економічної безпеки

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Типову структуру функціональних складових економічної безпеки з коротким описом їхньої сутності показано на рис. 1.1. Загальна схема процесу органі-зації економічної безпеки включає такі дії (заходи), що здійсню-ються послідовно або одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування);

2) загально стратегічне прогнозування та планування економіч-ної безпеки за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);4) загально тактичне планування економічної безпеки за функ-ціональними складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);

Рисунок 1.1 - Типовий перелік функціональних складових економічної безпеки підприємства (організації).

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (за-ходів) можна буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства [2,320].

1.2 Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства (організації)

1.2.1 Загальна методологія оцінки рівня економічної безпеки

Економічна наука розробила, а господарська практика випробувала загальну методологію оцінки рівня економічної безпеки підприємства (організації). Його пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного критерію через зважування й підсумовуван-ня окремих функціональних критеріїв, які обчислюються із допо-могою порівняння можливої величини шкоди підприємству та ефек-тивності заходів щодо запобігання цій шкоді. Сукупний критерій економічної безпеки будь-якого суб'єкта господарювання (Ксе6) можна розрахувати, користуючись формулою

де -- величина окремого (поодинокого) критерію за i-ю фун-кціональною складовою; -- питома вага значущості i-ї функціо-нальної складової; n -- кількість функціональних складових еко-номічної безпеки підприємства.

З досвіду понад 50 підприємств Росії, питома вага значущості функціональних складових економічної безпеки, показаних на рис. 1.1, становить: у промисловості --> [1, 2, 3] -- 0,2; [5] -- 0,15; [4,6] -- 0,1; [7] -- 0,05; сільському господарстві--> [3] -- 0,3; [1,6] -- 0,2; [2, 4] -- 0,1; [5, 7] -- 0,05; торгівлі -> [1] -- 0,3; [5] -- 0,2; [3] -- 0,15; [2, 4, 7] -- 0,1; [6] -- 0,05. Отже, у названих галузях економіки найбільша значущість становить 0,3, а найменша -- 0,05.

Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється порівнюванням розрахункових значень Ксе6 із реальними величинами цього показ-ника по підприємству (організації), що аналізується, а також (коли це можливо) по аналогічних суб'єктах господарювання відповід-них галузей економіки [3,192].

1.2.2 Аналіз та оцінка досягнутого рівня економічної безпеки

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну Ксе6 здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки за окремими складовими з ви-користанням відповідного алгоритму (рис. 1.2).

Результати функціонального аналізу оформляються у вигляді спеціальної таблиці-карти (табл. 1.1). Заповнюючи таку таблицю-карту, негативні явища, що впливають одразу на кілька складових економічної безпеки, ураховують окремо для кожної з них, на-томість вартість заходів, які повторюються стосовно різних функ-ціональних складових, ураховується в бюджеті підприємства (організації) лише один раз.

Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозділів підприємства (організації) з використанням даних про витрати на запобігання можливим негативним впливам на економі-чну безпеку та про розміри відверненої і заподіяної шкоди дає об'-єктивну (підкріплену економічними розрахунками) панораму резуль-тативності діяльності всіх структурних підрозділів (відділів, цехів) з цього питання. Конкретна оцінка ефективності роботи структурних підрозділів того чи того суб'єкта господарювання щодо еконо-мічної безпеки здійснюється з використанням таких показників:

1) витрати на здійснення заходу;

2) розмір відверненої шкоди;

3) розмір заподіяної шкоди;

4) ефективність здійсненого заходу (як різниця відверненої та заподіяної шкоди, поділеної на витрати на здійснення заходу) [4,198].

Для більшої наочності та зручності користування зазначені по-казники доцільно подавати у формі нескладної таблиці.

Рисунок 1.2 - Алгоритм проведення функціонального аналізу заходів для дотримання необхідного рівня економічної безпеки.

Таблиця 1.1 - КАРТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ)

Функціональні складові економічної безпеки	Негативні впливи	Заходи здійснення для усунення негативних впливів	Одержаний ефект або відвернена шкода	Ефективність здійснених заходів [ст.Ю / (ст.5 + ст.9)1	Можливі негативні впливи	Пропоновані заходи для усунення можливих негативних впливів
	очікувані	реалізовані	відвернені
	назва	розмір шкоди	назва	розмір шкоди	назва	розмір шкоди	назва заходу	витрати на реалізацію заходу			назва	розмір шкоди	назва заходу	витрати на реалізацію заходу	відповідальний виконавець
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
1.
Разом
2.
Разом
3.
Разом
4,.
Разом
5.
Разом
6.
Разом
7.
Разом
Усього за всіма складовими

1.3 Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими

1.3.1 Фінансова складова

Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складова вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном» будь-якої економічної системи.

Загальну схему процесу охорони фінансової складової еконо-мічної безпеки зображено на рис. 1.3.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

* внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помил-кова цінова й кадрова політика);

* зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурен-тами недостатньо продуманих рішень органів влади);

* форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (неспри-ятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової скла-дової економічної безпеки підлягають аналізу:

* фінансова звітність і результати роботи підприємства (організації) -- платоспроможність, фінансова незалежність, струк-тура й використання капіталу та прибутку;

* конкурентний стан підприємства (організації) на ринку -- частка ринку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень засто-совуваних технологій і менеджменту;

* ринок цінних паперів підприємства (організації) -- оператори та інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової еконо-мічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб'єктом господарювання фінан-сово-економічної діяльності [5,231].

Рисунок 1.3 - Типова схема охорони фінансової складової економічної безпеки.

1.3.2 Інтелектуальна і кадрова складова

Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму. Змістову характеристику всього циклу охорони інтелектуальної та кадрової складової еко-номічної безпеки наведено на рис. 1.4.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяль-ності того чи того суб'єкта господарювання:

* перший -- зорієнтовано на роботу з персоналом фірми, на підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;

* другий -- націлено на збереження й розвиток інтелектуально-го потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тім числі патентів і ліцензій), та на по-повнення знань і професійного досвіду працівників підприємства (організації).

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на еко-номічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, їхнє не-бажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персо-налом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персона-лу підприємства (організації) чи нераціональним їх витрачанням.

Рисунок 1.4 - Послідовно здійснювані заходи з охорони інтелектуальної й кадрової складової економічної безпеки.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральні сти-мули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальними благами.

Важливою ланкою встановлення нормального рівня економіч-ної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство [6,480].

1.3.3 Техніко технологічна складова

Процес охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох послідовних етапів. Пер-ший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації-проектувальника (збирання та аналіз інформації щодо особливос-тей технологічних процесів на підприємствах, котрі виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації стосов-но нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).

Другий етап -- це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних тех-нологій.

На третьому етапі здійснюється: а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних то-варів. Четвертий етап присвячується переважно розробці техно-логічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції), що має включати:

1) виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством;

2) планування комплексу технологій для виробництва перспек-тивних товарних позицій;

3) бюджетування технологічного розвитку підприємства на за-саді оптимізації витрат за програмою технологічного розвитку, для вибору альтернатив, опрацювання власних розробок або придбан-ня патентів і необхідного устаткування на ринку;

4) розробка загального плану технологічного розвитку підприємства (з відображенням у ньому вибору альтернативного варіанта технологічного розвитку строків та обсягів фінансування; відпо-відальних виконавців);

5) складання плану власних корпоративних НДДкР відповідно з планом технологічного розвитку підприємства.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологіч-ного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності. Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охо-рони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства за окремим функціональним кри-терієм (коефіцієнтом) здійснюється на підставі аналізу розрахунку останнього (ОФК) за формулою

де Звідв. -- сумарний відвернений збиток від реалізації комплек-су заходів для охорони техніко-технологічної безпеки підприєм-ства; В ркз. -- загальна сума витрат підприємства на реалізацію заз-наченого комплексу заходів; З завд. -- сумарний завданий підприєм-ству збиток за техніко-технологічною складовою його економічної безпеки.

Як додаток до плану охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки треба розробити планову карту розрахунку ефективності заходів з виокремлюванням прогнозованих необхід-них показників. У такій карті, як правило, зазначають: розмір мож-ливих збитків від негативних впливів; витрати на реалізацію за-ходів для відвернення очікуваної (можливої) шкоди і охорони тех-ніко-технологічної безпеки підприємства; можливе значення окре-мого функціонального критерію ефективності заходів, що здійсню-ються для охорони цієї складової економічної безпеки; функціо-нальні підрозділи підприємства (організації), які є відповідальни-ми за реалізацію пропонованого комплексу заходів.

Політико правова Загальний процес охорони політико-правової і складова і складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

1) аналіз загроз негативних впливів;

2) оцінка поточного рівня забезпечення;

3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

4) здійснення ресурсного планування;

5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації);

6) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної без-пеки та причини їхнього виникнення.

Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:

а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповід-ного суб'єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;

б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприє-мницької або іншої діяльності;

в) небажання чи нездатність підприємства (організації) актив-но впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності.

Останнє, як правило, виявляється в слабкому правовому опра-цюванні договірних відносин даного суб'єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтереси підприємства (організації) в конфліктних ситуаціях, неефективному плануванні юридичного за-безпечення бізнесової діяльності [7,506].

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшо-го мають подвійний характер:

1) політичний;

2) законодавчо-правовий.

До першої групи причин можна віднести:

а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з еко-номічних, національних, релігійних та інших мотивів;

б) військові конфлікти (дії);

в) економічна й політична блокада, ембарго;

г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.

У другій групі причин зазвичай виокремлюють:

а) здійснення власних політичних та інших цілей партіями (сус-пільними рухами), що перебувають при владі;

б) зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права, оподаткування тощо.

Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства (організації) провадиться за кількома напрямками:

1) рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складо-вої загального рівня економічної безпеки;

2) бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;

3) ефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів гос-подарювання.

1.3.4 Інформаційна складова

Належні служби підприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформацій-ної складової економічної безпеки. До таких належать:

1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяль-ності того чи того суб'єкта господарювання (інформації щодо всіх видів ринків; інформації, що характеризує політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисну науково-технічну інформацію);

2) аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності над-ходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загально корпоративних) орга-нізації робіт;

3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єкту господарю-вання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об'єктів вироб-ництва й технологічного розвитку);

4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на кон-кретному суб'єкті господарювання;

5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової еко-номічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятли-вого іміджу фірми, захист конфіденційної інформації).

На підприємство (в організацію) постійно надходять потоки інформації, що розрізняються за джерелами їхнього формування . (виникнення). Заведено виокремлювати:

* відкриту офіційну інформацію;

* вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації;

* конфіденційну інформацію, одержану способом несанкціоно-ваного доступу до неї.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформа-ційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме:

А. Збирання різних видів необхідної інформації, що здійснюєть-ся через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів.

Б. Обробка та систематизація одержаної інформації, що про-вадиться відповідною службою підприємства (організації) з метою упорядкування для наступного більш глибокого аналізу. Для цього створюються класифікатори інформації та досьє, внутрішні бази даних і каталоги.

В. Аналіз одержаної інформації, котрий включає всебічну об-робку одержаних даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. У процесі здійснення аналітичних робіт викону-ються прогнозні розрахунки за всіма аспектами інформаційної діяльності та можливими варіантами поведінки середовища бізнесу за допомогою різних методів моделювання.

Г. Захист інформаційного середовища підприємства (органі-зації), що традиційно охоплює:

* заходи для захисту суб'єкта господарювання від промислово-го шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;

* технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, пе-реговорів, різної документації від несанкціонованого доступу за-інтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;

* збирання інформації про потенційних ініціаторів промисло-вого шпіонажу та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.

Д. Зовнішня інформаційна діяльність, котру спрямовують на створення в очах громадськості сприятливого іміджу підприємства (організації) та протидію спробам завдати шкоди репутації даної фірми через поширення про неї хибної інформації.

Екологічна ! Проблему охорони екологічної безпеки су-складова : суспільства від суб'єктів господарювання, що - J здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання на-ціональних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготов-ляється. Підприємства-продуценти добровільно не будуть цього робити, бо такі заходи потребують додаткових витрат на очисні споруди та на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, що спонукає підприємства до належної екологізації виробництва, є застосування відчутних штрафів за порушен-ня національного екологічного законодавства.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприєм-ства можна виразити у вигляді функції такого типу:

F(Z,Q,m)>min

де Z -- витрати на заходи для дотримання екологічних норм; Q -- втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм; m -- втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів. При цьому індикаторами екологічної складової економічної без-пеки є, з одного боку, нормативи гранично допустимої концент-рації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого -- аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.

На підставі загальних стратегічних рекомендацій, опрацьова-них за результатами аналізу карти розрахунку ефективності здійснюваних заходів, планується комплекс заходів для розробки екологічної складової економічної безпеки в майбутньому. План забезпечення екологічної складової є частиною загального плану (програми) для досягнення належного рівня економічної безпеки в цілому. Він має вигляд логічного сценарію здійснення необхідного комплексу заходів у календарній послідовності з додаванням роз-рахунку ефективності практичної реалізації цих заходів [8,136].

Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки полягає в проведенні таких послідовних дій:

1) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охорони екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про фінансово-господарську діяльність підприєм-ства (організації);

2) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів;

3) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;

4) вибір пріоритетного сценарію на засаді порівняння розра-хунків ефективності запланованих заходів;

5) передача вибраного планового сценарію в складі загального плану охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);

6) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяль-ності відповідного суб'єкта господарювання.

1.3.5 Силова складова

Принципову схему організації силової складової економічної безпеки з відокремлюванням послідовно виконуваних робіт зображено на рис. 1.5.

Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складо-вої економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Ос-новними з них є:

* нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг корект-ними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробниц-тво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

* кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або кра-діжки;

* некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негатив-ного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням ко-мерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конф-ліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шко-ди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.

Рис. 1.5. Принципова загальна схема організації силової складової економічної безпеки.

Таблиця 1.2 - Основні види діяльності служб підприємства (організації) з метою організації силової складової його (її) безпеки

Вид діяльності	Напрям діяльності	Підрозділ фірми
Забезпечення фізич-ної і моральної безпеки співробітників	Охорона співробітників, збирання інформації та пре-вентивні дії з метою запобі-гання загрозі їхньої безпеки	Служба безпеки Інформаційно-аналітичний підрозділ
Гарантування безпе-ки майна та капіталів підприємства (органі-зації)	Охорона майна (будівель, споруд, устаткування, тран-спорту) Охорона перевезень Страхування майна та ризиків Забезпечення безпеки інвес-тування	Служба безпеки Фінансова служба
Безпека інформацій-ного середовища фірми	Захист від промислового шпіонажу Збирання інформації про зовнішнє середовище бізнесу	Служба безпеки Інформаційно-ана-літичний підрозділ
Забезпечення сприят-ливого зовнішнього се-редовища бізнесу	Превентивні дії для запо-бігання загрозам Робота з громадськістю та пресою Політика лобіювання	Вище керівництво фірми Служба зі зв'язків із громадськістю Служба безпеки

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спря-мовані проти конкретної особистості);

2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включа-ючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втра-ти ним (нею) фінансової незалежності;

3) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта гос-подарювання (так званий промисловий шпіонаж).

Основні види дій з метою організації силової складової еконо-мічної безпеки наведено в табл. 1.2 [9,188].

1.4 Служба безпеки фірми (підприємства, організації)

1.4.1 Принципи організації та ключові завдання

На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування неве-ликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність, яку можна зобрази-ти у вигляді тривимірної моделі (рис. 1.6).

Рисунок 1.6 - Типова тривимірна модель комплексної системи безпеки фірми (підприємства, організації).

Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний ком-плекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відо-мостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного за-хисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомо-стей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює не-санкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіден-ційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремаль-них ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяль-ності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, про-дукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних ме-неджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конку-рентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим [10,118].

1.4.2 Функції об'єкти та управління безпекою

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що звичайно покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації), наведено на рис. 1.7. їх сформульо-вано достатньо конкретно й чітко, що має суттєве практичне зна-чення.

У нормативних документах, які визначають організацію діяль-ності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних пося-гань. Беручи загалом, до них належать:

* персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інфор-мацією, що становить комерційну таємницю фірми);

* матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінан-сові документи);

* інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

* засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації)',

* технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби без-пеки. Головна мета діяльності кризової групи -- протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми [11,192].

Рисунок 1.7 - Типові функції служби безпеки фірми (підприємства, організації).

2 РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА САНАЦІЯ (ФІНАНСОВЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ) ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

2.1 Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)

2.1.1 Необхідність, сутність і мета реструктуризації

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом за-гальної стратегії розвитку первинних ланок (під-приємств, організацій) і в цілому суспільного вироб-ництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вироб-ництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснюва-ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек-тивної політики реструктуризації та санації потен-ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо-го -- через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест-руктуризація підприємства трактується як здійснен-ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм-ства, управління ним, форм власності, організацій-но-правових форм, як здатність привести підприєм-ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи-ти ефективність виробництва. Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці-онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон-курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком-плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко-номічної та фінансової життєздатності підприємств [12,768].

2.1.2 Форми і види реструктуризації

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше Як найскоріше забезпечити виживання під-приємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підпри-ємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взає-мозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та орган-ізацій (рис. 2.1).

За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період опера-тивної реструктуризації триває приблизно 3--4 місяці. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:

* зміна окремих складових організаційної структури під-приємства;

* створення й відокремлювання нових структурних підрозділів;

* оперативне зниження дебіторської заборгованості;

* зменшення величини оборотних фондів через виявлення та ре-алізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміж-них матеріалів);

* відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприєм-ствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостат-ню економічну ефективність останніх;

* скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквіда-цію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

* аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрунтованих з позицій розвитку ринку.

Рисунок 2.1 - Основні форми і види реструктуризації підприємств (організацій).

Відтак комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить передовсім заходи з зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збу-ту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворен-ня буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство незабаром неминуче знов опиниться в кризовому стані.

Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) за-безпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Отже, реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Проте й аналіз, і реформування можна проводити, якщо маємо все-бічно обґрунтовану мету реструктуризації, яку можна сформулю-вати (беручи загалом) таким чином: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Підприємство, що задовольняє цю вимогу, з одного боку, зберігає централізова-ний контроль у найбільш важливих сферах діяльності, а з іншого -- відроджується завдяки проведенню активної науково-технічної та ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Як правило, кризовий стан підприємства зумовлений не однією, а багатьма при-чинами, їх буває то більше, що більш повільною є реакція суб'єктів господарювання на зміну типу господарської системи.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характери-зується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організа-ційної структури та власника державних підприємств. Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням тако-го стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських на-вичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рента-бельності підприємства, що відповідає сучасним умовам господа-рювання.

Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господа-рювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої по-казники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо.

Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспромож-не функціонування підприємства, зміну його організаційної струк-тури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від ха-рактеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов-лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє-мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінце-вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідно-шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

Для досягнення встановлених значень можуть використовува-тися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, до-даткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебі-торської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктури-зації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію.

«Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організа-ційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років [13,160].

У процесі обґрунтовування видів, форм та ступеня реструкту-ризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке необхідно знайти відповідь, -- це визначити (встановити) вид продукції, що його вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьо-му передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за кри-терієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Передовсім аналізують такі альтернативи:

* якщо прибутковість виробництва певної продукції не можна відновити з причин її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності, яка унеможливлює економію на масштабах тощо, то виробництво треба припинити;

* для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові пер-спективні види продукції, виробництво котрих забезпечить необ-хідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;