Виробничі потужності

42

Міністерство науки та освіти.

Курсова робота

З дисципліни : Экономiка металобудівництва

На тему: Виробничі потужності

Виконав:

Перевірив:

Симферополь

2007

Зміст

Введення.

1.Поняття виробничих потужностей та їх баланс

2. Склад, величина, структура, характеристика технико-економічними чинниками.

3. Оцінка використання потужностей на прикладі підприємства або одного з його виробничих підрозділів.

4. Чинникі, які впливають на використання виробничих потужностей.

5. Візначення впливу рівня ефективності використання виробничих потужностей і фондів віддачі.

Висновок.

Список літератури.

Введення

Головною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ. Воно здійснюється організованою сукупністю засобів праці, що знаходить своє відбиття в створенні й функціонуванні ліній, ділянок, цехів і підприємств. У складі таких організаційних побудов засобу праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. У найбільш загальному виді потужність кожної виробничої одиниці визначає максимальна кількість продукції, яка потенційно може бути зроблене, або максимальна кількість сировини, яка потенційно може бути перероблене за допомогою даної сукупності засобів праці в одиницю часу.

Здатність галузей промисловості, підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальна кількість продукції перебуває в безпосередній залежності від кількості й досконалості засобів праці, якими вони оснащені. Засобу праці, насамперед їхню активну частину -- знаряддя праці, слід уважати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Однак із цього не слід робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без обліку суспільно-економічних умов, у яких вони використовуються. Сучасні знаряддя виробництва, у якому б виді вони не виступали (систем машин, комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. А процес праці завжди протікає при певній суспільній формі, яка визначається характером власності на засоби виробництва. ЗАЛЕЖНО від цього складаються й виробничі відносини. Таким чином, виробнича потужність, як економічна категорія, відбиває виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду засобів праці -- машин і встаткування для забезпечення максимального випуску продукції

Отже, сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли неї розглядають як функцію організованої сукупності засобів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну здатність випускати максимальна кількість продукції підприємством, але і їхній економічний потенціал. Під впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони знаходять своє відбиття в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються й впроваджуються великі системи машин, здатні значно підвищити ефективність оснащення підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його потоковості, безперервності й гнучкості. У результаті цього виникають якісно нові можливості формування й росту виробничих потужностей діючих підприємств.

1. Поняття виробничих потужностей та їх баланс

Виробнича потужність -- це максимально можливий випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) в заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використовування наявного устаткування і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Економічне обгрунтовування виробничої потужності -- самий найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного устаткування, середній вік устаткування і ефективна річна фундація часу його роботи при встановленому режимі, рівень зв'язаності парку, розмір виробничих площ.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, який може змінюватися за об'ємом, номенклатурою і асортиментом, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес залежно від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни об'єму, номенклатури і асортименту.

Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури і асортименту випускається продукції. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, що випускається, характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються угрупування всієї номенклатури вироблюваної продукції і вибір виробу-представника .

Виробнича потужність розраховується по провідних виробничих цехах, ділянках і устаткуванню з урахуванням кооперації, що склалася, і заходів щодо ліквідації «вузьких місць».

До провідного підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню планової продукції.

Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності окремих цехів, ділянок, груп устаткування мінімальної потужності відповідного підрозділу, ділянки або групи устаткування. Виникнення вузького місця є слідством незв'язаності між цехами, ділянками або групами устаткування. Усунення вузького місця здійснюється за планом організаційно-технічних заходів, який розробляється в двох напрямах, тобто з обліком і без урахування залучення додаткових капітальних вкладень. До другого напряму відносяться заходи щодо введення невстановленого устаткування, збільшення змінності роботи устаткування, залучення додаткової робочої сили, розширення багатоверстатного обслуговування, скорочення внутрішньозмінних простоїв, перерозподілу деталей на взаємозамінне устаткування з меншім рівнем його використовування.

Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всіх виробничих підрозділах промислового підприємства починаючи з низької виробничої ланки до вищого, тобто від верстата до групи взаємозамінного устаткування, далі до ділянки, від ділянки до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому.

Для обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями, спеціалізації і кооперації виробництва, а також визначення необхідної величини реальних інвестицій для нарощування виробничої потужності на підприємстві, повинен розроблятися щорічний баланс виробничої потужності. Раніше баланс виробничої потужності складали всі промислові підприємства. На даний момент його складанням займаються тільки крупні фірми.

Баланс складається по номенклатурі і асортименту продукції, що випускається. Баланс виробничої потужності включає:

потужність підприємства на початок планованого періоду;

величину приросту виробничої потужності за рахунок різних чинників (модернізації, реконструкції, технічного переозброєння і так далі);

розміри зменшення виробничої потужності в результаті вибуття, передачі і продажі основних виробничих фундацій, зміни номенклатури і асортименту продукції, зміни режиму роботи підприємства;

величину потужності виходу, тобто потужності на кінець планованого періоду;

середньорічну потужність підприємства;

коефіцієнт використовування середньорічної виробничої потужності.

Вхідна виробнича потужність -- це потужність на початок звітного або планованого періоду. Визначається за даними бухгалтерської звітності.

Виробнича потужність виходу -- це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому потужність попереднього періоду виходу є вхідною потужністю подальшого періоду. Вона визначається розрахунковим шляхом:

Пвих = Пвх + Пт + Пр + Пнс - Пвиб, де:

Пвих -- виробнича потужність виходу;

Пвх -- вхідна виробнича потужність;

Мт -- приріст виробничої потужності за рахунок технічного переозброєння виробництва;

Пр -- приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства;

Пнс -- приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства;

Пвиб -- вибуваюча виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність -- потужність, визначувана по середній арифметичній зваженій з урахуванням введення і вибуття потужності по періодах. Вона визначається по формулі:

, де:

Пс -- середньорічна виробнича потужність;

Пвв -- виробнича потужність, що вводиться;

t1-- число місяців експлуатації введеної в дію потужності протягом звітного періоду;

Пвиб -- виробнича потужність, що виводиться;

t2 -- число місяців з моменту вибуття потужності і до кінця звітного періоду.

Приведена методика визначення середньорічної потужності застосовна у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно-технічних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцях, а по кварталах, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися в середині планованих кварталів.

При розробці среднє- і довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. В цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії потужностей, що вводяться, приймається у розмірі 0,35 року.

Коефіцієнт використовування середньорічної виробничої потужності.

Він розраховується як відношення фактичного випуску продукції до середньорічної потужності:

, де:

Кв -- коефіцієнт використовування виробничої потужності в звітному періоді.

Vпл -- фактичний об'єм випуску.

Пср.рік -- середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді.

Якщо Vпл < Пср.рік, то це значить, що виробнича програма підприємства забезпечена виробничими потужностями. Оскільки виробнича потужність представляє собою максимально можливий об'єм випуску продукції при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використовування не може бути більше одиниці. Недотримання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і потрібне уточнення розрахунків.

2. Склад, величина, структура, характеристика
технико-економічними чинниками

Поняття структури виробничої потужності включає такий компонент, як засоби виробництва, які у свою чергу діляться на предмет праці і засобу праці, робоча сила. Засоби праці в економіці прийнято називати основними засобами праці або основними фундаціями підприємства.

Основні засоби (фундації) - та частина виробничих фундацій, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на продукт, що виготовляється, поступово, по частинах, у міру використовування.

Основні виробничі засоби (фундації) - матеріально-технічна база суспільного виробництва. Від їхнього об'єму залежать виробнича потужність підприємства і значною мірою рівень технічної озброєної праці. Накопичення основних засобів і підвищення технічної озброєної праці збагатили процес праці, додають праці творчий характер, підвищують культурно-технічний рівень суспільства.

По діючій видовій класифікації основні виробничі засоби діляться на наступні групи:

Зданія - будівлі і будови, в яких відбуваються процеси основних, допоміжних і підсобних виробництв; адміністративні будівлі; господарські будови. У вартість цих об'єктів окрім вартості будівельної частини включається і вартість систем опалювання, водопроводу, електроарматури, вентиляційних пристроїв і ін.

Споруди - инженерно- будівельні об'єкти, які необхідні для здійснення процесу виробництва: дороги, естакади, тунелі, мости і ін.

Передавальні пристрої - водопровідна і електрична сіть; тепломережа, газові сіті, проводи, тобто об'єкти, що здійснюють передачу різних видів енергії з машин-двигунів до робочих машин.

Машини і устаткування:

силові машини і устаткування, що включають всі види енергетичних агрегатів і двигунів;

робочі машини і устаткування, які безпосередньо впливають на предмет праці або його переміщення в процесі створення продукції;

вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої і лабораторне устаткування, призначене для вимірювань, регулювання виробничих процесів, проведення випробувань і досліджень;

обчислювальна техніка: електронно-обчислювальні, управляючі аналогові машини, а також машини і пристрої, вживані для управління виробництвом і технологічними процесами;

інші і устаткування, які не віднесені до перерахованих підгруп.

Транспортні засоби - належний підприємствам пересувний склад залізниць, водний і автомобільний транспорт, а також всередині заводські транспортні засоби: автокари, вагонетки, візки і ін.

Інструменти і пристосування, більше року, що служать, і стоять більш однієї тисячі гривень за штуку. Інструменти і інвентар, службовці менее року або стоять дешевше однієї тисячі гривень за штуку, відносяться до оборотних коштів як малоцінні і швидкозносяться.

Виробничий інвентар і обладнання, призначені для зберігання матеріалів, інструментів і полегшення праці, - верстаки, стелажі, столи, контейнери і ін.

Господарський інвентар - предмети конторського і господарського призначення (меблі, шафи, що незгоряють, розмножувальні апарати, предмети протипожежного призначення і др.).

Робоча і продуктивна худоба.

Багаторічні насадження.

Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд).

Інші основні засоби

Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Самі найважливіші з них наступні:

-- кількість і продуктивність устаткування;

-- якісний склад устаткування, рівень фізичного і морального зносу;

-- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

-- якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поставок;

-- рівень спеціалізації підприємства;

-- рівень організації виробництва і праці;

-- фундація часу роботи устаткування.

Вибуття потужності відбувається із наступних причин:

-- знос устаткування;

-- зменшення годин роботи устаткування;

-- зміна номенклатури або збільшення трудомісткості продукції;

-- закінчення терміну лізингу устаткування.

Для аналізу виробничої потужності використовуються показники, які характеризують:

зміна фондовіддачі як різницю між фондоотдачей проектній (ФОпр) і розрахованій виходячи з середньорічної потужності (ФОпм).

зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного устаткування, тобто відношення товарної (валовой) продукції до середньорічної кількості встановленого устаткування за планом і фактично;

зміна рівня використовування виробничих потужностей як наслідок поліпшення використовування виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичної вартості валовой (товарній) продукції, що доводиться на 1 м2 виробничої площі.

Для поліпшення використовування і подальшого нарощування виробничих потужностей необхідно:

скоротити внутрішньозмінні і цілозмінні простої парку основного технологічного устаткування;

підвищити фондовооруженность шляхом упровадження нових, більш прогресивних устаткування і технології;

модернізувати діючий парк основного технологічного устаткування;

поглибити спеціалізацію і розширити кооперацію.

3. Оцінка використання потужностей на прикладі підприємства або одного з його виробничих підрозділів

Використовування виробничих потужностей «Київенерго»

1. Аналіз основних фундацій

Техніко-економічні показники для аналізу діяльності «Київенерго» уявлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Техніко-економічні показники діяльності

Показники		2002 р.	2003 р.	Приріст до 2002 р.	2004 р.	Приріст до 2003 р.
				абсол	віднось		Абсол	Віднесення
1		2	3	4	5	6	7	8
Об'єм ремонтних робіт, тис. грн.		130876	100807	-30069	-23,0%	149633	48827	48,4%
Об'єм ремонтних робіт без матеріалів, тис. грн.		124374	93914	-30460	-24,5%	145632	51718	55,1%
Собівартість ремонтних робіт і послуг, тис. грн.		131676	99579	-32097	-24,4%	138583	39004	39,2%
Витрати на 1 руб. ремонтних робіт, грн.		1,01	0,99	-0,02	-1,8%	0,93	-0,06	-6,2%
Чисельність працівників, люд.		2754	1489	-1265	-45,9%	1472	-17	-1,1%
Фундація оплати праці, тис. грн.		74357	54448	-19909	-26,8%	85196	30748	56,5%
Середньомісячна заробітна платня, тис.грн/мес.		2,25	3,05	0,80	35,4%	4,82	1,78	58,3%
Середньомісячне вироблення (без матеріалів)		3,76	5,26	1,49	39,7%	8,24	2,99	56,9%
Середньорічне вироблення (без матеріалів)		45,16	63,07	17,91	39,7%	98,93	35,86	56,9%
Прибуток від реа-лизации продук-ции		-800	1228	2027,60	-253,5%	11051	9823	800,2%
Рентабельність		-0,6%	1,2%	1,8%		8,0%	6,7%
Дорожчання собівартості			-32097			39004
Відносить. пере-расход витрат			-1843,8			-9228,4
Зміна об'єму производ-ства під влияни-ем зміни вироблення V(B)	16205	26669	10464	64,6%	52790	26121	97,9%
Зміна объе-ма виробництва в результаті из-менения числен-ности V(Т)	-14533	-57129	-2597	293,1%	-1072	56057	-98,1%
Зниження (дорожчання) собівартості (в %), викликане співвідношенням між темпами зростання продуктивності і середньої зарплати одного працівника		0,6%
Економія (перевитрати) ФОП в результаті випередження (відставання) темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання його оплати (з мат)		4375,058
Економія (перевитрати) ФОП в результаті випередження (відставання) темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання його оплати (без мат)		763,505

У зв'язку з реструктуризацією ПРП в 2005 р., тобто передачі 1265 чоловік станціям, зменшилася чисельність до 1489 чоловік в 2006 р., на 45,9%, так само зменшився об'єм випуску продукції але на 23,0%, оскільки продуктивність виросла на 39,7% ( 2003 г.). В 2005 р. ПРП зазнавало збитки 800 тис. грн. У зв'язку з реструктуризацією підприємства прибуток склав 4754 тис. грн. ( 2006 г.).

У зв'язку з реструктуризацією ПРП в 2005 р., тобто передачі 1265 чоловік станціям, зменшилася чисельність до 1489 чоловік в 2006 р., на 45,9%, так само зменшився об'єм випуску продукції але на 23,0%, оскільки продуктивність виросла на 39,7% ( 2003 г.). В 2005 р. ПРП зазнавало збитки 800 тис. грн. У зв'язку з реструктуризацією підприємства прибуток склав 4754 тис. грн. ( 2006 г.).

2. Розрахунок виробничих потужностей РМП

Таблиця 2

Початкова інформація

Показник	План	Факт	Відхилення
1	2	3	4
Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.	4572	4754	+182
Об'єм випуску продукції, тис. грн.	22590	24460	+1870
Середньорічна вартість, тис. грн.:
Основних виробничих фундацій (ОПФ)	5405	5602	+197
Активної їхньої частини (ОПФа)	4320	4521	+201
Машин і устаткування (ОПФм)	3208	3352	+144
Одиниці устаткування (Ц)	71	85	+14
Питома вага активної частини ОПФ (Уда)	0,80	0,81	-0,01
Питома вага машин і устаткування (Уда):
В активній частині ОПФ	0,743	0,741	-0,002
Загальній сумі ОПФ	0,593	0,598	+0,005
Фондорентабельность (Rопф) %	84,59	84,86	+0,27
Рентабельність продукції (Rвп) %	202,39	194,36	-8,03
Фондовіддача ОПФ (ФОопф), руб.	4,18	4,37	-0,19
Фондовіддача активної частини фундацій (ФОа)	5,23	5,41	-0,18
Фондовіддача машин і устаткування (Хоми)	7,04	7,3	+0,26
Середньорічна кількість діючого устаткування (К), шт.	32	34	+2
Відпрацьовано за рік всім устаткуванням (Т), машино-годинника	112320	10 2004	-10320
У тому числі одиницею устаткування:
Годинника (Тед)	3510	3000	-510
Змін (См)	450	400	-50
Днів (Д)	252	240	-12
Коефіцієнт змінності роботи устаткування (Ксм)	1,7	0,77	-0,93
Середня тривалість зміни (П), г	7,8	7,5	-0,3
Вироблення продукції за 1 машино-година (ЧВ), грн.	201,12	239,8	+38,68

Таблиця 3

Аналіз використовування виробничої площі підприємства.

Показник	Рівень показника	Зміна
	Минулий рік	Звітний рік
Випуск продукції в зіставних цінах, тис. грн.	21522,7	24460	+2937,3
Виробнича потужність в зіставних цінах, тис. грн.	35000	35811,2	+811,2
Приріст виробничої потужності за рахунок:
Продовження таблиці 3
1	2	3	4
Введення в дію нового і модернізованого устаткування, тис. грн.	15532,8	16679,6	+846,8
Реконструкція цехів, тис. грн.	2878,9	2897,5	+18,6
Вибуття унаслідок ветхості, тис. грн.	132,6	78,4	-54,2
Рівень використовування потужності %	61,5	68,3	+6,8
Резерв виробничої потужності %	38,5	31,7	-6,8

Дані таблиці 3. показують, що за звітний рік виробнича потужність підприємства за рахунок введення в дію нового і модернізації устаткування, реконструкції цеху і вибуття унаслідок ветхості, збільшилася на 2,3% (35811,2/35000*100). Резерв виробничої потужності фактично в звітному році складає 31,7% (100-68,3).

Отже, створений виробничий потенціал використовується недостатньо повно.

Причини - надпланові витрати часу на ремонт устаткування, надпланові цілоденні і внутрішньозмінні простої устаткування за відсутністю сировини, електроенергії, недостатньо високого рівня організації виробництва.

Для характеристики ступеня використовування пасивної частини фундацій розрахуємо показник виходу продукції на 1 м2 виробничої площі, який в деякій мірі доповнює характеристику використовування виробничих потужностей підприємства. Підвищення рівня даного показника сприяє збільшенню виробництва продукції і зниженню її собівартості.

Таблиця 4

Дані для аналізу використовування виробничої площі підприємства

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Зміна
Випуск продукції в зіставних цінах, тис. грн.	21522,7	24460	+2937,3
Виробнича площа, м2	5435	6353	+918
У тому числі площа цеху, м2	4935	5838	+903
Питома вага площі цехів в загальній виробничій площі	0,91	0,92	+0,01
Випуск продукції на 1 м2, тис. грн.:
Виробничої площі	3,96	3,85	-0,11
Площі цеху	4,36	4,19	-0,17

З таблиці 4 витікає, що об'їм виробництва в РМП в 2002 року виріс на 2937,3 тис. грн., у тому числі за рахунок збільшення:

виробничої площі підприємства

?ВП = (6353 - 5435) * 0,91 * 4,36 = + 3642,3

питомої ваги площі цехів в загальній виробничій площі

? ВП = 6353 * (0,92 -0,91) * 4,36 = + 276,9

випуску продукції на 1 м2 цехів

? ВП = 6353 * 0,92 * (4,18 - 4,36) = - 981,9

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство недостатньо повно використовує не тільки активну, але пасивну частину фундацій. Неповне використовування виробничої потужності приводить до зниження об'єму випуску продукції, зростанню її собівартості, оскільки більше постійних витрат доводиться на одиницю продукції.

Календарна фундація часу склала - 8784 година. (366 дней*24час)

Номінальна фундація часу роботи устаткування - 2928 година. (при однозмінному режимі роботи). (366 днів * 8 година)

Дійсна фундація робочого часу: 2235,9 година. (2928 - 692,1).

В 2006 р. верстати простояли в дрібному і середньому ремонті 692,1 година.

Середньорічна потужність:

МСР = 35000 + 18,6 * (4,5/12) + 846,2 * (4,5/12) - 54,2 * ((12-7,5)/12) = 35303,98 тис. грн.

Річна ефективна фундація часу роботи одного верстата

ФЕ = 2235,9 година.

Коефіцієнт використовування

Рф.раб. - кількість фактично працюючого устаткування.

Роб.н. - кількість всього наявного устаткування.

Киць. = 34/34 = 1,0

Розрахунок необхідного верстатного устаткування.

де Тн.о - нормативний (по діючих нормах) час, необхідне для виконання на даному типі устаткування річного об'єму робіт (станко. година.);

ФЕ - ефективна річна фундація часу роботи одиниці устаткування (ч);

КВ - коефіцієнт виконання діючих норм.

No = 2928*21*1,2 /2235,9*1,1 = 30 верстатів.

Коефіцієнт використовування устаткування (завантаження).

Кз = 30/34 = 0,88

Устаткування працює не на повну потужність.

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування:

, де

Ффр.вр (Фпр.вр) - фактичний (планове) час роботи устаткування;

Фр.вр.р. - планова фундація роботи устаткування.

Кекс. = (3,74*21)/(7,8*21) = 0,47

Кин. = (24460/12/21) / (35811,2/12/21) = 0,68

Узагальнюючий показник, що комплексно характеризує використання встаткування - це коефіцієнт інтенсивного навантаження.

Кинтегр. = 0,47*0,68 = 0,32

Місячний фонд часу роботи одного верстата в одну зміну - 180 година.

Коефіцієнт змінності роботи встаткування:

токарських верстатів

нормативний: 2,8*14*21*8/ 180*14 = 6585,6/2520 = 2,6

фактичний: 2,8*14*2,28*20,8/180*14 = 1859,02/2520 = 0,74

свердлильних верстатів

нормативний: 2*4*21*8/ 180*4 = 1344/720 = 1,87

фактичний: 4*2*2*15/720 = 0,33

заточувальних верстатів

нормативний: 5*21*8*3/ 180*5 = 2520/900 = 2,8

фактичний: 5*3*3*21/900 = 945/900 = 1,05

шліфувальних верстатів

нормативний: 2*21*8*3,5/ 180*2 = 1176/360 = 3,27

фактичний: 2*3,5*3,5*10/360= 0,68

фрейзерных верстатів

нормативний:9*21*8*3,5/ 180*9 = 5292/1620 =3,27

фактичний: 9*3,5*3,0*14,9/180*9 = 1408,05/1620 = 0,87

Коефіцієнт змінності встаткування цеху (Ксм.уст.ц)

нормативний: Ксм.уст.ц. = (6585,6+1344+2520+1176+5292) / 180*34 = 16917,6/6120 = 2,76.

фактичний: Ксм.уст.ц.=4697,07/6120 = 0,77

Загальний коефіцієнт використання виробничих потужностей (КВВП) перебуває як відношення обсягу продукції до середньорічної виробничої потужності підприємства.

(КВВП) = 24460 / 35303,98 = 0,69

Коефіцієнт менше одиниці, що свідчить про неповне використання виробничих потужностей.

Продуктивність праці визначають, як обсяг продукції, який ділять на среднэсписочний склад ППП, тобто:

Пт = 24460/204 = 119,9 %

Розраховуємо зміну обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності й інтенсивності використання:

Таблиця 5

Вихідна інформація.

Показник	Єд.мір.	План	Факт	Відхилиння
Середньорічна кількість діючого встаткування (К).	шт.	32	34	+2
Відпрацьоване за рік усім устаткуванням (Т).	Маш-год.	112320	68544	18144
У тому числі одиницею встаткування:
Годин (Тед)		3510	2016	2016
Днів (Д)		252	240	252
Коефіцієнт змінності роботи встаткування (Ксм.)		1,7	0,77	-0,72
Середня тривалість зміни (П).	год.	7,8	7,5	0,3
Вироблення продукції за 1 машино-годину (ЧВ)	грн.	201,12	239,8	+38,68

Розрахунок впливу цих факторів зробимо способом ланцюгової підстановки.

ВППЛ = Кпл *Дпл. *КСМПЛ * Ппл * ЧВПЛ = 32*252*1,7*7,8*0,201 = 21492,66 тис. грн.

ВПУСЛ1 = Кф *Дпл *КСМПЛ * Ппл * ЧВПЛ = 34*252*1,7*7,8*0,201 = 22835,95 тис. грн.

ВПУСЛ2 = Кф *Дфд * Ппл * ЧВПЛ = 34*240*1,7*7,8*0,201 = 21748,52 тис. грн.

ВПУСЛ3 = Кф *Дфд * Ппл * ЧВПЛ = 34*240*0,98*7,8*0,201 = 12537,38 тис. грн.

ВПУСЛ4 = Кф *Дфд* Пф * ЧВПЛ = 34*240*0,98*7,5*0,201 = 12055,18 тис. грн.

ВПФ = Кф *Дфд* Пф * ЧВФ = 34*240*0,98*7,5*0,2398 = 14382,24 тис. грн.

Зміна випуску продукції за рахунок:

1. кількості діючого встаткування

? ВПК = ВПУСЛ1 - ВППЛ = 22835,95 - 21492,66 = +1343,29 тис. грн.

2. середньої кількості відпрацьованих днів 1 устаткування за рік

? ВПД = ВПУСЛ2 - ВП усл1 = 21748,52 - 22835,95 = - 1087,43 тис. грн.

3. коефіцієнт змінності роботи встаткування

? ВПКСМ = ВПУСЛ3 - ВП усл2 = 12537,38 - 21748,52 = - 9211,14 тис. грн.

4. середньої тривалості зміни

? ВПП = ВПУСЛ4 - ВП усл3 = 12055,18 - 12537,38 = - 482,2 тис. грн.

5. среднечасовой выработки

? ВПчв = ВПф - ВП усл4 = 14382,24 - 12055,18 = +2327,06 тис. грн.

Результати факторного аналізу показують, що план по випускові продукції перевиконаний за рахунок збільшення кількості встаткування за одну машино-година. Надпланові целодневные, внутрізмінні простої встаткування й зниження коефіцієнта змінності викликали зменшення обсягу товарної продукції на суму 1080,77 тис. грн.

Отже, більше повне використання встаткування в РПМ можна розглядати як можливий резерв збільшення виробництва продукції.

4. Чинникі, які впливають на використання виробничих потужностей.

Процес формування і організації використовування виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох чинників. Під чинниками розуміються умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що роблять вплив на їхні результати.

При формуванні виробничої потужності ураховується вплив таких чинників, як:

кількість і якість діючого устаткування;

максимально можлива продуктивність кожної одиниці устаткування і пропускна спроможність площ в одиницю часу;

прийнятий режим роботи (змінність, тривалість однієї зміни, переривчасте, безперервне виробництво тощо);

номенклатура і асортимент продукції, трудомісткість вироблюваної продукції;

пропорційність (зв'язаність) виробничих площ окремих цехів, ділянок, агрегатів, груп устаткування;

рівень внутрізаводської і міжзаводської спеціалізації і кооперації.

Чинники, що впливають на величину використовування виробничої потужності підприємства можна розділити на позитивні і негативні.

Позитивні, які позитивно впливають на величину номінальної максимально досяжній виробничій потужності підприємства чинники:

освоєння нової техніки;

технічне переозброєння;

зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

зміна складу сировинних ресурсів;

зниження трудомісткості продукції;

проведення організаційно-технічних заходів;

скорочення часу простою устаткування;

зниження втрат від браку;

зменшення технологічних перерв;

скорочення часу на підготовку виробництва;

підвищення кваліфікації персоналу і зростання продуктивності праці.

Негативні чинники:

освоєння нової продукції;

незв'язаність потужностей окремих підрозділів;

аварії і форс-мажорні обставини і так далі.

Зростання масштабів виробництва і підвищення його ефективності висувають задачу пошуку резервів збільшення і поліпшення використовування виробничих потужностей діючих підприємств. Тому вимагається визначити круг чинників, які служили б основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використовування. Між поняттями «виробнича потужність» і «засоби праці» існує тісна функціональна залежність. Вона виявляється в тому, що кожному окремо взятому засобу праці відповідає певна величина виробничої потужності. А значить головним чинником, що впливає на величину виробничої потужності, є наявна сукупність засобів праці. Причому цей вплив на підприємствах машинобудування виявляється шляхом розширення фронту робіт і підвищення продуктивності технологічного устаткування (робочих місць).

Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Із збільшенням кількості устаткування і робочих місць створюються умови для розширення виробництва. Проте це розширення звичайно лімітується розмірами виробничих площ будівель (існує виключення для тих виробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних, котельно-зварювальних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливу на предмет праці не роблять. Вони обмежують масштаб виробництва просторово, тому є одним з чинників, визначальним величину виробничих потужностей.

Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну потужність підприємства і не складається з суми потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня відповідності структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості виробів, що виготовляються. Під трудомісткості розуміється кількість машино-годин, затрачуваних на виготовлення планованого об'єму продукції встановленої якості в умовах, відповідних прогресивному рівню технології і організації виробництва

Певне співвідношення повинне бути досягнуте і між виробничими потужностями ділянок і цехів підприємства. Отже, однією з важливих умов виробництва є дотримання норм і пропорцій між їхньою кількістю, розмірами і робочими швидкостями.

Також важливим чинником, визначальним величину виробничої потужності, є система машин як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

Система машин -- сукупний механізм, який складається з різнорідних робочих машин, що взаємодіють при виготовленні одного або декількох видів виробів на різних стадіях виробничого процесу.

Система машин підприємства складається з ряду підсистем, що мають свою специфіку в процесі виробництва і виконуючих певні функції в її межах. Тому на формування виробничої потужності підприємства значний вплив робить структура системи машин.

Розчленовування системи машин дає уявлення про кількісний склад підсистеми, їхніх якісних особливостях, а також про організацію їхнього розташування в просторі і функціонування в часі. Необхідність такої організації обумовлюється тим, що система машин підприємства має динамічний характер, в ній відбуваються якісні і кількісні зміни, що безпосередньо відображаються на величині виробничої потужності. Так, заміна зношеного або модернізація діючого устаткування, якщо її виробляти без урахування особливостей побудови даної системи машин, може в значній мірі вплинути па стійкість функціонування системи в цілому і її окремих елементів. Аналіз практики побудови окремих систем машин, формування виробничої потужності підприємства, досконалість організаційної побудови системи машин в значній мірі залежать від рівня пропорційності в пропускній спроможності між машинами в окремій підсистемі і підсистем між собою в межах системи машин підприємства. Отже, по кількості, структурі і продуктивності машини, в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб в одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції.

Чинники підвищення продуктивності машин (робочих місць) зв'язані головним чином з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, збільшенням в його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів, автоматичних ліній. Чим досконалий машини і устаткування, чим вище їхня продуктивність в одиницю часу роботи, тим більше виробнича потужність підрозділів і підприємства в цілому.

Продуктивність машин і устаткування залежить:

від якості предметів праці. З якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередньо позначається на продуктивності засобів праці і їхньому вдосконаленні.

від вдосконалення технологічного процесу. Упровадження прогресивної технології дає можливість інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.

від ступеня досконалості конструкції виробів, що виготовляються, їхньої уніфікації і стандартизації, зниження кількості і поєднань операцій при їхньому виготовленні.

від кваліфікації працівників. Систематичне підвищення їхнього загального і технічної освіти, вдосконалення виробничих навиків і на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюють сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Вкомплектовування промислових підприємств кваліфікованими робочими прискорює технологічне освоєння сучасної техніки, дозволяє значно перевищити її паспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних методів обробки деталей, використовування спеціального ріжучого інструменту, модернізації окремих агрегатів верстатів і упровадження спеціального оснащення.

Чинники, що роблять вплив на виробничу потужність можна підрозділити на:

які впливають на величину виробничої потужності підприємства і впливають на її використовування.

Особливістю чинників, які впливають на величину виробничої потужності є та, що для здійснення заходів, обумовлених ними, потрібні капітальні вкладення.

Інакше виглядають чинники, що впливають на використовування виробничих потужностей. Вони охоплюють заходи, зв'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво.

За змістом ці чинники можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні, а по місцю виникнення -- на зовнішні і внутрішні. Основний свій вияв ці чинники знаходять в поліпшенні використовування встановленої або прийнятої величини виробничої потужності, а також в співвідношенні часу роботи і часу втрат засобів праці, тобто охоплюють область їхнього функціонування.

Основними чинниками, що впливають на рівень використовування устаткування, є:

вдосконалення організації обслуговування виробництва;

підвищення якості і організації планування виробництва, технічного розвитку підприємств і технологічного планування завантаження устаткування;

більш широке упровадження в практику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці;

вдосконалення матеріального стимулювання поліпшення використовування устаткування;

вдосконалення структури парку устаткування шляхом його раціонального розподілу;

підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

скорочення часу простоїв устаткування в ремонтах.

Чинники, що впливають на величину виробничої потужності і її використовування, взаємозв'язані, тому що обидва види чинників мають єдиний об'єкт впливу -- виробничу потужність підприємства (підрозділи). В узагальненому вигляді класифікація обох видів чинників уявлена в таблиці.

Висловлене викликає необхідність застосування системного підходу до розгляду цих чинників. Цей підхід означає, що всі питання проблеми, що вивчається, повинні розглядатися у взаємозв'язку один з одним. Він дозволяє найкращим чином виявити чинники, що впливають на величину і використовування виробничих потужностей, встановити існуючі між ними зв'язки, і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей діючих підприємств.

Системний підхід до вивчення чинників, що впливають на величину і використовування виробничої потужності, припускає розгляд наступних основних положень: визначення впливу на величину виробничої потужності і використовування споживаних у виробництві ресурсів і процесів їхнього перетворення.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, який може змінюватися за об'ємом, номенклатурою і асортиментом, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес залежно від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни об'єму, номенклатури і асортименту.

5. Візначення впливу рівня ефективності використання виробничих потужностей і фондів віддачі.

Важливе значення має розробка методів розрахунку показників, а також способів визначення нормативних значень кожного з показників.

Система показників -- взаємозв'язана сукупність показників, за допомогою якої забезпечуються комплексна кількісна оцінка стану і виявлення резервів поліпшення інтенсивного використовування виробничих потужностей.

Систему показників можна розділити на три групи. Кожний з показників, що входять в ту або іншу групу, має строго певне призначення в системі аналізу і дає оцінку одному з напрямів процесу інтенсивного використовування виробничих потужностей.

В першу групу можна включити коефіцієнти, що характеризують рівень освоєння проектної і використовування виробничої потужності підприємства;

Серед показників першої групи слід перш за все виділити:

Коефіцієнт використовування проектної потужності, який характеризує рівень використовування введеної в дію нової потужності з ціллю досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення планового або фактичного об'єму випуску продукції, передбаченого проектом (в рублях, тоннах, штуках) до величини проектної потужності в аналогічних одиницях вимірювання. На підставі отриманих за допомогою цього коефіцієнта даних можна судити про хід освоєння проектних потужностей і техніко-економічні показники в межах нормативного терміну, про скорочення періоду введення в дію нових потужностей, тобто ураховувати чинник часу в оцінці рівня інтенсивного використовування нових потужностей.

Коефіцієнт використовування виробничої потужності). Він характеризує рівень використовування діючої виробничої потужності, яка по своїй величині може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність ділиться на певні види, кожний з яких має своє різне значення при розв'язанні питань планування і організації виробництва. Тому рівень використовування різних видів потужностей необхідно розглядати окремо. Перш за все, слід оцінити рівень використовування прийнятої планової, середньорічної і фактичної виробничої потужності. Коефіцієнт використовування кожній з них можна отримати шляхом відношення планового або фактичного об'єму валової, товарної, реалізованої, чистої продукції до відповідного виду виробничої потужності.

Важливе значення для характеристики використовування виробничої потужності підприємства має аналіз рівня використовування виробничих потужностей окремих його підрозділів. За наслідками проведення цього аналізу можна судити про правильність вибору ланки, що веде, по якій прийнята потужність заводу, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами.

По коефіцієнту використовування того або іншого виду потужності можна оцінювати резерви поліпшення її використовування, а також ступінь напруженості планових завдань підприємством. Проте досягнутий високий рівень коефіцієнта використовування виробничої потужності не завжди дає підставу затверджувати про інтенсивне її використовування. Це пояснюється, перш за все, тим, що на підприємствах при визначенні їхніх виробничих потужностей орієнтуються на потужність тих підрозділів, які є «вузькими місцями». Отже, виробничі потужності занижуються і не відображають дійсної їхньої величини, якою розташовують підприємства. У зв'язку з цим не можна судити про раціональне використовування технологічного устаткування, наявні потенційні резерви підвищення його завантаження.

В другу -- коефіцієнти, що характеризують використовування устаткування, які дозволяють отримати об'єктивну оцінку резервів виробничих потужностей.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування.

Найбільш достовірним методом визначення є розподіл планової розрахункової або фактичної машиноємкості (станкоємкості) продукції, що виготовляється, на дійсну річну фундацію часу всього встановленого устаткування при його роботі в одну зміну. Формула розрахунку величини коефіцієнта змінності роботи устаткування має вигляд:

де:

-- суммарная расчетная плановая или фактическая машиноемкость продукции;

Суст -- кількість одиниць установленого встаткування (у цеху, на ділянці, у групі взаємозамінного встаткування);

Фд--фактичний (розрахунковий) однозмінний фонд часу роботи встаткування, ч.

У результаті порівняння планованого або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи встаткування, розрахованого по пропонованому методу, з оптимально можливим або нормативним можна одержати повне подання про наявність резервів, якими розташовують підприємства і їхні підрозділи в підвищенні завантаження встаткування.

Для оцінки використання дійсного фонду часу роботи встаткування важливим показником є коефіцієнт завантаження встаткування. Він являє собою відношення сумарної машиноемкости, необхідної для виготовлення планового або фактичної кількості продукції, до дійсного фонду часу роботи встановленого встаткування при заданому режимі підприємства або його підрозділів. Його величину можна визначити по формулі:

де:

Р -- режим роботи заводу, цеху, ділянки, (кількість змін).

Такий метод визначення коефіцієнта завантаження не є єдиним. Так, пропонується визначати цей показник по прийнятій потужності. Формула розрахунку його величини має вигляд:

де:

Тп -- трудомісткість на програму по видах обробки;

М -- величина прийнятої потужності;

Фt --действительный річний фонд часу роботи встаткування.

З аналізу формули видне, що чим більше величина прийнятої потужності, тим вище коефіцієнт завантаження встаткування. Однак величина коефіцієнта завантаження встаткування при такому методі його розрахунку може трохи спотворюватися. Справа в тому, що потужність підрозділу або заводу визначається по потужності провідної ланки. Отже, розрахована по формулі величина завантаження встаткування буде скоріше характеризувати завантаженість роботою встаткування провідної ланки. Якщо при цьому провідна ланка виявилася "вузьким місцем", те потенційна величина коефіцієнта завантаження встаткування буде заниженим.

При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження встаткування визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятого його кількості. Аналіз роботи встаткування тривалого користування базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи й потужності.

Розрізняють устаткування наявне й установлене (здане в експлуатацію), устаткування, яке фактично використовується у виробництві і яке перебуває в ремонті й на модернізації, і резервне. Найбільший ефект досягається, якщо по величині перші три групи встаткування приблизно однакові.

Для характеристики ступеня залучення встаткування у виробництво розраховують наступні показники:

коефіцієнт використання парку наявного встаткування:

, де:

Qисп - количество використовуваного встаткування;

Qнал - количество наявного встаткування.

коефіцієнт використання парку встановленого встаткування:

, де:

Qисп - кількість використовуваного встаткування;

Qуст - кількість установленого встаткування.

Різниця між кількістю наявного й установленого встаткування, помножена на планове середньорічне вироблення продукції на одиницю встаткування - це потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого встаткування.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження встаткування вивчається баланс часу його роботи. Він включає:

календарний фонд часу - максимально можливий час роботи встаткування в умовах безперервного виробництва (кількість календарних днів у звітному періоді множиться на 24 ч);

, де:

Fк - календарний фонд;

Дг - число днів у році;

tс - тривалість доби в годинах.

Режимний (номінальний) фонд часу роботи встаткування -- визначається як різниця календарного часу, вихідних і святкових днів, помножена на кількість годин роботи встаткування в добу:

, де:

Дг -- число днів у році;

Двп -- кількість вихідних і святкових днів;

tc -- кількість годин роботи встаткування в добу.

Ефективний (розташовуваний, дійсний) фонд часу роботи встаткування - рівний номінальному за винятком часу на ремонт, налагодження, переналагодження й часу знаходження встаткування в резерві, з урахуванням використання верстата в часі:

, де:

Fэ -- ефективний фонд часу;

tсм -- тривалість робочої зміни;

S -- кількість змін у добі.

Кн -- коефіцієнт використання встаткування верстата в часі.

Важливим моментом в аналізі використання встаткування є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показника може бути розрахована по формулі:

, де:

F -- показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, ч.

Достоїнство цього показника полягає в тому, що він дає подання про середню абсолютну величину завантаження кожної одиниці встаткування в даному виробничому підрозділі.

Для кількісного виміру рівня рівномірності завантаження встаткування використовується коефіцієнт пропорційності.

Коефіцієнт пропорційності визначається як відношення різних видів робіт у структурі машиноемкости виготовленої продукції до загальної кількості встановленого встаткування по наступній формулі:

, де:

Скр -- кількість устаткування, кратне відношенню різних видів робіт у структурі машиноемкости;

Суст -- загальна кількість установленого встаткування.

Для проведення аналітичної роботи в заводських умовах пропонується наступна робоча формула визначення величини коефіцієнта пропорційності:

, де:

Ксм.вуст -- коефіцієнт змінності роботи всього встановленого встаткування;

Ксм.н -- нормативний коефіцієнт змінності роботи встаткування.

За аналогією величина коефіцієнта пропорційності може бути розрахована при наявності даних, що характеризують завантаження встаткування:

, де:

Кз.вуст -- середній коефіцієнт завантаження встановленого встаткування в даному підрозділі (групі);

Кз.н -- нормативний коефіцієнт завантаження встаткування.

Розглянемо деякі особливості коефіцієнта пропорційності. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання встаткування в часі, а коефіцієнт завантаження -- ступінь використання дійсного фонду часу роботи встаткування при заданому обсязі виробництва або прийнятій величині виробничої потужності підприємств і їхніх підрозділів, то коефіцієнт пропорційності -- рівномірність у роботі машинного парку тільки підрозділів. ЗА допомогою цього показника можна визначити, яка кількість установленого встаткування в даному виробничому підрозділі може одночасно працювати при існуючій структурі машинного парку й структурі машиноемкости (трудомісткості) заданої виробничої програми. Разом з тим він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому встаткуванню на даний момент часу в підрозділі. Коефіцієнт змінності роботи встаткування й коефіцієнт завантаження встаткування в значній мірі залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не зміниться значення коефіцієнта пропорційності й у тому випадку, якщо збільшиться загальна кількість устаткування в цехах і на ділянках без відповідного поліпшення його структури.

Значення коефіцієнта пропорційності залежить, насамперед , від структури парку встаткування або структури машиноемкости виготовлених виробів. Воно тим вище, чим більше ступінь відповідності між структурою парку машин і структурою машиноемкости продукції. Отже, коефіцієнт пропорційності характеризує відповідність структури машиноемкости виготовлених виробів структурі встаткування або, навпаки, структури встаткування -- структурі машиноемкости.

Характеризуючи масштаб виробництва при існуючому рівні погодженості пропускних здатностей окремих видів устаткування, груп взаємозамінного встаткування, коефіцієнт пропорційності дає можливість оцінити резерви збільшення виробничих потужностей підприємств і випуску продукції для наявних виробничих площ за рахунок збільшення кількості машин у загальному парку встаткування, технологічні можливості яких найбільшою мірою відповідають структурі машиноемкости виготовлених виробів. Визначивши рівень пропорційності у виробничих потужностях, можна встановити та кількість машин, верстатів, яке безупинно бере участь у роботі, а також виявити ту частину встаткування, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.

У широкому плані коефіцієнт пропорційності характеризує рівень організаційної побудови системи машин на ділянках і в цехах підприємства.
Перевага використання коефіцієнтів змінності, завантаження й пропорційності в аналізі рівня використання резервів виробничих потужностей полягає в тому, що їхня величина визначається на основі відпрацьованих або передбачуваних до відпрацьовування машино-годин. У свою чергу машино-години є найважливішим елементом розрахунку величини виробничої потужності. Отже, за допомогою пропонованих коефіцієнтів можна одержати об'єктивну аналітичну інформацію про ефективність використання виробничих потужностей.

Ще більш повним стане аналіз при сполученні застосування цих показників у керуванні процесом інтенсивного використання виробничих потужностей. Так, коефіцієнт пропорційності характеризує можливий масштаб виробництва, тобто збільшення випуску продукції, що не властиве вартісному коефіцієнту. У свою чергу коефіцієнт пропорційності з урахуванням вартості встаткування дає подання про "ціну" досягнення погодженого функціонування системи машин і спряженості потужностей, а також дозволяє визначити питома вага невикористовуваного встаткування в загальній його вартості.