Розробка локальної екомережі Луцької міської територіальної громади: особливості та проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет ім. Лесі Українки

Розробка локальної екомережі Луцької міської територіальної громади: особливості та проблеми

Зоя Карпюк к. геогр. н., доцент

кафедри фізичної географії

Василь Фесюк д. геогр. н., професор,

зав. кафедри фізичної географії

Анотація

локальний екомережа луцький громада

Мета дослідження - з'ясувати умови і специфічні особливості формування локальної екомережі Луцької міської територіальної громади, обґрунтувати виділення її структурно-функціональних елементів, сучасний стан розвитку та рекомендації для забезпечення належного функціонування. Методи дослідження: порівняльно-географічного аналізу, польових досліджень, картографічний, статистичний. Результати дослідження: проаналізовано природні умови території громади, джерела антропогенного впливу, показники розвитку природно-заповідного фонду, рівень природності інших ділянок через очевидну необхідність їх включення у склад локальної екомережі для забезпечення її функціональної цілісності. Виділено 13 природних ядер, сім сполучних елементів, буферні зони, потенційно придатні для збільшення площі природних ядер і екологічних коридорів території відновлення і території природного розвитку. Новизна дослідження полягає у тому, що здійснено обґрунтування структурно-функціональних елементів першої у Волинській області екомережі локального рівня, розроблено картосхему локальної екомережі, визначено проблеми функціонування, проаналізовано перспективи розвитку. Розробка локальної екомережі Луцької міської територіальної громади є пілотним проєктом розробки локальних екомереж територіальних громад Волинської області. Важливо, що пілотний проєкт підготовлений для територіальної громади із найвищим потенціалом антропогенного впливу, яка розміщується навколо обласного центру. Авторами в свій час була розроблена схема регіональної екомережі Волинської області. За умов децентралізації питання проєктуванння екомереж локального рівня набувають надзвичайної актуальності, оскільки територіальні громади не лише стають власниками природних ресурсів на своїй території, але й несуть відповідальність за їх охорону, раціональне використання і збереження.

Ключові слова: локальна екомережа, природне ядро, сполучний елемент, території відновлення, території природного розвитку, природно-заповідний фонд, територіальна громада, Волинська область.

Annotation

Development of local eco-network of Lutsk territorial community: features and problems

Introduction. Planning of ecological networks at the local level is one of the most difficult stages of geospatial organization of the territory, which requires a detailed and balanced approach, thorough analysis of topographic materials, land management data and the use of geographic information technologies. Local-level eco-networks have a number of features related to the need for a high level of detalization and connectivity of their components. For them, specific model questions are formed about the assignment of certain areas to the structural and functional elements of the ecological network. At the same time, these elements are complementary elements in the structure of ecological networks of regional importance.

The purpose of the article. The purpose of the study is to find out the conditions and specific features of the local eco-network of the Lutsk territorial community, to justify the allocation of its structural and functional elements, the current state of development and recommendations to ensure proper functioning.

Methods. To study the features of the territorial organization of preserved areas of the urban community, in particular, as part of the nature reserve network and the Emerald network, substantiation of the boundaries of functional components of the local eco-network, elucidation of functional relationships between its elements, construction of cartographic models methods of field research, comparative geographical analysis, cartographic analysis, statistical analysis were used.

Results. The natural conditions of the community, sources of economic impact and anthropogenic transformation of the environment, indicators of nature reserves, the level of naturalness of other areas: swamps, wetlands, water protection zones, forests, protective forest belts, reclaimed areas due to their obvious necessity inclusion in the local eco-network to ensure its functional integrity were analyzed. 13 natural nuclei, seven connecting elements, buffer zones potentially suitable for increasing the area of natural nuclei and ecological corridors of the territory of restoration and territory of natural development have been identified.

The scientific novelty. The substantiation of structural and functional elements of the first local level eco-network in Volyn Region is made, the map of the local eco-network is developed, the problems of functioning are determined and the prospects of development are analyzed.

Practical significance. The development of the local ecological network of the Lutsk town territorial community is a pilot project of the development of local ecological network of the territorial communities of the Volyn region.

Keywords: local ecological network, natural nuclei, connecting element, restoration territories, natural development territories nature reserve fund, territorial community, Volyn region.

Вступ

В контексті децентралізації, що реалізується у нашій державі, відбувається передача значного переліку повноважень та відповідальності від державних органів до органів місцевого самоврядування. Це стосується не лише відносин у сфері економіки, соціальної політики тощо, але й питань екологічно безпечного стійкого розвитку. Одним із стратегічних пріоритетів розвитку територіальних громад є охорона довкілля - забезпечення якісного середовища проживання мешканців шляхом впровадження на місцевому рівні дієвих механізмів екологічної політики держави, проєктного менеджменту у сфері екології. Першочерговими кроками для втілення цих планів є ретельний аналіз стану природно-заповідних територій громади та розробка екомереж - єдиних територіальних структур - ділянок заповідної та малопорушеної природи, які забезпечують збереження ландшафтного і біотичного різноманіття, створюють передумови для раціонального природокористування та екологічного оздоровлення територій. Необхідність розробки локальних і регіональних схем екомереж, що є основою розбудови екомережі України, визначено Законами України «Про екологічну мережу України» (№ 1864IV від 24.06.2004 р.), «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (№ 2697-VIII від 28.02.2019 р.), Указом Президента України «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації» (№ 111/2021 від 23.03.2021 р.) і іншими законодавчими документами. Досягнення більш високих стандартів екологічної безпеки, зокрема, на рівні територіальних громад, та разом з цим тіснішого міжнародного співробітництва в галузі охорони довкілля вимагає також адаптація законодавства України до законодавства ЄС.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Нові виклики, пов'язані з глобальними природними змінами та антропогенним впливом суспільства, вимагають використання нових, більш складних, але всеохоплюючих концепцій, які могли б пояснити природу, взаємозв'язок і взаємозалежність фізичних та суспільних процесів [9]. Об'єктивна суперечливість взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем у кінці XIX ст. - на початку XX ст. і потреба оптимального вирішення наявних протиріч між ними зумовили зміну акцентів у вирішенні екологічних проблем з імперативного дослідження забруднення середовища до імперативу дослідження й збереження системоформувальних зв'язків геосистем, а через них - механізмів, які забезпечують відновлення їхньої просторово-часової організації. Сучасні природоохоронні ініціативи - ідеї системності збереження і відновлення довкілля, включені у Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.), реалізуються шляхом впровадження міжнародних і національних програм для реабілітації стану навколишнього середовища, зокрема екомереж різного територіального рівня. В Україні концептуальні підходи формування і розвитку національної і регіональних природоохоронних систем, методику їх геоінформаційного математично-картографічного моделювання та прикладних аспектів реалізації обґрунтували у своїх працях В.Т. Гриневецький [2], Ю.Р. Шеляг-Сосонко, В.С. Ткаченко, Т.Л. Андрієнко, Я.І. Мовчан [16], Л.П. Царик [15], В.М. Самойленко, Н.П. Корогода [13], М.М. Приходько [12], Л.С. Юглічек, Т.В. Виговська [18], Ю.В. Яцентюк [19; 20] та інші науковці. Важливе значення при обґрунтуванні функціонально спроможних екомереж регіонального рівня має вивчення екомереж локального рівня як першої ланки до розуміння особливостей будови та функціонування екомереж вищого рангу [1]. Екомережі локального рівня мають низку специфічних особливостей, особливо у межах населених пунктів, які відзначаються недостатнім і нерівномірним озелененням та постійним впливом на структурно-функціональні елементи шумового та хімічного забруднення, рекреаційної діяльності, проникнення видів-синантропів тощо. Питання просторової організації локальних екомереж у міських населених пунктах, актуальність застосування геоінформаційних технологій для розробки схем міських екомереж, оцінювання зв'язності біоцентрично-мережевої структури з'ясовували у своїх дослідженнях Є.М. Крижановський, А. В. Нагорна [8], Г.І. Денисик, Ю.В. Яцентюк, В. М. Воловик, Ж.Г. Барчук [3]. Ступінь функціональної придатності міських екомереж значно залежить від забезпечення зв'язності їх екоядерних складових, що значною мірою забезпечується зеленими насадженнями міста. Алгоритм просторової оцінки міських зелених зон з урахуванням їхніх соціальних, екологічних і економічних функцій в умовах загострення екологічної ситуації у містах України запропоновано у праці [17].

У межах Волинської області аналіз особливостей розвитку та проблем функціонування природно-заповідного фонду, засад створення та стан функціонування об'єктів мережі Емеральд, обґрунтування структурно-функціональних елементів регіональної екомережі проводили В.М. Петлін, В.О. Фесюк, З.К. Карпюк [4; 5; 7; 10; 11], хоча заповідним територіям притаманна значна динамічність якісних і кількісних показників, тому питання їх вивчення наразі не втрачає своєї актуальності. Серед закордонних робіт цікавою для авторів була статті Olofsson Р, Foody G. et al. 2014 [23] про практичне застосування методів дистанційного зондування навколишнього середовища та Nie W. et al. 2021 [22], присвячена оптимізації екологічних мереж міст.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Планування екомереж на місцевому рівні - це один із складних етапів геопросторової організації території, бо локальні екомережі мають певні специфічні особливості, пов'язані із необхідністю високого рівня деталізації та зв'язності їхніх структурно-функціональних елементів. Екомережі локального рівня, водночас, мають важливе значення взаємодоповнюючих складових у структурі регіональних екомереж. У процесі розробки локальних схем екологічних мереж відбувається узгодження структури локальної екомережі з регіональною, формуються конкретні модельні питання про віднесення тих чи інших територій до тих чи інших структурно-функціональних елементів, в окремих випадках у зв'язку з детальним аналізом місцевої ситуації необхідним є коректування схеми регіональної екомережі. Для обґрунтування виділення складових локальних екомереж необхідним є ґрунтовний аналіз особливостей природних умов території громади, рівня її господарського освоєння, сучасного стану природно-заповідного фонду (ПЗФ) та ступеня природності інших ділянок, придатних для включення до структурно-функціональних складових елементів локальної екомережі, рівня збереження біорізноманіття території громади. Реалізація розроблених схем локальних екомереж сприятиме охороні та відновленню природних ландшафтів громади, покращенню довкілля за рахунок оптимізації екологічних умов, збалансуванню структури земель різного використання, розвиткові найбільш економічно вигідних форм господарської діяльності.

Розробка локальної екомережі Луцької міської територіальної громади - це пілотний проєкт локальних екомереж для Волинської області, розроблений науковцями кафедри фізичної географії Волинського національного університету на замовлення органів місцевої влади. Проте Указом Президента України № 111/2021 від 23.03.2021 р. введено в дію рішення РНБО України від 23.03.2021 р. «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації». Відповідно до п.п. 2 п. 2 цього рішення місцеві органи виконавчої влади зобов'язані вжити заходів щодо розроблення та затвердження місцевих схем формування екологічної мережі. Тому на сьогодні питання наукового обґрунтування та розробки саме проектів локальних екомереж для територіальних громад є надзвичайно актуальними.

Формулювання мети статті

Мета дослідження - з'ясувати умови і специфічні особливості формування локальної екомережі Луцької міської територіальної громади, обґрунтувати виділення її структурно-функціональних елементів, сучасний стан розвитку та рекомендації для забезпечення належного функціонування.

Матеріали та методи

Дослідження проведено згідно з «Методичними рекомендаціями щодо розроблення регіональних та місцевих схем екомережі» (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 604 від 13.11.2009 р.). Під час роботи опрацьовувалися картографічні і статистичні дані, схеми землеустрою та лісовпорядкування, фондова документація з питань охорони довкілля Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, Відділу екології Луцької міської ради, Регіонального офісу водних ресурсів Волинської області та матеріали власних польових досліджень щодо виділення придатних для включення у різнорівневі екомережі природних та квазіприродних ділянок, що проводилися протягом 2016-22 рр. Протягом 2021 р. виконувався договір із Відділом екології Луцької міської ради по розробці наукового обґрунтування схеми локальної екологічної мережі Луцької міської об'єднаної територіальної громади. Під час дослідження застосовувалися методи польових досліджень і порівняльно-географічного аналізу для встановлення особливостей територіальної організації об'єктів природно-заповідного фонду, природоохоронних територій мережі Емеральд, інших збережених у природному стані ділянок територіальної громади та структурно-функціональних зв'язків між складовими частинами локальної екомережі; картографічного моделювання для побудови картографічних моделей і обґрунтування меж структурно-функціональних складників локальної екомережі; статистичний - для аналізу частки площ заповідних територій різних категорій у структурі ПЗФ міської територіальної громади, відсотку заповідності території, ступеня інсуляризованості природно-заповідних територій, показника щільності об'єктів ПЗФ.

Виклад основного матеріалу дослідження

Обґрунтування будь-якого виду господарського використання території або розробки проєктів охорони довкілля передбачає всебічне врахування особливостей її природних умов і ресурсів. Луцька міська територіальна громада (мТГ) знаходиться у південно-східній частині Волинської області. Для території Луцької мТГ притаманні: рівнинний і хвилясто-горбистий рельєф, ускладнений ерозійними балками, ярами, карстово -суфозійними западинами, густа річкова мережа, яку формують річки Стир, Сапалаївка, Омеляник, Чорногузка, Жидувка, Серна та ставки у їхніх долинах, помірно-континентальні кліматичні умови з високим рівнем вологості повітря, значною кількістю опадів і помірним температурним режимом, поширення торфово-болотних, торфових, дерново-середньопідзолистих, сірих і темно-сірих опідзолених та чорноземних неглибоких ґрунтів, значна трансформованість рослинного покриву із дубово-грабових, дубово-соснових лісів, евтрофних боліт, низинних лук у сільськогосподарські угіддя. Ця територія лежить у межах двох фізико-географічних зон: мішаних лісів і широколистяних лісів (межа проходить північніше обласного центра - міста Луцька), двох фізико-географічних областей: Волинської височинної і Волинського Полісся із переважанням у їхніх межах певних зональних типів ландшафтів. Ландшафти Волинської височини значно відмінні від поліських насамперед через значне поширення лесовидних суглинків та завдяки значним абсолютним висотам і розповсюдженню досить глибоких долин, балок, ярів. Закономірні відмінності геологічної будови, рельєфу, типів ґрунтів, рослинного покриву зумовлюють належність території до кількох фізико-географічних районів: Турійсько - Рожищенського, Ківерцівсько-Цуманського (Волинське Полісся), Локачинсько -Торчинського (Волинська височина). Найпоширеніші ландшафтні урочища у межах громади долинні і вододільні. У межах долинних урочищ розрізняють - заплавні: лучні заплави середніх річок Волинської височини, зокрема, р. Стир, із різнотравнозлаковими луками на дернових оглеєних ґрунтах і торфовищах, значно осушені; лучні заплави невеликих річок Волинської височини, зокрема, р. Чорногузки, із різнотравно-злаково-осоковими луками на лучно-болотних ґрунтах і торфовищах, значно осушені; та надзаплавних терас: нерозчленовані перші й другі лесові тераси з чорноземами неглибокими малогумусними і опідзоленими під ріллею на місці дубово-грабових лісів. У межах вододільних урочищ - слабодреновані межиріччя на лучних, дернових і дерново-слабопідзолистих ґрунтах під промисловою та житловою забудовою на місці чорновільхових і дубово-соснових лісів; лесові межиріччя на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах, зайняті промисловою та житловою забудовою, орними землями на місці дубово-грабових лісів; урочища вододільних горбів зі слабопологими і пологими схилами, вкриті сірими і світло-сірими сильно змитими ґрунтами з фрагментарними судібровами зеленчуковими і дібровами з домішками інших листяних порід; балкові урочища з пологими або слабоспадистими схилами і переважним поширенням темно - сірих опідзолених ґрунтів і опідзолених чорноземів (саме ці місцевості були освоєні історично першими і найбільше змінені, існує думка, що інтенсивне їх освоєння сприяло інтенсифікації лінійної ерозії, зокрема, на околицях міста, в районі с. Гаразджа); урочища крутих схилів лесових горбів на сильноеродованих сірих та темно -сірих ґрунтах, місцями дуже змиті). Ландшафти території громади відзначаються невисокою стійкістю, зумовленою загальним переважанням рівнинно-западинного рельєфу, що сформувався на строкатому палеоген-четвертинному (переважно піщаному і лесовому) підґрунті при неглибокому заляганні тріщинуватих товщ крейди; надмірним зволоженням та суттєвим впливом біогенних чинників.

Варто зазначити, що Луцька мТГ (площа громади - 379,6 км², чисельність населення - 241,73 тис. чол.) є специфічною серед територіальних громад Волинської області, бо вона формується навколо великого міста (площа 42 км²), чисельність якого складає 217,32 тис. мешканців. Вплив обласного центру на зміни екологічного стану території дуже відчутний, тому територія громади характеризується високим ступенем господарської освоєності та антропогенної трансформованості. Особливо високий рівень антропогенних змін фіксується у межах м. Луцька. У обласному центрі багато техногенних форм - відпрацьованих та діючих кар'єрів, численних насипів та дамб, полів фільтрації, канав, штучних водойм. Тут часто фіксуються прояви несприятливих геологічних процесів, зокрема, зсуви на першій надзаплавній терасі р. Стир через підрізання заплави, суфозійні просадки внаслідок інтенсивної втрати вологи із систем підземних інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації і теплотрас), переущільнення та перезволоження ґрунтів, а отже зміни їх механічного й хімічного складу. У межах урбоекосистеми м. Луцька певні риси природності збереглися у парково-рекреаційних зонах та на залужених заплавах річок [14].

Тривала історія освоєння та сприятливі природні умови території громади зумовили інтен - сивне сільськогосподарське освоєння, розораність перевищує екологічно допустимі нормативи. В структурі посівів велика частка належить зерновим, овочевим культурам, ріпаку, соняшнику, частка сіножатей і пасовищ незначна. Значний рівень селитебного навантаження - до складу територіальної громади входить м. Луцьк, смт Рокині і 34 села. Потужними ландшафтоперетворюючими чинниками є також будівництво, інтенсивне використання транспортних магістралей, господарська експлуатація та забруднення поверхневих і підземних вод, ґрунтів, фітота зооценозів, рекреаційне навантаження.

Для забезпечення прийнятних умов для збереження і відновлення біотичного та ландшафтного різноманіття території, покращення соціально-економічних умов розвитку громади була розроблена схема локальної екомережі. Екомережі, зокрема і локального рівня, як просторові геосистеми, передбачають включення до складу структурно-функціональних елементів пов'язаних між собою функціонально і територіально природних геосистем та антропогенізованих ландшафтів для забезпечення нерозривності і взаємопов'язаності її складових частин [15; 21]. У Законах України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України», «Про екологічну мережу України» зазначено повний перелік об'єктів, що є складовими структурних елементів екомереж. Як основні природні елементи екологічної мережі вказані території та об'єкти природно-заповідного фонду.

У межах ПЗФ Луцької мТГ, за даними відділу екології Луцької міської ради, станом на 01.01.2022 р., під охорону держави взято 36 територій та об'єктів загальною площею 2317,1162 га, що належать до шести категорій (табл. 1). Три об'єкти: частина Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», Луцький ботанічний сад, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Байрак» (822,8962 га; 35,51 % площі ПЗФ ТГ) мають загальнодержавне значення, 33 об'єкти (1494,22 га; 64,49 % площі ПЗФ ТГ) - місцевого значення. До територій та об'єктів ПЗФ місцевого значення належать: шість заказників (два загальнозоологічних, два орнітологічних, два гідрологічних) - 1012,68 га, 17 пам'яток природи (14 ботанічних, одна зоологічна, дві гідрологічних) - 56,24 га, дев'ять заповідних урочищ - 412,8 га, один III ІСПМ - 12,5 га. У відсотковому відношенні найбільша кількість об'єктів ПЗФ належить до категорії «пам'ятки природи» (47,22 %), «заповідні урочища» (25,00 %), «заказники» (16,67 %). Відповідно на «І II ІСПМ» припадає 5,55 %, НІШ - 2,78 %, ботанічний сад - 2,78 % всіх ПЗФ-об'єктів територіальної громади. Частка площ природоохоронних територій та об'єктів різних категорій у структурі ПЗФ Луцької ТГ інша: КНПП - 799,8962 га (34,52 %), заказники - 1012,68 га (43,70 %), пам'ятки природи - 49,34 га (2,43 %), заповідні урочища - 412,8 га (17,82 %), ботанічний сад - 10,0 га (0,43 %), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва - га (1,10 %).

Коефіцієнт заповідності території Луцької ТГ складає 27,86 % (у межі КН1И1 входить 16 об'єктів (446,11 га): сім пам'яток природи, дев'ять заповідних урочищ). Ступінь інсуляризованості територій та об'єктів територіальної громади - 0,37. Показник щільності об'єктів ПЗФ складає 0,54 об'єктів/100 км². Для порівняння - відсоток заповідності Волинської області станом на 01.06.2021 р. становить 10,96, індекс інсуляризованості - 0,3, показник щільності об'єктів ПЗФ - 1,96 об'єкт/100 км² [7].

Таблиця 1 / Table 1

Структура територій та об'єктів природно-заповідного фонду Луцької мТГ (складено авторами) / The structure of the territories and objects of the nature reserve fund of Lutsk UTC (compiled by the authors)