Екологічний стан р. Інгулець

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність. Річка Інгулець є останньою великою притокою Дніпра. Сучасний екологічний стан її жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошуване, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки. Історія природокористування в басейні Інгульця є історією її знищення.

Сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забрудників перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносить до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами.

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії грунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця.

До речі, це викликало не тільки втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігірівка.

На сьогоднішній день в екологічному стані р.Інгулець є такі нагальні проблеми: якість води, здатність води до самоочищення, збереженя флори та фауни басейну. Проблеми екології р. Інгулець вивчалися і вивчаються видатними вченими та дослідниками, такими як Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Гриб Й.В., Клименко М.О.та ін. [6, 17, 37]

Тому питання екології річки Інгулець є цікавим для вивчення і актуальним на сьогоднішній день.

Мета дослідження: Проаналізувати екологічний стан р.Інгулець та дослідити заходи намічені владою для покращення вказаної екосистеми.

Виходячи з поставленої мети, нами були поставлені такі завдання:

Вивчити та проаналізувати літературні джерела щодо екології басейну р.Інгулець.

Зібрати інформацію, провести спостереження щодо екологічного стану водних ресурсів, флори та фауни р.Інгулець.

Проаналізувати отримані данні та запропонувати заходи для покращення екосистеми Інгульця.

Об'єкт дослідження: річка Інгулець.

Предмет дослідження: Екологічний стан р.Інгулець та дотримання природоохоронних вимог щодо її збереження.

Практичне значення роботи. Матеріали випускної роботи можуть бути використанні при вивченні предметів екологічного циклу: екологія, заповідна справа, екологічний моніторинг, моніторинг довкілля, урбоекологія тощо.

Структура роботи. Випускна робота викладена на 47 сторінках друкованого тексту; складається зі вступу. 4 розділів, 8 підрозділів, має висновки, список літератури складається з 62 використаних джерел.

РОЗДІЛ 1

Загальна характеристика річки Інгулець

1.1 Аналіз наукова-літературних джерел з питання екології р. Інгулець

Річка Інгулець (Ангулець) була відома ще Геродоту під назвою р. Гіпакіріса. На німецькій мові Інгул або Інгулець звучить "іен-кул", що означає велике, значне за площею озеро. Існує багато легенд щодо походження назви рички. Наведемо декілька з них: назва Генгулець пов'язана з часами чумацтва. Поверталися наші чумаки з Криму додому. Ледве ступали стомлені воли, тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось вони неначе оживали і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, - Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася.[30]

Нами було вивчено та проаналізовано більше сорока науково-літературних джерел з питання екології річки Інгулець. В основу випускної роботи лягли матеріали таких авторів як Бойко М.Ф., Білявський Г.О., Лиховид О.М., Злобін Ю.А. та ін.[6, 4, 39, 32]. Для проведення дослідження були використані частково матеріали Державного управління охорони навколишнього середовища в Херсонській області це регіональна доповідь «Про стан навколишнього природного середовища Херсонської області у 2010 році.» [51]. Із доповіді були використані матеріали, що стосуються екосистеми річок Херсонщини.

Згідно з повідомленням прес-служби Державного управління охорони довкілля у Херсонській області, рівень забрудненості річки Інгулець характеризується як високий, особливо в період скидання шахтних вод і госфекальних стоків Кривбассу, що негативно впливає на стан як річки Інгулець, так і на стан води у Дніпрі. В ході дослідження, проведеного держуправлінням охорони довкілля в Херсонській області, було з'ясовано, що у воді перевищена гранично допустима концентрація (ГДК) за цілим рядом параметрів. Так, ГДК сухого залишку у воді перевищена в 1,4 - 1,7 рази, сульфатів - в 1,25 - 1,28 разів, за хімічним вжитком кисню - в 1,41 - 1,44 разів. 

Крім того, за результатами контролю за дотриманням вимог Регламенту скидання зворотніх і гірничорудних вод Криворізького басейну, були перевищені норми вмісту розчинених солей (у 1,8 разів), хлоридів - (у 1,9 разів), сульфатів (649 мг/дм3 при ГДК 500 мг/дм3). ГДК по хімічному вжитку кисню в стічних водах перевищені в 1,7 разів.[51]

З наукових джерел ми довідались, у відповідності до обраної теми, про стан водних об'єкту,що вивчається, а саме екологічного стану річки Інгулець.

Як показали останні перевірки Держінспекції Мінприроди України, скид надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу в продовж останніх років продовжує негативно впливати на стан річки Інгулець.[55, 51]

Природоохоронні програми з поліпшення стану водогосподарської ситуації виконуються не належним чином. Утилізація мінералізованих шахтних вод стала гострою проблемою для Криворізького басейну.

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення.

По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забруднювачів проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але і кількісні величини стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються впливом гірничо-збагачувальних комбінатів. [45, 44]

Нажаль на сьогоднішній день очищення високо мінералізованих шахтних вод відсутня. Перед скидом стічні води лише відстоюють в спеціальних ставках-накопичувачах.

Одним з заходів щодо поліпшення ситуації можна запропонувати збільшення часу відстою за рахунок введення додаткових накопичувачів.

Нами проаналізовано ряд літературних джерел відносно екосистеми р.Інгулець, ( Нежлукченко В.М.. 1998. Балюк С., Ладних В. 2000, Бойко М.Ф., Чорний С.Г. 2001) [6] і можемо стверджувати, що сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забруднювачів перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносить до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами. Причому в інгулецькій воді в останні роки, порівняно з минулими роками, вміст хлоридів і сульфатів значно збільшився і складає в середньому, відповідно, 1025.8 мг/л, що в 2.9 більше за гранично-припустиму концентрацію (ГПК) та 741.1 мг/л (1.5 ГПК). Зрозуміло, що забруднення річки збільшується від села Садово в Херсонській області (місце впадіння Інгульця у Дніпро) до Кривого Рогу Негативний вплив низькоякісних господарських вод та фекальних стоків Кривого Рогу, особливо відчутний на початку року, коли проходить масовий скид високо мінералізованих шахтних вод. У січні - березні показники мінералізації у різних пунктах спостережень по руслу річки становлять від 700 до 5700 мг/л. Саме в цей проміжок часу вміст азоту амонійного По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забруднювачів проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але і кількісні величини стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються впливом гірничо-збагачувальних комбінатів.[19, 41, 46]

Нажаль на сьогоднішній день очищення високо мінералізованих шахтних вод відсутня. Перед скидом стічні води лише відстоюють в спеціальних ставках-накопичувачах. [8]

РОЗДІЛ 2

Фізико -географічна характеристика р. Інгулець

2.1 Характеристика району дослідження

Інгулець (Малий Інгул) - річка на півдні України, притока Дніпра.Течія. Довжина річки 549 км. Початок річки в заболоченій балці біля с. Топіло Знаменського р-ну Кіровоградської області на висоті 175 метрів. Тече по Придніпровській висоті по території Кіровоградської і Дніпропетровської областей України. У нижній течії протікає по Причорноморській низовині в межах Миколаївської и Херсонській областей. Нижче с. Тарасовки (Білозерський район Херсонської області) Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро декількома рукавами в 45 км від гирла останнього, біля с. Садове. Від гирла Інгульця до Херсону 20 км по руслу Дніпра.[11, 38., 62]

Висота гирла над рівнем моря - 0,1 м. Падіння ріки складає 175 м, нахил річки - 0,32 м/км (у верхній течії до 1,2 м/км). Швидкість річки на плесах незначна, на перекатах 0,2 - 0,5 м/сек (0,72 - 1,8 км/ч).[19]

Гирло. Верхня течія Інгульця представляє собою ряд озероподібних або болотистих плесків, які з'єднуються між собою лише підчас весінніх паводків або після сильних злив. До м. Александрії річка тече вузькою стрічкою, береги якої місцями скелясті. В районі Кривого Рогу ширина річки складає близько 40 м, глибина до 1,7м. Збудоване в Кривому Розі водосховище утворене на місці гранітних виходів на поверхню і порогів Інгульця.

В середній течії річка тече в скелястих берегах, мається багато перекатів, порогів (техногенного характеру) - які являють собою зруйновані дамби і автомобільні мости. Нижче Кривого Рогу Інгулець розмиває осадові породи. [28]

Гирло у верхній течії спрямлене, в середній і нижчій дуже звивисте. Характерні петлі довжиною 5 - 7 км, практично повертаються в початкову точку. Від початку до гирла Інгулець утворює 55 меандр. В подальшому ширина річки збільшується ненабагато, досягаючи Снігурівки 100м, а гирлі - 120 м. Глибина на плесах може досягати 5м. Дно піщане. [29]

Режим. Замерзає Інгулець в грудні, відтаює - у березні. Живлення ріки переважно за рахунок снігу. Середні затрати води біля с. Могильовка 8,5 мі/с. Площа басейну річки 13 700 км І. Долина річки у верхній течії трапецієподібна шириною до 1 км, на окремих ділянках утворює неглибокі каньйони. В середній течії переважно V - подібна, схили долин висотою 25 - 35 м круті, іноді пологі, розсічені балками і кручами. Пройма річки 60 - 120 м. У нижній течії долина терасована ( 3 - 4 чітко виражені тераси), шириною до 5 км, заплави шириною до 1,5 км. Зустрічаються заболочені ділянки, солончаки. [35]

Гідроспоруди. Верхній відрізок річки зрегульований дамбами Карачунівського і Іскрівського водосховищ. Крім того існує дамба ГЕС в смт. Велика Олександрівка. Насипні дамби в Інгульці, Білоусівці, Молій Олександрівці, Запоріжжі. Гідрологічні пости біля Александрії, Кривого Рогу, Могильовки. [37]

Річка судохідна на відстані 109 км від гирла річки до смт.Калинінське. Вода використовується для зрошення і водопостачання, для вирішення водних проблем Миколаївської та Херсонської областей, 1958 році збудована Інгулецька зрошувально-обвідна система. У зв'язку з забрудненням річних вод промисловими стоками, для водозабезпечення Кривбасу побудований канал Дніпро - Інгулець, який бере свій початок в районі Кременчука. Населені пункти. Вниз за течією: Александрія, Петрово, Кривий Ріг, Широке, Інгулець, Миколаївка, Велика Олександрівка, Каінінське, Снігурівка. [42]

Притоки. Від початку до гирла: Березівка (л), Березавець (л), Кам'янка (л), Вовнянка (л), Бешка (п), Велика Вербляжка (п), Велика Водяна (п), Березнегова (л), Зелена (л), Жовта (л), Бокова (п), Саксагань (л), Велика Грушевата (л), Велика Кобильна (л), Велика Найдена (п), Висунь (п).

Інгулець - основна водна артерія Кривбасу, яка приймає високо мінералізовані води хвостосховищ ВАТ “Південний ГЗК”, ВАТ “Інгулецький ГЗК” і ставка-накопичувача б. Свистунова [22]

Шкода, але природна краса правої притоки Дніпра серйозно «зіпсована» промисловими стоками Криворізького та Інгулецького металургійно-збагачувальних комбінатів.

Рис. 2.1. Річка Інгулець.

РОЗДІЛ 3

Методи проведення дослідження

3.1 Методи спостережень за рівнем забруднення природного середовища

Достовірність інформації про стан і рівень забруднення об'єктів навколишнього середовища залежить від добору методів аналізу даних. Як правило, для певних ситуацій необхідно добирати методи спостереження і дослідження, які допомагають отримати різнобічну і якомога точнішу інформацію. Для цього можливостей одного методу часто виявляється недостатньо, тому для підтвердження, перевірки, розширення спектру даних використовують різноманітні методи, які дають змогу побачити об'єкт дослідження під різними кутоми зору і в різних вимірах.[3]

Під час дослідження стану екології річки використовують методи якісного і кількісного хімічного елемента аналізів довкілля. Застосування певного методу при вивченні стану об'єктів довкілля дає змогу визначити інгредієнти, характерні лише для визначеного об'єкта дослідження.

Хімічні методи кількісного аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі ґрунтується на виявленні певних речовин за допомогою хімічних реакцій. До хімічних методів відносяться титрометричний і гравіметричний методи.[4]

Фізико-хімічний метод кількісного аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі ґрунтується на хімічних реакціях, однак за їх допомогою визначають фізичну характеристику (оптичну густину, електропровідність, окисно-відновний потенціал), що залежить від вмісту аналізованої речовини. До цієї групи належать фотометричний та хроматографічний аналізи.

Електрохімічні методи аналізу. Їх сутність полягає в дослідженні електрохімічних властивостей проб. До них відносять потенціометрію, вольтамперометрію та кондуктометрію.[5]

Фізичні (інструментальні) методи аналізу концентрації хімічних елементів у довкіллі. Це кількісні аналітичні методи, для виконання яких необхідна електрохімічна, оптична, радіохімічна та інші апаратура, а також методи, що ґрунтуються на емісії чи абсорбції випромінювання: фотометрія, спектральний аналіз, атомно-абсорбційний спектральний аналіз, мас-спектрометрія, метод ядерного магнітного резонансу.

Біологічні та біохімічні методи аналізу кількості хімічних речовин у довкіллі. Їх основою є дослідження реакції рослин, тварин та мікроорганізмів на дію певного чинника. Зміни в організмах можуть стосуватись активності ферментів, проникності мембран, зміни інших органел клітини, окремих органів, систем, організму загалом, популяції, екосистеми. Біологічні методи використовуються при дослідженні стану довкілля (біоіндикація).[7]

Біоіндикація - оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом та поведінкою біологічних об'єктів (рослин, тварин тощо).

Цей метод дедалі поширюється, оскільки має такі переваги:

вимірювання сумарного ефекту зовнішнього впливу ;

вивчення впливу забруднення на рослини та тварин;

вивчення впливу в просторі та часі;

можливість застосовувати профілактичні засоби.[20]

Користуючись інструментальними методами дослідження, можна визначити характеристики повітря, води і грунту, ала лише на момент відбору проб. Однак лишайники, наприклад, здатні накопичувати радіоактивні елементи, мікроелементи, вміст радіонуклідів у них може бути у 10 разів вищий, ніж у трав'янистих рослин. Лишайники нагромаджують газоподібні й тверді речовини з атмосфери практично постійно і необмежено. Тому відстежуючи процеси їх накопичення, можна оцінити рівень забруднення середовища. Наприклад, біоіндикатором водного середовища може бути фітопланктон. Його надмірний розвиток спричиняє евтрофікацію водоймищ - підвищення рівня первинної продукції, зумовлене збільшенням концентрації біогенних елементів, азоту та фосфору, що призводить до загибелі риби внаслідок накопичення надмірної кількості азоту і фосфору, які різко прискорюють розвиток рослин.[36]

У дніпровській воді виявлено черепашки, які раніше існували тільки у лиманних водоймах Чорноморського узбережжя, що свідчить про різке підвищення за останні роки вмісту солей у Дніпрі.[38]

З метою контролювання стану поверхневих природних вод використовують мотод біотестування. Наприклад, зміна статичного стану п'явки медичної на динамічний, динаміка виживання та плодючості дафнії магна, біолюмінесценція окремих видів бактерій є свідченням того, що є наявність різних забруднювачів.

Широкий вибір методів спостережень за рівнем забруднення природного середовища дає змогу цілісно оцінити стан довкілля і встановити найменші концентрації речовин у незабруднених об'єктах фонових районів і високі значення їх концентрації за антропогенної дії протягом тривалого часу.[1]

РОЗДІЛ 4

Екологічний стан вод басейну р. Інгулець та заходи щодо його покращення

4.1 Водні ресурси річки Інгулець, флора та фауна

інгулець середовище природний

Інгулець - це вже не річка в загальногеографічному розумінні та визначенні. Він зараз не відповідає повному визначенню річки як "водного потоку, що живиться за рахунок стоку з водозбору". В цій якості Інгулець вже зник. Зараз він являє собою, потік розчинених в воді солей, що живиться за рахунок скидів мінералізованих вод з кар'єрів та шахт Криворізького залізорудного басейну, води каналів Дніпро-Інгулець та Дніпро-Кривий Ріг, комунальних вод міста Кривий Ріг. Цей створений людиною штучний потік тільки використовує природне русло Інгульця, яке сильно замулене за рахунок ерозійних процесів антропогенного походження. Протягом року стік вже не має природного ходу, він регулюється криворізькими індустріальними скидами та роботою насосних станцій, які подають воду для зрошення. Весняне водопілля замінене проходженням великої солоної "лінзи" скидних вод, літня межень пов'язана з інтенсивними заборами води для зрошення.[5]

Річка Інгулець є останньою великою притокою Дніпра. Сучасний екологічний стан її жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошуване, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки. Історія природокористування в басейні річки є історією її поступового знищення. Причому сучасне знищення річки дозволено Кабінетом Міністрів України (в 2000 р. - згідно розпорядження ¦ 1346-р від 8.12.99) та проходить згідно регламенту, розробленому Інститутом гідробіології НАН України.

Саме такими рішеннями дозволено здійснення скиду мінералізованих зворотних вод в Інгулець із гірничорудних підприємств. Правда, "за умови не перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у місцях водокористування населення". [8]

Сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забрудників перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносять до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами. Причому в інгулецькій воді в останні роки (1999-2010 рр.), порівняно з минулими роками, вміст хлоридів і сульфатів значно збільшився і складає в середньому, відповідно, 1025.8 мг/л, що в 2.9 більше за гранично-припустиму концентрацію (ГПК) та 741.1 мг/л (1.5 ГПК). Зрозуміло, що забруднення річки збільшується від села Садово в Херсонській області (місце впадіння Інгульця у Дніпро) до міста Кривого Рогу, що в Дніпропетровській області. Негативний вплив низькоякісних господарських вод та фекальних стоків Кривого Рогу, особливо відчутний на початку року, коли проходить масовий скид високо мінералізованих шахтних вод. У січні - березні показники мінералізації у різних пунктах спостережень по руслу річки становлять від 700 до 5700 мг/л. Саме в цей проміжок часу вміст азоту амонійного перебільшує ГПК в 6 разів, вміст нітратного азоту в 1.2 рази, нітритного азоту в 4.8 рази. Забруднення марганцем становить 2.4 - 11.0 від ГПК, магнієм 1.4-10.0 від ГПК і кальцієм 0.8-2.4 від ГПК. Вміст міді в інгулецькій воді перебільшує ГПК в 4.0-23.0 рази, а заліза в 0.5-1.7 рази. [7]

Дещо змінюється ситуація з якістю води в пониззі Інгульця - від гирла до Снігурівки, що в Миколаївській області, коли влітку та восени працюють потужні насосні станції, що подають воду в Інгулецьку та Явкінську зрошувальні системи. Тоді і в пониззя річки заходить дніпровська вода, яка дещо розбавляє високомінералізовані кривбаські скиди. По суті, в цей період року річка Інгулець припиняє стік в Дніпро, а її пониззя перетворюється в "антирічку", в якій течуть в зворотному від природного напрямку дніпровські води. [15]

Але і в цей період якість води все одно не відповідає існуючим нормативам щодо поверхневих вод. До того ж вода із значною мінералізацією попадає при зрошенні в ґрунти та викликає їх осолонцювання і засолення.

Осолонцювання зараз є найбільш поширеним деградуючим процесом на зрошуваних землях в Миколаївській та Херсонській області. Інгулецька вода, що вміщує велику кількість розчинених солей, зокрема іонів натрію, викликає солонцюватість в грунтах. Осолонцювання проявляється в різкому погіршенні їх агрофізичних властивостей - руйнується структура орного шару, знижується пористість та водопроникність, ущільнюється ґрунтовий профіль. Особливо такі процеси помітні та тлі негативного балансу органічної речовини. Подальший розвиток таких процесів приводить до злитизації ґрунтів, коли проходить їх ущільнення та усадка при висиханні, та набрякання при зволоженні. Врожайність сільськогосподарських культур на осолонцьованих ґрунтах різко знижується. [25]

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення. По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забрудників проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але і кількісні величини стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються діяльністю людини.[26]

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії грунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця. До речі, це викликало не тільки втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігурівка.[41]

Зараз щорічний середній обсяг стоку Інгульця у верхів"ях (в передмістях Кривого Рогу до впадіння в нього Саксагані) складає приблизно 0.24 км3. Причому в значній мірі це вже не власне інгулецька вода, а вода з річки Дніпра, що подається каналом Дніпро-Інгулець з Кременчуцького водосховища . В річку скидається приблизно 0.20 км3 шахтних вод Північного горно-збагачувального комбінату ( ГЗК ) в Кривому Розі та стоків з очисних споруд цього міста(через Карачунівського водосховища). Останнє формується також за рахунок води з Каховського водосховища, що подається каналом Дніпро-Кривий Ріг. Деяка кількість шахтних вод( приблизно 0.15 км3 щорічно) попадає в Інгулець з Інгулецького ГЗК та невеличких приток (зокрема р. Вісунь). Головним чином, на зрошення (0.2 км3), а також на випаровування та фільтрацію втрачається приблизно половину стоку. В гирлі річки (с. Садове) фіксується середньорічний стік в 0.3 км3.[54]

Поблизу Кривого Рогу знаходиться гирло лівої притоки Інгульця - річки Саксагань (довжина - 144 км). Її русло в даний час зарегульовано греблями, вище яких утворилися водосховища. Води їх використовуються для промислового водопостачання та зрошення, а також для розведення риби. Наприклад, площа Кресовського водосховища - близько 500 га. Правий берег його піднесений, лівий - знижений і слабопокатий. Дно замулене. Найбільші глибини - 5-6 м. У багатьох місцях є зарості вищої водної рослинності. У складі рибного населення найбільш часто зустрічаються плотва, ялець, головень, червоноперка, лин, уклея, карась, сазан, щука, окунь, дуже багато вівсянки, горчаків, бичка-цуцика, морської голки.

Біля Кривого Рогу на Інгульці споруджено велике (площею понад 3,6 тис. га) Карачуновське водосховище, що служить джерелом питного водопостачання. Воно утворене на місці виходу гранітних оголень і порогів Інгульця. Правий берег слабопокатий, біля урізу води обривистий, дно піщане, заростання біля берегів слабке. Лівий берег низький, біля урізу води місцями зарослий очеретом. Середня глибина - 5-6 м (до 12 м на старому руслі Інгульця). З риб у водосховищі мешкають лящ, судак, плітка, головень, червоноперка, жерех, лин, уклея, густера, в'юн, сом, щука, окунь і сазан.

У Карачуновське водосховище вливаються води річки Бокової, на притоці якої - Боковеньці - споруджено Христофорівське водосховище. Його довжина - 2-3 км, ширина - 250-300 м, площа - 120 га. Дно водойми мулисте, біля берегів піщане й замулене. Найбільші глибини - до 5-6 м.

Нижче Кривого Рогу Інгулець розмиває осадові породи, у зв'язку з чим утворює багато звивин. У нього вливає свої води, яка пересихає в літній час, права притока річка Висунь (довжина - 195 км). Нижче с.Тарасівка Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро кількома рукавами.

Заплава річки Інгулець низька, річище звивисте. Місцями добре збереглася плавнева рослинність, степові схили річки ще мають досить багатий видовий склад рідкісних рослин і тварин в типових степових ценозах. Система Інгульця значно посилює природоохоронні функції Дніпровського природного коридору. [61]

Світ її водяних рослин досить багатий. За своєю структурою і морфологічними особливостями вони діляться на дві великі групи: нижчі рослини (мікрофіти), або водорості, і вищі рослини (макрофіти).

Водорості - одні з найдавніших представників рослинного світу. Саме вони в доісторичні часи збагатили атмосферу киснем і стали родоначальниками не тільки всього сучасного рослинного, але й тваринного світу. [24]

Вчені дійшли висновку, що на Землі й сьогодні роль водоростей воістину величезна. Вражають цифри, коли мова заходить про водорості. Так, якщо в 1 мм3 води, за найскромнішими підрахунками, утримуються тільки три рослини, то в 1 м3 їх близько трьох мільйонів, а скільки їх усього в цілому водоймі - важко навіть собі представити. При літньому ж "цвітінні" води в 1 мм3 може втримуватися більш мільйона клітин синьо-зелених водоростей, а це значить, що в 1 м3 їх уже приблизно мільярд. У прісноводних озерах річна продукція рослинного планктонів (у сирій масі) може доходити до 30 т.[10]

Синьозелені водорості. Одноклітинні і багатоклітинні фототрофні мікроскопічні організми - синьозелені водорості можуть утворювати колонії (рис. 9). У мікробіологічній літературі синьозелені водорості зараховують до бактерій під назвою «ціанобактерії», що зумовлено схожістю структури їх клітин і клітин бактерій, зокрема, наявністю в клітинній оболонці муреїну, цитоплазматичних нуклеїнових кислот тощо. В той же час ці організми мають і суттєві відмінності від бактерій. Як і всі рослини, синьозелені водорості здатні до фотосинтезу та засвоєння вуглецю у процесах біосинтезу. Вони належать до найпримітивніше організованих автотрофних організмів: у них відсутні клітинні ядра, хроматофори та міто-хондрії. Із фотосинтетичних пігментів синьозелені водорості мають хлорофіл о, а також фікобіліпротеїди (фікоціанін, алофікоціанін, фікоеритрин і каротиноїди). [24]

Рис 4.1

Наявність пігментів зумовлює їх синьозелене забарвлення, що і визначає назву цього відділу водоростей. Продуктом асиміляції є глікогено-подібний полісахарид.

Розмножуються синьозелені водорості вегетативним способом, прямим поділом клітин або нестатевими спорами. Вони належать до найдавніших організмів, які відігравали особливо важливу роль у розвитку життя на Землі, зокрема в процесах, пов'язаних з накопиченням органічних речовин та збагаченням первинної атмосфери киснем.

Синьозелені водорості зустрічаються у водоймах усіх типів (прісних, солонуватих, солоних, морських і океанічних), у геотермальних водах та в продуктах виверження вулканів, у припливно-відпливних морських прибережних зонах, в обростаннях скель та інших занурених у воду предметів.[46]

Деякі синьозелені водорості здатні засвоювати вільний атмосферний азот. Вони дуже стійкі до змін температури, сольового та газового режимів водойм. Серед заростей вищих водяних рослин розвиток синьозелених водоростей пригнічується. Вони зрідка зустрічаються у гірських річках з швидкою течією, високим рівнем насиченості киснем та рН води не вище 5. В той же час в евтрофних водоймах, де течія уповільнена і вода добре прогрівається, водорості інтенсивно розмножуються і можуть викликати «цвітіння» води.

Різноманітним та неповторним є тваринний світ Інгульця. Звичайними представниками є риби, молюски, ракоподібні, комахи, черви, кишковопорожнинні, найпростіші. Крім них, деякі тварини лише частину свого життя проводять у воді у пошуках їжі, в період розмноження та розвитку. [11]

На поверхні води зустрічаються численні клопи-водомірки. Амфібіотичний спосіб життя веде павук доломедес, який також може бігати по поверхні води. Водяний вуж, занурюючись у воду, швидко наздоганяє здобич - рибу. Основу живлення звичайного вужа складають земноводні та їстівна жаби. Серед водної рослинності живе болотна черепаха.

На відкритій поверхні води живляться крижні. Лиски, великі норці,білоокі нирки, чирки-тріскунки, річкові крачки, мартини реготуни та ін. Одним з масових об'єктів спортивного полювання є лиски.

Під листям плаваючих рослин (водо красу, латаття) можна помітити невеликі світло-коричневі слизові грудочки - це прісноводні гідри. На підводні частини рослин часто прикріплюються яйця черевоногі молюски - ставковики та котушки. З нижнього боку листків водних рослин знаходяться зеленувато-сірі яйця дрібних метеликів - вогнівок. Серед рослин живуть хижі клопи - водяний скорпіон та водяний палочнк, личинки рівнокрилих та рівнокрилих бабок, клопів плавт, греблями та гладиш. Повільно рухаються ставковики: звичайний, вушковий, яйцевидний, болотний, рогова, кульова та закручена катушки. Щільно присмоктується до рослин молюск річкова чашечка. В заростях рослин можна знайти турбелярій-планарій та п'явок - нефелід: малу несправжньокінську та клеп син. До рослин прикріплюють свої житла - павутинні куполи - павуки-сріблянки. В товщі води плавають дафнії, циклопи, водяні кліщі, личинки бабок та поденок, жуки-плавунці, вертячки.[59]

Іноді біля берега в неглибоких місцях на піщаному дні повільно повзає, звиваючись в усі боки, круглий черв'як волосатик. Він має в довжину кілька десятків сантиметрів при товщині біля 1 мм. З ним пов'язане народне повір'я начебто волосатик проникає в тіло людей, що купаються у водоймі. Насправді волосатики є паразитами водних комах. На ділянках дна з мулистим грунтом численні личинки комарів-довгунців (мотиль). Личинки стрілок, люток, красунь з рівнокрилих бабок, а також личинки коромисел, справжніх бабок з рівнокрилих бабок та поденок повільно повзають чи плавають, підстерігаючи здобич. З ракоподібних зустрічаються рак широкопалий, бокоплави, водяні віслюки, мізиди. Типовими бентосними мешканцями є двостулкові молюски беззубки, перлівниці, шаровки. На підводних предметах, корчах велика кількість передньозябрових молюсків: чорнушки, лунки, живородки. З двостулкових - дрейсени - тригранка річкова. В чистій проточній воді підводні предмети є місцем поселення губки-бодяги.[20]

У стоячих водоймах, іноді навіть у калюжах зустрічаються п'явка псевдокінська велика (довжина тіла до 15 см) та п'явка псевдокінська мала (4-6 см). Вони живляться молюсками, личинками комах, пуголовками та маленькими рибками. Для людини та великих тварин ці п'явки загрози не становлять, бо не в змозі прокусити їх товсту шкіру. На відміну від них п'явку риб'ячу можна побачити в водах Інгульця. Тряпляється, що рибалки знаходили на тілі однієї риби кілька десятків таких п'явок, а більше усього від них страждають коропи. [61]

4.2 Вплив гірничо-збагачувальних комбінатів та інших підприємств на води басейну р. Інгульця

Сучасний екологічний стан річки Інгулець жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошування, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки.Найбільш гострим питанням для стану водних об'єктів Кривбасу, містяться на берегах Інгульця, стала проблема утилізації великої кількості зворотних шахтних вод. Видобування і переробка залізної руди пов'язанні з використанням великої кількості води. Водогосподарська ситуація гірничих підприємств Кривбасу характеризуються надлишком зворотних вод. Шахтні води потрапляючи у водойми, порушують біологічну і гідрохімічну рівновагу і створюють загрозу не тільки для здоров'я населення, а й для рибного запасу річки та її приток.[39]

В 2000 р. Кабінетом Міністрів України - (згідно розпорядження № 1346-р від 8.12.99) дозволено скид зворотних, високо мінералізованих шахтних вод у річки Інгулець і Саксагань та проходить згідно регламенту, розробленому Інститутом гідробіології НАН України. Саме такими рішеннями дозволено здійснення скиду мінералізованих зворотних вод в Інгулець із гірничорудних підприємств. Правда, "за умови не перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у місцях водокористування населення. Скид надлишку зворотних вод здійснюють ВАТ “Північній ГЗК”, ДП “Кривбасшахтозакриття”, ВАТ “ Інгулецький ГЗК”, ВАТ “Центральний ГЗК”.[49]

Сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забруднювачів перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносить до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами. Причому в інгулецькій воді в останні роки, порівняно з минулими роками, вміст хлоридів і сульфатів значно збільшився і складає в середньому, відповідно, 1025.8 мг/л, що в 2.9 більше за гранично-припустиму концентрацію (ГПК) та 741.1 мг/л (1.5 ГПК). Зрозуміло, що забруднення річки збільшується від села Садово в Херсонській області (місце впадіння Інгульця у Дніпро) до Кривого Рогу Негативний вплив низькоякісних господарських вод та фекальних стоків Кривого Рогу, особливо відчутний на початку року, коли проходить масовий скид високо мінералізованих шахтних вод. У січні - березні показники мінералізації у різних пунктах спостережень по руслу річки становлять від 700 до 5700 мг/л. Саме в цей проміжок часу вміст азоту амонійного перебільшує ГПК в 6 разів, вміст нітратного азоту в 1.2 рази, нітритного азоту в 4.8 рази. Забруднення марганцем становить 2.4 - 11.0 від ГПК, магнієм 1.4-10.0 від ГПК і кальцієм 0.8-2.4 від ГПК. Вміст міді в інгулецькій воді перебільшує ГПК в 4.0-23.0 рази, а заліза в 0.5-1.7 рази.[43]

Дещо змінюється ситуація з якістю води в пониззі Інгульця - від гирла до Снігірівки, що в Миколаївській області, коли влітку та восени працюють потужні насосні станції, що подають воду в Інгулецьку та Явкінську зрошувальні системи. Тоді і в пониззя річки заходить дніпровська вода, яка дещо розбавляє високо мінералізовані кривбаські скиди. По суті, в цей період року річка Інгулець припиняє стік в Дніпро, а її пониззя перетворюється в "антирічку", в якій течуть в зворотному від природного напрямку дніпровські води. [16]

Але і в цей період якість води все одно не відповідає існуючим нормативам щодо поверхневих вод. До того ж вода із значною мінералізацією попадає при зрошенні в ґрунти та викликає їх осолонцювання і засолення.

Осолонцювання зараз є найбільш поширеним деградуючим процесом на зрошуваних землях в Миколаївській та Херсонській області. Інгулецька вода, що вміщує велику кількість розчинених солей, зокрема іонів натрію, викликає солонцюватість в ґрунтах. Осолонцювання проявляється в різкому погіршенні їх агрофізичних властивостей - руйнується структура орного шару, знижується пористість та водопроникність, ущільнюється ґрунтовий профіль. Особливо такі процеси помітні та тлі негативного балансу органічної речовини. Подальший розвиток таких процесів приводить до злитизації ґрунтів, коли проходить їх ущільнення та усадка при висиханні, та набрякання при зволоженні. Врожайність сільськогосподарських культур на осолонцьованих ґрунтах різко знижується.

Забруднення басейну річки Інгулець зворотними водами підприємств Кривбасу відбувається не тільки в між вегетаційній період під час регламентних скидів, але і в продовж року - в наслідок скидів з обвідного каналу.[9]

В рамках господарської системи водо обвідного каналу з 1957року працює ВАТ “Кривий Ріг цемент”, ВАТ “Арселор Миттал Стил Кривий Ріг”, ВАТ “ Південний ГЗК”, Довгинцівський район м. Кривий Ріг. Однак питання щодо власника каналу до цього часу не вирішене.

Отже, це вже не річка в загальногеографічному розумінні та визначенні. Інгулець зараз не відповідає повному визначенню річки як "водного потоку, що живиться за рахунок стоку з водозбору". В цій якості Інгулець вже зник. Зараз він являє собою, потік розчинених в воді солей, що живиться за рахунок скидів мінералізованих вод з кар'єрів та шахт Криворізького залізорудного басейну, води каналів Дніпро-Інгулець та Дніпро-Кривий Ріг, комунальних вод міста Кривий Ріг. Цей створений людиною штучний потік тільки використовує природне русло Інгульця, яке сильно замулене за рахунок ерозійних процесів антропогенного походження. Протягом року стік вже не має природного ходу, він регулюється криворізькими індустріальними скидами та роботою насосних станцій, які подають воду для зрошення. Весняне водопілля замінене проходженням великої солоної "лінзи" скидних вод, літня межень пов'язана з інтенсивними заборами води для зрошення.[23]

ДП “Кривбасшахтозакриття” виконує послуги по передачі електроенергії та перекачці промислових стоків майже всіх гірничозбагачувальних комбінатів, відкачуючи зворотні шахтні води у ставок-накопичувач б. Свистунова.

Ставок-накопичувач побудований в неглибоко врізаній балці Свістунова в 3,5 км до на південний-схід від р. Інгулець. Дно балки с отм. 70 - 75 м абс. на 45 - 50 м розташовано вище урізає води у річці. Абсолютні відмітки, які відділяють ставок від р. Інгулець, складають 90 - 95 м. Виположенні форми рельєфу створюють умови для інфільтрації атмосферних опадів, обмежують стік поверхневих вод в балку. Джерелом накопичування води в ставку є шахтні води, що скидаються у ставок і в невеликій кількості атмосферні опади. Рівні води в ставку підтримуються земляною дамбою (насипні легкі суглинки) висотою 25 м, яка відноситься к другому класу капітальності.

Максимальні проектні характеристики ставка : відмітка НПУ - 88,5 м. абс., об'єм води 12,2 млн. кубометрів, площа дзеркала води 216 га.

В 2008 році в ставок-накопичувач б. Свистунова прийнято 12478 тис. м. Шахтної води. Очікувані надходження відповідно до заявок підприємств-учасників учасників повинні були бути 12573 тис.м. Скид шахтної води зі ставка-накопичувача б. Свистунова в р. Інгулець розпочато в листопаді 2008 році у відповідності до затвердженого “Регламенту скиду надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу в 2008-2009р.р.”. Об'єм скиду становить 11,3 млн.м. Станом на 01.01.07 об'єм води в ставку-накопичувачу зменшено на 7 379,6 тис.м. Насосною станцією транзитом через Дзержинське шламосховище перекачана шахтна вода в об'ємі 7 476 тис.м. Фільтрація води із ставка-накопичувача призводить до виносу в водоносний комплекс ряду забруднюючих речовин, головними з них є: макрокомпоненти - хлориди, натрій, солі кальцію і магнію; мікрокомпоненти - бром і кадмій. Вода у ставку-накопичувачі має мінералізацію (на 2007 г.) 33,2 - 33,9 г/л і хлоридний натрієвий склад. Вода має реакції( рН 8,4 - 8,7), високою жорсткістю (64 - 80 мг-екв/л). Вміст хлоридів - до 17650 - 19000 мг/л, натрія - 10240мг/л.[26]

Табл 4.1

Концентрація мікрокомпонентів, які присутні в підземних водах в аномально-високих кількостях

Табл 4.2 Хімічний склад води у ставку-накопичувачі б. Свистунова Наслідки впливу ГЗК на води р. Інгулець

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення. По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забруднювачів проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забруднювачів залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але і кількісні величини стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються діяльністю людини.[60]

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії ґрунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця.[33]

До речі, це викликало не тільки втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігірівка.Зараз щорічний середній обсяг стоку Інгульця у верхів"як (в передмістях Кривого Рогу до впадіння в нього Саксагані) зараз складає приблизно 0.24 км3. Причому в значній мірі це вже не власне інгулецька вода, а вода з річки Дніпра, що подається каналом Дніпро-Інгулець з Кременчуцького водосховища . В річку скидається приблизно 0.20 км3 шахтних вод Північного горно-збагачувального комбінату ( ГЗК ) в Кривому Розі та стоків з очисних споруд цього міста(через Каранівського водосховища). Останнє формується також за рахунок води з Каховського водосховища, що подається каналом Дніпро-Кривий Ріг. Деяка кількість шахтних вод( приблизно 0.15 км3 щорічно) попадає в Інгулець з Інгулецького ГЗК та невеличких приток (зокрема р. Вісунь). Головним чином, на зрошення (0.2 км3), а також на випаровування та фільтрацію втрачається приблизно половину стоку. В гирлі річки (с. Садове) фіксується середньорічний стік в 0.3 км3. [43]

4.3 Інгулецький заказник

Інгулемцький степ - ландшафтний заказник. Розташований в межах Криворізького району Дніпропетровської області, неподалік від села Недайвода. Площа 65,6 га. Створений в 2002 році.

На початку 1990-х (1992 р.) увагу представників наукової громадськості привернула територія по обидва береги річки Інгулець, на південний захід від села Недайвода. Було встановлено, що в місцевому трав'янистому покриві ростуть рослини, що підлягають охороні. Як наслідок - Указом Президента в 2002 році на частині цієї території створений ландшафтний заказник «Інгулецький степ» площею 65, 6 га. У 2004 році Дніпропетровська обласна рада своїм рішенням у рамках програми формування та розвитку національної екологічної мережі області для потреб створення національного парку зарезервувала 4000 гектарів земельного наділу за рахунок земель запасу.[6]

Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Інгулецький степ" (далі - Заказник) оголошено Указом Президента України від 21.02.2002 №167/2002. [31]

Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Біота. Дана територія є найбільшою у регіоні ділянкою із цілинним степом. На території виявлено при попередньому, неповному обстеженні 43 види рослин і 122 види тварин з різним природоохоронним статусом, з них 11 видів рослин і 42 види тварин занесені до Червоної книги України. Археологічні пам'ятки. На території заказника розташоване ще недостатньо вивчене святилище епохи пізньої бронзи - раннього заліза. За словами наукового співробітника Криворізького історико-краєзнавчого музею Ірини Стеблини, кілька тисячоліть тому це місце було сакральним.[57]

Заказник оголошено з метою збереження і відтворення унікальної ділянки долини і берегових крутосхилів річки Інгулець з мальовничими скелястими берегами та цінними рослинними і тваринними угрупованнями придолинно-степового петрофільного комплексу, збереження і відновлення чисельності популяцій багатьох рідкісних, а також занесених до Червоної книги України видів рослин (астрагал шерстистоквітковий, ковила пірчаста, ковила українська) і тварин (вусач земляний-хрестоносець, махаон, гадюка степова, полоз жовточеревий, лунь степовий, тушканчик великий).

Основними завданнями Заказника є: збереження і відтворення унікальних і типових для типчаково-ковилового степу степових, водних, петрофільних (гранітофільних), лучно-степових і прибережно-водних екосистем, збереження всього різноманіття рослинного і тваринного світу території Заказника; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища регіону; поширення еколого-освітніх знань. [11]

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, що може вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафтів, які не пов'язані з охороною території Заказника, та надання земельних ділянок під забудову чи у господарське використання; розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін худоби в межах 100-метрової прибережної зони р. Інгулець і тимчасових водойм та улаштування загонів, пересування механічних транспортних засобів (крім службового транспорту землекористувача), за винятком шляхів загального користування; розорювання земель, за винятком заходів з обмеження розповсюдження лісових пожеж; геологорозвідувальні, підривні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву, гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, меліоративні роботи; порушення природного стану водойми; застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування та погодження Мінприроди; засмічення території Заказника, зберігання отрутохімікатів, твердих побутових та інших відходів; усі види лісокористування (за винятком вибірково-санітарних рубок і рубок догляду), заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випалювання водно-болотної та лучно-степової рослинності, турбування, відлов і знищення диких тварин, птахів, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів і ландшафтів; інтродукція нових видів рослин і тварин без відповідних, узгоджених у встановленому порядку наукових обґрунтувань та погоджень Мінприроди; перебування на території Заказника з усіма видами вогнепальної зброї (крім осіб, що відносяться до служби охорони), знаряддями лову тварин та недозволеними до використання знаряддями лову риби; будь-яке рибальство, за винятком любительського, в спеціально відведених місцях; мисливство; випасання худоби на прибережно-схилових цілинках, у межах кам'янистих виходів і на ділянках деревно-чагарникової рослинності; проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень; пересування людей за межами доріг, стежок і просік в період гніздування птахів і розмноження інших видів тварин; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв'язків і ходу природних процесів, втрати наукової, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється. [31]