Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук УКРАїНи

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРЕВЕНТИВНОГО ЗАХИСТУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА (на прикладі Причорноморського економічного району)

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ПАШЕНЦЕВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

УДК 502.34 +504.06 +504.064.2.001.18

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Таврійському національному університеті

ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Нагорська Муза Миколаївна,

ім. В. І. Вернадського, завідувач кафедри

менеджменту підприємницької діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академик НАН України,

Туниця Юрій Юрійович,

Національний лісотехничний університет, ректор

доктор економічних наук,

Андрєєва Наталя Миколаївна,

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, головний науковий співробітник відділу економіко-екологічних проблем приморських регіонів

доктор економічних наук, професор Мішенін Євген Васильович,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки

Захист відбудеться 11 грудня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29

Автореферат розісланий « 9 » листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Степанов В. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку України національній економіці властиві високий рівень природоємкості, екстенсивний характер ведення господарства, значний рівень техногенних ризиків, що обумовлює необхідність зміни парадигми прийняття управлінських рішень в сфері захисту навколишнього середовища. Особливе значення в цьому процесі належить формуванню моделі превентивного захисту довкілля. Існуюча система управління в сфері природокористування засновується не на сучасних вимогах суспільства та не забезпечує погодженості економічних і природоохоронних цілей на регіональному рівні. Недоліки цієї системи можна віднести на консервативність і вузьку нормативну направленість існуючих методів контролю, а також на недосконалість інструментів і механізмів економічного забезпечення захисту довкілля. Тому наявність цих проблем потребує продовження досліджень щодо формування якісно нової ідеології охорони навколишнього середовища.

Значний внесок в розробку сучасних механізмів і інструментів екологізації економіки країни та забезпечення її ресурсно-екологічної безпеки внесли відомі наукові школи економіко-екологічного напрямку: академічного сектору - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України, Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, вузівського сектору - Національний лісотехнічний університет, Національна академія природоохоронного і курортного будівництва, Національний університет водного господарства і природокористування, Одеська державна академія будівництва та архітектури, Одеський державний екологічний університет, Сумський державний університет, Сумський національний аграрний університет. Однак у більшості випадків наукові роботи присвячені загальним методологічним питанням переходу економіки країни до сталого розвитку. Розробки організаційно-економічного механізму захисту навколишнього середовища мають не послідовний, а епізодичний характер. Тому складність, недостатня вивченість і необхідність проведення подальших теоретико-методологічних розробок захисту довкілля, їх практична значимість обумовили актуальність теми дослідження і логіку викладу основних положень дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до завдань, визначених «Основними напрямками державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки», «Комплексною програмою реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на всесвітньому саміті по сталому розвитку на 2003-2015 рр.», «Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015р.», «Концепцією національної екологічної політики». Результати наукових досліджень найбільш повно відбиті в наукових темах Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського: «Стратегія вивчення теорії економіки природокористування і управління» (№державної реєстрації 0106U005254), де автором визначені особливості еволюційного розвитку західної, індокитайської, російської, української шкіл економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. Обгрунтована необхідність, характеристики, принципи та концептуальні положення превентивного захисту довкілля, розроблена модель регіонального управління відходами та методика розрахунку показника небезпеки їх розміщення; «Економіко-екологічний механізм розвитку промислових підприємств» (№ державної реєстрації 0106U003963), де особистий внесок автора полягає в розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності взаємодії суб'єктів господарювання і довкілля. Обгрунтовано статичну та динамічну моделі превентивного захисту навколишнього середовища, кваліметричний підхід визначення показника захисту довкілля, необхідність застосування екологічної ревізії, екологічного страхування, організації екологічного бізнесу, реструктуризації заборгованості підприємств за економічний збиток, заподіяний навколишньому середовищу, екологічного маркетингу, як інструментів економічного забезпечення превентивного захисту довкілля; «Розробка стратегії розвитку підприємницької діяльності в Кримському регіоні» (№ державної реєстрації 0101U008374), де автором визначені особливості розвитку екологічного бізнесу в АР Крим та його вплив на оздоровлення екологічної ситуації, а також обґрунтовані напрямки його розвитку, зокрема в сфері переробки відходів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, розробка науково-методичних засад і практичних рекомендацій щодо економічного забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища, спрямованих на збереження довкілля та забезпечення економічного розвитку регіону.

Досягнення цієї мети має вирішуватись через розв'язання таких наукових завдань:

- дослідити еволюцію розвитку концепцій економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, що сформувались у західній, індокитайській, російській, українській школах, визначити етапи їх трансформацій, які обумовлюють характерні певні тенденції їх розвитку та необхідність переходу до моделі превентивного захисту довкілля;

- теоретично обґрунтувати сутність та зміст поняття превентивний захист навколишнього середовища з позиції поєднання економічних та екологічних чинників;

- визначити передумови, особливості та можливості застосування економічного забезпечення превентивного захисту довкілля на регіональному рівні;

- розробити концептуальні основи моделі превентивного захисту навколишнього середовища в умовах розвитку екологоорієнтованої ринкової економіки;

- науково обґрунтувати критеріальну систему індикаторів стану навколишнього середовища на регіональному рівні;

- розробити методологічний підхід до визначення показника захисту довкілля на регіональному рівні;

- обґрунтувати доцільність та методику використання показника екологічної надійності в системі превентивного захисту довкілля;

- науково обґрунтувати складові елементи та структуру механізму превентивного захисту довкілля;

- удосконалити концептуальний підхід до обґрунтування моделі управління превентивним захистом навколишнього середовища;

- удосконалити модель рівноваги соціально-екологічної системи в регіоні;

- удосконалити методологічні засади та методичну базу визначення першочергового напрямку здійснення природоохоронних заходів на регіональному рівні;

- обґрунтувати систему інструментів та розробити методичну базу економічного забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища, а саме екологічного страхування, екологічної ревізії, екологічного маркетингу, організації екологічного бізнесу, реструктуризації заборгованості суб'єктів господарювання за збиток, заподіяний довкіллю.

Об'єктом дослідження є: превентивний захист навколишнього середовища як суспільно-економічне явище, яке відображає процес забезпечення екологічної безпеки регіону.

Предмет дослідження: теоретико-методологічні і прикладні основи економічного забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища.

Методи дослідження. Розв'язання визначеної науково-прикладної проблеми ґрунтується на принципах проведення наукових досліджень. Теоретичними підставами проведення дослідження є основні положення сучасної теорії економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, менеджменту, страхування, маркетингу.

Методологічною основою дисертації є синергічний підхід до аналізу категорій «захист довкілля», «охорона довкілля», а також системний підхід з використання функції бажаності, що дозволило розглядати захист навколишнього середовища в єдності суб'єктного та регіонального рівней.

Для вирішення завдань дослідження використовувалися наступні методи: синтезу та аналізу ? при обґрунтуванні понять «превентивний захист довкілля», «надійність екологічної системи», «міра захисту довкілля»; графоаналітичний ? при визначенні виду функції апроксимації валового регіонального продукту(ВРП), викидів забруднюючих речовин, економічного збитку, заподіяного довкіллю; кореляційний ? при визначенні зв'язку між ВРП і витратами на охорону навколишнього середовища; регресійний ? при побудові економіко-математичних моделей зміни ВРП від росту витрат на охорону довкілля; дисперсійний ? при розробці методики розрахунку прогнозних оцінок нетто-ставки тарифу екологічного страхування; індексний ? при дослідженні динаміки ВРП, викидів забруднюючих речовин, економічного збитку на душу населення, одиницю території досліджуваного регіону; моделювання - при обґрунтуванні моделі рівноваги соціально-екологічної системи досліджуваного регіону; логічного аналізу - при обґрунтуванні механізму превентивного захисту навколишнього середовища; таксономічний метод - для розрахунку інтегральної оцінки захисту довкілля досліджуваного регіону.

Інформаційну базу дисертації складають: Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти головних управлінь статистики в АР Крим, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, статистичні та методичні матеріали Міністерства екології та природних ресурсів України i АР Крим, матеріали досліджень міжнародних організацій, статистичні дані зарубіжних інформаційних джерел, а також результати власних досліджень здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці науково-теоретичних та методологічних основ економічного забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища, які спрямовані на розв'язання важливої науково-прикладної проблеми збереження довкілля та забезпечення екологічної безпеки економічного розвитку регіону.

Найбільш вагомими науковими результатами, що сформульовані в дисертації, є такі:

Вперше:

- розроблено та обґрунтовано теоретичне підгрунтя якісно нової ідеології превентивного захисту навколишнього середовища як парадигми забезпечення екологічної безпеки регіону;

- на основі синергічного підходу надано наукове трактування та розкрита сутність поняття превентивного захисту довкілля, яке має суттєві особливості та засновується на застосуванні заходів випереджального характеру, що спрямовані на послаблення екодеструктивних тенденцій в регіоні;

- розроблено методологічний підхід до формування концептуальних засад моделі превентивного захисту навколишнього середовища, критерієм впровадження якої є визначення пріоритетів в сфері охорони довкілля з урахуванням регіональних особливостей та відмінностей регіонального розвитку;

- наведене обґрунтування та запропоновано модель рівноваги соціально-екологічної системи, яка визначає три принципових і п'ять похідних станів системи та надає можливість досягти економічного оптимуму забруднення території регіону за умови рівноваги екологічних витрат і витрат на виробництво продукції;

- теоретично обґрунтовано та розроблено методичні рекомендації щодо застосування системи інструментів економічного забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища.

Удосконалено:

- обґрунтування сутності і організаційна структура механізму управління превентивного захисту навколишнього середовища на регіональному рівні;

- теоретичні підходи до визначення показника захисту довкілля, які, на відміну від існуючих, передбачають чотирьохрівневу схему обґрунтування фактичного екологічного стану довкілля регіону;

- механізм проведення екологічної ревізії, в якому на відміну від існуючого, використовується система економічних, екологічних, організаційних, технічних показників, що дозволяє оцінити ступінь виконання природоохоронних заходів суб'єктом господарювання;

- методичні підходи щодо визначення нетто-ставки тарифу екологічного страхування, які, на відміну від існуючих, дозволяють корегувати розмір платежів з боку страхової компанії з урахуванням перевищення ліміту на викиди забруднюючих речовин.

Одержало подальший розвиток:

- обґрунтування екологічного маркетингу як інструменту забезпечення превентивного захисту навколишнього середовища, дія якого спрямована на розробку стратегії досягнення паритетного розвитку суб'єкту господарювання і довкілля;

- підходи до удосконалення системи управління розміщенням відходів, які, на відміну від існуючих, передбачають корегування рівня ціни на розміщення відходів, що сприяє розвитку екологічного бізнесу в регіоні;

- механізм реструктуризації заборгованості суб'єкта господарювання за збиток, заподіяний довкіллю, який спрямований на забезпечення цільового та раціонального використання наявних ресурсів на виконання регіональних програм охорони довкілля в довгостроковому періоді часу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що методологічні положення, розроблені в дисертації, доведені до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій, які реалізуються в органах регіонального управління та господарської діяльності, що дозволяє забезпечити процеси екологізації економіки України. Науково-методичні та практичні рекомендації використані в діяльності таких організацій: Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, де стратегія диференціації управління природоохоронної діяльності промислових підприємств Криму використовується у програмі промислового розвитку АР Крим (акт № 01-10/ 726 від 15.03.2006р.); Комісія з промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку та паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради АР Крим, де методика оцінки ступеня небезпеки розміщення відходів підприємств використовується в програмі промислового розвитку АР Крим (акт № 02 - 07/ 283 від 27.04.2006р.); Комісія з промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку та паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради АР Крим, де методика розрахунку нетто-ставки тарифу екологічного страхування суб'єктів господарювання використовується в програмі промислового розвитку АР Крим (акт № 02 - 08/3073 від 28.05.2006р.); ТОВ «Конформ», де методика визначення тарифу екологічного страхування дозволила збільшити надходження грошового потоку на 15,81% і знизити витрати суб'єктів господарювання на реалізацію природоохоронних заходів на 11,40% (акт № 085/ 02 від 11.10.2006р.); Кримський науковий центр, де методики розрахунку нетто-ставки тарифу екологічного страхування відповідальності суб'єкту господарювання, прогнозування величини тарифу екологічного страхування застосовуються при вивченні екологічного аспекту в енергозбереженні по плановій науковій темі «Розробка інноваційної стратегії розвитку регіону на базі поновлюваних джерел енергії, ресурсо- та енергозбереження» (акт №195/ 01-11 від 03.11.2008р.), Кримська державна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки, де методика проведення екологічної ревізії застосовується при контролі впливу суб'єктів господарювання на довкілля (акт № 37-10/ 670 от 14.09.2009р.).

Основні наукові і методичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі: Національної академії природоохоронного і курортного будівництва (м.Сімферополь) при вивченні дисципліни «Моніторинг навколишнього середовища і методи оцінки біосфери» (акт №01/353 від 03.10.2006р.), Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського при вивченні дисципліни «Індустріальна економіка» (акт № 82 - 13/193 від 15.12.2008 р.), Європейського університету (м.Сімферополь) при вивченні дисциплін «Екологія», «Економічні ризики і методи їх оцінки» (акт № 630/03 від 21.09.2006р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливої науково-прикладної проблеми щодо розробки науково-теоретичних засад превентивного захисту навколишнього середовища та його економічного забезпечення. Результати досліджень, які викладені у роботі, отримані автором самостійно і знайшли відображення у списку публікацій. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом власної роботи здобувача. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень пройшли апробацію на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Економічна оцінка збитку від забруднення атмосферного повітря» (м.Одеса, 2005), «Економічна оцінка збитку від забруднення водних ресурсів» (м.Одеса, 2005), «Економічна оцінка збитку від забруднення навколишнього середовища фізичними факторами» (м.Дніпропетровськ, 2005), «Економічна оцінка збитку від забруднення земельних ресурсів» (м.Пшемисль-Прага, Польща-Чехія, 2005), «Матричне моделювання впливу якості продукції на екологічну рівновагу регіону» (м.Краків, Польща, Ягелонський університет, 2005), «Особливості систем обігу з відходами в Україні» (м.Ялта, 2005), «Економічна оцінка впливу машинобудівельного підприємства на навколишнє середовище» (м.Одеса, 2006), «Моделювання автоматичного управління викидами забруднюючих речовин котельними станціями» (м.Одеса, 2006), «Економічна оцінка впливу підприємств будівельної галузі на навколишнє середовище» (м.Одеса, 2006), «Економічна оцінка ступеня небезпеки розміщення промислових відходів підприємств» (м.Одеса, 2006), «Стратегія випереджального захисту сталого розвитку промислових підприємств України» (м.Дніпропетровськ, 2006), «Методика прогнозування страхового екологічного тарифу підприємства» (м.Дніпропетровськ, 2006), «Економічна оцінка впливу енергетичного підприємства на навколишнє середовище» (м.Дніпропетровськ, 2006), «Маркетингові стратегії управління охороною навколишнього середовища» (м.Полтава, 2006), «Аналіз економіко-екологічних моделей розвитку суспільства» (м.Сімферополь, 2006), «Розвиток екологічного бізнесу в Україні» (м.Сімферополь, 2007), «Динамічна модель Д. Медоуза в контексті концепцій економіки природокористування» (м.Одеса, 2007), «Типізація забруднювачів навколишнього середовища, які викидаються промисловими підприємствами Криму» (м.Одеса, 2007), «Особливості формування національної стратегії сталого розвитку Великої Британії» (м.Одеса, 2007), «Реалізація програми сталого розвитку Канади»(м.Одеса, 2007) «Екологічне страхування промислових підприємств регіону» (м.Сімферополь, 2007), «Фінансові аспекти страхування навколишньоутворюючого ресурсу» (м.Сімферополь, 2007), «Екологічні аспекти енергозбереження: екологічне страхування і навколишньоутворюючий ресурс» (м. Сімферополь, 2008), «Проблеми i особливості переходу Росії до сталого розвитку» (м. Одеса, 2008).

Публікації. Основні положення та наукові результати досліджень опубліковані у 71 науковій праці, з яких 2 - індивідуальні монографії обсягом 54,45 д. ар., 5 брошур - 11,95 д.ар., 35 праць у спеціалізованих журналах - 11,27 д.ар., і 2 у збірниках наукових праць - 1,94 д. ар., 24 праці у матеріалах наукових конференцій - 4,76 д.ар., три авторських свідоцтва. Загальний обсяг публікацій складає 83,37 д.ар., з них особисто автору належить 79,89 д. ар.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновку, списку використаних першоджерел (468 найменувань), 23 додатків. Загальний обсяг дисертації 488 стор., основна частина викладена на 370 стор., містить 23 рисунки, 30 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розглянуто стан наукової проблеми, обґрунтована її актуальність, визначені положення наукової новизни, подано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти захисту навколишнього природного середовища» досліджено в еволюційному розвитку концепції економіки природокористування та охорони навколишнього середовища західної, індокитайської, російської, української шкіл, визначені етапи, особливості та закономірності їх трансформацій.

Проаналізовані сучасні наукові концепії охорони навколишнього середовища і підходи, які лежать в їх основі і які властиві вище вказаним школам. Проведене дослідження дозволило узагальнити результати існуючих розробок, виявити принципово важливі положення для забезпечення превентивного захисту довкілля. Автор доводить, що зміна концепцій охорони довкілля здійснювалася в той час, коли істотно змінювалися характеристики суспільних систем, а вчені, ґрунтуючись на застарілих підходах, не могли пояснити наявність нових процесів у житті суспільства. Доведено, що екологічні проблеми України багато в чому викликані спадщиною радянського минулого, коли формування концепцій охорони навколишнього середовища здійснювалось під тиском економічних законів планової економіки. Перехід країни до ринкової економіки обумовив відповідні зміни в теоретико-методологічних підходах в економіці природокористування. Встановлено, що це сприяло проведенню диференціації напрямків досліджень в цій сфері за школами: київська - сталий розвиток країни в умовах природно-ресурсних обмежень, донецька - інституціональні основи охорони довкілля, кримська - сталий розвиток рекреаційного комплексу, львівська - розробка стратегій екологічної безпеки, одеська - проблеми екологізації економіки країни, сумська - теоретичні підходи щодо оцінки екологічних втрат.

Для вивчення трансформацій концепцій охорони довкілля були застосовані слідуючі рівні дослідження: аналітичний, який передбачає вивчення об'єкта дослідження - превентивного захисту навколишнього середовища, який знаходиться в стані варіації, що викликано як змінами в економіці України, так і глобальними змінами в системі «суспільство-природа»; теоретичний, який забезпечує обгрунтування поняття превентивний захист навколишнього середовища; прикладний, який спрямовано на розробку і впровадження економічних інструментів з реалізації моделі превентивного захисту довкілля; проектний, який передбачає моделювання управління превентивного захисту навколишнього середовища.

Дослідження трансформацій концепцій охорони довкілля дозволило виявити етапи, для яких характерні певні особливості регулювання антропогенного навантаження на навколишнє середовище: перший етап - розвиток концепції фронтальної економіки, що характеризується дослідженням природи для задоволення зростаючих потреб людини при повній відсутності будь - якого інструментарію захисту довкілля; другий етап?розвиток концепції екотопії, яка спрямована на забезпечення всебічного розвитку індустріальних країн за рахунок використання природних ресурсів по всьому світі і характеризується введенням режиму консервації ресурсів на власній території цих країн; третій етап - розвиток концепції охорони навколишнього середовища, який характеризується усвідомленням суспільством необхідності дбайливого відношення до природи і початком застосування адміністративних методів захисту довкілля; четвертий етап - розвиток біосферної концепції, для якої властиве впровадження західної ідеології росту при обов'язковому зниженні антропогенного навантаження з боку країн, що розвиваються, і початком застосування економічного інструментарію для захисту навколишнього середовища; п'ятий етап - концепція раціонального природокористування, яка характеризується впровадженням методів, спрямованих на досягнення економічної експлуатації природних ресурсів і паралельним застосуванням адміністративного і економічного інструментарію захисту довкілля; шостий етап - концепція сталого розвитку, яка спрямована на забезпечення розвитку сучасного суспільства при збереженні високої якості середовища життєдіяльності людини і характеризується впровадженням розвинутої системи економічного інструментарію захисту навколишнього середовища.

Проведено порівняльний аналіз основних положень стратегій сталого розвитку представників західної, американської, індокитайської, російської, української шкіл, що дозволило виявити ключовий елемент, який визначає напрямок заходів захисту навколишнього середовища, властивий цим школам (табл1).

Таблиця 1

Ключові елементи стратегії сталого розвитку за школами економіки природокористування і охорони навколишнього середовища

В процесі дослідження етапів трансформації концепцій охорони довкілля та стратегій сталого розвитку виявлено такі закономірності: зниження здатності навколишнього середовища до самовідновлення по мірі росту впливу на неї антропогенного навантаження; необхідність урахування екологічного фактора при плануванні економічного росту; нерівномірність расповсюдження антропогенного навантаження по території країн і регіонів; скорочення абсолютного рівня споживання природних ресурсів замінюється курсом на зниження чисельності населення країн, які розвиваються; переваження екологічних платежів в системі економічного забезпечення захисту навколишнього середовища; небажання індустріально розвинутих країн світу повертатися до своїх екологічних кордонів; неадекватність і нерівноцінність застосовуваного економічного інструментарію для захисту довкілля в різних країнах світу; надання першоступеневого значення економічним інструментам захисту навколишнього середовища. На основі результатів дослідження встановлено, що в теперішній час для вище зазначених шкіл властива відсутність організаційно-економічних механізмів превентивного захисту навколишнього середовища.

В роботі проаналізовано трансформацію підходів щодо вирішення завдань захисту довкілля. Встановлено, що технічний підхід потребує рішення цілого комплексу складних технологічних, конструкторських і організаційних завдань, де основна проблема полягає в фінансуванні модернизації технологічних процесів. При цьому, в міру накопичення втомлених характеристик, морального і фізичного зносу можлива ситуація, коли сума ефекту від застосування технічних пристроїв менше витрат на їх обслуговування. Правовий підхід базується на рішенні екологічних проблем на основі визначення екологічних інтересів суб'єктів господарювання. Але ця проблема полягає в ототожненні їх екологічних інтересів і екологічних потреб. Тому на думку здобувача необхідна правова регламентація реалізації екологічного інтересу конкретного суб'єкту права, яке не знаходилось би в протиріччі з інтересами суспільства та держави. Інституціональний підхід базується на погодженості проведення єдиної екологічної політики всіма економічними суб'єктами, для чого потрібна система екологізації державних функцій управління, господарської діяльності, суспільства в цілому. На основі цих висновків обгрунтовано необхідність застосування в Україні синтезованого підходу в захисті навколишнього середовища. Пропонується застосовувати інституціональний підхід, який посилено використанням фінансових та ринково-орієнтованих інструментів. Доведено, що перспективним є застосування заходів економічного впливу, здатних змусити суб'єкти господарювання знизити негативний вплив на навколишнє середовище. Пріоритет саме цих інструментів можна пояснити ідеологічними причинами, тобто економічні інструменти є більш відповідними загальній філософії вільного ринку, ніж політичні, екологічні чи адміністративні.

В другому розділі «Теоретико-методологічний базис превентивного захисту навколишнього природного середовища» розроблено понятійний апарат, що відображає особливості і специфіку превентивного захисту навколишнього середовища в контексті загальних теоретичних засад екологічної безпеки регіону, методологічний підхід до визначення показника захисту довкілля.

У дисертації відзначено, що теоретико-методологічний базис превентивного захисту навколишнього середовища повинен ґрунтуватися на глибокому висвітленні змістової сутності окремих дефініцій охорони довкілля, а також їхньої систематизації і формування єдиного підходу досягнення паритетного розвитку суб'єктів господарювання і довкілля. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності охорони навколишнього середовища свідчить про те, що ця категорія потребує подальшого вдосконалення. Відсутність загальноприйнятих трактувань обумовила необхідність проведення аналізу, що дало підставу для поглиблення сутності понять «захист навколишнього середовища», «екологічна безпека», «охорона довкілля». В процесі дослідження здобувачем удосконалена їх сутність відповідно до національних особливостей. В подальшому це дозволило запропонувати авторське тлумачення поняття превентивний захист навколишнього середовища, під яким доцільно розуміти комплекс випереджальних заходів економіко-екологічного характеру, спрямованих на зниження деструктивного впливу суб'єктів господарювання на природне середовище та забезпечення екологічної безпеки регіону.

Дослідженнями доведено, що основними фундаментальними напрямками превентивного захисту довкілля є: обмеження забруднення довкілля, стимулювання паритетного розвитку екологічної системи і суб'єкта господарювання, запобігання забрудненню навколишнього середовища.

В роботі доведено, що досліджуваний регіон є відкритою екологічною системою, для якої характерно наявність протиріч між економічним розвитком регіону і станом його навколишнього середовища. Для нівелювання цих протиріч розроблено принципи превентивного захисту довкілля, які запропоновано об'єднати в три групи. Перша група характеризує управління захистом навколишнього середовища (гласність, деволюція, екаунтинг, координація, організація, публічність). Їх позиції визначаються тим призначенням і тією роллю, які здатні реалізувати суб'єкти господарювання в досягненні мети зниження негативного впливу на довкілля. При цьому управління виконує роль координуючого початку, що приводить у рух ресурси цих суб'єктів. Друга - характеризує стабільність довкілля (гармонія, комунікативність, симетрія, екологічна ефективність, цілісність). Їх доцільно розглядати з позиції досягнення екологічної рівноваги, що можливо на основі балансу слабко змінених людською діяльністю навколишньоутворюючих компонентів. Третя - характеризує паритетний розвиток суб'єкту господарювання та довкілля (диференціація, інтеграція, науковість, ієрархічність, емерджентність). Їх доцільно розглядати з позиції погодженої взаємодії суб'єкта господарювання і навколишнього середовища, що створює умови для послідовного та всебічного їх розвитку.

Захист довкілля характеризується наявністю розробок в сфері регулювання впливу суб'єктів господарювання на навколишнє середовище, що знаходить своє відображення в економічних показниках. Встановлено, що частка витрат на охорону навколишнього середовища у ВВП України (1,72%) відповідає нормам витрат індустріальних країн світу. Але середні показники за період 1998-2008 рр. по досліджуваних регіонах неадекватні щодо європейських та взагалі по Україні: АР Крим - 2,33%, Миколаївська -2,49%, Одеська - 1,08%, Херсонська області-0,81%. Тому невідповідність обсягу економічного збитку, заподіяного суб'єктами господарювання довкіллю, обсягам ресурсів, що спрямовані на охорону природи, сприяє накопиченню негативних факторів і розвитку екологічних проблем. Це наочно показує, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні пріоритетного значення набуває поліпшення екологічної ситуації, зокрема на засадах запровадження заходів превентивного характеру щодо захисту навколишнього середовища.

Для оцінки сучасного екологічного стану досліджуваного регіону запропоновано використовувати інтегральний показник питомого забруднення території його адміністративно-територіальних одиниць. Встановлено, що перший ранг належить АР Крим (Ізвр = 22,35 млн.м3/ км2; Ізап= 161,42 т.год/км2), що можна пояснити значними обсягами скидання стічних вод зі зрошуваних земель, викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємствами хімічної галузі. Встановлено, що динаміка зміни викидів забруднюючих речовин по досліджуваним регіонам в цілому відповідає динаміці викидів по Україні. При цьому спостерігається ріст викидів СО2 (по регіону взагалі +13,11%, АР Крим +15,28%, Миколаївській обл. +18,94%, Одеській обл. +27,61%), NO2 (по регіону взагалі +5,58%, АР Крим + 5,84%, Миколаївській обл. +70,25%, Одеській обл.+1,65%). Аналіз видового складу забруднюючих речовин галузей економіки регіону дозволив розробити їх типізацію, виділити основні підприємства-забруднювачі атмосферного повітря, розробити класифікаційні межі викидів забруднюючих речовин (тис.т./ рік): низька 0,00-2,50; помірна 2,51-5,00; середня 5,01-7,50; висока 7,51-10,00. Результати досліджень свідчать, що територія досліджуваного регіону характеризується різним рівнем антропогенного навантаження і економічним збитком, заподіяним довкіллю, що є основою для розробки концептуальних положень превентивного її захисту: захист навколишнього середовища є одним з елементів досягнення сталого розвитку країни; превентивний захист довкілля виконує координуючу роль у функціонуванні суспільної системи; захист навколишнього середовища має випереджальний характер впливу на неї суб'єктів господарювання; забезпечення паритетного розвитку суб'єктів господарювання та навколишнього середовища можливо на основі реалізації моделі превентивного захисту довкілля; необхідність впровадження комплексу економічних заходів щодо забезпечення превентивного захисту довкілля.

У дослідженні доведено, що методика визначення показника захисту навколишнього середовища повинна бути синтезованою на підставі позитивних сторін відомих методів. У зв'язку з цим розроблені відповідні методологічні підходи: одержання об'єктивної оцінки можливе тільки при наявності повної та вичерпної інформації про викиди забруднюючих речовин, витрати на охорону та величини економічного збитку довкілля; порядок розрахунку показника захисту довкілля доцільно здійснювати за схемою: структурний підрозділ підприємства > підприємство > галузь економіки > регіон> економічний район; побудову моделі впливу суб'єкту господарювання на довкілля доцільно здійснювати, застосовуючи кореляційно-регресійний аналіз; підбір емпіричних формул розподілу досліджуваного явища виконується методом графічного вирівнювання з наступною перевіркою на адекватність; показник захисту навколишнього середовища визначається відповідно до принципів кваліметрії, який доцільно порівняти з інтервальними оцінками спеціально розробленої шкали (табл.2).

Таблиця 2

Шкала рівня захисту довкілля Причорноморського економічного району

Захист навколишнього середовища регіону запропоновано визначати показником на основі визначеного складу одиничних економічних (індекси освоєння капітальних, поточних витрат, екологічних інвестицій), екологічних (індекси викидів основних видів забруднюючих речовин), інституціональних (індекси управління розміщенням відходів, виконання програм охорони довкілля, деволюції) показників за формулою:

б = 3 v (К ек ) ? ( К ін ) ? (К екл) ,

де Кек;Кін,Кекл - узагальнені показники по економічному, інституціональному, екологічному блоках.

У роботі обґрунтовано, що одержання показника захисту довкілля розглядається, як процес, що складається з цілого ряду операцій, передбачених визначенням цього показника. У цьому випадку безрозмірна комплексна оцінка має визначене фізичне значення, вона показує міру наближення розрахункового показника до базового. Таким чином, представлена будь-яка кількість характеристик у вигляді безрозмірних показників, визначених по однаковій методиці, дає можливість їхнього порівняння в межах комплексного показника захисту довкiлля. Цим умовам відповідає метод кваліметрії, що дозволяє привести до однієї безрозмірної шкали різнорідні показники.

У третьому розділі «Механізм превентивного захисту навколишнього природного середовища» розроблені концептуальні основи структури механізму превентивного захисту довкілля, обґрунтовані сутність і місце інституціональної, економічної та екологічної складових у цьому механізмі, розроблена модель превентивного захисту навколишнього середовища регіону.

Показано, що превентивний захист довкілля носить випереджальний характер і спрямований на пом'якшення негативного впливу суб'єктів господарювання на довкілля, що можливо через визначений механізм. Механізм превентивного захисту навколишнього середовища пропонується розглядати, як сукупність методів (економічних, екологічних, адміністративних) випереджального характеру, які застосовуються державою з метою мобілізації ресурсів, що спрямовуються на зниження негативного впливу суб'єкта господарювання на навколишнє середовище (рис.1.). Забезпечення превентивного захисту довкілля можливе у випадку проведення необхідних заходів на всіх підсистемах. Виробнича підсистема містить у собі інструменти, за допомогою яких суб'єкт господарювання може забезпечити виробництво продукції з мінімальним впливом на навколишнє середовище. Підсистема управління спрямована на підтримку та удосконалення режиму діяльності сформованої системи в реалізації наявних напрямків (управління розміщенням відходів, природоохоронними програмами, деволюція). Екологічна підсистема містить у собі набір інструментів, застосування яких покликане забезпечити паритетний розвиток суб'єкта господарювання і довкілля. В економічній підсистемі віддається перевага ринковим інструментам, застосування яких повинне сприяти стабілізації відносин між підприємством і навколишнім середовищем. Зробити висновок про позитивне застосування інструментів механізму превентивного захисту довкілля можна на основі системи критеріальних оцінок, до складу яких запропоновано внести: екологічні (зниження викидів забруднюючих речовин, зниження скидання стічних вод, зниження кількості відходів, забруднення надр, збільшення площі рекультивованих земель, а також зайнятої лісами), економічні (зниження величини збитку, заподіяного довкіллю, компенсаційні виплати страховими компаніями, ріст прибутку від розвитку екологічного бізнесу), інституціональне (збільшення показника деволюції), адміністративні (виконання договірної дисципліни між суб'єктами господарювання в питаннях реалізації природоохоронних програм).

У дисертації обґрунтовано статичну і динамічну моделі превентивного захисту довкілля. Статична ґрунтується на фінансовому і економічному механізмах розвитку регіону та реалізується з урахуванням критеріїв зниження негативного впливу суб'єктів на навколишнє середовище. Динамічна модель ґрунтується на програмах розвитку галузей економіки та екологічних інвестиціях, розвитку екологічного бізнесу. Найбільш вагомими елементами цієї моделі є: нормативні акти (перший), фінансові ресурси (другий), органи управління природоохоронними програмами (третiй), кожний з яких формує інформаційний та фінансовий потік. Доведено, що необхідною умовою реалізації цього механізму є урахування інституціональної, екологічної, економічної його складових.

Інституціональна складова реалізується через відповідний механізм, в якому управління розглядається, як процес, де діяльність, яка спрямована на досягнення встановлених цілей, розглядається, як багаторазова серія виконуваних дій, об'єднаних комунікаціями. Функціонування цього механізму припускає застосування системи методів, що дозволяють виявити вплив суб'єкту управління на об'єкт, які запропоновано об'єднати в п'ять блоків: інформаційний, законодавчо-організаційний, прогнозування, ревізійний, стимулюючий. Економічну складову превентивного захисту навколишнього середовища запропоновано розглядати з позиції розподілу потенціалу репродуктивності територіі, просування на ринку екологічно чистої продукції, впровадження інноваційних технологій, що обґрунтовано на відповідних схемах. Цей підхід доказує наявність ринкового характеру у вирішенні питань попередження забруднення довкілля. У цьому випадку роль держави полягає в регулюванні через встановлення та контроль рівнів забруднення, а роль ринку - у пошуку оптимального методу їхнього досягнення i забезпечення раціонального використання асиміляційного потенціалу природного середовища. В основу екологічної складової покладені екологічна надійність і міра захисту навколишнього середовища. Під екологічною надійністю запропоновано розуміти запас здатності екологічної системи протистояти негативному впливу суб'єктів господарювання. Визначати цей показник доцільно з урахуванням екологічного стану території, який характеризує фактичний стан забруднення території досліджуваного регіону з обліком адітивної дії забруднюючих речовин. Проведені розрахунки показали, що за досліджуваний період часу 1998-2008 рр. хитливий екологічний стан відзначається в: АР Крим у 4- ох з 11-ти досліджуваних років (1998, 2003-2005 рр.), Миколаївській обл. у 6-ти (1998-2000, 2006-2008 рр.), Одеській обл. у 5-ти (1998-2000, 2003, 2008р.), Херсонській обл. у 3- ох (1998, 2002, 2004 рр).

Екологічну надійність системи запропоновано визначати за формулою:

ЕН = 1 - ( 1: vz ) ? [ У ( 1- ЕС) 2] 0,50,

де Z - кількість розглянутих одиничних показників.

Для проведення висновків розроблена шкала рівнів надійності: ЕН > 0,90 - висока; 0,70< ЕН <0,90 - середня; 0,50 < ЕН < 0,70 - помірна; ЕН < 0,50 - низька. Відповідно до неї екологічна надійність досліджуваного регіону характеризується, як помірна (середній показник 0,517) і тільки в 1998р. (0,496) та 2003 р. (0,497) - низька. Під мірою захисту навколишнього середовища (МЗНС) у дисертації запропоновано розуміти ступінь обліку природоохоронних заходів, здійснюваних в регіоні для запобігання погіршення екологічної ситуації. У досліджуваному регіоні цей показник складає 67%, за яким він поступається Донецькому району-80,95%; Центрально-Українському-71,42%, Подільському -70,00%. Для встановлення ступеня захисту довкілля розроблено шкалу міри захисту: 0,00 < N <0,333 - незадовільна міра захисту; 0,333 < N < 0,666 - задовільна; 0,666 < N <0,900 - гарна; 0,90 < N відмінна. Відповідно до неї для Причорноморського економічного району (ПЕР) характерні оцінки, які не перевищують 0,100 - 0,333, що відповідає незадовільному рівню захисту навколишнього середовища.

У четвертому розділі «Моделювання превентивного захисту навколишнього природного середовища» удосконалено методологічний підхід застосування економіко-математичних моделей в системі превентивного захисту довкілля, теоретично обґрунтовано та побудовано модель рівноваги соціально-екологічної системи регіону, модель зміни валового регіонального продукту від росту витрат на охорону довкілля.

У дисертації відзначено, що методологічний підхід повинен базуватися на тих засадах, які дозволяють одержати об'єктивну економіко-математичну модель захисту навколишнього середовища. Доведено, що найбільш об'єктивним є аналітико-ймовірнісний із залученням функціонального інструментарію та перевіркою адекватності за критеріями Романовського, Пiрсона, Фішера в залежності від обсягу використовуваної статистичної інформації.

Досліджувані регіони відрізняються один від одного не тільки природно-ресурсним потенціалом, але і ступенем негативного впливу на довкілля. У роботі доведено, що виявляти регіон, який потребує першочергового впровадження природоохоронних заходів доцільно на підставі результатів дослідження захисту навколишнього середовища. Таке дослідження повинне охоплювати основні напрямки, які відбивають фактичний стан регіону, кожний з яких можливо розглядати з позиції захисту довкілля. Крім того, по цим напрямкам повинна бути можливість отримання даних, адаптованих до існуючої статистичної звітності в країні. У роботі обґрунтовано, що цими напрямками є: екологічний (викиди за основними видами забруднюючих речовин), економічний (екологічні інвестиції, поточні та капітальні витрати на об'єкти природоохоронного призначення), інституціональний (виконання природоохоронних програм, управління розміщенням відходами, деволюція). Одержані результати дозволили встановити рівень захисту навколишнього середовища та визначити напрямки першочергового проведення заходів (табл. 3.).

Таблиця 3

Напрямки першочергового проведення природоохоронних заходів

Обґрунтовано модель рівноваги соціально-екологічної системи регіону. Доведено, що визначити умови досягнення рівноваги можливо у випадку застосування моделі, яка має діскриптивно-предікативний характер. Ця модель має два показника: С, З - відповідно екологічні витрати та витрати на виробництво одиниці продукції (рис. 2.). Згідно з нею можливо три принципових та п'ять похідних станів системи.

Принципові стани системи:

- рівноважний З1С1, З 2С2,….. Зn Сn (наявні ресурси використовуються раціонально, а наявні викиди забруднюючих речовин повністю асимілюються);

- порушення рівноваги на користь соціальної складової З6С4 (накопичення забруднюючих речовин, виявлення їх адітивних властивостей, зниження здатності довкілля до самовідновлення. Наскільки збільшено виробничі витрати (З6АЗ5), настільки погіршено стан довкілля (С5АС4);

- порушення рівноваги на користь екологічної складової З4С6 (поліпшення стану довкілля досягнуто за рахунок зменшення виробничих витрат. Наскільки зменшено виробничі витрати (З5АЗ4), настільки поліпшено стан довкілля (С5АС6).

Похідні стани системи:

- З1С1 мінімальний рівень, виробничий сектор може задовольнити тільки мінімально необхідні потреби населення, а довкілля повністю асимілює забруднюючі речовини;

- З5С5 середній рівень. У результаті росту попиту на матеріальні блага розширюється їх виробництво, що сприяє збільшенню викидів забруднюючих речовин. Але довкілля в силу наявного «резерву» (залишився обсяг поглинання від мінімуму) здатне асимілювати їх у повному обсязі;

- З9С9 максимальний рівень. Це верхній поріг, що характеризує здатність навколишнього середовища асимілювати забруднюючі речовини, а перевищення його приведе до появи та розвитку екологічних проблем;

- С1С1?,С2С2?, ..... СnСn? характеризує повну перевагу екологiчних витрат над виробничими, що може привести до нестачi матерiальних благ та розвитку кризових явищ в економiцi.

- З1З?1, З2З?2,……ЗnЗ?n послідовне збільшення виробничих витрат, що приведе до їх перевищення над екологічними. Повне ігнорування екологічного фактору, в остаточному підсумку, приведе до накопичення забруднюючих речовин і розвитку регiональних екологічних проблем, якi з деяким часом можуть прийняти загрозливий характер.

У зв'язку з тим, що можливі зміни однієї складової за рахунок іншої, то для досягнення рівноваги між соціальною та екологічною складовими, суб'єкт господарювання повинен вирішити завдання оптимізації своєї виробничої діяльності з урахуванням наявності основного та допоміжного виробництв. Це можливо за умови:

У Wі ? ( Ці - (Сі + Пі + Уі осн + У і допм )> максимум ;

У осн = bі осн ? Wі ;

У допм = bі допм ? Wі ;

У Wі ? аі < Мі ;

У Wі ? ( bі осн + bі допм ) > мінімум;

У Wі ? [(аіосн + sіосн) + (а і допм + sі допм)] < Мі +Zі ,

де Wі - планове виробництво і-ої продукції, ум. од; Ці - ціна одиниці продукції, грн.; Сі - питомі експлуатаційні витрати при виробництві і-ої продукції, грн; Пі - питомі витрати на проектні роботи і-ої продукції, грн.; Уі осн,Уі допм - питомий збиток в основному та допоміжному виробництві і-ої продукції відповідно, грн.; Уосн,Удопм - загальний екологічний збиток в основному і допоміжному виробництвах, грн; bіосн,bі допм - питомий екологічний збиток в основному та допоміжному виробництві і-ої продукції відповідно, грн.; аіосн, а ідопм - питома витрата матеріалу при виробництві і-ої продукції в основному та допоміжному виробництвах, т; Мі - наявна кількість матеріалів для виробництва і-ої продукції, т; sіосн,sідопм - питоме споживання природного ресурсу при виробництві і-ої продукції в основному та допоміжному виробництвах відповідно, т; Zі - наявна кількість природних ресурсів для виробництва і - ої продукції, т.