Науково-методичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ І ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Никитюк Олександр Андрійович

Київ - 2010

Аннотация

Никитюк А.А. Научно-методические основы экологической безопасности сельскохозяйственной продукции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 03.00.16 - экология. Институт агроэкологии и экономики природопользования Национальной академии аграрных наук Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию научно-методических основ экологической безопасности сельскохозяйственной продукции и продуктов ее переработки. На основе системного анализа и сравнения современного состояния международной и национальной нормативных баз в области безопасности и качества сельскохозяйственной продукции показано, что гармонизация НД в этой сфере недопустимо низкая для страны, вступившей в ВТО и планирующей членство в ЕС. Количество гармонизованных национальных стандартов - 30,5%, запланировано гармонизацию ? 20,7%, что значительно ниже нормативного уровня гармонизации (80%), установленного в ЕС. Разработана прогнозная модель процесса развития гармонизации международных стандартов, с помощью которой показано, что при сохранении существующих темпов гармонизации процент гармонизированных стандартов ISO к общему количеству НД будет снижаться на протяжении 2011-2014 гг. Сформулированы направления совершенствования национальных стандартов по безопасности и качеству сельскохозяйственной продукции и продуктов ее переработки. Проведен сравнительный анализ требований ISO 22000:2005 и ДСТУ 4161:2003, параллельно действующих в Украине, который показывает, что в отличие от модели системы управления безопасностью пищевых продуктов по ДСТУ 4161: 2003, модель СУБПП по ISO 22000:2005 содержит еще три ключевых элемента: интерактивную коммуникацию, менеджмент и программы-предпосылки. Предложена методология внедрения системы управления безопасностью пищевых продуктов, основанная на принципах HACCP в рамках последовательности этапов жизненных циклов сельскохозяйственной продукции.

Построена математическая модель критической точки системы HACCP ? изменения биохимического состава зерна за время послеуборочного хранения в условиях умеренно-континентального климата, при контролируемой влажности, позволяющая дать превентивную оценку качества зерна в зависимости от температуры и влажности. Проведен системный анализ современного состояния международной и национальной нормативных баз в области экологической сертификации качества и безопасности почв для производства сельскохозяйственной продукции, определены пути внедрения европейского опыта по сертификации почв. Адаптированы восемь принципов менеджмента качества для лабораторий. Выделены основные особенности применения модели менеджмента качества по ISO 9001 (ДСТУ ISO 9001) в лабораториях по сертификации сельскохозяйственной продукции, обобщенные в требованиях к компетентности лабораторий. Основываясь на потребностях общества в достоверных результатах испытаний, сформирован спектр требований к компетентности лабораторий по сертификации сельскохозяйственной продукции.

Ключевые слова: экологическая безопасность, сельскохозяйственная продукция, сертификация, стандартизация, качество.

Summary

Nikitjuk O. Scientific and methodological bases of an environmental safety of agricultural products. - Manuscript. The dissertation for doctor degree of agricultural sciences on specialty 03.00.16 - ecology. - Institute of Agroecology and Environmental Economics of National Academy of Agrarian sciences of Ukraine.

The dissertation is devoted to the theoretical proof of scientific-methodological basis of agricultural production. Related products ecologic safety is studied. Basing on international and national normative documents, scientific-methodological and conceptual model of agricultural production and related products is developed. It is shown that for increase of competitiveness and quality of national agricultural production, reformation of national quality and safety control systems is required. Taking into account European experience, it is required to get rid of numerous standards and implement complex quality system “from farm to consumer”.

Using system analysis, modern international and national standards in safety and quality of agricultural products are compared. It is show that harmonization of regulatory documents in this area is very low. A prognosis model of the process of harmonization development is built. This model reveals that if current rate of harmonization of normative documents is preserved, the percent of harmonized with ISO normative documents will decrease rapidly in 2011-2014. Ways of improvements of national standards of agricultural production quality and safety are given. Main features of ISO 9001 (SSTU ISO 9001) quality management model in agricultural production certification laboratories are described. Range of demands for agricultural production certification laboratories' competence is compiled.

Keywords: environmental safety, agricultural production, certification, standardization, quality.

Анотація

Никитюк О.А. Науково-методичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. Інститут агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук, Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню науково-методичних основ екологічної безпеки сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки. На основі системного аналізу та порівняння сучасного стану міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції показано, що гармонізація НД у цій сфері дуже низька. Розроблено прогнозну модель процесу розвитку гармонізації міжнародних стандартів, показано, що при збереженні існуючих темпів гармонізації відсоток гармонізованих стандартів ISO до загальної кількості НД зменшуватиметься впродовж 2011?2014 рр. Сформульовано напрями удосконалення національних стандартів з безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Виділено основні особливості застосування моделі менеджменту якості за ISO 9001 (ДСТУ ISO 9001) у лабораторіях із сертифікації сільськогосподарської продукції та розроблено систему менеджменту лабораторій. Сформовано спектр вимог до компетентності лабораторій із сертифікації сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: екологічна безпека, сільськогосподарська продукція, сертифікація, стандартизація, якість.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Якість та екологічна безпека сільськогосподарської продукції залежить від багатьох чинників, передусім, від якості ґрунту, з якого у рослини надходять необхідні поживні речовини, корисні мікроелементи, а також забруднювачі - важкі метали, радіонукліди, залишки пестицидів, що потім передаються трофічними ланцюгами. На якість продукції також впливають агротехнічні заходи, внесення мінеральних добрив, оброблення засобами захисту рослин тощо. У Декларації Всесвітнього саміту з продовольчої безпеки (2009 р.) підкреслено, що продовольча безпека існує тоді, коли всі люди завжди мають фізичний, соціальний та економічний доступ до достатньої кількості безпечного і поживного продовольства для задоволення своїх харчових потреб. Основами продовольчої безпеки є: наявність, доступ, використання і стабільність, а поживність ? невід'ємним складником. Проте, за зовнішніми ознаками та смаком не можна зробити висновок про якість та екологічну безпеку продукції. Для підтвердження якості вирощеної рослинницької продукції, необхідно отримати достовірну інформацію про вміст поживних речовин, вітамінів, мікроелементів, а також про забруднення її токсичними органічними та неорганічними речовинами. З огляду на це виникає необхідність об'єктивної інформації щодо характеристики продукції та лабораторій, де таку оцінку проводять. Загалом, якість продукції має першочергове значення у міжнародній конкурентній боротьбі для будь-якої країни, істотно впливає на формування зовнішньої політики, в основному визначає рівень життя і стабільність національної валюти, тобто є одним з головних чинників національної безпеки. Останнім часом критерії якості і підходи до методів оцінювання відповідності якості продукції або послуг встановленим критеріям істотно змінилися, зокрема сертифікація готової продукції втратила актуальність. Україна є членом Світової організації торгівлі (COT), тому й необхідно адаптувати національну нормативну базу у сфері виробництва якісної та екологобезпечної сільсько-господарської продукції та продуктів її переробки до міжнародної. Це можливо лише на основі системного порівняльного аналізу сучасного стану міжнародної та національної нормативних баз, визначення основних тенденцій їхнього розвитку та удосконалення системи національних стандартів з безпеки та якості харчової продукції, впровадження міжнародних вимог до органів оцінки відповідності. Сутність системи гарантування безпеки та якості полягає у відслідковуваності показників продукції впродовж усього життєвого циклу та можливості виявлення та усунення небезпечних чинників біологічного, хімічного і фізичного походження. Екологічні аспекти безпеки та якості сільськогосподарської продукції розглянуто у працях С.Д. Мельничука, П.Я. Калити, В.М. Новікова та ін. Економічні основи якості агропромислового виробництва висвітлено Й.С. Завадським. Проте науково-методичних основ екологічної безпеки сільськогосподарської продукції дотепер розроблено не було, що зумовило вибір теми та визначило завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи тривали впродовж 2002-2010 рр. згідно з НДР НМЦ УААН «Агроекологія», провідною науковою установою якого є Інститут агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України (правонаступник Інституту агроекології УААН), за НТП УААН «Теоретично обґрунтувати і розробити практичні заходи щодо екологобезпечного використання природно-ресурсного потенціалу агроландшафтів з метою забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва і покращення якості умов життя людини» (ДР №0101U 003298) за завданням «Обґрунтувати і розробити основні напрямки раціонального природокористування на засадах оптимізації сільськогосподарських ландшафтів, охорони ґрунтових і водних ресурсів, біологізації агротехнологій та екологобезпечного використання засобів хімізації» (ДР № 0101U003294); за науково-технічною програмою УААН «Науково-практичне обґрунтування сталого розвитку агроекосистем України» (ДР № 0106U004038) та згідно з тематикою Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації сертифікації та якості на замовлення Мінагрополітики України «Розробка пропозицій щодо удосконалення стандартів у галузі безпечності та якості харчової продукції агропромислового комплексу» (ДР № 0107U006957).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження ? на основі аналізу міжнародної та національної нормативних баз розробити науково-методичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки. Для досягнення поставленої мети виконано такі завдання:

Ш Системно проаналізувати і порівняти сучасний стан міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Ш Побудувати прогнозну модель основних тенденцій розвитку нормативної бази класу 67 «Харчові продукти».

Ш Системно проаналізувати та порівняти сучасний стан міжнародної і національної нормативних баз із сертифікації ґрунтів.

Ш Порівняти вимоги і виявити принципові відмінності у діючих стандартах ДСТУ 4161:2003 та ДСТУ ISO 22000:2007.

Ш Розробити метод життєвих циклів для впровадження системи управління безпекою харчових продуктів.

Ш На основі даних про біохімічні процеси у зерні пшениці побудувати математичні субмоделі критичної точки - процесу зберігання зміни якості продукції під час зберігання на прикладі зерна пшениці, відповідно до системи HACCP.

Ш Сформулювати висновки і практичні пропозиції щодо удосконалення національних стандартів з безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Ш Сформулювати висновки і практичні пропозиції щодо екологічної гармонізації регуляторної політики Європейського Союзу (ЄС) та України у сфері охорони ґрунтів від забруднення.

Ш Розробити технологічні прийоми впровадження системи менеджменту в лабораторії з сертифікації сільськогосподарської продукції.

Об'єктом дослідження є екологічна безпека та якість сільськогосподарської продукції впродовж усього життєвого циклу.

Предмет дослідження - система стандартизації як засіб забезпечення вимог екологічної безпеки і якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є екологічні наукові положення у сфері безпеки і якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, вітчизняна і міжнародна нормативна база, праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених. У процесі дослідження використано: метод системного підходу та логічного узагальнення щодо обґрунтування науково-методологічних засад удосконалення національної та міждержавної нормативних баз у сфері виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; кількісний порівняльний аналіз; метод формалізації; методи прикладної статистики; метод нелінійної регресії та математичного моделювання; метод дедукції. Для побудови моделі використано програмне забезпечення «Wolfram Matematica 7.0». Інформаційною базою дослідження були закони України та нормативно-правові акти у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції України та ЄС. Вірогідність і обґрунтованість одержаних результатів дисертації зумовлено використанням загальнонаукових і спеціальних методів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробленні на основі аналізу міжнародної та національної нормативної бази науково-методичних основ екологічної безпеки сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки.

v Уперше на підставі абсолютних та відносних аналітичних показників cистемно проаналізовано сучасний стан міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції.

v Розроблено математичну модель статистичного прогнозу розвитку гармонізації міжнародних стандартів ISO з використанням методів нелінійної регресії.

v Надано прогноз основних тенденцій розвитку міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

v Для підвищення якості, безпеки та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках сформульовано напрями удосконалення національних стандартів з безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, з урахуванням наявних ризиків та на базі визнаних у світі систем гарантування безпеки харчових продуктів.

v Удосконалено методологію розроблення системи управління безпекою харчових продуктів (СУБХП), що ґрунтується на принципах HACCP і можливості подання та аналізування як системи, так і її окремих елементів у рамках послідовності етапів життєвих циклів.

v Запропоновано напрями гармонізації регуляторної політики ЄС у сфері охорони ґрунтів від забруднення.

v Визначено основні напрями застосування моделі менеджменту якості ISO 9001:2000 у лабораторіях із сертифікації сільськогосподарської продукції та узагальнено їх у вимогах до компетентності лабораторій ? розроблено систему менеджменту лабораторій, яка охоплює адміністративну і технічну підсистеми та систему якості.

Практичне значення одержаних результатів. Для акредитації лабораторій із сертифікації сільськогосподарської продукції та сертифікації ґрунтів Міністерством аграрної політики України рекомендовано до впровадження: «Науково-методичні рекомендації Розробка та впровадження системи якості в лабораторіях з контролю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки»; «Науково-методичні рекомендації з відновлення забруднених хлорорганічними пестицидами ґрунтів залежно від їх токсичності відповідно до міжнародних стандартів»; «Методичні рекомендації з комплексної оцінки ступеня хімічної деградації ґрунтів»; «Методичні рекомендації з агроекологічного моніторингу територій, забруднених стійкими органічними забруднювачами»; «Методичні рекомендації з біотестування забруднених стійкими органічними забруднювачами ґрунтів»; «Систематичний аналіз полікомпонентного пестицидного забруднення основних типів ґрунтів України (методичні рекомендації).

Результати роботи увійшли до рекомендованих Міністерством освіти і науки України навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів: Новиков В.М., Никитюк О.А. Розробка систем якості в лабораторіях та аналіз вимог ДСТУ ISO/IEC 17025; Новиков В.М., Никитюк О.А. Основи аудиту в лабораторіях; Новиков В.Н., Никитюк А.А., Новиков В.В. Основы компетентности лабораторий. Ч 1. Системы менеджмента в лабораторной практике и внедрение требований ISO/IEC 17025:2005; Новиков В.М., Никитюк О.А., Новиков В.В. Аудит в лабораторіях.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. Здобувачем проаналізовано відповідну літературу, висунуто робочу гіпотезу, розроблено програму досліджень, проведено дослідження, узагальнено результати. Всі наукові положення дисертації, їхня інтерпретація, висновки, що винесено на захист опрацьовано безпосередньо автором.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідали на: Науково-практичному семінарі з нагоди Всесвітнього дня стандартів «Стандарти для безпечнішого світу» (Київ, 2005); 5 Міжнародній науково-практичній конференції «Качество, стандартизация, контроль: теория и практика» (Ялта, 2005); Міжнародній науковій конференції «Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва (Київ, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Сбалансированное природопользование: современный взгляд, тенденции и перспективы» (Херсон, 2010); Міжнародній науковій конференції «Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва (Київ, 2010); Міжнародному екологічному форумі «Довкілля 2010» (Київ, 2010); Scientific meeting of COST Action FA 0905 “Mineral Improved Crop Production for Healthy Food and Feed” (Antalya, Turkey, 2010 ).

Публікації. Результати дисертації викладено у 45 наукових публікаціях, з них:2 монографії, 19 статей у фахових виданнях, 2 статті у передових російських виданнях,4 навчальних посібники, матеріали 7 наукових конференцій, 6 методичних рекомендацій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріал дисертації викладено на 421 сторінці комп'ютерного тексту, у тому числі основний текст - на 310 сторінках. Дисертація складається зі вступу, 8 розділів основної частини, загальних висновків, рекомендацій виробництву для впровадження, списку використаних джерел (354 найменувань, у т.ч. 100 латиницею) і додатків. Робота ілюстрована 29 таблицями та 59 рисунками.

2. Основний зміст роботи

У результаті огляду літературних джерел та нормативних документів виявлено проблеми, які постали перед Україною у результаті прискорення науково-технічного прогресу, що спричинило різке погіршення екологічної обстановки. Проаналізовано чинну законодавчу базу України, виявлено необхідність реформування системи керування безпекою харчових продуктів задля гармонізації її з аналогічною системою ЄС беручи до уваги кращий міжнародний досвід. У межах процесу приєднання до СОТ та плану інтеграції до ЄС Україні належить виконати зобов'язання, пов'язані з переходом від системи обов'язкових стандартів до системи обов'язкових технічних регламентів та добровільних стандартів, а також із гармонізацією своїх вимог щодо безпеки та якості з міжнародними та європейськими стандартами. На основі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність і перспективи проведення досліджень.

З метою адаптації вітчизняної нормативної бази до міжнародної проведено системний порівняльний аналіз їхнього сучасного стану, визначено основні тенденції розвитку та шляхи удосконалення системи національних стандартів з безпеки та якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Нормативні документи (НД) класу 67 «Харчові продукти», за Міжнародним класифікатором стандартів (ICS) Міжнародної організації зі стандартизації ISO поділяються на такі блоки: І - 67.020 «Процеси в харчовій промисловості»; ІІ - 67.040 «Харчові продукти взагалі»; ІІІ - 67.050 «Загальні методи перевірки та аналізу харчових продуктів»; IV - «Сільськогосподарські харчові продукти», який містить 11 груп НД (67.060 «Зернові, бобові культури та продукти їх переробки»; 67.080 «Фрукти. Овочі»; 67.100 «Молоко та молочні продукти»; 67.120 «М'ясо, м'ясні продукти та інша тваринна продукція»; 67.140 «Чай. Кава. Какао»; 67.160 «Напої»; 67.180 «Цукор. Цукристі продукти. Крохмаль»; 67.190 «Шоколад»; 67.200 «Харчові олії та жири. Насіння олійних культур»; 67.220 «Прянощі та приправи. Харчові добавки»; 67.230 «Напівфабрикати та готові харчові продукти»); V - 67.240 «Сенсорний (органолептичний) аналіз»; VI - 67.250 «Матеріали та предмети у контакті з харчовими продуктами»; VII - 67.260 «Установки та устаткування для харчової промисловості». Дослідження проводили за такими показниками: базисний абсолютний приріст (БАП) нормативних документів ? збільшення або зменшення загальної кількості НД за певний період часу; середній абсолютний приріст - відношення базисного абсолютного приросту до кількості років (середньоарифметичне значення); середньорічний коефіцієнт зростання чинних НД за n-років - корінь n-ступеня із відношення загальної кількості НД за n-й рік до загальної кількості НД за 1-й рік (сердньогеометричне значення); середньогрупова кількість - загальна кількість (Ф.Грищенко, 2008). За даними Держспоживстандарту України на 01.01.2009 чинними були 610 гармонізованих стандартів ISO.

Аналізуючи дані НД ISO, можна визнати, що: група 67.230 не містить жодного чинного чи майбутнього НД ISO; чотири групи: 67.080, 67.160, 67.180, 67.250 не містять жодного проекту НД ISO; частка чинних НД (610) у загальному обсязі НД ISO (701) становить близько 87%, а частка проектів НД (91) у загальному обсязі НД ISO (701) ? близько 13%; загальний коефіцієнт новизни (відношення загальної кількості проектів НД, розроблених на певний час, до загальної кількості чинних НД на цей час) НД ISO становить близько 0,15.

За 2002-2009 рр. частка І та ІІ блоків НД становить близько 28,6% (2/7?0,2857). Середній абсолютний приріст чинних НД ISO ІІІ блоку (3,4 НД) майже на ступінь вище ніж аналогічний показник ІІ (0,6 НД); І, IV і V блоки НД розвивались повільно; частка таких блоків у загальному обсязі становить близько 42,8% (3/7?0,4285).

За 2002?2007 рр. частка VІ та VІІ блоків НД ISO (67.250 «Матеріали та предмети у контакті з харчовими продуктами», 67.260 «Установки та устаткування для харчової промисловості», у рамках яких не опубліковано жодного НД ISO, у загальному обсязі блоків НД становить близько 28,6 % (2/7); за 2007-2009 частка таких блоків зросла до 42,8% (3/7), адже у рамках блоку НД ISO 67.240 «Сенсорний (органолептичний) аналіз» за цей період не опубліковано жодного НД.

Базисний абсолютний приріст усіх чинних НД ISO (збільшення або зменшення загальної кількості НД за певний період часу) становить 60 НД за 2002-2007 роки 120 та 80 за 2007-2009; середній абсолютний приріст чинних НД ISO (відношення базисного абсолютного приросту до загальної кількості років - середньоарифметичне значення) - 12 НД за 2002-2007 та 40 НД за 2007-2009; середньорічний коефіцієнт зростання чинних НД ISO (корінь п'ятого ступеня з відношення загальної кількості НД за 2007 р. до загальної кількості НД за 2002 р. - середньо геометричне значення) - близько 1,02; аналогічний показник за 2007-2009 рр. - близько 1,06, за 2002-2009 - близько 1,03; середній абсолютний приріст чинних НД ISO І блоку за 2002-2007 роки становить 1,2 НД, ІІ - 0,4 НД, ІІІ - 2 НД, IV - 7 НД, V - 1,4 НД; за 2007-2009 першого та другого ? 0,25 НД третього - 1,4 НД, четвертого -14,2 НД.

Проведено аналіз даних, наведених у звіті Держспоживстандарту України, про виконання Плану національної стандартизації за галуззю стандартизації 67 «Харчові продукти» у 2008-2009 рр. План стандартизації виконано на 22,8%, у т.ч. прийнято гармонізованих стандартів 42,1 % від запланованого.

Аналіз Плану національної стандартизації на 2010 р., 67 «Харчові продукти» (Держспоживстандарт України) свідчить, що лише 120 НД заплановано для гармонізації у 2009 р. Решта запланованих до гармонізації НД - перехідні з минулих років. Найбільша кількість НД - це перехідні з 2008 р. ? 244 НД, 40 НД - з 2007 р., 86 НД - з 2006 р., 38 НД - з 2005 р., 14 НД - з 2004 р. та 1 НД - з 2003 р. (рис. 2). Станом на 01.01.2010 р. у межах класу 67 сформовано 17 груп, поділених на 26 підгруп НД ISO. Отже, загальна кількість НД за класом 67 «Технологія виробництва харчових продуктів» становить 1783 НД, що свідчить про значний їх відсоток у сфері харчової промисловості. Застарілі національні стандарти становлять 20%. За сімома групами (67.040, 67.050, 67.140, 67.190, 67.230, 67.240, 67.250) застарілих національних стандартів немає, що свідчить про оновлюваність НД у цих групах. Кількість гармонізованих національних стандартів становить 30,5%, основні з яких - стандарти з ідентичним ступенем відповідності. Майбутні гармонізовані національні стандарти (проекти) дорівнюють 20,7 %, що, як і 30,5% гармонізованих національних стандартів, свідчить про те, що гармонізація НД у сфері харчової промисловості неприпустимо низька для країни, що вступила до СОТ та планує членство в ЄС, порівняно з 80% в ЄС і в усьому світі.

Для оцінки тенденцій зміни ступеня гармонізації національних НД класу 67 «Харчові продукти», було розроблено математичну модель, побудовану на базі методу нелінійної регресії статистичних прогнозів. Для побудови моделі було використано програмне забезпечення (ПЗ) «Wolfram Mathematica 7.0». У середовищі даного ПЗ було написано програму для обрахунку даних та побудови прогнозу. З побудованої моделі видно, що при збереженні наявних темпів зростання кількості гармонізованих НД та загальної кількості НД відсоток гармонізованих НД зменшуватимеся. Такий висновок викликає тривогу, адже Україна прагне стати повноправним членом європейського торгового співтовариства, чого неможливо досягти без відповідного рівня нормативно-правової бази стандартизації.

Отже, нормотворення у сфері виробництва сільськогосподарської продукції та харчових продуктів взагалі базується на власних технологіях і НД (СОУ, ДСТУ, технічних умовах). Це відповідає положенням статті 2.4 Угоди з технічних бар'єрів у торгівлі, в якій зазначено, що для досягнення поставленої законної мети через істотні кліматичні або географічні чинники, або істотні технічні проблеми, можна не брати за основу міжнародні стандарти під час розробки нормативно-правових актів, зокрема технічних регламентів (ТР), чи НД. Ось тому, за статтями 12.3-12.4 Угоди з ТБТ країни під час розробки враховують власні потреби в плані розвитку, а також особливі фінансові й торгові потреби, спрямовані на збереження місцевої технології, методів і процесів виробництва, які відповідають їхнім потребам розвитку, а тому вони можуть не брати за основу відповідні міжнародні стандарти для розробки власних ТР та стандартів. Так як одним із головних шляхів розв'язання нагальних проблем щодо поліпшення якості та безпеки харчової продукції є гармонізація національної нормативної бази у сфері технології виробництва харчових продуктів з міжнародними та європейськими стандартами, що є необхідною передумовою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, сприятиме усуненню технічних (нетарифних) бар'єрів на шляху просування української продукції на нові європейські та світові ринки збуту. Для забезпечення якості та конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції, нормативна база державних стандартів має відповідати світовим нормам. Для успішного виходу на міжнародний ринок Україні необхідно збільшувати рівень гармонізації національних НД із міжнародними.

У Програмі економічних реформ Президента України на 2010-2014 рр. чітко визначено, що проведення системних реформ в агропромисловому комплексі має забезпечити технологічне переоснащення сільськогосподарської галузі та перетворення її на ефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки. Одним із найважливіших заходів досягнення поставлених цілей є гармонізація системи стандартів і технічного регулювання сільськогосподарської продукції з нормами ЄС. Система стандартів ГОСТ/ДСТУ, яку Україна успадкувала після розпаду СРСР, включає тисячі стандартів, що охоплюють і технічні вказівки, і параметри якості, і стандарти охорони здоров'я в сільському господарстві, і стандарти безпеки. Проте, вони загалом є перешкодою для виходу на ринки, оскільки країни з ринковою економікою їх не визнають. Харчові продукти перед тим, як потрапити до споживача, проходять через багато організацій харчового ланцюга і кожна з таких організацій має гарантувати безпеку цих продуктів. Лише за такої умови можуть зменшуватись небезпечні чинники під час виробництва сільгосппродукції та продуктів її переробки. З огляду на розвиток суспільства «старий» підхід щодо безпеки харчових продуктів не виправдовує себе, оскільки базується на державному контролі відповідальності, а також на обстеженні кінцевої продукції. Сучасні ринкові умови, зміна засад щодо управління безпекою сформували «новий підхід», який широко застосовують у розвинених країнах. За такого підходу увага акцентується на відповідальності виробника, контролюванні процесів, і, нарешті, ключовим моментом є результативність щодо безпеки. В основу стандартів на системи управління безпекою харчових продуктів закладено систему аналізу небезпечних чинників і критичних точок управління (НАССР «Hazard Analysis and Critical Control Point»), яка є науково обґрунтованою системою, та гарантує виробництво безпечної продукції завдяки ідентифікації і контролю небезпечних чинників. Система HACCP дає можливість перейти від випробувань кінцевого продукту до розробки застережних методів гарантування безпеки харчової продукції. Звідси і виникає необхідність створення та впровадження систем управління якістю (СУЯ) та СУБХП оскільки зазначені системи здатні розв'язати проблему вільного обігу харчових продуктів і продовольчої сировини у світовому економічному просторі. В Україні з 1 липня 2003 р. діє національний стандарт ДСТУ 4161:2003 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги», а з 1 серпня 2007 р. набрав чинності національний стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 (ідентичний міжнародному стандарту ISO 22000:2005). У зв'язку з певними ускладненнями виконання українськими підприємствами вимог стандарту ДСТУ ISO 22000 деякий час ці два стандарти діятимуть паралельно. Тому актуальним стає питання щодо проведення порівняльного аналізу вимог цих двох стандартів.

Порівняння вимог ДСТУ 4161:2003 до СУБХП із сучасними міжнародно визнаними вимогами, реалізованими в ISO 22000: 2005, є актуальним питанням. Структуру ISO 22000:2005, що повністю відповідає ідеї циклу Демінга, покладено в основу структури ISO 9001:2000 - відповідальність керівництва, управління ресурсами, планування та виробництво безпечних харчових продуктів, валідація, верифікація та поліпшення СУБХП. Сфера застосування ISO 22000:2005 набагато ширша, ніж сфера застосування ДСТУ 4161:2003. Його можна застосовувати для запровадження та сертифікації СУБХП, він поширюється ще й на демонстрацію відповідності зацікавленій другій стороні та самодекларацію відповідності тощо. Порівняльний аналіз вимог ISO 22000: 2005 і ДСТУ 4161: 2003 свідчить, що на відміну від моделі СУБХП, заснованої винятково на принципах НАССР у ДСТУ 4161:2003, модель СУБХП за ISO 22000:2005 містить ще три ключові елементи: інтерактивну комунікацію, менеджмент та програми передумови. Ця основна відмінність у моделях СУБХП і визначає подальшу різницю вимог, викладених у порівнюваних стандартах. Крім того, сьогодні йдеться про впровадження сучасних СУБХП у рамках стандартів серії ISO 22000. Впровадження ISO 22000:2005 супроводжується виконанням вимог ISO/TS 22004 та ISO 22005. Оскільки саме реалізацію принципів НАССР покладено в основу будь-якої СУБХП, то управління небезпечними чинниками з поєднанням плану НАССР, програм передумов і операційних програм передумов слід вважати принциповою відмінністю вимог ISO 22000: 2005 від ДСТУ 4161:2003. За визначенням ISO 22000:2005, програми передумови - це основоположні (базові) умови або дії, необхідні для підтримання належної гігієнічної практики впродовж життєвого циклу безпечного харчового продукту. Аналіз системи менеджменту (СМ) за ISO 22000:2005 показує її принципову відмінність від універсальної моделі, запропонованої в ISO 9001:2000, але з уточненнями щодо постійного вдосконалення СМ. Вдосконалення у рамках ISO 22000:2005 стосується покращення результативності та забезпечення постійного врахування найсучасніших вимог безпеки (враховуючи і висунуті споживачами).

Виходячи з наведеного, впровадження вимог комунікаційних процесів відповідно до ISO 22000: 2005 дає змогу забезпечити оперативне врахування найсучасніших даних щодо безпеки харчового продукту ще під час планування його виробництва. Відповідно, вищий рівень вимог ISO 22000:2005, порівняно з ДСТУ 4161:2003, в основному зумовлено принциповою відмінністю елементної бази моделей СУБХП, викладених у цих стандартах. Отже, стандарт ДСТУ ISO 22000: 2007 має вищий рівень вимог порівняно з ДСТУ 4161: 2003, а тимчасова паралельна дія цих стандартів дає можливість виробникам сільгосппродукції та продуктів її переробки адаптуватись до міжнародних вимог щодо якості та безпеки продуктів харчування.

Розробка методу застосування методології життєвих циклів. У зв'язку з труднощами у впровадженні систем управління якістю та безпекою продуктів харчування в Україні, виникла нагальна потреба у розробці методики впровадження СУБХП. Метод «життєвих циклів елементів системи управління», розроблений авторами як методологічний інструмент упровадження будь-якої системи управління можна застосовувати і у разі впровадження СУБХП. Запропоновано варіант методики розроблення системи, що базується на аналізі «життєвих циклів» елементів системи ДСТУ/ISO 22000:2007 з використанням настанов IS0/TC 22004:2005 та визначено загальні принципи процесного підходу. Специфіка процесного підходу полягає у: розумінні та виконанні вимог саме щодо безпеки харчових продуктів; аналізуванні процесів системи, пов'язаних із безпекою та простежуваністю; оцінюванні процесів з точки зору їх результативності; безперервному вдосконаленні (покращенні) процесів, спираючись на результати оцінювання (вимірювання) рівня досягнення цілей процесів. Схема взаємодії основних процесів відображає в узагальненому вигляді структуру ДСТУ/ISO 22000:2007 та послідовність основних кроків упровадження його вимог і є «життєвим циклом» самої СУБХП, заснованої на НАССР-планах та програмах-передумовах (від планування, виготовлення БХП до затвердження (верифікації), удосконалення). Оскільки за ДСТУ/ISO 22000:2007 основним елементом СУБХП є НАССР-план, то і застосування методології «життєвих циклів елементів системи» доцільно починати з упровадження саме НАССР-плану як головного елемента СУБХП. Реалізацію принципів можна представити у вигляді циклічного процесу, що постійно враховує дані описів сировини, матеріалів, виробничих процесів, опису кінцевого продукту та вимоги щодо безпеки, які з часом можуть змінюватися.

Запропонований метод «життєвих циклів» дає змогу: глибше проаналізувати і зрозуміти елементи системи, їх взаємодію і функціонування у рамках СУБХП, що значно прискорить упровадження системи; виявити спільні фази життєвих циклів елементів системи, що спрощує подальше розроблення документації, значно зменшує можливість повторів (розв'язання однієї і тієї самої проблеми, або отримання відповіді на одну і ту саму вимогу стандарту в різних місцях документації системи); визначити необхідну і достатню кількість документів для забезпечення функціонування системи. Вирішити, які з визначених документів буде розроблено у вигляді процедур, а які у вигляді інструкцій (у рамках обов'язкових вимог до наявних процедур). Вибір типу управління відбувається на основі зазначених положень. Відповідно до зазначених розділів документів наслідуватимуть логіку «життєвих циклів», інтегруючи підрозділи процедури, інструкції чи процесів. Запропоновано основні принципи розроблення документації системи. Документація СУБХП розробляється виключно «зверху-вниз». Тобто, спочатку розробляється політика у сфері БХП, далі настанови, що посилаються на робочі документи (плани-НАССР, програми-передумови), процедури, інструкції, які використовують на робочих місцях, бланки, форми, журнали, протоколи (носії даних). Робоча документація має розроблятися персоналом, який її використовуватиме. Корисність кожного документа (крім регламентованих стандартом) перед розробленням підтверджується групою безпеки. Документування СУБХП - це не самоціль, а інструмент управління, тому документація системи має бути максимально простою і доступною для розуміння.

Прикладом критичної контрольної точки, що вимагає оцінки ризику, є процес зберігання сільгосппродукції, так як лише невелика частина її потрапляє до споживача безпосередньо від виробника, більшу частину спочатку направляють на зберігання та переробку.

Нормована функція якості продукції. Введемо певну функцію Q, що залежить від параметрів якості та часу. У загальному вигляді її можна представити як:

Дана функція допомагає кількісно оцінити таку величину, як якість продукту, дає змогу точніше розділити продукцію на класи та ґатунки, дасть змогу прогнозувати зміну якості конкретної партії продукції у майбутньому тощо. Значення параметрів вимірюються за правилами, встановленими Держспоживстандартом України. Функції , k=1,…,N визначаються, використовуючи апарат регресійних моделей. Функції , k=1,…,N та F є субмоделями математичної моделі якості продукції, що описується функцією Q.

Побудова функції якості пшениці. Розглянемо процес післязбирального дозрівання зерна пшениці. Побудуємо функцію якості продукту «зерно пшеничне». При диханні зерна відбуваються процеси, що можна описати таким хімічним рівнянням:

Основними факторами інтенсивності цього процесу є температура та вологість. Отже, субмодель навколишнього середовища описуватиметься двома факторами - вологістю та температурою, один з яких (вологість) можна вважати контрольованим, інший (температура) постійно змінюється за певним законом. Розглянемо залежність функції якості від часу. Оскільки кількість білка та нормуючий коефіцієнт залишаються сталими, змінюється лише загальна маса

,

де - втрачена в результаті біохімічних процесів зернова маса,

- початкова маса зерна,

- маса білка в грамах зерна, Величина залежить від часу, температури та вологості. Так як ми вважаємо, що в зерносховищі підтримується стала вологість, втрату за рахунок вологості можна звести до коефіцієнта вологості

де - значення вологості, %,

- нормуючий коефіцієнт.

Зміну температур з середини серпня до середини жовтня можна представити як суму логарифмічної кривої (зміна середньодобової температури), синусоїди (зміна температури за добу) та деякої стохастичної складової:

,

де - половина різниці між денним мінімумом та денним максимумом; - середньодобова температура на початку періоду зберігання; a, K - регресійні коефіцієнти; - кількість днів, упродовж яких відбувається дозрівання зерна; - нормуючий коефіцієнт, що дорівнює максимальному значенню введеної стохастичної складової; - незалежні однаково розподілені випадкові величини; - похибка.

Загалом, може бути представленою у вигляді

де - час, днів;

- залежність температури від часу.

Описано функцію якості продукту «зерно пшеничне» та досліджено зміну функції якості зерна за час дозрівання залежно від умов зберігання. Модель дасть змогу превентивного оцінювання якості зерна під час післяжнивного зберігання залежно від температури і вологості.

Ґрунт є тим середовищем з якого поживні та забруднюючі речовини надходять у трофічні ланцюги. Залежно від типу ґрунту змінюється мікроелементний склад, співвідношення між концентраціями валових та рухомих форм елементів, здатність ґрунту утримувати неорганічні та стійкі органічні забруднювачі. В результаті такого різноманіття ґрунтів виникає питання визначення їхнього екологічного статусу - які агрохімічні та екотоксикологічні показники можна вважати нормою, а які сигналізують про порушення рівноваги розвитку ґрунтових процесів. Нині зусилля європейської спільноти спрямовано на збереження ґрунтів. Мета дій, спрямованих на захист ґрунтів проти забруднюючих речовин, має два аспекти. З одного боку, оцінка рівня небезпеки навколишнього природного середовища, зумовленої забрудненням, з іншого - прийняття, у разі потреби, відповідних заходів, спрямованих на запобігання поширення забруднень. Проаналізовано європейські та вітчизняні критерії оцінки ступеня забруднення ґрунтів полютантами. Вміст хімічних речовин у ґрунті нормується, як правило, у національних стандартах. На міжнародному рівні нормативів вмісту забруднюючих речовин у ґрунті немає. Вважається, що не може бути єдиного критерію вмісту хімічних елементів для всього набору ґрунтів. У країнах Європи природні, або геологічні концентрації прийняті як критерії (K. Terytze, I.Atanassov, 2002). Найжорсткіші вимоги поставлено до ґрунтів сільськогосподарських угідь через можливе потрапляння забруднюючих речовин у харчовий ланцюг. В Україні, на відміну від європейських НД, нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Вплив ґрунту на якість та екологічну безпеку сільськогосподарської продукції. За даними ННЦ ІГА ім. О.Н. Соколовського В Україні діє 341 НД у галузі ґрунтознавства, агрохімії та охорони ґрунтів. З них 122 гармонізовано з міжнародними і Європейськими стандартами, 15 - стандарти Мінагрополітики України, 68 міждержавних стандартів СНД, 26 - методики виконання вимірювань атестовані Службою головного метролога УААН. На кінець 2010 р. кількість скасованих застарілих міждержавних стандартів (ГОСТ) та галузевих (ОСТ) має досягти 47.

Політика європейських країн щодо забруднених земель заснована на визнанні запобігання забрудненню, принципу платежів за забруднення, обережності у використанні процедур оцінювання ступеня ризику для визначення потреби в коригувальних діях. Для одержання результатів, які можна порівняти, під час проведення досліджень у різних областях і на різних типах ґрунтів, лабораторії використовують однакову схему досліджень.

У країнах Європи для оцінки якості ґрунтів використовують три рівні допустимих концентрацій. Рівень A, коли спостережувана концентрація неорганічної речовини у ґрунті є меншою, ніж максимальний допустимий рівень або наближається до фонових значень. У цьому разі ґрунт можна вважати безпечним для здоров'я людей та навколишнього природного середовища. Рівень B, коли спостережувана концентрація одної або кількох речовин у ґрунті знаходиться між максимально допустимим рівнем та інтервенційними концентраціями, ґрунт можна розглядати як забруднений, але рівень концентрації забруднювача не створює безпосереднього ризику для людей, навколишнього середовища або специфічного землекористування та існує необхідність у подальших дослідженнях для визначення чи є такі рівні вмісту неорганічних речовин небезпечними. Рівень C, якщо концентрація певної речовини у ґрунті вища, ніж інтервенційні значення для цього забруднювача, ґрунт можна розглядати як дуже забруднений. Рівень такої концентрації створює небезпеку, уникнути якої слід завдяки коригувальним діям, або зміною фактичного використання ґрунту. Для порівняння отриманих різними лабораторіями результатів, необхідно використовувати однакову схему досліджень у різних областях і на різних типах ґрунтів. Тому методи, що застосовують для досліджень, мають бути гармонізовані та стандартизовані. Отримана інформація дасть можливість розробити рекомендації, необхідні для проведення досліджень ступеня забруднення ґрунту в межах природних зон та на національному рівні.

Гармонізація і стандартизація методів визначення вмісту забруднювачів у ґрунті. Щоб отримати коректну інформацію щодо ареалів з фоновим та кризовим вмістом забруднюючих речовин, для дослідження необхідно виділити ділянки одного типу ґрунту, які зазнають високого техногенного навантаження, та райони, значно віддалені від промислових викидів, за можливості, з мінімальним навантаженням мінеральних добрив та пестицидів. Щоб гарантувати порівнюваність отриманих даних, необхідно досягти угоди щодо використання одного чи кількох екстракційних агентів для визначення екологічно доцільних фракцій домішок (гармонізація методів).

Важкі метали (Валовий вміст). Для оцінки забруднення ґрунтів важкими металами загальний вміст або найбільш наближені до загального вмісту значення визначають як вираз максимальної потенційної небезпеки. Незважаючи на низку недоліків, метод екстракції aqua regia (суміш сірчаної та азотної кислот) є стандартизованим, його використовують у європейських країнах для дослідження ґрунтів. Екстракція, що використовує aqua regia виконується згідно з ISO 11466 (в Україні ДСТУ ISO 11466:2001 «Якість ґрунту. Вилучення перехідних елементів, що розчиняються в царській водці»). Використання інших розчинників для екстракції валових форм хімічних елементів не дає можливості порівняння результатів у межах Європейських країн.

Екологічно доцільна фракція (рухомі форми) від загальної концентрації забруднюючих речовин, наявних у ґрунті. Для цього використовують небуферизований розчин нітрату амонію з рН, у межах природних ґрунтів. Вважають, що екстракція нітратом амонію є найкращим методом для визначення доступних для рослин ВМ і, отже, екологічно доцільної фракції. Метод для екстракції з азотнокислим амонієм описано у стандарті ISO 19730:2008 «Soil quality. Extraction of trace elements from soil using ammonium nitrate solution», за різного відношення зразок: розчинник (від 1:10 до 1:2,5 для зразків ґрунту).

Органічні забруднюючі домішки. Гармонізованими методами визначення багатоядерних ароматичних органічних сполук є ДСТУ ISO 13877:2005 «Якість ґрунту. Визначення багатоядерних ароматичних вуглеводнів методом високоефективної рідинної хроматографії» (ISO 13877:1998); стійких органічних забруднювачів (СОЗ) - ДСТУ ISO 10382:2004 «Якість ґрунту. Визначення хлорорганічних пестицидів та поліхлордифенілів. Газохроматографічний метод з детектуванням захопленням електронів» (ISO 10382:2002).

Агрохімічні показники. Щоб оцінювати екологічну доцільність визначених рівнів забруднень ґрунтів, у дослідження слід включити також вимірювання найдоцільніших агрохімічних показників, що визначають рухливість забруднюючих домішок у ґрунті: водневого показника ґрунту (pН), вмісту органічного вуглецю (C_орг), гранулометричного складу, потенційної катіонообмінної ємності тощо. Оскільки лабораторії, що беруть участь у проектах, мають різне аналітичне устаткування, а частина цього устаткування високовартісна, погодження методів детектування не передбачено у разі, коли розбіжність результатів є неістотною. Стандартизованими методами визначення агрохімічних показників є: сухої речовини - ДСТУ ISO 11465-2001. «Якість ґрунту. Визначання сухої речовини та вологості за масою. Гравіметричний метод» (ISO 11465:1993, IDT); кислотності ґрунту (pH) - ДСТУ ISO 10390:2007. «Якість ґрунту. Визначення рН» (ІSO 10390:2005, IDT); вмісту органічного вуглецю (C_о) - ДСТУ ISO 10693-2001. «Якість ґрунту. Визначання вмісту карбонатів. Об`ємний метод» (ISO 10693:1995), ДСТУ ISO 10694-2001. «Якість ґрунту. Визначання вмісту органічного і загального вуглецю методом сухого спалювання (елементний аналіз)» (ISO 10694:1995); ємності катіонного обміну - ДСТУ ISO 11260-2001. «Якість ґрунту. Визначання ємності катіонного обміну та насиченості основами з використанням розчину хлориду барію» (ISO 11260:1994, IDT); гранулометричного складу - ДСТУ ISO 11277:2005. «Якість ґрунту. Визначення гранулометричного складу мінерального матеріалу ґрунту. Метод просіювання та седиментації» (ISO 11277:1998).

Отже, для підтвердження якості сільськогосподарської продукції на міжнародному рівні необхідно мати достовірну інформацію про вміст забруднювачів у ґрунтах сільгоспугідь. Впровадження гармонізованих методів відбору проб, обробки зразків, аналізу та оцінки отриманих експериментальних даних дасть можливість отримати дані, які можна співставити на європейському рівні. Для отримання результатів визначення рівнів вмісту валових форм важких металів - екстракція aqua regia відповідно до ДСТУ ISO 11047:2005. Для визначення вмісту рухомих форм ВМ - стандарт ISO 19730:2008, за яким проводять визначення у країнах Європи - екстракція розчином азотнокислого амонію (стандарт не гармонізовано в Україні).

Акредитація та взаємне визнання результатів оцінювання відповідності. Глобалізація світового ринку визначає нині основну місію акредитації як інструменту оцінювання компетентності органів з оцінювання відповідності (ОOВ) - забезпечення взаємної довіри до результатів оцінювання відповідності акредитованих органів, у т.ч. лабораторій, на міжнародному рівні. Вступ України до COT є системним фактором подальшого розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій. Членство України в COT має на меті закріпити торгові відносини та статус держави з країнами - торговими партнерами, зменшити тарифні обмеження для української сільгосппродукції на світовому ринку. Відсутність сформованої спільної системи довіри в європейських країн до результатів оцінювання відповідності, отриманих вітчизняними ООВ змушує українських експортерів проводити повторне оцінювання відповідності власної продукції (у «визнаних» ООВ), або акредитувати свої лабораторії (у «визнаних органах акредитації») за межами України. Такі бар'єри у торгівлі особливо негативно впливають на економіку України, враховуючи відсутність енергетичного складника її експорту. Таким чином, Україна свідомо підвищує вимоги Узгодження з технічних бар'єрів у торгівлі (ТБТ) і встановлює для вітчизняних виробників жорсткіші умови ніж будь-яка країна світу. Дослідні лабораторії, акредитовані за стандартами ГОСТ/ДСТУ, неспроможні дотримуватись вимог Європейського Союзу та інших розвинутих країн. Це зумовило необхідність впровадження міжнародних стандартів на системи менеджменту якості (СМЯ), які є набором мінімальних погоджених вимог, виконання яких дає можливість виживання у сучасних економічних ринкових відносинах, а їх широке впровадження в Україні - це вимога сьогодення, адже якість вітчизняних продуктів харчування є важливим чинником національної безпеки.