Науково-методичні основи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції

Проведено аналіз трансформації міжнародних вимог до випробувальних лабораторій у часі. На початку 60-х рр. було розроблено «Керівництво ІSО/IEC 25», яке трансформувалося 1999 р. у міжнародний стандарт ІСО/IEC 17025:2000. Його було впроваджено як національний стандарт України ДСТУ ІSO/IEC 17025:2001 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій». У 2005 р. прийнято нову версію стандарту ISO/IEC 17025:2005 (в Україні ДСТУ ISO/IEC 17025:2006). Це зумовлено тим, що останнім часом критерії оцінки якості і підходи до методів оцінки відповідності якості продукції або послуг істотно змінилися. Стратегічний напрям розвитку сучасного менеджменту - розробка і впровадження СМЯ, побудованих з урахуванням вимог міжнародних стандартів у цій галузі, зокрема, на універсальній моделі ISO 9001. Отже, вимоги до компетентності лабораторій за останні десять-двадцять років змінилися переважно у сфері управління діяльністю лабораторії. У стандарті ISO 9001 сформовано істотну частину вимог до компетентності лабораторій, що увійшли і до ISO/IEC 17025, без обов'язкового виконання яких лабораторія не може бути акредитована. Але у стандарті надано лише стратегічний напрям впровадження систем менеджменту якості у лабораторну практику, що вимагає детального дослідження.

Менеджмент якості в компетентній лабораторії із сертифікації сільськогосподарської продукції. Стратегічний напрям розвитку сучасного менеджменту - розробка і впровадження СМЯ, побудованих з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Відповідно до ДСТУ ISO 9000:2007 менеджмент якості - це скоординована діяльність з управління організацією щодо якості, це включає розробку політики та цілей у сфері якості, планування, управління, забезпечення та покращення якості. Відповідно до стандарту ISO 9001:2000, застосування якого є добровільним на промислових підприємствах, сформульовано істотну частину вимог до компетентності лабораторій ISO/IEC 17025:2005, без обов'язкового виконання яких лабораторія не може бути акредитована. Споживач послуг лабораторії з оцінки продуктів харчування не може проконтролювати звіт або протокол випробувань та оцінити його відповідність. Однак суспільству має бути надано певні гарантії якості послуг, що замовляють у лабораторіях.

Узагальнення літературних джерел та результатів власних досліджень дало можливість розробити основні принципи формування довіри до результатів випробувань і обґрунтувати роль СМЯ лабораторій у збільшенні гарантії достовірності результатів. Версія стандарту ISO/ІEС 17025:2005, що базується на моделі менеджменту якості, вже не обмежується вимогами дотримання методик випробувань для отримання достовірного результату, а й включає постійне вдосконалення, підвищення результативності системи, виявлення тенденцій при веденні внутрішньолабораторного контролю якості, тобто використання статистичних методів управління процесами вимірювання і випробувань, задоволення потреб замовників. Отже, з розвитком суспільства і зростанням вимог до достовірності результатів сучасні моделі менеджменту, безумовно, стають частиною вимог до компетентності. Мотивація впровадження ISO/IEC 17025:2005 і необхідність зміни декларації політики лабораторії (як основи моделі менеджменту) зумовлена не лише акредитацією (як підтвердженням компетентності лабораторії), але і необхідністю конкурентоздатності лабораторії (рис. 8). Аналіз стандарту дає змогу виділити основні особливості застосування моделі менеджменту якості ISO 9001 у лабораторіях із сертифікації сільськогосподарської продукції і узагальнити їх у подальших нових вимогах до компетентності лабораторій:

1. Введено нове поняття - СМ лабораторії, яка охоплює адміністративну, технічну підсистеми і систему якості. СМ побудовано в рамках моделі ISO 9001:2000, тобто вимоги до компетентності лабораторії включають усі 8 принципів менеджменту якості і ті вимоги, що можна було б застосовувати до діяльності лабораторій з випробувань (калібрувань).

2. Лабораторія має не лише проводити моніторинг відхилень СМ від заданої моделі або процедур, методик технічного характеру, зумовлених випробуваннями, але й постійно її покращувати. Постійне вдосконалення, в рамках вимог стандарту, зумовлено збільшенням ступеня задоволеності зацікавлених у діяльності лабораторії сторін та зростанням результативності (на відміну від промислових підприємств, де основна мета впровадження моделі ISO 9001:2000 - підвищення ефективності роботи).

3. Персонал має знати свої функції і обов'язки не лише щодо технічних операцій, але і СМ та її мети, розуміти своє значення та місце в досягненні мети СМ і збільшенні результативності. Керівництво має упевнитися в тому, що відповідні комунікаційні процеси встановлені і функціонують в лабораторії, у тому числі і спрямовані на вдосконалення результативності СМ.

4. Політика лабораторій у сфері якості має визначати відповідну мету СМ, а також декларацію вдосконалення результативності СМ.

5. Лабораторія має постійно покращувати систему менеджменту, аналізуючи політику в сфері якості, мету, результати аудитів, технічні дані, коригувальні і запобіжні дії, проводячи аналіз силами керівництва. Керівництво має надати докази постійного вдосконалення СМ і зростання результативності. Плани дій необхідно розробляти не лише з метою запобігання переходу потенційної невідповідності у фактичну (як запобіжні дії), а й тоді, коли виявлено можливість подальшого вдосконалення діяльності;

6. Керівництво має упевнитися, що цілісність СМ зберігається і в разі планування або внесення змін у систему.

7. Вимоги споживачів послуг лабораторії за значущістю прирівнюються до законодавчих і технічних. Нині лабораторія має взаємодіяти зі споживачами її послуг для визначення вимог останніх і проведення моніторингу ступеня їх досягнення. Обов'язково має бути встановлено зворотний зв'язок із замовником. Його результати слід аналізувати для вдосконалення СМ, технічних операцій, зумовлених виконанням випробувань (калібрувань) і покращенням обслуговування замовників.

8. Зросло значення вимоги виявлення тенденцій при організації внутрішньолабораторного контролю якості результатів для запобігання потраплянню в звіт (протокол) помилкових результатів.

Проаналізовано принципи менеджменту і виділено основні параметри застосування їх для лабораторій з оцінки якості. Аналіз цих принципів дає змогу зіставити їх з вимогами стандарту.

Принципи менеджменту лабораторії відповідно до ISO/IEC 17025. Постійне вдосконалення лабораторії (згідно зі стандартом) не включає вимоги зростання ефективності (на відміну від ISO 9001), оскільки лабораторія має використовувати стільки ресурсів, скільки необхідно для отримання достовірного результату. В ISO/ІEC 17025:2005 увійшли лише ті вимоги ISO 9001:2000, що були доречними для впровадження в лабораторну практику. Згідно з комюніке, підписаним ISO, ILAC (International Laboratory Accreditation Cooperation) та IAF, виконання лабораторією вимог ISO/IEC 17025:2005 означає, що вона виконує і технічні вимоги до компетентності і вимоги системи менеджменту, необхідні для постійного отримання достовірних результатів випробувань і калібрувань. Визначено принципи менеджменту лабораторій. Вимоги до системи менеджменту лабораторії в ISO/IEC 17025 відображають принципи менеджменту і узгоджуються з вимогами ISO 9001:2000.

Перший принцип менеджменту - орієнтація на споживача. Суть його відображає основу моделі менеджменту ISO 9001:2000 - безумовне виконання вимог споживача (замовника) є запорукою успіху в конкурентній боротьбі. У попередній версії стандарту від лабораторії не вимагалось працювати за цим принципом. Остання версія стандарту має ринково орієнтований характер і тому в ній містяться чіткі вимоги наявності зворотного зв'язку із замовником і розуміння того, що його потреби за значущістю мають прирівнюватися до законодавчих вимог. Дані результатів зворотного зв'язку із замовниками використовують при проведенні аналізу керівництвом лабораторії, а також для постійного вдосконалення.

Принцип другий - провідна роль керівництва. Саме вище керівництво лабораторії того рівня, що розпоряджається ресурсами і несе юридичну відповідальність перед замовником за виконання договорів з проведення випробувань, ставить мету і завдання перед персоналом, у т.ч. щодо постійного вдосконалення, і несе відповідальність за вдосконалення СМ, проведення аналізу діяльності.

Принцип третій - повне залучення персоналу. На жаль, у більшості організацій і лабораторій 20% персоналу виконує 80% робіт. Принцип повного залучення персоналу спрямований на ліквідування розподілу 20/80 і залучення в роботу СМ лабораторії абсолютно всіх співробітників. З цієї причини, зокрема, у новій версії стандарту (на відміну від попередньої) вказується на необхідність регламентації місця кожного співробітника не лише в технічних операціях, але і в СМ, у досягненні мети і завдань системи, в т.ч. і з постійного вдосконалення.

Принцип четвертий - процесний підхід. Суть його полягає в тому, що будь-якою діяльністю можна результативно керувати лише у тому разі, коли ми сприймаємо її як процес, що має на меті певне перетворення вхідних даних у вихідні, використовуючи до цього певні ресурси. Зазвичай, управління процесом є можливим у разі, коли відомі його параметри, відомо як контролювати ступінь досягнення цих параметрів і що потрібно робити у разі, коли виявиться, що параметр процесу вийшов за заздалегідь встановлені межі. Лабораторія має управляти процесами проведення випробувань (калібрувань). Щоб запровадити цей принцип менеджменту в лабораторну практику, необхідно вести контрольні карти Шухарта-Ветсгарта.

Принцип п'ятий - принцип системності. Управління діяльністю будь-якої лабораторії є результативним, коли можливе представлення цієї діяльності як системи взаємодіючих процесів. Стандарт, на відміну від ISO 9001:2000, не вимагає зображати схему взаємодіючих процесів лабораторії в керівництві з якості, проте персонал має розуміти своє значення та місце в СМ і роль у досягненні поставленої мети, в т.ч. і з удосконалення.

Принцип шостий - постійне вдосконалення. Він знаходить своє відображення у вимогах стандарту, а саме, в новому елементі системи - новій аргументованій підгрупі вимог до компетентності розділу 4.10. Принципова відмінність поняття вдосконалення для організації за ISO 9001:2000 і лабораторій за ISO/IEC 17025:2005 полягає в тому, що для лабораторій немає прямих вимог підвищення ефективності роботи.

Принцип сьомий - ухвалення рішень на основі фактів. Суть його полягає в тому, що рішення про відповідність діяльності лабораторії встановленим критеріям має ухвалюватися на основі фактів (об'єктивних доказів різних форм), а не припущень та здогадів. Правильна організація комунікаційних процесів і взаємного інформування лабораторії (у рамках вимог стандарту) сприяє впровадженню цього принципу менеджменту в лабораторну практику.

Принцип восьмий - принцип взаємовигідної роботи з постачальниками лабораторій. Він ґрунтується на твердженні, що якість результатів діяльності лабораторії залежить, зокрема, від якості витратних матеріалів. Усі вимоги щодо роботи з постачальниками, наведені у попередній версії стандарту залишилися без змін. На рис. 10 наведено основні цілі, яких досягає лабораторія при впровадженні сучасної системи менеджменту.

Отже, сучасні вимоги до компетентності лабораторій, викладені в ISO/ІEC 17025:2005, в основному відображають всі вісім принципів менеджменту ISO 9001:2000. Концепцію розробки нової версії ISO 9001:2008 внесення незначних змін до ISO 9001:2000 і формування ISO 9001:2008 нині вироблено в результаті опитування близько 1000 користувачів стандарту із 63 країн світу. Понад 80% респондентів висловили своє задоволення стандартом та підтвердили його актуальність для сертифікації. Модель СМЯ згідно з ISO 9001 в основному залишається незамінною. В Україні термін обов'язкового переходу на ДСТУ ISO 9001:2009 - листопад 2010 р. (Наказ Держспоживстандарту України № 250 від 13.07.2009 р.).

У стандарті ДСТУ ISO 17025:2006 викладено загальні вимоги до компетентності лабораторій у вигляді аргументованих підгруп - елементів СМ. Але це лише вимоги, методологію їх впровадження не викладено в Стандарті її необхідно було розробити. Методологія впровадження СМ у лабораторії характеризується спільними закономірностями, характерними для будь-якої лабораторії, і специфічною частиною, характерною саме для лабораторії певного спрямування. У результаті багаторічних досліджень і узагальнення накопиченого практичного досвіду розроблено механізм впровадження СМ і підготовки до акредитації лабораторій з сертифікації сільськогосподарської продукції. Проаналізовано загальні закономірності впровадження СМ, отримані дослідним шляхом, наведено технологічні прийоми розробки документації системи, розроблено узагальнений план впровадження системи менеджменту в лабораторії. Розроблено типову схему плану впровадження СМ на основі вимог ДСТУ ISO 17025:2005. План впровадження складається зі стислого опису основних робіт, що чітко регламентовані термінами розробки та впровадження; аналізу видів діяльності, ідентифікації процесів, проведення навчання керівного персоналу лабораторії з менеджменту якості, аналізу стану справ з відповідності стандарту. Починати проект впровадження СМ в лабораторії потрібно з навчання персоналу і діагностики існуючого стану справ, порівнюючи його з вимогами стандарту. Така діагностика допоможе ідентифікувати різні етапи проекту і розподілити їх у часі.

Метод життєвих циклів елементів системи менеджменту. Основними етапами впровадження СМ є: консультування (навчання) керівного персоналу; оцінювання стану системи порівняно з вимогами стандарту; розробка плану (програми впровадження); навчання персоналу методичним і технологічним прийомам розробки СМ; написання і впровадження документації системи; аудит перед акредитацією на ступінь відповідності роботи лабораторії вимогам стандарту і регламентам власної документації СМ; коригувальні дії та аналіз керівництвом. Уважне вивчення стандарту дає можливість зробити такі висновки: архітектура стандарту така, що в його розділах групуються аргументовані підгрупи вимог до компетентності (наприклад, підгрупи вимог щодо управління документацією, персоналом тощо); деякі вимоги стандарту частково повторюються в різних аргументованих підгрупах (наприклад, застосування вимог щодо внутрішнього аудиту в частині, що охоплює процеси випробувань розділу 4.14, описується в розділі 5.9; деякі вимоги з управління персоналом в розділі 5.2 повторюються в розділах 5.5 «Обладнання» і 4.1 «Організація»); вимоги, викладені в аргументованих підгрупах (розділах Стандарту), розташовані не хаотично, а в певній логічній послідовності.

Дуже важливим є висновок про те, що більшість аргументованих підгруп вимог стандарту складено не хаотично, а в певній послідовності. Цю логічну послідовність можна вважати життєвим циклом, а її етапи - етапами життєвого циклу (за аналогією з відомим раніше життєвим циклом продукту від планування і проектування - до реалізації, а потім - до утилізації). Якщо деякі вимоги Стандарту не можуть бути застосовані до певної лабораторії, тоді ця аргументована підгрупа вимог вилучається із загальної сукупності, а відповідний розділ - із Керівництва. Надалі потрібно визначити життєві цикли кожного із сформованих елементів СМ і проаналізувати кожен її елемент (аргументовану підгрупу вимог до компетентності) у рамках методології життєвих циклів елементів, ідентифікувати фази життєвих циклів кожного елементу. Виявлення фаз життєвих циклів, спільних для кількох елементів, дає можливість уникнути повторів при подальшому формуванні документального опису реалізації в лабораторії вимог кожної з аргументованих підгруп. Аналіз життєвих циклів елементів СМ застосовують не лише як методичний інструмент при розробці результативної системи, що, безумовно, враховує всі вимоги Стандарту, а й при організації проведення аудитів. Запропонований порядок впровадження СМ, ґрунтується на використанні методології життєвих циклів елементів системи і узгоджується із наведеними раніше етапами її розробки. Для лабораторії необхідно ретельно проаналізувати всі фази того, що називають циклом життя кожного з елементів системи. Аналіз елементів системи в рамках запропонованого методу дає змогу виявити спільні фази різних елементів СМ і уникнути, таким чином, повторів при розробці документації, невиправданого розширення і ускладнення опису документації системи. Прийнята форма циклу життя може мати вигляд замкнутого кола навіть у тому разі, коли відомо, що лабораторія не чекає закінчення циклу для початку наступного.

Необхідно розробити схеми життєвого циклу аналізу договорів (замовлень), документації, що розробляється лабораторією, коригувальних та запобіжних дій, планових періодичних внутрішніх аудитів тощо. Метод життєвих циклів елементів СМ дає змогу не тільки глибше зрозуміти взаємодію елементів при функціонуванні СМ, але і визначити надалі структуру документації кожного з них і системи в цілому. Адже документація СМ завжди повторюватиме в своїх регламентах логіку життєвих циклів, описуватиме дії кожного кроку з вибраного життєвого циклу.

Запропоновано правила складання логічної схеми (схеми процесу):

v визначити всі етапи, які дають змогу провести процес;

v встановити вхідні, проміжні і вихідні дані (зазначивши етапи прийняття рішення;

v накреслити схему процесу (зважаючи на життєвий цикл елементу СМ, до якого належить цей процес), його роль у виконанні процесу (відповідальність, діяльність, інформування);

v визначити супутню документацію (інструкції, способи функціонування, стандарти, методики, будь-які зовнішні та внутрішні описання);

v пронумерувати всі етапи;

v зазначити необхідні докази виконання кожного кроку процесу (підписання документів, необхідні зазначення в документації СМ тощо).

За умови аналізу, затвердження, розповсюдження, оновлення тощо відповідає менеджер з якості. Саме він у результаті діяльності співробітників, задіяних у виконанні процедури, і тих, хто її розробляв, оформляє остаточне її видання у повній відповідності з внутрішніми, встановленими в лабораторії вимогами. З метою запобігання розповсюдженню більшої кількості копій ніж потрібно, а також з метою додержання правил конфіденційності перший примірник (на якому зазначено загальну кількість примірників і місця їх розташування) виготовляється на спеціальному папері. Наведені рекомендації ґрунтуються на досвіді роботи та результатах наукового аналізу документації передових лабораторій Європи.

Організація СМ компетентної лабораторії і безумовне впровадження низки технічних вимог нерозривно пов'язані з вирішенням складних обчислювальних завдань. Контрольна карта є одним із методів статистичного управління процесами, запропонованими У. Шухарт у 1931 році запропонував контрольні карти (ККШ), що є простим графіком залежності контрольованої характеристики від часу або порядкового номера цієї характеристики. Характеристикою може бути індивідуальне значення вимірюваної величини, середнє значення або стандартне відхилення вимірюваної величини з підгрупи результатів вимірювання одного зразка. З перерахованих у ISO 8258:1991 (ДСТУ ISO 8258:2001) типів ККШ у лабораторіях використовуються тільки контрольні карти кількісних показників. ККШ кількісних показників бувають такими: карти індивідуальних значень; карти ковзних розмахів; карти середнього значення; карти розмахів; карти стандартного відхилення; карти медіан.

Аналіз досвіду роботи у сфері внутрішньо лабораторного контролю дає змогу виявити три критерії, описані в стандарті ДСТУ ISO 8258, які можна вважати за основні при ухваленні рішень щодо критичної невідповідності. Інші ж критерії можна вважати за сигнал про необхідність введення застережних дій у процес випробувань. Визначено основні критерії особливих причин: Критерій 1 - «явний вихід точки» за встановлені межі. Критерій 2 - «зміщений центр» - послідовність із 9-ти точок підряд знаходиться вище або нижче за центральну лінію. Цей критерій особливих причин також вважається за сигнал про критичну невідповідність, оскільки показує, що на результат вимірювання впливає якась невідома систематична похибка. Якщо ж оцінка цієї систематичної похибки відома, то центральну лінію потрібно скорегувати, на величину відповідної оцінки систематичної похибки. Критерій 3 - тенденція (тренд) зростання (падіння) послідовності із 6-ти послідовних точок, що зростають (зменшуються) за величиною. Якщо ж ККШ не відповідає жодному з критеріїв У. Шухарта то процес випробувань знаходиться в стані статистичної керованості. Поява точок на ККШ, відповідних хоча б одному з критеріїв, означає, що є небажані, невипадкові, некеровані зміни в процесі випробувань, тобто є невідповідності.

Дослідивши існуючу систему організації королю за харчовими продуктами в Україні, можна зробити висновки, що кожному щаблю цієї системи бракує узгодженості, починаючи із законодавства і закінчуючи лабораторними дослідженнями. Отже, побудова ефективної системи державного контролю сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки має важливе економічне значення як для розвитку підприємництва, так і для захисту здоров'я споживачів.

Серед усіх ринків найважливішим є продовольчий, оскільки лише продовольча продукція забезпечує існування людства. Відчуття необхідності термінових заходів і прагнення знайти вихід з глобальної продовольчої кризи стали каталізатором посилення міжнародної координації і регулювання заходів із забезпечення продовольчої безпеки на основі глобального партнерства із сільського господарства, продовольчої безпеки і харчування. Комітет із всесвітньої продовольчої безпеки підтримує політику і програми з метою сприяння формуванню ефективних національних систем продовольчої безпеки, що охоплюють всі етапи продовольчого ланцюжка для забезпечення відповідності харчових продуктів науково обґрунтованим міжнародним стандартам і підвищення рівня безпеки і якості продовольчих товарів для населення.

Ринкове реформування економіки України свідчить, що конкурентоспроможність будь-якого агропромислового підприємства незалежно від форми його власності та розмірів, визначається, насамперед, безпекою та якістю продукції, тобто залежить від того, якою мірою продукція такого підприємства задовольняє вимоги споживача. З часу вступу до СОТ, Україна зобов'язалась надавати пріоритет використанню міжнародних стандартів (над регіональними та національними інших країн), вказівок та рекомендацій як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності України. Планом заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ у сільському господарстві розроблено першочергові завдання серед яких визначено: продовження роботи, спрямованої на розвиток двосторонніх відносин з іноземними державами з метою просування вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок; підвищення якості та безпеки сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва; визначення нових принципів і вимог до безпеки харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості, а також удосконалення державного контролю та нагляду за виконанням санітарних та ветеринарно-санітарних вимог під час виробництва харчових продуктів тваринного походження згідно з відповідними європейськими регламентами.

Нині в Україні склалася ситуація, коли діють дві системи стандартів. Система стандартів ГОСТ/ДСТУ, яку Україна успадкувала після розпаду СРСР, включає тисячі стандартів, що охоплюють і технічні вказівки, і параметри якості, і стандарти охорони здоров'я в сільському господарстві, і стандарти безпечності. Однак більшість із наявних стандартів, що стосуються якості та екологічної безпеки сільськогосподарської продукції, не мають чіткого формулювання. Стандарти ГОСТ/ДСТУ розроблено свого часу як обов'язкові документи державного контролю, що є перешкодою для виходу на ринки. Частина цих стандартів суперечить Угоді СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, отже країни з ринковою економікою їх не визнають. З метою адаптації до міжнародних вимог в Україні відбувається процес гармонізації міжнародних стандартів. Сучасні вимоги до безпеки та якості харчових продуктів викладено у чинних міжнародних стандартах, серед яких визначальне місце займають стандарти ISO серії 9000 і нормативні документи ISO серії 22000. Останніми роками актуальним є не лише контроль безпеки та якості харчових продуктів на їх стадії надходження у торгівельну мережу, а саме розроблення заходів щодо їх забезпечення впродовж усього життєвого циклу. Міжнародний та вітчизняний досвід засвідчує, що гарантування безпеки та якості харчових продуктів неможливе без урахування сукупності елементів харчового ланцюга: ґрунт ? сільськогосподарська сировина - виробництво - збут - споживання. Сутність системи гарантування безпеки та якості полягає у відслідковуванні показників продукту впродовж життєвого циклу та можливості виявлення й усунення небезпечних чинників біологічного, хімічного та фізичного походження.

Виходячи із зазначеного виникає необхідність реформування вітчизняної системи контролю безпеки сільськогосподарської продукції на основі європейського досвіду шляхом відмови від численних стандартів на конкретні види продукції та активізації процесу впровадження системи гарантування безпеки продукції від лану ? до столу. У результаті цього знизиться негативний вплив неякісних харчових продуктів на населення та підвищиться їх конкурентоздатність на міжнародному ринку.

Аналіз літературних джерел та результати власних досліджень дали змогу розробити науково-методичні основи системи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Метою системи є отримання та поширення достовірної інформації про відповідність якості і безпеки сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки вимогам нормативних документів, правил або умовам договорів; сприяння споживачам в компетентному виборі продукції; підвищення конкурентоспроможності продукції на вітчизняному і міжнародному ринках.

Принципи системи. Система має бути побудована на принципах: добровільності, що забезпечується неприпустимістю примушення до здійснення добровільної сертифікації; об'єктивності і достовірності оцінок, що забезпечуються незалежністю органу із сертифікації та експертів від заявника; кваліфікацією і компетентністю складу комісії з проведення сертифікації; загальнодоступності, яка забезпечується допущенням до добровільної сертифікації всіх заявників, що визнають правила і вимоги сертифікації, відтворюваності результатів оцінок, яка забезпечується застосуванням єдиних правил і вимог; оцінкою результатів на основі фактичних даних; документальним оформленням перевірок; чіткою організацією обліку і зберігання документації органом із сертифікації; конфіденційності, яка забезпечується встановленням вимог дотримання конфіденційності в посадових інструкціях, наказах, трудових договорах.

Об'єкти сертифікації. Об'єктами сертифікації є сільськогосподарська продукція та продукти її переробки. СМ випробувальних лабораторій, що здійснюють роботи в області визначення якості і безпеки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. СМ організацій, що здійснюють діяльність з виробництва харчової агропродукції.

Для впровадження системи необхідно:

Ш Розробити законодавство України щодо технічного регулювання, стандартизації, оцінки відповідності, ринкового нагляду, метрології та акредитації щодо положень, які регулюють обіг сільськогосподарської продукції відповідно до нормативно-правових актів ЄС.

Ш Внести узгоджені поправки до текстів відповідних нормативно-правових актів України.

Ш Активізувати роботу з прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють безпеку та якість сільсько-господарської продукції.

Ш Гармонізувати регуляторну політику ЄС у сфері охорони ґрунтів від забруднення.

Система передбачає добровільну сертифікацію сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; СМЯ випробувальних лабораторій. В основу системи покладено вимоги ДСТУ ISO 9001-2008 «Системи менеджменту якості. Вимоги», ДСТУ ISO 9000-2008 «Системи менеджменту якості. Основні положення і словник», ДСТУ ISO /IEC 17025 - 2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних і калібрувальних лабораторій», (ДСТУ ISO 9001:2000), (ДСТУ ISO 14001:2006) «Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування» (ISO 14001:2004, IDT); ДСТУ ISO 14004:2006 «Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення» (ISO 14004:2004, IDT); ДСТУ ІSO/TR 14062:2006 «Екологічне керування. Враховування екологічних аспектів під час проектування та розробляння продукції» (ІSO/TR 14062:2002, IDT); ДСТУ-П IWA 4:2006 «Системи керування якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування» (IWA 4:2005, IDT).

Отже, сучасний стан адаптації українського законодавства в зазначеній сфері є недостатнім, що потребує з боку України подальшої роботи з прийняття нових нормативно-правових актів та внесення змін до існуючих з метою приведення їх у відповідність до нормативно-правових актів ЄС, зокрема, встановлення відповідних максимально допустимих рівнів для деяких видів забруднюючих речовин у харчових продуктах, регулювання використання гормональних препаратів тощо.

Організаційну структуру системи утворюють: установа; орган зі сертифікації, який входить до складу установи; випробувальні лабораторії, акредитовані в установленому порядку, уповноважені установою на проведення випробувань у цілях сертифікації в системі (випробувальні лабораторії). Установа формує єдину політику в області добровільної сертифікації у рамках системи; представляє інтереси системи в органах законодавчої і виконавчої влади, судах, а також у взаєминах з недержавними організаціями; формує апеляційну комісію системи; розробляє методичну документацію зі сертифікації; готує експертів системи; надає заявникові на його вимогу необхідну інформацію щодо сертифікації; укладає угоди про взаємовизнання добровільних діючих систем сертифікації; встановлює правила і процедури проведення сертифікації у системі; розробляє програми проведення сертифікації; веде реєстр виданих і анульованих сертифікатів відповідності системи; здійснює інформаційне забезпечення роботи системи; уповноважує випробувальні лабораторії на право проведення робіт у системі на підставі договорів; атестує експертів системи.

Орган із сертифікації Установи виконує такі функції: здійснює підтвердження відповідності об'єктів добровільній сертифікації; видає сертифікати відповідності на об'єкти, що проходили добровільну сертифікацію; надає заявникам право на застосування Знаку відповідності; здійснює інспекційний контроль за об'єктами, що проходили добровільну сертифікацію в системі; продовжує або припиняє дію виданих ним сертифікатів відповідності.

Випробувальна лабораторія виконує такі функції: бере участь у розробці програм проведення сертифікації; проводить випробування якості і безпеки сільгосппродукції і продуктів її переробки і видає органу із сертифікації протоколи випробувань.

Орган із сертифікації має право: проводити сертифікацію відповідно до вимог системи; брати участь у проведенні випробувань якості та безпеки сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки; залучати на договірній основі для роботи із сертифікації та інспекційного контролю, компетентних у заявленій сфері сертифікації експертів; встановлювати договірні ціни на сертифікацію; відмовляти заявникові в сертифікації продукції, вказавши при цьому мотиви відмови; відзивати або припиняти дію виданих їм раніше сертифікатів відповідності і дозволів на застосування знаку відповідності у разі порушення виробником вимог системи і нормативних технічних документів; запрошувати і отримувати в установленому порядку від заявників документацію, відомості і матеріали, необхідні для проведення робіт із сертифікації.

Орган із сертифікації зобов'язаний: в установлені договором із заявником терміни проводити сертифікацію і забезпечувати об'єктивність її результатів; дотримуватись у повному обсязі правил і порядку сертифікації, встановлених системою; видавати сертифікати відповідності на об'єкти сертифікації системи; при зміні нормативної технічної документації на об'єкти сертифікації системи інформувати про ці зміни заявника, що проходив сертифікацію за цією системою, а також сприяти йому у вчасному проведенні роботи із сертифікації відповідно до нових норм; вести облік всіх рекламацій, що пред'являються до об'єктів сертифікації системи; вести реєстр виданих та анульованих сертифікатів відповідності системи; підтримувати в робочому стані систему протоколювання процедур сертифікації; забезпечувати конфіденційність інформації, що є комерційною таємницею.

екологічний безпека сільськогосподарський харчовий

Висновки

На основі аналізу міжнародної та національної нормативної баз розроблено науково-методичні основи і концептуальну модель екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

1. Для підвищення якості та конкурентоздатності на міжнародному ринку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки підтверджено необхідність реформування вітчизняної системи контролю безпеки сільськогосподарської продукції. Враховуючи європейський досвід необхідно відмовитись від численних стандартів на конкретні види продукції та активізувати процес впровадження системи гарантування безпеки продукції від лану - до столу.

2. На основі системного аналізу та порівняння, на підставі сформованих аналітичних показників, сучасного стану міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпеки та якості сільськогосподарської продукції показано, що за нормативного рівня гармонізації 80%, встановленого в ЄС, в Україні кількість гармонізованих національних стандартів усього 30,5%, а заплановано гармонізацію 20,7%. Для країни, що вступила до СОТ і планує членство в ЄС, це неприпустимо низький рівень гармонізації нормативних документів у сфері виробництва сільгосппродукції.

3. Розроблено прогнозну модель розвитку гармонізації міжнародних стандартів, за допомогою якої показано, що при існуючих темпах гармонізації відсоток гармонізованих стандартів ISO до загальної кількості НД зменшуватиметься впродовж 2011-2014 рр.

4. Сформульовано напрями удосконалення національних стандартів з безпеки і якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Переорієнтація основної уваги зі стандартів на конкретні продукти на систему контролю, яка враховує наявні ризики та базується на всесвітньо визнаних системах гарантування безпеки харчових продуктів, дасть змогу підвищити якість та конкурентоздатність вітчизняної продукції.

5. Порівняльний аналіз вимог ISO 22000: 2005 і ДСТУ 4161: 2003, які паралельно діють в Україні, свідчить, що на відміну від моделі СУБХП, заснованої винятково на принципах НАССР у ДСТУ 4161: 2003, модель СУБХП за ISO 22000:2005 містить ще три ключові елементи: інтерактивну комунікацію, менеджмент та програми-передумови.

6. Запропоновано методологію розроблення СУБХП, що ґрунтується на принципах HACCP і можливості подання та аналізу як системи, так і її елементів у рамках послідовності етапів життєвих циклів продукції.

7. Побудовано математичну модель критичної точки системи HACCP ? зміни біохімічного складу зерна під час післяжнивного зберігання в умовах помірно континентального клімату при контрольованій вологості. Досліджено зміну функції якості зерна за час дозрівання залежно від умов зберігання. Модель дає змогу превентивно оцінювати якості зерна.

8. Ґрунтуючись на системному аналізі сучасного стану міжнародної і національної нормативних баз екологічної сертифікації якості та безпеки ґрунтів для вирощування сільськогосподарської продукції, показано, що для підтвердження якості сільськогосподарської продукції на міжнародному рівні, необхідно впровадити європейський досвід сертифікації ґрунтів. На основі отриманих за гармонізованими стандартами результатів вимірювань необхідно створити базу даних поточного стану ґрунтів залежно від рівня забруднення, типу землекористування та ґрунтоутворювальних порід.

9. Показано, що через відсутність систем управління якістю дослідні лабораторії, які діють за стандартами ГОСТ/ДСТУ, неспроможні дотримуватись вимог Європейського Союзу та інших розвинутих країн.

10. Визначено основні особливості застосування моделі менеджменту якості ISO 9001 (ДСТУ ISO 9001) у лабораторіях із сертифікації сільськогосподарської продукції та узагальнено їх у вимогах до компетентності лабораторій. Адаптовано 8 принципів менеджменту якості для лабораторій.

11. Базуючись на потребах суспільства у достовірних результатах випробувань, сформовано спектр вимог до компетентності лабораторій за ДСТУ ISO 17025, визначено шляхи покращення системи менеджменту на базі аналізу політики у сфері якості, результатів аудитів, технічних даних, коригувальних і запобіжних дій.

12. Встановлено роль зворотного зв'язку із замовником, показано що цілісність системи менеджменту зберігається і в разі планування або внесення змін у систему, а вимоги споживачів послуг лабораторії прирівнюються за значущістю до законодавчих і технічних.

Для підвищення якості, екологічної безпеки та конкурентоздатності вітчизняної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки необхідно реформувати систему контролю безпеки на основі європейського досвіду: відмовитись від численних стандартів на конкретні види продукції та активізувати процес впровадження системи гарантування безпеки продукції від лану - до столу. Необхідно внести узгоджені поправки до текстів відповідних законів України щодо скасування положень обов'язкової сертифікації кінцевої продукції.

Рекомендовано гармонізувати регуляторну політику ЄС у сфері охорони ґрунтів від забруднення, для цього слід внести зміни до розділу VII Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища».

Міністерству аграрної політики та продовольства України рекомендовано впровадити Систему екологічної безпеки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, яка передбачає добровільну сертифікацію сільськогосподарської продукції та активізувати роботу щодо прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Никитюк О.А. Розробка систем якості в лабораторіях з випробувань сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки / Никитюк О.А. - К.: Нора-прінт, 2001. - 248 с. - (Монографія).

2. Никитюк О.А. Комплексна система управління якістю сільськогосподарської продукції: монографія / Никитюк О.А.; [за наук. ред. О.І. Фурдичка]. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - 320 с.

Статті у фахових виданнях

3. Никитюк О.А. Вплив структури сільськогосподарських культур на якість продукції кормової сівозміни на меліорованих торфовищах / О.А. Никитюк // Збірник наукових праць інституту землеробства УААН. - 1998. ? Вип.1. - с. 182 - 187.

4. Новіков В. Аналіз елементів системи якості лабораторії в рамках методу життєвих циклів / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2004. - № 4. - С. 48-52 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

5. Новиков В. Особливості аудиту в лабораторіях / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2005. - № 2 (33). - С. 42 - 46 (обробка та аналіз матеріалів участь у написанні статті).

6. Новіков В.М. Компетентність метрологічних підрозділів організацій Держспоживстандарту до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025 / В.М. Новіков, О.А. Никитюк, Р.П. Домницький [та ін.] // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2005. - № 4 (35). - С. 33 - 35 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

7. Новіков В. Модель системи управління безпечністю продуктів харчування у рамках ISO 22000: 2005 / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2005. - № 6 (37). - С. 66 - 68 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

8. Новіков В. Тенденції розвитку вимог до компетентності лабораторій згідно з ISO/IEC 17025: 2005 / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2006. - № 1 (38). - С. 30 - 32 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

9. Новіков В. Постійне вдосконалення та зворотній зв'язок із замовником у рамках вимог з ISO/IEC 17025:2005 / В.М. Новіков, О.А. Никитюк, С.І.Черненко // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2006. - № 3. - С. 59 - 62 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

10. Новіков В. Система управління безпечністю харчових продуктів. Застосування методології «життєвих циклів» / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2008. - № 2 (51). - С. 50 - 52 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

11. Никитюк О.А. Сертифікація і стандартизація продукції органічного землеробства / О.А. Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2009. - №2. - С. 26 - 31.

12. Никитюк О.А. Гармонізація та міжнародна стандартизація методів оцінювання ґрунтів у системі агроекологічного моніторингу / О.А. Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2009. - червень. ? С. 223 - 225.

13. Никитюк О.А. Аналіз міжнародної і національної нормативних баз у сфері безпечності та якості сільськогосподарської продукції / О.А. Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2009. - №3. - С. 38 - 42.

14. Никитюк О.А. Моніторинг ґрунтів за вмістом органічних ксенобіотиків /О.А. Никитюк, Л.І. Моклячук, А.М. Ліщук // Тваринництво України. - 2010. - № 6. - С. 2-6 (обробка та аналіз матеріалів, участь у написанні статті).

15. Никитюк О.А. Міжнародні вимоги до компетентності випробувальних лабораторій АПК та їх впровадження в Україні / О.А. Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2010. - № 2. - С. 47-53.

16. Фурдичко О. Особливості застосування системи менеджменту в лабораторіях з оцінки якості сільськогосподарської продукції / Орест Фурдичко, Олександр Никитюк // Таврійський науковий вісник. (Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет») - 2010. - Вип.71. - С. 335-341.

17. Слободенюк О. Стандартизація у системі заходів з охорони ґрунтів /Олена Слободенюк, Олександр Никитюк // Агроекологічний журнал. - 2010. - №3. - С. 52-54 (розробка ідеї та написання статті).

18. Никитюк О.А. Автоматизація системи менеджменту лабораторій з сертифікації сільськогосподарської продукції /О.А. Никитюк //Агроекологічний журнал. - 2010. ? вересень - С. 172-176.

19. Никитюк О.А. Щоб перевірити якість випробовувань /О.А. Никитюк //Тваринництво України. - 2010. - № 9.- С. 10-13.

20. Фурдичко О. Формування міжнародного визнання результатів оцінки якості вітчизняної сільськогосподарської продукції / Орест Фурдичко, Олександр Никитюк // Вісник аграрної науки. - 2010. - №10. - С. 9-13.

21. Никитюк О. Прогнозна модель змін якості зерна пшениці під час зберігання /Олександр Никитюк, Олександр Моклячук // Агроекологічний журнал. - 2010. - №4. - С. 42-48 (розробка ідеї та написання статті).

Навчальні посібники

22. Новіков В.М. Розробка систем якості в лабораторіях та аналіз вимог ДСТУ ISO/IEC 17025: навч. посіб. / В.М. Новіков, О.А. Никитюк. - К.: Нора-прінт, 2002. - 225 с.

23. Новіков В.М. Основи аудиту в лабораторіях: навч. посіб. / В.М. Новіков,О.А. Никитюк [під заг. ред. д.ф.-м.н., проф. В.М. Новікова].- К.: Нора-прінт, 2004. - 230 с.

24. Новиков В.Н. Основы компетентности лабораторий. - Ч.1. Системы менеджмента лабораторной практике и внедрение требований ISO/IEC 17025:2005 /Новиков В.Н.,Никитюк А.А., Новиков В.В. [под ред. В.Н. Новикова].- К.: Нора-принт, 2008. - 268 с.

25. Новіков В.М. Аудит в лабораторіях / Новіков В.М., Никитюк О.А., Новіков В.В.[під ред. д.ф.-м.н., проф. В.М. Новікова]. - К.: ТзОВ ВКФ «Фавор ЛТД», 2010.- 256 с.

Статті у зарубіжних наукових виданнях

26. Новиков В.Н. Внутренний аудит систем менеджмента и контроль качества результатов испытаний / В.Н. Новиков, А.А. Никитюк, В.В. Новиков // Методы оценки соответствия. - 2007. - №2. - С. 42 - 45.

27. Новиков В.Н. Постоянное совершенствование и обратная связь с заказчиком в рамках требований ИСО/МЭК 17025:2005 / Владимир Новиков, Александр Никитюк // Методы оценки соответствия. - 2007. - №9. - С. 38 - 40.

Статті у наукових виданнях

28. Новіков В. Системи управління якістю в органах влади дієвий інструмент підвищення конкурентоспроможності країни / Володимир Новіков, Олександр Никитюк //Стандартизація, сертифікація, якість. - 2007. - № 5 (48). - С. 50 - 52.

29. Корчевна Л.О. Щодо якості влади у рамках концепцій «сталого розвитку» та «соціальної відповідальності» / Л.О. Корчевна, В.М. Новіков, О.А. Никитюк // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2009. - № 1 (56). - С. 63 - 65.

30. Новіков В.М. Аналіз впровадження міжнародних вимог до компетентності у випробувальних лабораторіях АПК України / В.М.Новіков, О.А. Никитюк, А.В.Коцюба // Світ якості України. - 2005. - №3. - С. 11 - 14.

31. Новіков В. Організація внутрішньо-лабораторного контролю якості та аналізування керівництвом у рамках вимог ISO/IEC 17025:2005 / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Світ якості України. - 2006. - №1 - 2. - С. 70 - 72.

32. Новіков В. Особливості аудиту в лабораторіях / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Світ якості України. - 2006. - №3. - С. 40 - 43.

33. Новіков В. Щодо якості влади / Володимир Новіков, Олександр Никитюк // Світ якості України. - 2007. - №4. - С. 41 - 42.

34. Новіков В.М. Валідація методик / В.М. Новіков, О.А. Никитюк, В.В. Новіков //Світ якості України. - 2007. - №4. - С. 63 - 65.

35. Абрамов А.В. Акредитация и взаимное признание результатов оценки соответствия / А.В. Абрамов, В.Н. Новиков, А.А. Никитюк // Науково-технічний вісник УкрНДНЦ. - 2007. - Вип.4. - С. 101 - 109.

Размещено на Allbest.ru