Екосистемно-ландшафтні особливості розбудови екомережі на Південному березі Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ

ЕКОСИСТЕМНО-ЛАНДШАФТНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗБУДОВИ ЕКОМЕРЕЖІ НА ПІВДЕННОМУ БЕРЕЗІ КРИМУ

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

БЛІНКОВА Олена Ігорівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті агроекології Української академії аграрних наук

Науковий керівник доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, доцент Лавров Віталій Васильович, Інститут агроекології УААН, завідувач відділу економіки природокористування та сталого розвитку сільських територій.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік Української екологічної академії наук Зверковський Василь Миколайович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології;

доктор сільськогосподарських наук, професор Шерстобоєва Олена Володимирівна, Інститут агроекології УААН, завідувач відділу еколого-біологічних досліджень.

Захист дисертації відбудеться “21” жовтня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 Інституту агроекології УААН за адресою: 03143, м. Київ-143, вул. Метрологічна, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту агроекології УААН за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

Автореферат розіслано “20” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук В.В. Чайковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кримський заповідник екологічний загроза

Актуальність теми. Біотичне різноманіття (біорізноманіття) є самоцінним незалежно від матеріальної вартості, оскільки воно є формами живої матерії та основою функціонування природних екосистем, середовища життя. Тому пригнічення розвитку чи втрата певних таксонів, структурних елементів біорізноманіття не лише призводить до негативних економічних і природознавчих наслідків, це спричиняє порушення природних умов життя для інших видів біоти і для людини. У принципах сталого розвитку визначено, що будь-яка діяльність людини має бути обмежена природоохоронними нормами, це потребує удосконалення діагностики антропогенних порушень природних екосистем (РІО-92; Софія, 1995; Флоренція-2000; Київ, 2003). Визнано, що важливу роль у підтриманні екологічної рівноваги ландшафтів, особливо гірських, відіграють ліси. Внаслідок недостатньо врегульованого природокористування значної трансформації зазнав найбагатший щодо біорізноманіття регіон України - Гірський Крим, особливо Південний берег Криму (ПБК).

Основним та надійним засобом збереження біорізноманіття є система об'єктів та територій природно-заповідного фонду (ПЗФ), які Україна разом з європейськими країнами об'єднує в спільну екологічну мережу (екомережу) (CBD; Софія, 1995; Київ, 1994, 1997). Принципи формування екомережі ПБК та створення національного природного парку «Таврида» визначено «Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки». Для ефективного виконання цих завдань важливо врахувати наявні у регіоні ризики на засадах екосистемології в межах ландшафтних екосистем (Ю.Р. Шеляг-Сосонко, 1997, 1999, 2004; М.А. Голубець, 2000; В.В. Лавров, 2003, 2009).

Екологічні загрози біорізноманіттю Південного берега Криму вже класифіковано за характером та інтенсивністю впливу на певні види та угруповання (В.Г. Єна, 1989; А.В. Єна, 2002; В.А. Боков, 2002; Я.П. Дідух, 2005), з'ясовано біоценотичні зв'язки у ландшафтах та між ними і природними зонами регіону (Г.Є. Гришанков, 2002), типологічне різноманіття та екологічну роль лісів у гірських водозборах, вплив рекреаційної діяльності на лісові екосистеми (П.П. Посохов, 1972; О.Ф. Поляков, 1989; М.Н. Агапонов, 2001; О.І. Левчук, 2003; Ю.В. Плугатар, 2008, 2009). Проте досі недостатньо досліджено цю проблему на синекологічному рівні: питання розподілу наслідків негативного впливу в екосистемі з урахуванням її характеристики та довкілля; особливості взаємодії структурних компонентів лісової екосистеми, що трансформуються; не визначено просторового розподілу екологічних загроз біорізноманіттю та особливостей їх прояву у просторі, часі, їх взаємодії тощо.

Отже, екосистемно-ландшафтні дослідження впливу негативних екологічних чинників на лісові екосистеми об'єктів ПЗФ ПБК є актуальними. Вони сприятимуть збереженню лісів та удосконаленню розбудови регіональної екологічної мережі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах завдань наукових досліджень лабораторії ландшафтних екосистем Інституту агроекології УААН України 04.01.01/092 «Теоретично обґрунтувати та розробити методику еколого-економічної оцінки стану лісових ресурсів природнокліматичних зон України» (2007 р., №ДР 0106U004040) та 04.01.01/092 «Теоретично обґрунтувати та розробити методологічні засади переходу до збалансованого використання лісових ресурсів агросфери за природнокліматичними зонами України» (2008-2009 рр., №ДР 0108U000463), які є складниками науково-технічної програми «Науково-практичне обґрунтування сталого розвитку агроекосистем України» (2006-2010 рр., №ДР 0106U004038).

Мета та завдання дослідження. Мета - виявити синекологічні особливості впливу негативних екологічних чинників (екологічних загроз) на лісові екосистеми об'єктів природно-заповідного фонду Південного берега Криму для удосконалення розбудови регіональної екологічної мережі.

Для досягнення мети планували виконати такі завдання:

- ранжувати основні екологічні загрози об'єктам та територіям ПЗФ регіону за причиною їх можливого виникнення, небезпекою, просторовим розміщенням, інтенсивністю та механізмом дії;

- встановити характер, ступінь та інші особливості впливу негативних антропогенних, антропогенно-природних та природних чинників на структурно-функціональні компоненти лісових екосистем об'єктів ПЗФ;

- виявити вразливі структурно-функціональні компоненти в екосистемах, встановити причинно-наслідкові зв'язки та механізми впливу «екологічний чинник - зміна структурних компонентів за рівнями організації екосистеми - зміна біорізноманіття»;

- обґрунтувати та розробити науково-методичні пропозиції щодо удосконалення діагностики порушення лісових екосистем, об'єктів ПЗФ негативними екологічними чинниками, а також нормування антропогенного впливу на лісові екосистеми.

Об'єкт дослідження - лісові екосистеми об'єктів природно-заповідного фонду та території екомережі Південного берега Криму.

Предмет дослідження - трансформація структурно-функціональної організації лісових екосистем об'єктів природно-заповідного фонду під впливом негативних екологічних чинників та ії наслідки.

Методи дослідження: лісівничо-таксаційні - для закладки пробних площ та характеристики лісових екосистем; системного, ретроспективного та порівняльного аналізів на популяційно-видовому, біоценотичному, екосистемному та ландшафтному рівнях (інформаційно-аналітичні, геоботанічні, фітоіндикаційні, пірологічні, оцінки впливу вітру, рекреації, ерозії) - для виявлення просторових, часових і структурних особливостей впливу негативних екологічних чинників, характеру, інтенсивності та механізму їхньої дії; методика ранжування екологічних загроз біорізноманіттю - для виявлення найнебезпечніших чинників і просторового розподілу їх відносно структурних об'єктів регіональної екологічної мережі та розроблення пропозицій щодо розв'язання проблем; математико-статистичні - для обробки та оцінки достовірності експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на синекологічному рівні встановлено причино-наслідкові зв'язки впливу основних негативних екологічних чинників (екологічних загроз) на лісові екосистеми об'єктів ПЗФ за алгоритмом: «пошкодження і трансформація рослинного покриву, його фіторізноманіття» - «дигресія, ерозія поверхні ґрунту» - «зміна екологічних умов всередині природної екосистеми» - «прискорення деградації екосистеми супутніми негативними чинниками». Охарактеризовано механізми впливу у залежностях «негативний екологічний чинник (загроза) - порушення вразливого структурного компоненту лісових екосистем - порушення екосистеми», «інтенсивність впливу чинника (загрози) - ступінь порушення екосистеми».

Удосконалено систему діагностичних показників трансформації лісових екосистем за типами та інтенсивністю впливу негативних екологічних чинників: рекреаційного навантаження, лісових пожеж, забудови, ерозії ґрунту, буревіїв.

Одержало подальший розвиток застосування методик: А.В. Єни (2003) щодо ранжування екологічних загроз (виділення антропогенно-природних та природних чинників) та побудови структури взаємодії між ними; П.А. Цвєткова та ін. (1976) щодо дослідження розвитку лісової пожежі та оцінки її наслідків, встановлення зв'язку між висотою нагару та діаметром стовбура з урахуванням умов ПБК; М.Н. Агапонова (1993, 1999) щодо розрахунку об'єму ерозійних утворень завдяки застосуванню формули половини усіченого конуса; фітоіндикації екологічних умов за Л.А. Жуковою (2005) в умовах ПБК.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження включено до методичних рекомендацій «Екологічна оптимізація рекреаційного використання гірських лісів Криму», які застосовуються Кримською ГЛНДС УкрНДІЛГА Держкомлісгоспу НАНУ при проведені екологічного моніторингу заповідних об'єктів та територій ПЗФ ПБК, а також державними підприємствами Рескомліс АР Крим (ДП «Куйбишевське ЛГ», ДП «Судацьке ЛМГ», ДП «Старокримське ЛМГ», ДП «Севастопольське дослідне ЛМГ») для удосконалення заходів щодо збереження біорізноманіття та нормування антропогенного впливу на природні екосистеми.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням здобувача. Розробка програми і методики досліджень, вивчення стану питання, збір, обробка та аналіз експериментального матеріалу, узагальнення наукових результатів, апробація, опрацювання практичних пропозицій, підготовка до друку публікацій, дисертаційної роботи та автореферату здійснено автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень викладено, обговорено та схвалено на І-ІІІ науково-практичних конференціях молодих вчених «Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва» (Київ, 2007-2009 рр.); Міжнародній науковій конференції «Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття» (Львів - Пожижевська, 23-27 вересня 2008 р.); III Міжнародній науковій конференції «Відновлення порушених екосистем» (Донецьк, 7-9 жовтня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (Львів, 23-24 жовтня 2008 р.); Міжнародній інтернет-конференції «Розвиток України в XXI ст.: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (Тернопіль, 2008 р.); V Міжнародній науковій конференції студентів, магістрів та аспірантів «Сучасні проблеми екології та геотехнологій» (Житомир,19-22 березня 2008 р.); І Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Фундаментальні та прикладні дослідження в біології» (Донецьк, 23-26 лютого 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічна безпека сільськогосподарського виробництва» (Київ, 2-4 червня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Ботанічні сади - осередки збереження різноманіття світової флори» (Київ, 18-22 травня 2009 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових виданнях, 8 тез доповідей на наукових та науково-практичних конференціях, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (219 найменувань, з яких 17 латиницею), 11 додатків. Робота ілюстрована 36 таблицями та 46 рисунками. Загальний обсяг рукопису становить 213 стор., основний текст - 145 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Основні принципи та методи збереження біорізноманіття природних фітоценозів в умовах впливу екологічних загроз.

Збереження біотичного та ландшафтного різноманіття є одним з основних напрямів реалізації завдань концепції сталого розвитку, якою передбачено досягти гармонії економічного, екологічного та соціального складників розвитку шляхом впровадження екосистемних принципів управління природними ресурсами. Завдяки географічному положенню Україна, особливо Крим, має багате різноманіття біоти, збереження якої в умовах інтенсифікації діяльності людини є важливою умовою забезпечення стабільного життя, розвитку суспільства і природи, а також успішної міжнародної співпраці з цих питань. Аналіз вітчизняних та зарубіжних методологічних підходів до оцінки та зниження небезпеки екологічних загроз біорізноманіттю свідчить, що найоптимальнішим є використання інтегрованого підходу, суть якого полягає в синтезі на екосистемних засадах умов, що породжують загрозу (Монреаль, 2003). При виявленні негативних екологічних чинників, дослідженні особливостей їхнього впливу та пошуку можливостей зменшення відповідних ризиків потрібно враховувати особливості певних природно-територіальних комплексів, які породжують ці загрози, здатні їх підсилити чи вплинути іншим чином на ситуацію. Найефективнішим визнано міжвідомчо узгоджене управління антропогенним впливом на природне довкілля в межах певних водозбірних басейнів (В.В.Лавров, 2003, 2009).

Поряд з дотриманням суб'єктами суспільної діяльності законодавчих норм природокористування надійним засобом збереження біорізноманіття є система територій та об'єктів ПЗФ та розбудова екомережі країни. Ці два складники сприяють зниженню темпів втрати біорізноманіття, створенню і підтриманню репрезентативної та ефективно керованої системи ПЗФ як базового елементу ціннісно збалансованого розвитку певної території. Розбудова екомережі в Криму є важливою підпрограмою відповідної національної програми, переходу нашої держави на принципи сталого розвитку.

Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці М.А. Голубця (1997, 2000, 2005), Ю.Р. Шеляг-Сосонка (1997, 1999, 2004), А.В. Єни (1999, 2002), Я.П. Дідуха (1992, 2005), В.В. Лаврова (2006, 2009) з питань охорони навколишнього природного середовища, збереження біорізноманіття та визначення екологічних загроз для ПБК; О.Ф. Полякова (1975, 1984, 1989), Е.С. Крайнюк (1987), Т.Г. Лариної (1987), Ю.В. Плугатара (2008, 2009) - впливу рекреації на лісові екосистеми; М.Н. Агапонова (1993, 1999, 2000), В.Ю. Юхновського (2003), В.С. Олійника (2008), О.І. Левчука (2003) - дослідження ерозії ґрунту; Я.П. Дідуха (1977, 1986, 1994), В.Н. Голубєва (1971, 1976), Л.А. Жукової (2003, 2005) - фітоіндикації екологічних чинників; Г.С. Войнова (1976, 1980), П.А. Цвєткова (1976, 1979) - впливу пожежі на лісові екосистеми; І.Ф. Калуцького (1994, 1996); А.П. Іванюка (1995) з питань впливу вітру на лісові деревостани.

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ

На основі фондово-облікових, статистичних та літературних даних охарактеризовано географічне розташування, геолого-морфологічні, кліматичні, гідрологічні та грунтові особливості лісорослинних умов та рослинності досліджувальних територій. З урахуванням класифікації екологічних загроз за А.В. Єною (2003) показано зв'язок негативних природних і антропогенних чинників ПБК щодо об'єктів та територій ПЗФ з природно-кліматичними умовами регіону та історично зумовленими його змінами. Підкреслено, що зростання антропогенної трансформації рослинності ПБК спричиняє збільшення небезпеки прояву екологічних загроз у водозборах. Це зумовлює необхідність перегляду проекту структурної організації мережі природно-заповідних об'єктів з урахуванням у розвитку екологічної мережі ландшафтно-екологічних особливостей впливу несприятливих екологічних чинників.

ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Враховуючи суть і стан виконання досліджуваного наукового завдання, було передбачено: дослідити нормативно-правові документи, досвід і методи щодо охорони НПС, збереження біотичного та ландшафтного різноманіття у світі, Україні, особливості розв'язання цієї проблеми на ПБК; ранжувати екологічні загрози ПЗФ регіону дослідження за причиною їх можливого виникнення, небезпекою, просторовим розміщенням, інтенсивністю та механізмом дії; підібрати характерні об'єкти ПЗФ та закласти екологічні профілі в їхніх лісових екосистемах для дослідження впливу основних екологічних загроз; дослідити особливості впливу діяльності людини (на прикладі рекреації та будівництва), небезпечних природно-антропогенних та природних екологічних чинників на структурно-функціональні компоненти лісових екосистем об'єктів ПЗФ; встановити причинно-наслідкові зв'язки впливу «загроза (негативний екологічний чинник) - деградація структурного компоненту екосистеми», «загроза - біорізноманіття», «загроза - зміна структурного компоненту вищого та нижчого ієрархічних рівнів»; систематизувати діагностичні показники деградації та відновлення лісових екосистем та об'єктів ПЗФ регіону за структурними компонентами екосистем, типами та інтенсивністю впливу екологічних чинників.

Досліджували вплив рекреації на об'єкти ПЗФ: ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Мис Айя» (ядра стаціонарної (урочище Батіліман) та регульованої (урочище Аязьма) рекреації, тип лісу С0-дпЯлв); гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Хапхал» (D2-бк.г.Дс, 7Г3Яс од.Бк); державний ботанічний заказник «Новий світ» (9Ял1Спц+Ялсм). Вплив будівництва оцінювали на прикладі пам'ятки природи комплексного значення «Урочище Семідвір'є» (В0-ялвДп). В Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику досліджували вплив лісової пожежі на чисті насадження Pinus pallаsiana D.Don, що зростають у сухому дубово-ялівцевому сугруді. Ерозію ґрунту досліджували в лісових насадженнях (В0-ГбДс, 5Дс5Гб) у верхній, середній та нижній частині найдеградованішого Андуського водозбору південного макросхилу Кримських гір. Вплив буревію на лісові екосистеми досліджували у Кримському державному природному заповіднику залежно від типу лісу, лісівничо-таксаційних показників деревостанів та їх розміщення в ландшафті щодо руху повітряних мас.

Дослідження будували на науковому положенні, що стійкість природних екосистем до впливу негативних екологічних чинників залежить від міри відповідності біотичної компоненти, у т.ч. біорізноманіття певному екотопу.

Екологічні загрози біорізноманіттю лісовим екосистемам об'єктів ПЗФ виявляли, класифікували та досліджували згідно з методологічними вказівками Мінприроди України (2003) та державними стандартами (2008) на засадах ландшафтної екології та екосистемології з урахуванням класифікації загроз за А.В. Єною (2003), методичних пропозицій щодо ландшафтно-екологічного їх аналізу (О.Ф. Поляков, 1984; М.Д. Гродзинський, 1993; М.Н. Агапонов, 1993; В.С. Олійник, 2000) в межах певних ландшафтних екосистем водозборів (М.А. Голубець, 2000; В.В. Лавров, 2003, 2009).

Відповідно до принципів екосистемного та порівняльного аналізів і лісознавчих методик (Д.В. Воробьов, 1967; Н.П. Анучин, 1982), пробні площі (ПП) закладали з урахуванням крутизни схилу в ідентичних лісових екосистемах об'єктів ПЗФ та водозборів у вигляді екологічних профілів за градієнтом зменшення інтенсивності впливу певного негативного екологічного чинника по мірі віддалення від джерела його виникнення (ПП1 - сильний; ПП2 - середній; ПП3 - помірний як контроль; ділянок без порушень не виявлено). З урахуванням особливостей впливу екологічного чинника на кожній ПП здійснювали лісівничо-таксаційні та екологічні дослідження на різних рівнях аналізу: орган, рослина, популяція (вид), біогрупа чи ярус фітоценозу, фітоценоз та екосистема. Пошкодження лісових екосистем розділяли на інтенсивне, середнє, помірне. Ступінь ураженості території визначали за М.П. Калініченком (1976), С.С. Соболєвим (1985). Еродованість ґрунту описували за середніми показниками розвитку ярів у межах пробної ділянки: глибина, довжина та об'єм ерозійних утворень, ступінь розчленування ярами території (М.Н. Агапонов, 1993). Об'єм частини яру в межах ПП розраховували за формулою половини усіченого конуса.

Санітарний стан деревостанів оцінювали відповідно до «Санітарних правил в лісах України» (1995) за середньозваженим індексом стану. Щоб уникнути впливу на цей показник неоднакової інтенсивності лісогосподарських заходів для кожної категорії стану розраховували середньозважений клас Крафта (СКК) як суму добутків кількості дерев кожного класу розвитку на його індекс (І-V), поділену на загальну кількість дерев певної категорії стану (В.В. Лавров, 1994). Природне поновлення деревостану обліковували за галузевими нормативами. Трав'яний покрив досліджували за методиками геоботаніки (В.М. Голубєв, 1976; Я.П. Дідух, 1977), проводили систематичний аналіз травостою, назви видів визначали за С.К. Черепановим (1995). Виділяли таксони, що підлягають особливій охороні на території регіону та України, види-індикатори типу лісорослинних умов та адвентивні рослини. Ступінь фітоценотичної схожості трав'яного покриву пробних площ екопрофілів визначали за коефіцієнтом Глізона, екологічну структуру - за Д.М. Цигановим (1983), екологічну валентність видів - за Л.А. Жуковою (2005). Рекреаційне навантаження на лісову екосистему оцінювали за санітарним станом деревостану, стадією дигресії поверхні ґрунту (методика Кримської ГЛНДС), характером відновлення рослин, проективним покриттям, ступенем витоптування живого надґрунтового покриву (Н.В. Ромашов, 1987), характером та інтенсивністю механічного пошкодження дерев та чагарників, фізичного забруднення території.

Динаміку лісових пожеж у часі та просторі аналізували за обліково-фондовими матеріалами Рескомліс АР Крим. Стан згарища оцінювали за аерофотознімками та маршрутним методом. Виділяли три зони пошкодження деревостанів: сильного (верхова пожежа, стовбур дерев повністю обвуглений, згоріли гілки останнього порядку галуження, а на решті гілок хвоя відсутня або жовта), середнього (змішана пожежа, нагар заходить у крону, є обвуглена, жовта і зелена хвоя), помірного (низова пожежа, нагар лише на стовбурі, крона не уражена). У цих зонах здійснювали подеревну оцінку таксаційних та зазначених показників. Залежність висоти нагару від діаметра стовбура дерев встановлювали методом кореляційного аналізу (П.А. Цветков, 1976; Г.С. Войнов, 1976).

Вітровалостійкість дерев та загальний індекс вітровалонебезпечності території оцінювали за І.Ф. Калуцьким (1996) та А.П. Іванюком (1995).

Дані обробляли математично-статистичними методами з використанням кореляційного та регресійного аналізів.

Вплив антропогенної діяльності на структурно-функціональні компоненти лісових екосистем об'єктів природно-заповідного фонду.

Антропогенний вплив показано на прикладі масштабного і тривалого чинника - рекреаційного навантаження та локального і інтенсивного фактору - будівництва. Найбільші екологічні загрози природним екосистемам ПЗФ регіону спричиняє рекреаційна діяльність. Пригнічення розвитку та зникнення подекуди вразливих видів призводить до істотного порушення структури екосистем та інших негативних змін в усіх компонентах ландшафтів. Показано особливості рекреаційних змін стану структурно-функціональних компонентів лісових екосистем: деревостану, у т.ч. підросту і підліску, живого надґрунтового покриву, поверхні грунту, природного поновлення дерев.

Трансформація реліктових ялівцевих насаджень у ботанічному заказнику загальнодержавного значення «Новий світ». Ступінь рекреаційного навантаження на фітоценози Juniperus еxcelsa М.Вieb. у заказнику залежить від розгалуженості планової стежкової мережі та рекреаційної привабливості місць огляду, які є й поза нею. У зоні інтенсивного впливу: на 23% площі сформувалась розвинена стежкова мережа, порушено 40% території (ІV стадія дигресії ґрунту). У зоні середнього навантаження немає розмивів, стежки займають 6%, пошкоджені ділянки - 25% (ІІІ стадія дигресії). Зона помірного впливу: стежок немає, лише на 2% території є сліди поодиноких проходів (І стадія дигресії). У міру наближення до головної стежки збільшується фрагментація трав'яного покриву та зменшується загальне його проективне покриття (85%, 65%, 20%) і видова насиченість. Домінують Poaceae (25,9%) та багаторічники (88,8%).

Коефіцієнт Глізона між зонами інтенсивного та середнього навантаження становить 90%, середнього та помірного - 75,5%, інтенсивного та помірного - 65%.

Встановлено, що за діапазонами максимального, мінімального та середнього значення фітоіндикаційних показників терморежиму та континентальності клімату одержані дані є близькими (R?=0,78; R?=0,70) з узагальненими даними Я.П. Дідуха (1994) для формації Juniperata excelsae північного та південного макросхилів Кримських гір (0-400 м н.р.м). Проте ці діапазони показників вологості та кислотності ґрунту під впливом рекреаційної діяльності збільшились, особливо у зоні стаціонарної рекреації (урочище Батіліман). Cтенобіонтні (Anthriscus sylvestris Hoffm., Hedera taurica Carr., Geranium tauricum Rupr. L. тощо) та гемістенобіонтні (Achillea nobilis L., Vicia cassubica L., Linum nervosum W. et K. тощо) види на найдеградованіших ділянках витісняються рослинами з широким діапазоном толеранності до витоптування, It>0,56 (Capsella bursa-pastoris L., Polygonum aviculare L., Poa bulbosa L., P. nemoralis та ін.). За відсутності лісопатологічного впливу санітарний стан деревостанів погіршується у міру наближення до головної туристичної стежки: від ослабленого (Іс=2,10) до сильно ослабленого (Іс=3,31) (табл. 1). У цьому напрямі погіршуються також усі лісівничо-таксаційні показники і санітарний стан (з Іс=1,90 до Іс=2,17) підросту J. еxcelsa віком до 100 років.

Рекреагенні зміни реліктових ялівцевих насаджень ландшафтного заказника «Мис Айя». У зоні стаціонарної рекреації ґрунт зазнає більшого антропогенного впливу (урочище «Батіліман»; ІІ-V стадії дигресії), ніж у зоні регульованої (урочище «Аязьма»; ІІ-ІV стадії), змінюються ґрунтові умови (рис. 1). У міру збільшення навантаження з наближенням до пляжу, зростає витоптаність та фрагментація трав'яного покриву, змінюється співвідношення багаторічників/дво-/однорічників з 79,4%/8,8%/11,8% до 87,8%/6,06/6,06%. На найдеградованіших ділянках лісові види витісняються адвентивними (Geum urbanum L., Sisymbrum altissimum L. тощо). Природне поновлення J. excelsa та Quercus pubescens Willd. зменшується до поодиноких ослаблених особин.

Таблиця 1. Санітарний стан Juniperus еxcelsa в деревостанах екологічного профілю (9Ял1Спц+Ялсм; вік 100-400 років)

Примітки: СКК - середньозважений клас Крафта; Іс - індекс стану деревостану.

Рекреаційне пошкодження листяних насаджень (7Г3Яс од.Бк) гідрологічного заказника «Хапхал». Найбільше засмічені та деградовані ділянки постійних пікнікових майданчиків та смуги шириною 20-40 м уздовж головної туристичної стежки до водоспаду «Джур-джур». За екопрофілем «майданчик, 15 м, 30 м» індекс стану деревостану основного намету змінюється так: 3,1; 2,7; 2,1; підліску - 3,6; 3,5 та 2,8. На майданчику 78% дерев мають механічні рани площею 5,0±0,25 дм2. На відстані 15 м від стежки уражено 60% дерев з 2-3 ранами площею 2,0±0,1 дм2; на 30 м їх лише 20% з ранами 0,1-0,2 дм2. Зона сильного рекреаційного навантаження має V стадію дигресії ґрунту, середнього - IV, помірного - ІІ стадію. За останнє десятиліття рекреаційний вплив збільшився, погіршився стан поверхні ґрунту, загальне проективне покриття надґрунтового покриву знизилось з 60% до 10% (рис. 2). Домінують Poaceae, Asteraceae та Fabaceae, ендеміків не виявлено.

Рис. 1. Співвідношення видів трав'яного покриву за показниками групи ґрунтових факторів у зоні стаціонарної (1) та регульованої (2) рекреації ландшафтного заказника «Мис Айя» (види: СБ - стенобіонтні, ГСБ - гемістенобіонтні, МБ - мезобіонтні, ГЕБ - геміеврибіонтні, ЕБ - еврибіонтні; режими грунту: Hd - зволоження, Tr - узагальнений сольовий, Rc - кислотний, Nt - азотний)

Рис. 2. Динаміка стану поверхні грунту в зоні постійних пікнікових майданчиків гідрологічного заказника «Хапхал» за категоріями: 1 - неушкоджений, 2 - поодинокі проходи, 3 - стежка в підстилці, 4 - стежка без підстилки, 5 - стежка з розмивами, 6 - наноси, розмиви на крутих схилах

Вплив будівництва на лісову екосистему пам'ятки природи комплексного значення «Урочище Семідвір'є». В результаті планування ділянки будівельного майданчика (1 га) кут природного нахилу поверхні ґрунту зменшився з 14? до 5?, знищено деревостан, порушено грунтовий покрив довкілля, територію озеленено біогрупами Juniperus excelsa М.Вieb. Після призупинення робіт 90% площі ділянки заросло злаковими видами (Dactylus glomerata L., Poa sylvicola L., Melica taurica L. тощо). Самосів J. excelsa та Pistacia mutica Fisch. et Mey зберігся поодиноко. Склад деревостану навколо майданчика (50-100 м) змінився з 6Дп2Фст2Ял до 5Фст5Ял од.Дп.

Санітарний стан листяних мішаних деревостанів погіршується в міру наближення до будівельного майданчика: від ослабленого (Іс=2,10; J. еxcelsa має Іс=2,03) до сильно ослабленого (Іс=2,85; J. еxcelsa Іс=2,68). Частка здорових дерев зменшується з 29% до 7%. Зімкненість намету знижується з 0,8 до 0,1. Навколо майданчика дерева всихають: в радіусі до 10 м категорія стану ІV=9,8% і V=3,5%; у зоні 10-20 м ІV=7,5% і V=2,1%. Збільшується фрагментація трав'яного покриву та зменшується загальне його проективне покриття: 80% на контролі, 65% в умовах середнього, 15% - інтенсивного впливу. Найбільшу видову насиченість мають найменш порушені ділянки, ендеміки Stipa lessingiana Trin. et Rupr. та Chondrilla juncea L. поодиноко зустрічаються лише на відстані понад 100 м від будівельного майданчика. Домінують злаки Achnatherum bromoides (L.) Beauv, Bromus arvensis L. Розподіл видів з вузьким та широким діапазонами толерантності (СБ та ЕБ) за показниками групи кліматичних і ґрунтових шкал є майже однаковим. Гемістенобіонтні та стенобіонтні види збереглися тільки на ділянках, що не зазнали впливу забудови.

Порушеність будівництвом лісової рослинності спричиняє підсилення ерозії ґрунту, відновлення розвитку задернілого яру, що пролягає нижче по схилу до моря, деградацію цієї частини екосистеми урочища (табл. 2).

Таблиця 2. Еродованість ґрунту екологічного профілю в межах яру

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННО-ПРИРОДНИХ ТА ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ НА ЕКОСИСТЕМИ ОБ'ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Вплив пожеж на лісові екосистеми Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника. Основною причиною виникнення пожеж в заповіднику є недостатньо врегульоване в пожежонебезпечний період рекреаційне навантаження та певне порушення рекреантами заповідного режиму.

Внаслідок пожежі 2007 р. в епіцентрі верхового вогню через рік гинуло 90% дерев головного намету (Іс=4,8). Зону низового вогню та змішаної пожежі займають усихаючі насадження (Іс=4,1 та Іс=4,4). Висота нагару на стовбурах головного намету збільшується з наближенням до епіцентру: 3,8±0,1; 7,0±0,3; 11,2±0,4 м. В зоні низової пожежі вона залежить від діаметра стовбура головного намету (rПП3=0,57). Звязок різниці «максимум-мінімум» висот нагару з діаметром стовбура відсутній (r=0,26). У міру зростання інтенсивності пожежі збільшується ураження лісової підстилки і піднаметових ярусів фітоценозу, особливо трав'яного покриву. Підріст Рinus pallasiana D.Don на екопрофілі (Nсер = 1,7 тис. шт./га; d = 1,5-12,5 см; h=0,8-11,0 м) пошкоджений нерівномірно: епіцентр (98%), зона середнього ураження (80%), помірного (65%). Природне поновлення P. pallаsiana відбувається в усіх зонах згарища, проте недостатньо інтенсивно для формування деревостану.

Пірогенне переривання природного процесу лісовідновлення спричиняє збіднення біорізноманіття внаслідок руйнування усталених структурно-функціональних зв'язків екосистеми.

Зміни едафо-літогенної основи лісових екосистем внаслідок водної ерозії водозборів південного макросхилу Кримських гір. Найбільш деградованими є водозбори східної частини макросхилу гір, де жорсткіші лісорослинні умови знижують продуктивність і стійкість дубових деревостанів (порослевих, 4-5 генерацій), їх здатність регулювати водний стік та захищати грунт від ерозії і суміжні екосистеми від її наслідків. Особливо порушеним є Андуський водозбір, еродованість нижньої частини якого удвічі більша ніж середньої (табл. 3).

Таблиця 3. Еродованість ґрунту у середній та нижній частинах Андуського водозбору

Примітки: ? - крутизна нахилу, гр.; N - густота дерев, шт./га; P - повнота деревостану; B - клас бонітету деревостану; * - яри з середньо еродовами схилами, дно заросло дерниною, подекуди чагарниками і поодинокими деревами, ** - яри з сильно еродовами схилами і дном, на яких майже відсутній рослинний покрив, тому вони активно розвиваються залежно від крутизни схилу

У міру зниження місцеположення та наближення до населеної частини побережжя зростає порушення лісового покриву, що спричиняє активізацію яругоутворення. У свою чергу активність розвитку ярів прямопропорційно залежить від крутизни схилу, що підсилює всихання деревостанів. У нижній частині (1 км від моря) водозбору залишились на 10-50 м віддалені один від одного фрагменти середньовікових деградованих деревостанів з дуже ослабленими (категорія стану ІІІ=75,7%) або всихаючими (ІV=15,1%) деревами Quercus pubescens Willd. Зростання інтенсивності всихання деревостанів та відхилення їх розвитку від процесу природного відпаду ослаблених особин показано за часткою дерев вищих класів Крафта в категоріях «ослаблені дерева», «ті, що всихають» та «сухостій». В середній, особливо верхній частині водозбору, всихання більше наближене до природного відпаду: СККпп1=3,4; СККпп2=3,5, відповідно всихає 40 і 50% дерев ІV категорії стану. Представників «свіжого сухостою» більше на середньо- та сильноеродованих ділянках.

У міру зростання інтенсивності водної ерозії загальне проективне покриття трав'яного покриву зменшується: 95, 65, 32%. На найдеградованіших ділянках поширені світлолюбні види. На відміну від рекреаційної деградації, в зоні яругової ерозії відсутній зв'язок між зміною властивостей ґрунту міжяружних ділянок та розподілом видів за показниками ґрунтових шкал фітоіндикації. Отримані в Андуському водозборі середні значення цих показників щодо вологості і кислотності ґрунту є нижчими, але загалом близькими з узагальненими для формації Querceta pubescentis (0-600 м н.р.м.) даними Я.П. Дідуха (1994), а кліматичних (терморежим, континентальність), навпаки, дещо вищими.

Вплив буревію на Кримський державний природний заповідник. Ступінь пошкодження буревієм (2007 р., 26-30 м/с) деревостанів більше залежить від їх розміщення у рельєфі, ніж від їх таксаційних і санітарних показників чи лісобіологічних та екологічних особливостей видів та деревостанів щодо їхньої вітровалостійкості.

Найбільше, зазвичай, страждають від сильного вітру деревостани на вітроударних схилах гірських долин.

Серед уражених буревієм деревостанів Альмінського лісництва заповідника чисті за породним складом насадження Quercus pubescens Willd. становили 27,8%. Насаджень з участю цієї породи у складі деревостану від 5 до 9 одиниць було 11,1%; від 1 до 4 одиниць - 57,8%. Чистих букових та грабових насаджень не було. Насадження з участю у складі Fagus orientalis Lipsky. від 5 до 9 одиниць становили 29,5%, 1-4 - 70,5%; з участю Carpinus orientalis Mill. від 5 до 9 складали лише 8,3%. Незалежно від типу лісу пошкодженими виявилося 55,4% 70-100-річних і 44,6% 100-135-річних насаджень. Високоповнотні (0,8-0,9) деревостани постраждали більше (63,9%), ніж низькоповнотні (36,1%). Вивалено і зламано здебільшого ослаблені дерева ІІ і ІІІ класів Крафта.

ДІАГНОСТИКА ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ ОБ'ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ПБК

Наявний досвід свідчить, що неможливо зберегти біотичне і ландшафтне різноманіття природних екосистем, якщо не забезпечити застосування екосистемного підходу не лише в межах певних таксонів системології, а, насамперед, на рівні водозбірних ландшафтів, які досі розглядають переважно як природно-територіальні комплекси. Це не дає змоги закцентувати увагу на біотичних складниках певних територіальних таксонів і тому заважає їх збереженню (В.В. Лавров, 2003, 2009). Особливості і, водночас, складнощі діагностики антропогенного порушення природних екосистем на ландшафтно- екосистемних засадах зумовлені кількома причинами. Виявлений в певному місці вплив екологічного чинника змінюється у часі і просторі, тому повністю оцінити його наслідки, зазвичай, не вдається. У ПЗФ цінними є усі структурні компоненти екосистем. Вони зазнають дії різних за природою та інтенсивністю екологічних загроз і відрізняються стійкістю до негативного впливу довкілля.

Це ускладнює оцінку стану екосистем, оскільки методично складно узагальнити значення різних за змістом діагностичних показників, отриманих різними методами. Ще складніше врахувати ефекти нейтралізації, адитивності, синергізму дії чинників. Важко виявити та врахувати опосередковані впливи, а також неоднозначність прояву реакції природних екосистем, їх структурних елементів на різні екологічні чинники та їх комплекси, залежність цієї реакції від біологічної стійкості певного об'єкта, його географічного положення, ступеня попередньої трансформації тощо. Зазначене зумовлює необхідність розглядати небезпечні екологічні чинники в межах певних водозборів як ландшафтних екосистем та враховувати особливості їхнього впливу залежно від просторово-часових характеристик та можливої взаємодії загроз на синекологічному рівні.

Структура та просторовий розподіл екологічних загроз біорізноманіттю природних (лісових) екосистем ПБК. Найнебезпечнішими для об'єктів ПЗФ за масштабом, інтенсивністю та наслідками впливу є рекреаційне природокористування та будівництво, оскільки вони спричиняють пожежі, порушення та знищення рослинного і ґрунтового покриву, активізацію ерозії ґрунтів на схилах, забруднення та прискорення деградації природних екосистем. Проте серед природно-антропогенних загроз найбільшу значущість у регіоні мають ерозійні зміни едафо-літогенної основи, оскільки екосистеми гірських водозбірних ландшафтів є менш стійкими щодо ерозії ніж рівнинні території. Вони можуть деградувати незворотньо або потребують тривалого періоду та значних витрат для відновлення.

Залежно від ступеня урбанізації території та причини виникнення негативних чинників екологічні загрози для структурних елементів екомережі ПБК мають певний просторовий розподіл (рис. 3). Завдяки відносної віддаленості, меншої доступності гірських територій Кримський державний природний заповідник та інші гірські об'єкти менше піддаються впливу урбанізації. Найінтенсивнішого навантаження від найбільшої різноманітності видів діяльності зазнають заповідні ділянки, розташовані поблизу міст. Локального інтенсивного та середнього впливу людини зазнають доволі віддалені від міст, але привабливі для туристів території ПЗФ, особливо в смузі 1-2 км уздовж побережжя. Найбільші потенційні та чинні загрози антропогенного впливу мають екосистеми, що існують в умовах: ерозійнодеградованих водозборів; приміського довкілля Ялти, Севастополя, Алушти; екотонів між урбоекосистемами та природними екосистемами, особливо, коли ці смуги не відповідають вимогам щодо буферних елементів екомережі; фрагментованих транспортно-комунікативними мережами біотопів або ділянок «острівного типу».

Рис. 3. Просторовий розподіл зон впливу екологічних загроз на структурні елементи екологічної мережі ПБК

Діагностичні ознаки трансформації лісових екосистем ПБК. Найчутливішими до наявного в регіоні антропогенного впливу структурно-функціональними компонентами лісових екосистем є (у міру зниження чутливості): трав'яний покрив, лісова підстилка, поверхня грунту, молоді рослини природного поновлення лісу, підлісок, материнський деревостан.

Кожний структурний компонент екосистеми має певний перелік діагностичних показників, частина з яких є інтегральними ефектами впливу різних за природою екологічних чинників або низки причино-наслідкових подій (рис. 4).

Рис. 4. Діагностичні ознаки впливу несприятливих екологічних чинників на структурні компоненти лісових екосистем:

прямий вплив;

опосередкований вплив

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення основних принципів та методів щодо оцінки стану та збереження об'єктів і територій ПЗФ Південного берега Криму, що зазнають впливу антропогенних, антропогенно-природних та природних негативних екологічних чинників. На ландшафтно-екосистемних засадах встановлено просторовий розподіл основних екологічних загроз, діагностичні особливості та ступінь впливу негативних екологічних чинників на структурні компоненти біорізноманіття екомережі. Охарактеризовано причинно-наслідкові зв'язки, удосконалено систему діагностичних показників трансформації структурно-функціональних компонентів лісових екосистем, що сприятиме регулюванню негативного впливу на природне довкілля.

1. Структурні елементи екологічної мережі Південного берега Криму найбільше за масштабом, інтенсивністю та наслідками зазнають впливу рекреаційного природокористування та будівництва. Надмірний антропогенний вплив призводить до порушення лісових екосистем за таким алгоритмом: «пошкодження рослинного покриву, зміна його стану та структури біорізноманіття» - «порушення, ерозія поверхні ґрунту» - «зміна екологічних умов всередині природної екосистеми» - «прискорення деградації екосистеми супутніми негативними чинниками».

2. Рекреаційне навантаження спричиняє витоптування лісової підстилки та поверхні ґрунту, пошкодження трав'яного покриву, порушення природного поновлення фітоценозу, його фрагментацію. Це зумовлює погіршення санітарного стану деревостану, зниження його едифікаторного впливу внаслідок зрідження, що призводить до порушення видової структури та розвитку нижніх ярусів фітоценозу.

3. Сильного рекреаційного навантаження зазнають об'єкти ПЗФ навколо міст Ялта, Севастополь, Алушта у радіусі 2-20 км - Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, ландшафтний заказник «Мис Айя». Локального інтенсивного та середнього впливу зазнають заповідні території у зоні будівництва (пам'ятка природи «Урочище Семідвір'є») та туристичних маршрутів (гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Хапхальський»), помірного - більш віддалений від крупних міст загальнодержавний ботанічний заказник «Новий світ».

4. Внаслідок сильного рекреаційного навантаження в ялівцевих фітоценозах мису Айя дигресія ґрунту сягає IV-V стадії, з 80 до 10 % зменшується загальне проективне покриття травостою, зростає частка багаторічників за рахунок зменшення одно- та дворічників. Типові для екосистеми види витісняються злаковими та рудеральними рослинами, збільшується кількість видів з широким діапазоном толерантності до екологічних чинників, ендеміки зберігаються лише у зоні регульованої рекреації. Пригнічується природне поновлення Juniperus excelsa М.Вieb., Quercus pubescens Willd., формуються низькопродуктивні і сильно ослаблені дубово-ялівцеві деревостани із зімкнутістю намету менше 0,4.

5. Помірний рекреаційний вплив у заказнику «Новий світ» спричиняє дигресію ґрунту IІІ-IV стадії, загальне проективне покриття трав зменшується з 85 до 20 %, типові для екосистеми види витісняються злаковими та рудеральними рослинами, ендеміки зберігаються лише у зоні помірного рекреаційного навантаження. У зоні ІV стадії деградації ґрунту формуються низькопродуктивні, сильно ослаблені рідколісся Juniperus еxcelsa М.Вieb. Природне поновлення цього виду в останні 50 років знизилось у 1,5-2 рази.

6. Внаслідок будівництва в ялівцево-дубових деревостанах у радіусі до 50 м навколо забудови знищується рослинний покрив, Quercus pubescens Willd. повністю витісняється Pistacia mutica Fisch. et Mey, порушується структура фітоценозу. На схилах це активізує площинну та вертикальну ерозію ґрунту, розвиваються яри до 2-3 м глибиною, 2-6 м шириною, що підсилює деградацію екосистеми.

7. Фітоіндикаційні показники групи кліматичних факторів (Tm, Kn, Om, Cr) не мають зв'язку зі ступенем впливу урбанізації, рекреації, ерозії ґрунту. Натомість показники грунтових факторів (Hd, Tr, Nt, fH) є чутливими індикаторами впливу рекреаційного навантаження на природні екосистеми.

8. 92% лісових пожеж у регіоні виникає внаслідок діяльності людини, неефективного застосування буферних зон та недостатньо врегульованої рекреації в пожежонебезпечний період, особливо в серпні та вересні.

9. Наслідки верхової пожежі у середньовіковому деревостані Pinus pallаsiana D.Don Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника є такими: у зоні сильного ураження (висота нагару 11,2±0,4 м) гине до 90% дерев І ярусу і 98% підросту, решта дерев всихають, здатні відновитися 1,5% особин; за середнього ураження (висота нагару 7,0±0,3 м) дерева сильно ослаблені (15,6%) та всихають (75,0%); після помірного впливу (висота нагару 3,8±0,1 м) сильно ослаблених 8,9%, усихає 17,2%. Природне поновлення Pinus pallаsiana D.Don в усіх зонах згарища є недостатнім для формування деревостану і потребує лісогосподарського сприяння.

10. Зв'язок «висота нагару-діаметр стовбура» є доволі тісним (r=0,57) лише в зоні низової пожежі. В оцінці зв'язку недоцільно враховувати підріст Pinus pallаsiana D.Don, нижчий висоти полум'я, який уражається ним повністю.

11. Зрідження дубових порослевих деревостанів 4-5 генерації до повноти 0,5-0,2 та розвиток ярів спричинили в Андуському водозборі: зменшення загального проективного покриття трав'яного покриву з 95 (верх) до 10% (низ водозбору), його фрагментацію, зростання частки нелісових, ксерофітних, світлолюбних видів у середній частині водозбору та до повної зміни видового складу у нижній. На відміну від рекреаційної деградації, в зоні яружної ерозії не виявлено зв'язку між зміною властивостей ґрунту міжяружних ділянок та розподілом видів за показниками фітоіндикаційних ґрунтових шкал.

12. Буревій пошкоджує середньовікові листяні деревостани на вітроударних схилах незалежно від лісобіологічних і таксаційних особливостей деревних порід щодо їхньої буреломо- та вітровалостійкості. Незалежно від типу лісу буревієм 2007 р. (26-30 м/с) однаково пошкоджено 70-100-річні (55,6%) і 100-135-річні (44,6%) насадження. Високоповнотні деревостани (0,8-0,9) постраждали більше (63,9%), ніж низькоповнотні (36,1%). Пошкоджено здебільшого дерева ІІ (41,6%) і ІІІ (19,1%) категорій стану, ІІ і ІІІ класу Крафта.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розбудові екологічної мережі Південного берега Криму необхідно врахувати просторовий розподіл, особливості та інтенсивність впливу наявних негативних екологічних чинників. Для регулювання рекреаційного використання об'єктів та територій ПЗФ навколо міст Ялта, Севастополь, Алушта, Судак та уздовж морського побережжя у смузі шириною до 1 км потрібно створити відповідні буферні ділянки та доцільно враховувати методичні рекомендації щодо «Екологічної оптимізації рекреаційного використання гірських лісів Криму», прийняті до впровадження державними підприємствами ДП «Куйбишевське ЛГ», ДП «Судацьке ЛМГ», ДП «Старокримське ЛМГ», ДП «Севастопольське дослідне ЛМГ» Рескомлісу АР Крим.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Блінкова О.І. Порівняльна характеристика стану трав'яного покриву дубових лісів Андуського водозбору Криму та соснових лісів Черкаського бору в умовах антропогенного впливу / О.І. Блінкова, Н.В. Мірошник // Науковий вісник Львівського нац. ун-ту ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2008. - Т. 10, №4 (39). - С. 17-24 (збирання та аналіз польового матеріалу щодо Андуського водозбору Криму, участь у написанні).

2. Лавров В.В. Стан та грунтозахисна роль дубових насаджень на Андуському водозборі Південного макросхилу Криму / В.В. Лавров, О.І. Левчук, О.І. Блінкова // Агроекологічний журнал. - 2008. - №3. - С. 6-14 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

3. Блінкова О.І. Стан лісових екосистем пам'ятки природи Криму «Урочище Семідвір'є» в умовах антропогенного впливу / О.І. Блінкова // Науковий вісник НУБіП. - 2009. - №4. - Ч. 1. - С. 166-171.

4. Лавров В.В. Основні причини та вплив пірогенної загрози на лісову рослинність Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника / В.В. Лавров, О.І. Блінкова, Ю.В. Плугатар, І.С. Нейко // Вісник КНУ ім. Т.Г. Шевченко. - 2009. - Вип. 24. - С. 144-147 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

5. Плугатар Ю.В. Вплив рекреаційної діяльності на ландшафтний заказник Криму «Мис Айя» / Ю.В. Плугатар, О.І. Блінкова // Агроекологічний журнал. - 2009. - №2. - С. 262-266 (збирання та аналіз польового матеріалу, участь у написанні).

6. Блінкова О.І. Проблеми та загальні напрями збереження заповідних територій Криму / О.І. Блінкова // Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва: Матеріали I наук.-практ. конф. молодих учених (Київ, 22-24 травня 2007 р.). - К., 2007. - С. 47-49.