Предмет екології

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Популяція як елементарна одиниця еволюції та виду

Популяція - одне з основних понять екології - означає сукупність особин певного виду, які тривалий час (багато поколінь) живуть на певній території і вільно схрещуються між собою. Водночас певна популяція під впливом якихось чинників (зазвичай це природні бар'єри) відокремлена від територій інших аналогічних популяцій. Популяція сама по собі може підтримувати свою чисельність необмежений час.

З визначення випливає, що можна запропонувати певну ієрархію популяцій:

* елементарна, або локальна - означає найменшу сукупність, яка живе на невеликій однорідній ділянці (у певному лісі, ставку тощо);

* екологічна - складається з елементарних популяцій і займає вже значно більшу територію;

* географічна - охоплює велику сукупність особин одного виду на великій території з приблизно однаковими умовами. У межах такої популяції відмінність особин невелика, але вона помітна, якщо їх порівнювати з представниками іншої географічної популяції.

Особливе значення має популяція в біології, бо, змінюючись як ціле, саме вона є найпростішим елементом еволюційного процесу змін форм життя на Землі. Причиною є тісна кооперація, взаємодія і навіть взаємодопомога членів популяції у боротьбі з ворогами чи конкурентами. У природі одна особина, як правило, не виживає і не може в умовах конкуренції та боротьби за виживання забезпечити продовження свого виду. Популяція ж набагато стійкіша до ударів долі.

Як кожна складна система популяція має чимало характеристик. Перелічимо найголовніші з них:

* повна чисельність;

* густота розселення;

* генетична структура;

* дані про імовірність виживання;

* тип просторового розподілу особин;

* розподіл особин за віком (демографічна піраміда);

* спосіб розмноження і плодючість;

* соціальна організація.

Найточніші дані людина має стосовно власної популяції (за винятком країн, де ніколи не було перепису населення). Можна також знайти інформацію про свійських тварин.

Порівняно легко підрахувати чисельність популяції великих тварин на відкритих просторах (оленів у тундрі, дельфінів у морі тощо), але складніше це зробити для невеликих чи мікроскопічних істот, які до того ж можуть вести нічне чи підземне (підводне) життя. В цих умовах бажано виміряти середню густоту заселення і визначити тип і величину площі розселення. Розрізняють кілька типів організації розташування особин у популяції: випадкове (хаотичне) і впорядковане, рівномірне і групове (нерівномірне) тощо.

Найчастіше живі істоти, які люблять "своїх", розташовуються групами (плямами). Відомо, що те саме стосується й людей. Потяг до компактування у них такий сильний, що є вже чимало міст з населенням понад 10 млн осіб, а населення міст-"рекордсменів" досягає 20 млн.

Численні дані про популяцію вчені збирають не для розваги. Ці дані допомагають передбачити майбутнє популяції. А тому треба знати все (не менше ніж повну чисельність), що так чи інакше впливає на темпи розмноження, насамперед - розподіл особин за віком (демографічну "піраміду").

2. Що таке пестициди? В чому їх позитивна та негативна роль

Пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку гризунів, бур'янів, деревної або чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб та шкідливих організмів, внаслідок дії яких уражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям та людям, які споживають харчові продукти, якщо залишкові рівні пестицидів у таких продуктах перевищують ММЗ. Крім пестицидів, включають також речовини, призначені для регулювання росту рослин, дефоліанти, десиканти, засоби проріджування зав'язей або стримування пророщування, а також речовини, що застосовуються до або після збору врожаю з метою захисту товарів від псування протягом періоду зберігання та транспортування, за винятком добрив, поживних речовин для рослин і тварин та ветеринарних препаратів

Пестициди -- ядохімікати з різним ступенем токсичності. Пестициди застосовують у сільському господарстві для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів, а також для стимулювання розвитку зерен, плодів і т.п.

Пестициди є не тільки дуже токсичними речовинами, але і досить стійкими. Стійкість пестицидів порівнюють із радіоактивними ізотопами і оцінюють також по періоду напіврозпаду -- час, за який концентрація пестицидів зменшується в 2 рази. Самими стійкими є хлорорганічні пестициди. Потрапивши в живу природу, пестициди починають власний рух, не контрольований людиною. Потрапляючи з навколишнього середовища в організм тварини, пестициди починають накопичуватися в ньому, потім, просуваючись далі по харчовому ланцюзі, пестициди концентруються в ще більшій кількості. У такий спосіб організми, що стоять на вершині харчових ланцюгів (людина або хижаки), поїдають їжу з високою концентрацією пестицидів. Таке явище називають ефектом біологічного посилення.

Пестициди, потрапляючи в організм людини і накопичуючись там у великих кількостях, приводять до розвитку багатьох хронічних захворювань і гострих отруєнь, а також до збільшення кількості вроджених аномалій розвитку і дитячої смертності. Пестициди надовго затримуються в організмі, деякі залишаються в ньому назавжди. Ще однією негативною властивістю пестицидів є те, що вони можуть виводитися з організму і передаватися дітям разом з молоком матері, що годує.

Ефект біологічного посилення можна розглянути на прикладі ДДТ. Період напіврозпаду цього пестициду є 2,5 роки -- у помірному кліматі і 3-9 мес -- у тропічному кліматі. Коли тварина з'їдає рослину, оброблену ДДТ, або комах, які харчувалися цією рослиною, пестицид відкладається в жирових тканинах, розчиняючись у них. У такому стані ДДТ дуже повільно виводиться з організму. Поступово ця речовина усе більше концентрується в організмі тварини. Якщо ця тварина або його останки будуть з'їдені, організм останнього одержить високу дозу ДДТ.

Через харчові ланцюги ДДТ дуже швидко мігрує по усім світі. Уже виявлена значна кількість пестициду в молюсках, рибах і птахах, а також у тюленях Північного і Балтійського морів, в антарктичних рибах, птахах і ластоногих. Так, в організмі пінгвінів ДДТ утримується в концентрації 0,024 мг/кг. вермітехнологія екологічний пестицид

У світовому океані пестициди накопичуються у фітопланктоні, що приводить до вповільнення процесу фотосинтезу. Тим часом фітопланктон робить близько 70% кисню на всій Землі. Якщо концентрація ДДТ досягне у світових водах великих кількостей у результаті подальшого його використання, то наслідки можуть бути катастрофічними.

Після обробки культурних рослин пестициди зберігаються на їхній поверхні і у ґрунті. При цьому період напіврозпаду в деяких пестицидів, що містять миш'як, свинець або ртуть, може затягтися до 20 років, тому що вони є дуже стійкими і майже не руйнуються під дією сонця, мікроорганізмів і экзоферментів. До таких пестицидів відноситься і ДДТ.

За допомогою досягнень сучасної науки були проведені експерименти, у результаті яких було встановлено, що ДДТ впливає на геном людини, викликаючи генетичні зміни в організмі.

Існує певна допустима норма вмісту залишкових пестицидів у продуктах харчування. Це така кількість пестицидів, що є нешкідливим для здоров'я людини. Результатом є те, що смертність внаслідок отруєння пестицидами в загальній масі отруєнь хімічними речовинами становить невеликий відсоток -- близько 2,6%, у той час як на знеболюючі ліки доводиться не менш 17% отруєнь, а на алкогольні напої -- більше 10%.

У цей час екологи призивають людей відмовитися від використання пестицидів на своїх приватних земельних ділянках, замість цього пропонується застосовувати біологічні, механічні, санітарно-технічні і фізичні методи захисту рослин, а також використати органічні добрива і сидерати. До безпечних засобів захисту рослин можна віднести:

1. сівозміна;

2. заміну землі в теплицях;

3. переміщення теплиць на інші ділянки;

4. спільні посадки різних культур;

5. залучення птахів, жаб і хижих комах до місць посадок і ін.

Так, для боротьби з попільницею, що вражає, крім капусти, також брукву, редис і інші, можна використати жуків і личинок сонечок, які знищують попелицю.

У порівнянні з іншими хімічними речовинами пестициди представляють велику небезпеку як для навколишнього середовища, так і для здоров'я людини.

За твердженням дослідників, основна маса пестицидів містить у собі метаболічні отрути, які приводять до розвитку захворювань серцево-судинної, репродуктивної і травної систем. Пестициди тільки руйнують здоров'я людини.

Гостра токсичність пестицидів визначається дозою, що надходить в організм людини різними шляхами (через шлунково-кишковий тракт, шкіру, легені і т.д.) і приводить до смерті. Близько 99-99,9% пестицидів, застосовуваних для обробки рослин, згодом попадають у навколишнє середовище, з якого, у свою чергу, надходять до складу сільськогосподарських продуктів, уживаних людьми і тваринами.

Багато пестицидів, навіть будучи малотоксичними, мають канцерогенні і мутагенні властивості. Вони отруюють плід, організм матері і, виділяючись із молоком, негативно впливають на розвиток і ріст дитин.

Основна маса пестицидів (до 95%) попадає в організм людини через продукти, вживані в їжу. Приблизно 4,7% пестицидів людин одержує з водою, а що залишилися 0,3% -- з повітрям і через шкіру.

Кількість небезпечних речовин антропогенного походження, що надходять у навколишнє середовище, поряд з промисловими відходами, належать хімічні засоби боротьби з шкідливими організмами - пестициди. Обсяг цих біологічно активних і частіше високотоксичних для людини і тварин речовин, що використовуються щорічно в світовій практиці, нині досягає понад 2 млн. т.

Пестициди - один із найнебезпечніших факторів забруднення навколишнього середовища. За даними ЮНЕСКО, пестициди в загальному обсязі забруднення біосфери землі займають 8- місце після таких речовин, як нафтопродукти, ПАР (поверхнево-активні речовини), фосфати, мінеральні добрива, важкі метали, окиси азоту, сірки, вуглецю та інші сполуки. Більшість пестицидів, не розчиняються у воді і для практичного використання їх випускають у таких різноманітних препаративних формах: емульгуючі концентрати, при розведенні водою утворюють водні емульсії; порошки, що змочуються, при розбавленні водою утворюють повільно осідаючі суспензії; концентрати технічної речовини, що призначені для обприскування рослин; гранульовані препарати, які містять діючу речовину і наповнювач. Способи застосування пестицидів залежать від їх призначення, препаративної форми. Це обробка посівного матеріалу інсектицидами і фунгіцидами, обприскування, обпилювання, обробка гранульованими препаратами.

При обробці сільськогосподарських угідь пестицидами частина їх втрачається внаслідок знесення вітром, розсіювання в атмосфері з потоками повітря. Залежно від технології застосування і фізичних властивостей препаративної форми на рослини і ґрунт осідає 40--70% норми витрати, утворюючи початковий запас токсичної речовини. Крім того, багато пестицидів можуть поширюватися за межі оброблюваних ділянок і більш чи менш тривалий час циркулюють у біосфері. В атмосферу вони надходять безпосередньо при їх застосуванні, а також внаслідок випаровування з поверхні ґрунту, рослин, води. Потім у результаті конденсації парів і утворення краплиннорідких або твердих часток пестициди з атмосфери потрапляють у ґрунт, на поверхню рослин і у водойми, поширюючись на великих територіях. У водойми вони надходять з поверхневими і підгрунтовими стоками із сільськогосподарських угідь. Хрестоматійним прикладом глобальної міграції хлорорганічних пестицидів, зокрема ДДТ, є кумуляція їх у жирі пінгвінів, які живуть в Антарктиді.. Нагромадження пестицидів в окремих тканинах відбувається непомітно. Але коли кількість їх досягає певного рівня, вони призводять до порушення функцій найважливіших органів, захворювання і зниження стійкості організму. В останнє десятиріччя різко зросла кількість алергічних захворювань, що є одним з наслідків впливу пестицидів. Внаслідок багаточисленних досліджень рослин, комах і тварин нагромаджено досить великий матеріал про мутагенні властивості гербіцидів. У карбаматах встановлено здатність підвищувати рівень поліплоїдії у рослин, а також мутагенну активність атразину і симазину.

За останні 20 років ряд масових отруєнь було викликано пестицидами. Це відбувалося, головним чином, з двох причин: внаслідок забруднення харчових продуктів під час їх перевезення і зберігання, а також у результаті використання в їжу протруєного насіння.

Порівнюючи дані по Тернопільській області про забруднення об'єктів навколишнього середовища за 9 місяців 2009 та 2010 років, можна побачити, що забруднення пестицидами харчових продуктів залишилось незмінним. Тобто у 2009 році забруднення пестицидами вище гранично допустимої концентрації становило 1,2%, а в 2010 році-1,1%.

Паралельно зі збільшенням використання пестицидів накопичувалися й докази їх негативної дії на довкілля. Як і попереджали екологи, швидко виявилися негативні наслідки “хімічної війни” людей проти комах і рослин:

разом зі шкідниками гинули спочатку корисні комахи (бджоли, джмелі тощо), а потім і птахи. Втрати від зниження врожаю полів і садів внаслідок вимирання запилювачів часто були вищими, ніж вигоди від “захищених” хімією площ. Істотне зниження чисельності бодай одного з домінуючих видів у біосфері звільняло екологічну нішу для інших або порушувало систему міжвидових відносин. Наслідком дуже часто було заміщення одних шкідників іншими, не менш голодними. Наприклад, на бавовникових полях США за три десятиліття змінилось аж шість шкідників. У Японії кількість шкідливих видів, необхідність регулювання чисельності яких постала перед сільським господарством, збільшилася майже удвічі за роки постійного використання пестицидів;

нарешті, згідно з основними законами популяційної екології та еволюційної біології, безперервне використання однієї й тієї ж хімічної субстанції рано чи пізно виокремлювало з усіх шкідників надстійких до отрути. Для підтвердження цього нам не треба звертатись аж до закордонного досвіду. Роки “хімічної” боротьби з тарганами вивели таку породу, для якої отруйна у недалекому минулому речовина стала мало не їжею.

Пестициди є не тільки дуже токсичними речовинами, але і досить стійкими. Стійкість пестицидів порівнюють із радіоактивними ізотопами і оцінюють також по періоду напіврозпаду - час, за який концентрація пестицидів зменшується в 2 рази.

Самими стійкими є хлорорганічні пестициди. Потрапивши в живу природу, пестициди починають власний рух, не контрольований людиною. Потрапляючи з навколишнього середовища в організм тварини, пестициди починають накопичуватися в ньому, потім, просуваючись далі по харчовому ланцюзі, пестициди концентруються в ще більшій кількості. У такий спосіб організми, що стоять на вершині харчових ланцюгів (людина або хижаки), поїдають їжу з високою концентрацією пестицидів. Таке явище називають ефектом біологічного посилення. Пестициди, потрапляючи в організм людини і накопичуючись там у великих кількостях, приводять до розвитку багатьох хронічних захворювань і гострих отруєнь, а також до збільшення кількості вроджених аномалій розвитку і дитячої смертності. Пестициди надовго затримуються в організмі, деякі залишаються в ньому назавжди. Ще однією негативною властивістю пестицидів є те, що вони можуть виводитися з організму і передаватися дітям разом з молоком матері, що годує. За твердженням дослідників, основна маса пестицидів містить у собі метаболічні отрути, які приводять до розвитку захворювань серцево-судинної, репродуктивної і травної систем. Гостра токсичність пестицидів визначається дозою, що надходить в організм людини різними шляхами (через шлунково-кишковий тракт, шкіру, легені і т.д.) і приводить до смерті. Близько 99% пестицидів, застосовуваних для обробки рослин, згодом попадають у навколишнє середовище, з якого, у свою чергу, надходять до складу сільськогосподарських продуктів, уживаних людьми і тваринами. Багато пестицидів, навіть будучи малотоксичними, мають канцерогенні і мутагенні властивості. Вони отруюють плід, організм матері і, виділяючись із молоком, негативно впливають на розвиток і ріст дитини.

Заборонені пестициди: нитрофен, демитан, фосбецид, базудин, фундазол, БИ-58, граунд, примор, ровраль, пегас, байлетон, сапроль, топсин М, текто, зенкор, маврик, акробат МЦ, дитан М45, вертимек, нуелл Д, импакт, сандофан М, татту, фюзилад-супер, агритокс, эупарен М, золон, рубиган, тилт, диазинон.

Розрізняють наступні види пестицидів:

· акарициди (токсичні для кліщів);

· альгіциди (знищують водорості і іншу бур'янисту рослинність у водному середовищі);

· антигельмінти (знищують хробаків, що паразитують у тварині);

· антирезистенти (знижують стійкість комах до певних речовин);

· антисептики (захищають дерев'яні і інші неметалічні матеріали від руйнування мікроорганізмами);

· арборициди (знищують дерева і чагарники);

· аттрактанти (залучають комах);

· афііциди (знищують попелицю);

· бактерициди (знищують бактерії, що викликають хвороби в рослин);

· гаметоциди (приводять до стерильності рослин);

· гербіциди (знищують бур'янисті рослини);

· десиканти (використають при перезбиральному підсушуванні рослин);

· зооциди і ларотентициди (знищують гризунів);

· інсектициди (знищують шкідливих комах);

· инсектоакарициди (знищують шкідливих комах і кліщів);

· лимациди і моллюскоциди (знищують різних молюсків);

· нематициди (знищують круглих хробаків -- нематод);

· овициди (знищують яйця шкідливих комах і кліщів);

· протруйники насінь (призначені для обробки насінь перед посівом);

· репеленти (відлякують шкідливих комах);

· ретарданти (затримують ріст рослин);

· синергисти (підсилюють дію інших пестицидів);

· феромони (речовини, вироблені іншими комахами для впливу на особин протилежної статі);

· фуміганти (знищують шкідників і збудників хвороб рослин);

· фунгіциди (знищують грибки);

· хемостерилізатори (стерилізують комах).

Для того щоб понизити вміст пестицидів у продуктах, варто враховувати особливості їхнього розподілу в сировину. Так, наприклад, відомо, що в овочах, фруктах і ягодах пестициди в основному концентруються в шкірці і на її поверхні, проникаючи в сам плід у дуже малих кількостях.

З огляду на це, треба в першу чергу добре мити плоди, після чого намагатися очищати їх від шкірки і всіх зовнішніх частин. У цитрусових, бананів, груш і яблук при очищенні відбувається максимальне (від 50% до 100%) звільнення рослини від пестицидів. Особливо рекомендується очищення від шкірки таких овочевих культур, як картопля, огірки і помідори, а також видалення зовнішніх листів капусти і інших листових овочів.

Особливо багато пестицидів утримується в шкірці цитрусових. Багато закордонні виробники апельсинів миють плоди 0,5-2%-ним розчином дефиніла для кращого збереження плодів.

Запах цієї хімічної речовини швидко вивітрюється, і визначити зміст дефиніла фактично неможливо. У зв'язку із цим не рекомендується готовити зі шкірки апельсинів і лимонів зацукровані цукати, варення і джеми. Або, у крайньому випадку, довго вимочувати їх перед уживанням.

У багатьох країнах яблука, перш ніж покласти на зберігання, покривають шаром воску з додаванням фунгіцидів. Це покриття дозволяє довго зберігати фарбування фруктів і значно підвищує строк їхнього зберігання. Іноді із цією же метою їх окуривают сірчистим газом.

Істотне руйнування пестицидів у продуктах відбувається при таких способах кулінарної обробки, як варіння, смаження, печение, консервування і т.п. При квашенні і маринуванні овочів і фруктів звичайно не відбувається зниження концентрації пестицидів, які мають стійкість до кислого середовища, -- хлорофосу, метафоса і т.п.

Значно сприяє руйнуванню залишків пестицидів в овочах і фруктах їхня попередня мийка перед закладкою на зберігання. Так, після зберігання немитих помідорів протягом 1 нед пестициди руйнуються на 30%, при зберіганні митих продуктів -- більш ніж на 90%. Варто також ураховувати, що кількість пестицидів збільшується при втраті рослинами вологи при тривалому зберіганні.

Вміст пестицидів у молочних і м'ясних продуктах можна зменшити за допомогою термічної обробки. Найкраще варити м'ясо у воді. Частина пестицидів при цьому може переходити в бульйон, тому рекомендується при варінні м'яса міняти воду 3-4 рази. Втім, деякі пестициди під впливом високої температури і води можуть трансформуватися в більше токсичні з'єднання, чим колись. Вплив нітратів на здоря людини.

Звичайно, різним продуктам дістаються різні дози пестицидів. Все залежить від абсорбуючих (тобто всмоктуючих) можливостей овоча або фрукта, а також виду того хімікату, яким його обробляють. Чим більше паразитів загрожує урожаю, тим більшою кількістю пестицидів його поливатимуть.

Читайте уважно: цілком можливо, в «десятку» потрапили одні із завсідників на вашому столі.

1. Селера

Поки дієтологи співають селері дифірамби, екологи приходять в жах від її «хімічного складу». Одна стеблинка в середньому містить до 13 різних пестицидів, а в цілому в цій рослині їх виявили аж 67!

Причина такої великої кількості в тому, що селера не має товстої захисної шкірки. Крім того, його украй важко повністю промити, тобто те, що не проникло всередину, осідає зовні і зрештою потрапляє до вас в рот.

2. Персики

Ніжна м`якоть і шкірка персиків, як губка, вбирає хімікати, якими їх рясно зрошують. Всього при вирощуванні цих фруктів використовується більш як 60 різних пестицидів, причому обробку доводиться повторювати украй часто.

3. Полуниця

Багаті вітаміном С і іншими антиоксидантами ягоди також можуть «похвалитися» наявністю 53 пестицидів. Екологи радять по можливості купувати полуницю у дрібних підприємців або навіть у бабусь -- все краще, ніж одержувати продукцію з крупних сільськогосподарських полів.

4. Яблука

Це украй ніжні фрукти, що вимагають постійної хімічної обробки. Щоб відлякати цвіль, шкідників і різні хвороби, садівникам доводиться поливати їх приблизно 47 видами пестицидів, причому більшість з них щільно осідає на шкірці. І навіть якщо ви ретельно помиєте яблуко, 100%-го очищення це не забезпечить.

5. Чорниця

Одна маленька ягідка, за підрахунками екологів, містить близько 13 різних пестицидів. А все тому, що тонка «шкірка» чорниці пропускає всередину майже все, чим з радістю обприскують її жалісливі фермери.

6. Болгарський перець

Хай жорстка текстура цього овоча не вводить вас в небезпечну оману: шкірка у нього все одно тонка і ніжна, а значить захисту від проникнення хімікатів -- майже немає. Згідно даним американських учених, в перці вдалося виявити 63 види пестицидів, і лише мала їх частина залишається зовні.

7. Капуста, шпинат

Під «одягом» звичайної капусти можуть ховатися 57 видів всіляких пестицидів. У шпинаті, який у свій час в Америці пропагували як головне джерело молодості і здоров`я, їх 45.

8. Виноград

Декілька десятків потенційно небезпечних хімікатів охоче осідають не тільки в ягодах, але і у всіх похідних продуктах винограду. А значить отрута може перекочувати в будь-яку пляшку вина, виготовленого з продукції крупного виноградника.

9. Картопля

Деякі обожнюють їсти печену картоплю разом з шкіркою. Якщо ви з таких, наступного разу подумайте двічі. В середньому одна картоплина піддається обробці 36 видами хімікатів, і якщо якісь з них осідають на шкірці, то інші -- накопичуються усередині.

10. Вишня

Цю ягоду дуже люблять лікарі: крім багатих антиоксидантних властивостей вона володіє здатністю нейтралізувати різні канцерогени, тобто захищає організм від ракових пухлин. З іншого боку, до корисних речовин у вишні домішується безліч шкідливих пестицидів -- і знову ж таки через те, що шкірка її дуже тонка.

Разом з рейтингом «найбрудніших» фруктів і овочів американські екологи потрудилися і над списком найчистіших. На жаль, він виявився коротшим, та і увійшли до нього далеко не найдешевші плоди. Ось він:

* ріпчаста цибуля

* спаржа

* баклажани

* авокадо

* ананаси.

Щорічно на поля планети вносять близько 400 млн т мінеральних добрив, понад 2 млн т хімічних засобів боротьби зі шкідливими організмами. Циркуляція токсичних речовин, що надходять із засобами хімізації у ґрунт, воду, атмосферу, трофічні ланцюги призводить до забруднення біосфери та погіршення її якості. Надмірне використання мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим забрудненням ще більше ускладнює екологічну ситуацію в Україні, знижує відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів. Дослідження ступеня забруднення сільгоспугідь та продукції сільського господарства органічними полютантами, пестицидами, важкими металами, визначення джерел забруднення, прогноз їх небезпеки, діяльність з метою попередження забруднення агроландшафтів є завданням екотоксикологічного моніторингу.

За сучасних соціально-економічних умов України актуальності набула проблема застосування пестицидів в агротехнологіях та дослідження наслідків їх впливу на екосистеми і стан здоров'я людей. Пестициди - це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для боротьби з організмами, які шкодять оброблюваним сільськогосподарським культурам і (або) запасам сільськогосподарських продуктів, для зниження небажаної рослинності, збудників хвороб і переносників захворювань тварин і рослин, а також для регулювання розвитку організмів. Значення пестицидів як забруднювачів навколишнього середовища, визначається їх поведінкою на полях, що оброблюються і прилеглої території, де відбувається міграція в інші ланки агроекосистем, викликаючи порушення харчових ланцюгів організмів [1]. Різні системи оцінювання екологічної небезпеки пестицидів базуються на санітарно-гігієнічних і токсикологічних показниках пестицидів: здатність зберігати свої властивості в ґрунті і воді, здатність мігрувати ґрунтовим профілем, накопичення в сільськогосподарській продукції, вплив на біоту. З точки зору агротехнологій оцінка небезпеки впливу пестицидів на стан здоров'я людини і навколишнє середовище повинна враховувати також норму витрати препарату.

Використання пестицидів обумовлено необхідністю збереження врожаю сільськогосподарських культур, тому їх вносять в агроценози, і таким чином пестициди безперервно циркулюють в навколишньому середовищі. Циркуляція пестицидів обумовлена їх фізико-хімічними властивостями і умовами середовища, в яке вони потрапляють. Небезпеку несуть не тільки діючі речовини препаратів, але і продукти їх метаболізму. При багаторазовому внесенні стійких пестицидів грунт може стати джерелом забруднення продукції рослинництва. Тому застосування пестицидів на думку Васильєва В.П., Кавецького В.М., Бублик Л.І. слід розглядати як один із засобів управління якістю агроекосистеми, основуючись на порівнянні пестицидного навантаження із здатністю території до самоочищення [2]. При цьому слід попередньо оцінювати рівень потенційної небезпеки запланованої системи заходів боротьби із шкідливими організмами для людини і оточуючого середовища. З метою збереження сприятливої екологічної ситуації, необхідно нормувати кількість і перелік пестицидів на рівні, що відповідає інтенсивності процесів самоочищення сільськогосподарських ландшафтів. Використовуючи модель оцінки екотоксикологічного ризику (розроблену на основі розрахунку агроекотоксикологічного індексу), здійснюються аналіз сучасних систем захисту посівів та пошук шляхів зниження пестицидного навантаження на агроценози зернових та інших сільськогосподарських культур.

Екологічні ризики в агроекосистемах пов'язані із внесенням пестицидів, засобів захисту рослин, системою обробітку ґрунту. Під екологічним ризиком розуміють імовірність настання події, що має несприятливі наслідки для природного середовища. Для пестицидів це поняття можна трактувати як імовірність прояву їх екологічної небезпеки (насамперед токсичності) в реальних умовах навколишнього середовища і регламенту застосування. Екологічний ризик пестициду, за В.С. Горбатовим та Ю.М. Матвєєвим, це - імовірність прояву його екологічної небезпеки в реальних умовах навколишнього середовища і регламенту застосування конкретного пестицидного препарату[3]. Для його оцінки необхідне знання не тільки токсичності пестициду для нецільових видів організмів, але і його концентрацій у природних середовищах, де ці організми живуть.

Існує два підходи оцінки екологічного ризику пестицидів: імовірнісний, який повністю відповідає класичному визначенню поняття ризику, і детермінований [4]. Імовірнісний підхід дозволяє врахувати варіабельність розподілу пестициду в навколишньому середовищі і невизначеності, пов'язані з обмеженою кількістю випробуваних видів організмів. Для оцінки імовірнісного ризику використовуються розподіл екологічних показників (наприклад, концентрацій пестициду у воді і його токсичності для гідробіонтів або концентрацій пестициду в ґрунті і його токсичності для черв'яків), які охоплюють весь їх можливий діапазон. Результатом оцінки такого ризику є розрахована ймовірність настання несприятливої події при застосуванні пестициду, наприклад, загибелі або пригнічення розвитку водних організмів. Істотний недолік оцінки імовірнісного ризику - великий обсяг необхідних експериментальних даних, що обмежує застосування даного підходу в практиці регулювання обігу пестицидів. Однак за останній час методологія оцінки імовірнісного ризику пестицидів поступово вдосконалюється, в цьому напрямку розроблено проект Європейського Союзу EUFRAM.

Оцінка детермінованого екологічного ризику пестицидів значно простіше, так як використовує фіксовані значення токсичності і концентрацій пестицидів в природних об'єктах. Такий підхід рекомендований Європейським Союзом для оцінки ризику пестицидів для гідробіонтів, наземних організмів, птахів і ссавців.

Відомо, що пестициди впливають на навколишнє середовище і екосистеми, призводячи до скорочення біорізноманіття, особливо внаслідок знищення бур'янів і комах, які є важливими елементами харчового ланцюгу. Крім того, пестициди мають негативний вплив на здоров'я людини, як в результаті прямої дії так і опосередковано внаслідок накопичення залишкових кількостей в сільськогосподарських продуктах і питній воді. Окрім цільового призначення, пестициди чинять також негативний вплив на біосферу, масштаб якого порівнюють з глобальними екологічними чинниками. На національному і міжнародному рівнях вивчаються методи, які дозволяють скорочувати потребу у пестицидах, наприклад органічне землеробство, біологічні методи захисту рослин.

Застосування пестицидів може призводити до таких негативних наслідків як зменшення біологічної продуктивності, порушення функціонування ґрунтових мікробіоценозів, накопичення залишків пестицидів і їх похідних у поверхневих водних джерелах та ґрунтових водах, перешкоджати відновленню родючості, зменшення харчової цінності сільськогосподарської продукції тощо. Інтенсивність шкідливого впливу залежить від технології застосування пестицидів, способів обробки ґрунту або рослин. В ґрунті відбувається ряд процесів, що зменшують вміст у ньому агрохімікатів. Це біохімічне руйнування препаратів, перехід у рослину, випаровування в атмосферу, винос поверхневим і внутрішньо ґрунтовим стоком, фотохімічне руйнування, поглинання і трансформація ґрунтовими організмами. Сукупність цих процесів визначає стабільність агрохімікатів у ґрунті. Пестициди адсорбуються частинками ґрунту та гумусу, накопичуються в ґрунтових організмах, руйнуються хімічним чи біологічним шляхом, просочуються до рівня ґрунтових вод.

Висока стійкість пестицидів до розпаду є важливою передумовою їхньої міграції за профілем ґрунту, а також у суміжні середовища (рослини, повітря, воду), що становить небезпеку для природних біогеоценозів і, відповідно, існування людини. Тому екологічно важливо оцінити сучасний стан забруднення ґрунту залишками пестицидів. Пестициди, що потрапили на поверхню ґрунту, можуть вимиватися в більш глибокі горизонти й ґрунтові води, надходити у водойми з поверхневим стоком, у друге з'являтися на поверхні ґрунту при капілярному піднятті ґрунтових вод або при оранці з оберненням пласту, переходити в атмосферне повітря в результаті випаровування або з пилом при вітровій ерозії ґрунту, через рослини мігрувати в організм тварин і людини [5].

З метою захисту компонентів агроекосистем від негативного впливу пестицидів необхідно чітко дотримуватися рекомендацій щодо їх застосування, запроваджувати інтегровані системи захисту рослин, біологічні методи захисту сільськогосподарських культур, стимулювати розробку нових екологічно нешкідливих пестицидів нового покоління.

3. Біологічне землеробство. Його преваги та недоліки в порівнянні з традиційним землеробством

Науково-технічний прогрес у країнах з високим рівнем хімізації сприяв виникненню різних видів альтернативного землеробства (органічного, органо-біологічного, екологічного тощо). Основні його принципи (3.К. Благовєщенська та ін., 1990) такі:

- заміна сучасного землеробства його "екологізацією” і "біологізацією”, тобто створення землеробства, не шкідливого для зовнішнього середовища, яке забезпечувало б людину і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування;

- ведення землеробства на основі максимальних реутилізації і рециркуляції всіх відходів господарств;

- підвищення рентабельності господарства.

Вирішити ці завдання можна відмовою від хімічних речовин, хоча окремі напрями альтернативного землеробства допускають використання певних засобів хімізації. При цьому нові системи землеробства повинні бути конкурентноздатними і забезпечувати задовільні врожаї. Йдеться не про повернення до старого, екстенсивного землеробства, хоча розумне використання окремих його заходів не відкидається.

Поняття "альтернативне землеробство” включає кілька систем, причому не завжди можна провести чітку межу між ними. Відміна, як правило, не суттєва і носить лише термінологічний характер.

Все більшої популярності за кордоном набувають біологічна, або органічна система землеробства, заснована на вилученні чи значному скороченні застосування мінеральних добрив і пестицидів. Головні її переваги -- висока якість сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення навколишнього середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту. Фермерські господарства, які переходять на цю систему на Заході, все частіше називають її екологічною. Вони обробляють ґрунт і розводять худобу без використання штучних добрив, засобів для обприскування чи добавок до корму.

Особливо широкого розмаху дослідження з біологічного землеробства набули в розвинутих капіталістичних країнах, таких як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Нідерланди. Створена Міжнародна федерація руху за органічне землеробство, в яку входять представники 50 країн.

Біологічна система землеробства розширюється. У Франції, наприклад, за цим методом працює понад 5 тис. фермерських господарств, у Австрії й Нідерландах -- відповідно 1500 і 500.

Під екологічним розуміють таке ведення господарства, де виробництво продукції максимально організоване біологічними агрохімічними заходами. Метою його є економічні шляхи використання енергетичних ресурсів навколишнього середовища. Слід зазначити, що, на відміну від промислового сільськогосподарського виробництва, метою якого є досягнення економічного ефекту за короткий термін, біологічне господарство стабільніше, оскільки воно базується на збереженні родючості ґрунту. Цей вид господарського виробництва часто називають альтернативним. Воно дістало розвиток в останні два десятиріччя.

Органічне землеробство найбільш поширене у США. Воно ґрунтується на повній відмові від засобів хімізації землеробства. Європейський різновид органічної системи землеробства дозволяє використовувати компости, кісткове борошно, "сирі” породи (доломіт, глауконітовий пісок, крейду, вапно, польовий шпат).

У Франції розроблено основи біологічного землеробства, названі на честь автора "система Лемер-Буше”, згідно з якими дозволено використовувати лише органічні добрива та окремі нетоксичні препарати (ефірні олії, порошки, настої з водоростей та деяких рослин).

У Швеції та Швейцарії поширена органо-біологічна система землеробства, в основу якої покладено принцип створення родючості ґрунту за рахунок мікробіологічної діяльності. З добрив використовують тільки органічні (гній, сидерати) та деякі повільно діючі мінеральні добрива (томасшлак, базальтовий пил).

У цілому роль альтернативних систем ведення сільського господарства у структурі сільськогосподарського виробництва велика, але простежується відсутність науково обґрунтованого єдиного комплексного підходу до розвитку цих систем. Безперечно, розвиток альтернативних систем сільського господарства не повинен і не може обмежуватися простою заміною традиційних ресурсів чи технологій нетрадиційними. Аналіз діючих альтернативних систем показує, що окрім факторів екологічної безпеки та рівня виробничих затрат, слід враховувати соціальні та правові аспекти, маркетинг, контроль якості, державну підтримку і т.д. Вибираючи систему землеробства, не можна допускати зниження врожайності й погіршення якості сільськогосподарської продукції, адже біологізація не завжди забезпечує високі їх показники. За даними ФАО, з переходом до альтернативного землеробства можливе зниження врожайності зернових на 10-20 %, картоплі та цукрових буряків -- на 35%. Досвід фермерів США показує, що введення органічної системи землеробства, на фоні застосування підвищених доз мінеральних добрив, знижує врожай культур більш як у два рази.

За даними американської асоціації агрохімпрепаратів (АСА) та Інституту добрив (ТЕД), при введенні заборони на використання пестицидів скоротиться постачання плодів і овочів на 50%, пшениці -- на 40, кукурудзи -- на 43, сої -- на 36, бавовнику -- на 73, рису -- на 69%. Це викличе інфляцію. Споживчі ціни на продукти харчування підвищаться на 45%. Для компенсації потрібне розорювання 6 млн. га земель. Різко посилиться ерозія ґрунтів. Практично заново будуть організовуватись дослідження із розробки нових систем землекористування, відтворення родючості ґрунтів і сівозмін, що приведе до різкого зниження виробництва рослинницької продукції. Комітет з біологізації землеробства (Нідерланди) на основі тривалого вивчення дійшов висновку, що виключно біологічна система землеробства можлива тільки в крайніх випадках -- при значному погіршенні екологічних умов.

Важливою умовою є якість врожаю, яку потрібно розглядати у двох аспектах -- харчова цінність і безпечність для здоров'я людини та тварин. Автори біологічного землеробства підкреслюють переваги якості сільськогосподарської продукції, вирощеної таким способом. При цьому, крім хімізації, потрібно враховувати цілий комплекс інших факторів (ґрунтові умови, освітлення, сорт тощо), а також позитивний вплив біологічного землеробства на здатність до зберігання продукції.

Хімізація землеробства викликає небезпеку забруднення ґрунту токсикантами, що містяться в добривах та пестицидах. Так, у ґрунтово-кліматичних умовах середньої Європи з 1 га ґрунтів сільськогосподарського використання у дренажні води щорічно потрапляє, кг: кальцію -- 45-300, азоту нітратів -- 5-6, магнію -- 15-30, калію -- 1-30, фосфору -- 0-3, сірки -- 5-6. Внесення добрив посилює вимивання на 67-112 %. Встановлено, що поверхневий стік зносить до 24 % внесених добрив.

Нові напрями у системах виробництва сільськогосподарської продукції повинні розвиватись не як протиставляння чи заміна традиційних методів, а одночасно з ними. Це обумовлює необхідність ширшого розвитку фундаментальних розробок екологічних основ використання засобів хімізації в інтенсивному землеробстві. Деякі дослідники вважають, що якщо при хімізації сільського господарства були допущені помилки, то слід звернутися до інших типів землеробства. Але відмова від досягнень людства, до яких слід віднести і засоби хімізації, суперечить здоровому глузду. Потрібно йти шляхом вдосконалення агрохімічних досліджень: створення нових видів засобів хімізації, пошуку шляхів їх використання з урахуванням біохімічних циклів азоту, вуглецю, сірки та кисню; розробка концепції ґрунтової біотехнології; підвищення частки біологічного землеробства; пошук генетичних альтернатив агрохімічним заходам. Життя рослини і життя ґрунту пов'язані нерозривно, а агрохімія й агроекологія -- це ланки, покликані оптимізувати як продукційний, так і ґрунтотворний процеси.

У західноєвропейських країнах, таких як Швейцарія, Австрія, Німеччина, екологічне сільське господарство почало розвиватися у двох напрямах: біодинамічному та органо-біологічному.

Біодинамічний напрям визнає також вплив космічних факторів на розвиток рослинного організму, які раніше не бралися до уваги дослідниками.

Органо-біологічний напрям розвитку сільського господарства, теоретичні основи якого розроблені у Швейцарії, полягає в обробітку ґрунту без перевертання пласта з використанням мікробіологічних процесів.

Використання для удобрення рослин продуктів переробки за допомогою вермикультури промислових і сільськогосподарських відходів зменшує витрати на придбання традиційних добрив. Це важливо не лише тому, що постійно зростає вартість органічних і мінеральних добрив, а й тому, що сільське господарство в цьому разі стає практично безвідходним і не шкідливим для здоров'я людини. Світовий досвід біологічних агрофірм свідчить, що, не дивлячись на зменшення урожаю, загальний прибуток від застосування таких технологій зростає.

Серед альтернативних напрямів європейського землеробства віддано перевагу оригінальній біодинамічній системі. Поряд із загальними принципами для всіх систем вона містить інші підходи. Землеробство провадиться з урахуванням не тільки природних (земних), але й космічних ритмів, оскільки все живе -- це збалансоване ціле, що перебуває у взаємозв'язку з космосом. У практиці воно здійснюється так: обробіток ґрунту, сівба, догляд за посівами проводять у сприятливі залежно від розміщення небесних тіл періоди. Наприклад, коли Місяць перебуває у сузір'ї Риб, цей період сприятливий для висівання та висаджування зеленних овочів, у сузір'ї Тільця -- кращий час сіяти коренеплоди тощо. Розміщення небесних тіл враховують також при виготовленні компостів та організації боротьби з бур'янами. Дозволено використовувати спеціальні біодинамічні препарати: суміші з рогів та гною, або кремнієві з рогів та розмеленого кварцу, компости з гною та різних рослин (кропива, деревій, ромашка, кульбаба тощо).

При біодинамічному напрямі ведення господарства підвищується роль сівозмін, попередників і змішаних культур. Тому для великих господарств перехід до такої системи сільськогосподарського виробництва здійснити нескладно. Перспективною є також тенденція до відмови від використання хімікатів. Відомо, що залишки пестицидів і гербіцидів накопичуються в організмі, викликають різні захворювання, знижують його життєздатність. За даними американських вчених, за останні 10 років у тканинах організму людини в 15 разів збільшився питомий вміст залишків гербіцидів і пестицидів.

Розглядаючи перспективи заміни хімічного методу захисту рослин біологічним, слід зазначити, що зараз можлива лише частковий перехід на мікробіологічні препарати, а також ентомофаги. Хоча ці методи ще недостатньо вивчені, не викликає сумнівів, що настав час широкого застосування біологічних методів у боротьбі з шкідниками в закритому ґрунті. В галузі захисту рослин від хвороб і шкідників такої альтернативи поки що немає. Можливе скорочення застосування інсектицидів за рахунок широкого використання статевих феромонів комах, що дозволить зменшити витрати інсектицидів. Феромони використовують у кількостях, безпечних для навколишнього середовища, зокрема цілком безпечних для корисних комах. В області застосування феромонів уже досягнуто значних успіхів. У Швейцарії на сільськогосподарську продукцію, вироблену біологічним методом, встановлено на 20% вищі ціни, ніж на вироблену загальноприйнятими методами. Розвинена мережа фірм забезпечує виробництво й закупівлю продукції, її реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринках, надання консультацій молодим фермерам тощо. І ще одна цікава деталь: у Швейцарії попит на біопродукцію рік у рік зростає, у зв'язку з чим країна імпортує таку продукцію з інших країн.

У огляді тематичних матеріалів Євтушенко В. відмічає, що у розвинених країнах роль альтернативних систем ведення сільського господарства поки що обмежена, хоч за останнє десятиріччя спостерігалися різке збільшення їх кількості та розширення географії. У структурі сільськогосподарських угідь і продуктів харчування частка продукції альтернативних фермерських господарств становить менше 1%. Слід підкреслити, що по кількох видах сільськогосподарської продукції досягнуті не тільки стандарти екологічної безпеки, але й відносно високі економічні показники.

Вартісний аналіз ефективності органічних систем сільського господарства -- один із двох найбільш поширених кількісних методів визначення їх конкурентноздатності порівняно із традиційними системами. Він передбачає визначення структури та розрахунок виробничих витрат відносно площі земельних угідь або одиниці виробленої продукції. Обов'язковим є також аналіз ціноутворення і формування прибутку.

Екологічна ефективність альтернативного землеробства визначається загалом тими ж факторами, що й традиційного. Однак визначальною рисою альтернативного землеробства є використання внутрішньогосподарських джерел фінансування -- безпосередніх доходів ферми протягом більшої частини року, що дозволяє уникати послуг кредитного капіталу у великих розмірах.

Фермер, який веде альтернативне господарство, повинен розраховувати на власні сили, самостійно обирати найбільш вигідну спеціалізацію, визначити оптимальний розмір виробництва з урахуванням затрат, джерел фінансування, цін на продукцію, наявності ринку збуту тощо. Так, обстеження 363 альтернативних ферм у штатах Іллінойс, Айова, Міссурі та Міннесота в США, проведене Центром біології природних систем (Сент-Луїс, шт. Міссурі), показало, що понад 90% ферм були змішаного напряму з тваринництвом, тоді як у традиційному сільському господарстві тваринництво було менш ніж на 50% ферм.

У європейських країнах частка альтернативних ферм без тваринництва невисока, наприклад, у Німеччині таких 21,4%, і майже всі великі ферми -- змішаного напрямку. Альтернативним фермам, які не мають власного тваринництва, доводиться закуповувати органічні добрива.

Згідно з даними Сільськогосподарського університету Швеції, при альтернативному веденні сільського господарства частка площ, які відводяться під багаторічні та однорічні трави, становить 42% порівняно з 31% у середньому по країні. Частка площ під зерновими культурами менша і становить 45% (порівняно з 54% у середньому по країні). При цьому вища частка продовольчих зернових колосових -- пшениці та жита. За них фермери одержують надбавки до ціни, крім того, вирощувати їх у сівозміні рентабельно. Значна частка ріллі відводиться під картоплю та овочі (можливість одержувати високі прибутки). Мала рентабельність вирощування хрестоцвітих олійних культур зумовлена труднощами, пов'язаними із застосуванням нехімічних заходів боротьби з попелицею. Цукровий буряк практично не вирощують через низькі врожаї та відсутність цінових надбавок порівняно з буряком, вирощеним за традиційними технологіями. У залежності від розмірів ферм спеціалізація альтернативних господарств суттєво відрізняється. Малі альтернативні господарства спеціалізуються переважно на вирощуванні трудомістких культур -- овочевих, плодово-ягідних, винограду.

Вирощування багатьох сільськогосподарських культур пов'язане з необхідністю мати на фермах великий набір сільськогосподарської техніки при відносно невеликому її завантаженні. Знижується і продуктивність техніки через невеликі розміри полів, особливо у європейських країнах, де площа сільськогосподарських угідь ферми не перевищує в середньому 20 га. Площа сільськогосподарських угідь на альтернативних формах дещо нижча, ніж на традиційних: у Швеції -- відповідно 26,4 і 31,7 га; Данії -- 27,7 і 33,1; Франції (в департаментах Ло та Гаронна) на овочевих фермах -- 11,2 і 17,7 га.

Однак наведені дані не свідчать про оптимальні параметри з точки зору економічності, зокрема використання трудових ресурсів ферм. Так, на альтернативній фермі Нажель (Нідерланди), спеціалізованій на виробництві картоплі, озимої пшениці і молока, оптимальна площа сільськогосподарських угідь ферми повинна становити близько 50 га. У Німеччині, за розрахунками Інституту досліджень у сільському господарстві (м. Мюнхен), альтернативне сільське господарство рентабельне на великих фермах.

Дослідження, проведені в СПІА в штатах Нью-Йорк і Пенсільванія, показують, що в органічних системах землеробства у структурі виробничих затрат основними елементами є витрати на робочу силу і відсоткові платежі за землю. У традиційних фермерських господарствах це мінеральні добрива і насіння. При вирощуванні пшениці витрати (неоплачена праця членів сім'ї фермера, платежі за землю) на 29% вищі у альтернативному варіанті. Однак експлуатаційні витрати (без врахування витрат, пов'язаних з додатковим залученням робочої сили) за тих же умов вищі (також на 29%) у традиційних господарствах. На таких фермах більш високі витрати пов'язані з мінеральними добривами і пестицидами.

В штатах Нью-Йорк і Пенсільванія трудовитрати з розрахунку на 1 га земельних угідь в органічних системах ведення сільського господарства у 2,3 рази вищі, ніж у традиційних. У штатах Середнього Заходу США трудовитрати на фермах з органічним способом господарювання з розрахунку на одиницю площі тільки на 3%, а у розрахунку на 1 ц виробленої продукції на 12% вищі, ніж у традиційних фермах.

У Великобританії вивчали змінні виробничі витрати за традиційного та органічного способів вирощування озимої пшениці. Враховувалися три елементи витрат -- на насіння, добрива і пестициди. За традиційного способу змінні виробничі затрати оцінювалися у 230 ф.ст. на 1 ц виробленої продукції (насіння -- 21%, мінеральні добрива -- 36 і пестициди -- 43%), за органічного (якщо не застосовуються органічні добрива і пестициди) -- цей показник знижується до 55 ф. ст./га (тобто у 4,2 раза). З урахуванням зниження урожайності при органічному способі (у 1,7 раза порівняно з традиційним) змінні виробничі затрати з розрахунку на 1 ц виробленої продукції оцінюються у 13,8 ф. ст. Це у 2,5 раза нижче відповідного показника при традиційному способі вирощування озимої пшениці.