Предмет екології

В альтернативному овочівництві та плодівництві витрати високі. За даними Національної академії наук США, це пов'язано переважно із необхідністю захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів (біологічні, механічні, фізичні та інші методи менш ефективні та більш вартісні, ніж хімічні, й вимагають значних трудовитрат).

Фіксовані витрати можуть бути вищі, оскільки потрібно мати значно ширший набір сільськогосподарської техніки, тваринницькі приміщення із сучасним устаткуванням. Підвищення витрат зумовлене також розширенням площ під чистими та зайнятими парами, оскільки ці площі не дають товарної продукції.

Виробничі витрати на одиницю продукції при альтернативному веденні сільського господарства вищі через низьку врожайність, менший вихід товарної продукції рослинництва та тваринництва на одиницю площі ріллі у зв'язку з введенням у сівозміни багатьох культур та різким обмеженням або відсутністю покупних кормів, вищі затрати праці (особливо на прополку овочів) та витрати на різноманітну техніку. Так, за даними Вищої сільськогосподарської школи в м. Оснабрюку (Німеччина), при невеликій різниці витрат у плодівництві на 1 га затрати і на 1 ц товарної продукції при альтернативній технології були вищі: яблук -- на 46%, груш -- на 84, вишні -- на 22%.

Розбіжності у розмірах затрат праці за альтернативного землеробства визначається структурою сільськогосподарських угідь, асортиментом вирощуваних культур, рівнем родючості ґрунту, розміром ферм, забезпеченістю робочою силою, її вартістю, наявністю поливів, особливостями маркетингу тощо. На основі обстеження 700 ферм у Німеччині встановлено, що на обробіток 100 га сільськогосподарських угідь при альтернативних технологіях потрібно 6,87 людино-годин, або на 41,1% більше, ніж при традиційних. У землі Баден-Вюртемберг (Німеччина) на альтернативних фермах затрати праці на 1 га вищі: на фермах, спеціалізованих на вирощуванні зернових -- на 30%, картоплі -- на 20-35%.

Останніми роками аналогічні дослідження й виробництво біопродукції проводяться в Угорщині. Вчені ведуть розробки і планують будівництво екологічно чистих сіл. Нові населені пункти і реконструкція існуючих проектуються з таким розрахунком, щоб у них були основні й допоміжні вулиці, до яких кожна садиба виходила б своїми будинками, відокремленими від господарського двору спочатку садом, потім городом. У дворі та його спорудах утримується молочна і м'ясна худоба, птиця, а також розміщується комора з кормами. Тут є майданчик для переробки вермикультурою органічних відходів господарського двору. Вироблений гумус використовують для регенерації ґрунту як на овочевій, так і на садовій ділянках. Житлові будинок і двір захищені від доступу запахів, комах та інших шкідливих чинників. Цьому сприяє як просторове відокремлення їх від господарського двору, так й ізоляція фруктовими насадженнями. Крім того, всі перевезення кормів, продукції тощо здійснюються по господарській вулиці і не забруднюють основну.

Тваринницькі ферми та інші виробничі споруди територіально віддаляють від екологічно чистого села. Вони теж є безвідходними, для чого споряджені спеціальними майданчиками для переробки гною та різних органічних відходів у біологічний гумус. Така розробка, безумовно, є цікавою при плануванні нових тваринницьких ферм.

Виробництво екологічно чистої продукції, вільної від нітратів і метаболітів пестицидів, також засновано на застосуванні біологічного гумусу. Договори про постачання такої продукції, насамперед, укладають дитячі установи. У вільному продажу вона вдвоє дорожча за звичайну. Поряд з біологічним гумусом при вирощуванні екологічно чистої продукції застосовують і мінеральні добрива, однак у таких кількостях і співвідношеннях, які дають змогу уникнути нагромадження в рослинах вільних нітратів та інших небажаних речовин.

Нітрати як джерело азоту для синтезу амінокислот, білка та інших сполук, надмірне азотне живлення, особливо в другу половину вегетації, сприяють утворенню великої вегетативної маси, гальмують нагромадження вуглеводів, а значить, затримують розвиток і дозрівання рослин, отримана продукція гірше зберігається.

Основне джерело надходження нітратів у організм людини -- це овочі та баштанні культури. Добова їх норма не повинна перевищувати 5 мг/кг маси тіла людини. Нітрати, що надходять в організм людини в оптимальних кількостях, повністю відновлюються до аміаку, який, вступаючи в реакції з органічними кислотами, утворює амінокислоти, білки та інші азотовмісні сполуки. Надлишок їх під впливом мікрофлори кишок переходить в нітрити, які токсичніші від нітратів у 10 разів. Нітрити, сполучаючись з гемоглобіном, викликають у клітинах тіла кисневе голодування. В результаті порушення обміну речовин уражується центральна нервова система, послаблюються захисна і репродуктивна функції організму тощо. Крім того, нітрати є джерелом синтезу нітрозамінів -- канцерогенних сполук.

Затверджено такий гранично допустимий вміст нітратів у продукції:

Різні органи овочевих культур містять неоднакову кількість нітратів, наприклад стебла білоголової капусти до 700 мг/кг, качани -- до 2 480, жилка листка -- до 980, а листкова пластинка -- до 100 мг/кг. У листових овочах (салат, кріп тощо) в період товарного дозрівання максимальна кількість нітратів міститься у стеблах і черешках, а мінімальна -- в листкових пластинках, у моркви, буряка і редьки -- максимальна у верхній частині, кінчиках та серцевині плоду, мінімальна -- у шкірці та м'якоті. В огірках та кабачках чим ближче до насіння, тим менший вміст нітратів.

Добова максимально допустима доза нітратів для дорослої людини становить не більше 325 мг, для тварин 0,20-0,45 % добової кількості корму. ГДК нітратів у кормах для сільськогосподарських тварин наведена нижче:

Комбікорм для великої рогатої худоби, свиней та птиці 500

Грубі корми (сіно, солома) 1000

Зелені корми 500

Картопля 300

Буряк 2000

Силос (сінаж) 500

Зернофураж та продукти переробки зерна 300

Жом сухий 800

Трав'яне борошно 2000

Соснове борошно 1000

Макуха 200

Сировина тваринного походження (рибне, кісткове, м'ясокісткове борошно, сухе молоко) 250

Дріжджі кормові гідролізні, БВК 300

Меляса 1500

Вміст нітритів у цих кормах не повинен перевищувати 10 мг/кг. Біологічні особливості культур, рівень їхнього живлення, властивості ґрунту, система і період підживлення, погодні умови, режим зрошування, час сівби, збирання, щільність посівів -- ось неповний перелік факторів, які впливають на вміст нітратів у рослинній продукції. Для того щоб рослини змогли перетворити нітратний азот на органічний, азотні добрива слід вносити не пізніше, як за 30 діб до збирання врожаю Внесення мікроелементів -- молібдену, міді, бору, марганцю, а також заліза і сірки -- знижує вміст нітратів у рослині.

Протягом доби динаміка нагромадження нітратів змінюється. В сонячні, але нежаркі дні їх нагромаджується значно менше і навпаки. У другу половину дня нітратів у 1,6-2 рази менше, ніж уранці.

Шляхами зниження вмісту нітратів у рослинній продукції можуть бути:

- хімічна меліорація кислих ґрунтів;

- внесення мінеральних добрив у оптимальних дозах одночасно з органічними та мікродобривами;

- оптимальні співвідношення елементів живлення у мінеральних добривах для кожної культури;

- підвищення доз фосфорно-калійних добрив, які послаблюють негативний вплив азотних;

- поєднання мінеральних добрив з мікроелементами, особливо з молібденом та залізом;

- застосування аміачної та амідної форм азоту, а також азотних добрив пролонгованої дії;

- завершення азотного підживлення за 1-1,5 міс. до збирання врожаю; недопущення використання з мінеральними добривами пестицидів, які підсилюють токсичний ефект;

- підбір сортів, які не здатні до нагромадження нітратів;

- забезпечення максимального освітлення та запобігання надмірному розвитку листкового апарата;

- збирання овочів стиглими, але не перезрілими, оскільки це призводить до нагромадження нітратів; овочі доцільно збирати в другу половину дня і в сонячну погоду;

- термічна обробка та консервування овочів;

- свіжозаварений чай, цукор, аскорбінова кислота усувають негативний вплив нітратів.

На нашу думку, вченим нашої країни слід вести дослідження і розробки замкнутих безвідходних технологій сільськогосподарського виробництва для існуючих сіл, селищ та орендних підрозділів із тим, щоб відродити на вищому продуктивному рівні виробництво екологічно чистої продукції, яку отримували до інтенсивного впровадження хімізації.

З агроекологічної точки зору подальше будівництво тваринницьких комплексів-гігантів, що негативно впливають на навколишнє середовище, недоцільне. Ці проблеми, на жаль, не були своєчасно передбачені при їх проектуванні та будівництві. Досягнення науки в різноманітних галузях знань дають змогу знайти комплексний підхід до досягнення економічної стабільності сільського господарства.



4. Переробка гною за допомогою дощових черв'яків (вермикультура)

Вермітехнологія -- заходи з культивування компостних дощових черв'яків на різнихсубстратах у різних екологічних умовах, виробництво та накопичення їх екскрементів(копролітів або біогумусу) і біомаси черв'яків. Використання вермітехнологіі на науковій основі є серйозною альтернативою існуючим технологіям утилізації всіх органічних відходів: гній тварин, пташиний послід, відходи деревообробної, целюлозно-паперової, рибної, м'ясної і харчової промисловості, відходи овочевих баз

Дощові черв'яки, переробляючи рослинні залишки й інші органічні речовини (гній, кору дерев, відходи індустрії і т.д.), сприяють утворенню гумусу землі. Це її органічна частина, багата поживними елементами.

Відразу поліпшується механічний склад землі, знижується кількість шкідливих організмів. За день 1 млн черв'яків здатні пропустити до 500 кг відходів і перетворити їх у цінні добрива, що містять величезну кількість поживних речовин, ферментів, потрібних організмів. Переробляючи гній, черв'яки дезінфікують його і збагачують корисними для землі органічними кислотами. Після такої переробки це органічне добриво покращує харчовий режим рослин, збільшує водоудерживающую здатність землі, що особливо важливо при наступі посушливого періоду під час росту рослин.

Гній або компост зазвичай намагаються внести відразу під оранку або перекопування землі, щоб знизити втрати аміачного азоту, який може пропасти у вигляді газу. Але якщо поселити дощових черв'яків в гнойові або компостні купи під час їх зберігання, азот перетворюється на нелеткі з'єднання, а це виключає необхідність негайної закладення органічних добрив. Їх можна протягом деякого часу залишати на поверхні або закладати в неглибокий шар землі (5 см). Переробка гною дощовими черв'яками покращує санітарну обстановку. При заселенні ними свинячого гною і посліду птиці в маленький термін вдається отримати пухку, не має аромату органічну масу, застосовну для добрив, з найменшою чисельністю життєстійких насіння бур'янів і хвороботворних організмів. Поселення черв'яків проводять після закінчення першої фази перегнивання органіки, коли температура всередині маси знизиться до 30 градусів С, з розрахунку 1000 екз / куб.м У грунті, пропущеної через травний тракт земельних черв'яків істотно зростає вміст елементів харчування, засвоюваних рослинами. При всьому цьому грунтові частинки стають міцнішими, що особливо актуально на схилах, схильних змиття і зносу вітром (ерозія).

З іншого боку, черв'яки відмінно розпушують грунт, що в 5-10 разів нарощує площу зіткнення її з повітрям, сприяє проникненню кисню і води в глибокі шари. Ходи черв'яків зміцнюються водостійким матеріалом (виділеннями), тому вони не запливають і служать тривалим спорудою для пропуску осадових вод. Ровненькая глибина, напрямок і перетин ходів забезпечують не погане проходження води і повітря в глиб землі, де розміщена основна маса коренів (20 см). Не рахуючи найкращого волого-і повітряного забезпечення, черв'яки, переміщаючись в грунті, переносять органічний матеріал, вапно та добрива.

Активної діяльності і розмноженню черв'яків сприяє волога середовище проживання, нейтральна реакція грунтового середовища та наявність найсвіжішого органічної речовини. Найбільше їх накопичується навесні. При випаданні значної кількості опадів і теплій погоді дощові черв'яки інтенсивно працюють у верхньому 10-сантиметровому шарі землі, викидаючи найбільшу кількість какашок. У сухі періоди вони перебігають в більш глибокі шари, сприяє зниженню випаровування води.

На поширення дощових черв'яків, особливо великих, впливає сам грунт. На кам'янистих грунтах під час посухи вони не зуміють опуститися в найглибші шари і гинуть. Менша чисельність їх спостерігається звичайно, коли на ділянці нічого не вирощують і постійно його рихлять, велика - під довголітніми травами, біля заборів, будинків, в тіні. На жаль, не проходить без жодних слідів вплив на дощових черв'яків хім засобів захисту рослин, внесених у грунт. Вони спалюють їх чисельність і число мікробів до 70%. Що залишилися в живих черв'яки мають тенденцію накопичувати отруйні речовини і важкі елементи. Отруйні речовини виявляють у тілі черв'яків через 3-10 років після запровадження отрутохімікатів. Це небезпечно для птахів і тварин, які харчуються дощовими черв'яками. Дощові черв'яки по-різному реагують на добрива. Буденний гній і гнойова жижа нарощують їх чисельність на 31-53% і вагу на 36-95%. Мінеральні добрива, внесені з розрахунку 40 г / кв.м, позитивно впливають на чисельність і розвиток природних розпушувачів. Але слід боятися впровадження більш великих доз, особливо добрив, подкисляют грунт (сульфат амонію). Вапнування сульфату амонію згладжує його негативний вплив. Для дощових черв'яків дуже небезпечно спалювання стерні, тому що це призводить до знищення органічної маси, пересушування і ущільненню землі і в підсумку до смерті живих організмів.

5. Що таке екологічна експертиза? Які види екологічної експертизи в Україні ви знаєте

Екологічна експертиза - це науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки

Екологічна експертиза заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативним для довкілля наслідкам діяльності на стадії планування, чим виявляти і виправляти їх на стадії її здійснення.

Таким чином, екологічна експертиза зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу планованої діяльності на довкілля і використанні результатів цього аналізу для запобігання або пом'якшення екологічного збитку.

Такий підхід дозволяє враховувати економічні й екологічні фактори вже на стадії формулювання цілей, планування і прийняття рішень про здійснення будь якої діяльності.

З однієї сторони - екологічна експертиза за характером - це є науково-технічним і інженерним процесом. Змістом цього процесу є прогноз впливів і наступна розробка або коригування планових і проектних рішень. З іншої сторони - екологічна експертиза являє собою механізм регулювання та пов'язану зним формальну процедуру.

Екологічна експертиза - це процес систематичного аналізу і оцінки екологічних наслідків діяльності, що намічається, консультацій із зацікавленими сторонами, а також урахування результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні цієї діяльності.

Виходячи з цього:

- екологічна експертиза розглядається як процес, а не просто як дані або документи, що утворюються в результаті цього процесу;

- екологічна експертиза розглядається як процес систематичний, тобто відповідний визначеним правилам;

- екологічна експертиза не обмежується етапом планування, вона охоплює й етап здійснення діяльності, що намічається.

Процес екологічної експертизи включає наступні складові:

- аналіз (прогноз) потенційних впливів діяльностей, що намічаються на навколишнє середовище і оцінка їхньої значимості;

- консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятих рішень;

- використання результатів прогнозу впливів і консультацій у процесі прийняття рішень, які відносяться до діяльності, що намічається.

Відповідно до закону України «Про екологічну експертизу» об'єктами екологічної експертизи є:

- проекти правових актів нормативного і ненормативного характеру;

- проекти комплексних і цільових державних програм;

- проекти генеральних планів розвитку територій;

- усі види містобудівної документації: генеральний план, проект забудови;

- проекти схем розвитку галузей народного господарства;

- проекти міждержавних інвестиційних програм;

- проекти комплексних схем охорони природи України, схем охорони і використання природних ресурсів;

- проекти міжнародних договорів;

- матеріали обґрунтування ліцензій на здійснення діяльності, здатної вплинути на навколишнє середовище;

- техніко-економічні обґрунтування і проекти будівництва, реконструкції, розширення, технічного переозброєння, консервації і ліквідації організацій і інших об'єктів господарської діяльності, незалежно від їхньої кошторисної вартості, відомчої належності і форми власності;

- проекти технічної документації на нову техніку, технологію, матеріали, речовини, товари і послуги що сертифікуються.

Громадська екологічна експертиза може проводитися у відношенні до тих об'єктів, що і державна, за винятком об'єктів, інформація відносно яких складає державну, комерційну або іншу таємницю, що охороняється законом. Будь-яка екологічна експертиза, у тому числі і суспільна, припускає роботу із передпроектною і проектною документацією, проектами планів, програм, договорів та іншою обгрунтовуючою документацією.

Принципи екологічної експертизи. Процедури екологічної експертизи в різних країнах розрізняються за багатьма аспектами. Різниця, наприклад, полягає в тому, для яких видів діяльності проводиться експертиза, хто її проводить, за якими рішеннями і яким чином враховуються її результати.

ЕЕ може проводитися для усіх видів діяльності, або тільки для великих проектів. Основну роль у проведенні ЕЕ може грати ініціатор діяльності або природоохоронні органи. Незважаючи на ці розходження, ефективні системи ЕЕ для будь-яких країн пов'язані з трьома основними принципами: превентивності, комплексності та демократичності.

Принцип превентивності означає, що, по-перше, екологічна експертиза проводиться до прийняття основних рішень по реалізації діяльності, що намічається; по-друге, результати екологічної експертизи використовуються при розробці і прийнятті рішень. Отже, аналіз наслідків уже прийнятого рішення не є екологічною експертизою.

Для того, щоб екологічна експертиза була ефективною, необхідно розуміти, що ЕЕ повинна проводитися не тільки до ухвалення рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається, але і до прийняття найважливіших проектних рішень.

Одним із важливих інструментів реалізації принципу превентивності в екологічній експертизі є аналіз альтернативних шляхів рішення запропонованого проекту. Це забезпечує свободу прийняття рішень в залежності від результатів.

Принцип комплексності припускає розгляд і облік несприятливих факторів впливу діяльності що намічається у всіх природних середовищах (вода, повітря, грунт), включаючи соціальне середовище. Принцип комплексності заснований на уявленні про те, що довкілля людини є єдиною природною системою, нерозривно пов'язаної з суспільством.

Отже, основною метою екологічної експертизи є розуміння того, як природно-соціальна система в цілому відреагує на впливи діяльності що намічається.

Принцип демократичності полягає в тому, що експертиза не зводиться тільки до науково-технічного дослідження, а є інструментом прийняття взаємоприйнятих рішень. Передбачуваний несприятливий вплив на природно-соціальне середовище від об'єкту експертизи торкає інтереси потенційно необмеженого кола людей і організацій. Принцип демократичності припускає визнання за цими людьми і організаціями права на особисту участь у процесі прийняття рішень.

З принципу демократичності екологічної експертизи випливає два слідства:

Зацікавлені сторони повинні мати можливість брати участь у процесі експертизи та і їх думка повинна враховуватися разом із висновками експертів при формулюванні висновків і використанні результатів експертизи.

Експертиза повинна проводитися відповідно до визначених правил, які відомі і зрозумілі всім її учасникам.

Тепер нам необхідно уявити собі, чи відрізняється екологічна експертиза від інших методів екологічного регулювання? Ми розглянули основні принципи екологічної експертизи. Тепер можна сформулювати її особливості, що відрізняються від інших методів регулювання. Тим більше, що, при створенні національних систем екологічної експертизи в багатьох країнах, висловлювалася критика, заснована на припущенні того, що вона не вносить нічого нового в порівнянні з діючими інструментами регулювання.

Наприклад, у Словаччині і Великій Британії введенню екологічної експертизи противилися проектувальники і містобудівники. Вони думали, що без усякої експертизи враховують екологічні чинники при розробці територіальних планів і затвердженні проектів.

У Німеччині екологічні міністерства вважали, що вони проводять необхідний аналіз потенційних впливів у ході ліцензування окремих аспектів діяльності, що намічається (наприклад, повітряних викидів), а отже, ніякі додаткові процедури не потрібні.

Попередниками формальних систем екологічної експертизи в багатьох країнах були, по-перше, екологічно орієнтовані правила планування і проектування і, по-друге, екологічне ліцензування діяльності, що намічається. Наприклад, система планування землекористування у Великій Британії, створена в 40-х роках, припускала облік екологічних факторів. Однак саме з уведенням системи екологічної експертизи це стало робитися явно, формально і систематично.

Нарешті, системи екологічного ліцензування діяльності що намічається часто здійснювалися на відомчій основі і не відповідали принципу комплексності аналізу екологічних впливів, на якому заснована екологічна експертиза. Більш того, більшість систем ліцензування в основному покладаються на технічні стандарти, що, по-перше, не завжди здатні регулювати непрямі і синергетичні впливи і, по-друге, не обов'язково відбивають думку зацікавлених сторін. Комплексна і демократична експертиза дозволяє усунути ці нестачі.

Екологічна експертиза може служити одним з основних інструментів сталого розвитку. Вона є не тільки превентивним інструментом екологічного регулювання, але також й інструментом планування і проектування. Вона допомагає формувати стратегічні рішення відповідно до економічних, соціальних і екологічних завдань сталого розвитку.

Ціль сталого розвитку сформульована в третьому принципі “Декларації по навколишньому середовищу і розвиток” і звучить таким чином: … “на рівноправній основі задовольнити потреби як нинішнього, так і майбутніх поколінь у розвитку і сприятливому середовищі існування”.

Це визначення мети сталого розвитку має дві складові частини. Перша частина стосується “рівноправності поколінь”, тобто майбутні покоління повинні мати такі ж можливості задоволення потреб, як і нинішнє. Для цього сукупний природний і економічний капітал, що залишається майбутнім поколінням, повинний бути збережений або збільшений у результаті діяльності що намічається. Саме на це націлений принцип комплексності екологічної оцінки.

Друга складова частина мети стосується рівноправності представників нинішнього покоління. Якщо капітал розподіляється нерівномірно, тобто більш забезпечена частина суспільства стає ще багачі, а менш забезпечена - ще бідніше, то навряд чи можливо говорити про розвиток.

Сталий розвиток припускає як справедливість стосовно майбутніх поколінь, так і справедливість стосовно представників нинішнього покоління. Принцип демократичності екологічної експертизи допомагає здійснити більш рівноправний розвиток, тобто він націлений на виконання другої складової частини сталого розвитку. Саме тому екологічна експертиза згадана як один з інструментів сталого розвитку в Декларації Ріо.

Предметом екологічної експертизи є вплив діяльності, що намічається на навколишнє середовище. Під впливом варто розуміти ті зміни в довкіллі, які цілком або частково є результатом діяльності що намічається. Прогноз і розробка заходів для їх пом'якшення є однією з основних складових процесу екологічної експертизи.

Систематична, комплексна природа експертизи дозволяє виявляти ті впливи, що можуть неадекватно враховуватися встановленими стандартами для окремих середовищ і джерел впливу, - насамперед, непрямі і кумулятивні впливи.

З іншого боку, для того, щоб такий систематичний аналіз був можливий, а результати його застосовані на практиці, екологічна експертиза повинна бути сконцентрована на найбільш важливих, ключових впливах.

Впливи в рамках екологічної експертизи розглядаються не тільки з точки зору їхньої фізичної величини, але і з точки зору їхньої значимості для суспільства в цілому, окремих соціальних груп і громадян. Підходи до рішення задач фізичних величин і значимості впливів будуть розглянуті нами в наступних лекціях.

Тепер необхідно уявити собі, що ми розуміємо під навколишнім середовищем з точки зору екологічної експертизи? У першу чергу, предметом розгляду в ході експертизи є впливи на навколишнє природне середовище. Традиційно в ході ЕЕ розглядаються й історико-культурні цінності. Однак практично завжди ЕЕ в тієї або іншій мірі торкає медичні, соціальні й економічні наслідки діяльності що намічається. Це відбувається тому, що будь-яка людська діяльність зв'язана з несприятливим впливом на навколишнє природне середовище. Це виражається в погіршенні стану здоров'я для місцевого населення. Мають місце наслідки соціального й економічного характеру.

Розгляд таких наслідків у ході екологічної експертизи є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплені подібні вимоги законодавчо. Це пов'язано з тим, що експертиза розглядає впливи на навколишнє середовище з точки зору їх значимості для суспільства в цілому, для окремих громадян і груп.

Тому провести чітку межу між впливом на навколишнє середовище і впливом соціально-економічного характеру (включаючи вплив на здоров'я) у рамках екологічної експертизи неможливо.

Необхідно розуміти, що наслідки соціально-економічного характеру повинні бути предметом систематичного аналізу в ході експертизи.

В даний час у більшості систем екологічної експертизи прийнятий “традиційний” підхід - систематична оцінка соціально-економічних наслідків (включаючи вплив на здоров'я) проводиться лише в тій мірі, у який вони зв'язані з впливом на навколишнє природне середовище. При цьому деякі соціально-економічні наслідки залишаються за межами екологічної експертизи.

Тепер розглянемо які види діяльності є предметом екологічної експертизи. Насамперед, предметом екологічної оцінки є діяльність, що намічається проектного рівня - проекти конкретних господарських об'єктів різного масштабу і характеру впливу на довкілля. Для того щоб система екологічної експертизи була ефективною, основні зусилля повинні бути зосереджені на тих проектах, що припускають значний вплив на довкілля. Тому проведення повномасштабної експертизи для всіх проектів навряд чи було б доцільним.

Саме у випадку масштабних впливів на довкілля найбільш яскраво виявляються взаємозв'язки між різними природними середовищами.

Для регулювання впливу невеликих проектів достатнім є використання типових норм і стандартів. До них також може застосовуватись спрощена процедура експертизи.

Однак уявлення про значимість впливів вносить у такий підхід визначені корективи. Так, спеціального розгляду може заслуговувати стандартний проект, що реалізується в нестандартних умовах, наприклад, поблизу унікального природного комплексу.

Серйозна стурбованість населення також може бути підставою для проведення екологічної експертизи. Тому вирішення питання про необхідність експертизи в тому або іншому конкретному випадку являє собою визначену проблему. Різні підходи, застосовані на практиці для рішення цієї проблеми, ми розглянемо в наступних лекціях.

Предметом екологічної експертизи можуть бути не тільки окремі проекти, але й ініціативи більш високого рівня - різні плани і програми, галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, що можуть мати значні екологічні наслідки.

Ефективно організована система екологічної експертизи припускає формально встановлену процедуру з учасниками, права й обов'язку яких визначені. Тепер розглянемо основних учасників процесу експертизи та їх роль у цьому процесі.

Ініціатор діяльності. Це - юридична або фізична особа, відповідальна за планування (проектування) і здійснення діяльності що намічається. Вона є, свого роду “хазяїном” діяльності що намічається. У ролі ініціатора можуть виступати державні органи і приватні компанії.

У більшості систем екологічної експертизи ініціатор діяльності несе витрати, пов'язані з проведенням основних елементів експертизи. У даному випадку виконується принцип “забруднювач платить”, а також принцип “презумпції потенційної екологічної небезпеки діяльності, що намічається”. Відповідно до цього принципу, тягар доказу екологічної безпеки діяльності, що намічається повинен бути покладений на її ініціатора. Це пов'язано також із тим, що екологічна експертиза може бути пов'язана зі значними витратами, що навряд чи доцільно покладати на бюджет держави.

У багатьох національних системах екологічної експертизи до числа найважливіших обов'язків ініціатора діяльності відноситься прогноз впливів діяльності що намічається на довкілля, підготування документу, що відображає результати цього прогнозу, а також обговорення його з громадськістю.

Наступним учасником екологічної експертизи є спеціально уповноважені органи. Це - органи або організації, що мають різні повноваження стосовно процесу експертизи або діяльності, що намічається в цілому. Такі органи мають три основні функції в процесі екологічної експертизи. Розглянемо ці функції.

Контроль за процесом експертизи. Цю функцію виконують підрозділи національного міністерства охорони навколишнього середовища або спеціальні агентства по екологічній експертизі, державні або незалежні, але сформовані державою (наприклад, Комісія з екологічної експертизи в Нідерландах). До їх задачі входить контроль дотримання процедури експертизи, а також перевірка якості документації по експертизі. Основним предметом такої перевірки є достатність інформації для прийняття рішень, її достовірність і адекватність представлення.

Практично у всіх країнах рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається, приймають державні органи. У багатьох національних системах матеріали експертизи використовуються при прийнятті загального рішення про можливість здійснення діяльності, що намічається. У таких системах контроль процедури і якості документації й ухвалення рішення розділені і відносяться до компетенції різних організацій.

У деяких системах екологічної експертизи ініціатор діяльності самостійно приймає рішення про її здійснення. Він же і враховує результати експертизи. Це має місце в тих випадках, коли ініціатор є державною організацією.

Існують різні спеціалізовані органи, наприклад агентства, відповідальні за охорону вод, лісів, здоров'я населення. Ці органи відповідальні за узгодження (ліцензування, видачу дозволу) окремих аспектів діяльності що намічається, які можуть включати, наприклад, використання визначених ресурсів, об'єм викидів. Як правило, ці органи використовують зміст матеріалів експертизи при прийнятті відповідного рішення.

Як видно, у переважній більшості систем екологічної експертизи ці функції виконують державні органи. Однак існують внутрішні системи екологічної експертизи міжнародних організацій (наприклад, Всесвітнього Банку, Європейського банку реконструкції та Розвитку). У таких системах функції “спеціально уповноважених органів” виконують підрозділи цих організацій. Вони контролюють дотримання необхідних процедур ініціатором діяльності, що претендує на одержання фінансування, оцінюють якість документації по експертизі, а також приймають рішення про виділення фінансування.

Інші зацікавлені сторони. Екологічні аспекти здійснення будь-якого великого проекту торкають різноманітні інтереси суспільства в цілому, численні організації, соціальні групи та окремих громадян. Врахування інтересів цих сторін, при плануванні діяльності, що намічається, складає одну з найважливіших задач екологічної експертизи. Процес взаємодії з зацікавленими сторонами в ході експертизи звичайно характеризується як “консультації й участь громадськості”.

Роль зацікавлених сторін у процесі експертизи можна коротко описати таким чином:

а) вони представляють свої інтереси, а також інтереси інших, іноді більш широких груп;

б) вони також можуть давати інформацію, необхідну або цінну для проведення експертизи.

Зацікавлені сторони в процесі експертизи можуть бути подані державними органами, - наприклад, спеціалізованими агентствами або органами місцевого самоврядування. Передбачається, що державні органи представляють інтереси суспільства в цілому, або населення визначеної території у сфері своєї компетенції, зокрема при видачі дозволів на якийсь вид діяльності. Однак ця взаємодія не обов'язково припускає одержання формального дозволу. Деякі державні організації можуть служити джерелом інформації, необхідної для виконання експертизи. Іншим організаціям необхідно направляти заяву про вплив на довкілля, або його проект. Потім вони можуть представити офіційні зауваження і коментарі, які носять рекомендаційний характер.

Деякі державні організації самі здійснюють і планують на даній території діяльність, що намічається - предмет екологічної експертизи. Цей факт повинен враховуватись ініціатором у процесі планування, для чого необхідна взаємодія з цими організаціями. Практично в будь-який національній системі екологічної експертизи визначено перелік державних органів, взаємодія з якими необхідна в ході експертизи.

Коло зацікавлених сторін не обмежується державними органами. Незалежні наукові організації можуть мати у своєму розпорядженні цінну інформацію, необхідну для прогнозу впливів або оцінки їх значимості. Різні зацікавлені сторони представлені численними неурядовими (суспільними) організаціями. Вони відбивають інтереси різних груп громадян.

Зацікавленою стороною є і просто широка громадськість, наприклад місцеве населення в зоні здійснення проекту. Ці учасники процесу в більшості випадків не мають формально визначених повноважень, контрольних або розпорядчих функцій. У той же час взаємодія з ними розглядається як невід'ємна частина процесу ЕЕ. Вона покликана забезпечити ефективність процесу, знизити його конфліктність, а також дотримання права громадян. Докладне поняття “громадськість”, форми і методи її участі в прийнятті рішень, національні і міжнародні норми, що регулюють цю участь, ми розглянемо в наступних лекціях.

Для вирішення різних задач екологічної експертизи залучаються професійні виконавці. Наприклад, ініціатор діяльності може використовувати послуги сторонніх організацій для розробки проектної документації або спеціалізованої компанії - для підготування заяви впливу на довкілля.

Державні організації можуть запрошувати консультантів для оцінки якості документації по екологічній експертизі, а громадськість може залучати експертів для незалежної оцінки тих або інших аспектів діяльності, що намічається.

Виконавці не є самостійними учасниками процесу. Вони тільки виконують задачі, що поставлені їх учасниками. Саме учасник несе перед “зовнішніми” сторонами відповідальність за результати роботи виконавців. Однак від кваліфікації виконавців істотно залежить якість процесу експертизи, і їхня діяльність досить часто є предметом “зовнішнього” регулювання, що здійснюється, наприклад, шляхом державного ліцензування компаній, що мають право на виконання робіт.

Ми вже знаємо, що екологічна експертиза являє собою процес, який включає різні елементи. Відповідальність за різні елементи процесу можуть нести різні учасники процесу. Головну проблему являє собою відповідальність за виконання основної частини експертизи, що включає збір необхідної інформації, прогноз впливів, оцінку їх значущості і завершується підготуванням підсумкового документу. Як правило, ця частина процесу містить у собі й організацію взаємодії із зацікавленими сторонами.

У багатьох системах екологічної експертизи відповідальність за виконання цих робіт покладена на ініціатора діяльності, який виконує їх своїми власними силами, або ж залучає до цього спеціальну компанію. Однак така практика не є загально прийнятою. Наприклад, у федеральній системі США при проведенні експертизи проектів приватних компаній, які вимагають одержання ліцензії федерального органа, виконавець залучається цим органом на основі тендера. Хоча його роботу оплачує компанія - ініціатор діяльності, виконавець підзвітний федеральному органу, на який, таким чином покладена відповідальність за якість цієї роботи.

Аналогічна практика характерна для системи екологічної експертизи Естонії або штату Каліфорнія (США). Обов'язком ініціатора в таких системах є надання інформації, необхідної для прогнозу впливу діяльності що намічається на навколишнє середовище.

Тісний зв'язок між процесами проектування і експертизи - один із найважливіших джерел її ефективності. Вона дозволяє використовувати результати експертизи не тільки при затвердженні рішення про здійснення діяльності, що намічається, але і при розробці оптимальних рішень у процесі проектування. Виконавець, незалежний від ініціатора, може виконувати експертизу лише на основі завершеної або близької до завершення проектної документації. При цьому основна маса проектних рішень уже прийнята, їх істотне коригування ускладнено. Тривалість і вартість циклу “ухвалення рішення” - “оцінка” - “коригування рішення” виявляється в цьому випадку занадто великою.

Екологічна експертиза, таким чином, стає лише інструментом запобігання екологічно небезпечних проектів. Тому фахівці і практики думають, що система, у якій “основна частина” експертизи є відповідальністю ініціатора діяльності, є більш ефективної. Необхідною умовою функціонування такої системи є незалежна система контролю якості документації і процесу експертизи, доступ до документації і до участі у процесі громадськості та інших зацікавлених сторін. Передбачається, що ці елементи можуть компенсувати “зацікавленість” ініціатора (або залежного від нього розробника) і в кінцевому рахунку забезпечити адекватну якість результату.

Размещено на Allbest.ru