Збирання, обробка і представлення даних еколого-економічного моніторингу

Нагадаємо, що в програмному забезпеченні версії 1.0. у варіантах відповідей фігурувало лише три міністерства, тоді як українська команда використала чотири приклади міністерств.

Система навчання представників судових органів оцінювалась на підставі трьох варіантів відповідей. Перший означав відсутність директив або тренінгів суддів та юристів з принципів доступу у відібраних судах. Другий фіксував проведення такого тренінгу в одному суді, а третій відповідно в усіх відібраних судах. Знов-таки, нагадаємо, що в програмному забезпеченні як максимальна кількість фігурувало два суди, тоді як українська команда використала приклади чотирьох судів.

Основні результати аналізу

Серед трьох Індикаторів практики розбудови власної інституційної спроможності органів виконавчої та судової влади найвищу оцінку отримала наявність структурних підрозділів міністерств, відповідальних за дотримання вимог діючого законодавства щодо регламентації доступу до Інформації та участі громадськості. Натомість система навчання як службовців урядових структур, так і суддів, з питань доступу до інформації та участі громадськості заслуговує на посередню оцінку. Дослідження не виявило жодних відмінностей оцінок між відібраними міністерствами та судами, що свідчить про типовість отриманого результату для всієї системи виконавчої та судової влади .

В кожному з відібраних міністерств є відповідний структурний підрозділ, відповідальний за інформування громадськості. Механізм доступу до екологічної інформації регламентується відповідним законодавством. На підставі письмового звернення громадянина у відповідне міністерство, громадянин отримує відповідь у письмовій формі. , Якщо інформація, з чотки зору громадянина, є неповною або не відповідає дійсності, він має право подати жалобу в встановленому порядку.

Серед трьох міністерств найбільшу увагу інформуванню громадськості з екологічних питань приділяє Міністерство екології і природних ресурсів, яке затвердило двома наказами про Положення „Про порядок надання екологічної інформації” та "Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля" та провело їх державну реєстрацію.

Спеціалісти по зв'язкам з громадськістю є в різних відділах усіх територіальних органів профільного екологічного міністерства і надають інформацію населенню відповідних областей, районів чи населених пунктів або регіонів Чорного чи Азовського морів. Створено інформаційний екологічний центр при Державному управлінні у Донецькій області. Працюють громадські ради та приймальні для інформування громадськості та її залучення до прийняття рішень. Створені веб-сторінки в 5 областях, а інші розміщують свою інформацію на веб-сайті Міністерства.

Окремо слід зазначити, що при Мінприроди України діє Громадська рада як консультативно-дорадчий орган національного рівня, головна функція якої задекларована як комунікаційний обмін між екологічними НДО та міністерством.

Як позитивний момент на шляху діалогу влади з громадськістю слід визнати факт створення Міністерством фінансів України і Головним контрольно-ревізійним управлянням Громадської ради, метою якої проголошено забезпечення реалізації громадянами конституційного права на участь з процесі державного управління, а також проведення постійного діалогу з усіма групами населення і об'єднаннями громадян.

Навчання, стажування та підвищення кваліфікації службовців профільного екологічного міністерства відбувається за Комплексною програмою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

В Інституті державного управління у сфері цивільного захисту Міністерства з надзвичайних ситуацій України, а також в мережі курсів учбово-методичних центрів цивільної оборони МНС України обов'язковим є учбовий курс по роботі зі зверненнями громадян.

В рамках проекту ТАСІС підготовлені проекти посібників для державних службовців та громадськості щодо доступу до екологічної інформації та участі громадськості у прийнятті рішень з питань у сфері охорони довкілля, які після їх завершення використовуватися для проведення семінарів та в навчальних планах Державного інституту підвищення кваліфікації (ДІПК) Мінприроди України. В рамках даного проекту також готують тренерів, які будуть проводити семінари-тренінги для державних службовців та громадськості щодо використання посібників у своїй практиці та впровадження вимог Оргуської конвенції в Україні.

Аналіз законодавства України дає можливість стверджувати, що громадянин або громадська організація може звернутися до суду за захистом свого порушеного права на екологічну інформацію. У цьому випадку громадянин має право звернутися до загального місцевого сулу в порядку цивільного судочинства із скаргою на неправомірні дії (наприклад, у разі надання інформації, що не відповідає дійсності) чи бездіяльність у випадку неотримання відповіді па інформаційний запит. Громадська організація у разі порушення її права на екологічну інформацію повинна звертатися до господарського суду із позовом про відновлення її права.

На інституційну спроможність судових органів щодо сприяння захисту прав громадян на екологічну інформацію негативним чином впливає загальна ситуація з доступом до правосуддя в Україні. Закон про правову допомогу, який регулював би надання її державою, так і не прийнятий, немає і доброякісного законопроекту. Великою проблемою є величезне недофінансування судової системи, яка не отримує навіть ті суми, які закладені в бюджеті.

За даними Харківської правозахисної групи, станом на 2003 рік в Україні працювало 3700 суддів, при потребі 4500 суддів. За 9 місяців 2003 року розглянуто 1. 2 млн. цивільних справ, 2 млн. адміністративних справ, 150 тис. кримінальних справ, але терміни розгляду справ порушуються.

В березні 2001 року Центром Верховного Сулу України по підвищенню кваліфікації суддів України з екологічного права було проведено семінар "Оргуська конвенція. Доступ до правосуддя з питань охорони довкілля". В травні 2001 року громадська еколого-правова організація "ЕкоПраво-Київ" спільно з Координатором проектів ОБСЕ в Україні провела Всеукраїнський науково-практичний семінар "Права громадян та екологічна безпека. Процесуальні аспекти їх реалізації"'. Серед учасників проведених семінарів були і представники Верховного суду України та Апеляційного суду міста Києва.

Аналіз практичних зусиль уряду щодо зростання спроможності громадськості в реалізації принципів доступу

Особливість аналізу практики урядових структур щодо зростання спроможності громадськості полягає в двосторонній оцінці такої практики. З одного боку, аналізується відповідна діяльність урядових структур, а з другого боку власне об'єкт цієї діяльності. Тому в якості прикладів відібрані не лише три вище згадані міністерства і додатково Міністерство освіти і науки України, але також шість неурядових екологічних організацій, дві загальноосвітні школи і дві публічні бібліотеки.

Критеріями відбору неурядових громадських організацій слугували профіль діяльності, територіальний статус за шкалою "місцевий--обласний--національний", географія розташування та факт участі в роботах і програмах із залученням бюджетних (державних) коштів.

В такий спосіб були відібрані: громадська організація "Місцеві екологічні дії", м. Євпаторія, АРК; всеукраїнська екологічна громадська організація "МАМА-86"; Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадянського почину "Єднання'' (lSAR-Єднання, Київ); громадська еколого-правова організація Благодійний фонд "ЕкоПраво-Львів"; недержавна наукова установа Інститут екології (ІНЕКО); громадська екологічна організація Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ).

Для перевірки практичної наявності учбового матеріалу для екологічної освіти, згідно методології проекту, передбачалось залучення двох середніх загальноосвітніх шкіл та публічних бібліотек. З урахуванням географії розташування та рівня юрисдикції (стосовно бібліотек) були обрані: середня загальноосвітня школа м. Києва №133 (Печерський район столиці); центральна районна бібліотека імені Салтикова-Щедрша Печерського району м. Києва; середня загальноосвітня школа №16 м. Євпаторії АРК; центральна міська бібліотека імені О. Є. Пушкіна м. Євпаторії АРК.

Індикатори вимірювали зусилля уряду щодо розширення спроможності громадськості в реалізації принципів доступу та використання законодавства, яке інтерпретує та гарантує ці принципи. Індикатори також вимірюють зусилля щодо створення умов, які б сприяли зростанню суспільного потенціалу громадськості. Участь громадськості в прийнятті рішень може з більшою вірогідністю призвести до покращення стану природного довкілля, якщо люди зможуть краще зрозуміти актуальність екологічних проблем, створять екологічні організації і без особливих труднощів знайдуть необхідну інформацію і зрозуміють як приймати участь в рішеннях влади.

Оцінка практичного втілення інституційної спроможності зусиль уряду спрямованих на реалізацію принципів доступу громадськості до екологічної інформації, участі у прийняття екологічно значущих рішень та правосуддя грунтується на трьох пріоритетних індикаторах:

наявність відкритої контактної інформації про посадових осіб або структурних підрозділів, відповідальних за надання громадськості інформації з екологічних питань

наявність державних фондів і цільових субсидій для підтримки діяльності громадських організацій

підготовка вчителів та наявність навчальних матеріалів з екологічної освіти. Наявність робітників або відділів, що займаються забезпеченням інформації, не мають користі, якщо громадськість не знає яким чином звертатися до них за порадою. інформацією або підтримкою. Наявність інформації про повноваження та контакти з відповідальними за роботу з громадськістю оцінювалась на підставі трьох варіантів відповідей. Перший варіант означав відсутність відкритої інформації про повноваження та контакти посадови осіб, структурних підрозділів, що відповідають за реалізацію принципів доступу в усіх відібраних міністерствах. Другий варіант фіксував наявність такої інформації в одному з міністерств, а третій варіант вказував на доступність для громадськості цієї інформації в усіх трьох (в нашому випадку чотирьох) міністерств.

Рівень поширеності фондів і цільових субсидій для підтримки діяльності визначався громадських організацій за допомогою також трьох варіантів відповідей. Перший варіант вказував на повну відсутність таких фондів і субсидій, другий фіксував їх існування лише на місцевому або національному рівні. І нарешті третій варіант означав, що матеріальна допомога здійснюється як на місцевому, так і на національному рівнях.

Рівень підготовки вчителів та наявності навчальних матеріалів з екологічної освіти визначався знов-таки на підставі трьох варіантів відповідей. Перший означав відсутність матеріалів з Міністерства освіти і науки України щодо підготовки вчителів або дидактичних матеріалів з екологічної освіти. Другий варіант свідчив, що зазначені матеріали ще лише розробляються, або є факультативними (не обов'язковими для викладання). Третій варіант фіксував наявність цих матеріалів та обов'язковість їх викладання в загальноосвітній середній школі.

Основні результати аналізу

Серед трьох індикаторів практичних зусиль уряду щодо зростання спроможності громадськості в реалізації принципів доступу, па позитивну оцінку заслуговує наявність відкритої інформації про чиновників, відповідальних за надання громадськості інформації екологічного змісту та підготовка вчителів та наявність навчальних матеріалів з екологічної освіта, тоді як наявність державних фондів і цільових субсидій для підтримки діяльності громадських організацій отримала посередню оцінку.

Звертає на себе увагу той факт, що у випадку перших двох індикаторів оцінка для всіх відібраних прикладів цілковито співпала, тоді як у випадку з останнім індикатором представники шести екологічних НДО висловили цілковито різні оцінки: по дві організації оцінили наявність державної фінансової підтримки негативно, задовільно і позитивно. Тому позитивна оцінка інформації Міністерства екології і природних ресурсів про наявність державного (фінансування на локальному і національному рівні вимагає відповідного корегування.

Як свідчать отримані дані, на веб-сайтах, а також в довідникових виданнях можливо без особливих ретельних пошуків отримати контактну інформацію про посадових осіб або структурні підрозділи всіх чотирьох міністерств, відповідальних « надання громадськості інформації з екологічних питань.

Незважаючи на певні позитивні зрушення в діалозі між владою та громадськими організаціями, останні все же продовжують переживати значні фінансові труднощі. Згідно національного опитування представників українських НДО, проведеного в 2003 році Фондом "Демократичні ініціативи" та Центром соціальних та політичних досліджень "СОЦІС" на замовлення Регіонального представництва Світового Банку, серед різних проблем діяльності своїх організацій більшість респондентів назвала брак фінансування та матеріальне забезпечення [7, С. 19].

Подібна ситуація спостерігається і серед екологічних громадських організацій, серед яких у середньому третина ледь підтримує свою основну природоохоронну діяльність. Для порівняння: лише 15 відсотків у цілому не відчувають браку фондів, однак окремі з поточних та/або перспективних програм і цієї частки українських екологічних НДО також не мають достатнього фінансування [5, С. 284--285].

Аналіз фінансових ресурсів на підставі соціологічних досліджень свідчить, що одним із базових джерел українських екологічних НДО все ще залишаються зарубіжні й міжнародні дотації та гранти. Цей висновок підтверджують і результати нашого дослідження.

На момент його проведення підтримка громадських організацій в Україні здійснювалась залученням громадських організацій до виконання державних програм з Державного, обласних, місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища через тендерні процедури, які організовують Мінприроди України та його органи на місцях, спираючись на Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Крім названого Закону, участь громадських організацій у виконанні державних замовлень в Мінприроди України регламентується ще сімома нормативно-правовими актами, але в жодному з них не передбачено нормою участь громадськості. Представник Громадської ради входить до тендерної комісії з правом дорадчого голосу.

На факт участі в реалізації проектів із залученням бюджетних коштів вказали чотири представники відібраних неурядових громадських організацій. Це насамперед залучення коштів на реалізацію місцевих екологічних планів та виконання науково-дослідних робіт.

Зокрема, в 2002 році через відділ інформації та зв'язків з громадськістю Міністерства екології та природних ресурсів України було виконано чотири науково-дослідні роботи: "Розробка проекту Національної програми системної підтримки діяльності екологічних громадських організацій"; „Організація та проведення Всеукраїнського конкурсу „До чистих джерел", обидві роботи виконані Українським відділенням міжнародної спілки "Екологія людини"; "Проведення заходів щодо інформування та залучення громадськості до підготовки порядку денного конференції" (мається на увазі Bсeєвропейська конференція Міністрів охорони навколишнього середовища "Довкілля для Європи"), виконана ВЕЛ та "Підготовка та видання довідника для тих, хто поширює інформацію "Довкілля для Європи", виконана Інформаційно-видавничим центром "Зелене досьє" (м. Київ).

У 2003 р. через Відділ взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю було виконано дві науково-дослідні роботи: „Організація та проведення Всеукраїнського конкурсу „До чистих джерел", виконана Українським відділенням міжнародної спілки "Екологія людини" і "Науково-інформаційне забезпечення виставкової діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України", виконане ВЕЛ. Обидві роботи фінансувалися за рахунок коштів держбюджету в рамках бюджетної програми "Сприяння екологічній освіті, випуску та поширенню екологічної інформації".

Наведені приклади однак не знімають гостроти питання про системну державну фінансову підтримку інституційної спроможності екологічних НДО ("офісна підтримка"). яка б дозволила виконувати задекларовану їхнім статутом діяльність.

Недостатність систематичної фінансової підтримки державою діяльності українських екологічних НДО актуалізує можливість збільшення благодійних внесків шляхом лібералізації Податкового Кодексу України. Стимуляція відрахувань у фонд громадських організацій досягається наданням донорам певних пільг, які не тільки відшкодовують їхні витрати на фінансові ін'єкції, а й дають змогу отримати певний зиск від благодійності.

Однією з найбільших перешкод, що гальмують будь-який політичний прогрес у розв'язанні екологічних проблем, у тому числі й зусиллями громадських організацій, є загальний рівень розуміння екологічних проблем більшістю населення, включно з тими, хто приймає відповідальні рішення.

У письмовій відповіді Управління змісту освіти Міністерства освіти і науки України зазначається, що міністерство "... розвиток екологічної освіти розглядає як пріоритетний напрям модернізації освіти в Україні". Її координацію здійснюють обласні управління даного міністерства, інститути післядипломної педагогічної освіти, де передбачені посади фахівців, що займаються питаннями екологічної освіти та виховання. Колегією Міністерства освіти і науки України затверджено Концепцію екологічної освіти України, покликану розв'язати проблему безперервної багатоступеневої екологічної освіти.

В Міністерстві освіти та науки України є департамент розвитку загальної, середньої, дошкільної і позашкільної освіти на замовлення якого Інститут засобів навчання Академії Педагогічних наук України розробив в 2002 році автоматизований банк даних "Система нормативно-правового і методичного забезпечення організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах України". Серед розділів цього Банку є: "Організація навчально-виховного процесу (навчальні програми, плани. література, засоби навчання, державні стандарти тощо); Позашкільна і шкільна робота; Безпека життєдіяльності.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Державного стандарт}' базової та повної загальної середньої освіти" серед навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів для учнів початкової школи (3--4 класи) рекомендувало: 11 підручників, посібник та хрестоматію з програми я і Україна. Природознавство" (автор Байбара Т. М. ) та програми я і Україна. Довкілля" (автори Ільченко В., Гуз. К. ).

У відібраних школах і бібліотеках екологічній освіти приділяється також належна увага.

Зокрема, середня школа №16 м. Євпаторії мас профільний "екологічний" клас, а в приміщенні школи проводяться засідання Міської екологічної Ради, розташовані офіси двох екологічних НДО. Середня школа №133 м. Києва має факультатив екологічного спрямування "Основи екологічних знань", під час навчального року періодично проводяться екологічні акції, а учні школи видають свою газету "ОКО", яка має екологічний розділ.

В бібліотечних фондах вказаних бібліотек наявна учбово-методична література з питань екологічного виховання та освіти, систематично проводяться тематичні екологічні виставки наявної літератури та періодичних видань.

Сьогодні майже всі держави-члени ООН мають свої Національні атласи, а деякі країни (Швеція, Канада, Німеччина) перевидали їх декілька разів. Робота зі створення національних атласів вже завершена і в деяких країнах колишнього СРСР, зокрема в Росії та Білорусі. Тому важливою подією для системи екологічного виховання та освіти України має стати поява Національного атласу України, видання якого планується здійснити на початку 2007 року. Атлас містить величезний обсяг інформації про природні

умови та ресурси, населення й людський розвиток, історію, економіку, екологію (усього 853 карти).

Національний атлас України є найбільш досконалою розгалуженою інформаційною системою і його головна мета - це забезпечення державних структур науково обґрунтованою інформацією про природу та суспільство. Важливою функцією Атласу, враховуючи його енциклопедичний характер, є також сприяння розвитку науки та освіти. Атлас слід розглядати як інформативний довідник про Україну для іноземних фізичних і юридичних осіб, які бажають налагодити контакти з країною. Важливо при цьому здійснити ряд заходів з популяризації серед української і світової спільноти цього важливого для держави високоінформативного науково-культурного твору.

Висновки до розділу

Категорія інституційної спроможності аналізувалась на підставі двох підкатегорій та семи приоритетних Індикатор/в. Дана категорія отримала найвищий бал серел всіх трьох категорій аналізу, але на відміну віл категорії доступу до інформації, кількість Індикаторів, а відтак, І точність виміру, в чотири рази менший.

На тлі доволі сприятливих рамкових умов правового регулювання інституційної спроможності держави щодо створення доступу громадськості до прийняття рішень щодо вирішення екологічних проблем, суттєво гальмує розвиток демократичного суспільство; в Україні відсутність сучасного закону про недержавні непідприємницькі організації, який би замінив діючий застарілий Закон України "Про об'єднання громадян" від J992 року.

Як засвідчив зібраний фактологічний матеріал, урядові структури мають достатньо розвинуту організаційну інфраструктуру та людські ресурси для реалізації участі громадськості до прийняття екологічно значущих рішень. Поруч з цим, слід визнати маловагомість державної" фінансової підтримки діяльності громадських екологічних організацій, відсутність в нормативно-правових актах, що регулюють участь громадських організацій у виконанні державних замовлень Мінприроди України, самої норми участі громадськості. Відтак помітна більшість українських екологічних НДО змушена шукати фінансові ресурси за межами своєї країни.

Список використаної літератури

Довідник українських НТО, які працюють у галузі екології: посібник для співробітництва. -- Київ. 2001.

Доповідь „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році". -- Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. -- 162 с.

Крисаченко В. Динаміка населення: популяційні, етнічні та глобальні виміри. -- Київ: НІСД, 2005. -- 368 с.

Одум Ю. Основы экологии. М. :1975

Паніна Н. Українське суспільство 199-4-2005: соціологічний моніторинг. -- Київ: ТОВ „Видавництво Софія", 2005. -- 160 с.

Підоплічко І.Г. , Ющенко O.K. Заповідні скарби. - К. : Рад. Школа, 1976

Сидоренко Л.І, Сучасна екологія - К.:, 2001

Стегній О. Інституціоналізація екологічних інтересів у суспільстві соціогенних ризиків. -- Київ: інститут соціології НАМ України, 2002.

Черевко Г.В. , Яцків М.І. Економіка природокористування. -- Львів: Світ, 1995

Ющенко О.П. Заповідники УРСР. - К. : Рад, школа, 1985.

Размещено на Allbest.ru