Вступ

Регулярне співробітництво між науковцями та експертами з питань, що представляють спільний інтерес, відбувається на основі двох програм Альянсу: програми Наукового комітету НАТО та Програми з екологічних та суспільних питань, що виконується Комітетом з проблем сучасного суспільства. Розбудова мережі контактів, що є традиційною ознакою роботи вчених і однією з умов наукового прогресу, сприяє також досягненню політичної мети -поліпшенню взаєморозуміння та довіри між представниками різних наукових спільнот та традицій.

Зосередження зусиль виключно на пріоритетних наукових дослідженнях у галузі боротьби з тероризмом та протистояння іншим загрозам безпеці стало результатом нового підходу до реалізації наукових програм Альянсу, які існують вже 45 років. Відповідно до ініціатив НАТО, спрямованих на протистояння новим загрозам, майбутні наукові програми будуть спрямовані на забезпечення співпраці саме в цій галузі. У контексті нового підходу Наукову програму Альянсу перейменовано на програму НАТО "Безпека через науку".

Комітет з проблем сучасного суспільства займається питаннями екологічного та суспільного спрямування і об'єднує зусилля відповідних національних органів для проведення пілотних досліджень у цих галузях. Нещодавно Комітет сформулював ключові завдання у сфері безпеки, що визначають основні напрямки його майбутньої роботи. Програма має на меті удосконалення співпраці між НАТО та країнами-партнерами у розв'язанні проблем, що викликають спільне занепокоєння.

На додаток до ключових галузей співпраці між науковцями та експертами НАТО та країн-партнерів спеціальні ініціативи, ухвалені обома комітетами, сприяють розвитку співробітництва у галузі науки та довкілля з Росією, Україною та країнами Середземноморського діалогу.

1. Наука заради безпеки, стабільності та солідарності

Ідея Наукової програми НАТО виникла в 1950-х роках, коли Альянс визнав науково-технічний прогрес важливим чинником у формуванні майбутнього атлантичного співтовариства. В результаті було розроблено програму, яка протягом 40 років підтримувала співробітництво між вченими країн НАТО на рівні найвищих стандартів наукової досконалості.

З початку 1990-х років, після закінчення холодної війни, програма почала поступово відкриватися для участі країн, що не були членами НАТО, а в 1999 році її було повністю переорієнтовано на підтримку співпраці між науковцями НАТО та країн-партнерів, а також держав-учасниць Середземноморського діалогу. Головна увага приділяється подальшому прогресу та зміцненню миру через налагодження зв'язків між науковими громадами, що раніше працювали розрізнено.

У 2004 році після виникнення нових загроз безпеці сучасного світу, зокрема загрози тероризму, програма зазнала подальших фундаментальних змін. В майбутньому вона буде зосереджуватись лише на підтримці наукових досліджень з пріоритетних питань боротьби з тероризмом та на протистоянні іншим загрозам безпеці.

Нова програма - "Безпека через науку" має на меті сприяння безпеці, стабільності та солідарності шляхом наукового вирішення сучасних проблем. Співробітництво, створення широкої мережі контактів та об'єднання зусиль для зміцнення наукового потенціалу є головними засобами досягнення цієї мети.

Вченим з країн НАТО, держав-партнерів та учасниць Середземноморського діалогу пропонуються різноманітні гранти, спрямовані на підтримку співпраці у пріоритетних галузях наукових досліджень. Гранти надаються також для сприяння країнам-партнерам у розбудові базової інфраструктури комп'ютерних мереж.

Завдячуючи своїй універсальності і ефективності у створенні нових мереж міжнародних контактів, цивільна наука довела свою цінність як один з найкращих засобів ведення міжнародного діалогу. Досвід та знання, набуті в мережах наукової співпраці, можуть застосовуватися для боротьби з новими загрозами, що постають перед Альянсом. Наука - це шлях як до відповідей на актуальні питання сьогодення, так і до єднання країн та їхніх народів.

2. Розв'язання проблем сучасного суспільства

Комітет з проблем сучасного суспільства було створено в 1969 році з метою реагування на погіршення стану довкілля. Він об'єднує експертів, що представляють державні установи різних країн, і слугує форумом для обміну знаннями і досвідом з технічних, наукових та політичних аспектів соціальних та екологічних питань як військового, так і цивільного характеру.

Проекти, що виконуються під проводом комітету, сприяють співпраці у розв'язанні проблем, що впливають на навколишнє середовище та якість життя: екологічне та шумове забруднення довкілля, негативні впливи урбанізації та розвитку енергетики на здоров'я людини, екологічні ускладнення, викликані військовою діяльністю тощо. Щодо останнього, наукові дослідження головним чином стосуються таких питань як повторне використання земель, що застосовувалися для військових цілей; технології рекультивації грунтів; та екологічна безпека, зокрема в контексті роботи нафтових трубопроводів.

Робота Комітету, що проводиться за принципом децентралізації, включає такі види діяльності як пілотні дослідження, проекти, практичні та організаційні семінари. Усі ці заходи фінансуються на державному рівні. Одна чи більше країн беруть на себе провідну роль і відповідають за планування та координацію роботи. За останні роки сферу діяльності комітету було розширено, і в даний час вона включає проведення практичних семінарів та нових досліджень з питань, що представляють особливий інтерес для країн-партнерів.

Комітет визначив також низку ключових завдань на майбутнє: зменшення негативного впливу військової діяльності на довкілля; проведення регіональних досліджень з питань транскордонної діяльності; попередження конфліктів на грунті дефіциту ресурсів; протистояння факторам екологічного та суспільного ризику, що можуть спричинити економічну, культурну та політичну нестабільність; боротьба з нетрадиційними загрозами безпеці.

3. Віртуальний шовковий шлях

Найбільший за обсягом та змістом проект, фінансований в межах Наукової програми НАТО, було започатковано у жовтні 2001 року. Він має назву "Віртуальний шовковий шлях", за аналогією з Великим шовковим шляхом, що за давніх часів з'єднував Європу з Далеким Сходом. Проект має на меті сприяння міжнародному обміну товарами, знаннями та ідеями. Завдяки йому представники академічних кіл та наукових громад восьми країн Південного Кавказу та Центральної Азії отримали доступ до Інтернету та можливість підтримувати контакти зі своїми колегами в інших країнах за допомогою комп'ютерних мереж.

Вірменія, Азербайджан, Грузія, Казахстан, Киргизька Республіка, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан знаходяться на периферії Європейської мережі Інтернету і рівень розвитку цих країн не дасть їм матеріальної можливості перейти на волоконно-оптичний зв'язок у передбачуваному майбутньому.

У межах цього проекту НАТО академічні та наукові громади країн-учасниць отримали можливість використовувати ефективну з точки зору затрат і найсучаснішу за технічними характеристиками супутникову технологію для підключення до мережі Інтернету через спільний супутниковий промінь. Гранти НАТО було використано на фінансування частотного діапазону та встановлення дев'яти супутникових антен - восьми малих, що знаходяться у вищезгаданих країнах, та пов'язаної з ними великої центральної антени, яка виконує функцію європейського вузла зв'язку і знаходиться в Гамбурзі, Німеччина. Інші співспонсори роблять внески у натуральній, негрошовій формі. У 2003 році було прийнято рішення поширити мережу Віртуального шовкового шляху на Афганістан шляхом встановлення в Кабулі наземної супутникової станції.

4. Вразливість сучасного суспільства

Суспільство сьогодні є вразливішим, ніж в минулому, оскільки на всіх його рівнях існує більше внутрішніх зв'язків, що характеризуються взаємною залежністю. Відкритість світового співтовариства, розвиток технологічних систем, дедалі більша залежність від електронних систем інформації та комунікації, взаємозв'язок між системами виробництва та доставки продовольчих товарів, дедалі глибше взаємопроникнення та завантаженість транспортних систем - все це викликає нові прояви вразливості сучасного світу. Наприклад, тривалі перебої в роботі систем телекомунікації та енергопостачання можуть спричинити серйозні порушення життєвого ритму суспільства. Події 11 вересня 2001 року викликали також занепокоєння нетрадиційними терористичними загрозами, такими як біологічні атаки та кібернетична війна.

Збереження безпеки та захист суспільства від численних загроз потребує співпраці та координації зусиль різних структур та організацій як на національному, так і на міжнародному рівнях. Необхідність такого підходу чітко проявилася під час керованої Сполученими Штатами кампанії боротьби з тероризмом, яка спирається на співробітництво не лише у галузі оборони, а й дипломатії, фінансів, економіки, розвідки, митного та поліцейського контролю.

У березні 2001 року, під егідою Комітету з проблем сучасного суспільства, було започатковано короткостроковий проект щодо аналізу спільних загроз та визначення пріоритетних галузей міжнародного співробітництва з метою зменшення вразливості складних взаємозалежних систем, що мають життєво важливе значення для функціонування сучасного суспільства. До участі у проекті, що виконується під проводом Норвегії, залучені такі країни як Данія, Грузія, Угорщина, Литва, Молдова, Польща, Румунія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Велика Британія та Сполучені Штати.

5. Національна безпека

Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження національних духовних і матеріальних цінностей.

В умовах соцiальної напруги, економiчної кризи, полiтичної нестабiльностi, не сформованих остаточно структур громадянського суспiльства життєво важливою для України є загальнонацiональна згода щодо головних принципiв нацiональної безпеки i створення механiзмiв її ґарантiй на суспiльно-державнiй основi.

Вирiшальною для реалізації ґарантій національної безпеки України повинна стати її iнтеґрацiя в європейські полiтичнi та економiчнi структури, а також трансатлантичні системи колективної безпеки.

Зовнiшньополiтична безпека. Україна перебуває в процесi свого утвердження як незалежної держави, готової і здатної до спiвпрацi з усiма країнами для забезпечення власних нацiональних iнтересiв та мiжнародної безпеки. Рух вважає, що головним засобом забезпечення зовнішньополітичної безпеки є інтеґрація у європейські політичні структури, спроможні надавати Україні ефективну допомогу в попередженні та ліквідації зовнішніх загроз.

Протягом останніх років у Європі відбулися кардинальні зміни, пов'язані, зокрема, з розширенням НАТО на Схід та перспективою розширення Європейського Союзу. Розпочався процес формування нової Європи. Посткомуністичні країни Центрально-Східної Європи, до яких належить також Україна, визначилися у своєму курсі на економічну, політичну і військову інтеґрацію в ЄС, ЗЄС, ОБСЄ, НАТО. Україна, свого часу обравши позаблоковий статус, що не ґарантує необхідної безпеки, фактично стала «буферною зоною» між двома військовими блоками - НАТО і Ташкентського договору, відносини між якими перебувають у стані «холодного миру». Україна як важливий суб'єкт міжнародної безпеки повинна відігравати роль активного будівничого нової Європи. Політика України повинна виходити з неподільності економічної, політичної і військової інтеґрації в Європу, що в кінцевому підсумку визначить європейську цивілізаційну приналежність України. З урахуванням цих стратеґічних цілей Народний Рух України вважає, що для забезпечення національних інтересів та національної безпеки України необхідно:

- поглибити співпрацю України з Європейським Союзом;

- увійти до існуючих і створюваних систем універсальної та реґіональної безпеки;

- активно розвивати військове та військово-технічне співробітництво з НАТО, інтеґруватися до політичних структур НАТО;

- брати активну участь у діяльності миротворчих сил, у тому числі спільно з державами НАТО;

- домагатися виходу України з СНД, участь у якому залишається однією з серйозних перешкод на шляху до європейських структур;

- проводити політику запобігання поділу Європи на «Європу багатих» і «Європу бідних», співпрацюючи для цього з сусідніми державами;

- підтримувати ініціативи, скеровані на поліпшення відносин між сусідніми державами.

Економiчна безпека. Досвiд розвитку передових країн свiту протягом останнiх тисячолiть свiдчить, що надiйнiсть iснування України як незалежної держави можлива лише за умов полiтичної стабiльностi суспiльства, що в першу чергу забезпечується ефективним функцiонуванням економiки. Нацiональна безпека України повинна базуватися на визнаннi зростаючого впливу економiчної складової на весь стан безпеки країни, на її обороноздатнiсть та захищенiсть iнтересiв.

Для ефективного забезпечення економiчної безпеки України необхiдно:

- створити ефективну систему державного реґулювання ринкових економічних відносин;

- подолати структурні диспропорції, монополізм виробників, перешкоди становленню ринкових відносин;

- розв'язати проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від економіки інших країн та подолати економічну ізольованість України від світової економічної системи;

- усунути загрози економічній безпеці у зв'язку з відпливом інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів за межі України;

- зупинити криміналізацію суспільства та тінізацію економіки;

- підняти ступінь конкурентоздатності рiзних галузей промисловостi на свiтовому ринку;

- ліквідувати технологiчну вразливість стратеґiчних галузей, зокрема тих, якi забезпечують обороноздатнiсть країни;

- підтримувати стабiльність внутрiшнього ринку та нацiональної валюти;

- забезпечити інноваційну спроможність національної економіки і розвиток високих технологій.

Енергетична безпека. Енергетика є основою національної економіки країни, найважливішим чинником її розвитку, базовою стратеґічною галуззю. В умовах відносно низької забезпеченості України власними енергоресурсами і майже цілковитої залежності від їхнього постачання з Росії заходи щодо диверсифікації джерел надходження енергоносіїв, насамперед - природного газу, нафти і ядерного палива, - повинні розглядатись як ключовий елемент забезпечення національної безпеки держави, сталого розвитку її паливно-енергетичного комплексу.

Рiвень енергетичного самозабезпечення в Україні знижується, головним чином, через падiння обсягiв виробництва вугiлля та газу, а також через нестабiльнiсть роботи енергоблокiв АЕС. Внаслідок технологічної відсталості, успадкованої від радянської економіки, високим залишається рівень енергомісткості продукції промисловості. Це призводить до загрози неконкурентоздатностi головних складових українського експорту - металу, продуктiв хiмiчної та нафтохiмiчної промисловостi, важкого машинобудування тощо. У свою чергу, це зменшить участь України у свiтовiй торгiвлi, обмежить можливiсть залучення iноземних iнвестицiй та технологiй для модернiзацiї економiки. Електроенергетика потребує модернізації, яку треба розпочати із впровадження розробок вітчизняних науковців та конструкторів, чиї досягнення в енергетичній галузі посідають провідні позиції у світі (осучаснення українських електростанцій на основі унікальних технологій газопаротурбінних установок). Для відновлення українського експортного потенціалу електроенергії Рух вважає нагальним завданням створення «Бурштинського енергоострова». Залежність від російських енергоносіїв несе постійну загрозу дестабiлiзацiї соцiально-економiчної ситуацiї, здiйснення економiчного та полiтичного тиску з боку Росiї. Народний Рух України вважає, що для уникнення цієї загрози слід вжити таких невідкладних заходів: - розробити i здiйснювати нацiональну енергетичну стратеґiю, метою якої має стати досягнення обґрунтованого рiвня самозабезпечення України паливом i енергiєю; - остаточно від'єднати енергетичну систему України від російської; - прийняти програму розвитку вугільної промисловості як єдиного енергоносія, яким достатньо забезпечена Україна; - забезпечити альтернативні джерела енергоносiїв (нафта, газ, ядерне паливо) на свiтовому ринку; - урiзноманiтнити технiчнi можливостi та географiчнi шляхи доставки енергоносiїв в Україну (будiвництво термiналiв, трубопроводiв, танкерного флоту), насамперед шляхом введенння в дію нафтопроводу Одеса-Броди та морського нафтового терміналу в районі порту Південний, спорудження другої нитки газопроводу Тальне-Ананьїв-Ізмаїл; - здійснювати транзитне транспортування енергоносiїв та iнших товарiв через територію України на підставі міждержавних угод та на основі Європейської енергетичної хартії; - залучати iноземні iнвестицiї для пошуку i розробки власних родовищ нафти i газу; - створити власнi ядерний паливний цикл та енергетичнi резерви; - прийняти законодавчi акти, що стимулюють енергозбереження у виробництвi; - реалізувати програму енергозбереження та широко впроваджувати передові енергоощадні технології; - надавати перевагу розвиткові галузей i виробництв, якi потребують менше енергiї. Рух переконаний, що поєднання активної політики у сфері державного реґулювання та лібералізації економічних відносин у паливно-енергетичному комплексі, створення умов для леґалізації тіньової економіки та максимального позбавлення від управлінської корупції є головним завданням державної енергетичної політики перехідного періоду. Науково-технiчна безпека. Визначальним як для економiчної, так i для вiйськової безпеки держави є науково-технiчний прогрес. Здатнiсть робити науковi вiдкриття i освоювати високi технологiї є сьогоднi iндикатором економiчного здоров'я країни, ключовим елементом нацiональної могутностi i необхiдною передумовою змiцнення оборони на основi новiтнiх технiчних досягнень. Низький науково-технiчний рiвень робить неконкурентоздатною продукцiю держави на свiтовому ринку, що призводить до скорочення виробництва, втрати робочих мiсць i, як наслiдок, до соцiальної нестабiльностi. З метою запобiгання цiй загрозi необхiдно: - розробити i прийняти Верховною Радою України цiлiсну концепцiю науково-технічної полiтики України; - вiдмовитися вiд практики замкнутих торгово-економiчних угод, якi не стимулюють поетапне входження України у свiтовий (європейський) економiчний простiр; - розробити систему заходiв, що стимулюють впровадження у виробництво високих технологiй; - вжити комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу; - виявляти та усувати причини науково-технологічного відставання України; - створити ефективні механізми боротьби з відпливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України. Екологiчна безпека. Україна перебуває у станi значного антропогенного порушення та техногенної перевантаженості території, обумовленої технологiчною вiдсталiстю промисловостi i сiльського господарства та Чорнобильською катастрофою. Неефективно використовуються природні ресурси; широко застосовуються екологічно шкідливі та недосконалі технології; практично неконтрольованим є ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; мають місце негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності. Загроза втрати сприятливого для проживання людей довкілля, а отже - вимирання населення, - ставить проблему екологiчної безпеки в Україні в ряд найсерйозніших. У мiжнародному аспектi екобезпека обумовлює плiдну основу для спiвпрацi й розвитку життєдiяльностi, оскiльки вимагає об'єднання зусиль усiх країн заради збереження загальнолюдських екологiчних цiнностей. Екологiчної безпеки не можна досягти в односторонньому порядку, вона вимагає стабiльних стосункiв мiж державами на мирнiй основi. В системi нацiональної безпеки екологiчнi загрози мають як навмисний (екологiчна агресiя), так i ненавмисний характер (транскордоннi переноси). Усунення можливостi екологiчної агресiї - навмисного впливу на якiсть навколишнього середовища - передбачається мiжнародними угодами, що забороняють навмисну манiпуляцiю природними процесами (динамiкою, будовою чи структурою Землi та космiчного простору), вiйськовий напад на дамби, греблi та ядернi електростанцiї, використання у ходi вiйни бiологiчних речовин тощо. Для уникнення цих загроз необхiдно: - Верховнiй Радi України ратифiкувати всi мiжнароднi конвенцiї та протоколи, якi виключають можливiсть здiйснення екоагресiї; - домагатися приєднання до мiжнародних документiв з екобезпеки всiх держав свiту; - встановити суворий контроль за станом навколишнього природного середовища, виявлення та усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки; - сприяти створенню екологічних союзів держав з метою ґарантiй екологiчної безпеки на реґiональному i глобальному рiвнях; - впроваджувати контроль за дотриманням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони довкілля; - знижувати антропогенні навантаження, ліквідувати наслідки шкідливого впливу людської діяльності на природне середовище; - впроваджувати у виробництво екологічно безпечні технології; - реалізовувати заходи щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи; - не допускати ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів; - запровадити кримінальну відповідальність посадових осіб за неправдиве чи несвоєчасне інформування громадян про екологічні катастрофи. Запобiгання ненавмисному впливу на навколишнє середовище України. Можливi такi різновиди глобальних екологiчних небезпек: змiна клiмату, пiдняття рiвня моря, зростання захворюваності на рак шкiри, обумовленого збiльшенням ультрафiолетового та iншого видiв опромiнення, поява внаслiдок глобальних катастроф екологiчних бiженцiв. Для уникнення цих загроз необхiдно: - розробити прогноз можливих наслiдкiв впливу глобальних екопроблем на економiку України; - виробити нацiональні заходи щодо адаптацiї народного господарства до глобальних змiн навколишнього природного середовища; - скоротити лісорозробки у зоні Карпат і забезпечити збереження лісового фонду України; - брати участь у виконаннi мiжнародних угод з запобiгання глобальних змiн клiмату Землi. Запобiгання транскордонним екологічним проблемам. Найнебезпечнiшими транскордонними екопроблемами є: перенесення атмосферними потоками забруднюючих речовин, забруднення вод прикордонних рiчок, скидання паводкових вод на територію України, перенесення з-за кордону епiдемiй та захворювань, великомасштабнi техногеннi катастрофи, транспортування через нашу територiю, iмпорт i поховання особливо небезпечних, токсичних та радiоактивних вiдходiв та деякi iншi. Для уникнення цих загроз необхiдно: - розробити заходи для мiнiмiзацiї збиткiв, викликаних транскордонними екопроблемами; - розробити систему облiку збиткiв вiд транскордонних екопроблем та укласти спецiальні угоди у цiй сферi з прикордонними державами; - приєднатися до вiдповiдних конвенцiй i протоколiв, що укладалися в межах Європейської економiчної комiсiї ООН; - брати участь у розробцi i виконаннi угод щодо транскордонних рiчок i морiв.

Вiйськова безпека. Вiйськова безпека України повинна базуватися на системi ґарантiй, якi б виключали можливiсть використання вiйськової сили ззовнi чи загрози її використання на шкоду нацiональним iнтересам України.

Структурними елементами вiйськової безпеки України мають стати її вiйськово-полiтичний стан та обороноздатнiсть. Вiйськово-полiтичне становище України в реальнiй вiйськово-полiтичнiй ситуацiї в Європі i свiтi слiд оцiнювати з позицій дотримання її iнтересiв та в плані геополiтичних факторiв. Саме з цих позицiй внаслiдок загальної нестабiльностi та «вакууму сили» в Схiднiй Європі i в умовах iснуючих територiальних претензiй Україна має забезпечувати свою обороноздатнiсть шляхом лiквiдацiї зовнiшньої загрози вiйськовими засобами. Проблема полягає в тому, що Україна не має достатньо ресурсiв для створення такої вiйськової могутностi, яка б усунула зовнiшнi загрози тiльки вiйськовими засобами. Тому забезпечити власну нацiональну безпеку Україна може, лише ефективно поєднуючи зовнішньополітичні та військові ґарантії.

Для забезпечення обороноздатності України важливу роль відіграє ідейний та моральний стан Української армії. Виховання патріотизму, готовності до самопожертви в ім'я Українського народу, викорінення ганебних явищ дідівщини, морального приниження, успадкованих від радянських часів, є важливими завданнями розбудови Української армії. Тому Рух сприятиме ефективному функціонуванню соціально-психологічної служби Збройних Сил України.

Нагальною потребою часу є військова реформа. В основі військової реформи в Україні повинні лежати такі принципи:

- пріоритет несилових засобів вирішення міждержавних конфліктів;

- зміцнення демократичного цивільного контролю над військовою сферою;

- реалізм в оцінках воєнних загроз, наявних сил та засобів, ресурсів, дієвості міжнародних механізмів, зміцнення партнерської довіри, можливості впливу України на загальноєвропейські процеси;

- пріоритетний розвиток сил і засобів, зорієнтованих на виявлення загроз і стримування конфліктів на ранніх стадіях;

- уникнення структурної надмірності та дублювання структур;

- поліфункціональне використання та достатність сил і засобів;

- єдині стандарти соціальних ґарантій для всіх силових структур;

- поетапне досягнення сумісності з арміями країн-партнерів;

- максимальне збереження ефективно діючих військових механізмів, недопущення падіння боєздатності війська в ході реформування;

- спрямування ресурсів, які вивільняються при скороченні недієздатних структур, на вирішення пріоритетних завдань реформування.

Забезпечення потреб оборони. Для вирiшення цiєї проблеми вiйськово-економiчної безпеки потрiбно:

- на науково обґрунтованiй основi визначити потреби оборони України та засоби їхнього задоволення;

- здiйснити структурний аналiз вiйськово-промислового комплексу на територiї України i розробити програму його конверсії та реорганiзацiю в оборонну промисловість України;

- орiєнтувати оборонну промисловiсть на спiвпрацю з європейськими оборонними структурами у забезпеченнi безпеки України.

Забезпечення полiтичних основ військової безпеки. Для досягнення потрiбного рiвня обороноздатностi, спроможного ґ арантувати нацiональну безпеку України, замало самих лише військово-технічних чи оборонних заходiв. Вирiшальну роль мають вiдiграти вiйськово-полiтичнi рiшення, зокрема:

- створення правової системи, державних та громадських iнституцiй, що забезпечують цивiльний контроль за дiяльнiстю збройних сил та вiйськовим будiвництвом;

- створення структур цивiльного опору для пiдвищення стiйкостi оборони через її децентралiзацiю та автономнiсть;

- уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;

- побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушеннями законності і правопорядку, створення необхідних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;

- забезпечення належного виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Демографiчна безпека. Протягом останнiх рокiв в Українi склалася загрозлива демографiчна ситуацiя. Зросла смертнiсть, особливо серед чоловiкiв працездатного вiку; припинилося збiльшення середньої тривалостi життя, порушилася демографiчна структура в бiк старiння населення; значно знизилася народжуванiсть, що зумовило виникнення явища депопуляцiї; мiграцiя набула нерацiонального змiсту.

Зберiгається досить високий показник смертностi немовлят, що є однiєю з важливих медико-демографiчних характеристик стану здоров'я населення. Головними ознаками демографiчної кризи є несприятливi змiни не лише в кiлькостi, але й в якостi населення. Демографiчна криза - наслiдок кризи в основних сферах життя суспiльства, виникнення i загострення суперечностей, вiдсутнiсть розв'язання яких великою мiрою впливає на демографiчний процес. Українська нацiя постала перед загрозою вимирання.

Для забезпечення демографiчної безпеки України необхiдно:

- розробити i цiлеспрямовано впроваджувати в життя довготривалу Державну програму розвитку української нацiї;

- послiдовно реалiзовувати на рiвнi держави ефективну демографiчну полiтику, спрямовану на розширене вiдтворення населення, формування оптимальної величини сiм'ї;

- вирiшувати соцiально-економiчнi проблеми в державi через призму демографiчної безпеки, збереження генофонду нацiї;

- визначити прiоритетним завданням держави i суспiльства захист материнства та дитинства, якiсне покращення здоров'я населення;

- проводити мiграцiйну полiтику в iнтересах Української держави, створювати умови для повернення українцiв в Україну.

Iнформацiйна безпека. На сучасному етапi розвитку цивiлiзацiї iнформацiя дедалі бiльше стає виробничим ресурсом. Без доступу до джерел iнформацiї та ефективного її використання неможливо забезпечити ефективнiсть економiки України взагалi й iнтеґрацiю її в свiт зокрема. Така роль iнформацiї в суспiльствi вимагає захисту нацiональних iнтересiв у сферi iнформацiї. Рух вважає, що має бути розроблена i здiйснюватися державна полiтика в галузi iнформацiї з метою послiдовної iнтеґрацiї України у свiтовi iнформацiйнi потоки.

Україна великою мiрою iзольована вiд iнформацiї з навколишнього свiту, так само як i свiт мало отримує iнформацiї про Україну. Вiдсутнiсть реального ефективного доступу до iнформацiї завдає значних втрат в економiцi, полiтицi, науцi. Обмеженiсть джерел iнформацiї дозволяє манiпулювання нею, що призводить до вирiшення економiчних та полiтичних проблем в iнтересах окремих суспiльних груп чи навiть iнших держав, а не суспiльства в цiлому. Це спричиняє шкоду внутрiшнiй стабiльностi України та її міжнародним відносинам.

З огляду на iнтеґрацiю в свiтову економiку вiдсутнiсть загальнодоступної правдивої iнформацiї про Україну зменшує можливостi iноземних iнвестицiй та доступу до передових технологiй. Для подолання iнформацiйної iзоляцiї необхідно:

- вжити комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;

- виявити та усунути причини інформаційної дискримінації України;

- усунути негативні чинники порушення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

- розробити та впровадити необхідні засоби та режими отримання, зберігання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;

- прийняти необхiднi правовi акти про захист iнтелектуальної власностi, приєднатися до мiжнародних угод, якi реґулюють свiтовi стандарти iнформацiйного обмiну;

- розробити i здiйснити державнi програми iнформатизацiї суспiльства, розширювати правовi та технiчнi можливостi доступу громадян до рiзноманiтної iнформацiї;

- зробити загальнодоступною мережу «Інтернет»;

- розмежувати iнформацiю з обмеженим доступом на комерцiйно цiнну iнформацiю пiдприємств та iнформацiю, закриту з мiркувань нацiональної безпеки;

- створити систему ґарантiй доступу до урядової iнформацiї з боку громадян i громадських структур, правовий порядок обмеження доступу до iнформацiї, якщо цього вимагають iнтереси безпеки держави;

- розробити правовi та iнформацiйнi методи контролю засобiв масової iнформацiї з метою запобiгання їхньому використанню на шкоду iнтересам нацiональної безпеки України;

- вжити заходiв до звiльнення українського iнформацiйного простору вiд впливу iнформацiйних засобiв, якi поширюють ворожу щодо України i української нацiї iнформацiю

Знешкодження вибухонебезпечних предметів

Основними завданнями відповідної програми є детальна розвідка місць накопичення вибухонебезпечних предметів, розмінування та знешкодження боєприпасів Другої світової війни, вивіз та утилізація боєприпасів, суцільне розмінування Інкерманських штолень та Мекензієвих гір, підводна розвідка місць зосередження вибухонебезпечних предметів в акваторії м. Севастополя, м. Керчі і Керченської протоки та їх утилізація.

Пошук та знищення вибухонебезпечних предметів в акваторії Керченської протоки й у м. Керчі здійснюють військові підрозділи МНС України згідно із затвердженим "Планом організації проведення пошуку і знешкодження вибухонебезпечних предметів". Найбільш небезпечними районами в Керченському регіоні є Велика фортеця, акваторія Керченської протоки та територія м. Керчі. У 2002 р. в Керченській протоці та на суші було знайдено та знищено 3339 вибухонебезпечних предметів. Силами військових підрозділів МНС України виконано 29 виходів суден (у 2001 р. - 24 виходи), знайдено та знищено в акваторії Керченської протоки 853 вибухонебезпечних предмети (в 2001 р. - 323), в основному артилерійські снаряди, авіабомби, міни, гранати. Повністю очищені від боєприпасів акваторії в районі населених пунктів Жуковка та Героївське.

У 2003 р. (станом на кінець жовтня) силами в/ч Д-0120 та Д-0990 було знайдено і знищено 5787 вибухонебезпечних предметів.

Знищення вибухонебезпечних предметів, знайдених в акваторії Керченської протоки, проводилося переважно на суші за межами берегової захисної смуги. Вибухонебезпечні предмети, що не підлягали транспортуванню, підривали за рішенням Керченської міської ради під контролем представників Держінспекції охорони Чорного моря в місцях їх виявлення. Підриви вибухонебезпечних предметів (5 випадків у 2002 р.) здійснювали у світлий час доби, дозволений період року, з використанням відлякуючих рибу вибухів, еквівалентних 100 г тротилу, згідно з матеріалами "Оцінки впливу на навколишнє середовище вибухових робіт в акваторії Керченської протоки та Азовського моря".

6. Ліквідація протипіхотних мін в Україні

Підписавши в 1999 році Оттавську конвенцію про протипіхотні міни, Україна висловила бажання знищити арсенал із близько 6 млн. протипіхотних мін типу ПФМ, які дістались їй у спадок від Радянського Союзу (п'ятий за кількістю протипіхотних мін після Китаю - 110 млн. шт., Російської Федерації - 60-70 млн. шт., США - 11,2 млн. шт., Пакистану - 6 млн. шт.), із 250 млн. шт. ПФМ, накопичених у 104 країнах світу.

На цей час міни зберігаються на 7 складах по всій території України. Термін зберігання великої кількості мін уже вичерпано, і вони становлять небезпеку для людей та навколишнього природного середовища.

Проблема ліквідації протипіхотних мін була порушена Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном під час його візиту до України в червні 2002 року, який підтримав ініціативу уряду України щодо знищення цих мін. Цьому питанню була присвячена також міжнародна конференція "Оттавська конвенція: участь України", яка відбулась в м. Києві 11-12 лютого 2003 року.

На виконання рамкової домовленості між Кабінетом Міністрів України і урядом Канади про ліквідацію протипіхотних мін в Україні було укладено контракт між НАТО і Державною комісією з питань оборонно-промислового комплексу України та НТЦ "Співдружність" від 26.02.02 р. про утилізацію в Україні 407903 протипіхотних мін типу ППМ та ПМН-2 на Донецькому казенному заводі хімічного обладнання, який відвідав Генеральний секретар НАТО п. Р. Робертсон під час його візиту в Україну і зокрема до м. Донецька в липні 2002 року.

Проектна документація щодо "Створення виробництва з утилізації протипіхотних мін ППМ і ПМН-2 на Донецькому казенному заводі хімічного обладнання НТЦ "Співдружність", розроблена Макіївським державним проектним інститутом, пройшла державну екологічну експертизу й отримала позитивний висновок Державного управління екології та природних ресурсів у Донецькій області. На згаданому підприємстві 27 травня 2003 року було знищено 4 останні протипіхотні міни.

Другим етапом ліквідації запасів протипіхотних мін (ППМ) в Україні є проект утилізації мін типу ПФМ-1 (ПФМ-1с). Ці міни мають рідку вибухівку типу ВС-6Д, яка за своїми властивостями віднесена до речовин 1-го класу небезпеки. Процес утилізації і знищення боєприпасів входить до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.95 р. № 554. Мінекоресурсів України відзначає обов'язковість здійснення державної екологічної експертизи проекту щодо організації ліквідації протипіхотних мін в Україні в рамках комплексної державної експертизи. Її виконання регламентоване постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 р. № 1308 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи". До складу проекту організації ліквідації протипіхотних мін в Україні обов'язково входять матеріали оцінки впливу на навколишнє середовище, які повинні відповідати вимогам ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування". Вимоги національного законодавства під час ліквідації протипіхотних мін в Україні є домінуючими, оскільки після проведення міжнародного тендеру і визначення його переможця технологія утилізації цього типу мін буде реалізовуватися на території України за кошти країн-донорів Оттавської конвенції.

7. Реабілітація територій, забруднених унаслідок військової діяльності

Мінекоресурсів України тримає на контролі роботи з екологічного обстеження та реабілітації територій об'єктів зберігання спеціального палива. Міністерство розглядало і погоджувало плани виконання цих робіт, розроблені державним підприємством "Центральний проектний інститут" Міністерства оборони України спільно із субпідрядником - Харківським науковим центром військової екології.

За результатами виконаних цими організаціями в 2001 році екологічних обстежень вихідного екологічного стану восьми об'єктів зберігання спеціального палива мали місце випадки локального забруднення грунтів, зокрема на території об'єктів їх зберігання в Київській та Львівській областях. Про ці факти Мінекоресурсів інформувало Міноборони, МНС та МОЗ України.

У 2003 році виконано ліквідаційні роботи на об'єктах зберігання ракетного палива в Одеській та Миколаївській областях. За результатами обстеження екологічного стану території ліквідованих об'єктів та прилеглої до них двохкілометрової зони вміст забруднюючих речовин у воді та грунті не перевищує гранично допустимих рівнів, установлених чинними нормативними документами МОЗ України.

Разом із цим у районі першого об'єкта залишилося близько 480 куб. метрів відходів забруднених грунту і піску, що складовані на ділянці тимчасового зберігання. Незважаючи на те, що складування виконано із застосуванням тимчасових заходів для запобігання вимиванню забруднюючих речовин дощовою водою та під час танення снігу, складований забруднений грунт становить потенційну загрозу для об'єктів довкілля.

Для запобігання можливого виникнення надзвичайної ситуації необхідна повна нейтралізація забруднюючих речовин у складованому грунті. На запит Мінекоресурсів України Міноборони повідомило, що роботи з нейтралізації забрудненого грунту будуть профінансовані в рамках "Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року". Термін їх проведення залежить від надходження коштів.

8. Екологічна безпека оборонної діяльності

На території Одеської області розташовані військові частини і інші обєкти Міністерства оборони України, Прикордонних військ України, СБУ. Екологічний стан більшості військових частин (об'єктів) незадовільний. Ця ситуація складається із-за недостатнього фінансування їх діяльності взагалі і відсутності фінансування природоохоронної діяльності. Протягом 2001 року інспекційними підрозділами держуправління було перевірено 56 військових частин.

Так, з 28 військових частин, які експлуатують артезіанські свердловини, дозвіл на спецводокористування мають лише 11 (рік тому 14). За 2001 рік оформлено 2 дозволу на спецводокористування. Надані приписи щодо отримання згаданих дозволів не виконуються, серед яких в/ч А-2031, 5540 Роздільнянського району, турбази "Приморськ", "Тополя", КЕЧ Б.-Дністровського району. З 5 об'єктів, що скидають стічні води у поверхневі водойми тільки один має затверджені проекти нормативів ГДС.

Взагалі важке становище склалося з охороною і раціональним використанням водних ресурсів. Багато військових частин не мають своїх очисних споруд, серед яких А-25252 (м.Біляївка), А-3926 (м. Одеса). Наявні очисні споруди фактично не працюють, серед яких в/ч 93916 (м.Ізмаїл), КЕЧ Раухівського гарнізону (Березівський район), А-1402 (м.Б-Дністровський). Стічні води з деяких військових містечок скидаються на рельєф місцевості, серед яких в/ч А-1806 (с.Старокозаче), А-4139 (Овідіопільський р-н), 93916 (м.Ізмаїл), 25252 (м.Біляївка), що приводить до забруднення земель. У військових частинах Раухівської КЕЧ, в/ч 93916 (м.Ізмаїл), радгоспі “Чорноморський” (Саратський район), очисні споруди знаходяться у занедбаному стані і потребують реконструкції або термінового капітального ремонту.

На очисних спорудах в/ч 2160 Котовського гарнізону відсутнє надійне енергопостачання, яке було пошкоджено під час ожеледиці у листопаді 2000р., у зв'язку з чим мають місце випадки відключення КНС і очисних споруд. Внаслідок цього стічні води без очищення скидаються у р. Тилігул, що призводить до її забруднення. Держуправлінням предявлена претензія за понаднормативні скиди на суму 261 грн.

Очисні споруди в/ч А-1464 (Іванівський район) передані на баланс Одеської КЕЧ, якими скорочено обслуговуючий персонал. Не здійснюється ніякого фінансування. Обладнання розукомплектовано. Неочищені стоки скидаються на рельєф. За забруднення земель складено протокол за ст.52 КУпАП, матеріали надані до військового прокурора Одеського гарнізону.

Аварійні ситуації на лініях каналізаційних мереж своєчасно не ліквідуються. Не ведуться поточні та капітальні ремонти каналізаційних мереж, відсутній постійний контроль за їх роботою, що призводить до забруднення земель і підземних водоносних горизонтів.

Незважаючи на раніше надані приписи інспекції продовжується підтоплення садових ділянок товариства “Дніпро” стічними водами в/ч 93916, скид забруднених стічних вод з фінських будинків у р. Тілігул (ДІ-1КЕЧ Котовського району).

Не вирішується питання щодо будівництва очисних споруд в/ч 41682, 25252, але за нестачею коштів ця робота не здійснюється.

Первинний облік забраної води не ведеться у встановленому порядку в/ч 2160 Котовського району. Відомчий контроль за якістю стічних вод не організований на більшості військових об'єктів в/ч А-1402, 1474 (Ізмаїльський район).

Практично на всіх військових частинах має місце періодичне або постійне забруднення підземних вод та земель у зв'язку з численними розливами нафтопродуктів на території мазутосховищ, гаражів, котельних, серед яких в/ч 10 ВМУС, військової бази 3425, 346 СТО (м.Одеса). У військових частинах і на підприємствах не ведеться збирання, правильне зберігання, утилізація, здача на переробку промислових та інших відходів. Відсутні балансові схеми матеріальних потоків, отже відсутній навіть приблизний облік відходів, що утворюються ( механічний 216 завод, 215 завод ЗБВ, в/ч А-1983, ОПММ, Одеського гарнізону).

Багато порушень природоохоронного законодавства з питань охорони атмосферного повітря виявлено у військових частинах. Так, з 35 обєктів, що знаходяться на обліку у держуправління, як забруднювачі атмосферного повітря зі стаціонарних джерел, мають дозвіл на викиди тільки 17. За 2001р. оформлено 9 таких дозволів. Крім того, на ряді обєктів взагалі не проведена інвентаризація джерел викидів у атмосферне повітря, серед яких в/ч 108 військові майстерні ВМС. Відомчий контроль за джерелами викидів та первинний облік шкідливого впливу на атмосферне повітря не організовані і практично не ведуться. Не складалася статзвітність за формою 2ТП ( повітря), в/ч 2160, відсутні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу в в/ч А 3926, 2160, Б-Дністровський КЕЧ, 215 ЗБМ, гараж КЕЧ, ЗАТ "Военохот" та інші.

Котельні, що працюють на твердому паливі, не обладнані пилогазоочисним устаткуваням ( в/ч А-3926), а для котлоагрегатів на рідкому та газоподібному паливі не проводиться еколого-теплотехнічна наладка (крім ДП "Одесаавіаремсервіс). Налагоджувальна організація Міністерства оборони в/ч А 3579 (м.Київ) здійснює еколого-теплотехнічні налагодження котлоагрегатів всім іншим обєктам, крім військових. Це призводить до нераціональних витрат енергоресурсів та до понаднормативного забруднення довкілля.

При експлуатації та обслуговуванні автотранспортної техніки не впроваджується контроль за рівнем токсичності вихлопних газів у в/ч А-3095, гараж КЕЧ Одеського гарнізону. Пости регулювання карбюраторів та паливної апаратури відсутні, не мають відповідної апаратури або знаходяться в неробочому стані.

За виявленими порушеннями природоохоронного законодавства держінспекторами управління складалися акти, посадовим особам військових частин надані приписи про усунення виявлених порушень.

За порушення діючого законодавства складено 11 протоколів за ст.ст. 48,52,82, 188⁵, 59,60, 78 КУпАП.

В результаті роботи, що була проведена екологічною інспекцією управління досягнуто наступне:

подовжено 3 дозволи на спецводокористування;

подовжено 9 дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Протягом року аварійних ситуацій у сфері військової діяльності не було зафіксовано.

У червні 2001р. проводились міжнародні військові навчання "Си бриз". Держуправління на адресу Південного оперативного командування було направлено листа щодо здійснення контролю за їх впливом на стан довкілля. Проте, запрошення не надійшло. На території області негативних наслідків у результаті проведення навчань не було зафіксовано.

Екологічні проблеми, які повязані з військовою діяльністю, необхідно вирішувати через фінансування як практичних заходів по охороні водних ресурсів, атмосферного повітря, землі, так і по розробці необхідної документації. Крім того, потрібно активізувати роботу відомчої екологічної інспекції оперативного командування.

9. Екологічна безпека оборонної діяльності

У галузі військової діяльності і конверсії військового промислового комплексу (ВПК) продовжують мати місце випадки забруднення навколишнього природного середовища.

Головними проблемами екологічної ситуації на території військових підрозділів та підприємств ВПК є:

1. відсутність або недостовірність ведення первинного обліку джерел забруднення;

2. забруднення території нафтопродуктами;

3. незадовільний стан очисних споруд;

4. котельні на твердому паливі;

5. бази і склади паливно-мастильних матеріалів.

Особливу тривогу викликають забруднення земель та підземних водоймищ отруйними речовинами конверсійної діяльності підприємств.

Наприклад, на території Нікопольського регіону потенційними джерелами забруднення поверхневих та підземних вод є склади для зберігання паливо-мастильно матеріалів (ПММ) та комунікації по їх перекачуванню військової частини А-2110, розміщенні на правому березі Каховського водосховища близько 100-200 метрів від урізу води. В січні 1998 року в прибережній частині Каховського водосховища в період зниження в ньому рівня води біля в/ч А-2110 спостерігалися сліди нафтопродуктів. Локальні спостережувальні свердловини для контролю за якісним станом підземних та ґрунтових вод при будівництві складів для зберігання ПММ не були передбачені. Однак, в колодязі управління засувок та у відкритій траншеї біля військової частини виявлені грунтові води, на поверхні яких була плівка нафтопродуктів. Рівень ґрунтових вод залежить від рівневого режиму в Каховському водосховищі, у зв'язку з чим при пониженні рівня води в Каховському водосховищі відбувається розвантажування забруднених ґрунтових вод в водосховище. Забруднення підземних та ґрунтових вод в районі військової частини відбувається внаслідок допущенних раніше витоків нафтопродуктів із підземних нафтопроводів, які експлуатуються з 1954 року. На виконання приписів Нікопольської РДЕІ військовою частиною було заключено договір з ПНВП "Валдай" на проведення робіт по ліквідації забруднення підземних вод на території частини, графік робіт з 5 етапів узгоджений держуправлінням 23.07.98. На теперішній час виконано 4 етапи:

1. проведено пошукові та геологорозвідувальні роботи;

2. пробурено 30 розвідувальних та очисних свердловин;

3. проводиться зворотня промивка підземних горизонтів;

4. видалення нафтопродуктів методом відстою.

Проте, проектна документація по здійсненню даних робіт до держуправління не надходила.

За даними розвідувальних робіт встановлено, що площа поширення рідкої фази нафтопродуктів склала 5,5 га, кількість рідких нафтопродуктів на поверхні ґрунтових вод - біля 3,1 тис.т. Кількість розчинних нафтопродуктів у ґрунтових водах в районі забруднення складає 1,0-12,8 мг/л. Потужність шару підземних вод з забрудненням більше 12 мг/л не перевищує 15 см.

У зв'язку з відсутністю на ділянці в/ч А-2110 спостережувальних гідрогеологічних свердловин, контроль за якісним станом ґрунтових вод проводився в межах очисної ділянки по експлуатаційно-очисним свердловинам.

З жовтня 2001р. систематичні роботи по очищенню грунтів та ґрунтових вод припиненні у зв'язку з відсутністю фінансування. За результатами обстеження ділянки, яке проведено ПНВП "Валдай" у квітні 2001 року, встановлено, що нафтопродукти продовжують потрапляти до Каховського водосховища. Зона виклинювання забруднених нафтопродуктами вод простежується по урізу води Каховського водосховища на протязі 70-100 метрів.

За даними фактами порушень матеріали передані до військової та Нікопольської міжрайонної природоохоронної прокуратур.

Для попередження забруднення Каховського водосховища необхідно продовжити відкачку забруднених нафтопродуктами ґрунтових вод в існуючих експлуатаційно-очисних свердловинах та розширити їх мережу, а також створити мережу спостережувальних гідрогеологічних свердловин. Проект зазначених робіт необхідно погодити в установленому порядку.

У загальному обсязі екологічного впливу на навколишнє природне середовище оборонні об'єкти займають вагоме місце в своїх регіонах. Так, у м.Дніпропетровськ розташовано два підприємства оборонної діяльності - ВО "Південний машинобудівний завод" та ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод". У 2001 році зазначені підприємства скинули 6,15 млн.м³ забруднених стічних вод із 328,2 млн.м³ по місту (1,9%), викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря склали 918 т з 118,8 тис.т по місту (0,8%).

Згідно з "Комплексною програмою поетапного скорочення та знищення міжконтинентальних балістичних ракет РС-22", затвердженою розпорядженням Президента України від 02.12.97 № 423/97-РП, загальна організація, контроль і оцінка повноти та якості здійснення заходів щодо забезпечення екологічної безпеки робіт з ліквідації БРК МБР РС-22 покладені на Мінекоресурсів України у взаємодії з Міноборони України, Мінпромполітики України, Міністерством охорони здоров'я України, іншими органами та організаціями.