Ефективність митно-тарифного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

зовнішньоекономічний митний платіж митниця

Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави.

Зовнішня торгівля є одним із головних стабілізуючих факторів національної економіки. Протягом останніх років, внаслідок зростання експорту, його питома вага у ВВП збільшилася від 17,9% до понад 40%, що забезпечило зростання кількості робочих місць і значною мірою сприяло виведенню економіки України з кризи. Не останню роль в цьому зіграла виважена політика митно-тарифного регулювання.

Таким чином, основна мета даної курсової роботи полягає у вивченні особливостей функціонування митно-тарифної політики України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· вивчити особливості організаційно-правових аспектів діяльності митних інститутів в Україні;

· дослідити митно-тарифну політику України на сучасному етапі економічного розвитку;

· розглянути ефективність митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України

Предметом курсової роботи є система економічних відносин щодо формування митно-тарифної політики України.

В якості об'єкта курсового дослідження виступає митно-тарифна система України

В якості інформативної бази курсової роботи виступили законодавчо-нормативні акти з теми дослідження, праці українських і закордонних фахівців в галузі теорії міжнародної торгівлі; матеріали спеціалізованої періодичної преси.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об'єкт та інформативна база роботи. Основна частина присвячена вивченню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

У роботі розглянуті теоретичні засади, проведений аналіз здійсненні методів регулювання ЗЕД в Україні та виявленні основні проблеми митно-тарифного регулювання на прикладі Сумської митниці.

У процесі дослідження були використані загальнонаукові підходи до дослідження даної проблеми. Теоретичною та методологічною основою роботи являються наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені удосконаленню митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та проблематиці застосування інформаційних систем у митній справі. Основними методами дослідження були: метод спостереження (при проведенні спостережень за зміної митно-тарифної політики України за останні роки), системно-структурний аналіз (при аналізі зарубіжного досвіду та систематизації методичних підходів використання інформаційних технологій у митній справі), статистичні методи (при виявленні основних тенденцій розвитку митниці).

1. Загальна характеристика митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Митний Кодекс - основний інструмент митної політики країни

Інтеграція української економіки в європейську і світову, наміри України приєднатися до Угоди СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набув чинності новий Митний кодекс України. Нова редакція Митного кодексу повністю узгоджується із нормами міжнародного права, закріплює в національному законодавстві основні положення низки міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна на даний час лише має намір приєднатись. Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю товарів, які переміщаються через митний кордон, незалежно від країни - власника товарів, вантажів і транспортних засобів; законодавчо закріплюють види митних режимів; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил тощо. До того ж кодекс розширює правову базу для функціонування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні [6].

В новому Кодексу подаються принципово важливі з позиції нашої державності норми, такі як: митна територія, митний кордон, спеціальні митні зони, широко окреслюються органи державного регулювання митною справою, їх права та обов'язки.

Сформована за роки незалежності система митних органів в цілому відповідає завданням, що ставляться перед митною службою України, водночас для підвищення ефективності роботи галузі виникла необхідність реструктуризації окремих ланок митної системи. Організація регіональних митниць, митниць, митниць централізованого підпорядкування та митниць, підпорядкованих регіональним структурам, дозволить суттєво скоротити адміністративно-управлінський апарат та підвищити ефективність службової діяльності. Новий Митний Кодекс містить норми, які закріплюють створену на сьогодні структуру митних органів України, чітко визначає статус та повноваження всіх елементів цієї структури: від Державної митної служби до митниць та спеціалізованих організацій. Даний акт конкретизує права та обов'язки регіональних митниць, митниць, митних лабораторій, навчальних закладів митних органів, чітко визначено принципи взаємовідносин митних органів України та їх посадових осіб з іншими органами, підприємствами та громадянами[1].

У Митному Кодексу розроблено принципові положення щодо міжнародних зв'язків Державної митної служби України з міжнародними організаціями, а також митними службами іноземних держав. Спираючись на світовий досвід, опрацьовано процедуру здійснення спільного з митними службами суміжних держав митного контролю вантажів і товарів на кордоні України. Новим, принципово важливим фактором для забезпечення міжнародних правил торгівлі є встановлення в Кодексу норми щодо застосування рівнозначних митних процедур незалежно від країни - власника товарів, вантажів і транспортних засобів, а також від того, в яку країну направляються або з якої країни прибувають згадані товари і транспортні засоби, за винятком випадків, передбачених міжнародними актами щодо застосування санкцій до окремих країн.

Митний Кодекс встановлює новий, більш гнучкий принцип побудови митного тарифу України, який відповідає вимогам, які пред'являються до митних тарифів країн - членів Світової організації торгівлі (СОТ). Одне з першочергових завдань Кодексу - висвітлення і конкретизація всіх аспектів митного контролю, митного оформлення товарів і вантажів як підприємств, організацій, установ усіх форм власності, так і громадян. Ряд статей спрямовано на максимальне спрощення і лібералізацію процедур митного контролю шляхом впровадження нових і законодавчо закріплених чинних на сьогодні форм та засобів такого контролю, їх юридичного обґрунтування. Мова йде, зокрема, про законодавче визначення запровадженого в країнах ЄС спеціального режиму огляду речей пасажирів та їх звільнення від обов'язкового декларування, організацію в прикордонних митницях і аеропортах так званих «зелених коридорів». Взагалі, питання декларування товарів, транспортних засобів, особистого багажу громадян є сьогодні одним з найбільш вразливих як для фізичних, так і для юридичних осіб. У Кодексу вперше законодавчо визначено такі важливі фактори здійснення процедури декларування, як термін подання митної декларації та момент її прийняття, що має важливе юридичне значення в організації митного контролю та оформлення. З метою спрощення митних процедур впроваджується також подання попередньої декларації або оформлення товарів на підставі періодичної митної декларації.

Вперше в митному законодавстві ґрунтовно розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні громадянами і вантажів різними видами транспорту. В окремому розділі визначаються порядок та умови пропуску через митний кордон України морських і річкових суден, авіаційних апаратів, залізничних та автомобільних транспортних засобів, а також митних процедур на трубопровідному транспорті, лініях електропередачі, міжнародному поштовому каналі.

Ряд нових розділів, глав і статей спрямований на впорядкування нарахування і справляння мита, інших митних платежів, їх відстрочення та розстрочення, надання гарантій щодо сплати митних платежів уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Систематизовано перелік митних платежів, що справляються митницею, опрацьовано такі вкрай важливі для митної справи проблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митні пільги та преференції тощо. Так, принципово новий підхід пропонується при встановленні преференцій щодо товарів, які імпортуються в Україну. Передбачається, що національна система преференцій встановлюватиме пільговий режим для товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, а також для товарів з держав, що розвиваються і в яких ВНП на душу населення не перевищує цього показника в Україні. Прогресивними аспектами Кодексу є визначення правового статусу митного брокера та митного перевізника. Пропозиції щодо законодавчого закріплення цих інститутів вже давно надходили від фахівців митної справи та суб'єктів господарської діяльності, які працюють у зовнішньоекономічній сфері. Адже брокери забезпечують оперативне оформлення експортно-імпортних вантажів, а чітка робота митних перевізників має звести до мінімуму зловживання та забезпечити дотримання встановленого порядку при переміщенні товарів в режимі митного транзиту.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що новий Митний кодекс України, є сучасним, актуальним нормативно-правовим актом, який повністю відповідає Конституції України та загальновизнаним нормам міжнародного права. Уведення його в дію не тільки забезпечить подальше удосконалення правового регулювання митної справи в Україні, а й значно розширить перспективи вступу України до СОТ, виходу України на світовий ринок, створює додаткові умови для зміцнення торговельних та економічних зв'язків із зарубіжними країнами, а також для участі нашої держави в міжнародному спiвробiтництвi з митних питань.

1.2 Сутність, функції та класифікація митного тарифу

Будь-яка держава здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) в цілях забезпечення безпеки країни і захисту загальнонаціональних інтересів. Діяльність державних органів по регулюванню ЗЕД здійснюється практично у всіх країнах світу, але її масштаби, форми і методи, конкретні цілі і завдання визначаються кожною країною, виходячи з її масштабів, положення в сучасному світі, зовнішньої і внутрішньої політики держави. Кожна країна має певні особливості в регулюванні ЗЕД.

Митно-тарифне регулювання - сукупність митно-тарифних заходів, які використовуються в якості національного торговельно-економічного інструменту для регулювання зовнішньої торгівлі. Даний вид регулювання є економічним, оскільки в якості основного інструментарію використовуються імпортний і експортний митний тариф, який виконує і регулюючі та фіскальні функції. У деяких випадках вводяться податки або збори, які мають еквівалентний зміст митному тарифу. Основний напрямок цього виду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначається митно - тарифною політикою кожної держави.

Митне регулювання стосується питань, що пов'язані із встановленням мит та митних зборів, процедур митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

Всі процедури по переміщенню товарів є областю митного регулювання, і забезпечують інтереси держави та її громадян, визначені внутрішнім законодавством країни.

Основною метою митного регулювання в державі являються економічні інтереси, які в свою чергу забезпечують:

- захист національного ринку і стимулювання розвитку національної економіки;

- сприяння структурній перебудові національного господарства та реалізації завдань економічної політики держави;

- використання інструментів митного контролю як засобу регулювання товарообміну і виконання інших завдань економічної політики на території країни;

- участь у реалізації торгово-політичних завдань із захисту національного ринку.

Митно-тарифні відносини стимулюють розвиток національної системи господарювання та позитивно впливають на стабілізацію національної економіки, так як прискорюючи або стримуючи іноземну конкуренцію, стимулюючи або перешкоджаючи процесу іноземного інвестування, захищаючи національного товаровиробника чи національний ринок, вони сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва [13].

Від розвитку митно-тарифних відносин залежить поглиблення економічних зв'язків на світовому ринку.

Митно-тарифні відносини розуміють як сукупність економічних, організаційно-правових та психоетичних взаємовідносин у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності та мають відображення в законодавчо закріплених принципах і напрямах митної політики країн-учасниць міжнародних економічних відносин. На сучасному етапі митні відносини передбачають взаємодія та взаємообумовленість митно-тарифних методів регулювання ЗЕД держав, так як економіки країн світу залежать одна від одної.

Суб'єктами митно-тарифних відносин країни являються:

- групи країн (інтеграційні об'єднання країн), міжнародні організації, транснаціональні компанії;

- юридичні особи (підприємства й організації, зареєстровані як суб'єкти господарювання);

- фізичні особи (громадяни окремої країни, іноземні громадяни, особи без громадянства).

Митні відносини являються своєрідною послугою міжнародних економічних відносин. Вони представляють собою сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств під час переміщення їх через митний кордон. В свою чергу тарифні відносини виступають як економічні відносини та також мають суспільний характер, які забезпечують рух товарів у сфері економічних відносин.

Використовуючи тарифне регулювання держава:

- стимулює ввезення або вивезення відповідних товарів або обмежує їх;

- створює рівні економічні умови як для національного та товаровиробника іноземного;

- провадить певну економічну, науково-технічну, екологічну, валютно-фінансову політику у сфері зовнішньоекономічних зв'язків;

- спрямовує функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в русло загальнонаціональних інтересів залежно від мети і функціональності.

Митне регулювання дозволяє досягти кількох цілей.

Економічні цілі досягаються шляхом поповнення державного бюджету за переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон країни.

Регулятивні цілі реалізуються:

1) встановленням ставок експортних та імпортних мит на товари, що переміщуються через митний кордон держави;

2) встановлення заборон і обмежень на ввіз і вивіз товарів;

3) ліцензуванням і видачею дозволів на ввезення і вивезення окремих товарів та іншими заходами.

Правоохоронні цілі полягають в захисті державної безпеки країни, громадського порядку, життя і здоров'я людей, моральності, моральних засад і культурних цінностей суспільства, в охороні тварин, рослин та навколишнього природного середовища, у забезпеченні інтересів російських споживачів; в боротьбі з незаконним обігом через митний кордон наркотичних засобів, зброї, предметів художнього, історичного та археологічного надбання і т.д.

У зв'язку з розвитком міжнародних господарських зв'язків нагальною потребою стає створення нових підходів до розробки і прийняття ефективних управлінських рішень з питань регулювання зовнішньоекономічних зв'язків світовому так і на національному рівні. Кожній державі притаманна своя зовнішньоекономічна політика, яка направлена на задоволення власних економічних інтересів. На базі якої уряд визначає галузеві пріоритети, розробляє стратегію розвитку, впроваджує у практику заходи стимулювання експорту і захисту від іноземних конкурентів.

Інструментами зовнішньоекономічної політики являються митно-тарифні регулятори. Вони мають ряд особливостей.

Перш за все це універсальні інструменти регулювання міжнародних економічних зв'язків незалежно від конкретної форми взаємовідносин. Вони функціонують у різних секторах економіки таких як міжнародна торгівля товарами чи послугами, спільне підприємництво, міжнародна науково-виробнича кооперація та ін.

Більше всього вони використовуються в ринковій моделі господарювання. Митно-тарифні регулятори захищають економічний суверенітет держави, якщо посилюється іноземна конкуренції на національному ринку. Також допомагають швидко розв'язувати проблеми незбалансованості з певного товаропотоку або з певною країною чи групою країн.

Митно-тарифні регулятори виступають базою створення адекватного механізму регулювання й управління світовими господарськими зв'язками як на національному, так і міждержавному рівнях. Гребельник О.П. пропонує розглядати систему митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Рівні системи митно-тарифного регулювання

Рівень	Основний зміст
Мікрорівень	Рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб: підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги.
Мезорівень	Рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це насамперед міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин, а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту.
Макрорівень	Рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є, безумовно, уряд країни та парламент.
Метарівень	Становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів.
Мегарівень	Рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це насамперед Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Конференція 00Н з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Всесвітня митна організація.

Автор стверджує що з розвитком митно-тарифного регулювання, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта. Існує певна закономірність якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну роль відіграють суб'єкти мікро - або мезорівня. Це виявляється в пошуку способів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання на мікрорівні та йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств на мезорівні. На цьому етапі даний процес суперечить загальноекономічним інтересам держави.

За для забезпечення урівноваженості зовнішньоекономічних зв'язків держава створює власну митну систему. Митна система це найбільш загальне і збірне поняття, яке має на увазі не тільки державні та інші структури, що забезпечують реалізацію митної політики і практичні форми їх діяльності, а також митне законодавство, включаючи підзаконні акти [20].

Митні органи становлять основу митної системи. Вони несуть відповідальність за забезпеченість охорони економічного суверенітету країни і додержання норм як національного, так і міжнародного права, контроль за нарахуванням і сплатою мита, податків, різного виду зборів, а також здійснення митного контролю під час переміщення вантажів, валюти, товарів, майна через митний кордон.

Митні органи виконують ряд функцій, котрі в свою чергу пов'язані між собою. Основними являються: регулятивна, фіскальна, правова, статистична, контрольна у сфері митних відносин, контрольна у сфері валютних відносин, законодавча. Проте кожній державі залежно від рівня її розвитку притаманна та чи інша функція. Країни що тільки почали створювати свою економічну систему і які мають дефіцит платіжного балансу і бюджету, а також присутня значна валютна заборгованість, використовують фіскальну функцію. Функцію регулятора торговельної політики залучають країни з неврівноваженим торговельним балансом або загрозою конкуренції імпортних товарів. Митний контроль та правове регулювання здійснюють країни де доступ до національного ринку лібералізовано [2].

Митно-тарифне регулювання відіграє важливу роль в зовнішньоекономічній діяльності. Чітка митна політика дозволяє ефективно підтримувати стабільність взаємовідносин в світовій економіці.

1.3 Механізм функціонування системи митно-тарифного регулювання

Міжнародні економічні відносини передбачають не тільки забезпечення ресурсами і ринками збуту країн-учасників, взаємодоповненість національних господарських структур, зовнішньоекономічну діяльність фірм підприємців, але і торгово-політічні заходи уряду, міжнародних організацій. Згідно ст. 2 Митного кодексу України, митною політикою являється система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі [18]. За роки існування держави сформувався певний інструментарій захисту внутрішніх товарних ринків і національних товаровиробників від недобросовісної зовнішньої конкуренції, а також доступу до зовнішніх ринків. Також існує тенденція переходу від застосування митно-тарифного до переважно нетарифного регулювання, що пов'язано з лібералізацією міжнародної торгівлі. Держава бере активну участь в розвитку зовнішньоекономічної діяльності шляхом цілеспрямованої дії на визначені сфери і об'єкти цієї діяльності. Цей вплив здійснюється за допомогою комплексу спеціальних методів, які можна розділити на дві основні групи: економічні і адміністративні.

До адміністративних методів відносять кількісні ліміти, системи дозволів (ліцензій) і заборон (ембарго) на імпорт або експорт, самообмеження поставок експортером, специфічні технічні вимоги до товару або упаковки, також ускладнення митних процедур, які обмежують доступ імпортних товарів на внутрішній ринок (або місцевих на зовнішній) [19]. Такі методи використовуються як правило в централізовано-плановій моделі господарювання.

З метою регулювання ЗЕД органи державного управління видають акти правового регулювання взаємин контрагентів, акціонерні законодавства, митні кодекси, ухвали, що зобов'язують імпортерів і експортерів на основі їх виконання дотримувати інтереси держав, що взаємодіють на зовнішньому ринку.

Одним із методів являється міжнародні торгові угоди, що визначають загальні шляхи розвитку економічних відносин між державами, встановлюють торговельно-економічний, політичний режими взаємодії, передбачають умови взаємних розрахунків, терміни співпраці і т.д. В договорах можуть бути зафіксовані довгострокові угоди на 5 -10 років і більше - про торгівлю і інші форми взаємодії. А також практикується висновок щорічних протоколів про взаємні постачання товарів. Угоди і протоколи, доповнюючи один одного, сприяють розвитку стійкої взаємовигідної співпраці.

Найкращі умови для розвитку ЗЕД забезпечуються в тих випадках, коли країни надають один одному режим найбільшого сприяння нації. При цьому режимі господарюючі суб'єкти сторін, що домовилися, користуються митними, податковими і іншими привілеями в країні партнера [5].

Наступний метод - митні формальності, в основі яких лежить митний кодекс, що затверджується законодавчим органом. Митний кодекс створюється відповідно до митної політики держави. Він визначає загальні завдання і функції митних органів, порядок розробки, твердження і використання тарифів, умови звільнення від сплати мит, санкції за порушення митних правил, порядок розгляду скарг. Митні формальності є одним з найефективніших методів регулювання ЗЕД.

Також деякі країни встановлюють цінові преференції. В законодавчому порядку шляхом визначення мінімальної різниці в цінах, по яких товари і послуги імпортера повинні бути нижче за ціни національних виробників.

Широко застосовуються в регулюванні технічні процедури. Вони встановлюються в законодавчому порядку державними організаціями і є комплексом заходів щодо перевірки відповідності продукції, що імпортується, вимогам міжнародних і національних стандартів, галузевих норм і технічних розпоряджень. Одним з видів технічних бар'єрів є вимога сертифікації продукції, товарів, що ввозяться в країну. Для цього їх піддають випробуванням в спеціальних лабораторіях на відповідність їх властивостей вимогам стандартів за технічними, санітарними, технологічними, традиційними показниками. Дана процедура може серйозно ускладнити збут ряду товарів, якщо завчасно не здійснити їх сертифікацію.

Також в окремих випадках може здійснюватися оперативне регулювання ЗЕД. Уряд, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків, Державний митний комітет можуть припинити операції учасників ЗЕД у разі поставки недоброякісної продукції і товарів, невиконання обов'язкових експортних постачань при одночасному експорті аналогічних товарів в інших формах, експорту за необґрунтовано низькими цінами або імпорту за завищеними цінами, повідомлення помилкової інформації в рекламі, митній, валютний-фінансовій і реєстраційній документації. Припинення зовнішньоекономічних операцій застосовується як до вітчизняних суб'єктів ЗЕД, так і до зарубіжних, таких, що допустили порушення законодавства [12].

Можна сказати що адміністративні методи регулювання зобов'язують імортерів і експортерів на основі їх виконання дотримувати інтереси держав, що взаємодіють на зовнішньому ринку.

Під економічними методами розуміють перш за все митно-тарифне регулювання, різні податки, збори та інші види платежів що підвищують ціну товару, що ввозиться, а також знижують його конкурентоспроможність на внутрішньому ринку в порівнянні з місцевим товарами-аналогами.

Розповсюдженим та класичним методом регулювання цієї групи виступає тарифне регулювання, яке здійснюється за допомогою класичного інструменту зовнішньоторговельної політики - митних зборів і митних тарифів.

Митні збори - це державні грошові збори, що стягуються через митні установи з товарів, цінностей, майна, що провозиться через кордон країни. Митні збори можуть бути імпортними і експортними, а також транзитними. Митні збори виконують функцію податку. Ставки митних зборів встановлюються на національному рівні.

В свою чергу митний тариф - це систематизований перелік митних зборів, якими обкладаються товари при імпорті, а в окремих випадках при експорті з даної країни. Стягуючи митні збори при імпорті, що є різновидом оподаткування, держава створює передумови для зростання цін на іноземні товари, знижуючи тим самим їх конкурентоспроможність. Стягуючи митні збори при експорті товарів, державу стримує вивіз з країни тих з них, на які не задовольняють попит власних споживачів, або вивіз яких по яким-небудь причинам є небажаним [5].

Митні регулювання, які застосовуються на території України, визначаються державними органами країни, випливають із законодавства для зовнішньо-торгівельної діяльності, із узгодженого митного тарифу та міжнародних договорів, підписаних Україною. Митні тарифи застосовуються для усіх суб'єктів, які працюють в галузі зовнішньо-торгівельної діяльності незалежно від форми власності, виду організації або її місцезнаходження [7].

Митний тариф України базується на Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) версії 2002 року, побудованої на основі Гармонізованої системи опису і кодування товарів версії 2002 року і Комбінованої номенклатури ЕС версії 2004 року.

За роки незалежності зовнішньоторговельний оборот України зріс більше, ніж у 4 рази - з 32 млрд. дол. у 1996 р. до 135 млрд. дол. у 2008 р. та зменшився в в 2010 році до рівня 56 млрд. дол. Проте темпи зростання експорту та імпорту не завжди були сталими, і це не в останню чергу пов'язано зі змінами у митній політиці держави та її зовнішньоторговельному режимі. До 1996 року митно-тарифне регулювання було досить ліберальним, а середньоарифметична ставка мита сягала 6,3 - 6,7%. Починаючи з 1996 року почали запроваджувати протекціоністські заходи, які були спрямовані на захист національного товаровиробника. Відповідно до цих змін зростає середньоарифметична ставка ввізного мита (11,52% у 1997 р., 12,54% у 1998 р.), що в свою чергу спричинює щорічне падіння експорту та імпорту товарів та послуг як до рівня 1996 року, так і до кожного попереднього року. Лише у 2001 році обсяг зовнішньоторговельного обороту сягнув рівня 1996 року, що було викликане зменшенням загального рівня мита (середньоарифметична ставка складає 10,6% у 2001 р.) та приведенням ставок митного тарифу до відповідності щодо Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки згідно з системою ГАТТ/СОТ. Значна лібералізація зовнішньоторговельного режиму призвела до значного зростання як імпорту, так і експорту, в результаті чого зовнішньоторговельний оборот становить більше 80% ВВП. При цьому також відбувається збільшення сплати мита та надходжень до бюджету за рахунок легалізації контрабандних імпортних потоків.

Починаючи з 2005 року урядом проводиться послідовна робота щодо приведення ставок ввізного мита до відповідності стосовно домовленостей щодо вступу до Світової організації торгівлі, у процесі якої за ініціативою Держмитслужби здійснюються заходи щодо зменшення ставок увізного мита, встановлених на заборонному рівні, усунення надмірної деталізації та значної диференціації у розмірах ставок увізного мита на однорідні товари, усунення невідповідності у встановлених специфічних ставках мита щодо бази оподаткування.

Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, які передбачені законами України і міжнародними договорами. В Україні порядок обкладення митом регулюється трьома Законами України - «Про Єдиний митний тариф», «Про Митний тариф України», Декретом Кабінету Міністрів «Про Єдиний митний тариф України» [11].

Ставка мита залежить від розміру митної вартості товару, що переміщується через державний кордон України:

- до 200 євро USD - мито не сплачується;

- більш як 200 євро - 20% від митної вартості.

Митний збір на імпорт платиться за ввезення товару на митну територію України.

Митний тариф України визначає три види ставок ввізного мита.

До товарів і інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною в митні союзи або утворюють з нею спеціальні митні зони у разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму міжнародним договором за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита.

До товарів і інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, що означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли вказані мита і пільги відносно них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

До решти товарів і інших предметів застосовуються повні ставки ввізного мита.

Останнім часом митно-тарифна політика формується з урахуванням зобов'язань, зафіксованих в додатках до Протоколу щодо вступу України у СОТ, підписаному в лютому 2008 року і ратифікованому Верховною Радою України 10 квітня 2008 року (Закон України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Усесвітньої торгової організації» від 10 травня 2008 року №250-IV).

Згідно цим домовленостям з моменту вступу у СОТ, а саме з 16 травня 2008 року, Україна застосовує ставки ввізного мита, не вище зв'язаних. Середньоарифметична ставка кінцевого рівня складає 11,16% для сільськогосподарських продуктів і 4,85% - для промислових товарів [16].

Зрозуміло що Україна поступово переходить на правила СОТ. Де вимагається, щоб країни СОТ при укладанні угод про вільну торгівлю чи митний союз дотримувалися певних норм щодо охопленості преференційним режимом основної частини торгівлі товарами та не погіршення умов доступу для третіх сторін, тобто мита та інші засоби регулювання торгівлі не повинні становитися вищими чи більш обмежувальними [21].

Експортне (вивізне) мито застосовується, коли виникає виникає необхідність в обмеженні експорту. Йго почали застосовувати ще у 1992 році. На той час воно нараховувалося на цілу низку експортних товарів, котрі належали до 124 товарних груп. С кожним роком перелік експортних товарів, що обкладалися вивізним митом, дедалі скорочувався і нині експортні мита застосовують лише до деяких товарних груп (насіння деяких видів олійних культур, жива худоба та шкіряна сировина, брухт чорних металів. ЄС негативно ставиться до запровадження Україною таких обмежень до експортованих товарів, тому що введення в дію експортного мита без одночасного впровадження певних обмежень у внутрішній торгівлі аналогічними товарами створює умови для так званого «прихованого обмеження торгівлі», що несприятливо позначається на процесі євроінтеграції України [2].

До додаткових платежів що так само, як і мита, сприяють обмеженню імпорту, відносяться різні адміністративні, митні, гербові, статистичні, прикордонні збори. Вони застосовуються в тих випадках, коли використання мита політично невигідне, і встановлюються автономно, на відміну від мита, що, в основному, є договірними.

Зі вступом України у СОТ митні збори ліквідовані, а стягується лише плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або в неробочий час, встановлений для митних органів, по ставках, певною ухвалою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №93 «Про здійснення плати за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або в неробочий час, встановлений для митних органів» [21].

Економічні методи регулювання мають велике значення для стабілізації економіки.

Не мало важливим методом являється правове забезпечення ЗЕД. Правове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків держави здійснюється на рівні державного (конституційного) і міжнародного публічного права. Юридичним оформленням зовнішньоекономічних зв'язків є міжнародно-правові договори як нормативного, так і ненормативного характеру.

Зовнішньоекономічна діяльність і її правова форма це зовнішньоекономічні угоди регулюються, з одного боку, адміністративним правом і, з іншого боку, міжнародним приватним правом. Цей комплекс являється сукупністю пов'язаних ієрархій і взаємопідлеглістю міжнародних і національних правових норм, що взаємодіють між собою та у своїх структурних частинах, які регламентують зовнішньоекономічні зв'язки держави. Міжнародне приватне право, притаманними йому методами, регулює взаємини контрагентів, тобто відносини «горизонтального», приватноправового характеру.

Визначаючи структуру міжнародного інституціонального механізму як сукупності організаційних заходів, потрібно враховувати його міжнародну специфіку, метод створення правових норм, правового регулювання даного механізму, правового статусу організаційних утворень і суб'єктів правовідносин.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно ураховувати специфіку предмета і задовольняти потреби суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Також створювати сприятливий правовий клімат для реалізації економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічних відносин.

Митно-тарифні норми виступають важливим елементом у системі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пов'язано з функціями, які виконують митно-тарифні регулятори при обслуговуванні міжнародних економічних відносин.

Митно-тарифні норми, які є складовими формування правового механізму функціонування підприємств у сфері зовнішніх зв'язків, мають спеціальний та загальний характер. Це також стосується і нормативних документів, проте в актах загального характеру трапляються окремі норми, спеціально розраховані на митно-тарифні відносини. Нормативні акти, які регулюють митно-тарифні взаємовідносини, можна умовно розділити на чотири групи:

1. Першу становлять правові норми загального характеру. Це в основному конституція, декларації та основні закони держави.

2. До другої належать акти, в яких закріплені основні принципи організації і напрями здійснення митно-тарифної політики України. Ці документи визначають основні правові засади функціонування митної системи держави, головні напрямки митної політики країни, систему органів державного регулювання митної справи. Наприклад Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ст. 13 та Митний кодекс України.

3. Основу третьої групи становлять акти, що складаються із систематизованих норм, котрі регулюють окремий напрям митних відносин. Наприклад встановлення митних тарифів. В Україні даний напрям регулює Закон України «Про єдиний митний тариф».

4. Четверта група - це акти щодо регулювання поточних операцій у сфері митно-тарифних відносин. Вони регламентують широке коло відносин, до них відносять постанови, інструктивні листи, накази, які приймаються і видаються різними органами влади.

На сучасному етапі діє близько 17 конвенцій та 51 рекомендації, які регулюють митно - тарифні відносини у світі. Основними являються:

- Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів;

- Женевська міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах 2001 р.;

- Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства;

- Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП 1975 р. [9].

Характерною особливістю є інтеграція України у митні, економічні і інші союзи, зокрема - функціонування Світової організації торгівлі і приєднання нових країн до цієї організації, Всесвітньої митної організації (ВМО), розширення Європейського Союзу (ЄС). На даний час Україна є членом СОТ та інших міжнародних організацій і договорів, тобто також є учасником інтеграційних процесів. Україна має дотримуватися умов, відповідно до яких повинна перебудувати митну політику і свою зовнішньоекономічну діяльність. Для спрощення і пришвидшення руху товарів через український кордон, а разом з тим забезпечення контролю за таким переміщенням Державна митна служба України має діяти відповідно до ратифікованих міжнародних норм (норм СОТ, ВМО та інших угод і договорів, а також організацій) [8].

Отже з вище зазначеного можна говорити, що між адміністративними і економічними засобами регулювання ЗЕД є принципова відмінність. Їхню дію підсилює правове забезпечення. При використанні економічних засобів остаточне право вибору імпортного або місцевого товару, ресурсів зберігається за споживачем, який керуються ціною, якістю, умовами постачання продукції або надання ресурсів. При використанні адміністративних засобів порушується ринковий механізм, скорочується асортимент товарів, можливості доступу до ресурсів і фактично примусовим шляхом вирішується вибір продукції або ресурсів споживачем на користь вітчизняних.

2. Реалізація засад митно-тарифного регулювання зед в діяльність сумської митниці

2.1 Аналіз стану надходжень митних платежів Сумської митниці до Державного бюджету та їх недоліки

Україна має приділяти особливу увагу зовнішнім джерелам надходжень до державного бюджету, оскільки перебудова економіки упродовж останніх років призвела до падіння виробництва, а це зменшує базу податкових надходжень від внутрішніх джерел. Але це не означає, що Україна має використовувати максимальні ставки мит на імпорт товарів. На сучасному етапі найбільш прийнятним для України є використання досвіду країн центральної та східної Європи, які нещодавно приєдналися до ЄС.

Так наказами Держмитслужби України встановлено показник надходження доходів Сумської митниці у сумі 965 838,9 тис. грн., що на 43,5% більше від фактичних надходжень минулого року.

За 2010 рік Сумською митницею перераховано до Державного бюджету 956 039,0 тис. грн., виконання доведених завдань становить 99,0%, при цьому виконання по видах податків складає:

- мито - 84,7%

- акцизний збір - 1098,7%

- ПДВ - 100,1%

- плата за митне оформлення - 81,5%

- єдиний збір - 90,1%.

Недовиконання встановлених показників надходжень до державного бюджету відбулося внаслідок несвоєчасного митного оформлення.

Мною проаналізовано помісячне виконання доведених завдань, (рис. 2.1), то найбільшу суму очікуваних показників було встановлено у квітні (108590,0 тис. грн.) при цьому виконання становило 61,6%, а найменший відсоток виконання склав у травні - 49,1%. За рахунок цього митниця не змогла виконати встановлені завдань всього на 1,0% (9 799,9 тис. грн.)

Якщо порівняти з аналогічним періодом минулого року за 2010 рік до Держбюджету перераховано податків і зборів більше на 282 782,6 тис. грн. або в 1,4 рази (табл. 2.1).

У точу числі збільшились надходження:

- по ПДВ - на 48,0%,

- по акцизному збору - в 15,1 рази,

- по єдиному збору - на 10,5%.

- Зменшились надходження:

- по миту - на 7,2%,

- по платі за митне оформлення - на 1,4%

- по іншим податкам - на 20,8%.

Таблиця 2.1. Надходження податків і зборів до Держбюджету за 2009-2010 р.р.

	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			+/-	%
ПДВ	594 225,7	879 726,0	285 500,3	148,0
Акциз	80,8	1 219,6	1 138,8	1509,4
Мито	64 624,7	59 971,1	-4 653,6	92,8
Плата за м/о	2 358,8	2 326,2	- 32,6	98,6
Єдиний збір	10 604,7	11 718,9	1 114,2	110,5
Інші	1 359,8	1 077,2	- 282,6	79,2
Разом	673 256,4	956 039,0	282 782,6	142,0

Згідно статистичних данних у структурі перерахованих податків та зборів (Додаток Д) найбільшу питому вагу займає податок на додану вартість (92,0%), питома вага мита складає 6,3%, єдиного збору - 1,2%, інші податки та збори складають менше одного відсотка.

Середньоденний показник перерахувань складає 3 824,2 тис. грн., в порівнянні з показником 2009 року (2 693,0 тис. грн.), збільшився на 1 131,2 тис. грн. (або на 42,0%).

Графік показує що, найбільша сума середньоденних перерахувань зафіксована у серпні - 4902,4 тис. грн. що більше від досягнутого показника року на 28,2%. Найменшу суму було перераховано у травні - 2 787,9 тис. грн.

Основними платниками податків були наступні суб'єкти ЗЕД: ЗАТ «Крафт Фудз Україна» - сплатило 16,6% від загальної суми перерахованих податків митницею, Т ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» - 15,3%, ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» - 9,1%, ТОВ «Гуала кложерс Україна» - 4,8%, ВАТ «Сумихімпром» - 4,1% (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Основні платники податків в Сумській області за 2010 рік

Назва суб'єкта ЗЕД	Сума сплачених податків, тис. грн.	Питома вага, %
ЗАТ «Крафт Фудз Україна «	156 022,2	16,6
ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна»	143 970,3	15,3
ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»	85 577,1	9,1
ТОВ «Гуала кложерс Україна»	44 830,9	4,8
ВАТ «Сумихімпром»	38 258,1	4,1
ВАТ «СЗ «Насосенергомаш»	35 427,1	3,8
ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт лтд»	32 115,7	3,4
ТОВ «Глатпром»	28 926,2	3,1
ТОВ «Марвік»	26 517,5	2,8
ТОВ «ФосАгро-Україна»	25 433,0	2,7
Закрите акціонерне товариство «УкрАгро НПК»	23 322,2	2,5
ЗАТ «Галнафтохім»	16 051,9	1,7
АТ «Технологія»	15 184,5	1,6
ТОВ «Таланпром»	13 624,5	1,5
Дочірне підприємство «Агроцентр ЄвроХім-Україна»	13 433,7	1,4
ТОВ ВКП «Агрополіс Україна»	13 132,9	1,4
Приватне підприємство «Компанія Укрбізнес»	11 120,8	1,2
ТОВ «Україна-БМ»	9 878,6	1,1

Основним чинником, який впливав на розмір перерахувань митних платежів до Державного бюджету в 2010 році було митне оформлення товарів суб'єктами, акредитованими в зоні діяльності митниці. Так даними суб`єктами перераховано 597 872,1 тис. грн. проти 461 795,8 тис. грн. за аналогічний період минулого року, тобто збільшення на 29,5%, питома вага у загальній сумі перерахувань складає 62,5%.

Крім того, значний вклад у перерахування платежів внесли суб'єкти ЗЕД, які працюють за листами про погодження з інших митниць. Ними перераховано 347 243,2 тис. грн. митних платежів, які становлять 36,3% від загальної суми перерахувань митних платежів та 36,7% - від суми перерахувань в межах торгового обігу.

В порівнянні з аналогічним періодом 2009 року перерахування платежів суб'єктами ЗЕД, які працюють за листами про погодження з інших митниць збільшилось на 143 982,0 тис. грн., або на 70,8%, разом з тим, у відсотковому співвідношенні, відсоток податків, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, збільшився лише на 6,1% (Додаток А).

Основними факторами, що мали вплив на надходження доходів до Держбюджету були такі:

1) збільшення на 49,4% вартісних показників загального обсягу імпорту при збільшенні його вагових показників на 40,6%. Дана ситуація пояснюється збільшенням ввезення наступних товарів:

- мінеральних добрив (поз. 3105) - на 32,8%;

- поверхнево-активних речовин (поз. 3402) - в 2,8 рази;

- аміачної селітри (поз. 3102) - на 11,2%;

- калійних добрив (поз. 3104) - в 15,2 рази;

- ковпачків (поз. 3923) - на 82,8%;

- листів алюмінієвих (поз. 7606) - на 19,0%.

- пультів, панелей, консолей (поз. 8537) - на 13,3%.

Разом з тим спостерігається зменшення обсягів ввезення наступних бюджетоформуючих товарів:

- свинини мороженої (поз. 0203) - на 33,1%;

- кави розчинної (поз. 2510) - на 3,8%;

- горіхів (поз. 0802) - на 5,8%;

- електромагнітів (поз. 8505) - на 7,8%;

2) збільшення обсягів імпорту, що підлягали оподаткуванню ПДВ на 50,3%;

3) зменшення на 4,8% податкового навантаження на 1 гривню імпортованих товарів (з 22,7 коп. на 1 грн. імпортованих товарів у 2009 році до 21,6 коп. у 2010 році);

4) збільшення обсягів імпорту, що підлягали оподаткуванню ввізним митом на 8,5%;

5) збільшення на 6,3% вартості одиниці ваги імпорту (з 4 859,0 грн. за 1 тону у 2009 році до 5 163,0 грн. у 2010 році).

Були проаналізовані також основні бюджетоформуючі товари за поточний рік в порівнянні з минулим роком. Імпортні товари майже не змінилися в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, змінюються лише обсяги ввезення (Додаток Б, В).

Податкове навантаження на одиницю ваги загального імпорту становить 1,115 грн./кг, відбулося збільшення на 1,3% за рахунок збільшення обсягів ввезення товарів з високою вартістю та незначними ваговими показниками.

Основними причинами зменшення на 4,7% податкового навантаження на 1 гривню імпортованих товарів (з 22,7 коп. на 1 грн. імпортованих товарів у 2009 році до 21,6 коп. у 2010 році) являються:

- збільшенням на 30,8% ввезення товарів з нульовою ставкою ввізного мита;

- збільшенням на 72,3% ввезення товарів з умовним нарахуванням платежів;

- зменшенням на 90,3% сум сплаченого антидемпінгового мита (з 16755,3 тис. грн. за 2009 рік до 1 618,4 тис. грн. в 2010 році).

Сума податків та зборів, умовно нарахованих відповідно до пільг, наданих законодавчими та іншими нормативно - правовими актами України в 2010 році становить 123 809,7 тис. грн., порівняно з аналогічним періодом 2009 року більше на 54 184,6 тис. грн., або в 1,8 рази.

Проведений нами аналіз умовних нарахувань митних платежів, показав, що у 2010 році як і за аналогічний період минулого року, значна частина імпортних вантажів надходила з Росії та країн СНД. Суми умовних нарахувань мита при ввезенні вантажів з країн СНД на підставі Угод про вільну торгівлю склали 119 246,2 тис. грн., що становить 96,3% із загальної суми наданих пільг за рік.

Збільшення нарахувань умовних платежів на підставі Угод про вільну торгівлю в 1,9 рази пояснюється збільшенням ввезення та митного оформлення товарів в 1,74 рази по вартості та в 1,21 рази - по вазі, з одночасними змінами у структурі імпортних товарів що призвело до збільшення середньозваженої ставки мита: за 2010 рік вона склала 5,8% тоді як за минулий рік - 5,3%.

Інші пільги були надані при митному оформленні гуманітарної допомоги, лікарських засобів, фармацевтичної продукції, сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні і класифікуються за групами 28, 29, 30 УКТ ЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, тимчасовому ввезенні товарів, при митному оформленні товарів, які ввозяться суб`єктами літакобудування та при оформленні транспортних засобів працівниками дипломатичної служби та громадянами при переселенні на постійне місце проживання.

За 2010 рік до Державного бюджету України Сумською митницею в неторговому обігу було перераховано 10 923,7 тис. грн., що на 2 424,3 тис. грн. або на 28,5% більше, ніж за 2009 рік (8 499,4 тис. грн.). У загальній сумі неторгового обігу інші податки та збори становлять 1058,4 тис. грн., або 9,9%.

За поточний рік підрозділами митниці було оформлено 189 ВМД типу ІМ-40 Г. зі сплатою 2 434,8 тис. грн. митних платежів, тоді як за минулий рік було оформлено 139 ВМД типу ІМ-40Г з нарахуванням митних платежів у сумі 1 853,9 тис. грн.

Сума коштів, стягнутих при оформленні декларацій складає 22,3% від загальної суми податків та зборів, стягнутих у звітному періоді у неторговому обігу.

За поточний рік підрозділами митниці було оформлено 314 квитанцій МД-1 при митному оформленні товарів громадян зі сплатою 562,3 тис. грн. митних платежів, що на 50,7% більше, ніж у минулому році (373,2 тис. грн. - 311 квитанцій МД-1). При майже однаковій кількості оформлених квитанцій податкове навантаження на одну квитанцію зросло на 49,2%.

Частка єдиного збору в загальному розрізі митних платежів в 2010 році складає 62,3, %, що на 0,1% менше, ніж за 2009 рік (62,4%), хоча в сумарному виразі збільшення становить 1 507,9 тис. грн. або на 28,4% [3, 4].

На даному етапі великий обсяг займає тіньовий сектор. В результаті проведення заходів, направлених на виявлення та припинення фактів контрабанди, протягом звітного періоду Сумською митницею порушено 14 кримінальних справ на суму 2 млн. 061 тис. 937 грн. За 2009 рік митницею було порушено 11 кримінальних справ, загальна вартість предметів контрабанди яких становила 867 тис. 164 грн. Всі ці суми були перераховані до державного бюджету. Проте слід зазначати що сума від сплати митних платежів була б значно більшою.

Для забезпечення виконання бюджетного завдання митниці потрібно приділяти увагу багатьом організаційним заходам, які будуть спрямовані на забезпечення повноти надходжень платежів до бюджету. Такими заходами являються перш за все посилення митного контролю, недопущення зниження митної вартості та неправильного визначення класифікації товарів та країн їх походження. Основним заходом буде спрощення та оптимізація мтних процедур.

В майбутньому збільшенню надходжень до бюджету може сприяти програма «Електронна митниця». Що дасть змогу легалізувати митні потоки та дозволить вийти на новий рівень експорту-імпорту, обслуговування товарів по експорту і імпорту.