Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Курсова робота

з дисципліни: Організація правової та претензійно-договірної роботи митних органів

на тему: Представництво і захист митних органів при здійсненні адміністративного судочинства

Курсант групи П03 - 3

Владімірова О.С.

Перевірив: Доц. Зуєв В.А.

м. Дніпропетровськ

2008р.

План

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика адміністративного судочинства як особливого виду судочинства

1.1 Поняття та завдання адміністративного судочинства

1.2 Підсудність справ адміністративним судам, принципи здійснення правосуддя

1.3. Становище сторін (митних органів), представників сторін (працівників юридичної служби) у адміністратиному процесі

Розділ ІІ. Завдання, які ставляться перед юридичною службою митниці та її працівниками щодо захисту інтересів митних органів у суді при розгляді адміністративних справ

2.1 Організація діяльності юридичної служби митниці, регіональної митниці.

2.2 Функціональні обовязки працівників юридичної служби митниці(на прикладі даних посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта Полтавської митниці)

Розділ ІІІ. Порядок ведення юридичною службою митниці позовної роботи в адміністративному суді

3.1 Ведення позовної роботи в митному органі

3.2 Порядок підготовки пояснень (відзивів) та заперечень на пред'явлені адміністративного позову до митниці

3.3 Порядок оскарження судових рішень, ухвал та постанов адміністративного суду

3.4 Реєстрація та зберігання претензійних і позовних матеріалів у митному органі

3.5 Аналіз претензійної та позовної роботи в митниці

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Формування незалежної та суверенної держави зумовлює необхідність здійснення незалежної зовнішньої політики. На даний час Україна визначила своє прагнення інтегруватися до Європейської спільноти, що передбачає приведення законодавства України у відповідність до світових стандартів та проведення низки заходів економічного характеру.

Захист митного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності формувань та органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законодавством. Забезпечення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів та транспортних через митний кордон України, здійснення митного контролю та митного оформлення, а також забезпечення застосування до товарів заходів тарифного та нетарифного регулювання покладається на митні органи України.

Під адміністративним судочинством, про яке безпосередньо піде мова в даній роботі в контексті забезпечення юридичними підрозділами митниці захисту у суді інтересів митних органів у даному виді судочинства, Кодекс адміністративного судочинства розуміє -- діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому вказаним Кодексом. Завданням адміністративного судочинства, як відомо, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Дана тема дослідження є дуже актуальною насьогодні, так як прийняття Верховною Радою України Кодексу адміністративного судочинства зумовило віднесення великої кількості справ до юрисдикції адміністративних судів, на практиці це трудові спори щодо звільнення з митного органу, а також спори з приводу відмови митних органів у здійсненні митного оформлення. Розгляд порядку ведення позовної роботи в порядку адміністративного судочинства, принципів захисту інтересів митних органів у суді в порядку адміністративного законодавства має неабияке значення, Даний вид судочинства є дещо новим для законодавства України, адміністративні суди тільки створюються, а застосування кодексу, зважаючи на те, що вже існують і діють Господарсько-процесуальний і Цивільний процесуальний кодекси, процесуальним законом також являється і Кодекс України про адміністративні правопорушення, уже зумовлює певні проблеми в правозастосуванні і розмежування видів судочинства, на чому ми намагатимемось зупинитись докладніше.

З огляду на об'єм курсової роботи ми намагатимемося зосередитись на найбільш актуальних проблемах, пропозиціях щодо вдосконалення законодавства, які висловлюють науковці з приводу участі юридичної служби у адміністративному процесі.

Питання, поставлені в даній роботі, мають неабияке значення в правозастосовчій практиці, є предметом наукових досліджень, конференційних обговорень серед юристів практиків, і серед всього іншого зумовлюють розвиток у певному руслі національного законодавства, а також розробку нових підходів і пропозицій щодо раціонального, поступового і правильного внесення законодавчих змін.

Розділ І. Загальна характеристика адміністративного судочинства як особливого виду судочинства

1.1 Поняття та завдання адміністративного судочинства

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства говорить, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст 2 кодексу є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до законодавчого визначення адміністративним судочинством є -- діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому вказаним Кодексом [4];

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

1.2 Підсудність справ адміністративним судам, принципи здійснення правосуддя

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до закону кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена Кодексом адміністративного судочинства.

Компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Потрібно мати на увазі, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Щодо територіальної підсудності, то місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності[4].

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства[4].

Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

7) обов'язковість судових рішень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Кодекс забороняє відмову в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

1.3 Становище сторін (митних органів), представників сторін (працівників юридичної служби) у адміністратиному процесі

представництво захист митний адміністративний судочинство

На наш погляд, дуже важливим є розглянути правове становище, повноваження, обмеження для сторін, їх представників в адміністративному процесі.

1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

2.Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

3. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Сторонами в адміністративному процесі називаються традиційно: позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Треті особи в адміністративному процесі, їх права і обовязки.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають права позивача. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов'язки, визначені у статті 49 цього Кодексу.

Правове становище представників.

Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність[4]. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники -- батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники -- батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.

Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок[4].

Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.

Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування). Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором про надання правової допомоги. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Повноваження представника в суді.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250 Цивільного кодексу України (435-15). Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб[4].

Таким чином, як ми бачимо, Кодекс адміністративного судочинства надає не менші в порівнянні з іншими видами судочинства і достатні права як самим сторонам, так і їх представникам при вирішенні адміністративних справ, забезпечується рівність сторін при розгляді спору.

Розділ ІІ. Завдання, які ставляться перед юридичною службою митниці та її працівниками щодо захисту інтересів митних органів у суді при розгляді адміністративних справ

2.1 Організація діяльності юридичної служби митниці, регіональної митниці

Претензійно-позовною роботою в митниці займається, як відомо, юридична служба. У своїй діяльності юридична служба керується Конституцією України та іншими законодавчими актами України, Загальним Положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 27.08.95 р. (із змінами), наказами Державної митної служби України, наказами митниці, а також рекомендаціями Міністерства юстиції України та інших центральних органів виконавчої влади[12].

З метою забезпечення законності в роботі митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій, ефективного захисту економічних інтересів держави, у регіональних митницях створені юридичні відділи, у митницях -- юридичні відділи або сектори, у Департаменті ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури і Департаменті інформаційних технологій та митної статистики -- юридичні відділи, в інших спеціалізованих митних установах та організаціях -- юридичні сектори (юридичні служби). Структура та штатна чисельність юридичної служби затверджуються керівником регіональної митниці, митниці, спеціалізованої митної установи, організації (далі -- митні органи) з урахуванням обсягу роботи та в межах затвердженої граничної чисельності й фонду заробітної плати.

Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові відповідного митного органу, а в разі його відсутності -- особі, яка його заміщує. Методичне керівництво роботою юридичних служб здійснює Юридичний департамент Державної митної служби України. На посади керівників юридичних служб, заступників цих керівників, а також головних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту й стаж роботи за спеціальністю не менш як три роки.

На посади провідних спеціалістів-юрисконсультів призначаються особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів. Начальники юридичних служб призначаються на посади та звільняються з посад керівниками митних органів за погодженням з Юридичним департаментом Держмитслужби України. Керівники митних органів зобов'язані створювати умови для нормальної роботи й підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, забезпечувати ці служби окремими приміщеннями, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для виконання працівниками службових обов'язків, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, спеціальною літературою й довідковими матеріалами з правових питань[12].

Юридична служба зобов'язана:

Організовувати та забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій, господарській і соціальній сферах діяльності митного органу. У разі виявлення порушень вимог законодавства подавати керівництву митного органу письмові пропозиції щодо усунення цих порушень. Консультувати керівництво митного органу з правових питань.

Перевіряти відповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис керівникові митного органу, і візувати їх після погодження керівниками заінтересованих підрозділів. Видання таких актів без візування їх проектів керівником юридичної служби не допускається. Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що видаються митним органом, є обов'язковими для розгляду керівником цього органу.

Готувати разом з іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення змін до виданих митним органом актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства.

Визначати необхідність подання нормативно-правових актів митного органу на державну реєстрацію до відповідного управління юстиції.

Забезпечувати облік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих митним органом, підтримувати їх у контрольному стані.

Давати правову оцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються митним органом, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням.

Організовувати претензійну й вести позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

Аналізувати результати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подавати керівництву митного органу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митного органу.

Надавати висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна. Розглядати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку й статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності митного органу, а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними й контрольними органами.

Сприяти захисту трудових прав працівників митного органу, брати участь у підготовці та укладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.

Сприяти своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, рішеннями, постановами, ухвалами судових органів, відповідними документами інших правоохоронних і контрольних органів.

Організовувати та проводити роботу, спрямовану на підвищення рівня правових знань працівників митного органу, надавати консультації з правових питань працівникам, які потребують правової допомоги.

З метою забезпечення виконання митними органами функцій зі здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, з боротьби з митними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функцій брати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірок митних органів, у супроводженні в судових органах справ про порушення митних правил[12]..

Юридична служба має право:

Перевіряти стан законності діяльності підрозділів митного органу.

Одержувати від посадових осіб митного органу довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на юридичну службу завдань; інформувати керівника митного органу про випадки ненадання таких документів і матеріалів.

Залучати за згодою керівників відповідних підрозділів митного органу необхідних спеціалістів до підготовки проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, інших документів, для розроблення планів і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї завдань.

Інформувати керівника митного органу про випадки покладення іншими посадовими особами на юридичну службу завдань, не передбачених цим Положенням. Брати участь у нарадах, які проводяться в митному органі, якщо на них розглядаються питання, що стосуються практики застосування норм законодавства. У разі переслідування працівника юридичної служби у зв'язку з виконанням ним обов'язків, передбачених цим Положенням, інформувати про це Юридичний департамент і керівництво Держмитслужби України.

Серед іншого, потрібно виділити правові можливості юридичної служби митниці вести позовну роботу, представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів.

2.2 Функціональні обовязки працівників юридичної служби митниці(на прикладі даних посадової інструкції головного спеіцаліста-юрисконсульта Полтавської митниці).

Працівники юридичної служби, як і інші працівники митниці, призначаються на посаду та звільняються з неї наказом начальника митниці. Працівники юридичної служби безпосередньо підпорядковуються начальнику відділу.

Основними посадовими обов'язками працівників юридичного відділу ( на прикладі обов'язків головного спеціаліста-юрисконсульта Полтавської митниці) є:

Забезпечувати правильне застосування законодавства в службовій, господарській і соціальній сферах діяльності митниці. У разі виявлення порушень вимог законодавства подавати начальнику відділу письмові пропозиції щодо усунення цих порушень. Консультувати посадових осіб митниці з правових питань.

Перевіряти відповідність законодавству проектів актів нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на підпис начальнику митниці.

Займатися розробленням проектів нормативно-правових актів і здійснювати їх юридичну експертизу. В тому числі готувати разом з іншими структурними підрозділами пропозиції про скасування чи внесення змін до виданих Полтавською митницею актів нормативного та розпорядчого характеру, які втратили актуальність або суперечать вимогам законодавства.

Визначати необхідність подання нормативно-правових актів Полтавської митниці на державну реєстрацію до відповідного управління юстиції.

Забезпечувати облік і зберігання актів законодавства та відомчих нормативно-правових актів, а також актів нормативного та розпорядчого характеру, виданих Полтавською митницею, підтримувати їх у контрольному стані.

Давати правову оцінку проектам господарських договорів (контрактів), що укладаються Полтавською митницею, брати участь в їх укладенні та контролі за їх виконанням.

Вести претензійну та позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси Полтавської митниці в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів[13]..

Аналізувати результати й наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладення та виконання договорів (контрактів). За наслідками аналізу подавати начальнику відділу пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення службової та господарської діяльності митниці.

Надавати висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, псування майна.

Розглядати матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку й статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності Полтавської митниці, а також матеріалів перевірок, проведених правоохоронними й контрольними органами.

Сприяти захисту трудових прав працівників Полтавської митниці, брати участь у підготовці та укладенні колективного договору, консультувати виборні органи трудового колективу з правових питань, що стосуються їх діяльності.

Сприяти своєчасному вжиттю заходів за актами прокурорського реагування, рішеннями, постановами, ухвалами судових органів, відповідними документами інших правоохоронних і контрольних органів.

Проводити роботу, спрямовану на підвищення рівня правових знань працівників митниці, надавати консультації з правових питань працівникам, які потребують правової допомоги.

З метою забезпечення виконання Полтавською митницею функцій зі здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, з боротьби з митними правопорушеннями, а також контролю за виконанням цих функцій брати участь у проведенні комплексних та тематичних перевірок митних органів, у супроводженні в судових органах справ про порушення митних правил.

Додержуватись Конституції України, Митного кодексу України, Дисциплінарного статуту митної служби України та інших законів України.

Додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби.

У службовій діяльності бути чесним, об'єктивним та дотримуватися урочистого зобов'язання;

Додержуватися норм професійної етики, виявляти повагу до керівників і співробітників.

Не вчиняти дій, що можуть призвести до приниження честі та гідності громадян, втрати незалежності та об'єктивності під час виконання службових обов'язків.

Надійно зберігати службову документацію, спеціальні засоби захисту, митне забезпечення та службове посвідчення.

Додержуватися правил носіння форменого одягу.

Зберігати державну таємницю, конфіденційну, а також іншу охоронювану законом інформацію, що є власністю держави, фізичних та юридичних осіб.

Здійснювати контроль за дотриманням структурними підрозділами митниці законодавства України з питань митного оформлення та митного контролю, боротьби з контрабандою та порушень митних правил.

Мати високий рівень професійних знань, повсякденно вдосконалювати свою кваліфікацію, загальноосвітній та культурний рівень.

Володіти вільно українською мовою, застосовувати її як мову офіційного спілкування при виконанні службових обов'язків[13]...

Особисто виконувати покладені службові обов`язки. Делегування своїх обов'язків іншим посадовим особам митниці, так само як і виконання службових обов`язків інших посадових осіб митниці, у випадках, не передбачених Дисциплінарним Статутом, Митним кодексом України та іншими законами України, є порушенням службової дисципліни.

Дотримуватися вимог колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом та правил внутрішнього трудового розпорядку для посадових осіб Полтавської митниці.

Використовувати комп'ютерну техніку виключно в службових цілях.

Під час відсутності начальника Відділу у зв`язку з хворобою, відпусткою, іншими причинами виконувати його обов`язки.

Таким чином, як ми бачимо, основний тягар відповідальності за ведення справ у суді, зокрема в адміністративних справах лежить юридичній службі, а отже - працівниках - юридичної служби митного органу, зокрема , в посадових обов'язках кожного працівника юридичної служби закріплено приблизно наступне положення: Вести претензійну та позовну роботу. Представляти в установленому законодавством порядку інтереси митниці в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів. Дана діяльність є дуже важливою як з точки зору наповнення бюджету, так і з точки зору важливості підтримки ділової репутації митного органу і як наслідок - всієї Державної митної служби в цілому.

Розділ ІІІ. Порядок ведення юридичною службою митниці позовної роботи в адміністративному суді

Ведення претензійної та позовної роботи в митниці здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу, Цивільно-процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Господарського кодексу, Господарсько-процесуального кодексу України (далі відповідно - ЦК, ЦПК, КАС, ГК, ГПК) та п. 9 "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 1995 року №690 (зі змінами та доповненнями). Претензійно-позовна робота спрямована на забезпеченню виконання договірних зобов'язань у всіх сферах діяльності та захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів ДМ, що охороняються законом. Стосовно адміністративних справ, то тут, на наш погляд, доцільніше вживати поняття “позовна робота” зважаючи на те, що в адміністративному судочинстві подача претензій не передбачається. Юридична служба митниці подає позови, веде справи в адміністративних судах в якості відповідача, позивача, оскаржує рішення суду.

В межах адміністративного судочинства юридичний відділ вирішує такі категорії спав: 1.Спори щодо визначення митної вартості товару; 2.Спори стосовно визначення коду товару за УКТЗЕД; 3.Справи стосовно картки відмови; 4.Справи щодо проходження державної служби.

Юридичний відділ веде журнал обліку претензій та позовних заяв, пред'явлених митницею та до неї.

До позовної роботи відноситься:

- підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред'явлення і розгляду адміністративних позовів;

- підготовка заяв про апеляційне, касаційне оскарження ухвал, постанов судів першої та другої інстанцій та заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами;

- підготовка апеляційних та касаційних скарг, а також скарг за винятковими обставинами;

- захист інтересів митниці при розгляді позовних заяв майнового та немайнового характеру в адміністративних (загальних) і господарських судах;

- здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів, заяв та скарг);

- забезпечення контролю за позовним провадженням;

- розгляд, аналіз, узагальнення результатів претензійно-позовної роботи;

- підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійно-позовної роботи.

Порядок ведення “адміністративно-позовної” роботи (мається на увазі робота, пов'язана з розглядом адміністративних справ у суді), в митниці, на мою думку, можна умовно поділити на такі самостійні складові:

І. Порядок ведення позовної роботи в ДМ

ІІ. Порядок реєстрація та зберігання претензійних і позовних матеріалів.

ІІІ. Аналіз позовної роботи в митниці.

3.1 Ведення позовної роботи в митному органі

Позовна робота - це робота щодо підготовки матеріалів для пред'явлення позовів та підготовка відзивів і заперечень на них. Дана робота здійснюється юридичним відділом з залученням відповідних структурних підрозділів.

Порядок пред'явлення позовів митницею:

Позов пред'являється лише у випадках безпідставного повного або грубого порушення прав або охоронюваних законом інтересів митниці.

Позовна заява повинна містити всі реквізити, встановлені законом, зокрема наступні реквізити:

найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

у разі необхідності-- клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Позовна заява, як правило, надсилається юр. Відділом до начальника митниці для ознайомлення і підпису начальником митниці або особи, що виконує його обов'язки та реєструється в журналі обліку позовних заяв та надсилається до суду цінним листом з описом вкладення або реєструється в канцелярії суду.До позовних заяв, підготовлених на підставі ст.119 ЦПК та ст. 106 КАС України, додаються їх копії та копії всіх документів до них, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Після одержання ухвали суду про порушення провадження у справі за резолюцією начальника митниці або його заступника юридичний відділ з відповідним структурним підрозділом виконує вимоги цієї ухвали у строки, визначені законодавством[24, 34]...

3.2 Порядок підготовки пояснень (відзивів) та заперечень на пред'явленні адміністративного позову до митниці

Позовні заяви, одержані митницею, підлягають реєстрації загальним відділом митниці і в той же день передаються для резолюції начальнику митниці, потім - для опрацювання та виконання. Після цього юридичний відділ реєструє позовні заяви в журналі обліку, вивчає вимоги, викладені в них, аналізує їх.

На основі одержаних документів юридичний відділ готує мотивовані пояснення та заперечення, які підписує начальник митниці або особа, що його заміняє, та надсилає його до суду у терміни передбачені законодавством, разом з усіма документами, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому сторонам по справі та третім особам направляються копії пояснень та заперечень .

Пояснення та заперечення повинні містити:

- назву суду, найменування позивача і номер справи;

- мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;

- докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (в тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, в залежності від обставин - прокурору).

3.3 Порядок оскарження судових рішень, ухвал та постанов адміністративного суду

Судові рішення, ухвали та постанови, (далі - судові рішення) винесені адміністративними (загальними) та господарськими судами оскаржуються митницею згідно резолюції начальника митниці на них в апеляційному, касаційному порядку, а також за винятковими обставинами.

Підготовка заяв про апеляційне оскарження судових рішень, підготовка апеляційних, касаційних скарг та скарг за винятковими обставинами здійснюється юрвідділом в терміни передбачені чинним законодавством.

Апеляційні та касаційні скарги за формою та змістом готуються у відповідності з вимогами законодавства України. При їх підготовці обов'язково враховуються рекомендації ДМСУ. Апеляційні та касаційні скарги підписуються начальником митниці або особою, що виконує його обов'язки. Підписані апеляційні та касаційні скарги реєструються в загальному відділі і разом з додатками направляються до відповідного суду цінним листом з описами вкладень. Квитанції про направлення цінних описів та копії описів вкладень передаються до юр відділу для подальшого зберігання. [24, 34].

3.4 Реєстрація та зберігання претензійних і позовних матеріалів у митному органі

Претензійні та позовні матеріали, одержані митницею, реєструються загальним відділом.

Загальний відділ при опрацюванні кореспонденції, що надійшла, повинен до претензійних та позовних матеріалів додати конверт, який має штамп пошти за датою відправки, що може бути єдиним доказом своєчасної чи несвоєчасної їх відправки. Загальний відділ при реєстрації претензій перевіряє наявність всіх документів, зазначених в додатку до них. Посадові особи загального відділу після реєстрації претензій чи позовних заяв і резолюцій начальника в той же день передають ці документи в юридичний відділ і структурному підрозділу, (якому доручено перевірку претензії або підготовку відзиву на позовну заяву), який здійснює їх реєстрацію в журналі обліку і первинну правову оцінку.

Претензійні та позовні матеріали і ті, що надійшли до неї повинні зберігатися в окремих папках (незакінчені претензії; незакінчені позовні матеріали; закінчені претензії; закінчені позовні матеріали) юридичним відділом.

3.5 Аналіз претензійної та позовної роботи в митниці

На юридичний відділ аналізує стан претензійно - позовної роботи за півріччя та рік. Структурні підрозділи при необхідності надають їй необхідні для цього дані. Аналіз здійснюватися в такому порядку:

- по кожному виду позовів наводяться найчастіші випадки порушень, допущені структурними підрозділами, найхарактерніші претензії, позови на значні суми, причини та умови їх виникнення;

- вносяться пропозиції для вжиття конкретних заходів по поліпшенню позовної роботи, запобіганню непродуктивних витрат та збитків, відшкодуванню шкоди заподіяної митниці, за рахунок винних осіб.

Результати аналізу юридичним відділом викладаються письмово з цифровими даними[24, 32].

Висновок

Таким чином, нами щойно було розглянуто особливості представництва та захисту митних органів при здійсненні адміністративного судочинства. З огляду на проведене дослідження можна зробити певні висновки.

По-перше, законодавство, що регулює адміністративне судочинство, постійно змінюється. Зокрема, останнім часом було скасовано Закон “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, який визначав процесуальні особливості здійснення провадження у судах адміністративних справ, пов'язаних зі спорами в сфері державних закупівель.