Культурно-просвітницька діяльність музеїв історії бібліотек: на шляху до збереження регіональної культурної спадщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурно-просвітницька діяльність музеїв історії бібліотек: на шляху до збереження регіональної культурної спадщини

Соколов Віктор Юрійович,

кандидат історичних наук, головний бібліотекар Національної парламентської бібліотеки України вул. М. Грушевського, 1, м. Київ, 01008, Україна

Охарактеризовано досвід, проблеми, перспективи створення, особливості функціонування музеїв історії бібліотек; проаналізовано специфіку формування та розвиток діяльності віртуальних музеїв історії бібліотек, а також значення музею історії бібліотеки в розвитку науково-дослідної, експозиційно-виставкової та культурно-масової роботи книгозбірні, у збереженні та популяризації національної культурної спадщини та в підвищенні іміджу бібліотечної діяльності.

Ключові слова: бібліотека, бібліотечні інновації, бібліотечні музеї, віртуальні музеї, музей історії бібліотеки, історія бібліотек.

музей бібліотека просвітницький

Охарактеризованы опыт, проблемы, перспективы создания, особенности функционирования музеев истории библиотек; проанализирована специфика формирования и развития деятельности виртуальных музеев истории библиотек, а также значение музея истории библиотеки в развитии научно-исследовательской, экспозиционно-выставочной и культурно-массовой работы библиотеки, в сохранении и популяризации национального культурного наследия и в повышении имиджа библиотечной деятельности.

Ключевые слова: библиотека, библиотечные инновации, библиотечные музеи, виртуальные музеи, музей истории библиотеки, история библиотек.

In the article by Victor Sokolov «Cultural and educational activities of museums of the history of libraries: on the way to saving regional cultural heritage», the relevance of research on the creation and functioning of library museums is disclosed. Experience, problems, perspectives of creation, peculiarities of the functioning of museums of the history of libraries in Ukraine are described.

The purpose of the article is to analyze and characterize the socio-cultural factors of creation and the peculiarities of the functioning of the Museum of Library History, as well as to study and clarify the specificity of the formation of electronic format of museum expositions and the work of the virtual museum of library history, in addition - to reveal the importance of the cultural and educational activities of these museums in preserving and popularizing the national cultural heritage. In his work the author used methods of comparison, analogy, deduction, description, analytics, typological method and other methods of scientific research.

The article analyzes the basic preconditions and stages of the formation of museums of history of libraries and the peculiarities of the organization of their work. The main directions of the social functioning of the Museum of Library History and the influence of its activity on the work of library colleges are described. The author disclosed the specificity of the compilation and substantiated the advantages of creating electronic museum expositions in libraries. Experience proves that the creation and operation of a virtual museum of library history has certain advanteges and can be more effective in the cultural and educational work of the library than the real museum. However, the creation of an electronic format for museum expositions in libraries is mainly based on the functioning of a real museum. The article also analyzes the importance of museums of the history of libraries in the development of book-keeping, research and exhibition, exhibition and cultural-mass work, in preserving and popularizing the national cultural heritage, in enhancing the image of librarianship. As a result of the analysis of sources, scientific materials and library experience the author has identified and described the main positive features and benefits of virtual museums of library history. According to the researcher, the main advantages of virtual museums are: availability for remote users who have access to the Internet; acquaintance with documents and objects of the museum in electronic form; providing free communication between users (by commenting and discussing the material) as well as receiv-ing additional information through hyperlinks; simplification of the library's museum work component. The author of the article made the conclusion that the active work of the Museum of Library History manifests itself in the direct dependence on the development of its ethnographic, cultural, educational and research work; the level of information on library and bibliographic activity; the introduction of innovations, systematic archival and scientific research; cooperation with various institutions of culture, science and education; coordination of research and museum activities of libraries, museums and archives of the region.

Key words: library, library innovations, library museums, virtual museums, library history museum, history of libraries.

Однією з головних тенденцій розвитку сучасних бібліотек є перетворення новітніх книгозбірень у багатофункціональні інформаційні, культурно-освітні, просвітницькі та дозвіллєві центри. Окрім традиційних інформаційно-бібліотечних, культурно-просвітницьких та інших функцій, бібліотеки виконують важливе соціальне завдання збереження духовної культури та історичної пам'яті, оскільки вони транслюють до-сягнення розвитку людської цивілізації через кожне покоління, постійно відтворюючи духовні цінності, забезпечуючи культурну спадкоємність і зберігаючи кращі традиції минулого. Розвитку зазначених процесів сприяє не стільки приріст книжкових зібрань, скільки відбір, упорядкування і популяризація видань та унікальних історико-краєзнавчих документів, що збирають працівники книгозбірень в архівах, музеях, бібліотеках, використовуючи в цьому напрямі роботи особисті колекції місцевих жителів і накопичуючи свідчення очевидців певних історичних подій. Вивчаючи історію своїх сіл, міст, районів та регіонів своєї країни, бібліотечні фахівці поряд із письмовими документами (виданнями, рукописами тощо) починають розшукувати та збирати речі матеріальної культури (до цієї роботи часто залучаються найбільш активні читачі бібліотек) і використовують їх як експозиційні предмети. Надалі, у результаті пошукової науково-дослідної роботи (НДР) та поповнення експозиції, створюються певні умови для організації й функціонування постійних експозиційно-виставкових та музейних комплексів, завдяки діяльності яких у бібліотеці виокремлюється певний напрям музейної роботи, що надає можливість книгозбірні створити новий (музейний) структурний підрозділ, який може претендувати на статус «музейного куточка» чи міні-музею. Використовуючи в роботі елементи музейної діяльності, бібліотеки трансформуються та формують новий, більш привабливий для користувачів творчий стиль і бібліотечний імідж, підвищуючи тим самим свій соціальний статус та сприяючи поступальному розвитку вітчизняної культури. Безумовно, зростання ролі музейної складової в роботі бібліотек є результатом їхньої інноваційної діяльності, що пояснюється не тільки дією соціальних умов, об'єктивними вимогами часу, а й неформальним творчим підходом до своєї роботи бібліотечних фахівців, які створюють музейні експозиції переважно за особистою ініціативою при активній допомозі читачів та громадськості. Розвиток бібліотечних музеїв стає своєрідним стимулом до взаємодії книгозбірень із музеями й архівами, до їхнього зближення та інтеграції. За результатами анкетування 36% українських бібліотек проводять спільно з архівами та музеями соціально значущі акції та заходи; 18% бібліотек спільно з ними організують виставки та експозиції; 12% - проводять спільні конференції, наради, семінари, беруть участь у дослідженнях історичного та краєзнавчого характеру, здійснюють підготовку й випуск бібліографічних покажчиків, довідників; 4% - формують об'єднані електронні ресурси [36, с. 100].

Використання у бібліотеці яскравих форм музейної діяльності допомагає розширити соціально-комунікаційну функцію книгозбірень і більш емоційно впливає на користувача, ніж традиційні форми інформаційно-бібліотечної роботи. Вивчення історії свого краю, розвиток краєзнавчої роботи бібліотеки, зокрема бібліотечного краєзнавства, зумовлюють необхідність звернення працівників книгозбірні до дослідження особливостей історичного розвитку бібліотечних закладів і, насамперед, своєї бібліотеки, аналізу специфіки проявів її культурно-просвітницької місії в різні історичні періоди. Адже кожна книгозбірня має унікальну історію свого формування та розвитку, окремий масштабний профіль діяльності. Розкриття історії бібліотеки представляє не тільки наукову та історичну цінність, а й загальноосвітнє, соціокультурне значення, оскільки бібліотека як соціальний інститут міцно пов'язана з суспільно- політичним та культурно-просвітницьким рухом країни та відображає засобами своїх фондів все різноманіття суспільного життя [29, с. 56]. Нині вивчення історії бібліотеки та бібліотечної справи все частіше стає необхідним розділом плану НДР кожної обласної книгозбірні, що вимагає від її співробітників кропіткої, ретельної пошукової роботи, аналізу першоджерел, систематизації фактичного матеріалу тощо. На влучну думку ініціатора створення Музею історії Російської державної бібліотеки (1986 р.), історика-бібліотекознавця Л. Коваль, працівники бібліотеки ніколи не будуть любити свій заклад, доки не будуть знати його історії. До речі, фонд зазначеного Музею історії цієї найбільшої російської бібліотеки щороку зростає, якщо в 2003 р. він налічував дев'ять тисяч одиниць зберігання, то в 2011 - вже 13 тис. А в «Книге памяти Российской государственной библиотеки» (М., 1995) зафіксовано 2600 осіб, які зробили вагомий внесок у розвиток даної книгозбірні [10, с. 73-74]. Цікаво, що в 2007 р. тут-таки було відкрито Музей читача [27].

Вивченню та специфічному відтворенню експозиційними засобами історії розвитку бібліотеки чи бібліотечної справи певної місцевості значно сприяє створення та функціонування різних бібліотечних музеїв, що поширюються останнім часом у країні. Розвиток музейної діяльності книгозбірень, розкриття історії становлення бібліотек мають не тільки бібліотекознавчу та історичну, а й загальноосвітню, наукову і соціокуль- турну цінність. Не випадково, що в останні роки посилюється увага бібліотекознавців та бібліотечних працівників до вивчення формування та особливостей діяльності музеїв історії бібліотек (бібліотечної справи). Наприклад, питання створення та функціонування вищезазначених музеїв розглядалися в працях Л. Коваль, В. Лащевської, К. Мавричевої та ін. [7-10; 14; 17]. У працях Ю. Демченко, С. Колосової, Т Кузнецової доведено, що організація музеїв історії бібліотеки пов'язана, насамперед, з активізацією краєзнавчої роботи книгозбірень [5; 11-13]. Практичний досвід організації та формування музею історії окремої бібліотеки проаналізовано в публікаціях К. Гарєєва, Ю. Петрухно, С. Шемаєва [2; 3; 24; 25; 35-38]. Вивчення теоретичних та організаційних питань роботи музею історії бібліотеки було здійснено С. Шемаєвим у його дисертаційному дослідженні та відображено в декількох наукових статтях [35-38]. Дослідник розробив концептуальні засади створення музею, основні типові положення його роботи, методику складання необхідної документації, які було реалізовано в підготовці експозиції Музею історії Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка [36].

Загальні принципи організації та функціонування музейних експозицій в електронній формі розглядаються в роботах Е. Акуліча, О. Беззубо- вої, A. Грінкевича, Т Гафар, Е. Єременко, І. Лосієвського, Т. Максимової, В. Саркісова, О. Черченко та ін. Зокрема, деякі аспекти створення та діяльності віртуального музею книги аналізуються в статті І. Лосієвського [16]. Віртуальні музеї є об'єктом численних досліджень за кордоном, особливо в Італії, у Франції, у низці англомовних країн. Питання створення та функціонування музеїв історії бібліотек та використання ними електронних форм музейної експозиції, на жаль, ще недостатньо вивчаються вітчизняними дослідниками та фахівцями бібліотечної справи.

Метою запропонованої статті є аналіз та характеристика соціально- культурних чинників створення та особливостей функціонування музею історії бібліотеки, а також вивчення й з'ясування специфіки формування електронного формату музейної експозиції, роботи віртуального музею історії бібліотеки, крім того - розкрити значення культурно-просвітницької діяльності зазначених музеїв у збереженні та популяризації національної культурної спадщини.

У Росії перші спроби створення музею історії бібліотечної справи зробила Л. Хавкіна на поч. ХХ ст., яка проаналізувала та запозичила досвід організації бібліотечних музеїв у США. Зокрема, у своїй доповіді «О профессиональной подготовке библиотекарей», що була прочитана в Петербурзі у 1904 р. на ІІІ з'їзді російських діячів з технічної та професійної освіти, вона повідомляла, що при кожній бібліотечній школі в США існує музей бібліотечної справи, який зберігає музейні колекції (плани, малюнки, моделі меблів, інтер'єру; бланки, картки, щоденники, статистичні таблиці, взірці каталогів тощо), котрі дозволяють здійснювати порівняльні дослідження діяльності книгозбірень та наочно демонструвати технічні засоби [33]. Подібний музей історії бібліотечної справи Л. Хавкіна організувала у 1913 р. одночасно з першими бібліотечними курсами при Московському міському народному університеті імені А. Л. Шанявського [28, с. 26]. Проте існує думка, що перший такий музей вона відкрила у Харківській громадській бібліотеці (нині - Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка) при створеному кабінеті бібліотекознавства у 1903 р., де існувала колекція наочних посібників з бібліотечної справи, що була ретельно підібрана співробітниками бібліотеки і систематизована в 90 папках [31, с. 74-75]. Надалі, у 1913 р., вказана колекція (або її частина) була запозичена для тимчасового користування Московським міським народним університетом ім. А. Л. Ша- нявського для організації перших музейних експонатів вищезазначеного Музею історії бібліотечної справи [28, с. 28]. Московський музей історії бібліотечної справи існував у 1913-1928 рр. переважно у формі тимчасових експозиційних виставок, оскільки для демонстрації всіх матеріалів не вистачало площі ані в Народному університеті ім. А. Л. Шанявського, ані в Державній бібліотеці ім. В. І. Леніна (з 1924 р.). Музей, що мав більше 1,5 тис. фотографій, 500 діапозитивів, 200 плакатів та багато інших документів, обслуговував переважно бібліотечних фахівців. Надалі діяльність вказаного музею занепала, і в середині 1930-х рр. він припинив своє існування. Відродження справи організації музеїв історії бібліотек почалося з заклику (публікації) К. Мавричевої «Создать библиотечные музеи» у 1971 р. [17, с. 27]. Проте зазначені музеї почали відкривати лише з сер. 1980 рр. (наприклад, у 1985 р., після кількарічного збирання музейних предметів, було урочисто відкрито Музей історії бібліотеки в Державній республіканській бібліотеці УРСР імені КПРС (нині - Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), а 1986 р. аналогічний музей було відкрито у Державній бібліотеці СРСР імені В. І. Леніна (нині - Російська державна бібліотека).

Довгий час бібліотекарі вважали організацію музею історії бібліотеки (або бібліотечної справи) привілеєм великих бібліотек. Між іншим, за останні двадцять років набуло поширення створення зазначених музеїв не тільки регіональними та обласними, а й міськими, районними, сільськими бібліотеками, експозиції яких будуються на широкому іс- торико-культурному матеріалі, що дозволяє показувати становлення книгозбірні як частини розвитку національної культури певного краю.

Зазвичай бібліотечний заклад, що організовує музей історії бібліотеки, виділяє для нього спеціальний «музейний куточок» або частину приміщення, де збираються, зберігаються, систематизуються експонати, представлені у вигляді експозиційно-виставкових тематичних комплексів, головним завданням яких є відображення реальності минулого, що забезпечується достовірністю оригінальних предметів чи невеликою кількістю їхніх копій. У фонді музею може бути від кількох сотень (для ефективної роботи музею необхідна наявність приблизно 500 оригінальних пам'яток історії та культури, що представляють наукову, історичну або художню цінність) до кількох тисяч одиниць зберігання, склад копій не повинен перевищувати 10-15 % від загальної кількості документів. Ідея створення музею історії бібліотеки переважно виникає внаслідок потреби збереження унікальних видань, рукописів і документів із роз-витку книгозбірень та бібліотечної справи в цілому (почесних грамот, посвідчень, наказів, планів, звітів, листування, книги пошани, стінгазет, особистих речей співробітників та ін.), а також збирання й фіксування спогадів бібліотекарів. Реалізація зазначеної ідеї дозволить краще зберегти та передати історичні документи з розвитку бібліотечної справи майбутнім поколінням. У музеї історії бібліотеки серед експонатів переважають письмові джерела й фотодокументи. Певну увагу серед відвідувачів викликають речі та об'ємні експонати, наприклад такі, як друкарські машинки, ніж для розрізання конвертів листів та сторінок книги, прес-пап'є, канцелярські речі, кабінетні меблі тощо.

Формуванню музею історії бібліотеки часто передує створення стендових експозицій, бібліотечно-музейних виставок і виставкових комплексів, які відображають окремі сторінки та етапи розвитку книгозбірні або бібліотечної справи певної місцевості (міста, району, регіону). Як правило, за кілька років до відкриття музею у бібліотеці проводять ряд виставок, присвячених діяльності книгозбірні в окремі історичні періоди її роботи або за певними темами, такими, наприклад, як: «Історія бібліотеки в особах», «Історія бібліотеки в біографіях її директорів», «Робота бібліотеки в роки Другої світової війни», «Доля бібліотекарів у роки війни», «Репресовані співробітники бібліотек та особливості діяльності книгозбірень в умовах тоталітарного режиму» тощо. На експозиційних стендах цих виставок можуть експонуватися документи, фотографії, рукописи, листи працівників книгозбірні, особисті предмети й нагороди бібліотекарів, статті з газет і журналів про бібліотеку та її співробітників того часу тощо.

Важливою умовою формування музею історії бібліотеки є наявність у її фонді рідкісних та цінних книг або книжкових пам'яток, архівних документів з історії розвитку книгозбірні чи бібліотечної справи краю. У зазначеному музеї можуть бути представлені матеріали з різних галузей та видів суспільної діяльності: від історичних артефактів до предметів мистецтва й побуту. Основу фонду музею складають документи бібліотеки (наприклад, накази, звіти, інструкції, стінгазети, альбоми та ін.), подарунки з нагоди ювілею, свят, матеріали про діяльність книгозбірень області, видання бібліотеки, матеріали її архіву, особисті речі та документи співробітників книгозбірні, старі телефонні апарати, друкарські машинки, калькулятори, арифмометри, чорнильниці, пір'яні ручки, кінофотофонодокументи тощо, тобто ті речі, що допомагають реконструювати робоче місце бібліотекаря ХІХ - першої половини ХХ ст. Безумовно, у музеї зберігаються і документи більш пізнього часу (аж до сучасності).

Матеріали, що можуть бути в майбутньому використані як експонати для музею історії бібліотеки, фактично збираються з моменту заснування книгозбірні. У бібліотеці поступово накопичується масив інформації й документів, а також достатня кількість речей, що стосуються її діяльності, оскільки інформація про її роботу зберігається в наказах, планах, звітах, листуванні та в іншій документації, де безпосередньо відобража-ється розвиток книгозбірні. Також у музеї збираються всі опубліковані матеріали з історії створення книгозбірні; унікальні книги ХІХ - першої пол. ХХ ст.; фотографії й архівні документи; грамоти та дипломи, якими бібліотека нагороджувалася протягом багатьох років та інші цікаві матеріали. Особливо цінними експонатами музею історії бібліотеки (бібліотечної справи) можуть бути видання із книжкових колекцій книгозбірні, книги з автографами, екслібрисами та іншими книжковими знаками або власницькими написами; рідкісні фотодокументи з історії бібліотеки або бібліотек району; документи ХІХ - першої половини ХХ ст., зокрема паспорт бібліотеки цього періоду; унікальні записи в «Книзі відгуків» відомих діячів, які відвідували бібліотеку; ювілейні альбоми бібліотеки; справжні речі і предмети бібліотечного інтер'єру, техніки та побуту 50-100-річної давності (наприклад, настільні лампи, канцелярські предмети, книжкові стелажі, шафи, формуляри, членські квитки тощо). У багатьох бібліотеках існує «Книга (Альбом) з історії бібліотеки», яка може стати основою для характеристики основних етапів розвитку бібліотеки. Цьому ж сприятимуть матеріали співробітників із проведення тематичних екскурсій залами бібліотеки (оглядові або тематичні екскурсії, що знайомлять відвідувачів з історією бібліотеки, з роботою відділу рідкісної книги та інших підрозділів). Значна частина експозиційних матеріалів може бути оформлена в альбомах та розміщена в стендах за такими тематичними розділами, як «Керівники бібліотеки», «Історія бібліотеки у фотографіях», «Зв'язки бібліотеки з державними установами та громадськістю», «Міжнародні зв'язки бібліотеки», «Культурно-масова та просвітницька робота бібліотеки», «Розвиток бібліотеки у цифрах», «Видання бібліотеки» та ін.

Музей історії бібліотеки відноситься до різновиду бібліотечних музеїв історико-краєзнавчого профілю, проте за предметно-тематичною ознакою він тяжіє до музеїв книги. Музей історії бібліотеки - це не просто поєднання бібліотеки і музею, а культурний, інтелектуальний та інформаційний центр, який висвітлює основні етапи розвитку бібліотечної справи певної місцевості в поєднанні з розкриттям історії становлення окремої книгозбірні та сфер освіти, науки, культури [8, с. 674-675]. Наприклад, Музей історії Бібліотеки Російської академії наук, що був створений на підставі рішення Інформаційно-бібліотечної ради Російської академії наук (2003), висвітлює становлення зазначеної бібліотеки як соціокультурного феномену взаємодії документів і речей історичної спадщини, бібліотекаря й читача, минулого та сучасності. Відкриття цього музею було приурочено до святкування 290-річчя Бібліотеки Російської академії наук у 2004 р. Невелика за обсягом експозиція дозволяє поринути в історичне минуле зазначеної книгозбірні та відчути багатоплановість, унікальність цього бібліотечного простору. Життя і доля бібліотеки чітко простежуються як через розкриття книжкового зібрання, так і завдяки експозиції унікальних документів, свідчень очевидців, особистих колекцій співробітників бібліотеки. Експозиційно-виставкові комплекси зазначеного музею дають можливість наочно показати роль і місце Бібліотеки Російської академії наук у науці і культурі, розкрити тематику її найбагатших книжкових фондів і головних досягнень в області бібліотекознавства, бібліографознавства і книгознавства [18, с. 88].

Обов'язковою умовою для створення й роботи окремого структурного музейного підрозділу бібліотеки є наявність зібраних і зареєстрованих в інвентарній книзі музейних предметів (колекцій), кількість та історико-культурна цінність яких дозволяють організувати їх публічну демонстрацію у формі науково-розробленої й документованої експозиції, а також наявність окремих приміщень, придатних для розгортання експозиції та зберігання фондів, у тому числі спеціального обладнання, що забезпечує збереження меморіальних документів і музейних предметів. Діяльність музею історії бібліотеки, індивідуальною характеристикою якого є будівля, фонди, напрями та особливості роботи книгозбірні, створює у бібліотечному закладі особливу емоційну, культурну й духовну атмосферу, що дозволяє відвідувачам відчути його унікальність і неповторність. Музей не відкидає традиційних бібліотечних завдань і форм роботи, проте виявляє особливості функціонування та «індивідуальні риси» бібліотеки, її унікальність і неповторність, допомагає залучати нові верстви населення як постійних користувачів [1, с. 29-30].

Музей історії бібліотеки може функціонувати як самостійний підрозділ (відділ або сектор), може існувати у вигляді невеликого «історико- краєзнавчого куточка» на абонементі чи в читальному залі або діяти у вигляді постійних експозицій (у тому числі - віртуальних). Статус бібліотеки змінюється, коли зберігання й розкриття історичних документів, речових та ілюстративних матеріалів стає одним із провідних напрямів її діяльності. У такому випадку бібліотека приймає на себе широкі науково-дослідницькі, музейні та архівні функції й отримує нове соціальне положення як «бібліотека-музей», внаслідок чого всі підрозділи реалізують свої проекти на єдиній концептуальній основі, використовуючи як музейні, так і бібліотечні методи й форми роботи [20, с. 4]. У провін-ції бібліотеки-музеї часто є єдиними центрами культури, які проводять культурно-просвітницьку та науково-дослідницьку діяльність. Розвиваючи вищеназвані напрями роботи, деякі музеї, за прикладом Хабаровського крайового музею ім. М. І. Гродекова, могли б отримати статус науково-дослідних інститутів, що залежить від рівня дослідницької роботи, наукового потенціалу співробітників установи, систематичності підготовки й публікації наукових праць. Аналогічним шляхом могли б піти і провідні регіональні бібліотеки, що мають розвинені форми науково-дослідницької та музейної роботи. Безумовно, діяльність провінційних музеїв бібліотек багато в чому програє в порівнянні з діяльністю музеїв і бібліотек центральних міст. Вся «планова робота» таких музеїв тримається виключно на ініціативі співробітників бібліотеки. Брак фінансових коштів фактично унеможливлює подальший розвиток музейної діяльності, впровадження нових технологій, отримання грантів під певні проекти, організацію систематичних поїздок (відряджень) співробітників у провідні культурні центри країни для ознайомлення з досвідом музейної роботи і для систематичного підвищення кваліфікації. Коло ділових зв'язків провінційних музеїв історії бібліотек із центральними й регіональними установами науки і культури обмежений. Характерним також є відсутність систематичної методичної допомоги культурних центрів та державних органів країни, а заходи, що проводяться музеєм (= бібліотекою), усе більше мають тенденцію до розважальності й розраховані на учнівську молодь, яка є основним контингентом відвідувачів бібліотечних музеїв провінції.

У роботі музею історії бібліотеки можна виокремити наступні основні напрями (види) діяльності: дослідження особливостей розвитку книгозбірні та формування її колекцій як окремого напряму НДР; вивчення бібліотеки як об'єкта історико-культурного, меморіального (іноді також - архітектурного) надбання села (району, міста, регіону), а також - екскурсійної діяльності; участь бібліотечних і музейних установ у створенні спільних музейних експозицій в бібліотеці; організація виїзних експозицій і розміщення їх в приміщеннях бібліотек та музейних установах [13, с. 20-21]. Музейно-експозиційний напрям роботи бібліотеки стосовно розкриття історії її діяльності посилюється, коли об'єктом бібліотечного середовища стає музейний простір пам'ятки архітектури - будівлі, в якій розташована книгозбірня, що розглядається вже як предмет історико-культурного та архітектурного надбання й екскурсійно-туристичної діяльності. Так, наприклад, будівля Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, яка була спеціально побудована і урочисто відкрита 19 листопада 1911 р. для розташування в ній Київської міської публічної бібліотеки, надає можливість організовувати систематичне проведення екскурсій залами книгозбірні з демонстрацією постійно діючої експозиції, що присвячена історії становлення цього бібліотечного закладу. Недаремно у 1985 р., як вже зазначалося, тут було відкрито Музей історії бібліотеки (за деякими відомостями, - єдиний на той час музей історії бібліотеки на території СРСР) [15, с. 49]. Для Музею було спеціально розроблені відповідні меблі та експозиційні стенди у дизайнерському стилі [26]. Нині на першому поверсі головного корпусу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого представлені декілька експозиційно-виставкових стендів, що засобами різних документів розкривають історію становлення книгозбірні. Висвітлюючи в експозиції музейні предмети, бібліотекарі-екскурсоводи НБУ імені Ярослава Мудрого, розкривають особливості їх побутування та використання, історико-культурне середовище та духовну атмосферу певного періоду, а також специфіку бібліотечної роботи того часу. Таким чином, створюється атмосфера проникнення в історичне середовище за допомогою багатства музейного та книжкового фонду, що дозволяє повніше розкривати розвиток книгозбірні як сховища духовної, історичної та літературної спадщини. Живий обмін думками, дружня бесіда з біблі-отекарем дозволяє залучати нових відвідувачів до лав читачів. Бібліо- текарі-екскурсоводи стають постійними провідниками-консультантами з питань історії бібліотеки і бібліотечної справи. Інформація з історії книгозбірні представлена в альбомах, звітах, в архівних документах, у виданнях бібліотеки та в інших публікаціях, що складають частину експозиційних матеріалів. На жаль, відсутність окремого приміщення для музейних експонатів деяких тематичних розділів експозиції та виставково-музейних комплексів позбавляє користувачів цікавої інформації, завдає суспільству певного духовного збитку, а працівники книгозбірні, не використовуючи унікальні документи в музейній та виставково-експозиційній роботі, втрачають оригінальний досвід діяльності, певні творчі знахідки, забуваючи людей, які працювали для розбудови і розвитку бі-бліотеки. Таким чином, як зазначає С. Г. Колосова, втрачається історичне коріння та збіднюється соціальний образ бібліотеки, її привабливість, зникає повага до професії бібліотекаря [11; 12].

Вивчення історії розвитку бібліотек та бібліотечної справи закономірно активізується під час відзначення ювілейних дат провідних міських книгозбірень, які попередньо, як правило, проводять широку пошукову НДР відносно дослідження основних етапів та особливостей свого розвитку. Наприклад, під час підготовки до 150-річчя Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки (1984) були знайдені цікаві історичні документи, що збагатили не тільки історію обласної наукової бібліотеки, а й багатьох інших бібліотек краю. З метою надання цій роботі цілеспрямованого характеру, прагнучи упорядкувати знайдені документи, у 1990 р. адміністрацією книгозбірні було прийнято рішення про створення в Дніпропетровській ОУНБ Музею історії бібліотеки і бібліотечної справи області. Навіть на початковому етапі діяльності зазначеного Музею, використовуючи зібрані документи (всього приблизно 300), працівники книгозбірні змогли надавати бібліотекарям області методичну допомогу щодо проведення історичних досліджень та написання ними історії їхніх закладів [32].

У 1999 р., у рік 65-річчя бібліотеки Харківського національного автодорожнього університету (ХНАДУ), було відкрито Музей книги і історії бібліотеки на базі, попередньо зібраних, п'яти тисяч документів. У 2003 р. в Музеї нараховувалося більше восьми тисяч рідкісних та цінних видань, у тому числі 12 колекційних зібрань книг (з особистих бібліотек вчених), приблизно півтори тисячі музейних експонатів, з яких близь-ко тисячі - фотодокументи [26, с. 14]. Музей книги і історії бібліотеки ХНАДУ є унікальним підрозділом бібліотеки, що поєднує принципи роботи абонемента і читального залу, тобто певні книги можна брати додому, а з іншими - працювати тільки в музеї. У зазначеному Музеї зберігаються не тільки цінні книги, а й унікальні документи з розвитку діяльності бібліотеки. Для розкриття її історії оформлено спеціальний історико-документальний альбом бібліотеки (більше сотні сторінок), де зберігаються документи, яким 60-80 років; два альбоми «Історія бібліотеки в особах»; два томи «Книги пошани», куди поміщені фотографії та короткі біографічні відомості кращих співробітників за весь час існування бібліотеки; систематизовано фотоархів бібліотеки та ксерокопії особистих справ співробітників; складено опис грамот і подяк на адресу бібліотеки тощо. Досить часто в Музеї проводяться творчі зустрічі з вченими, педагогами, харківськими поетами, письменниками, бардами та ін. Активно розвивається виставкова діяльність, причому експонуються як книги з основного та музейного фондів, так і матеріали з приватних зібрань, у тому числі з особистих бібліотек і фотоархівів [24, с. 142-143].

До святкування ювілею у листопаді 2016 р. з нагоди 90-річчя Донецької республіканської універсальної наукової бібліотеки ім. Н. К. Круп- ської було відкрито Музей історії цього закладу. Проте, задум про створення Музею історії бібліотеки виник задовго до зазначеної ювілейної події. Так, наприклад, тільки експозиція збиралася більше ніж півтора року, незважаючи на те, що неофіційно музей в бібліотеці був і раніше, але, безумовно, не такого масштабу, формату і статусу. Зазначений Музей було створено спільно з фахівцями Донецького республіканського краєзнавчого музею, що виконали масштабну роботу в чіткій відповідності до канонів музейної справи [21]. В експозиції Музею спеціальне місце відведено для урядових нагород, якими в різні роки була відзначена бібліотека, у тому числі - грамота Президії Верховної Ради УРСР на честь 50-річчя бібліотеки, що була отримана в 1976 р., і медаль, яка додавалася до цієї грамоти. Найважливішим експонатом музею є оригінал паспорта про присвоєння бібліотеці статусу пам'ятки історії та архітектури місцевого значення.

Підготовка до ювілейних заходів з нагоди 125-річчя Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г Короленка (ХДНБ) у 2011 р. створило підґрунтя для висвітлення історії бібліотеки музейними засобами - було відкрито музейну експозицію «Харківська громадська бібліотека: перше 30-річчя, 1886-1916 роки». Проте, ще у 2009 р. у ХДНБ було створено сектор історії бібліотеки, основним завданням якого було зібрання відомостей про становлення даної книгозбірні та розвиток бібліотечної справи краю [3, с. 2-3]. Одним з результатів НДР з вивчення історії ХДНБ була розробка теоретичних і практичних основ об'єднання в книгозбірні традиційної бібліотечно-інформаційної діяльності з музейними функціями, а також створення концепції Музею історії наукової бібліотеки. Зазначений Музей повинен буде розкривати бібліотечну історичну спадщину розвитку ХДНБ, що включає офіційні документи, особисті архіви бібліотекарів і читачів, їх листування, мемуари, фотографії, музейні предмети, що відносяться до історії бібліотеки й бібліотечної справи краю. Розробці концептуальних положень створення Музею історії ХДНБ ім. В. Г. Короленка передувало вивчення історичних джерел, бібліотечних звітів, публікацій, пов'язаних з історією бібліотеки; ознайомлення з досвідом роботи музеїв історії освітніх закладів Харкова; аналіз публікацій, що висвітлюють досвід створення історичних музеїв; вивчення правил, методик, напрямів та особливостей створення бібліотечних музеїв; розробка й підготовка музейної експозиції «Харківська Громадська Бібліотека: перше 30-річчя»; підготовка тимчасового поло-ження про музейну експозицію з історії ХДНБ ім. В. Г. Короленка; організація і проведення декількох виставок тощо [37, с. 117-118]. Маючи в розпорядженні будівлю, яка визнана пам'яткою архітектури, велику кількість предметів та цікавих історичних фактів, пов'язаних із видатними діячами науки і культури, Музей історії ХДНБ ім. В. Г. Королен- ка, що складається поки що тільки з музейної експозиції «Харківська громадська бібліотека: перше 30-річчя, 1886-1916 рр.», здійснює музейно-експозиційну діяльність, використовуючи весь бібліотечний простір за допомогою музеєфікації окремих елементів бібліотечної будівлі та її інтер'єру, які доповнюються невеликими тематичними експозиціями та виставками. На думку К. Гарєєва, до 2011 р. в Україні не існувало подібного музею історії наукової бібліотеки [2, с. 21].

Робота музею історії бібліотеки багато в чому залежить від складу його фонду та рівня його організації. Як вважає С. Шемаєв, комплекта- ційно-систематизуючий напрям роботи такого музею є одним із найважливіших напрямів [35, с. 255-256; 36, с. 210-211]. Наукова організація фондів дає змогу зафіксувати юридичний статус музейного предмету, а також виявити його значення як для науки й культури загалом, так і для конкретного музею зокрема, та створює найоптимальніші умови для повноцінного використання усіх музейних зібрань. Вона передбачає формування фонду документів та предметного матеріалу з історії бібліотеки (у т. ч. створення електронного архіву) шляхом виявлення, вивчення та збору документів із фондів бібліотек, архівів установ і музеїв, прийняття в дар колекцій та окремих предметів від юридичних та фізичних осіб; здійснення обліку, зберігання, консервації й реставрації предметів, що перебувають у фонді музею; організації управління музейним зібранням, у т. ч. створення електронної бази даних з історії бібліотеки та науково-довідкової картотеки. Фонди музею історії бібліотеки мають комплектуватися з усіх наявних у книгозбірні матеріалів, що пов'язані з її історією та розвитком бібліотечної справи краю.

Для планомірної роботи музею необхідно розробити спеціалізовану музейну документацію: акт прийому на постійне (тимчасове) зберігання; книгу надходжень; книгу обліку; предметні картки музею, що формують картотеку, яка повністю відповідає структурному розподілу музейних фондів та ін. Наукова робота і надання інформації про музейні предмети потребують створення електронної бази даних та цифрового архіву, що дозволить широко використовувати предметні картотеки, інвентарні книги музею, підготувати матеріали для створення віртуального музею історії бібліотеки і взагалі швидко та якісно вести всю необхідну музейну документацію.

Провідне місце в роботі музею посідає експозиційна діяльність, від рівня організації якої залежить всебічне розкриття історичних подій та привабливість музею. Експозиційна робота музею історії бібліотеки полягає у проектуванні експозицій (розробка структури розділів, тематичних та тематико-експозиційних планів, оформлення етикетажу, проектування архітектурно-художніх замислів тощо); створенні гармонійного, привабливого й комфортного середовища в місцях розташування; про-веденні монтажу експозиції (розташування, оформлення та модернізація музейного обладнання і технічних засобів, розміщення та закріплення експозиційних матеріалів згідно з проектною документацією) тощо. Висвітлення історії бібліотеки здійснюється переважно згідно із загальною історичною хронологією та її узгодження з основними етапами діяльності бібліотеки.

На основі взаємопроникнення бібліотечної і музейної складової роботи в музеї історії бібліотеки розвиваються такі інноваційні форми роботи бібліотеки, як: поглиблення та розширення роботи з рідкісними та цінними виданнями, предметами матеріальної культури як об'єктами музейної діяльності; використання нових методів музейної експозиції під час створення книжкових виставок у бібліотеці; створення музейних експозицій, меморіальних кутків із застосуванням сучасної комп'ютерної техніки; організація і розвиток інтегральних форм у формуванні культурного інформаційного простору; вивчення діяльності бібліотеки і формування її колекцій як об'єкта історичних досліджень і музеєфікації; участь спільно з музеями у заходах (зокрема, - виїзних), присвячених різним історичним подіям; проведення в книгозбірнях спільно з музеями, архівами, закладами освіти й культури книжкових, художніх та інших виставок; вивчення бібліотеки як об'єкта історико- архітектурного надбання певної місцевості й екскурсійно-туристичної діяльності. Досвід організації бібліотечних музеїв свідчить, що бібліотека не дублює музейні установи, не є їх конкурентом, а навпаки - стає відповідальним і надійним партнером у справі збереження і поширення національного культурного надбання. Зазначений аспект стимулює розвиток співробітництва бібліотек із музейними закладами та архівами у напрямі виявлення документів, що дозволяють розкривати певні історичні періоди бібліотечного розвитку [36, с. 85].

Мета створення музею історії бібліотеки (бібліотечної справи) полягає в тому, щоб підняти на новий, більш високий, рівень вивчення досягнень історичної і культурної спадщини певної місцевості у зв'язку з розвитком культурно-просвітницької, інформаційної та іншої діяльності бібліотеки; показати роль і значення роботи книгозбірень у суспільному житті свого населеного пункту, у вирішенні проблем з екології, з підвищення рівня здоров'я населення, у відродженні народних промислів, збереженні мови та ін. Організатори такого музею прагнуть показати не тільки походження, розвиток і майбутнє бібліотек певного краю, а й звернути особливу увагу та віддати належну пошану співробітникам бібліотек як зберігачам культури минулого, збагатити та більш точно відтворити історичну пам'ять народу.

Основними напрямами роботи музею історії бібліотеки є дослідження і розкриття основних етапів розвитку книгозбірні; висвітлення та доведення органічного зв'язку бібліотеки і суспільства, бібліотеки і держави, ролі книгозбірні в розвитку культурно-просвітницьких та освітніх процесів й виявлення особливостей її діяльності на тлі куль-турного життя села, міста, району чи регіону; збереження, вивчення й поширення культурної спадщини, що пов'язана з діяльністю книгозбірень; покращення презентабельності та підвищення соціальної значущості бібліотечного закладу; залучення відвідувачів і потенційних соціальних партнерів до культурно-просвітницької діяльності бібліотеки; більш якісне задоволення інформаційних потреб користувачів; підвищення ефективності роботи книгозбірні та її статусу серед закладів культури й у соціумі в цілому.

Відповідно до мети та зазначених основних напрямів роботи головними завданнями музею історії бібліотеки є збереження унікального фонду архівних документів і колекцій з історії становлення бібліотеки та бібліотечної справи певної місцевості, матеріалів про видатних бібліотечних діячів і співробітників книгозбірень; доведення до широкого загалу привабливості, багатогранності й повчальності історії бібліотек і бібліотечної справи; ознайомлення зі специфікою та значенням діяльності бібліотек(и) для міста, області, регіону на різних етапах її існування; розкриття значущих подій та основних досягнень із моменту організації бібліотеки до сьогодення; висвітлення внеску бібліотечних і громадських діячів у розвиток книгозбірні та культури суспільства в цілому; ознайомлення відвідувачів з цінними бібліотечними колекціями, роботою відділів книгозбірні та особливостями бібліотечної професії; розширення культурно-просвітницької роботи серед усіх верств населення; залучення громадян до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідної, художньо-естетичної, природоохоронної діяльності; сприяння НДР у галузі історії бібліотечної справи, а також у підвищенні професійного рівня бібліотекаря; розширення взаємодії бібліотеки з іншими закладами культури, освіти та науки; формування позитивного іміджу бібліотеки у суспільстві.

Музей історії бібліотеки здійснює майже такі самі соціальні функції, як і бібліотека, а саме: меморіальну, культурологічну, науково-дослідну, інформаційну, освітню, інтеграційну, комунікаційну, науково-просвітницьку, виховну функції, що дозволяє йому виконувати основні завдання із збереження пам'яток культури (зокрема, книжкових пам'яток), з популяризації книги і читання, з розкриття історії розвитку бібліотечної справи краю [4, с. 87]. Серед зазначених вирізняються науково-дослідна, меморіальна та культурно-просвітницька функції. Так, здійснення науково-дослідної функції музею історії бібліотеки передбачає: організацію роботи в архівах, бібліотеках, музеях та інших закладах з метою виявлення і опрацювання матеріалів, що відповідають потребам музею історії бібліотеки; розробку концепцій й програм з розвитку музею та участь у відповідних проектах інших установ, підприємств, організацій; формування знань в галузі теорії й методики збору, зберігання, обробки та використання музейних предметів; організацію наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, практикумів; проведення НДР відповідно до профілю музею і бібліотеки; формування на базі музею дослідницької лабораторії з вивчення історії бібліотек регіону, історії бібліотечної справи, діяльності бібліотечних музеїв і музейних бібліотек, а також з питань розвитку бібліотечного краєзнавства; проведення цільових дослідницьких проектів; привернення уваги вчених та громадських діячів до вивчення історії бібліотеки та різних аспектів її діяльності шляхом популяризації відповідних знань тощо [36, с. 74]. Меморіальна функція музею історії бібліотеки полягає у збереженні сукупності зібраних документів з метою їх передачі наступним поколінням. Вона спирається на формування, збереження і популяризацію документів як носіїв культури й історичної пам'яті. При цьому слід пам'ятати, що публічна бібліотека разом з музеєм не просто транслює культуру, а постійно відтворює духовні цінності з метою їх багаторазового повторного використання як в текстовій формі, так і в формі мовної комунікації, сприяючи культурній спадкоємності поколінь [19, с. 81]. Меморіальна функція музею історії бібліотеки здійснюється через збір, зберігання, вивчення і експонування меморіальних та інших музейних предметів з метою увічнення пам'яті про видатних діячів бібліотечної справи, представників науки, культури, мистецтва, які брали участь у діяльності бібліотеки, а також здійснюється з метою більш глибокого розуміння історичних подій, що вплинули на розвиток книгозбірні. У реалізації меморіальної функції чітко простежуються три загальних напрями діяльності: бібліотечно-інформаційне, музейне і науково-дослідне, причому спостерігається тісний їх взаємозв'язок у всіх аспектах бібліотечної роботи, що підтверджує гармонійність і єдність бібліотечно-музейної структури як єдиної бага-тофункціональної будови.

Отже, створення музею історії бібліотеки (бібліотечної справи) сприятиме виконанню таких соціальних функцій:

* культурологічної функції - залучення широкого кола користувачів до національних надбань розвою культури й наукової думки; висвітлення історії бібліотеки в контексті історичного розвитку села (району, міста, регіону, країни в цілому), осмислення досвіду роботи книгозбірні у взаємозв'язку з досягненнями науки, освіти, культури та ін.;

* інформаційної функції - поширення інформації та знань з історії та діяльності бібліотеки у соціально-культурній, науково-освітній та в інших суспільних сферах; налагодження систематичного обміну інформацією з музеями, бібліотеками, архівами, а також участь разом з ними в організації спільних заходів, круглих столів та ін.; відповідного розширеного представлення та поновлення інформації на сайті бібліотеки тощо;

* освітньої функції - проведення екскурсій та лекцій для учнів середніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів і студентів вишів; залучення молоді до заходів, спрямованих на розвиток патріотизму на державному та регіональному рівнях; формування у свідомих громадян потреби у безперервній освіті, зацікавленості до наукової творчості; підвищення престижу інтелектуальної праці;

* інтеграційної функції - інтеграція та консолідація ресурсів бібліотек, музеїв, архівів, у тому числі - в електронному середовищі; активізація партнерської взаємодії між освітніми та культурними закладами краю; розробка спільних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців бібліотек, музеїв та архівів тощо;

* комунікаційної - сприяння розвитку координації та кооперації діяльності бібліотек і бібліотечних музеїв; налагодження контактів і співпраці з музеями, архівами та іншими культурними й освітніми закладами; установлення зв'язків зі ЗМІ; організація спільної участі в проведенні сумісних заходів з різними асоціаціями, спілками, товариствами тощо;

* екскурсійно-туристичної функції - екскурсійне обслуговування відвідувачів; установлення зв'язків із туристичними агенціями та структурами; введення музею історії бібліотеки до складу туристичних маршрутів міста й області та ін. [37, с. 118-119].

Таким чином, музей історії бібліотеки (бібліотечної справи) як окремий науково-дослідний та культурно-освітній структурний підрозділ книгозбірні - це культурно-просвітницький заклад музейного типу, що збирає, вивчає, зберігає, експонує та популяризує письмові, фото-, фоно, відеодокументи, речі, книжкові та інші пам'ятки культури, знання та інформацію про розвиток бібліотек(и) в наративній, візуальній та пи-семній формі. Цей структурний підрозділ музейними засобами розкриває історію становлення бібліотек(и), значення їх (її) діяльності та місце в інформаційно-документному забезпеченні функціонування сфер освіти, науки та культури, а також у процесах задоволення інформаційних, культурно-освітніх, дозвіллєвих та інших потреб користувачів, шляхом всебічного вивчення розвитку бібліотечної справи певної місцевості (села, району, міста, області, регіону), внеску видатних вчених, меценатів, бібліотечних працівників та інших громадських діячів у розвій бібліотек(и) [36, с. 79-80].

Як окремий різновид культурно-просвітницької діяльності книгозбірні музей історії бібліотеки - це особливе інформаційно-комунікаційне, предметно-речове середовище (у тому числі - віртуальне), що існує у формі музейних предметів (експонатів), де наочними засобами подається інформація про історичний розвиток бібліотеки та бібліотечної справи і яке пов'язане з культурною, науковою і виробничою діяльністю суспільства певної місцевості. Основною метою функціонування зазначеного середовища є формування у відвідувачів інтересу до історії свого краю та діяльності бібліотек(и), засобами виявлення, вивчення, систематизації, зберігання, популяризації та музейної експозиції документальних матеріалів, що стосуються розвитку бібліотечної справи краю й розкриття життєдіяльності її організаторів (бібліотекарів, діячів науки, освіти, культури та інших видатних осіб, що зробили вагомий внесок у розвій бібліотек(и)) [4, с. 87-88].

Більшість сучасних українських бібліотек та музеїв мають своє представництво у мережі Інтернет, де вони намагаються розкривати власні фонди, колекційні й тематичні зібрання, надавати інформацію про свою роботу та проведення різних заходів, створюють віртуальні виставки тощо. Бібліотечні веб-сайти відрізняються від музейних інформативністю за рахунок подання більш широкого спектру інформаційних ресурсів, певних переваг супроводження та доступу до джерел інформації, архівних матеріалів та виставкових експозицій, а також виділяються вищим рівнем структурованості. У простір сучасної бібліотеки включені не тільки книги і люди, але й комп'ютери, відео-програвачі та інша електронна медіа-техніка, за допомогою якої користувачеві і бібліотекарю відкривається новий віртуальний простір, що значно розширює фізичні можливості приміщення бібліотеки. Таким чином, бібліотечний заклад у процесі своєї еволюції долає обмеженість своїх «фізичних меж» і поєднується з єдиним світовим інформаційним простором за допомогою технологій Інтернету. Зокрема, для повномасштабного розкриття своїх унікальних фондів й документів, що стосуються історії бібліотеки та задля охоплення більшого кола потенційних відвідувачів створюються віртуальні експозиції й музейно-виставкові комплекси за окремими або за усіма темами чи періодами розвитку книгозбірні. В електронній формі на сайті бібліотеки вони отримують навіть краще представлення, ніж в реальних експозиціях, розміщених у спеціально для цього зроблених стендах. Така перевага у справі створення повноцінного віртуального музею, зокрема - з історії бібліотеки, при наявності певних технічних засобів, може бути використана майже кожною книгозбірнею.