Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960-1973 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛИСТИ АРІАДНИ ТРУШ-СЛОНЕВСЬКОЇ, ДОЧКИ ХУДОЖНИКА ІВАНА ТРУША, ДО ТЕТЯНИ НЕЛЛІНГЕР (1960--1973)

Оксана Сторчаи



Важко уявити історію українського мистецтва кінця ХІХ -- початку ХХ ст., зокрема мистецтво Галичини, без творчої спадщини талановитого художника Івана Івановича Труша (1869 -- 1941), власне як мистецький Львів без Художньо- меморіального музею митця. З листів старшої доньки великого майстра Аріадни Труш-Слонев- ської (1906 --1984), що пропонуються для публікації [1; 2], розуміємо, яких надлюдських зусиль (важкі хвороби, похилий вік, людська байдужість) коштувало їй збереження родинного будинку і садиби у доброму стані, не продала його, що, до речі, значно полегшило б її життя і, щоб цей красень будинок у стилі модерн (архітектор О. Лушпинський) став філіалом Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Листи А. Труш-Слоневської цікаві і цінні з різних точок зору. По-перше, вони вперше вводяться до наукового обігу, по-друге -- написані галицьким діалектом початку ХХ ст., по-третє, вони дають матеріал для вивчення базових культурних цінностей галицької інтелігенції, нюансів і деталей їхнього буденного життя (думок -- рішень -- вчинків), в якому проявляється характер особи, що реалізовує себе як певний ментально-культурний тип.

Адресат Аріадни Труш-Слоневської -- самобутня художниця Тетяна Миколаївна Неллінгер (1904--1980) [3], яка була чудовим майстром натюрморту, портрету і ліричного пейзажу. Її творча біографія маловідома дотепер, її ім'я не увійшло до жодного з вітчизняних довідкових видань. Тому варто коротко прописати біографію мисткині, долучивши наявний архівний матеріал. Т. Неллінгер народилася 10 жовтня 1904 р. в м. Тбілісі, але з перших днів свого життя жила в м. Умані, де батько служив на залізниці, а мати була хатньою господинею. У 1917 р. батька з м. Умані перевели в м. Одесу, де Т. Неллінгер продовжила свою освіту в середній школі, яку закінчила в 1920 р. і того ж року вступила до Одеського Художнього училища. Навчалася вона в об'єднаній майстерні, викладачами якої були художники: Д. Крайнєв, Т. Дворников і Ф. Соколович. У 1922 р. батьки переїхали в Жмеринку, а на початку 1923 р. і Т. Неллінгер переїхала до них. У кінці цього ж року мисткиня приїхала до Києва, де працювала на залізниці (14 дільниця служби шляху). 1924 р. вона вступила до Київського Художнього інституту на живописний факультет (монументальний відділ); навчалася в майстернях Л. Крамаренка і М. Бойчука. У 1925 р. вийшла заміж за графіка Романа Федоровича Мельничука. Закінчила Інститут в 1930 р., керівником її дипломної роботи був М. Бойчук. Т. Неллінгер була членом АХРУ (Асоціація художників революційної України). З 1931 р. художниця певний час працювала в Харкові з групою художників над зарисовками виробничих процесів, присвячених відкриттю Харківського Тракторного заводу, і брала участь у V-й Всеукраїнській виставці (1931, Харків; експонувалися: «Портрет бригадира комсомольця на ХТЗ», «Портрет каменяра Мікуніса, ХТЗ»). У передвоєнні роки мисткиня творчо працювала у Києві і активно виставляла свої твори на художніх виставках, зокрема «Виставці пейзажу України і Молдови» (1936, Київ), горкома художників (1941, Київ; автопортрет, два пейзажі). У 1941 р. Т. Не- ллінгер евакуювалася в м. Ашхабад і того ж року вступила до Спілки художників Туркменії. Перебуваючи в Ашхабаді, вона брала участь у військово- шефській роботі й виставках: «Велика Вітчизняна війна» (Ашхабад, 1941), «Образотворче мистецтво Туркменії» (1942, Ашхабад; «Голова старої», «Портрет «Ене», «Портрет «Галочки», «Бузок», «Квітуче дерево», «Портрет брата художника Байрамова», «Гори», «Верблюд» /етюд/ та ін.), «Образотворче мистецтво Туркменії у дні Великої Вітчизняної війни» (1942, Ашхабад; Портрети: трактористки Зохре Тахирової, трактористки Курбан-Гуль і водовоза Айми, поварихи Огуль Набат, пейзаж «Вечір у тракторній бригаді»), українських художників з нагоди святкування «25 років радянської влади на Україні» (1942, Ашхабад; «Портрет Туркмена», «Дівчина з розою», «Квіти», «Хлопчик з дутарою» та ін. ), «Туркменія в дні Великої Вітчизняної війни» (1943, Ашхабад; «Портрет народного поета Туркменії Ата Саліха», «Портрет диригента Алланурова», «Портрет архітектора Плотнікова», «Жінка туркменка з дитиною», «Дівчинка-туркменка з розою», «Осінь в Ашхабаді» /етюд/ та ін.). Т. Неллінгер працювала переважно у техніці олійного живопису, була автором низки ескізів до портретів--килимів видатних діячів Туркменії, героїв Великої Вітчизняної війни, учасницею оформлення трьох потягів з подарунками фронту, ескізів до оформлення Другого з'їзду жінок Туркменії тощо.

Нелінгер Т.М. Берег моря (назва умовна). Етюд. Картон, олія

У травні 1944 р. Т. Неллінгер повернулася до Києва і в тому ж році вступила до Спілки художників Української РСР. З Києва виїжджала на фронт і Донбас у творчі відрядження та була учасницею тематичних виставок: «Виставка етюдів і зарисовок творчих відряджень на 1й Український фронт» (1944; два пейзажі, три портрети фронтовиків), «Донбас відроджується» (1945; Портрети робочих заводу ім. Дзержинського в Дніпродзер- жинську: Вороніна Георгія, Сазонова Є., Маклі- са Ф., Становой), «Виставки горкому художників» (1947, Київ; «Портрет акордеоніста», «Гуцулка»), пересувної виставки комітету мистецтв (1948, Київ), «Жіночої виставки 8 березня» (1958, Київ; Натюрморти, поміж них «Флокси», «Квіти»; етюд голови дівчини та ін.). З 1948 по 1953 роки -- член Київського товариства художників і учасник виставок товариства. Т. Неллінгер виконала низку портретів композиторів з натури. У період з 1949 -- 1950 рр. виїздила у творчі відрядження в Київську область і на Буковину. У 1960 р. після багаторічної важкої хвороби (з 1953 р.) помер чоловік. Вже будучи на пенсії (з 1961 р.), художниця брала участь у виставках, зокрема до 8 березня (1968, Київ; «Одеса, Аркадія», «Одеса, В.-Фонтан», «Волна» та ін.).

Мисткиня писала чудові квіткові натюрморти, поміж них: «Осінні квіти», «Осінній букет», «Піони білі», «Бузок» (чимало натюрмортів з такою назвою), «Хризантеми», «Квіти і фрукти», «Черемшина», «Флокси» та ліричні пейзажі -- «Весняний розлив Дніпра», «На Буковині» (усі полотно, олія).

Нелінгер Т.М. На березі (назва умовна). Етюд. Картон, олія

Твори Т. Неллігер зберігаються в музеях Ашхабаду (Туркменія), Луганському обласному художньому музеї (Портрет Алексєєва), в Меморіальному Музеї Миколи Олександровича Щорса та приватних збірках. Окрасою публікації будуть маловідомі твори художниці -- портрети, пейзажі (етюди, начерки).

1. Лист Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша до Тетяни Нелінгер від 11 травня 1960 року, Львів (далі буде вказуватися лише порядковий номер листа, дата і місце його написання. Листи публікуються за хронологією із збереженням авторської стилістики і орфографії).

Львів 11.V.1960

Дорогенька Таня! Одержала я Вашого листа зі сумною вісткою. Не буду богато і довго розписуватися і уживати богато слів, але вірте мені що дуже-дуже співчуваю з Вами.

Що -ж, на то нема уже ради, тепер таки треба Вам подумати про себе. Шкода що ми не разом о то поговорили би про ріж- не. На разі треба ограничити ся до тих кілька слів в листі. А може Ви приїхали би до мене? Трохи побули би, розірвали би ся; нові вражіння.

Як Ви себе почуваєте, напишіть. Я всі зустрічі з Вами, згадую завше зі зворушенням.

В біжучім році то я уже напевно буду в Києві, навіть приготовані гроші на то. Приіду щоби полагодити своі справи, уже найвисший час. Приіду на яких 2 тижні. Так я уже за- йлякувала. Вибиралася я уже тепер як тільки потепліє, але помішала хороба моі пляни. А іменно зробили мені неудачно укол в ногу, в жилу. Я тяжко перехоровалася, лежала цілий місяць. Тепер уже трохи ходжу, але мушу шанувати ногу. Той нещасливий випадок попсував мені усі пляни. Тими днями буду у лікаря і залежно від того що він мені скаже уложу знову своі пляни. Хотілаби я дуже могти поіхати в черв- ни, бо потім вакаціі і деяких людей можу не застати в Києві, з тих з котрими треба мені побачитися. Я як звичайно дуже занята, працюю понад силу і завше брак у мене часу.

В надіі і що скоро побачимо ся, кінчаю мого листа, а як побачимося поговоримо і розкажемо собі богато. Обнімаю Вас щиро і цілую дуже сердечно.

Ада.

2. Лист від 20 вересня 1962 року

20.ІХ.1962

Дорога Таня!

Від Вас немає ніякої вістки. Що чувати? Як здоровля? Який настрій? Буду дуже рада як одержу від Вас письмо.

А на разі напишу що коло мене. Перше чим маю забиту голову то Ювилеєм батька. Головні урочистости у Львові закінчилися. Виставку уже закривають. Повинна переїхати до Києва, але не знаю як буде. У Львові ніхто тим не інтере- сується. Сьогодня напишу до Касіяна, може щось порадить. Я в досить неприємнім положенню. Не випадає мені турбуватися і старатися щоби величали мого Батька а знаю, що як не я то ніхто більше тим не цікавиться. Але Ви певно знаєте як то все іде, нема чого розписуватися на цю тему.

Часом думаю о тім чи не поїхати самій до Києва, але здаю собі справу що то нічого не дасть. Тим більше, що виїзд був би для мене досить скомплікований, бо я сама на цілий будинок і по просту нема кого оставити в хаті. Тим більше що незадовго мають зачати капітальний ремонт нашого дому. На разі упорядковують вулицю. Буде асфальд, нові хідники, порядне освітлення. Зі здоровлям то у мене так, що не журилаби ся я, колиб не та нога. З діябетом у мене поправилося, останні аналізи вийшли добре. Дієту дальше треба держати, не є така уже страшна. Хвороба в такім случаю не повинна поступити. Крім ноги, котру я повинна оперувати і котра не позволяє мені займатися тяжчою роботою, другий клопіт, що не можу найти нікого до хати, до помочі при хазяйстві. Що правда зголошуються, але всьо такі, що мають сімю на селі і як знаю з практики комбінують, щоби зловити прописку у Львові і ніколи немає їх в дома, або на роботі, або їдуть на село. Досить безвихідне у мене положення.

Погода у нас прикра. Вчора упав досить великий сніг. І знова всюди болото і вода.

Чекаю письма від Вас. І може всежтаки виберетеся до Львова. Дуже хотїлаби я бачити Вас у себе.

Обіймаю і цілую сердечно.

Ада.

3. Лист від 19 грудня 1965. Львів

Дорога Таня!

Я уже встала з ліжка, вчора навіть виходила, була в кінї на фільмі: «Одруження по італійськи». Гарний фільм, дуже добра акторка. Нинї навіть викупалася і хочу уважати себе за здорову. Але щось не дуже в порядку у мене з жолудком так що навіть хочу порадитися лїкаря; думаю що то нічого поважного, але не люблю хоровати. Лїпше порадитися і треба зробити то ще в тім році, щоби Новий Рік від того не зачинати. Натурально о тім щоби в тім році бути в Києві мови нема, бо нема уже коли. Мої приятелі і знакомі хочуть стрічати Новий Рік у мене, так як кождо- го року. То для мене трохи клопіт, бо хату перевертається до гори ногами, о скільки ходить о їду то всьо приносить бо робимо складаний, але цїле урядження на мою голову, а то більше забирає часу як на примір зроблення торту чи чогось иншого. --

Я в однім з листів запрошувала Вас на Новий Рік до Львова, а тепер ще раз повторяю запрошення. Було би нам дуже приємно. Подумайте Таня і приїзджайте. -- А може лїпше не думайте і приїзджайте.

Справа моєї пенсії виглядає так що Чайка (голова нашої спілки) ще дотепер не був у Стефаника. Обіцяє що піде в найблищих дняв. Добре що я уже на ногах, треба пильнувати. Всьо так тягнеться і то мене денервує. Як завше великі надії на Новий Рік, може полагодиться то що зачалося в тім році. -- От такі мої справи, найважнійше щоби здоровля було. Але закінчу листа, бо дуже уже пізно.

Цїлую Вас дуже-дуже сердечно.

Ада.

Львів 19.ХІІ.1965

4. Лист від 2 березня 1966 року

Дорога Таня!

Дякую за карточку; Ви знова щось не в дуже доброму настрою. Ой Таня, не треба піддаватися.

У мене справи укладають ся так, що о скільки натурально не вискочить щось зовсїм непередбаченого хочу виїхати до Києва 9-того марта вечера так, що приїхала- би 10-того рано, тим поїздом як лїтом. А скілько то Вам не помішає, бо як пишете думаєте десь поїхати. Як Вам той мій приїзд не бувби на руку, невигідний, то прошу менї зателєфонувати на випадок коли не булоби вже часу на лист. Мій телєфон: № 5-34-13. Рано до год. 10-тої я завжди в дома. Умовляємо ся що я 10-того марта рано буду в Києва, колиби вискочило щось надзвичайного, чого не передбачую зателєфоную до Вас, тільки прошу Вас дуже не виходіть на двірець. Певно буде холодно і не хочу Вас турбувати. Я приїду легко, бо знаю що з двірця іде до Вас автобус, а пакунків не буду мати, тільки підручну валізочку. А ще до того як часто буває на двірци можна розминутися. Умовилися.

Моя пенсія уже затверджена, тільки має перейти ще через бухгалтерію. Завтра повинно то бути полагоджене. Повинна я дістать уже документ. З него мушу зробити копію в нотаріяльній конторі і піти до фінвідділу, де на тій підставі маю дістати звільнення з податків за дім. То мушу перед ві- діздом полагодити, бо зближається термін плачення податків. Дали менї не богато 50 рб місячно. Але більше не можна було, бо після закону не можна дістати більше як моя зарплата, о чім я довідалася в останній хвилї, а властиво уже по затвердженню пенсії. 21-марта відкривається виставка творів І. Труша в Музею Укр. Мистецтва у Львові. В звязку з тим маю також дещо клопотів, але до 9-того все полагодиться і я умовилася в директором що 9-того вечером поїду. На відкриттю виставки маю виступати в звязку з чим дала переробити собі сукню, яку на днях маю відібрати від кравчи- нї. Свій виступ маю майже готовий. Ще одень день щоби його викінчити. Думаю що все буде в порядку. Одно що робиться трохи зимно, але то не буде для мене перешкодою, бо від випадку візьму зі собою теплі річи.

Тішуся на думку, що побачу ся з Вами. Не дуже вірю в то, що Ви перестали курити. Посидимо при Вашім столику, покуримо, поговоримо.

А на разї цїлую Вас дуже-дуже сердечно.

Ада.

2.ІІІ.1966.

5. Лист не датований, але за змістом його можливо віднести до 1966 року

Дорога Таня!

Ви певно вернули вже до Києва; хочу Вас привитати. Перед двома годинами повернула я до дому з Музею. Попоїла, трохи відпочала і рішила написати до Вас. Як Ви знаєте 21 марта в Музею Укр. Мистецтва відкрили виставку творів І. Труша. Само відкриття було слабо зорганїзоване і для того випало досить скромно. В такій досить інтимній обстановцї, але деяким то якраз відповідало. -- Я виступа-Нелінгер Т.М. За роботою (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель ла зі споминами і так як менї тепер говорять ті котрі на відкриттю були подобалося. --



Тепер виставка має кольосальне поводження, відвідувачів дуже богато. Богато поодиноких осіб чи груп. А також дуже багато прогульок переважно організованих зі сторони організацій, підприємств і т. п. Часто організують зустрічі зі мною, як дочкою І. Труша. Мушу похвалитися що мої виступи тїшуться великим поводженням, зрозуміло я говорю від серця щиро і зміст виступу комбіную залежно від того яка публика. Сама виставка не виглядає добре, бо розміщена в салях які не є експозиційні, позатим мало світла і картини повішені дуже густо. Помимо всего, що раз більше поклонників талану І. Труша. Тими виступами я уже досить змучена, але тепер буду могти відпочити, бо зближається тиждень художника і будуть органїзувати зустрічі з нашими художниками, оден день тільки буду виступати, в тім дни присьвяченім Батькові. -- Позатим запустила я хату, а що завтра вихідний день беруся до порядків, а ще нині буду прати. Журюся своїми кіточками. Питалася я знакомого хірурга, сказала що можна тільки задержати їх дальший розвиток. Казала принимати «Уродан», приймаю, і мочити ноги в карсбадській соли, евентуально робити примочки з мочі на разї не мала на то часу, але кождого вечера, так як Ви менї радили, мажу кісточки йодакою, а потім одїваю теплі носки. Завтра хочу приготовати собі всьо потрібне до ванночок тільки застановляюся з чого робити чи з мочі чи з кар- сбадської соли. --Волося я собі пофарбовала, вже до хни додавала басму, брала того всього більше і тримала коротше, і так є ліпше. Тепер кождого дня мушу робити фризуру, але при- найменше, якось та моя голова виглядає. В городі цвитуть підсніжники, фіалки крокуси і зачинають примульки. Дуже журюся тим городом, бо виставка потреває два місяці, буду там занята цілими днями. На разї вичещений город з грубша і так стоїть. Коли і хто зробить там порядок як треба, навіть не знаю.

Писала Павличко, що дещо продала з картин. До Києва поїхав єї вуйко і повинен привести мені трохи грошей. -- з грішми у мене в тій хвилі не дуже добре, бо поставила я собі в кухні плитки на стїну, на одну на котрій є якраз газ і водотяг. На всї стіни не давалаби я навіть коли мала би на то гроші, бо виглядає то якось так холодно. Решту панелі маю я лякєровану. В той спосіб я видала трохи грошей але треба було то робити конечно, бо люблю і так повинно бути, щоби кухня була в порядку. Ще в кухнї богато треба зробити, щоби виглядала прилично по тім ремонті, ще чекають на мене порядки.

Як будете мати час і охоту напишіть що коло Вас чувати. А крім того вибиріться до Львова. І то конечно. Щ ось не видно доктора і такі зіми. Повинні уже приїхати.

Щож на тім закінчу свій нинішний лист.

Цїлую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист 4 травня 1966 року. Львів

Дорога Таня! Я виходила до магазину, щоби купити па- піроси, як ішла вулицею думала про Вас. Коли вернула до дому застала Ваш лист. Дуже ним утішилася. Дуже дякую за бажання і 1-майські поздоровлення. Я того року до нікого не писала. Приємно менї, що Ви памятали. Ой, Таня, у Вас стільки турбот, а Ви думали про «Андаксін» для мене. Дуже Ви мене тим зворушили. Я уже і так маю стільки зобов'язань супроти Вас. Дуже дякую. Напевно зробилаби Вам добре поіздка до Львова. Ви б у мене трохи відпочили, посидїлиби ми на веранді, при столику, покурили, поговорили. А може всежтаки Ви рішетеся. -- Дуже прошу. У мене як звичайно богато всякоі роботи і забот. Трохи ремонтую кухню. Поставила плитки на одній стіні, на тій де вода і газова кухонка. Завтра приходить розібрати кухонну печку. Вона стоіть ще з 1910 року, зовсім в ній палити не можна, помимо того, що проведений газ. Тільки стоіть і нема з неі ніякоі користи. Потім треба мені помалювати ще стіни. Як то закінчиться зроблю порядки, бо все дуже занедбане. Все це мучить мене. Учуюся не дуже добре. Як тільки змучуся або переденер- вуюся зовсім, я, до нічого. У мене також така натура подібна трохи до Вашоі, що всім переймаюся. Може не до тоі степени що Ви, але також досить.

Сегодня цілий день сиджу, пишу листи. Після того як була друкована моя стаття в «Літературній Украіні» [4] я одержала дуже богато листів. Від ріжних «Клубів юних мистецтвознавців» від студентів, воінів, які відбувають військову службу, приватних людей. Кождий з них вичислених інтересуєть ся творчістю І. Труша, хоче дещо знати. Засипали мене як згадувала листами. Відписати, то ще не так трудно, бо я люблю писати; але показуєть ся, що я пишу старою правописею, уживаю слова, які сегодня уже не уживається, роблю орфографічні помилки. То все може бути як пишу приватного листа, але не може бути як пишу до молоді де той лист буде читаний богато разів. То я пишу брульон і іду до своєі знакомоі, учительки украінськоі мови. Вона робить мені коректу і я потім переписую. Ціла волокида. Виставка І. Труша продовжена ще до кінця травня. Дуже богато відвідувачів. Дальше уряджують зустрічі зі мною. -- Я уже привикла, говорю свобідно і навіть то справляє мені певного рода приємність, але рівночасно мусить, спеціяльно в ті дні коли є дві зустрічі. Дістаю богато квітів. У мене в садку дуже приємно, так як всюди весною. Досить уже зроблено, але ще богато роботи. Ви то знаєте. Роботи без кінця.

З тими «значками» то непорозуміння. У нас говорить ся «почтові значки» власне той галицизм про котрий я згадувала. І я думала, що значки то марки. Але як буду в місті пошукаю ті значки і Вам перешлю або наперед напишу, чи то це шо Ви шукаєте, а потім куплю. --

Кілька днів тому назад телєфонувала я до Польщі, сестра з мужом конечно хочуть іхати на Крим. Досить то кло- потливе, але треба якось всьо урядити. Брат з дружиною ще надумуєть ся, за кілька днів буду знати. Не знаю як буде з грішми, бо маю за мало. З закупочноі комісіі з Києва ніякоі вістки, а то би мене поратувало. Павличко також нічого не пише. Ожидаю від неі листа з дня на день, бо говорила мені іі Мама, що щось там є. То все разом нервує мене і я богато курю. Маю запрошення до Славска то недалеко в горах за Стрийом і треба все можливе зробити, щоби на другий тиждень поіхати, хотяй би на три дні. Така я якось вимучена. Зараз беруся я знова до своїх листів. Хочу сегодня на всі відповісти до кінця. Завтра зайду до тоі учительки. Смішно, як школяр. Боюсь що знова поставить двійку, так як на один з попередних листів. Цікаво, коли би я пішла до неі з тим листом який пишу до Вас, скільки вона найшлаби ошибок.

Обіймаю Вас моцно і цілую дуже сердечно.

Ада.

Львів 4.V.1966

Лист від 14 травня 1966 року. Львів

Дорога Таня! Вашу посилочку я одержала. Дуже Вам дякую за все. Приємно що Ви переслали памятки з над моря. Я їх положила разом з тими що привезла з Ялти. У мене як я Вам розказувала між вікнами уложений надморський краєвид. Дуже Вам вдячна за «андаксин». Я якраз полагоджую «виклик» для своіх з Польщі і дуже денервуюся, так що Ваше лікарство заживаю як іду в тій справі.

Документи у мене вже усі готові. З тим було богато хо- дження, а до того я не люблю «забави» в ті всі папірці. Завтра повинна я іх подати. Тоді буду трохи свобіднійша. Сегодня написала я останнього листа, відповідь на листи, які я одержала після того як була друкована моя стаття. Було іх досить багато. Забрало то мені досить часу. Дальше уряджують «зустрічі» зі мною в Музеі, але то за два тижні закінчиться, бо закриють уже виставку. Про значки я памя- таю, але останньо не виходила я до міста зі спокійною головою, щоби можна було пошукати. Але зроблю це тими днями. І зараз Вам напишу. До всіх моїх занять ще стільки роботи було в садку, щоби довести його до приличного виду. А ще та посуха, не знаю як в Києві, але у Львові не було ще ані одного весняного дощу. До того мій шланк до підливання зовсім порвався, так що вчора мусіла спеціально вискочити до міста щоби купити новий. Купила 25 метрів але треба ще приспособити його що би можна було вкрутити до водопроводу. Ми носили воду ведрами і дуже намучилися. Вам відомі того рода клопоти. Я зачала ремонтувати кухню, але перервала, бо того всього на купу було трохи за багато як на идну особу. Буду кінчати після 1-шого як закриють виставку. Ще до того, до тих зустрічей треба якось виглядати і ще сегодня мушу поправити літний костюмчик, який сів вправно. Майже нігде тепер не ходжу, ані з візитами, ані до Кіна.

Дуже смакувала мені чеколядка, яку Ви вложили по посилки. Я єї зіла, потім сїла, закурила і думала про Вас. Ви нічого не пишете про приїзд до Львова. Я після 15-того червня буду свобіднійша і рада буду бачити і гостити Вас у себе.

А на разі цілую Вас дуже-дуже моцно і сердечно.

Ада.

Львів 14.V.1966.



Нелінгер Т.М. Жінка в національному вбранні (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель

Лист від 4 березня 1967 року. Львів

Дорога Таня!

Сьогодні всї розмови зачинаються від слів: Цїкаве чи то буде уже весна. Тепло, приємно. У мене в городї підсніж- ники мають уже пуплішки і як не позимніє то незадовго за- цвитуть. Я пригадую Вам, що ви обіцяли приїхати до мене весною. Конечно Таня! Вчора я згадала ту хвилю коли я разом з Вами оглядала теракота підкладки в магазині в Києві. А то тоді, коли куповала і в кінци купила таку підкладку як хотїла. Я тільки тепер дала пошити собі той костіюм. В кінци найвищий час, бо матеріял перележав у мене більше як два роки. Кравця маю аж на 9 кільометрів від Львова, в так званій Зимній Водї. --

Пишу о тім длятого, що їздила я до нього машиною зі знайомими, їх власною, і зробили ми гарну прогульку. Так приємно було замічати за містом як уже майже потаяли сніги і тільки де-не-де лежать ще білими пятнами, як вода в якихсь річечках уже пливе. Я дуже запрацьовала, бо не маю ще нікого на місце тої жінки що жила у мене і помагала при господарстві. Щоби не бути самій в хаті взяла я покищо до тої кімнати внизу одну студентку. Симпатичну і інтелігентну дівчину. Засадничо безплатно, раз тільки на тиждень помагає менї зробити грунтовнійші порядки в хатї. В справі Музею ніяких немає новостей. На знаю що буде дальше, на разі стараюся не думати о тім. У Львові відкрито з великою помпою персональну виставку такого львівського художника Савина 5. Виставка зовсїм не цїкава, а також немає відвідувачів. Незалежно від всього професура для нього, так як уже булаб. Зближається Сьвято Жінки і то примушує мене зробити порядок коло себе лично. Думаю сегодня покрасити волосся, почистити ніхті, дещо приготовати, може зробити торт. На разі не заповідається ніяка забава, чи вечір. Щось там планують в Музеї, але не піду, бо більше товариство мене мучить. Але треба приготоватися бо можливо що дехто зайде поздоровити. Показується що у Львові легше продати картини, бо з тих, що Роман Миколаєвич привіз з Києва уже дві я продала. Одно що в запасі у мене трохи грошей і то дає певну певність себе і певного рода спокій. Дещо хочу купити для себе лично, але нічого з того дістати не можу, що мені конечно потрібне.

Цілую моцно. мистецтво художник лист публікація

Ада.

До письма вкладаю окрему карточку з бажаннями.

Львів 4.Ш.1967

Лист від 30 січня 1968 року

Дорога Таня!

Дуже дякую за сердечні Новорічні бажання. Я якраз в тім році до нїкого не писала, так зложилося. Просила Романа Миколаєвича, щоби до своїх побажань долучив і від мене. Думаю, що він то зробив. -- Як я бачу, Ви зовсїм закинули думку приїхати до Львова. А може всежтаки рішитися. Менї булоб дуже-дуже приємно. Що правда у мене тепер досить всяких неприємностей і турбот. В тій хвилї то лїчу жолудок бо від якогось часу не в порядку. Була у лїкаря, дав лїкарства і говорив, що до тижня повинно перейти. Другий день тільки принимаю, так що не знаю ще чи помагає. Позатим не зовсїм добре з ногою в котрій уже два раза був тромбофльобіт. Нїчого страшного, но лїкар радить менї зробити операцію. Операція не є велика, але всежтаки я денервуюся. Хочу я зробити, бо говорять що то одинокий спосіб вилїкування ноги так щоби не докучала і щоби не боятися дальших трабофльобітів. То не мусить бути нинї -- завтра, але по трошки треба приготовитися нервово і психічно в першу чергу. Є домашня комплікація, бо та жінка яка у мене живе дістає скоро квартиру і випроваджуєть, треба когось на її місце. Думаю що все помаленьку уложиться. --

Потїшаюся тим що то всьо не такє страшне і щоби тільки на тім скінчилося. -- Все я відкинула і хочу в першу чергу трохи подбати про своє здоровля. Багато відпочиваю, пізно встаю. --

При нагодї і як буде у Вас охота то прошу написати як Вам живеться, а передовсїм як здоровля.

У Львові дуже гарна виставка робіт дитячої художньої школи. Дуже цїкава. Як може знаєте директором є Р. Турин. Він вибирається уже на пенсію, певно незадовго піде. А взагалї то мало цїкавого. От одні женяться а другі мають розривку. Погода не важна бо вічно мокро, від довшого часу температура около «0». Я мало виходжу і то не добре. Як буде щось цікавого напишу до Вас а покищо кінчаю того нецікавого листа.

Дуже-дуже сердечно цілую.

Ада.

30.І.1968

Лист від 30 квітня 1968 року. Львів

Дорога Таня!

В першу чергу поздоровляю Вас зі святом 1-шого мая. Бажаю передовсім здоровля і доброго самопочуття, а все инше прийде само собою. -- Ви певно дуже заняті своєю дачею, нічого не пишете, а хотїлаб я знати, що чувати коло Вас. В останнім своїм листі писала я Вам яку мала неприємність, бо поламала я руку. Що правда гіпс зняли уже давно, але до того щоби рука була зовсім справна ще далеко. Ходить о то що в гіпсі рука завмирає і тепер треба її розрухати. -- Як показується не така то проста исторія, і треває досить довго. Уже три тижні приходить кожного дня масажист, а розрухана рука тільки на половину. Що правда багато дещо уже сама роблю, але з болем в руцї і власне так треба, щоби болїло, бо в той спосіб лїчиться. Все то мене мучить, але нїчого не вдієш. Маю жінку до помоги яка уміє робити в городї і хотяй би той клопіт став менї з голови. Більш-менше город уже упорядкований. Я помимо всего від рана до вечера чимсь занята в хатї в веду досить не цї- каве життя. От від часу до часу до знайомих чи часом до кіна. Також кождого дня буває хтось зі знайомих у мене і на тім властиво кінець. Навіть не знаю чи поїду десь відпочивати. Бо як звичайно не дуже є на кого оставити дім. От так живу з дня на день, не є то анї цїкаве, анї органї- зуюче. В сїчни 1969 року припадає 100-та річниця з дня народження Батька. В звязку з тим дещо приготовляється для відсвятковання. Про ремонт будинку не згадують і правду кажучи не дуже до того спішу, бо мати дїло з робітниками сейчас не по моїх силах. З ногою також у мене не добре, дуже скоро мучиться. Так що в тій хвилї як бачите у мене не все гаразд. Але може уложиться на лїпше. Треба мати завжди надію, бо інакше булоб дуже тяжко.

Стільки на минї, закінчую листа.

Цїлую Вас дуже-дуже сердечно.

Ада.

Львів 30.IV.1968

Лист від 1 грудня 1968 року

Дорога Таня! Сегодня одержала я Вашу відкритку. Дуже дякую за пам'ять. Показується що Ви не дістали мого останнього листа, який я писала до Вас до Києва. А було це так, літом прийшли від Вас два листи. На перший, я що правда не відписала, бо було якраз так що не зложилося з часом.



Нелінгер Т.М. Жінка на фоні килима, яка шиє (назва умовна). Начерк. 1946. Папір. акварель

Коли одержала другий було мені неприємно, що так поступила і зараз того самого чи слідуючого дня написала довге письмо. Не знаю длячого Ви його не одержали, бо навіть пам'ятаю як вечером кидала до ящика почтового.

Сегодня постараюся написати всьо про себе. В січні 1969 року минає 100 років з дня народження І. Труша. Його ювилей будемо досить широко святкувати. З звязку з тим у мене багато всякої роботи і заняття. Якраз закінчила спогади про Батька, які в найблищому часї будуть друковані в Львівському місячнику «Жовтень» [5]. На жаль не удалося мені в час приготовити спогади відповідні розміром, так щоби можна було видати окремою книжкою. А навіть договорювалася я з видавництвом «Мистецтво». Написала всього 26 сторінок машиновим друком, а то за мало для книжки. Матеріял є, і є очім писати тільки не вистарчає часу, щоби над тим посидіти. Останньо якось так всьо неудачно складається. Я сама в хаті, як знаєте звичайно у мене хтось живе і помагає при господарстві, але з останньою я розпрощалася, бо не можна було з нею видержати, а на її місце нікого найти не можу. Що правда зголошуються, але всьо до нічого, так тільки щоби за дармо жити. Навіть не можна найти когось, щоби прийшов від часу до часу прибрати. То є для мене великий клопіт, бо сама не даю собі ради з таким великим домом і не маю до того сили і здоров- ля. А ще з тим здоровлям не так добре, бо найшли у мене цукор в крови і треба дуже уважати. Передовсім дієта, не є вона така страшна, але треба часто ходити на базар, щоби придбати відповідні продукти, самій варити, не можна нічого зісти в місті. Я дуже похуділа, бо не маю часу з кухнею возитися і для того мало їм. Можна з того що мені по- зволяють їсти варити навіть смачні страви, але то возня і треба багато часу. В зв'язку зі сторіччам потрібна нова сукня. Ледви дістала матеріал, а тепер клопіт з кравчинею. Будуть знімати до телєвізії і треба якось виглядати. До того

Нелінгер Т.М. Осінній пейзаж (назва умовна). Картон, олія

всього різні люди пишуть статті про Труша і кожного дня у мене хтось є по всілякі інформаціі і дані. Сьогодня два студенти були з університету, посиділи собі 5 годин і так майже кожного дня. Робиться старання про встановлення меморіальної дошки у Києві, на тім будинку який ми дивилися. Уряджується велика виставка його праць у Львові, яка буде перевезена до Києва і багато ще всякого.

Буду кінчати листа, бо там доварюється обід, а то уже буде вечеря, бо зробилося пізно.

Напишіть конечно, що коло Вас чувати, як бачу гіпертонія Вас держиться, а найважнійше як з очами.

А покищо цілую, дуже-дуже сердечно.

Ада.

1.ХІІ.1968

Лист від 4 березня 1969 року

Дорога Таня!

Замкнули в нас воду, хотіла купатися. Чекаю може відкриють і той час хочу використати на написання листа до Вас. У мене останньо дуже мало часу. Я сама в хаті, ніяк не можу підібрати собі помічницю. Тепер о них дуже тяжко. Мучуся, бо всьо треба самій, а дім великий, позатим справи зв'язані з Ювилеєм батька також забирають мені трохи часу. --

Навіть не маю часу піти до аналіз, і не знаю як там з моїм діабетом. Дієту держу, думаю не погіршится. А як Ваше здоровля? Напишіть хотяйби кілька слів.

Не знаю чи буде Виставка Труша в Києві. Оскільки не зроблять то дійсно буде що найменше дивне. При такім Ювилею як знаєте по лінії Юнеско, повинні зробити в кін- ци ту Виставку в Києві.

Хочу на днях написати до Касіяна, порадитися куда обернутися в тій справі.

Тепер я як писала Виставка у Львові, досить скромно уряджена. Буде відкрита до кінця марта. Був у Львові мі- ністер культури, був також на Виставці. Говорив що Музей повинен купувати картини Труша. Намічених кілька моїх. Побачимо як то буде, а гроші дуже мені потрібні. На весну повинни робити капітальний ремонт нашого будинку, аж боюся того. А незалежно від усього повинна я десь поїхати відпочати а навіть полічитися.

На разі то живу, якось так без спеціальних плянів. Кожний день занятий від рана до вечера, що навіть нема коли щось серьозно подумати і заплянувати. От так у мене. Води дальше немає, теж клопіт, треба буде піти спати.

Цїлую Вас дуже-дуже сердечно.

Ада.

4.111.1969.

Лист не датований, але за змістом його можливо віднести до 1969 року

Дорога Таня!

Вашого листа я одержала. Дуже зажурилася станом Вашого здоровля. Але треба потішитися, що всежтаки операцію можна буде зробити. Мені говорили, що після такої операції зір вертає до нормального стану. Не є то все приємне, але треба потішатися тим, що всеж таки є на то рада. Всі прочі Ваші неприємности, я добре розумію. У мене ж також того рода. А взагалі то що хвилька треба розстроювати нерви. На кожному кроці і так тяжко мати до діла з людьми.

Я пишу до Вас в ліжку, лежу уже другий тиждень. Зно- ва тромбофльобіт. Мені не можна робити тяжких робіт. Але приходить ся, а потім от яка «приємність». На щастя я скоро помітила що з ногою не добре і запросила лікаря. Пильно взялася до лічення і ефект добрий, через кілька днів зможу встати. Найгірше що я сама вдома. Сусідки і знайомі ходять коло мене, але то всьо латане. Багато шуму ефект малий. Кожний має свої хвороби і клопоти і для другого немає часу. А ті що мають час то ім не хочеться. --

А взагалі то люди дуже егіістичні. Дають в найліпшім случаю то що мають лишнє. А як треба щось посьвятити чи з чогось зрезигнувати то уже іх немає. Але на то немає ради. Так легко зробилося мені на серці як вчора сказала мені лікарка, що через кілька днів зможу уже так ходити, що зроблю сама коло себе все що найконечнійше.

Видали конверти з портретом І. Труша і в такій висилаю той лист. А взагалі Ювилей переходить дуже скромно. Немає кому тим занятися. А мені не випадає величати свого батька можу його тільки шанувати.

Цїлую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист не датований, але за змістом його можливо віднести до 1969 року

Дорога Таня! Дякую Вам за листа. Сумно мені що хворієте. То є найгірше що може бути. Бо коли людина здорова то якось дає собі раду з життям, котро летить, а ми всі старіємося (немає що укривати), показуються різні хвороби і що раз менше сили. Але так уже уряджений світ і на то ми нічого не порадимо. Треба старатися якось можливо спокійно то все принимати. Я уже місяць хворію, зачалося від грипа, як скінчився і я один день уже походила, вийшла щоби зробити якісь запаси до їдженя, думала привести себе в порядок то на другий день захворіла тромбофльобітом. Треба було знова положитися, клали мені піявки, компреси, смарую мастями. Є уже ліпше так шо трохи ходжу на разі тільки по хаті. Завтра повинен прийти лікар скаже як дальше себе вести. Хворіти було тяжко, бо можна сказати сама одна в хаті. Той мій льокатор зовсім не удався. Ви пишете що треба точно договорюватися. Так я зробила і наша умова була корисна для него, бо мені в першу чергу залежало, щоби хтось був в хаті. А договорюватися можна тільки з чесними людьми. А не чесний обіцяє і на тім конець. А взагалі як показала практика, з людьми. Я стою на тім ста- новищи, що як маю якесь діло чи справу з кимсь, то треба стояти на такім становищі, щоби і одній і другій стороні було добре. А тимчасом переважна кількість людей дивиться тільки, щоби вони мали користь і притім поступають дуже безоглядно. -- Багато злих людей на світі. Але з тим до певної степени треба погодитися. Я часом говорю, що мій батько хотів направити чи поправити світ і людей і що його труд в тім напрямі пішов на смарне. Протягом свого на жаль довгого життя пізнала я людей і прийшла до переконання, як на загал тяжко з великою кількостю дійти до порозуміння. Хочеш якнайліпше, уступаєш, даєш зі себе багато, а коли доходить до того, що треба булоби віддати останню сорочку (як то говориться) то тоді той хтось робиться твоїм ворогом. В тій хвилі я в такому настрої, що дуже радо по- говорилаби з якимсь фільозофом чи психіатром о людях, їх поведінці і як себе супроти людей вести. Часто згадую про наші розмови у вас при тім маленькім столику, як ми курили папіроси. Я на жаль дальше багато курю. От в такому настрою була я кілька днів тому назад коли зачала писати то письмо. Вчора був лікар сказав що тромб розходить ся і до тижня повинно бути все в порядку. Позволив більше ходити і то уже добре, бо сьогодня вийшла уже на вулицю. Погода поправилася і чуюся ліпше. Живе від учора у мене одна жінка. Робить симпатичне вражіння. Може щось мені трохи поможе, виглядає на таку. Як би там не було треба мати надію, що якось уложиться, а то я мала кілька дуже тяжких місяців. Треба упорядкувати сад, думаю що найду когось хто то зробить.

Як би там не було треба держатися якось. Ювилей батька «відсвяткували». Не скажу, що нічого не зробилося але далеко не все що було заплянова. При звітах прийшли до заключення, «що в довгу перед Трушем». Що правда той довг можна вирівнати, побачимо що буде дальше. А на разі закінчу листа.

Цілую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист від 10 березня 1970 року

Дорога Таня! Я мала в пляні написати до Вас на Свято жінки, але захворіла і так до сьогодня лежу в ліжку. Уже трохи ліпше, так що узялася до писання листів. Очевидно в ліжку не дуже вигідно писати, але якось не найгірше як бачу іде. Що у Вас чувати? Говорив мені Роман Миколає- вич що Ви добре виглядаєте, а що там трохи не в порядку зуби та нічого такого страшного, на це завжди є рада, тіль- ки, що ми всі так не любимо ходити до зубного лікаря, як теж до инших лікарів. У мене також треба зробити порядок зі зубами, бо ледви усе держиться. У мене сейчас грип, чому не можна дивуватися, бо якраз цієї зими дуже панує. Сьо- годня знова падає сніг і бере мороз, так як би зачалася нова зима. Думаю що грип через кілька днів пройде і тим не журюся. Найбільше турбує мене що так зле чуюся нервово, а лікар навіть не може помогти, бо говорить, що ніякої хвороби нервів у мене не має, тільки надчутливість і мені треба вести дуже спокійне життя. А тимчасом клопіт за клопотом. Не так то легко бути самій на цілий будинок, мати на голові всякі справи звязані з Музеєм, про котрий ніхто крім мене не турбується. Найліпше булоби поїхати десь трохи відпочити, та немає з ким оставити хати. Так щоби не бути самою в будинку взяла я одного молодого чоловіка до кімнати в підвалі (кімната навіть дуже приємна і суха) але з него ніякої користи. Живе у мене безкоштовно, але не уважає щоби мав якісь зобовязання і ще коло него треба походити. Взагалі то положення у мене не до позавидування. До того ще родинні клопоти і непорозуміння. Мій брат оженився з дуже простою і примітивною жінкою з огляду на брата хотїла я багато перетерпіти, але помимо моєї терпеливости не дається кілька днів тому дійшло до сварки. Я нервово не видержала і сказала що думала. Багато на цю тему написати можна, але Ви знаєте що то родинні справи і скільки на це іде здоровля. Як будете мати охоту напишіть що коло Вас чувати, буду рада.

А тимчасом цілую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист від 25 травня 1970 року

Дорога Таня! Думаю, що погода в Києві така як у Львові. Май зимний кожного дня дощі. Як Ваше здоровля? А також цікаво як сад. Чи дальше під водою? Сьогодні (пишу рано) показалося сонце і маємо надію, що погода поправиться. А взагалі люди хворіють, нарікають що злий настрій. Мій тромб розійшовся але це не звільняє мене від того, що все ж таки треба буде зробити операцію. Я як звичайно дуже занята, бо зрозуміло цілий дім, вічно треба щось ремонтувати. Якраз вибираюся до монтера. Думаю в другій половині червня поїхати до Києва. Справу з Музеєм треба в кінци поставити якось ясно. Нікого нічого не інтересує, а я не можу дальше, з огляду на здоровля і літа все сама тягнути. Клопотів у мене багато і нема коли подумати про себе. Так що найвищий час рішити сюди чи туди. У мене до Вас прохання. Як Вам не трудно заглянути до телефонічної книжки і написати мені адрес співака Гнатюка, на імя Дмитро, а по батькові не знаю. Також не знаю по якій вулиці живе. Справа в тому, що він просив мене написати йому листа був у мене ще зимою. Написав мені свій адрес на карточці, котру ніяк найти не можу. У мене спеціальна коробка, де кладу звичайно адреси, але явно положила в инше місце. Буду дуже вдячна. Як удасться мені бути в Києві, зайду до Вас і дуже тішуся на нашу зустріч.

А тимчасом цілую, дуже-дуже сердечно.

Ада.

25 мая 1970.

Лист від 16 серпня 1970 року. Львів

Львів 16 серпня 1970 року.

Дорога Таня!

Не знаю, чи мій лист застане Вас в Києві, але на всякий случай пишу. Знаю, що Ви кожного літа виїзджаєте в Одессу. -- Боюся чи Вас там не закрили. Як тільки почула я про цей наприємний случай з хворобою сейчас подумала про Вас. Напишіть хотяй би карточку. У мене як звичайно, не хочу нарікати, але якось зі своїми всякими клопотами мушу давати собі раду. На жаль таке життя у мене, що далеко плянувати не можу, але не закинула думки поїхати в Київ, тіки не знаю коли то буде.

Цілий мій відпочинок був, то три дні в горах. Найшла людей в цю кімнату в низу. Молоде супруже, але на них дому оставити не можу. Вони не сидять дома, приходять вечером. На стільки, що живе ще хтось в хаті і часом щось поможуть. Але ж ліпшого нічого найти не могла. Побачу як уложиться дальше. А тимчасом ожидаю вістки від Вас і

Цілую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист від 21 серпня 1970 року. Львів

Львів 21 серпня, 1970

Дорога Таня!

Кілька днів тому вислала я Вам листа до Києва. Хотіла знати як у Вас. Сьогодні одержала Вашого листа. Бачу що у Вас вічні клопоти. Дуже Вам співчуваю і розумію що Вам тяжко. Але де не поглянеш кругом люди мають клопоти. З оповідань знаю, що параліз тепер виліковують. От таке нещастя було у двох моїх знайомих жінок. Одну і другу вилічили, остали тільки малі наслідки. Зрозуміле, що після такої хвороби треба дуже на себе уважати. Нічого не пишете як з Вашим здоровлям. Дуже мене зворушило, що так подумали Ви про мене що навіть оставили постіль. З моїм виїздом денебуть то було, завжди тяжко. А це для того, що немає нікого такого на кого я моглаби спокійно оставити хату. Маю, що правда квартирантку але вона у мене хвилево, бо дістала мешкання. Там робить ремонт і не знати як довго це потреває. Уже від місяця вибирається і то мене вяже. Недавно я взяла до кімнати в півпідва- лі людей (муж і жінка), але вони великі боягузи і самі в хаті остати не хочуть. Спеціальний боягуз то він. А завжди мені говорять мущину взяти. Що до квартирантки то на ню числити не можна, бо кожного дня може переїхати на свою квартиру. -- Давнійше як у мене жила одна жінка з дочкою, я була свобідна, бо вона заопікувалася домом не боялася і я була спокійна. До Києва я хотіла поїхати в справі музею. Дотепер коли я була молодша і здо- ровша могла бути всім, від завідуючої до прибиральниці, але тепер уже не даю собі ради, тимбільше що вічні ремонти. Львівське начальство спихає все на мене. А сама собі винна бо так приучила. Тепер хочу заняти становище, що як не поможуть, то треба буде закривати Музей. Дуже бу- лоби мені тяжко це зробити. А взагалі на цю тему багато дечого сказати можна.

Додатковий клопіт маю з братом. Він дуже неудачно женився. То розводяться то знова сходяться і це все я мушу переживати.

На тім дорогенька Таня закінчу свойого листа.

Обіймаю моцно і цілую сердечно.

Ада.

Лист від 20 жовтня 1970 року. Львів

Львів 20.Х.1970

Дорога Таня! Уже довго не було від Вас вістки. Що Вас чувати? Як здоровля і настрій? Від довшого часу вибираюся написати до Вас, та все якось не складалося. Тепер уже вечір, ще має прийти до мене одна знайома, очікую, уже не беруся до ніякої роботи, то думаю собі, напишу в кінци до Вас. З моїм виїздом до Києва як на разі нічого не виходить. Як завжди зв'язана я зі Львовом, а радше домом. Що правда взяла я людей до себе до тої кімнати в низу, молоде супруже за поміч при господарстві. Не є вони злі, але не тримаються хати. Обоє працюють, а по роботі замість вернути до хати то кудась ходять, або їдуть на село до родини. Позатим вони великі боягузи і бояться самі остати на цілу хату. Не є це то, що мені потрібне, але ще найліпше з того що попадало через ті два роки, які я шукала. Повинна я бути задоволена, що всеж- таки часом щось мені поможуть. От-так є, треба бути скромним, бо інакше булоби ще більше тяжко. -- В Києві сейчас Виставка львівських художників. Цїкаво як подобається. У мене до Вас прохання, як би припадково попала Вам в руки якась рецензія, або замітка в газеті прошу зберегти і переслати мені.

А взагалі пишіть як у Вас і коло Вас.

Цілую дуже сердечно.

Ада.

Лист від 20 грудня 1970 року. Львів Львів 20.ХІІ.1970

Дорога Таня! Вашу карточку одержала. Дуже дякую. Скілько ми усї маємо клопотів. От і у мене також родинні, з братом. Може я Вам уже писала, що він оженився дуже зле, зі зовсім примітивною жінкою, яка і йому попсувала життя і я маю з її сторони вічні непри- ємности. Незалежно від того компромітує назвиско яке носить. -- Мені радять з усіх сторін не інтерисуватися тим і не перейматися, але все ж-таки то мій брат і мені прикро і тяжко.

Говорять, що Виставка львівських художників у Києві подобається. Мала я рецензію яка була друкована 8.ХІІ. бр в «Літературній Україні». -- Там трохи скритикували М. Сельську 8. Вона переживає. Їздила вона на один день до Києва на обговорення. Говорили мені, що з поїздки задоволена. З нею я ще не бачилася. --

У мене як звичайно, брак часу на всі мої заняття. В кін- ци будуть друкувати мої спогади про батька, які я віддала до Львівського місячника «Жовтень» уже більше, як два роки тому на зад. З причини браку місця, (як пишуть) дещо скоротили приблизно 1/3. На тім вони то є мої спогади трохи зубожіли, але на це ради не має. Як вийдуть я пришлю Вам примірник.

Як Вам відомо зближається Ювилей Лесї Українки. А що вона моя своячка, то і мене турбують.

От так у мене від рана до вечера. Час занятий різними справами, а про себе лично нема коли подумати.

Цїлую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист від 23 березня 1971 року. Львів

Дорога Таня!

Приємно було мені одержати від Вас листа, тільки прикро, що з такими сумними вістками про хворобу Вашої сестри. Я від деякого часу думала, щоби написати до Вас, але якось не зложилося, бо останньо у мене всякого і то на жаль нічого приємного. -- Мучуся коло того свого дому, та турбуюся всякими важними справами, які так тяжко полагодити. Я розумію Вас, що переживаєте хворобу сестри і розумію що і тяжко щось помогти. Знаю, що тяжко найти опіку навіть за гроші. Тільки не пишіть про свій «егоїзм», бо так як Ви посьвячуєтеся для родини, то дуже рідко буває. -- І Ви і я знаємо, що хочеться де тільки можна помогти і знаємо як це тяжко, коли і самій потрібна поміч. Всі ми не молодіємо і стає тяще жити, а на це не має ради. Треба мучитися і старатися в мірі можливості, часом і понад силу давати собі раду.

Я два тижні хворіла, нічого страшного, простуда. Але що не було коло мене нікому походити, то хвороба тягнулася. Бо то і треба було самій встати, щось собі зварити, просто з ліжка відкривати комусь двері і т. п. Що правда живуть у мене люди але обоє працюють, крім того бігають за своїми справами. От так щось трохи поможуть коли мають час, але то все далеке від того, що мені булоби потрібне. Я мушу бути задоволена, що хтось ще живе в хаті і на багато дечого замикати очі. А нікого підходячого найти не можна. На стільки що вони чесні і чемні люди. Що не жують мені нерви. --

Я прийшла до переконаня, що дальше так тяжко працювати коло дому і всякими справами зв'язаними з Музеєм уже займатися не можу. Я запропонувала Музеєві Українського Мистецтва, щоби купили у мене дім і щоби хтось занявся домом, адміністрацією і ремонтами. На це мені відповіли, що то для них за великий клопіт. А для мене старшої жінки і не зовсім здорової то не є клопіт? В приватні руки (помимо того, що дісталаби добрі гроші) продати я не хочу. Незалежно від того дім є на стику історичних пам'яток і правдоподібно і не позволилиби мені. Я була у адвоката. Він сказав, що з огляду на то, що дім на стику історичних пам'яток наше начальство обовязане ним занятися. Радив написати просто до міністерства культури представити ситуацію і жадати якогось рішення в цій справі. Так як є дальше безумство бути не може. Як довго я могла тягнула, а в кінци у кожного ограничині сили і можливості.

Всі показують на мого брата, який живе у Львові, говорять нехай поможе але його не тільки, що такі справи не обходять, а ще до того робить мені різні перепони, о яких я напишу в слідуючім листі. То все за намовою своєї жінки, оженився він дуже неудачно, а що має дуже слабий характер для спокою її у всьому уступає. Дуже під її впливом.

В першім номері місячника «Жовтень» [5] були друковані мої спогади про батька. Досить їх скоротили (як то звичайно буває). Але говорять, добре, що і так. Тепер іде до друку книжка про Труша «Збірник». А саме виступи, які були виголошені в зв'язку ще з ювилеєм батька. Дві наукові конференції і «вечір спогадів». Не так легко було добитися, щоби по двох роках взяли до друку. Очевидно велика частина тих клопотів була на моїй голові. Але уже закінчується коректа і є надія, що ще в біжучому році вийде з друку. --