Листи Аріадни Труш-Слоневської, дочки художника Івана Труша, до Тетяни Неллінгер (1960-1973 роки)

Користаючи з того, що я хворіла зв'язала я собі модний шаль. А також трохи для того, щоби відійти від клопотів. Сьогодні викінчую, щоби не валявся не закінчений. Нехай з того щось буде. А від завтра беруся до своїх справ. Чуюся дуже-дуже перемучена.

Питаєтеся як святкувала Ювилей Лесі Українки. Загально як знаєте дуже урочисто, у Львові також так як всюди. Я до Ювилею приготовалася, то значить підготовила евентуальний виступ і пошила дуже гарну сукню. Несподіванкою для мене і моїх знайомих було, що мене не запрошували, ані на урочистий вечір в театрі, ані до будинку учених, як також на різні урочисти зв'язані з Ювилеєм Л. Українки. На відкриттю Виставки присьвяченій Лесі Укр. була я в досить неприємнім положенню, бо помимо того, що була я на салі і начальство мене бачило, не запросили до презі- дії. По закінченню урочистої частини, публика зачала трохи шуміти і жінка одного художника підійшла до директора спитати длячого мене поминули. Що правда перепросили. Було мені неприємно. Я жінка скромна, не залежить мені на якихсь гонорах, але чулася ніяково супроти публики. А беручи об'єктивно всежтаки я одна з родини Лесі Укр. в Радянському Союзі. Люди думали що побачать мене при нагоді Ювилею і призідіях, але якось ніхто не додумався. Пишу о тім для порядку, у відповідь на Ваше запитання. Запросили мене тільки на вечір до Центрального Архіву (Л ьвівського). Так як повинно бути. В час принесли запрошення і запросили до презідії. А на примір Школа ім. Лесі Українки урочисто святкувала Ювилей, відкрили музей її імени в однім із приміщень школи. Були у мене три рази, і учителі і кілька учнів. По всякі інформації і матеріали. Я посвятила на це багато часу... А потім на урочистість і відкриття Музейчику не запросили. Брак звичайного доброго виховання. Я на нікого не обиджена, бо знаю як є. Як хтось сам не рекламує себе і не пхається то його забувають. То що я маю певні громадські заслуги не числиться. Я написала, що я одна з родини Лесі Укр. Трохи неправильно, бо є ще брат. Його також повинні були запросити, помимо того, що він ніякими громадськими справами не займається. І з тої причини говориться, що я одна. Ніхто із людей культури його не знає. Він цілковито посьвятив себе спортови, має певні осягнення в цій галузі і відзначення. Коли би мене просили на урочистости зв'язані з Ювилеєм Л. Укр. то я ска- залаби, що є ще брат. Так як було тоді, коли ми святкували Ювилей І. Труша. Тоді я дбала про це і мала право запрошувати бо була в комітеті святковання Ювилею. -- Київська Кінохроніка зробила фільм про Лесю Українку, документальний. Були у мене, шукали матеріали. Знімали дещо у Львові, також і мене. Фільм мав бути на 1 / години. Але вийшов тільки на не цілу годину. При монтованню багато відкинули, як то звичайно буває. Знімали між иншим у Львові в будинку учених. Запросили групу людей між ними Людкевича, Кос-Анатольського, Колессу і мене. Тримали нас під рефлякторами 4 годи, з того якої / мінути, а може і мінута на екрані. Але то нормальне, я трохи в курсі тих справ і знаю як то виглядає в практиці. Говорили ті з кінохроніки, що як напишу сценарій про Труша, то зроблять документальний фільм. Не так то просто, бо не маю в тім напрямі практики і треба шукати когось до помочі. -- Бачите як я розписалася, за цілий той час що не писала до Вас.

Погода сьогодні дуже не важна. Настрій у мене не надзвичайний. В такий день то тільки з кимсь поговорити, що в певнім сенсі роблю пишучи до Вас цей лист. Писати листи я дуже люблю, спеціально до людей до яких маю симпатію. Так що собі не жалувала. Я так трохи пишу, а трохи коло свого шаля. Закінчую, ще тільки випрасувати.

Такі понурі дні у мене звичайно спокійні, бо ніхто не приходить і не має телефонів. -- А від завтра беруся знова до полагодження всяких своїх справ. --

Юра Косач з Києва поїхав в Москву, так як мені говорили. До мене він не зголошувався. Сестра Лесі Укр. Дора живе в Новім Йорку. Має уже 83 роки. Є уже прабабцею. Від них дістала я письмо з проханням вислати деякі книжки.

Але уже закінчу листа. Дуже-дуже сердечно цілую. Ада.

Львів 23.Ш.1971

Лист від 23 січня 1973 року. Львів

Львів 23.І.1973.

Дорога Таня! Листа одержала дуже дякую. У Вас я маю добре довідкове бюро, бо здається уже третю адресу дістаю від Вас, а може і більше. Костенко В.С. працював в комітеті по Пресі і допоміг у тім щоби вийшла книжка «Іван Труш» [6]. Цю книжку я Вам вишлю на слідуючий тиждень. Хочу відложити собі один день попакувати приготовані примірники і вислати кому заплянувала. А що рівночасно з книжкою треба вислати письма, то думаю піде на то цілий день. Занялася і роботи у мене дуже різноманітні, почавши від порядків і митя посуди до писання спогадів, які поширюю на окрему книжку. Ви писали о тім, що люди в тім і ми усї мусимо померти. О смерті, що правда думаю мало, але якраз пляную, ще в цьому тижні зробити заповіт. Відносно будинку і певної кількості лїпших картин. Запишу очевидно Музеєві. Була уже в Нотаріальній конторі, приготовляю потрібні для того папери. Мушу це зробити, бо по моїм найдовшім житті зі спадщиною могло би різно бути. Не буду о тім розписуватися, але родина у мене що мушу уважати. Не тільки я, але знана річ, що Батько заслужив на те, щоби його спадщину як матеріальну так і художню зберегти для потомства. Я так як Ви маю великі клопоти з рідними, а передовсїм з братовими, тою що у Львові як і тою, що в Польщі. Вони уважають, що носять знане призвіще для того щоби мати з того матеріальні користи. Позатим нїчого їх не обходить. -- Мають великий вплив на своїх мужів, моїх братів. То всьо для мене дуже прикре, багато можна розказати. Переживаю, мучуся, але нічого не вдїю. --

Фільм «Спогади про майбутне» бачила, дуже менї подобався і дає багато до думання. Ще іде у Львові, як тільки найду ще час піду другий раз. -- Спогади про майбутнє (Колісниця богів) 1970 рік, режисер Р. Харальд -- найвідоміший з документальних фільмів про таємниці походження людства й зародження цивілізацій. В основу картини лягла книга Еріха фон Да- ника «Колісниця богів».

У Львові «гуляє» грипа. Бувають навіть дуже поважні наслідки. Між иншими хворіє також Роман Турин. Я мушу себе берегти бо як Вам відомо сама одна в хаті і не булоби кому походити коло мене. Знакомі і друзі мають свої клопоти. І також або хворіють, або мають хворих вдома. Нервово чуюся недобре, що мішає мені в різних моїх справах. Бо або не додумаю до кінця, або вискакую з рівноваги, що не є в моїм характері і потім то тяжко переживаю. -- Принимаю вітаміни «Ундевит». Дуже їх хвалять, що помагають. Не зашкодилоби мені провіритися у лїкаря, але ніяк не можу вибратися, і з причини браку часу і дуже не люблю ходити на поліклініку.

Говориться, якось то буде. Буде як суджено.

Цїлую мосно, щиро і сердечно.

Ада.

Лист від 12 травня 1973 року. Львів

Львів 12.V.1973.

Дорога Таня! Сьогодня погода страшна, зимно, вітер. Субота, я постановила день посьвятити для себе. Привести себе в порядок, поправити суконку. А то у мене всякого багато, а надіти нема що, бо всьо потребує поправок. Нїм що до чого пишу до Вас. --

Карточку з побажаннями одержала, дуже дякую за пам'ять. Я до нїкого не писала. От так замоталася і багато у мене клопотів. --

Мій город дуже запущений. Він великий 913 м2. Роками от так тільки коло хати щось зробилося, посадилося квіти, а позатим непорядок, всьо позаростало. В цьому році я постановила зробити генеральний, капітальний ремонт городу. Роботи при тім дуже багато. Чистила дерева, кущі роблю порядок по кутках. То всьо латане, бо немає робітників. Дещо уже зроблене. На щастя, зголосилися знайомі хлопці до більше тяжкої роботи. Досить багато зробили.

Так я розписалася о городі, бо тим маю забиту тепер голову. Очевидно то що легше роблю сама, пересаджую квіти, порядкую грядки і т. п. Думала я о тім, що з Вашою дачею. -- Чи дальше там працюєте. --

Як я здається писала Вам, що взяла 2 студентки до кімнати в низу. За поміч при господарстві. З ними дуже багато клопотів. Не багато, щось раз на кілька тижнів зроблять. Але уже менше о то. Дуже недбалі. Мало бракувало, а був би пожар в хаті. Я викликала їх батьків. А тепер одній пропали гроші, 100 рб. Справа заплутана, бо обі крутять. Або тих грошей не було, або та друга украла. Крутять. Може їх прогуляли, а тепер щоби себе оправдати перед батьками. То все неприємне для мене. Одним словом взяти когось до хати то тільки клопоти. Я дуже змучена і перепрацьована, але що робити, така моя судьба. Ще цього лїта будемо відслоняти пам'ятник батькові в селі де родився. Роботи там закінчують. От хотяйби то. Стараюся брати свої клопоти на весело, але не завжди удається. Письмо моє не цїкаве, але пишу о тім, що мене в тій хвилі турбує. --

Даль на карточці. --

Лист від 27 листопада 1973 року. Львів

Львів 27.ХІ.1973

Дорога Таня! Кілька днів тому вислала я Вам листа, а сьогодня пишу знова. По части з поручення Романа Ми- колаєвича. Передовсїм хочу Вас повідомити, що померла худ. Музикова. Думаю, що ви чули про неї. Художниця визначна, знана дуже у Львові, сама Львівянка. Недавно повернула я з похоронів. Коли ми верталися з цвинтара Роман Миколаєвич запросив на чай. Говорили ми також про писання листів чого люди на загал нелю- блять робити. Я згадала що кореспондую з Вами. Роман М. спитав що коло Вас чувати, що прикро йому але так тяжко забратися до писання і для того він Вас занедбав. Я приобіцяла що напишу від його імени. Так що пересилаю від него для Вас привіт. Я якраз дуже скора до писання і буває так що пишу кілька листів денно, от так собі вечерком. Вертаючи до Музикової то її було 83 роки, держалася добре, часто стрічалося її в Музеях на відкриттю різних виставок. Завжди старанно одїта. Я не думала, що її стільки років. --

В останньому листі згадувала я про жінку, яка живе у мене і за кімнату мала помагати при господарстві. Зо- всїм нічого не робить. Не завжди поруч, от так від часу до часу прийде переспиться. Ніякої від неї помочі так що мушу її виповісти, що мене денервує, бо такі справи не є приємні.

Цїлую дуже-дуже сердечно.

Ада.

Лист від 29 грудня 1973 року. Львів Львів 29.ХІІ.1973.

Дорога Таня! З причини злої погоди яка діє на мене, до тої степени що я зовсїм «до нічого» тільки сьогодні уже зі самого рана взялася до написання листів і поздоровлень з нагоди Нового Року. --

До того у мене ще не добре з ухом так що треба було звернутися до лїкаря. У Вас також вражлива натура, так що зрозумієте мене як тяжко було менї ходити до Медінститу- то. Багато пішло менї на то нервів. --

Але добре що якраз кінець року. Може слїдую- чий 1974 буде лїпший. На разі погода дальше кепска, мокро, мрака, зими не видно. -- Коло мене нїчого цїкаво- го. От такі господарські справи. Закінчую передсьвяточ- ні порядки у себе в кватирі. Замість пошити сукню на Новий рік пошила нову кольорову постіль щоби мати щось нового. Запрошують що правда стрічати Новий Рік, але не піду, бо і настрій поганий і не приготована на таку оказію. -- А що не треба тратити надію вірю що Новий Рік принесе зміну та лїпше.

Література

1. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Далі : ЦДАМЛМ України). -- Ф. 186. -- Оп. 2. -- Спр. 350. -- Листи № 1 -- 4, 6--13. Фонд: Мельничук Роман Федорович, український радянський художник. -- Листи Труш А. І., дочки відомого радянського художника Труша І. І., до Неллінгер Т. М., з приватних питань та зі спогадами про батька та інших художників, м. Львів.

2. ЦДАМЛМ України -- Ф. 581. -- Оп. 2. -- Т. 3. -- C^. 556. Неллингер Татьяна Николаевна. Личное дело члена Союза художников Украины.

3. Труш Аріадна. Крізь серпанок років / А. Труш // Літературна Україна. -- 1966. -- 15.ІІ. -- (Із спогадів про художника І.І. Труша).

4. Труш А. Слово про батька / А. Труш // Жовтень. -- 1971. -- № 1. -- С. 104--110.

5. Труш Іван Іванович. Каталог творів / упоряд. і авт. передмови «Співець краси» Я. Нановський. -- Львів : Вид-во Львівського ун-ту, 1973. -- 37 с., 19 л. : іл. -- (Львівський музей укр. мистецтва).

Анотація

Стаття присвячена публікації листів старшої доньки видат¬ного українського художника Івана Івановича Труша (1869--1941) -- Аріадни Труш-Слоневської (1906-- 1984) до самобутньої художниці Тетяни Неллінгер (1904-- 1980), з короткою вступною статтею і коментарем.

Ключові слова: Іван Іванович Труш, листи Аріадни Труш- Слоневської, художниця Тетяна Неллінгер.

The article is devoted to the publication of letters of the eldest daughter of a well-known Ukrainian artist Ivan Trush, Ariadna Trush-Slonevska to Tatiana Nellinger (1904 -- 1980) an-original artist with a short introductory section and comments.

Keywords: Ivan Trush, letters of Ariadna Trush-Slonevska, artist Tatiana Nellinger.

Статья посвящена публикации писем старшей дочери выдающегося украинского художника Ивана Ивановича Труша (1869--1941) -- Ариадны Труш-Слоневской (1906--1984) к самобытной художнице Татьяне Неллингер (1904--1980) с короткой вступительной статьей и комментарием.

Ключевые слова: Иван Иванович Труш, письма Ариадны Труш-Слоневской, художница Татьяна Неллингер.

Размещено на Allbest.ru