Декоративно-прикладне мистецтво кримських татар XV–першої половини XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

АВТОРЕФЕРАТ

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО КРИМСЬКИХ ТАТАР XV-ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. (ЕТАПИ РОЗВИТКУ, ТИПОЛОГІЯ, СТИЛІСТИКА, ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ)

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України

Науковий консультант: доктор мистецтвознавства, почесний академік Академії наук вищої школи України, Селівачов Михайло Романович, Мистецький інститут художнього моделювання і дизайну, завідувач кафедри декоративного мистецтва, м. Київ

Офіційні опоненти:

Доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України, Станкевич Михайло Євстахович, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва, м. Івано-Франківськ

Доктор мистецтвознавства, професор, академік Академії мистецтв України, Федорук Олександр Касянович, Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва, м. Київ

Доктор мистецтвознавства, професор, Шмагало Ростислав Тарасович, Львівська національна академія мистецтв, декан факультету історії та теорії мистецтва, м. Львів

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівської національної академії мистецтв (79011, м. Львів-11, вул. Кубійовича, 38)

Автореферат розісланий 13 лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат мистецтвознавства Кусько Г.Д.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення традиційних видів кримськотатарської художньої творчості, безперечно, сприяє більш широкому пізнанню поліетнічної культури Криму, яка розвивається на півострові з давніх часів. Через історичні обставини, передусім у зв'язку з депортацією етносу, кримськотатарське мистецтво в цілому, як і декоративно-ужиткове зокрема, призупинило свій природний розвиток у 1940-х роках.

Необхідність дослідження мистецького надбання кримських татар за період від початку їх державності в XV ст. до середини XX ст. продиктована потребою відтворення практично втраченої багатовікової спадщини, яка значною мірою впливала на культуру різноконфесійного населення Криму. Виявлення специфіки художньої мови та стилю, відновлення забутих технологій сприятимуть належному розумінню природи кримськотатарського мистецтва, що сформувалось і розвивалося на території Криму впродовж багатьох століть, стало однією із засадничих основ поступу національної художньої культури, відродження народних традицій у сучасному мистецтві. Заповнення “білої плями” у мистецтвознавчій науці, слід сподіватися, позитивно позначиться на усвідомленні кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва як важливого виду художньої творчості народу, що є невід'ємною складовою мистецького процесу в Українській державі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною наукової теми “Актуальні проблеми українського обра-зотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва” (шифр теми 0106U002647), що розробляється в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України.

Мета дослідження - створення системної наукової картини досліджуваної галузі мистецтва з урахуванням уже зробленого попередниками у фактографічному і теоретичному аспектах, вироблення цілісного погляду на художньо-стилістичні особливості, типологію, символіку декоративного мистецтва кримських татар і його орнаментику.

Відповідно до поставленої мети у дослідженні реалізуються такі завдання:

- аналіз і введення у науковий обіг нових, в основному неопублікованих і маловідомих матеріалів з різних видів народного кримськотатарського мистецтва;

- визначення витоків національних традицій декоративного мистецтва кримських татар;

- аналіз ролі та функціонального призначення декоративно-ужиткового мистецтва в інтер'єрі кримськотатарського народного житла й архітектурному оздобленні в цілому;

- дослідження процесу еволюції основних форм народного декоративного мистецтва, характеристика його художньої мови і стилю як найбільш загального відбиття творчих ідей у період XV- середини XX ст.;

- визначення типології витворів декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар, з урахуванням функціональних і конструктивних основ;

- виявлення специфіки, художньої природи декоративного мистецтва, зв'язків, які існують між ним і духовністю народу;

- класифікація кримськотатарського орнаменту на основі опису та дослідження відповідного матеріалу;

- визначення композиційних способів розміщення орнаменту на виробах;

- виявлення та систематизація комплексів візерунків на предметах побуту;

- характеристика, у загальних рисах, кримськотатарського символічного контексту основних орнаментальних мотивів;

- створення мистецтвознавчого словника кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва і орнаментики відповідно до лексичного звучання, побутового призначення та символічного контексту.

Об'єктом дослідження є близько 1500 творів декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар, стільки ж орнаментальних мотивів - зразків художнього ткацтва, виробів із вовни й повсті, вишивки, аплікації, шиття перлами, бісером, художньої обробки металів, ювелірних виробів, різьблення і розпису по каменю, вирізаних з паперу орнаментів (“ома”), розпису по дереву й інших мистецьких речей, датованих XV- першою половиною XX ст. Основний масив досліджуваних творів - декоративно-ужиткове мистецтво народних майстрів і ремісників.

Предмет дослідження - декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар XV-першої половини XX ст. як феномен національної культури та історико-художнє явище, що становить важливу складову частину кримськотатарської художньої культури.

Хронологічні рамки дослідження в історичній частині охоплюють XV- першу половину XX століть, тобто з часу, який безпосередньо передує створенню Кримського ханства і до депортації кримських татар із території Криму. Разом з тим детальний аналіз типології і художніх особливостей витворів проводився на зразках вишивки і ткацтва кінця XVII-XX ст.; художнього металу (посуд, ювелірні прикраси) XVIII-XX ст., частково XVI-XVII ст.; різьблення по каменю XIII-XX ст.; розпису по дереву, зарисовок орнаментів, “ойма” першої половини ХХ ст.

Територіальні межі охоплюють місця компактного розселення кримських татар у південнобережних, передгірних і степових частинах Криму.

Методологія дослідження у зв'язку з порушеною в роботі науковою проблемою базується на таких основних методах:

- систематизація і верифікація текстів при вивченні дослідницької літератури та матеріалів рукописних і архівних фондів;

- систематизація й уточнення понять термінологічної лексики, пов'язаної з творами й орнаментикою кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва;

- комплексне історико-мистецтвознавче дослідження - задля створення цілісної наукової картини декоративного мистецтва кримських татар та висвітлення основних мистецьких явищ у їх поступові;

- історико-порівняльний метод при вивченні генезису художніх форм, композиційних та орнаментально-декоративних принципів, особливостей технології, колірних вирішень у творах народних і цехових майстрів;

- принцип системності й історизму, що забезпечує можливість визначити характер історико-культурних процесів, котрі означують домінуючі напрями розвитку кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва впродовж усієї його історії.

- контекстуальний метод, вжитий для визначення зв'язку кримськотатарського мистецтва з найбільш істотними зовнішніми художніми впливами;

- мистецтвознавчий аналіз при вивченні витворів декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар у фондах вітчизняних та зарубіжних музеїв і приватних колекцій.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у мистецтвознавчій науці:

- висвітлено формування кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва в обраний для розгляду період і водночас простежено культурно-історичні зв'язки з сусідніми народами;

- комплексно осмислено декоративно-ужиткове орнаментальне мистецтво кримських татар як принципово важливий і характерний різновид національної художньої культури;

- сформульовано концепцію декоративності кримськотатарського мистецтва з урахуванням різних історико-культурних нашарувань, усього художнього досвіду, набутого впродовж віків людністю Криму;

- простежено й науково проаналізовано еволюцію художньо-виражальних засобів творення форм і декору виробів;

- методом наукового аналізу встановлено типи виробів та здійснено класифікацію орнаментів кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, проведено їх аналіз як цілісної художньої системи, введено у науковий обіг широкий фактологічний матеріал.

Теоретичне і практичне значення роботи. Висновки і теоретичні положення дослідження можуть бути використані при написанні синтетичних праць з історії мистецтва України, зокрема Криму, методичних і навчальних посібників, при викладанні в художніх і педагогічних коледжах, вищих навчальних закладах. Дослідження й укладений автором словник кримсько-татарського декоративно-ужиткового мистецтва та орнаментики може використовуватись у музейній практиці при атрибуції та підготовці до експонування виробів кримськотатарського мистецтва.

На захист виносяться такі основні положення:

- декоративне мистецтво кримських татар - яскраве художнє явище, позначене виразними рисами самобутності;

- розвиток кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва впродовж п'яти сторіч певною мірою залежав від ряду різних обставин, зокрема історичних реалій, особливостей народного світогляду, технічного прогресу тощо. Суттєву роль у формуванні декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар відігравали історико-культурні взаємозв'язки з іншими етносами, місцеві традиції, релігійні вірування, народна символіка тощо;

- найвищий розквіт декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар, зокрема ткання, вишивки, ювелірства та різьблення на камені припадає на XVII-XVIII століття;

- дослідження декоративно-функціональних параметрів ткацтва, вишивки, художнього металу засвідчує визначальну роль останніх у формуванні побутово-мистецької сфери, а різьблення по каменю сприяло творенню передусім сакрально-мистецького середовища;

- орнаментика кримських татар є цілісністю візуальних образів, просторових декоративних вирішень і символічних підтекстів, тому тільки комплексне її дослідження дає достатньо повне й адекватне наукове відображення сутності національного орнаментального мистецтва;

- сформовані в різні хронологічні періоди типи орнаменту мають певне гносеологічне значення, оскільки: дозволяють виявити домінантні мотиви народної орнаментики, тобто ті, що існували в аналогічних предметах побуту і мали однакове смислове значення на всій території Криму; розкривають мотивацію основних композицій, колористичних, фактурних, інших способів художнього вирішення в орнаментиці різних побутових виробів; знайомлять з уявленнями майстрів про етнотериторіальну і хронологічну приналежність основних орнаментів.

Аналіз іконографічного розмаїття, типології і стилістики творів декоративно-ужиткового мистецтва засвідчує факт осягання народними майстрами дохристиянської, християнської візантійської та дозолотоординської традицій.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів з доповідями та їх обговоренням на наукових конференціях і симпозіумах, зокрема:

- на міжнародних конференціях: “IX Могилянські читання” (Київ, 2005); “Х Могилянські читання” (Київ, 2005); “Національна культура в контексті сучасних глобалізаційних процесів” (Київ, 2006);

- на II міжнародному симпозіумі “Філологія, історія і культура кримських татар: традиції і сучасність” (Сімферополь, 2008);

- на всеукраїнських конференціях: науково-практична конференція, присвячена 50-річчю Музею українського народного декоративного мистецтва (Київ, 2004); науково-практична конференція “Мистецтво України. Проблеми глобалізації” (Київ, 2004); наукова конференція “Концепції культури в історії української гуманітарної думки XIX-XX ст.” (Київ, 2006); науково-практична конференція “Академічні традиції мистецької освіти в контексті інтеграції України у світовий простір”, присвячена 90-річчю заснування Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (Київ, 2007);

- на регіональних конференціях: міжвузівська науково-практична конференція “Кримський діалог: культура, мистецтво, освіта” (Сімферополь, 2007).

Попередні результати дослідження обговорювалися на науково-методичних семінарах кафедри “Образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва” Республіканського вищого навчального закладу “Кримський інженерно-педагогічний університет” у 2004-2007 роках. Значна частина матеріалів дисертації включена до лекційного курсу “Історія декоративно-прикладного мистецтва”, який читається автором за спеціальністю “образотворче і декоративно-прикладне мистецтво” в КІПУ (2007-2008 рр.)

Результати дослідження відображені: у науковій монографії “Декоративно-прикладне мистецтво кримських татар XV- першої половини XX ст.” - Сімферополь, 2008 (31,6 ум. друк. арк.); книзі “Термінологічний словник кримськотатарського декоративно-прикладного мистецтва”. - Сімферополь, 2007 (3,49 ум. друк. арк.); 23 статтях у наукових збірках, затверджених ВАК України (обсягом 14,3 ум. др. арк.); шести статтях в інших наукових виданнях ( 2,5 ум. др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 51, 89 ум. др. арк.

Структура дисертації визначена характером вирішуваних у ній проблем, головною метою та завданнями дослідження. Основний текст (378 сторінок комп'ютерного тексту) складається зі вступу, чотирьох розділів, 45 чорно-білих графічних ілюстрацій, висновків, переліку умовних скорочень. Список літературних джерел має 455 позицій. Додатки містять: 62 кольорові таблиці, на яких скомпоновано близько 1400 зображень предметів і орнаментальних мотивів; глосарій (роз'яснює значення понад 500 термінів); список ілюстрацій.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його часові й територіальні межі, наукова новизна, практичне значення роботи, інформація про апробацію дослідження.

Наводяться основні відомості про формування етнічних груп кримських татар у передгірній, гірській і степовій частинах Криму, що мали певні відмінності не тільки в діалектах мови, а й у матеріальній культурі. Визначаються зовнішні впливи на національну культуру кримських татар, а також роль ісламу в консолідації кримсько-татарської народності, розвитку її національної культури.

Розділ I. Історіографія та методологія дослідження. У цьому розділі аналізуються літературні джерела, письмові документи, колекції декоративно-ужиткового мистецтва, що зберігаються в бібліотеках, архівах, музеях і приватних колекціях України, а також за її межами. Необхідно зазначити, що спеціальних праць з історії формування декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар практично не існує. На підставі проведених досліджень нами виділено три основні інформаційні періоди, писемні пам'ятки яких містять певні загальні та спеціалізовані відомості .

До першого періоду відносимо відомості мандрівників, дипломатів, військових і цивільних службовців, громадських діячів, котрі побували в Криму й більшою чи меншою мірою описали побут, звичаї, державний устрій, етнографію народів, які населяли Крим, починаючи з XIII до середини XIX ст. Докладні відомості про облаштування побуту й житла, особливості обрядів і вірувань степняків Криму в XIII ст. наводяться у працях П. Карпіні, Г. де Рубрука; у середині XV ст. - І. Барбаро; у XVI ст. - М. Литвина, М. Броневського. Характеристика споруд, одягу, предметів побуту, озброєння, обрядів і взагалі традиційної культури міститься у роботах Жана де Люка, Еміліо Д'Ортеллі д'Асколі, Гійома Лавассера де Боплана.

Найбільш докладний опис способів облаштування міст і фортець, видів мистецької праці, ремесел, цехів з виробництва різних речей, інформацію про ткацтво міст Кафи та Бахчисарая, звичаї, мови подав у XVII ст. турецький учений Е. Челебі. Відомості про різні сфери життя Криму XVIII ст. представлені в роботах І. Тунмана, М. Пейсонеля, В. Зуєва, П. Сумарокова, а також у звітах кількох експедицій, в яких брали участь академіки І. Георгі та П. Паллас. Опис побуту татар гірського та прибережного Криму в кінці XVIII-поч. XIX ст., що супроводжується зарисовками, подано П. Свіньїним.

Другий період, за нашим визначенням, тривав з кінця XIX майже до кінця XX ст. У цей час були виконані цілеспрямовані наукові дослідження з етнографії й окремих видів декоративно-ужиткового мистецтва кримськотатарського народу в цілому і окремих його етносів (ногайців та інших), організувались спеціальні експедиції, археологічні розкопки, результати яких публікувались у наукових виданнях. Це, зокрема, праці П. Архипова, М. Дмитриєвського, Н. Дубровіна, Ф. Корніса, а в другій половині ХХ ст. - С. Гаджієвої, І. Калмикова, Р. Керейтова, А. Сикалієва. Побут мешканців Криму, а також формування всіх сфер культури кримських татар розглядаються в дослідженнях Мурат бей Біарсланова, А. Вадзінської, С. Васюкова, Е. Горчакової, В. Кондаракі, Е. Маркова, Г. Паулі, Г. Радде, Семенова-Тянь-Шанського, А. Чеглока.

Третій період визначаємо часом з кінця 1990-х років до сьогодні як період відродження та новий етап вивчення кримськотатарського мистецтва.

Спеціальні праці у галузі матеріальної культури, декоративно-ужиткового мистецтва й архітектури з'являються наприкінці XIX- у 1-й половині XX ст. Проблеми вивчення історії та матеріальної культури середньовічного Криму розглядаються у працях А. Андрєєва, В. Возгрина, А. Якобсона. Дослідженню окремих галузей матеріальної культури кримських татар присвячені записи С. Бахрушина, П. Бекетова, Г. Бонч-Осмоловського, Д. Зеленіна, К. Іностранцева, Б. Куфтіна, А. Самойловича, Ф. Фієльструпа.

Питанням планування, облаштування традиційного житла присвячена праця Б. Куфтіна, монументальної архітектури - дослідження Б. Засипкіна. Цехову організацію ремісників, виробництво кустарних промислів Криму досліджували О. Акчокракли, У. Боданінський, В. Гордлевський, П. Нікольський.

Техніку ткання і вишивки, орнаментику деталей вбрання, значення колірних поєднань розглядали У. Боданінський, А. Петрова, П. Чепуріна. Мистецтвознавчим проблемам, питанням фахового аналізу присвятили свої публікації А. Башкиров, М. Гинзбург і М. Волошин. Особливості взаємовпливів у мистецтві кримських татар висвітлювали А. Башкиров, М. Гінзбурга, С. Червонна. Питання етнічного костюма степової та гірсько-прибережної груп кримських татар, техніка виконання візерунків, варіанти орнаментації та роль кожної деталі одягу в різних обрядах розкриваються у науковому дослідженні Л. Рославцевої.

Вивченню типів мусульманських надгробків у Криму, впливу інших культур на їх орнаментику, розшифровці епітафій присвячені наукові розвідки О. Акчокракли, А. Башкирова, У. Боданінського, А. Борзенко, І. Бородіна, А. Негрі. Кам'яне різьблення мусульманських споруд кінця ХХ ст. аналізується в дослідженнях Е. Айбабіної, Н. Акчуріної-Муфтієвої, С. Червонної.

Декоративно-ужиткове й усе образотворче мистецтво XX ст., його становлен-ня в контексті культурогенезу кримськотатарського народу розглядається в мо-нографії І. Заатова. У наш час поодинокі питання декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар висвітлюється в окремих статтях І. Вдовиченко, О. Желтухіной, Т. Красних, Т. Максимової, З. Німетулла, Л. Петренко, Т. Соковець, М. Чурлу.

Іншим важливим джерелом даного дослідження слугували збережені в музеях предмети декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар. Нині оригінальні, автентичні зразки народного мистецтва зберігаються у музеях Криму, України, велика частина - в музеях Росії, Узбекистану, а також Туреччини, Болгарії, Голландії, Німеччини, Румунії, США.

Дослідження провадилося на фактологічному матеріалі музеїв Криму, України та ближнього зарубіжжя. Автором вивчені колекції фондів Російського етнографічного музею (С.-Петербург), Державного музею мистецтв народів Сходу (Москва), Всеросійського музею декоративно-ужиткового і народного мистецтва (Москва), Державного історичного музею та Оружейної палати Кремлівського історико-архітектурного заповідника (Москва), Бахчисарайського державного заповідника, Республіканського кримськотатарського музею мистецтва (Сімферополь), Кримського республіканського краєзнавчого музею (Сімферополь), Ялтинського історико-літературного музею, Старо-Кримського музею татарської народної культури, Національного музею історії України (Київ), Музею українського народного декоративного мистецтва (Київ), Музею історичних коштовностей України, Донецького краєзнавчого музею, Маріупольських краєзнавчого та етнографічного музеїв, Львівського Етнографічного музею, Музею зброї “Арсенал” (Львів).

Автором дослідження проаналізовані вишиті й ткані вироби XVII- початку XX ст.; ткані роботи майстрів артілей 30-х років ХХ ст.; ювелірні прикраси, столовий посуд, а також дерев'яні, різьблені й інкрустовані перламутром, орнаментовані різними способами предмети побуту й одягу XVIII-XX ст.; вивчені та проаналізовані оригінальні, авторські малюнки кримськотатарських орнаменталістів початку ХХ ст. А. Ефендієвої й А. Калафатова; понад 200 зарисовок орнаментів старовинних вишивок із колекцій В. Контрольської, К. Рибальської, П. Чепуріної; описи і назви типів орнаментів, зібраних Л. Афанасьєвою; дерев'яні дошки з рослинним орнаментом, виконаним народними майстрами Е. Асановою, З. Ібрагімовою, А. Калафатовим, Ф. Сейдаметовою; близько 1000 одиниць татарських “ома” - вирізаних із паперу орнаментальних мотивів; досліджено унікальні зразки надгробків XIII-XVIII ст., що збереглись у Бахчисараї, Євпаторії та Феодосії, а також архітектурний декор мечетей, існуючих до наших днів у Криму.

Методологія дослідження ґрунтувалася на виявленні лакун у фактологічному матеріалі та на пошукові нових фактів для створення цілісної картини. Неповнота збережених пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва досліджуваного періоду, недостатність наявної інформаційної бази, наукових розвідок зумовили використання дисертантом насамперед історико-порівняльного та історико-реконструктивного методів - задля виявлення й науково-теоретичного осмислення та висвітлення, тобто заповнення прогалин у фактологічному матеріалі, з метою наукового відтворення цілісної картини історії розвитку кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва впродовж XV- першої половини XX ст., визначення основних етапів його розвитку. При вивченні спеціальної літератури й архівних джерел використовувався метод аналізу, систематизації та верифікації текстів. Складання словника термінологічної лексики як методу вивчення традиційного мистецтва сприяло найповнішому розкриттю в дослідженні типології, стилістики, художніх особливостей декоративного мистецтва кримських татар.

При загальнотеоретичному і мистецтвознавчому осмисленні порушеної в дисертації проблеми були використані дослідження вітчизняних і зарубіжних дослідників О. Акчокракли, Є. Антоновича, А. Башкирова, У. Боданінського, І. Бороздіна, Б. Засипкіна, Р. Захарчук-Чугай, Б. Куфтіна, Ю. Міллера, О. Никорак, І. Орбелі, М. Селівачова, Є. Спаської, М. Станкевича, П. Чепуріной, З. Червонної, А. Якобсона й інших, а також тих учених, які вивчали мистецтво різних національностей Криму (караїмів, кримчаків, ногайців греків, вірмен), інших народів Сходу.

Такі методологічні засади дослідження були зумовлені поставленими в дисертації завданнями. Їх не можна було розглядати, певна річ, без систематизації, аналізу й узагальнення конкретних фактів, мистецьких пам'яток, явищ. Отже, вирішення поставлених завдань здійснювалося із застосуванням широкого кола методологічних принципів системності й історизму в поєднанні з конкретними методами дослідження.

У висновках до розділу показано, що існуючі на сьогодні дослідження, як правило, обмежені доволі вузькими часовими рамками, у них заторкуються лише окремі сторони декоративного мистецтва кримських татар. Питання ж типології, номінації, символіки кримськотатарського орнаменту досі взагалі не розглядались і не висвітлювалися, практично забуті й самим народом.

Розділ II. Витоки національних традицій кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва (із найдавніших часів до середини XX ст.). У розділі висвітлюються джерела формування й визначаються етапи еволюції кримськотатарського мистецтва. Побудова концепції його витоків і розвитку ґрунтується на тому, що безпосередню передісторію культури кримських татар складає культура народів, які заселяли півострів з часів палеоліту і набули неабиякого художнього досвіду й органічно включилися в процес формування культури кримських татар.

2.1. Стародавнє та ранньосередньовічне мистецтво (До ХV ст.). На основі опрацьованих матеріалів показано, що стадії формування кримсь-котатарського етносу почали виявлятися с давніх часів, проявляючи взаємодію цивілізацій і симбіоз культур на Кримському півострові. Уже в епоху бронзи племена скотарів і землеробів лишили цікаві пам'ятки кемі-обинської культури, що була пов'язана з цивілізаціями Стародавнього Сходу, Середземномор'я, Закавказзя. Це засвідчують наскальні розписи із зображенням родових тамг, кургани з кам'яними стелами у вигляді напівфігур воїнів, кам'яні саркофаги, монументи, пов'язані з поширенням фалічного культу. До найдавніших відомих історії мешканців Криму відносять іраномовних кочівників-кіммерійців, при яких пізньосрубова культура на півострові перетікає в кіммерійську.

Уже в VIII-VII ст. до н.е. в Криму розвиваються культури землеробського населення, що формуються в гірському (кизил-кобинська) і південно-бережному (таврська) районах Криму. Космогонічне уявлення і поширений культ Сонця таврів дійшли до наших часів через орнаментацію кераміки і надгробних каменів. Унаслідок складних процесів взаємодії таврів зі скіфами і сарматами, а пізніше - з тюркомовними народами, склався новий етнос - кримсько-татарський народ, а культура таврів увійшла, як складова частина, у кримсько-татарську національну художню спадщину.

У VI- на початку V ст. до н.е. в Криму почалась антична колонізація, що мала два основні терени розвитку. Греки зіграли велику роль у формуванні кримськотатарського етносу (що підтверджується, скажімо, зображеннями семисвічника в татарській вишивці XVIII-XIX ст.), а їх культура, яка зазнала різних впливів, явила собою елліністичну основу мистецтва. Із приходом римлян до Криму зароджується нова урбаністична культура. Антична (грецька і римська) цивілізація не тільки вплинула на тавро-скіфську культуру, а й сама сприймала її традиції. Населення кримських полісів ставало більш багатонаціональним.

У процес формування ранньосередньовічного мистецтва до середини III ст. включаються алани і готи, наприкінці IV- початку V ст. - кочівники-гуни.

З V-VI ст. н. е. Крим опиняється в зоні політичного, релігійного і культурного впливу Візантії. Візантійська культура знайшла віддзеркалення в орнаментах вишивки, насамперед гірсько-прибережної групи татар, в елементах і крої жіночого костюма, в деяких композиціях, прийомах чергування кольору в мотивах, що повторюються, застосуванні двосторонніх швів і металізованих ниток у золотому шитві.

Починаючи з V ст. Крим заселяють гуни, потім болгари, а у VIII ст. над кримською Готією та Херсонесом встановлюється панування хазар, які відкрили шлях для поширення на півострові давньотюркської рунічної писемності й тюркизації місцевого населення.

На межі IX-X ст. на територію Криму проникають, з одного боку, слов'яни (руські дружини), з іншого - тюркомовні кочівники (печеніги), а пізніше, з середини XI ст., - половці. Печеніги привнесли в культуру Криму насипні кургани, залізні мечі з орнаментованими рукоятками, кістяні накладки для луків, пишно декоровану кераміку; половці - масивні кам'яні статуї, які пізніше, у новій інтерпретації, з'являться вже у мусульманській культурі, зокрема в надгробках. З появою кипчаків (половців) на кримській землі починає поширюватися іслам, першими свідченнями якого стають арабські написи на предметах прикладного мистецтва.

Крим Золотоординського періоду входить у єдиний простір культури ісламського світу. Ісламська культура Криму ХІІІ-ХV ст. стає логічним еволюційним продовженням традицій попереднього періоду і, в той же час, робить новий поворот у своєму розвиткові. У цей період формується татарська мова, поширюється спільна для кримських татар релігія, розвиваються тісні комунікації між усіма районами компактного розселення татар у Криму, виробляється єдність і цілісність національної культури. Мистецтво набуває більш прикладного характеру: бурхливо розвивається орнаментика вишивки, ткацтва, архітектури; нові обряди змінюють стиль одягу, організацію інтер'єру народного житла, сприяють розповсюдженню багатьох предметів побуту, що мають новий вигляд і часто - ритуальний характер.

Аналіз мистецтва Криму показує, що в Золотоординський період були створені найбільш яскраві монументальні споруди, у декорі порталів яких найважливіша роль належала кам'яному різьбленню. Значного піднесення зазнала також художня промисловість. Це засвідчують знайдені на території стародавніх городищ надгробки з написами і рельєфною орнаментацією, численні уламки глиняного та фаянсового посуду з тонким розписом і поливою високої якості, ювелірні вироби, мідні предмети з карбуванням, гравіюванням та срібною насічкою, рукописні книги з тонкими орнаментальними заставками, позолотою, монети і т.п. До золотоординського періоду належить формування традицій спорудження кам'яних надгробків, які в Криму мали свої специфічні особливості: велике розмаїття форм, пишні написи, виконані тільки почерком сулюс, орнаментація язичницькими мотивами, які ще траплялися, і поширеними вже тоді сельджуцькими.

2. 2. Етнокультурні паралелі в народному декоративному мистецтві XV - першої половини XX ст. Мета цього підрозділу - встановити взаємовпливи у кримськотатарському декоративно-ужитковому мистецтві в період від створення Кримського ханства до депортації татар із Криму.

Зі створенням державності стали з'являтися нові культурні центри, об'єкти культової і світської архітектури. У мистецтві - це період високої зрілості та блискучого розквіту. Завоювання Криму Туреччиною відкрило перед ним ширші горизонти загальномусульманського розвитку, до чого він прагнув ще з початку XIII ст. Формування великих міст у XVII ст. привело до розвитку міського ремесла, пов'язаного з виробництвом повсті, шкір, сап'яну, сідел; металообробкою, ювелірною справою тощо.

З мистецтва надовго зникають зображення живих істот, проте пишно розцвітають геометричний і рослинний орнаменти. На всій території імперії поширюється новий художній стиль “хатаї”. Настає найвищий розквіт кримсько-татарського декоративно-ужиткового мистецтва, що продовжувався у ХVІ-ХVІІІ ст. Колишнє конкретне смислове значення мотивів орнаменту було замінене новим наповненням - елементами абстрактного рослинного візерунка, що виражає універсальне поняття всесвіту.

Крим, знаходячись на межі західного та східного світу, відчував також безпосередній вплив європейської культури: з Італії та Франції виписувалися дзеркала, дорогі візерунчасті тканини, предмети західноєвропейського декоративного мистецтва.

У підрозділі зроблено науковий висновок про значущість цього етапу для історії татарського мистецтва і його завершальної ролі в розвиткові кримсько-татарської феодальної культури панівних класів, що залишила нам найбільш видатні витвори художнього ремесла. Досягнення культури Кримського ханства сталися на основі поєднання спадщини місцевих культур і нових форм у мистецтві й архітектурі золотоординського періоду. У той же час відбувся значний, порівняно з попереднім періодом, стрибок, пов'язаний з розквітом світської культури, розвитком нового стилю у мистецтві.

Кримськотатарське мистецтво кінця XVIII-1-ї половини ХХ ст. розвивалось у важких умовах соціального і національного гніту, який став причиною застою у художній культурі. До 2-ї половини XIX ст. перестає розвиватися мусульманська культова архітектура. Продовжують діяти тільки цехові організації та кустарна промисловість, що обслуговувала потреби внутрішнього побуту татар і мала невелике промислове значення.

Скорочення затрат на виготовлення творів декоративно-ужиткового мистецтва в період політичних і соціально-економічних зрушень після Жовтневої революції, створило кризу кустарної промисловості, а разом із тим і художньої народної творчості. З метою пристосування до вимог сучасності кустарі стали активно впроваджувати у свої вироби радянську символіку.

У 1920-1930-х рр. вживалися заходи щодо збирання та збереження зникаючих мистецьких цінностей, зокрема творів декоративного мистецтва, щодо підтримки майстрів, організації артілей народної творчості для навчання молоді й продовження вікових художніх традицій. Однак створені кооперативні артілі незабаром з різних причин припинили своє існування.

Рівнобіжно з проникненням до Криму високорозвиненої російської культури відбувалося прилучення кримчан до нових культурних цінностей. Так, російський класицизм накладав відбиток строгості, чистоти і ясності форм на мусульманські мечеті XIX ст., виникали нові різновиди образотворчого мистецтва: станковий живопис, скульптура. Водночас і вплив мусульманської архітектури позначився на багатьох немусульманських будівлях, особливо в прибережній зоні.

Дисертант доходить висновку про те, що традиції й етнокультурні взаємовпливи у Криму впродовж століть сприяли створенню багатошарового образного змісту творів мистецтва, багатовимірної стилістики. Кримськотатарське декоративне мистецтво, відповідаючи вимогам часу, розвивалося разом із розвитком етноестетики народу. Все це показує, що немає єдиного для всіх часів “кримськотатарського стилю” - національне мистецтво завжди знаходилося в розвитку, русі, взаємозбагаченні з іншими етнічними культурами як сучасними, так і тими, що відійшли в історію.

2. 3. Формування традиційного народного житла і його художній ансамбль. Усі вироби декоративно-ужиткового мистецтва, виконані народними майстрами, мали конкретне функціональне призначення при побутовому й естетичному облаштуванні житла. Традиційний інтер'єр кримських татар, як і народне мистецтво в цілому, - результат колективного досвіду багатьох поколінь, що виявився в конструктивній ясності житла, в підпорядкуванні його місцевим природно-кліматичним умовам, у способах використання орнаментальних і пластичних форм у внутрішньому й зовнішньому оздобленні. Загалом усі типи житла (передусім інтер'єр) формувалися відповідно до традицій народів, які населяли ті або інші райони півострова, а також згідно з вимогами релігії, під впливом інших культур тощо.

Від часу завоювання Криму Золотою Ордою у його степових районах поширеним житлом ногайців, що поселилися тут, довго була кибитка або юрта як тип кочового житла. Необхідність переходу до осілого життя змусила кочові племена переймати досвід уже сформованого місцевого будівництва. До часу завоювання Золотою ордою в Криму вже склалася традиційна система зведення житла. За Б. Куфтіним, існувало чотири основні регіональні типи житла кримських татар: житло південнобережного регіону, в архаїчних зразках якого помітні первинні зв'язки з Кавказом і Малою Азією; житло степового району Карасубазара і Сімферополя, у якому проступають елементи найдавнішого рівнинного житла причорноморських степів; своєрідне сільське житло Бахчисарайського району; татарський будинок міського центру Бахчисарая, що був провідником османської культури.

На основі теоретичного аналізу з'ясовано, що, незважаючи на різні типи житла кримських татар, склад приміщень і їх призначення в усіх будинках були однорідними. Житловий простір, як у одноповерхових, так і двоповерхових будинках, складався з двох-трьох кімнат. Основними були сіни і кухня. Третє приміщення вважалося вітальнею, мало окремий вхід і, як правило, не опалювалося.

У XV столітті на основі місцевих традицій сформувалися основні конструктивні типи народного житла кримських татар, а на основі привнесених ісламом звичаїв - планування й інтер'єр, що відповідали новому мусульманському світоглядові. Це відобразилося в розділенні житлових приміщень для мешкання і прийому гостей, улаштуванні вікон, що виходять у внутрішню частину двору, щільно заґратованих балконів, верхніх маленьких віконець із вітражами тощо. На організації внутрішнього простору житла позначилися звичаї кочових племен: покриття долівки повстю, розміщення речей у всіх на виду по периметру приміщення, мінімум меблів, маса декоративного шитва, низькі меблі відповідно до традиції сидіти на долівці.

Характер побуту зумовив стійкі типи предметів, застосування яких майже в кожному будинку було обов'язкове. Система планування приміщень у татарському будинку, набір і розміщення в них предметів, начиння спиралися у своїй основі на традиції й уявлення мусульманської частини населення, що сформувалися під впливом кочових тюрків.

У дисертації розглядаються групи предметів, використання яких мало вирішальне значення у створенні художнього побутового середовища в житлі.

Принципи організації простору в кримськотатарському традиційному житлі розкривають різні взаємозв'язки предметів у інтер'єрі. На основі різних форм і зв'язків будується цілісний ансамбль, що відображає стійкий, традиційний побут кримських татар, складність структури художнього образу інтер'єру житла, що поєднує в собі одночасно багатоплановість і синтез, об'ємність і декоративність, послідовний раціоналізм й емоційне наповнення, замкнутість композиції та широту художнього змісту.

У висновках до розділу підкреслюються принципові положення, визначальні для загальної характеристики витоків і формування кримськотатарського мистецтва в різні періоди. В розвиткові образотворчого, зокрема декоративного мистецтва кримських татар відбивається складна еволюція творчих принципів і етнокультурних традицій різних епох, що мають у своїй основі найдавніші пласти історії культури та мистецтва Криму. Творча діяльність племен і народів, що заселяли півострів з найдавніших часів, являла собою передісторію культури кримських татар й органічно включалася у процес її формування.

У історичному розвитку кримськотатарського мистецтва велику роль відіграли як впливи ззовні, так і внутрішні взаємні контакти місцевих народів. Симбіоз художнього процесу був обумовлений поліетнічністю населення регіону, пануючою в суспільстві релігійною толерантністю, дружніми взаємостосунками етносів, що населяли півострів. У результаті тривалого періоду кримськими татарами був освоєний весь комплекс різноетнічних культур, які залишили свої сліди в Криму.

Виявлення нашарувань багатовікової культури, визначення внеску кожного народу в розвиток художнього процесу розширює уявлення про витоки кримськотатарського мистецтва, про зв'язок його пам'яток з місцевими або привнесеними традиціями, про спадкоємність культур у різні історичні епохи, сприяє відтворенню механізму розвитку мистецтва. До початку створення кримськотатарської держави завершився процес переростання духовних і матеріальних рис спочатку далеких одна від одної культур Криму в їх синтез. Для більшої частини населення півострова мусульманська культура кримських татар стає спільною, в усякому разі загально прийнятною.

Впродовж XV-ХХ століть, розвиваючись у тісному зв'язку з ісламом, кримськотатарське народне мистецтво виступає передусім як мусульманське, особливо близьке до турецької культури і культур народів Росії, що входять в ісламський ареал (Північний Кавказ, Поволжя). Ознайомлення з кращими традиціями російської демократичної культури відкрило шляхи для збагачення і зближення татарського художнього світу з європейським класицизмом, що насамперед виявилося в каменерізній орнаментиці, ювелірному мистецтві, розписі інтер'єрів. Показано, що кримськотатарське народне мистецтво зародилось, одержало свій розвиток і завершення на Кримській землі, пройшло довгий і складний шлях синтезу, розквіту і занепаду.

Розділ III. Морфологія декоративно-ужиткового мистецтва XV- першої половини XX ст. У розділі розглянуті художнє ткацтво, вироби з повсті та шерсті, вишивка, аплікації, шиття перлами, бісером та іншими матеріалами, художня обробка металів, ювелірне мистецтво, різьблення та розпис по каменю.

3. 1. Художнє ткацтво, вироби з повсті та вовни. Виготовлення полотна та його художнє оздоблення до останнього часу відігравали у кримських татар надзвичайно велику роль - як у формі домашніх занять, так і у вигляді промислів. На даний час у музеях збереглися зразки ткацтва кінця XVIII-XX ст. Проте найдавніші письмові згадки про високу якість тканин, що виготовлялись у Криму, відносяться до початку XVII ст.

На основі запропонованої українськими мистецтвознавцями М. Станкевичем, Р. Захарчук-Чугай, О. Никорак, К. Матейко, С. Сидорович і прийнятої в українській мистецтвознавчій науці систематизації предметів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема народного ткацтва, за видами, родами, типологічними групами, - кримськотатарські тканини можна поділити за їх функціями, на таки групи: тканини для інтер'єру житла, тканини для одягу, тканини для господарсько-побутових потреб; тканини ритуального призначення. За ступенем складності виготовлення тканини для одягу та предметів домашнього вжитку діляться на прості полотна, візерункові тканини, сукна та безворсові килими.

З урахуванням наукової розробки П. Чепуріною та Л. Петренко класифікації тканин за технікою виконання, у дисертації визначено основний просто полотняний і чотири візерункові види кримськотатарських тканин, а також шість варіантів полотна, які мають власні назви. Також подається характеристика ниток, що використовувалися, у тому числі й привозних, способів їх фарбування. Розмаїття візерунків у ткацтві створювалося різними видами переплетення. Візерункові тканини залежно від виду переплетення ниток діляться на дві основні групи: вироби, візерунок яких “вписаний” у структуру тканини; тканини с закладними візерунками.

У дослідженні послідовно розглядаються техніки виконання всіх видів тканин та їх залежність від обраних для виконання узорів, а також їх відповідність предметам побуту чи одягу. При цьому зазначається, що у виробах XVII- початку XVIII ст. виразно простежується вплив малоазійської культури. Це засвідчують різні за призначенням у обрядовому вжитку зображення архітектурних споруд, що зустрічаються в них.

Аналіз орнаменту кримськотатарських тканих виробів переконує, що, незважаючи на геометричний характер узорів, їхні назви зберігають зв'язок з уявленнями зі сфери тваринного та рослинного світу; простежується схожість з орнаментами, що використовувалися іншими народами, особливо тюркомовними. Проведено порівняльний аналіз елементів орнаментів у перебірному ткацтві кримських татар і українців за іконографією та найменуванням. Аналіз орнаментальних форм показав, що основні елементи і конфігурації тканого орнаменту дуже прості. Створюються вони за допомогою комбінування різномасштабних основних елементів: похилих штрихів, багатокутників, котрі називаються відповідно до кількості кутів, смуг, що обрамлюють візерунок, S-подібних, спіралеподібних елементів тощо. Визначаються характерні риси перебірних тканин XVII-XVIII ст. і XIX-XX ст. мистецтво декоративний художній кримський

У дослідженні науково обґрунтовується думка, що кримськотатарське домашнє ручне та ремісниче ткацтво досягло найвищого технологічного та художнього рівня у XVIII- на початку XIX ст. Використання тканин промислового виробництва поширюється з середини XIX ст., і лише невелика їх частина все ще виконується в домашніх умовах.

У підрозділі висвітлюється питання виробництва у кримських татар повсті, речей із вовни, килимів, що підтверджується різними письмовими джерелами починаючи з XIII ст.

Художні якості використовуваної в побуті кримських татар повсті репрезентуються різними повстяними виробами (строката кошма, нашивна, аплікаційна повсть), їх колоритом (однотонний, барвистий, доповнений аплікацією, вибійкою або вишивкою), принципами декору в основу якого покладені образи рослинного і тваринного світу. В дисертації подано з відповідними коментарями опис техніки виконання аплікації з повсті та її застосування при виготовленні килимів-парохетів у XVIII-XIX ст. Подається також характеристика виробництва вовняних тканин-сукон (однотонних і кольорових), що зберігалося в умовах натурального господарства та практикувалося в первісному вигляді аж до кінця XIX ст.

Про виробництво у Криму ворсових килимів згадується в письмових джерелах, а існування безворсового килимоткацтва засвідчується партією старовинних килимів, що збереглася у Бахчисарайському палаці. Безворсові килими характеризуються за структурою, технікою виконання, колірною гамою, основними типами. Розглядаються принципи орнаментальної побудови візерунків, вживаний колірний ряд і барвники, назви орнаментальних мотивів. Обґрунтовується висновок про те, що типи і мотиви килимових візерунків кримських татар виявляють спільні риси з аналогами узбеків, каракалпаків, казахів, киргизів і, особливо, азербайджанців. Водночас вони досить самобутні за композиційним розташуванням узорів, їх взаємним поєднанням, пропорціями, розмірами та колоритом.

Кримські килими, що збереглися до нашого часу, були виготовлені наприкінці XIX- на початку XX століть. Аналіз результатів дослідження наводить на думку, що у зв'язку з інтенсивним поширенням промислових тканин і зменшенням їх виробництва вдома, домашні ткацькі верстати стали використовувати для виготовлення килимів. Відсутність відомостей про широке виробництво килимів у Криму дозволяє припустити, що наприкінці XIX- на початку XX ст. воно існувало в невеликих масштабах лише у домашньому вжитку.

3.2. Вишивка, аплікації, шиття перлами, бісером та іншими матеріалами. Значущим і до сьогодні єдиним напрацюванням у галузі дослідження кримськотатарського шитва є книга П. Чепуріної “Орнаментальное шитье Крима”, в якій розкриваються типи швів кримськотатарської вишивки, деякі орнаментальні мотиви, різновиди художнього шитва. Тому основним джерелом дисертаційного дослідження слугували колекції збережених вишивок різних музеїв Криму, України та Росії.

Про широке використання вишивки в побуті кримських татар свідчать зразки цього виду художньої творчості, що збереглися, та різні письмові джерела. У дисертації подається характеристика тканин, ниток, барвників, що застосовувались у різних видах вишивки в різні часи. Розглянуто принципи класифікації вишивки за призначенням оздоблених нею побутових виробів та елементів костюма. Візерункова вишивка за функціональним призначенням предметів, що декоруються, має два основні види: двостороння (глуха гладінь, рахункова вишивка та шиття биттям), при якій рівнозначно декорують лицьову і виворітну сторони виробу, й одностороння (високе шиття золотом, шнурками, тамбурна вишивка, аплікаційне шитво, шиття лелітками, бісером, перлами та коштовними каменями), яка прикрашає поверхню зовнішньої сторони виробу. З урахуванням прийнятої класифікації П. Чепуріної в дисертації представлено десять типів вишивки, які діляться на основні та додаткові.

Подається характеристика всіх видів вишивки та художнього шитва кримських татар, розглядаються техніки виконання, основні шви, інструменти та матеріали, барвники, колірна гама, характерні елементи і композиційні прийоми побудови орнаменту, що мінялися в часі, застосування їх у конкретних виробах, регіональні відмінності в техніці виконання і назвах. При цьому виявляються автохтонні форми і такі, що утворилися внаслідок мистецьких взаємин з іншими, насамперед сусідніми етносами, простежуються походження і взаємовпливи у техніці виконання, орнаментиці, колориті традиційних видів крим-ськотатарської вишивки.

Як встановлено дослідженням, художній ефект вишивки досягався за рахунок: прямої залежності розміру та напряму стібків вишивки від структури переплетення ниток тканини; ретельного опрацьовування орнаментів, зокрема вмілого добору виразних форм, їх поєднання, продуманого розташування основних мас і ліній орнаменту, заповнення вільного простору середніми й дрібними деталями; використання прийомів збагачення звучання кольору (гармонійне чергування кольорових мотивів); дії енергетичного поля традиційних орнаментальних форм, що мають якнайдавніше походження і виконують функцію захисту.

Загалом для кримськотатарської вишивки характерні велика різноманітність типів і одночасне поєднання декількох із них в одному виробі. Найвищого розквіту з погляду якості виконання та матеріалу, тонкого колірного вирішення вона досягла за часів Кримського ханства. До кінця XIX ст., у зв'язку з погіршенням умов життя й вимушеною еміграцією великої кількості кримських татар до Туреччини, мистецтво вишивки на кінець XIX ст. втрачає свою колишню пишність і значно скорочується, водночас залишаючись найбільш поширеним порівняно з іншими видами декоративно-ужиткового мистецтва. Із появою фабричної тканини, анілінових барвників змінюється якість, колорит, втрачається ефект від контрасту фактури основи та блискучих шовкових і металевих ниток, властивий вишивкам минулих століть. Малюнок орнаментів стає біднішим, менш опрацьованим. Спроба відродження кримськотатарської вишивки через створення артілей на початку ХХ ст. не дала стійких позитивних результатів.

3.3. Художня обробка металів, ювелірне мистецтво. Вироби означених видів творчості розподіляються на три окремі групи: зброя; посуд, побутові та ритуальні предмети; ювелірні прикраси. У підрозділі розкриваються художньо-стилістичні особливості, принципи та способи вирішення декору, традиції виготовлення виробів з металу. Виділено основні різновиди ювелірних виробів: натільні; для одягу; ритуального призначення; дрібні побутові предмети. Виявлено та систематизовано діалектні назви, відмінності у формі, декорі виробів, що побутують у середовищі степових і південнобережних татар півострова.

Художні металеві вироби розглянуто з різних точок зору, зокрема з погляду типології, техніки виконання, орнаментики, колірної гами, матеріалу, специфіки застосування, а також термінології. Як встановлено за різними джерелами, кримські майстри до XVIII ст. створили своєрідну культуру в ювелірній справі з використанням багатьох різних технік, зокрема чеканки, гравіювання, штампування, філіграні, литва й, особливо, ажурної скані, що набула повсюдного поширення з XVIII ст. Традиційність, що склалася до цього часу, виявляється у спадкоємності різноманітних художніх і технічних навиків, стійкому збереженні найбільш характерних форм, мотивів, візерунків.