Декоративно-прикладне мистецтво кримських татар XV–першої половини XX ст.

Вивчення способів виготовлення зброї та побутових виробів з міді та срібла свідчить, що вже у XV ст. в Криму застосовували майже всі способи художньої обробки металу. З розквітом зброярського промислу було пов'язане золочення та сріблення кольорових металів. Виготовлення кримськотатарськими майстрами багатоорнаментованої зброї досягло найвищого розквіту в XVII-XVIII ст., було відоме в усьому світі. До другої половини XIX ст. виробництво зброї сильно скорочується.

Побутове начиння XVIII-XIX ст., яке в основному було мідночеканним і лише частково литим, характеризується великим розмаїттям форм і найменувань. Декор посуду виконувався двома основними способами: орнаментацією рослинним, геометричним і епіграфічним орнаментами у різних техніках (гравіювання, тиснення, чернь тощо) і способом насічки в поєднанні з ажурним різьбленням. З другої половини XIX ст. форми й орнаментація побутового начиння спрощуються, погіршується якість виготовлення.

Аналіз ювелірного кримськотатарського мистецтва показав, що воно, безперечно, розвинулося на базі культури народів, які спрадавна заселяли Крим, однак склалось як самобутнє, традиційне, відмінне від мистецтва будь-якого іншого народу. Ювелірство кримських татар було пов'язане зі створенням різноманітного комплексу традиційних прикрас. Відображаючи потреби й інтереси споживачів, воно сприяло формуванню у творчості татарських ювелірів спільних естетичних критеріїв єдності стилю. Глибока традиційність кримсько-татарського ювелірства знаходить вияв у стійкому збереженні найбільш характерних форм, мотивів, візерунків, широкому використанні квітково-рослинного орнаменту, традиційних геометричних мотивів.

У формуванні ювелірного мистецтва до кінця XVIII ст. простежується тенденція активного розвитку, творчого засвоєння та переробки кращих досягнень майстрів-ювелірів інших народів, що збагачували в цілому ювелірне мистецтво кримських татар й відповідали художнім і побутовим запитам часу. Проте в XIX- на початку XX ст. це мистецтво поступово занепадає, а в першій половині ХХ ст. зовсім припиняє своє існування.

3. 4. Різьблення і розпис по каменю пов'язані, передусім, з мусульманськими надгробками та малими архітектурними формами Криму. Вони дуже мало досліджені. Тому в дисертації насамперед з'ясовані типологія й хронологія розвитку меморіальних кримськотатарських пам'ятників XIII-XIX ст., що формувалися за умов складних багатовікових історичних процесів, взаємовпливу різних культур, які існували на території Криму. Дослідження мусульманських надгробків на території півострова дало підстави авторові визначити їх основні типи, зокрема такі: тумби; плоскі плити; саркофаги. Означено відмінності типів надгробків за об'ємно-композиційним вирішенням і статевою приналежністю похованих. Проаналізовано зміни за століттями в їх об'ємно-просторовій композиції, художньо-стильових прикметах, різьбленому декорі, матеріалі та колірному вирішенні.

Показано, що базові типи об'ємно-просторових форм мусульманських надгробків XIII-XIV ст. плавно переходять у XV-XVI ст., зберігаючи зображення у вигляді лампад і свічок, проте змінюючи габарити саркофагів. Упродовж XV-XIX ст. основні форми надгробків залишалися незмінними. Однак значне їх розмаїття досягалося за рахунок впровадження різних варіантів конструктивних елементів: тумб, горизонтальних і вертикальних плоских плит, верхівок у вигляді тюрбанів, чалми, фески тощо. Досліджено також зміни у каменерізному декорі: геометричному, у вигляді розеток (до XV ст.); стилізовано-квітковому, з широким використанням каліграфічних написів (XVI-XVII ст.); бароково-пишному квітковому, і що заповнює всю поверхню надгробка (XVIII-XIX ст.). При цьому простежено культурні зв'язки та взаємовпливи між кримськотатарськими меморіальними спорудами і меморіальними пам'ятками етнокультурних і географічних зон мусульманського ареалу.

У підрозділі розглянуті ісламські традиції організації водних джерел і фонтанів у Криму, їх каменерізна орнаментика. Встановлена типологія за призначенням і об'ємно-композиційним вирішенням пристроїв фонтанів, запропонована класифікація за чотирма основними групами: джерела; фонтани, призначені для ритуального обмивання абдест; фонтанні подвір'я або павільйони; “священні”, райські джерела. Зроблено висновок про те, що при зведенні фонтанів у Криму дотримувались концепції синтезу витвору мистецтва з навколишнім середовищем, природою, концепції, яка спирається на фундаментальні пласти філософії Ісламу, використання символіки.

Аналітичне вивчення просторово-композиційних особливостей кам'яного різьблення XV- початку XX ст. розкрило велике розмаїття пластичних форм, дозволило виявити схожість за рядом параметрів між надгробками, кам'яними фонтанами та монументальною архітектурою.

Дослідження фонтанів і надгробків дозволило встановити схожість у традиційності їх спорудження, що знайшло вияв насамперед у різьбленому декорі, його змінах, починаючи від сельджуцьких і золотоординських геометричних форм, які поступово еволюціонували у стилізований, а потім і реалістичний рослинний орнамент, котрий у XVIII-XIX ст. набув форм пишного бароко. У загальній естетичній і смисловій виразності пам'яток простежується схожа система обробки каменя, використання вапняку (XV-XVI ст.), пізніше - кольорового та білого мармуру, розфарбовування окремих елементів орнаменту, введення поетичних епітафій і коранічних формул у вигляді каліграфічного візерунка.

Тексти, викарбувані на пам'ятниках епохи Кримського ханства, ускладнюються порівняно з епітафіями золотоординського періоду, переплітаються з рослинним орнаментом. До кінця XV ст. мусульманська символіка нерідко поєднується з язичницькою, що підтверджується наявністю на надгробках чаші, котра наповнюється дощовою водою, окремими образотворчими мотивами, які свідчать про взаємовпливи, переосмислення та своєрідну інтерпретацію в кримськотатарському мистецтві християнської, іудаїстської символіки й античної міфології.

У висновках до розділу підкреслюється, що складні умови етнічного формування народу зумовили спільність багатьох видів його мистецтва з мистецтвом сусідніх етносів, а також з мистецтвом народів, що населяють береги Чорного моря. Регіональні художні особливості виробів XV-1-ї половини XX ст. залежали від традицій, етнічних коренів, культурних впливів сусідніх народностей, впливів, що передавалися естетикою ісламу, котрий став національною релігією кримських татар. Із утвердженням державності при Ханському дворі з'являються різні цехи, поряд з якими продовжують виробляти продукцію декоративно-ужиткового мистецтва безліч майстрів-кустарів.

Упродовж XV-XVI ст. в орнаментиці виробів народного мистецтва відбувається поступовий перехід від геометризовано-рослинних сельджуцьких мотивів до рослинних, повне панування яких утверджується до початку XVII ст. Прийняття ісламу зумовило появу арабської епіграфіки й ісламської символіки в усіх видах декоративної творчості, розширення асортименту побутових виробів за рахунок виготовлення предметів, пов'язаних з релігійними обрядами.

Найвищого розквіту декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар набуває у XVII-XVIII ст. Велику роль у цьому відіграла Османська імперія. Значного поширення набули, зокрема позолота каменерізних орнаментів надгробків і фонтанів, використання золота і срібла при виготовленні столового начиння, предметів ужитку і, особливо, ювелірних прикрас, збільшення золотих і срібних елементів орнаменту у вишивці. Розквітові пишної бароковості в орнаментальному мистецтві XVIII-XIX ст. сприяли розвинені зв'язки кримських ханів із західноєвропейськими країнами, активне впровадження ними предметів західноєвропейського декоративно-ужиткового мистецтва у місцевій побут та інтер'єр. Модні європейські тенденції потрапляли до Криму через Туреччину, а з кінця XVIII ст. і через Росію.

З кінця XIX- початку ХХ ст. кримськотатарське декоративне мистецтво стало зазнавати втрат, що було пов'язано зі зміною соціально-економічних обставин. Практично припинилося виробництво зброї, предметів релігійного призначення, ювелірних прикрас, скорочувалися обсяги виробництва й погіршувалася якість тканих і вишитих виробів, в орнаментиці 1930-х рр. усе частіше використовувалася радянська символіка, зникали різні види традиційного художнього ремесла.

Розділ IV. Народна орнаментика. Класифікація, номінація та символіка.

Розділ присвячений просторовим типам кримськотатарського народного орнаменту в усіх різновидах декоративно-ужиткового мистецтва. Вперше розкривається його типологія, номінація, символічний контекст основних орнаментальних мотивів, виявляються традиції композиційного розміщення комплексів візерунків на побутових виробах.

4.1. Класифікація орнаментики кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва здійснена з урахуванням класифікації народної орнаменттики, розробленої румунськими дослідниками Катериною Томіда і Ніколае Дунере, та класифікації за іконографічними ознаками, яку запропонував український мистецтвознавець Михайло Селівачов. У результаті нами визначено такі типи кримськотатарського орнаменту, як: фізіоморфний (фітоморфний, зооморфний, антропоморфний, скевоморфний, астральний); абстрактний (лінійний, простий геометричний, складний абстрактний, криволінійний) та епіграфічний.

Дослідження проблеми класифікації та визначення типів кримськота-тарського орнаменту XV- першої половини XX ст. дало можливість встановити етапи його розвитку: від абстрактно-геометричного з невеликою кількістю елементів зооморфного характеру (XV ст.) до орнаменту геометричного й абстрактно-рослинного (друга половина XV-XVI ст.); далі - до рослинного з елементами скевоморфного орнаменту (XVII-XVIII ст.) і завершального етапу - рослинного з появою знову (у невеликій кількості) зооморфного (друга половина XVIII- перша половина XX ст.).

Як з'ясовано в процесі дослідження, характерною особливістю кримсько-татарського орнаменту, що відрізняє його від мистецтва багатьох мусульманських країн, є зображення архітектурних мотивів переважно культового призначення, а також кораблів, аналогічних еллінським, з розташованими на них райськими садами. В орнаментальних композиціях гармонійно поєдналися традиційні зображення кораблів, що мають грецьке коріння, і нові релігійні уявлення кримських татар.

Розглянуто стильові особливості, внесені в кримськотатарське мистецтво ісламом: астральні мотиви, традиційні з язичницьких часів, одержують з XV століття релігійне смислове звучання і широко використовуються в предметах ритуального призначення. На всіх предметах декоративно-ужиткового мистецтва використовується арабська епіграфіка, що органічно переплітається з рослинним орнаментом; велика частина орнаментальних мотивів і особливо їх смислове значення та символіка визначаються філософією ісламу.

4.2. Номінація і символічний контекст основних мотивів. У підрозділі розглянуті смисловий зміст і символічний контекст основних мотивів у крим-ськотатарському декоративно-ужитковому мистецтві, що дозволяють правильно інтерпретувати значення, закладені народом у первинні поняття й образи. Подано класифікацію за номінацією і смисловим змістом орнаментальних мотивів, що включають рослинні, зооморфні, космоморфні, геометричні, різні символічні поняття, числа та кольори. В особливу групу виділена ісламська символіка. Розкрито способи застосування кожного основного мотиву і його розміщення на предметах декоративно-ужиткового мистецтва, в елементах одягу тощо.

Дослідженням з'ясовано, що кримськотатарська символіка налічує більше тисячі орнаментальних знаків. Проте не всі вони сьогодні “розшифровані”. В етнічній пам'яті кримських татар знання про національну символіку невеликі та в основному збереглись у зв'язку з релігійними (ісламськими) віруваннями, як найбільш близькими (за часом) до сучасного покоління. Більша частина з відомих символічних понять - власна, властива кримськотатарському народу, інша - тісно пов'язана з мусульманською релігією, третя - походить від витоків тюркської символіки.

4.3. Композиція й особливості функціонування орнаменту. У підрозділі розглянуті орнаментальні композиції різних зразків кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва. При цьому зазначається, що у мистецтві кримських татар багато мотивів і візерунків мали широкий діапазон застосування: одним і тим самим мотивом, але різним його трактуванням, колірними відтінками майстри створювали численні варіанти. Орнаментальні композиції завжди вирізнялися гармонійною рівновагою і стійкістю візерунків, найчастіше чіткістю симетрії або, навпаки, асиметрією, створюючи виразний силует орнаменту. Одним із засобів художньої виразності є також уміле використання фону.

Створювані у кримськотатарському декоративно-ужитковому мистецтві орнаментальні композиції можна розподілити на дві великі групи, а саме: композиції з суцільним, зв'язним візерунком (безперервне повторення рапорту, центральне розташування декоративних елементів, фризове) і композиції з роздільним розміщенням зображувальних мотивів (геральдичні, центрально-променеві, одиночні, двочастинні, тричастинні). Характерною особливістю кримськотатарського, як і всього мусульманського мистецтва, було майстерне вплітання в орнамент каліграфічних написів. З кінця XIII- першої половини XIV ст. написи стають частиною орнаменту, гармонійно поєднуючись з квітковим візерунком. У XV-XVI ст. написи розміщуються на предметах побуту. З часом у багатьох випадках каліграфія стала використовуватись як абстрагований, лише декоруючий візерунок.

Загалом аналіз витворів декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар переконує, що композиційна побудова орнаментальних мотивів та їх розміщення на декорованих об'єктах передусім залежали від форми і призначення предмета, виробу чи споруди, конфігурації прикрашуваної поверхні та техніки виконання.

З'ясовано, що зміна орнаменту в усіх видах декоративно-ужиткового мистецтва відбувалася в основному одночасно і відповідала характерним особливостям часу та художнього стилю.

Основне місце в арсеналі візерунків завжди займали квітково-рослинні орнаменти, серед яких переважали лінійні узори, мотив дерева життя, звивисті галузки, що набули поширення в XVI-XVII ст. і використовувались до середини ХХ ст. З геометричних мотивів найбільшого поширення набули лінійний орнамент у вигляді плетінок і центрально-променевих розеток, що застосовувались у XIV-XVI ст., геральдичні та складні криволінійні форми - у XIX- першій половині XX ст.

Проведене дослідження переконує, що в композиційному вирішенні орнаментації виробів характерним є використання однакових мотивів, рапорт яких становлять два сусідні мотиви, котрі відрізняються один від одного лише кольором. Характерною ознакою кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва є тонально стримана поліхромія. Взагалі колірне вирішення предметів побуту у кримських татар можна вважати традиційним і дуже давнім, а використання кольору в інтер'єрі - пізнішим явищем, що відноситься до періоду не раніше другої половини XVII століття.

У висновках до розділу підкреслюється, що кримськотатарська орнаментика сформувалася в єдине, цілісне, властиве тільки даному народові мистецьке явище внаслідок тривалого процесу історичного розвитку, спілкування з сусідніми та віддаленими народами, сповідування мусульманства. Орнаментальне мистецтво кримських татар відображає і стародавню культуру народів, які спрадавна жили на території краю, і культуру кочових тюрків, і культуру, привнесену на територію Криму народами Малої Азії (сельджуками), Туреччини та Росії. Прообрази орнаментальних мотивів кримських татар нерідко простежуються у зразках стародавніх культур Близького та Середнього Сходу, середньовічної Малої Азії й Ірану. Проте стилістика конкретних орнаментальних мотивів має виразні етнотериторіальні риси. Створення ісламської держави вплинуло не стільки на форму орнаменту, скільки на його смисловий зміст: мотиви набувають мусульманського трактування і символічного контексту, який міцно входить у життя етносу.

Орнаменти, що виникли і сформувалися в XV-XVI ст., передаючись із покоління в покоління, наполегливо повторювались у вишивці XVIII-XIX ст. і пізніше - в кераміці художніх артілей початку ХХ століття. Композиційні вирішення і способи розміщення орнаментів на різних виробах, залишаючись традиційними, створювали своєрідні комплекси узорів у інтер'єрі кримсько-татарського народного житла, який практично залишався незмінним аж до кінця XIX ст.

До найбільш характерних і поширених орнаментальних мотивів можна віднести: фітоморфні з зображенням дерева життя, квітів і плодів (троянди, тюльпана, ромашки, граната, мигдалю, шипшини, груші, винограду), дерева кіпариса; скевоморфні з мотивами глека і вази; геометричні розетки та каліграфія; мотиви дюрбе та кораблів із райськими садами.

Здійснене дослідження показало, що сліди досить віддалених взаємозв'язків предків татар з тюркомовними народами Середньої та Східної Азії виявляються в орнаментації, у техніці аплікації на повсті та тканині, перебірній техніці ткання, безворсовому килимоткацтві, тамбурній вишивці, техніках гравіювання, карбування, насічки тощо. Культурні взаємозв'язки предків татар з народами Середньої, Передньої та Малої Азії, Кавказу, а також Русі відобразилися в різьбленні по каменю і дереву, ткацтві, техніці скані, чорнінні, зерні, високому шитті золотом, вишивці шовком, розписі. Рослинні візерунки найбільш характерні для вишивки, гравіювання, різьблення по каменю; геометризовані та геометричні криволінійні - для аплікації по повсті, різьблення по дереву, скані; геометричні прямолінійні - для візерункових тканин, інкрустації по дереву, техніки гравіювання.

З початку ХХ ст. розширення практики використання вирізних орнаментів ойма сприяло масовому використанню готових орнаментальних форм і витісняло стародавню місцеву техніку й узори. У вишивці стали спрощуватись форми орнаменту, мінявся колорит виробу за рахунок використання яскравих анілінових фарб, заміни синього кольору чорним і кремового домотканого полотна - фабричними вибіленими тканинами.

Створення художніх артілей поступово привело до переорієнтації народних промислів на міський ринок і експорт. Це виявилося в ретростилізації нових витворів під старовинні зразки, або, навпаки, введенні соціалістичної символіки в традиційні орнаментальні мотиви.

Підсумкові висновки

Проведене дослідження декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар XV- першої половини XX ст. дає підстави стверджувати, що в ньому знайшли відображення естетичні уявлення, світогляд, художні навички етносу. Своїм корінням це мистецтво сягає якнайдавніших часів, склалося в систему за доби становлення кримськотатарської державності й одержало подальший розвиток аж до середини ХХ ст. За результатами наукового дослідження нами сформульовані відповідні узагальнюючі висновки.

Визначення витоків і розгляд історії розвитку декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар, як корінного етносу Криму, дозволили встановити етапи його еволюції, тобто часові періоди, зумовлені динамікою етнокультурних взаємозв'язків і взаємодій. Характерні особливості хронологічних етапів розвитку такі:

VII ст. до н. е. - III ст. н. е. - симбіоз привнесених іраномовних кіммерійських і скіфських рис з культурними традиціями індоарійської спільності таврів; зароджена на їх основі тавроскіфська культура, як культура першої дотюркської основи кримськотатарського етногенезу, стає складовою частиною національної художньої спадщини.

VI- початок V ст. до н. е. - прилучення мистецтва Криму до світової історії через початок грецької колонізації й освоєння її культурної спадщини.

У I ст. н. е. з приходом римлян стає видимим зародження нової урбаністичної культури.

III-IV ст. - взаємодія традицій мистецтва осілого населення і привнесених традицій готського та сарматського племінних союзів.

V-VI ст. - через Візантійські колонії в Криму проникнення принципів східного малоазійськосирійського ареалу, що стали першими передумовами до пізнішого зближення культури Криму з культурними традиціями Малої Азії; при цьому в даний період спостерігається яскравіший прояв традицій місцевих культур.

V-VIII ст. - поширення в мистецтві кримців смаків тюркської кочової аристократії; на основі їх замовлень - поява нових художніх виробів у ремісничих майстернях міст, у зв'язку з тюркською хвилею в Криму, створеною степовими гунами, болгарським населенням, хазарами й іншими кочовими племенами.

IХ- початок ХIII ст. - формування ісламської основи подальшої культурної спадщини на фундаменті багатовікового власного творчого досвіду населення, розвинених контактів з близькими та віддаленими народностями; розвиток форм орнаментальної творчості та виникнення традиційних видів художніх ремесел.

Початок ХIV-XV ст. - утвердження естетики ісламу, що об'єднав мистецтво місцевих народів і кочових племен у русло єдиних тенденцій; складання малоазійсько-сирійського та тюрксько-персидського симбіозу культур, значна роль тюрків у розвитку художньої культури регіону; якісний стрибок, що відокремлює всі пласти давньої та близької спадщини від нової кримсько-татарської художньої культури.

XV- кінець XVIII ст. - розвиток і закріплення турецько-кримськотатарського симбіозу при активному впливові турецького компоненту, але на основі місцевих традицій; активна участь у художньому процесі інокультурних (європейських) впливів.

Кінець XVIII-XIX ст. - період панування у Криму Російської імперії, ознаменований спадом динаміки, самоізоляцією декоративно-ужиткового мистецтва в рамках традицій, що склалися; кримськотатарсько-російський симбіоз відображається в малих архітектурних формах, організації внутрішнього простору житлових приміщень, їх декорі, в монументальній архітектурі Криму, що створюється російськими архітекторами.

Перша половина ХХ ст. - згасання традицій декоративно-ужиткового мистецтва у зв'язку з голодомором, загального збіднення основної маси населення та депортації кримськотатарського народу в 1944 р.

На всіх етапах культурного процесу місцеві традиції відігравали визначальну роль, забезпечували перетворення зовнішніх впливів на місцевій лад, підпорядковували останні власному мистецькому стилю. Інокультурні процеси відігравали важливу роль в розвиткові мистецтва Криму, проте не підміняли, а лише активізували розвиток місцевої культури. У ході історико-культурного процесу саме автохтонним традиціям належала провідна роль. Якщо античний і ранньосередньовічний період - це переважання привнесених культур (кочових, грецьких, римських, візантійських тощо), де місцевий компонент виконував в основному перетворювальну функцію, то згодом у мистецтві стали превалювати місцеві художні традиції, за яких роль зовнішніх впливів була значною, але не основною.

Одна з ліній розвитку декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар у період середньовіччя була пов'язана з припливом тюркомовного населення з півночі та малоазійським впливом - з півдня. Контакти степового й осілого світу стали генератором ідей, що сприяв мистецькому розвиткові. Степ, який мав високу адаптаційну здатність і комунікативність, почав відігравати значну роль з часів Золотої Орди. Простежується еволюція мистецтва у бік орнаменталізації художньої мови.

Не зважаючи на відносну зовнішню несхожість художньої культури в різні історичні періоди розвитку, участь різних народів у її формуванні дедалі більше ставала єдиним, взаємозв'язаним художнім процесом, з притаманними йому закономірностями й об'єктивними рисами. Зміна кожного періоду в розвитку мистецтва супроводжувалася спадкоємністю художніх традицій. Отож є достатньо підстав розглядати мистецтво кримських татар як історико-культурну цілісність. Спадкоємності, збереженню основ мистецтва в переломні епохи сприяла наявність архетипів художньої свідомості, основ творчого сприйняття, сформованого місцевим середовищем.

Декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар XV- першої половини XX ст. виступає як яскраве та значуще художнє явище у їх культурі. Воно невіддільне від побуту народу, зовнішнього та внутрішнього опорядження житла, одягу тощо. Його внутрішня сила й багатство виражаються також через орнамент і майже до кінця XIX ст. - через високохудожній стримано-пастельний колорит.

Орнаментально-декоративні форми і творчі засоби майстри черпають з навколишньої природи й втілюють свої художні сприйняття в образотворчо-орнаментальні форми. Провідне місце при цьому займає багатий квітково-рослинний світ; знаходять віддзеркалення традиційні декоративні прийоми, вироблені впродовж віків. Орнамент вирізняється великим розмаїттям форм, мистецькою довершеністю. Кожен з видів декоративного мистецтва позначений особливостями власної образотворчої мови, орнаментальності.

Водночас у цілому зберігається єдність кримськотатарського стилю і в усіх різновидах орнаменту. Це виявляється у: використанні одного й того ж кола орнаментальних форм, мотивів та в схожому або близькому їх трактуванні; спільності основних декоративних і композиційних прийомів; гармонізації колориту; переважанні вільних криволінійних форм; площинному трактуванні орнаментальних мотивів; вишуканій деталізації й прагненні до мініатюрних форм; ретельному опрацьовуванні фрагментів, при слабо вираженому прагненні до крупних, масштабних узагальнень.

Орнамент у декоративному мистецтві кримських татар розвивається у двох напрямах. Один із них ґрунтується на реалістичному узагальненні форм, мотивів і пов'язується з художніми уявленнями народу, породженими естетикою свого часу; інший - на смисловому змісті зображень, їх символічному значенні, причому частина символіки зберігається з часів язичества, а частина увійшла в життя та набула поширення з прийняттям Ісламу. Різні за походженням орнаментальні символи включаються у загальний декоративно-художній ряд, не тільки базуючись на магічних цілях, а й відповідно до естетичних запитів часу, зокрема шляхом перенесення символіки в мову поетичних іносказань.

Аналіз окремих видів декоративної творчості кримських татар досліджуваного періоду показує, що спадщина середньовічних майстрів є не тільки продовженням стародавнього мистецтва, а й вершиною в розвиткові мистецтва етносу. Те, що ми називаємо сьогодні декоративно-ужитковим мистецтвом, упродовж XV-XX ст. було для кримських татар основною сферою вияву художніх поглядів, народної естетики. І це не випадково, оскільки жоден з інших видів мистецтва не пов'язаний так тісно з життям і побутом найширших мас населення. Справді, розвиваються, збагачуються й утверджуються саме ті види декоративно-ужиткового мистецтва, в яких існує потреба на тому чи іншому етапі.

Декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар розвивалося в загальній системі духовної культури Ісламу, тому його специфіка, типологія, іконографія, виразність орнаментально-каліграфічної системи визначаються естетикою та філософією ісламу, що виключають зображення живих істот і всієї тої системи зображальності, яка складалася у європейському, християнському світі. Поширення Ісламу в Криму привело до повного зникнення з орнаментального мистецтва зооморфних і антропоморфних мотивів упродовж двох сторіч (XVI-XVII ст.), до широкому розвитку квіткового стилю й епіграфіки, до виникненню нових типів орнаментальних мотивів, зокрема архітектурних сюжетів (мечетей, мінаретів, дюрбе, багатоярусних наметів) і кораблів з райськими садами. Проте при всій відмінності мусульманського Криму і християнської Європи вони перебували у певному взаємозв'язку, що забезпечує ціннісне зіставлення художніх досягнень цієї епохи.

Декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар завжди відповідало потребам часу. Картина розвитку образотворчої мови, стилю цього мистецтва переконує, що не було єдиного для всіх часів “татарського стилю”, що національне завжди перебувало в розвиткові, русі. Співзвучність творчості майстрів естетичним потребам свого часу становить одну з її найважливіших і найцінніших особливостей. Завдяки цьому й іншим чинникам народне декоративне мистецтво кримських татар характеризується надзвичайно високими художніми і технічними досягненнями насамперед у галузі філіграні, в мистецтві різьблення по каменю, художньому ткацтві та вишивці.

У побуті й художній творчості кримських татар розглядуваного періоду спостерігаються високі досягнення у сфері синтезу декоративних мистецтв і архітектури. Інтер'єри комплексу Бахчисарайського палацу, культових споруд (мечетей), малюнки художників, фотографії й описи дослідників, які зафіксували внутрішнє оздоблення народного житла, свідчать, що окремі архітектурні деталі, так само як і меблі, домашнє начиння, ткане оздоблення приміщень тощо, існують тут у єдиному ансамблі й тісно пов'язані між собою.

Кримськотатарське декоративно-ужиткове мистецтво стає найбільш значущим у інтер'єрі другої половини XVIII ст., коли архітектура мечетей і житлових будинків втрачала монументальність і спрощувалася. Внутрішній же простір споруд синтезував у собі різьблення по дереву, розписи, кольорові вітражі, каліграфію, що були головними для татар елементами інтер'єру.

Квітково-рослинні форми і мотиви виявляють глибоке коріння орнаментального мистецтва кримських татар, оскільки пов'язані зі стародавньою символлікою степової та передгірної рослинності. В орнаментиці дуже поширені, зокрема, мотиви тюльпана, гвоздики, квіткової вітки. “Квітковий стиль” з популярною темою галузки егри дал і родового дерева (вазона) стає загальним виразом смаку, стилю кримськотатарського орнаменту і проникає майже в усі види декоративного мистецтва етносу. В процесі еволюції цей стиль значно збагачується. В цьому відіграли велику роль садові рослинні мотиви, форми та букетні композиції східних, зокрема персидських і турецьких тканин XVI-XVII ст., які переосмислювались у творчості татарських майстрів згідно з національними та локальними традиціями й уявленнями.

Розвиток народного декоративного мистецтва кримських татар аж до кінця XVIII ст. проходив шляхом еволюційного поступу, підвищення ролі орнаменту, його збагачення, повсюдного поширення “квіткового стилю”. Це мистецтво постає як самостійне явище художньої культури народу. Йому притаманна своя ідейно-емоційна структура, пов'язана з комплексом певних художніх уявлень і заснована на глибокій спадкоємності традицій.

Форми, орнаментика, стилістика засвідчують виняткову відкритість кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва до різних впливів (Візантії, Італії, Туреччини, арабського Близького Сходу, Росії). Однак за такого широкого розмаїття основним культурним орієнтиром для кримських татар була все таки Османська імперія - саме вона визначала смаки як у декоративно-ужитковому мистецтві, так і в архітектурній сфері й усьому устрої життя.

Спілкування з сусідніми етносами, які проживали на півострові та Чорноморському узбережжі, а також торгові шляхи, що сполучають Крим з Північним Причорномор'ям, Кавказом, Середньою Азією та Західною Європою, звичайно ж, сприяли збагаченню кримськотатарського мистецтва. У свою чергу, останнє певною мірою впливало на творчість сусідніх етносів півострова (караїмів, кримчаків, греко-татар, болгар тощо), українців, росіян і тюрко-мовних народів Середнього Поволжя. Спостерігається орієнтальний вплив на мистецтво слов'ян, що виражається як у формах, так і в номінації виробів. Взаємодія народжувала власне, особливе, творче сприйняття високих у своєму часі художніх досягнень Малої Азії й Європи - через привезені тканини, ювелірні прикраси, що знаходило відображення в орнаменті, колористиці, декоративності.

В усіх видах кримськотатарського декоративного мистецтва простежуються як спадкоємність власних, так і вплив мистецьких технологій форм і мотивів сусідніх народів, розвиток нового відповідно до художніх смаків етносу та рівневі техніки виробництва. Водночас стильові зміни у декоративному мистецтві не виходять з рамок певної системи художніх принципів, поглядів, уявлень, породжених своїм часом.

Підсумовуючи тривалий історичний період розвитку кримськотатарського мистецтва, зокрема декоративно-ужиткового, починаючи з часів прийняття Ісламу, необхідно підкреслити, що стиль і канони ісламського мистецтва, з одного боку, й етнічна традиція, з іншого, визначили на багато століть як загальну національну самобутність татарської художньої культури, так і її специфічні особливості. Тому при вивченні мистецької й архітектурної спадщини кримськотатарського народу необхідно враховувати не тільки його власні етнічні традиції, що склалися у взаємозв'язку з сусідніми причорно-морськими народами, а й традиції мусульманської культури, що сформувались упродовж століть.

Головним підсумком дослідження стало усвідомлення декоративного мистецтва кримських татар як історично значущого та самостійного явища в художній культурі Криму. Пройшовши тривалий і непростий шлях розвитку, воно нині перебуває в стані відродження, нового формування творчості професійних художників і в майбутньому - становлення сучасної національної художньої школи. На жаль, через ряд історичних причин раніше прославлені народні промисли та ремесла припинили своє існування ще в другій половині ХХ ст. Отож відродження традиційних виробництв, надання допомоги народним майстрам, підготовка кадрів художників у галузі декоративного мистецтва набувають у наші дні виключно актуального значення.

У своєрідних традиціях декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар втілились естетичні уявлення народу, його любов до прекрасного, художнє осмислення світу. Художні достоїнства цього мистецтва, поза сумнівом, можуть надихати на створенні нових сучасних творів, виробництво унікальних сувенірів, а також серійних, тиражованих виробів. Важливу роль у цьому повинні відіграти наукові дослідження, що висвітлюють історію розвитку татарського декоративного мистецтва, починаючи з найдавніших часів. Виходячи з досвіду виконаної наукової праці, автор робить окремий висновок про те, що в спадкоємності народних художніх традицій лежить та самобутня духовна основа, котра визначає подальший прогресивний розвиток.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Акчурина-Муфтиева Н. М. Терминологический словарь крымскотатарского декоративно-прикладного искусства. - Симферополь: Учпедгиз, 2007. - 140 с.

2. Акчурина-Муфтиева Н. М. Декоративно-прикладное искусство крымских татар XV- первой половины XX вв. - Симферополь: ОАО Симферопольская городская типография, 2008. - 456 с.: ил.

3. Акчурина-Муфтиева Н. М. Взаимовлияние этнокультур в развитии крымскотатарского искусства // Культура народов Причерноморья. - № 52. - Т. 2. - Симферополь, 2004. - С. 112-115.

4. Акчуріна-Муфтієва Н. Символи в декоративному мистецтві кримських татар // Мистецтвознавчі записки. - Вип. 5. - К., 2004.- С. 97-104.

5. Акчуріна-Муфтієва Н. Етнографічні дослідження кримськотатарського житла // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 1. - С. 92-96.

6. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Орнаментальна вишивка Криму у малюнках В. В. Контрольської // Східний Світ. - 2005. - № 2. - С. 120-127.

7. Акчуріна-Муфтієва Н. Священні символи Ісламу в мистецтві кримських татар // IX Могилянські читання 2004. Музейне збереження пам'яток сакрального мистецтва. Історія, сучасна практика і майбутне. - К., 2005. - С. 5-12.

8. Акчуріна-Муфтієва Н. Ювелірне мистецтво кримських татар // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 4.- С. 52-58.

9. Акчуріна-Муфтієва Н. “Ойма” - прорізний візерунок кримських татар // Східний Світ. - 2005. - № 4. - С. 105-113.

10. Акчуріна-Муфтієва Н. Поліетнічний корінь традиційного мистецтва кримських татар та проблеми його сучасного дослідження // Українська культура в контексті світових глобалізаційних процесів . - К., 2005. - С. 148-157.

11. Акчуріна-Муфтієва Н. Народне мистецтво кримських татар у музеях світу // Музеї народного мистецтва та національна культура.- К., 2006. - С. 182-187.

12. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Різьблені мусульманські надгробки Криму XIII - XIX ст. // Студії мистецтвознавчі. - 2006. - №3. - С. 40-50.

13. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Мистецтво візерункового ткацтва у кримських татар // Східний Світ. - 2006 - № 3. - С. 110-120.

14. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Різьблення по каменю в християнських монастирях і мусульманських святинях Криму // X Могилянські читання 2005. Монастирські комплекси в контексті християнської культури. - К., 2006. - С. 5-12.

15. Акчуріна-Муфтієва Нурія. Художні вироби з металу в одязі кримських татар // Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 17. - Львів, 2006. - С. 243-255.

16. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Кримськотатарські орнаментовані вироби з металу // Мистецькі обрії' 2005-2006: Науково-теоретичні праці та публіцистика. Вип. 8-9. - К.: Академія мистецтв України, 2006. - С. 351-360.

17. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Кримськотатарське мистецтво візерункового шитва // Художня культура. Актуальні проблеми: Наук. вісник / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Вип. 3. - К.: Видавничий дім А+С, 2006. - С. 145-164.

18. Акчурина-Муфтиева Н. М. Історіографія вивчення крымськотатарського народного декоративного мистецтва // Східний Світ. - 2007. - № 1. - С. 16-22.

19. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Килимарство й виробництва з вовни у кримських татар // Народна творчість та етнографія. - 2007. - № 2. - С. 80-87.

20. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Кримськотатарськи традиції спорудження фонтанів у Криму // Східний Світ. - 2007. - № 2. - С. 45-51.

21. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Художественный ансамбль интерьера крымскотатарского народного жилища // Сходознавство. - 2007. - № 37. - С. 3-21.

22. Акчуріна-Муфтієва Н. М. До типології кримськотатарської народної орнаментики // Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 14. - К.: ТОВ “ДІА”, 2007. - С. 308-321.

23. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Витоки національних традицій декоративного мистецтва кримських татар // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. Мистецькі обрії' 2007. Вип. 10. - К., 2008. - С. 93-101.

24. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Кримськотатарське мистецтво періоду Золотої орди (XIII-начало XV вв.) // Східний Світ. - 2008. - № 2. - С. 47-53.

25. Акчурина-Муфтиева Н. М. Татарское народное искусство в диалоге культур // Б. Н. Кузык, Ю. В. Яковец. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее. Т. III. Северное Причерноморье - пространство взаимодействия цивилизаций. - М.: Институт экономических стратегий, 2008. - С. 492-504.

26. Акчурина-Муфтиева Н. М. Народные традиции крымскотатарского жилища // Ученые записки Крымского государственного индустриально-педагогического института. Вып. 1. - Симферополь: Таврия, 2001. - С. 82-85.

27. Акчуріна-Муфтієва Н. М. Амет Калафатов // АНТ, - № 16-18. - К., 2006. - С. 68-69.

28. Акчурина-Муфтиева Н. М. Мотивы и орнаменты крымскотатарской вышивки // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического универ-ситета. Вып. 8. - Сімферополь: НИЦ КИПУ, 2006. - С.142-148.

29. Акчурина-Муфтиева Н. М. Рецензія на книгу: Селівачов Михайло. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). - К.: Редакція вісника “АНТ”; Ніжин ТОВ Видавництво “Аспект-Полі-граф”, 2005. - XVI, 400c. // Культура народов Причерноморья. - № 82. - Сімферополь, 2006. - С. 78.

30. Акчурина-Муфтиева Н. М. Каменная пластика. Крымскотатарские надгробия XIII-XIX ст. // Qasevet. - № 32. - Сімферополь, 2007. - С. 22-29.

Анотації

Акчуріна-Муфтієва Н. М. Декоративно-ужиткове мистецтво кримських татар XV- першої половини XX ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора мистецтвознавства за фахом 17.00.06 - декоративне та ужиткове мистецтво. - Львівська національна академія мистецтв. Львів, 2008.

Дисертація є комплексним дослідженням, у якому вперше висвітлюються розвиток і типологія декоративно-ужиткового мистецтва кримських татар за період з XV- до середини XX ст. У дослідженні сформульована концепція декоративності кримськотатарського мистецтва через формування його на основі історико-культурних нашарувань, усього художнього досвіду, набутого людством у Криму. Показані культурно-історичні зв'язки та взаємовпливи між сусідніми народами.

На основі значного обсягу джерел і фактологічних матеріалів представлено витоки національних традицій кримськотатарського мистецтва з найдавніших часів до середини ХХ ст., проаналізовано роль і функціональне призначення декоративно-ужиткового мистецтва в інтер'єрі народного житла й архітектурному оздобленні.

Уперше опрацьована типологія виробів на основі їх функціональних і конструктивних особливостей, розроблено класифікацію мотивів орнаментів кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, здійснено їх системний аналіз.

Виявлено принципи композиційного розміщення кримськотатарського орнаменту на виробах, проаналізовано комплекси візерунків на предметах побуту, встановлено та висвітлено символічне значення основних орнаментальних мотивів, простежено еволюцію художньо-виражальних засобів, особливості форм і декору виробів.

Дослідження дає підстави твердити, що національну самобутність кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи з часів прийняття Ісламу, визначили етнічні традиції з одного боку, та стиль і канони ісламського мистецтва - з іншого. Тому при вивченні мистецької й архітектурної спадщини кримськотатарського народу необхідно враховувати не тільки його власні етнічні традиції, що склалися у взаємозв'язку з сусідніми причорноморськими народами, а й традиції мусульманської культури, що сформувались упродовж століть.

Акчурина-Муфтиева Н. М. Декоративно-прикладное искусство крымских татар XV- первой половины XX вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.06 - декоративное и прикладное искусство. - Львовская национальная академия искусств. Львов, 2008.

Диссертация является комплексным исследованием, в котором впервые освещены развитие и типология декоративно-прикладного искусства Крымских татар за период с XV до середины XX вв. В исследовании сформулирована концепция декоративности крымскотатарского искусства через формирование его на основе историко-культурных напластований, всего художественного опыта, накопленного человечеством в Крыму. Показаны культурно-исторические связи с соседними народами.

На основе значительного объема источников и фактологических материалов представлены истоки национальных традиций крымскотатарского искусства с древнейших времен до половины ХХ в., проанализированы роль и функциональное назначение декоративно-прикладного искусства в интерьере народного жилища и архитектурном убранстве.

Впервые разработана типология изделий, исходя из их функциональных и конструктивных особенностей, осуществлена классификация орнаментальных мотивов крымскотатарского декоративно-прикладного искусства, их системный анализ.

Определены принципы композиционного размещения крымскотатарского орнамента на изделиях, проанализированы комплексы узоров на предметах быта, установлено и освещено символическое значение основных орнаментальных мотивов, прослежены эволюция художественно-выразительных средств, особенности форм и декора изделий.

Исследование дает основания утверждать, что национальную самобытность крымскотатарского декоративно-прикладного искусства, начиная со времен принятия Ислама, определили этнические традиции, с одной стороны, и стиль и каноны исламского искусства - с другой. Поэтому изучение культуры, искусства и архитектуры крымскотатарского народа должно учитывать не только их собственно этнические традиции, сложившиеся во взаимосвязи с соседними причерноморскими народами, но и сформировавшиеся в течение столетий традиции мусульманской культуры.

Akchurina-Muftieva N. M. Decorative and applied art of Crimean Tatars in between 15^th and first half of the 20^th centuries. - Typescript.

Thesis on the doctor's degree in art criticism, specialty code 17.00.06, specialty name “Decorative and Applied Art.” National Academy of Arts, Lvov, 2008.

Thesis is an integrated research, attempting for the first time to bring to light the development and typology of decorative and applied art of Crimean Tatars in between 15^th and first half of the 20^th centuries, of decorative and applied art and ornamental art as an integrated branch belonging to national artistic culture. The paper has stated the concept of the ornamental character of the Crimean Tatars Art through its forming on the basis of historical and cultural superposition's and all artistic experience accumulated by mankind in Crimea. The paper has shown the cultural and historical links with neighboring nations.

On the basis of exhaustive sources and factual information the paper has presented a survey of the roots of national traditions of Crimean Tatar Art since antiquity to the first half of the 20^th century, an analysis of the role and functional intent of decorative and applied art in the interior of folk dwelling and architectural decoration.

This is the first paper that has developed the typology of products on the grounds of their functional and constructive basics and also classification of ornaments of decorative and applied art of Crimean Tatars in such branches as artistic weaving, wool and felt production, needlework, appliquй work, bead and pearl embroidery, artistic metal working, jeweler's art, carving and wall painting. They were given thorough analysis.

This is the first paper that has presented classification of the ornamental patterns of Crimean Tatars, established compositional peculiarities of placing ornaments on production, revealed complex of patterns applied to everyday goods, revealed characteristic features of Crimean Tatar symbolical context for major ornamental motives, traced evolution of artistic and expressive peculiarities of forms and decorations of products.

The research has showed that beginning from the times of adopting Islam the national originality of decorative and applied art of Crimean Tatars was determined on one side by ethnical traditions, on the other by the style and canons of Islamic Art. Developing within the mainstream of Islamic tradition was historic process that defined its character for centuries. Consequently when studying culture, art and architecture of Crimean Tatar people it's necessary to take into account not only their own ethnical traditions formed in intercommunication with neighboring and residing in the Black Sea region nations but also traditions of Islamic Art that had been taking their shape for centuries.

Размещено на Allbest.ru