Вітражне мистецтво

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Художня своєрідність вітражного мистецтва

1.1 Історичні особливості розпису по склу

1.2 Сучасні напрямки і прийоми роботи в техніці вітража

1.3 Вітраж у сучасній квартирі

2. Дослідно-експериментальна робота з виготовлення декоративних панно в техніці вітража

2.1 Експериментальна робота з освоєння різних прийомів розпису по склу

2.2 Технологія виготовлення триптиха «Мрії» у техніці розпису по склу

2.2 Методичні рекомендації для організації гурткової роботи у техніці розпису по склу

Висновок

Література

Вступ

Художній вітраж - це особливий вид монументально-декоративного мистецтва. Цікавий сам по собі, він набуває величезної виразності у поєднанні з іншими видами образотворчих мистецтв, особливо з архітектурою. Багато його минуле, безмежні його перспективи, невичерпні його творчі можливості. Останнім часом дизайнери інтер'єрів у своїй роботі все частіше застосовують вітражні елементи. вітраж панно скло розпис

Художні вітражі, що застосовувалися головним чином для декорування церковних будівель, сьогодні все глибше проникають в житлові і громадські будівлі. Релігійну тематику вітражів все більше доповнює світська, що відображає сучасні течії в культурі і мистецтві. Вітражі у вигляді візерунків, різних композицій або картин виконуються з кольорових або безбарвних стекол, з розписом окремих деталей чи всієї площини, із застосуванням фарб або ж без них. Вітражі, що складаються з окремих деталей, посилюються свинцевою стрічкою, монолітні стекла арматури не вимагають. Вітражі виграють не тільки від яскравого сонячного світла, але і від м'яких тонів заходу і виблискуючих вечірніх вогнів.

Багато різних вітражів збереглося в світі, створених видатними живописцями, художниками і майстрами. Чимало красивих вітражів створено руками майстрів, чиї імена залишилися невідомими. Художник належить своїй епосі, але твори мистецтва часто переростають свою епоху, стають вічними. Подібні вітражі-шедеври збереглися у Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Англії, Нідерландах, Чехословаччини, Державному Ермітажі в Санкт-Петербурзі та інших країнах.

Для знайомства з технікою і художніми прийомами розпису по склу нами були розглянуті наступні джерела таких авторів: Саламатов Ю.П. , Майкл Віггінтон, Ігор Кліси, СІ. Козлова, Є.Л. Козлова, Гусарчук Д.М., Корчінова О.В., Павловський В.В.

Дані автори свідчать про те, що за допомогою фарб для розпису по склу VETRO COLOR фірми "FERRARIO" стала можлива яскравий розпис скла без застосування складних високотемпературних технологій. Фарби чудово підходять для розпису вікон, скляних предметів освітлення, а також для іншої прозорої розписи в інтер'єрах. Колірна гамма представлена ??24 тонами, деякі кольори мають криючі властивості. Для отримання нових відтінків їх можна змішувати один з одним, а для висвітлення застосувати безбарвне засіб, що має той же склад, що і прозора фарба. Фарби мають рідку консистенцію, що забезпечує отримання рівної поверхні, стійкі до вицвітання, не змащуються, погодо-стійке (після лакування), випускаються в пластикових флаконах 50 мл. з кришкою, що загвинчується. Для роботи бажано використовувати пензлики високої якості.

У педагогіці існує проблема освоєння школярами сучасних напрямків декоративно-прикладного мистецтва, результати яких можуть бути використані в інтер'єрі власного будинку.

Актуальність даної проблеми полягає в тому, що розпис по склу є на сучасному етапі дуже затребуваним видом декоративно-прикладного мистецтва, серед професійних художників і людей захоплених художнім і декоративною творчістю.

Цей напрямок дуже цікаво різноманітністю своїх технік виконання і прийомів роботи. Вироби, виконані художнім розписом займають почесне місце в наших будинках серед інших творінь людини, тому що вони є унікальними, оригінальними і неповторними. Призначення вітражів та виробів зі скла різноманітно: вони є багатим декоративною прикрасою будівель і окремих приміщень, замінюють шибки і дверні фільонки, пропускають світло і дають можливість ізолювати приміщення перших поверхів від сторонніх поглядів.

У наш час дуже популярні вітражні вставки для меблів, а також декорування вітражним склом ніш, перегородок, дверей і стель. Дуже часто в інтер'єрі наших будинків стали з'являтися і інші декоративні вироби в техніці розпису по склу. Це всі можливі вази для квітів, посуд, люстри та бра виконані в цій техніці, фото рамки з елементами художнього розпису і багато іншого.

Тема роботи: Вітражне мистецтво. Історія і сучасність.

Основна мета роботи полягає в освоєнні технології виготовлення вітражних панно для інтер'єру. Для реалізації мети нами вирішувалися такі завдання:

- Вивчити особливості вітражного мистецтва в історичному аспекті;

- Розглянути сучасні напрямки та види в техніці вітраж;

- Ознайомитися з варіантами використання техніки вітража в сучасному інтер'єрі;

- Провести експеримент з освоєння різних прийомів розпису скла;

- Розробити методичні рекомендації щодо організації позакласних занять з дітьми в техніці розпису по склу;

- Розробити технологічну документацію до виготовлення декоративних панно в техніці вітража;

- Провести економічний розрахунок вартості і собівартості готового виробу.

Предмет дослідження: процес виготовлення триптиха «Місто, навпаки» в техніки розпису по склу.

Об'єкт дослідження: Декоративно-прикладне мистецтво.

Були використані такі методи дослідження:

- Теоретичні: Була проаналізована і вивчена спеціальна і методична література.

- Емпіричні: були розглянуті і освоєні технологічні прийоми розпису по склу, що дозволило виявити виразність вироби і виготовити триптих «Місто навпаки».

Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що вивчені історичні і сучасні особливості вітражного мистецтва.

Практична значимість в тому, що розроблені методичні рекомендації гурткової роботи у техніці мозаїка, які дозволять оволодіти учнями цікавим і захоплюючим декоративно-прикладним напрямком.

Робота складається з: вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та додатку. У першому розділі розкриваються історичні аспекти вітражного мистецтва, сучасні прийоми і техніки розпису по склу а так само застосування вітража в інтер'єрі. У другій главі проводиться дослідно-експериментальна робота з виготовлення триптиха в техніки розпису по склу.

1. Художня своєрідність вітражного мистецтва

1.1 Історичні особливості розпису по склу

Вперше вітражі з'явилися в католицьких храмах, у першому тисячолітті. Скло було не зовсім прозорим. Один з найперших і відомих вітражів був виявлений в монастирі Святого Павла в Англії. Він датується 686 роком нашої ери. У двадцятому столітті археологи виявили скляні фрагменти зображення Ісуса Христа з хрестоподібним німбом, дата виготовлення якого відноситься приблизно до 540 року нашої ери.

Флакони, знайдені в єгипетських гробницях, скління багатих римських будинків, вітражі готичних соборів, оранжереї палаців починаючи з епохи Відродження і до XIX століття, будівлі з металу і скла, облицювання сучасних будівель, залите всередину гончарних виробів, дута, відлите на столі, вертикально- тягнені, виготовлене флоат-способом на розплаві олова. Такий шлях скла в історії людей і їх архітектурних творінь.

Готична архітектура, перший вік. Цей розквіт генія зодчих, дозволила створювати широкі прорізи завдяки каркасній системі, що забезпечила перенесення ваги конструктивних елементів на основу. Для формування архітектурно-просторового середовища небувалих по висоті і просторості інтер'єрів соборів були потрібні легкі огорожі, що пропускають світло. Саме таким чином скляна архітектура увійшла в історію людства. У цей час скло було відомо вже протягом трьох століть. Воно було відкрито у східному Середземномор'ї, ймовірно, внаслідок випадкового змішування кремнезему з лужною золою під гончарними печами, розташованими на піщаних берегах річок. Люди одразу помітили особливу красу скла, також як і його головні фізичні властивості, і навчилися їх використовувати.

Це речовина, утворене з піску - найбільш поширеного матеріалу планети, - мало майже чарівні якості (зерниста маса могла бути перетворена в тягучу рідину, яка при охолодженні перетворювалася в твердий матеріал, прозорий і блискучий) і незліченні можливості застосування: від виготовлення судин до створення декоративних предметів.

Маніпуляції з цим дивним речовиною були складними, але люди мало-помалу придбали необхідні навички, навчившись витягати гарячу масу, поки вона не охолола, і надавати їй сферичну або циліндричну форму шляхом видування.

Від вироби римського ремісника до готичного вітража, другий вік. Ідея робити зі скла плоскі, і просвічують листи втілилася в життя значно пізніше. Зрозуміло, римляни виготовляли листові скла і будували оранжереї, в яких вирощували рослини незалежно від сезону, але саме потреби готичних архітекторів Північної Європи викликали появу перших реалізацій скла в архітектурі - починаючи з круглих вітражів французьких соборів і закінчуючи величезними віконними прорізами нефів англійських церков.

Досягнення майстрів Римської імперії у поєднанні з умінням виробників скла і склярів, які прийшли із Середземномор'я, дали народження нової форми архітектури, яка характеризується величезним простором вітражів з пофарбованого скла. Вітражі, що прикрашають східний фасад собору в Йорку, наприклад, мають розмір тенісного корту, зроблені з тисяч шматків скла і являють собою картини, що переливаються всіма кольорами веселки (ефект прозорості тут не був важливий: ніщо не вимагало видимості зовні або зсередини). Хоча прозорість не була обов'язковою в більшості готичних соборів, зовсім інакше було з великими будинками аристократів європейської півночі в XVI столітті.

Такі будівлі, як, наприклад, Хардвік Холл (про яке його сучасники говорили, що в ньому "більше скла, ніж стін"), побудований Робертом Смітсона у 1591-1593 рр.., Є світськими спадкоємцями великої готичної скляної архітектури.

Зимові сади: третій вік скла. Кінець XVI століття був відзначений популярністю зимових садів. Екзотичні рослини, привезені європейськими дослідниками, потребували спеціальної захисту і теплицях, включаючи великі оранжереї.

Задумані як звичайні прибудови до будинків та установ, їх використовували, саме зимові сади протягом наступних двохсот п'ятдесяти років дали імпульс нового злету скляної архітектури. Зимовий сад, який до цих пір був тільки "службовим простором", отримав визнання і увійшов у велику архітектуру. Це був другий вік скла. Палм Хаус, побудований в 1845 році в Кью Річардом Тернером і Децімусом Бартоном, є одним з найкрасивіших у світі. Французькі оранжереї також відрізняються великою елегантністю - наприклад, чудові оранжереї Саду рослин Музею природної історії, побудовані в Парижі Роо де Флері. Однак найкрасивішим спорудою цього часу, побудованим з скла, став Кришталевий палац, зведений у Лондоні в 1851 році.

У Чикаго в ході реконструкції після великої пожежі 1871 з'явилися хмарочоси зі сталевим або чавунним каркасом і скляним фасадом. Такі будівлі, як Гейдж Білдінг, побудований в 1898 році (фасади проектував Луїс Саллівен, який ввів в обіг поняття "сусід по сходовій площадці"), були практично немислимі для "академічним" європейських архітекторів, незважаючи на те, що такі споруди, як Гарднерс Стор архітектора Джона Баїрд, побудований в Глазго в 1855-1856 рр.. і л'Оріель Чемберс Петера Елліса, побудований в Ліверпулі в 1864-1865 рр.., були тому виразними провісниками.

Ці будівлі використовували потенціал листового скла (отриманого в процесі "виливки на столі"), винайденого у Франції в 1687 році. Цей метод поклав початок серйозної промисловості, а в 1693 році Кольбер заснує Королівську дзеркальну мануфактуру в палаці Сен-Гобен у Пікардії.

Четвертий вік скла: матеріал, що символізує модерн. Незважаючи на розквіт американської архітектури в другій половині XIX століття, третій етап скляної архітектури розгортається в Європі.

Головпоштамт Отто Вагнера, побудований у Відні з 1904 по 1912 рр.., З його чудовими скляними дахом і підлогою показав можливості застосування у громадській архітектурі технік, використаних для будівництва промислових будівель. Але вирішальним фактором став пробуджений у двадцяті роки XX століття інтерес до скла в архітекторів і німецьких теоретиків.

"Скляна архітектура" - маніфест, написаний Паулем Шірбартом в 1914 році, також як хмарочос Бруно Таута і пізніше хмарочоси Вальтера Гропіуса і Міс ван дер Рое, дадуть новий напрямок склу в архітектурі. Проекти, представлені Міс ван дер Рое в Берліні в 1919 і 1922 роках, зроблять цього архітектора, раніше займався будинками для буржуа, однією із знакових фігур сучасної йому архітектури, що прийняла скло як "свій матеріал".

Скло, прозоре і втілює ідею відкритості, стали вважати соціалістичним матеріалом, а також легким і "модерним" замінником ваговитості і помпезного характеру попередніх років.

Таке застосування, знецінюючи скло, складає один з зневажаються зовнішностей архітектури цього періоду. Нехтування збереглося аж до впровадження іншого абсолютно американського поняття - засклені фасади з пасивною сонячною системою.

У шістдесяті роки робота таких архітекторів, як Фред Кік на американському Середньому Заході, передбачила появу сорок років по тому дуже виразною скляної стіни, піднімаючи у зв'язку з цим питання енергозбереження.

Розквіт четвертого віку скла припав на вісімдесяті та дев'яності роки, йому передували досягнення шістдесяти попередніх років і видатний винахід в п'ятдесяті роки Пілкінгтоном флоат-скла. Багато інших процесів, пов'язаних з облицюванням і обробкою скла, з'явилося з тих пір, і сьогодні скляна архітектура панує на сторінках ілюстрованих журналів, починаючи з екологічних покриттів і закінчуючи вражаючими структурної простотою величними спорудами.

Світанок нової ери: "розумна" стіна. Сьогодні ми знаходимося на зорі п'ятого віку. Нові матеріали, такі, як "розумні" скла, показники яких можна змінювати, просто натискаючи на вимикач (наприклад, скло за бажанням може бути як прозорим, так і непроникним для очей), ізолюючі матеріали, і більш міцні вогнетривкі матеріали, захоплюють каталоги. Все, що ми знаємо про це п'ята віці, - це всього лише те, що важко уявити його плоди через п'ятдесят років і уявити навіть через двадцять років. Але ми можемо передчувати, що він буде відзначений красою і магією, але за умови, що вони будуть правильно використані, а не для того лише, щоб створити універсальне одноманітність.

У тринадцятому столітті з'явилися Аравійські скляні вікна - окремі частини скла були вставлені в мармур або камінь.

Однак розвиток Арабії вітражів було повільним, тому що іслам не допускає ніяких узорів, окрім геометричних або рослинних.

У романської архітектури вітражі були більш різноманітними і художньо багатими. Розвиток середньовічного вітража пов'язаний, головним чином, з соборами, які були центрами суспільного життя. Величина будівель і товсті стіни змушували робити величезні вікна.

Типовий ансамбль складається з трьох вікон, символізуючи Святу Трійцю. Більш ранні вікна цього стилю значно простіше і примітивніше. У них використовувалися рослинні прикраси і декоративний орнамент навколо сцен і малюнків з переважанням червоного і синього. Збереглося кілька зразків вікон того періоду в Німеччині, Франції, Англії.

У Середньовіччі церква була основним представником розвитку мистецтва, найяскравішим її представником був абат Сугерій з абатства Сен-Дені. Він був проникливим і геніальним політичним діячем і поданим короля, займався філософією, включаючи і містику, що вплинуло на його рішення збільшувати вікна і прикрашати їх вітражами. Королівська церква абатства Сен-Дені стала зовсім новим художнім втіленням мистецтва.

Вікна церкви Сен-Дені стали принципово новими в понятті художнього оформлення.

У панно були включені житія святих, життєписи Марії й Христа, і, можливо, перший хрестовий похід. Площа вікна заповнена поруч вертикально розташованих вітражних ронделей, або медальйонів. Застосування Сугерій різних віконних медальйонів вплинуло на розвиток вітражного мистецтва.

Вікна стали еквівалентом рукописних текстів, що описують життєвий шлях християнських святих. На жаль, вікна Сен-Дені сильно постраждали під час Великої французької революції.

Колірна гамма міста не дає можливості представити, що коли-то в багатьох будинках сяяли кольорові скла вітражів.

Багато горища, парадні й вікна були прикрашені різними малюнками з художнього кольорового скла.

З часом з різних об'єктивних причин у місті про них стали забувати: вітражі старіли, билися, їх не відновлювали ... І дійсно, Петербурзькі вітражі можна назвати героями: вони пережили революції, Велику Вітчизняну війну, роки радянської влади.

Особливе місце у розвиток вітражного мистецтва відводиться французьким вітражам. До середини 15 століття вітражне мистецтво стало випробовувати все більш помітний вплив фламандського станкового живопису - провідної школи того періоду. У 1451 році багатий французький купець Жак Кер, якому було подаровано дворянство, вніс щедре пожертвування на вітражний декор своєї капели в соборі Буржа. Вітраж Жака Кера відзначений безсумнівною печаткою стилю Яна ван Ейка. Як і в Евре, центральна сцена розподілена тут між двома секціями. В одній поміщена фігура архангела Гавриїла, що приніс Марії благу звістку, в іншій - сама Діва Марія. Як і в Евре, в інших двох секціях зображені святі покровителі донатора та його дружини. У просвітах ажурного орнаменту парять ангели з гербами королівського будинку, на службі у якого складався Жак Кер. Цей вітраж виконаний у художніх традиціях паризької школи, але по ескізу фламандського художника.

Відповідно до традиції монументального вітража фігури поміщені на передньому плані і не займають весь доступний простір.

До цих пір, за винятком вікон Люнебургской ратуші, ми розглядали тільки вітражі, що прикрашали собори і розкішні будівлі, пов'язані з придворними колами. Однак із другої половини 14 століття вітражі все частіше використовувалися і в декорі міських парафіяльних церков. Вітражисти стали приїжджати в міста, де раніше не існувало традицій вітражного мистецтва, - наприклад у Ульм, де в 1390 - 1420 роках був заново засклений хор собору. Близько 1430 - 1431 років були виготовлені вітражі для капели сімейства Бессереров на південній стороні хору.

Майстер, що виконував замовлення Бессерера, був, безсумнівно, знайомий з творами фламандського художника Робера де Кампена (Флемальского майстра). Використовуючи новітні стилістичні досягнення, він перетворив Ульмський майстерню в одну із самих передових у Південній Німеччині, що принесло йому чимало замовлень в інших містах (наприклад, у Констанці, Блаубойрене та Берні).

З середини 15 століття художній розвиток французького вітража визначалося фламандськими впливами. У 1474 році герцог Жан 2 де Бурбон віддав розпорядження про будівництво нової колегіальної церкви (нині собор) поруч зі своїм замком у Мулені. (У 1527 році роботи були припинені, і церква добудували тільки в 19 столітті.) Близько 1480 року в зведеній на той момент частини церкви склили вікна. Одне з цих вікон прикрасив чудовий вітраж Розп'яття, виконаний на замовлення кардинала-архієпископа Ліонського Карла де Бурбона. Він витриманий у стилі фламандського живописця Хуго ван дер Гуса, але в кращих традиціях вітражного мистецтва розділений на три самостійні сцени.

У 1481 році Геммель створив чудовий цикл вітражів для капели сімейства Фольккамеров в хорі нюрнберзької церкви Санкт-Лоренц - одну з кращих своїх робіт, виконаних за роки спільної діяльності з іншими майстрами. (Додаток)

У центрі цієї композиції зображено «Містичне одруження Святої Катерини». Елегантний стиль зображення фігур сполучається тут із блискучою технікою вітражного мистецтва. На жаль, вітражі Фольккамеров стали останнім шедевром, що вийшов з майстерень Геммель, - однак їх можна назвати цілком гідним фіналом історії позньо-готичного вітража. Майже до середини 12 століття вікна в храмах залишалися порівняно невеликими, тому в них могли поміститися лише маленькі вітражі з зображенням декількох сценок або однієї великої фігури. Але після 1150 почався процес поступового «розчинення» стіни: розміри вікон неухильно збільшувалися.

Зрештою, гладких стінних поверхонь залишилося так мало, що архітектура, по суті, звелася до каркаса для вікон. Першим піком розвитку цієї тенденції стали зведені наприкінці 12 сторіччя собори в Суассоне, Бурже і Шартре (Франція) і в Кентербері (Англія).

Величезні вікна цих будівель були прикрашені пластинами кольорового скла, що утворюють розповідні цикли, численні епізоди яких створювали єдину геометричну структуру. Правда, вітражі у вікнах верхнього ярусу центрального нефа і раніше містили тільки одну, дві сцени чи одну фігуру.

Середньовічною свідомістю світло сприймався як уособлення божества, а отже, блискучі картини з кольорового скла здавалися приголомшуючими і нестримно привабливими ілюстраціями Слова Божого. Теологи приписували вітражам здатність просвітлювати душу людини і утримувати його від зла. Улюбленим сюжетом вітражів на рубежі 12 - 13 століть стала притча про блудного сина. З цієї повчальної історії можна було витягти кілька уроків. По-перше, вона застерігала віруючого від гордині, розкоші, пияцтва, азартних ігор і жінок легкої поведінки, бо малося на увазі, що саме ці вади, в кінцевому рахунку доводять людини до біди.

А по-друге, поведінка батька з цієї притчі натякало на те, що згорнув зі шляху істинного, але потім схаменулися і покаялася буде прощений і прийнятий.

На вітражі з собору в Бурже зображено початок притчі про блудного сина. Герой біблійної притчі представлений тут у вигляді типового аристократа 13 століття. Він сидить на сірому коні і тримає на зап'ясті ловчого сокола. Його довге фіолетове одіяння струменіє м'якими складками, на плечі накинутий розкішний плащ з хутряною підбивкою. Подальші події притчі зображені в серії сцен, вписаних по черзі у великі квадрифолії і маленькі медальйони. Проміжки між цими сценами заповнені суцільним орнаментом, а весь вітраж обрамлено бордюром з пальметок.

Дане трактування біблійної притчі розрахована на сприйняття представника правлячих класів. Аристократу тієї епохи падіння блудного сина до жалюгідної долі свинопаса повинне було вселяти жах і огида.

Світ середньовічної знаті з'являється перед нами і у сцені з вітража «Святий Євстафій», що прикрашає вікно північного нефа собору в Шартре. Цей вітраж складений з великих і маленьких медальйонів, згрупованих навколо центральних квадратів. Як і в Бурже, у палітрі декоративних областей цього вітража переважають червоні і сині тони, а колірна гамма сюжетних композицій заснована на сполученні зеленого, фіолетового, білого і жовтого. Перша сцена в квадраті зображує святого Євстафія, що виїжджає на полювання. Бордюр, що обрамляє її, одночасно служить опорою під ногами оленя, що рятується втечею від мисливців, які як би уриваються в композицію ліворуч. Творець цієї сцени, майстерно оперуючи лініями контурів і сполученнями тонів, домігся того, що драпірування одягів не приховує, а, навпаки, підкреслює потужне статура вершників.

Будівництво соборів у Бурже і Шартре почалося в 90-і роки 12 століття. Мабуть, замовники вже тоді мали намір засклити вікна і відкрили з цією метою майстерні. Однак обидва описаних вище зразка датуються першим десятиліттям 13 століття. Ні імен, ні біографій їхніх творців історія не зберегла. Припускають, що майстер «Святого Євстафія» приїхав у Шартр із півночі Франції, можливо, із Сен-Кантена. Про Буржскій вітражисти не відомо нічого. Висока майстерність, з яким оформлені витончені складки одягу персонажів, дозволяє включити вітражі з Буржа і Шартра в контекст мистецтва Північної Франції і області Маасу другої половини 12 століття. Драпірування такого роду зустрічаються на ранньо-готичні вітражах аж до 30-х років 13 століття і являють собою відмінну рису так званого стилю «плоских складок», або «класичними» стилю. Мистецтво вітража швидко завоювало популярність також в Англії і в німецькомовних областях, що межували з Францією.

У наш час у деяких парадних ще залишилися фрагменти колишньої краси, але це всього лише фрагменти, котрі доживають свій вік.

Навіть якщо починати відновлювати якісь малюнки, то для цього потрібні чималі кошти. Плюс до всього байдуже ставлення жителів міста до свого житла відіграє негативну роль: хто буде відповідати за збереження вітражів і нести відповідальність у випадках вандалізму? Зараз багато людей, які мають таку можливість, встановлюють вітражі в своїх будинках і квартирах. Коштує це чималих грошей, і дозволити собі таке може не кожен.

Таким чином, починаючи з епохи відродження і закінчуючи сьогоднішнім днем, скло пройшло не короткий і складний шлях. Починаючи від готичної архітектури і закінчуючи світанком нової ери. За цей час воно встигло розкрити людству свої чудові властивості і цінність, побувало в різних ролях, і використовувалося, не тільки, як захисне функціональне засіб, але і як архітектурне, декоративне творіння. Але на цьому розвиток скла не зупиняється, перед ним відкриваються нові можливості для зростання та втілення за допомогою нього багатьох задумів людства, які будуть відзначені красою, магією і правильним використанням. Художній вітраж - це особливий вид монументально-декоративного мистецтва. Багато його минуле, безмежні його перспективи. Розпис по склу пройшла багато століть і побувала в багатьох країнах, що застосовувалася головним чином для декорування церковних будівель, але це не є межею вітражного мистецтва. Багато різних вітражів збереглося у світі, а саме у Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Англії, Нідерландах, Чехословаччини, Державному Ермітажі в Санкт-Петербурзі та інших країнах. Шкода, але не всі вони збереглися в колишньому стані.

1.2 Сучасні напрямки і прийоми роботи в техніці вітража

Слово «Vitrage» перекладається як скло, але це не просто стекло, це, швидше за рухома картина. На ній йде постійна зміна колірних і світлових ефектів: освітлені сонцем прозорі кольорові стекла переливаються безліччю відтінків. А ввечері, штучне світло, проникаючи через вітраж, додає нове своєрідне звучання цій прозорій музиці кольору.

Відродження вітража у наш час ознаменувався появою нових його форм: декоративне панно з підсвічуванням на стіні, ширма, підвісна стеля, колони і світильники. Нові технології дозволяють моделювати з скляних пластин просто фантастичні речі. Скло може бути не тільки плоским, йому можна надавати зігнуту форму, додати наповнювача у вигляді повітряних бульбашок або кольорових тонких ниток, а можна «вплести» тонку «золоту» дріт, яка буде давати додаткові яскраві відблиски при проходженні світла. У сучасному вітражі чудово поєднуються нові технології, останні дизайнерські розробки і традиції старих майстрів, що дійшли до нас з глибини століть.

Різновиди вітража:

Візерункові вітражі - збираються з шматків прозорого безбарвного скла з фактурною гаптівника поверхнею. Збірка у вигляді візерунка або геометричного орнаменту здійснюється за заздалегідь підготовленим малюнку. За допомогою підбору скла з різною фактурою вдається створити дуже привабливі візерунки. У випадках застосування скла з однаковою фактурою малюнок або орнамент може бути отриманий різним розташуванням скляних деталей.

У формуванні візерунка вітража велику роль грають контури свинцевого обрамлення і розміри окремих стекол.

Контурні (силуетні) вітражі - збираються з скляних дисків, схожих на днища пляшок, одноколірного, але частіше зеленуватого або безбарвного скла. Ці диски укладаються горизонтальними і вертикальними рядами, проміжки між ними заповнюються шматками скла іншої конфігурації, а весь набір скріпляється свинцевою жилкою.

Вітражі з декоративно обробленою поверхнею, виконані:

Піскоструминним способом. За допомогою спеціального апарату і набору трафаретів. Цим способом можна отримати будь-які зображення, малюнки, написи, силуети, рельєфи відповідно до трафаретами: матові на прозорому фоні, прозорі на матовому і, нарешті, матовані фон і малюнок з штрихом різної інтенсивності.

За допомогою мідних і абразивних дисків будь-яких зображень, картин, малюнків і т.п. на прозорому безбарвному склі або ж на накладному одно-, дво-, тришаровому склі. Цим способом досягаються чудові результати.

Відливанням або пресуванням вітражів. Для порівняно невеликих розмірів у вигляді рельєфів і барельєфів з цілісного скла або окремих шматків скла, армованих свинцевим або мідним паянням. Такі вітражі йдуть в основному для заповнення дверних фільонок.

Хімічним травленням або кольоровим протравленням. Труєний вітраж - вітраж є групою стекол (фільонок), виконаних в одному технічному прийомі, що відноситься до техніки травлення і об'єднаних загальною композиційною і смисловою ідеєю, а також розташуванням в секціях рам. Травлення - техніка, заснована на здатності плавикової кислоти взаємодіяти з діоксидом кремнію (головним компонентом скла). При такій взаємодії з кислотою скло руйнується.

Захисні трафарети дають можливість одержувати малюнок будь-якої складності і необхідної глибини. (Додаток 2)

Багатошарове травлення - травлення спеціальними складами в декілька планів, що досягається поступовим протравленням скла на різну глибину, поетапним зняттям захисного лаку або поступовим його нанесенням. Виходить більш об'ємний малюнок, навіть відчутний рельєф на склі, а не просто матування поверхні по трафарету. Матовий трафаретний малюнок, виконаний в один прийом - найбільш простий спосіб травлення, не потребує додаткового зняття або нанесення лаку, тому що повторно скло не труїться.

Мальовничі вітражі - збираються з кольорових стекол з розписом керамічними фарбами і з подальшим випаленням окремих деталей. Мальовничі вітражі можуть бути орнаментальними або сюжетними, але переважно у вигляді поєднання даних видів. Поліроване дзеркальне скло для цієї мети малопридатні, оскільки фарби погано криють його. Після випалу скляної картини, фарби спекаются зі склом і представляють як би одне ціле. будь-яка живопис на склі спікаються фарбами багато в чому поступається про чистоті і яскравості квітів і світлопроникності вітражам, зробленим з кольорових стекол, забарвлених під час їх виготовлення. При розписі скла, не дивлячись на те, що після випалу воно представляє одне ціле з розплавленими фарбами, залишається найтонша плівка на зразок патини, що утворюється на поверхні металевих виробів в результаті їх окислення.

Вітражі діапозитиви - виготовляються за допомогою фотографічної техніки, фотодруку на склі або фототравлення. Вони застосовуються для скління невеликих отворів виставкових павільйонів, вітрин по освіті. Фотодрук на склі і фототравлення - способи відносно нові.

Комбіновані вітражі - це поєднання вітражів різних видів і стилів.

Для цього виду вітражів можуть застосовуватися окремі готові деталі, литі скляні розетки і багатошарове скло, оброблене травленням кислотами або іншими способами.

Мозаїчний вітраж - набірний вітраж, як правило, орнаментальний, що має геометричну побудову; може нагадувати мозаїку з приблизно однаковим за розміром модулем смальти. Мозаїчний набір використовувався як фон, але може застосовуватися і самостійно, суцільним килимом перекриваючи простір вікон. Як модулі при мозаїчному наборі нерідко використовуються відлиті у форму фігурні деталі складного рельєфу, кабошони, шліфовані вставки і ін..

Набірний вітраж - простий вид вітража, як правило, без розпису, який створюється на набірному столі з шматочків відразу вирізаних або заздалегідь нарізаних стекол. Писаний вітраж - вітраж, у якому всі (або майже всі) скла розписані, незалежно від того, на цільному склі написана картина або вона зібрана в оправу з розписних фрагментів. Можливі незначні вкраплення фацетних, грановані, пресованих стекол.

Свинцево-паєчний (паєчний) вітраж - класична техніка вітража, що з'явилася в середні століття і послужила основою для всіх інших технік. Це вітраж, зібраний з шматочків стекол в свинцеву оправу, запаяну в стиках. Скло можуть бути кольоровими і розписаними фарбою з легкоплавкого скла і оксидів металів, яка далі обпалюється в спеціально влаштованих печах. Фарба міцно вплавляється в скляну основу, складаючи з нею єдине ціле.

Фацетний вітраж - вітраж, виконаний із стекол із знятою по периметру скла фаскою (фацетом, фасетів) або об'ємних, шліфованих і полірованих стекол, що мають ограновування. Щоб одержати широку фаску (це підсилює ефект від заломлень світла) потрібно більш товсте скло, що збільшує вагу вітража. Тому готові фацетірованним деталі збирають у більш міцну (латунну або мідну) оправу.

Подібний вітраж краще розміщувати в міжкімнатних дверях, дверцятах меблів, тому що така оправа в змозі витримати навантаження відкривання / закривання, а свинець в цьому випадку провисає.

Золотистий відтінок мідної або латунної оправи надає речам дорогоцінний вид, будучи видимим, не тільки на просвіт, а й у відбитому світлі, що особливо важливо для меблевих вітражів.

Призначення вітражів різноманітне: вони є декоративною прикрасою будівель і приміщень, замінюють шибки і дверні фільонки, пропускають світло і дають можливість сховати приміщення перших поверхів від сторонніх очей.

Техніки роботи з вітражами:

Існують різні техніки виготовлення вітражів.

Техніка Тіффані. Застосування як основи для вітража листового скла робить можливим використання його в склопакетах з дотриманням всіх технологічних норм. Погодьтеся, іноді просто необхідно закрити непривабливий вигляд з вікна або обіграти його за допомогою напівпрозорого малюнка. Основою для вітража може бути не тільки силікатне, але і акрилове скло, що значно знижує вагу. Тому, такі вітражі часто використовують для оформлення підвісних стель. По-третє, цей спосіб, дозволяє створювати будь-яку пластику ліній у малюнку. І, нарешті, такий вітраж в два рази дешевше класичного.

Наступна сучасна техніка виготовлення вітражів називається Фьюзинг (спікання). Суть цього методу полягає в тому, що на цілісному пласті скла збирається малюнок майбутнього вітража зі шматочків кольорового скла, скляних гранул, шихти, дротів і та ін. Потім, скло розігрівається в спеціальній печі до температури 850 градусів і спікається в суцільний шар.

Не дивлячись на трудомісткість виготовлення, вітражі, виконані за технологією фьюзінг, можуть мати різну форму, товщину і фактуру. Це дозволяє використовувати їх у якості різних ефектних елементів інтер'єру: у вигляді перегородок, вставок в стіні, як стільницю.

Виглядають такі вітражі сучасно і естетично, і користуються заслуженою популярністю. Особливо потрібно звернути на них свою увагу шанувальникам в інтер'єрі постмодернізму і хай-теку.

Існує також техніка Кастинг, відома в нас як "муранське скло". Для виливки вітражів з нього використовуються металеві форми, в нижній частині яких є рельєфні поглиблення.

У ці поглиблення заливається розплавлене кольорове скло, яке потім покривається шаром прозорого скла. Але на відміну від скла в техніці "спікання" малюнок на "муранському склі" обмежений тією металевою формою, за допомогою якої воно було виготовлене.

Вітраж в техніці піскоструминного гравіювання на склі і дзеркалі являє собою скло товщиною не менше 5 мм , На яке в кілька шарів нанесений малюнок. За допомогою цього методу можна створити матований малюнок або додати склу глибоко рельєфну структуру. Це дозволяє робити на склі всілякі малюнки, написи. В основному роботи, виконані цим методом, асоціюються з композиціями на "квітково-виноградну тему", також можна зображати і абстрактні фігури. Такий вітраж ідеально підходить для інтер'єру в класичному стилі.

Поруч зі складними технологіями справжніх вітражів сьогодні можна зустріти техніку плівкового псевдо вітражі або Лаковий псевдо вітраж. Такі вітражі не довговічні і не доставлять радості в інтер'єрі.

Новітні технології виробництва скла значно розширили можливості функціонального використання вітража. Поряд зі звичним використанням вітража як заповнення отвору, все частіше стали зустрічатися прийоми, де скло використовується в самих непередбачуваних варіантах: як декор підвісних стель;

Сучасний вітраж розрахований на електричне освітлення, що значно розширило можливості його застосування в архітектурі - не тільки у вікнах, але і в інтерьерних перегородках і підвісних стелях.

Широке застосування склопакетів в сучасному будівництві зажадало впровадження новітньої вітражної технології на основі цілісного скла, спеціального кольорового ламінату і свинцевого профілю різного перетину. Вітражі, зібрані за цією технологією, зовні нічим не відрізняються від класичних, і дозволяють не тільки використовуватися в реставрації, але і для створення ефекту старовини. Завдяки своїй світло-пропускної здатності, площина вітража може служити прекрасним прийомом зонування, що не порушує цілісності сприйняття простору.

Варто особливо відзначити, що тільки вітраж здатний створювати в інтер'єрі особливе світлоповітряне середовище, мінливу і непередбачувану гру кольору. Вітраж немислимий без світла, тому здатність скла розсіювати світло, але не поглинати його, дозволяє створювати в інтер'єрі за допомогою вітража незвичайні колірні рішення.

Таким чином, варто відзначити, відродження вітража у наш час ознаменувався появою нових його форм, різновидів таких як: Свинцево-паєчний (паєчний) вітраж, Фацетний вітраж, Набірний вітраж, Мозаїчний вітраж, Комбіновані вітражі, Вітражі діапозитиви, Мальовничі вітражі, Вітражі з декоративно обробленої поверхнею, Мозаїчні вітражі, Контурні (силуетні) вітражі, Візерункові вітражі. І поява нових різних технік виконання розпису по склу, це: технічні плівкові псевдо вітражі або Лаковий псевдо вітраж, техніці піскоструминного гравіювання, техніка Кастинг, відома в нас як "муранське скло", техніка Фьюзинг (спікання), Техніка Тіффані.

1.3 Вітраж у сучасній квартирі

Відомо, що будь-яке приміщення вимагає свого колірного наповнення. Ми звикли, що цю функцію звичайно несуть шпалери, килими, світильники, картини або панно. Сьогодні нам хотілося б нагадати про ще один елемент декору, який здатний внести один з найбільш яскравих і вирішальних акцентів у колірний ансамбль - вітражі.

Власне вітраж - це сюжетна або орнаментальна композиція з кольорового скла або іншого матеріалу, проникного світло. У класичному (набірному) вітражі окремі шматки кольорового скла, вирізаних по певному малюнку, з'єднуються між собою профілем зі свинцю, міді або латуні. Чим багатша фактура скла, тим красивіше і ефектніше вітраж. Сонячні промені, заломлюючись, примушують скло горіти яскравими соковитими фарбами, роблячи його кожного разу новим і неповторним. Розпис в класичному вітражі виконується спеціальними фарбами з випаленням, вона не вигоряє і не стирається довгі роки.

В кінці позаминулого століття була винайдена нова технологія збірки, що отримала назву "Тіффані", на ім'я її творця. По ній кожна скляна пластина оправлялася фольгою, потім розрізнені стекла споювали один з одним. Відмова від жорсткого металевого каркаса зробив можливим застосування таких декоративних виробів не тільки як скляне заповнення прорізів у стінах, але і, наприклад, як плафони для світильників або як обробка для стель. Вартість виробів в стилі "Тіффані" від 1000 $ за кв. м.

Крім класичних, існує кілька сучасних методів виготовлення вітражів. Один з них - за американською технологією SGO. На прозоре листове скло наноситься тверде багатошарове покриття, що додає майбутньому виробу колір і фактуру. Малюнок на склі виконується за допомогою свинцевого протягання, закріпленого по обидва боки скла.

Ця технологія має кілька незаперечних плюсів, які забезпечують зростаючу популярність вітражам, виготовленим за цією технологією. По-перше, застосування як основи для такого вітража листового скла робить можливим використання його в склопакетах з дотриманням всіх технологічних норм. Погодьтеся, іноді просто необхідно закрити непривабливий вигляд з вікна або обіграти його за допомогою напівпрозорого малюнка. По-друге, основою для цього вітража може бути не тільки силікатне, але і акрилове скло, що значно знижує вагу. Тому, такі вітражі часто використовують для оформлення підвісних стель. По-третє, цей спосіб, дозволяє створювати будь-яку пластику ліній у малюнку. І, нарешті, такий вітраж в два рази дешевше класичного.

Наступна сучасна технологія виготовлення вітражів називається "фьюзінг" ("спікання"). Суть цього методу полягає в тому, що на цілісному пласті скла збирається малюнок майбутнього вітража зі шматочків кольорового скла, скляних гранул, шихти, дротів і т.ін. Потім, скло розігрівається в спеціальній печі до температури 850 градусів і спікається в суцільний шар. Незважаючи на трудомісткість виготовлення, вітражі, виконані за технологією "фьюзінг", можуть мати різну форму, товщину і фактуру. Це дозволяє використовувати їх у якості різних ефектних елементів інтер'єру: у вигляді перегородок, вставок в стіні, як стільницю. Виглядають такі вітражі сучасно і естетично, і користуються заслуженою популярністю. Особливо потрібно звернути на них свою увагу шанувальникам в інтер'єрі постмодернізму і хай-теку. Вартість вітража в техніці "фьюзинг" - від 700 $ за кв.м.

Існує також технологія "кастинг", відома в нас як "муранське скло". Для виливки вітражів з нього використовуються металеві форми, в нижній частині яких є рельєфні поглиблення. У ці поглиблення заливається розплавлене кольорове скло, яке потім покривається шаром прозорого скла.

Але на відміну від скла в техніці "спікання" малюнок на "муранському склі" обмежений тією металевою формою, за допомогою якої воно було виготовлене.

Вітраж в техніці піскоструминного гравіювання на склі і дзеркалі значно дешевше попередніх - від 250 $ за кв. м. Він являє собою скло товщиною не менше 5 мм , На яке в кілька шарів нанесений малюнок. За допомогою цього методу можна створити матований малюнок або додати склу глибоко рельєфну структуру. Це дозволяє робити на склі всілякі малюнки, написи. В основному, роботи, виконані цим методом, асоціюються з композиціями на "квітково-виноградну тему", також можна зображати і абстрактні фігури. Такий вітраж ідеально підходить для інтер'єру в класичному стилі. (Додаток 4)

Поруч зі складними технологіями справжніх вітражів сьогодні можна зустріти техніку плівкового псевдо вітражі або лаковий псевдо вітраж. Такі вітражі недовговічні і не доставлять радості в інтер'єрі. Новітні технології виробництва скла значно розширили можливості функціонального використання вітража. Поряд зі звичним використанням вітража як заповнення отвору, все частіше стали зустрічатися прийоми, де скло використовується в самих непередбачуваних варіантах: як декор підвісних стель; як розмежовують простір перегородки, ширми; як оформлення плафонів, бра; як вставки в меблі (буфети, шафи) або стільниці; або як декоративне оформлення приміщень, у вигляді панно або взагалі суцільних площин. Завдяки підвищеній увазі до цінності "чистого" матеріалу, його поверхні, фактурі, вироби зі скла стають не тільки дорогоцінною вставкою в оправу, але зовсім самостійним, самоцінним твором.

Найдешевшим способом декорувати свій інтер'єр на сьогоднішній день є розпис по склу, яку можна провести самостійно без будь-яких труднощів.

Технологія виготовлення така: готують картон з обраним кольоровим малюнком і контурними лініями, виконаними тушшю. У відповідність з малюнком виробляють різання (звичайним роликовим склорізом) кольорового скла. Потім на картон кладуть лист прозорого силікатного скла і роблять "сухий" примірювальний набір вітража. Кольорові скла викладайте точно за ескізом. Для з'єднання стекол між собою і нижньою поверхнею готують розчин (1 частина цементу, 3 частини піску і 1 частина клею, типу ПВА). Перед заливанням, краї кольорового скла у місцях з'єднання з силікатним склом ретельно змащують розчином. Після підсихання виробляють основну заливку простору між шматочками кольорового скла. При такій обробці розчин не підтікає під кольорове скло, і вітраж виходить акуратним. цей вітраж ви використовують як декоративний настінний елемент. Вітражі для вікон виконуються на вийнятому з рами склі.

Сучасний вітраж розрахований на електричне освітлення, що значно розширило можливості його застосування в архітектурі - не тільки у вікнах, але і в інтерьерних перегородках і підвісних стелях. Широке застосування склопакетів в сучасному будівництві зажадало впровадження новітньої вітражної технології на основі цілісного скла, спеціального кольорового ламінату і свинцевого профілю різного перетину. Вітражі, зібрані за цією технологією, зовні нічим не відрізняються від класичних, і дозволяють не тільки використовуватися в реставрації, але і для створення ефекту старовини.

Одними з найпопулярніших місць розміщення вітража в інтер'єрі квартири, будинки є двері або міжкімнатні перегородки. Зараз можна говорити про те, що вітраж є невід'ємною частиною інтер'єру, часом навіть ключовою. Тому місце розташування і роль вітража в інтер'єрі краще всього закладати на етапі проектування.

Одну з найважливіших складових у розташуванні вітража грає освітлення. Крім природного денного світла додаються штучні джерела освітлення (помилкові стелі, помилкові вікна.).

Денне світло дозволяє бачити всі переваги вітража - протягом дня вітраж переливається різними кольорами, ефектно і красиво перетворює денне світло, збільшуючи видовищність. Штучне світло змінює атмосферу в кімнатах до невпізнання - від приглушеною, інтимної, до більш ефектною і розширює простір інтер'єру за рахунок нових джерел світла. Прикладами є лампи з вітражу в стилі Тіффані. Палітра скла для вітражних вікон або абажура лампи з вітража вибирається залежно від інтенсивності освітлення - для приглушення світла або збільшення його яскравості за рахунок відтінків кольору. Також часто вибирається скло, при якому в приміщення за вітражем практично не проникає погляд - тут вітраж служить в якості штучних перегородок або вікон.

Застосування вітражів в дизайні інтер'єрів усіх стилів нескінченно в своєму різноманітті. Це і прекрасні дверні портали, і ніші, де вітражі виглядають справжніми картинами у склі, і перегородки для розділення зон в інтер'єрі, вітражні фризи в зимових садах, вітражні вставки в меблі і в ковану грати - і в будинку, і в саду, завжди вітраж прекрасний, неповторний, оригінальний. Завдяки нашим високим технічним можливостям ми можемо створити цілі об'ємно-просторові декоративні композиції зі скла і металу із застосуванням гарячих емалей, чудово вписуються в дизайн інтер'єру і збагачують його незвичайним ефектним звучанням.

Таким чином, вітражі до місця не тільки в церквах або в ресторанах, клубах і магазинах. Унікальні характеристики вітража особливо цікаві саме в житловому інтер'єрі. Їм можна прикрасити вікно, зберігши прозорість, а можна зробити яскравою плямою, що несе функції захисту від сторонніх поглядів. Завдяки своїй світло пропускної здатності, площина вітража може служити прекрасним прийомом зонування, що не порушує цілісності сприйняття простору.

Варто особливо відзначити, що тільки вітраж здатний створювати в інтер'єрі особливе світлоповітряне середовище, мінливу і непередбачувану гру кольору. Вітраж немислимий без світла, тому здатність скла розсіювати світло, але не поглинати його, дозволяє створювати в інтер'єрі за допомогою вітража незвичайні колірні рішення.

2. Дослідно-експериментальна робота по виготовленню декоративних панно у техніці вітражу

2.1 Експериментальна робота з освоєння різних прийомів розпису по склу

Для того щоб почати експериментальну роботу з освоєння прийомів розпису по склу необхідно вивчити матеріал і інструменти, які нам знадобляться для розпису.

Існує безліч спеціальних матеріалів, які можна придбати в магазинах, замовити по каталогу в Інтернеті або зробити самим. Застосування їх в розпису по склу дозволить мені досягти чудових результатів і відкрити переді мною широкі можливості. Тільки тоді, коли я познайомлюся з цими матеріалами і навчуся впевнено володіти ними, я зможу відкрити все нові способи їх застосування.

Для зручності і надійності потрібно розмістити все приладдя для роботи на плоскій і чистої поверхні, а скло, фарби і гострі інструменти тримати в місцях, недоступних для дітей. Крім основних фарб та контуру є й інші засоби, що дозволяють підкреслити форму і колорит в розпису по склу. Використання штампів - це досить легкий і ефективний спосіб перенесення шаблону на поверхню скла або ацетатної плівки. За допомогою гумових штампів можна перевести детально розроблений малюнок. Для перекладу на скло більш схематична композицій, які покривають потім розведеними водяними фарбами, краще використовувати гумові штампи найпростішого типу або штампи з пінопласту. У розпису по склу або ацетатної плівці поряд з фарбами можна використовувати і Рапідографи - стрижень, заповнений фарбою або чорнилом. Він стане прекрасною альтернативою фарбам в тому випадку, якщо ви хочете з максимальною чіткістю передати колірні деталі.

По склу або плівці легко працювати ручкою. Вона містить фарбу, яка видавлюється повільно, точно дозованими порціями.

Так само для роботи по склу можна додати й інші елементи, що підкреслюють колорит і фактуру вироби. Деякі з них описані нижче.

Оздоблення. Для посилення декоративного ефекту розпису по склу в неї можна включити деякі предметні деталі. Так, можна додати крихітні намистинки або маленькі черепашки, гудзики, блискітки.

Листове «золото». Так зване листове «золото» - фантастично привабливе доповнення в декорі скляних виробів. Звичайно, не слід використовувати даний листове золото: купіть дешеву пластину металу, що наближається за кольором до золота, або візьміть плівку золотого кольору. Тонкі «золоті» пластини або плівки прикріплюють спеціальним клеєм. Слід розділити лист на маленькі шматочки і вставте їх в розпис по склу або прикріпіть на поверхню судини, призначеного під розпис.

Самоклеюча свинцева стрічка. Вона зазвичай буває чорної, кольору платини, срібла або золота і має ширину в 3 мм , 6 мм і 9 мм . Її можна придбати плоску або об'ємну стрічку. Плоскої стрічкою обертають краї і кути скляної посудини, об'ємну ж використовують, щоб створити ілюзію рельєфу.

Двостороння клеюча плівка. Ця зручна у використанні плівка може бути застосована, коли потрібно прикріпити оздоблювальні деталі до виробу або відшліфувати вже закінчену роботу. Знявши захисну оболонку з плівки та приклавши останню до поверхні скла, потім, відігнувши верхню частину і прикріпити або вільно розкидати обробний матеріал.

Не покриваючи цим папером посудину, можна намітити на ній контурні лінії малюнка і розфарбувати його.

Коли розцвічений малюнок висохне, потрібно відшарувати його. Він сам, без додаткового застосування клею, прикріпиться на потрібне місце на поверхні скла.