Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

УДК 37.036+379.8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА В УМОВАХ ДОЗВІЛЛЯ

13.00.06 - теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності

ТАТАРЕНКО Марина Геннадіївна

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м.Київ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор, КІРСАНОВ Володимир Володимирович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри прикладної культурології

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, старший науковий співробітник МИРОПОЛЬСЬКА Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії естетичного виховання

кандидат педагогічних наук, професор ЗАГАДАРЧУК Галина Миколаївна Київський інститут соціальних і культурних зв'язків, професор кафедри культурології

Провідна установа: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, кафедра мистецтвознавства та експертної діяльності, Міністерство культури і туризму України

Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (вул.Щорса, 36, ауд.209, м.Київ, 01601).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (вул.Щорса, 36, м.Київ, 01601).

Автореферат розісланий 23 січня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Коваленко

школяр творчий здібність театральний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема розвитку творчих здібностей особи є однією з центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства - це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Одним з головних педагогічних завдань при цьому є виховання людини, здатної акумулювати і творчо переосмислювати набутий досвід, досягнення людства в науці, культурі, мистецтві, розвивати технології. Це завдання відображене в Національній доктрині розвитку освіти в України, в якій підкреслюється необхідність застосовувати нові педагогічні технології особистісно зорієнтованого виховання для формування творчих здібностей учнів.

Практично, будь-яке педагогічне дослідження певною мірою торкається розвитку творчих здібностей і виховання творчої особистості, оскільки педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, організаторів дозвілля, керівників самодіяльних гуртків і об'єднань. Значна кількість наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів присвячена дослідженню творчого процесу (В.Андрєєв, Т.Громов, В.Моляко, В.Николко та ін.), загальних проблем розвитку творчих здібностей та вихованню творчої особистості в різних видах діяльності (Д.Богоявленська, Г.Костюк, Б.Теплов, С.Рубінштейн, К.Платонов та ін.). Аналіз наукової літератури переконує, що ця проблематика є багатоаспектною і вимагає міждисциплінарного дослідження.

В педагогічній науці відомі різні підходи до розвитку творчих здібностей у процесі вивчення різних дисциплін, позакласної, гурткової роботи, зокрема засобами різних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, хореографії, у тому числі й театрального мистецтва. Незважаючи на те, що останнім часом з'явилося багато ґрунтовних вітчизняних праць з окресленої проблематики: організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі (О.Рассказова), мистецтва полеміки (Г.Загадарчук), виховання школярів засобами театрального мистецтва (В.Неволов), мистецтва слова (Н.Миропольська), розвитку творчої активності молодших школярів засобами театральної самодіяльності (Г.Костюшко), музичної ритміки (Н.Георгян), літературного розвитку школярів засобами театрального мистецтва (А.Вітченко); формування ціннісних орієнтацій школярів у процесі занять театральним мистецтвом (В.Шахрай, Г.Єскіна), розвитку творчих здібностей учнів на уроках обслуговуючої праці засобами ігрової діяльності (Н.Слюсаренко), організації художньо-естетичного виховання (М.Лещенко, Л.Масол), різних аспектів підготовки майбутніх учителів, їх педагогічної майстерності, естетичної культури засобами театрального мистецтва (Л.Зімакова, І. Зайцева; Л. Лимаренко) і т.д., - тема, обрана для дисертаційного дослідження, вимагає ґрунтовного аналізу. З одного боку, як переконує практика, більшість дитячих театральних гуртків і колективів зорієнтовані переважно на виконання, в той час як творчо-пізнавальна робота, її роль в розвитку самостійності й ініціативи, в духовно-творчому зростанні, самовираженні дітей все ще лишаються недостатньо дослідженими. Дискусійним є питання про формування предметного комплексу, що становить основу занять у таких колективах. Не розкрито специфіки комплексної реалізації розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля (М.Аріарський, М.Поплавський, В.Тріодін та ін.) в організації діяльності дитячого театрального колективу; не визначено можливостей застосування методики проектування багатоцільових соціально-культурних дозвіллєвих програм (В.Кірсанов) для розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва.

Отже, очевидною є суперечність між необхідністю застосування нових педагогічних методів розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля і недостатнім теоретичним і методичним дослідженням цієї проблеми. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана в межах державної комплексної програми “Культура. Просвітництво. Дозвілля” і є складовою комплексної наукової теми кафедри прикладної культурології Київського національного університету культури і мистецтв “Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля” (протокол №1 від 28 серпня 1999 р.). Тема дисертації затверджена Головною вченою радою КНУКіМ (28.04.2003р., протокол №4) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (від 25 листопада 2003 р., протокол № 9).

Мета дослідження: розробити й експериментально перевірити методику розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля.

Мета дослідження зумовила постановку та вирішення таких завдань:

- проаналізувати наукові праці з досліджуваної проблеми і узагальнити теоретичні засади формування творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля;

- уточнити категоріальний апарат дослідження;

- визначити особливості організації занять театральним мистецтвом дітей в умовах дозвілля, педагогічні можливості театрального мистецтва у формуванні творчих здібностей молодших школярів;

- дослідити стан і проблеми розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля;

- обґрунтувати педагогічні умови та шляхи розвитку творчих здібностей учнів молодших школярів у процесі аматорської театральної творчості;

- розробити й експериментально перевірити методику розвитку творчих здібностей учнів 1-3 класів у дозвіллєвій роботі засобами театрального мистецтва.

Об'єкт дослідження - педагогічний процес розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва. Предмет дослідження - зміст, форми і методи розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля. Методи дослідження. У відповідності з визначеними завданнями в дисертаційній роботі застосовано загальнонаукові теоретичні та емпіричні методи (аналіз документів, спостереження, опитування, інтерв'ювання, експертне оцінювання, метод незалежних характеристик), за допомогою яких було зібрано дані для порівняльного аналізу результатів дослідження в контрольних та експериментальних групах і зроблено відповідні наукові висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

обґрунтовано теоретичні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля;

визначено особливості діяльності дитячих театральних гуртків та колективів в умовах дозвілля;

запропоновано теоретичну трикомпонентну модель творчих здібностей, що відображає специфіку творчої діяльності в дитячому аматорському театральному гуртку (колективі);

вироблено систему критеріїв для оцінювання сформованості творчих здібностей молодших школярів за даною компонентною структурою;

розроблено й експериментально апробовано педагогічну методику розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що дисертантом вперше розроблено педагогічну методику розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва для впровадження в діяльність культурно-дозвіллєвих, культурно-освітніх, освітньо-виховних закладів з метою проектування і реалізації культурно-дозвіллєвих програм і заходів.

Матеріали дослідження використані при викладанні навчальних курсів “Психолого-педагогічна діагностика” „Диференціальна психологія і педагогіка дозвілля” для студентів спеціалізації „Організація і педагогіка культурно-дозвіллєвої діяльності” Київського національного університету культури і мистецтв (Акт про впровадження від 15 червня 2005 р.).

Результати дослідження впроваджені у практику позакласної роботи школи №42, м. Київ (Акт про впровадження від 22 червня 2005 р.), міського культурного центру м. Бровари (Акт про впровадження від 2 вересня 2005 р.).

Апробація та впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати і висновки роботи викладені в доповідях та повідомленнях автора на науково-практичних конференціях: Другій міжнародній науково-практичній конференції „Відкриті еволюціонуючі системи” (Київ, 2003); міжнародній науково-практичній конференції „Педагогічні і рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля” (Київ, 2004); IV міжнародній науково-практичній конференції “Гуманізація вищої освіти: філософські виміри” (Бердянськ, 2004); XVI читаннях пам'яті К.Твардовського “Феномен філософської школи: питання виховання та навчання” (Львів, 2004), міжрегіональній науково-практичній конференції “Українська культура: історичний вимір” (Полтава, 2005).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладено у п'яти одноосібних наукових публікаціях автора, з них три - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (239 найменувань, з них 5 іноземною мовою) і 11 додатків. Обсяг основного тексту дисертаційного дослідження становить 176 сторінок. Додатки складають 123 сторінки.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значущість державних результатів. У першому розділі - “Теоретичні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів в умовах дозвілля” - проаналізовано теоретичні праці і практичний досвід з досліджуваної проблематики для обґрунтування: - основних теоретичних підходів до розуміння природи, сутності і розвитку творчих здібностей;

- особливостей розвитку творчих здібностей засобами театрального мистецтва;

- специфіки дозвіллєвої діяльності, що має бути врахована в організації занять театральним мистецтвом з молодшими школярами.

Аналіз наукової літератури (Б.Ананьєв, Д.Богоявленська, А.Брушлинський, О.Дяченко, Г.Костюк, Н.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, К.Платонов, Я.Пономарьов, В.Рибалка, С.Рубінштейн Б.Теплов, В.Чудновський, В.Шадріков, В.Юркевич та ін.) з досліджуваної проблеми дозволив визначити ряд суттєвих для дисертаційного дослідження положень про:

- здібності як індивідуально-психологічні особливості, що визначають міжіндивідуальні відмінності; це положення має виключне значення для діагностики творчих здібностей та визначення загального й індивідуального в їх виявленні і розвитку;

- здібності як індивідуальні особливості, що зумовлюють успішність певної чи кількох видів діяльності; у зв'язку з цим особливого значення набуває питання про якісні характеристики діяльності, в якій здібності виявляються, реалізуються і розвиваються, що потребує особливої уваги до організації дозвіллєвої діяльності молодших школярів з метою розвитку їх творчих здібностей;

- здібності як складне психічне утворення, що має компонентну структуру, оскільки: а) у процесі конкретної діяльності формуються не тільки відповідні загальні здібності, а й початкові елементи спеціальних здібностей до інших суміжних сфер; б) розвиток загальної (складної) здібності залежить від міцності, стійкості та різноманітності зв'язків між окремими компонентами її структури поряд з мірою її розвитку в цілому, у взаємозв'язку і взаємозалежності між ними (Б.Ананьєв). Тому в контексті дисертаційного дослідження постає завдання вибудувати компонентну модель творчих здібностей, необхідну для вирішення досліджуваної проблеми, і визначити кореляцію між різними компонентами творчих здібностей у процесі їх розвитку;

- розвиток особистості шляхом включення її в систему діяльностей, що є індивідуально-своєрідною; це положення актуальне з огляду на те, що заняття театральним мистецтвом являє собою комплекс видів діяльності, яке підлягає переосмисленню і трансформуванню в межах педагогічної методики, спрямованої на розвиток творчих здібностей молодших школярів в умовах дозвілля;

- необхідність розмежування загальних і спеціальних здібностей; оскільки у будь-якій діяльності є загальні елементи творчості, виникає необхідність розглянути співвідношення різних видів занять театральним мистецтвом з огляду на їх ефективність для розвитку творчих здібностей;

- здібності як психічні якості, що „зосереджують у собі всю психологію людини” (С.Рубінштейн) і не можуть розглядатись окремо від спрямованості, досвіду, психічних процесів, емоційних станів; це положення акцентує на творчому потенціалі особистості, на необхідності досліджувати творчі здібності особистості як в індивідуально-психологічному, так і в соціально-психологічному аспектах.

На основі цих положень аналізуються також підходи до вивчення творчих здібностей, що розглядаються переважно як когнітивний феномен із застосуванням кількісних методів їх вимірювання (Дж.Гілфорд, Ф.Баррон, Д.Заррінгтон, М.Уаллах, Е.Торренс, М.Холодна та інші). Аналізується поняття “креативність” як здібність привносити щось нове у досвід, висувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або окреслення нових проблем, усвідомлювати недоліки, суперечності, формувати гіпотези. При цьому критеріями творчого мислення є швидкість, оригінальність, гнучкість, усвідомленість, фантастичність, прагнення до інтелектуальної новизни і т.д.

Водночас на основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених (В.Андрєєв, А.Богоявленська, В.Дружинін, О.Лук, А.Маслоу, В.Моляко, Я.Пономарьов, С.Сисоєва, С.Соловейчик, А.Танненбаум та інші) підкреслюється, що прояв і становлення творчих здібностей є невіддільними від розвитку і розвиненості інших ознак особистості, серед яких дослідники виділяють: сміливість, незалежність суджень, схильність до заперечення звичного, оригінальність, розумову відкритість, чутливість до нового та незвичного, високу толерантність до невизначених ситуацій, ініціативність, інтенсивну пошукову мотивацію, схильність до самоактуалізації. У цьому контексті творчі здібності розглядаються як постійна і впевнена готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях, позитивна пізнавальна активність.

Особливого значення для дисертаційного дослідження набуває положення про те, що проблема розвитку творчих здібностей особистості не зводиться до вироблення конкретних завдань, а має розглядатися у площині “особистість - соціальне оточення” (Л.Виготський). У зв'язку з цим акцентується на важливості аналізу соціальної ситуації розвитку - місця особистості в системі соціальних відносин. Підкреслюється, що система соціальних взаємозв'язків тільки тоді стає ситуацією розвитку, коли її вимоги сприймаються особистістю як актуальні саме для неї. Соціальна ситуація розвитку впливає на розвиток не тільки творчих здібностей, а й ціннісних орієнтацій, певних знань, умінь, навичок (С.Максименко), що необхідно враховувати при організації занять з молодшими школярами.

Відзначено, що здібності мають багатокомпонентний характер, до того ж, в різних видах діяльності різні компоненти творчих здібностей розвиваються неоднаково. Тому постає питання про те, яка компонентна структура творчих здібностей найбільшою мірою відповідає можливостям театрального мистецтва для їх розвитку.

Оскільки заняття в театральних колективах чи гуртках є цілісним предметним комплексом, що включає сценічну мову, акторську майстерність, пластику, вокал і т.д., проблема полягає в тому, що, по-перше, кожна із цих складових має свою специфіку в розвитку творчих здібностей, а по-друге, в кожному окремому театральному колективі є свій комплекс предметів-компонентів з різною питомою вагою. Є відмінності і в цільових установках організації діяльності театральних гуртків і колективів: одні орієнтовані виключно на сценічний результат, інші - на загальнокультурний, естетичний розвиток засобами театрального мистецтва. Часто самодіяльні театральні гуртки і колективи спрямовані на додаткову освіту, що актуалізує питання про те, наскільки вони є власне дозвіллєвими, а не суто освітніми.

Звідси виникає необхідність визначення, по-перше, комплексу видів діяльності, що є складовими занять з театрального мистецтва, а по-друге - їх окремих та спільних можливостей для розвитку творчих здібностей.

В дисертації обґрунтовується думка, що розвиток творчих здібностей засобами театрального мистецтва можна розглядати в трьох аспектах, враховуючи:

природу творчого мислення;

специфіку театру як виду мистецтва;

специфіку театру як особливого комунікативного середовища.

Відповідно до цього визначаються три аспекти вивчення творчих здібностей: когнітивний, емоційний і комунікативний.

Когнітивний аспект в галузі театрального мистецтва виражається у набутті умінь створювати фантастичний образ, визначати пропоновані обставини, завершувати мізансцени і т.д. Нерозвиненість творчого мислення характеризується невмінням критично сприймати ситуацію, визначати варіанти розвитку ситуації, розрізняти суб'єктивні значення і т.д. В дисертації аналізуються „творчі перешкоди” (за аналогією до пізнавально-психологічних перешкод), визначено їх види, що дозволяє конкретизувати творчі завдання. Кращий шлях для подолання таких перешкод - збагачення досвіду для рішення різнопланових творчих завдань. Визначено види таких перешкод: установчий, просторовий, суб'єктивності, однобічності, включеності в ситуацію, авторитетності, наслідування. Деякі з них долаються спеціальними вправами для розвитку самостійного мислення, інші - за допомогою спеціально створених комунікаційних ситуацій. Це є однією з причин визначення комунікативного аспекту для дослідження творчих здібностей.

У роботі наголошується на методично важливій думці про те, що знання можуть заважати розвитку творчого мислення (це підтверджується і дослідженнями з організації „мозкових штурмів” та синектики, коли в групу творчого розвитку добираються фахівці не з порушеної проблеми, а суміжних професій).У зв'язку з цим у дисертації акцентується на необхідності, з одного боку, опанування учасниками театрального колективу певними знаннями у процесі розвитку творчих здібностей, а з іншого - запобігання стереотипізації цих знань і перетворення останніх на пізнавальні (творчі) перешкоди. Це положення є методично важливим для вироблення педагогічної методики розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Емоційний аспект відбиває специфіку театру як виду мистецтва і пов'язаний із здатністю до специфічного емоційного відгуку на твори театрального мистецтва, що формується у процесі занять даним видом мистецтва, опанування його специфічною мовою, символікою.

Комунікативний аспект відбиває специфіку театрального мистецтва в трьох ракурсах:

внутрігрупова комунікація (спілкування між членами колективу, взаємодія між учасниками, керівником і т.д) шляхом засвоєння системи культурних цінностей, на основі яких здійснюється внутрігрупове спілкування і які впливають на формування індивідуальних ціннісних орієнтацій (Г.Єскина);

сценічно-ігрова (умовна) комунікація („перевтілення” в персонаж, взаємодія між персонажами, моделювання ситуації їх взаємодії). Тут йдеться не тільки про суто сценічну можливість учасника зіграти певну роль, а й про психологічну доцільність даної ролі (наприклад, дітям молодшого шкільного віку небажано доручати грати негативних персонажів). Цей вид комунікації важливий для розвитку здібностей моделювати, прогнозувати ситуації, знаходити аналогії з життєвими ситуаціями (проекція), аналізувати варіанти розвитку ситуації, набувати досвід на умовному рівні самоконтролю і різних варіантів реагування на ситуацію шляхом обігравання різних варіантів мотивації поведінки героїв, моделювання сцен на запропоновану тему тощо. Тому важливого значення набуває залучення дітей до елементів сценарної роботи і режисури;

комунікація “учасник-глядач” формує необхідні для творчості впевненість у собі, незалежність думки, вміння адекватно виражати свої думки.

В дисертації визначені особливості занять театральним мистецтвом з молодшими школярами в умовах дозвілля. Основне завдання полягає в тому, щоб організація таких занять була адекватна природі дозвілля.

За основу взято функціональний підхід до визначення специфіки дозвілля, що, на наш погляд, якнайповніше відображає вимоги до його організації. Істотним для нашого дослідження стало положення про інтеграцію розвиваючої та рекреаційно-розважальної функцій дозвілля. Як переконує практика, багато театральних гуртків, секцій працюють переважно в системі додаткової освіти, маючи своїм завданням формування навичок з акторської майстерності, режисури спектаклів, практично, не враховуючи їх рекреаційно-розважального аспекту. Між тим, заняття з театрального мистецтва мають значний рекреаційний потенціал як такі, що спрямовані на відновлення розумової працездатності, на гармонізацію емоційної сфери школяра. Таким чином, питання про розвиток творчих здібностей в умовах дозвілля має розглядатися з урахуванням виявлення і реалізації його рекреаційно-розважального потенціалу.

У зв'язку з цим в дисертації аналізується ігрова діяльність, зв'язок театрального мистецтва з ігровою діяльністю дітей.

У другому розділі - “Зміст, форми і методи формування творчих здібностей молодших школярів у сфері дозвілля засобами театрального мистецтва” - викладено дані, здобуті у ході констатувального дослідження, щодо стану і проблем педагогічної організації дозвілля у контексті означеної проблеми, обґрунтовано педагогічні умови, викладено педагогічну методику розвитку творчих здібностей молодших школярів, подано результати її апробації.

На основі викладених у першому розділі теоретичних засад було проведене констатувальне дослідження, метою якого стало вивчення:

різних поглядів педагогів і керівників театральних колективів на можливості і шляхи розвитку творчих здібностей молодших школярів в аматорській театральній діяльності;

цільових установок і предметного змісту такої діяльності, зокрема в умовах систематично діючих дитячих самодіяльних театральних гуртків і колективів;

реалізація розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля у практиці таких колективів, а також у процесі залучення молодших школярів до участі в театралізованих формах дозвілля;

мотивації дітей і батьків до участі перших у формах дозвілля і діяльності театральних колективів.

Були опитані батьки, чиї діти беруть участь у постійно діючих самодіяльних колективах (89 чол.), і епізодично - при підготовці позакласних або інших дозвіллєвих театралізованих заходів (234 чол.). Якщо у перших виявлено 100% позитивне ставлення до участі їх дітей у театральній творчості, то серед останніх позитивне ставлення виявляють 78,2% батьків, нейтральне (байдуже) - 17,9%, негативне - 3,8%. При цьому 14% батьків не знають, що їх діти беруть участь у позакласних заходах. Більшість „позитивно налаштованих батьків” (97,3%), чиї діти залучаються до проведення дозвіллєвих театралізованих заходів епізодично, формально не заперечують проти їх участі у постійній гуртковій роботі, проте реально 86,8% з них не стимулюють такої участі (мотивація - „треба більше займатися уроками”, „немає часу водити дитину”, „немає поблизу гарного гуртка”, „він втомлюється у школі”, „він вже займається у спортивній секції” і т.д.).

Більшість батьків (з „позитивним ставленням”) розглядають участь в гуртку чи в дозвіллєвих театралізованих заходах, перш за все, як форму конструктивного проведення дозвілля (мотивація ? „не байдикує”, „не вештається по вулицях”, „перебуває під наглядом” і т.д. - 95,4 %); як цікаву, розважальну для дітей діяльність (мотивація - „головне, щоб йому було цікаво”; „якщо йому це подобається, нехай займається” і т.д. - 77,9%); як діяльність, що допомагає долати замкненість, сором'язливість, набути впевненості в собі (75,3%); як діяльність, що розвиває естетичний смак, любов до мистецтва (68,6%). Про можливості театрального мистецтва розвивати творчі здібності, мислення, уяву, увагу, комунікативні ознаки відзначають лише 18,2% батьків.

Що стосується керівників театральних гуртків, педагогів з позакласної роботи, то тут спостерігається протилежне: більшість відзначає, в першу чергу, можливості театральної діяльності в розвитку пізнавальної сфери, творчості, самореалізації, особистісної культури, а вже потім розглядають як форму проведення вільного часу.

Були вивчені і систематизовані погляди театральних педагогів і керівників гуртків на те, яким має бути предметний комплекс для самодіяльних театральних гуртків і колективів для дітей молодшого шкільного віку. В результаті виявлено, що для різних фахівців поняття „театральне мистецтво” має різний зміст. І хоча всі керівники розглядають театральне мистецтво як важливий чинник культурного, творчого, духовного розвитку особи, виявлено дві основні позиції в розумінні головної цільової установки діяльності аматорського театрального гуртка чи колективу: одні вважають головним завданням розвиток професійних сценічних (виконавських) навичок, інші - загальнокультурний розвиток. У зв'язку з цим було визначено два головні типи керівництва, умовно названі нами як типи „професійного” і „загальнокультурного” спрямування. Якщо перші акцентують на розвитку сценічно-виконавських навичок, вважаючи, що загальнокультурний розвиток відбувається „паралельно” і „автоматично”, то другі - на загальнокультурному і творчому розвитку, залучаючи для цього можливості театрального мистецтва.

Для вирішення порушеної дисертантом проблеми адекватнішим вважаємо другий підхід. Водночас при такому підході не повинен страждати і „професійно-сценічний результат”. Саме тому в дослідженні акцентується на проектуванні багатоцільових програм, що дозволяють інтегрувати кілька цільових установок.

Більшість опитаних фахівців відзначали, що в „ідеальному самодіяльному колективі” для високого сценічного результату і повноцінного розвитку індивідуальних знань, умінь і навичок бажано викладати цикл предметів, хоча б у мінімальній кількості годин, зокрема з: акторської майстерності (в середньому 3 год/тиж.), сценічного руху (2 год/тиж.), пластики (1 год/тиж.), сценічної мови (1,5 год/тиж.), розвиток фантазії та асоціативного мислення (1 год/тиж.). Аналіз різних позицій дозволив виявити при цьому кілька проблемних моментів.

По-перше, реалізація такого підходу потребує тижневого навантаження в середньому в обсязі 8,5 годин на тиждень (тобто не менше 4-х занять по 2-2,5 год.), що, на наш погляд, не є виправданим з рекреаційної точки зору, зважаючи на обсяг шкільних навантажень. Крім того, дослідженням доведено, що такий предметний комплекс у практиці дозвілля не реалізується і зводиться у більшості колективів і гуртків (84%) лише до викладання основ акторської майстерності та сценічної мови; пластику викладають у 14% гуртків, вокал - лише у 2%.

По-друге, при такому „предметному підході” на сферу дозвілля проектується шкільний принцип розподілу на дисципліни, що цілком може бути виправдано при орієнтації такої роботи на додаткову освіту. Вважаємо недоцільним такий підхід для організації дозвілля як діяльності, що не припускає регламентованості. Крім того, за такого підходу дозвіллєва діяльність у дітей асоціюється із шкільними заняттями, знижує інтерес до них і нівелює їх рекреаційно-розважальний потенціал.

По-третє, в даному предметному комплексі відсутні основи сценарної справи, сценографії й режисури, що значною мірою розвивають творчі здібності, стимулюють фантазію, уяву, передбачають аналіз ситуації, прогнозування різних варіантів її розвитку і т.д.

По-четверте, видається невиправданим зосередження на окремих предметах в розвитку творчого мислення і уяви, адже творчість, на наш погляд, має бути наскрізною в усьому предметному комплексі.

Отже, постає завдання інтегрувати ці різні дисципліни в єдиний цілісний комплекс, що дозволяє скоротити час для занять і досягти рекреаційного ефекту. Необхідність такої інтеграції є ще одним аргументом на користь застосування методики створення багатоцільових програм.

Аналіз діяльності театральних гуртків, колективів, процесу підготовки і проведення позакласних театралізованих заходів показав, що система завдань для репетицій (87,3% від числа завдань) має переважно репродуктивний характер (найчастіше - це копіювання показів керівника, розігрування сюжетів за готовими сценаріями), практично відсутні такі види діяльності, як розробка і обговорення варіантів розвитку сюжету, розігрування різних можливостей розвитку ситуації, моделювання декорацій, костюмів і т.д.).

Таким чином, робиться висновок про необхідність розробки педагогічної методики розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля з урахуванням зазначених проблемних моментів.

На основі проведеного теоретичного аналізу і констатувального дослідження в дисертації обґрунтовуються такі педагогічні умови розвитку творчих здібностей молодших школярів в умовах театрального колективу: цільова орієнтація діяльності колективу на творчий розвиток особи; адекватність занять природі дозвілля (в контексті комплексної реалізації розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій); інтеграція названих дисциплін в цілісний предметний комплекс за типом багатоцільової програми; розробка і реалізація таких програм робочими групами у складі фахівців різних спеціальностей; врахування вікових психологічних і фізичних особливостей молодших школярів.

Як відомо, проектування багатоцільових програм передбачає визначення кількох вихідних цільових установок, що кладуться в основу так званих „теоретичних інтегрованих моделей” (В.Кірсанов). Відповідно до названих педагогічних умов були визначені такі блоки цілей:

розвиток творчих здібностей у когнітивному, емоційному і комунікативному аспектах. Відповідно до теми дослідження, така цільова установка розглядалася як головна, інші ж вважалися такими, що відображають специфіку театрального мистецтва і особливості дозвіллєвої діяльності;

реалізація рекреаційно-розважальної функції дозвілля. При конкретизації такої цільової установки ми зважали на кілька чинників, що визначають специфіку рекреації: зменшення дисбалансу між розумовими і фізичними навантаженнями школяра шляхом збільшення їх рухової активності (враховуючи вікові особливості молодших школярів) завдяки заняттям пластикою, сценічним рухом, хореографією; розкріпачення емоційної сфери, що, поряд з фізичною активністю, відіграє важливу роль у відновленні розумової працездатності і зменшенні розумових перевантажень тощо;

розвиток знань в галузі театрального мистецтва, набуття виконавсько-сценічних умінь та навичок.

Такий тривекторний аналіз становить основу методики розвитку творчих здібностей молодших школярів в умовах дозвіллєвого театрального колективу. Методично важливим є те, що він поширюється не тільки на комплекс занять чи на окреме заняття, а й на кожне творче завдання, що має комплексно реалізувати всі три цільових установки. Наприклад, з огляду на реалізацію рекреаційної функції, методично важливо, щоб аналіз змісту і форми проведення занять здійснювався не тільки в контексті цілей і завдань діяльності театрального гуртка (колективу) як такого, а й у співвіднесенні з режимом шкільних занять, з обсягом розумових, емоційних, фізичних навантажень. Так, при інтенсивних розумових навантаженнях в школі посилюється акцент на рухово-емоційних формах діяльності, тоді як на канікулах збільшується питома вага “інтелектуальних завдань”.

Внаслідок цього зростала роль психолого-педагогічної діагностики для розробки оптимальних режимів занять. У зв'язку з цим (на основі положення про те, що проектування і реалізацію багатоцільових програм можна успішно здійснювати лише за умови об'єднання зусиль спеціалістів, здатних реалізувати задані цільові установки), було сформовано групу психолого-педагогічного забезпечення програми у такому складі: педагог-організатор (координація діяльності робочої групи, розробка загальної концепції і програми занять, критеріїв і показників діагностики, організаційно-методична робота, обґрунтування системи ігрових завдань), режисер-постановник (акторська майстерність, сценічна мова, постановка театралізованих номерів), хореограф (пластика з елементами хореографії, постановка хореографічних номерів), вокаліст ( постановка голосу, постановка вокальних, ансамблевих номерів) і психолог (психологічне обґрунтування діяльності гуртка, процесу репетиції, особливо з погляду реалізації рекреаційної функції (зважаючи на характер шкільних навантажень, специфіку і види навантажень в театральному гуртку, індивідуальність навантажень), діагностика пізнавальних процесів, емоційно-вольових, індивідуально-психологічних якостей учасників).

У зв'язку з тим, що в такій методиці зростає кількість чинників, які важко передбачити (це є характерним для дозвіллєвих програм в цілому), великого методичного значення набуває варіативність змісту і форм занять в цілісному контексті реалізації визначених цільових установок. Таким чином, діяльність робочої групи не обмежується методичним, організаційним, психолого-педагогічним обґрунтуванням програми в цілому, а значною мірою передбачає постійну діагностику і корекцію педагогічного процесу. Для цього були розроблені спеціальні карти для кожного учасника, в які на кожному занятті вносились показники за всіма критеріями діагностики згідно з вихідними цільовими установками.

Розробляючи педагогічну методику, ми виходили з того, що творче мислення не виявляється і не розвивається саме по собі: необхідні спеціальні тренування за допомогою творчих завдань, спрямованих на подолання виявлених творчих перешкод (І розділ) і збагачення досвіду з вирішення різнопланових творчих завдань. Значна увага приділяється ігровим (руховим) формам діяльності, як найбільш придатним для реалізації, з одного боку, рекреаційно-розважальної функції дозвілля, а з іншого - для розвитку сценічно-виконавських умінь і навичок, спрямованих, зокрема, на долання м'язових затисків, розвиток рухової координації, пластики тощо.

Було розроблено дворічну програму занять, обґрунтовану експертами робочої групи і скориговану під час її впровадження протягом 2003-2005 рр. Оскільки основним мотиваційним чинником для молодших школярів, які займаються театральною творчістю, є виступ на сцені, всі змістові компоненти занять, що розвивають творчі здібності, були інтегровані в цілісний сценічно-репетиційний процес. При цьому дотримувалися двох умов: 1) в даному процесі мають бути органічно інтегровані основи акторської майстерності, сценічної мови, пластики, вокалу, сценографії (розробка декорацій, костюмів), сценарної, режисерської діяльності (моделювання мізансцен, розігрування “відкритих ситуацій”), ігрових форм (комунікативних ігор на розвиток мислення, уваги, уяви); 2) творчі завдання наявні в кожному із названих компонентів занять.

В даній програмі система творчих завдань ускладнювалася паралельно з ускладненням завдань сценічно-виконавського плану. Наприклад, якщо для моделювання ситуацій на першому році дітям пропонувалися завдання для обговорення і розігрування різних рольових позицій в заданих ситуаціях, то наприкінці другого року їм доручали змоделювати відкриті ситуації. Для цього залучали персонажів з казок, дитячих літературних творів, уявні ситуації, проблемно близькі для молодших школярів. Ролі негативних персонажів молодшим школярам не пропонували, для їх виконання запрошували дорослих акторів.

Для експериментальної перевірки ефективності запропонованої технології було створено дві експериментальні групи, що зумовлено двома підходами до організації занять в контексті цільових установок керівників: „професіонально” і „загальнокультурно-спрямованими”.

Перша експериментальна група - учасники дитячого театрального гуртка, які працюють у звичайному режимі сценічної репетиції. В даному випадку метою є розгляд самої можливості застосувати дану методику в колективі, орієнтованому на сценічне виконання.

Друга експериментальна група спеціально створена для творчого розвитку засобами сформованого “театрально-сценічного комплексу”.

В обох експериментальних групах застосовувалася зазначена методика.

Результати експерименту з формування творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва дозволили підтвердити ефективність запропонованої дисертантом методики. Динаміка показників за компонентами творчих здібностей (когнітивним, емоційним та комунікативним) у молодших школярів була вивчена й узагальнена шляхом статистичної обробки експериментального матеріалу. Методика порівняльного аналізу в педагогічному експерименті впроваджувалася у двох експериментальних (ЕГ-1, N = 29 осіб; ЕГ-2, N = 26 осіб) та двох контрольних (КГ-1, N = 28 осіб; КГ-2, N = 27 осіб) групах. Вихідними даними, що підлягали статистичній обробці, були результати педагогічних зрізів, здійснених для виявлення змін у рівнях сформованості компонентів творчих здібностей молодших школярів і проведених наприкінці кожного етапу: після підготовчого етапу - діагностуючий (констатувальний) зріз; після першого (адаптаційного) етапу - перший проміжний зріз; після другого (коригуючого) етапу - другий проміжний зріз; після третього (результативного) етапу - підсумковий зріз. Були визначені коефіцієнти кореляції (rx,y), що характеризували зв'язок між компонентами творчих здібностей (щільність зв'язку: 0 < | r | < 0,2 - дуже слабкий зв'язок; 0,2 < | r | < 0,4 - слабкий зв'язок; 0,4 < | r | < 0,7 - середній зв'язок; 0,7 < | r | < 0,9 - сильний зв'язок). Виявлено високий рівень зв'язку між загальним рівнем сформованості творчих здібностей і компонентами творчих здібностей, що є природним, оскільки загальний рівень визначався через функціональну залежність від компонентів (таблиця кореляційних коефіцієнтів наводиться в дисертації). Привертає увагу високий рівень кореляції між самими компонентами творчих здібностей. Це підтверджує правомірність теоретичних положень дослідження про компонентну структуру творчих здібностей і про можливості застосування методики розробки багатоцільових програм.

Діаграма 1 Динаміка суми балів з оцінювання сформованості когнітивного, емоційного та комунікативного компонентів творчих здібностей молодших школярів експериментальних і контрольних груп



Вплив запропонованої методики виявився не тільки в тому, що значно збагачувався словниковий запас школяра, а в набутті ним виключно важливого вміння усно й письмово викладати свої думки. У процесі гурткової роботи школярі набували таких ознак, як комунікабельність, здатність до спілкування, товариськість, здатність легко вступати в контакт i відчувати задоволення вiд процесу творчості. У школярів розвивалися елементи соціальних почуттів, формувалися навички суспільної поведінки (колективізм, вiдповiдальнiсть за вчинки, взаємодопомога та iн.).

Дані про розвиток навичок з акторської майстерності і пластики виявили, що розбіжності в експериментальних і контрольних групах є несуттєвими. Водночас, статистично зафіксовані достовірні відмінності за іншими групами критеріїв. Це свідчить про те, що, незважаючи на розширення діапазону мети в експериментальній методиці, вона залишається ефективною в плані розвитку у молодших школярів навичок із сценічної майстерності і пластики при більш ефективному розвитку творчих здібностей, реалізації рекреаційно-розважальної функції і деяких виконавсько-сценічних даних. Таким чином, доведено загальну ефективність методики як багатоцільової програми розвитку творчих здібностей засобами театрального мистецтва з урахуванням специфіки дозвіллєвої сфери.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукової літератури дозволив визначити, що порушена в дисертаційному дослідженні проблема є багатоаспектною і передбачає: розгляд творчих здібностей в контексті загальнотеоретичних досліджень здібностей; обґрунтування творчих здібностей відповідно до специфіки творчої діяльності; визначення можливостей театрального мистецтва для розвитку творчих здібностей; виявлення особливостей дозвіллєвої діяльності, що мають бути враховані при організації занять молодших школярів театральним мистецтвом.

2. Теоретичний аналіз проблеми дозволив уточнити категоріальний апарат дослідження. Ґрунтуючись на розумінні творчих здібностей як багато-компонентного утворення (що забезпечують успішність у реалізації продуктивної діяльності і виявляються, реалізуються та розвиваються в такій діяльності, характеризують міжіндивідуальні відмінності, мають компонентний склад, органічно пов'язані з пізнавальними процесами, емоційними станами, індивідуально-психологічними властивостями особистості), дисертант дійшов висновку, що специфіка театральної аматорської діяльності молодших школярів найадекватніше може бути представлена моделлю творчих здібностей, що включає когнітивний, емоційний і комунікативний компоненти.

Поняття театрального мистецтва в контексті даного дослідження набуває специфічного змісту: воно охоплює комплекс видів діяльності, що здійснюються в дитячих аматорських гуртках і колективах шляхом залучення молодших школярів до участі в театралізованих дозвіллєвих та культурно-просвітніх програмах.

Специфіка дозвілля в організації занять театральним мистецтвом визначається функціональним підходом, згідно з яким дозвілля розглядається крізь призму комплексної реалізації розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій у процесі його організації.

3. Для конкретизації творчих завдань може бути застосована розроблена в дисертації типологія творчих перешкод (установчих, просторових).

4. Аналіз результатів констатувального дослідження дозволив виявити ряд проблемних моментів в організації занять театральним мистецтвом з молодшими школярами: проекція на організацію дозвіллєвої діяльності методів шкільної педагогіки, недостатня реалізованість рекреаційно-розважальної функції дозвілля у практиці дитячих театральних гуртків, різне розуміння керівниками (педагогами) цільових установок, змісту, структури організації занять театральним мистецтвом з дітьми, переважно репродуктивного характеру діяльності таких занять. Визначено два типи керівників: „професійно-спрямований” і „загальнокультурно спрямований”.

5. Ефективність розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі занять аматорським театральним мистецтвом може бути підвищена при реалізації обґрунтованих педагогічних умов (цільова орієнтація діяльності колективу на творчий розвиток особистості, комплексна реалізація розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій, інтеграція різних дисциплін в цілісний комплекс за типом багатоцільової програми; розробка і реалізація таких програм робочими групами у складі фахівців різних спеціальностей; врахування вікових психологічних і фізичних особливостей молодших школярів).

6. Зроблено висновок, що методика розвитку творчих здібностей молодших школярів може бути вибудувана як багатоцільова програма, що дозволяє комплексно реалізувати кілька цільових установок. Методика передбачає два типи інтеграції: цільову (інтеграція трьох цільових установок) і предметну (інтеграцію дисциплін з театрального мистецтва в єдиний предметний комплекс).

Організаційний і методичний аспекти розробки і впровадження цієї методики можуть бути реалізовані спеціальними робочими групами за участю фахівців, профільних для таких цільових установок.

7. Експериментально доведено ефективність такої методики, що дозволяє рекомендувати її для застосування при організації дозвіллєвих занять театральним мистецтвом з дітьми молодшого шкільного віку.

8. Перспективним є розкриття досліджуваної проблематики за такими аспектами: розробка багатоцільових дозвіллєвих програм з розвитку творчих здібностей дітей і підлітків шляхом синтезу різних видів мистецтв; обґрунтування системи підвищення кваліфікації педагогів для занять з дітьми театральним мистецтвом; розробка системи психолого-педагогічного супроводу комплексної реалізації розвиваючої і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля у процесі організації таких занять.

Основні результати дослідження відображено у таких публікаціях автора

1. Татаренко М.Г. Творчі здібності людини: боротьба протилежностей чи синергетичний потік //Педагогічний процес: теорія і практика: Збірн. наук. праць /Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України.- Вип.2.- К., 2003.- С.184-190.

2. Татаренко М.Г. Майстер-клас - лабораторія розвитку творчих здібностей молодших школярів. Проблеми дидактики //Рідна школа.- 2004.- червень.- С.52-59.

3. Татаренко М.Г. Закони айкумени і розвиток творчої особистості молодших школярів шляхом театральної педагогіки //Рідна школа.- 2004.- жовтень.- С.44-46.

4. Татаренко М.Г. Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи //Відкриті еволюціонуючі системи: Тези міжнар.наук.-практ.конф. - Т.ІІ.- К.: ВНЗ ВМУРоЛ, 2004.- С.42-44.

5. Татаренко М.Г. Эманация огня: проблемы структурирования и диагностики творческих способностей младших школьников //Гуманізація вищої освіти: філософські виміри: Зб. статей за матерілами IV Міжн. наук.-практ. конференції.- Суми-Бердянськ, 2004.- С.207-209.

АНОТАЦІЇ

Татаренко М.Г. Розвиток творчих здібностей молодших школярів засобами театрального мистецтва в умовах дозвілля.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 - теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності.- Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2006.

В дисертації досліджуються шляхи, форми і методи розвитку творчих здібностей молодших школярів в умовах дозвілля засобами театрального мистецтва. Розглянуто теоретичні засади даної проблеми, зокрема досліджено творчі здібності в контексті загальнотеоретичних досліджень; визначено можливості театрального мистецтва для розвитку творчих здібностей; виявлено особливості дозвіллєвої діяльності, що мають бути враховані при організації занять молодших школярів театральним мистецтвом.

Розроблено типологію творчих перешкод, визначено два типи керівників театральних гуртків і колективів: професійно та загальнокультурно спрямований.

Запропоновано методику розвитку творчих здібностей молодших школярів як багатоцільову програму, в межах якої комплексно реалізуються кілька цільових установок. Визначено два базових типи інтеграції: “цільова інтеграція” та „предметна інтеграція”. Обґрунтовується необхідність розробки і впровадження методики створення спеціальних робочих груп із залученням фахівців за профілем цільових установок.

Здійснено експериментальну апробацію даної методики, наведено дані про її ефективність.

Ключові слова: творчі здібності, молодші школярі, театральне мистецтво, дозвілля, багатоцільова програма.

Татаренко М.Г. Развитие творческих способностей младших школьников средствами театрального искусства в условиях досуга.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06 - теория, методика и организация культурно-просветительной деятельности.- Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев, 2006.

В диссертации исследуются пути, формы и методы развития творческих способностей младших школьников в условиях досуга средствами театрального искусства.

Осуществлен теоретический анализ исследуемой проблемы: определены творческие способности в общетеоретическом аспекте, определены возможности театрального искусства в развитии творческих способностей; изучены особенности досуговой деяльности, которые должны быть учтены при организации занятий младших школьников театральным искусством.

Уточнен категориальный аппарат исследования. Основываясь на понимании творческих способностей как личностных качеств, обеспечивающих успешное осуществление продуктивной деятельности, реализующихся и развивающихся в такой деятельности, а также на положении о компонентной структуре способностей, делается вывод, что специфика театральной аматорской деятельности младших школьников наиболее адекватно может быть отражена в модели творческих способностей, предполагающей когнитивный, эмоциональный и коммуникативный аспекты. Понятие театрального искусства в контексте данного исследования используется для обозначения комплекса тех видов деятельности, которые осуществляются в детских театральных кружках и коллективах, во внеклассной работе. Специфика досуга определена функциональным подходом, в соответствии с которым актуализируется комплексная реализация его развивающей и рекреационно-развлекательной функций.

На основе констатирующего исследования выявлен ряд проблемных моментов в организации занятий театральным искусством с младшими школьниками: проекция на сферу досуга методов школьной педагогики, недостаточная реализация рекреационно-развлекательной функции досуга в практике детских театральных кружков, разное понимание руководителями (педагогами) целевых установок, содержания, структуры, организации занятий театральным искусством с детьми, преобладание заданий репродуктивного характера на таких занятиях. Выделено два типа руководителей: „профессионально направленный” и „общекультурно направленный”.