Європейська культура Нового часу охоплює період 17-19 століття. Хоча в історії прийнято вважати початком Нового часу - французьку буржуазну революцію 1789 року. У даному випадку можна спостерігати хронологічний розбіжність культурної та історичної періодизації. Основними базовими орієнтирами виникнення даної культури прийнято вважати розвиток буржуазного способу виробництва і орієнтація на розвиток людської індивідуальності.

Кожен період Нового часу відрізняється своєрідністю:

17 століття - становлення капіталізму.

18 століття - Просвітництво (висунення проблеми повної свободи людини, прагнення до атеїзму, матеріалістична картина світу, експериментальні методи пізнання, не пошук істини, а пошук шляхів її пізнання, промислова революція, розвиток торговельних відносин, народження третього стану, розквітнауки і раціоналізму). Відбувається помітний розрив з філософією. Ті, кого вважають просвітителіфілософами (Вольтер, Монтеск'є, Дідро) швидше можуть бути віднесені до ідеологів. Філософія прагне вийти за рамки людського знання, а просвітителі засновують своє знання виключно на людському розумі.

· 19 століття - (розвиток великої буржуазії, розвиток промисловості, наростання соціального розшарування в суспільстві, розвиток національної самосвідомості, загострення соціальних суперечностей, небувалий науково-технічний прогрес).

Характерними рисами Просвітництва є:

1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості”, рівності.

2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.

3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.

4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

Зумовлене особливостями історично-національного розвитку Просвітництво в різних країнах мало й істотні відмінності:

1. Англійське Просвітництво, наприклад, відрізнялося від французького певною обмеженістю і поміркованістю своїх цілей.

2. Французьке ж Просвітництво XVIІІ ст. було значно вищим етапом у розвитку ідейної боротьби буржуазії, що підіймалася.

3. Особливість Просвітництва бездержавних, залежних народів полягає в тому, що воно тісно перепліталося з формуванням культуро-етнічної солідарності, з національним відродженням, особливими стимулами для яких стали гердеріанство (протест проти деспотизму) і романтизм.

Якщо говорити про загальну характеристику художньої культури доби Просвітництва, то слід відзначити, що вони є новим відкриттям, новим щаблем на шляху розвитку світової планетарної художньої культури. Їй властиве таке художнє сприйняття, як інтимність, ліризм, гостра спостережливість, проникнення в людські пристрасті і характери.

Просвітництво XVIІІ ст. спиралося на видатні відкриття Р. Декарта, І. Ньютона і Г.В. Лейбніца в галузі фізики і математики, на перші досягнення передової біологічної думки, завдяки чому поступово витіснялися релігійні і спіритичні погляди на сутність життя.

39. Культура модернізму і постмодернізму (ідейні принципи, основні напрямки, тенденції розвитку в умовах глобалізації)

-особлива увага до внутрішнього світу особистості;

-проголошення самоцінності людини та мистецтва;

- надання переваги творчій інтуїції;

-розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ;

-пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);

-прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва.

Постмодернізм (лат. post - після, за і франц. modernisme - сучасний) - напрям, який прийшов на зміну модернізму. Постмодернізм з'явився на Заході у другій половині XX століття і став визначальним напрямом в естетиці. Цей термін уперше вжив Р Ранвіц у праці "Криза європейської культури" (1917 p.).А. Тойнбі використовував його в працях з історії для характеристики періоду після модернізму. Наприкінці 50-х років XX століття постмодерністами називали представників "чорного гумору" (К. Кізі, К. Воннегута, Д. Геллера).

Ідейні принципи модернізму:

1. Відмова від реалістичного мистецтва (зображ життя в формах самого життя) Шишкін, його пейзажі "дерево як портрет" прийшли до символічних, умовних, абстрактних форм.

2. Зосередженість митця на своєму власному внутрішньому світі. Яке його власне бачення того чи іншого предмету. Нові засоби виразу внутр. буття, висловити мить, а не предмет: експресіонізм "Мої очі вміють думати" - ти малюєш не те, що бачать люди (ставлення, враження, настрій худ.). Художник намал.50різних малюнків однієї картини 3. Відмова від зображення соціал. конфліктів.

Основні напрямки:

Імпресіонізм - напрям мистецтва, що намагається передати враження. Засновник Клод Ман " Восход на сене" (передати мить). Відкрили гурток - виставка, що з тріском провалилася.

За Фройдом "Художник повинен прислухатися до свого несвідомого". Людина не повинна бути прив'язана до оточуючого світу, вона повинна сама конструювати свій світ.

Художник не несе жодної відповідальності, що ви побачили в цій картині.

Абстракціонімзм, одна з течій авангардистськогомистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму - ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Напрям сучасного абстрактного мистецтва в скульптурі і живописі виник в Європі та Північній Америці в 1910 - 1920. Абстракціонізм у наші часи звичайно описує мистецтво, що не відображує предмети реального світу, але використовує тіні та кольори для надання настрою. Абстр. Малюють люди, що не вміють малювати

Амер. Марк Ротха - не називає картину (Майстерний перехід одного кольору в інший) Джексон Поллок - 1000000$. Вперше за суч. мистецтво віддали та багато! Кубізм - революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об'ємну структуру на поверхні полотна. У 1907-1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності. Пабло Пікассо - видатний майстер малюнку.

Сюрреалізм (фр. surralisme - Сверхреализм) - напрям у мистецтві, який сформувався на початок 1920-х у Франції. Відрізняється використанням алюзій і парадоксальних поєднань форм. асновником та ідеологом сюрреалізму вважається письменник і поет Андре Бретон. Одним з найважливіших представників був Сарвадор Далі. Міг передати фактуру будь-якого явища. нереальні композиції. "Втрачений час" - дерево, з якого звисають годинники.

" Передчуття громад. війни" звертався до соц. проблем

Поп-арт напрям неоавангардиста в образотворчому мистецтві. З'явившись своєрідною реакцією наабстрактне мистецтво. Оп-арт або оптичне мистецтво - стиль сучасного мистецтва, який широко використовує оптичні ілюзії. Митці оп-арту досягають створення ілюзій руху або мерехтіння нерухомих об'єктів через зображення періодичних структур і влучне використання кольорів та форм. Зазвичай твори оп-арту носять абстрактний характер.

40. Діалог культур чи зіткнення цивілізацій (за Гантінгтоном)