Інноваційна політика бібліотек України: зміст та стратегії розвитку в інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з соціальних комунікацій

ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА БІБЛІОТЕК УКРАЇНИ:

ЗМІСТ ТА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ

СУСПІЛЬСТВІ

ДАВИДОВА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній академії культури,

Міністерство культури і туризму України

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор

Ільганаєва Валентина Олександрівна,

Харківська державна академія культури,

професор кафедри бібліотекознавства та

соціальних комунікацій

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Слободяник Михайло Семенович,

Державна академія керівних кадрів

культури і мистецтв, директор Інституту

державного управління та інформаційної

діяльності, завідувач кафедри інформаційних систем і технологій

доктор педагогічних наук, ст. науковий

співробітник

Дерлеменко Віталій Володимирович,

Державна наукова сільськогосподарська

бібліотека УААН, заступник директора

з наукової роботи

доктор наук з державного управління, професор

Мартиненко Василь Миколайович,

Харківський регіональний інститут

державного управління Національної

академії державного управління при

Президентові України, завідувач кафедри державної кадрової політики

Захист відбудеться «25» червня 2008 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 в Харківській державній академії культури, 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 4.

Автореферат розісланий «24» травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Асєєв Г.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

бібліотека іноваційна комунікація

Актуальність теми дослідження. Розгортання нового етапу суспільного розвитку, який дістав назву інформаційного суспільства, набуло глобального характеру і ґрунтується на інформатизації всіх сфер суспільного життя, модернізації виробничої бази, використанні документно-інформаційних ресурсів в системі суспільного виробництва. В рамках нової інформаційно-когнітивної парадигми, яка представлена різними рівнями розвитку економіки, політики та культури, сьогодні розвивається й Україна. Інформаційне суспільство створює метасистемні умови перетворень у всіх сферах суспільного життя, в тому числі і в бібліотечній, в якій нині виникають нові форми організації діяльності, відбуваються процеси диверсифікації, зміни в технологічній, кадровій, управлінській складових функціонування, тобто тенденції, які вже дістали назву трансформаційних змін. Водночас бібліотека як складова сучасної системи соціальних комунікацій не завжди відповідає вимогам інформаційного суспільства. Більше того, вона потребує підтвердження важливості й економіко-технологічної необхідності свого суспільно-культурного існування.

Проблема соціальної значущості й відповідності бібліотек реаліям інформаційного суспільства з його глобальними преференціями є однією з основних у сучасному бібліотекознавстві. Інноваційні зміни, які за часів сьогодення відбуваються в бібліотеках, уповільнюються через невирішеність технологічних, організаційних і правових питань, і це посилює нестабільність розвитку бібліотек, викликає дисфункції в самій системі управління. Управлінська криза, що характеризується відсутністю науково-методологічної бази формування стратегії розвитку бібліотек на різних рівнях їх системного функціонування, гальмує прогресивну динаміку бібліотечної діяльності, демонструє неадекватність управління бібліотечним соціальним інститутом вимогам часу, а також закономірним тенденціям розвитку інформаційного суспільства. За таких умов розробка науково-теоретичних засад управління інноваційним розвитком бібліотек є своєчасною і необхідною. Інноваційна політика інтегрує процеси модернізації й інформатизації бібліотечної діяльності, створює умови та форми входження бібліотек до єдиного інформаційного простору, сприяє визначенню ролі та місця бібліотек України як суб'єктів інформаційного ринку, складової інформаційної інфраструктури суспільства і дозволяє сформувати стратегічне бачення сутності процесів розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві та їх трансформацій під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Актуальність дослідження визначається об'єктивною необхідністю наукового вирішення суттєвих протиріч між традиційною духовною, некомерційною діяльністю бібліотеки, на яку поширюється монополія держави, і ринковими відносинами, саме за яких наразі функціонує сучасна бібліотека, котра виробляє і надає споживачеві інформаційні продукти та послуги. Індустріальний характер праці, який опановують бібліотечні фахівці, впроваджуючи автоматизовані бібліотечно-інформаційні системи, новітні інформаційні та телекомунікаційні технології, суперечить традиційним, доіндустріальним методам її організації, управління та виробництва. Ігнорується той факт, що новий технологічний рівень діяльності бібліотек створює умови для її розвитку на новому еволюційному щаблі в структурі глобальної електронної системи соціальних комунікацій. Управлінські протиріччя пов'язані також зі ставленням до бібліотеки, що традиційно має обмежені фінансові ресурси й інструментарій, як до об'єкта управління сфери культури з традиційним розумінням її політики, цілей і завдань. Централізовані державно-галузеві програми та концепції розвитку бібліотечної сфери часто делегуються зверху і виявляються незбалансованими з можливостями бібліотек та їхнім фінансовим забезпеченням. Бібліотечна державна політика залишається концептуально в рамках старої «лінійної» парадигми управління, що зумовлює її неефективність і потребує інноваційних підходів до управління бібліотечною діяльністю на засадах її стратегічного бачення. Бібліотечна установа не розглядається як повноправна складова інформаційної інфраструктури нового типу суспільства, інформаційної економіки, в якій домінують галузі та підприємства, пов'язані з виробництвом, обробкою, збереженням і поширенням інформації. Нелінійність і розбіжності процесів, що відбуваються в бібліотечній сфері діяльності, потребують чіткого визначення конструктивних елементів і когнітивно-змістовних характеристик дій щодо використання бібліотечного потенціалу в соціально-економічному і культурному становленні незалежної України.

Доконечною передумовою вирішення зазначених протиріч є розробка складноструктурованої інноваційної політики їхнього розвитку. Нині склалася ситуація, коли існують різні наукові підходи до вирішення проблем трансформації бібліотек, їх інноваційного розвитку, а також окремих аспектів інтеграції до структури інформаційного суспільства, проте остаточно не розроблені концептуальні теоретико-методологічні засади інноваційної політики бібліотек України, зокрема її змісту і стратегічних напрямів реалізації, та відсутні механізми, які дозволять забезпечити випереджувальні темпи інноваційного розвитку бібліотек та їх перехід на якісно новий рівень функціонування. Вирішення зазначеної проблеми є гарантією подальшого прогресивного розвитку бібліотечних установ, оскільки науково обґрунтовані напрями інноваційної політики є базою їх функціонування в інформаційно-комунікаційному просторі. Дослідження означеної проблеми є актуальним як у теоретичному, так і практичному аспектах. До її розробки спонукає майже повна відсутність фундаментальних праць з питань формування інноваційної політики розвитку бібліотек України.

Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю об'єктивно оцінити місце бібліотек у виробничій системі інформаційного суспільства, сформувати адекватну суспільним і бібліотечним трансформаційним змінам модель управління інноваційним розвитком бібліотек України та визначити стратегічне бачення їхнього розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в напрямі виконання законів України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про Національну програму інформатизації», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України», проекту загальнодержавної програми «Електронна Україна», «Державної програми розвитку діяльності Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського на 2005-2010 роки» .

Дисертаційна робота виконана відповідно до комплексної наукової теми кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій Харківської державної академії культури «Трансформація бібліотечної діяльності як складова формування нової комунікативної реальності», теми наукових досліджень факультету бібліотекознавства та інформатики «Бібліотечно-інформаційне забезпечення науки, виробництва, освіти, культури та управління» і комплексної програми науково-дослідної роботи Харківської державної академії культури.

Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад управління інноваційним розвитком бібліотек України за умов їх функціонування на документно-інформаційному й інформаційно-когнітивному рівнях соціальних комунікацій.

Гіпотеза дослідження. В умовах інформаційного суспільства бібліотека набуває нових ознак як суб'єкт нового економічного простору і функціонує як виробнича система з обробки документно-інформаційного ресурсу та генерації інформаційних продуктів і послуг. Інтеграція бібліотек до нової соціокультурної реальності потребує не лише суттєвих інноваційних змін в управлінні на різних щаблях системної організації соціальної комунікації, але й формування інноваційної політики розвитку, яка уможливлює системну організацію інноваційної діяльності бібліотек, спрямованої на забезпечення її конкурентоспроможності на інформаційному ринку й оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.

Для реалізації зазначеної мети і перевірки робочої гіпотези передбачається вирішення таких головних завдань дослідження:

· дослідити еволюцію наукових підходів і взаємозв'язки трансформаційних та інноваційних процесів у бібліотеках як підґрунтя для визначення об'єктного складу інноваційної політики;

· визначити базові методологічні підходи до дослідження інноваційної політики розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві;

· здійснити теоретичну реконструкцію умов розгортання механізму інноваційного розвитку бібліотек та їх становлення як складових інформаційної інфраструктури суспільства й інформаційного ринку;

· уточнити понятійний апарат предметної сфери;

· визначити зміст трансформаційних та інноваційних змін у бібліотеках, на які впливає сукупність соціокультурних чинників розвитку і саморозвитку бібліотечної організації, а також дослідити системні трансформації діяльності бібліотек за умов інформаційного суспільства;

· проаналізувати напрями інтеграції бібліотек України до інформаційного ринку та визначити вектор диверсифікації інформаційних продуктів і послуг як факторів підвищення конкурентоспроможності бібліотек України на національному та міжнародному інформаційних ринках;

· визначити інституціональні ознаки інноваційної політики в бібліотечній сфері України та розробити її концептуальну модель;

· сформувати стратегічне бачення напрямів розвитку інноваційної політики в бібліотечній сфері України як випереджаючі науково-теоретичні дані для прийняття управлінських рішень;

· обґрунтувати професійні орієнтири підготовки бібліотечних кадрів за умов функціонування й розвитку бібліотеки як комунікативної, інформаційно-когнітивної структури суспільства, які є базовими для формування інноваційної свідомості фахівців.

Об'єктом дисертаційного дослідження є інноваційна політика бібліотек України.

Предмет дослідження - зміст інноваційної політики бібліотек та стратегічні напрями її реалізації за умов інформаційного суспільства.

Методологія і методи дослідження змісту та стратегічних напрямів інноваційної політики бібліотек в інформаційному суспільстві визначаються специфікою предмета дослідження та нелінійним характером сучасного цивілізаційного процесу. Основу методологічної бази становить визнання соціально-комунікативної природи діяльності бібліотек, які за умов інформаційного суспільства перебувають на етапі переходу від документної до документно-інформаційної й інформаційно-когнітивної парадигм розвитку. Це положення дало змогу обґрунтувати зміст інноваційної політики бібліотек України та визначити стратегічні напрями їхнього розвитку з урахуванням різних рівнів функціонування в системі соціальних комунікацій суспільства.

Методологічний апарат дослідження складають загальнонаукові підходи до пізнання: системний, діяльнісний, інформаційний, когнітивний, соціокультурний та соціопроектний. Застосування системного підходу надало можливість визначити бібліотеку як виробничу систему, обґрунтувати системний характер організації інноваційної політики бібліотек України, висвітлити метасистемні аспекти їхньої трансформації. Діяльнісний підхід дозволив розглянути процес бібліотечного виробництва, визначити зміст інноваційної політики як діяльності, спрямованої на управління інноваційним розвитком бібліотек. Використання інформаційного та когнітивного підходів дало змогу визначити стратегічне бачення місця й ролі бібліотек в інформаційному суспільстві, розглянути бібліотеку як складову інформаційної інфраструктури суспільства та суб'єкта інформаційного ринку. Застосування соціокультурного підходу дозволило довести, що розбудова бібліотечної діяльності на ціннісних засадах культури інформаційного суспільства через регулювання бібліотечного виробництва впливає на прискорення та «пом'якшення» всіх соціокультурних перехідних процесів. Соціопроектний підхід до організації інноваційної діяльності бібліотек дав змогу дослідити напрями проектування як цілеспрямованої діяльності, метою якої є формулювання та моделювання уявлень про виробничу діяльність бібліотек, її кінцевого результату та наслідків.

З метою багатоаспектного вивчення об'єкта дисертаційного дослідження, досягнення поставленої в роботі мети застосовано такі дослідницькі методи: аналізу та синтезу, історико-генетичний, термінологічний, прогнозний, моделювання та ін. Взаємопов'язані методи аналізу та синтезу дозволили дослідити зміни техніко-технологічних, організаційних, структурних, управлінських складових бібліотек та розглянути їх на якісно новому рівні як автоматизоване бібліотечне виробництво. Використання історико-генетичного методу дало можливість розглянути метасистемні аспекти трансформації бібліотек України, виявити хронологічну послідовність формування єдиного простору їхніх трансформаційних та інноваційних змін, які посилюються на етапі інформатизації суспільства, здійснити теоретичну реконструкцію умов розгортання виробничої функції бібліотек. Термінологічний метод було застосовано для уточнення понятійного апарату досліджуваної предметної області, визначення обсягу і змісту базових понять «бібліотечне виробництво», «інноваційна політика бібліотек». Прогнозний метод дав змогу обґрунтувати системні елементи інноваційної політики бібліотек в Україні, сформувати стратегічне бачення її змістовного наповнення. Використання в дослідженні методу моделювання дозволило запропонувати модель інноваційної політики бібліотек України та визначити стратегічні напрями їхнього розвитку. Джерелознавчий аналіз як метод емпіричного дослідження дав змогу вивчити наукове ставлення до трансформації й інноваційного розвитку бібліотечного соціального інституту та їх взаємозв'язку, виявити існуючі точки зору стосовно перспектив розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві.

Ступінь наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічну базу дослідження склали основні принципові підходи, теорії і концепції, викладені у фундаментальних працях з питань соціальних комунікацій, бібліотекознавства та бібліографознавства, інформатики, документознавства, інформології, соціології, філософії. Серед авторів цих праць провідне місце посідають вітчизняні і зарубіжні бібліотекознавці - В.О. Ільганаєва, М.С. Карташов, Н.М. Кушнаренко, Р.С. Мотульський, О.С. Оніщенко, М.І. Сенченко, М.С. Слободяник, Н.А. Сляднєва, А.В. Соколов, Дж. Солтон, Л.Я. Філіпова, А.С. Чачко, Г.М. Швецова-Водка, Я.Л. Шрайберг.

Загальні проблеми інноваційних змін у діяльності бібліотек розглядалися в працях О.Ю. Качанової, С.Г. Матліної, Н.А. Толканюк, Н.Т. Чупріної. Різноманітні аспекти запровадження технічних і технологічних інновацій у бібліотеках висвітлюються в дослідженнях Л.І. Альошина, Ю.М. Арського, Ф.С. Воройського, Р.С. Гіляревського, О.І. Земскова, В.О. Ільганаєвої, М.С. Слободяника, І.С. Турова, Л.Я. Філіпової, О.І. Чорного, Я.Л. Шрайберга.

Питання щодо впливу організаційних та управлінських інновацій на стан і розвиток бібліотек розглянуто в працях О.Г. Астапович, О.В. Башун, В.О. Ільганаєвої, О.Г. Кириленко, В.К. Клюєва, Н.В. Лопатіної, Л.Г. Петрової, І.С. Пилко, М.С. Слободяника, А.С. Чачко, О.М. Ястрєбової.

Економічні проблеми адаптації бібліотеки до нових соціоекономічних умов розвитку висвітлено в дослідженнях Ю.А. Горшкова, В.К. Клюєва, С.Д. Колегаєвої, Н.М. Кушнаренко, Л.Г. Петрової, О.М. Ястребової. На розгляд сучасного стану ринку інформаційних продуктів і послуг спрямовані розвідки О.В. Башун, В.В. Брежнєвої, В.М. Брижко, Р.С. Гіляревського, Г.Р. Громова, Г.З. Залаєва, В.О. Мінкіної, Л.Г. Петрової, І.І. Родіонова, А.В. Цвєткової, А.І. Чорного, О.Ю. Чубукової, Н.Н. Єрмошенко.

Прогнозуючим та стратегічним аспектам розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві присвячені праці А. Галімора, М.Я. Дворкіної, В.Б. Дивинського, Н.В. Жадько, В.О. Ільганаєвої, Л.Й. Костенка, В.М. Резонової, М.І. Сенченка, М.С. Слободяника, В.К. Степанова, М.Б. Строки, І.М. Суслової, А.С. Чачко, Я.Л. Шрайберга, Т.В. Єршової.

Методологічним підґрунтям для з'ясування змісту інноваційної політики бібліотек в інформаційному суспільстві стали результати наукових досліджень з питань становлення глобального інформаційного суспільства, викладені в працях А.Б. Антопольського, Д. Белла, Г.В. Бєлова, К. Вербаха, А. Галлімора, В.М. Глушкова, Г.Р. Громова, П. Дракера, М. Кастельса, Р. Кана, Ю.М. Канигіна, А. Кінга, І. Масуди, І.С. Мелюхіна, Т. Меррилла, Ю.А. Нисневича, М. Пората, А.І. Ракітова, К. Робінзона, Т. Стоуньєра, Б. Тітца, Е. Тоффлера, А.Д. Урсула, А.А. Чернова, В.М. Шейка.

Для з'ясування причин гальмування і механізмів прискорення інноваційних змін у діяльності бібліотечного соціального інституту продуктивним виявився розгляд кадрових питань, які ґрунтовно висвітлюються в дослідженнях Л.З. Амлинського, В.С. Бабич, В.В. Загуменної, В.О. Ільганаєвої, Н.М. Кушнаренко, Н.В. Лопатіної, М.С. Слободяника, В.К. Скнар, Н.А. Сляднєвої, А.А. Соляник, А.С. Чачко, І.О. Шевченко, В.М. Шейка.

Незважаючи на численні наукові праці, де розглядаються питання трансформації та напрями інноваційних змін у діяльності бібліотек, невирішеними залишаються питання застосування системного підходу до інноваційної політики розвитку бібліотек України, уявлення про її структуру, властивості, стратегічні напрями розвитку. Понині не розроблено методологічний і методичний інструментарій дослідження інноваційної політики бібліотек України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це перша дисертаційна праця, в якій досліджуються теоретико-методологічні засади управління інноваційним розвитком бібліотек України за умов їх функціонування на документно-інформаційному й інформаційно-когнітивному рівнях соціальних комунікацій.

Проведене дослідження дозволило сформулювати положення, що характеризуються науковою новизною:

· узагальнено зміст процесів, які відбуваються у функціонуванні бібліотек України на етапі розвитку інформаційного суспільства;

· досліджено наукові підходи щодо розгляду трансформаційних та інноваційних змін; визначена єдність і несуперечність трансформаційних та інноваційних процесів у сфері бібліотечної діяльності в умовах інформатизації; трансформаційні процеси визнано еволюційними, а інноваційні - соціально-управлінськими;

· розроблено теоретико-методологічні підвалини формування інноваційної політики бібліотек України на етапі переходу до документно-інформаційного й інформаційно-когнітивного рівнів функціонування;

· окреслено напрями прискореного виведення бібліотек України на рівень сталого зростання через формування єдиного простору трансформаційних та інноваційних змін у бібліотечній сфері діяльності, а також утвердження соціально-орієнтованої ринково-виробничої моделі розвитку;

· набуло подальшого розвитку поняття «бібліотечне виробництво», уведено до наукового обігу термін «індустріальне бібліотечне виробництво», яке має ознаки ринково-виробничого комплексу, що потребує внесення відповідних змін до статусу бібліотек, порядку їх фінансування, штатно-посадової структури, оплати праці згідно з виробничим характером діяльності; з'ясовано механізм інноваційної політики бібліотек, який реалізується в розгортанні її виробничої сутності як індустріального виробництва;

· досліджено техніко-технологічні, організаційні, функціональні й управлінські трансформації бібліотек України як об'єктів інноваційної політики, інноваційний розвиток яких потребує системного управління;

· з'ясовано напрями і характер взаємодії бібліотек як суб'єктів інноваційної політики в системі інформаційного ринку, визначено їхній статус як виробників інформації, постачальників, споживачів і посередників на інформаційному ринку;

· запропоновано ринкову модель інноваційного розвитку бібліотек, що базується на уявленні про єдність механізмів внутрішньобібліотечного і зовнішнього регулювання інноваційного процесу та дає змогу з урахуванням інноваційного потенціалу бібліотеки сформулювати її інноваційні пріоритети, напрями розвитку і механізми їхньої реалізації. Зазначено, що новації в бібліотечно-інформаційній діяльності є латентною домінантою її розвитку, поновлення матеріально-технічного забезпечення, технологічних укладів і динаміки функціональної структури бібліотеки;

· сформовано уявлення про інноваційну політику бібліотек України як цілеспрямовану, функціонально визначену, багаторівневу систему дій щодо переведення бібліотек на документно-інформаційний і когнітивний рівні функціонування як повноправного агента інформаційного ринку, інформаційного виробництва і центру культурно-духовної діяльності;

· поглиблено уявлення про засоби реалізації інноваційної політики як інтеграційного рівня впливу на якісні зміни в бібліотечній сфері, що забезпечує документно-інформаційний та інформаційно-когнітивний рівні функціонування і розвитку бібліотек як суб'єктів нової інформаційної реальності завдяки використанню програмно-проектного інструментарію точкового стимулювання трансформацій і створенню умов для втілення інновацій на різних рівнях системної організації бібліотек України;

· розроблено засади організації інноваційної політики бібліотек України, які базуються на стратегічному баченні їхнього розвитку, визначено інституційну характеристику змісту інноваційної політики, зокрема: мету, завдання, об'єкти, суб'єкти, принципи, механізми, головні напрями, рівні;

· обґрунтовано стратегічні напрями інноваційної політики в бібліотечній сфері України, які пов'язані з баченням бібліотеки як складової інформаційної інфраструктури суспільства, елементу ринкової економіки, ринку інформаційних продуктів і послуг, ресурсної бази інтелектуалізації та гуманізації суспільного життя; сформовано уявлення про багаторівневість цих стратегій для бібліотек, які знаходяться на різних щаблях функціонування соціальних комунікацій; визначено стратегічні орієнтири розвитку бібліотечної професії за умов функціонування бібліотеки як виробничої системи інформаційно-когнітивної структури суспільства, які розгортаються в напрямі опанування інформаційно-аналітичних та соціальних технологій гармонізації інформаційного простору.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у визначенні інноваційної політики розвитку бібліотек України, обґрунтуванні її системної організації та структурних елементів. Наукові висновки і результати дослідження можуть використовуватися в діяльності органів державного управління, які вирішують питання інформатизації суспільства та створення його інфраструктури і формують стратегічні напрями розвитку бібліотек. Окрім того, отримані дані допоможуть органам виконавчої влади оцінювати виробничий та інноваційний потенціал бібліотек, їхній вплив на зміни економічного і культурного життя регіону, а також сприятимуть усвідомленню засад, на яких має будуватися та функціонувати бібліотечний соціальний інститут у новому соціокультурному просторі.

Сформульована автором місія сприяння сталому розвиткові суспільства засобами бібліотечно-інформаційного виробництва, визначення принципів і функцій виробничої діяльності бібліотек дозволять їхнім керівникам конкретизувати цілі та завдання окремих установ; визначити стратегічні напрями інноваційного розвитку; механізми управління діяльністю бібліотек за умов інформаційного ринку; спрямувати розвиток бібліотек на забезпечення ефективної виробничої діяльності, створення комфортного інформаційного середовища; задоволення інформаційних потреб користувачів.

Обґрунтовані перспективи та напрями стратегічного розвитку бібліотек сприятимуть прискоренню процесу самоідентифікації бібліотечно-інформаційних фахівців, інтеграції бібліотек України до інформаційного ринку та світового інформаційного простору.

Основні наукові ідеї, висновки і практичні рекомендації дисертації можуть використовуватися при розробці стратегій розвитку бібліотечного соціального інституту та формуванні змісту інноваційної політики бібліотек на різних рівнях її системного функціонування.

Результати дослідження використані в підготовці складових галузевого стандарту вищої освіти: освітньо-професійної програми й освітньо-кваліфікаційної характеристики підготовки магістрів за напрямом 0201 «Культура», спеціальність 8.020102 «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія». У навчальний процес Харківської державної академії культури впроваджено навчальні дисципліни «Інформаційний менеджмент і маркетинг», «Ринок інформаційних продуктів і послуг», «Інформаційне право», «Бібліотечно-інформаційне виробництво». Висновки і матеріали дисертації використані в підготовці програмної та навчально-методичної документації з означених курсів, що підтверджується актом про впровадження.

Наукові положення та висновки, методологічні принципи дослідження можуть стати підґрунтям для подальших наукових розробок у галузі соціальних комунікацій, бібліотекознавства та соціальної інформатики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є підсумком багаторічної праці автора щодо вивчення особливостей функціонування і трансформації бібліотечного соціального інституту як складової комунікаційної системи суспільства в умовах інформатизації та становлення інформаційного ринку. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, найважливіші наукові результати, висновки і рекомендації одержані дисертантом особисто.

Переважна більшість публікацій автора за темою дисертаційного дослідження - одноосібні. Дослідження теоретичних і практичних положень інформаційного менеджменту, питання впровадження навчальних курсів «Інформаційний менеджмент» та «Бібліотечно-інформаційне виробництво» в процес підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів на факультеті бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури висвітлено в одній науковій та трьох навчально-методичних публікаціях, підготовлених у співавторстві з В.О. Ільганаєвою. Доля автора дисертації у спільних працях складає до 60 % обсягу публікацій. Авторові належить розробка змістовного наповнення основних тем навчальних дисциплін, семінарських і практичних занять, а співавторові - ідея запровадження курсів, формування мети і завдань дисциплін за модулями і темами.

Апробація результатів дисертації. Головні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднено на численних науково-практичних конференціях міжнародного, всеукраїнського і регіонального рівнів: міжнародних наукових конференціях «Человек в мире искусства: информационные аспекты» (Краснодар, 1994), «Информатизация и проблемы гуманитарного образования» (Краснодар, 1995); Ш міжнародному семінарі «Актуальні питання впровадження інформаційних технологій у документально-комунікаційній сфері» (Харків, 1996); міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело на пороге ХХІ века» (Москва, 1998); міжнародній науковій конференції до 70-річчя ХДАК «Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть» (Харків, 1999); V міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2000: проблемы формирования открытого информационного общества» (Москва, 2000); міжнародній науково-практичній конференції «Информационные ресурсы библиотек и их кадровое обеспечение» (Минск, 2000); VI міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2001: Российские библиотеки в мировом информационном и интеллектуальном пространстве» (Москва, 2001); фокусному семінарі Міжнародного фонду «Відродження», Британської Ради в Україні та Міжнародної асоціації бібліотечно-інформаційних технологій «Нові обличчя бібліотек та організацій: від надій до партнерства і професіоналізму» (Судак, 2001); міжнародній науковій конференції «Парадигмы ХХI века: информационное общество, информационное мировоззрение, информационная культура» (Краснодар, 2002); міжнародній науково-теоретичній конференції «Духовна культура в інформаційному суспільстві» (Харків, 2002); VII міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2002: Библиотечное образование и практика: поиски взаимопонимания» (Москва, 2002); VШ міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2003: гуманитарные и технологические аспекты развития» (Москва, 2003); X ювілейній міжнародній конференції «Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Тема 2003 года: Библиотека и доступность информации в соврменном мире: электронные ресурсы науке, культуре и образованию» (Крим, 2003); міжнародній науковій конференції «Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві» (Харків, 2003); IX міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2004: Всеобщая доступность информации» (Москва, 2004); міжнародній науковій конференції «Культура и образование в информационном обществе» (Краснодар, 2003); міжнародній науковій конференції «Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспективи» (Харків, 2004); міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 2004); міжнародній науковій конференції «Единое информационное пространство России: федеральный и региональный компоненты» (Краснодар, 2004); Х міжнародній науковій конференції «Библиотечное дело-2005: деятельность библиотек и развитие информационной культуры общества» (Москва, 2005), міжнародній науковій конференції «Информационная культура и эффективное развитие общества» (Краснодар, 2005); «Роль бібліотек у формуванні єдиного науково-інформаційного простору України» (Київ, 2006); міжнародній науковій конференції «Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації» (Харків, 2007); IV міжнародній науково-практичній конференції «Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики» (Київ, 2007).

Текст дисертації, її основні наукові положення, висновки і рекомендації обговорено на засіданні міжкафедрального науково-методологічного семінару Харківської державної академії культури.

Публікації. Головні теоретичні положення і результати дисертації відбито у 75 публікаціях. Серед них - 1 монографія, 26 статей в наукових журналах і збірниках наукових праць (серед них - 25 статей у наукових фахових виданнях України), 24 - тези доповідей на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях, 1 навчальний посібник, 23 навчально-методичних матеріалів.

Кандидатську дисертацію «Співвідношення бібліографічного і фактографічного компонентів в інформаційному забезпеченні фахівців (на прикладі художньої літератури і літературознавства)» захищено у 1993 р., її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, логікою викладу матеріалу і складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Текст дисертаційного дослідження проілюстровано 11 рисунками. Загальний обсяг дисертації 444 сторінки: основний текст - 372 сторінки, додатки (на 30 сторінках), список використаних джерел - 444 найменування (на 42 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність роботи, сформульовано авторське бачення проблемної ситуації, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Визначені мета, завдання, об'єкт і предмет, сформульована робоча гіпотеза і теоретико-методологічні засади дослідження. Розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дисертації та публікації автора.

У першому розділі «Теоретико-методологічні проблеми дослідження інноваційної політики розвитку бібліотек України в інформаційному суспільстві», який складається з трьох підрозділів, досліджено формування наукових уявлень щодо трансформаційних та інноваційних змін у бібліотечній сфері діяльності, еволюцію наукових підходів до визначення стратегій розвитку бібліотеки в умовах інформаційного суспільства, сформульовано методологічні підходи до дослідження інноваційної політики розвитку бібліотек.

Доведено, що актуальність дослідження теоретико-методологічних проблем інноваційної політики розвитку бібліотек України в інформаційному суспільстві зумовлюється об'єктивною необхідністю наукового вирішення суттєвих протиріч між вимогами інформаційного суспільства до бібліотеки як учасника системи соціальних комунікацій та їхнім сучасним станом, між традиційно духовною некомерційною діяльністю бібліотеки, на яку поширюється монополія держави, і ринковими відносинами, за яких функціонує сучасна бібліотека. Ці протиріччя посилюються управлінською кризою, що характеризується відсутністю науково-методичної бази формування інноваційних стратегій управління розвитком бібліотек на різних рівнях їхнього системного функціонування.

Усебічний і ґрунтовний аналіз наукових уявлень щодо нинішнього стану трансформаційних та інноваційних змін у бібліотечній сфері діяльності, а також сучасних теоретичних досліджень стратегій розвитку бібліотек підтвердив нагальну необхідність та своєчасність дослідження змісту інноваційної політики бібліотек України і стратегічних напрямів її реалізації в умовах інформаційного суспільства. Підсумки джерелознавчого аналізу з теми дисертації засвідчують, що інноваційна політика бібліотек України ще не була предметом дисертаційного дослідження кандидатського або докторського рівнів. З'ясовано, що не існує також монографічних досліджень з проблеми інноваційної політики розвитку бібліотек. Окремі підходи до постановки проблеми знайшли відбиття у докторських дослідженнях О.Ю. Качанової та Л.К. Боброва. Проте перша праця присвячена інноваційній діяльності бібліотек Росії і не виходить на рівень системного управління їхнім розвитком та інституціалізації інноваційної політики, а друга охоплює технічні й технологічні питання системної інтеграції бібліотек в умовах інформаційного ринку. Обидві роботи виконувалися в Російській Федерації і не враховують специфіки інформаційного ринку України. Визначено, що не вирішеними залишаються питання теоретичного обґрунтування мети, завдань, суб'єктів та об'єктів інноваційної політики бібліотек, її механізму та системної організації в Україні. Необхідність об'єктивної оцінки місця бібліотек у виробничій системі інформаційного суспільства та формування адекватної суспільним і бібліотечним трансформаційним змінам моделі управління інноваційним розвитком бібліотек України зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його мету, завдання, об'єкт, предмет, методологію і методи дослідження.

Доведено, що важливою передумовою розробки концептуальних засад інноваційної політики розвитку бібліотек України є формування інформаційно-аналітичної бази для розробки цілеспрямованої, виваженої за адекватними до процесів трансформацій та об'єктно-предметного поля бібліотечно-інформаційної сфери, політики. До них віднесені: метасистемний аналіз ієрархії зв'язків внутрішнього і зовнішнього просторів функціонування бібліотек; характеристика основних системно-діяльнісних елементів через їх змістовне наповнення; інтегративні тенденції у сфері інформаційного ринку як каталізатора можливостей бібліотек з реалізації їх еволюційного призначення - забезпечення потреб суспільства та індивідів в інформації та знаннях; механізм інтеграції бібліотек до інформаційної економіки сучасного суспільства; аналіз, оцінювання отриманої інформації в контексті досягнення очікуваних результатів управління бібліотечною сферою; побудова моделі предметної області дослідження; інтерпретування результатів через моделювання прогнозних установок щодо формування професійного світогляду фахівців бібліотечно-інформаційної сфери.

На основі поглибленого аналізу сучасного вітчизняного і зарубіжного документопотоку з теми дослідження доведено, що бібліотека на етапі розвитку цивілізаційно-історичного вектора від індустріального суспільства до інформаційного і суспільства знань відчуває всебічний вплив процесів трансформаційних та інноваційних змін. Найбільшу наукову цінність для дослідження питань трансформації бібліотек мали праці В.О. Ільганаєвої, Р.С. Мотульського, О.С. Оніщенка, М.І. Сенченка, М.С. Слободяника, Дж. Солтона, Л.Я. Філіпової, А.С. Чачко, Я.Л. Шрайберга. Обґрунтовано, що на етапі інформатизації суспільства відбувається трансформація всіх складових виробничої діяльності бібліотек: технічної й технологічної, організаційно-функціональної, кадрової, які набувають системного розвитку. Їх розгляд у сучасному бібліотекознавстві пов'язаний з процесами трансформації бібліотек і відображає горизонтальну площину інноваційних змін, які зумовлюють лише поступову модернізацію діяльності бібліотеки. Увага дослідників процесів трансформації бібліотек обмежується використанням комп'ютерної техніки, інформаційних технологій, нових носіїв, каналів розповсюдження і засобів доступу до інформації, на базі яких відбувається впровадження інформаційних продуктів та послуг. Невизначеним залишається питання напрямів трансформації бібліотеки в інформаційному суспільстві та механізмів досягнення цієї мети. Паралельно з питаннями трансформації бібліотек у науковій літературі досліджуються напрями їх інноваційних змін. Виявлено, що сучасні бібліотекознавчі дослідження, в яких розглядаються питання трансформаційних та інноваційних процесів у бібліотеках, не поєднують їх між собою, не пов'язують їх із необхідністю розроблення питань управління трансформаційними й інноваційними змінами, що відбуваються в бібліотечному соціальному інституті на етапі розвитку інформаційного суспільства.

Підсумовано, що сучасна ситуація характеризується кризою ефективного управління бібліотечною сферою, яка не сприяє адаптації бібліотек до умов ринкового середовища й електронного оточення, не дозволяє визначити затратні механізми бібліотечного виробництва і розробити ефективні заходи щодо впровадження інноваційних стратегій розвитку з використанням сучасних ринкових технологій управління. На цій основі сформульована гіпотеза: основою інноваційних змін бібліотечної діяльності є зовнішні і внутрішні трансформаційні процеси, які потребують виваженої політики стратегічного управління розвитком бібліотек. Інформатизація бібліотек характеризується інтеграційними тенденціями трансформаційного й інноваційного векторів розвитку бібліотечної діяльності.

Усебічний аналіз спеціальної літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що необхідність функціонування бібліотек в умовах ринку, вимоги суспільства і нові споживчі цінності в сервісній економіці кардинально впливають на підвищення ролі інноваційного процесу як необхідного чинника їх розвитку. Функціонування бібліотеки за умов інформаційного ринку перетворює здійснення інноваційних процесів на завдання стратегічного характеру, а конкуренція з боку інформаційного оточення сприяє активному впровадженню інновацій. Інноваційний процес наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст. стає базовим для визначення виробничого та соціокультурного потенціалу бібліотек і потребує управління на рівні формування інноваційної політики.

Відсутність єдиної інноваційної моделі розвитку бібліотек, спроможної використати весь сукупний інноваційний потенціал, є однією з головних причин повільного розвитку бібліотечного соціального інституту, а політика безперервного впровадження інновацій у бібліотечній діяльності не перетворилась на домінанту управління ними. Існуючий механізм управління не створює пріоритетних стимулів для інновацій у всіх сферах діяльності бібліотек, підвищення якості і конкурентоспроможності інформаційних продуктів та послуг, що надають бібліотеки, не відпрацьована система управління, що зорієнтована на нововведення.

Зазначено, що позитивний досвід процесів інформатизації бібліотечних установ провідних країн світу демонструє високу ефективність інноваційної моделі їх розвитку, інноваційної політики і стратегії управління бібліотечною галуззю з позиції пріоритету інновацій. Інноваційна діяльність українських бібліотек тривалий час розвивалася на засадах планових, централізованих методів управління. Їй були притаманні ізольованість фундаментальних бібліотекознавчих досліджень, недостатнє запозичення досвіду провідних бібліотек світу. Не сформувалася як єдине ціле система інноваційної діяльності, що містить інноваційну ідею, інноваційний розвиток, інноваційний потенціал та організацію їх здійснення. Процеси, що відбуваються в бібліотечно-інформаційній сфері, не координуються в галузі і не відбиваються відповідним чином у політиці держави.

Доведено, що основою методологічної бази є визнання соціально-комунікативної природи діяльності бібліотек, які в умовах інформаційного суспільства перебувають на етапі переходу від документної до документно-інформаційної й інформаційно-когнітивної парадигм розвитку. Це концептуальне положення дозволило обґрунтувати зміст інноваційної політики бібліотек, визначити стратегічні напрями їх розвитку з урахуванням різних рівнів функціонування бібліотек України. Інноваційна політика в бібліотечній діяльності ґрунтується на змінах, трансформації виробничої сутності бібліотеки, тобто нової форми її існування в епоху інформаційного суспільства, і на перспективу - суспільства знань. Бібліотека не в змозі відповідати вимогам інформаційного суспільства тільки завдяки належному технічному та технологічному забезпеченню - потрібні системні інноваційні зміни та політика, що їх забезпечує. Завдання інноваційної політики - створення умов якісного перетворення бібліотек відповідно до вимог інформаційного суспільства. Це потребує інноваційного бачення бібліотеки як елемента нової виробничої сфери.

Підкреслено, що виробленню системи поглядів на формування сучасних стратегій розвитку бібліотек сприяли прогресивні ідеї бібліотекознавців, пов'язані з прогнозуючими та стратегічними аспектами розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві - А. Галімора, М.Я. Дворкіної, В.Б. Дивинського, Н.В. Жадько, В.О. Ільганаєвої, Т.Ф. Каратигіної, Л.Й. Костенка, В.М. Резонової, М.І. Сенченка, М.С. Слободяника, В.К. Степанова, М.Б. Сороки, І.М. Суслової, А.С. Чачко, Я.Л. Шрайберга, Т.В. Єршової. Ґрунтовний аналіз цих праць дозволив дійти висновку, що за часів сьогодення погляди на майбутні стратегії розвитку та функціонування бібліотек дещо відрізняються: від песимістичних, згідно з якими бібліотеки зовсім припинять своє існування, до оптимістичних, пов'язаних з визнанням важливої місії бібліотек в інформаційному суспільстві. В бібліотекознавчих дослідженнях стратегічні орієнтири розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві - це насамперед упровадження інформаційних технологій, робота в мережі Інтернет, стратегічний менеджмент, що не дозволяє сформувати стратегічне бачення векторів розвитку бібліотек в умовах інформаційної економіки. Це бачення в дисертаційному дослідженні пов'язане з трьома напрямами, які ґрунтуються на визначенні бібліотеки як виробничої системи: інтеграцією бібліотечного виробництва до інформаційної інфраструктури суспільства, входженням бібліотек України до світового інформаційного ринку, актуалізацією ресурсної бази бібліотечної галузі в контексті гуманізації суспільного життя.

Розроблення теоретико-методологічних засад формування інноваційної політики бібліотек України, формування її змісту та структури в інформаційному суспільстві ґрунтується на використанні евристичного потенціалу системного, діяльнісного, функціонального, інформаційного, когнітивного, соціокультурного та соціопроектного підходів. Пізнавальний характер системного підходу дав змогу всебічно дослідити та виробити концептуальне знання щодо теоретико-методологічних і теоретико-організаційних підвалин змісту інноваційної політики розвитку бібліотек як наслідку розгортання її виробничої діяльності, визначити напрями прискореного виведення бібліотек України на рівень сталого зростання, розробити організаційні засади інноваційної політики, що базуються на стратегічному баченні розвитку бібліотек України. Методологічний потенціал системного підходу дозволив розглянути метасистемні аспекти, що зумовлюють трансформацію бібліотеки як системної організації та розглянути її як індустріальну виробничу систему. Залучення діяльнісного підходу дало змогу відтворити динаміку досліджуваного об'єкта, виходячи із розуміння інноваційної політики бібліотек як діяльності, спрямованої на досягнення якісних змін у бібліотечній сфері та забезпечення якісно нового функціонування та розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві. Використання інформаційного підходу дозволило визначити роль бібліотеки в інформаційному суспільстві як складової не лише галузі культури, але й інформаційної економіки. Використання когнітивного підходу у дисертаційному дослідженні дало змогу визначити специфіку та тенденції розвитку бібліотечно-інформаційного виробництва, пов'язані з посиленням аналітичної складової їх діяльності, окреслити напрями інтелектуалізації професійної діяльності бібліотечно-інформаційних фахівців. Соціокультурний і соціопроектний підходи дозволили вивчити розвиток процесу інформатизації бібліотек, визначити стимули, методи управління та соціальні цілі бібліотечної теорії та практики.

Обґрунтовано концептуальне значення сукупності базових понять для вироблення системи поглядів на формування інноваційної політики бібліотек, серед яких найважливішими є «бібліотечне виробництво» й «інноваційна політика бібліотек». Бібліотечне виробництво розглядається як напрям інформаційного виробництва, який охоплює діяльність бібліотек з переробки інформаційного ресурсу в інформаційні продукти та послуги. Під інноваційною політикою бібліотек запропоновано розуміти форму стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності бібліотек, спрямованої на забезпечення її конкурентоспроможності в умовах інформаційного ринку та оптимальне використання наявного документно-інформаційного потенціалу.

У другому розділі «Метасистемні аспекти трансформації бібліотек України і напрями їх інноваційного оновлення», який складається з чотирьох підрозділів, виявлено техніко-технологічні засади індустріалізації бібліотечної діяльності; введено до наукового обігу й обґрунтовано феномен індустріального бібліотечного виробництва; розкрито організаційно-структурні зміни у сфері інформаційного виробництва та їх вплив на бібліотечну сферу діяльності; висвітлено функціональні та управлінські зміни в бібліотечній діяльності.

Обґрунтовано, що бібліотека як соціальний інститут під впливом глобальних суспільних трансформацій, до яких віднесено інформатизацію суспільства та розвиток ринкових відносин, об'єктивно прискорює процеси свого еволюційного й інноваційного розвитку. Еволюційні трансформації бібліотеки в умовах інформатизації суспільства розгортаються в напрямі змін технологічного, організаційного, структурного і функціонального устрою бібліотечної діяльності і змінюють підходи до бібліотеки виключно як до елементу духовного виробництва суспільства.

З'ясовано, що процеси інформатизації, умови ринкової економіки привели до суттєвих змін у суспільних засобах виробництва і праці та сприяли розвиткові індустріального бібліотечного виробництва, яке, на відміну від попередніх визначень 80-х рр. ХХ ст., розглядається як складний виробничий комплекс, що об'єднує друковані й електронні інформаційні ресурси (на вході системи); безпосередньо виробничий процес, який дає змогу перетворювати документно-інформаційний ресурс у нову якість; інформаційні продукти та послуги як результат функціонування автоматизованого бібліотечного виробництва.

Доведено, що процес інформатизації змінює всі важливі риси бібліотечного виробництва і розгортається від ручної неавтоматизованої праці через комп'ютеризацію й автоматизацію до створення корпоративних індустріальних комплексів, цифрових, електронних бібліотек, медіатек, які забезпечують функціонування бібліотечного соціального інституту на інформаційному рівні соціальних комунікацій. Інформатизація бібліотек зумовлює докорінні перетворення в бібліотечній технології, матеріально-технічній базі, а також у методах і принципах організації бібліотечної праці. Індустріальне бібліотечне виробництво набуває нових якостей через відмінне від традиційного віртуальне середовище, що трансформує соціальні зв'язки й відносини і потребує змін суспільних уявлень про місце й роль бібліотеки в комп'ютеризованому інформаційному середовищі.

Підсумовано, що нині масштаби реалізації бібліотечно-інформаційного виробництва є різними в залежності від типо-видового складу бібліотек. У бібліотечній системі України комплексне, універсальне, інтегроване виробництво розгортається на рівні національних, державних, республіканських бібліотек, які перебувають на державному фінансуванні та застосовують елементи програмно-проектного (цільового) фінансування. Спеціальні бібліотеки: Національної Академії наук, науково-дослідних інститутів, підприємств, установ, обласні, бібліотеки вищих навчальних закладів вирішують питання виробництва галузевої та регіонально-краєзнавчої інформації. Освітянські, публічні, сільські бібліотеки характеризуються незначним обсягом виробництва інформаційних продуктів та послуг, виконують функції точок доступу до інформації для широкого кола користувачів і їх діяльність орієнтована на активну соціальну політику, розвиток особистості, гуманістичні цінності.