Інноваційна політика бібліотек України: зміст та стратегії розвитку в інформаційному суспільстві

Підкреслено, що інформатизація бібліотечної діяльності створює основу трансформації бібліотечного виробництва, яке активно розвивається від моделі доіндустріального, монопольного, масового, монооб'єктного, неприбуткового, некооперованого, що здійснюється в межах системи документальних комунікацій, до індустріального, поліоб'єктного, кооперованого, частково роздержавленого, комерційного виробництва, яке за ринкових умов розгортається на документно-інформаційному та когнітивному рівнях соціальної комунікації.

Доведено, що розгортання бібліотечного виробництва супроводжується змінами організаційної структури бібліотек, які виявляються в нових формах її диференціації та інтеграції, визначають спектр соціальних вимог до бібліотечного соціального інституту, інформаційних продуктів та послуг, робочих місць. Підсумком організаційно-структурних змін є нові форми бібліотечної діяльності - корпоративні системи, електронні бібліотеки, медіатеки, які в дисертаційному дослідженні розглядаються як інноваційні напрями розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві.

На основі аналізу техніко-технологічних та організаційно-структурних змін у сфері бібліотечної діяльності з'ясовано, що необхідність подальшої трансформації та якісного розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві суперечить намаганням упроваджувати інноваційні зміни засобами старих форм управління. Стратегічним завданням управління має стати створення цілісної системи управління інноваціями, спрямованість усієї інноваційної діяльності бібліотек на їх перехід до інформаційного рівня соціальних комунікацій, розгортання інформаційної функції і створення умов для подальшого саморозвитку бібліотек у суспільстві знань.

Визначено, що еволюційні трансформації й інноваційні зміни, які уможливлюють функціонування бібліотек на інформаційному рівні соціальних комунікацій як індустріальних виробничих систем, потребують відповідних змін у кадровому складі бібліотек, ефективного його використання, досягнення максимальної відповідності бібліотечного працівника вимогам, які до нього висуваються у зв'язку з автоматизацією бібліотечного виробництва та ринковими умовами функціонування бібліотек.

У третьому розділі «Бібліотека за умов інформаційного ринку», який складається з чотирьох підрозділів, розглядається диверсифікація інформаційних продуктів та послуг, аналізується процес інституалізації ринку інформаційних продуктів та послуг; досліджуються економічні умови функціонування інформаційного ринку, узагальнюється маркетингова поведінка бібліотек України в ринкових умовах.

На основі аналізу загального стану й еволюції виробництва інформаційних продуктів та послуг зроблено висновок про те, що за сучасних умов функціонування бібліотечного соціального інституту відбувається диверсифікація нових напрямів бібліотечно-інформаційного виробництва, що створює значні потенційні можливості для розвитку продуктових і сервісних інновацій у бібліотеках. Інформаційні продукти і послуги як результат диверсифікації інформаційної діяльності набувають ознак товару лише за умови надання їм товарних якостей. Запропоновані на кожному конкретному етапі розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності інформаційні продукти та послуги є віддзеркаленням соціально-комунікативних процесів у суспільстві, генезис їх розвитку відбувався відповідно до опанування бібліотекою нових рівнів соціокомунікативної діяльності - документної, інформаційної та когнітивної.

Обґрунтовано, що становлення інформаційного ринку України (поч. 90-х рр. ХХ ст.), який розглядається як система економічних, правових та організаційних відносин, що виникають у процесі виробництва, обміну, споживання й захисту інформації в товарному вигляді, зумовлене вимогами інформаційного суспільства і новими споживчими цінностями в сервісній економіці. Нині відбувається процес інституалізації ринку інформаційних продуктів і послуг: формується система контрагентів ринку, державні та ринкові механізми регулювання. Ринок інформаційних продуктів і послуг характеризується визначеною номенклатурою, впливом кон'юнктури, умовами і механізмами купівлі та продажу.

Головними суб'єктами та контрагентами ринку інформаційних продуктів і послуг є бібліотеки, інформаційні центри, інформаційно-аналітичні організації, тобто установи, що спеціалізуються на виробництві інформаційних продуктів і наданні їх споживачам. Поділ функцій відбувається не за типами організаційно-функціональних структур, а в залежності від предметно-змістовного аспекту діяльності. Нині в країні створюється своєрідна розподільча система, в якій кожний із суб'єктів ринкових відносин може бути виробником інформаційних продуктів і послуг, інформаційним посередником чи споживачем.

Доведено, що інформаційний ринок України формується під впливом стрімких процесів інформатизації на зразок моделі світового інформаційного ринку зі значним часовим запізненням. У країні формуються і набувають розвитку деякі компоненти ринку інформаційних продуктів і послуг, які характерні для розвинутих країн, а саме: центри-видавники баз даних, які спеціалізуються за видами оброблюваних документів; центри-оператори баз даних, котрі здійснюють обслуговування споживачів на основі баз даних за галузями і в регіонах; система бібліотек, яка генерує бази даних та націлена на задоволення інформаційних потреб у тісному контакті зі споживачами; самі споживачі інформаційних продуктів та послуг і система економічних відносин між ними.

Бібліотека під впливом ринкових реформ інтегрує до нової інформаційної й економічної реальності за такими напрямами: налагодження системи автоматизованого бібліотечно-інформаційного виробництва; диверсифікація бібліотечно-інформаційного виробництва і збуту; розроблення та реалізація нових інформаційних продуктів і послуг, формування товарної політики; створення організаційної структури управління бібліотекою як господарюючим суб'єктом.

Доведено, що серед функціональних сфер організаційної структури управління бібліотекою як господарюючим суб'єктом маркетингова діяльність є однією з основних, оскільки саме вона значною мірою формує стратегію розвитку бібліотек і визначає зміст інноваційної стратегії, відповідно до виявлених варіантів розвитку ринкових можливостей бібліотеки та їхнього ресурсного забезпечення. Маркетинг як загальна методологія ринкової діяльності бібліотеки - господарюючого суб'єкта - орієнтує її на виявлення, аналіз і врахування чинників, що впливають на виробництво інформаційної продукції та послуг, їх просування на ринку до споживача, створення й стимулювання попиту.

Підкреслено, що маркетингова діяльність бібліотек розглядається як філософія виробництва та здійснення інноваційних змін, а маркетинг розуміється як вид управлінської діяльності, що забезпечує виробництво і збут інформаційних продуктів і послуг з урахуванням стану ринкової ситуації, реальних та потенційних потреб користувачів, максимально ефективного використання наявних можливостей і внутрішніх ресурсів установи. Застосовуючи технології маркетингу, бібліотеки мають вести активний пошук ринкових можливостей для розвитку, а також здійснювати пошук свого місця на інформаційному ринку.

Аналіз маркетингової діяльності бібліотек дозволив дійти висновку: інтеграція бібліотек до ринкових умов господарювання відбувається лише за окремими напрямами діяльності: застосовуються розрізнені форми й методи маркетингових досліджень, практично не відбувається сегментування ринку, наявні лише окремі випадки пошуку ринкових ніш. Радше стихійно, ніж системно бібліотеки використовують можливості рекламної діяльності, формування свого іміджу. Інформаційні продукти і послуги, які виробляються і надаються бібліотекою, не є конкурентоспроможними на інформаційному ринку. В управлінні бібліотекою більшою мірою застосовуються елементи некомерційного маркетингу. Підсумовано, що нині бібліотека не сприймається як повноправний контрагент інформаційного ринку, бо в умовах виключно державної форми власності функціонує в межах адміністративно-командної системи управління, розподілення (а не розповсюдження й обміну). В умовах формування інформаційного ринку держава, споживачі інформації ставляться до бібліотеки переважно як до соціально-духовного виробництва. Бібліотека не асоціюється з ринковою організацією. Розрізнені ринкові інновації не забезпечують адаптацію бібліотек до змін зовнішнього середовища, не створюють передумов її сталого збалансованого розвитку.

Четвертий розділ «Формування змісту інноваційної політики у бібліотечній сфері України» складається з чотирьох підрозділів, в котрих викладені питання системної організації, інституціональні та законодавчо-правові умови реалізації інноваційної політики бібліотек.

Одним із основних наукових результатів дисертаційного дослідження є системна, багаторівнева модель бібліотечної інноваційної політики, яка має на меті створення умов для досягнення сталого поступового розвитку бібліотечного соціального інституту через механізм застосування соціальних технологій управління щодо трансформаційних та інноваційних змін, розвитку виробничої діяльності бібліотек.

Науково обґрунтовані основні складові моделі: мета, принципи, об'єкти, суб'єкти, завдання, системна організація. Основними принципами інноваційної політики є єдність трансформаційних та інноваційних процесів, їх спрямованість на техніко-технологічний, організаційно-функціональний, економічний, кадровий розвиток бібліотек; орієнтація на потреби споживачів та вимоги інформаційного ринку; концентрація на виробництві конкурентоспроможних інформаційних продуктів і послуг; єдність стратегічного бачення розвитку бібліотек і дій у межах реалізації інноваційної політики; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; оптимальне співіснування державного регулювання й самоуправління бібліотекою; ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційному розвиткові бібліотек, підтримка підприємництва в бібліотечно-інформаційній сфері; забезпечення взаємодії бібліотечно-інформаційної науки, виробництва, освіти, управління.

Визначені об'єкти інноваційної політики бібліотек, до яких належать інформаційні технології; програмне забезпечення автоматизації діяльності бібліотек; інформаційні ресурси й технології їх переробки; інформаційні продукти і послуги; бібліотечні програми і проекти; інфраструктура бібліотечно-інформаційного виробництва і підприємництва. Суб'єктами інноваційної політики є: держава, галузеві й регіональні органи управління, бібліотечні суспільні організації й асоціації, бібліотечні установи. Головним завданням інноваційної політики бібліотек є створення умов для їх інноваційного розвитку й адекватних організаційних структур управління. Вирішення цих завдань можливе за умови формування ефективного механізму інноваційного розвитку бібліотек, який поєднує державні законодавчо-правові, економічні та фінансові інструменти, що регулюють діяльність бібліотеки та ринковий механізм, застосування якого потребує максимуму ініціативи бібліотечних установ.

Доведено, що інноваційна політика розвитку бібліотек в Україні має системну організацію, яка розгортається на трьох рівнях: державного регулювання інноваційного розвитку бібліотек; регіональної інноваційної політики в галузі бібліотечної діяльності; рівні окремої бібліотеки. На рівні державного регулювання бібліотечної сфери інноваційна політика розуміється як сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, правового, ресурсного забезпечення підтримки й інноваційного розвитку бібліотек. На рівні регіону інноваційна політика визначає правові й організаційні відносини органів державної влади до бібліотек як суб'єктів інноваційної діяльності в інтересах соціально-економічного розвитку регіону. На рівні окремої бібліотеки інноваційна політика спрямована на організацію й планування інноваційного розвитку бібліотеки.

Аналіз інституційних та законодавчо-правових механізмів реалізації регулювання і підтримки інноваційного розвитку бібліотек України свідчить про те, що держава змушена брати на себе функцію управління розвитком бібліотек. Але традиційна схема лінійного вертикального управління закінчується на питаннях фінансування бібліотечної діяльності за залишковим принципом. Ставлення до бібліотек виключно як до установ галузі культури, зберігачів документного ресурсу суспільства призводить до недостатньо обґрунтованих дій і заходів держави у сфері регулювання інноваційних бібліотечних процесів, не дозволяє належно оцінити роль виробничих чинників у процесі прийняття управлінських рішень, у запобіганні організаційним, технологічним, фінансовим кризам, руйнує мотиваційний механізм розвитку бібліотек, гальмуючи їх соціально-економічне зростання.

З'ясовано, що нині вкрай незадовільно працюють механізми державної підтримки інновацій у бібліотечній сфері, які розроблялись в умовах державної монополії на бібліотечну діяльність. Серед цих механізмів слід назвати національні державні бібліотечні програми; державне замовлення в бібліотечно-інформаційній сфері; бюджетне фінансування інноваційної діяльності бібліотек. Підсумовано: належна державна підтримка інноваційного розвитку бібліотек можлива за умови усвідомлення їх виробничої сутності, необхідності побудови бібліотеки нового типу, зорієнтованої на інноваційну модель розвитку.

Доведено, що держава поступово перестає бути єдиним суспільним домінатором, послаблюється роль планових і посилюється значення ринкових засад в організації господарювання. Розмежування впливу інформаційного ринку і держави стає центральним моментом бібліотечної інноваційної політики. Держава має створювати умови для інноваційного розвитку бібліотек через формування нормативно-правових, економічних механізмів реалізації інноваційної політики. Активність держави як інституту, що регулює діяльність бібліотек, значною мірою визначає темпи інноваційних та ринкових перетворень. Необхідні державні засади щодо розвитку і трансформації бібліотек у нові суб'єкти господарської діяльності. Юридичний та економічний статус бібліотек в Україні потребує радикальних змін, спрямованих на створення умов для розгортання бібліотечного виробництва, впровадження підприємницьких форм діяльності, економічних методів господарювання.

Підкреслено, що створення умов інноваційного розвитку бібліотек України можливе за умови гармонізації законодавчих, нормативних й економічних інструментів управління, часткової комерціалізації результатів бібліотечного виробництва, залучення приватних джерел до фінансування бібліотек. Державні органи управління мають сформувати ставлення до бібліотеки як до виробничої системи, усвідомити її роль у розвиткові інформаційного суспільства та значному посиленні взаємозалежності і взаємозв'язку інформаційно-бібліотечної сфери з наукою, економікою, соціальними відносинами. У всьому світі бібліотечна діяльність залежить від бюджетного фінансування. Тому держава має докорінно змінити бюджетну стратегію щодо бібліотечної сфери, відмовившись від фінансування бібліотек за залишковим принципом. Розвиток інформаційної економіки вимагає зміни бюджетної психології: капіталовкладення держави до бібліотечної діяльності вже не вважаються ресурсовитратним і нерентабельним соціальним навантаженням на бюджет, а, навпаки, в інформаційному суспільстві вони стають пріоритетною інвестиційною стратегією. З «пасербиці» галузевої системи планування бібліотечна сфера має перетворитися на комплексний і розгалужений інформаційний простір, котрий поєднує інформаційним забезпеченням різні сфери та сектори соціуму.

Виявлено, що бібліотечний соціальний інститут на етапі техніко-технологічних змін свого функціонування у комп'ютеризованому суспільстві має надзвичайно важливі проблеми, що потребують свого якісного, вивіреного і термінового вирішення на державному рівні, зокрема проблема використання авторського права на всіх напрямах електронного бібліотечного виробництва. Авторське право відносно діяльності бібліотек знаходить свій вираз у праві бібліотеки на визначені дії щодо розповсюдження, відтворення, репродукування й копіювання авторських видань. Доведено, що наявна законодавча база та правові документи не забезпечують ефективного захисту інтересів не лише авторів і працівників, що формують електронні інформаційні ресурси, а й інших власників інформаційних продуктів. Деякі не чітко визначені положення і прогалини негативно впливають на правові, економічні, організаційні відносини створювачів, власників і користувачів електронних бібліотек.

Обґрунтовано необхідність створення правової бази інноваційного бібліотечного виробництва. Правова база інноваційного бібліотечного виробництва має не лише формувати чітке законодавство, яке поєднає стабільність і своєчасне коригування бібліотечної діяльності відповідно до суспільних і технологічних змін, але й створювати реально діючі механізми, що забезпечать його дотримання. В українській державі обидва напрями не можна вважати повністю відпрацьованими. Існуюча законодавча база й особливо механізми її реалізації практично не створюють умов ринковому існуванню бібліотек. Зберігається державна монополія, і бібліотека може інтегрувати в ринок як повноправний член лише за умови виокремлення своєї комерційної діяльності за межі державної монополії. Необхідно знайти компроміс інтересів, який дозволив би, з одного боку, надати належну охорону інтересам «головного» суб'єкта творчості - виробникові інформаційних продуктів і послуг і передбачити автономію інтересів інформаційних посередників, що надають інформацію споживачеві, а з іншого, - певним чином представити на досить високому рівні інтереси самого споживача.

Доведено, що регіональна інноваційна політика повинна передбачати як мінімум чотири моделі підтримки бібліотечної діяльності: правову, економічну, управлінську, кадрову. Завдання регіональної інноваційної політики в бібліотечній сфері - збільшувати інноваційний потенціал бібліотек регіону, сприяючи якісним змінам їх діяльності. На рівні регіону слід затвердити правові акти стосовно організаційних, правових і економічних умов інноваційної діяльності бібліотек, обґрунтувати відносини між бібліотекою як суб'єктом інноваційної діяльності й органами державної влади регіону. Інноваційна політика окремої бібліотеки передбачає створення умов для її сталого розвитку, визначення можливих завдань на найближчу й подальшу перспективи, оцінювання потенційних можливостей бібліотеки, її забезпеченість відповідними ресурсами згідно з обраною стратегією розвитку.

П'ятий розділ «Стратегії розвитку бібліотек у контексті реалізації інноваційної політики» складається з чотирьох підрозділів, в яких розглянуто стратегічні напрями реалізації інноваційної політики бібліотек, що реалізують її мету та завдання. Стратегії розвитку бібліотек визначаються логікою становлення інформаційного суспільства і виступають засобом подолання протиріч між технократичним та гуманітарно-орієнтованим підходами в постіндустріальному суспільстві. Основними стратегічними напрямами розвитку бібліотек у контексті реалізації інноваційної політики визначено інтеграцію бібліотечного виробництва до інформаційної інфраструктури суспільства; розвиток бібліотеки як елементу інформаційного ринку й інтелектуальної економіки; актуалізацію ресурсної бази бібліотечної галузі в контексті гуманізації суспільного життя.

Доведено, що означені стратегії розвитку бібліотек уже сформовані, але ще не мають необхідного потенціалу реалізації. Їх досягнення можливе за умови широкомасштабного розгортання динамічної системи бібліотечно-інформаційного виробництва й обслуговування, яке базується на виваженій інноваційній політиці. Визначені стратегії розвитку бібліотек у глобальному інформаційному просторі нині є необхідною умовою сталого розвитку інформаційного суспільства.

Зазначено, що бібліотечну діяльність завжди вважали лише галуззю культури. З цієї причини нині серед елементів інфраструктури економіки інформаційна діяльність та інформаційний ресурс не фігурують. Але розгляд бібліотеки як виробничої системи інформаційного суспільства потребує визнання її місця в системі інформаційної інфраструктури держави не лише як галузі культури, але й галузі інформаційної економіки. Підкреслено, що бібліотечно-інформаційна діяльність спрямована на підтримку всіх сфер життєзабезпечення суспільства: науки, освіти, виробництва, економіки, соціальної сфери. Це дає підстави розглядати бібліотечно-інформаційну діяльність як інфраструктурну галузь, яка забезпечує взаємодію інших сфер. Бібліотечну сферу слід розглядати як частину національної інформаційної інфраструктури і зважати на процеси розвитку цієї інфраструктури в проектах стратегічного розвитку бібліотек.

Обґрунтовано, що бібліотечний соціальний інститут з точки зору інфраструктури має подвійний характер. Ця подвійність полягає в тім, що бібліотечна сфера не лише взаємодіє з галузями, які обслуговує, але й сама формується як виробнича галузь і потребує перш за все розвитку своєї власної інфраструктури. Головні складові інфраструктури бібліотечного виробництва визначаються як виробнича і соціальна. Перша складова безпосередньо обслуговує бібліотечне виробництво й тісно пов'язується з розвитком матеріально-технічної бази, системами комунікації (комп'ютерні мережі, системи телекомунікацій, мережа Інтернет, виробники комп'ютерної техніки та програмного забезпечення). Друга - з процесом виробництва: наукова діяльність, підготовка та перепідготовка кадрів у системі вищої бібліотечної освіти.

Доведено, що бібліотечний соціальний інститут за нових соціоекономічних умов вирішує складні завдання, пов'язані з необхідністю позиціювання на ринку інформаційних продуктів і послуг. Стратегія розвитку бібліотек як елементу інформаційного ринку й інтелектуальної економіки потребує поглиблення когнітивної складової своєї діяльності в інформаційному суспільстві та суспільстві знань. Як середовище концентрації інформаційних ресурсів, об'єднаної пам'яті людства, місце зосередження технологій структуризації та пошуку інформації бібліотека за умов інформатизації повинна спрямувати свою діяльність на виробництво впорядкованого знання, створення специфічних інтелектуальних продуктів, розробку мережевих стратегій пошуку, структурування, використання і надання електронних ресурсів - інформації та знань, що уможливить її інтеграцію до світового інформаційного ринку.

Обґрунтовано, що процеси, пов'язані з функціонуванням знання, стають важливим об'єктом управління. Участь бібліотек у процесах управління інформацією та знанням розглядається як перспективна стратегія інтеграції бібліотек до ринкових відносин, головними напрямами реалізації якої є вміння та навички моніторингу інформаційного простору, збереження, обробка й оцінка інформації в усіх форматах, розуміння етичності її використання. Зазначено, що виконання бібліотечними працівниками завдань обробки зростаючого потоку друкованих і електронних ресурсів дасть їм змогу зберегти своє лідерство в організації інформації та знань як для широкого кола користувачів, так і для сфери бізнесу.

Особлива увага зосереджена на позиції, згідно з якою стратегічним напрямом розвитку бібліотеки як інформаційної установи є сприяння гуманізації суспільного життя, котре реалізується через бібліотечне виробництво. Проблема гуманізації становить сутність бібліотечно-інформаційного виробництва і є важливою умовою безпеки й сталого розвитку держави, важливим чинником комфортності інформаційного простору її громадян. Головними «культурологічними» результатами бібліотечного виробництва слід вважати створення нових видів діяльності, нових відносин, забезпечення соціуму даними, інформацією, знаннями, а також надання доступу до світових культурних цінностей. Саме в актуалізації ціннісних і змістовних вимірів полягає особливість сучасної конструктивно-гуманістичної функції бібліотечно-інформаційного виробництва, яке через систему науки, освіти безпосередньо впливає на якісний стан розвитку суспільства, рівень розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, науки, мистецтва й культури.

Підкреслено, що зростаючий вплив бібліотечної діяльності на формування наукового, виробничого та культурного середовища сучасного суспільства визначається посиленням впливу його результатів на різні сфери громадського життя, соціальну структуру, масову свідомість. Входження культурного виміру до виробничої сфери призводить до зміни багатьох сформованих соціально-економічних, політичних і духовних уявлень, надає якісно нових ознак способу життя людини. Проте практика засвідчує, що результати інформаційного виробництва не завжди збігаються з гуманістичними ідеалами та формують адекватні моделі соціальної поведінки. Механізмом, який здатний протистояти цим негативним тенденціям, може бути зростання ролі культури бібліотечно-інформаційного виробництва, що передбачає розробку певної політики та забезпечує збереження універсальної гуманістичної місії бібліотеки. Свої міцні засади культура бібліотечно-інформаційного виробництва здобуває лише в реальному інформаційному співтоваристві, де вихідним виявляється не той чи інший тип зовнішньої емпіричної розбіжності та взаємодії індивідів, а загальне визнання верховенства універсальних цінностей, які забезпечують виживання людства й універсальну цінність знання.

Обґрунтовано, що виокремлені стратегії розвитку бібліотек у глобальному інформаційному просторі дозволять реалізувати їх місію, яка зорієнтована на сприяння розвиткові ідей гуманізму й демократії, збереження рівноважного стану суспільства й особистості, подолання деструктивних тенденцій, які виникають в інформаційному суспільстві та розглядається як сприяння сталому розвиткові суспільства епохи інформатизації засобами бібліотечно-інформаційного виробництва. Досягнення цієї мети потребує толерантного відношення бібліотек до інформаційного забезпечення всіх членів суспільства, посилення їх ролі як виробників інформаційних продуктів і послуг, засобу забезпечення рівного доступу до інформації всіх членів суспільства.

Підсумовано, що формування різноманітності бібліотечно-інформаційного професійного простору залежить від рівня розвитку соціальних та інформаційних технологій, а також соціокультурних та економіко-політичних змін. Тенденції соціотехнологічного розвитку зумовлюють формування нових професійних напрямів, синтез наявних і зміщують їх до якісно нової змістовної площини, пов'язаної з інтелектуалізацією інформаційної професії, що потребує від бібліотечних фахівців не лише відмінного володіння технологіями, але й приросту знань у процесі інформаційного виробництва.

Доведено, що нове інформаційне середовище призводить до суттєвих змін у роботі бібліотечних працівників і виявляє нові тенденції у підході до професії бібліотекаря, сфера діяльності якого поширюється і значно ускладнюється. Професійні орієнтири діяльності бібліотечних фахівців пов'язані з виробництвом інформації і знань, їх доставкою, оцінюванням, підвищенням якості інформаційних продуктів та послуг. Сучасна бібліотечна діяльність має ґрунтуватися на посиленні аналітичного компонента в обробці інформації, структуруванні отриманих даних і наданні інформаційних послуг, які базуються на когнітивних підходах. Аналітична діяльність розглядається як перспективний напрям розвитку когнітивної функції бібліотеки, яка здатна перетворити її на конкурентоспроможний суб'єкт ринку інформаційних продуктів і послуг, забезпечити стале функціонування і розвиток бібліотек.

Зазначено, що розвиток професійного простору в інформаційній галузі має супроводжуватися підвищенням соціального статусу бібліотечних фахівців. За умов сприятливого економічного стану, поліпшення рівня праці й її оплати, особливого ставлення до інформаційних ресурсів і контролю за ними професійне суспільство в інформаційній сфері може стати провідною соціальною групою, лідером соціального розвитку. Проте нині цей процес відбувається дуже повільними темпами, що зумовлено усталеними стереотипами сприйняття бібліотечного фахівця не лише керівними органами управління і влади, але й значною мірою самим бібліотечним співтовариством.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження досягнуто поставлену мету дисертації, пов'язану з розробкою науково-теоретичних засад управління інноваційним розвитком бібліотек України та формуванням інноваційної політики, вирішено всі завдання, що дозволило дійти наступних наукових висновків:

1. Активнє розгортання інформаційного простору України, інтеграція бібліотек до світової інформаційної спільноти потребують нових концептуальних підходів до управління їх інноваційним розвитком. Загальносоціальний стан функціонування бібліотечно-інформаційної системи України відповідно до вимог інформаційного суспільства потребує розробки науково-теоретичних засад управління інноваційним розвитком бібліотек, яке сьогодні можливе на рівні формування й упровадження інноваційної політики. Ситуація відставання України від стану та темпів інформаційного розвитку розвинених держав потребує дослідження предметно-когнітивного поля інноваційної політики бібліотек, визначення її концептуальних конструктів, що дасть змогу забезпечити при реалізації інноваційної політики гармонізацію суспільних й індивідуальних інформаційних потреб, з'ясувати можливості держави та бібліотечно-інформаційних установ стосовно пріоритетів і перспектив подальшого розвитку бібліотек в інформаційному суспільстві.

Незважаючи на актуальність проблематики, у бібліотекознавстві відсутні дисертаційні й монографічні дослідження (крім праць автора дисертації), в яких визначаються механізми інноваційного розвитку бібліотек, обґрунтовуються зміст та стратегії інноваційної політики бібліотек України. Узагальнення теоретичного досвіду, здійснення теоретико-методологічного аналізу процесів трансформаційних та інноваційних змін дозволили визначити еволюційний характер трансформаційних процесів, які розвиваються об'єктивно і створюють підґрунтя науково-інформаційної й аналітичної бази прийняття рішень стосовно стратегічних напрямів розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності. Інноваційні процеси є соціально-управлінськими, що дає змогу визначити стратегічні напрями розвитку бібліотек України як провідних та системоутворюючих соціально-комунікативних структур. Інноваційна політика активно впливає як на мету соціокультурного й економічного розвитку окремої бібліотеки, так і орієнтує бібліотечний соціальний інститут на виконання своєї соціальної місії.

2. Використання методології системного, діяльнісного, інформаційного, когнітивного, соціокультурного та соціопроектного підходів, а також комплексу дослідницьких методів - аналізу і синтезу, термінологічного, історико-генетичного, прогнозного, моделювання - дозволили розвинути теорію управління інноваційною діяльністю бібліотек, яка є науково-теоретичним підґрунтям інноваційної політики і складається з теоретичного обґрунтування й узагальнення змісту трансформаційних та інноваційних змін, координації термінологічних понять, об'єктно-предметної характеристики об'єктів інноваційної діяльності бібліотек, концептуалізації інноваційної політики.

Інноваційна політика як система дій, спрямованих на управління інноваційним розвитком бібліотек, має на меті створення умов для інтеграції бібліотек України до глобального інформаційного простору з конкурентоспроможними інформаційними продуктами і послугами та має відповідати національним пріоритетам у культурно-духовному розвиткові держави. Як системне явище інноваційна політика набуває певних інституалізаційних ознак - завдання, суб'єкти й об'єкти інноваційного впливу, механізми інноваційного розвитку.

3. Теоретична реконструкція умов розгортання механізму інноваційного розвитку бібліотек дозволяє розглядати бібліотеку як нову економічну структуру, зміни в характері праці і виробничі функції якої здійснюються відповідно до загальних трансформаційних змін у суспільстві: від трудоємних і капіталоємних технологій до наукоємних, новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій; від індустріального до постіндустріального виробництва, основаного на роботі з інформацією та знанням; від матеріально насиченої до інтелектуально насиченої економіки; від територіально відокремленого до глобального інформаційного простору.

Усі ці процеси визначають метасистемні зв'язки бібліотек, пов'язані з процесами модернізації, інформатизації й інноваційним розвитком, та у сукупності впливають на якісний стан бібліотечного соціального інституту, зумовлюють суттєві зміни в його діяльності.

4. Вивчення змісту трансформаційних та інноваційних змін у бібліотеках дозволило дійти висновку про їх суттєвий вплив на формування виробничої функції бібліотек, яка реалізується на базі використання сучасних автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем та мережевих технологій пошуку й обробки інформації. Розвиток бібліотечно-інформаційного виробництва відбувається в напрямі від доіндустріального документного виробництва, яке є масовим, монопольним, неприбутковим, до індустріального інформаційного виробництва, яке за ринкових умов вирішує завдання індустріальної обробки інформаційних потоків та розгортається як комерційне, матеріальне виробництво персоніфікованих інформаційних продуктів і послуг.

Бібліотечне виробництво набуло ознак індустріального завдяки системній модернізації, інформатизації й інноваційному розвиткові. На початку ХХI ст. можна говорити про подальший розвиток цього процесу - від індустріального бібліотечного виробництва до інноваційно-знаннєвої моделі бібліотечного соціального інституту. Роль бібліотеки як виробничої системи, що функціонує в умовах формування економіки інформаційного суспільства, невпинно зростає, увага зосереджується на проблемі підвищення ефективності бібліотечно-інформаційного виробництва.

Бібліотечне виробництво характеризується наявністю робочої сили (бібліотечно-інформаційні фахівці), праці, засобів (комп'ютерна техніка, програмне, лінгвістичне забезпечення, АБІС, поліграфічне обслуговування, оргтехніка) і предметів праці (національні та світові інформаційні ресурси) та результату (інформаційні продукти і послуги). Практично спостерігається ланцюговий процес перетворень в організаційній, технологічній, функціональній, управлінській складових бібліотечно-інформаційних систем, що уможливлює проведення організаційної реформи й оновлення законодавчої бази діяльності бібліотек.

5. Системні трансформації бібліотек відбуваються на рівнях техніко-технологічних, організаційно-структурних, функціональних й управлінських змін. Техніко-технологічні трансформації відбуваються в напрямі переходу від ручних технологій обробки документного потоку в окремій бібліотеці до застосування корпоративних технологій, основаних на одноразовій обробці інформації та багаторазовому її використанні, від упровадження в діяльність бібліотек автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем до застосування технологій інтелектуального виробництва й управління.

Організаційні трансформації від замкненої структури окремої бібліотеки відбуваються в напрямі створення нових організаційних форм - корпоративних бібліотечних об'єднань, електронних, цифрових бібліотек, медіатек, які функціонують у глобальному розподіленому інформаційному просторі. Функціональні трансформації бібліотек пов'язані зі зміною їх функцій від виключно документозберігаючих до тих, що забезпечують доступ до світових інформаційних ресурсів, що сприяє і змінам управління - від управління об'єктами до управління процесами.

Досліджені системні трансформації діяльності бібліотек не скасовують попередніх форм свого існування, а в комплексі створюють багаторівневу, технологічно розрізнену, функціонально різноспрямовану систему бібліотек в Україні, які перебувають на різних щаблях функціонування в системі соціальних комунікацій та потребують диференційованих підходів до формування інноваційної політики свого розвитку й обраних стратегій.

6. Бібліотека під впливом ринкових реформ інтегрує в нову інформаційну й економічну реальність і як контрагент інформаційного ринку позиціонує себе виробником інформаційних продуктів і послуг, споживачем і посередником, котрий, на відміну від діяльності інших установ, що є нейтральною до моралі і соціальних цінностей, виступає гарантом гуманістичних традицій суспільного розвитку та засобом підтримки суспільного гомеостазу. Вивчення особливостей функціонування й розвитку інформаційного ринку дозволило констатувати, що пропозиції інноваційних інформаційних продуктів і послуг мають передувати попиту. Відповідно до цього можливості бібліотек щодо виробництва інформаційних продуктів і послуг мають бути достатньо суттєвими для того, щоб не лише задовольняти існуючі потреби суспільства й громадян в інформації та знаннях, але й породжувати їх. Успіх функціонування бібліотек на інформаційному ринку можливий за умови забезпечення конкурентоспроможності інформаційних продуктів і послуг, які надає бібліотека, їх відповідності вимогам споживачів. Нині на теренах України спостерігаються прояви і поширення комерційної діяльності бібліотек. Комерціалізація є потенційною якістю інноваційних змін у бібліотеках і може бути реалізована у перспективі при досягненні бібліотечно-інформаційним комплексом країни ринково-виробничих рис.

7. Системне управління інноваційним розвитком бібліотеки як складової соціокомунікативної структури суспільства й агента інформаційного ринку реалізується в інноваційній політиці, яка є потужним чинником вирішення законодавчих, нормативно-правових й економічних питань функціонування бібліотечного соціального інституту, підвищення якості і конкурентоспроможності інформаційних продуктів та послуг бібліотек, забезпечення їх організаційно-функціональної перебудови і виходу на світовий інформаційний ринок.

Нині інноваційна політика в бібліотечній сфері України набуває інституціональних ознак, пов'язаних з виокремленням об'єктів інноваційної політики - інформаційних технологій; програмного забезпечення автоматизації діяльності бібліотек; інформаційних ресурсів і технологій їх переробки; інформаційних продуктів і послуг; бібліотечних програм і проектів; інфраструктури бібліотечно-інформаційного виробництва і підприємництва. Суб'єктами інноваційної політики є держава, галузеві й регіональні органи управління, бібліотечні громадські організації й асоціації, бібліотечні установи. Головним завданням інноваційної політики бібліотек є створення умов для їх інноваційного розвитку й адекватних організаційних структур управління.

Сфера впливу інноваційної політики, яка ґрунтується на процесах модернізації, інформатизації й інноваційного розвитку, спрямована на існуючу в Україні бібліотечно-інформаційну систему, яка характеризується розподіленою ієрархією за рівнями техніко-технологічного, фінансового, матеріального, кадрового забезпечення. Досягнення результативності управлінського впливу на бібліотеки потребує чітких орієнтирів у формуванні інноваційної політики з урахуванням рівня готовності бібліотечних структур до інноваційних змін.

8. Завдяки аналізу предметно-об'єктного поля інноваційної політики розроблено концептуальну модель інноваційної політики розвитку бібліотек, яка має системний характер і реалізується на рівнях державного регулювання інноваційного розвитку бібліотек; регіональної інноваційної політики в галузі бібліотечної діяльності; інноваційної політики окремої бібліотеки. Центральним моментом бібліотечної інноваційної політики є розмежування впливу інформаційного ринку і держави. Успішне функціонування бібліотек потребує поряд із застосуванням ринкових механізмів пріоритетної державної інноваційної політики свого розвитку, розвинутої системи науки та бібліотечно-інформаційної освіти, що створить умови для інтеграції бібліотек до глобального інформаційного середовища як виробників та постачальників національного інформаційного ресурсу. Ефективна інноваційна політика розвитку бібліотек, котра реалізується на трьох рівнях, зумовлює необхідність вибору гнучких елементів менеджменту: процедури прийняття рішень, планування, контролю, стимулювання, технології інформаційного забезпечення управлінської діяльності, впровадження нових форм організації праці й інших організаційно-управлінських новацій. Якість упровадження основних ліній інноваційної політики в Україні залежить від повноти інформаційно-аналітичної бази, яку використовують органи управління, та рівня науково-теоретичного забезпечення прийняття рішень. Структура управління має закріпити організаційні умови інноваційних перебудов, передбачити ресурси їх реалізації.

9. Формування стратегій як головних напрямів діяльності передбачає упереджуючі наукові дослідження, виявлення і систематизацію перспективних проблем, які підлягають вирішенню засобами управління і складають зміст реальної інформаційно-політичної діяльності в бібліотечно-інформаційній сфері. На основі виконаного аналізу в дисертаційному дослідженні обґрунтовано орієнтири бачення стратегічних змін, які полягають у визначенні бібліотеки як виробничої системи і складової інформаційної інфраструктури суспільства; розгортанні діяльності бібліотеки як елементу інформаційного ринку й інтелектуальної економіки на підґрунті виробництва конкурентоспроможних продуктів та послуг інформаційного і когнітивного характеру; визначенні бібліотеки як культурної й освітньої установи, яка виконує функції ресурсної бази гуманізації суспільного життя. Визначені стратегічні напрями інноваційної політики мають бути деталізовані в спеціальних науково-теоретичних і інформаційно-аналітичних дослідженнях і реалізовані на рівні доктрин, концепцій, програм, проектів з урахуванням місця бібліотечно-інформаційної установи в розподіленій та різнорівневій системі бібліотек України, рівня інформаційної діяльності та характеру бібліотечно-інформаційного виробництва.

Цільова програма реалізації обраних стратегій має передбачити такі напрями: завершення процесу техніко-технологічної модернізації бібліотек України (впровадження комп'ютерної техніки, автоматизація бібліотечно-інформаційних процесів, створення сучасної системи комунікацій та підключення до міжнародних телекомунікаційних мереж); зміну існуючих форм організації бібліотечно-інформаційного виробництва, його концентрацію та збільшення, утворення корпоративних бібліотечно-інформаційних мереж; подолання монополізації бібліотечно-інформаційного виробництва та застосування механізмів державного економічного регулювання діяльності бібліотеки як виробничої системи, яка функціонує за умов домінування ринкових відносин. Державне регулювання діяльності бібліотеки має передбачати державні контракти і замовлення, регулювати форми й умови виробничо-господарської діяльності бібліотеки через застосування досконалої системи їх оподаткування. Реалізація цих напрямів сприятиме створенню: належного підґрунтя для адаптації бібліотечно-інформаційних установ до ринкових умов господарювання та підприємницької діяльності; правового підґрунтя для виокремлення малих фірм у системі господарювання, діяльність яких має бути спрямована на виробництво інформаційних продуктів і послуг зі значною доданою вартістю; інформаційно-аналітичних продуктів, підвищеного рівня комфортності інформаційного сервісу; системи підготовки та перепідготовки бібліотечно-інформаційних кадрів, спроможних реалізувати означені стратегії.

Проведене дослідження повною мірою не вичерпує проблему управління інноваційним розвитком бібліотек в інформаційному суспільстві та формування інноваційної політики. Перспективні напрями подальшої розробки проблеми передбачають:

- порівняльні бібліотекознавчі дослідження функціонування бібліотек на різних рівнях інформаційного виробництва в єдиному інформаційному просторі;

- проведення цілеспрямованих інформаційно-аналітичних досліджень з метою деталізації змісту управлінських дій на різних рівнях функціонування бібліотечного соціального інституту;

- дослідження процесів, методів, технологій опрацювання інформаційних ресурсів і їх перетворення на інтелектуально-аналітичний продукт.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Давидова І.О. Бібліотечне виробництво в інформаційному суспільстві : моногр. / І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 2005. - 295 с.

Брошури, науково-методичні посібники:

2. Інформаційний ринок продуктів та послуг: конспект лекцій / І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 2000. - 70 с.

3. Давидова І.О. Інформаційний ринок: організація, маркетинг, управління : навч. посібник / І.О. Давидова. - Х. : ХДАК. - 2001. - 136 с.

4. Інформаційне обслуговування та інформаційне забезпечення : практикум для студентів спеціальностей «Бібліотекознавство і бібліографія», «Документознавство та інформаційна діяльність» / Уклад.: Є.А. Медвєдєва, І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 1998. - 81 с.

5. Маркетинг бібліографічних продуктів та послуг : прогр. для студентів факультету «Бібліотекознавство та інформатика» / Уклад.: І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 1998. - 20 с.

6. Інформаційне обслуговування та інформаційне забезпечення : прогр. курсу / Уклад.: О.Є. Куденко, Є.М. Тодорова, І.О. Давидова. - Х.: ХДАК, 1998. - 16 с.

7. Інформаційний менеджмент та маркетинг : методичні вказівки до виконання практичних занять / Уклад.: В.О. Ільганаєва, І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 1998. - 12 с.

8. Інформаційний менеджмент та маркетинг : прогр. курсу та завдання для самостійної роботи студентів зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» / Уклад.: В.О. Ільганаєва, І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 1999. - 20 с.

9. Програма виробничої практики студентів 4 курсу спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» / Уклад.: І.О. Давидова, А.А. Соляник, І.М. Фоменко, О.П. Щербініна. - Х. : ХДАК, 1999. - 18 с.

10. Інформаційний ринок продуктів та послуг : прогр. курсу для студентів зі спеціальності 7.020105 «Документознавство та інформаційна діяльність» / Уклад.: І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 2000. - 16 с.

11. Програма виробничої практики студентів 4 курсу зі спеціальності 7.020102 «Бібліотекознавство і бібліографія» / Уклад.: Г.М. Брагіна, І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 2001. - 14 с.

12. Наскрізна програма виробничої практики студентів зі спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія» / Уклад.: Л.М. Білан, І.О. Давидова, В.А. Маркова, В.В. Сєдих. - Х. : ХДАК, 2003. - 11 с.

13. Інформаційний маркетинг : прогр. курсу / Уклад.: І.О. Давидова. - Х. : ХДАК, 2003. -12 с.

14. Інформаційний маркетинг : навч.- метод. матеріали до курсу / Уклад.: І.О. Давидова. - Х.: ХДАК, 2003.- 16 с.

15. Інформаційний менеджмент : прогр. курсу / Уклад.: В.О. Ільганаєва, І.О. Давидова. - Х.: ХДАК, 2003. - 14 с.

16. Інформаційне право : прогр. курсу / Уклад.: І.О. Давидова, Ю.Є. Петрухно. - Х. : ХДАК, 2003. - 19 с.

17. Інформаційне право : навч.-метод. матеріали до курсу / Уклад.: І.О. Давидова, Ю.Є. Петрухно. - Х. : ХДАК, 2003. - 21 с.

18. Програма виробничої практики для студентів 5 курсу спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія» / Уклад.: Ільганаєва В.О., Давидова І.О., Шемаєва Г.В. - Х. : ХДАК, 2007. - 15 с.

19. Основи науково-дослідницької роботи : прогр. та навч.-метод. матеріали до курсу / Уклад.: В.О. Ільганаєва, І.О. Давидова. - Х., 2008. - 26 с.

20. Бібліотечно-інформаційне виробництво : прогр. та навч.-метод. матеріали до курсу для магістрів зі спец. «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія» / Уклад.: В. О. Ільганаєва, І.О. Давидова.. -- Х., 2008. -- 42 с.

21. Давидова І.О. Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій (галузь науки - соціальні комунікації) (проект) / Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Спецвип. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 8-22.

22. Давидова І.О. Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 27.00.02 - документознавство. Архівознавство (галузь науки - соціальні комунікації) (проект) / Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Спецвип. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 24-36.

23. Давидова І.О. Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (галузь науки - соціальні комунікації) (проект) / Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Спецвип. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 38-52.

24. Давидова І.О. Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 27.00.06 - прикладні інформаційно-комунікаційні технології (галузь науки - соціальні комунікації) (проект) / Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Спецвип. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 54-66.

25. Давидова І.О. Програма кандидатського іспиту зі спеціальності 27.00.07 - соціальна інформатика (галузь науки - соціальні комунікації) (проект) / Н.М. Кушнаренко, В.О. Ільганаєва, А.А. Соляник, І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. Спецвип. -- Х., 2008. -- Вип. 22. -- С. 68-83.

Статті в наукових журналах і збірниках:

26. Давидова І.О. Бази даних як інформаційний продукт / І.О. Давидова // Вісн. Кн. палати. - 2000. - №1. - С. 19-21.

27. Давидова І.О. Управління інформацією - інноваційність фахової свідомості / І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х., 2000. - Вип. 3. - С. 156-162.

28. Давидова І.О. Економічні механізми регулювання ринку інформаційних продуктів та послуг / І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х., 2001. - Вип. 5. - С. 67-74.

29. Давидова І.О. Ринкова стратегія бібліотек з позицій інформаційного менеджменту / І.О. Давидова // Бібл. вісник. - 2001. - №5. - С. 10-12.

30. Давидова І.О. На шляху до електронної бібліотеки: правові аспекти / І.О. Давидова // Вісн. Харк. держ. акад. культури : зб. наук. пр. - Х., 2001. - Вип. 6. - С. 167-178.

31. Давидова І.О. Інформаційні продукти та послуги в структурі інформаційного ринку/ І.О. Давидова // Наукові праці Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. Вип.6. - К. : НБУВ, 2001. - С. 404-414.