Технологія виробництва продукції бджільництва
Технології продукції бджільництва. Фальсифікація меду та методи її виявлення. Державні стандарти на продуктивність бджільництва. Квітковий пилок та технології його виробництва та зберігання. Прополіс та його переробка і застосування. Бджолина отрута.
| Рубрика | Кулинария и продукты питания |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.04.2020 |
| Размер файла | 64,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Житомирський національний агроекологічний університет
Кафедра технологій
виробництва продукції
тваринництва
Самостійна робота
з дисципліни:
«Технологія виробництва продукції бджільництва»
Виконав:
студент 3 курсу 1 групи
Васяк В. Ю.
Перевірив:
П'ясківський В. М.
Житомир - 2019
Зміст
бджільництво мед фальсифікація
1. Технології продукції бджільництва
1.1 Хімічний склад і властивості меду
1.2 Технологія одержання і обробки меду
1.3 Якість меду
1.4 Фальсифікація меду та методи її виявлення
2. Технології переробки воскосировини та виробництво штучної вощини
2.1 Віск
2.2 Сфери використання воску. Мерва
2.3 Штучна вощина та вимоги до її якості
2.4 Державні стандарти на продуктивність бджільництва
3. Додаткова продукція бджільництва. Організація, планування та економіка промислового бджільництва
3.1 Квітковий пилок та технології його виробництва, переробки та зберігання
3.2 Маточне молочко та сучасні технології виробництва
3.3 Прополіс та його переробка і застосування. Бджолина отрута
3.4 Гомогенат трутневих та бджолиних личинок
1. Технології продукції бджільництва
1.1 Хімічний склад і властивості меду
Хімічний склад квіткового меду дуже багатий і залежить від нектару, регіону, де ростуть рослини, часу одержання, зрілості меду, породи бджіл, кліматичних умов тощо.
Цукри становлять основну частку меду і їх кількість досягає 80 %. Вміст окремих вуглеводів у меді коливається в широких межах, %: фруктоза - 22-47, глюкоза - 20-44, мальтоза - 1,1-10, цукроза - 0,0-13. З підвищенням вмісту фруктози підсилюються солодкий смак, гігроскопічність і знижується схильність меду до кристалізації. За співвідношенням глюкози до фруктози і наявності інших цукрів у деяких країнах судять про ботанічне походження меду. Окремі види меду відрізняються характерним складом вуглеводів, що приведено нижче. В обмеженій кількості, за даними В. Г. Чудакова, у меді виявлені: куїбіо-за - 0,3 %, тураноза - 0,17 %, ізомальтоза - 0,16 %, мальтулоза і ізомальтулоза - 0,11 %, нігероза - 0,06 %, неотре-голоза - 0,04 %, гентибіоза - 0,015 %, ламінарибіоза - 0,004 %.
Азотисті речовини меду в основному представлені білками і в обмеженій кількості небілковими сполуками. Вони попадають у мед разом з нектаром, пилком, а також у вигляді виділень залоз бджоли. Квіткові меди містять мало білків - 0,08-0,4 %, тільки гречаний і вересовий - до 1 %, а падевий - від 1,0 до 1,9 %. Білки підсилюють спінювання меду, сприяють утворенню каламуті і потемнінню, а також є центрами кристалізації під час зберігання меду. Аміносполуки займають 10-15 % азотистих речовин. У меді виявлено 23 вільні амінокислоти і аміни. Серед них більше всього у вітчизняних медах, за даними І. П. Чепурного, міститься треоніну: світлі сорти - 54,8-68,7 %, гречаний - 33,4 %, фаце-лієвий - 40,7 %. Вільні амінокислоти вступають у реакцію з мо-ноцукрами і утворюють темнозабарвлені меланоїдіни.
Між вмістом азотистих речовин і активністю ферментів встановлена пряма кореляційна залежність. У меді виявлені такі ферменти: а і Р-амілаза, інвертаза, каталаза, кисла фосфатаза, перок-сидаза, поліфенолоксидаза, глюкооксидаза, ліпаза, редуктаза, протеаза, аскорбінатоксидаза, фосфоліпаза, інулаза, глікогеназа.
Найбільш вивчені амілолітичні ферменти меду - а- і Р-амілази. їх сумарну активність характеризують діастазним числом, яке виражають в одиницях Готе (за прізвищем дослідника, який один з перших методів розробив визначення активності цього ферменту у меді). Амілазна активність різних видів меду неоднакова. За даними А. І. Черкасової, білоакацієвий мед відрізняється низькою амілазною активністю, але більшість зразків меду з різних зон України проявляють високу ферментативну активність. Діастазне число еспарцетового меду коливається від 0 до 30 одиниць, гречаного - від 20 до 50 одиниць Готе. Темні і па-деві сорти меду характеризуються вищою амілазною активністю, що зумовлене більшим вмістом білків і вільних амінокислот. Під час тривалого зберігання проходить старіння ферментів, що в деякій мірі впливає і на послаблення аромату меду. З нагріванням меду вище 55-600С чи фальсифікації ферментативна активність його знижується або втрачається повністю.
З диких рослин у мед попадають такі сполуки як міо-інозитил, пінітол, рідше - кверцитол, метил-міко-інозітол і муко-інозити.
Мед містить органічні кислоти (близько 0,3 %), більша частина яких представлена глюконовою, яблучною, лимонною і молочною, а також неорганічними (0,03 %) - фосфорна, соляна. Вони можуть знаходитись у меді у вільному і зв'язаному стані, а попадають до нього з нектару, паді, пилку, виділень бджоли, а також синтезуються в процесі ферментативного розкладу і окислення цукрів. Мед, що забродив, має вищу кислотність переважно із-за накопичення оцтової та молочної кислот. Вміст органічних кислот мало впливає на рН меду. Рівень окисно-відновлювального потенціалу меду характеризує відносну його стійкість.
У меді австралійському із квітів соняшника загальна кількість фенольних кислот склала 2,13 мгм/100 г, а із квітів чайного дерева 12,11 мгм/100 г. Останній містив галову, елагову, хлорогенову і кумарову кислоти тобто подібно евкаліптовому меду. Ці види відрізняються за часткою хлорогенової кислоти у загальному вмісті фенольних кислот. У меді із фліндерсії австралійської характерний фенольний профіль складається переважно із галової і абсцизової кислот, що дозволяє вважати їх маркером цього меду.
Мед містить різні вітаміни (В1, В2, В3, В6, РР, Н, А, С, Е), але в невеликій кількості, яка залежить від джерела одержання нектару, числа пилкових зерен у продукті. З врахуванням кислотного середовища вітаміни повільно руйнуються в меді. Хоч вітамінів у медові небагато, але в суміші з іншими його компонентами вони підвищують біологічну цінність продукту.
Мінеральні речовини меду представлені 37 макро- і мікроелементами, що мають важливе значення для його поживної цінності. Співвідношення відповідних елементів залежить від ґрунту, на якому ростуть медоносні рослини. Світлі квіткові види меду містять близько 0,2-0,3 % зольних елементів, темні квіткові - 0,5-0,6, а падеві - до 1,6 %. За даними В. Г. Чудакова, особливо багато в меді калію (в середньому 832 мкг/г), фосфору (217 мкг/г), кальцію (190 мкг/г), хлору і сірки (біля 80 мкг/г), натрію і магнію (приблизно 45-55 мкг/г). Серед мікроелементів значна частка припадає на залізо, марганець, мідь, кобальт; у ме-ді з вересу - на алюміній, магній, марганець; з лугових трав - на бор, мідь, цинк, алюміній і магній.
Встановлена залежність електропровідності меду від вмісту золи і в той же час рН меду корелює з електропровідністю та вмістом золи у меді.
Колір меду залежить від вмісту рослинних пігментів. Серед жиророзчинних у меді виявлені похідні каротину, ксантофілу, хлорофілу, що надають жовтий або зеленуватий відтінок свіжозабарвле-ним медам. Водорозчинні барвники (антоціани, таніни) містяться у темних медах. Склад барвників меду залежить від його ботанічного походження, що може служити орієнтиром під час визначення виду меду. За тривалого зберігання чи нагрівання меду накопичуються меланоїдини, які зумовлюють темно-коричневе забарвлення.
Аромат меду залежить від джерела нектару, строку зберігання, ступеня термічної обробки. Виділяють квітковий і медовий аромат. Формування медового аромату із продуктів ферментативних перетворень цукрів, амінокислот, вітамінів та інших речовин завершується до третього - п'ятого місяця і генерується до того часу, поки діє ферментативна система. Зараз визначено близько 200 ароматичних речовин меду, які представлені в основному спиртами, альдегідами, кетонами, кислотами і ефірами спиртів з органічними кислотами. Інтенсивність квіткового аромату значно послаблюються під час фасування, зберігання меду в негерметичній упаковці, його нагріванні.
У складі окремих видів меду виявлені манніт, дульцин, терпени, арбутин, алкани, гліцериди, стероли, ростові, бактерицидні речовини, інгібітори, біогенні стимулятори та ін. Серед небажаних речовин є отрутохімікати, гербіциди тощо.
Енергетична цінність меду досить висока - 330 ккал/100 г, тобто 100 г меду забезпечують 10 % добової потреби дорослої людини в енергії. Мед натуральний характеризується високими смаковими і споживними властивостями. Складові частини меду легко, швидко і повністю засвоюються організмом людини, що відчутно впливає на відновлення сил фізично і розумово стомленого організму.
Мед особливо корисний дітям, людям похилого віку, особам з послабленим здоров'ям, виснаженим або тим, хто видужує від різних хвороб, після операцій, а також при анеміях, захворюваннях серцево-судинної системи, харчового каналу, печінки, нирок, нервово-кишкових розладах тощо. Цінні властивості меду краще всього проявляються за умов його систематичного споживання по 60-100 г на день дорослою людиною (30-40 г дитиною) за декілька прийомів з теплою кип'яченою водою, чаєм або молоком за 1-1,5 год. до їжі або через 3 год. після приймання їжі.
Науково обґрунтована можливість застосування меду, бджо-лопродуктів і соку шипшини концентрованого для виробництва нових продуктів функціонально призначення. Особливо виділяють безалкогольні напої на основі меду, у тому числі збагачені залізом, кондитерські вироби з додаванням меду і бджолопроду-ктів, у тому числі збагачені вітаміном С.
Розроблений продукт "Імператорський сніданок", що включає мед, ядро кедрового горіха або мед і пластівці кедрового горіха.
Глюкоза і фруктоза меду легко всмоктуються із шлунка в кров без перетравлювання. Органічні кислоти і ароматичні речовини покращують апетит, регулюють секрецію шлункового соку і його кислотність, мінеральні речовини сприяють кровотворенню і поліпшують склад крові. В той же час мед містить обмежену кількість мінеральних речовин та вітамінів, тому 100 г меду забезпечують добову потребу дорослої людини в міді і цинку тільки на 4 %, у калії, залізі і марганцю - приблизно на 6,5 % і тільки в кобальті - на 25 %; у вітамінах В3 і С - на 4 %, а В6 і Н - на 20 %.
У народній медицині мед широко застосовують для лікування ран і виразок, деяких захворювань шкіри, під час простуди, грипі (медово-часникова кашка), захворюванні нервової системи (неврастенія, безсонні), органів дихання, в урології, для лікування гінекологічних хворих. Використовують мед для профілактики і лікування опіків, виразок, фурункулів, карбункулів, наривів. Мед входить до складу мазі, мікстури, кремів, масок. Він швидко проникає в шкіру, надає свіжість, бархатистість, м'якість, підвищує її тонус.
Окремі спеціалісти (В. О. Соломка) рекомендують певні види меду для хворих, зокрема, органів дихання - будяковий, вербовий, гірчичний, липовий, малиновий, лісовий, луговий, польовий; серцево-судинної системи - гречаний, еспарцетовий, каштановий, конюшиновий, кульбабовий, липовий, сафлоровий, синяковий, соняшниковий, лісовий, луговий, польовий; крові - гречаний, падевий, лісовий; органів травлення - акацієвий, бурку-новий, каштановий, липовий, сафлоровий, падевий, лісовий, луговий, польовий; печінки - акацієвий, вербовий, волошковий, каштановий, кульбабовий, липовий, люцерновий, м'ятний, осотовий, синяковий, соняшниковий, луговий, польовий.; сечостатевої системи - волошковий, гірчичний, польовий; нервової системи - кульбабовий, м'ятний, синяковий, луговий; шкіри - гречаний, липовий, польовий.
Антимікробні властивості меду зумовлені надходженням у нектар секретами слинної і підгортанних залоз бджіл. У секретах залоз знаходяться антибактеріальні сполуки і лізоцим, які перешкоджають розмноженню мікроорганізмів у меді. До складу меду входять фітонциди та інші сполуки. Багато видів меду підсилюють ріст і активність біфідобактерій.
В окремих публікаціях відзначається середня антимікробна активність проти деяких мікроорганізмів, особливо Heicobacter piroli ATCC 49503, Staphylococcus aureus ATCC 25923, Bacillus subtilis ATCC 6633, Candida tropicalis ATCC 13803 і Candida albicans ATCC 10231.
Завдяки наявності фенольних сполук мед проявляє антиоксидантну і протирадикальну активність.
Чисельні дослідження різних авторів встановили суттєву різницю вмісту у пробах меду фенольних сполук. Високу кількість їх виявлено у меді, зібраному на квітах мускатної дині. Значну різницю відзначено також у вмісті флавоноїдів і проліну. Ефективність зв'язувати радикали більше корелювала із вмістом проліну, ніж із загальним вмістом фенольних сполук. Тому деякі автори роблять висновок, що аналіз амінокислотного складу дозволяє оцінити здатність меду зв'язувати вільні радикали і його анти-окислювальну активність.
1.2 Технологія одержання і обробки меду
Технологія меду охоплює процеси його одержання і кондиціонування (товарна обробка): розпечатування стільників, вилучення з них меду способ центрифугування або пресування, його проціджування, переливання або перекачування, відстоювання і перемішування, а також видалення з нього води, пастеризація, кристалізація, розпускання і темперування.
Розпечатування стільників полягає в механічному видаленні кришечок комірок стільника - забруса (звідси походить термін “розбрусування”) за допомогою ручного і механічного обладнання шляхом їх зрізання, проколювання або збивання. Зрізають забрус спеціальними ножами, які нагрівають гарячою водою, паром, електроенергією, або віброножами, що здійснюють зворотно-поступальний рух.
Вилучення меду з стільників здійснюється центрифугуванням (відкачуванням) або пресуванням. Обладнання для отримання меду першим способом називається медогонками. За способом розміщення рамок у медогонці, їх можна розподілити на наступні види:
а) хордіальні, з обертаючими і не обертаючими касетами,
б) радіальні,
в) хордіально-радіальні.
При роботі на хордіальній медогонці з ручним приводом розпечатані стільники, розміщені в напівкасетах, обертаються в барабані медогонки у хордіальному положенні (рамки розташовуються площинами по хорді). Стільники в напівкасету встановлюють нижнім бруском рамки в напрямку обертання ротора. Після цього роботу проводять у такий спосіб: 68 спочатку напівкасету з рамками обертають повільно, при цьому з зовнішньої сторони стільників відкачується приблизно половина меду. Потім медогонку зупиняють і рамки перевертають зворотною стороною. Знову спочатку обертають повільно, потім обертання прискорюють до повного викачування меду з другої сторони стільника. Медогонку зупиняють, рамки ще раз перевертають і закінчують відкачування меду з першої сторони. Зубчаста передача дозволяє розвивати швидкість обертання ротора з напівкасетами до 300 обертів за хвилину. Під впливом відцентрової сили мед зі стільникових комірок виходить на їх краї, звідки краплі меду відриваються і розбризкуються на внутрішні стінки бака. Під час обертання мед давить із силою на стінки стільникових комірок і може їх руйнувати, тому стільники необхідно перевертати. При необережному вилученні меду можливе пошкодження, особливо свіжовідбудованих і світлих стільників, стінки яких ще недостатньо міцні. Вони найчастіше ламаються в місцях під верхнім бруском рамки (на відстані до 3 см від верху). Величина відцентрової сили при однаковому числі обертів ротора зростає зі збільшенням відстані від осі бака. З цього можна зробити висновок, що частина стільника, яка знаходиться ближче до осі бака, гірше відкачується. Однак, бджоли будують стільникові комірки не горизонтально, а з нахилом у 9 градусів до горизонтальної площини, що значно впливає на процес відкачування меду, у результаті чого ефект вилучення меду зі стільників однаковий на всій площі стільника. З усіх названих ця медогонка має найдовшу історію і в даний час найбільш розповсюджена. За конструкцією вона проста, дешева, але одночасно менш практична, тому що процес вилучення меду досить тривалий. Зупинка медогонки, перекидання рамки і повторне відкачування стільника вимагають багато зусиль і часу, тому хордіальні медогонки в результаті їх низької продуктивності використовують лише на невеликих пасіках. Робочий об'єм хордіальної медогонки невеликий: діаметр бака - 500, 600 чи 750 мм, у нього можна вставити лише 3, 4 або 6 гніздових рамок шириною 300 мм. Хордіальні медогонки з механізованим обертанням рамок вміщають 4-6 рамок при значно вищій продуктивності порівняно з тими, в яких касети не повертаються. Хордіальний принцип у цих медогонках зберігається, тому що відцентрова сила в них досягає однакових значень для максимального вилучення меду з комірок стільників. Автоматичне повертання рамок полегшує роботу бджоляра і підвищує продуктивність медогонки. Хордіальні медогонки з оборотними касетами працюють за двома принципами: - повертання рамок при зміні напрямку обертання ротора медогонки, при якому вставлені у касети рамки повертаються автоматично у зв'язку зі зміною напряму обертання, коли починає впливати момент інерції. Для повертання рамки необхідно дочекатися повного припинення обертання ротора медогонки; - повертання рамок у процесі відкачування меду - здійснюється за допомогою тросика або ланцюга. Однак іноді при більшому числі обертів відбувається мимовільне зворотне повертання рамок. Медогонки з поворотними касетами використовують на пасіках, де утримують до 100 бджолиних сімей. Їх переваги такі ж, що й у хордіальних медогонок з неповоротними касетами. Недолік зазначених медогонок полягає у більшій вартості, складній конструкції оборотної системи і потребі в баці більшого діаметра, необхідного для автоматичного повертання рамок. У радіальній (променеподібній) медогонці рамки розміщають у роторі верхнім бруском до радіусу корпуса. Діаметр бака 880-1 500 мм, у ньому одночасно можна відкачувати мед з 12-24 стільників. Через значну масу бака з розміщеними в ньому рамками, такі медогонки повинні мати електричний привід. При цьому дуже важливо, щоб швидкість обертання ротора можна було регулювати (від 80 до 450 обертів за хвилину). Медові рамки варто закріплювати так, щоб їх верхній брусок був спрямований назовні, тому що тільки похиле положення комірок стільника дозволяє максимально відкачати мед. Перевага радіальних медогонок полягає в їх високій продуктивності, оскільки не потрібно зупиняти медогонку і обертати стільники. Радіальна медогонка через великі розміри і масу використовується переважно у великих пасічницьких господарствах. Універсальна хордіально-радіальна медогонка являє собою плоский бак, вісь ротора якого розташована горизонтально. Всередині бака обертається ротор, у який вставляють 4-12 рамок. Їх розміщують таким чином, щоб верхні бруски рамок були повернені до стінок бака. Медогонка приводиться в дію ручним приводом або за допомогою електродвигуна з регульованим числом обертів (для медогонок з великою продуктивністю). Мед під дією відцентрової сили відкачується одночасно з обох боків стільників. Конструкція медогонки дозволяє встановлювати її стаціонарно в приміщеннях з обмеженою площею. Недолік хордіально-радіальної медогонки полягає в тому, що для кожного розміру рамок повинен бути особливий пристрій для їх закріплення. При використанні рамок тільки одного розміру цієї проблеми не виникає. Стінки наведених типів медогонок виготовляють з білої, найчастіше лудженої листової сталі, а медогонок великої продуктивності виготовлені з нержавіючої сталі. Дно медогонок має конусний нахил до стінок бака і нахил до зливного отвору з краном, із ножовим затвором. Дно хордіально-радіальної медогонки має різну форму. Щоб у процесі відкачування меду не затримувалася робота в медогонці через те, що плечі ротора з касетами почнуть зіштовхуватися з медом, накопиченим на дні бака, який не встиг стекти з медогонки через зливний отвір з краном, у нижній частині бака доцільно обладнати знижений підрамковий простір (медова кишеня). Найбільш поширені медогонки для великих пасічницьких господарств вміщують 20-64 рамки, обладнані як правило електроприводом. Це стаціонарне обладнання, яке встановлюють в центральних відділеннях для розпечатування стільників і відкачування меду з розміщенням окремих рамок з касетами в роторі. Для відкачування меду з великої кількості рамок промисловість випускає хордіально-радіальні медогонки з горизонтальною віссю ротора, у яких відцентрова сила зростає за рахунок збільшення ємності бака, при цьому стільники можна закріплювати в кілька рядів один біля одного. Ці медогонки називають також карусельними, їх можна використовувати і для розміщення магазинних надставок. У цьому випадку стільники за допомогою пристрою для розпечатування обробляють безпосередньо в магазинній надставці, яку потім вставляють у медогонку.
Відстоювання меду використовується для більш тонкої його очистки від сторонніх домішок, найдрібніших пухирців повітря, а також щоб відділити рідшу частину продукту у випадку домішування незрілого меду, або його неповної чи нерівномірної кристалізації. Механічні домішки за щільністю можуть бути важчі або легші меду, тому вони або опускаються вниз, або піднімаються на поверхню. Цю технологічну операцію проводять у відстійниках - циліндричних низько-широких ємностях (іноді двостінних для можливості підігрівання меду) з кришкою і двома або трьома зливними кранами. Верхній кран розміщують на 15-20 см нижче верхньої межі ємності, середній - на 8-10 або 15 см вище дна, нижній - на 2-3 см вище дна або в дні. Через верхній кран видаляють мед з підвищеним вмістом води або відстояні забруднення, щільність 74 яких менша щільності меду. Нижній кран дозволяє видалити осівші на дно відстійника забруднення. Через середній кран зливають очищений мед. Медовідстійники встановлюють на металічну платформу відповідної висоти (1,1 або 1,6 м), щоб забезпечити подачу меду самотоком до фасовочного крану або в бункер наповнювача-дозатора. Ефективність роботи відстійників залежить від щільності домішок і меду, ступеня його забруднення, висоти, площі і маси шару меду, вмісту в ньому води, від його в'язкості і температури. Відстоювання меду рекомендується проводити при температурі 28-35 0С. Якість меду практично не погіршується, якщо цей процес триватиме 24-48 год.
Тара для зберігання меду. Мед, отриманий після відкачування на багатьох пасіках розливають для транспортування в металічні молочні бідони або спеціальні ємності, виготовлені з алюмінію. Однак для тривалого зберігання таку тару використовувати не можна, оскільки кислоти меду взаємодіють з металом і відбувається часткове розчинення його в меді, а також потемніння за рахунок продуктів розпаду цукрів, які каталізуються металом. В тарі, виготовленій з нержавіючої сталі, мед можна транспортувати і зберігати тривалий час без погіршення його якості. Крім такої тари рекомендують зберігати мед в скляній, глиняній, емальованій або дерев'яній тарі, краще герметично закритим. Внутрішня тара, яку використовують для пакування меду, повинна відповідати наступним вимогам: міцність, чистота з внутрішньої і зовнішньої сторони, інертність по відношенню до складу меду, не пропускати пари води і ароматичних речовин. У процесі зберігання меду в герметичній тарі відбувається зменшення вмісту вільної води: за перші 10 днів на 0,6-1,0 % і за другу декаду ще на 0,6-0,8 %. При кристалізації глюкози зв'язується частина вільної води, що приводить до її зменшення за рахунок утворення кристалогідратів. При подальшому зберіганні меду в негерметичній тарі вміст вільної води істотно не змінюється. У випадку негерметичного зберігання потрібно враховувати можливість збільшення або зменшення водності цього продукту. Зберігаючи мед на складах і сховищах необхідно пам'ятати, що вміст вільної води в ньому може збільшуватися за рахунок сорбції поверхневими шарами. При зберіганні меду, упакованого в скляну тару і закриту поліетиленовими кришками, при кімнатній температурі протягом року збільшується вміст вільної води на 0,5-0,9 %, а впродовж другого року - ще на 0,3 %.
1.3 Якість меду
Гречаний мед має приємний запах, гострий смак, злегка подразнює слизову оболонку горла. Колір його темний, червонуватий, при кристалізації утворює коричнево-жовту однорідну масу кашоподібної консистенції, що не твердне.
Соняшниковий мед - Світлий із золотистим відтінком, має приємний терпкуватий смак. Легко кристалізується, особливо за низької вологості.
Ріпаковий мед - світлий, кристалізується дуже швидко, оскільки містить підвищену кількість фруктози. Аромат приємний, має гіркуватий присмак.
Мед з білої акації - водянисто-прозорий, із слабким ніжним ароматом. Здатність кристалізуватися незначна, може довго зберігатися у сиропоподібному стані, оскільки містить підвищену кількість фруктози.
Липовий мед має приємний ніжний аромат і смак, відтінок світло-жовтий. Після кристалізації утворює однорідну дрібнозернисту масу.
Купажування або змішування декількох сортів меду проводиться для покращення його органолептичних властивостей. На технологічних лініях можуть фасувати як монофлорні, так і поліфлорні види меду. Однак одні натуральні монофлорні види меду мають дуже темний колір, різкий аромат і смак, інші - дуже світлий колір та слабо виражений аромат і тому користуються меншим попитом у споживачів.
Монофлорні натуральні види меду можна змішувати (купажувати) з метою отримання натурального поліфлорного меду, який має кращий товарний вигляд і високі показники якості. Таким чином, шляхом купажування монофлорних видів меду можна отримувати поліфлорний мед з покращеними якісними показниками. Купажований мед повинен відповідати вимогам діючого стандарту. Для купажування потрібно підбирати види меду, які мають протилежні органолептичні і фізикохімічні показники: світлий колір з темним кольором, низьке значення діастазного числа з високим, слабкий аромат з сильним, низький вміст сахарози з високим та ін. Співвідношення купажованих медів за масою чи об'ємом слід підбирати індивідуально для кожної партії. Так, наприклад, при купажуванні гречаного меду, який має темний колір та своєрідний гострий смак і аромат, з медом Іван-чаєвим, який має світлий прозорий, як вода, колір, ніжний, слабовиражений смак і тонкий аромат, необхідно брати у співвідношенні: 40-50 % гречаного меду і 50-60 % меду з Іван-чаю. Мед в заданих пропорціях заливають у медовідстійники, ретельно перемішують мішалкою з одночасним підігріванням до 40 0С, відстоюють і фасують у невелику тару. Такий купажований мед має бурштиновий колір, ніжний приємний смак і аромат.
Купажують також види меду з різною початковою вологістю для вирівнювання вмісту води. Для цього змішують мед з вологістю вище стандарту на 3-5 % з медом, який має вологість 15-17 % у певних пропорціях, таким чином, щоб купажований мед мав вміст вільної води не вище 21 %.
Однак купажувати мед слід обережно, щоб не зіпсувати високосортний мед додаванням до нього навіть невеликої кількості неякісного меду. Не можна також змішувати з високосортним медом занадто рідкий, тому що він може закиснути при зберіганні.
Зберігання меду. При дотриманні оптимальних режимів зберігання в правильно підібраній тарі мед може зберігатись багато років, не змінюючи своїх властивостей, однак в практиці товарознавства рекомендують його зберігання до двох років. Перспективним є фасування меду в дрібну тару у пасічницьких господарствах, тому що в цьому випадку між відкачуванням меду, обробкою і фасуванням відпадає необхідність зберігання меду як сировини. Зберігається вже готова до реалізації продукція.
Складські приміщення можуть бути опалювані і неопалювані. Найчастіше використовують неопалювані, що ускладнює створення оптимальних режимів зберігання меду. У цих випадках необхідно дотримуватись наступних правил зберігання бджолиного меду. При зберіганні меду в неопалюваному приміщенні (дерев'яному або кам'яному складі), температура повітря якого регулюється тільки за рахунок природної вентиляції, необхідно розташовувати тару з медом (бочки, фляги) на підставках на відстані не менше 0,2 м від підлоги і 0,5 м від стін, у два-три яруси, наливними отворами (горловиною) догори. Ящики з медом зберігають штабелями висотою до двох метрів, встановлюючи їх на прокладки з дощок.
Фасування, маркування і зберігання фасованого меду. Фасування і маркування тари з медом проводиться відповідно до вимог ДСТУ 4497:2005 “Мед натуральний. Технічні умови”.
На технологічних лініях продуктивністю 1 т меду за зміну його фасують за допомогою ручних кранів, а на лініях продуктивністю 4 т 87 меду за зміну за допомогою дозаторів наповнювачів ПАД-3, КНЛ-1М, КН-0,2М та ін. Крім того, в комплект обладнання цієї лінії входять два ручних крана-дозатора, які використовуються для доливання меду в банки у випадку не заповнення їх до номінального рівня автоматичним дозатором-наповнювачем. При фасуванні меду варто знати, що чим менша відстань між горловиною тари і стічним отвором крана-дозатора, тим точніше дозування меду. Тому при фасуванні меду в тару різної ємності слід регулювати відстань між горловиною тари і краномдозатором від 5 до 15 мм. При фасуванні меду стандартом допускаються відхилення від маси нетто 0,03-1,5 дм3 ±2%, для маси нетто більше 1,5 дм3 ±1%. Тару наповнюють медом не більше ніж на 95 % її повного об'єму.
Температура меду при фасуванні повинна бути 38-43 0С. Досвід розміщення технологічної лінії при відкачуванні, обробці і фасуванні меду в дрібну тару безпосередньо в пасічних господарствах дозволяє зберегти споживчі і лікувально-профілактичні властивості меду.
Споживча тара повинна бути герметично або щільно закупорена металічними кришками закатуванням або закручуванням. Кришки, призначені для закупорювання меду в скляні банки або бочки, обробляють кип'яченою водою протягом 2-3 хв, а потім сушать на відкритому повітрі. Тара з полімерних матеріалів закупорюється термозварюванням на станках-автоматах. На герметично закупорену тару з медом наклеюють етикетки вручну, або на автоматичних етикеточних станках типу ЕР-2.
Маркується кожна одиниця упаковки. На корпус, або на кришку упаковки масою від 0,03 до 4,4 кг наклеюють етикетку або літографічно оформлюють кришку з зазначенням назви або товарного знака підприємства-фасувальника, його місцезнаходження і підпорядкування, назви продукту, ботанічного походження, року збору меду, позначення стандарту на мед, відомостей про склад і харчову поживність, дати фасування, маси нетто, відомостей про сертифікацію, умов та терміну зберігання.
Споживчу тару з медом масою нетто від 0,03 до 4,4 кг упаковують в дощаті або картонні ящики, розраховані на масу нетто не більше 30 кг. Ящики повинні бути щільні, міцні, чисті, без сторонніх запахів. При пакуванні дно, бічні стінки ящика і простір між одиницями упаковки повинні бути прокладені сухим і чистим матеріалом (картон, деревна стружка та ін.), які не допустять пошкодження або переміщення тари в ящику. Кожну транспортну одиницю упаковки маркують, вказавши наступні дані: найменування, місцезнаходження і підпорядкування підприємства-відправника; найменування продукту; ботанічного походження меду; року збору меду; дати пакування; позначення стандарту; маса брутто і нетто.
При маркуванні ящиків додатково вказують кількість одиниць продукції, в кожний ящик вкладають пакувальний аркуш з номером пакувальника. На верхню кришку ящика зі скляною і керамічною тарою наносять попереджуючі написи і знаки.
Кристалізація меду застосовується для перетворення рідкого меду в кристалізований з бажаним видом кристалізації. Складається з декількох послідовних технологічних операцій, які включають його пастеризацію, внесення “затравки” (дрібнорозтертого закристалізованого меду) і підтримання маси при певній температурі з метою отримати мед потрібного виду кристалізації. Затравку вносять для створення достатньої кількості центрів кристалізації при отриманні дрібної садки, наприклад, крем-меду. Рівномірний розподіл їх по масі меду досягається перемішуванням. Стандартна температура забезпечує оптимальні умови росту кристалів.
Технологія отримання крем-меду - продукту однорідної дрібнозернистої ніжної консистенції, який користується великим попитом у споживачів. Мед швидко нагрівають до 65,5 0С (для пастеризації і розчинення випадкових зародкових кристалів), одразу ж фільтрують і охолоджують до 24 0С, після чого вводять 5-10 % дрібнорозтертої кристалічної затравки (меду). Потім масу ретельно перемішують, розфасовують і витримують при 14 0С протягом 5-14 днів (це залежить від вмісту води: її повинно бути від 17,2 до 20 %).
1.4 Фальсифікація меду та методи її виявлення
Способи фальсифікації меду багаточисельні і різноманітні: це грубі підробки (механічні домішки муки, крейди та інших замінників) та складні, які важко виявити (підгодівля бджіл цукровим сиропом, додавання штучно інвертованого цукру). Визначення натуральності бджолиного меду оберігає здоров'я людини від дії різного виду підробок цього продукту. У будь-якому випадку фальсифікація може розглядатись як дії, спрямовані на погіршення споживчих властивостей меду. При фальсифікації зазвичай піддаються підробці одна або декілька характеристик товару, що дозволяє виділити декілька видів фальсифікації:
- видову (асортиментну);
- якісну; - кількісну;
- вартісну;
- інформаційну.
Для меду найбільш характерні видова і якісна фальсифікації. При видовій (асортиментній) підробка здійснюється шляхом повної або часткової підміни товару його замінником іншого виду або назви зі збереженням подібності однієї або декількох ознак.
Залежно від засобів фальсифікації, подібності властивостей замінника і продукту, який фальсифікують, розрізняють наступні способи фальсифікації:
- часткова заміна водою;
- додавання в продукт низькоцінного замінника, який імітує натуральний продукт;
- заміна натурального продукту імітатором.
Всі замінники, які використовують при видовій (асортиментній) фальсифікації, поділяють на дві групи: харчові і нехарчові.
Харчові замінники - більш дешеві продукти харчування, які відрізняються зниженою харчовою цінністю і подібністю з натуральним продуктом за одним або декількома ознаками.
Нехарчові замінники відносяться до об'єктів органічного або мінерального походження і непридатні для харчової мети. В якості нехарчових замінників частіше використовують крейду, гіпс, вапно та ін.
При якісній фальсифікації підробка товару відбувається за допомогою харчових і нехарчових добавок для покращення органолептичних властивостей, при зберіганні або втраті інших споживчих властивостей чи заміні товару вищої якості нижчою. Засобами цього виду фальсифікації служать добавки і товари тієї ж назви, що й 93 товар, вказаний на маркуванні, в супровідних документах, але нижчої якості.
Якісною фальсифікацією вважається використання дозволених і недозволених добавок, передбачених рецептурою, з метою введення в оману споживача відносно справжніх властивостей товару. Кінцева мета фальсифікатів - створення споживчих переваг на товари низької якості шляхом надання видимості підвищених споживчих властивостей.
До якісної фальсифікації відноситься і пересортиця товарів.
Найбільш розповсюдженою фальсифікацією є цукровий мед, штучно інвертований цукор і мед з домішкою сахарози. Існують різні способи розпізнавання фальсифікації меду, зокрема, за визначенням ферментативної активності, вмістом сахарози, оптичною активністю. Однак, як зазначає В.Г. Чудаков, ще немає жодного показника, за яким можна було б виявити фальсифікат зі 100-% надійністю, без помилки для будь-якого натурального меду.
Кількісна фальсифікація (недоважування, обмірювання). Це обман споживача за рахунок значних відхилень параметрів товару (насамперед маси або об'єму), що перевищують гранично припустимі норми відхилень. Наприклад, занижують масу нетто меду або об'єм тари, у яку він розфасований, завдяки більш товстим стінкам або через нещільне набивання і повітряні порожнини. Виявити таку фальсифікацію досить просто: треба виміряти масу або об'єм продукту перевіреними приладами.
Інформаційна фальсифікація. Дається невірна інформація в товарно-супровідних документах, маркуванні і рекламі; досить часто неточно вказують таке: найменування товару, його кількість; властивості. До інформаційної фальсифікації також відноситься підробка сертифікату якості, ветеринарного свідоцтва, митних документів, штрихового коду та ін.
Виявляється така фальсифікація спеціальною експертизою, що дозволяє встановити: яким способом виготовлені друковані документи; чи є в них підчищення, виправлення; чи є штрихкод підробленим; чи відповідає інформація в ньому заявленому товару і його виробнику тощо.
Визначення вмісту в меді механічних домішок. Механічні домішки меду поділяються на природні бажані (пилок рослин) або природні небажані (трупи чи частини тіла бджіл, шматочки стільника, личинки) і сторонні (пил, зола, шматочки різних матеріалів тощо). Крім того, вони можуть бути видимими і невидимими. При сильному забрудненні меду в ньому можуть бути виявлені волосся, рослинні волокна, тріски, пісок та ін.
За наявності трупів бджіл і їх частин, личинок, залишків стільників продукт не реалізують. Його необхідно очистити. При забрудненні сторонніми частками (пил, зола, тріски, волосся, пісок тощо) мед бракують.
Сахарозу, або цукрову пудру домішують у мед при початковій стадії його кристалізації з метою створення дрібнокристалічної видимості кристалізації. Домішку сахарози визначають за допомогою розчину азотно-кислого срібла.
Борошно або крохмаль додають у мед для створення видимості кристалізації, що вказує на його натуральність.
Додавання крейди є грубою фальсифікацією, яку використовують з метою надання меду вигляду кристалізації.
Желатин додають у мед для підвищення його в'язкості, збільшення кількості і надання меду мутності. При цьому погіршується смак і аромат меду, знижується діастазна активність та вміст інвертованого цукру.
Додавання в мед цукрової меляси погіршує його органолептичні показники (з'являється запах меляси, висока в'язкість та ін), знижує вміст інвертованого цукру та діастазну активність. Виявляють цукрову мелясу різними методами. Суть якісних реакцій полягає в тому, що цукрова меляса містить трисахариди рафінозу і сліди хлоридів, які осаджуються під дією деяких реагентів.
При додаванні у мед крохмальної меляси в ньому відбуваються такі ж зміни, як і при додаванні цукрової меляси. Домішки її виявляють за зовнішнім виглядом, клейкістю і відсутністю кристалізації охолодженої проби. Виявити домішки крохмальної меляси можна хімічними способами.
2. Технології переробки воскосировини та виробництво штучної вощини
2.1 Віск
Виділення воску бджолами. Віск - це пластична речовина, що виробляється восковими залозами робочих бджіл і використовується для відбудови стільників, запечатування комірок з медом і розплодом. Воскові залози розміщені у нижній частині черевця на останніх чотирьох стернітах. Віск виробляється восковими клітинами у вигляді краплинок рідини. Рідкий віск через багаточисельні пори у стернітах проникає на поверхню воскових дзеркалець і під впливом зовнішньої температури твердне у вигляді суцільного шару білого воску - воскових пластинок, які мають форму неправильного п'ятикутника видовженого і загостреного до середньої лінії черевця. Одночасно формується чотири пари воскових пластинок масою в середньому по 0,25 мг. В 1 кг воску їх 4 млн. штук. На будування однієї бджолиної комірки витрачається біля 50 воскових пластинок, а трутневої - 120. Упродовж сезону сім'я може виробити 0,8-2 кг воску.
Бджолиний віск містить понад 300 різних речовин. Це складні ефіри - 72 % (24 назви), насичені вуглеводні - 14 % (250 речовин) та вільні, переважно жирні, кислоти - 14 % (12 назв). У процесі будування стільників бджолами та переробки воскової сировини потрапляють інші сполуки, які впливають на органолептичні властивості та фізико-хімічні показники воску. Ароматичні, барвні, мінеральні речовини, смоли, вода, виділення верхньощелепних залоз бджіл, що склеюють воскові часточки, не належать до обов'язкових складників натурального продукту і є домішками. Як правило, їх міститься небагато, але повністю позбутись їх у технологічному процесі не вдається.
Залежно від способу одержання бджолиний віск поділяється на пасічний топлений (сортовий) і некондиційний; пробійний, який одержують на заводах з пасічної мерви на гідравлічних пресах та екстракційний - шляхом екстрагування заводської мерви парами бензину.
На пасіці віск є валовий і товарний. Валовий віск - це той віск, який бджоли виробили і використали за сезон для будівництва стільників, запечатування комірок з медом і розплодом. Кожен стільник містить до 180 г воску. При його переробці вдається одержати 140 г воску, з яких 70 г важив листок вощини.
Товарний віск - це віск, одержаний в даному сезоні з воскобудівельних рамок і обрізків, який можна реалізувати. Щоб підрахувати кількість товарного воску, слід 140 г перемножити на кількість вибракуваних стільників і додати віск, витоплений з обрізків. Як правило, обрізки перетоплюють окремо, а вощину обліковують не лише в кілограмах, але й у листах.
На великих пасіках стільники вибраковують в травні та восени після закінчення складання гнізд. За тривалого зберігання стільники псуються, їх поїдає воскова моль, гусінь. Тому вибракувані стільники 195 та обрізки слід зразу переробляти. Влітку це краще робити на сонячній воскотопці, де одержують найякісніший віск при незначних затратах праці і коштів. Але одна воскотопка за день може натопити всього до 3 кг воску. Тому більш поширеним і ефективнішим є перетоплювання воскосировини у парових воскотопках або її розварювання у воскопресах.
Воскова сировина - це вибракувані стільники після використання їх у гнізді, чисті зрізки і шматочки стільників з будівельних рамок, воскові кришечки від розпечатаних з медом стільників (забрус), пасічна мерва, витопки, заводська мерва. Найбільшу кількість воску одержують із сушнику - вибракуваних стільників, непридатних для використання у вулику, та стільників з будівельних рамок. Свіжовідбудовані стільники містять майже чистий віск (97-98 %). В процесі старіння вони стають важчими за рахунок коконів, перги та інших залишків і тому навіть при незмінній кількості восковитість сировини знижується.
Чим довше використовують стільники для виведення розплоду, тим нижчої якості буде сировина після їх вибракування. Вони стають у 2-3 рази важчими, темнішають від залишків личинок і лялечок. Як тільки в комірках виведеться 12 генерацій бджіл, стільник підлягає вибракуванню. Щороку на пасіках перетоплюють близько 1 /3 запасу стільників.
Залежно від вмісту воску сировину - сушник ділять на три сорти:
І - сушник білого та жовтого кольору без сторонніх домішок з восковитістю понад 70 %;
II - сушник коричневого кольору, без перги та інших домішок, що пропускає світло через середостіння, а також світлі стільники з невеликою кількістю перги при середній восковитості 55-70 %;
III - сушник після тривалого використання в гнізді темно-бурого й чорного кольору з низькою восковитістю - 40-55 %.
Якщо сировина не відповідає вимогам навіть III сорту, її прирівнюють до витопок. Сортування воскової сировини проводиться для того, щоб роздільно витопити віск з високоякісного матеріалу та старого сушнику Відібраний окремо сушник І сорту, свіжовідбудовані вирізки з будівельних рамок, маточники, забрус легко й майже повністю віддають віск на сонячній або паровій воскотопці. Відходи-витопки або мерва містять недобутого з них воску дуже мало. Одержаний вісккапанець має високу якість; він відзначається високою твердістю, що 196 дуже важливо при виготовленні міцної вощини. Відбудовані на ній стільники стійкі проти обривання під час перевезень бджолиних сімей.
Переробка воскової сировини на пасіках відбувається за допомогою сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування пасічними воскопресами. Вона здійснюється в такій послідовності: сортування сировини, підготовка сушнику до перетоплювання, розварювання і пресування, відстоювання і очищення воску.
Сонячна воскотопка повинна бути на кожній пасіці. На ній переробляють в міру потреби сировину майже протягом всього пасічницького сезону. Особливо цей спосіб поширений на пасіках з достатньою забезпеченістю бджолиних сімей стільниками та налагодженим використанням будівельних рамок. При цьому немає потреби весь виділений бджолами віск використовувати на будування нових стільників. Частину його відразу направляють для реалізації як товарну продукцію. Відокремлення воску на сонячних воскотопках потребує невеликих затрат праці.
Останнім часом на пасіках почали користуватись паровими воскотопками. Чимало пасічників самостійно виготовляють воскотопки, які теж діють за принципом розтоплювання сировини парою.
Однак темний сушник, восковистість якого нижча 70 %, віддає невелику частку воску, вихід його з розрахунку на одну рамку 435 Ч 300 мм менше, ніж 100 г. Підготовка сировини II і III сортів спрямована на підвищення виходу воску і поліпшення його якості. Старі стільники для переробки способом розварювання і пресування треба подрібнити і вимочити в м'якій воді протягом 1-2 діб. Воду (дощову або снігову) змінюють двічі. Залиту масу бажано помішувати кілька разів, а перед зливанням води розтерти, щоб вимити більше домішок (розчинні речовини, частина перги тощо). Відбувається концентрація воску, полегшується його віджимання з розвареної маси. Крім того, у готову продукцію потрапляє менше речовин, які погіршують її якість.
Якість воску і ознаки його натуральності. Витоплений на пасіці віск має приємний медово-восковий запах, без смаку. При кімнатній температурі - це тверда речовина дрібнозернистої структури на зломі, яка від удару розколюється. На холоді віск стає крихким, при нагріванні м'якшає. Між пальцями розминається в пластичну масу, не прилипає, не виявляє ознак жирної речовини. Колір пасічного воску 199 залежно від якості перетоплюваної сировини буває білуватий, світложовтий, жовтий, темно-жовтий, коричневий. Сірим і крихким він стає при використанні твердої води при його витоплюванні. Коричневий і темно-коричневий віск одержують при переробці низькосортної сировини (старого темного сушнику) та порушенні технологічних процесів. Він гірше очищається при відстоюванні (в гарячому стані), а перга та інші часточки вказують на неоднорідність злому: верхня частина круга світліша, ніж нижня.
Шматок якісного бджолиного воску від удару гострим кінцем молотка розбивається на окремі куски. На зламі має дрібнозернисту структуру. Поверхня злитка гладенька, однорідна, блискуча. Віск виключно стійкий: ні час, ні світло, ні вологість не змінюють його якості. Зафіксований випадок, коли бджолиний віск пролежав біля 3000 років у землі і не втратив своїх натуральних властивостей. В рідкому стані віск має більшу в'язкість, яка зменшується при підвищенні температури. Тому переробляти воскову сировину слід завчасно розвареною і вичавлювати з неї віск при температурі біля +100о С.
2.2 Сфери використання воску. Мерва
Натуральний бджолиний віск використовується як сировина в багатьох галузях народного господарства та медицині. В теперішній час понад 40 галузей промисловості використовують віск в якості сировини. Він широко застосовується в ливарній галузі, в електротехніці та радіотехнічній промисловості для виготовлення ізоляційних стрічок, діелектричних датчиків, просочувальних мас в гальванопластиці, телефонній техніці, оптичній промисловості, на залізничному транспорті, в текстильній, шкіряній промисловості, авіаційній, склоробній, автомобільній, поліграфічній - для виробництва щільних сортів паперу, лакофарбній, хімічній, деревообробній, фармацевтичній, кондитерській та інших галузях промисловості. Віск входить в склад лижної мазі, мастики для прищепи дерев, мазі для збруї, вакси для взуття, сургуча, цементу для склеювання мармуру та гіпсу, олівців для малювання на склі. Віск широко застосовується в скульптурі, малярстві, ужитковому мистецтві, для виготовлення свічок. В різних містах світу існують музеї воскових фігур. Віск широко використовується для створення моделей, муляжів.
Найбільше значення віск має у виробництві штучної вощини, яка є основою будівництва стільників і стимулює бджіл до збільшення виділення воску.
Віск застосовується в медичних муляжах, входить в склад основного формувального та відливального матеріалу в хірургічній та стоматологічній практиці. За Державною фармакопеєю України пластирі, мазі, креми повинні готуватися на основі бджолиного воску. В косметиці віск входить в склад кремів, губної помади.
В медицині воски застосовують як неподразнюючу сполучну, нелетючу основу мазей (ланолін, спермацет); в фармакології - для покриття таблеток, в стоматологічній практиці, в фізіотерапії.
Віск зуболікарський застосовується в стоматологічній практиці як допоміжний матеріал: представляє собою суміш воску, смоли, фарбників та ін. речовин.
Мерва -- відходи, які отримуються при переробці воскової сировини (стільників) розварюванням у киплячій воді й подальшим відпресовуванням воску. Мерва виглядає як грудкувата маса темно-коричневого або чорного кольору, у якій окремі кокони чарунок нерозрізнені. У процесі переробки більша частина розчинних речовин переходить у воду.
Мерва буває двох видів -- пасічна й заводська. У першій, як правило, міститься більше воску (30-50 %), у заводській -- набагато менше (близько 25 %). Пасічна мерва є воскосировиною для воскобійних заводів, а заводська -- для воскоекстракційних.
Якщо мерва отримана з воскопреса, то у відходах міститься до 80 % води. Мокра М., особливо отримана після перетоплювання суші, ураженої міллю, швидко псується та пліснявіє, і кількість воску, що міститься в ній, істотно знижується.
Отриману мерву необхідно відразу ж розкласти тонким шаром у добре провітрюваному й захищеному від опадів місці для просушування. Якщо мерви отримано небагато, то її розкладають на пригріві й кілька разів перемішують.
Суху мерву обов'язково запаковують у тару, інакше її може заразити воскова міль.
Переробка воскової сировини на пасіках відбувається за допомогою сонячних і парових воскотопок, а також способом розварювання і пресування пасічними воскопресами. Вона здійснюється в такій послідовності: сортування сировини, підготовка сушнику до перетоплювання, розварювання і пресування, відстоювання і очищення воску.
2.3 Штучна вощина та вимоги до її якості
Сьогодні для гнізда й магазина виготовляють штучну вощину з бджолиними комірками. Комірка повинна мати абсолютно однакові відстані (від 5,3 до 5,45 мм) між кожною парою паралельних боків. Вощина з комірками більше за 5,45 мм --- неякісна. Бджоли на неякісній вощині, яка легко витягається, відбудовують багато трутневих комірок.
Подобные документы
Горизонтальна декомпозиція технології виробництва виробів з пісочного тіста. Апаратурно-технологічна схема виробництва пісочно-відсадного печива. Аналіз способів удосконалення технології продукту в заданому напрямку. Розрахунок рецептури продукції.
контрольная работа [90,6 K], добавлен 15.01.2014Історія створення та походження кефіру. Класифікація та харчове значення кисломолочної продукції. Існуючі та перспективні технології виробництва кефіру. Можливі порушення технології та їх вплив на готову продукцію. Шляхи покращення консистенції кефіру.
контрольная работа [872,3 K], добавлен 22.04.2011Порядок оформлення і видачі ветеринарних супровідних документів на мед та продукти бджільництва. Аналіз нормативного документу до якості меду є ДСТУ 4497:2005. Гармонізація міжнародних стандартів як засіб ліквідування технічних бар'єрів у торгівлі медом.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 26.06.2014Сировина і вимоги нормативно-технічної документації до готової продукції. Розрахунки харчової, енергетичної, біологічної цінності продукту. Лабораторний контроль токсикологічних показників і методи їх визначення. Вплив технології на навколишнє середовище.
курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.11.2014Німецькі печі для піци. Устаткування для виробництва Моцарелли. Використання нетрадиційної сировини для подовження терміну зберігання соняшникової олії. Особливості створення нових видів функціональних продуктів. Технології по виробництву томатної пасти.
реферат [2,6 M], добавлен 11.10.2013Характеристика продукції з риби. Технологія приготування, аналіз страв з припущенної риби. Розробка процесу виробництва страви – осетер припущений з соусом біле вино. Технологічне забезпечення якості кулінарної продукції страв з припущенної риби.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 06.02.2010Розробка нових технологій зберігання плодової та овочевої продукції, які сприятимуть затриманню старіння і відмирання плодів. Забезпечення збереженості хімічного складу і товарної якості продукції. Пріоритетні технології зберігання плодів та овочів.
статья [31,0 K], добавлен 11.09.2017Загальна характеристика продукції, харчова та біологічна цінність. Аналіз рецептурного складу і технології виробництва. Розширення асортименту фаршів для вареників. Обґрунтування рецептурного складу борошняних виробів. Розробка, обґрунтування технології.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 27.11.2014Загальні відомості про підприємство, історія його розвитку, структура, а також асортимент продукції, що виготовляється на Київському хлібокомбінаті. Технологічна та апаратурна схеми виробництва заварного тістечка. Характеристика біологічного агенту.
отчет по практике [43,0 K], добавлен 07.12.2012Місце і значення молока в структурі харчування людини. Класифікація та асортимент молока питного. Фактори, що формують його якість. Умови і терміни зберігання. Споживчі властивості молока, його класифікацію та асортимент, нові технології у виробництві.
курсовая работа [267,0 K], добавлен 24.11.2014
