Технологія виробництва продукції бджільництва
Технології продукції бджільництва. Фальсифікація меду та методи її виявлення. Державні стандарти на продуктивність бджільництва. Квітковий пилок та технології його виробництва та зберігання. Прополіс та його переробка і застосування. Бджолина отрута.
| Рубрика | Кулинария и продукты питания |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.04.2020 |
| Размер файла | 64,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розмір однієї комірками вимірюють лінійкою. Для того щоб визначити її розмір, вимірюють відразу десять комірок, що займають від 53 до 56 мм. Розмір однієї комірки буде в 10 разів меншим, тобто від 5,3 до 5,6 мм.
Для гніздової стандартної рамки лист вощини повинен мати довжину 410 мм, ширину 260 мм, товщину таку, щоб з 1 кг вощини вийшло при виробництві 14-15 листів. Для багатокорпусних вуликів рекомендується розмір листа 410 х 190 мм.
Якісна вощина на просвіт чиста й прозора. Мутна й непрозора вощина містить емульговану воду, тому вона непрозора, а також менш мідна.
Вощина набуває матового відтінку від прокачування воскових аркушів при підвищеній температурі. Глянець і блиск з'являються при низькій температурі.
При оцінці якості вощини слід звертати увагу на прозорість шестигранних чарунок, але враховувати при цьому, що вощина гніздова виготовляється товстішою, магазинна й секційна -- тоншою.
Для одержання воскової стрічки в домашній майстерні очищений віск розливають у форми у вигляді плиток розміром 270 х 270 або 270 х 360 мм, завтовшки близько 15 мм, а потім прокочують на гладких вальцях, зменшуючи їхню товщину до 2-4 мм. Після цього листи воску прокочують на гравірованих вальцях. Цей спосіб дає вощину високої якості, він високопродуктивний і досить дешевий.
Гравіровані вальці складаються з пари сталевих валиків, зовні вкритих шаром чистого олова або сплаву олова із сурмою. Діаметр валиків 70 мм, довжина 280 мм. На вальцях виштамповані форми бджолиних чарунок.
Поверхня гравірованих вальців робиться з м'якого металу, тому необхідно поводитися з ними обережно, дотримуватися чистоти в роботі та стежити, щоб у призначеному для переробки матеріалі не було ніяких металевих предметів, піску тощо.
Вальці обладнані болтами, за допомогою яких регулюють товщину вощини й ромбиків, які складають чарунку. Вальці необхідно змазувати милом, крохмальним клейстером або просто обмивати струменем холодної води. При роботі з милом вони нагріваються, і виходить «тепла» (28-32 °С) прокатка вощини, зі збільшеним розміром чарунки. При «холодній» прокатці (18- 20 °С) якість вощини виходить вищою, тому що видаляється плівка мила, яка надалі є емульгатором, а крім того, збільшується продуктивність машини.
Вироблену вощину обрізають з країв ножем, доводячи до стандартного розміру.
Щоб одержати високоякісну вощину, необхідно відібрати віск відповідної якості, піддати його ретельному відстоюванню, видалити всі механічні домішки й розкласти емульсію воску з водою, щоб вощина не була мутною.
Перед прокачуванням товстих воскових плиток улаштовують розпарювальні ванни з водою різної температури. Наприклад, при прокачуванні товстих плиток температура води повинна бути близько 40 С, товстих стрічок на гладких вальцях -- 30-35 °С, на гравірованих вальцях у кустарному виробництві -- 30-35 °С, а в механізованому виробництві -- 20-25 °С. Розпарювальні ванни роблять у вигляді дерев'яних ящиків, викладених усередині оцинкованим залізом. Підігрівають воду гострим паром, який випускається через барбітер безпосередньо у воду.
Високоякісна штучна вощина дозволяє одержувати стільники з правильно відбудованими чарунками, придатними для розплоду бджіл. Низькоякісна вощина при відбудуванні бджолами витягається, жолобиться, чарунки виходять витягнутими, неправильної форми, непридатними для розплоду.
Міцність вощини можна визначити органолептично: покласти лист на долоню, якісний ледь прогнеться, поганий провисне на краях.
2.4 Державні стандарти на продуктивність бджільництва
Залежно від природно-економічних умов, характеру і стану кормової бази бджільництва і співвідношення між дикорослими і культивованими медоносами бджоли можуть бути використані в різних цілях. Відповідно до місцевих природних умов колгоспні і радгоспні бджільницькі ферми в одних районах виробляють лише мед і віск, в інших використовують бджіл для запилення сільськогосподарських рослин і отримання з них меду, в ще інших - для розмноження бджолиних сімей і маток. Зустрічаються пасіки виключно напрямку опилення (в господарствах, які займаються вирощуванням огірків в захищеному ґрунті). Існує також чимало бджільницьких ферм, які не мають будь-якого яскраво вираженого виробничого напрямку. Від бджолиних сімей на таких фермах одночасно отримують продукцію (мед, віск, бджолине молочко, бджолину отруту); їх використовують для запилення сільськогосподарських медоносних культур і розмноження бджолиних сімей і маток для реалізації.
Слід мати на увазі, що провести чітку межу між окремими виробничими напрямками дуже важко, тому що в одній і тій же зоні і навіть в одному адміністративному районі можна зустріти бджільницькі ферми, що мають різні виробничі напрямки. Тому виділяють відповідні виробничі зони з урахуванням переважання того чи іншого виробничого напрямку бджільницьких ферм. В даний час можна виділити наступні основні виробничі напрямки (зональна спеціалізація) бджільництва.
Медово-товарне бджільництво розвивається в районах, багатих природною медоносною рослинністю; основним призначенням пасік тут є отримання меду і воску. Цей виробничий напрям переважає головним чином в гірсько-лісових і тайгових районах Далекого Сходу, Сибіру, Східного Казахстану і Уралу. Медово-товарний напрямок мають багато бджільницьких ферм Волго-Вятського економічного району та деяких гірських районів Середньої Азії. Сюди ж відносяться бджільницькі ферми, що знаходяться в місцях, де поряд з багатою природною кормовою базою є сільськогосподарські медоносні культури і бджоли використовуються не тільки для збору меду, але і для запилення цих культур. Такі ферми зустрічаються головним чином в лісостепових районах, де на полях колгоспів і радгоспів висівають гречку, соняшник і деякі інші медоноси. Іноді їх включають в самостійну групу ферм медово-запильного виробничого напрямку. З огляду на те, що однак, і в лісостепових районах переважну роль в економіці бджільництва грає також виробництво меду, бджільницькі ферми багатьох таких районів правильніше відносити до виробничого напрямку медово-товарного бджільництва.
Бджільництво запильно-медового напряму зосереджено в районах інтенсивного землеробства, де на великих площах вирощують багаторічні медоносні трави, гречку, соняшник, гірчицю, коріандр, баштанні, плодові, ягідні і багато інших комахозапильних культур. Природна кормова база тут не представляє істотного значення для виробництва меду. Звідси першорядне завдання працівників бджільництва цієї зони полягає в використанні бджіл на запиленні сільськогосподарських культур. Встановлено, що вартість продукції, додатково одержуваної в таких господарствах в результаті запилення сільськогосподарських культур бджолами, в кілька разів перевищує вартість меду, зібраного ними за сезон з таких медоносів.
Бджільницькі ферми запильно-медового напряму є в багатьох колгоспах і радгоспах північно-західних і центральних безлісних районів, а також в господарствах степових районів Центрально-Чорноземної зони, України, Північного Кавказу, Нижнього Поволжя, Середньої Азії і деяких інших районів.
При використанні бджіл на запиленні насінників конюшини, люцерни, бавовнику, плодових, ягідних і ряду інших сільськогосподарських культур пасіки зазвичай не отримують хороші медозбори. Тому бджільництво запильно-медового напряму (без врахування вартості продукції, додатково отриманої з запилюваних бджолами культур) не відрізняється високою прибутковістю. Щоб підвищити рентабельність бджільництва в районах інтенсивного землеробства, а також матеріально зацікавити працівників пасік в ефективному використанні бджіл на запиленні сільськогосподарських культур, необхідно частину витрат бджільництва відносити на вартість продукції відповідних культур. Слід також оплачувати працю бджолярів з підготовки та використання бджолиних сімей на запиленні рослин.
Бджільництво запильницького напрямку розвивається в господарствах, які займаються вирощуванням огірків в теплицях. Чисто запильницькі пасіки є в районах Крайньої Півночі і в господарствах, розташованих навколо великих промислових центрів. У зв'язку з ростом виробництва овочів в теплицях для забезпечення ними населення в осінньо-зимовий період різко зросла потреба в бджолах для запилення культур захищеного ґрунту і збільшилася кількість запильницьких пасік. Використання бджіл у тепличних господарствах дозволяє отримувати високі врожаї овочів; господарства ж звільняються від виконання трудомістких робіт по штучному запиленню цих культур. Витрати на утримання запильницьких пасік повністю відносять на вартість овочів, що вирощуються в теплицях.
Бджільництво скероване на розведення, основне завдання якого - виробництво бджолиних сімей і маток, зосереджено на Північному Кавказі і в деяких районах Закавказзя і Середньої Азії. Кліматичні умови тут сприяють отриманню в ранні терміни бджолиних сімей і плідних бджолиних маток для реалізації. Пакетних бджіл використовують головним чином для організації нових пасік і доукомплектування дрібних бджільницьких ферм. Деяка кількість бджолиних сімей в пакетах пересилається в північні лісові райони з багатою природною медоносною рослинністю, де після використання медозбору бджіл закурюють (знищують). Бджолині матки, реалізовані бджолорозвідними господарствами, призначаються для формування на пасіках нових бджолиних сімей і отримання сімей-помісей першого покоління.
Практика роботи бджолорозвідницьких радгоспів свідчить про те, що різке збільшення виробництва бджолиних сімей для реалізації може бути забезпечене за умови освоєння транспортування бджіл в безстільникових пакетах. Поставка бджіл в існуючих пакетах (зі стільниками) вимагає щорічної відбудови виключно великої кількості стільників, що є важким завданням для бджолорозвідних господарств. Крім того, стільники можуть бути джерелом поширення інфекційних хворіб бджіл.
Бджільництво комплексного напрямку розвивається в тих районах, де є відповідні умови для отримання меду, воску, вирощування бджолиних маток і пакетних бджіл для продажу, а також відчувається потреба в бджолах для запилення сільськогосподарських медоносних культур. Бджільницькі ферми комплексного напрямку зосереджені переважно в південних районах країни (Північний Кавказ, республіки Середньої Азії і Закавказзя і деяких інших районах). В економіці комплексного бджільництва не спостерігається переважання якого-небудь одного виробничого напряму: всі види продукції займають найчастіше приблизно однакову питому вагу в загальному обсязі її виробництва.
Сфера застосування бджолиного меду досить різноманітна і часом навіть дуже незвичайна. Мед - чудовий консервант. Наприклад, тіло знаменитого полководця Олександра Македонського було завантажено в мед при доставці його до столиці Македонії для поховання.
Широкий спектр лікарських препаратів готується на основі меду представниками нетрадиційної медицини. Та й в косметології рідкісні маски і крему обходяться без добавок, що містять бджолиний мед. І звичайно ж, кожна добра господиня знає безліч рецептів з використанням цього продукту. І це не тільки стандартна випічка, а й різні соуси до м'ясних страв і салатів.
Корисні властивості воску використовуються в медицині при лікуванні кашлю, загоєнні ран. Дуже широкий спектр застосування воску в косметології. Різні маски, креми, бальзами виготовляються з застосуванням продуктів на основі воску.
Пилок використовується як лікувальний засіб: при лікуванні атеросклерозу, для загоєння різних пошкоджень шкіри, при лікуванні різних видів гепатитів та анемій, при виникненні ознак старіння і слабкості, для усунення ознак розладу роботи кишечника, при депресивних станах нервової системи, при високих навантаженнях у спортсменів.
Забрус застосовується: для зміцнення імунітету, так як має відмінні протизапальні та противірусні властивості, для поліпшення травлення. Цілющі властивості цього препарату використовуються при лікуванні гипоацидних гастритів в гастроентерології. В дієтології використовується для поліпшення обміну речовин. При вживанні в спортивному харчуванні сприяє швидкому набору м'язової маси. При лікуванні бактеріальних і вірусних захворювань.
Вважається, що маточне молочко: прискорює ріст і омолоджує організм, значно покращує склад крові людини, знижує рівень глюкози в крові для діабетиків, регулює артеріальний тиск, допомагає при виникненні статевої дисфункції у чоловіків і жінок, збільшує наявність молока у матерів, які годують груддю, сприяє зміцненню ослабленого організму.
3. Додаткова продукція бджільництва. Організація, планування та економіка промислового бджільництва
3.1 Квітковий пилок та технології його виробництва, переробки та зберігання
Пилок - це чоловічі клітини пилкових рослин, у яких знаходиться уся спадкова інформація різноманітних рослин. Пилок є білковим кормом бджіл, особливо важливим при вирощуванні розплоду. Тому робочі бджоли також займаються збиранням квіткового пилку. Цей процес бджоли здійснюють дуже раціонально. Суть його полягає в тому, що бджоли, відвідуючи квітки, щіточками ніжок зішкрібають з свого тіла прилиплі пилкові зерна, через хоботок вони потрапляють у ротову порожнину, змочуються тут слиною і нектаром і склеюються у маленькі грудочки ( вагою 5-7 мг) . Під час польоту бджола переправляє цю ношу у кошички на задніх ніжках, де формується обніжжя у вигляді кульки, зручної для транспортування у вулик. Для збору двох обніжок бджолі потрібно відвідати не менше 80 квіток. Їх вони приносять у вулик, виштовхують шпорцем з кошичка у комірку стільника. Потім обніжжя утрамбовується голівками бджіл на 2 /3 комірки і заливається медом. Під дією різних мікроорганізмів там відбувається ферментація, що триває 15 днів. У процесі ферментації утворюється також молочна кислота, яка 201 консервує новоутворений продукт - пергу. Від пилку перга відрізняється своїм хімічним складом.
Білків і жирів у перзі менше, ніж у пилку, а цукрів і солей - більше, кількість молочної кислоти зросла вшестеро. За поживними якостями перга набагато цінніша за свіжий пилок і обніжжя. Отже, пилок, обніжжя і перга продукти бджільництва одного і того ж походження, але на різних стадіях обробки.
Властивості та склад пилку залежить від виду рослин, з яких він зібраний. Квітковий пилок містить більше 250 поживних і цілющих речовин, зокрема повний набір незамінних амінокислот:
* білкові речовини (22-40 %), зокрема амінокислоти: валін, триптофан, фенілаланін, лізин, метионін, лейцин, ізолейцин, треонін, гістидин, аргінін, глютамін і аспарагінову кислоту та ін.(32 назви);
* сахариди у вигляді нектарних вуглеводів (30-60 %);
* вітаміни, зокрема: вітамін B1 (тіамін), вітамін B2 (рибофлавін), вітамін В5 (нікотинова кислота), вітамін В6 (піридоксин), пантотенову кислоту, біотин, фоліеву кислоту, вітамін С (аскорбінова кислота), вітамін Е, провітамін А (в організмі він перетворюється у вітамін А); вітамин Р (рутин), вміст якого біля 17 %, підвищує резистентність капілярів;
* ферменти, характерні як рослинам, так і слюнним залозам і травним органам бджіл (амілаза, інвертаза, каталаза, фосфатаза та ін.) і служать біологічними каталізаторами різних хімічних процесів в організмі;
* антибіотики, що містяться в рослинах, і виробляються самими бджолами;
* біологічно активні речовини: флавоноїди, нуклеїнова і рибонуклеїнова кислоти, лейкоантоціан, хлороген, тритерпенова кислота та ін.;
* мінеральні речовини і мікроелементи: в процентах до зольної частини окремі елементи становлять: калій - 2 0-45, магній - 1-12, кальцій - 1-15, кремній - 2-10, фосфор - 1-20, залізо - 0,1-10, сірка - 1, марганець - 1,4, хлор - 0,8-1. Виявлено також барій, ванадій, вольфрам, іридій, кобальт, цинк, титан, молібден, хром, кадмій, стронцій, срібло, золото та інші. Всі вони відіграють важливу роль у життєдіяльності організмів. Наприклад, заліза і калію багато в пилку конюшини, фосфору - в пилку верби і персика.
Належність пилку до тієї чи тієї рослини можна визначити, розглядаючи його зерна під мікроскопом, оскільки в кожного виду рослин вони різні. Можна також розпізнати його і за кольором обніжжя. Зібране з ліщини, воно має жовте забарвлення, з верби - світло-жовте, з вишні - світло-коричневе, груші - червоне, яблуні - сірувато-жовте, абрикоса - коричнево-жовте, соняшнику - жовтогаряче, липи - світло-зелене, ріпаку - жовте, горіха волоського - жовто-зелене, фацелії - блакитне, синяку - темно-синє, іван-чаю - зелене, малини - сірувато-біле, еспарцету - коричневе, кульбаби - оранжеве.
На рік для сильної сім'ї потрібно 20-30 кг пилку. Але за теплий період року бджолосім'я може зібрати пилку значно більше - 50-55 кг. Тому його, не завдаючи шкоди сім'ї, можна відбирати і для потреб людини. Збирають обніжжя з квіткового пилку за допомогою спеціальних приладів-пилковловлювачів (рис.6.3). Підвішують їх на льоток вулика спочатку без робочої решітки, яка перешкоджає вільному проходженню бджіл у вулик і скидає з кошичків обніжжя. Через два- три дні, коли бджоли звикнуть до незвичної для них обстановки на вході у вулик, робочу решітку вставляють в прилад і починається відбір у них обніжжя. Проходячи крізь вертикальну решітку пилковловлювача, що має діаметр отворів 4,8-5 мм, бджоли більшу частину обніжжя втрачають і воно, вже крізь горизонтальну решітку, потрапляє до пилкозбірника.
За допомогою пилковловлювача можна відбирати 40-50% принесеного обніжжя.
Починають збирати обніжжя за масового цвітіння верби, кленів, кульбаби, садів тощо, коли у вулику вже є необхідний його запас - дві рамки з пергою. Не завдавши шкоди бджолам та медозбору, протягом сезону можна одержати від сім'ї 6-8 кг пилку. За наявності великої кількості пилконосів сильна сім'я може за день зібрати його 100-300 г. Кращий час для збору пилку у бджіл-збиральниць - 10-11 година дня (до початку масового вильоту трутнів на спаровування з матками). У момент вильоту вони скопичуються біля закритого решіткою льотка і заважають льотній роботі бджіл. У вранішні години бджоли приносять у вулик більше пилку. У другій половині дня вони переважно збирають нектар.
На початку головного медозбору пилковловлювачі з вуликів знімають. Не заготовляють обніжжя і в другій половині літа, коли у природі пилку мало, а бджоли готуються до зими. Обніжжя з пилковловлювачів забирають щодня, і, не гаючи часу, одразу просушують, інакше воно швидко закисне і зіпсується через високу вологість - 25- 30%. Щоб цього не сталося, його збирають у дерев'яну, емальовану чи скляну посудину, потім, висипавши тонким шаром на чистий папір чи тканину, просушують у теплому чистому приміщенні на протягах, під вентилятором або ж надворі в затінку, закривши марлею, щоб не сідали мухи. Щоразу, забираючи обніжжя, пилкозбірник протирають.
Аби збереглися вітаміни, температура повітря при сушінні не повинна перевищувати +40°С. Висушені грудочки обніжжя мають бути твердими, з вологістю 8-10%. Зберігають їх у чистій закритій посудині в темному місці за плюсових температур.
Складаючи квітковий пилок в комірки стільників, бджоли консервують його для тривалого зберігання - виготовляють пергу. Обніжки ж обробляють лише частково під час збирання. Свіжі обніжки містять 20-30% вологи, тому зберігати їх в такому стані не можна, їх попередньо обробляють. Для цього їх треба розстелити тонким шаром (близько 1 см) на чистому папері або тканині, очистити від механічних домішок, висушити або змішати з цукром чи медом.
Сушити зібрану продукцію можна різними способами. При масовій заготівлі обніжок для товарних цілей обладнують спеціальні сушарки. Для тимчасового зберігання на пасіках пилок підсушують за теплої сонячної погоди у чистій провітрюваній кімнаті в затіненому місці (прямі сонячні промені знижують якість).
Висушене обніжжя засипають у металевий чи інший посуд (тара для меду) і щільно закривають. Для цього можна використовувати також поліетиленові мішки. При зберіганні пилку потрібно стежити не тільки за вологістю, а й за тим, щоб його не псували шкідники: пергова міль, різні жуки, кліщі. Сирі або частково підсушені обніжки добре зберігаються після змішування з цукром або медом (1:1). Якщо їх провітрювати протягом 1-2 днів, то кількість цукру зменшують (1:2). Добре перемішаний пилок з цукром-піском або цукровою пудрою всипають невеликими порціями у скляний або інший посуд і добре утрамбовують. Зверху присипають шаром цукру (завтовшки 1 см), щільно закривають і ставлять в прохолодне приміщення.
3.2 Маточне молочко та сучасні технології виробництва
Маточне молочко - продукт секретування глоткових і верхньощелепних залоз молодих робочих бджіл, який використовується для вигодовування личинок і годівлі матки у період яйцекладки. У свіжому вигляді - це желеподібна непрозора маса білого або кремового кольору з легким специфічним запахом і кислувато-пекучим смаком. На повітрі воно стає напівпрозорим, жовтіє, а пізніше стає коричневим. У свіжому молочці води 65,37-69,88 %, воно насичене жирами (1,73-5,68 %), вуглеводами (9-18 %), білками (14-18,36 %), мінеральними солями (0,7-1,19 %), вітамінами (особливо групи В, РР, пантенова кислота, біотин, інозит, фолієва кислота, ергостерин, гонадотропний гормон), ферментами, гормонами і антимікробними речовинами, завдяки чому має широкий спектр біологічного впливу на організм.
Маточне молочко є дуже цінним висококонцентрованим білковим кормом для бджіл. Споживаючи вволю молочко, маточна личинка за 5-6 днів життя збільшує свою масу у три тисячі разів. Завдяки безперебійному забезпеченню бджолами-годувальницями молочком у маток надзвичайно активний обмін речовин, пов'язаний з функціями статевої системи. Матки відкладають 2-2,5 тисячі яєць за добу, маса яких більша за масу її самої, і живуть у 35-40 разів довше робочих бджіл.
Молочко, яким бджоли годують маток, значно відрізняється за хімічним складом від молочка, яким годують личинок робочих бджіл і трутнів.
Технологія збирання молочка. Виробництво маточного молочка складається з трьох процесів:
* підготовки воскових мисочок і прищеплення личинок для вирощування з них маток;
* підготовки до використання сімей-виховательок;
* відбирання маточного молочка і його підготовка до транспортування і здачі на переробне підприємство.
Для одержання маточного молочка на пасіці або поряд з нею облаштовують лабораторію відповідно до усіх ветеринарносанітарних вимог, у якій проводитиметься робота з прищеплення личинок і відбирання маточного молочка. Це може бути ізольована кімната розміром не менше 2,5Ч2,5 м або в пересувному павільйоні. Вікна завішують марлею, щоб на маточне молочко не потрапляли прямі сонячні промені, які знищують його біологічну активність. 216
У лабораторії при прищепленні личинок підтримують температуру повітря +25-28°С, відносну вологість 80-85%, освітленість приміщення не нижче 300 лк.
Посуд і обладнання потрібно мити чистою водою і стерилізувати спиртом або кип'ятити протягом однієї години. Всі санітарно-гігієнічні вимоги потрібно виконувати бездоганно.
Вулики бджолосімей, виділених для одержання маточного молочка, мають бути ретельно вимиті і продезінфіковані, дно має бути завжди чистим, у них не повинно бути старих і забруднених стільників.
Перед початком прищеплення личинок сім'я-вихователька повинна мати не менше 10 - 14 кг вуглеводного корму (краще чистого меду) і 2 - 3 стільники з пергою. Вирішальне значення має сила сім'ївиховательки, і, перш за все, резерв молодих бджіл на кожному стільнику. У зв'язку з цим у якості виховательки краще використовувати сім'ю, що займає два корпуси, при цьому кількість стільників скорочують вдвоє (до 10-12), але всіх бджіл залишають у гнізді. Якщо таких сильних сімей на пасіці ще немає, їх створюють шляхом об'єднання двох, а то й трьох середніх за силою сімей.
Лаборант (або бджоляр), що займається прищепленням личинок і відбиранням молочка, зобов'язаний працювати у білому халаті, спеціальній шапочці або косинці, з бездоганно чистими руками і марлевою пов'язкою в чотири шари, яка закриває рот і ніс. Потрібно мати досвід роботи з бджолами не менше трьох років і необхідні знання з виробничої санітарії, дотримуватись правил особистої гігієни при виробництві маточного молочка.
Прищеплювальні рамки виготовляють з планок шириною 15 мм, тобто вужчих, ніж прийнято на пасіках (25 мм). До планки прикріпляють на однаковій відстані одна від одної 12 мисочок, а в рамку вставляють три такі планки з 36 мисочками. В розпал сезону сильним сім'ям-вихователькам можна давати на виховання до 48 личинок. Воскові мисочки готують раніше і зберігають в герметично закритих скляних банках. У мисочки підготовленої прищеплювальної рамки за допомогою шпателя переносять личинки віком 6-12 годин і кладуть їх на краплинки свіжозібраного маточного молочка або у крайньому разі меду.
Роботу з прищеплення личинок необхідно виконати протягом однієї години. По закінченні роботи прищеплювальну рамку ставлять в 217 переносний ящик с закритою кришкою або обгортають рушником (в жарку погоду вологим) і зразу ж несуть на пасіку і ставлять в гніздо сім'ї - виховательки. У цих сім'ях за 5-6 годин до прищеплення личинок відбирається матка, щоб сім'я певною мірою відчула осиротіння. Всередину гнізда сім'ї-вховательки ставлять одну або дві рамки з молодими личинками, прищепленими в маточні мисочки. Упродовж перших трьох діб бджоли заповнюють мисочки з личинками молочком, добудовуючи при цьому маточники. У відкритих маточниках через три доби личинки плавають на поверхні великої кількості маточного молочка. На четверту добу рамку з личинками виймають з гнізда, бджіл змітають м'якою щіткою, а рамки у переносних ящиках доставляють у лабораторію. Замість відібраних рамок сім'ї-виховательці ставлять нові рамки с мисочками. Так повторюють декілька разів.
У лабораторії з маточників гарячим ланцетом зрізають відбудовані бджолами стінки маточників і маленькою лопаткою виймають личинок з мисочок, а рамки складають в ящик з щільною кришкою. Після закінчення видалення личинок приступають до відбору молочка. Маточне молочко з кожної мисочки забирають маленькою плоскою лопаткою або за допомогою вакуум-насоса.
Маточне молочко складають у скляні баночки з темного скла місткістю 75-150 г з кришками, що закручуються, чи з притертими корками. Внутрішні стінки банки і кришки доцільно обробити гарячим воском, на кожну банку наклеїти етикетку із зазначенням 218 господарства-поставщика, номера пасіки, дати відбирання маточного молочка з маточників, прізвища особи, відповідальної за збір продукту.
Приготовані таким способом банки з маточним молочком можуть зберігатись в холодильнику при температурі не вище 0°С до двох діб. Транспортують банки з маточним молочком у сумціхолодильнику, в якій температура не повинна перевищувати 0°С. Тривалість транспортування молочка від господарства-поставщика до підприємства-приймальника не більше доби. Одержане молочко повинно відповідати вимогам ДСТУ-4666:2006 “Молочко маточне бджолине. Технічні умови”.
3.3 Прополіс та його переробка і застосування. Бджолина отрута
Прополіс (бджолиний клей, від латинського слова заробляти, заклеювати) - продукт бджільництва, який виробляють робочі бджоли переважно із смолистих речовин рослинного походження. Бджоли виробляють два види прополісу. Перший - бджоли виготовляють із смолистих речовин, зібраних з бруньок і тріщин дерев: тополі, сосни, берези, соняшника і деяких трав. У вулику до смолистих речовин бджоли дадають секрет слинних залоз, віск та пилок. Другий вид прополісу виробляється організмом бджоли у вигляді бальзамічної речовини і має низьку якість. 209
Прополіс бджоли використовують як будівельний матеріал для замазування щілин у вулику, звуження льоткових отворів, полірування комірок стільників і надання їм міцності, склеювання рамок, корпусів, просмолювання внутрішньої поверхні вулика тощо. Завдяки його специфічному впливу на мікроорганізми підтримується належний санітарний стан бджолиного гнізда.
Прополіс має вигляд смолистої клейкої речовини неоднорідної структури, темно-зеленого, зеленкуватобурого, коричневого та інших кольорів. Прополіс має приємний специфічний аромат бруньок, хвої, меду, воску. Окремі зразки бувають з маловираженим ароматом. Смак гіркуватий, терпкий. Свіжий прополіс має напівгусту консистенцію. Він важчий води (щільність 1,11-1,27 г/смі). Завдяки цьому його можна відокремити від воску, який при розтоплюванні спливає на поверхню, а рідкий прополіс осідає на дні.
У прополісі міститься понад 50 органічних речовин: у середньому 55 % смол і бальзамів, 30 % воску, 10 % ефірних олій, 5% пилку, а також 17 амінокислот, макро- і мікроелементи калій, кальцій, фосфор, натрій, магній, сірка, хлор, алюміній, ванадій, залізо, марганець, цинк, мідь, кобальт тощо, в підвищених кількостях - цинк и марганець, більше 10 життєво важливих вітамінів, зокрема В1, В2, В6, А, Е, нікотинова, пантотенова кислоти та ін.
Основним активним водорозчинним компонентом прополісу є Артепелін С, який посилює свої біологічно активні властивості при екстракції в шунтованій дистильованій воді.
Прополіс корисний не лише для бджіл, але й для людей. Він проявляє сильну антимікробну (бактерицидну і бактеріостатичну), знеболювальну і стимулювальну дії, підвищує захисні функції організму, посилює протизапальний ефект, сприяє загоєнню ран. Тому його широко застосовують в медицині та ветеринарії у вигляді розчинів (екстрактів), емульсій, мазей, аерозолів для лікування опіків, виведення мозолів, лікування зубів, дихальних шляхів, шлунковокишкового тракту, шкіри тощо. З прополісу виготовляють спиртові настої, спиртові емульсії, прополісне молоко, прополісне вершкове масло, ефірний екстракт тощо. Використовують його також для інгаляції. З лікувальною метою препарати прополісу застосовують тільки під наглядом лікаря.
У народній медицині прополіс здавна використовується як лікувальний засіб при лікуванні ран. Має сильно виражену місцеву знеболювальну дію. Анестезуюча (знеболювальна) сила 0,25% спиртового розчину прополісу перевершує дію кокаїну в 3,5 рази.
Заготовляють прополіс протягом пасічницького сезону у теплі дні, зішкрібаючи стамескою чи іншим пристосуванням під час огляду бджолиних сімей. Як правило, прополіс збирають влітку після головного медозбору, коли він м'який і добувається чистими однорідними кусочками, без особливих механічних домішок. З кожного вулика протягом серпня-вересня збирають 100-150 г високоякісної сировини. Високу якість має прополіс, зібраний з стельових дощечок.
Завершувати збір прополісу необхідно в кінці серпня, перед масовою обробкою бджолиних сімей від різних хвороб, але не пізніше як за 60 днів до настання перших заморозків. Бджоли повинні мати час, щоб забезпечити себе необхідною кількістю прополісу на зимовий та ранньовесняний періоди.
Відомо, що більшість щілин (83,8%) заповнюється прополісом, а менша - (16,2%) - воском. Причому дрібніші (від 0,1 до 2,5 мм) щілини бджоли дуже активно заліплюють прополісом, а крупніші (понад 3 мм) - сумішшю воску з прополісом або воском значно повільніше.
На практиці використовують декілька спеціальних пристроїв для одержання прополісу. Кращими серед них є рамки - решітки на осі, решітки на гнучкій стрічці, сітки капронові, що використовуються над гніздом.
Бджолина отрута (апітоксин) - це секрет отруйних залоз робочих бджіл, який разом з жалом вони використовують проти своїх ворогів і шкідників. Вжаливши тварину або людину, бджола гине, бо жало має численні гачкоподібні зазубринки, через які при спробі витягнути жало з м'яких частин тіла, вона його вириває. А от при ужаленні інших бджіл або комах ніякої шкоди жалові на завдається.
Бджолина отрута - безбарвна з жовтуватим відтінком, швидко висихаюча на повітрі, гірка, дуже пекуча і дуже густа рідина. Реакція отрути кисла за рахунок мурашиної, соляної, ортофосфорної кислот, питома вага - 1,131, вміст сухої речовини - 41 %. До складу бджолиної отрути входять органічні сполуки, 18 амінокислот, леткі олії, ферменти(гіалуронідаза, фосфоліпіза А), мікроелементи та інші хімічні речовини: гістамін (до 1%), фосфорнокислий магній (0,4%), ацетилхолін, мідь, кальцій, сірка, фосфор.
Найважливішими біологічно активними складовими бджолиної отрути є ферменти, пептиди, біогенні аміни. Серед пептидів важливе місце займає мелітин, що становить у середньому 50 % вмісту сухих речовин отрути, та апамін (3,4-5,1 %).
Як продукт бджільництва, бджолина отрута застосовується в медицині при лікуванні радикулітів, ревматизму, периферичної нервової системи, бронхіальної астми, судинних захворювань. Отрута бджіл має сприятливий вплив на загальний стан організму, поліпшує сон і апетит хворого. Вона розширює артерії та капіляри, стимулює приплив крові до хворого органа і зменшує біль, стимулює серцевий м'яз і усю кровоносну систему. Але зустрічаються люди, які не переносять бджолиної отрути. Навіть одне ужалення для них небезпечне, а запах отрути, як і розчавленої бджоли, викликає відразу і нудоту. Існують різні методи збору бджолиної отрути: зовнішньовуликові, внутрішньовуликові, механічні і електричні. Практичне значення мають на сьогоднішній день внутрішньовуликові електричні 221 методи, що базуються на подразненні бджіл імпульсом слабкого електричного струму, який змушує їх жалити скло. Краплинки отрути на склі висихають і тоді їх зішкрібають. Прилад для отримання отрути складається із отрутоприймальної рамки, переривача електричного струму, акумулятора.
До збору бджолиної отрути допускаються особи, які пройшли спеціальний інструктаж. Бджолину отруту збирають після весняної заміни бджіл, коли сім'я набирає середню силу.
Оптимальний період одержання отрути від бджіл - за 30-40 днів до головного медозбору: 3 - 4 відбирання з інтервалом 10 - 12 днів. П'ятий раз можна відбирати отруту у бджіл зразу ж після головного медозбору, коли в сім'ї ще є велика кількість старих льотних бджіл. Відбирання отрути під час головного медозбору знижує рівень продуктивності сім'ї.
Зберігати бджолину отруту до відправки на фармзавод потрібно в герметично закритих баночках з темного скла, вміщених в ексикатор, бо суха отрута гігроскопічна і дуже чутлива до сонячного світла (руйнується під його впливом). Низькі температури не впливають на якість бджолиної отрути, а підвищені - інактивують і руйнують його, тому за тривалого зберігання необхідно отруту ставити в холодильну камеру з температурою не вище -20°С. Недовго отруту можна зберігати при температурі не вище -15°С.
На отруту-сирець поширюється міждержавний стандарт ГОСТ 30426-97 “Отрута-сирець бджолина. Технічні умови”.
За органолептичними та фізико-хімічними показниками отрутасирець, повинна відповідати таким вимогам: зовнішній вигляд - порошок у вигляді дрібних крупинок та лусочок; колір - білий з кремовим відтінком чи з жовтизною: консистенція - порошкоподібна; органолептичні якості - спричиняє подразнення слизової оболонки, чхання; масова частка нерозчинних у воді домішок - не більше ніж 5%; масова частка води - не більше 8 %; масова частка сирої золи - не більше 2 %; активність фосфоліпази А2 в 1мг отрути у перерахунку на суху вагу (МО) не менше 100; активність глюкозамінглікангідролізного комплексу (ГАГГ) в 1 мг, в перерахунку на суху вагу /мМО/ не менше 90; визначення часу гемолізу (с) не більше 300: масова частка мелітину - не менше 50 %; масова частка апаміну - не менше ніж 2 %.
3.4 Гомогенат трутневих та бджолиних личинок
У гомогенаті трутневих личинок близько 13 % білка (21 вільна амінокислота), 1 % жиру (29 вищих жирних кислот), водо- і жиророзчинні вітаміни, 131 мг/кг каротину, також гормони та 73 % води . Одержують гомогенат із 7-денних трутневих личинок, коли вони ще знаходяться в стадії відкритого розплоду. Личинки механічним способом видаляють із сотів і подрібнюють до одержання однорідної маси. Наявні в гомогенаті трутневих личинок мінеральні речовини, зокрема натрій, калій, марганець, мідь, цинк, кальцій, магній, беруть участь у пластичних процесах, формуванні і побудові тканин, у водному обміні, підтримують осмотичний тиск крові й інших рідин організму, кислотно-лужну рівновагу. Макро- і мікроелементи, які є коферментами багатьох біохімічних реакцій, відіграють важливу роль у формуванні біологічної активності цього продукту .
Гомогенат трутневих личинок у своєму складі має також деякі гормональні компоненти, наявні в добре розвинутих сім'яниках. Рівень тестостерону, прогестерону, пролактину і естрадіолу в гомогенаті трутневих личинок значно перевищує їх вміст у маточному молочку.
Гомогенат трутневих личинок містить вітаміни А, Е, В1, В2, В3, В5, В6 - тому він серед продуктів бджільництва за вітамінним складом посідає перше місце.
Завдяки наявності великої кількості біологічно активних речовин гомогенат трутневих личинок рекомендують для профілактики і оздоровлення, як стимулюючий і тонізуючий засіб для післяопераційних хворих, людей похилого віку, спортсменів, дітей, осіб з фізичним та розумовим виснаженням, для корекції імунітету, підвищення сексуальної потенції. Разом з вітаміном Е гомогенат поліпшує репродуктивну функцію.
У медицині застосовують з лікувальною метою для поліпшення регуляції нервової системи при астенії, депресії й порушенні сну, регуляції тонусу судинної системи, зниження рівня холестерину в крові, поліпшення роботи ендокринної системи та інших захворювань.
Застосування з лікувальною метою цієї продукції потребує контролю за її якістю та безпекою. Відомо, що на якість продукції бджільництва, яка є сировиною для виготовлення гомогенату, суттєвий вплив має стан ґрунтів медоносних угідь.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Горизонтальна декомпозиція технології виробництва виробів з пісочного тіста. Апаратурно-технологічна схема виробництва пісочно-відсадного печива. Аналіз способів удосконалення технології продукту в заданому напрямку. Розрахунок рецептури продукції.
контрольная работа [90,6 K], добавлен 15.01.2014Історія створення та походження кефіру. Класифікація та харчове значення кисломолочної продукції. Існуючі та перспективні технології виробництва кефіру. Можливі порушення технології та їх вплив на готову продукцію. Шляхи покращення консистенції кефіру.
контрольная работа [872,3 K], добавлен 22.04.2011Порядок оформлення і видачі ветеринарних супровідних документів на мед та продукти бджільництва. Аналіз нормативного документу до якості меду є ДСТУ 4497:2005. Гармонізація міжнародних стандартів як засіб ліквідування технічних бар'єрів у торгівлі медом.
курсовая работа [86,4 K], добавлен 26.06.2014Сировина і вимоги нормативно-технічної документації до готової продукції. Розрахунки харчової, енергетичної, біологічної цінності продукту. Лабораторний контроль токсикологічних показників і методи їх визначення. Вплив технології на навколишнє середовище.
курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.11.2014Німецькі печі для піци. Устаткування для виробництва Моцарелли. Використання нетрадиційної сировини для подовження терміну зберігання соняшникової олії. Особливості створення нових видів функціональних продуктів. Технології по виробництву томатної пасти.
реферат [2,6 M], добавлен 11.10.2013Характеристика продукції з риби. Технологія приготування, аналіз страв з припущенної риби. Розробка процесу виробництва страви – осетер припущений з соусом біле вино. Технологічне забезпечення якості кулінарної продукції страв з припущенної риби.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 06.02.2010Розробка нових технологій зберігання плодової та овочевої продукції, які сприятимуть затриманню старіння і відмирання плодів. Забезпечення збереженості хімічного складу і товарної якості продукції. Пріоритетні технології зберігання плодів та овочів.
статья [31,0 K], добавлен 11.09.2017Загальна характеристика продукції, харчова та біологічна цінність. Аналіз рецептурного складу і технології виробництва. Розширення асортименту фаршів для вареників. Обґрунтування рецептурного складу борошняних виробів. Розробка, обґрунтування технології.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 27.11.2014Загальні відомості про підприємство, історія його розвитку, структура, а також асортимент продукції, що виготовляється на Київському хлібокомбінаті. Технологічна та апаратурна схеми виробництва заварного тістечка. Характеристика біологічного агенту.
отчет по практике [43,0 K], добавлен 07.12.2012Місце і значення молока в структурі харчування людини. Класифікація та асортимент молока питного. Фактори, що формують його якість. Умови і терміни зберігання. Споживчі властивості молока, його класифікацію та асортимент, нові технології у виробництві.
курсовая работа [267,0 K], добавлен 24.11.2014
