Ергономічні аспекти удосконалення архітектурного середовища ділових комплексів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

УДК 72.01

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

ЕРГОНОМІЧНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДІЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури

МИРОНЕНКО Валерій Вікторович

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (ХДТУБА) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор архітектури, професор Шкодовський Юрій Михайлович, Харківський державний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України, ректор університету, завідувач кафедри урбаністики

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Ричков Петро Анатолійович, Національний університет водного господарства та природокористування Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри архітектури, м. Рівне

кандидат архітектури, доцент Розенфельд Максим Ілліч, Харківська державна академія дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України, кафедра дизайну меблів

Захист дисертації відбудеться «5» лютого 2010 року о 15 .00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури, м. Харків, вул.Сумська, 40.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40, архітектурний факультет.

Автореферат розісланий « 4 » січня 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Ігнатьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема реагування сформованого архітектурного середовища будівлі на соціальні зміни є надзвичайно актуальною. Особливо гостро постає вона останнім часом, у період швидкого розвитку ділових відносин, при мінімумі розриву між їх потенційним та реальним станом. Еволюція ділових контактів як однієї з основ комунікативності й діалогу культур диктує необхідність виникнення відповідного простору й типу будівлі з принципово вищим рівнем якості (комфортності, комунікативності, технологічності, універсальності, сучасності). В умовах глобалізації для всіх типів ділових відносин найбільш актуальним, бажаним, соціально замовленим типом суспільної будівлі стає діловий комплекс (ДК). У зв'язку з цим в даний момент виникає проблема нової просторової структури - «структури одного дня», що не прив'язана до хронологічної послідовності, тобто такого типу будівлі ДК, архітектура якого могла б сполучити в собі статику закінченої будівлі й динаміку організаційної структури, що розвивається. Це й визначило актуальність дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження. Проблема внутрішньої просторової організації будівлі набуває все більшого значення в теорії архітектури. Над рішенням проблеми організації внутрішнього архітектурного простору й над розробкою методичних основ архітектурного проектування працюва-ло багато вчених. Теоретичну базу дійсного дослідження склали науково-дослідні роботи, умовно об'єднані в наступні групи:

- загальнотеоретичні дослідження - праці В.А.Абизова, М.В.Бевза, Х.А.Бенаї, В.Л.Глазичева, М.М.Дьоміна, А.В.Іконнікова, В.І.Єжова, Л.М. Ковальського, В.Й. Кравця, В.В.Куцевича, Н.Я.Крижановської, Г.І.Лаврика, І.Г.Лєжави, Г.Б.Мінєрвіна, В.П.Мироненка, В.К.Моора, А.В.Николаенка, П.А.Ричкова, О.В.Рябушина, А.М.Рудницького, В.О. Тімохіна, О.О.Фоменко, Б.С.Черкеса, Ю.М. Шкодовського, С.О.Шубович, В.В.Шулика, Г.Й.Фильварова й ін.;

- по типології суспільних будинків - праці П.Я. Александрова, Б.Г. Бархі-на, Х.А. Бенаї, А.Л. Гельфонд, Г.Ф. Горшкової, В.І. Єжова, Б.С. Істоміна, К.К. Карташової, В.Л. Ліцкевича, Т.Т. Маклакової, Б.М. Мержанова, Б.Г. Моргуна, Г.Ю. Орлова, В.І. Проскурякова, Ю.М. Рєпіна, О.С. Слєпцова, В. К. Степанова, Г.Н. Черкасової, А.А. Яковлєва, В.П.Уреньова та ін.

Активно вивчали можливості архітектурно-просторової організації закордонні дослідники: Кр. Александер, И. Араухо, Р. Арнхейм, Дж.-К. Джонс, К. Лінч, Б. Мейтленд, Кр. Норберг-Шульц, Д.О. Фремптон, Е. Цайдлер та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає тематичній спрямованості науково-дослідницької роботи кафедри урбаністики ХДТУБА за темою «Гуманізація архітектурного середовища міста» РК № 0108U008025.

Мета дослідження полягає в розробці ергономічних аспектів формування архітектурного простору ділових комплексів і формулюванні принципів комфортного архітектурного середовища, що дозволять обґрунтовано формувати просторові параметри будівлі ділових центрів.

Основні завдання дослідження:

- дослідити соціокультурну динаміку розвитку ділових відносин та її вплив на типологічну класифікацію ділових комплексів;

- проаналізувати формування архітектурного середовища ділових комплексів різного типу;

- визначити ергономічні основи формування ділового комплексу як нового архітектурного середовища суспільної будівлі;

- виявити механізм взаємодії організаційних і типологічних парадигм будівель ділових комплексів;

- обґрунтувати поняття «ергономічна функція» простору ділового комплексу;

- розробити універсальні принципи та рекомендації формування архітектурного середовища ділового комплексу.

Об'єкт дослідження - архітектурне середовище ділових комплексів.

Предметом дослідження є ергономічні аспекти удосконалення архітектурного середовища ділових комплексів.

Методика дослідження включає натурні обстеження, порівняльний аналіз, системно-структуровий підхід, графоаналітичні методи, проектний експеримент на відповідних етапах. Метод експериментального проектування використовується як інструмент для дослідження варіантів об'ємно-планувальних рішень і перевірки запропонованих автором рекомендацій і пропозицій щодо формування внутрішніх просторів ділових комплексів. При такому підході процеси руху й сприйняття у просторі й часі враховуються як об'єктивні форми процесів життєдіяльності, так і суб'єктивно пережиті умови (емоції, асоціації, почуття прекрасного й т.п.) й фактично виступають сполучною ланкою між цільовим призначенням архітектурного середовища й закономірностями її формоутворення.

Наукова новизна складається у виявленні комплексу ергономічних принципів та рекомендацій щодо формування внутрішніх просторів ДК, які контролюють творчий процес формоутворення на основі досліджень психологічних явищ, що супроводжують процеси цілеспрямованого й невимушеного (природнього) руху - сприйняття в умовах певного функціонального процесу й цільового призначення будівлі. Вперше розглянуто новий тип архітектурного середовища суспільної будівлі - будинок ДК - і розроблена його концепція як універсального архітектурного простору, у якому ділові й соціокультурні функції розкриваються одночасно; вперше введено у науковий обіг поняття «ергономічна функція» щодо такого типу ДК; запропоновані принципові організаційні й просторові моделі будівлі ДК. Досліджено ергономічні принципи та рекомендації щодо формоутворення архітектурного середовища ДК.

Практичне значення дисертації полягає:

- в обґрунтуванні закономірностей та ергономічних принципів формування архітектурного середовища ділових комплексів, які повинні лягти в основу універсальної методики й системи рекомендацій щодо формування комфортного внутрішнього простору ділових комплексів;

- у розробці наукової бази для вдосконалювання нормативної бази й складання програм-завдань на проектування будівель ділових комплексів різного типу;

- у розкритті напрямку подальших науково-дослідних робіт з ергодизайнерського удосконалювання архітектурного середовища ділових комплексів. Розроблені автором ергономічні принципи формування й удосконалення архітектурного середовища ділових комплексів впроваджені в реальне архітектурне проектування, а також у практику навчального й дипломного проектування на архітектурному факультеті ХДТУБА та в ін. вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи автор отримав самостійно. Автор особисто розробив у статтях за списком автореферату [5,6,7,8] концепцію формоутворення універсального комфортного архітектурного простору ділових комплексів.

Апробація результатів дослідження: тематика роботи доповідалася на Міжнародних конференціях «Habitat trzeciej fali Expo 2010- Wroclaw» (м. Вроцлав, Польща, 2002); «Дизайн-Освіта-2008» (Харків, ХДАДМ, 2008); «Стародубовські читання (м. Дніпропетровськ, ДДАБА, 2008); на І,ІІ,ІІІ Всеукраїнських студентських конференціях (м. Харків, ХДТУБА, 2007-2009); на 59-61 науково-методичних конференціях ХДТУБА.

Публікації. За темою дисертаційних робіт опубліковано 8, з них 4 одноосібних статей у спеціальних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з 4 розділів, загальним обсягом 238 сторінок тексту; з них основна частина складає 150 сторінки, бібліографія - 132 найменувань; а також 56 графо-аналітичних таблиці, виконаних автором за темою дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ергономічний будівля діловий комплекс

У першому розділі «СОЦІО-КУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДІЛОВОГО ЦЕНТРА» розглянута соціально-культурологічна динаміка розвитку ділових відносин. Дано трактування ділової функції будівлі, як функції керування. Пропонується розуміти під діловими відносинами комплекс відносин, представлених діловою функцією у всіх її проявах. Ділова функція присутня як необхідний атрибут у будь-якій суспільній забудові. Ділові відносини проаналізовані в рамках основних історичних течій європейської культури: крито-микенська; класична еллінська; елліністично-римська; романо-германська культура християнського середньовіччя; новоєвропейська культура XVII-XX ст. - техногенна цивілізація, що включає в себе: культуру епохи Відродження й Реформації (XV-XVI ст.) культуру епохи зародження, становлення раціоналізму (XVII ст.), культуру століття просвітництва (XVIII ст.), культуру XIX століття, як століття класики.

Показано періодичність розвитку й становлення ДК. Як новий тип суспільної будівлі ДК зародився з появою суспільних будинків, що історично сформувалися з виявленою діловою функцією й органічно сприйняв, розвинув і видозмінив типологічні риси архітектури, придбані від кожного зі своїх попередників. Соціокультурна динаміка ділових відносин визначила поступальний розвиток ділових центрів: від первинних структур, у яких були об'єднані всі три складові життєдіяльності - житлове - суспільне - виробниче, ділові комплекси еволюціонували в універсальні багатофункціональні будинки. При цьому слід зазначити хвилеподібний, часом переривчастий, характер цього процесу.

Встановлено, що ДК - тип суспільної будівлі, у якому ділова функція виступає одночасно як функція керування, як функція, спрямована на підприємництво і як безперервна координація потенційного розвитку ділового процесу, що забезпечує виникнення принципово нових ділових функцій. У даному дослідженні пропонується зафіксувати поняття ДК як нового універсального типу суспільної будівлі в умовах детермінованої глобалізації.

У другому розділі «МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ» розглянуто основні методики архітектурно-ергономічного проектування простору. Вивчено антропометричні методи формування архітектурних просторів. Значення методів антропометричного моделювання очевидно для проектної практики. Особливо вони важливі у процесі навчання архітектора, коли необхідно, щоб стандарти, будівельні норми й правила, що вивчаються, наповнилися конкретним, образним змістом, що становить основу творчого засвоєння професії.

Розглянуто метод моделювання на об'ємних макетах з використанням людських фігур. При такому методі в макеті створюється живий образ інтер'єрного простору «у дії». Він успішно застосовувався архітекторами М. Ван дер Рое, М. Ямасакі, К. Танге й ін. Облік тимчасових і енергетичних параметрів передбачається в методі граф, що застосовується як при проектуванні простору, так і при розробці устаткування. Залежно від функцій і призначення меблів, кількість повторюваних пересувань по різних маршрутах і операційних рухах може бути істотно різним, що й характеризує тимчасові й енергетичні витрати. Графи застосовуються також для запису інформації про процеси, які передбачаються в об'єктах, з урахуванням різних функцій приміщень. Метод побудови функціональних структур просторового структурування використовується для визначень загального об'ємно-планувального рішення об'єкта з побудовою схем функціональних блоків. Схема є досить стабільним матеріалом фіксації певної стадії проектування й важливим інструментом у вирішенні планувальних завдань. На перший план виходить значення й визначення супідрядності функціональних зон. Графо-аналітичний метод зустрічається в якості різних прийомів у творчій практиці деяких відомих майстрів сучасної архітектури (А.Э. Коротковський та ін.), а також в ергономіці (В.Зефельд). Його застосування становить практичний інтерес при проектуванні різних архітектурних об'єктів з малими інтер'єрними просторами.

Розглянуто метод побудови елементарних просторових одиниць як похідних стандартних психологічних ситуацій. Сутність метода може бути розглянута на декількох прикладах побудови таких одиниць, обраних у послідовності від аспектів зв'язку внутрішнього простору із зовнішнім, до структурної організації інтер'єра і його матеріально-предметного наповнення.

У третьому розділі «ЕРГОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДІЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ» вивчені основи ергономічного підходу в розробці принципів організації простору ДК. Велике значення при формуванні архітектурного простору ДК має відповідність ергономічним вимогам. Рекомендації ергономіки* сприяють підвищенню продуктивності й надійності праці, забезпечують необхідні зручності, зберігають здоров'я, сили, працездатність, відкривають нові можливості інтелектуального й фізичного розвитку людини.

Розглянуто планувальні основи формування структури будівлі ДК. Показано, що полярність ділових відносин і будівлі проявляється із планувальної точки зору у двох напрямках: у вигляді регулярного й вільного плану будівлі. Це продиктовано ходом еволюції суспільної будівлі із вираженою діловою функцією в цілому й кожного з типів окремо. При цьому необхідно відзначити, що регулярний план завжди був домінуючим типом для будівлі ДК. Проведено аналіз наукових досліджень, присвячених адміністративним будівлям контор як одного із прототипів сучасної будівлі ділового комплексу (А. Гельфонд, Л. Соколова, Б. Моргун та ін.), де розглядалися проблеми еволюції планування конторських будівель від традиційної коридорної системи з вузьким кроком і невеликими кабінетами до більш сучасних рішень із широким корпусом, центральним конструктивним і комунікативним ядром і гнучким плануванням великих залів. Була зроблена класифікація за планувальною структурою: традиційний тип коридорна планувальна схема й невеликі кабінети; великозальний тип офісландшафт; «оборотній» тип, та ін. Установлено, що найпоширенішим типом планувальної структури для радянської адміністративної будівлі є протяжна коридорна система з покімнатним розміщенням і великозальна безкоридорна, так званий «оборотній тип» при якому на типовому поверсі будівлі розміщуються й більші зали, і кабінети, і невеликі робочі кімнати або те й інше. Аналіз вітчизняного досвіду останніх років показує, що найпоширенішим типом планувальної структури сучасного ДК є анфіладна компонувальна схема. У період пристосування й трансформації можна прогнозувати формування змішаного, перехідного типу. Дана класифікація ДК.

З'ясовано, що найбільш популярним є ДК, у якому поверх вирішується за принципом «відкритого простору», тобто будівля, що складається з ядра жорсткості (ліфтові шахти й внутрішні інженерні комунікації) і обгороджуючих конструкцій зовнішніх стін. Така внутрішня структура припускає найбільший вихід корисної площі стосовно загального й забезпечує максимальну планувальну гнучкість. Угруповання такої складної системи приміщень суспільного призначення можуть здійснюватися на базі різних атріумних просторів. Розглянуто сучасний підхід до комфортного формування концепції будівлі ДК, що є найбільш важливими й структуроутворюючими для подібних будинків, що формують ергодизайнерську систему. Це, насамперед:

аналіз кліматичних умов території проектування з метою визначення орієнтації й конфігурації будівлі;

природне освітлення приміщень, зокрема кожного робочого місця;

природна вентиляція приміщень;

енергозбереження: економічне планування з погляду обігріву й, навпаки, охолодження будівлі ділового центра залежно від кліматичних умов;

можливість використання рослин для формування мікроклімату в будівлі;

енергоактивні будівлі, побудовані на принципах динамічної адаптації.

Показані функціонально-технологічні основи формування структури будівлі ДК. Дано визначення основних функцій ДК: діловий і ергономічний. Під ергономічною функцією розуміється задоволення основних біо, психофізіологічних потреб людей, які експлуатують будівлю за функціональним призначенням в конкретних процесах життєдіяльності. Психофізіологічні вимоги, а також просторово-антропометричні співвідносини лежать в основі ергономічної функції архітектурних об'єктів. Вона нерозривно пов'язана з комфортністю будівель і споруджень. Вивчено змістовні аспекти уявлень про комфортність і уточнено з позиції ергономіки їх інтегральне значення. Показано, що еволюція подань про комфортність середовища ділової активності людини нерозривно пов'язана з динамікою економічного й соціокультурного рівня розвитку суспільства в цілому.

Установлена роль функціонально-технологічного процесу у формуванні простору ділового центра. Розглянуто принципи організації функціональних процесів в архітектурному просторі ДК. Згідно дослідженню В. Моора, функціональна організація простору здійснена лише в процесі експлуатації. Отже, пізнати архітектурний простір як функціональну організованість можливо при розгляді його у зв'язку із процесами життєдіяльності, що відбуваються. Установлено, що функціональний процес, який відбувається в архітектурному просторі ДК, зорієнтований на одержання певних результатів, тобто він має цільове призначення. Активність людини в архітектурному просторі визначена спільною метою функціонального процесу. У функціональному процесі, що відбувається в архітектурному об'єкті, умовно виділено: 1) технологію процесу, що поєднує коло питань, пов'язаних з організацією руху, розміщенням функціональних зон і вузлів комунікацій, з динамікою просторової структури; 2) психологію процесу, пов'язану з питаннями сприйняття, потребами психіки в архітектурному середовищі ділового комплексу й емоціональними переживаннями. Операції технологічного процесу всередині забудови характеризуються просторовими координатами, функціональним змістом, наступним у часі, і можуть бути підрозділені на три якісних види: комунікаційні, підготовчі й функціональні. Визначення «функціональні операції» носить умовний характер і означає ті операції, у яких виражається основне призначення спорудження. Функціональні операції в архітектурному просторі звичайно супроводжуються іншими функціями, що мають допоміжний або підсобний характер. Кожній функціональній операції повинні відповідати також і пішохідні комунікації, що виступають у ряді випадків у ролі підсобної функції. У масштабі об'єкта в цілому, незалежно від його призначення, рух людей стає головною функцією в більшості комунікаційних приміщень.

Встановлено, що сприйняття інтер'єра людиною відбувається в умовах практичної участі у функціональному процесі. Вона рухається, зупиняється, міняє напрямок руху, піднімається по сходам або стоїть нерухомо. Інтер'єр служить функціональним простором для людини й об'єктом його сприйняття одночасно. Він є оболонкою процесу, його «функціональним фоном». Формотворна роль руху й сприйняття в інтер'єрі не може розглядатися у відриві від функціонального процесу.

Розглянуто основні принципи формування сучасного інтер'єра, які в самому загальному виді виразилися в наступному: розуміння простору як першооснови архітектури, єдність архітектурних і конструктивних форм, злиття архітектурного середовища із природним й, нарешті, головне, визнання формотворної ролі функції (технологічної, ергономічної і соціальної) як домінанти композиції.

Вивчено роль просторово-антропометричного фактора (ПАФ) у формуванні інтер'єра ділового комплексу. Відповідно до теорії архітектурної ергономіки ПАФ займає найважливіше положення у формуванні внутрішніх архітектурних просторів. З'ясування просторових границь і психофізіологічних властивостей поводження людини в інтер'єрах ділових будівель є одним з ключових розділів дослідження. Показано особливості обліку психофізіології сприйняття внутрішніх просторів ДК. Необхідно підвищувати вимоги до середовища, які в змозі забезпечувати зорові умови діяльності людини.

Поряд з кольором, важливою емоційно-інформаційною характеристикою поверхонь інтер'єра є фактура. Фактура є «дотикальна сторона зовнішності», що передає: поверхня цієї форми «бархатиста» або занадто «холодна», «сталева» і т.п. Текстура матеріалу проявляється в характері його поверхні, що розкриває його структуру, внутрішню будову. Ця властивість дозволяє розрізняти породи дерева й каменя, і використовувати в архітектурі інтер'єра їхні виразні можливості. Вивчено роль світла в організації внутрішнього простору ДК. Загальні принципи штучного висвітлення архітектурного середовища (інтер'єра) охоплюють наступні питання: рівні й розподіли яскравості у полі зору; кольоровість висвітлення й сприйняття цвіту; виявлення світлом форми, фактури й кольору; виявлення світлом простору; виявлення за допомогою світла архітектурного образа інтер'єра. Показано, що висвітлення вирішальним образом впливає на зорову оцінку інтер'єрів, сприйняття їх тектонічної схеми, габаритів, архітектурних деталей і т. п.

Вивчено ергономічні аспекти поводження й сприйняття людиною інтер'єрних просторів ділових комплексів. Показано роль факторів внутрішньої мотивації в сприйнятті інтер'єру. Для диференціації завдань, пов'язаних із організацією утилітарного руху й руху - естетичного сприйняття є перспективним застосувати наукові рекомендації психолога Д. Узнадзе, який відносить всі види поводження й пов'язаний з ним рух до двох категорій: цілеспрямоване (екстрогенне) і невимушене (інтрогенне). Екстрогенне поводження людини обумовлене конкретною практичною потребою. Воно проявляється там, де ставиться яке-небудь завдання, де визначається та або інша мета, яку необхідно досягти, і де ці завдання можуть бути заздалегідь якимось чином «заплановані». Екстрогенне поводження підтримується за допомогою вольового зусилля й у цьому змісті є примусовим. Одним із крайніх виражень примусового руху є аварійне. Тут підвищена напруженість процесу виникає в результаті нервового збудження людей, їхнім прагненням якомога швидше піти від джерела небезпеки. Наслідком цього завжди виявляється збільшення швидкості руху й порушення його планомірності за рахунок спроб людей обігнати поруч і попереду, що йдуть. Інтрогенне поводження має місце, коли в суб'єкта немає практичної потреби, для задоволення якої необхідно мати який-небудь предметний зміст. Людина відчуває потребу, задовольнити яку можна шляхом переживання краси, закладеної у витворі архітектури, мистецтва або в природі - потребу естетичного задоволення. Активність дії в цьому випадку визначається вже не зовні, а виходить із внутрішнього імпульсу, є моментом внутрішнього порядку.

Вивчено роль уваги, установки й фактора часу в сприйнятті інтер'єра. Розміщення в просторі функціональних зон та вузлів комунікацій фокусує людські поструми, створює фіксовані графіки руху й маршрути естетичного сприйняття. Рух людей в інтер'єрі виступає як фактор, детермінуючий діяльність архітектора у формуванні функціонально-планувального рішення й, разом з тим, що визначає характер сприйняття навколишньої композиції. Час і рух специфічно відбиваються в організації архітектурного простору. Вивчення цієї проблеми допомагає розкрити особливості й закономірності побудови й сприйняття людиною організованого середовища. Установлено, що процес руху й сприйняття в інтер'єрі має вирішальне значення у формоутворенні. Цілком очевидно, що у виграші виявиться той архітектор, що почне свої творчі пошуки з переосмислення функції, а не з удосконалювання вже існуючої форми, її гармонізації. У цьому випадку може бути забезпечене оптимальне рішення архітектурно-композиційного завдання в порівнянні із вже існуючими.

У четвертому розділі «ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА СУЧАСНОГО ДІЛОВОГО КОМПЛЕКСУ» сформульований алгоритм формування базових архітектурних систем ділових комплексів. На основі проведеного аналізу можливо констатувати факт, що статика сучасних типологічних схем не відповідає динаміці сучасних ділових відносин. Проблема невідповідності визначається швидкістю розвитку ділових відносин і статичністю будівель як завершених систем. Статичність полягає в наявності готових завершених варіантів функціональних комірок, блоків і у відсутності алгоритму переходу від однієї типології будинку до іншої. Для будівлі ділового комплексу, як для будівлі багатофункціональної, з одного боку, та як для будівлі, призначеної для успішного підприємництва - з іншої; необхідно змоделювати механізм зміни типологічних схем, в основі якого лежала б потенційна типологія будівлі. Базовою умовою для цього є посилання, що тип будівлі ділового комплексу для успішного функціонування останнього повинен відповідати організаційному типу структури, зокрема, бізнес-організації, розташованої в ньому. Для цього скористаємося варіантами організаційних форм або організаційних парадигм, розробленими американським дослідником Л. Кост'янсом. Займаючись вивченням і аналізом різних способів організаційного пристрою, що існували на протязі багатьох століть, було виявлено, що при заданому розмаїтті їхніх форм, базовими для всіх їх є чотири парадигми, що характеризуються своїми наборами властивостей в області керування, організації взаємодії й комунікацій: «відкрита» модель організації; «закрита» модель організації; «синхронна» модель організації; «випадкова» модель організації.

Виділені типи організаційних моделей дозволяють побачити ключові особливості відповідних організаційних укладів. Аналізуючи специфіку даних моделей, ми в більшій мірі звернемо увагу на їхню статику, розглядаючи при цьому можливість сполучення в рамках однієї організації елементів декількох організаційних парадигм. Але в той же час ці моделі працюють і при виявленні динаміки організаційних змін. Ці чотири парадигми, що відносяться, насамперед, до специфіки корпоративний культури, проявляються й у будівлі сучасного ділового комплексу.

Зовнішнім фактором, що робить вирішальний вплив на організаційну базову модель ділового комплексу, є ділові відносини, які виступають як фактор соціальний (як процес). Зміна ділових відносин йде по трьох напрямках: розширення функцій; постійна зміна функцій; охоплення діловою діяльністю даного ділового комплексу все більшого простору. До внутрішніх факторів варто віднести типологічні характеристики, властиві будівлі ділового центра (як результат) і їх взаємодію один з одним: функціональні основи формування структури; конструктивні основи формування структури; формальні основи формування структури ділового комплексу. Взаємодія цих факторів й диктує характер зміни моделі будівлі або, навпаки, її стійкість.

Удосконалено принципи формування «наскрізної архітектурної матриці» (НАМ) універсальної моделі ДК. НАМ певний алгоритм взаємодії функції, конструкції й форми будівлі, при якому кожна із трьох складових несе в собі статику й динаміку двох інших. «Ключем», що приводить механізм трансформації в дію, є при цьому соціальна складова ділові відносини, які представлені типом організаційної парадигми. Проаналізувавши в ході дослідження типологічні й організаційні аспекти формування архітектури будівлі ділового комплексу, зупинимося на принципах їхньої взаємодії. Виходячи із внутрішньої структури будівлі ДК, можливо запропонувати три типи структурної організації: функціональна модель будівлі, конструктивна модель будівлі; формальна модель будівлі ДК. Ці моделі певним чином співвідносяться з організаційними моделями будівель ДК. Так, відкритій організаційній моделі відповідає функціональна модель ДК, закритій конструктивна модель, синхронній формальна модель, при цьому випадковій організаційній моделі як інструменту, що приводить механізм змін структури, відповідає гнучка модель ділового комплексу. Така відповідність диктується, з одного боку, статикою структури функціонально-технологічних процесів і динамікою можливих трансформацій будівель ділового комплексу з іншої. Формуючись, наприклад, за типом функціональної моделі, у якому домінує рух відвідувачів і ділових партнерів, будівля ділового комплексу повинна містити в собі весь можливий набір архітектурних засобів і прийомів і може формуватися практично необмежено «відкрито» на основі функціональних блоків, які можуть розширюватися, або переутворюватися. Формуючись по іншій, конструктивній моделі, у якій домінуючими є службово-виробничі зв'язки співробітників, будівля ділового комплексу має тверді обмеження й розвивається «закрито» у рамках чітко заданої конструкції. Формуючись по формальній моделі, у якій домінуючої є рух співробітників, будівля ділового комплексу розвивається «синхронно» за шляхом формального повторення всієї структури.

Кожна із цих моделей виступає, в свою чергу, у трьох напрямках. Так, функціональна модель підрозділяється залежно від основних характеристик функцій: за функціональним призначенням, за функціональними процесами, що проходять у будівлі ділового комплексу, а також за функціональними пріоритетами. Конструктивна модель підрозділяється в залежності від ролі конструктивних елементів у будівлі на ту, що обгороджує, несучу й обумовлену типом покриття. Формальна модель представлена також трьома типами: компонувальною, композиційною й планувальною. Ці параметри, закладені в основу кожної з типологічних моделей ділового комплексу й характеризують взаємозв'язок типологічних складових забудови ділового комплексу. Функціональне призначення будівлі ділового комплексу: суспільне торгівельне представництво, виставка, школа бізнесу; житлове конференц-готель, представницьке житло, заміська резиденція й т.д.

Вивчено особливості організації цілеспрямованого руху людей у внутрішньому просторі середовища ДК. Визначено ергономічні умови й технологічну впорядкованість цілеспрямованого руху й сприйняття в інтер'єрі ділового комплексу. ДК можуть класифікуватися за призначенням, що визначає склад і взаємозалежність приміщень. Кожне приміщення, відповідно до свого функціонального призначення має свою індивідуальну структуру. Характер ділової активності, час, період існування ДК, специфіка функціонально-ділових відносин фактори, які активно впливають на структуру ділового комплексу. Основним фактором є ступінь автономності кожного структурного підрозділу.

Сформульовано основні ергономічні вимоги щодо функціональних зон ділового комплексу (вхідний вестибуль, розподільний вестибуль, рісепшн, зона очікування, зона для керівного складу, зона переговорів, конференц-зал, сходи й ліфтовий вузол. Розглянуті всі функціональні зони ділового центра, які активно здійснюють процеси життєдіяльності. Структурна організація плану й упорядкованість цілеспрямованого руху в інтер'єрі суспільного будинку вимагає обов'язкового обліку ряду умов:

- чітку диференціацію планувальної структури плану на площі: конструкції й устаткування, комунікаційні, функціональні, підготовчі, залишкові (корисні й марні);

- визначення кількості джерел цілеспрямованого руху;

- розкриття якості й характеру обов'язкових і бажаних зв'язків між функціональними зонами;

- інтеграція й диференціація функціональних зон за принципом функціональної і психологічної сумісності;

- усунення перетинання потоків, необґрунтованих спусків-підйомів;

- скорочення відстаней між основними функціональними ділянками, вибору прямолінійного графіка руху, досягнення простоти та ясності архітектурного рішення.

Показано, що в зонах цілеспрямованого руху важливим фактором є створення умов швидкої орієнтації, а також скорочення напруження уваги шляхом структурної організації композиції інтер'єра. Структурність є найважливішою якістю композиції інтер'єра, полегшуючим і прискорювальним фактором сприйняття. Установлено, що якщо при орієнтації цілеспрямованого руху довільна увага виникає в результаті заздалегідь складеного плану й підтримується за допомогою вольового зусилля, то невимушена увага викликається зовнішніми причинами й залежить від таких побудників, як:

- інтенсивність (контраст, активність, помітність елементів композиції);

- оригінальність - незвичайність архітектурної форми, сміливість контрастного рішення й т.д.;

- розмаїтість, асиметрія, ритм простору, що перетікає, складність елементів композиції;

- пластика архітектурної форми, тектоніка й синтез мистецтв;

- включення в композицію елементів живої природи;

- візуальний зв'язок із зовнішнім середовищем;

- складність траєкторії руху, зміна точок зору, частота зміни зорового кадру й т.д.

Дослідження групи приміщень фойє із цих позицій дозволили вивести дві основних вимоги, що визначають характер композиції інтер'єра:

- організація вільної (пластичної) об'ємно-просторової архітектурно-плану-вальної й конструктивної (тектонічної) системи;

- організація траєкторії руху, що забезпечує динаміку сприйняття.

Показано, що при невимушеному русі характер сприйняття архітектурного простору залежить від траєкторії руху. Вона визначає кутову швидкість і час сприйняття при русі повз об'єкту і навколо нього. Чим різкіше поворот, тим більше кутова швидкість і менше час сприйняття. Плавна лінія руху в інтер'єрі сприяє рівномірному розкриттю його зорових кадрів, збільшує цілісність сприйняття. Кутова швидкість сприйняття об'єкта міняється в міру наближення до нього. Вона дорівнює нулю на великій відстані й досягає максимуму, коли проходить повз нього. Між нульовою й максимальною кутовою швидкістю перебувають оптимальні умови для сприйняття об'єкта при русі.

Розглянуто вертикальні й горизонтальні маршрути сприйняття, які відрізняються своєю специфікою. Їх необхідно враховувати при організації внутрішнього руху. Важливо відзначити роль засобів вертикального зв'язку в розкритті інтер'єра при русі по похилій траєкторії. Відкриті засоби вертикального зв'язку: сходи, пандуси й ескалатори являються технологічними ланками в організації функціонального процесу інтер'єра, одночасно служать активним засобом композиції в організації внутрішнього простору й нарешті є маршрутом сприйняття інтер'єра, що розкриває його художній зміст у часі. При русі по відкритим сходам і пандусам траєкторія сприйняття тривимірна. Вона розкриває межі бачення, дальність огляду внутрішнього простору, що переходить у зовнішній, чіткіше підкреслює їхню безперервність, збільшує ракурси сприйняття й розкриває пластику простору у всіх координатах. Не випадково ці властивості відкритих сходів і пандусів (рампи) у створенні динаміки руху в трьох вимірах і розширення горизонтів сприйняття зробили їх популярними в організації сценічної дії. Темп, послідовність, траєкторія й характер руху визначають ступінь зорового розгортання простору й комплекс емоційних відчуттів. Чим більший плавний малюнок руху, тим більше точок спостереження й тим більше відповідно виникаючий до інтер'єра інтерес. У залежності від призначення архітектурного простору графік руху може бути строго прямолінійний та з'єднувати зони інтенсивного руху за найкоротшим шляхом, або невимушено звивистим - у зонах відпочинку. За швидкістю рух може варіюватися від повільного (прогулянкового), до швидкого (цілеспрямованого) руху. Швидкість, характер і траєкторія руху в інтер'єрі викликають у суб'єкта, що рухається, заздалегідь передбачений архітектором емоційний відгук і повинні бути ретельно продумані.

Сформульовано принципи формування архітектурного середовища інтер'єра ДК. Показано, що архітектурне середовище ДК є результатом процесу взаємодії й інтеграції ряду факторів, які реалізують соціальні, естетичні, екологічні, ергономічні потреби життєдіяльності людини. Для забезпечення життєздатності внутрішнього простору ділового комплексу його структура повинна бути заснована на наступних принципах:

- принцип антропоморфності простору;

- принцип екологічності;

- принцип соціально-психологічної адаптивності;

- принцип функціонально-просторової інтеграції й універсальності;

- принцип відповідності сучасності;

Принцип антропоморфності має вплив на формування робочого місця, виробничих приміщень, зон і в цілому всього офісного простору. Основними вимогами цього принципу є:

- розміри робочого приміщення, ширина комунікаційних зв'язків, простір користування меблями, технікою, або устаткуванням, які визначаються за антропометричними даними.

- створення сучасних меблів для офісів, які сприяють полегшенню, поліпшенню й більш швидкої орієнтації на робочому місці, що є необхідним для виконання термінових завдань швидко, комфортно й без виникнення відчуття втоми.

- при проектуванні меблів надається перевага плавним кутам, відповідно габаритам виробу, міцності, простоті у використанні, можливості адаптації робочого місця під потреби окремого робітника (висота стільця, нахил спинки, висота стільниці й ін.).

Принцип екологічності є одним з найважливіших принципів організації внутрішнього простору сучасних ділових центрів. Офісне приміщення повинне бути екологічно безпечною зоною й забезпечувати перебування на робочому місці робітника без шкоди для його здоров'я. Виконання цього принципу можливо шляхом:

- поліпшення якості й постійної циркуляції очищеного, зволоженого й іонізованого повітря, з урахуванням несприятливого впливу на здоров'я людини значного електромагнітного випромінювання;

- утримання належного мікроклімату приміщення, наявність системи клімат-контролю; - організації корегованого висвітлення робочого місця з обліком особливостей різного роду діяльності. Головна увага приділяється зоні роботи з комп'ютером, де необхідно забезпечити не тільки якісне освітлення, але й можливість зменшення його інтенсивності;

- застосування екологічно-якісних матеріалів для поверхонь стін, підлоги, стелі, предметного наповнення, які повинні бути наділені не тільки художньо-декоративними якостями, але й відповідати твердим вимогам збереження здоров'я. Це натуральні, або нешкідливі матеріали меблів, повітряно- та паро-проникаючий оздоблювальні матеріали стін, які не виділяють згодом або під дією сонячних променів шкідливі речовини і т.п.;

- збільшення кількості елементів природи в приміщеннях офісу: озеленення, камені, вода та наближення їх до робочого простору. Це сприяє не тільки комфортному психологічному самопочуттю працюючих, але й надає можливість природного очищення повітря.

Принцип соціально-психологічної адаптивності виступає одним з найважливіших факторів впливу на самопочуття співробітників ДК, а також на якість і швидкість роботи. Основними завданнями виступають:

- організація простору шляхом чіткого зонування й відокремлення у відповідності зі специфікою діяльності. Ураховуються основні шляхи руху інформації й співробітників. Цей фактор сприяє підвищенню корпоративного духу колективу й сприяє більше активній взаємодії співробітників;

- відповідність робочих місць та їхнього взаємного розташування вимогам ергономічності. Важливим виступає можливість збереження приватності місця робітника й, разом з тим, забезпечення контакту між співробітниками;

- використання оптимального клімат-контролю, висвітлення й кольорової гамми, як факторів, які діють на психологічний стан людини та здатні сприяти появі нових ідей і підвищувати працездатність, стимулювати до активної роботи, діяти заспокійливо й сприяти зосередженню.

Принцип функціонально-просторової інтеграції й універсальності. Функціонально-просторова організація внутрішнього простору будинків ділових комплексів є складною системою різних функціональних процесів, взаємозалежних зв'язків і контактів. Цей принцип вирішується за допомогою:

- функціонального домінування й гнучкої трансформації функцій;

- інтеграції й взаємопроникнення функціонально-планувальних зон на основі мобільності й гнучкості рішення;

- адаптації до різних функціонально-планувальних процесів, зміни кількості працюючих, порядку виробництва й т.п.;

- синтезуючого й варіантного використання предметного наповнення внутрішнього простору;

Принцип відповідності сучасності. Удосконалення сучасних тенденцій і рівень розвитку суспільства вагомо впливають на організацію інтер'єра будівлі ДК. Це пов'язане з технічним прогресом, у результаті якого існує тенденція до щоденного поліпшення засобів виробництва або життєзабезпечення. Тому необхідним є пристосування планувальної організації ДК до новітніх технологій і відповідність:

- сучасним соціальним умовам співіснування й потреби в суспільній праці. У зв'язку з комп'ютеризацією й об'єднанням мережею виробничого процесу здобуває більш вагоме значення робота в команді, у якій також зацікавлені й керівники, тому що це сприяє прискоренню роботи;

- сьогоднішньому рівню розвитку конструкційних, архітектурних, інженер-но-технічних засобів, науково-технічних і технологічних досягнень;

- вимогам охорони здоров'я у зв'язку з погіршенням екологічного стану в цілому, і в великих містах безпосередньо.

Розроблено модель оцінки якості внутрішнього простору будівлі ДК. При визначенні й формуванні критерію якості ДК, а це - оптимальність функціонування й розвитку архітектурних систем, необхідно пам'ятати, що найбільш ефективною системою є та, при якій краще розвиваються творчі й духовні сторони людини, забезпечується її психофізіологічна врівноваженість.

ВИСНОВКИ

1. Установлено, що кожній суспільно-економічної формації відповідає свій конкретний домінуючий тип ділових відносин, який визначається трьома параметрами: характером, рівнем і масштабом. Кожному домінуючому типу ділових відносин відповідає свій тип суспільної будівлі, що вміщає ділову функцію в одному з варіантів її проявів - як функцію керування, як функцію підприємництва або як функцію координації ділової діяльності. Динамічність зміни ділових відносин, вступаючи в протиріччя зі статичністю типологічної схеми будівлі ДК, викликає до життя новий тип.

2. Розглянуто методичні основи формування простору ДК. Показано, що антропометричні, графо-аналітичні методи моделювання, очевидно, корисні для проектної практики. Особливо вони важливі в процесі оптимального формування складних просторів ДК. При подальшому ускладненні й уточненні функціональної схеми корисним є метод просторового проектування функціональних зон. Проектувальник вирішує завдання одночасного сприйняття простору із заданого маршруту пересування за допомогою методу «ізовистських полів» та графічних моделей сприйняття простору, обгородженого площинами. Всі методи орієнтовані на формування комфортного, оптимального архітектурного простору ДК.

3. Розглянуто ергономічні основи планувального формування структури будівлі ДК. Показано, що полярність ділових відносин і будівель проявляється із планувальної точки зору у двох напрямках: у вигляді регулярного й вільного плану будівлі. Це продиктовано ходом еволюції суспільних будівель з вираженою діловою функцією в цілому й кожного з типів окремо. Зроблено класифікацію планувальних структур: традиційний тип - коридорна планувальна схема й невеликі кабінети; великозальний тип - офіс-ландшафт; «оборотній» тип. 4. Показано, що сучасний підхід до формування концепції будівлі ДК є найбільш важливим й структуроутворюючим для подібних будівель, що формують ергодизайнерську систему. Це, насамперед:

- аналіз кліматичних умов території проектування з метою визначення орієнтації й конфігурації будівлі;

- природне висвітлення приміщень, зокрема кожного робочого місця;

- природна вентиляція приміщень;

- енергозбереження: економічне планування з погляду обігріву й, навпаки, охолодження будівлі ділового комплексу залежно від кліматичних умов;

- можливість використання рослин для формування мікроклімату в будівлі;

- енергоактивні будівлі, побудовані за принципами динамічної адаптації.

5. Показано функціонально-технологічні основи формування структури будівлі ДК. Дано визначення основних функцій ДК: ділової і ергономічної. Під ергономічною функцією розуміється задоволення основних біо-, психофізіологічних потреб людини в ДК. Вона нерозривно пов'язана з комфортністю будівель і споруд. Вивчено змістовні аспекти уявлень про комфортність і уточнено з позиції ергономіки їх інтегральне значення. Показано, що еволюція подань про комфортність середовища ділової активності людини нерозривно пов'язана з динамікою економічного й соціокультурного рівня розвитку суспільства в цілому.

6. Розглянуто основні принципи формування сучасного інтер'єра, які в самому загальному вигляді виразилися в наступному: розуміння простору як першооснови архітектури, єдність архітектурних і конструктивних форм, злиття архітектурного середовища із природним й, нарешті, головне, визнання формотворної ролі функції (технологічної, ергономічний і соціальної) як домінанти композиції.

7. Вивчено ергономічні аспекти поводження й сприйняття людиною інтер'єрних просторів ДК. Показано роль факторів внутрішньої мотивації в сприйнятті інтер'єра. Для диференціації завдань, пов'язаних з організацією утилітарного руху, а також з естетичним сприйняттям, представляється перспективним застосувати види поведінки й пов'язані з ними рухи до двох категорій: цілеспрямоване (екстрогенне) і невимушене (інтрогенне). Вивчено роль уваги й установки в сприйнятті інтер'єра. Розміщення в просторі функціональних зон і вузлів комунікацій фокусує людські потоки, створює фіксовані графіки руху й маршрути естетичного сприйняття. Рух людей в інтер'єрі виступає як фактор, що детермінує діяльність архітектора у формуванні функціонально-планувального рішення, разом з тим, визначає характер сприйняття навколишньої композиції.

8. Сформульовано алгоритм формування базових архітектурних систем ДК. Показано, що тип будівлі ДК для успішного функціонування повинен відповідати організаційному типу структури. Установлено, що при певному розмаїтті форм, базовими для всіх є чотири парадигми, що характеризуються своїми наборами властивостей в області керування, організації взаємодії й комунікацій: «відкрита» модель організації; «закрита» модель організації; «синхронна» модель організації; «випадкова» модель організації.

9. Сформульовано принципи формування «наскрізної архітектурної матриці» (НАМ) універсальної моделі ДК. НАМ - певний алгоритм взаємодії функції, конструкції й форми будівлі, при якому кожна із трьох складових несе в собі статику й динаміку двох інших. «Ключем», що приводить механізм трансформації в дію, є при цьому соціальна складова (ділові відносини), представлена типом організаційної парадигми. Розглянуті принципи їхньої взаємодії.

10. Вивчено особливості організації цілеспрямованого руху людей у внутрішньому просторі середовища ДК. Визначено ергономічні умови й технологічну впорядкованість цілеспрямованого руху й сприйняття в інтер'єрі ділового комплексу. ДК можуть класифікуватися за призначенням, що визначає склад і взаємозалежність приміщень. Кожне приміщення, відповідно до свого функціонального призначення має свою індивідуальну структуру. Характер ділової активності, час, період існування ДК, специфіка функціонально-ділових відносин - фактори, які активно впливають на структуру ДК. Основним фактором є ступень автономності кожного структурного підрозділу.

11. Сформульовано основні ергономічні вимоги до функціональних зон ділового комплексу (вхідний вестибуль, розподільний вестибуль, рісепшн, зона очікування, адміністративна зона, зона переговорів, конференц-зал, сходи й ліфтової вузел). Розглянуті всі функціональні зони ділового комплексу, які активно здійснюють процеси життєдіяльності. Структурна організація плану й упорядкованість цілеспрямованого руху в інтер'єрі суспільної будівлі вимагає обов'язкового обліку ергономічних вимог.

12. Сформульовано принципи формування архітектурного середовища інтер'єра будівель ДК. Показано, що архітектурне середовище ДК є результатом процесу взаємодії й інтеграції ряду факторів, які реалізують соціальні, естетичні, екологічні, ергономічні потреби життєдіяльності людини. Для забезпечення життєздатності внутрішнього простору ДК його структура повинна бути заснована на наступних принципах:

- антропоморфності;

- екологічності;

- соціально-психологічної адаптивності;

- функціонально-просторової інтеграції й універсальності;

- відповідності сучасності.

13. Розроблено модель оцінки якості внутрішнього простору будівлі ДК. При визначенні й формуванні критерію якості ДК, а це - оптимальність функціонування й розвитку архітектурних систем.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ, ВИКОНАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мироненко В.В. Планировочные особенности формирования структуры здания делового центра// Зб. наукових праць вищих навчальних закладів художньо-буд. профілю України i Poсії, Харків: 2006.-№1,2,3.-С.148-151.

2. Мироненко В. Культурно-деловой центр в структуре города// Зб. наукових праць вищих навчальних закладів художньо-буд. профілю України i Po-сії, Харків: ХДАДМ.- С. 210-211.

3. Мироненко В.В. Градо-экологические и социальные фактори, влияющие на архитектуру многофункциональных комплексов.- НАУКОВИЙ ВІСНИК БУДІВНИЦТВА. -Вип. 46.-Харків ХДТУБА ХОТВ АБУ.-2008.- С. 21-24.

4. Мироненко В.В. Совершенствование подходов к обеспечению энергоэф-фективности жилой среды. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр./За ред. Даниленка В.Я.- Харків: ХДАДМ, 2008.- №4. (Дизайн - Освіта 2008).- С.67-74.

5. Яровий В. А., Мироненко В.В. Подходы к обеспечению энергоэффективности жилой среды. - ВІСНИК ОДАБА, Випуск №30, Одеса, Зовнішрекламсервіс, 2008.- С. 339-347.

6. Мироненко В.В., Гуменный А.А., Ильченко В.В. Архитектурно-планировочные особенности модернизации многофункциональных комплексов.- НАУКОВИЙ ВІСНИК БУДІВ-НИЦТВА.- Вип.47.-Харків ХДТУБА ХОТВ АБУ.- 2008.- С. 11-19.

7. Мироненко В.В., Тузова О.А. Проблема экологической безопасности в архитектурной среде высотных зданий. ВІСНИК ДНАБА.- Вып. 2008-6 (74).- Проблеми містобудування й архітектури.- Макіївка, 2008.- С. 103-107.