Комплексне дослідження будівельної кераміки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Історія виникнення будівельної кераміки

2. Комплексна характеристика будівельної кераміки

2.1 Загальна характеристика будівельної кераміки і її види

2.2 Сировина для виробництва керамічних будівельних матеріалів

2.3 Властивості глин як основної сировини для керамічних виробів

3. Особливості виробництва керамічної цегли

3.1 Загальна схема виробництва керамічної цегли

3.2 Особливості виробництва стінових керамічних цегл та їх асортимент

4. Будівельна керамічна цегла в екологічному аспекті

5. Керамічні блоки

6. Нормативні документи

7. Статті фахових видань

Висновки

Використані джерела



Вступ

Значення будівельних матеріалів на основі кераміки в Україні величезне. Будівельна кераміка, особливо цегла, у більшості регіонів України є базовим матеріалом для створення житлових, адміністративних і виробничих споруджень всіх рівнів складності й габаритів. Будівельна кераміка застосовується як для створення несучих каркасів будинків, так і для оздоблювальних і комунікаційних будівельних робіт.

У зв'язку з величезною роллю керамічних виробів у будівельній індустрії одним з головних напрямків розвитку промисловості будівельних матеріалів України є:

- створення нових й удосконалювання існуючих технологічних процесів виробництва будівельної кераміки, що забезпечують одержання продукції з мінімальними витратами енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів;

- одержання нових видів будівельних керамічних матеріалів і виробів із заданими властивостями, що відповідають найвищим вимогам будівництва;

- широке впровадження маловідходних і безвідходних технологій, використання вторинних продуктів виробництва керамічних будматеріалів.

Різні експлуатаційні умови будинків і споруджень, параметри технологічних процесів обумовлюють різноманітні вимоги до будівельних матеріалів на основі кераміки, а звідси випливає досить велика номенклатура їхніх властивостей:

- міцність при нормальній або високій температурі (остання характеризує жаро- або вогнестійкість матеріалу);

- водостійкість, стійкість проти дії різних солей, кислот і лугів, шлакостійкість (має особливе значення в металургійних процесах) і т.п.;

- проникність (або непроникність) матеріалів для рідин, газів тепла, холоду, електричного й радіоактивного випромінювання;

- довговічність, міцність і гарний дизайн матеріалів для обробки приміщень житлових і суспільних будинків, садів і парків.

Найважливіші властивості будівельних матеріалів на основі кераміки визначають області їхнього застосування. Тільки глибоке й всебічне знання властивостей керамічних матеріалів дозволяє раціонально й у технічному, і в економічних відносинах вибрати матеріал для конкретних умов використання.

Іншим важливим завданням є випереджальний розвиток промисловості будівельних керамічних матеріалів, неухильне зниження собівартості й питомих капітальних вкладень.

Метою курсової роботи є комплексне дослідження будівельної кераміки, зокрема, виробництва керамічної будівельної, оздоблювальної й вогнетривкої цегли.

Для реалізації даної мети нами були поставлені й вирішені наступні завдання:

1.Дослідження властивості будівельної кераміки.

2. Аналіз особливості виробництва.

3. Аналіз екологічних аспектів виробництва й застосування будівельної кераміки.

Методи дослідження - вивчення й аналіз виробництва та застосування будівельної кераміки на прикладі українських і закордонних підприємств, почерпнуті зі спеціальної періодики й прес-релізів будівельних компаній, літератури за технологією будматеріалів. Використано матеріали перспективних досліджень в області будівельної кераміки. Вищевказані джерела об'єднані в курсовій роботі методом аналітичного синтезу.



1. Історія виникнення будівельної кераміки

Колись люди складали своє житло з тих каменів, які можна було знайти, зібрати або відколоти. Робили стіни трав'яні, солом'яні. Але віх їх треба було не тільки скласти, але й "склеїти". Для цього як не можна більше підходила глина.

Із глиняного тесту зі сплетеними прутами ставили глиноплетень. Брали траву або солому, змішували із глиною й робили із цієї маси досить міцні камені (саман), їх сушили на сонці, одержуючи свого роду глинобетон. Будівлі із глинобетону стояли не один десяток років. Згодом люди навчилися формувати стінові камені із самої глини. Будували з необпаленої, але досить міцної цегли. Особливо широко глиняна архітектура розвивалася в місцях бідних каменем і багатих природними покладами глини.

В Єгипті й Месопотамії цеглу навчилися обпалювати за три тисячі років до нашої ери. Поливні фризи Ассирії, Вавилоні й Ахеменидської Персії вражають нас дотепер. Сирцева архітектура широко розвивалася в Середній Азії. Таке будівництво в Бухарі, Хіві, Самарканді було й побутовим, і унікальним - дома, мечеті, фортеці, мавзолеї. У нас цегельне ремесло зародилося в Київській Русі в середині X в. Майстри стінових справ почали будувати з обпаленого "глиняного каменю" князівські палаци й церкви.

Сама звичайна цегла може бути не тільки конструктивним елементом у будинку, але й створювати архітектурну гаму: круглий цегельний стовп-колона, арка, звід, ярус, галереї, ніші... Цегельна стіна - це "цегельна архітектура". Її народжують масштабність і сітка швів кладки, чистота її ліній.

Греки й римляни ще до нашої ери для прикраси стін, колон храмів й інших будинків використали теракоту. Архітектурне, скульптурне облицювання з теракоти любили в епоху європейського Відродження в Італії, Фландрії, Франції. У новий час вона була модною в Англії. Зараз вона прикрашає подекуди американські хмарочоси.[9]

У Самарканді, Бухарі вміли різати по висушеній глині; потім її обпалювали. Неповторне облицювання фасадів мавзолею Ішрат-хана в Самарканді: на тлі із правильних теракотових цеглинок розсіяні "зірки" і геометричні візерунки; між цеглами - глазуровані блакитні смужки.

Зовнішній декор церковних, монастирських й інших споруд у російській державі XVI-XVII ст. був не теракотовим, а кахельним. Це мистецтво розцвіло в Новому Єрусалимі, у Ярославлі, Ростові, Суздалі. Кахельними вставками розбивали одноманітність площини стіни, обрамляли вікна, оперізували вежі. Майстри створювали з окремих елементів панно й фризи.

І все-таки самим масовим виробом була цегла. Цеглярі вчилися в колег по ремеслу - у гончарів. Вони були першими "плінфоробами". "Плінфа" - так називали тоді цеглу (грецьке - "плінфос", "плінт"). Спочатку він був квадратною плиткою, потім став прямокутником, товщина його збільшувалася.

Для виготовлення цегли використаються жирні, піщанисті й навіть мергелисті глини будь-яких кольорів, легкоплавкі й неглибоко лежачі. Часто - це суглинки, жовтуваті й світло-бурі через гідрати окису заліза; у них половина піску (або навіть більше), вони грубі на дотик. Користуються й лесом - природною нешаруватою сумішшю глин з тонкодисперсним польовим шпатом, кварцовим пилом, лусочками слюди й іншими мінералами. [17]

У цегельних глинах шкідливі шматки вапняку, щебень, галька, гравій, а також розчинні солі. У такої глини гірше формувальні якості; у готовій, обпаленій цеглі з'являються вибілини - білісуваті, брудні - і бувають руйнування.

Технічну революцію в цегельну промисловість приніс мундштук, прикріплений до глином'ялки. Тепер сформований брус глини, що рухається, по виходу з мундштука автоматично розрізався падаючою металевою струною на цегли. Переробка глини й формування стали відтепер безперервні. З'явилися шнекові стрічкові преси й разом з ними вальці - головний глинообробник. Відбулося це на початку XX сторіччя.

І хоча зараз із цеглою конкурують новітні будівельні матеріали, в останні роки випуск цегли, наприклад у Західній Європі, має тенденцію до підвищення.

Будівельна кераміка розвивається зараз бурхливо. Її розмаїтість велика: це стінові, покрівельні, лицювальні, санітарно-технічні матеріали й вироби. У світі не один десяток тисяч підприємств стінової кераміки. Всі вони працюють на місцевих глинах, і продукція їх використається на місці або недалеко.

Існує ще одна область застосування кераміки. Більше п'яти тисяч років тому на Середньому Сході плавили й лили мідь, використовуючи жароміцні посудини з кераміки. На неї металурги звернули свою увагу давно. Не можна було обійтися без керамічних вогнетривів. У конструкціях металургійних печей вони незамінні, тому що жаростійкі й інертні хімічно. [9]

Давно й добре, здавалося б, відомі керамічні матеріали знаходять зараз нове застосування. Особливо великі зміни в науці про кераміку відбулися в останні десятиліття. Відкрито, синтезовані зовсім нові види керамоматеріалів. Створені "кермети" - нові керамічні речовини з металів й окислів. Скло тепер перетворюють термічною обробкою при особливому режимі в склокераміку. Спеціальна кераміка використається при будівництві споруджень хімічної і ядерної промисловості.

Таким чином, історія використання глини для виробництва будівельної кераміки людиною ще далека від завершення. Новаторські дослідження в області перспективних будівельних керамічних матеріалів обіцяють якісний прорив у будівельній індустрії, зокрема, в економічному й міцнисному аспекті.



2. Комплексна характеристика будівельної кераміки

2.1 Загальна характеристика будівельної кераміки і її види

Керамічними називають кам'яні вироби, одержувані з мінеральної сировини шляхом його формування й обпалу при високих температурах.

Термін «кераміка» походить від слова «керамейя», яким у Древній Греції називали мистецтво виготовлення виробів із глини. І тепер у керамічній технології використають головним чином глини, але поряд з ними застосовують й інші види мінеральної сировини, наприклад чисті оксиди (оксидна технічна кераміка). Керамічні матеріали - найбільш древні із всіх штучних кам'яних матеріалів. Велика міцність, значна довговічність, декоративність багатьох видів кераміки, а також поширеність у природі сировинних матеріалів обумовили широке застосування керамічних матеріалів і виробів у будівництві.

У сучасному будівництві керамічні вироби застосовують майже у всіх конструктивних елементах будинків, лицювальні матеріали використають у збірному домобудівництві. Багатство естетичних можливостей кераміки забезпечили їй стабільне місце в обробці фасадів будинків і внутрішніх приміщень. Керамічні пористі заповнювачі - це основа легких бетонів. Санітарно-технічні вироби, а так само посуд з порцеляни й фаянсу широко використають у побуті. Спеціальна кераміка необхідна для хімічної й металургійної промисловості (кислототривкі й вогнетривкі вироби), електротехніці й радіоелектроніці (електроізолятори, напівпровідники й ін.).

Керамічні будівельні матеріали залежно від їхньої структури розділяють на дві основні групи: пористі й щільні. Пористі поглинають більше 5% води (по масі), у середньому їхнє водопоглинення становить 8 - 20% по масі або 14 - 36% по об'єму. Пористу структуру мають стінові, покрівельні й лицювальні матеріали, а так само стінки дренажних труб і т.п. Щільні поглинають менш 5% води, найчастіше 1 - 4% по масі або 2 - 8% по об'єму. Щільну структуру мають плитки для підлоги, дорожня цегла, стінки каналізаційних труб й ін.[19]

По призначенню керамічні будівельні матеріали й вироби ділять на наступні види:

- стінові вироби (цегла, пустотілі камені й панелі з них);

- покрівельні вироби (черепиця);

- елементи перекриттів;

- вироби для облицювання фасадів (лицьова цегла, малогабаритні й інші плитки, набірні панно, архітектурно-художні деталі);

- вироби для внутрішнього облицювання стін (глазуровані плитки й фасонні деталі до них - карнизи, куточки, паски);

- заповнювачі для легких бетонів (керамзит, аглопорит);

- теплоізоляційні вироби (ячеїста кераміка);

- санітарно- технічні вироби (умивальні столи, ванни, унітази);

- плитка для підлоги;

- дорожня цегла;

- кислототривкі вироби;

- вогнетриви;

- вироби для підземних комунікацій (каналізаційні й дренажні труби).

Наведена класифікація показує велике поширення керамічних матеріалів і виробів у будівництві.[2]

2.2 Сировина для виробництва керамічних будівельних матеріалів

Сировинними матеріалами для виробництва керамічних виробів є каоліни й глини, застосовувані в чистому виді, а частіше - у суміші з добавками (знежирюючими, пороутворюючими, плавнями, пластифікаторами). Під каолінами й глинами розуміють природні водні алюмосилікати з різними домішками, здатні при замішуванні з водою утворювати пластичне тісто, що після обпалу необратимо переходить у каменеподібний стан.

Каоліни. Каоліни складаються майже винятково з мінералу Al2 O3 2Si2 2H2 O і містять значну кількість часток менше 0,01мм; після обпалу зберігають білі кольори.

Глини більш різноманітні по мінеральному складу, вони більш забруднені мінеральними й органічними домішками. Глиниста речовина (із частками менше 0,005мм) складається в основному з каолініту й родинних йому мінералів - монтморилоніту Al2 O3 4Si2 n2O, галуазиту Al2 O3 2Si2 4H2 O.

Зміст таких часток визначає пластичність й інші властивості глин. Високопластичні глини містять частки розміром менш 0,005мм - 80 - 90 %.

У глинах можуть бути домішки що знижують, температуру плавлення: карбонат кальцію, польовий шпат, Fe(OH)3, Fe2 O3. Каменеподібні включення CaCO3 є причиною появи «дутиків» і тріщин у керамічних виробах, тому що гідратація Ca, що утворився при випалі керамічних виробів, супроводжується збільшенням його об'єму. Домішка оксиду заліза, що часто зустрічається, надає глині звичне червоне фарбування. Взагалі ж фарбування глин досить різноманітні: від білої, коричневої, зеленої, сірої до чорної. Фарбування глин залежить від домішок як мінерального, так й органічного походження багатих вуглецем.[10]

Бентонітами називають високодисперсні глинисті породи з переважним вмістом монтморилоніту. Вміст у них часток менше 0,001мм досягає 85 - 90 %.

Трепели й діатоміти, що складаються в основному з аморфного кремнезему, використають для виготовлення теплоізоляційних виробів, будівельної цегли й каменів.

Знежирюючі добавки уводяться до складу керамічної маси для зниження пластичності й зменшення повітряної й вогневої усадки глин. В якості знежирюючих добавок використають шамот, дегидратировану глину, пісок, золу ТЕЦ, гранульований шлак.

Шамот - зернистий керамічний матеріал (із зернами 0,14 - 2 мм), одержуваний здрібнюванням глини, попередньо обпаленої при тій же температурі, при якій обпалюють виріб. Його можна одержати, подрібнюючи відходи обпаленої цегли. Шамот поліпшує сушильні й випалювальні властивості глин, тому його застосовують для одержання високоякісних виробів - лицьової цегли, вогнетривів і т.п.

Дегидратирована глина, що додає в кількості 30 - 50 %, при температурі 700 - 750° С поліпшує сушильні властивості сирцю й зовнішній вигляд цегли.

Пісок (із зернами 0,5 - 2 мм) додають у кількості 10 - 25 %.

Гранульовані доменні шлаки (із зернами до 2 мм) - ефективний знежирювач глин при виробництві цегли. Ролі знежирювачів виконують так само зола ТЕЦ і вигоряючі добавки.

Пороутворюючі матеріали вводять у сировинну масу для одержання легких керамічних виробів з підвищеною пористістю й зниженою теплопровідністю. Для цього використають речовини, які при випалі дисоціюють з виділенням газу, наприклад CO2 (мелена крейда, доломит), або вигорають.

Вигоряючі добавки - деревні обпилювання, здрібнений буре вугілля, відходи вуглезбагачувальних фабрик, зола ТЕЦ і лігнін - не тільки підвищують пористість керамічних виробів, але також сприяють рівномірному спіканню керамічного черепка.[4]

Пластифікуючими добавками є високо пластичні глини, бентоніти, а також поверхнево-активні речовини - сульфітно-дріжджова бражка й ін.

Плавні додають у глину в тих випадках, коли необхідно понизити температуру її спікання. До них відносять: польові шпати, залізна руда, доломіт, магнезит, тальк і т.п.

Для додання декоративного вигляду й стійкості до зовнішніх впливів поверхню деяких будівельних керамічних виробів покривають глазур'ю або ангобом. Шар глазурі, нанесений на поверхню керамічного матеріалу, закріплюють на ній обпалом при високій температурі. Глазурі - це скло, яке може бути прозорим і непрозорим (глухим), різних кольорів. Головними сировинними компонентами глазурі є: кварцовий пісок, каолін, польовий шпат, солі лужних і луго-земельних металів, оксиди свинцю, борна кислота, бура й ін. Їх застосовують у сирому виді, або сплавленими - у вигляді фрітти. Оксид свинцю заміняють менш шкідливим оксидом стронцію.

Ангоб готовлять із білої або кольорової глини й наносять тонким шаром на ще не обпалені будівельні вироби. При обпалі ангоб не плавиться, тому поверхня виходить матовою. Ангоб по своїх властивостях повинен бути близький до основного керамічного виробу.[4]

2.3 Властивості глин як основної сировини для керамічних виробів

Пластичність. Глина, замішана в певній кількості води, утворює глиняне тісто, що має связність й пластичність.

Пластичністю глини називають її властивість у вологому стані приймати під впливом зовнішнього повітря бажану форму без утворення розривів і тріщин і зберігати отриману форму при сушінні й випалі.

Технічним показником пластичності є число пластичності

Пл = WT - WP

де WT й WP - значення вологості, що відповідають границі текучості й межі розкочування глиняного джгута, %.

Для виробництва будівельних керамічних виробів звичайно застосовують помірковано пластичні глини із числом пластичності Пл = 7 - 15. Малопластичні глини із Пл менше 7 погано формуються, а високопластичні глини із Пл більше 15 розтріскуються при сушінні й вимагають знежирення.

Сполучна здатність глини проявляється у зв'язуванні зерен непластичних матеріалів (піску, шамоту й ін.), а також в утворенні при висиханні досить міцного виробу - сирцю. Цю здатність використають при кладці печей, труб.[2]

Особливість глиняного тіста - здатність тверднути при висиханні на повітрі. Міцність висушеної глини обумовлена дією ван-дер-ваальсових сил і цементацією зерен мінералів іонами домішок. Сили капілярного тиску стягають частки глини, перешкоджають їхньому роз'єднанню, внаслідок цього відбувається повітряна усадка. При насиченні водою меніски зникають, припиняється дія капілярних сил, частки вільно переміщаються в надлишку води, і глина розмокає.

Усадка - це зменшення лінійних розмірів й об'єму глиняного сирцю при його сушінні (повітряна усадка) і обпалі (вогнева усадка) глин. Усадку виражають у відсотках від первісного розміру виробу.

Для різних глин лінійна повітряна усадка коливається від 2 - 3% до 10 - 12 % залежно від вмісту тонких фракцій. Для зменшення усадочних напруг до жирних глин додають знежирювателі. Поверхнево-активні речовини (СБД й ін.), уведені в глиняну масу в кількості 0,05 - 0,2 %, поліпшують змочування часток глини водою, дозволяють скоротити формувальну вологість і знизити повітряну усадку.

Вогнева усадка виходить через те, що в процесі випалу легкоплавкі складові глини розплавляються, і частки глини в місцях їхнього контакту зближаються. Вогнева усадка може становити 2 - 8 % залежно від виду глини.

Повна усадка, рівна алгебраїчній сумі повітряної й вогневої усадок, коливається від 5 до 18 %. Відповідно збільшують розміри форм, щоб одержати готовий виріб необхідних форм.[17]

У процесі високотемпературного обпалу глина перетерплює фізико-хімічні зміни. Спочатку випаровується вільна вода, потім вигорають органічні речовини. При температурі 700 - 8000 С відбувається розкладання безводного метакаолінита Al2 O3 2Si2, що утворився раніше (при температурі 450 - 6000 С) внаслідок дегідратації каолініту; потім Al2 O3 й Si2 при підвищенні температури (до 9000 С и вище) знову з'єднуються, утворюючи штучний мінерал - мулліт (3Al2 O3 2Si2). Мулліт надає обпаленому керамічному виробу водостійкість, міцність, термічну стійкість. З його утворенням глина необратимо переходить у каменеподібний стан. Разом з утворенням мулліту розплавляються легкоплавкі складові глини, цементуючи й упрочнюючи матеріал.

Випал цегли й інших пористих виробів звичайно закінчується при температурі 950 - 10000 С. Подальше підвищення температури різко інтенсифікує утворення й нагромадження рідкої фази - силікатного розплаву, що не тільки цементує частки глини, але й ущільнює керамічний матеріал. У результаті виходять вироби із щільним керамічним черепком, що відрізняється малим водопоглиненням (менш 5 %).[4]

Спікливістю глин називають їхню властивість ущільнюватися при випалі й утворювати каменеподібний черепок.

Інтервал спікання легкоплавких глин (для виробництва цегли, керамзиту) 50 - 1000 С, вогнетривких глин - 4000 С.

Вогнетривкі глини (і вироби з них) протистоять дії високих температур, не деформуючись і не розплавляючись. Чистий каолініт плавиться при температурі 17700 С, однак різні домішки (Fe2 O3, CaCO3, і ін.) знижують цю температуру. Являючи собою складні природні суміші, глини не мають певної температури плавлення. При 750 - 8000 С у наслідок часткового плавлення легкоплавких евтектичних сумішей починається ущільнення черепка й закриття пор, тобто відбувається спікання.



3. Особливості виробництва керамічної цегли

3.1 Загальна схема виробництва керамічної цегли

Обробка глиняної маси. Виробництво керамічних цегельних виробів включає наступні етапи:

- кар'єрні роботи;

- механічну обробку глиняної маси;

- формування виробів, їхнє сушіння й обпал.

Кар'єрні роботи включають видобуток, транспортування й зберігання проміжного запасу глини. Вилежування замоченої глини, її виморожування у протягом річного строку на відкритому повітрі руйнує природну структуру глини, вона диспергирується на елементарні частки, що підвищує пластичність і формувальні властивості керамічної маси.

Механічна обробка глини здійснюється за допомогою глинообробних машин і має мету: виділити або подрібнити кам'янисті включення, гомогенізувати керамічну масу й одержати необхідні формувальні властивості. Кам'янисті включення виділяють із глини, пропускаючи її через гвинтові каменевидаляючі вальці або застосовуючи інші спеціалізовані машини. Можна домогтися повного виділення каменів із глини гідравлічним збагаченням: глину розпускають у глиноболтушках, а потім шликер пропускають через сито, на якому відокремлюються камені розміром більше 0,5 мм; шликер збезводнюють у потужних розпилювальних сушарках.

Глину подрібнюють після виділення кам'янистих включень. Якщо їх немає в глині, то після доставки на завод її відразу піддають грубому дробленню, потім тонкому здрібнюванню. Після тонкого здрібнювання глину треба пром'яти, щоб одержати глиняну масу з необхідною формувальною вологістю.

Формування. Стінові керамічні цегли виготовляють способами пластичного формування й напівсухого пресування. З рідких глиняних мас виготовляють деякі види лицювальної цегли.

Спосіб пластичного формування. Виробу стінової кераміки (цегли) формують із пластичних глиняних мас на стрічкових шнекових пресах, які можуть бути вакуумними й безвакуумними. У корпусі цього преса обертається шнек - вал із гвинтовими лопатами. Глиняна маса, надходячи через вирву й живильний валик, переміщається за допомогою шнека до перехідної головки, що звужується, й мундштука. У цьому місці глиняна маса ущільнюється, вирівнюються тиски й швидкості по перетині глиняного бруса. Мундштук глиняного преса для виробництва цегли має прямокутний перетин. Для формування пустотілої цегли й керамічних каменів, у мундштуці преса встановлюють пустотоутворюючий сердечник. Застосовуються також фасонні вставки з вузькими щілинами - для формування оздоблювальної фасонної цегли.

З мундштука преса виходить глиняний брус, що розрізають автоматично різальним апаратом, одержуючи вироби заданого розміру. Щільний вакуумований сирець установлюють рядами на грубну вагонетку й він надходить у тунельну сушарку в штабелі (без полиць). Вакуумування глини дозволяє витягти з її повітря, знизити вологість на 3 - 4 %, збільшити міцність сирцю в 2 - 3 рази, міцність обпаленого цегельного виробу збільшується до 2 разів, його водопоглинення знижується на 10 - 15 %. Для реалізації вищевказаного процесу часто використають установку ШЛ 347, схема якої наведена на рисунку 3.1 [17]



Рисунок 3.1- Схема установки ШЛ 347: 1 - змішувач; 2 - емульгатор; 3, 6 - електрогідроклапан; 4 - накопичувач; 5 - мішалка лопатева; 7 - колектор; 8 - сопло; 9 - валик що подає; 10 - брус глиняний; 11 - ролик приводної; 12 - валик дозуючий; 13 - валик контактуючий; 14 - вимірювальний блок.

Спосіб напівсухого пресування. Керамічні цегли формують способом напівсухого пресування із шихти вологістю 8 - 10 %, що ущільнює пресуванням під значним тиском (15 - 40 Мпа).

Сушіння сирцю. Перед обпалом цегельний виріб треба висушити до вмісту вологи не більше 5 % щоб уникнути нерівномірної усадки й розтріскування при випалі. Сушіння сирцю проводять у тунельних і камерних сушарках.

Обпал виробів. Обпал завершує виготовлення керамічних цегельних виробів. У процесі випалу формується їхня структура, що визначає технічні властивості виробу. Сумарні економічні витрати на обпал цегли становлять 35 - 40 %, а втрати від браку досягають 10% собівартості товарної продукції. Обпал керамічних цегл здійснюється в тунельних печах з автоматичним керуванням. Тунельна піч являє собою довгий канал, виложений усередині вогнетривкої футеровкою. Вагонетки з виробами, що становлять суцільний поїзд, переміщаються в печі й поступово проходять зони підігріву, обпалу й охолодження. Максимальна температура обпалу цегли й інших стінових керамічних виробів (950 - 10000 С) необхідна для спікання керамічної маси. Спікання відбувається внаслідок цементуючої дії розплаву евтектик (рідинне спікання), реакцій у твердій фазі й кристалізації новотворів.

3.2 Особливості виробництва стінових керамічних цегл та їх асортимент

По щільності й технічних властивостях керамічні цегли й камені ділять на три групи: перша - ефективні, щільністю не більше 1400 - 1450 кг/м3 з високими теплозахисними властивостями; друга - умовно-ефективні, щільністю 1450 - 1600 кг/м3; третя - звичайна цегла щільністю понад 1600 кг/м3.

Керамічна цегла має форму прямокутного паралелепіпеда розміром 250х120х65мм, із прямими ребрами, чіткими гранями й рівними лицьовими поверхнями; скривлення ребер і граней цегли не повинне перевищувати 3мм. Модульна цегла має розмір 250х120х88мм і випускається із круглими або щілинними порожнечами, щоб маса однієї цегли була не більше 4кг. Відхилення від розмірів не повинні перевищувати встановлених величин.

Цегла не повинна мати механічних ушкоджень і наскрізних тріщин. Цегла повинна бути нормально обпалена; цегла недопалена і перепалена - брак. Після обпалу цегла повинна відповідати кольорам еталона нормально обпаленої цегли. Не допускаються вапняні включення (дутики), що викликають руйнування цегли.[17]

Залежно від межі міцності при стиску цеглу ділять на марки: 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300. Щільність суцільної цегли 1600 - 1900 кг/м3, його теплопровідність 0,7 - 0,82 Вт/(м * З). Водопоглинення цегли вище марки 150 повинне бути не менш 6 %, цегли інших марок не менш 8 %. Ця вимога забезпечує певну пористість цегли, інакше вона стане занадто теплопровідна і буде погано сцеплюватися з будівельним розчином. Морозостійкість цегли не менш 15 циклів поперемінного заморожування й відтавання; передбачені й більше високі марки морозостійкості: Мрз 25, Мрз 35, Мрз 50.

Цеглу застосовують в основному для кладки стін будинків, виготовлення зборень стінових панелей, кладки печей і димарів.

Одним з відомих способів підвищення якості керамічної цегли є нанесення вологоутримуючої суміші (ВУС) на поверхню формуємого бруса перед його розрізкою. Виникаюче при сушінні сирцю ядро ущільнення викликає деформації, що розтягують, які приводять до утворення тріщин на гранях (мал. 3.8.). Нанесення ВУС на лицьові грані дозволяє вести сушіння з боку плашкових граней, що супроводжується деформаціями стиску, і тріщини не утворяться. У цьому випадку можна навіть посилити режим сушіння в певних межах. Ще одним позитивним фактором такої обробки сирцю є усунення висолів на лицьових поверхнях, що дозволяє одержати цеглу рівномірного яскравого кольору. [5]



Рисунок 3.8. Сушіння цегли сирцю: а - без обробки; б - з обробкою зовнішніх граней волого утримуючими составами. Д - напрямку дії усадочних деформуючих сил. 1 - цегла сирець; 2 - ядро ущільнення зі хвилевими тріщинами; 3 - розривні тріщини; 4 - волосяні тріщини; 5 - кутові тріщини; 6 - оброблені грані.

Так чому ж такий ефективний спосіб підвищення якості цегли не знайшов широкого застосування на діючих цегельних заводах? Аналіз рекомендованих пристроїв для реалізації способу нанесення ВУС приводить до виводу про їхню непрацездатність в умовах діючих підприємств. Наприклад, подача ВУС безпосередньо в мундштук не дозволяє одержати рівномірного покриття, на брусі залишаються не оброблені ділянки. Нанесення ВУС напилюванням через форсунки вимагає серйозної витяжної вентиляції, а форсунки часто забиваються. Зайве нанесення ВУС приводить до стікання з тичкових граней на стрічку транспортера, забруднюючи її.

Вивчення досвіду підприємств по використанню способу нанесення ВУС привело до невтішного виводу - в українській промисловості відсутнє працездатний пристрій для нанесення ВУС, а застосування підприємствами "доморослих" пристосувань типу масляної ганчірки на брусі, приведе до негативного результату й , відповідно, охолодженню інтересу до цієї теми.

Зовнішні стіни із суцільної цегли мають належні термічні опори при порівняно великій товщині: 2 - 2,5 цегли або 52 - 64см. Стіни виходять важкими - маса 1м2 стіни становить 800 - 1100кг. Такі стіни нерідко мають зайву міцність.[10]

Виробництво пустотілих стінових виробів вимагає менше витрат на сировину й паливо, а оскільки прискорюється сушіння й обпал тонкостінних виробів, те відповідно підвищується продуктивність сушарок і печей. Застосування пустотілих керамічних виробів дозволяє зменшити товщину зовнішніх стін і знизити матеріалоємність конструкцій, що обгороджують, на 20 - 30 %, скоротити транспортні витрати й навантаження на фундамент.

Пустотіла цегла й керамічні камені виготовляють із легкоплавких глин і глино - трепельних сумішей з вигоряючими добавками й без них. Порожнечі в цеглі або камені розташовують перпендикулярно або паралельно постелі, вони можуть бути круглими й прямокутними.

Розміри каменів більше чим цегли, тому їхнє застосування підвищує продуктивність праці при кладці стін, а також приводить до зменшення кількості швів. Незважаючи на більшу пустотність керамічних каменів їхньої марки такі ж, як і марки суцільної цегли, тому керамічні камені застосовують як для каркасних, так і для несучих стін.



4. Будівельна керамічна цегла в екологічному аспекті

Керамічна цегла є, мабуть, самим древнім штучним будівельним матеріалом, отриманим, виражаючись сучасною мовою, технологічним шляхом. Довге життя, вікові традиції й велика географія використання керамічної цегли як в Україні, так й у світовій будівельній практиці зобов'язані цілому ряду її чудових якостей. У їхньому числі особливо хотілося б виділити міцність й екологічну чистоту як самого матеріалу, так і житлових будинків, побудованих з його використанням. Екологічна чистота керамічної цегли забезпечується завдяки природній глинистій сировині, що піддається лише тепловій обробці в процесі одержання готового виробу. Радіоактивність глин є самою низкою із всіх речовин мінерального походження й має майже нульове значення. Практичним підтвердженням екологічної безпеки виробів з кераміки є використання її по іншому життєво важливому для людини призначенню - для виготовлення посуду.

У сучасній світовій практиці при оцінці якості стінових будівельних матеріалів широке поширення одержав такий показник, як комфортність житла, побудованого із цих матеріалів. Комфортність житлових приміщень визначається впливом на людину трьох основних факторів - теплового, вологісного й гігієнічного режимів. Найбільшою комфортністю, що створює оптимальний мікроклімат у приміщеннях, характеризуються дерев'яні будинки, у яких шкідливі речовини легко видаляються за рахунок фільтрації повітря через стіни. Якщо комфортність дерев'яного будинку приймається за одиницю, то комфортність приміщень у будинках з керамічної цегли становить 0,7. Для порівняння - комфортність житла з ячеїстого бетону дорівнює 0,2, із силікатної цегли - 0,1, а із залізобетону - 0,05). Такий сприятливий для керамічної цегли показник визначається, насамперед, оптимальним сполученням показників повітро- і паропроницаємості керамічних матеріалів, що формують найбільш сприятливий для людини мікроклімат у житлових приміщеннях. При цьому необхідно підкреслити, що дотепер ні природою, ні штучним шляхом не створено яких-небудь нових будівельних матеріалів, що володіють настільки оптимальним сполученням будівельних й екологічних властивостей. [6]

Для України керамічна цегла є не тільки традиційним, але й найбільш масовим стіновим матеріалом, використовуваним для будівництва житла. Протягом багатьох років він широко застосовувався для зведення несучих стін будинків як основний матеріал, так й у сполученні з дерев'яним внутрішнім каркасом для огородження зовнішніх стін й обробки фасадів. Серйозна спроба скласти конкуренцію цеглі була почата в період розвитку великопанельного домобудівництва (1960-1990 роки). У цей час для зведення стінових конструкцій, особливо у великих містах, використалися в основному легкі керамзитобетонні панелі. Розвиваючи методи масового індустріального будівництва, уряд сподівалося в стислий термін зняти гостроту житлової проблеми в країні. В 1990 році частка великопанельного домобудівництва склала 40%, ще 40% житла будувалося із цегли й 20% - з інших видів будівельних матеріалів (дерева, черепашнику й інших).

В початку 90-х років період масового великопанельного будівництва закінчився, створивши, однак, безліч проблем, пов'язаних з експлуатацією панельного житлового фонду. Головні з них складаються в зниженому тепло- і шумозахисті панельних будинків, протіканні й промерзанні стиків, корозії несучих конструкцій і т.п., не говорячи вже про несприятливий температурний і вологісний мікроклімат житлових приміщень. Виходом з положення, що створилося, може бути реконструкція й повна заміна старого житлового фонду із залізобетону на основі будівельних технологій, які використають керамічну цеглу.



5. Керамічні блоки

Пропоную до Вашої уваги новий будівельний стіновий матеріал - Керамічні блоки. Він відносно новий, тому що це практично та сама вже кілька століть всім дуже відома цегла. Різниця між керамічними блоками і звичайною цеглою полягає у технології виготовлення, проте і технологія їх виготовлення дуже подібна. Як і цегла керамічні блоки виготовляються із глини і піддаються термічній обробці. Перевагою керамічних блоків є їх низька теплопровідність порівняно з цеглою, зниження теплопровідності досягається завдяки збільшенню пустоти всередині блока, та пористості. пористість блоків досягається через додавання у глину дуже дрібної тирси яка підчас випалювання блоків вигоряє і так утворюються мікро пори.

Ще одним плюсом використання керамічних блоків у будівництві є економія часу та матеріалів. Час економиться завдяки розміру блоку: один блок залежно від його розмірів заміняє від 2 до 15 звичайних цеглин; тобто при кладці з керамічних блоків ви можете зекономити до 40% часу. Економія матеріалів полягає у меншій кількості кладочного розчину на 20-30%, також керамічні блоки для зовнішніх стін не потребують утеплення.

Ще одною позитивною стороною керамічних блоків є те що вони не конденсують вологи (завдяки пористості) а при високій вологості всередині приміщення пропускають її назовні, і так само при зниженій вологості в приміщенні навпаки пропускає вологу всередину, таким чином створює оптимальний мікроклімат для людини.

Керамічні блоки є екологічно чистим матеріалом, оскільки при його виготовленні не застосовуються хімічні та інші домішки які можуть бути шкідливими для людини та навколишнього середовища, використовуються лише глина, вода та вогонь.

Завдяки своїм відмінним технічним характеристикам керамічні блоки мають велику популярність на ринку будівельних матеріалів. Найчастіше цей матеріал використовують при будівництві невеликих, малоповерхових будівель. Теплоізоляція, звукоізоляція і практичність - найважливіші особливості цього матеріалу, через які його і цінують при будівництві.

Вироблені з кераміки штучні камені поділяються за своєю щільності. Їх ділять на пористі і щільні. Щільні відрізняються від пористих тим, що можуть вбирати всього близько 5% вологи від своєї власної маси, коли як керамічні блоки і пористі вироби здатні поглинати до 20% вологи від маси.

Нерідко при будівництві використовують дуже цікаву особливість даного матеріалу - теплову інертність. Це різниця в часі, який пройде від нагрівання зовнішнього боку матеріалу до підвищення температури внутрішньої її частини. У керамічних блоках, як правило, цей час відносно високий. Тому часто з керамічних блоків будують одношарові стіни, на які не доводиться витрачати додатковий бюджет для утеплення. Ця конструкція проста у встановленні і дуже стійка до погодних змін.

Варто відзначити, що керамічні блоки- чистий екологічний матеріал, який виготовляється з природної глини. Дуже хороший вологообмін забезпечують часті повітряні порожнечі в матеріалі, що так само є чимало важливим плюсом. Тому можна сказати, що перебуваючи за керамічною конструкцією, ви знаходитеся в справжнісінькому кондиціонері, контролюючому рівень вологи в повітрі і оптимальну температуру для людини. Стіна з керамічних блоків не руйнується від луг та кислот, і стійка до грибка і цвілі. Всі ці особливості і характерні риси роблять керамічні блоки дуже цікавим, практичним і сучасним будматеріалом.

Велика кількість пустот і невелика щільність роблять матеріал вкрай легким, що полегшує процес укладання, але при цьому і дуже міцним, що дуже цінується в сучасному будівництві. Якщо порівняти час, який витрачається на зведення цегляної стіни і стіни з керамічних блоків, то зауважимо чотирьох кратну різницю на користь керамічних блоків. Приємним плюсом є і те, що немає необхідності у вертикальних швах і в розчині для кладки. Наприкінці будівництва ми зекономимо в 4 рази більше розчину, ніж при зведенні конструкції з цегли. Якщо порахувати всі витрати при будівництві з Керамблоками і порівняти з витратами при будівництві з цегли, то буде помітна відчутна різниця. Тому можна сміливо сказати: керамічні блоки - сучасний, екологічно чистий і вигідний матеріал.

Керамічні блоки Кератерм

Будівництво будівель з блоків КЕРАТЕРМ ® має цілий ряд переваг, серед яких -економічність, висока швидкість виконання робіт, відмінна якість кладки і довговічність споруди. Не можна не сказати і про прекрасний мікроклімат в будинках, побудованих з блоків КЕРАТЕРМ ®.

Економічність і швидкість будівництва

Габарити керамічних блоків КЕРАТЕРМ ® перевищують розміри звичайної цеглини майже вдесятеро, за рахунок чого збільшується швидкість зведення стін (за статистикою до 8 разів!) без збитку для якості кладки і при рівних витратах на оплату праці каменярів. Керамічні блоки КЕРАТЕРМ ® добре піддаються обробці (легко пиляються, свердляться і фрезеруються), що також впливає на швидкість проведення робіт і їх вартість.

За рахунок високої порожнистості керамічних блоків КЕРАТЕРМ ® (50%), їх питома вага залишається невеликою, що дозволяє прискорити і здешевити майже в половину зведення фундаменту. Крім того, значне зниження витрат на будівництво досягається меншою витратою розтвору - при кладці стін з керамічних блоків КЕРАТЕРМ ® його буде потрібно в 2,3 рази менше.

Відзначимо і таку перевагу використання керамічних блоків КЕРАТЕРМ ®, як простота проведення обробних робіт: завдяки функціональній шорсткості поверхні блоків штукатурка лягає на них дуже легко, причому витрата штукатурки знову ж таки виявиться нижчою, ніж при роботі із звичайною цеглою. цегла керамічний глина будівельний

Якість кладки і довговічність споруди

При зведенні стін з керамічних блоків КЕРАТЕРМ ® істотно знижується число горизонтальних швів, а завдяки пазогрібній конструкції блоків вертикальні шви в кладці зовсім відсутні. За рахунок цього стінам з керамоблоків КЕРАТЕРМ ® практично не загрожують такі неприємності, як поява усадкових тріщин і тріщин в штукатурці.

Керамічні блоки КЕРАТЕРМ ® не поступаються звичайній цеглі за такими показниками, як міцність і стійкість до дії зовнішніх чинників. В порівнянні з іншими сучасними матеріалами, блоки КЕРАТЕРМ ® навіть виграють: на відміну від пінобетонних і газобетонних блоків, наші керамоблоки витримують набагато більші навантаження, не бояться вологи і перепадів температури.

Таким чином, використання блоків КЕРАТЕРМ ® можливо при зведенні як малоповерхових будівель, так і висоток, у тому числі в місцевостях з капризними кліматичними умовами. При цьому, термін служби споруди досягає 100 років, протягом яких вона зберігатиме відмінний зовнішній вигляд і найкращі характеристики керамічних блоків КЕРАТЕРМ ®.

Блоки КЕРАТЕРМ ® - комфорт у Вашому будинку.

Блоки КЕРАТЕРМ ® виготовляються з екологічно чистого природного матеріалу, який володіє такими властивостями, як морозостійкість і пожежнобезпечність, стійкість до вологи, звуконепроникність, низька теплопровідність, міцність і довговічність. Конструктивні особливості блоків КЕРАТЕРМ ® - висока пористість, замкнутість пір, низька щільність - підсилюють природні властивості кераміки, сприяють створенню і підтримці в приміщеннях комфортного мікроклімату.

Так, в будинку з керамоблоків КЕРАТЕРМ ®, що забезпечують оптимальний вологообіг і що дозволяють стінам «дихати», завжди зберігається ідеальний для людини баланс температурної вологості. Блоки КЕРАТЕРМ ® перешкоджають витоку тепла, тому взимку в будинку з блоків завжди тепло, а влітку в ньому зберігається приємна прохолода.

Будівництво будинку з керамічних блоків КЕРАТЕРМ ® - це надійність, довговічність, економічність, екологічна безпека і максимум комфорту.

Керамічні блоки Кератерм в Луцьку

Керамічні блоки Porotherm

Відмінні термоізолюючі та термозберігаючі властивості

Секрет термоізоляції цеглини Поротерм полягає в великій кількості маленьких порожнин, заповнених повітрям, які отримують за рахунок додавання в глиняну суміш стружки з деревини, що під час обпалення цегли згорає.

Керамічні блоки Поротерм здатні приймати як природну енергію сонця, так і зберігати внутрішнє тепло в приміщенні. Тому цегляні будівлі повільно охолоджуються взимку, та зберігають достатню прохолоду влітку.

Вогнестійкість. Цегла в процесі виробнитцва піддається обпаленню, тому вона стійка до вогню. Будівля з керамічної цегли в залежності від товщини стін має вогнестійкість до 4 годин, що безпосередньо підвищує безпеку нашого життя.

Висока міцність. Висока міцність блоків Поротерм дозволяє зводити будівлі в декілька поверхів. Крім того, Вінербергер розробив спеціальні, стійкі до землетрусів, блоки Поротерм для регіонів, де захист житла від землетрусів є актуальним.

Висока звукоізоляція. Цегляні стіни та стелі з Поротерму забезпечують мешканцям захист не тільки від зовнішнього шуму, а також від звуків із сусідніх приміщень. Це знижує нашу дратівливість та створює затишок в оселі.

Каталог продукції

Porotherm 50 P+W Зовнішня несуча стіна без утеплення з опором теплопередачі R=3,85 (мІК)/Вт. Товщина муру складає 50 см.

Розміри	500x248x238 мм
Вага	бл. 22 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	16 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	35 л/мІ
Mіцність на стиск	10 МПа
Опір теплопередачі	R=3,85*/2,94** (мІК)/Вт * розчин теплоізоляційний **звичайний розчин

Porotherm 44-P+W Зовнішня несуча стіна без утеплення з опором теплопередачі R=3,33 (мІК)/Вт. Товщина муру складає 44 см.

Розміри	440 x 248 x 238 мм
Вага	бл. 20 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	16 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	30 л/мІ
Mіцність на стиск	10 МПа
Опір теплопередачі	R=3,33*/2,78** (мІК)/Вт * розчин теплоізоляційний *звичайний розчин



Porotherm 38-P+W Зовнішня несуча стіна без утеплення з опором теплопередачі R=2,86 (мІК)/Вт. Товщина муру складає 38 см.

Розміри	380 x 248 x 238 мм
Вага	бл. 17 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	16 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	25 л/мІ
Mіцність на стиск	10 МПа
Опір теплопередачі	R=2,86*/2,44** (мІК)/Вт * розчин теплоізоляційний **звичайний розчин

Porotherm 30-P+W Зовнішня несуча стіна з утепленням або внутрішня несуча. Товщина муру складає 30 см.

Розміри	300x248x238 мм
Вага	бл. 14 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	16 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	20 л/мІ
Mіцність на стиск	10 МПа
Опір теплопередачі	R=1,47** (мІК)/Вт **звичайний розчин

Porotherm 11.5-P+W Перегородка, захисна стіна (зовнішній шар тришарового муру), захист утеплення монолітного пояса перекриття. Товщина муру складає 11,5 см.

Розміри	115x498x238 мм
Вага	бл. 12 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	8 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	7 л/мІ
Mіцність на стиск	10
Опір теплопередачі	R=0,55 ** (мІК)/Вт **звичайний розчин

Porotherm 8-P+W Перегородка, захисна стіна (зовнішній шар тришарового муру), захист утеплення монолітного пояса перекриття. Товщина муру складає 8 см.

Розміри	80x498x238 мм
Вага	бл. 10 кг/шт.
Витрати цегли на мІ	8 шт./мІ
Витрати розчину на мІ	5 л/мІ
Mіцність на стиск	10
Опір теплопередачі	R=0,43 ** (мІК)/Вт **звичайний розчин

Характеристика керамічних блоків POROTHERM (Поротерм)

КЕРАМІЧНИЙ пустотілий

Характеристика керамічних блоків POROTERM (Поротерм) корпорації WIENERBERGER

МАТЕРІАЛ - тепла поризований кераміка.

При підготовці сировини в глиняну масу додають дрібну деревянну тирсу. Після вигорання тирси при випалюванні, утворюються дрібні пори, що займають до 20% обсягу керамічного блока.

У порівнянні зі звичайною керамікою, поризований має меншу щільність і коефіцієнт теплопровідності.

ФОРМА - пустотілих блоків.

* Пустотність блоків POROTHERM складає до 50%.

* Наявність щілиноподібних пустот, розташованих спеціальним

чином, значно збільшує опір теплопередачі, так як повітря володіє прекрасними

теплоізолюючі властивості і його коефіцієнт

теплопровідності в 13-17 разів менше, ніж у поризованої кераміки.

* Пустотність також дозволяє зменшити щільність виробу до 735-750 кг/м3.

* Форма бокової поверхні забезпечує виконання вертикального пазогребневиє стику, що не потребує використання розчину для кладки, що спрощує процес кладки і покращує теплотехнічні показники стін.

РОЗМІРИ - великорозмірних блок.

* Розміри блоків для зовнішніх одношарових стін (POROTHERM 50 P + W, POROTHERM 44 P + W, POROTHERM 38 P + W) дозволяють виконувати однорядні кладку, де довжина блоку є товщиною стіни без урахування оздоблювальних шарів.

* За обсягом один блок більше ніж у 10 разів перевищує цеглу стандартних розмірів. Блок POROTHERM 50 P + W відповідає 15,13 цеглин, POROTHERM 44 P + W -13,32 цеглин, POROTHERM 38 P + W-11,59 цеглин.

* Виконання кладки з блоків POROTHERM в 2,5 - З рази швидше, ніж цегляної.

Переваги одношаровіих стін

* відмінна термоізоляція: 3,44 - 2,44 м2 ° С / Вт, значно

перевищує вимоги норм;

* висока міцність на стиск (10 МПа), що дозволяє зводити

несучі стіни висотою в декілька поверхів;

* довговічність і вогнестійкість;

* простота виконання робіт;

* висока швидкість будівництва (1 м2 стіни за 1 годину);

* низькі витрати на матеріали в порівнянні з

багатошаровими стінами;

* низькі витрати на виконання робіт в порівнянні

з багатошаровими стінами;

* сприятливий мікроклімат і акумуляція тепла.

Простота конструкції одношарових стін дозволяє уникнути тих можливих помилок, які виникають при виконанні робіт по зведенню багатошарових стін.

Керамічні блоки Porotherm забезпечують високі теплотехнічні характеристики.



Наприклад, стіна з Porotherm 50 P+W (завтовшки 50 см) за теплотехнічними параметрами відповідає цегляній стіні (для таких же параметрів) завтовшки 2,5 м!

Звісно, можна отримати якісну термоізоляцію цегляної стіни, застосовуючи систему "скріпленої теплоізоляції" (утеплювач + штукатурка). Але це вимагатиме значних витрат на придбання додаткових матеріалів: утеплювача, армуючої сітки, клею чи кріпильних елементів, ґрунтовки, штукатурки. Та й виконання такої системи утеплення вимагає додаткового часу та високої кваліфікації будівельників.

Тоді як укладання блоків Porotherm надзвичайно просте, а отже передбачає менше помилок будівельників, та й Вам легше контролювати будову.

Керамічні блоки Porotherm - економічне будівництво:

Стіна з Porotherm легша за цегляну тієї самої товщини майже вдвічі. Отже, Ви заощадите при закладенні фундаменту, зробивши його менш масивним і матеріаломістким.

Ви заощадите розчин більше ніж утричі. Для укладання 1 м3 звичайної цегли потрібно 250 л цементно-піщаного розчину. А для укладання 1 м3 керамічних блоків Porotherm - усього 70 л. Крім того, шов - це ще й місток холоду: чим більше швів, то більше холоду проникає через стіну в будинок.

Ви значно заощадите, оплачуючи працю будівельників. Укладання 1 м3 стіни із блоків Porotherm на 30-40 % дешевше за укладання цегли того самого об'єму. І в декілька разів швидше за мурування цегляних стін із влаштуванням скріпленої теплоізоляції.

Блоки Porotherm - це висока швидкість будівництва. Ви витратите значно менше коштів на оренду техніки, устаткування й оплату охорони матеріалів на Вашій ділянці. За одну годину троє робітників можуть звести 1 кв.м. стіни (це всього лише 16 керамічних блоків Porotherm). Для мурування зовнішніх стін будинку площею 150 кв.м. (при площі стін 200 кв.м. та висоті 4 м) із керамічних блоків Porotherm (одношарова система) знадобиться всього 20 днів.

Блоки Porotherm виготовляють із натуральної глини.

Хто не знає, що кераміка - один з найекологічніших матеріалів? Його поєднання з технологією виготовлення блоків Porotherm забезпечить будинку чудовий мікроклімат за будь-якої пори року.

Унікальні показники теплоізоляції досягаються завдяки щілиноподібним порожнинам, розташованим спеціальним чином, та поризації кераміки.

У глину при виготовленні блоків додають деревинну стружку.

Під час випалу кераміки стружка згоряє, утворюючи мікропорожнини, наповнені повітрям.

Одношарові стіни можна звести з блоків Porotherm 38 P+W, Porotherm 44 P+W і Porotherm 50 P+W.

Ці стіни не потребують додаткового утеплення і відповідають діючим нормативним показникам опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.

Найменування	Розмір,mm	Вага, кг/блок	Міцність, МПа	Витрати, блоки/1 кв.м	Термічний опір Ro,m'K/Bt
Зовнішня одношарова несуча стіна без додаткового утеплення
POROTHERM 38 P+W	380x248x238	17	10	16	2,8672,44*
POROTHERM 44 P+W	440x248x238	19	10	16	3,2272,78**
POROTHERM 50 P+W	500x248x238	21	10	16	3,4472,94**
Несуча стіна з додатковим утепленням
POROTHERM 25 P+W	250x373x238	18	15	11	0,97**
POROTHERM 30 P+W	300x248x238	14	15	16	1,47**
Перегородки
POROTHERM 11,5 P+W	115x498x238	11	10		0,55**
POROTHERM 8 P+W	80x498x238	9	10		0,43**

* - із застосуванням термоізоляційного розчину з Х=0,2 Вт/мК

** - із застосуванням звичайного цементно-пісчаного розчину



6. Нормативні документи