Комплексне дослідження будівельної кераміки

Название документа: ДСТУ Б В.2.7-61-97 Будівельні матеріали. Цегла та камені керамічні рядові і лицьові. Технічні умови

Постоянный адрес документа: http://document.ua/dstu-b-v.2.7-61-97-budivelni-materiali.-cegla-ta-kameni-keramichni-rjadovi-i-licovi.-tehnichni-umovi-doc1156.html

ДСТУ Б В.2.7-61-97

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

ЦЕГЛА ТА КАМЕНІ КЕРАМІЧНІ

РЯДОВІ І ЛИЦЬОВІ

Технічні умови

Держкоммістобудування України

Київ 1997

ПЕРЕДМОВА

1 РОЗРОБЛЕНИЙ

Технiчним комiтетом iз стандартизацiї "Будiвельнi матерiали"

(Павлова Л.М.. iнж.: Сай В.1., к.т.н.)

2 ВНЕСЕНИЙ

Вiддiлом державних нормативiв, стандартiв i сертифiкацiї Держкоммiстобудування України

З ЗАТВЕРДЖЕНИЙ

Наказом Держкоммiстобудування України вiд 18.03.1997 р. 38

ВВЕДЕНИЙ В ДIЮ

Наказом Держкоммiстобудування України вiд 6.08.97 р. 136

4 ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ

З введенням цього стандарту на територiї України припиняють дiю ГОСТ 530-80 "Кирпич и камни херамические. Техническис условия"

i ГОСТ 7484-78 "Кирпич и камни керамические лицевые. Тсхнические условия".

Цей стандарт вiдповiдає Мiждержавному стандарту ГОСТ 530-95 "Кирпич и камни керамические. Тсхнические условия" в частинi обов'язкових вимог.

ЗМІНА № 1 ДСТУ Б В.2.7-61-97 "Цегла та камені керамічні рядові і лицьові. Технічні умови", затверджена наказом Держбуду України від 11 квітня 2002 року № 70 і введена в дію з 1 липня 2002 року.

ТЕКСТ ЗМІНИ

Пункт 3.2. Перший абзац викласти в новій редакції:

"За призначенням вироби підрозділяють на такі види: рядові (Р), лицьові (Л) та фігурні (Ф)".

Третій абзац. Перше речення викласти в новій редакції:

"Лицьові та фігурні вироби використовують для кладки і одночасного личкування стін та інших елементів будинків і споруд".

Пункт 3.8. Слова у наведеній схемі:

"вид виробів (Р-рядові, Л-лицьові)" замінити словами: "вид виробів (Р-рядові, Л-лицьові, Ф-фігурні)".

Примітку доповнити словами:

"а фігурних виробів - літера "Ф".

Пункт 4.2.1 викласти у новій редакції:

"Вироби виготовляють, як правило, у формі прямокутного паралелепіпеда". Третій абзац викласти у новій редакції :

"Допускається виготовляти вироби із закругленими ребрами і гранями".

Пункт 4.2.3 викласти в новій редакції:

"Рекомендовані розміри, форма та порожнистість виробів, а також розміри, форма й розташування пустот у виробах - наведені в додатку А".

Додаток А доповнити рисунком А.28.

Додаток А доповнити приміткою такого змісту:

"Примітка.Допускається за погодженням зі споживачем виготовляти вироби іншої форми за умови додержання обов'язкових вимог цього стандарту."

ТЕКСТ ИЗМЕНЕНИЯ

Пункт 3.2. Первый абзац изложить в новой редакции:

"По назначению изделия подразделяют на следующие виды: рядовые (Р), лицевые (Л) и фигурные (Ф)".

Третий абзац. Первое предложение изложить в новой редакции:

"Лицевые и фигурные изделия применяют для кладки и одновременной облицовки стен и других элементов зданий и сооружений".

Пункт 3.8. Слова в приведенной схеме:

"вид изделий (Р-рядовые, Л-лицевые)" заменить словами: "вид изделий (Р-рядовые, Л-лицевые, Ф-фигурные)".

Примечание дополнить словами:

"а фигурных изделий - буква "Ф".

Пункт 4.2.1 изложить в новой редакции:

"Изделия изготовляют, как правило, в форме прямоугольного параллелепипеда". Третий абзац изложить в новой редакции:

"Допускается изготовлять изделия с закругленными ребрами и гранями".

Пункт4.2.3 изложить в новой редакции:

"Рекомендованные размеры, форма и пустотность изделий, а также размеры, форма и расположение пустот в изделиях - приведены в приложении А".

Приложение А дополнить рисунком А. 28.

Рисунок А.28 - Кирпич фигурный

Приложение А дополнить примечанием следующего содержания:

"Примечание. Допускается по согласованию с потребителем изготовлять изделия другой формы при условии соблюдения обязательных требований этого стандарта."

БіС 2, 2002

Наказом Держбуду України вiд 29.01.98р. N 4/34 вноситься поправка до ДСТУ Б В.2.7-61-97 "Цегла та каменi керамiчнi рядовi i лицьовi. Технiчнi умови".

В роздiлi 1 "Галузь використання" в другому абзацi пiсля слiв

"роздiлах 4-9" додати пiсля коми: "крiм 7.7 i 7.8" (в росiйському текстi пiсля слiв "разделах 4-9" додати пiсля коми: "кроме 7.7 и 7.8"), далi - за текстом.

ДСТУ Б В.2.7-61-97

ЗМІСТ

1 Галузь використання

2 Нормативнi посилання

З Класифiкацiя. Основнi розмiри. Позначення

4 Технiчнi вимоги

5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища

6 Правила приймання

7 Методи контролю

8 Транспортування i зберiгання.

9 Гарантiї виготовлювача

Додаток А

Рекомендованi форми i розмiри виробiв

Додаток Б

Приклади умовного позначення виробiв, що вiдвантажуються споживачам в країни СНД

Додаток В

Визначення теплопровiдностi на фрагментах стiни

ДСТУ Б В.2.7-61-97

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Будівельні матеріали

ЦЕГЛА ТА КАМЕНІ КЕРАМІЧНІ

РЯДОВІ І ЛИЦЬОВІ

Строительные материалы

Кирпич и камни керамическиеТехнічні умови

рядовые и лицевые

Технические условия

Вuilding materials

Оrdinary and facing ceramik briks and stones

Specification

Дата введения 1998-01-01

1 Галузь використання

Даний стандарт поширюється на повнотілі і порожнисті, рядові і лицьові керамічні цеглу та камені (далі - вироби), що виготовлю- ються способом напівсухого пресування або пластичного формування глинистих і кремнеземистих (трепел, діатоміт) осадових порід і про- мислових відходів (вуглевидобутку і вуглезбагачення, зол, шлаків тощо) з мінеральними та органічними добавками або без них і випале- ні у печах.

Вимоги, що викладені у 3.3-3.9, розділах 4-9 та у додатку Б, є обов'язковими. Інші вимоги стандарту - рекомендовані.

Стандарт придатний для цілей сертифікації.

2. Нормативні посилання

В цьому стандарті використані посилання на такі нормативні документи:

ДСТУ Б В.2.7-42-97 Методи визначення водопоглинання, густини

і морозостійкості будівельних матеріалів

та виробів

ДСТУ 2296-93 Національний знак відповідності. Форма,

розміри, технічні вимоги і правила вико-

ристання

ДСТУ Б В.2.7-61-97

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие сапитарно-гигиенические

требования к воздуху рабочей зоны

ГОСТ 162-90 Штангенглубиномеры. Технические условия

ГОСТ 427-75 Линейки измерительные металлические.

Технические условия

ГОСТ 3749-77 Угольники поверочные 90 град.

Технические условия

ГОСТ 7076-87 Материалы и изделия строительные.

Метод определения теплопроводности

ГОСТ 8462-85 Материалы стеновые. Методы определения

пределов прочности при сжатии и изгибе

ГОСТ 14192-77 Маркировка грузов

ГОСТ 18343-80 Поддоны для кирпича и керамических камней.

Технические условия

ГОСТ 24816-81 Материалы строительные.

Метод определения сорбционной влажности

ГОСТ 26254-84 Здания и сооружения. Методы определениясопротивления теплопередачи ограждающих конструкций

ДБН В.1.4-0.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві.

Основні положення

ДБН В.1.4-0.02-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві.

Типові документи

ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві.

Регламентовані радіаційні параметри.

Допустимі рівні

ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві.

Радіацйний контроль будівельних матеріалів та об'єтів будівництва

СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование

ДСТУ Б В.2.7-61-97

З Класифiкацiя. Основнi розмiри. Позначення

3.1 Вироби класифiкують за такими основними ознаками:

- призначенням;

- мiцнiстю;

- розмiрами;

- середньою густиною;

- морозостiйкiстю;

- радiоактивнiстю.

3.2 За призначенням вироби пiдроздiляють на дна види: рядовi (Р) i лицьовi (Л).

Рядовi вироби використовують для кладки зовнiшнiх i внутрiшнiх стiн та iнших елементiв будинкiв i споруд, для виготовлення стi- нових панелей i блокiв, а також для кладки фундаментiв.

Лицьовi вироби використовують для кладки i одночасного личку- вання стiн та iнших елементiв будинкiв i споруд, їхнi лицьовi пове- рхнi можуть бути гладкими, рифленими або офактуреними, природного кольору (кольору нормально випаленого черенка), пофарбованими шля- хом введення у сировиннi матерiали домiшок чи iншими способами. Ли- цьовi поверхнi офактурених облицювальних виробiв можуть бути одер- жанi торкретуванням мiнеральним дрiбняком, ангобуванням. глазурува- нням, двошаровим формуванням або iншими способами.

4 Технiчнi вимоги

4.1 Вироби повиннi задовольняти обов'язковi вимоги цього стан- дарту та виготовлятись за технологiчними регламентами, що затвер- дженi в установленому порядку, з диференцiйованими вимогами до про- цесу виробництва на кожний вид виробiв.

4.2 Форма, розмiри i зовнiшнiй вигляд

4.2.1 Вироби повиннi мати форму прямокутного паралелепiпеда. Поверхня граней виробiв повинна бути плоскою, ребра - прямолi- нiйними.

Допускається випускати вироби з закругленими вертикальними ребрами з радiусом закруглення не бiльше 15 мм.

ДСТУ Б В.2.7-61-97

4.2.2 Цеглу слiд виготовляти повнотілою (без пустот або з те- хнологiчними пустотами об'ємом до 13% для запобiгання структурному утворенню завилькуватостi) i порожнистою, а каменi - лише порожнис- тими.

Всi вироби, за винятком призначених для кладки фундаментiв, можуть виготовлятись пористими.

4.2.3 Рекомендованi розмiри, форма i розташунання пустот у ви- робах, а також порожнистiсть виробiв наведенi у додатку А.

Вироби можна виготовляти iншої порожнистостi з пустотами iнакшої форми, iншим числом та розташуванням отворiв за умови доде- ржання обов'язкових вимог цього стандарту.

4.2.4 Пустоти у виробах повиннi розташовуватись перпендикуляр- но (вертикально розташованi) або паралельно (горизонтально розта- шованi) постелi i можуть бути наскрiзними i ненаскрiзними.

4.2.5 Ширина щiлиновидних пустот повинна бути не бiльше 16 мм, а дiаметр цилiндричних наскрiзних i розмiр сторони квадратних пус- тот - не бiльше 20 мм.

4.2.6 Для укрупнених каменiв допускаються пустоти (для захвату при кладцi) з загальною площею перерiзу не бiльше 13% вiд площi ос- нови.

4.2.7 Дiаметр ненаскрiзних пустот i розмiри горизонтальних пу- стот не регламентуються.

4.2.8 Товщина зовнiшнiх стiнок порожнистих виробiв повинна бу- ти не менше 12 мм.

4.2.9 Лицьовi вироби повиннi мати двi лицьовi поверхнi - лож- кову та поперечикову. За погодженням iз споживачем допускається ви- пускати вироби з однiєю лицьовою поверхнею.

4.2.10 Трiщини на лицьовiй поверхнi лицьових виробiв, а також трiщини та розшарування по контакту фактурного шару з основною ма- сою виробiв не допускаються.

На лицьових поверхнях не повинно бути вiдколкiв, плям. вицвi- тiв та iнших дефектiв, видимих на вiдстанi 10 м на вiдкритому май- данчику при денному освiтленнi.

4.2.11 Колiр, рисунок рельєфу i iншi показники зовнiшнього ви- гляду лицьової поверхнi лицьових виробiв повиннi вiдповiдати затве- рдженому в установленому порядку або погодженому iз споживачем зра- зку-еталону.

4.2.12 Вiдхилення вiд номiнальних розмiрiв i показникiв зовнi- шнього вигляду виробiв не повиннi перевищувати на одному виробi ве- личин, зазначених у таблицi 4.



7. Статті фахових видань

Керамоблоки

Описываемый материал представляет собой удачное сочетание всех достоинств традиционного керамического кирпича и дополнительные, более высокие теплоизоляционные характеристики. Стена из керамоблока будет более долговечной и прочной чем кирпичная. Дело в том, что кирпичная кладка требует дополнительного слоя утеплителя для достижения высоких энергосберегающих характеристик, а стена из керамоблока самодостаточна и не нуждается в дополнительном утеплении. Именно поэтому срок службы однородной стены дольше, чем многослойной, которая в скором времени может потребовать замены наружной изоляции.

Существует стереотип, что стена из керамических блоков дороже кирпичной. Если сравнивать между собой стоимость только самих блоков и кирпича, то такое утверждение будет верным. Но ведь кирпичная стена потребует изоляции, которая увеличивает стоимость квадратного метра стены примерно на 30%, вот тогда и станет очевидным, что стоимость конструкции из керамоблока вполне сопоставима со стоимостью изолированной кирпичной стены. Дополнительной характеристики керамики считается ее экологичность, паропроницаемость, пожаростойкость морозостойкость. Потребителя не обманешь, именно поэтому наблюдается рост спроса на готовые дома из керамоблока и на этот материал в целом.

Сырьем для производства керамоблоков служит специальная глина, в которую добавляют древесную стружку. Стружка выгорает в процесс обжига заранее формованных изделий при температуре около 1100°С. В результате готовый блок имеет пористую структуру с примерно 50% пустот в виде щелей и пузырьков с воздухом, которые выполняют теплоизолирующую функцию. Плотность керамоблока значительно ниже чем у кирпича и в среднем составляет 800 кг/м.кв., но при этом его прочность соответствует марке от М75 до М150. Такой несущей способности вполне достаточно для сооружения зданий высотой до 20 м (примерно 7 этажей). Высота стандартного керамоблока соответствует высоте кладки из трех рядов кирпичей вместе с толщиной шва и составляет 23,8 см. Ширина блоков как правило 25 см, а стандарты длины более разнообразны - 25, 30, 38, 50 см. Стенки длинной стороны блока имеют поверхность типа «паз-гребень» для соединения между собой. Отличительной особенностью качественного керамоблока является его точная геометрия, что обусловливает высокую степень точности и ровности поверхностей при выполнении строительных работ.

Для кладки блоков используют традиционный цементно-песчаный раствор. Но если использовать специальный теплый раствор на основе перлита или керамзита, то можно добиться повышения теплосберегающих свойств стены на целых 15%! Иногда для кладки используют специальный клей, но для этого производитель блока должен осуществить шлифовку плоскостей готовых блоков. Ассортимент включает в себя блоки предназначенные отдельно для внутренних и для наружных стен, которые различаются различной теплопроводностью, а так же угловые элементы.

Скорость монтажа стены из керамических блоков примерно в 4 раза меньше по сравнению с кирпичной стеной того же размера, опытные строители кладут 1 м.кв. примерно за час. При укладке керамоблоков производители и мастера рекомендуют предварительно увлажнять разложенные на земле блоки, поливая их водой из шланга. Как правило, вертикальные швы раствором не заполняются, а толщина горизонтальных швов должна быть стабильной и составлять примерно 12 мм.

Следует сказать о типичных ошибках при кладке стен из керамических блоков. Самая распространенная ошибка - укладка блоков рифленой стороной «паз-замок» наружу или внутрь помещения. Такая ошибка приводит к нарушению функциональности и несущей способности стены, а так же к значительному перерасходу штукатурки. Так же нельзя использовать при кладке одной стены блоки из керамики и обычные кирпичи, ведь это неминуемо приведет к образованию конденсата в месте монтажа кирпича, т.к. эти материалы имеют разную теплопроводность. Не следует допускать разной толщины швов, что приведет к нарушению геометрии и значительно уменьшит теплоизоляционные свойства стены.

25/03/2010

Дата розміщення: 25.03.2010

Дата останнього редагування: 12.12.2013

Переглядів: 62

Кераміка 14-17ст.

Напади монголів у 13 ст., що привели до занепаду ремесла феодальних міст, не внесли, однак, істотних змін у характер сільського ремесла, в якому продовжували жити дивні традиції. З його надр народні умільці йшли в міста, які відбудовувались і розвивалися. Важливу роль у міському гончарстві відіграли цехи, що з'явилися в 14 ст. і протягом двох наступних століть поширилися по всій Україні. Вироби цього часу - горщики, кухлі, чарки, свічники, як і раніше, обдимлювалися, були сірого кольору і прикрашалися ритованими смужками кривульками. Для 15 -- 18 ст. характерне витискання орнаментальних смуг на горщиках і глечиках, на вінцях макітр, берегах полумисків за допомогою коліщатка, штампика або орнаментального валика. Вже у 16 ст. міські гончарі починають широко застосовувати свинцеву поливу, яка одержала назву шкливо, а пізніше поливо. Відтоді полив'яний посуд поступово витісняє традиційний сивий. На зміну ритованим прикрасам приходить кольоровий розпис. Запроваджується техніка описки - малювання зовні підсушених виробів глинами, забарвленими окисами заліза широкої гами кольорів: від вохри і цеглясто-червоного до темно-бурого і чорного. Ця фарба, яку гончарі звуть опискою, була відома вже майстрам трипільської культури. Крім неї, вживалась і біла глина - "побілка". Поверхню горщиків, береги та внутрішню поверхню мисок, полумисків, вінця макітер, кухлі, чарки покривали смуги геометричного орнаменту, утворювані комбінаціями найпростіших елементів - рисок, кривуль, крапок. Наприкінці 16 ст., щоб отримати біле тло, столовий посуд починають обливати розчином білої глини (обливання). Облитий (ангобований) предмет розписували кольоровими глинами, після висушки випалювали, поливали шкливом і випалювали вдруге. Ці вироби називають народною майолікою. В українській народній майоліці розрізняємо декілька видів техніки розпису: заливання, або затіків, ріжкування, ритування та урізу (вирізування).При техніці заливання предмет після покриття рідкою кольоровою глиною негайно розписують. Смуги, кривулі, риски, капки (великі круглі плями) проникають в обливку. Після накладання двох-трьох фарб їх розтягають за допомогою шпильки, дроту, створюючи специфічну, характерну лише для народної майоліки систему орнаменту - фляндрівку. Вже у 17 ст. фляндрування було загальновідомим і сформованим способом розпису. Техніка ріжкування - це виконання ріжком контуру рисунку і заповнення утворених площин кольоровими глинами. При техниці ритування предмет з червоної глини суцільно покривається білою глиною, після того, як вона висохне, рисують жолобки. Проритованний візерунок за допомогою ріжка розписується коричневою глиною і випалюється. Потім предмет малюють підполивними фарбами, вкривають свинцевою поливою і випалюють в друге. При техніці урізу (сграфіто) знімаються цілі площини верхнього кольорового шару до поверхні черенка. Міський столовий посуд того часу вражає багатством і різноманітністю форм дзбанків, кухлів, свічників, широких полумисків, розписаних кольоровими глинами, та ніжних фляндрованих прикрас. Як виявили розкопки міст на півдні України, у 14 -- 15 ст. майстри застосовували тут ритовані розписи. Про це свідчать, зокрема, експонати музеїв Одеси та Білгорода-Дністровського. Гончарам феодального періоду було відоме також виробництво різних видів будівельної кераміки: керамічних вставок, плиток, кахлів, цегли та черепиці. У фризах і капітелях храмів та цивільних споруд другої половини 17 -- початку 18 ст. знаходимо рельєфні вставки, розписані кольоровою емаллю. Це здебільшого великі круглі квітки (рожі) або горельєфне зображення на релігійні теми. Широко застосовували 17 -- 18 ст. неполив'яні теракотові деталі, які змінювали стюкові рельєфи в екстер'єрі споруд. Керамічні блоки, вкриті розкішним орнаментом, утворюють капітелі, а також тригліфи і метопи на фризі дзвіниці Києво-Печерської лаври, спорудженої в 1718 р. Кахлі почали робити наприкінці 14 -- початку 15 ст. в Києві, Луцьку, Острозі. Вони були видовжені, циліндричні, з отвором, якому надавали форми квадрата, зірки або круга. Всі кахлі другої половини 15 і початку 16 ст. мають сірий черепок. Плитки кахлів прикрашені випуклими горельєфними композиціями, що зображають вершників, звірів, рожі та інші квіткові мотиви. Кінець 16 і 17 ст. - період поширення кахлевих печей. Крім теракотових (жовтих, рожевих) виготовлялися полив'яні зелені кахлі. На них бачимо зображення рослин з симетрично розміщеними гілками, квітами, листям. Проте найбільш типовою є центральна побудова, при якій з середини в чотирьох напрямках розходяться гілки і листя. Значне місце займають фігурні жанрові сцени, зображення вершників та мотиви народної геометричної плоскорізьби у вигляді розет і зубців. Прикраси виводилися низьким та високим рельєфним рисунком. У другій половині 17 ст. на Лівобережній Україні та Київщині поширився новий художній напрямок в архітектурі, образотворчому мистецтві та художньому ремеслі, який можна назвати українським стилем 17 -- 18 ст. Він мав деяку спільність з європейським барокко. Цей стиль позначився і на кахлях. Вони набувають прямокутної форми, їх розміри збільшуються, криса стає нижчою. Плитки покривались рельєфними, а пізніше мальованими рослинними орнаментами. Ускладнилися форми печей. Їх прикрашали карнизи, ніші, арки, невеликі колони, кронштейни. На Чернігівщині та Львівщині у 18 ст. робили товстостінні кахлі з шамоту, що мали невелику коробчасту крису. Їх відзначає підполивний розпис по білій емалі, схожий на модні тоді голландські плитки та кахлі. У соковитому барочному обрамленні на них зображувалися міфологічні та жанрові сцени, пейзажі з вітряками, постаті мандрівників, групи людей в одязі давніх епох. Печі цього типу поширювались також у Росії, Білорусії, Польщі та Молдавії. На Україні зроблено, зокрема, кахлеві печі, поставлені в Коломенському царському палаці у 18 ст.

Ю. П. Лащук. 1969 р.



Висновки

Керамічними називають кам'яні вироби, одержувані з мінеральної сировини шляхом її формування й обипалу при високих температурах.

Термін «кераміка» походить від слова «керамейя», яким у Древній Греції називали мистецтво виготовлення виробів із глини. І тепер у керамічній технології використають головним чином глини, але поряд з ними застосовують й інші види мінеральної сировини, наприклад чисті оксиди (оксидна технічна кераміка). Керамічні матеріали - самі древні із всіх штучних кам'яних матеріалів. Черепки грубих горшечних виробів знаходять на місці поселень, що ставляться до кам'яного віку. Вік керамічної цегли як будівельного матеріалу більше 5000 років.

Сировинними матеріалами для виробництва керамічних виробів є каоліни й глини, застосовувані в чистому виді, а частіше - у суміші з добавками (знежирюючими, пороутворюючими, плавнями, пластифікаторами й ін.). Під каолінами й глинами розуміють природні водні алюмосилікати з різними домішками, здатні при замішуванні з водою утворювати пластичне тісто, яке після обпалу незворотньо переходить у каменеподібний стан.

По щільності й технічних властивостях керамічні цегли й камені ділять на три групи: перша - ефективні щільністю не більше 1400 - 1450 кг/м3 з високими теплозахисними властивостями; друга - умовно-ефективні щільністю 1450 - 1600 кг/м3; третя - звичайна цегла щільністю понад 1600 кг/м3.

Суцільна керамічна цегла має форму прямокутного паралелепіпеда розміром 250х120х65 мм прямими ребрами чіткими гранями й рівними лицьовими поверхнями; скривлення ребер і граней цегли не повинне перевищувати 3 мм. Модульна цегла має розмір 250х120х88 мм і випускається із круглими або щілинними порожнечами, щоб маса однієї цегли була не більше 4 кг. Відхилення від розмірів не повинні перевищувати встановлених величин.

Цегла не повинна мати механічних ушкоджень і наскрізних тріщин. Цегла повинна бути нормально обпалена; цегла недопалена і перепалена - брак. Після випалу цегла повинна відповідати кольорам еталона нормально обпаленої цегли. Не допускаються вапняні включення (дутики), що викликають руйнування цегли.

Залежно від межі міцності при стиску цеглу ділять на марки: 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300. Щільність суцільної цегли 1600 - 1900 кг/м3, її теплопровідність 0,7 - 0,82 Вт/(м * З). Водопоглинення цегли вище марки 150 повинно бути не менш 6 %, цегли інших марок - не менш 8 %. Ця вимога забезпечує певну пористість цегли, інакше вона стане занадто теплопровідна і буде погано зцеплюватися з будівельним розчином. Морозостійкість цегли - не менш 15 циклів поперемінного заморожування й відтавання; передбачені й більше високі марки морозостійкості: Мрз 25, Мрз 35, Мрз 50.

Важливою характеристикою керамічної цегли є її екологічна толерантність стосовно людини в аспекті контакту з готовим виробом, так й в аспекті виробництва - низький рівень токсичності випалювальних печей цегельного виробництва через домінуюче використання природного газу як пічного палива.



Використані джерела

1. Бабков В.В. Несущие наружные трехслойные стены зданий с повышенной теплозащитой // Строительные материалы. 1998. № 6

2. Бобкова Н.М., Дятлова Е. М., Куницкая Т.С. «Общая технология строительной керамики». - Минск: Вышейшая школа, 1987.

3. Бондаренко В.М., Римшин В. И. Строительная наука - направления развития // Строит, материалы. 1998. № 4.

4. Горчаков Г. И. Строительные материалы: учебное пособие для высших учебных заведений/ Г.И. Горчаков, Ю.М.Баженов; под общ. ред. Г. И. Горчакова . - Владимир: Союзполиграфпром, 1986. - 686 с.

5. Госин Н. Я., Соболев М. А. «Производство глиняного кирпича».- М: Стройиздат, 1971.

6. Документация Никопольского завода строительных материалов.

7. Ильевич А.П. «Машины и оборудование для заводов по производству керамики и огнеупоров» - М: Высшая школа, 1989.

8. Инчик В.В. Высолы и солевая коррозия кирпичных стен. СПб.: СПбГАСУ. 2008.

9. Кашкаев И.С., Шейман Е.Ш. «Производство керамического кирпича». - М.: Высшая школа, 1983.

10. Комар, А. Г. Строительные материалы и изделия: учебник для студентов специальности «Экономика и управление в строительстве».-Ярославль , 2006.

11. Основы проектирования заводов по производству тугоплавких неметаллических и силикатных материалов: Учебное пособие/Г.П. Комлева, В.Г. Комлев: Иван. гос. хим.- технол. ун-т. Иваново, 2003.

12. Охрана труда в химической промышленности/ Г.В. Макаров, А.Я. Васин, Л. К. Маринина, П.И. Софинский, Н.И. Торопов.- М., Химия, 1989.

13. Паплавскис Я.М., Эвинг П.В., Селезский А.И., Кучихин С.Н., .Пашков С.А. Предпосылки дальнейшего развития производства и применения ячеистого бетона в современных условиях //Строит, материалы. 1996. № 3. С.

14. РекитарЯ.А. Экономичные системы наружных ограждений для реконструкции панельных зданий. //Строит, материалы. 2007. № 3

15. Технический контроль в производстве тугоплавких неметаллических и керамических материалов и изделий. Учебное пособие. /Под ред. Косенко Н.Ф. - Иваново: ИГХТУ, 2002.

16. Франивский А. Архитектурные и конструкторно-технические возможности керамического кирпича в современном строительстве. // Будмайстер. 2001. №13. C.16-19

17. Хигерович М.И., Байер В.Е. Производство глиняного кирпича. М.: Стройиздат. 1984.

18. Шепелев A.M. Как построить сельский дом. Россельхозиздат, 1984

19. Щипалов Ю.К. «Физико-химические основы технологий вяжущих материалов.» Учебное пособие. - Иваново: ИХТИ, 1979.

Размещено на Allbest.ru