Економіка будівництва

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донбаська державна академія будівництва й архітектури

Кафедра "Економіка підприємств"

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

за курсом "Економіка будівництва"

(для спеціальності "Економіка підприємства")

Склав:

Доц. Іванов М.Ф.

Макіївка, 2003 р.

Зміст

Тема 1. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

Тема 2. ЗАМОВНИК І ЙОГО ФУНКЦІЇ ПО ВИЗНАЧЕННЮ І КЕРУВАННЮ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Тема 3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА НЕРУХОМОСТІ

Тема 4. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОЕКТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Тема 5. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ БУДІВЕЛЬНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Тема 6. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКА ПРОЕКТІВ

Тема 7. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЛІ В БУДІВНИЦТВІ

Література

ТЕМА 1. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

1.БУДІВНИЦТВО ЯК ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОЦЕС

У вітчизняній практиці термін "будівництво" розуміється подвійно: як процес зведення будинків і споруджень і як галузь народного господарства.

Будівництво як єдине ціле має вагомий вплив на народне господарство. Створюючи капітал, будівельники розосереджують його по відповідних галузях народного господарства. Ці зміни призводять до відповідної реакції ринку, у результаті якої перед будівельниками виникають нові задачі, рішення яких приводить до чергових нових змін.

Будівництво як економічний процес являє собою безупинну інвестиційну діяльність власників капіталу протягом життєвих циклів будинків і споруджень, у зведення яких вкладається капітал. Відомо, що ні теоретична, ні прикладна ринкова економіка будівництва не може розглядати такі об'єкти як галузь народного господарства, тому що в ринкових умовах будівництво втрачає керування.

2. ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДІВНИЦТВА

Будівництво - одна з 4-х найважливіших галузей народного господарства поряд із промисловістю, сільським господарством і транспортом. Будівництво - окрема галузь зі специфікою будівельної продукції:

1) великі габарити будівельної продукції;

2) територіальна закріпленість на місці розміщення;

3) предмети праці нерухомі, а засоби виробництва динамічні;

4) тривале виготовлення продукції;

5) будівництво здійснюється тільки при наявності замовника.

3. МОТИВАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Будівельна економіка орієнтована насамперед на задоволення потреби в житлі. Житлові будинки - будівельна продукція I-го рівня. II-й рівень - приміщення для виробництва, збереження, збуту продукції. III-й рівень - об'єкти потрібні для випуску предметів споживання і надання послуг. IV-й рівень - об'єкти - необхідні для виготовлення інших засобів виробництва.

Мотивація будівельної діяльності походить від вищих рівнів до нижчого через потребу в продукції, для виробництва якої повинне будуватися будинок чи спорудження.

Таким чином, сукупний капітал, використаний для задоволення потреби розподіляється між рівнями, утворюючи ланцюжка, кожна ланка якого має свій інтерес (прибуток за вкладений капітал).

Будівельний ринок - динамічна сукупність взаємодіючих суб'єктів: земля, робоча сила, капітал. Будівельні процеси вимагають гнучкого підходу до зведення будинків і їхньої експлуатації в процесі всього життєвого циклу.

4. КЕРУВАННЯ БУДІВНИЦТВОМ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Основа систем для оцінки життєвого циклу і його вартості - економічні прогнози і плани. У них розглядається сукупний капітал власника. Кожний прагне найефективніше використувати свій капітал - отримати з нього максимального прибутку. Задача власника капіталу - керування власністю, що має складну структуру об'єктів і видів капіталу. Зміст керування - інвестиційна діяльність у період проектування, будівництва й експлуатації будинків і споруджень. Мета власників - рішення питань вибору напрямку, обсягу і часу вкладення капіталу.

5. КАПІТАЛ У БУДІВНИЦТВІ І ЙОГО РІЗНОВИДИ

Для вірного розуміння сутності ринкової економіки необхідно розрізняти гроші і капітал.

У ринковій економіці гроші виступають у ролі капіталу для всіх суб'єктів приватної і колективної власності (включаючи акціонерну). Направляючи готівку на інвестиції, їхній власник стає власником капіталу.

Ринок являє собою взаємодію капіталів, змушує їхніх власників керуватися законом прибавочної вартості, тому ринкова економіка будівництва представляється як економіка капіталу стосовно до будівельної галузі.

Капітал у будівництві має наступні основні різновиди. У залежності від способу, утворення прибутку у власника:

1) Позичковий капітал - капітал, що вкладається в банк і приносить їх власнику визначений відсоток протягом встановленого часу. При цьому підприємець не несе ніяких витрат виробництва. Власник капіталу, що одержав його як позичку, виплачує банку крім отриманої суми ще і відсоток за кредит;

2) Капітал, інвертований в об'єкти тривалого користування - приносить власнику прибуток у вигляді ренти. У будівництві цей вид капіталу зв'язаний з 2-ма видами нерухомості: із земельними ділянками і з будинками, що здаються у наймання.

У загальному значенні капітал - це чиста вартість всіх активів мінус сума зобов'язань. Капітал у господарських ситуаціях використовується для визначення сукупних ресурсів, застосовуваних у бізнесі (акціонерний капітал, товариський капітал і т.д.).

Перемінний капітал як поняття використовується в чистому виді в протиставленні до слова "доход". У цьому змісті капітал - це сума активів таких як: рента, власність, акції, оперативний доход з капіталу, що знаходиться в обороті.

Капітал, що приносить ренту, відрізняється від позичкового тим, що його власник хоча і не займається підприємництвом у сфері, де обертається його капітал, але ризикує більше, ніж у тому випадку, якби він помістив ці гроші в банк під відсоток. Тому на земельні ділянки і нерухомість більше впливає ринкова кон'єктури. Тому власник капіталу розраховує на великий відносний прибуток, ніж банківський відсоток.

3) Підприємницький капітал - це капітал, інвестований власником у виробництво з метою одержати максимальний стійкий прибуток. У загальній сумі капіталу частина його може бути власною, а частина - позиковою. Найважливішим критерієм ефективності інвестицій у будівництві є аналіз їх з погляду загальної економічної теорії.

Замовник щораз зупиняється перед дилемою: чи легко одержати проект і контракт при важкій реалізації його, чи навпаки важко одержати проектний контракт, що легко реалізувати. У ринковій економіці розвинутих країн вищеописана ситуація з одержанням і реалізацією контракту є нормальною.

6. СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КАПІТАЛУ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ БУДІВНИЦТВА

Характеристика капіталу	школи
	англо-американська	австрійська
1. Пріоритет капіталу	віддається поняттю постійного капіталу	віддається поняттю перемінного капіталу
2. Контроль процесів	періодичний	постійний, безупинний
З.Об'єкт аналізу	індивідуальні капітали протягом визначених відрізків часу	повний інвестиційний цикл і структура сукупного капіталу
4. Прогрес	функція рівня технічного розвитку	функція сформованої структури капіталу
5. Потреба в капіталі	для розширення випуску продукції	для зміни структури ім. капіталу
6. Вільні засоби	накопичуються періодично для інвестування	відсутня така термінологія
7. Інструментарій	методи оцінки життєвого циклу	методи відсутні для дослідження

ТЕМА 2. ЗАМОВНИК І ЙОГО ФУНКЦІЇ ПО ВИЗНАЧЕННЮ І КЕРУВАННЮ ІНВЕСТИЦІЯМИ

1. ВЗАЄМИНИ З ПІДРЯДНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ (ПІДРЯДЧИКОМ)

Ідея, а потім і проект інвестицій виникає у власника капіталу як результат вивчення умов і стану ринку. Якщо обґрунтування виявиться позитивним (ефективним), то підприємець здійснює наступні стадії інвестування капіталу:

1. Дослідження передпроектне й ескізний проект.

2. Проектування.

3. Підготовка будівництва і провадження робіт.

4. Реалізація будівельних робіт (продаж, здача в оренду).

5. Експлуатація об'єкта.

Процес будівництва настільки складний, що власник капіталу змушений залучати для реалізації своєї ідеї т.зв. "керуючого об'єктом". Він відрізняється від інших учасників інвестиційного процесу тим, що повинно бути універсальним фахівцем (блискучим інженером-будівельником, економістом, менеджером).

Найважливішим критерієм ефективності інвестицій у будівництві є аналіз їх з погляду загальної ефективності капіталу власника, тому що якими би гарними не були інженерні рішення в умовах обмеженого капіталу, про його ефективність можна судити за кінцевими результатами інвестиційних рішень. Усе це виявляється у виді потоку коштів власника на кожній стадії інвестиційного процесу.

ВИСНОВОК: Підрядчик щораз зупиняється перед дилемою: чи легко одержати проект і контракт при важкій реалізації його, чи навпаки, важко одержати проектний контракт, що легко реалізувати. У ринковій економіці розвинутих країн вищеописана ситуація з одержанням і реалізацією контракту є нормальною.

2. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСІВ (ТЕНДЕРІВ) У БУДІВНИЦТВІ

Тендер- конкурсна форма організації укладання договорів купівлі - продажу чи підряду з партнерами, яка предбачає конкурсний відбір пропозицій на передчасно сформульовану заявку.

В сфері державних торгів (тендерів) встановлено регулювання з боку держави, яке здійснює Міністерство економіки та з питань європейскої інтеграції України, яке покладено видання "Вістника державних закупівель". Існує досить широка нормативна база регулювання торгів в Україні.

Кабінет Міністрів України відповідно до Постанови № 25 встановив, що підрядні контракти, спорудження об'єктів будівництва яких починається в 1997 році, полягають за результатами конкурсів (тендерів). Цей порядок приведений у Положенні з проведення конкурсів, (тендерів) у будівництві, що затверджено вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України.

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Метою проведення конкурсів є:

- забезпечення ефективного використання капіталовкладень;

- створення конкурентного середовища для розміщення замовлень і висновку підрядних договорів;

- збільшення якості будівництва;

- скорочення термінів будівництва об'єктів.

Застосування тендерних процедур, передбачених даним Положенням, є ОБОВ'ЯЗКОВИМ для висновку підрядних контрактів на будівництво об'єктів, здійснюваних за рахунок державного і місцевого бюджету, бюджетних позик, засобів державних підприємств і організацій, а також змішаних засобів.

Організація конкурсів здійснюється замовником. Він гарантує рівні умови всім претендентам незалежно від форм власності і місця розташування. Пропозиції повинні передаватися підрядчикам, що мають достатню професійну кваліфікацію, досвід і репутацію, необхідні фінансові засоби виробляючі потужності і здатні забезпечити виконання замовлень. Відповідальність підрядчика визначається попередньою кваліфікацією й оцінкою.

2. ТЕНДЕРИ І ПОНЯТТЯ

Пропозиція на конкурс - це лист підрядчикам, що пройшли попереднім добір, із проханням прийняти запрошення в конкурсі. Участь у конкур без запрошення неможливо.

Конкурс (тендер) - форма розміщення замовлення на виконання робіт, послуг, постачання продукції, що передбачає добір підрядчиків шляхом оцінки його оферти.

Оферта - запропонований претендентам комплект документів, що містить пропозиції й умови, на яких підрядчик згодний виконати замовлення.

Перелік обсягів робіт - перелік видів робіт.

Попередня кваліфікація претендентів - це визначення можливостей, зацікавленості підрядчиків виконати замовлення і доцільності їхнього запрошення до участі в конкурсі.

Предмет замовлення - роботи, виконання яких передбачається замовленням.

Претендент - обличчя, що офіційно сповістило про бажання виконати замовлення.

Розміщення замовлення - процес підбора партнерів для виконання контракту й узгодження його положень.

Тендерна документація - комплекс документів, що містять інформацію про предмет замовлення, умовах і процедурі проведення конкурсу, досить для підготовки оферти у визначений термін.

Тендерний комітет (комісія) - постійний чи тимчасовий орган; створюється для підготовки і проведення конкурсу.

Ціна оферти (розраховується претендентом) - за яку ціну він згодний виконати замовлення.

З. СПОСОБИ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСІВ

Закон "О закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти" визначає п'ять різноманітних процедур закупівель. Закупівля може здійснюватися шляхом таких процедур:

- відкритих торгів;

- торгів з обмеженою участю;

- двуступневих торгів;

- запроса цінових пропозицій (котировок);

- закупівель у одного постачальника (исполнителя).

Основний спосіб - відкритий, але замовник може прийняти рішення про закритий, в особливих випадках. Відкриті конкурси з попередньою кваліфікацією проводяться, коли кількість претендентів перевищує 6 юридичних осіб.

Закриті конкурси проходяться якщо:

1) кількість підрядчиків, здатних виконати замовлення, обмежено;

2) контракти на проведення конкурсу будуть невиправдано великі щодо вартості предметів замовлення;

3) коли відкритий конкурс не дасть очікуваного результату.

4. ОРГАНІЗАЦІЙНА РОБОТА ЗАМОВНИКА

Вона проводиться відповідно до плану, у якому передбачається:

- публікація оголошення про проведення конкурсу і напрямку запрошень підряду;

- розробка документації для попередньої кваліфікації претендентів;

- прийняття і реєстрація заявок на участь у конкурсі;

- напрямок документації, необхідної для попередньої кваліфікації претендентів;

- проведення додаткової кваліфікації претендентів;

- складання списку визначення претендентів на участь у конкурсі;

- підготовка тендерної документації і її напрямок;

- організація відвідування підрядчиками будівельного майданчика;

- забезпечення відповідей не питання підрядів із приводу уточнення інформації, що міститься в тендерній документації;

- внесення поповнень, змін з урахуванням пропозицій підрядів у тендерної, документації й інформуванні про ці зміни всіх претендентів;

- прийом і реєстрація оферт;

- аналіз оферт;

- оцінка оферт і ухвалення рішення по їхньому використанню;

- визначення переможця (тендера);

- документальне оформлення результатів конкурсу і підготовка звіту про його проведення.

5. ТЕНДЕРНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Вона повинна бути однакової для всіх претендентів, охопити всю інформацію, потрібну для підготовки оферти і не створювати ризикові умови для підрядчика. Обсяг і склад тендерної документації визначається замовником у залежності від предмета замовлення. Ця документація складається з:

- інструкції для претендентів;

- проекту контракту;

- форми оферти;

- кваліфікаційної вимоги;

- переліку обсягів робіт.

Тендерна документація повинна бути представлена на конкурсі в повному обсязі відповідно до вимог замовника.

6. ПІДГОТОВКА ОФЕРТИ

Оферта повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації. Кожен учасник може подати тільки одному оферту. Документи оферти охоплюють:

- безпосередньо форму оферти;

- інформацію для кваліфікаційної оцінки претендентів;

- перелік обсягів робіт з урахуванням їх вартості;

- альтернативні пропозиції;

- гарантію забезпечення виконання зобов'язань.

7. РОЗРАХУНОК ЦІНИ ОФЕРТИ

Тут враховуються усі види робіт, у т.ч. ті, котрі доручаються субпідряднику. Претендент зобов'язаний обґрунтувати всі розцінки для кожного виду робіт і визначити їхню загальну вартість, у загальну ціні оферти додається, усі витрати претендента, у т.ч. накладні витрати і прибуток, що претендент планує одержати.

Джерела залучення капіталу диференціюються на:

1. Власний капітал інвестора.

Прибутковість у результаті інвестування повинна бути вище прибутковості нині діючого капіталу.

У реальній практиці будівництва фінансування за рахунок власного капіталу здійснюється рідко, тому інвестору треба, щоб його власні засоби виявилися в розмірі достатніх для інвестування життєвого циклу об'єкта.

2. Позиковий капітал. Варіант кредитування для виконання, якого потрібно, крім повернення кредиту мати гарантії на випадок невдачі ідеї і неплатоспроможності інвестора.

З. Капітал, що дає право на участь у прибутку. Інвестору не треба мати більше ніж він може вкласти в ідею, не треба віддавати плату, за кредит, менше ризик.

Якщо є компаньйони інвестування передбачається, що з ними треба поділитися ідеєю, переконати в її ефективності. У випадку успіху - поділитися прибутком у залежності від розміру внеску.

Вибір варіанта фінансування - індивідуальна, залежна від стилю роботи підприємця справа. Потім інвестор зобов'язаний ретельно досліджувати питання фінансування.

ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ ЗАМОВНИКА.

При реалізації проекту підприємець прагне до мінімізації загального обсягу капітальних вкладень, він намагається якнайшвидше отримати прибуток від інвестицій, як пізніше оплатити підрядчику рахунка за виконану роботу і якомога раніше досягти проектної потужності на зданих об'єктах.

Попередня оцінка інвестицій - засіб для підготовки бюджету інвестора і проведення аналізу вартості.

ОСНОВНІ ЦІЛІ ІНВЕСТОРА.

- знайти вигідні умови для одержання кредиту;

- скласти проект із найкращим розподілом капіталовкладень у часі і найбільш оптимальним терміном будівництва;

- передбачити в проекті по можливості максимальну і повну віддачу.

ОПТИМАЛЬНИЙ ТЕРМІН БУДІВНИЦТВА.

Процес вибору максимального терміну будівництва полягає в тім, що замовник повинний виконати зіставлення витрат подорожчання будівництва при скороченні по тривалості і зниження при цьому вартості капіталу. Не досить орієнтуватися тільки на взаємозв'язок вартості будівництва і капіталу. Більше значення мають такі фактори:

- надійність здійснення проекту у встановлений термін;

- можливість компенсації додаткових витрат, зв'язаних із прискоренням будівництва, ефектом, що досягається в результаті більш раннього терміну початку експлуатації об'єкта.

Тема 3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА НЕРУХОМОСТІ

1. Стратегія власника на ринку нерухомості

У ринковій економіці будівництва фігура замовника - головна, тому що:

- йому належить інвестиційна ініціатива;

- він формує економічні умови для роботи підрядчиків;

- він - споживач страхової продукції, тому що регулює потребу в ній у межах суспільства.

Економічна стратегія замовника заснована на законах макро і мікроекономіки. Ідеологія замовника оригінальна в тому, що з'єднує в собі суб'єкта інвестиційних ініціатив і загальним напрямком мікроекономіки, що визначається ринком. В області будівництва зустрічається два типи інтересів замовника: він сам виступає майбутнім власником об'єкта і його користувача.

1. Замовник сам реалізує кінцеву продукцію, експлуатує побудований об'єкт.

2. Замовник залежить від ринкових цін на продукцію чи послуги, пов'язані з експлуатацією об'єкта: замовник продає об'єкт його майбутньому користувачу чи здає в оренду.

Вартість нерухомості складеться з зарплати:

- зв'язані з відводом і придбання земельної ділянки;

- облаштованість ділянки;

- витрати на проектно-изыскательные роботи (ескізний проект, експертиза);

- витрати на будівництво;

- накладні та інші витрати (управлінські і посередницькі витрати, страхування, плата за кредит);

- податки;

- прибуток інвестора.

Структура цих витрат коливається в залежності від призначення об'єкта. Значення і питома вага зазначених витрат коливається в залежності від призначення об'єкта. Будинки підвищеної комфортабельності мають ціну значно вище, ніж інші. При цьому мають місце високі витрати на устаткування місцевості, накладні витрати, у результаті чого досягається в замовника високий прибуток. Стратегічна довгострокова мета замовника об'єктів, призначених на продаж - максимізація прибутку. Якщо замовником виступає підприємець, то він іноді залучає частину позикових засобів. При цьому в структурі витрат з'являється важлива стаття. З урахуванням цієї статті підприємець прагне максимізувати прибуток як відношення різниці доходів і витрат до власного інвестиційного капіталу. При будівництві окремого об'єкта доходи утворяться тільки після одержання грошей від його реалізації. При цьому велике значення для замовника має термін реалізації об'єкта, до настання якого витрати замовника як би "повисають" на ньому без віддачі і супроводжуються платою за кредит, накладними витратами і т.д. Стратегія законів ринкової економіки розрізняється з видів будівельних об'єктів. При реконструкції об'єкта метою замовника є максимізація співвідношення між ефектом і інвестиціями, що викликали цей ефект. Ефект можна підвищити за рахунок збільшення цін на модернизування об'єкта.

2. ОЦІНКА НЕРУХОМОСТІ З ПОЗИЦІЇ КОРИСТУВАЧА

Закінчений об'єкт сам по собі не є кінцевою метою економічний діяльності підприємства, якщо він не спеціалізувався на будівництві для продажу. Тому важливим питанням є оцінка нерухомості. Необхідно відзначити, що оцінка нерухомості не еквівалентна проектної чи фактичної вартості будівництва, а в більшому значенні зв'язана з економічною корисністю.

Розглянемо визначення вартості для випадку, коли його власник є сам замовником будівництва, і проаналізуємо як при цьому змінюється вартість будівництва в залежності від часу.

По-перше, власник може установити рентабельність проекту і зіставити її з мінімально прийнятним рівнем.

По-друге, порівняти капітальні вкладення з дисконтованими поточними грошовими потоками.

ДИСКОНТУВАННЯ - це процес приведення витрат і результатів до першого моменту часу.

Звісно, що в результаті цих порівнянь вартість об'єкта для власника не дорівнює сумі грошей, витрачених на будівництво. Вона може бути нижче, якщо інвестовані рішення були правильними, а може бути і вище.

Отже, якщо нерухомість приносить доход, то її вартість визначається дисконтуванням доходів і витрат, зв'язаних з будівництвом і експлуатацією об'єкта. Звідси можна зробити висновок, що при зміні характеру експлуатації об'єкта, ціни на ці об'єкти, а також на ремонтні роботи міняються.

З одного боку, продавець визначає для себе ціну, що він готовий одержати зараз, з огляду на свої минулі витрати, але не з огляду на майбутні доходи і витрати. З іншого боку, враховується розрахунок покупця з його планами на перспективу.

Процес купівлі-продажу здійснюється тоді, коли ідея покупця виявляється більш прибутковою. Ціна встановлюється в межах цінового полю, верхня границя якого для продавця - ефективність, а для покупця прийнятна рентабельність.

У зв'язку з великою роллю амортизації розглянемо її вплив на вартість нерухомості. На практиці в ринковій економіці застосовується так звана угода і податкові правила, у відповідності просто визначити вартість об'єктів за винятком зносів. Облік цієї вартості особливо важливий для регулювання відтоку прибутку з фірми у вигляді дивідендів. До того, як розподілиться прибуток, її частина у виді амортизаційних відрахувань залишається у власника для відновлення нерухомості.

3. ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВИТРАТИ І ТЕРМІН СЛУЖБИ БУДИНКІВ

Будинки і спорудження на відміну від промислової продукції не можна перемістити і не можна збільшувати термін їхньої служби без істотних втрат. У зв'язку з цим важко вибрати рішення, при якому будинок з малими витратами можна пристосувати для різних цілей, що з'являються в той чи інший період експлуатації, щоб при цьому експлуатаційні витрати були менше, ніж у випадку ліквідації будинку і заміни його новим.

Важливо установити оптимальний термін і вартість будинків і споруджень, після чого подальша експлуатація недоцільна, тому що момент доцільності будівництва рано чи пізно настане. У процесі проектування необхідно передбачити ув'язання термінів служби окремих частин будинку, таким чином, щоб їхній знос відбувався по можливості однаково і до моменту зносу у будинку не виявилося дорогих і незношених матеріалів.

Зазначена задача по складності еквівалентна задачі про оптимальну структуру капіталу на макрорівні.

Якщо експлуатаційні витрати зіставляються з вартістю, за якої будинок може бути продано, то тут мається на увазі процес використання будинку покупцем. Як правило, у звичайній економічній ситуації витрати на відновлення і ремонт у сполученні з продуктивністю будинків, що знижується, устаткування, машин приводить до доцільності їхньої заміни.

Після з'ясування терміну заміни старого майна виникає проблема, купувати будинок чи брати його в оренду. Відповідь може бути отриманий порівнянням нинішньої вартості альтернативних варіантів.

Важливими логічними факторами, що визначають вибір оптимального варіанта, є:

1) важливість і значення для інвестора негайних вкладень;

2) передбачувана тривалість експлуатації;

3) норма прибутку;

4) тенденції податкової політики в технічному прогресі даного виду майна;

5) можливість використання для інших цілей і після деякого терміну оренди;

6) наявність умов для обслуговування;

7) для транспортних витрат у вартості орендованого устаткування.

ТЕМА 4. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОЕКТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. ВИДИ ПРОЕКТНИХ І ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА

Проектні-дослідницькі конструкторські і науково-дослідні організації (надалі проектні організації) виконують різні види проектних і дослідницьких робіт.

По ознаці послідовності виконання вони розділяються на роботи, здійснювані:

1) на передпроектній стадії;

2) у процесі проектування;

3) на стадії будівництва;

4) при освоєнні введених у дію потужностей і основних фондів.

На передпроектній стадії виконуються роботи зі збору і підготовки вихідному даних, складанню техніко-економічного обґрунтування.

У процесі проектування ведуться дослідницькі і проектні роботи, пов'язані з розробкою технічних і техноробочих проектів, а також робочих креслень.

На стадії будівництва здійснюються дослідницькі і проектні роботи, що забезпечують розробку робочих креслень на додаткові роботи, що виникли в ході будівництва.

При освоєнні введених в експлуатацію виробничих потужностей проектні, організації виконують роботи, пов'язані з прискоренням досягнення проектних потужностей,

2. ЗАМОВНИКИ ПО ПРОЕКТУВАННЮ БУДИНКІВ

Замовниками на виконання проектних робіт виступають, різні міністерства і відомства, а також окремі підприємства, що є розпорядниками коштів, виділених у встановленому порядку для виконання проектних робіт.

Проектні роботи виконуються на основі договорів і додаткових угод до них, що укладаються між замовниками і провідною проектною організацією (генеральний проектувальник).

Генеральний проектувальник бере на себе виконання всього комплексу проектних і дослідницьких робіт і може залучати спеціалізовані проектні організації (субпроектувальник).

У договорах між замовниками і проектними організаціями передбачаються терміни розробки проектної документації і їх стадийність. Замовник зобов'язаний представити проектним організаціям завдання на проектування, у якому повинні бути представлені - конкретні задачі. Замовник сповіщає генпроектувальника про термін розгляду проектної документації не менш, ніж за 5 днів.

3. ГЕНЕРАЛЬНІ ПРОЕКТУВАЛЬНИКИ І СУБПРОЕКТИРУВАЛЬНИКИ

У ролі генпроектувальника виступає проектна організація, що розробляє технологічну частину проекту основного виробництва чи проект основних об'єктів будівництва, тобто провідна проектна організація в регіоні, на рідному господарстві чи у виді будівництва.

Проектна організація несе відповідальність за:

1) техніко-економічну обґрунтованість прийнятих проектних рішень і їх ефективність;

2) застосування в проектах найбільш ефективних технологічних процесів, високопродуктивного устаткування, що забезпечують найвищу продуктивність праці;

3) створення умов праці на підприємствах, що відповідають сучасним

вимогам техніки безпеки;

4) надійність запроектованої конструкції будинків і споруджень, їх вибухо- і пожежобезпеки;

5) ефективність передбачених у проекті заходів щодо охорони природи, раціональному використанню землі, у т.ч. заходів щодо боротьби з забрудненням повітряного середовища, вод і ґрунтів;

6) дотримання при проектуванні вимог, що діють: СНИП, нормативних документів, державних стандартів, а також вимог державного нагляду;

7) невиправдане збільшення обсягів проектно-кошторисних матеріалів у порівнянні з вимогами діючих інструкцій і еталонів;

8) доказ і повноту інженерних вишукувань, необхідних для розробки об'єктів;

9) своєчасну розробку і видачу замовлень субпідрядним організаціям;

10)якісне здійснення авторського нагляду при будівництві об'єктів і своєчасному внесенні змін і вирішення питань, пов'язаних з ходом будівництва будинків і споруджень, введення їх в експлуатацію і досягненням проектної потужності.

Замовники і генпроектувальники зобов'язані в проектно-кошторисній документації передбачити прогресивні проектні рішення і вирогідність кошторисної, вартості.

Взаємини між замовниками і проектувальниками регламентуються правилами про договори підряду на виконання проектних і дослідницьких робіт.

Проектна організація відшкодує збитки замовника, заподіяні низькою якістю проектної організації.

4. ЗАВДАННЯ (ЗАМОВЛЕННЯ) НА ПРОЕКТУВАННЯ

Завдання на проектування є важливим документом, на підставі якого здійснюється розробка проектно-кошторисної документації і фінансування проекно-пошукових робіт.

4.1. ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

Воно складається замовником проекту відповідно до рішень і техніко-економічних показників, застосовуваними в техніко-економічному обґрунтуванні і затвердженими у встановленому порядку.

До складу завдання входить відображення наступних питань:

1. Найменування підприємств, будинки чи спорудження.

2. Підстава для проектування.

З. Вид будівництва (нове будівництво, розширення, реконструкція технічне переозброєння чи модернізація).

4. Район і площадка для будівництва (замовник повинний указати матеріали, що обумовлюють місце розташування підприємства і попередня його згода .

5. Номенклатура продукції і показники потужності основних її видів.

6. Режим роботи підприємства.

7. Наявність рішень по виробничому і господарському проектуваннях.

8. Вимоги до захисту навколишнього середовища й утилізації відходів.

9. Необхідність у системному керуванні (АСУ) технологічними процесами підприємства.

10. Дані для проектування про об'єкти житлового і культурного будівництва.

11. Обсяг капітальних вкладень і основні техніко-економічні показники при будівництві підприємства по чергах і пусковому комплексі.

12. Намічувані терміни будівництва. Прядок його здійснення і запровадження в дію по чергах чи пусковим (корпусом) комплексом.

13. Вимоги по розробці варіанта чи проекту його частин для вибору оптимальних рішень.

14. Стадійність проектування.

15. Найменування генпроектувальника.

16. Найменування будівельної організації - генпідрядника.

17. Наявність згоди з територіальною проектною організацією.

Крім завдання на проектування замовник видає проектної організації наступні документи:

1) затверджений акт про вибір площадки для будівництва з матеріальними узгодженнями, місце розташування підприємства;

2) архітектурно - планувальні завдання, погоджене з виконавчою владою;

3) будівельний паспорт ділянки, що містить основні технічні дані по обраній земельній ділянці;

4) технічні умови на приєднання проектованого чи підприємства спорудження до джерел постачання, інженерним мережам і комунікаціям;

5) дані по проведених інженерних вишукуваннях;

6) зведення про існуючу прилеглій забудові в підземних спорудженнях, комунікаціях і ін.;

7) інші документи, необхідні для проектування.

5. ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ ДОГОВОРІВ НА ПРОЕКТНО - ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ

5.1. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ФІНАНСУВАННІ

КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів.

ДЕРЖАВНІ КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету чи бюджету державних підприємств і організацій, а також місцевий бюджет.

ДЕРЖАВНІ ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів і що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету чи бюджетних позик.

НЕДЕРЖАВНІ КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ - інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:

- власних фінансових ресурсів інвесторів (прибутку, амортизаційних відрахувань, грошових заощаджень юридичних осіб, а також окремих громадян);

- позикових фінансових коштів інвесторів;

- залучених фінансових коштів інвесторів (пайові внески фізичних і юридичних осіб, кошти, отримані від реалізації і продажу акцій, облігацій, ін. коштів);

- кошти іноземних інвесторів;

- безкоштовні і благодійні внески;

- пожертвування організацій, підприємств і громадян.

ЗМІШАНІ КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частина державних засобів.

БУДІВНИЦТВО - сукупність будинків і споруджень (об'єкти) будівництва, розширення і реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно - кошторисною документацією з вільним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджуються титульний список.

ЧЕРГА БУДІВНИЦТВА - частина будівництва, що визначена проектною (робочим проектом), що забезпечує випуск продукції чи надання послуг.

ПУСКОВИЙ КОМПЛЕКС - сукупність об'єктів (чи їхніх частин) основного, підсобного й обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного і складського господарства, зв'язку і т.д. які забезпечують випуск продукції, передбачені проектом (робочим проектом).

ОБ'ЄКТ БУДІВНИЦТВА - окремий будинок чи спорудження, на будівництво, чи реконструкцію розширення якого повинний бути складений окремий проект і кошторис.

Якщо на будівельному майданчику проектом чи робочим проектом передбачається зведення першого об'єкта основного призначення без будівництва підсобних і допоміжних об'єктів, то поняття "проект" збігається з поняттям "будівництво".

5.2. ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТНО - ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

Для відкриття фінансування техніко-економічного обґрунтування чи техніко-економічних розрахунків проектних і дослідницьких робіт за рахунок централізованих капітальних вкладень необхідно надати в банки наступні реквізити фінансування:

1) план капітального будівництва (форма №7);

2) план фінансування (форма № 5).

Крім зазначених документів для фінансування необхідно надати:

а) для будівництв виробничого призначення - перелік розроблених проектів, затверджені у встановленому порядку;

б) для будівництв невиробничого призначення - основні техніко-економічні показники.

Фінансування проектно-дослідницьких робіт за рахунок фондів об'єднань, підприємств і організацій у межах наявних коштів на їхніх рахунках.

Фінансування проектних робіт, виконуваних за рахунок державних бюджетних коштів здійснюється в межах загальних обсягів капітальних вкладень замовника.

6. РОЗРАХУНКИ МІЖ ЗАМОВНИКАМИ І НАУКОВОЇ (ПРОЕКТНО- ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ЗА ВИКОНАНІ ПРОЕКТНО - ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ

Зазначені розрахунки між підприємством - замовником і науковою організацією - виконавцем здійснюється за договірними цінами за прийняту проектну (організаційну) документацію в обсязі і терміну, зазначеному в договорі з урахуванням виконання виконавцем договірних зобов'язань. Виконавець здає документацію, а замовник приймає її по акті здачі - приймання закінченої проектної документації.

У календарному плані робіт і в акті здачі - приймання в складі кожного платіжного етапу приводиться докладний перелік, що видана замовнику проектної документації.

Проектно - кошторисна й інша технічна документація передається замовнику за накладною, у якій приводиться номера основних комплектів креслень, томів, альбомів і кількість екземплярів.

Розрахунки можуть здійснюватися:

1) за проектно - кошторисну документацію в цілому;

2) за проектну документацію, яка виконана по окремих стадіях проектування;

3) за окремі пускові комплекси, черги будівництва, об'єкти,

Приймання проектно-кошторисної документації для будівництва здійснюється замовником у терміни, обумовлені договором.

ТЕМА 5. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ БУДІВЕЛЬНОГО ПРОЕКТУВАННЯ.

1. ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ

Проектування для цілей будівництва підприємств, установ і організацій - це складний творчий процес. У проектуванні беруть участь геодезисти, геологи, дослідники, організатори, економісти, кошторисники.

Проектування умовне розділяється на три етапи:

ЕТАП I. Проектні роботи.

1. Збір і підготовка вихідних даних для проектування.

2. Техніко-економічне обґрунтування необхідності будівництва об'єкта

ЕТАП II. Вишукування для відповідної стадії проектування.

1. Вишукування для розробки техніко-робочого проекту чи проекту.

2. Вишукування для розробки робочих креслень.

ЕТАП III. Власне проектування.

Початок проектування повинно бути обумовлене й обґрунтоване генеральною схемою розміщення продуктивних сил.

Для виконання фінансування робіт (проектних і дослідницьких) замовник зобов'язаний представити генпроектній організації наступні основні вихідні дані:

1) Завдання на проектування, затверджене у встановленому порядку;

2) Довідка підтверджуюча початку будівництва, що починається до проектування, чи об'єкта у відповідному переліку;

3) При будівництві в межах міської межі - архітектурно-планувальне завдання міськвиконкому;

4) Будівельний паспорт на відведену ділянку за установленою формою і з усіма даними, передбаченими в ньому.

2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ І БУДІВНИЦТВА

Рішення по проектуванню в будівництві підприємства приймається на основі техніці - економічного обґрунтування (ТЕО), складеного з урахуванням схем розвитку і розміщення відповідних галузей народного господарства промисловості і схем розвитку і розміщення продуктивних сил по економічних районах. Зазначені схеми розробляються на 15 років і уточнюються через кожні 5 років.

Фінансування розробки ТЕО чи ТЕП здійснюється за рахунок коштів, виділених на проектно - пошукові роботи для майбутнього будівництва з наступним віднесенням цих витрат на вартість проектно-дослідницьких робіт.

ТЕО встановлює економічну доцільність і необхідність проектування і будівництво нових чи реконструкцією діючих підприємстві. Визначені в ТЕО техніко-економічні показники повинні уточнюватися в процесі розробки проектно - кошторисної документації. При цьому кошторисна вартість будівництва не повинна підвищуватися, а ТЕП не повинні погіршуватися.

ТЕО містить наступні матеріали:

1. Вихідні положення.

2. Визначення проектної потужності і спеціалізації підприємства, обґрунтування асортименту продукції, що випускається.

3. Забезпечення сировиною, основними матеріалами, паливом, енергетичними ресурсами, водою і т.д.

4. Обґрунтування розміщення підприємства і виборі площадки для будівництва.

5. Схема генерального плану і проекту.

6. Основні технологічні рішення.

7. Заходу щодо охорони навколишнього середовища.

8. Основні будівельні рішення.

9. Терміни будівництва.

10. Основні будівельні рішення по організації будівництва.

11. Об'єкти цивільного і житлового будівництва.

12. Кошторисна вартість будівництва.

13. Економіка будівництва і виробництва.

3. СТАДІЇ ПРОЕКТУВАННЯ

У відповідності зі Снипом 1.02.01-85 проектування підприємств можете здійснюватися або в 2-х стадіях (А - проект, Б - робоча документація), або в одну стадію (робочий проект).

Розробка проекту в 2 стадії може допускатися тільки для великих і складних виробництв і невиробничих комплексів, а також у випадках застосування нової, незасвоєної технології виробництва, складних архітектурно-будівельних рішень (при особливо складних умовах).

Рішення про розробку проекту в одну чи двох стадій приймається з обліком, вищевикладених положень, генстанции, що затверджує ТЕО і завдання на проектування.

4. СКЛАД, ЗМІСТ І ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ (ОБ'ЄКТА ВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ)

До складу проекту входять наступні частини:

1. Загальна пояснювальна записка.

2. Техніко-економічна частина.

3. Генеральний план, транспорт і відновлення (рекультивація) порушення земель.

4. Технологія виробництва, забезпечення енергоресурсами.

5. Організація праці і системи керування підприємством.

6. Будівельна частина.

7. Організація будівництва.

8. Організація підготовки до освоєння проектних потужностей і освоєння проектної потужності.

9. Кошторисна частина.

10. Житло-цивільне будівництво.

4.1. ЗМІСТ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

1. Підстава для розробки проекту.

2. Вид будівництва (нове будівництво, чи розширення реконструкція).

3. Потужність і склад підприємства, номенклатура основної продукції.

4. Черговість будівництва і склад пускових комплексів.

5. Характеристика площадки для будівництва.

6. Дані про розглянуті варіанти проектування.

7. Дані про організацію виробництва, праці і керування підприємство

8. Заходи щодо захисту навколишнього середовища.

9. Загальні дані про житловий і культурно - побутовому будівництві.

10. Дані про проведені узгодження проектних рішень і відповідність їхній діючим нормативам і правилам, у т.ч. нормам і правилам по вибухо- і пожежобезпеки.

4.2.ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

1. Вихідні дані, необхідні для розробки проекту і надані в матеріалах ТЕО розрахунки.

2. Основні ТЕП підприємства.

3. Обґрунтування прогресивності технологічних процесів виробництва устаткування.

4. Намічувана спеціалізація, кооперування і комбінування основного і допоміжного виробництва.

5. Аналіз капіталовкладень і основних фондів підприємства (указуються питомі капітальні вкладення, структура капітальних вкладень, показники окупності, фондовіддачі).

6. Дані про економічну ефективність раціональних пропозицій, винаходів, ліцензій і патентів, використовуваних у будівництві.

7. Вимоги до розвитку будівельної бази і потреби у виконанні НИОКР у зв'язку з потенційним розвитком підприємства.

4.3.ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГОРЕСУРСАМИ, ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1. Технологія виробництва по підприємству в цілому, по основних виробництвах і цехах.

2. Автоматизація технологічних процесів.

3. Електропостачання й електроустаткування.

4. Заходу щодо охорони водойм, ґрунту й атмосферного повітря від забруднення стічними водами і промисловими викидами.

4.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ І СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1. Трудомісткість виробничих завдань (процесів).

2. Обґрунтування прийнятого рівня механізації й автоматизації.

3. Заходи щодо контролю за якістю продукції.

5. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПРОЕКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

Розрахунок кошторисної вартості проектно-дослідницьких робіт для будівництва здійснюється на основі порядку визначення вартості проектно - дослідницьких робіт для будівництва, здійснюваного на території України (доповнення до Снипу 17-16-84), що введено в дію з 1994 р., затверджено постановою Госкомстройархитектуры №95 від 6.05.94р.. Відповідно до зазначеного порядку вартість проектно- дослідницьких робіт визначається виходячи з наявності дворівневої системи формування вартості робіт:

1) базисна кошторисна вартість проектно-дослідницьких робіт, що є основою для визначення вартості цих робіт;

2) вартість проектно - дослідницьких робіт, що охоплює усі витрати проектної організації, включаючи витрати, зв'язані з впливом ринкових умов.

5.1. БАЗИСНА КОШТОРИСНА ВАРТІСТЬ ПРОЕКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

Базисна кошторисна вартість проектно-дослідницьких відбивається в главі 12 зведеного кошторисного розрахунку. Вона розраховується виходячи зі складу проектно-кошторисної документації, що регламентується Снипом I.02.01-85 р.

Базисна кошторисна вартість проектно-дослідницьких робіт використовується для:

1) визначення договірної ціни на проектно-дослідницькі роботи;

2) розрахунку обсягів робіт, необхідних для фінансування витрат при їхньому виконанні;

3) обліку трудових витрат.

Для визначення базисної кошторисної вартості проектно-дослідницьких робіт, як правило, калькуляційний (по елементний) метод визначення витрат на основі відповідних цінників.

Кошторису на проектно-дослідницькі роботи (інженерно-геодезичні, інженерно-геологічні роботи і т.д.) складаються за формою 2-П у відповідності зі збірником цін на дослідницькі роботи для капітального будівництва, а також доповнень і змін до них і індексів цін на дослідницькі роботи.

Кошторисна вартість проектних робіт визначається на основі відповідний збірників цін на проектні роботи. Вартість проектно-дослідницьких, науково-дослідних робіт може визначатися за формою 3-П, в основу якої покладені показники заробітної плати виконавців робіт. Відповідно до Постанови Кабінету міністрів від 29.01.94 р. № 49 базисна кошторисна вартість проектно-дослідницьких робіт визначається в цілому за формою 1-П "Зведений кошторисний розрахунок вартості проектно-дослідницьких робіт".

5.2. ДОГОВІРНІ ЦІНИ НА ПРОЕКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКІ РОБОТИ

Договірні ціни на проектно-дослідницькі роботи складаються для визначення повної вартості проектно-дослідницьких робіт, необхідний для планування проектно-дослідницьких робіт також для розрахунків між проектною організацією і замовником за виконані роботи. До складу, договірної ціни включається:

1) базисна кошторисна вартість проектно-дослідницьких робіт;

2) витрати, що враховують нормативні надбавки, дійсні на момент складання договірної ціни, а також індекси, що збільшують базисні кошторисну вартість;

3) витрати, зв'язані зі збільшенням вартості матеріалів у порівнянні з їхньою ціною, врахованої в базисній вартості;

4) збільшення витрат по зарплаті працівників проектної організації в порівнянні з зарплатою, врахованої в базисній вартості;

5) враховується різниця в ціні, що діє на момент складання договірної ціни в порівнянні з цінами, врахованими в базисній вартості.

Усі надбавки, включені в ринкову складову договірної ціни, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками.

ТЕМА 6. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ Й ОЦІНКА ПРОЕКТІВ

1. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНСТРУКТОРСЬКИХ І ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ

При розробці всіх проектів обов'язково вироблятися їх ТЕО й оцінка конструкторських і об'ємно-планувальних рішень шляхом зіставлення декількох варіантів.

Варіанти для окремих конструкцій повинні бути зіставлені по обсязі застосування, по вазі, по інших технічних параметрах, а також відповідати і відповідати кліматичним, сейсмічним, ґрунтовим умовам.

Остаточний вибір конструктивного рішення вироблятися на основі зіставлення основних і додаткових техніко-економічних показників обумовлених з урахуванням монтажу конструкцій у справу.

До числа основних показників відносяться:

1) вартість конструкцій у справі;

2) капітельні вкладення в базу будівельної індустрії;

3) експлуатаційні витрати (річні);

4) тривалість зведення будинків і споруджень усього, у т.ч. відповідностей конструкцій;

5) приведені витрати;

6) економічний ефект.

Крім основних показників можуть бути використані такі показники: вага конструктивних елементів, обсяг у справі, утеплювачі (по видах) і т.д.

Для повноти оцінки варіантів як найбільше важливий показник оцінки повинні бути прийняті показники: приведені витрати, економічний ефект по порівнюваних варіантах будівельних конструкцій розраховується по формулі:

Э = ((З₁ + З_С1 ) + Э_Э - (З_С2 + З))*А₂, де (методвказівки № 116(6), 1)

1.2. Вибір ефективних об'ємно-планувальних рішень.

Здійснюється також на основі зіставлення проектованого варіанта з показниками найбільш ефективних типових проектів, або аналогічних проектів.

Основні показники:

1) кошторисна вартість будівництва усього, у т.ч.:

- загальні будівельні роботи з розбивкою по видах робіт;

- сантехнічні роботи;

- електротехнічні роботи;

2) капітальні вкладення в базу;

3) річні експлуатаційні витрати і т.д.

Додаткові показники:

1) обсяг і вага конструкції;

2) витрати праці на будівельному майданчику;

3) кількість типорозмірів конструкцій і т.д.

Розрахунок економічного ефекту, виконується по формулі:

Э = У * Y Z^m_i=1 З_1i * L_t + Э_э - Zⁿ_i=1 З_2i * L_t (4)

2. ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Для оцінки ефективності капітальних вкладень у виробництво в будівництві визначається загальна (абсолютна) ефективність порівняльна (відносна) ефективність.

Коефіцієнт обший ефективності являє собою по даному підприємству:

К_оэ ^перед = Ц- З/ДО, де

Ц - вартість річного випуску продукції по проекті в оптових цінах.

С - собівартість річного випуску продукції.

К - капітальні вкладення

Ц-С = Прибуток

Визначаючи загальну эффективность капітальних вкладень варто виконати аналіз факторів:

1) зміна трудомісткості продукції в результаті реалізації капіталовкладень;

2) зміна матеріалоємності продукції;

3) зміна фондоемкости продукції;

Як додаткові показники використовуються такі:

1) продуктивність праці;

2) фондовіддача;

3) питомі капіталовкладення;

Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається по формулі єдиних витрат, виходячи з критерію їхньої мінімізації:

З_i = С_i + Е_n * К_i - min

При порівнянні варіантів необхідно дотримувати умови порівнянності:

1) по колу підприємств;

2) складу витрат, що враховуються, в обсязі продукції;

3) за рівнем цін і коштовних-освітніх факторів.

Якщо порівнювані варіанти мають різну продуктивність будівництва, то треба визначити ефект від скорочення продуктивності будівництва. Існують 2 види ефектів при скороченні термінів будівництва. Перший досягається в будівництва, він досягається за рахунок скорочення умовно постійних витрат і визначається по формулі:

Э_{в сфері} =УПР(1- ), де

УПР - умовно постійні витрати;

Т_ф(план) - фактична продуктивність будівництва

Т_норм. - нормативна продуктивність будівництва.

Другий вид ефекту досягається в сфері виробництва. Він складається з економії від дострокового введення об'єкта в експлуатацію і від дострокового вивільнення ОПФ.

Э_сф.р-ва = Эд._{введення в эксп.} + Э_{высв.ОПФ}

3. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРОЕКТІВ НЕВИРОБНИЧОГО БУДІВНИЦТВА

Розрахунок обший порівняльної економічної ефективності підприємств невиробничої сфери виробляється по тим же показникам, що застосовуються для виробничого будівництва.

Метою техніко-економічної оцінки проектів невиробничих об'єктів, є встановлення їхньої відповідності вимогам діючих нормативно-інструктивних документів. Основними з них є:

1) відповідність проекту місцевим кліматичним, демографічним і містобудівним умовам;

2) відповідність проектних рішень нормативним вимогам частини параметрів будинків, складу і розміщення приміщень.

3) обґрунтованість вибору будівельно-конструкторських систем і схем.

При техніко-економічній оцінці невиробничих будинків використовуються наступні характеристики:

I. Об'ємно-планувальні рішення (на прикладі житлових будинків):

1. Приведена загальна площа, що приходиться на одну квартиру.

2. Житлова площа, що приходиться на одну квартиру.

3. Поетажна площа зовнішньоквартирних приміщень (площа сходових кліток поза квартирними коридорами, ліфтових холів), що приходиться на одну квартиру і т.д.

II. Кошторисна вартість будівництва (на один м кв приведеної площі, житлових будинків ):

1. Загальна кошторисна вартість будівництва будинку з урахуванням усіх витрат.

2. Кошторисна вартість будівництва будинку (допоміжних об'єктів), що включаються в главу 2.

3. Кошторисна вартість зовнішніх інженерних мереж (на кв м приведеній площі ).

ВИСНОВОК: крім витрат у сфері будівництва, треба враховувати витрати в сфері експлуатації, що включають:

1) витрати на відновлення і ремонт будинку;

2) витрати на експлуатацію систем інженерного устаткування;