Обсяг та структура дисертації: Дисертація викладена на 143 сторінках машинопису; складається зі вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів досліджень, розділу власних досліджень, висновків, списку використаної літератури, який включає 200 джерел вітчизняних та зарубіжних авторів (19 сторінок тексту). Робота ілюстрована 29 таблицями та 46 рисунками.

Додатний знак перед Y у чотирипараметровому рівнянні, так і в трипараметрових засвідчує зростання швидкості реакції з ростом полярності розчинника в досліджуваній реакції.

Для реакції окиснення ПН пероксидекановою, пероксиоцтовою та пероксибензойною кислотами було обчислено теплоти хімічних реакцій за теоретично розрахованими квантово-хімічним методом та експериментальними даними. Результати розрахунків добре корелюють між собою. Слід відзначити, що довжина вуглеводневого ланцюга молекули пероксикислоти практично не впливає на тепловий ефект хімічного процесу утворення 1-піридиноксиду.

Квантово-хімічно було розраховано оптимізовану геометричну структури пероксиоцтової кислоти (ПОК) та особливості перебігу реакції ПОК з піридином.

Розрахунок механізму реакції окиснення ПН ПОК вказує на формування на першій стадії проміжного комплексу/

Азот піридинового кільця розташований близько до в-атома кисню ПОК. Молекула ПОК орієнтована до молекули піридину так, що один з атомів водню піридинового кільця взаємодіє з б-, і в-атомами кисню пероксидної групи пероксикислоти.

Формування проміжного комплексу з високим ступенем упорядкованості пояснюють тим, що розраховані значення величин ?S^# перехідного стану реакції окиснення ароматичних азотовмісних гетероциклів пероксикислотами мають від'ємні значення, які лежать у межах -85,96 - -187,0 Дж/моль К.

Наступна стадія реакції - перехід в-атома кисню ПОК на атом азоту піридину та утворення N-оксиду. Атом водню пероксикислоти може приєднуватись як до кисню карбонільної групи, так до б-атома кисню пероксидної групи. Кінцевими продуктами реакції окиснення є відповідний N-оксид та оцтова кислота. Проведено розрахунок поверхонь потенціальної енергії для досліджуваної реакції. Результати розрахунків підтверджують запропонований в роботі механізм окиснення.

Вплив природи розчинників на реакцію окиснення диметилсульфоксиду: Цікавість до такого типу реакцій зумовлена великою практичною цінністю як сульфоксидів, так і сульфонів. В наших дослідах не спостерігається витрати пероксикислоти на побічні реакції, що дає змогу використовувати досліджувані пероксикислоти для кількісного визначення сульфоксиду в різних середовищах. Однак цей метод непридатний для аналізу в середовищах, які містять іони металів змінної валентності, а також сполуки, які здатні реагувати з ПК (олефіни, аміни, сульфіди, альдегіди та ін.).

Кінетика процесу окиснення при постійній вихідній концентрації ДМСО задовільно описується кінетичним рівнянням реакції першого порядку. Константи швидкості окиснення ДМСО пероксидекановою кислотою наведені в таблиці 6.

Таблиця 6.

Константи швидкості окиснення ДМСО пероксидекановою кислотою в досліджуваних розчинниках при різних температурах (вихідні концентрації ДМСО та ПКК - 0,05 моль/л)

* похибка визначення *Е^акт = 5,0 кДж/моль

За рівняннями теорії перехідного стану було розраховано величини ДH^# , ДS^# та ДG^# . Наявність компенсаційного ефекту, як і для попередніх реакцій, вказує на складний вплив розчинника. Очевидно, на швидкість окиснення значний вплив буде чинити як сольватація пероксикислоти, так і сульфоксидної групи.

Для вивчення впливу розчинників на досліджувану реакцію ми скористалися рівнянням Копеля-Пальма, яке виражає залежність між константою швидкості окиснення та основними характеристиками розчинника.

Для окислювального процесу ДМСО-пероксидеканова кислота отримали рівняння

ln k = -5,799 -2,107Y + 1,825P +0,126E - 7,401·10^-5B; (R=0,92)

Невисоке значення множинного коефіцієнта кореляції R=0,92 вказує на незадовільну кореляцію. Аналіз одержаних результатів свідчить, що з серії дослідів випадають кінетичні результати отримані в розчині тетрахлорметану. Виключення цих даних призвело до рівняння

ln k = -4,826 -2,805Y + 0,382P - 0,139E - 6,739·10^-4B; (R=0,97),

де параметр R суттєво збільшився до величини 0,97, що вказує на добру кореляцію. Як і у випадку ПН, проведено почергове виключення параметрів Y, В, P, Е та одержано відповідні трьохпараметрові рівняння:

ln k = -6,079 + 0,973P - 0,133E - 0,00114B; (R=0,84)

ln k = -4,676 -2,812Y - 0,140E - 7,465·10^-4B; (R=0,97)

ln k = -8,953 -2,344Y + 10,017P +6,865·10^-5B; (R=0,47)

ln k = -5,267 -2,894Y + 1,473P - 0,137E ; (R=0,96)

Отримані результати засвідчують, що на процес окиснення ДМСО найбільший вплив чинить електрофільність (Е) середовища, тоді як вплив полярності (Y) незначний, а поляризованістю (Р) та основністю (В) можна нехтувати. Від'ємний знак у всіх рівняннях при параметрі Е свідчить про те, що з ростом електрофільності швидкість окиснення зменшується.

Збільшення полярності (Р) середовища також буде призводити до гальмування процесу окиснення. Ріст полярності в реакції окиснення ДМСО ПКК очевидно сприяє розділенню зарядів в утвореному проміжному комплексі та стабілізує його, що зсуває рівновагу переважно в бік його утворення.

ІЧ-спектроскопія розчинів пер оксикислот: Дані по впливу розчинників на зміщення частоти валентних коливань гідроксильних груп можуть служити основою для пояснення і передбачення різної реакційної здатності сполук, які беруть участь в утворенні водневих зв'язків. Було знято спектри поглинання пероксинонанової та пероксидеканової кислот.

Вузька інтенсивна смуга поглинання в області 3280 см^-1, яка відповідає коливанню ОН-групи в молекулі ПНК, зв'язаної внутрішньомолекулярним водневим зв'язком в CCl_4, розмивається в діоксані, що засвідчує утворення асоціатів частини молекул пероксикислоти з розчинником з міжмолекулярним водневим зв'язком.

Здатність ПК до утворення міжмолекулярних водневих зв`язків будуть підсилювати ті розчинники, які характеризуються високим значенням основності (В).

При великих концентраціях ПК залежність інтенсивності піка від концентрації відхиляється від лінійної (рис.4).

Згадані факти свідчать про те, що при високому вмісті ПНК в CCl₄ частина молекул пероксиду може утворювати між собою асоціати з міжмолекулярним водневим зв'язком. Очевидно, що молекули ПНК з внутрішньомолекулярним водневим зв'язком та асоціати молекул пероксикислоти, які одночасно перебувають у розчині ССl_4, матимуть різну реакційну здатність О-О групи.

Рис. 4. Залежність оптичної густини смуги поглинання при 3280 см^-1 від концентрації ПНК

Вплив реакційного середовища на розклад перкосикислот: Нами вивчались закономірності розкладу пероксидеканової кислоти у водно-органічних середовищах в присутності солей кобальту та церію. Як відомо, солі металів змінної валентності значною мірою впливають на стійкість розчинів ПК. Оскільки в більшості випадків ПК використовують в середовищах з невеликим вмістом води, то викликає інтерес дослідження їх стійкості в таких середовищах.

Як каталізатори розпаду ПКК були використані ацетат кобальту та бензоат церію. Швидкість каталітичного розкладу ПКК у всіх випадках добре описується кінетичним рівнянням швидкості реакції першого порядку. Попередньо було встановлено, що нагрівання досліджуваних розчинів при температурах 318-323 К без каталізатора на протязі 1-3 годин не змінювала концентрації ПКК, тобто термічний розклад в наших умовах не відбувався. Введення в розчини ПКК каталізатора призводить до зростання швидкості її розкладу.Сумарні константи швидкості каталітичного розкладу, розраховані на початкових стадіях процесу, наведені в табл.7.

Таблиця 7.

Ефективні константи швидкості розкладу ПКК у водно-органічних сумішах

^*Каталізатор бензоат церію

Як видно з отриманих даних, сумарна константа швидкості процесу розкладу залежить від вихідної концентрації ПКК та каталізатора. На швидкість реакції чинить вплив середовище, в якому протікає процес.

З метою пошуку ефективних стабілізаторів розчинів пероксикислот було апробовано трилон-Б, який здатний утворювати міцні комплекси з іонами металів, виключаючи їх таким чином з реакції каталітичного розкладу.

В ході наших досліджень виявлено, що додавання розчину ПКК до реакційної суміші ацетат кобальту-трилон-Б призводить до зменшення швидкості розкладу у порівнянні з реакційними середовищами, які не містять комплексоутворювача.

Реакції кополімеру стиролу з малеїновим ангідридом з пероксидекановою кислотою. Нами вивчено можливість модифікації кополімеру СТ-МА пероксидекановою кислотою. Реакція модифікації кополімеру СТ-МА пероксидекановою кислотою відбувається за схемою:

Продуктом модифікації є полімер, який містить в основному ланцюзі бокові діацильні пероксидні групи. Для модифікованих полімерних продуктів визначали характеристичну в'язкість і вміст активного кисню. Зауважимо, що навіть при великому надлишку ПК не всі ангідридні ланки вступають в реакцію.

При відношенні кількості пероксикислоти до кількості ангідридних ланок 1,5, лише 90% їх вступає в реакцію. Якщо кількість ПКК, взятої для модифікації, становить лише 25% від необхідної кількості, то в реакцію вступає 24,6% ангідридних ланок.

Пероксидна група в макромолекулах модифікованого полімеру здатна розкладатися при температурах понад 333 К, генеруючи вільні радикали. Результати вивчення термостійкості О-О-групи синтезованих кополімерів показано на рис. 5.

Термоліз пероксидних груп у макромолекулі задовільно описується кінетичним рівнянням швидкості реакції першого порядку. Збільшення температури призводить до зростання швидкості термічного розкладення О-О груп макромолекули.

Рис.5. Кінетичні криві термічного розкладу пероксидних груп в макромолекулах кополімеру Температура, К: 1 - 333; 2 - 343; 3 - 348; 4 - 353;5 - 358

Досліджували також швидкість термолізу пероксидних груп молекули кополімеру СТ-МА в діоксані, ацетоні та диметилформаміді. За температурною залежністю констант швидкості термолізу було розраховано сумарні енергії активації швидкості термолізу (табл.8), які лежать в межах 91,1-127,2 кДж/моль і близькі до аналогічних параметрів для реакції розпаду пероксидів.

Таблиця 8.

Сумарні константи термічного розпаду пероксидних зв'язків в макромолекулі пероксидовмісних кополімерів

Як видно з табл.8, з найбільшою швидкістю розклад пероксидних груп макромолекули модифікованого кополімеру відбувається в розчині діоксану. Найменша швидкість термолізу пероксидних груп - в твердому кополімері.

Енергія активації термодеструкції пероксидних груп в ацетоні найменша і складає 91,1 кДж/моль. Слід відзначити, що константи швидкості термічного розкладу в твердому полімері та ацетоні близькі. Порівняно невисокі значення енергії активації та близькість значень констант термолізу в полімері та ацетоні вказують на те, що сусідня карбоксильна група чинить суттєвий вплив на стійкість О - О зв'язку.

Як свідчать результати дослідження, при Т=353 К сумарні константи швидкості термолізу зростають від 13,7 10^-5 с^-1 в ацетоні до 38,2 10^-5 с^-1 в ДМФА. Слід відмітити, що в цій же послідовності зростає і розмір макромолекулярного клубка в розчині. Тобто, крім природи розчинника суттєвий вплив на швидкість термолізу діацильних пероксидних груп чинить розмір полімерного клубка. Наявність лабільної пероксидної групи в макромолекулі кополімеру дозволяє при її термічному розкладі генерувати вільні полімерні радикали, тому такі поліініціатори можуть бути перспективними для синтезу гребінчастих полімерів.

висновки

1. Вивчено вплив реакційного середовища на швидкість реакцій окиснення диметиланіліну пероксинонановою кислотою. Знайдено ефективні константи швидкості окиснення та сумарні енергії активації процесу. Показано, що з найбільшою швидкістю окиснення протікає в толуені, тоді як в оцтовій кислоті сумарна константа швидкості окиснення найменша. Обчислено величини ?H^# та ?S^# перехідного стану реакції окиснення N,N-диметиланіліну ПНК. Лінійна залежність між ?H^# та ?S^# вказує на наявність компенсаційного ефекту.

2. Знайдено кореляційні рівняння, що зв'язують швидкість окиснення N,N-диметиланіліну з основними фізико-хімічними параметрами реакційного середовища. Показано, що на швидкість процесу найбільше впливає поляризованість та електрофільність середовища, а основність та полярність розчинника можна не враховувати.

3. Вивчено кінетику реакції окиснення піридину (ПН) пероксидекановою кислотою в різних розчинниках. Знайдено ефективні константи швидкості окиснення та сумарні енергії активації. Обчислено ?H^# та ?S^# перехідного стану. Показано, що на реакцію окиснення піридину ПКК впливає нуклеофільність розчинника, тоді як вплив полярності є незначним. Електрофільність та поляризованість практично не впливають на швидкість окиснення ПН ПКК.

4. Досліджено вплив розчинника на реакцію окиснення диметилсульфоксиду (ДМСО) ПКК. Обчислено ефективні константи швидкості процесу та сумарні енергії активації. За рівняннями теорії перехідного стану було розраховано активаційні параметри та підтверджено наявність компенсаційного ефекту. Аналіз кореляційних залежностей на основі рівняння Коппеля-Пальма показує, що на реакцію окиснення ДМСО ПКК вирішальний вплив чинить електрофільність. Полярність, поляризованість та основність суттєво не впливають на перебіг реакції.

5. Напівемпіричним методом АМ-1 обчислені оптимізована геометрична структура та теплоти утворення вихідних речовин (піридину, пероксидеканової кислоти) та продуктів окиснення. Розраховані значення теплот утворення добре співпадають із експериментальними значеннями, отриманими термохімічно. Теплоти реакцій окиснення, розраховані квантово-хімічно та знайдені в ході термохімічних дослідів істотно не відрізняються. Показано, що природа та довжина вуглеводневого радикалу пероксикислоти не впливає на отримані числові значення теплот реакції окиснення. Для підтвердження механізму окиснення було розраховано поверхні потенціальної енергії. Отримані результати добре узгоджуються з експериментальними.

6. Вивчено каталітичний розклад пероксидеканової кислоти у водно-органічних середовищах. Показано, що склад середовища впливає на швидкість процесу. Введення в реакційну суміш трилону-Б приводить до гальмування процесу розкладу. Виявлено, що трилон-Б може окислюватись ПКК. Знайдено кінетичні та активаційні параметри цього процесу.

7. Проведено модифікацію ПКК кополімеру стиролу з малеїновим ангідридом. Показано, що змінюючи молярне співвідношення між концентрацією пероксикислоти та ланками малеїнового ангідриду можна змінювати кількість пероксидних діацильних груп в макромолекулі. Знайдено кінетичні та активаційні параметри реакції розкладу пероксидних груп в модифікованих кополімерах. На цей процес впливає природа реакційного середовища. Модифіковані ПКК реакційноздатні пероксидовмісні полімери можна застосовувати для синтезу гребінчастих полімерів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дутка В.С., Панкевич Р.В., Деркач Ю.В. Кінетика окиснення сульфоксидів пероксикислотами // Укр. хим. журн. - 1997. - Т. 63, № 1. - С. 51-54.

Особистий внесок здобувача: синтез пероксикислоти, виготовлення досліджуваних розчинів та кінетичні дослідження проводились здобувачем самостійно.

2. Дутка В., Деркач Ю. Каталітичне розкладання пероксикапринової кислоти у водно-органічних середовищах // Вісник Львів. ун-ту. Сер. хім. - 2005. - Вип. 46. - С. 264-268.

Особистий внесок здобувача: кінетичні дослідження, розрахунок констант швидкості та енергій активації процесу розкладу проводились здобувачем самостійно. Обговорення результатів проводилось спільно з к.х.н., доц. Дуткою В.С.

3. Дутка В., Деркач Ю., Верещак О., Остапович Б. Вплив розчинників на реакцію окиснення N,N-диметиланіліну пероксинонановою кислотою // Вісник Львів. ун-ту. Сер. хім. - 2006. - Вип. 47. - С. 302-306.

Особистий внесок здобувача: кінетичні дослідження та розрахунки термодинамічних параметрів проводились здобувачем самостійно, обговорення результатів проводилось за участі всіх авторів.

4. Дутка В., Деркач Ю., Модифікація кополімеру стиролу та малеїнового ангідриду пероксикаприновою кислотою // Вісник Львів. ун-ту. Сер. хім. - 2006. - Вип. 47. - С. 285-289. Особистий внесок здобувача: визначення характеристичної в`язкості модифікованих продуктів, розрахунок кінетичних та активаційних параметрів реакції термодеструкції пероксидних груп в молекулах модифікованого співполімеру проводились здобувачем самостійно. Обговорення результатів проводилось спільно з к.х.н. доц. Дуткою В.С.

5. Дутка В., Деркач Ю., Савицька О., Ковальський Я. Особливості окиснення піридин карбонових кислот пероксидекановою кислотою // Вісник Львів. ун-ту. Сер. хім. - 2007. - Вип. 48. - С.166-171.

Особистий внесок здобувача - постановка частини експерименту, термодинамічні розрахунки, участь в обговоренні та оформлення статті.

6. Дутка В.С., Ковальський Я.П., Деркач Ю.В., Савицька О.І., Мацюк Н.В. Реакційна здатність аліфатичних пероксикислот в різних розчинниках // Збірник “Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка”. Серія: Хімія - 2007. - Вип.12. - С.49-53.

Особистий внесок здобувача - кількісна оцінка впливу розчинника на процес термодеструкції пероксикислоти за рівнянням Копеля-Пальма та обговорення результатів проводилися здобувачем особисто, обговорення результатів проводилось за участі всіх авторів.

7. Дутка В.С., Стасишин Ю.В^*., Панкевич Р.В., Ревкевич О.М., Ткаченко С.Л. Вплив середовища на механізми реакцій за участю аліфатичних пероксикислот // Науково-практична конференція “Львівські хімічні читання - 1995” (м. Львів, 26 травня, 1995). - 1995. - С. 29.

8. Дутка В.С., Деркач Ю.В. Вплив реакційного середовища на реакції каталітичного розкладу пероксикислот та окиснення азотовмісних сполук пероксикислотами // Матеріали Міжнародного симпозіуму “Сучасні проблеми хімії” (м. Донецьк, 31 серпня - 2 вересня 2002 р.). - 2002. - С.35.

9. Dutka V.S., Derkach Yu.V. The influence of environment on the reaction possibility of the nitrogen-containing heterocycles in oxidation processes by peroxide acids // International Conference “Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles” (Kharkiv, September 30 - October 3, 2003). - 2003. - P.159.

10. Дутка В., Деркач Ю. Вплив органічних розчинників на реакційну здатність пероксикислот в реакціях електрофільного окиснення // Дев'ята наукова конференція “Львівські хімічні читання - 2003” (м. Львів, 21-23 травня, 2003). - 2003. - С. Ф14.

11. Дутка В.С., Деркач Ю.В. Вплив розчинника на швидкість реакцій окиснення азотовмісних сполук пероксикислотами // Матеріали міжнародної конференції “Сучасні проблеми хімії” (м.Донецьк, 30 серпня - 2 вересня 2004 р.). - 2004. - С.133.

12. Дутка В., Деркач Ю., Верещак О., Химич М. Вплив органічних розчинників на окислювальні реакції аліфатичних пероксикислот // Десята наукова конференція “Львівські хімічні читання - 2005” (м. Львів, 25-27 травня, 2005). - 2005. - С. Ф68.

13. Дутка В.С., Деркач Ю.В., Верещак О.І., Химич М.В. Окиснення трилону-Б органічними пероксикислотами // Українська конференція “Домбровські хімічні читання 2005” (м.Чернівці, 21-23 вересня, 2005). - 2005. - С.68.

14. Савицька О.І., Стахурська К.Ф., Деркач Ю.В., Дутка В.С. Окиснення піридинкарбонових кислот органічними пероксикислотами // VII Всеукраїнська конференція молодих вчених та студентів з актуальних питань хімії (м.Дніпропетровськ, 29 травня-2 червня, 2006). - 2006. - С.45.

15. Дутка В.С., Деркач Ю.В. Реакції електрофільного окиснення азотовмісних гетероциклічних сполук // ІІІ Всеукраїнська конференція “Домбровські хімічні читання” (м.Тернопіль, 16-18 травня, 2007). - 2007. - С.41.

16. Деркач Ю.В. Роль середовища в реакціях окиснення азот- та сірковмісних сполук пероксикислотами // ІІІ Всеукраїнська конференція “Домбровські хімічні читання” (м.Тернопіль, 16-18 травня, 2007). - 2007. - С.143.

17. Деркач Ю. Вплив реакційного середовища на процеси окиснення // Одинадцята наукова конференція “Львівські хімічні читання - 2007” (м. Львів, 30 травня - 1 червня 2007). - 2007. - С. Ф53.

18. Дутка В., Деркач Ю., Стахурська К., Загорська В. Фізико-хімічні властивості пероксидовмісних полімерів // Одинадцята наукова конференція “Львівські хімічні читання - 2007” (м. Львів, 30 травня - 1 червня 2007). - 2007. - С. Ф63.

19. В.С.Дутка, К.Ф.Стахурська, Ю.В.Деркач, Н.М.Сіховська. Термічна стійкість пероксидних зв'язків в модифікованих пероксикислотами кополімерах стиролу з малеїновим ангідридом // ІІІ Міжнародна конференція “Сучасні проблеми фізичної хімії” (м.Донецьк, 31 серпня - 3 вересня 2007). - 2007. - С.128.

20. Дутка В.С., Деркач Ю.В. Фізико-хімічні властивості кополімерів модифікованих аліфатичними пероксикислотами // Одинадцята Українська конференція з високомолекулярних сполук (Дніпропетровськ, 1-5 жовтня 2007 р.). - 2007. - С.92.

Примітка: * - Деркач (дівоче прізвище Стасишин).

АНОТАЦІЯ

Деркач Ю.В. Вплив розчинника на реакційну здатність аліфатичних перокисикислот. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.04 - фізична хімія. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.

У дисертації представлено результати досліджень впливу розчинників на реакційну здатність аліфатичних пероксикислот. Експериментально знайдено ефективні константи швидкості реакцій окиснення пероксикислотами диметиланіліну, піридину, диметилсульфоксиду, б-піколінової кислоти, нікотинової кислоти. Розраховано кореляційні залежності між константами швидкості реакцій окиснення органічних сполук та основними параметрами розчинників. Показано, що за допомогою кореляційних рівнянь можна прогнозувати вплив середовища в реакціях окиснення.

Квантово-хімічним методом АМ-1 обчислено оптимальну геометричну структуру та теплоти утворення вихідних речовин та продуктів реакції. Запропоновано механізм реакції окиснення азотовмісних ароматичних сполук пероксикислотами, який підтверджено квантово-хімічними розрахунками. Доведено можливість кількісного визначення сульфоксидів, морфоліну, піперидину, піперазину в різних органічних та водно-органічних середовищах. Досліджено реакції копополімеру стирол-малеїновий ангідрид (СТ-МА) з пероксидекановою кислотою. В ході модифікації отримано пероксидовмісні полімери, які можна застосовувати як поліініціатори.

Ключові слова: пероксикислоти, реакційна здатність, вплив середовища, механізми реакцій, модифікація полімерів.

віскозиметрія пероксикислота стирол кополімер

АННОТАЦИЯ

Деркач Ю.В. Влияние растворителя на реакционную способность алифатических пероксикислот - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.04 - физическая химия. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2008.

Диссертация посвящена изучению влияния растворителя на реакционную способность алифатических пероксикислот. Экспериментально найдены эффективные константы скорости окисления N,N-диметиланилина, пиридина, б-пиколиновой кислоты, никотиновой кислоты, диметилсульфоксида перокидекановой кислотой. Исследование кинетики реакций окисления пероксидекановой и пероксинонановой кислотами проводили в стеклянном реакторе в атмосфере аргона. Интервал температур составлял 298-328 К, точность измерений ±0,05 К. Полученные экспериментальные данные использовали для определении констант скорости реакций окисления, ошибка при определении не превышала 4% относительных.