Життя людини на Землі в контексті руху матерії та законів фізики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життя людини на Землі в контексті руху матерії та законів фізики

Вступ

життя сонячний космічний матерія

Теорії щодо формування та еволюції Сонячної системи складні й різноманітні, на перетині різних наукових дисциплін від астрономії і фізики до геології та планетології. Протягом століть було запропоновано багато теорій утворення Сонячної системи, але тільки у XVIII ст. розвиток цих теорій набув сучасної форми. З початком космічної ери з'явилися нові відомості про вигляд і структуру різних об'єктів Сонячної системи, а розвиток фізики дав можливість поглянути на процеси утворення зірок і призвів до перших теорій їх виникнення і руйнування. Відповідно до сучасних уявлень, формування Сонячної системи почалося приблизно 4,6 млрд років тому з гравітаційного колапсу невеликої частини велетенської молекулярної хмари. Більша частина її речовини виявилася у гравітаційному центрі колапсу з подальшим утворенням зірки - Сонця. Речовина, що не потрапила до складу центрального тіла, утворила протопланетний диск, з якого надалі сформувалися планети, їхні супутники, астероїди та інші малі тіла Сонячної системи (Sukhonos, 2002; Shevchenko, 2007; Systema, 2018). Нині безліч інформації з цих питань можна знайти в Інтернеті та наукових публікаціях. Однак відповіді на такі прості питання, як: "Навіщо Сонячна система Галактиці та її робота?" або "Навіщо Сонячній системі планети, а планетам супутники та їх робота" та на безліч іншої інформації відповіді неможна ніде знайти. Водночас відповіді на питання із зазначеної вище тематики можна знайти в Біблії, (Bible, 1988, 1989). Проте, на жаль, наукову інформацію стародавнього світу, яка зашифрована у Біблії у повному обсязі ніхто публічно не висвітлив і не дав відповіді: "Навіщо Біблія насичена цифрами і для чого та що це за віршування з наукової точки зору?".

Наукову інформацію з Біблії, у своєму розумінні, ми розглянули в низці робіт. Серед них: питання з еволюції (історії) розвитку органічного світу та його кругообіг (гігаеволюція як основа еволюції (історії) розвитку органічного світу на галактичному рівні (Shlapak, 2010d), рух антиречовини як основа мегаеволюції (історії) розвитку органічного світу в Сонячній системі (Shlapak, 2010a), макроеволюція як основа первісного зародження життя і живого на ядровому рівні Землі (Shlapak, 2010), мікроеволюція як основа життя і всього живого на Землі (Shlapak, 2010c), наука і релігія: фізика життя на Землі (Shlapak, 2010b), рух матерії у Сонячній системі та на ядровому рівні Землі (Shlapak, 2009b), три форми життя людини на Землі (Shlapak, 2011b) та явищ природи, таких як: денне та нічне світло в контексті науки і релігії (Shlapak, 2009e), відкриті питання у виникненні грози та її наслідків (Shlapak, 2011a), горіння як процес видалення генетичного коду з органічного і неорганічного світу (Shlapak & Shlapak, 2010) та інші.

У Першій книзі Мойсея: Буття в Главі 5 "Родовід Адама і потомство Сіфа" (Bible, 1988, 1989) у вірші 2124 засвідчено: "І жив Енох 65 літ, та й породив Метушалаха. І ходив він з богом потому, як породив він Ме- тушалаха, 300 літ. І породив він синів і дочок. А всіх Енохових днів було 365 літ. Та й помер він. І ходив Енох з богом. І не стало його, бо забрав його Бог". А Іоанн Богослов у Об'явленні в Главі 20 "Перше воскресіння і тисячолітнє царство Христове" у вірші 4 вказує: "І вони ожили і царювали з Христом тисячу років", а у 6 вірші розшифровує: "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть друга не матиме влади, але вони будуть священиками Бога і Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років". А чи розуміємо записане з погляду прикладної науки. Відповідь однозначна - Ні! Тому й донині немає єдиної відповіді. Водночас у цьому вірші Іоанн Богослов пише про воскреслу людину із 120-літнього віку, людини з "Віри" T2¹), яка може бути переведена людиною із "Закону" (T₂²) у третю форму життя людини з 1000-літнім віком (Т₃), яка "стане священиком Бога і Христа". Ось чому Біблія Ісуса Христа називає "Сином божим" і описує його творіння, одночасно підкреслюючи про можливість існування на Землі "Сина людського". Якщо звичайна людина через ритуал буде переведена на 1000-літнє життя, вона набуде властивостей "Сина божого", то буде царювати 1000 років з "Богом і Христом". Тут же виникає запитання: "Це стосується живої чи мертвої людини?" Тобто її життя на Землі в стані речовини чи її подальше неземне життя у стані антиречовини (Shlapak, 2008, 2009d, 2011b; Shlapak & Shlapak, 2010). Відповідь на ці питання знаходимо у Главі 1 "Соборного Послання Святого Апостола Іуди" у вірші 12, який дає пояснення, що людина з 1000-літнім життям, або за Біблією "двічі померлі", має простір для життя на Землі, вказуючи, що з початком нашої ери "двічі померлі, викоренені" (Bible, 1989). Отже, йдеться про звичайну земну людину, яка, використавши механізм другого народження, була переведена зі 120-літнього віку на 1000-літнє життя. А це третя форма життя людини на Землі (Т₃). Це астральне безсмертя. Тому виникає запитання: "Що не так було зроблено людиною зі 1000- літнім віком, що було прийнято рішення її знищити і, як вказує Іуда, взагалі як "двічі померлих", викорінити навіть із структури будови земного суспільства?". Це явище академічній науці невідоме, а тому й не вивчається. У цьому доречно звернути увагу на слова розмови Ісуса Христа з Никодимом, Біблія, Євангелія від святого Івана (Bible, 1988), глава 3, вірш 4: "Як може людина родитися, будучи старою? Хіба може вона увійти до утроби своєї матері і знову родитись?". У цьому відповідь необхідно шукати не в першоджерелах і тлумаченнях вчених, які впродовж тисячоліть вивчали і вивчають ці питання та ставлять під сумнів подібну інформацію і цим самим одночасно заперечуючи істотно важливу технологічну біблійну інформацію, а відповідь знаходимо в Біблії. Євангелія від святого Івана (Bible, 1988), глава 3, вірш 27: "Не може людина нічого приймати на себе, якщо їй не буде дано з неба". Водночас, вчитуючись у Біблію, стає зрозумілим, що останній месія - Ісус Христос, якого народила діва Марія, хрестив Іоано Хреститель, на нашу думку, це прообрази Олександра Македонського, його матері Олімпіади та філософа Аристотеля.

У роботі роз'яснюємо, що Біблія розкриває структуру будови земного суспільства, вказуючи на існування трьох людських родів. Тому Аристотель, за Біблією, людина із "Закону" (T₂²), який володів механізмом запуску і процесом переходу людини з 120-літнього віку в третю форму життя людини з 1000-літнім віком. Доречно наголосити, що людина у другій формі життя на Землі за Біблією має декілька віків. Перший - 120 років. Біблія (Bible, 1989), Книга Буття, розділ 6, вірш 3: "Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, - бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть, сто і двадцять літ". Це вік людині даний природою. Другий - 70 років, а за доброго здоров'я 80. Біблія (Bible, 1989), Книга Псалмів, Псалом 89, вірш 10 "Дні літ наших - у них сімдесят літ, а при силах - вісімдесят літ, і гордощі їхні - страждання і марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо ... ". Третій - Біблія (Bible, 1989), Псалом 55, вірш 24: "...Люди чинів кривавих й обмани, - бодай своїх днів вони не дожили, навіть до половини... " Два останні є не природним віком і залежать від структури будови суспільства. Тут необхідно пояснити словами Біблії. Книга Буття (Bible, 1989), розділ 25, вірш 23: І промовив до неї Господь: "Два племені в утробі твоїй і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити". Ці три людські роди показані на іконі "Святої тройці" - людина із "Закону", яка тримає "Землю", їх Біблія називає ще "гладенькі" та "пастухи" (T₂²), людина з "Віри", яка тримає хрест і Біблію, їх Біблія називає "волохатенькі" й "овечки" (T¹) та третя форма життя в образі голуба - "Месії". Біблія "Месію" називає "Сином Божим", або "двічі померлим" (Т3). Це підтверджує те, що в природі існує механізм переводу людини із 120- літнього віку в 1000-літній вік і лише людей з "Віри", оскільки вони живуть в єднанні з природою (T₂¹) . Друга форма життя людини, людини із "Закону" (T₂²) , не може перейти на 1000-літнє життя, оскільки в неї розірване єднання з природою через зривання (оскоплення) захисної оболонки з організму людини, тобто оголення ядрової частини організму людини. Так говорить Біблія (Bible, 1989), Євангелія від Святого Матвія, розділ 19, вірш 11, 12: а він їм відказав: "Це слово вміщають не всі, але ті кому дано". "Бо бувають скопці, що з утроби ще материної народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, - Нехай вмістить". Про цю форму життя Біблія (Bible, 1989), Євангелія від Святого Луки, розділ 5, вірш 10 говорить так: І сказав Ісус Симонові "Не лякайтесь, - від цього часу ти будеш ловити людей!", а в Книзі Буття, розділ 3, вірші 15 написано: "І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту". Це енергетичні вампіри (Beili & Seddon, 1998). Водночас Біблія регламентує їхнє втручання в енергетику, життя людей із "Віри", вказуючи на вік можливого енергетичного втручання. Біблія (Bible, 1989), розділ 4, вірші 34-40, цитуємо вірш 39: "Від віку 30 літ і вище, і аж до віку п'ятдесяти літ, кожен, хто входить до відділу на службу скинії заповіту ... ". Тому подаємо біблійні висловлювання з цього приводу. Біблія (Bible, 1988), Євангелія від Іоанна, глава 3, вірш 27: Іоанн сказав у відповідь: "Не може людина нічого приймати на себе, якщо їй не буде дано з неба", а у главі 7, віршах 16 і 17 вказано, що Ісус, відповідаючи їм, сказав: "Наука моя - не Моя, а Того Хто послав Мене. Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я", а у вірші 18 написано: "Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, - і в ньому неправди немає". До того ж у Біблії є звернення до представників людей із "Закону". У книзі Пророка Єремії, розділ 3, вірш 22 є такі слова: "Верніться, невірні сини, усі ваші відступ- ства Я вилікую!". У цьому доречно акцентувати, що людина, яка буде переведена на 1000-літнє життя, може привести суспільство в однорідне середовище, але ліпше в контрольоване суспільство, оскільки рушійною силою розвитку науково-технічного прогресу є люди із "Закону". Водночас доречно визнати, що В. В. Курляндський (Kurliandskii, 2001) про існування на Землі трьох людських родів, досліджуючи "мімікрію", дуже чітко в образах метелика, птаха і змія подав варіанти їхньої взаємодії, засвідчили, що людина із "Закону" здатна запустити механізм послідовного народження людини з "Віри", яка здійснить перехід на 1000-літнє життя та перейде у третю форму життя людини на Землі, яка прийме образ "Сина Божого", а на справді будучи лише "Сином людським". Варто зазначити, що В. В. Курляндський (Kurliandskii, 2001), володіючи механізмом переходу людини в третю форму життя на Землі, у цитуванні листа "Преподобним сеньйорам" вказує про відповідальність людини із "Закону" і його сім'ї за запуск механізму переходу людини на 1000- літнє життя. Що хотів цим сказати автор? Важко судити! Однак з біблійного погляду, якщо припустити, що людині з "Віри" можна встановлювати вік у 30, 50, 70, 80 чи 95 років чи будь-який інший за природного в 120 років, то механізм запуску в третю форму життя людини знаходиться в накладанні ритуалу людьми із "Закону" за рівнем ними визначеного віку для "обраного народу", а помилка допущена за накладання ритуалу чи свідоме розірвання протікання ритуального процесу дає можливість у конкретно "відібраної людини" запустити механізм переходу на 1000-літнє життя. "Відібрані люди" - це люди з "Віри".

Водночас необхідно засвідчити, що за допомогою алхімії уже з ІІІ-IV ст. н. е. академічні науковці, як осколок від магічної науки Стародавнього світу, намагаються самостійно відшукати еліксир молодості, або як ми сьогодні говоримо, за допомогою генної інженерії отримати формулу довговічності людського життя та вічного життя. Але, втративши наукові здобутки Стародавнього світу, світу пророка Мойсея, Аристотеля, Пі- фагора і недооцінивши вчення Г алілео Г алілея,

В. І. Вернадського та заплутавшись в еволюційних процесах розвитку (історії) органічного світу Землі, зокрема й походження людини, затрачаючи величезні матеріальні ресурси, так і не змогли наблизитися до біблійного віку життя людини, визначеного природою у 120 років. Однак, за середньосвітового терміну життя людей у 65 років, наприклад в Ісландії, Китаї (Г онконг), Ліхтенштейні, Японії, Ізраїлю та інших більш розвинених країнах, такий вік становить 80-95 років, а в Ботсвані, Лесото - 34, Сьєрі-Леоні - 39, Мозамбіку - 41. Серед країн СНГ також різні дані: в Узбекистані - 70, Туркменії - 67, Азербайджані, Вірменії, Грузії - 75, Латвії і Естонії - 77, в Російській Федерації - 59, Молдові - 65, а в Україні - 63 роки (Zhizn, 2018). Ці роки наочно вказують на врегульованість "встановленої планки" терміну людського життя у різних країнах світу, але варто зазначити, що Біблія не пов'язує залежність віку людини з навколишнім природним середовищем та його забрудненням, що нині постійно нав'язується людині. Проте пошуки довговічності життя, з використанням надбаного людством на початку третього тисячоліття науково- технічного прогресу, особливої актуальності набули зараз. Але ці пошуки є малоефективними, оскільки сама ідея є оманою, яка неупереджено зведена людиною лише до сповільнення ефекту старіння, а не продовження її віку ^Ыарак, 2009с).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У стародавньому Єгипті, за 4-8 тис. років до нашої ери, Гор вважався богом Сонця. Він - Сонце в образі людини. Гора народила 25 грудня діва Марія. Коли він народився загорілася зірка на сході, за допомогою якої три царі знайшли місце народження спасителя. У віці 12 років він учив дітей багатія, у віці 30 років прийняв духовну посвяту від Онуфа. У Гора було 12 учнів, з якими він подорожував, творячи чудеса - зціляв хворих і ходив по воді. Гор був відомий під багатьма алегоричними іменами, такими як: істина, світло, син божий, пастир божий, агнець господній та ін. Після зради Тифона Гора розп'яли на хресті, поховали на 3-му дні, а потім він воскрес. Чи був Гор першим чи ні, але ці ж риси трапляються в багатьох культурах світу, у багатьох інших богів і їх можна віднести до єдиного міфу. Проте варто також акцентувати, що Гор, як бог Сонця, був покровителем влади фараона і його вважали земним втіленням. Гор - син Осіріса й Ісіди - відображався у вигляді сокола чи людини з головою сокола. Заслуговують на увагу також фрігійський бог Атіс, індійський бог Кришна, грецький бог Діоніс, перський бог Мітра. Так, фрігійського бога Атіса (1200 років до н.е.) народила діва Нана 25 грудня, був розп'ятий і, пробувши в могилі три дні, воскрес. Індійського бога Кришну (900 років до н. е.) народила діва, яку звали Де- вакі. Його прихід позначила зірка на сході, він творив чудеса зі своїми учнями, а після смерті воскрес. Грецького бога Діоніса (500 років до н. е.) народила діва 25 грудня. Подорожував і вчив людей, творячи такі чудеса, як перетворення води у вино. Його називали царем царів, сином божим, альфою й омегою та іншими епітетами, а після смерті він воскрес. Перського бога Мітру (1200 років до н. е.) народила діва 25 грудня. У нього було 12 учнів, він творив чудеса, а після смерті його поховали, а за три дні він воскрес. Його називали істиною, світлом та іншими іменами. У дійсності багато спасителів, існуючи в різні часи, по усьому світу, попадають під це правило. Тому виникають запитання: "Звідки узялися ці схожі риси? Чому діва народила 25 грудня? Чому він був мертвий три дні, а потім воскрес? Чому 12 учнів і послідовників?" (Vocabulary, 1980, 1989; Vremia, 2018).

Щоб зрозуміти таку закономірність давайте звернемося до останнього Сонячного "Месії". Ісуса Христа народила діва Марія, 25 грудня у Віфлеємі (Bible, 1988, 1989; Vocabulary, 1989; Vremia, 2018). Його народження ознаменувалося зіркою на сході, за якою його місце народження знайшли три волхви. Він учив дітей у 12 років, а коли йому було 30 - років його хрестив Іоанн Хреститель. Після хрещення Ісус Христос почав своє служіння. В Ісуса було 12 учнів, з якими він подорожував, творячи чудеса. Він зціляв хворих, ходив по воді, оживлював мертвих. Він був відомий як цар царів, син божий, альфа й омега, агнець господній, великан, двічі народжений, двічі померлий. Після зрадництва своїм учнем Іудою, який продав його за 30 срібляків, Ісуса Христа розіп'яли, поховали на три дні, а потім він воскрес і піднісся на небеса.

Отож, в алегоричних образах єгипетського бога Г ора, фрігійського бога Атіса, індійського бога Кришни, грецького бога Діоніса, перського бога Мітри та нинішнього християнського бога Ісуса Христа простежуємо певну групу ідентичних закономірностей, які не мають цілісного наукового пояснення. Водночас необхідно відзначити, що критичному аналізу піддається список численних рятівників різних часів і народів, схожих за характеристиками з Ісусом Христом. Порушуючи питання методології порівняння християнства і язичницьких містерій, різко критикують спроби пошуку поверхової схожості (внаслідок ігнорування відмінностей), яка "виглядає правдоподібно за рахунок вибіркових описів", але "випаровуються при зіставленні з оригінальними текстами". Окремі критики відкидають ідею запозичення християнства з культів Осіріса, Міт- ри, Орфея, Аттіса й Адоніса (Vremia, 2018). Однак, як вказує В. В. Курляндський (Kurliandskii, 2001), Синагога і церква книгу "Буття" хоча й приписують Мойсею, як і інші книги П'ятикнижжя, а насправді, текст цих книг сходить до Кодексу Єгипетських жерців, наукові фрагменти якого належать до 1500-8000 років до Різдва Христового. Тобто, на певному етапі розвитку цивілізації відбувалися, незалежно від віросповідання, крадіжки технології створення "Сина людського - Месії" - переведення людини з "Віри" у третю форму життя, яка забезпечила як розвиток, так і занепад сімох наймогут- ніших цивілізацій: єгипетської, ассірійської, вавилонської, медоперської, візантійської, грецької та римської, нині володіє світом англо-американська цивілізація, засновником якої залишається ось уже впродовж 3500 тисяч років неперевершений геній, пророк Мойсей. Ось в чому суть схожості Єгипетського бога Гора, фрігійського бога Атіса, індійського бога Криш- ни, грецького бога Діоніса, перського бога Мітри та нинішнього християнського бога Ісуса Христа, а не належність богів Осіріса, Мітри, Орфея, Аттіса і Адоніса до християнства. Тому вважаємо, що людину, яка житиме в третій формі та називатиметься "Месією", необхідно штучно створити не як реформатора будови суспільства на Землі, а як провідника людства з одного тисячоліття в наступне тисячоліття.

Обговорення результатів дослідження. Безліч наукової інформації, філософських течій, суперечностей, які розділяли і розділяють суспільство, пов'язано як з еволюційними думками, що викладені у працях найвідо- міших пророків, філософів та природознавців, так і з пошуками довговічності людського життя, вічного життя. Вчені всього світу, народні цілителі, духовні наставники пробують знайти різні способи продовження життя за допомогою дієти, спеціального психологічного тренування, укріплення сили волі, сили духу за допомогою молитви, постів, медицини як традиційної, так і нетрадиційної. Але ці пошуки є малоефективними, оскільки вони неупереджено зведені людиною, з одного боку, до обмеження еволюційних процесів (історії) розвитку органічного світу від простого до складного і лише на Землі, які є проблематичними в контексті науки і логіки (Korniienko, 1999), а з іншого - лише до сповільнення ефекту старіння, а не продовження віку людини. Причина відома. Людина не може зрозуміти навколишній світ швидше через того, що ми живемо в розімкнутому просторі, а тому нам невідомий загальний світовий кругообіг органічної речовини як у стані речовини, так і антиречовини. Наше життя відбувається ніби за нескінченною прямою лінією, в якої немає початку і кінця.

Однак у своїх працях вперше розкриваємо суть еволюції (історії) розвитку органічного світу Землі, як космічного явища (Shlapak, 2010a, 2009b; Shlapak, 2008, 2010, 2010c, 2010d, 2011a), як складової загального галактичного кругообігу органічної речовини, речниками якої були пророк Мойсей, вчені-філософи Платон, Аристотель, Піфагор, Галілео Галілей та В. І. Вернадсь- кий (Vernadskyi, 2005; Vocabulary, 1989). Так, пророк Мойсей у першій книзі Буття у главі 5 "Родовід Адама і потомство Сіва", у віршах 1-32 (Bible, 1988) вперше в алегоричній формі подав сучасну будову Сонячної системи і надав планетам людські імена (Shlapak, 2009a). Цим самим ствердив, що на всіх планетах є людське життя, яке підпорядковане сонячному еволюційному розвитку, а не земному, що на кожній планеті людиноподібні види можуть знаходитися і розвиватися в найрізноманітніших формах та зонах планет і бути лише фізіономічно різними. Він вперше вказав на існування головних енергетичних рівнів та їх підрівнів на кожній планеті. Неоціненний внесок в еволюційне вчення зробив Піфагор (Vocabulary, 1989), вчення якого в доісторичній Греції трактувалось, виходячи з уявлення про числа, як основи всього існуючого. Піфагор вказував, що числові співвідношення - це джерело гармонії космосу, а структурою їх є фізична, геометрична й акустична єдність. Він вперше довів, що в Сонячній системі все побудовано за десятинною системою. Це дало нам змогу вийти на генетичний код Сонячної системи, який у вихровому полі за десятинною системою обліку має вигляд: 10864213579. А оскільки ми живемо в період після першої Сонячної катастрофи, де наш світ займає другу позицію в будові Сонячної системи, перейшовши з десятого на дев'ятий енергетичний рівень, тому генетичний код Сонячної системи також перейшов на дев'ятизначний рівень: 864213579 (Shlapak, 2008).

За науковою інформацією з Біблії (Bible, 1988), у четвертій книзі Мойсея: Числа, главі 33, вірші 39, вказується максимально можливий термін перебування, оренди клітин, які належать до простору вищого порядку, ніж наш, генетичним волокном людини на Землі в живому 120 років і неживому 3 роки стані: "Арон був віку 123роки тай помер" (Bible, 1988, 1989) та Закону

Галілео Галілея (Vocabulary, 1989) "Про складання рухів", визначаємо, що максимальний термін перебування (оренди клітин) генетичним волокном людини в Сонячній системі становить на Меркурію 1 рік, а на інших планетах відповідно: на Венері - 12; на Землі - 123; на Марсі - 1234; на Юпітері -12345; на Сатурні - 123456; на Урані -1234567; на Нептуні - 12345678; на Плутоні - 123456789 років. Отже, від терміну оренди клітин, ядрових клітин космічного походження, клітин не нашого світу, ми знаємо максимальну тривалість нашого життя, тривалість перебування генетичного волокна людини на всіх планетах Сонячної системи, природного життя. Сонячна система у десятинний системі обліку в першій позиції життя того світу, до катастрофи, проіснувала майже 12,5 мільярдів років, а у другій позиції будови генетичному вектору людини, на рух по маршруту Плутон ^ Сонце, природа відвела 137,2 мільйони років. Це означає, що за цей термін генетичне волокно людського виду (Homo sapiens) повинно бути витягнене з ядер усіх планет і відправлене для формування клітини, здатної для самостійного життя поза межами Сонячної системи. Проте впродовж життя Сонячної системи, а це 12647614479 років (12,65 млрд років), таких зупинок дев'ять, а в нашому розумінні катастроф, яким передуватиме щоразу зникнення однієї з планет. Тому не важко порахувати, що у третій позиції вона проживе 13717416 років, відповідно у четвертій - 1371738; у п'ятій - 137171; у шостій - 13715; у сьомій - 15085; у восьмій - 136; в дев'ятій - 13 років. І на 13 році завершить своє життя, тобто залишилося 27587159 років. Сонце завершить своє життя у стані антиречовини темної матерії, так званої "Чорної діри", яка поглине всі залишки матерії Сонячної системи, висипавши прах з її планет у простір зниклого, віджитого галактичного біологічного життя, видозміниться і в його ж просторі завершить своє життя.

А людство, як зазначає В. І. Вернадський (Vernadskyi, 2005), як жива речовина, нерозривно пов'язана з матеріально-енергетичними процесами певної геологічної оболонки Землі, з її біосферою, яка є планетарним явищем космічного характеру. Тому потрібно зважати на те, що життя (живі організми) реально існують не тільки на одній нашій планеті, не тільки в земній біосфері. Це встановлено, безсумнівно, для всіх так званих "земних планет", тобто для Меркурія, Венери, Землі, Марса.

життя сонячний космічний матерія

Рис. 1. Рух матерії в Сонячній системі

Отже, використовуючи знання пророка Мойсея, Пі- фагора, Галілео Галілея та В. І. Вернадського, ми дійшли висновку, що число 864213579 - це код Сонячної системи нашого світу, де Земля в'яже в цьому векторі сьому клітину, оскільки знаходиться на сьомому місці від Плутона. Тому генетичний вектор життя, який заходить на Землю з Марса, має вигляд: 6¹ - 642.135 - 7. Отже, в оболонці шість зав'яжеться сьома ядрова клітина нашого життя і він у вигляді: 7¹ - 642.1357 - 8¹ розпочне рух на Венеру. Тому неважко передбачити, що код 642.135 це критична місткість для матерії ядра й оболонки у земної людини (рис. 1). Земне ядро може мати тільки три рівні в оболонці та сім рівнів у ядрі Землі. Тоді код біологічних клітин Землі, число - 37. Отож, місткість ядра клітини не може перевищити число 777, а місткість оболонки 333. Склавши парні і непарні числа генетичного коду отримаємо: 642+135=777. Генетичний код дає сумарне наповнення ядра земної клітини по його рівень. Тоді число: 642 - це наповнення головного рівня ядра, а 135 - це наповнення забороненої зони ядра. Водночас якщо одна із зон ядра клітини досягне критичного значення, то людиноподібна істота (біологічна клітина) загине, або здійснить якийсь скачок. А це так. Тому неважко порахувати критичний момент генетичного волокна людського життя залежно від рівнів ядрового наповнення: Земного, Місячного і Сонячного.

Життя тваринного світу, зокрема й людини, пов'язане з виникненням яйцеклітини. Саме з цього моменту розпочинається новий виток руху і матеріалізації антиречовини галактичної матерії видовим різноманіттям тваринного світу, зокрема й людини, яка потрапила еволюційним шляхом із галактичного світу на Землю, рухаючись послідовно по планетам Сонячної системи та вдосконалюючись. Для розкриття суті третьої форми життя людини на Землі як фізичного явища природи, на нашу думку, доцільно розібратися з рівнями ядрового наповнення Землі (рис. 2).

Як видно з рис. 2, Земля має спіраль із трьох енергетичних рівнів. Це означає, що на Землі існують три рівні ядрового наповнення: Земний, Місячний і Сонячний. Найнижчим рівнем (витоком матерії) є Земний, потім йде Місячний і Сонячний. Якщо пов'язати життя людини на поверхні Землі з її генетичним вектором, то зауважимо, що життя залежить від рівнів земних оболонок, на енергетичній матерії яких людина живе і розвивається. Однак варто акцентувати, що перший (земний) і другий (місячний) рівні є складовою фізичної та енергетичної будови Землі, де густина її рівня становить 3х10⁷ космічних одиниць, а фізичні та біологічні властивості як живої, так і неживої матерії пов'язані з яви- щами, які відбуваються на Землі і за якими можна спостерігати. На сонячний рівень (третій рівень оболонки) Земля впливу не здійснює, оскільки це не її рівень (простір), а густина Сонця, його енергія виражається числом 10¹⁰ космічних одиниць.

Отже, Земля, як макроклітина для Сонячної системи (мегаклітини), є її механізмом, який задіяний у транспортуванні генетичного волокна (матерії) з додатного простору ядра Землі у від'ємний простір її оболонки, на поверхню земної кори, де проживає тваринний світ, зокрема й людина, та первісне зародження на видових рівнях живого з неживого, матеріалізації антиречовини в речовину (Vernadskyi, 2005; Kurliandskii, 2001; Lazarev, 2003; Lindblad, 1991; Shlapak, 2009a, 2009b, 2010b).

Доречно також акцентувати, як вказує Є. П. Комрат (Komrat, 2008), що видимі речі є лише тінь і контури речей, яких людина не може бачити. Цю ж думку підтверджує і Платон, підкреслюючи, що все, що існує на Землі, є тінь того, що існує у вищих сферах (Vocabulary, 1989). У кабалістичних книгах, простежують міркування про те, що кожний предмет на Землі або в нашій Вселений є "Тінню" вічного Світла або Божества (Zhe- rar, 2004). Такої ж думки дотримується В. В. Курляндський (Kurliandskii, 2001). Заслуговує на увагу думка А. С. Лазарева (Lazarev, 2003), де в передмові виступили А. І. Бондаренко, І. В. Подолін, які стоять на біблійній позиції енергетичної будови людини з плоті та духу. Проте позиція Біблії (Bible, 1988, 1989) більш об'ємна і зведена до того, що людина на Землі має зовнішність людиноподібної істоти вищого галактичного світу і що має тіло і дух як єдине ціле, двохначальне, зокрема, вживаючи терміни - "Син людський" і "Син божий", тлінне і вічне, тіло і дух. А в нашому розумінні це, не що інше, як матеріалізація антиречовини в речовину (Shlapak, 2009c, 2009d), що є двохначалом земного і космічного, тобто єдиним цілим у будові людини - речовина, яка є тлінною, короткочасною, земною та антиречовина, яка є вічною, постійною, космічною. Про це перша книга Мойсея Буття, глава 1, вірш 27 говорить: "І створив Бог людину по образу своєму, по образу Божому створив її; чоловіка і жінку створив їх", а у вірші 7, глави 2 записано: "І створив Господь Бог людину із пороху земного, і вдихнув у лице його дихання життя, і стала людина душею живою". Так, на земному, першому рівні оболонки Землі антиречовина матеріалізує ембріон як самостійну і незалежну форму життя. Ембріон, який візуально на першій із трьох стадії зародкової схожості хребетних тварин і людини, що належать до різних систематичних груп: риб, амфібій (саламандра), рептилій (черепаха), ссавців (пацюк, людина), нічим не відрізняється один від одного (Korniienko, 1999). Тому вважаємо, що природа використовує механізм, який у процесі росту і розвитку ембріона приводить до видозміни, нововидоутворення тваринного світу, зокрема й немовляти (людини), але за мікроеволюційними законами: все живе з живого і собі подібного (Vernadskyi, 2005; Shlapak, 2010d). Це перше народження людини (Ц). Але в природі існує і друге народження людей, тобто людини, яка живе в унісоні з природою, у другій формі життя людини на Землі (Т₂¹) і людини, у якої розірване єднання з природою (T₂²). Саме людина, у якої розірване єднання з природою, володіє механізмом, за допомогою якого можна видозмінити зовнішній вид людини з терміном життя у 120 років (T₂¹) і перевести її у третю форму (Т₃) з терміном життя людини на Землі в 1000 років. Отже, здійснити переведення людини з другої форми життя (T₂¹) у третю форму життя (Т₃) може лише людина з другої форми життя (T₂²) - культова людина, людина із "Закону", яка здатна енергетично вмішуватися в життя людини з "Віри" (T₂¹). Доречно зазначити, що у 2001 р. В. В. Курляндський (Kurliandskii, 2001) у листі "Преподобним сеньйорам", виду з другої форми життя (T₂¹) не рекомендує запускати третю форму життя людини на Землі (Т₃), так званого "Сина людського" або "Месію".

Вперше еволюцію (історію розвитку) органічного світу землі написав Чарльз Дарвін (Darvin, 1991), де показав зміну видів рослин і тварин, їхнє природне походження від більш ранніх видів. Отже, коли ми говоримо, посилаючись на Чарльза Дарвіна, що еволюція здійснюється унаслідок взаємодії трьох основних чинників: мінливості, спадковості та природного добору, то повинні мову вести не про гіпотетичний палеонтологічний ряд попередників людини: дріопітеки ("дріос" - дерево, "пітекус" - мавпа; тобто деревна мавпа) ^ ра- мапітеки ("рама" - ім'я міфічного індійського князя) ^ австралопітеки ("австралос" - південний, тобто південна мавпа) ^ людина вміла ^ найдавніші люди, або архантропи (до них відносять: пітекантропа "мавполюдина", синантропа "китайську людину", гейдельберзьку людину, атлантропа) ^ нові люди, або неоантропи, або кроманьйонці, або Homo sapiens (кроманьйонцями називають лише викопних людей, які мають всі риси Homo sapiens), а про видовий ряд незалежних людиноподібних істот, оскільки еволюції людини в природі не існує. Матерія у вигляді волокна з Галактики, на якому нанесені потенційні точки біологічного виду тваринного світу, попадаючи в Сонячну систему, рухається по її планетам і зароджується на видовому рівні життя тваринного світу, де діє закон збереження матерії. Матерія, зникнувши на Землі через нанесені потенційні точки, які залишені від життя тваринного світу і не лише його, на генетичному волокні галактичної матерії, потрапивши на Венеру, зародить життя тваринного світу чи іншого об'єкта в масі й об'ємі, яким він був на Землі. Так діє закон збереження матерії, а в межах Землі він не діє. Наприклад, згоріли дрова, зіржавіло залізо. Де все поділося? Коли за законом повинна зберегтися їхня маса, а, окрім попелу, нічого не збереглося.

Дослова, таку ж позицію висвітлено і в Біблії. Так, перша книга Мойсея: Буття, глава 1, вірш 24: "І сказав Бог: нехай призведе земля душу живу по роду їх, скотину, і гадів, і звірів земних по роду їх" (Bible, 1988, 1989). Підтвердженням цього є висновок Ян Ліндблада (Lindblad, 1991), який вказує, що: "У печерах гори Кармель на березі Середземного моря виявлено скелети, які справляють враження змішування неандертальців, які тут проживали, з кроманьйонцями, що вторглися туди". Але навіть якби між кроманьйонцем і неандерталкою могли виникнути зв'язки, то складне поєднання хромосом стало б на заваді потомства. Гібрид не отримав би продовження, оскільки гібриди від різних видів безплідні. Такої ж думки й апостол Іуда, вказуючи, що "гібриди безплідні" (Bible, 1988, 1989). Тому, якщо висновок Чарльза Дарвіна про взаємодію трьох основних чинників: мінливості, спадковості та природного добору, застосувати на видовому рівні в ряду попередників людини: антиречовина людини ембріон людини людина з 120-річним життям людина з 1000-літнім життям, то, без сумніву, необхідно визнати, що це так і що, завдяки спадковості, мінливості та безперервної дії природного добору, організми в процесі еволюції накопичують щоразу нові пристосувальні ознаки, що зрештою веде до утворення нових видів (нововидоутворення), але на видовому, а не на міжвидовому рівнях, де відбувається лише фізіономічна видозміна залежно від природних та кліматичних чинників, а не нововидоутворення. Тому доречно розглянути ці земні рівні докладніше в контексті життя людини на Землі з погляду руху матерії та законів фізики.

Земний рівень оболонки Землі. Із зазначеного вище виходить, що сонячна матерія на земному рівні відсутня. Це вихлопний рівень (див. рис. 2), який замикає ланцюжок земної спіралі кругообігу речовини. Сонячна матерія на цей рівень заноситься лише генетичними векторами біологічних комплексів тваринного і рослинного світу. Тому побудуємо діаграму земного кругообігу біологічної системи (рис. 3).

Рис. 3. Спіраль біологічного кругообігу на Землі, утворена на зав'язі біологічного ядра механізмом утворення голограм

З рис. 3 видно, що земний рівень працює лише для утворення ядрової зав'язі для біологічного комплексу і заповнення негативною (-) водневою (Н^-) матерією забороненої зони ядра. Отже, утворення біологічних ядер починається з виникнення заборонених зон. Після завершення цього кодованого процесу відбувається народження організму, який переходить на сонячну позитивну (+) вуглецеву (С+) матерію, яка знаходиться на вищому Місячному рівні. Це означає, що людина після народження споживає набагато більше сонячної матерії, чим у стані немовляти. Якщо зав'язь немовляти відбувається на негативній матерії водню (Н^-), що поступає через ядро Землі з космосу, то генетичний вектор не пропускає сонячну позитивну вуглецеву (С+) матерію до немовляти, а тільки регулює величину потенціалу на головних рівнях ядер мікросвіту, створюючи умови для заповнення забороненої зони ядра.

Тому розглянемо цю форму життя. Зрозуміло, що розвиток немовляти в комплексі з генетичним вектором життя має генетичний код ГК=642.135, де 642 - це ядерний цикл накопичення головного енергетичного рівня ядра і 135 - це критичне наповнення ядерних заборонених зон. Над поверхнею Землі розмістилося шість енергетичних рівнів, на яких і є клітини генетичного вектора, який прийшов із Марса. Порожня марсіанська оболонка виявилася блукаючою над поверхнею Землі в пошуках родинного потенціалу зі свого генетичного вузла. Відшукавши енергетичну зав'язь (С-Н), її захоплює яйцеклітина або інша біологічна клітина, яка попала в енергетичне середовище і намагається з нього вийти способом розподілу. Тому розвиток біологічних клітин немовляти починається з утворення заборонених зон їх ядер, а головні рівні клітин взагалі спустошені та перебувають у такому стані до народження. Наповнювана матерія забороненої зони ядра надходить від добового циклу руху матерії на Землі. А оскільки маємо впродовж доби день і ніч, іншими словами - (+) вуглецю (С+) і (-) водню (Н^-), то за добу генетичний вектор життя наповнюватиметься на півперіод (рис. 4).

Рис. 4. Добові цикли руху водневої і вуглецевої матерії на Землі

Отже, для накопичення повного одного циклу необхідно два дні. Коли перша критична точка генетичного вектора життя має критичне наповнення забороненої зони ядра - число 135, то тривалість формування цієї фази життя (7\) визначимо: 7\=135х2=270 днів, або 270:30=9 місяців. Так, ми одержали першу критичну точку формування генетичного вектора людського життя. Період вагітності, а це не що інше, як наукове, емпіричне узагальнення всім відомого і точно спостережуваних численних емпірично незаперечних фактів. Проте ядро в цьому стані може мати життєвий стан 270 днів і якщо не станеться перемикання з матерії водню (Н^-) на матерію вуглецю (С+), то зав'язь розірветься і клітина загине. Це шлях матеріалізації галактичної антиречовини образу людини через матеріалізований ембріон до формування людської речовини (немовля) з життям у 270 днів.

Місячний рівень оболонки Землі. Земля не може прийняти могутній потік сонячної матерії. Все довкола згорить. Тому вона ставить обмежувач для сонячної матерії, який повністю блокує її доступ до Землі (озоновий шар), пропускаючи від неї лише захисну квантову частину і затримуючи ядрову частину. А оскільки Місяць знаходиться на спіралі сьомого витка ядра Землі, то частину сонячної матерії заносить безпосередньо в ядро Землі, де вона змінює свою полярність і виходить у вигляді водневої (Н ^-) матерії. Цим вона створює умови енергетичного кругообігу для утворення зав'язі ядер біологічних організмів і ядер клітин його мікросвіту. Якщо подивитися на рис. 2, то можна помітити, що Місяць за один оберт у 28 діб подає в ядро Землі півпері- одами сонячну матерію вуглецю (С⁺) , яка переполяри- зовується ядром Землі. Тому кількість енергетичних днів у році скорочується через Місяць від 365 до 300. На нашу думку, не потрібно намагатися шукати вільну енергію матерії Сонця на поверхні Землі, оскільки її тут взагалі немає. В енергетичні дні ця енергія з'являється лише на земних рівнях у біологічній клітині генетичного вектора життя і її появу відчувають клітини мікроорганізмів, їхні ядра.

Доречно зазначити, (див. рис. 2), що людське життя тісно пов'язане природою з другим енергетичним (Місячним) рівнем оболонки Землі, який є шунтуючим у русі сонячної додатної (+) вуглецевої (С+) матерії. Народившись, людина починає жити на генетичному волокні вуглецю (С⁺) від Сонячної матерії, але вже місячними циклами, де в генетичному коді нашого життя ГК=642.135 ядро нашого світу вже заповнене на 135 одиниць. Це фаза життя немовляти (Ті), а 642 - фаза нашого життя (Г¹) і (Г₂²) порожня. Заборонені зони ядер нашого мікросвіту повністю забиті генетичним волокном біологічної клітини, що розпалася в ядрі нашої Землі. Ми починаємо заповнювати головні енергетичні рівні ядер клітин нашого мікросвіту, але вже Місячними циклами руху матерії, відійшовши від земних коливань. Місячний цикл становить 28 земних діб або 28 земних коливань. Знаючи, що головні рівні мікросвіту в ядрах людини можуть прийняти лише 642 цикли, обчислимо максимальний вік людини. Для цього необхідно обрахувати кількість енергетичних днів в одному земному році в 365 днів. Знаючи, як вказує Біблія, що сьомий енергетичний рівень ядра Землі викинутий назовні, утворивши Місяць і обертається з ним в одному напрямку, то неважко зрозуміти, що кожний сьомий день року (недільний) порожній і матерія перебуває у стані спокою. Тому визначимо кількість таких днів: 365:7=52 неенергетичні дні одного року. А оскільки Місяць за один рік робить 365:28=13 обертів навколо Землі синхронно ядру, то рух генетичного волокна сповільнюється ще на 13 діб. Отже, одержимо таке кількість енергетичних днів: 365-52-13=300 енергетичних днів у році. За цей період Місяць робить циклів: 300:28= 10,71 цикл. Щоб виділити з них тільки Сонячні напівперіоди, необхідно це число зменшити вдвічі: 10,71:2 =5,35 Місячних циклів чистої Сонячної матерії в році. Отже, максимальна тривалість життя людини на Землі, яка живе в унісоні з природою, не може перевищити: Г₂=642:5,35=120 років. Про це говорить і Мойсей. Так, у першій книзі Буття у главі 6, вірші 3 подано таку інформацію: "І промовив Господь. Не буде мій Дух перемагатися в людині навіки, - бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ" (Bible, 1988, 1989).

Сонячний рівень оболонки Землі. Як встановлено, Сонячний рівень дуже простий і має будову синусоїди з півперіодною подачею сонячної матерії на Землю (див. рис. 4). Це (+) вуглецю (С+) і (-) водню (Н^-). Отже, для накопичення повного одного циклу необхідно два дні. Це пов'язано з тим, що тропічна зона планети стопорить рух генетичного волокна. Тобто енергія від Сонця йде, але генетичні нитки вуглецю (С⁺) стоять на місці та синтез в ядрах клітин припиняється. А із зупинкою синтезу припиняється ядрове наповнення. Водночас за один рік лише півроку рухається генетичне волокно (матерія), а півроку воно перебуває у стані спокою. Коли рух волокна відбувається, то ці дні вважають енергетичними. Якщо генетичне волокно є у стані спокою, то всі такі дні вважають неенергетичними і ядра біологічних клітин у такі дні не наповнюються.

Отже, земна будова енергетичного механізму руху сонячної матерії з енергетичним волокном вуглецю (С⁺) така, що половину річного циклу воно рухається лише в Північній півкулі, а другу половину циклу рух відбувається тільки в Південній півкулі. Зате в тропічній зоні планети присутні обидва півперіоди сонячної матерії з рухом вуглецю (С⁺) (рис. 5).

Рис. 5. Рух волокна вуглецю (С+) сонячної матерії: а) нічний варіант синусоїди; б) реальний стан руху

Це навіть підтверджує рослинний світ, даючи один урожай за річний цикл у Північній півкулі та зміщений на півперіод один урожай у Південній півкулі. А в тропічній зоні рослинний світ дає два-три урожаїв за сонячний річний цикл. Отож, витікає, що сонячна матерія, яку на Землю несе сонячний тороїд, складається з двох видів генетичних матерій у вигляді ниток. Це - генетична матерія, яка захищає генетичну нитку вуглецю

Тому необхідно подати елемент матерії Сонця (рис. 6).

Рис. 6. Генетична нитка волокна вуглецю (С+) сонячної матерії

Як видно з цього рисунку, генетична нитка вуглецю (С+) складає основу сонячної матерії, будучи її ядром. Тому генетична нитка волокына вуглецю (С+) сонячної матерії, яка утворює ядро сонячної матерії, складається з підсумкового числа потенційних точок, розташованих у кодовому порядку вектора вуглецю (С+) утворюючи дипольний зв'язок атома вуглецю (С+), а в просторі з протилежним обертанням спіралі в'яже атом цієї речовини. А оскільки вона складається із суцільних потенційних циклів атомів вуглецю, які в земних умовах синтезують речовину вуглець (С⁺) , то така його кількість, що йде від Сонця Землі, не потрібна й один з її рівнів енергетичної спіралі оболонки гальмує рух цієї генетичної нитки, не пропускаючи її в атмосферу Землі.

Енергетична генетична нитка сонячної матерії є захистом її ядра від дії на генетичну нитку вуглецю (С+) негативного (-) простору, створюючи навколо вуглецевої нитки спіральне обертання одного напрямку.

Цим вона зберігає однорідне середовище для ядра матерії, яким є волокно вуглецю (С+).

А за допомогою гіроскопічних сил задає ядру матерії витягнутий прямолінійний стан. Отже, енергетична нитка не повинна мати зв'язки з генетичною ниткою ядра матерії та, в разі зупинки генетичної нитки, вуглецю (С+) на земному рівні оболонки, завжди продовжить рух до поверхні Землі.

Це дає змогу виписати загальний вид матерії Сонця, знаючи, що в Сонячному матеріальному тороїді окремо створена зона для рівня Землі з кодом 37, де її біологічні клітини мають ядра зі семи витками ядрової спіралі (рис. 7). З цього рисунку бачимо, що позитивний простір для ядра матерії створює оболонка, яку називаємо квантом сонячного світла і, яка має сім витків спіралі, радіус витків відповідає рівням ядрової спіралі нашого мікросвіту.

Рис. 7. Будова сонячної вуглецевої (С+) матерії, яка рухається від Сонця по сьомому рівні спіралі тороїда

захищає ядро матерії і створює йому прямолінійний напрямок, постійно обертаючись у зворотному напрямку, має три енергетичні рівні, які відповідають рівням оболонок нашого світу, постійно зміцнюючи її стан. Це також помітно за рослинним світом.

Рис. 8. Будова водневої матерії (Н ), яка рухається від матеріального об'єкта, що руйнується, по третьому рівні водневого тороїда

Тому світло має сильний вплив на біологічні клітини рослин ^Марак, 2008). Але генетичне волокно матерії у вигляді її квантової оболонки в організм людини постійно подає генетичний вектор біологічного комплексу, наносячи на нього свій код. Цей код заноситься у хребет людини і дешифрується полюсами кодових диполів у вигляді імпульсних подразників. Це і примушує постійно працювати серце людини та інші життєво важливі органи навіть у той момент, коли мозок людини відпочиває або перебуває у відключеному стані. Аналогічно подаємо вид водневої (Н^-) або, як її ще називають, космічної матерії (рис. 8).

Воднева (Н ^-) матерія виникає не в порожньому космосі, а з біологічних клітин організму, що розпадається і який негативне середовище розтягує до такої міри, що утворюється генетичне волокно найпростішого елементу таблиці Менделєєва - водню (Н^-). Якби в природі існував елемент простіший, то, напевно, ядром цієї матерії був би він. Але ядром цієї космічної матерії є водень - (Н ^-) . Тому генетична нитка ядра матерії несе код водню (Н ^-) . А енергетична генетична нитка, яка Удень рослини збільшують свої ядра і виходять з енергетичної рівноваги зі своїми захисними оболонками, надаючи рослині млявого стану. А вночі зміцнюються оболонки, повертаючи рослину в енергетичну рівновагу, і під ранок вона набуває бадьорого вигляду, відновленого стану. Цей процес забезпечують кванти денного (Сонячного видимого) та нічного (темного невидимого) світла, оскільки вони мають різні швидкості руху, відповідно 300000 і 700000 км/с (Shlapak, 2009e).

Головні рівні оболонки нашої Землі побудовані з матерії водню (Н ^-), які захищає атмосферна оболонка. Якщо рівень атмосферної оболонки знижується, то сонячна матерія вуглецю (С+) стикається з космічною матерією водню (Н^-) і починаються атмосферні явища (Shlapak, 2011b). У цьому потрібно акцентувати увагу на те, що, якщо знижується концентрація кисню в атмосфері, а концентрація вуглекислого газу нормальна, то ядро матерії Сонця не вступає в синтез і відбуваються звичайні газові явища, які поповнюють планету киснем і водою. Якщо ж концентрація вуглекислого газу зменшується, то сонячна вуглецева (С⁺) матерія в повному об'ємі досягає рівня водневої (Н^-) матерії. Від цього відбуваються ядрові газові розряди, у яких бере участь і ядро Сонячної матерії і вони мають ядровий характер у вигляді кулеподібних блискавок. Якщо такі блискавки виникають, то це означає, що в атмосфері занижена концентрація вуглекислого газу і природа його поповнює.

Отже, чітко простежуємо і математично доводимо, що життя людини відбувається на рухах матерії водню (Н^-) і вуглецю (С+). Це наше життя у стані немовляти (7і) і людини (T¹) і (Г₂²), де задіяні лише два рівні оболонки Землі: Земний і Місячний. Але, як бачимо (див. рис. 2), існує третій рівень - Сонячний. Тому, за аналогією, життя на сонячній вуглецевій (С+) матерії, але вже сонячними циклами, є на Землі.

Це - третя форма життя людини на Землі. Доречно вказати, що академічній медицині відомо явище народження близнюків. Це дві або більше дитини, які народилися майже одночасно в однієї матері. Близнюки бувають однояйцеві, які розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини, мають однаковий генотип, завжди однієї статі, і різнояйцеві - з різних яйцеклітин, дозрівши одночасно. Проте варто зазначити, що академічна наука не розглядає взагалі третю форму життя, форму життя послідовних близнюків, оскільки це фізичне явище людині невідоме.

Тому й не проводяться фундаментальні дослідження. Проте, взявши Біблію в руки, по-перше, що звертає нашу увагу, це назва, яку подано в алегоричній формі, а в прямому перекладі означає друге народження людини, послідовний близнюк, де слово "ДВІЧІ" замінено словом "БІНОМ". Російською мовою як найбільш вдало перекладено: "БИноминальньїй БЛИзнец Я", що скорочено означає "БИБЛИЯ".