Життя людини на Землі в контексті руху матерії та законів фізики

Тому зупинимося на докладнішому роз'ясненні. Так, читаючи Святе Благовіщеня від Іоанна в главі 3 "Розмова Ісуса з Никодимом" у вірші 4, звертаємо увагу на їхнє спілкування. Так, Никодим каже йому: "Як може людина родитися, будучи старою? Хіба може вона ввійти до утроби своєї матері знову і родитися?" (Bible, 1988, 1989). Уже з цього вірша зрозуміло, що йдеться про явище, яке дає два життя, тільки послідовно. Втім, не звертаючи уваги на іронічну насмішку авторів Біблії з наших наукових знань, але все ж таки, як наших передвісників уже і в третє тисячоліття нашої ери, необхідно ствердити, що Біблія описує явище життя та народження послідовних близнюків, а це не що інше, як унікальне явище природи. Це третя форма життя людини на Землі з тривалістю життя у 1000 років. Це найпотаємніше явище другого народження людини, яке у свідомості суспільства займає належне місце в різних образах. Науковий термін - двічі народжений, біномінальний близнюк я та лімфей. Алегоричний (міфологічний) термін - "Син людський", "Син божий", Христос, людина Велетень, двічі померлі. Доречно акцентувати, що образи "Сина людського" і "Сина Божого" автори Біблії пов'язують з процесами поведінки клітини за другого народження людини, де генетичне волокно людини розпадається на речовину й антиречовину ще за її життя, що веде до фізіономічної видозміни. Тому розглянемо цей процес на земному житті, та як такий стан (нововидоутворення) можна простежити.

Третя форма життя людини на Землі (послідовних близнюків, двічі народжених, двічі померлих, Сонячної людини, Сина людського та її тривалість, як явище природи - (Т₃). Це найпотаємніше явище другого народження людини. Для розкриття суті цього явища передусім необхідно розглянути ядрову клітину. Але перед початком її розгляду акцентуємо увагу на дуже важливій речі із життя біологічної клітини (рис. 9). По- перше, "Чому біологічна клітина має код оболонки нульовий?"

Рис. 9. Порожнє ядро біологічної клітини після виходу захисної оболонки з його генетичним волокном

Ядро має кодовий знак наповнення, а оболонку потрібно розглядати завжди окремо. Секрет полягає в тому, що оболонка завжди виконує захисні функції і вона повинна бути відносно ядра дуже агресивною. Однак якщо її рівні заповнить матерія, то агресивність зникне. Так, її простір заповнений якоюсь речовиною, необхідною для ядра. Якщо ця речовина зникає, то її рівні оголяються і за зустрічі з навколишнім середовищем завжди знову синтезується ця речовина, яка витісняє навколишнє середовище і ховає рівні оболонки від зустрічі з нею. Тому захисна оболонка завжди знаходиться неначе в атмосферній оболонці ядра. І ця оболонка захищає її головні рівні. Якщо рівні розкриваються, то оболонка поповнює це атмосферне середовище. По-друге, "Що означає порожня ядрова клітина або порожнє ядро?" Дивлячись на його будову, здавалося б ці ядра не мають шансу на життя, адже ядра з порожніми головними рівнями, як зображено на рис. 9, здатні залежно від зовнішнього середовища виносити їх назовні, змінюючи фізичні властивості. Так, відбувається за кристалізації або плавлення води, за випаровування або конденсації. Отже, у ядер виникли умови для винесення головного енергетичного рівня сонячної частини назовні та створити спіраль нової оболонки клітини. Вектор життя людини, який пішов, знаходиться на шостому енергетичному рівні зовнішньої оболонки Землі, а на сьомому рівні утримується біологічна клітина людини. Отже, ядрова спіраль, виносячи шість своїх витків назовні, може бути захоплена спіраллю планети і злитися з нею, замінивши генетичний вектор, що пішов, і перенести життя людини на верхній сонячний рівень планети. А перехід життя системи на верхній рівень називають народженням. Отже, система може мати друге народження на Землі. І це можуть виконати головні енергетичні рівні ядра. Якщо сонячні рівні підуть з ядра, то в ядрі залишаться лише три рівні водневої матерії (Н+) і біологічна клітина набуде стану антиречовини, у якої холодне ядро і гаряча оболонка. Температура тіла такої людини знизиться і буде визначатися температурою навколишнього (оточуючого) середовища. А цикл сонячної матерії буде дорівнювати 1 року: 1 цикл = 1 року. Винесення рівнів сонячної матерії за межі ядра залишить його у стані одних заборонених рівнів водневої матерії (Н+). Але і ці рівні деформовані сторонньою (негативною) клітиною і набули деформації від 135 до 135.7. Запишемо це у вигляді: 135+0.7=135.7, а оскільки 7 клітина формується на Землі, то вираз матеме такий вигляд: 135.7. З цього виразу обчислимо код ядра нової клітини. Новий ядровий код клітини буде перебудовуватись під час його другого народження і він буде залежати від місцезнаходження людини. Оскільки клітина знаходиться на сьомому витку спіралі, де вимірювання ведеться в семизначній системі відліку, то число 0.7 відповідає одній цілій одиниці. Тому до числа 135 потрібно додати одну кодову одиницю. Це було б правильно, якби така біологічна клітина знаходилася б на верхньому рівні спіралі, де 1 цикл відповідає 1 року. Але ця клітина знаходиться в кінці спіралі, де 1 циклу вже відповідає 365 добам. Тому до нового числа 135 необхідно додати кодову одиницю, що виражається числом 365 і новий код об'єму ядра (Vk) цієї біологічної клітини одержить кодовий розмір: Vk=135+365=500. Цифру 500 нам уже відомо. Це пов'язано з діаграмою Сонячної системи, де цифра 500 відповідає Ною, а Ной - це Сонце (Bible, 1988; Shlapak, 2009a). Відразу бачимо, що такий об'єм є половиною якоїсь цілої частини. Спробуємо з цим розібратися. Планета Земля має гаряче ядро з сімома енергетичними рівнями і трьома головними рівнями холодної оболонки (рис. 10). З рис. 10 бачимо, що спіраль ядра клітки людини розміщується в заборонених зонах земної оболонки і не може торкатися її головних рівнів, а заходить в тороїд сонячній матерії Венери.

Рис. 10. Друге народження людини приводить до появи на Землі її антиклітини

Енергетична густина матерії цього тороїда визначається кодовим положенням Венери в Сонячній системі 2, помноженому на кількість десяткових переходів, як зазначає Піфагор (Vocabulary, 1989), від Плутона, а їх вісім. Тому спіраль життя цієї людини з антикліти- ною Землі починається з тороїда Венери з енергією W=2-10⁸ космічних одиниць. За одиницю космічної енергії беруть умовно енергію відкритого космосу за межами Сонячної системи. Тоді на рівні Плутона вона посилюється у 10 разів. Її основа збільшується у 10 разів і т.д. Венера збільшує вже в 10⁸ разів. А енергія Сонця Wc=10¹⁰ космічних одиниць. Але, з огляду на відсутність у Сонячній системі антиклітин планет, оскільки їх виніс генетичний комплекс навіть із Галактичного світу, а енергетичного компенсатора для планет Сонячної системи Галактика не має, то густина енергії планет ще збільшується в кодовому розмірі положення планети від Сонця. І наша Земля занурена в Сонячну матерію з енергетичною густиною W_3eMMi=3-10¹ космічних одиниць. Отже, в природі кожна планета з клітиною своєї біологічної істоти вищого порядку, через його друге народження, може створити свою антиклітину і вступити з нею в енергетичний диполь (рис. 11).

КлітинаАнтиклітина

Рис. 11. Утворення планетного диполя в Сонячній системі між людиною і планетою із єдиною захисною оболонкою

Тому якщо обрахуємо об'єм генетичного ядра нової біологічної клітини, яку вона утворює за другого народження людини Ск= 135+365=500, то через енергетичний диполь кодовий об'єм ядра Землі також стає: Vк_{зем- лі}=500. Потрібно встановити відмінність між ядрами Землі та людини в цьому енергетичному диполі. Так, головну відмінність між полюсами планетного диполя "Людина - Земля" можна звести до такого: Ядро планети Земля звільняється від матерії, а ядро тваринного світу, зокрема й людини, заповнюється цією матерією. Період заповнення ядра людини матерією Сонця залежить від кількості земних циклів планети Земля в Сонячній системі. Земля ж, знаходячись у Сонячній Системі, також як Сонце, підкоряється не Земним, а Сонячним і Галактичним циклам. І період повного спустошення ядра Землі легко визначити, знаючи її кодовий об'єм, який дорівнює 500.

Коли біологічна спіраль життя планети Земля відбувається ЗА його головними енергетичними рівнями, то спіраль життя людини розташована в заборонених зонах цих рівнів і обидві ці спіралі створюють єдиний біологічний комплекс. Створюючи таку людину, відмерла клітина Землі неначе прагне ожити, створюючи в собі, в його обличчі прообраз своєї антиклітини галактичного світу. Але така людина не може повною мірою виконувати функцію земної антиклітини, оскільки вона створена з матерії Сонця. Це Сонячна людина, яка потрібна лише Землі, а після смерті її мікросвіт ядра не розпадається і ніколи його клітина не зникне. На нашу думку, такий стан можна побачити у монахів із Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври. Біблія в "Діях Святих Апостолів", глава 2, вірш 31 про це явище природи говорить так: "Він раніше сказав про воскресіння Христа, що не залишена Його душа в пеклі, і плоть його не бачила тління ".

Отже, якщо прообраз антиклітини Землі дійсно в природі може існувати, то життя "Сонячної людини", без сумніву, укаже на те, що Сонце перебуває також у стані антиклітини і воно має гарячу оболонку і холодне ядро. Тут доречно акцентувати, що в науці немає єдиної думки щодо температури ядра Землі. Вчені вказують, що температура ядра Землі 5000 °С (Sukhonos, 2002). Однак є думка про 300 °С, та про холодне ядро і навіть пустотілість. Отож, можна ствердити, що генетичний код 642.135 у біологічної зав'язі (С-Н) мікросвіту людини, з розворотом спіралі, переходить із стану накопичення у стан розпаду.

Генетичні набори водневої (Н^-) і вуглецевої (С+) матерії за цього відносять порожні біологічні клітини небесної і земної частини біологічного комплексу життя. Біологічна система, яку покинув біологічний комплекс великого і малого кругообігу, природі не потрібна і тіло такої системи навіть після смерті з часом не розкладається. Отже, від розриву зав'язі (С-Н) залишається порожня зав'язь сотих із водневою (Н ^-) ємністю матерії, оскільки для її руйнування необхідні великі напруги і саме ця затримка, дає змогу рослинному світу створити нову зав'язь (Н-Г), де Г - гібрид. Це гібридна зав'язь з річним об'ємом життя в 365 днів. Ось де суть процесу фізіономічної зміни на видовому рівні. У цьому необхідно акцентувати увагу на підстави, які висвітлені на рівні гігаеволюції ^Ыарак, 20Шd), де доведено, що тваринний і рослинний світи мають прямі зв'язки, які виражаються у видозміні матерії: тварина ^ (видозміна матерії через Сонячну систему) ^ рослина ^ (зворотна видозміна матерії через Сонячну систему) ^ тварина ^ (видозміна матерії через Сонячну систему) ^ рослина... і так нескінченно.

Тому код людини-гібрида становить: ГК=135.365. Коли у звичайної людини циклічний об'єм ядер мікросвіту (Уо) становить: Уо=642+135=777 циклів, то у "Сонячної людини-гібрида" циклічний об'єм ядер мікросвіту (Ус) складе: Ус=135+365=500 циклів, де видимий розмір ядер мікросвіту людини зменшився на 277 циклів, що приводить до фізіономічної видозміни. Про це акцентується у главі 4, вірші 8 Плачу Ієремії: "А тепер темніше всього чорного лиця їх; не взнають їх на вулицях; шкіра їх прилипнула до кісток їх, стала сухою, як дерево" та у главі 3, вірші 16: "Скрушив каменями зуби мої, покрив мене попілом". Це викликає сильну зміну м'язової тканини, шкіри і зубів людини, яка переходить у третю форму життя людини на Землі. Маючи цю інформацію і знаючи, що зав'язь рослинного світу відбувається на земному рівні нижнього термосного шару планети, а наповнення йде з його верхнього, Сонячного рівня, де за один рік виникає лише 0,5 циклу, ми без зусиль обчислимо період життя Сонячної людини: Т₃=Ус: Пс=500:0,5=1000 років, де: Ус - циклічний об'єм ядер мікросвіту; Пс - кількість виникаючих циклів за один рік. Це астральне безсмертя. Откровеніє Івана Богослова глава 20, вірш 4: "... Вони ожили і царювали з Христом тисячу років". Тому, без сумніву можна подати повну діаграму переходів біологічної клітин людини на Землі за енергетичними рівнями оболонки Землі (рис. 12).

Рис. 12. Повна діаграма земних переходів біологічної клітин людини на Землі

Отже, третя форма життя людини на Землі, як явище природи, має свій простір, а отже, є механізм запуску процесу проходження і переведення людини з другої форми життя із 120-річним віком у третю - із 1000-літ- нім життям. Це явище послідовних близнюків, і воно існує в природі. Так само, як відомий людині механізм зародження немовляти в утробі матері впродовж дев'яти місяців (перша форма життя людини на Землі) та перехід немовляти в другу форму життя людини на Землі з 120-річним віком, що, без сумніву, є всім відомим і беззаперечним фактом.

З наукового погляду, як зазначено у главі 1, вірші 12 Соборного Послання Святого Апостола Іуди, йдеться про розрив біологічної зав'язі (С-Н) людини ще за її життя. Зазначено, що у природі існує механізм роз'єднання речовини й антиречовини або клітини й ан- тиклітини. Водночас антиречовина як космічна, вічна у визначений термін, для Землі 120 років, покидає земний енергетичний рівень. А речовина, клітина в процесі перебудови залишається живою, але вже нетлінною. І це пов'язано із зміною лише об'єму ядер мікросвіту людини ще за її життя. Саме така зміна, перебудова, яка пов'язана з розривом біологічної зав'язі (С-Н), забезпечує подальше життя людині у третій формі життя. Без перебудови об'єму ядер свого мікросвіту, за розриву зав'язі (С-Н) людина відразу б загинула. Перебудова об'єму ядер мікросвіту людини завершується лише фізіономічною видозміною, появою людини-гібрида. Це гібрид рослинного і тваринного світу, оскільки їхні світи є взаємопов'язані. Це явище природи викликає сильну зміну м'язової тканини, шкіри і зубів людини, яка переходить у третю форму життя людини на Землі. Але саме це фізіономічне видоутворення людини забезпечується астральним безсмертям. Тому цікавим є запитання: "А чи є таке явище на Землі?". Є. Це стан монахів дальніх і ближніх печер Києво-Печерської лаври, мумій, склад яких нещодавно знайшов у пісках доктор Ш. Лиман у Єгипті, та болотних мумій Англії, Німеччини та інших країн (Тіїа, 2018). З фізичного погляду, явище нетлінності тіла людини пов'язане лише з роз'єднанням за життя біологічної зав'язі (С-Н). Ось чому Іоанн Богослов вказує, що люди-гібриди будуть священиками Бога і Христа, і будуть царювати з ними тисячу років. Але в цьому виникає запитання: "А навіщо людині життя гібрида та ще й впродовж 1000 років?" Відповідь знаходимо у Святому Благовіщені від Іоанна у главі 21, вірші 25, де зазначено: "Багато, що і інше створив Ісус; але, якби писати про те детально, то,

думаю, і самому світу не вмістити б написаних книг". Ось де ключ до розгадки таємниць пірамід Єгипту і їхніх мумій, мумій, знайдених у болотах і пісках, яким понад 2000 років і які є нетлінними, пустелі Наска, календарів народу Майя і особливо юліанського, і григоріанського календарів, які є системою рахунку днів, якою впродовж 2500 років користується весь світ. Це є і центури доктора Нострадамуса. Тому, без сумніву, можна вказати, що авторами таких знань з таємниць природи на Землі є люди, які були переведені в третю форму життя людини на Землі, тобто жили сонячними циклами руху матерії, а не місячними, як живе звичайна людина. Також варто зазначити, що людина у третій формі життя вільно може розмовляти будь-якою мовою, яка існувала та існує на Землі. Про це говорить Біблія. Це ключ до розшифрування всіх таємниць зі Стародавнього письма доісторичних цивілізацій.

Однак людина в третій формі життя, як гібрид - безплідна. Так, у посланні Святого Євангелії Від Луки у главі 20, вірш 34 Ісус сказав їм у відповідь: "Женяться й заміж виходять сини цього віку", а у вірші 35 сказано: "А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, - не будуть ні женитись, ні заміж виходити ". У вірші 36 читаємо: "Ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Ангелам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши". Доречно ще раз звернути увагу на висловлювання Іуди у главі 1 Соборного Послання Святого Апостола Іуди, де у вірші 12, він дає пояснення, узагальнивши інформацію з другого народження, вказуючи, що людина зі 1000-літнім життям: "Це безводні хмари, носимі вітром; осінні дерева, безплідні, двічі померлі, викоренені". Сьогодні - це іконні зображення святої трійці: "Отець, син і святий дух". Святий дух - це людина, яка більше ніж 2000 років тому жила в третій формі життя зі 1000-літнім життям сонячними циклами і була знищена людьми із "Закону" за реформаторське втручання у структуру будови суспільства.

Доречно також акцентувати, що автори Біблії покладають відповідальність за переведення земної людини в третю форму життя на Землі на людей із "Закону". Євангелія від святого Луки, глава 11, вірш 52: "Горе Вам, законникам, бо взяли Ви ключа розуміння, самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!"

Висновки

1. Розглядаючи еволюцію (історію) розвитку органічного світу Землі, ми дійшли висновку, що основною теоретичною помилкою її є те, що вона ще з часів Дарвіна прив'язана до Землі. На Землі, на видовому рівні як тваринного, так і рослинного світів еволюція не простежується.

2. Для розкриття суті еволюції людини і рослини необхідно ув'язати історію розвитку органічного світу Землі з Галактичним кругообігом органічної речовини, де Сонячна система є лише механізмом, через який проходить галактична матерія від гігантського померлого біологічного організму, який проживав на поверхні Галактики, а після смерті, розімкнувши свій простір, випустив весь свій мікросвіт. У задачу Сонячної системи входить збирання і вдосконалення цієї матерії за своїми планетами на шляху до Сонця, де вдосконалена матерія отримає незалежність і зможе самостійно жити як незалежна клітина поза межами Сонячної системи. Однак водночас сформована клітина галактичної матерії Сонцем буде відправлена на поверхню Галактики в її рослинний світ.

3. Еволюція (історія) розвитку органічного світу Землі, як за Дарвіном, чітко простежується за планетами Сонячної системи, де дійсно на видовому рівні життя людини формується з планети Плутон в напрямку до Сонця. Так, на Плутоні клітина людини має ядро з одним органом і дев'ятьма захисними оболонками, на Землі ядро має сім органів із трьома захисними оболонками, тоді як на Меркурію ядро повинно мати дев'ять органів і одну захисну оболонку.

4. Закон збереження матерії на Землі не діє. Наприклад, згоріли дрова, зіржавіло залізо, де все поділося. Ще Михайло Ломоносов дав своє формулювання закону збереження маси речовини такими словами: "всі зміни, що трапляються в натурі, такого суть стану, що скільки чого в одного тіла відніметься, стільки додається до іншого, так, якщо де трохи зменшиться матерії, то збільшиться в іншому місці". Вчені до сьогодні не можуть знайти цього іншого місця. У природі відбувається усе набагато простіше. Весь органічний і неорганічний світ має свій генетичний код. Наприклад, генетичний код людини 8¹ - 642.135 - 6¹. Що це значить, 6¹ - коли на планеті Марс завершилося життя людиноподібної істоти, то воно синтезувалося і виникло на планеті Земля з кодом 7¹, а коли життя людини завершиться на Землі, то матерія переміститься на планету Венеру з кодом 8¹. Маючи потенційні точки життя на Землі, матерія в точності відтворить життя неорганічного об'єкта чи біологічного організму на Венері. Ось як у природі діє закон збереження матерії. Тут питання може бути лише в якій зоні планети і на якому її рівні виникне біологічне життя.

5. На Землі існують три рівні ядрового наповнення: Земний, Місячний і Сонячний, які дають можливість природі формувати три форми життя людини на Землі, коли людина може жити як на водневій космічній матерії, так і на вуглецевій сонячній матерії.

6. Плід є першою формою життя людини на Землі з терміном життя в 270 діб або 9 місяців (Ц). Немовля живе і розвивається земними циклами руху водневої космічної матерії, яка впродовж 9 місяців поступає на земну поверхню з ядра Землі.

7. Народившись, через мікросмерть, немовля переходить у другу форму життя уже людини на Землі з природним терміном життя у 120 років (Т₂). Народившись, людина переходить жити на вуглецеву сонячну матерію, яка поступає на земну поверхню місячними циклами руху матерії.

8. У другій формі життя людини на Землі народжуються люди у двох формах. Це люди із "Віри" (7)¹) і люди із "Закону" (Т₂²) . У людей із "Закону" зірвана захисна оболонка, яка не видима для людей із "Віри", а тому фізіономічно-видимої різниці між ними немає, однак вони різняться за способом життя.

9. Людина із "Закону" живе завдяки енергетичній силі людини із "Віри", чим може скорочувати її вік аж до половини з відведених природою 120 років, але переважно забирається 40-50 років, однак це потребує додаткових досліджень.

10. Розкрито суть народження послідовних близнюків. Це третя форма життя людини на Землі впродовж 1000 років (Т₃). Це найпотаємніше явище природи, яке академічній науці невідоме, коли людина живе на вуглецевій матерії, але вже не місячними, а сонячними циклами.

11. У притчі розмови Ісуса з Никодимом останній каже йому: "Як може людина родитися, будучи старою? Хіба може вона ввійти до утроби своєї матері знову і родитися?", тобто йдеться не про друге послідовне народження людини в утробі матері, а про зміну об'єму мік- роядер людини з об'єму 500 одиниць за життя у 120 років до 277 за життя у 1000 років, яка забезпечується розривом біологічної зав'язі С-Н ще за життя людини, коли астральний об'єм ядер (зав'язь Н) покидає земний рівень, а земний (зав'язь С) залишається на земному рівні. Людина з об'ємом мікроядер у 277 одиниць видозмінюється, але залишається людиною і живе 1000 років. Як сказав Святий Апостол Іуда, "Це безводні хмари, носимі вітром; осінні дерева безплідні, двічі померлі викоренені".

12. Інтелектуальний рівень людини, яка житиме в третій формі життя, сонячними циклами, подано в Біблії: "Багато, що і інше створив Ісус; але, якби писати про те детально, то, думаю, і самому світу не вмістити б написаних книг".

13. У старому заповіті Біблії подано механізм запуску людини у третю форму життя, а в новому заповіті описано сам процес переходу та його фізичні та фізіономічні властивості. А також наведено механізм, як ритуалом умертвити людину, в якої запущений механізм переходу в третю форму життя.

14. У Біблії вжито "Син божий" і "Син людський". Складається враження, що це синоніми. Однак, на нашу думку, потрібно розуміти, що Біблія надає простір життя на Землі як "Сину божому", так і "Сину людському", вказуючи, що за наділеними властивостями та інтелектуальним рівнем вони ідентичні, цим самим дає дозвіл на створення третьої форми життя людини з другої, у якої не розірване єднання з природою.

15. Фрігійський бог Атіс, індійський бог Кришна, грецький бог Діоніс, перський бог Мітра і християнський бог Ісус Христос - це нині алегоричні образи, а в реальності люди, які були за допомогою механізму другого народження переведені на 1000-літнє життя людини на Землі. Саме ці люди, "Земні боги" і "Месії", можуть як знищувати, так і започатковувати та розвивати наймогутніші цивілізації.

16. Настав час, коли вивести землян з екологічних, економічних і суспільних катастроф може людина, яка житиме сонячними циклами в третій формі життя. Для цього потрібно відкрити наукову тему, контролювати і фінансувати наукові дослідження.

17. Людина, яка, використавши механізм переходу в третю форму життя на Землі впродовж 1000 років, природно наділена властивістю "Месії" (фрігійський бог Атіс, індійський бог Кришна, грецький бог Діоніс, перський бог Мітра і християнський бог Ісус Христос). Водночас необхідно вказати, що наступний "Месія" повинен стати не реформатором будови суспільства, а провідником людства з одного тисячоліття в наступне тисячоліття.

Перелік використаних джерел

1. Beili, Dzhill, & Seddon, Toni. (1998). Doistoricheskii mir. Moscow: Rosmen, 160 p. [In Russian].

2. Bible. (1988). Iubileinoe izdanie 1000-letie kreshheniia Rusi. Stok- golm: Publishing house B. Getce, 889, 288 p. [In Russian].

3. Bible. (1989). Vsesoiuznyi sovet evangelskikh khristian-baptistov. Moscow: The Science, 959, 296 p. [In Russian].

4. Darvin, Charlz. (1991). Proiskhozhdenie vidov putem estestvennogo otbora, ili sokhranenie blagopriiatnykh ras v borbe za zhizn. Sankt- Peterburg: The Science, 539 p. [In Russian].

5. Komrat, E. P. (2008). Put k istene: Tainy Vselennoi i chelovecheskogo soznaniia. Donetck: OOO PKF "BAO", 224 p. [In Russian].

6. Korniienko, N. Ye. (1999). Problemy evoliutsiinoho zhyttia u svitli naukovykh faktiv ta lohiky. Uman: UDPU, 85 p. [In Ukrainian].

7. Kurliandskii, V. V. (2001). Tainy zhretcov. Moscow: Ripom klasik, 704 p. [In Russian].

8. Lazarev, A. S. (2003). Rozshifrovannaia Bible ili rekviem tcivilizatcii. Kyiv: A.S.K. "Poligrafkniga", 1064 p. [In Russian].

9. Lindblad, Ian. (1991). Chelovek - ty, ia i pervozdannyi. Moscow: Progress, 218 p. [In Russian].

10. Shevchenko, A. Y. (2007). KHrystos. Kyiv: YPYY NANU y MONU "Nauka i osvita", 268 p. [In Ukrainian].

11. Shlapak, V. P. (2008). Relihiia. CHarlz Darvin. Bible: teorii evoliutsii (istoriia rozvytku) orhanichnoho svitu Zemli: peremoha chy poraz- ka akademichnoi nauky?. Science. Religion. Suspension, 3, 134149. [In Ukrainian].

12. Shlapak, V. P. (2009a). Alehorychna nauka yak vershyna henialnosti Velykoho i Sviatoho proroka Moiseia. Science. Religion. Suspension, 1, 123-133. [In Ukrainian].

13. Shlapak, V. P. (2009b). Kovcheh Noia: Rukh materii u Soniachnii systemi ta na yadernykh rivniakh Zemli. Science. Religion. Suspension, 4, 174-178. [In Ukrainian].

14. Shlapak, V. P. (2009c). Darvin. Vernadskyi: Tochky zoru rizni, a istyna odna. Scientific Bulletin of UNFU, 19(12), 330-332. [In Ukrainian].

15. Shlapak, V. P. (2009d). CHy vyznachytsia liudstvo iz vchenniam i mistsem CHarlza Darvina i koly? Rol nauky, relihii ta suspilstva u formuvanni moralnoi osobystosti: Materialy KHKHVI Mizhnarod- noi naukovo-praktychnoi konferentsii, (pp. 431-434). Donetsk: IPShI "Nauka i osvita". [In Ukrainian].

16. Shlapak, V. P. (2009e). Denne ta nichne svitlo v konteksti nauky i re- lihii. Proceedings of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine: Collection of Research Papers, 7, 21-26. [In Ukrainian].

17. Shlapak, V. P. (2010). Makroevoliutsiia yak osnova pervisnoho za- rodzhennia zhyttia i zhyvoho na yadernykh rivniakh Zemli. Scientific Bulletin of UNFU, 20(8), 302-317. [In Ukrainian].

18. Shlapak, V. P. (2010a). Rukh antyrechovyny yak osnova mehaevoliut- sii (istorii) rozvytku orhanichnoho svitu v Soniachnii systemi. Scientific Bulletin of UNFU, 20(4), 294-310. [In Ukrainian].

19. Shlapak, V. P. (2010b). Nauka i relihiia: fizyka zhyttia na Zemli. Scientific Bulletin of UNFU, 20(1), 315-325. [In Ukrainian].

20. Shlapak, V. P. (2010c). Mikroevoliutsiia yak osnova zhyttia i vsoho zhyvoho na Zemli. Scientific Bulletin of UNFU, 20(10), 302-317. [In Ukrainian].

21. Shlapak, V. P. (2010d). Hihaevoliutsiia yak osnova evoliutsii (istorii) rozvytku orhanichnoho svitu na halaktychnomu rivni. Science. Religion. Suspension, 2, 149-163. [In Ukrainian].

22. Shlapak, V. P. (2011a). Try formy zhyttia liudyny na Zemli yak yavyshche pryrody. Scientific Bulletin of UNFU, 21(3), 345-355. [In Ukrainian].

23. Shlapak, V. P. (2011b). Vidkryti pytannia u vynyknenni hrozy ta yii naslidkiv. Proceedings of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine: Collection of Research Papers, 9, 215-220. [In Ukrainian].

24. Shlapak, V. P., & Shlapak, V. V. (2010). Horinnia yak protses vyda- lennia henetychnoho kodu z orhanichnoho i neorhanichnoho svitu. Proceedings of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine: Collection of Research Papers, 8, 175-181. [In Ukrainian].

25. Sukhonos, S. I. (2002). Masshtabnaia garmoniia Vselennoi. Moscow: Akademiia Trinitarizma, 312 p. [In Russian].

26. Systema. (2018). Formuvannia ta evoliutsiia Soniachnoi systemy. Retrieved from: https://uk.wikipedia.org^opMVBaHM та еволюція Сонячної системи. [In Ukrainian].

27. Tila. (2018). Netlinni tila. Retrieved from: https://rn.online.ua/news/ 721280/Нетлінні тіла. [In Russian].

28. Vernadskyi, V. I. (2005). Vybrani pratsi. Kyiv: Nauk. dumka, 300 p. [In Ukrainian].

29. Vocabulary. (1980). Mify narodov mira: Terminologicheskii slovar. (Tokarev, S. A. Scientific Ed.). Moscow: Sovetskaia Entciklopediia, (Vol. 1. A-K, 672 p., (1982). Vol. 2. K-Ia). 720 p. [In Russian].

30. Vocabulary. (1989). Sovetskii entciklopedicheskii slovar: Terminologicheskii slovar. (Prokhorov, A. M. Scientific Ed.). (4th ed.). Moscow: Sovet. Entciklopediia, (In 2 vol., Vol. 2). 1632 p. [In Russian].

31. Vremia. (2018). Dukh vremeni (film). Retrieved from: https://ru. wikipedia.org/wiki/Дух времени (фильм). [In Russian].

32. Zherar, Enkoss (Papius). (2004). Kabbala, ili Nauka o boge, Vselen- noi i Cheloveke: Novoe sovremennoe izdanie, ispravlennoe i dopol- nennoe. (Dikson Olard Scientific Ed.). (Troianovskii, A. V. Trans. from France). Moscow: RIPOL klassik: LADA, 448 p. [In Russian].

33. Zhizn. (2018). Ozhidaemaia prodolzhitelnost zhizni. Retrieved from Шщ://гишкще&а.ощ/шЫ/ОжИДаемаЯ_ПШДШЖЩеЛьШ0сть_ж изни. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru